Соцiальний захист прав дiтей, як складова дiяльностi соцiального педагога
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
Прикарпатський нацiональний унiверситет iменi Василя Стефаника
Педагогiчний iнститут
Кафедра соцiальноi педагогiки
КУРСОВА РОБОТА
Соцiальний захист прав дiтей, як складова дiяльностi соцiального педагога
Виконала: студентка РЖРЖРЖ курсу
групи СП-38
Романюк Лариса
РЖвано-Франкiвськ
2007р.
ЗМРЖСТ
Вступ
Роздiл 1. Захист прав дiтей як соцiально-педагогiчна проблема
1.1 Теоретичнi аспекти прав дiтей в Украiнi
1.2 Нормативно-правове забезпечення прав дiтей
1.2.1 Конвенцiя ООН про права дитини
1.2.2 Право дитини на сiмтАЩю
1.2.3 Право дитини на освiту
1.3 Висновки до РЖ роздiлу
Роздiл 2. СоцiальнотАФпедагогiчний захист дитинства
2.1 Роль педагога в реалiзацii прав дитини
2.2 Механiзми реалiзацii прав дитини в Украiнi
2.3 Висновки до РЖРЖ роздiлу
Висновки
Список використаноi лiтератури
Додатки
ВСТУП
Актуальнiсть дослiдження. РЖдея про права дитини стала основою демократичноi свiдомостi нацii та фундаментом правового суспiльства. Одним iз основних завдань у формуваннi стратегii розвитку нашоi держави i захист дитини як особистостi у перiод ii морального та духовного cтановлення. Законодавство Украiни гарантуi дитинi певнi права та свободи, що пiдтверджуiться рядом таких документiв, як ратифiкована в Украiнi 1991 року Конвенцiя ООН про права дитини; Довгосторокова програма полiпшення становища жiнок, сiмтАЩi, охорони материнства i дитинства (1992р); Концепцiя державноi сiмейноi полiтики (1999р.); Закон Украiни тАЬПро попередження насильства в сiмтАЩiтАЭ (2001р.); Закон Украiни тАЬПро охорону дитинстватАЭ (2001р.), Сiмейний кодекс (2004р.) та iншi. Створенi спецiальнi комiсii: Мiжвiдомча комiсiя з питань охорони дитинства (2000р.), Мiжвiдомча комiсiя з питань сiмейноi полiтики (2001р.), якi беруть участь у пiдготовцi та розповсюдженнi щорiчноi державноi доповiдi про становище дiтей та сiмей в Украiнi.
Уперше знайомство майбутнього громадянина держави iз правами людини вiдбуваiться у сiмтАЩi, яка i первинним та основним виховним середовищем дитини, де формуiться система цiнностей та норм поведiнка, де дитина вчиться бути вiдповiдальною особистiстю та громадянином; а батьки виступають прикладом та вихователями правовоi культури. Виховання дитини в сiмтАЩi маi спрямуватися на розвиток ii особистостi, на формування поваги до прав, свобод людини та громадянина, пiдготовку дитини до свiдомого життя у соцiально-правовому суспiльствi.
Аналiз стану справ щодо реалiзацii прав та iнтересiв дiтей в украiнськiй родинi свiдчить про загострення низки проблем. На сьогоднi ми маiмо ситуацiю, коли реальне становище дiтей не вiдповiдаi мiжнародним стандартам. За останнi 10 рокiв в Украiнi значно знизився рiвень захисту дитини в родинi. Звичайними стали ранiше мало поширенi явища: недоiдання, бiднiсть, бездогляднiсть, соцiальне сирiтство i соцiальна дезадаптацiя. Дiти зазнають фiзичного, психологiчного та економiчного насильства з боку батькiв.
Це обумовлюi виникнення соцiально-педагогiчноi проблеми реалiацii прав дитини в сiмтАЩi. На основi аналiзу наукових дослiджень було визначено причини цього явища, однiiю з яких i необiзнанiсть батькiв iз сутнiстю прав дитини, з умовами та шляхами iх реалiзацii у сiмтАЩi. Серед шляхiв вирiшення даноi проблеми важлива роль вiдводиться соцiальним педагогам.
Ефективнiсть iхньоi дiяльностi залежить вiд певних соцiально-педагогiчних засад, якi забезпечать глибоке засвоiння знань та розумiння сутностi прав дитини; сформують стiйке позитивне ставлення, прийняття прав дитини та мотиви створення умов для iх реалiзацii у сiмтАЩi; розвиток вiдповiдних умiнь та навичок батькiвськоi поведiнки, необхiдних для створення належних умов реалiзацii прав дитини у сiмтАЩi.
Аналiз фiлософськоi, психологiчноi, соцiально тАУ педагогiчноi лiтератури свiдчить про наполегливi пошуки вченими шляхiв i механiзмiв соцiально тАУпедагогiчноi роботи з дiтьми спрямованоi на реалiзацiю iх прав та свобод.
РЖдеi про права дитини втiленi в працях видатних фiлософiв та педагогiв Жан-Жака Руссо, Джона Дьюi, Януша Корчака, Селестена Френе. Вiдомi росiйськi та украiнськi педагоги займалися вивченням проблеми реалiзацii прав дитини у рiзних соцiальних iнститутах, серед них К. Вентцель, Т. Лубенець, Я. Зеленкевич, Я. Мамонтов, В. Сухомлинський.
Проблема прав дитини розглядаiться у працях сучасних науковцiв В. Бочаровоi, Т. Васильковоi, Ю. Васильковоi, Л. Волинець, Ю. Гiппенрейтер, Н. Заверико, А. Капськоi, О. Караман, Л. Коваль, Г. Лактiоновоi, Л. Мiщiк, М. Московки, А. Мудрика, Н. Ничкало, В. Оржеховськоi, О. Стариковоi, О. Сухомлинськоi, С. Харченка, З. Шнекендорфа, Н. Щербак та iнших.
У своiй роботi до захисту прав дiтей звертаiться i соцiальний педагог. Саме тому ми обрали тему дослiдження тАЬСоцiальний захист прав дiтей, як складова дiяльностi соцiального педагогатАЭ.
ОбтАЩiкт дослiдження - захист прав дiтей.
Предмет дослiдження - соцiально-педагогiчний захист прав дiтей.
Мета дослiдження - визначити, обгрунтувати, перевiрити усвiдомлення дiтьми своiх прав.
Вiдповiдно до предмета, мети та гiпотези визначено такi
завдання дослiдження:
- здiйснити аналiз теоретичних аспектiв прав дiтей в Украiнi.
- проаналiзувати нормативно-правове забезпечення прав дiтей.
- визначити показники усвiдомлення дiтей до своiх прав.
- вивчити дiяльнiсть соцiального педагога з реалiзацii прав дiтей.
Роздiл 1. ЗАХИСТ ПРАВ ДИТИНИ, ЯК СОЦРЖАЛЬНОтАУПЕДАГОГРЖЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Теоретичнi аспекти прав дiтей в Украiнi
В Конвенцii про права дитини наголошуiться, що тАЬдитиною i будь-яка людська iстота до досягнення 18-рiчного вiку, якщо за законом, стосовно даноi дитини вона не досягаi повнолiття ранiшетАЭ. (1.З) Можна сказати, що дiтитАУце особливо соцiально-демографiчна група населення, яка, маючи вiковi межi вiд народження до 18 рокiв, маi i своi специфiчнi потреби, iнтереси та права, але не володii достатньою спроможнiстю вiдстоювати i захищати iх перед суспiльством.
ДитинствотАУстадiя життiвого циклу людини, на якiй продовжуiться становлення органiзму, розвиток його найбiльш важливих функцiй, найбiльш активно здiйснюiться соцiалiзацiя iндивiда, яка включаi засвоiння певноi системи знань, норм i цiнностей, оволодiння соцiальною роллю, що дозволяi дитинi формуватись та функцiонувати як повноцiнний член суспiльства, цiллiсна особистiсть.[5, с.89]
Вивчення дитинства в рiзних суспiльствах i сьогоднi багатоаспектним i мiждисциплiнарним явищем. Сьогоднi досить гостро стоiть питання про положення дiтей. Пiд цим поняттям ми розумiiмо сукупнiсть умов, якi склалися у суспiльствi для виживання i розвитку дiтей. До цих умов можна вiднести: мiру матерiального забезпечення життя дiтей стан охорони здоровтАЩя дiтей, розвиток мережi оздоровчих установ, систему суспiльноi освiти i виховання, виховнi можливостi сiмтАЩi, розвиненiсть державноi турботи про дiтей i законодавчi норми якi вiдстоюють життiво важливi права та iнтереси дiтей.[6, с.328]
Специфiка й основне спрямування соцiальноi полiтики в галузi дитинства в сучасних умовах тАУ усунення негативних наслiдкiв процесiв, якi вiдбуваються в супiльствi, та створення умов для переорiiнтацii дiючих i появи нових соцiальних iнститутiв, якi мають задовольняти потреби, реалiзувати iнтереси дитини .
Змiст цього напрямку соцiальноi полiтики визначаi двi основнi групи цiлей:
перша тАУ створення соцiальних, економiчних i правових умов для задоволення найбiльш важливих потреб та iнтересiв у конкретнiй ситуацii. Маiться на увазi подолання стримуючих факторiв щодо органiзацii дитячого харчування, системи освiти й охорони здоровтАЩя, а також тАУ iнститутiв та установ, якi забезпечують фiзичний, духовний та культурний розвиток дiтей;
друга тАУ компенсацiя вiдмежованостi деякоi категорii дiтей, гарантiя iх виживання.
В складних умовах розвитку Украiни важливо не лише своiчасно констатувати чи передбачити можливi негативнi наслiдки для дiтей в результатi рiзних соцiальних змiн, але й протистояти цим наслiдкам через систему соцiального захисту.
Соцiальний захист слiд розумiти як систему заходiв, спрямованих на вiдновлення зовнiшнiх соцiально-економiчних, полiтичних, медикотАУекологiчних, правових, психологотАУпедагогiчних умов, якi забезпечують на сучасному рiвнi виживання i розвиток дiтей, на подолання ситуацii, коли дii окремих осiб чи iнститутiв наносять безпосередню шкоду здоровтАЩю, психiчному, моральному, iнтелектуальному розвитку дитини. [7, с.32-34]
Згiдно з вiтчизняною практикою iнтереси дiтей як особливоi соцiально-демографiчноi групи до цього часу враховуються в основному лише в межах державноi сiмейноi полiтики. А в цьому випадку, як вiдомо, не всi запити та iнтереси дитини можуть бути задоволенi через сiмтАЩю. Потреба у спiлкуваннi, одержаннi новоi iнформацii, активнiй, творчiй, продуктивнiй дiяльностi, вдосконаленнi своiх здiбностей, умiнь тощо тАУ все це може реалiзуватись завдяки включенню дитини в широкi суспiльнi структури, школу, сферу довкiлля i мистецтва, культури, молодiжноi субкультури. Адже соцiальна полiтика в галузi дитинства повинна охоплювати всi сфери життедiяльностi дитини.
Основними завданнями соцiальноi полiтики (в рiзних умовах) можуть бути:
тАУ контроль за роботою дитячих установ рiзного типу;
тАУ соцiально-медична допомога дiтям;
тАУ iнформацiйнотАУправова допомога неповнолiтнiм з питань освiти, набуття професii, працевлаштування, реалiзацii культурних i дозвiллiвих потреб та iншi.
Звичайно, позитивних результатiв можна досягти не просто проявляючу турботу про конкретну дитину (хоча i це необхiдно), а беручи до уваги кардинальнi рiшення, якi впливають на цiле поколiння, вiковi чи соцiальнi групи. Такими можливостями, в першу чергу, безперечно, володii школа [1, ст.26].
В останнi роки посилюiться iнтерес до питання захисту дiтей, i спрямований вiн не на абстрактний захист прав дiтей, а на такий захист, який би вiдповiдав основним принципам i нормам мiжнародного права, при цьому особлива увага звертаiться на вiдповiдальнiсть батькiв i педагогiв за долю дитини. Тому школа маi здiйснювати пропаганду i розтАЩяснення матерiалiв Конвенцii за допомогою певних структур просвiтницького плану, введення мiнiкурсу тАЬПрава дитинитАЭ з врахуванням особливостей вiкових груп та принципу доступностi.
Певним орiiнтиром у виборi засобiв виховних впливiв на дiтей у процесi реалiзацii норм Конвенцii i бажання розвивати i змiцнювати у них почуття честi, власноi гiдностi, без яких навiть досить мiцнi знання положень Конвенцii не забезпечать захищеностi особистостi, ii вiльноi самореалiзацii. Гуманiзацiя процесу соцiальнотАУпедагогiчного впливу на дiтей рiзного вiку передбачаi, перш за все, субтАЩiктивний розвиток i саморозвиток особистостi. Формування внутрiшньоi установки на самоосвiту i самовиховання, маi розвиваючий характер. У процесi дiяльностi дiтей слiд орiiнтуватися на положення про те, що будь-яка дiяльнiсть, будучи системо-утворюючою, повинна бути колективною, творчою, особистiсно значущою.
З цiiю метою соцiальний працiвник чи педагог маi розробити механiзм iнтеграцii позитивних за своiм змiстом фронтальних, грунтовних та iндивiдуальних впливiв, якi сприймаi кожна дитина. Крiм того i педагогiчно доцiльною органiзацiiю середовища школи як внутрiшнього (предметно-естетичного, просторового, духовного) так i звязку з зовнiшнiм (соцiальним, природним та вплив на нього). Адже для спецiалiста маi бути важливим не лише те, що i як робить дитина, пiдлiток, а й у яких умовах розгортаiться його дiяльнiсть. Це дозволяi перетворити школу у своiрiдну общину, засновану на пануваннi гуманiстичних цiнностей.
Аналiзуючи досвiд вiтчизняноi соцiально-педагогiчноi роботи, можна вiдмiтити такi цiннiснi особистiснi установки, якими маi користуватися спецiалiст соцiально-педагогiчноi сфери, спираючись на основнi положення Конвенцii, з метою реалiзацii принципу гуманiзацii соцiалiзуючого процесу; педагогiчний гуманiзм, який проявляiться у повазi особистостi дитини, ii гiдностi, сприйняттi ii запитiв, iнтересiв впевненостi у власних силах, емпатичне розумiння дiтей i пiдлiткiв, спiвробiтництва; дiалогiзм; особистiсна позицiя соцiального працiвника чи педагога, його здатнiсть до творчого самовираження, глибоке знання основних законiв, постанов i нормативних документiв, що стосуються проблем дiтей рiзних категорiй [8, с.120-122].
Ранiше люди й гадки не мали про права дiтей. Дитину розглядали як другорядний матерiал, з якого повинна утворитися повноцiнна людина. До думок дитини не прислухались, бо вважали iх не зрiлими та не рацiональними. Дорослi мали повну владу над дiтьми, а дiтям нiчого не залишалось, як сприймати все це як належне, бо необiзнанiсть населення про права та обовтАЩязки дiтей, необiзнанiсть самих дiтей завжди залишалась i залишаiться актуальною проблемою нашого суспiльства.
З плином часу ситуацiя поступово змiнювалась. На початку столiття права дитини розглядались, в основному, як мiри по захисту вiд рабства, дитячоi працi, торгiвлi дiтьми, проституцii неповнолiтнiх, повноi влади батькiв, економiчноi експлуатацii.
Першi спроби створення пакету норм,якi регламентували мiжнародний захист дiтей,зробленi Лiгою нацiй вiдразу пiсля закiнчення Першоi Свiтовоi вiйни. При цьому в самому Статутi Лiги нацiй не було позицiй, якi б безпосередньо стосувалися захисту дiтей. Проте в межах правово-творчоi дiяльностi цiii мiжнародноi органiзацii були пiдписанi угоди про припинення торгiвлi жiнками i дiтьми. Найбiльш iстотним актом щодо захисту дiтей, прийнятим за пiдтпримкою Лiги нацiй, стала Женевська декларацiя 1924 року.
Пiсля Другоi Свiтовоi вiйни, ООН (пiсля створення у 1945 роцi) прийняла у 1948 роцi Загальну декларацiю прав людини, в якiй зазначалося, що дiти повиннi бути обтАЩiктом особливого нагляду i допомоги. [8, ст.118].
У 1959 роцi ООН прийняла Декларацiю прав дитини, яка мала 10 коротких декларативних статей, програмних положень, якi призивали батькiв, окремих осiб, державнi органи, мiсцеву владу й уряд визнати викладенi в нiй права свободи й дотримуватися iх. Це були 10 соцiальних й правових принципiв, якi значно вплинули на полiтику, справи уряду i людей в усьому свiтi.
Однак декларацiя (лат.DekclaratiaтАУпроголошення) тАУ не зобовтАЩязуi, не маi певноi обовтАЩязковоi сили, це лише рекомендацiя.[5, с.80]. Новi часи, погiршення положення дiтей, потребували бiльш конкретних законiв й заходiв, мiжнародних договорiв по захисту i забезпеченню прав дитини.
Не менш важливими у планi захисту прав дiтей i створення мiжнародних органiзацiй: Дитячий фонд ООН (1946р.), ЮНРЖСЕФтАФмiжнародна мiжурядова органiзацiя, основною функцiiю якоi стало надання матерiальноi допомоги у роботi з дiтьми в рiзних краiнах та пiдтримка заходiв щодо виховання дiтей; Мiжамериканський РЖнститут дитини в США (1919р.);Всесвiтня рада з питань обдарованих i талановитих дiтей в Англii (1975р.);мiжнародна федерацiя дитячоi спiвдружностi в Норвегii (1948р.); Мiжнародний комiтет дiтей i юнакiв у Женевi (1957р.); РДвропейське Бюро з питань дiтей i молодi (1949р.) та iншi.
Функцiонування i дiяльнiсть мiжнародних неурядових органiзацiй сприяють розвитку iнституцiйного спiвробiтництва щодо захисту дiтей. Хоча лише ЮНРЖСЕФ i iдиною мiжнародною органiзацiiю унiверсального типу, яка вирiшуi проблеми захисту прав дитини [8,с.116-118].
Основним правовим принципом захисту дiтей i рiвнiсть прав усiх дiтей. У ст.1 Декларацii прав дитини 1959 року ООН проголосила, що перелiченi Декларацii права повиннi визнаватися за всiма дiтьми, без будь-яких виняткiв та обмежень.[9, с.17-19]
Особливiстю прав дитини i необхiднiсть спецiального захисту цих прав, що були забезпеченi можливостi та сприятливi умови щодо вiльного i повноцiнного розвитку дiтей. Якнайкраще забезпечення iнтересiв i потреб дитинитАУось головний прiоритет у захистi прав дитини.
1.2 Нормативно-правове забезпечення прав дiтей
У Законi Украiни тАЬПро охорону дитинстватАЭ сказано, що всi дiти на територii Украiни, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгii, полiтичних або iнших переконань, нацiонального, етнiчного або соцiального походження, майнового стану або стану здоровтАЩя та народження дiтей та iх батькiв (чи осiб, якi iх замiнюють) або будь-яких iнших обставин, мають рiвнi права i свободи. [10, c.14] Охорона дитинства, згiдно Закону, - це система державних та громадських заходiв, спрямованих на забезпечення повноцiнного життя, всебiчного виховання i розвитку дитини та захисту ii прав. [10, с.13] Вiдповiдно, соцiально-правовий захист повинен забезпечити охорону дитинства на належному рiвнi, а ефективнiсть цiii роботи пiдвищиться в результатi ii технологiзацii.
Технологiзацiя соцiально-правового захисту дiтей спрямована на забезпечення перш за все iх правовоi компетентностi. Правова компетентнiсть дитини, згiдно Т.Александровоi, охоплюi:
- знання чинного законодавства, правил i норм поведiнки в суспiльствi;
- правову культуру особистостi (ii ставлення до права i правовоi
системи, ii переконання, цiнностi, iдеали, що дозволяють iй регулювати
своi дii у вiдповiдностi до дiючих законiв);
- правову активнiсть (готовнiсть особистостi до корисноi дiяльностi у
сферi правового регулювання, вмiння рiзнобiчно розглядати та
вирiшувати правовi проблеми,вiдстоювати власну думку, знати i
використовувати на практицi механiзми захисту прав i свобод людини);
- правовi навички та умiння (навички використання отриманих правових
знань при вирiшеннi реальних життiвих проблем).[11, с.4]
1.2.1 Конвенцiя ООН про права дитини
тАЬСвiтовою конституцiiю прав дитинитАЭ називають Конвенцiю про права дитини, прийняту Генеральною Асамблеiю ООН 20 листопада 1989 року. З тих пiр Конвенцiю ратифiкували уряди всiх краiн, за винятком Сомалi та Сполучених Штатiв Америки.
Конвенцiя тАФ документ високого мiжнародного рiвня, який маi велику обовтАЩязкову силу для тих держав, якi його ратифiкували. Необхiднiсть охороняти дитину також була передбачена у Мiжнародному пактi про громадянськi та полiтичнi права 1966 року, мiжнародному пактi про економiчнi, соцiальнi та культурнi права 1966 р., в документах спецiалiзованих установ ООН , таких як МОП, ЮНЕСКО, ВОЗ.
Норми Конвенцii про права дитини дiють як складова нацiонального законодавства Украiни з 27 вересня 1991 року, тобто з часу ii ратифiкацii Украiною. Ратифiкацiя Конвенцii означаi, що уряди беруть на себе зобовтАЩязання забезпечити дитинi зростання у безпечних та сприятливих умовах, маючи доступ до високоякiсноi освiти та охорони здоровтАЩя, а також високий рiвень життя.
Це означаi, що уряди зголошуються захищати дiтей вiд дискримiнацii, сексуальноi, комерцiйноi експлуатацii, насильства i особливо пiклуватися про дiтей-сирiт та бiженцiв.[12, с.1-3].
Конвенцiя ООН про права дитини, визнала дитину субтАЩiктом права, а ii iнтереси прiоритетними перед потребами суспiльства, вона конкретизуi, поглиблюi положення Декларацii прав дитини.
Положення Конвенцii можна звести до чотирьох основних вимог, якi мають забезпечити права дiтей на: виживання, розвиток, захист i забезпечення активноi участi в життi суспiльства (Конституцiя). При цьому в Конвенцii закладено два цiлепокладаючi принципи:
-- дитина i самостiйним субтАЩiктом права, тому охоплюючи весь комплекс громадських, полiтичних, економiчних, соцiальних i культурних прав людини, Конвенцiя одночасно визначаi, що реалiзацiя одного права не вiддiльна вiд реалiзацii iнших;
-- прiоритетнiсть iнтересiв дiтей перед потребами сiмтАЩi, суспiльства, релiгii. Свобода, необхiдна дитинi для розвитку своiх iнтелектуальних, моральних i духовних здiбностей, потребуi не лише здоровтАЩя i безпечного середовища, якi вiдповiдають рiвню за нормами охорони здоровтАЩя, забезпеченню нормами харчування, одягу i житла, але й надання всього цього в першу чергу [6,с330-332].
Водночас в цьому документi зафiксованi особистi, соцiальнi, культурнi i полiтичнi права дитини. До особистих вiдносяться права: на життя, на iмтАЩя, на набуття громадянства, на пiклування з боку батькiв, на збереження своii iндивiдуальностi, право бути заслуханою у ходi будь-якого розгляду, що стосуiться дитини; право на свободу совiстi та релiгii; право на особисте та сiмейне життя; на недоторканiсть житла; таiмницю кориспонденцii; право користуватися найдосконалiшими послугами системи охорони здоровтАЩя; благами соцiального забезпечення; на рiвень життя, необхiдний для ii розвитку; на освiту; на вiдпочинок; на особистий захист: вiд викрадень та продажу, вiд фiзичних форм експлуатацii, фiзичного та психiчного насильства, участi у вiйськових дiях; право на вжиття державою всiх необхiдних заходiв щодо сприяння фiзичному, психiчному вiдновленню та соцiальнi iнтеграцii дитини, яка стала жертвою зловживань або злочину [9, с.19-25].
Метою цiii Конвенцii i встановлення стандартiв для захисту дiтей вiд зневаги та образ, з якими вони стикаються до певноi мiри щодня в усiх краiнах. В нiй беруться до уваги рiзнi культурнi, полiтичнi та економiчнi особливостi держав, що i дуже важливим фактором. На першому планi у цьому документi стоять права дитини. Права, викладенi в Конвенцii, умовно можна подiлити на три частини.
Забезпечення: право володiти певними речами, отримувати певнi послуги та мати доступ до них (мова йде про iмтАЩя та громадянство, медичний догляд, освiту, вiдпочинок та iгри, опiкування iнвалiдами, сиротами та бiженцями).
Захист: право бути захищеним вiд дiй, що завдають шкоди дитинi (наприклад вiд розлучення з батьками, залучення до воiнних дiй, комерцiйноi, економiчноi чи сексуальноi експлуатацii, фiзичного чи психiчного знущання тощо).
Участь: Дитина маi право бути почутою, коли приймаються рiшення, що стосуються ii життя. Пiдростаючи, дитина повинна мати дедалi бiльше можливостей брати участь у життi суспiльства, готуватися до самостiйного життя, користуватися правами свободи думки та слова, вибору культури, релiгii та мови.
Конвенцiя надаi точки вiдлiку, за допомогою яких можна вимiрювати ефективнiсть зусиль рiзних краiн щодо полiпшення життя дiтей. Кожних птАЩять рокiв уряди мають звiтувати перед Комiтетом ООН з прав дитини.
Згiдно зi ст.43 Конвенцii про права дитини такий Комiтет складаiться з десяти експертiв, якi вiдзначаються високими моральними якостями та визначною компетенцiiю в галузi, що iх охоплюi ця Конвенцiя. Члени Комiтету обираються таiмним голосуванням, iз числа внесених до списку осiб, висунутих державами-учасницями.[12, с.24]
Кожна держава-учасниця може висунути одну особу з числа своiх громадян. Вибори проводяться на нарадах держав-учасниць, що скликаються Генеральним секретарем у центральних установах Органiзацii ОбтАЩiднаних Нацiй.
Згiдно iз ст.44 держави-учасницi зобовтАЩязуються подавати Комiтетовi через Генерального секретаря ООН доповiдi про вжитi ними заходи щодо закрiплення визнаних у Конвенцii прав та прогрес, досягнутий у здiйсненнi цих прав:
-протягом двох рокiв пiсля набрання чинностi цiii Конвенцiii для вiдповiдноi державитАУучасницi;
-надалi через птАЩять рокiв.[12,с.26]
Члени Комiтету оцiнюють iхнi успiхи, зустрiчаються з представниками уряду та прислуховуються до думок недержавних органiзацiй (НДО) перед тим, як надати рекомендацii щодо вдосконалення роботи у кожнiй краiнi.
З метою сприяння здiйсненню конвенцii та мiжнародному спiвробiтництву таких органiзацiй, як Мiжнародна органiзацiя працi (МОП), Всесвiтня органiзацiя здоровтАЩя (ВОЗ), Органiзацiя ООН з питань освiти, науки та культури (ЮНЕСКО) та Дитячий фонд ООН (ЮНРЖСЕФ) заохочуються до надання консультацiй Комiтету та мають дозвiл на вiдвiдання його засiдань.
Вони можуть надавати Комiтету вiдповiдну iнформацiю та iх можуть запрошувати до надання консультацiй щодо оптимального виконання Конвенцii, разом з представниками iнших органiзацiй, визнаних компетентними, тАУ в тому числi, iнших органiв ООН та НДО, що мають статус консультантiв ООН.
В рiзних державах i регiонах свiту Конвенцiя ООН про права дитини виконуiться по-рiзному iз врахуванням особливостей та менталiтету кожноi держави. Але обтАЩiднуi всi держави по вiдношеннню до дiтей тАУ повага до дитини, ii права та iнтереси, турбота i любов. [8, с.119]
1.2.2 Права дитини на сiмтАЩю
Кожна сiмтАЩя-це частина держави
Арiстотель
СiмтАЩя i i залишаiться природним середовищем для фiзичного, психiчного, соцiального i духовного розвитку дитини, ii матерiального забезпечення i несе вiдповiдальнiсть за створення належних умов для цього. Вона маi виступати основним джерелом матерiальноi та емоцiйноi пiдтримки, психологiчного захисту, засобом збереження, передачi нацiонально-культурних i загальнолюдських цiнностей прийдешнiм поколiнням. У першу чергу, сiмтАЩя повинна залучати дiтей до освiти, культури i прищеплювати загальнолюдськi норми суспiльного життя. Основними методами збереження та змiцнення здоровтАЩя в умовах сiмтАЩi маi стати профiлактика захворювань та дотримання певних гiгiiнiчних правил у повсякденному життi, оптимальна фiзична активнiсть, загартування органiзму, повноцiнне харчування, запобiгання шкiдливим явищам тАУ курiнню, алкоголiзму тощо[13, с.58-68].
Усi державнi та суспiльнi iнституцii мають пiдтримувати зусилля батькiв або осiб, якi iх замiнюють, спрямованi на забезпечення вiдповiдних умов для виховання, освiти, розвитку здоровоi дитини.
Найважливiшою умовою для розвитку дитини i ii виховання в сiмтАЩi. Це очевидно, тому не випадково, що Конвенцiя ООН про права дитини 1989 року мiстить перелiк норм, якi повиннi забезпечувати захист сiмтАЩi. Дитина з самого народження маi право знати своiх батькiв та користуватися iх пiклуванням (ст.7). Право дитини на пiклування з боку батькiв може бути реалiзоване лише за умови добровiльного i незалежного виконання батьками своiх обовтАЩязкiв.
Взаiмнi права i обовтАЩязки мiж батьками i дiтьми виникають на пiдставi походження дитини вiд цих батькiв, засвiдченому у встановленому законом порядку.
В разi, коли батьки дитини на час ii народження перебувають у зареiстрованому шлюбi, походження дитини пiдтверджуiться записом про шлюб батькiв. В таких випадках, як правило, проблем не виникаi. Навiть пiсля смертi батька, якщо дитина народжуiться до закiнчення 10-мiсячного строку, особу, що померла, записують батьком. Це правило поширюiться i на випадки розiрвання шлюбу, якщо мати на момент народження дитини не вступила в новий шлюб. В цьому разi батьком дитини записують нового чоловiка матерi.
У випадку, коли батьки новонародженого не перебувають у зареiстрованому шлюбi, то батько може звернутися iз спiльною заявою з матiртАЩю дитини до органiв РАГСу i просити визнати його батьком.
Якщо ж батько не погоджуiться добровiльно визнати походження цiii дитини вiд нього, то цю обставину може встановити суд за заявою матерi, опiкуна дитини, особи на утриманнi якоi перебуваi дитина. В разi незгоди матерi подати спiльну заяву з батьком до органу РАГСу, звернутися до суду з вимогою встановити батькiвствоможе i саи батько. Таким правом закон надiляi i дитину, але лише з досягненням нею 18 рокiв. Крiм того, важливе значення мають експертизи (зокрема, судово-медична, судово-бiологiчна та iн.).Особливого значення набуваi генетична експертиза, оскiльки процент помилки в такiй експертизi зовсiм незначний. Саме ця експертиза майже достовiрно пiдтверджуi батькiвство чи материнство. Отже, в разi пiдтвердження походження дитини вiд цих батькiв мiж ними виникають взаiмнi права та обовтАЩязки.
Згiдно iз ст. 58 КпШтС Украiни батьки i дiти зобовтАЩязанi надавати взаiмну моральну пiдтримку i матерiальну допомогу один одному. Права та обовтАЩязки мiж батьками i дiтьми можуть бути особистого та майнового характеру.
Особистi права та обовтАЩязки дiтей позбавленi грошового змiсту, iх не можна оцiнити i в грошах. Вони тiсно повтАЩязанi з особою: iх не можна подарувати, вiдмовитися вiд них. Загалом цi права та обовтАЩязки тривають до досягнення дитиною 18 рокiв, або до часу одруження, вони також припиняються зi смертю однiii iз сторiн.
Згiдно iз ст.61 КпШтС батьки мають право i зобовтАЩязання виховувати своiх дiтей, пiклуватись про iх здоровтАЩя, фiзичний, духовний i моральний розвиток, навчання, готувати iх до працi.
Коли дитина народжуiться вона маi право отримати iмтАЩя. Вiдповiдно батьки згiдно з статей 62 i 63 КпШтС мають право та обовтАЩязок призначати прiзвища, iмтАЩя та по-батьковi дитини. Якщо батьки мають спiльне прiзвище, то це прiзвище отримуi i дитина. Якщо у батькiв прiзвища рiзнi, вибору iменi закон обмежень не встановлюi, але батьки повиннi дуже вiдповiдально поставитись до вирiшення цього питання, щоб у майбутньому не виникало для дитини негативних наслiдкiв. Також можна присвоiти дитинi подвiйне iмтАЩя.
З досягненням дитиною 16 рокiв вона може звернутися до РАГСу iз заявою з проханням змiнити ii прiзвище або iмтАЩя та по-батьковi.
Батьки мають право визначити мiсце проживання дiтей. Дiти можуть тимчасово проживати у родичiв, як правило, у бабусi та дiдуся, але ця обставина не позбавляi iх батькiв та не знiмаi обовтАЩязку по вихованню.
Згiдно iз статею 17 Цивiльного кодексу Украiни мiсцем проживання неповнолiтнiх, що не досягли 15 рокiв, визнаiться мiсце проживання iх батькiв.
Право дитини на пiклування з боку батькiв може бути реалiзоване лише за умови добровiльного i незалежного виконання батьками своiх обовтАЩязкiв. Суд, наприклад, може позбавити батькiвських прав батька та матiр, стягнути з них алiменти, засудити iх за ухиляння вiд сплати, але примусити батькiв пiклуватися про своiх дiтей неможливо. До батькiвства i материнства треба готувати з раннього вiку, насамперед, на прикладi власних батькiв, iх ставлення до дитини та виконаннi батькiвських обовтАЩязкiв взагалi. [9, с.51-80]
У Конвенцii ООН про права дитини проголошуiться, що дитина не буде розлучена з батьками всупереч iх бажанню, крiм випадкiв, якi передбаченi законом. У Конвенцii йдеться також про визнання мiсця проживання дитини. Якщо батьки не можуть домовитися про це, суд вирiшуi, з ким залишаiться дитина.
Ст.10 Конвенцii ООН про права дитини йдеться, що в разi розлучення батькiв дитина маi право пiдтримувати контакти з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, увтАЩязненням чи смертю когось iз батькiв, держава повинна надати дитинi чи батькам iнформацiю щодо мiсця перебування вiдсутнього члена сiмтАЩi.[12c.8]
Батьки повиннi спiльно вирiшувати питання виховання дiтей. Коли батьки проживають окремо, то той iз батькiв, що проживаi з дитиною, не повинен чинити перешкод для спiлкування з дитиною iншого з батькiв. Якщо батьки не можуть дiйти згоди з цього питання, то слiд звернутися до органiв опiки i пiклування, а далi до суду.
У випадку, коли дитина тимчасово або постiйно позбавлена сiмейного оточення, вона маi право на особливий захист i допомогу держави, як це передбачено у ст. 20 Конвенцii [12,с.12]. Майновi права та обовтАЩязки мiж батьками та дiтьми можуть виникати з приводу майна, яким володii сiмтАЩя, а також з приводу отримання алiментiв. Батьки управляють майном дiтей до досягнення ними 18 рокiв або до моменту iх одруження, бо з цього часу вони можуть самостiйно вчиняти всi дii повтАЩязанi з майном. У батькiв i дiтей може бути спiльна власнiсть. Батьки мають утримувати своiх дiтей до 18 рокiв.
Проблема сiмейного життя, стосунки мiж батьками i дiтьми i дуже складними. У лiтературi iх часто називають тАЬвiчними питаннямитАЭ i присвтАЩячують iм романи, птАЩiси, повiстi. Цi вiдносини впливають на характер, погляди i житiву позицiю людини, що росте, допомагають iй стати гармонiйною i цiлiсною або перешкоджають ii розвитку.
Найкращим шляхом життя сiмтАЩi безумовно i порозумiння, повага, свiдоме дотримання всiма ii членами правових i моральних норм по вiдношенню одне до одного. У такiй сiмтАЩi дiти i батьки будуть щасливими, збережуть вдячнiсть i готовнiсть допомогати один одному до глибокоi старостi й у будь яких ситуацiях життя [14, с.16-2].
1.2.3 Право на освiту
Освiта вiдiграi в життi людини дуже важливу роль. Завдяки iй у людини формуiться характер, погляди на життя, суспiльнi iнтереси й власнi принципи. Освiта тАУ своiрiдний моральний грунт кожноi людини.
Права дитини якнайкраще можна зрозумiти тодi, коли iх пiзнають у дii. Щоденне шкiльне життя даi певний досвiд i може пiдсилити формальне вивчення таких абстрактних понять, як свобода, право, толерантнiсть, справедливiсть, i правда. Шкiльна освiта, навчання взагалi тАУ це окрема сфера суспiльно-правових вiдносин, якi регулюються спецiальними нормативними актами: статтями Конституцii Украiни, Законами Украiни тАЬПро освiтутАЭ, тАЬПро загальну середню освiтутАЭ, Статутом школи та будь-якого вiдповiдного навчального закладу тощо. Розвиток дитини забезпечуiться здiйсненням ii права на освiту. Це право проголошено у Загальнiй декларацii прав людини, у Мiжнародному пактi про громадянськi та полiтичнi права, в Конвенцii про права дитини. В Конвенцii про права дитини йдеться не тiльки про шкiльну освiту. Питання розглядаiться значно ширше: маiться на увазi доступ дитини до засобiв масовоi iнформацii загалом, у тому числi тАФ до дитячих(ст.17).
Украiнська держава намагаiться забезпечити доступнiсть освiти. Це означаi, що навчатися може кожний. Навчальнi заклади i практично у всiх населених пунктах, до них приймають всiх, хто живе в Украiнi тАФ незалежно вiд соцiального i майнового стану, етнiчного походження, нацiональностi, раси, вiросповiдання i стану здоровтАЩя.
Доступнiсть забезпечуiться також створенням умов для вибору профiлю навчання вiдповiдно до iнтересiв i здiбностей дитини, рiзними формами навчання: денною, вечiрньою, заочною, екстерном.
Мiнiмальнi вимоги Конвенцii про права дитини у цьому планi зводиться до запровадження обовтАЩязковоi i безплатноi початковоi освiти. На реалiзацiю ii положень був спрямований Закон Украiни тАЬПро освiтутАЭ 1991 року, який встановив обовтАЩязкове шкiльне навчання дiтей вiком вiд 6-7 i до 15 рокiв. Усi ступенi шкiльного навчання безплатнi, Конституцiя Украiни 1996 року значно розширила право дiтей на освiту. Згiдно iз ст.53 Конституцii повна загальна освiта обовтАЩязкова. Держава гарантуi ii доступнiсть i безоплатнiсть [9,с.52-118]. Так, державою проголошено безкоштовна освiта, що забезпечуiться розгалуженою мережею державних закладiв освiти. Разом з тим, останнiм часом все бiльшого поширення набувають навчальнi заклади, заснованi на приватнiй та комунальнiй власностi, а також в державних закладах частина студентiв навчаються на платнiй основi. Але суспiльство навiть не замислюiться, що це i дискримiнацiiю прав дитини, порушенням закону та Конвенцii про права дитини. Важко переоцiнити п.2 ст.28 Конвенцii ООН про права дитини, що приписуi забезпечувати шкiльну дисциплiну лише методами, якi не порушують принципу поваги до людськоi гiдностi дитини. Таким чином, держава маi пiдтримувати шкiльну дисциплiну, але методами, якi не принижують гiднiсть дитини. Законом Украiни тАЬПро освiтутАЭ та iншими нормативними документами встановлюються права та обовтАЩязки учнiв та вчителiв. Дотримуючись iх, можна досягти врегулювання частих конфлiктiв мiж цими сторонами та дотримання i контролю закону з обох сторiн.
Згiдно з статею 51 учнi мають право:
-обирати профiль навчання,iндивiдуальнi програми, позакласнi заняття; вносити пропозицii з питань органiзацii та умов навчально-виховного процесу, вiдпочинку, побуту учнiв;
-користуватися навчальною, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;
- на захист вiд будь-яких форм фiзичного та психiчного насильства;
-оскаржити в разi незгоди четвертну, рiчну, пiдсумкову оцiнку до ради освiтнього закладу у мiсячний термiн i скласти екзамен з вiдповiдного предмета;
-
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi