Стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв

Змiст

Вступ

РЖ. Стимулювання навчальноi дiяльностi як наукова проблема

1.1 Органiзацiя дiяльностi як педагогiчна проблема

1.2 Методи стимулювання навчальноi дiяльностi

РЖРЖ. Методика стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв в практицi сучасноi початковоi школи

2.1 Загальна характеристика стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв у практицi роботи вчитель початкових класiв

2.2 Методика експериментального дослiдження та його результативнiсть

Висновки

Список використаних джерел

Додатки


Вступ

В умовах кардинальних змiн соцiально економiчних вiдносин та iнтеграцii Украiни до загально iвропейського освiтнього простору фахова освiта спрямовуiться на забезпечення професiйно творчоi самореалiзацii особистостi, зростання соцiальноi значущостi у престижностi знань, формування iнтелектуального потенцiалу нацii як найвищоi цiнностi суспiльства. РозвтАЩязання вказаних завдань певною мiрою залежить вiд вибору i застосування методiв та прийомiв, умiнь оскiльки вони дають змогу учням оволодiти новими знаннями, умiннями, навичками, максимально розвинути потенцiал творчих здiбностей, забезпечити потребу особистостi впiзнаннi оточуючого свiту.

Якiсть навчання i виховання зумовлюiться багатьма педагогiчними чинниками. Проте найактивнiша дiяльнiсть усього педагогiчного колективу приречена на невдачу, якщо учнi байдужi до навчання, коли фактичнi знання не збуджують iхньоi фантазii, не впливають на почуття, не викликають радостi пiзнання.

У молодшому шкiльному вiцi провiдним видом дiяльностi i навчальна дiяльнiсть, яка не просто розвиваi дитину, змiцнюi ii психiчнi процеси, але й визначаi склад ii особистостi, тi моральнi еталони, мотиви i потреби, якi iстотно впливають на весь життiвий шлях людини.

Спочатку у дiтей початкових класiв формуiться iнтерес до самого процесу навчальноi дiяльностi. Тiльки потiм iм стаi ясно, що учiння - це серйозна справа, яка вимагаi посидючостi й уваги. Пiсля виникнення iнтересу до результатiв навчальноi дiяльностi формуiться iнтерес до ii змiсту, виникаi потреба набути знання. РЖнтерес дiтей до навчання - велика рушiйна сила, яка вiдкриваi розум i серце дитини для благотворного впливу науки. Завдяки iнтересу дитяча думка послiдовно проникаi в суть явища чи предмета, наполегливо вiдшукуi зв'язки i досягаi радiсного осяяння, коли невiдоме вiдкриваiться в усiй логiчнiй цiлiсностi i красi. Саме в цей перiод вiдбуваiться iнтенсивне формування мотивiв учiння у молодших школярiв.

Навчальнi мотиви, якi закладаються в цьому вiцi, можуть зберiгатися упродовж всього шкiльного життя i навiть визначати ставлення особистостi до процесу пiзнання на все життя. Саме тому психолого-педагогiчна наука постiйно звертаiться до проблеми мотивацii учiння, до пошукiв педагогiчного впливу на розвиток i виховання суспiльно-цiнних мотивiв i мотивiв обов'язку.

Сучасний перiод розвитку Украiни значну наукову цiннiсть маi звернення вчених практикiв до корисного досвiду визначення методiв стимулювання навчальноi дiяльностi, який було накопичено у вiтчизнянi педагогiчнi думцi.

Дослiдження видатних вiтчизняних педагогiв (М.Данилова, Ю. Бабанського, О.Савченко, Т. Шамовоi, Г. Щукiноi, О. Киричука, Ш. Амонашвiлi, В Сухомлинського ) розкрили важливiсть рiзних способiв стимулювання навчальноi дiяльностi учнiв. ОбТСрунтування доцiльностi використання рiзних форм методiв та засобiв для формування знань та вмiнь i навичок. Важливим засобом досягнення iдеалiв стимулювання навчальноi дiяльностi i адекватним використання дидактичних методiв, тобто специфiчних способiв досягнення мети. Процес навчання реалiзуiться шляхом взаiмодii дiяльностi учителя i дiяльностi учня. Учитель здiйснюi рiзноманiтнi спроби, якi допомагають учням засвоiти навчальний матерiал, сприяi активiзацii навчального процесу. Учень сприймаi осмислюi запамтАЩятовуi цей матерiал. Проте аналiз практики роботи вчителiв початкових класiв свiдчить про те, що проблема стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв ще не знайшла достатнього розв'язання. Враховуючи актуальнiсть даноi проблеми та недостатнi ii вирiшення в педагогiчному досвiдi, ми вибрали темою нашого дослiдження ВлСтимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiвВ».

Об'iктом дослiдження i процес стимулювання навчальноi дiяльностi учнiв початкових класiв, а предметом дослiдження тАУ педагогiчнi умови стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв.

Мета дослiдження - теоретично обТСрунтувати i експериментально перевiрити педагогiчнi умови стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв.

Гiпотеза дослiдження: ефективнiсть засвоiння знань значно пiдвищиться за умов використання системи методiв стимулювання навчальноi дiяльностi прийомiв емоцiйного стимулювання, створення ситуацii успiху в навчаннi, сприятливого морально-психологiчного мiкроклiмату, заохочення.

У вiдповiдностi до поставленоi мети та гiпотези дослiдження визначенi завдання дослiдження:

1. Розкрити основнi поняття дослiджуваноi проблеми.

2. Проаналiзувати ефективнiсть рiзних методiв стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв.

3. Вивчити стан проблеми стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв у масовому педагогiчному досвiдi.

4. Визначити педагогiчнi умови стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв.

5. Визначити вплив експериментальноi методики на результативнiсть навчального процесу.

Методологiчною основою дослiдження i: положення теорii пiзнання про активну роль особистостi у засвоiннi знань, Нацiональна доктрина розвитку освiти, Державний стандарт початковоi загальноi освiти, науковi працi з педагогiки, положення та висновки, що стосуються проблеми стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв (М. Данилова, Ю. Бабанського, О. Савченко, Т. Шамовоi, Г. Щукiноi, О. Киричук, Ш. Амонашвiлi, В. Сухомлинського ).

Для розв'язання поставлених завдань i перевiрки гiпотези використано адекватнi авторському задуму методи дослiдження:

теоретичнi (порiвняння, аналiз, синтез, систематизацiя, класифiкацiя та узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогiчнiй, психологiчнiй та методичнiй лiтературi, вивчення та узагальнення передового педагогiчного досвiду);

емпiричнi (анкетування вчителiв початкових класiв, педагогiчнi спостереження, педагогiчний експеримент, якiсний i кiлькiсний аналiз результатiв експерименту).

Практична значущiсть дослiдження полягаi у розкриттi рiзних способiв стимулювання навчальноi дiяльностi молодших школярiв i у можливостi iх використання у практицi роботи вчителя початковоi школи.

Апробацiя роботи проходила на засiданнi методичного об'iднання вчителiв початкових класiв Яблунiвськоi загальноосвiтньоi школи РЖ - III ступенiв Густинського району.

Дипломна робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновку, списку використаних джерел, додаткiв. Обсяг роботи 112 ст. друкованого тексту


Роздiл РЖ. Проблема стимулювання навчальноi дiяльностi як наукова проблема

1.1 Органiзацiя дiяльностi як педагогiчна проблема

На уроках рiзних типiв учитель використовуi фронтальну, iндивiдуальну i групову форми навчальноi роботи.

Фронтальною формою органiзацii навчальноi дiяльностi учнiв називають такий вид дiяльностi на уроцi, коли всi учнi класу пiд безпосереднiм керiвництвом вчителя виконують спiльне завдання. При цьому педагог проводить роботу зi всiм класом в iдиному темпi. У процесi розповiдi, пояснення, показу i под. вiн прагне одночасно впливати на всiх присутнiх. Умiння тримати в полi зору клас, бачити роботу кожного школяра, створювати атмосферу творчоi колективноi працi, стимулювати активнiсть учнiв i важливими умовами ефективностi цiii форми органiзацii навчання.

Найчастiше ii використовують на етапi первинного засвоiння нового матерiалу. За умов проблемного, iнформацiйного i пояснювально-iлюстративного викладу, який супроводжуiться творчими завданнями рiзноi складностi, ця форма дозволяi залучити до активноi навчально-пiзнавальноi дiяльностi всiх учнiв.

Суттiвим недолiком фронтальноi форми навчальноi роботи i те, що вона за своiю природою зорiiнтована на середнiх учнiв. На абстрактного середнього учня розрахованi обсяг i рiвень складностi матерiалу, темп роботи. Учнi з низькими навчальними можливостями за таких умов не спроможнi одержати знання: вони потребують бiльшоi уваги вiд учителя, i бiльше часу на виконання завдань. Якщо ж знизити темп, то це негативно позначиться на сильних учнях. Останнiх задовольняi не збiльшення кiлькостi завдань, а iх творчий характер, ускладнення змiсту. Тому для максимальноi ефективностi навчальноi дiяльностi учнiв на уроцi поряд iз цiiю формою використовуються iншi форми органiзацii навчальноi роботи.

РЖндивiдуальна форма органiзацii роботи учнiв на уроцi передбачаi самостiйне виконання учнем однакових для всього класу завдань без контакту з iншими учнями, але в iдиному для всiх темпi. За iндивiдуальноi форми органiзацii роботи учень виконуi вправу, розв'язуi задачу, проводить дослiд, пише твiр, реферат, доповiдь тощо. РЖндивiдуальним завданням може бути робота з пiдручником, довiдником, словником, картою i под. Широко практикуiться iндивiдуальна робота в програмованому навчаннi.

РЖндивiдуальна форма роботи використовуiться на всiх етапах уроку, для вирiшення рiзних дидактичних завдань: засвоiння нових знань i iх закрiплення, формування i закрiплення умiнь i навичок, для повторення i узагальнення пройденого матерiалу. Вона переважаi у виконаннi домашнiх робiт, самостiйних i контрольних завдань в класi.

Переваги цiii форми органiзацii навчальноi роботи в тому, що вона дозволяi кожному учневi поглиблювати i закрiплювати знання, виробляти необхiднi вмiння, навички, досвiд пiзнавальноi творчоi дiяльностi.

Проте ця форма органiзацii маi й недолiк: учень iзольовано сприймаi, осмислюi i засвоюi навчальний матерiал, його зусилля майже не узгоджуються iз зусиллями iнших, а результат цих зусиль, його оцiнка стосуються i цiкавлять лише учня та вчителя. Цей недолiк компенсуi групова форма дiяльностi учнiв.

Групова форма органiзацii навчальноi дiяльностi передбачаi створення невеликих за складом груп у межах одного класу. Вирiшення конкретних навчальних завдань здiйснюiться завдяки спiльним зусиллям членiв групи. Групи можуть бути стабiльними чи тимчасовими, однорiдними чи рiзнорiдними. Найбiльш ефективними, як свiдчать дослiдження, i групи чисельнiстю 4-5 учнiв, якi мають рiзну успiшнiсть.

При груповiй формi роботи навчальна дiяльнiсть не iзолюi учнiв один вiд одного, не обмежуi iх спiлкування, взаiмодопомогу i спiвробiтництво, а навпаки, створюi можливостi для об'iднання зусиль дiяти погоджено i злагоджено, спiльно вiдповiдати за результати виконання навчального завдання. Водночас завдання в групi виконуються таким способом, що дозволяi враховувати й оцiнювати iндивiдуальний внесок кожного члена групи.

Контакти й обмiн думками в групi iстотно стимулюють розвиток мислення учнiв, сприяють розвитку i вдосконаленню iх мовлення, поповненню знань, розширенню iндивiдуального досвiду.

Найбiльш ефективною групова форма органiзацii навчання i на етапах закрiплення, поглиблення i систематизацii знань. Вона дозволяi учням за короткий час актуалiзувати теоретичнi знання, оперативно перевiрити засвоiння навчального матерiалу кожним членом групи, здiйснити систематизацiю знань.

Групова навчальна дiяльнiсть учнiв може бути:

- однорiдною, коли всi групи, на якi подiлений клас, виконують одне й те саме письмове чи практичне завдання;

- диференцiйованою - рiзнi групи в класi виконують рiзнi завдання;

- кооперативною тАФ кожна група працюi над виконанням частини спiльного для всього класу завдання;

- парною - навчальна дiяльнiсть вiдбуваiться в мiкрогрупах у складi двох учнiв;

- iндивiдуально-груповою - коли кожен член групи виконуi частину завдання групи.

Успiх роботи в групах залежить вiд умiння вчителя комплектувати групи, органiзовувати роботу в них, розподiляти свою увагу так, щоб кожна група i кожен ii учасник вiдчували зацiкавленiсть педагога у iх успiху, в нормальних i плiдних мiж особових взаiминах.

Одним iз важливих питань, яке потребуi глибокого осмислення i вивчення, i визначення способiв, що забезпечують стимулювання навчально-пiзнавальноi активностi.

Важлива роль iнтересу в становленнi особистостi молодшого школяра. Дитина реалiзуi свiй iнтерес у процесi основноi дiяльностi, тому що найсильнiшим мотивом у навчаннi i саме пiзнавальний iнтерес, який активно взаiмодii iз системою цiннiсних орiiнтацiй, цiлями, результатами дiяльностi, вiдображаi всi складовi особистостi: iнтелект, волю, почуття. За певних умов iнтерес i засобом живого, захоплюючого навчання, визначаi iнтенсивний i зосереджений розвиток пiзнавальноi дiяльностi, переростаi в стiйку рису характеру.

В умовах спонтанного розвитку пiзнавального iнтересу для бiльшостi школярiв характерна неусвiдомленiсть i нестiйкiсть iнтересiв, схильнiсть до репродуктивноi дiяльностi, обмеженiсть знань програмного змiсту, вiдсутнiсть iнiцiативи i прагнення до самовизначення. Це негативно впливаi на особистi досягнення в навчаннi.

Завжди i постiйною увага дослiдникiв (Л.Виготський, О.Дусавицький, О.Киричук, Н.Морозова, Г.Щукiна та iн.) до рiзноманiтних аспектiв формування пiзнавальних iнтересiв. Встановлено, що пiзнавальний iнтерес активiзуi всi психiчнi процеси людини, на високому рiвнi розвитку збуджуi до постiйного пошуку. Вченi вiдзначають, що пiзнавальнi iнтереси активiзують розумову дiяльнiсть, впливають на змiни у способах ii здiйснення тощо.

Сучаснi психологи розглядають "iнтерес", як позитивне емоцiйне ставлення до об'iкта, зосередження уваги на ньому. При цьому вони розрiзняють "iнтерес ситуативний", що виникаi в процесi виконання певноi дii i згасаi з ii завершенням, та "iнтерес стiйкий", що i вiдносно постiйною рисою особистостi i важливою умовою творчого ставлення людини до роботи, що виконуiться, та сприяi розширенню ii кругозору, збагаченню знань.

Пiзнавальний iнтерес - це емоцiйно усвiдомлена, вибiркова спрямованiсть особистостi, яка звернена до предмета й дiяльностi, пов'язаноi з ним, що супроводжуiться внутрiшнiм задоволенням вiд результатiв цiii дiяльностi. Цей iнтерес маi пошуковий характер, пiдвищуi можливостi розумового розвитку учня (В.Ф.Паламарчук), сприяi усвiдомленiй самостiйностi (О.Я.Савченко), викликаi продуктивну роботу (В.РЖ.Лозова), змiнюi способи розумовоi дiяльностi(Г.РЖ.Щукiна), i умовою розвитку творчоi особистостi (М.РЖ.Алексiiва).

Характерними особливостями iнтересу i його усвiдомленiсть, емоцiйнiсть, особлива вольова спрямованiсть до пiзнання. Наявнiсть взаiмозв'язку мiж iнтересом i рiзноманiтними психологiчними функцiями призводить до такого висновку: якщо ми бажаiмо сформувати пiзнавальний iнтерес, органiзовуючи пiзнавальну активнiсть учнiв, необхiдно сформувати в них тi психологiчнi функцii, якi пов'язанi з iнтересом.

Пiзнавальний iнтерес у навчальнiй дiяльностi виступаi як результат взаiмодii об'iктивноi i суб'iктивноi сторiн iнтересу. Вiн виражаi прагнення учнiв до знань i самостiйноi творчоi роботи, тому вважаiться педагогами одним iз найбiльш значущих i надiйних факторiв, якi iнтенсифiкують пiзнавальну дiяльнiсть школярiв.

Навчання спираiться на iнтереси дiтей, воно ж i формуi iх, тому iнтерес i передумовою навчання i його результатом. Пiзнавальний iнтерес може виступати i як засiб навчання, i як мета педагогiчноi роботи в планi розвитку загальноi пiзнавальноi активностi. Така потрiйнiсть прояву iнтересу як мети, засобу i результату навчання та виховання складаi головну особливiсть педагогiчного аспекту проблеми формування пiзнавальних iнтересiв учнiв.

Стимул, в загальному розумiннi, - це сукупнiсть факторiв, що спонукають людину (або групу людей ) до дiяльностi. Отже, поняття стимулу включаi особистi та суспiльнi потреби людей, а також всi об'iкти, на якi вони спрямованi, всi засоби iх задоволення. При цьому самi потреби вiдiграють роль внутрiшнiх, а об'iкти потреб - зовнiшнiх стимулiв людськоi дiяльностi. Суттiво, що людина спонукаiться до дiяльностi не окремими стимулами, а iх системою, внаслiдок чого процес формування спонукаючи сил активностi i становить собою кiлькiснi i якiснi змiни системи рiзних стимулiв.

Питанню стимулювання навчально-пiзнавальноi активностi учнiв присвячена незначна кiлькiсть психолого-педагогiчних дослiджень. Слiд зазначити, що ця проблема нерозривно зв'язана з теорiiю навчання та виховання пiдростаючого поколiння. У процесi свого розвитку вона змiнювалась у вiдповiдностi з вимогами часу, суспiльства, обставин. Пiд поняттям тАЬ стимул тАЭ навчально-пiзнавальноi активностi ми будемо розумiти фактори, якими можуть виступати певнi обставини, зовнiшнi умови, тi або iншi нормативнi документи, що спонукають iндивiда /або групу людей/ творчо дiяти пiд час учiння, а сам процес стимулювання навчально-пiзнавальноi активностi розглядаiмо як складну, комплексну, багатогранну систему прийомiв i методiв, зумовлених соцiальними цiлями, психолого-педагогiчною суттю навчально-пiзнавальноi дiяльностi школярiв, iндивiдуальними особливостями в iх особистiсних якостях. Аналiз дослiджень з даноi проблеми даi можливiсть видiлити тi шляхи i засоби, якi автори вважають визначальними у стимулюваннi навчальноi дiяльностi учнiв.

Таблиця 1.1

Рiзнi пiдходи до визначення шляхiв та способiв стимулювання навчальноi дiяльностi учнiв

№

п/п

АвторШляхи i способи стимулювання навчальноi дiяльностi учнiв
1Л.Аристова [4]Розвиток самостiйностi в навчаннi. Формування перетворювального ставлення до дiяльностi. Проблемний змiст навчальноi дiяльностi. Поiднання iндивiдуального i колективного навчання. Керiвництво активнiстю пiзнання засобами вчителя.
2.РЖ.Бутузов [12]

Формування потреби в знаннях. Розвиток розумових задаткiв учнiв. Постановка i органiзацiя розв'язання теоретичних i

практичних завдань при подоланнi iнтелектуальних утруднень. Виховання суспiльно-полiтичних мотивiв учiння.

3.М.Данилов [20]Формування потреби в знаннях. Виховання iнтересу до навчання, вiдповiдального ставлення до нього. Аналiз життiвих явищ i практичних завдань. Органiзацiя спецiального повторення пройденого матерiалу як базис для утворення нового. Розкриття перед учнями плану викладу нових знань, ряду питань, логiчно тiсно пов'язаних мiж собою. Оголошення теми нового уроку, що супроводжуiться коротким розкриттям ii значення в теорii i на практицi. Самостiйнi роботи учнiв практичного характеру.
4.Т.Генiнг [16]Органiзацiя практичних робiт. Використання iндивiдуальних карток-завдань. Залучення ВлсильнихВ» учнiв до висловлювання основних думок, а ВлслабшихВ» - висловлювання деталей. Рiзнi види бесiд. Створення ситуацii успiху. Постановка проблемних питань, завдань. Варiативнiсть проблемних ситуацiй.
Використання захоплюючого матерiалу, наочностi, ТЗН. Опора на життiвий успiх учнiв.
5.Н.Литвиненко [34]Формування позитивного ставлення до навчання. Виховання мотивiв i стимулiв учiння. Озброiння учнiв рацiональними прийомами пiзнавальноi дiяльностi. Поступове здiйснення принципу iндивiдуалiзацii навчання. Дидактично обТСрунтоване поiднання рiзних методiв навчання. Залучення учнiв до самостiйностi i пошуковоi дiяльностi шляхом створення проблемних ситуацiй. Використання програмованого навчання.
6.Г.Муртазiн [50]

Вивчення i встановлення психологiчних особливостей учнiв. Диференцiювання завдань. Керiвництво з метою цiлеспрямованого спонукання процесiв вiдчуття, сприймання, уяви, пам'ятi i мислення пiд час пiзнавальноi дiяльностi. Формування соцiально-цiннiсних мотивiв учiння. Спонукання iнтересу до навчання. Використання мiж предметних зв'язкiв. Проблемне навчання. Привчання учнiв самоосвiти, навчання iх алгоритмам дiй.

Об'iктивний систематичний контроль за якiстю знань.

7.Н.Носков [40]Усвiдомлення учнями необхiдностi навчання. Застосування учителем на уроках рiзних дидактичних прийомiв. Розвиток в учнiв навчальних iнтересiв. Самостiйна робота iх.
8.М.Осипова [42]Озброiння учнiв знаннями основ наук. Втiлення в практику навчання рiзних методiв i прийомiв роботи. Широке використання в практицi роботи вчителя iндивiдуальних i колективних форм роботи. Формування позитивного ставлення до навчання. Органiзацiя вiльного часу учнiв.
9.РЖ.Редковець [51]Вибiр змiсту матерiалу, який вивчаiться, як джерело безпосереднiх мотивiв учiння.
Формування мотивiв учiння: безпосереднiх i опосередкованих.
10.РЖ.Родак [52]Орiiнтацiя в процесi навчання на творчу активнiсть. Формування вiдтворюючоi i творчоi активностi. Навчання учнiв робити логiчнi висновки.
11.О.Саулiна [56]Формування системи взаiмовiдносин мiж iнтересами i потребами. Педагогiчна майстернiсть учителя, яка проявляiться в процесi навчання. Врахування вiкових i iндивiдуальних особливостей учнiв у процесi навчання. Виховання вольових якостей, необхiдних для процесу самостiйного пiзнання.
12.Я.Скоромохов [55]Розкриття i постановка перед учнями мети i завдань учiння, озброiння iх вмiннями самостiйного пiзнання. Формування вiдповiдального ставлення до учiння. Використання досвiду учiння у процесi навчання.
13.М.Терьохiн [51]Змiна мети i умов застосування знань учнями. Органiзацiя самостiйноi пошуковоi дiяльностi.
14.РЖ.Харламов [64]Формування морально-вольових якостей особистостi, необхiдних в процесi пiзнання. РЖндивiдуальний пiдхiд до учнiв. Правильна методика завдання домашнiх завдань. Органiзацiя самостiйноi роботи учнiв. Проблемне навчання.
15.Т.Шамова [66]Удосконалення методiв викладання i учiння з метою пiдвищення активностi учнiв. РЖндивiдуальний пiдхiд до учнiв в процесi пiзнання. Формування позитивного ставлення до змiсту i процесу учiння школярiв. Видiлення провiдних iдей навчального матерiалу. Вивчення передового педагогiчного досвiду. Наявнiсть iдностi в пiзнавальнiй дiяльностi вчителя i учнiв, що забезпечуються за допомогою засобiв, що сприяють включенню кожного учня в дiяльнiсть
на досягнення конкретноi навчально-виховноi мети (методи, прийоми i форми органiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв) Удосконалення пiдручникiв.

Вместе с этим смотрят:


WEB-дизайн: Flash технологии


РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському


РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня


РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури


РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi