Теоретико-методичнi основи екологiчного виховання у позашкiльних навчальних закладах

Теоретико-методичнi основи екологiчного виховання у позашкiльних навчальних закладах

Пустовiт Г.П.

Автореферат дисертацii

АНОТАЦРЖЯ

Пустовiт Г.П. Теоретико-методичнi основи екологiчноi освiти i виховання учнiв 1-9 класiв у позашкiльних навчальних закладах. тАУ Рукопис.

Монографiя на здобуття наукового ступеня доктора педагогiчних наук за спецiальнiстю 13.00.07 тАФ теорiя та методика виховання тАУ Тернопiльский нацiональний педагогiчний унiверситет iменi Володимира Гнатюка, Тернопiль, 2005.

У монографii дослiджено стан проблеми у фiлософськiй, iсторико-педагогiчнiй, психолого-педагогiчнiй науцi та сучаснiй освiтнiй практицi. Визначено основнi параметри, рiвнi та напрями субтАЩiктивного ставлення особистостi до природи в ii онтогенезi та охарактеризовано типи ii практичноi дiяльностi у довкiллi. ОбТСрунтовано теоретико-методологiчнi та методичнi основи модернiзацii змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв 1тАФ9 класiв концептуальнi пiдходи й принципи вiдбору, структурування i побудови iх змiсту у позашкiльних навчальних закладах та критерii ефективностi у формуваннi компонентiв екологiчноi вихованостi особистостi. Удосконалено класифiкацiю принципiв, форм i методiв, розроблено новi активнi органiзацiйно-педагогiчнi форми i методики екологiчноi освiти i виховання учнiв та доведено iх ефективнiсть. Здiйснено експериментальну перевiрку i доведено ефективнiсть розробленоi органiзацiйно-педагогiчноi структури гуртка, вiддiлу та його самоврядування у позашкiльному навчальному закладi, що в сукупностi дало змогу розробити функцiональну модель екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах та експериментальне довести ii ефективнiсть. За результати дослiдження розроблено i видано збiрник навчальних програм, навчально-методичнi посiбники й iнструктивно-методичнi матерiали щодо удосконалення екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах.

Ключовi слова: Екологiчна освiта i виховання, екологiчна вихованiсть, компоненти екологiчноi вихованостi, екологiчна культура, позашкiльний навчальний заклад, навчально-пiзнавальна i дослiдницька дiяльнiсть, конкретна природоохоронна робота.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть дослiдження. Сучаснi загальношкiльнi процеси зростаючого руйнiвного впливу людини на навколишнi середовище i, як наслiдок, катастрофiчна його руйнацiя, спричиняють необхiднiсть докорiнних змiн не лише в iдеологiчних, соцiально-економiчних та технологiчних сферах життiдiяльностi людства, але й актуалiзують пошук гуманiстичних засад взаiмодii людини i природи, стимулюючи тим самим розвиток ефективних шляхiв формування цiннiсноi сфери особистостi у системi Влприрода-людина-суспiльствоВ». З огляду на це важливою педагогiчною проблемою виступаi забезпечення умов гармонiйного розвитку особистостi в навколишньому середовищi, ефективна пiдготовка пiдростаючого поколiння до екологiчно доцiльностi дiяльностi у довкiллi.

Нацiональною доктриною розвитку освiти Украiни, Законом Украiни про позашкiльну освiту, Концепцiiю позашкiльноi освiти i виховання, Концепцiiю екологiчноi освiти визначено, що метою навчально-виховноi дiяльностi рiзних навчальних закладiв i виховання i розвиток творчого потенцiалу та соцiальноi активностi особистостi, формування ii системи гуманiстичних цiнностей, де цiннiсть природи, i людини, визначаються як провiднi. Ця проблема торкаiться всiх ланок освiти тАУ вiд дошкiльноi до вищоi та освiти дорослих. Все ж особливе мiсце у цих процесах посiдаi позашкiльна освiта.

Позашкiльнi навчальнi заклади, враховуючи специфiку побудови iх навчально-виховного процесу (варiативнiсть i рiзнорiвневiсть, добровiльнiсть i багатоукладнiсть, необмеженi можливостi у часi i географiчних межах здiйснення, практичну спрямованiсть), мають забезпечити формування цiлiсноi картини свiту, створити сприятливi умови для задоволення ii власних iнтересiв i потреб у самопiзнаннi та самореалiзацii, у формуваннi особистiсних якостей й високого рiвня екологiчноi вихованостi.

Стан розробки проблеми. Сучасний розвиток вiтчизняноi педагогiчноi науки в галузi вивчення довкiлля визначаiться взаiмодiiю рiзних чинникiв: з одного боку, превалюванням теоретичноi спадщини педагогiки радянськоi доби, орiiнтацiiю освiти i виховання дiтей на традицiйну методологiю конструювання змiсту, форм i методiв пiзнання ними довкiлля, домiнуванням екстенсивних тенденцiй побудови навчально-виховного процесу позашкiльних навчальних закладiв (збiльшення кiлькостi годин на теоретичнi заняття, запровадження нових курсiв та спецкурсiв, факультативiв, скорочення кiлькостi годин на конкретну природоохоронну роботу учнiв у довкiллi, а отже зменшення кiлькостi виконаних ними як особистiсних, так i соцiально значущих справ з його охорони, замiна такоi роботи масовими заходами, що мають низьку педагогiчну ефективнiсть тощо). З iншого спостерiгаiться розширення концептуального поля вiтчизняноi педагогiки, обТСрунтування та розробка нових пiдходiв, напрямiв взаiмодii теорii i практики екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах.

Теоретико-методологiчним основам розвтАЩязання проблем взаiмодii людини i навколишнього середовища, фiлософсько-культурологiчним аспектам соцiальноi природи особистостi, формування ii свiдомостi в контекстi активного буття,

присвячено дослiдження В.Вернадського, С.Глазичева, А.Горiлова, А.Гора, М.Кисельова, В.Кременя, В.Крисаченка, В.Лося, М.Мойсеiва, Р.Неша, Г.Фiлiпчука, В.Хесле, Г.Швебса, М.Шеллера та iнших.

Значний внесок у розробку теоретичних засад функцiонування педагогiчних систем, дидактичних основ освiти i, зокрема, екологiчноi, здiйснено у працях А.Алексюка, Ю.Бабанського, Г.Бiлявського, В.Бровдiя, М.Воiнственського, С.Гончаренка, Р.Гуревича, А.3ахлiбного, РЖ.Звiрiва, Н.Кузьмiноi, РЖ.Лернера, РД.Мединського В.Онищука, В.Паламарчук, О.Плахотнiк, Б.Райкова, О.Савченко, М.Скаткiна, А.Степанюк, РЖ.Суравiгiноi, Е.Теневоi, Д.Цихи, В.Червонецького та iнших.

Психолого-педагогiчнi основи формування знань, умiнь i навичок взаiмодii з навколишнiм середовищем як соцiальним, так i природним охарактеризовано у працях Д.Бенета, Дж.Бутлера, Л.Виготського, С.Глазичова, С.Дерябо, Д.Ельконiна, О.Киричука, О.Леонтьiва, Г.Прошанского, В.Роменця, С.Рубiнштейна, А.Сидельковського, РЖ.Суравiгiноi, В.Ясвiна та iнших.

Важливою складовою дослiджуваноi проблеми i розгляд дитини як субтАЩiкта життiдiяльностi в соцiокультурному i соцiоприродному середовищi у працях К.Абульхановоi-Славськоi, Б.Ананьiва, Г.Балла, РЖ.Беха, Л.Божович, П.Блонського, Я.Коломенського, В.Рибалки, Г.Шукiноi та iнших.

Активнiсть дитини як субтАЩiкта процесу навчання i виховання частково охарактеризовано також у працях ВЛозовоi, А.Макаренка, П.Найденовоi, А.Сиротенка, М.Сметанського, Т.Сущенко, Г.Троцко та iнших.

Незважаючи на iстотне зростання кiлькостi дослiджень, присвячених проблемам екологiчноi освiти i виховання дiтей та учнiвськоi молодi, переважна iх бiльшiсть стосуються розвтАЩязання проблеми у межах навчально-виховного процесу загальноосвiтньоi школи, професiйно-технiчних та вищих навчальних закладiв. Останнiм часом здiйснено ряд дослiджень, присвячених окремим аспектам розвтАЩязання цiii проблеми у позашкiльних навчальних закладах. Це, насамперед, дослiдження iсторii становлення i розвитку позашкiльноi освiти (В.Берека, Н.Харiнко), позашкiльних навчальних закладiв еколого-натуралiстичного профiлю та еколого-натуралiстичноi освiти (В.Вербицький), розвитку мережi позашкiльних навчальних закладiв (РЖ.Рябченко), розвитку пiзнавальних iнтересiв учнiв (В.Редiна), методiв формування морально-естетичних якостей особистостi (О.Мироненко), обТСрунтування концептуальних засад розробки змiсту навчання учнiв (О.РЖголевич), професiйного самовизначення у сферi технiчноi дiяльностi (М.Мачуський), побудови навчально-виховного процесу у позашкiльних навчальних закладах (Т.Сущенко). Однак фундаментальнi та прикладнi дослiдження з проблем екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах, де б системно висвiтлювались концептуальнi пiдходи до побудови змiсту, розробки активних органiзацiйно-педагогiчних форм i методiв iх реалiзацii, що безпосередньо спрямованi на створення сучасноi функцiональноi моделi екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах, досi не проводились.

Отже, актуальнiсть розвтАЩязання теоретико-методологiчних i методичних проблем екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах, нагальна потреба у змiнi традицiйних пiдходiв до органiзацii навчально-виховного процесу, а також гостра необхiднiсть у наданнi йому системного, особистiсно орiiнтованого гуманiстичного спрямування зумовили вибiр теми дослiдження ВлТеоретико-методичнi основи екологiчноi освiти i виховання учнiв 1тАФ9 класiв у позашкiльних навчальних закладахВ».

ЗвтАЩязок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацiйне дослiдження виконано вiдповiдно до плану науково-дослiдноi роботи РЖнституту проблем виховання АПН Украiни в частинi науковоi теми ВлСоцiально-педагогiчнi основи дiяльностi позашкiльних навчальних закладiв у сучасних умовахВ», державний реiстрацiйний номер 0100Ш00152. Тема дисертацii затверджена вченою радою РЖнституту проблем виховання (протокол № 6 вiд ЗО квiтня 1998 року) та узгоджена Радою з координацii наукових дослiджень у галузi педагогiки i психологii в Украiнi (протокол № 6 вiд 14 жовтня 1998 року).

ОбтАЩiктом дослiдження i навчально-виховний процес у позашкiльних навчальних закладах.

Предметом дослiдження i система екологiчноi освiти i виховання учнiв 1 тАУ 9 класiв у позашкiльних навчальних закладах.

Мета дослiдження тАУ визначити та обТСрунтувати теоретико-методологiчнi та методичнi основи модернiзацii змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв, удосконалити iснуючi та розробити новi органiзацiйно-педагогiчнi форми, методи, засоби його реалiзацii у навчально-виховному процесi позашкiльних навчальних закладiв еколого-натуралiстичного профiлю та зтАЩясувати iх педагогiчну ефективнiсть у формуваннi екологiчноi вихованостi особистостi

Концепцiя дослiдження. Екологiчна освiта i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах маi бути цiлiсною педагогiчною системою, структура якоi визначаi змiст, види i форми навчально-пiзнавальноi i дослiдницькоi дiяльностi та конкретноi природоохоронноi роботи особистостi, формування ii екологiчного свiтогляду, суспiльне значущоi поведiнки i дiяльностi у навколишньому середовищi, розвиток стiйкоi мотивацii щодо його охорони.

Екологiчна освiта i виховання учнiв у позашкiльному навчальному закладi дослiджуiться у контекстi модернiзацii освiтньо-виховного простору, тому цiй системi надаiться, насамперед, особистiсно орiiнтоване, практичне спрямування з метою забезпечення ефективностi iнтелектуального, духовного i фiзичного розвитку особистостi, вироблення умiнь i навичок самоосвiти, реалiзацii ii iндивiдуальних здiбностей та творчого потенцiалу в процесi вивчення, охорони та використання природних ресурсiв довкiлля. В основу побудови екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах покладено культурологiчний пiдхiд, який передбачаi створення цiлiсного психолого-дидактичного забезпечення навчально-виховного процесу, що вiдповiдаi сучасним соцiально-свiтоглядним навчально-виховним i психолого-педагогiчним вимогам та реалiям функцiонування системи Влприрода-людина-суспiльствоВ».

Основними системостворюючими елементами екологiчноi освiти i виховання у позашкiльних навчальних закладах i: учень (його потреби, мотиви, iнтереси, переконання та iдеали), мета його дiяльностi; педагог (його виховна, спрямовуюча, координуюча, контролююча дiяльнiсть); мета i конкретнi цiлi екологiчноi освiти i виховання тАУ формування екологiчно вихованоi особистостi, яка досягаiться за рахунок вирiшення конкретних виховних, навчальних та розвивальних цiлей; змiст екологiчноi освiти i виховання (принципи, форми, методи, засоби його реалiзацii у навчально-виховному процесi позашкiльного навчального закладу). Розробка змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв, принципiв, форм, методiв та засобiв його реалiзацii у навчально-виховному процесi позашкiльних навчальних закладiв маi забезпечити умови ефективного розвитку ii стратегiчних цiлей.

Виходячи з цiii системи поглядiв на проблему, сформульовано загальну гiпотезу дослiдження, сутнiсть якоi полягаi у таких припущеннях:

- за змiни традицiйноi концептуальноi парадигми освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах на ii культурологiчну модель, вiдбудуться прогресивнi зрушення в iнтелектуальному i духовному розвитку учнiв, формуваннi iхньоi цiннiсноi сфери щодо природи, навичок екологiчно доцiльноi i вiдповiдальноi поведiнки i дiяльностi у навколишньому середовищi;

- за iдностi мети i завдань навчально-виховного процесу позашкiльного навчального закладу i життiдiяльностi особистостi у природному середовищi на принципах екологiчноi доцiльностi, вiдбудуться позитивнi змiни у розвитку екологiчноi вихованостi особистостi;

- за надання змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах особистiсно орiiнтованого спрямування забезпечуватиметься стабiльне зростання творчоi активностi учнiв, iхнi самовизначення у процесi вивчення й охорони природи, що зумовить позитивну динамiку розвитку екологiчноi вихованостi особистостi;

- за iдностi, системностi i наступностi змiсту екологiчноi освiти i виховання, в основу конструювання якого покладено iдеi ВлкоеволюцiiВ», природовiдповiдностi, прiоритетностi виховних впливiв, активних органiзацiйно-педагогiчних форм i методiв його реалiзацii, становлення всiх форм життiдiяльностi особистостi у навчально-виховному процесi позашкiльних навчальних закладiв i у навколишньому середовищi, ефективно здiйснюватиметься розвиток та формування екологiчно вихованоi особистостi.

Вiдповiдно до мети дослiдження визначено основнi його завдання:

- зтАЩясувати стан розробки проблеми у психолого-педагогiчнiй науцi та сучаснiй освiтньо-виховнiй практицi;

- концептуалiзувати поняттiво-категорiальний апарат дослiдження;

- дослiдити основнi параметри та напрями формування субтАЩiктивного ставлення особистостi до природи;

- виокремити i теоретично обТСрунтувати концептуальнi пiдходи, критерii вiдбору та принципи конструювання змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах;

- розробити активнi органiзацiйно-педагогiчнi форми i методи екологiчноi освiти i виховання учнiв, структури малих творчих колективiв гуртка, вiддiлу, його самоврядування та здiйснити iх експериментальну перевiрку;

- визначити критерii та рiвнi сформованостi екологiчно вихованоi особистостi у позашкiльних навчальних закладах;

- обТСрунтувати та розробити функцiональну модель екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах та експериментальне зтАЩясувати ii ефективнiсть;

- розробити навчально-методичнi посiбники та iнструктивно-методичнi матерiали з екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах.

Методологiчна основа дослiдження. Методологiчною основою дослiдження i фiлософсько-культурологiчнi положення про бiосоцiальну природу особистостi i ii гармонiйну взаiмодiю з навколишнiм середовищем; особистiсть як активний субтАЩiкт дiяльностi i розвитку. В основi роботи лежить концептуальна iдея ВлкоеволюцiiВ», яка, ТСрунтуючись на поiднаннi природного i соцiогуманiтарного середовища, дозволяi створити унiверсальну модель майбутнього соцiоприродного простору, у межах якого еволюцiйнi процеси розвитку цивiлiзацii i природи гармонiйно спiвiснують i взаiмоповтАЩязанi мiж собою. РЖдея ВлкоеволюцiiВ», випереджаючого особистiсно орiiнтованого виховання особистостi та природовiдповiдностi, визначена нами методологiчною основою дослiдження, а також методологiчною основою конструювання змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах.

Теоретичну основу дослiдження складають положення психолого-педагогiчноi науки про: теорiю педагогiчних систем, дидактичнi основи освiти, зокрема екологiчноi (Ю.Бабанський, Г.Бiлявський, В.Бровдiй, М.Воiнственський, С.Гончаренко, В.Давидов, РЖ.Звiрiв, А.Захлiбний, Т.РЖльiна, Т.Кучер, РЖ.Лернер, В.Онищук, А.Олексюк, В.Паламарчук О.Плахотнiк; Б.Райков, О.Савченко, К.Ситник, М.Скаткiн, РЖ.Суравiгiна, Д.Цихи, С.Шмалей та iншi); системного пiдходу до дослiдження наукових проблем (А.Алексюк, С.Гончаренко, Н.Кузьмiна та iншi); становлення i розвиток нацiональноi системи позашкiльноi освiти i екологiчноi зокрема (В.Кремень, С.Русова, О.Сухомлинська, Т.Сущенко, Г.Фiлiпчук, М.Ярмаченко та iншi); розвиток особистостi у рiзноманiтних процесах i формах взаiмодii з навколишньою дiйснiстю (РЖ.Бех, Д.Бенет, Л.Божович, Л.Виготський, С.Глазичев, С.Дерябо, Д.Ельконiн, А.Захлiбний, РЖ.Звiрiв, О.Киричук, О.Леонтьiв, С.Максименко, В.Роменець, С.Рубiнштейн, А.Сидельковський, М.Сметанський, А.Степанюк, РЖ.Суравiгiна, В.Сухомлинський, К.Ушинський, В.Ясвiн та iншi); погляд на дитину як на субтАЩiкт життiдiяльностi в соцiумi (К.Абульханова-Славська, В.Ананьiв, Г.Балл, П.Блонський, Л.Божович, Я.Коломенський, РЖ.Кон, В.Рибалка, Г.Щукiна та iншi); активнiсть субтАЩiкта i обтАЩiкта у процесi навчання i виховання (М.Боришевський, Н.Бiбiк, В.Лозова, А.Сиротенко, Г.Троцко та iншi);

Для вирiшення поставлених завдань застосовувались такi методи дослiдження:

Теоретичнi: контент-аналiз фiлософськоi, iсторико-педагогiчноi, психолого-педагогiчноi та спецiальноi як вiтчизняноi, так i зарубiжноi лiтератури вiдповiдно до теми дослiдження, метод теоретичного аналiзу i синтезу наявного педагогiчного досвiду освiти з проблем навколишнього середовища, що дало змогу зтАЩясувати сучасний стан теорii i практики, пiдходи i напрями становлення та розвитку педагогiчних iдей у цiй галузi; визначити методологiчнi та теоретичнi основи дослiджуваноi проблеми, врахувати вiтчизняний та зарубiжний досвiд в обТСрунтуваннi змiсту, сутностi та структури активних органiзацiйно-педагогiчних форм i методiв екологiчноi освiти i виховання учнiв рiзного вiку.

Емпiричнi: психологiчнi та педагогiчнi методи збору емпiричних даних (анкетування, тестування учнiв, педагогiв позашкiльного навчального закладу, бесiди, опитування, спостереження, моделювання навчально-виховних ситуацiй та ситуацiй самостiйних практичних дiй у довкiллi, педагогiчний експеримент), якiсний аналiз iх результатiв, методи статистичного опрацювання результатiв дослiдження, що в сукупностi дало змогу розробити та експериментальне пiдтвердити ефективнiсть функцiональноi моделi екологiчноi освiти i виховання особистостi у навчально-виховному процесi позашкiльних навчальних закладiв.

Етапи дослiдження.

Дослiдження проводилось поетапно протягом 1996 тАФ 2004 рокiв.

На першому етапi (1996 тАУ 1998 рр.) опрацьовано фiлософську, соцiологiчну, iсторико-педагогiчну, психолого-педагогiчну та спецiальну вiтчизняну i зарубiжну лiтературу в галузi освiти i, зокрема, екологiчного виховання; вивчено досвiд дiяльностi позашкiльних навчальних закладiв з екологiчноi освiти i виховання учнiвськоi молодi; визначено й обТСрунтовано основнi теоретичнi положення дослiдження: обтАЩiкт, предмет, мету, завдання дослiдження, перелiк експериментальних навчальних закладiв та сформульовано робочу гiпотезу.

На другому етапi (1999 тАУ 2002 рр.) здiйснено аналiз iснуючих пiдходiв до екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах та визначено рiвень екологiчноi вихованостi учнiв (констатуючий етап); зтАЩясовано сучасний стан розробленостi проблеми у педагогiчнiй науцi та освiтнiй практицi, сформульовано педагогiчнi протирiччя, характернi для навчально-виховного процесу позашкiльних навчальних закладiв; розроблено програму формуючою етапу дослiдження; здiйснено експериментальну перевiрку змiсту, форм i методiв як складових функцiональноi моделi екологiчноi освiти i виховання учнiв.

На третьому етапi дослiдження зроблено систематизацiю, узагальнення та аналiз дослiдно-експериментальноi роботи, визначено змiст, структуру активних органiзацiйно-педагогiчних форм i методiв його реалiзацii. Завершено оформлення монографii та сформульовано загальнi висновки дослiдження.

Експериментальна база дослiдження: протягом 1996 тАУ 2004 рр. до експериментальноi роботи було залучено 63 педагоги та 579 учнiв Нацiонального еколого-натуралiстичного центру учнiвськоi молодi Мiнiстерства освiти i науки Украiни (м. Киiв), Вiнницькоi обласноi станцii юних натуралiстiв, Закарпатського та Хмельницького обласних еколого-натуралiстичних центрiв, КамтАЩянець-Подiльського мiського еколого-натуралiстичного центру, Дунаiвецькоi, Шепетiвськоi районноi станцii юних натуралiстiв Хмельницькоi областi. Протягом 1998 тАУ 2004 рр. на базi Нацiонального еколого-натуралiстичного центру учнiвськоi молодi Мiнiстерства освiти i науки Украiни через систему семiнарiв-практикумiв до апробацii експериментальних матерiалiв було залучено: 25 директорiв обласних i iхнiх заступникiв, понад 112 директорiв районних i мiських центрiв та станцiй юних натуралiстiв, понад 127 завiдувачiв i методистiв вiддiлiв i секцiй та понад 285 керiвникiв гурткiв еколого-натуралiстичних центрiв i станцiй Украiни.

Наукова новизна дослiдження полягаi у конкретизацii й обТСрунтуваннi теоретико-методологiчних та методичних основ модернiзацii змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах, сутнiсть яких складають iдеi природовiдповiдностi, взаiмообумовленостi природних i соцiальних процесiв та iх антропогенних наслiдкiв, розвитку особистостi в онтогенезi у контекстi iдей коеволюцii людини i навколишнього середовища.

Вперше на основi конкретизацii i логiчноi iдностi фiлософсько-культурологiчних та психолого-педагогiчних чинникiв обТСрунтовано концептуальнi пiдходи, принципи та критерii вiдбору i побудови рiзнорiвневого змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв 1 тАФ 9 класiв у позашкiльних навчальних закладах, що знайшло своi вiдображення у розроблених однопрофiльних, комплексних, наскрiзних, модульних (блокових), пошуково-орiiнтованих навчальних програмах, переважна бiльшiсть з яких i iнтегрованими; удосконалено змiстовi характеристики понятiйно-категорiального апарату дослiдження, базовi поняття якого розглядаються як дiйовий свiтоглядно-методологiчний засiб пiзнання; охарактеризовано сутнiсть, специфiку, рiвнi i детермiнанти формування субтАЩiктивного ставлення особистостi до природи та типи ii практичноi дiяльностi у навколишньому середовищi; удосконалено класифiкацiю принципiв, активних органiзацiйно-педагогiчних форм, методiв та засобiв реалiзацii змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв, що в сукупностi забезпечило ефективнiсть розробленоi функцiональноi моделi екологiчноi освiти i виховання учнiв у навчально-виховному процесi позашкiльних навчальних закладiв.

Дiстали подальшого розвитку теоретичнi та дидактичнi основи екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах; психолого-педагогiчнi умови формування екологiчноi вихованостi особистостi як у навчально-виховному процесi цих навчальних закладiв, так i безпосередньо в природi; методичнi засади ефективного формування екологiчно вихованоi особистостi у навчально-виховному процесi позашкiльних навчальних закладiв.

Теоретичне значення дослiдження визначаiться вперше запропонованим коеволюцiйним пiдходом до осмислення теоретико-методологiчних i методичних основ екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах; психолого-педагогiчним обТСрунтуванням особистiсно орiiнтованих методик й розкриттям iх структурних i функцiональних компонентiв, а також специфiкою органiзацiйно-педагогiчних структур гуртка, вiддiлу та самоврядування у позашкiльному навчальному закладi; визначенням й застосуванням методик психолого-педагогiчноi дiагностики кiлькiсно-якiсних параметрiв екологiчноi вихованостi учнiв рiзного вiку, що в сукупностi дало змогу пiдтвердити ефективнiсть розробленоi функцiональноi моделi екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах.

Практична значущiсть дослiдження полягаi у розробцi та запровадженнi у педагогiчну практику: критерiiв вiдбору та принципiв конструювання змiсту, iнновацiйних засобiв екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах, що знайшло своi вiдображення у навчальних програмах еколого-натуралiстичного напряму для позашкiльних i загальноосвiтнiх навчальних закладiв; навчально-методичних посiбниках: ВлЕкологiчне виховання учнiв у процесi дослiдницькоi роботиВ», ВлДослiдницька робота учнiв з екологii в позашкiльних установахВ», ВлЕкологiчне виховання учнiв початкових класiв у позашкiльних навчальних закладахВ», ВлЕкологiчне виховання учнiв 5-9 класiв у позашкiльних навчальних закладахВ»; навчальних програм для вищих навчальних закладiв та iнститутiв пiслядипломноi педагогiчноi освiти ВлПозашкiльна освiта i вихованняВ», збiрнику ВлПрограм для творчих обтАЩiднань позашкiльних i загальноосвiтнiх навчальних закладiвВ» та низцi науково-методичних статей та методичних розробок.

Результати дослiдження доцiльно застосовувати: у процесi розробки нових навчальних програм, навчально-методичних посiбникiв i рекомендацiй для педагогiчних працiвникiв позашкiльних навчальних закладiв рiзних типiв, що сприятиме пiдвищенню ефективностi i результативностi навчально-виховноi роботи; у навчальному процесi вищих навчальних закладiв, що забезпечить умови ефективноi пiдготовки майбутнiх педагогiв до екологiчноi освiти i виховання школярiв; у процесi пiдвищення квалiфiкацii педагогiв позашкiльних навчальних закладiв та вчителiв загальноосвiтнiх шкiл, що в сукупностi сприятиме пiдвищенню iхнього професiйного рiвня i результативностi педагогiчноi дiяльностi з екологiчноi освiти i виховання учнiв.

Особистий внесок дисертанта полягаi в обТСрунтуваннi концептуальних пiдходiв, виявленнi i характеристицi психолого-педагогiчних чинникiв i закономiрностей формування субтАЩiктивного ставлення особистостi до природи та форм ii практичноi дiяльностi у навколишньому середовищi; визначеннi сутностi принципiв i критерiiв вiдбору, структурування i побудови змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв у позашкiльних навчальних закладах; в удосконаленнi принципiв, форм i методiв екологiчноi освiти та виховання учнiв; у розробцi й експериментальнiй апробацii та запровадженнi у педагогiчну практику системно сконструйованого змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв 1тАФ9 класiв у навчально-виховному процесi позашкiльних навчальних закладiв; розробцi навчально-методичних посiбникiв та методичних матерiалiв для позашкiльноi освiти, що в сукупностi забезпечило ефективне формування екологiчно вихованоi особистостi.

На захист виносяться:

1. Концептуально-дискурсивна модель екологiчноi освiти i виховання учнiв 1тАУ9 класiв у позашкiльних навчальних закладах.

2. Поняттiво-категорiальна парадигма екологiчноi освiти i виховання учнiв.

3. Психолого-педагогiчна концептосфера як детермiнанта екологiчноi освiти i виховання особистостi.

4. Теоретико-методологiчнi i методичнi засади модернiзацii змiсту екологiчноi освiти i виховання учнiв: пiдходи, критерii вiдбору i принципи конструювання.

5. Функцiональна модель екологiчноi освiти i виховання учнiв як педагогiчна система.

6. Програмно-методичне забезпечення процесу формування екологiчно вихованоi особистостi у позашкiльних навчальних закладах.

Вiрогiднiсть та аргументованiсть наукових результатiв i висновкiв дослiдження забезпечено теоретико-методологiчною обТСрунтованiстю його вихiдних положень, послiдовним i системним аналiзом вiтчизняних i зарубiжних фiлософських, iсторико-педагогiчних, соцiально-педагогiчних та спецiальних джерел в галузi екологiчноi освiти i виховання, адекватних його метi i завданням, репрезентативнiстю вибiрки, поiднанням кiлькiсного та якiсного аналiзу здобутих експериментальних даних, iх обробки за допомогою методiв математичноi статистики, тривалим термiном експериментальноi роботи в рiзних регiонах Украiни та ефективнiстю результатiв впровадження.

Впровадження результатiв дослiдження. Комплекс навчальних програм, навчально-методичних посiбникiв та методичних матерiалiв, розроблених у процесi дослiдження, пiдтверджено довiдками про провадження Нацiонального еколого-натуралiстичного центру учнiвськоi молодi (м. Киiва, довiдка № 184 вiд 10.12.2003 р.), Вiнницького обласного еколого-натуралiстичного центру учнiвськоi молодi (м. Вiнниця, довiдка № 256 вiд 19.12.2003 р.), Обласного управлiння науки i освiти Хмельницькоi обласноi державноi адмiнiстрацii (м. Хмельницький, довiдка № 38/1 вiд 26.03.2003 р.), Хмельницького обласного еколого-натуралiстичного центру учнiвськоi молодi (м. Хмельницький, довiдка № 92 вiд 27.04. 2003 р.), Мiського управлiнням освiти i науки КамтАЩянець-Подiльськоi мiськоi ради Хмельницькоi областi (м. КамтАЩянець-Подiльський, довiдка № 45 вiд 4.02.2003 р.), Закарпатського обласного еколого-натуралiстичного центру учнiвськоi молодi (м. Ужгород, довiдка № 12 вiд 22.01. 2003 р.), Хмельницького гуманiтарно-педагогiчного iнституту (м. Хмельницький, довiдка № 84/1 вiд 18 листопада 2004 року).

Апробацiя результатiв дослiдження здiйснювалась на мiжнародних i всеукраiнських конференцiях, семiнарах педагогiчних читаннях (Умань 1997, 2004, Хмельницький 1997, Косiв 1999, Запорiжжя 2000, РЖвано-Франкiвськ 2000, Луганськ 2000, Львiв 2001, Херсон 2003); на наукових сесiях РЖнституту проблем виховання АПН Украiни (Киiв 1997 тАУ 2003); на регiональних, мiських i районних науково-практичних конференцiях i семiнарах (Киiв 1998, 1999, 2001, Хмельницький, Миколаiв 2003, 2004); курсах пiдвищення квалiфiкацii педагогiчних кадрiв позашкiльних навчальних закладiв (Киiв 1999 тАУ 2004).

Кандидатська дисертацiя за темою ВлДослiдницька робота учнiв з екологii у позашкiльних установахВ» захищена у 1994 роцi. Матерiали кандидатськоi дисертацii у текстi монографii не використовуються.

Публiкацii. Результати дисертацiйного дослiдження опублiковано у 52 наукових та науково-методичних працях, з них без спiвавторства 49, зокрема 1 монографiя, 4 навчально-методичнi посiбники, 36 наукових статей у фахових виданнях та 16 в iнших виданнях та збiрниках матерiалiв конференцiй. Загальний обсяг особистого внеску понад 43,7 друкованих аркушiв.

Структура монографii складаiться зi вступу, птАЩяти роздiлiв, висновкiв до роздiлiв, загальних висновкiв, списку використаних джерел (396 найменувань, з них 29 iноземних), 37 таблиць, 12 рисункiв, 3 графiка, 1 дiаграма на 25 сторiнках. Загальний обсяг монографii 540 сторiнок.

ОСНОВНИЙ ЗМРЖСТ МОНОГРАФРЖРЗ

У вступi обТСрунтовано актуальнiсть теми дослiдження, проаналiзовано загальний стан розробки проблеми у психолого-педагогiчнiй науцi та освiтнiй практицi, визначено обтАЩiкт, предмет, мету, концепцiю, завдання, гiпотезу, методологiчнi основи i методи дослiдження, розкрито його наукову новизну, теоретичне i практичне значення, охарактеризовано результати апробацii, iх вiрогiднiсть та форми впровадження.

У першому роздiлi тАУ ВлКонцептуальнi засади екологiчноi освiти i виховання учнiвВ» здiйснено аналiз становлення i розвитку вiтчизняних фiлософських, культурологiчних, психолого-педагогiчних поглядiв та iдей на сутнiсть людини i ii мiсце в довкiллi, виявлено й охарактеризовано провiднi iдеi та концепцii взаiмодii людства з навколишнiм середовищем. Сутнiсть останнiх i складовими обТСрунтованих нами концепцii взаiмодii у системi Вллюдина-суспiльство-природаВ».

Перша з них розкриваi та характеризуi пряму залежнiсть людини вiд природи на основi незаперечного визнання ii могутностi. Це вiдповiдно спричинило свiдоме обожнення людиною як окремих елементiв (обтАЩiктiв), так i природи в цiлому, а отже тАУ пошук форм власноi поведiнки i дiяльностi, якi б не порушували гармонiю у довкiллi та не вступали у протирiччя зi сформованими полiтеiстичними уявленнями про довкiлля i мiсце людини в ньому. РЖдеi цiii концепцii знайшли своi втiлення у працях Гомера, Арiстотеля, Теофраста, Плутарха, Гiпократа, у яких особлива увага надаiться iдностi складових компонентiв системи Влприрода-людинаВ». Однак людина хоча i посiдала у цих фiлософських концепцiях вiдповiдне мiсце як мисляча iстота i певним чином вiльна у своiх дiях, однак життя ii пiдпорядковувалось впливу зовнiшнiх сил. Для украiнськоi теолого-фiлософськоi школи характерним i iснування ще досить стiйких язичницьких уявлень, якi згодом трансформувались пiд впливом християнськоi релiгii в iдину фiлософсько-культурологiчну, морально-етичну парадигму буття, що в цiлому надало iй бiльш шанобливого ставлення наших пращурiв до багатств природи (Володимир Мономах, Никифор, Кирик Новгородський, РЖларiон Киiвський, Стефан Калиновський, Григорiй Сковорода та iн.).

Для другоi концепцii характерним i трактування людини як вищоi цiнностi, яка домiнуi в системi Влприрода-людина-суспiльствоВ». ПiдТСрунтям таких поглядiв стало християнство, у рамках якого розвинулась iдея про ВлподоланняВ» людиною природи, про ВлбожественнеВ» мiсце людини та ii панування над ВлтварямиВ» та ВлречамиВ». Це спричинило формування стiйкоi парадигми людськоi ВлзверхностiВ». Абсолютизацiя такого пiдходу у перiод становлення промисловостi призвело зрештою до посилення тенденцiй протиставлення людини природi. Характерними у цьому вiдношеннi i працi Р.Декарта, у яких вiн прямо чи опосередковано закликаi людину стати ВлгосподаремВ» природи. Пiзнiше у класичнiй нiмецькiй фiлософii РЖ.Канта матерiальний свiт розглядаiться як всеобтАЩiмнiсть духу, а людина тАУ як частина матерiального свiту; вона сама i навколишнiй свiт пiдпорядковуiться вищiй силi, що надаi людинi як Влвищiй iстотiВ» право змiнювати цей свiт у своiх власних iнтересах.

У свою чергу, за В.Гегелем, у людини вiдбуваiться вiдчуження вiд природного буття, а природа постаi в якостi реального вiдтворення Влабсолютноi iдеiВ»Вл, а не як результат рацiональноi iх взаiмодii. Схожу iдею, однак уже з матерiалiстичних позицiй, обТСрунтував Л.Фейiрбах, який спiввiдношення Вллюдина тАУ природаВ» розглядав у контекстi антропологiчного принципу, тобто в категорiях родовоi сутностi людини, абсолютизуючи ii статус у природi.

Потреби промислового виробництва у другiй половинi XVIII та протягом XIX столiття призвели до перегляду iдей про спiввiдношення Вллюдина-суспiльствоВ», до намагань природознавцiв та натурфiлософiв доби французького просвiтництва вiднайти шляхи пояснення протистояння людини i природи. З однiii точки зору природа (зовнiшнi середовище) розглядалось як комплекс природних процесiв, де людина посiдаi провiдне становище (П.Гольбах), з iншоi тАУ як сукупнiсть соцiально-полiтичних факторiв, а не природних взаiмозвтАЩязкiв (К.Гельвецiй), як сукупнiсть вiдчуттiв, завдяки яким людина отримуi враження (Ж.Руссо) чи у виглядi iнтелектуального середовища (Ж.Ламетрi). Але загальним для всiх цих фiлософських позицiй було визнання людини i ii дiяльностi у довкiллi, як визначального фактора впливу на природу.

Часткова iнтерпретацiя означеноi дихотомii простежуiться в принципах або законах дiалектичного матерiалiзму, сформульованих та обТСрунтованих Ф.Енгельсом, К.Марксом та значно доопрацьованих В.Плехановим i В.Ленiним, у яких джерелом людського знання i природа, обтАЩiктивний матерiальний свiт, а матерiя функцiонуi у просторi i часi, у тiсному взаiмозвтАЩязку i взаiмозал

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi