Форми органiзацii навчання природознавству в початковiй школi

ДИПЛОМНА РОБОТА

ФОРМИ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВУ В ПОЧАТКОВРЖЙ ШКОЛРЖ

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. Форми органiзацii навчання природознавства в початковiй школi

1.1 Урок тАФ основна форма органiзацii процесу навчання

1.2 Характеристика позаурочноi i позакласноi роботи з природознавства в початковiй школi

1.3 Вибiр форм органiзацii навчання у процесi вивчення природознавства

РОЗДРЖЛ 2. Методика проведення рiзноманiтних форм органiзацii навчання пiд час вивчення природознавства в початковiй школi

2.1 Стан проблеми дослiдження в практицi роботи сучасноi початковоi школи.

2.2 Методика проведення рiзноманiтних форм роботи пiд час вивчення природознавства в 3 класi

2.3 Аналiз результатiв експериментального дослiдження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальнiсть проблеми дослiдження. На сучасному етапi розвитку украiнськоi школи одним iз основних завдань i пiдвищити якiсть навчання молодших школярiв, активнiше i цiлеспрямованiше готувати iх до подальшого навчання та практичноi дiяльностi. Запровадження нового змiсту освiти сприяi пiдвищенню теоретичного рiвня знань учнiв, розвитку iх iнтелектуальних здiбностей. Проте якiсть знань учнiв ще невисока. Особливо дiти вiдчувають труднощi, коли треба пояснити сутнiсть виучуваних явищ, розкрити взаiмозвтАЩязки мiж ними. Далеко не всi учнi можуть застосовувати набутi знання у змiнених умовах, наближених до життя.

Вчитель повинен дбати про те, щоб пiдвищувати рiвень знань учнiв, удосконалювати навчально-виховний процес. Щоб виконати цi завдання, потрiбно розвтАЩязати ряд теоретичних i практичних проблем навчання та виховання учнiв i, зокрема, проблему удосконалення методики проведення рiзноманiтних форм органiзацii навчання в початковiй школi.

З перших днiв навчання предмет ВлЯ i УкраiнаВ» викликаi у дiтей iнтерес. Вони iз задоволенням гортають пiдручник, розглядають вмiщенi в ньому iлюстрацii, вiдновлюють у памтАЩятi елементарнi знання про природу. Однак уже через декiлька занять для частини школярiв предмет стаi нецiкавим. Для того щоб розiбратися, чому так вiдбуваiться, насамперед, потрiбно розглянути специфiку курсу ВлЯ i УкраiнаВ». Його мета тАФ формування в учнiв уявлень та елементарних понять про обтАЩiкти i явища природи, взаiмозвтАЩязки i взаiмозалежностi мiж ними. Цiii мети неможливо досягнути тiльки шляхом запамтАЩятовування i вiдтворення окремих фактiв. Необхiдно забезпечити певний рiвень розумовоi дiяльностi учнiв, iх пiзнавальну активнiсть та самостiйнiсть, а в класi, як правило, знаходяться дiти рiзного рiвня розвитку психiчних процесiв (сприймання, мислення, уваги тощо), що зумовлено як бiологiчними факторами, так i якiстю попереднього навчання. Тож вiд врахування iндивiдуальних особливостей школярiв значною мiрою залежить успiшне засвоiння природничих знань, умiнь i навичок на одних уроках, iх розширення, узагальнення чи конкретизацiя, узагальнення чи конкретизацiя i використання на iнших.

Очевидно, що за умов, коли основна органiзацiйна форма занять тАФ урок тАФ розрахована на весь клас, якiсть засвоiння знань, розвитку i виховання кожноi дитини значною мiрою залежить вiд iндивiдуалiзацii навчання. Тому перед сучасною початковою школою гостро стоiть питання про таку органiзацiю навчально-виховного процесу, який був би бiльш особистiсно орiiнтований на всебiчну пiдготовку школярiв, iхнiй цiлiсний i гармонiйний розвиток та особисте зростання.

Разом з тим, ефективнiсть навчання значною мiрою залежить не лише вiд змiсту i методiв, а й вiд форм його органiзацii. Форми навчання мають вiдповiдати метi, змiсту, умовам, в яких воно здiйснюiться (кiлькiсть дiтей, iхнiй вiк, наявнiсть обладнання, специфiка предмета, тривалiсть навчання тощо).

Основною формою органiзацii навчання i урок. На уроках вивчаiться матерiал, визначений програмою. Проте на уроцi вчитель не завжди може показати пристосування органiзмiв до навколишнього середовища, продемонструвати взаiмозвтАЩязки, що iснують у природi, природнi явища тощо. Тому з уроками тiсно повтАЩязанi й iншi, форми органiзацii навчального процесу, якi застосовуi вчитель, тАФ це позаурочна та позакласна робота учнiв.

Позаурочна робота тiсно повтАЩязана з навчальним матерiалом. Згiдно з навчальною програмою дiти виконують домашнi завдання, завдання в куточку живоi природи, на географiчному майданчику, навчально-дослiднiй земельнiй дiлянцi, проводять спостереження в природi.

У вивченнi природничого матерiалу значну роль вiдiграi позакласна робота, спрямована на розширення й поглиблення знань, умiнь i навичок учнiв. Змiст ii виходить за межi програмного матерiалу, вiдповiдно до запитiв та iнтересiв школярiв.

Враховуючи вище сказане тема дипломноi роботи ВлФорми органiзацii навчання природознавства в початковiй школiВ» i досить актуальною.

ПредметдослiдженнятАФ форми органiзацii навчання природознавства в початковiй школi.

ОбтАЩiкт дослiдженнятАФ методика проведення рiзноманiтних форм органiзацii навчання природознавства.

Мета дослiдження: вивчення ефективностi традицiйних пiдходiв до вибору i використання рiзних форм навчання природознавства та впровадження iх використання в практику роботи початковоi школи.

Гiпотеза дослiдження тАФ процес оволодiння молодшими школярами природничими знаннями, формування умiнь i навичок вiдбуватиметься ефективнiше за умови оптимального поiднання рiзних форм органiзацii навчання.

Для реалiзацii мети дослiдження нами розвтАЩязувалися такi завдання:

Ø проаналiзувати стан проблеми використання форм органiзацii навчання молодших школярiв у психолого-педагогiчнiй та методичнiй лiтературi;

Ø дослiдити сучасний стан проблеми дослiдження в практицi роботи початковоi школи;

Ø обТСрунтувати вибiр та доцiльнiсть форм органiзацii навчання природознавства в 3 класi;

Ø експериментально перевiрити ефективнiсть оптимального використання рiзноманiтних форм органiзацii навчання пiд час вивчення природознавства в початковiй школi.

Експериментальне дослiдження проводилось у три етапи:

а) на констатувальномуетапi ми проаналiзували стан дослiдження проблеми в теорii та практицi роботи сучасноi початковоi школи; сформулювали робочу гiпотезу дослiдження, визначили мету та основнi завдання дослiдницькоi роботи,провели анкетування вчителiв початковоi школи, визначили основнi поняття проблеми.

б) на формувальномуетапi нами булорозроблено методику проведення педагогiчного експерименту; визначено форми органiзацii навчання та iх оптимальне поiднання пiд час вивчення природознавства в 3 класi.

в) на пiдсумковомуетапi ми проаналiзували та узагальнили результати експериментального дослiдження; сформулювали загальнi висновки дослiдження.

Пiд час написання дипломноi роботи використовувалися такi методи дослiдження:

а) на констатувальному етапi: теоретичний аналiз лiтературних джерел, порiвняльний аналiз та систематизацiя, бесiди, анкетування, спостереження за навчально-виховним процесом початковоi школи, вивчення шкiльноi документацii;

б) на формувальному етапi: впровадження авторських розробок, педагогiчний експеримент;

в) на пiдсумковому етапi: кiлькiсний та якiсний аналiз результатiв дослiдження, методи теоретичного узагальнення.

Дослiдження: аналiз методичноi та психолого-педагогiчноi лiтератури, передового педагогiчного досвiду; анкетування, бесiди, спостереження, педагогiчний експеримент, теоретичне узагальнення.

Структура дипломноi роботи. Дипломна робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел та додаткiв.

РОЗДРЖЛ 1. Форми органiзацii навчання природознавства в початковiй школi

1.1 Урок тАФ основна форма органiзацii процесу навчання

Процес навчання природознавства здiйснюiться в рiзних органiзацiйних формах. Перш нiж назвати i охарактеризувати iх, слiд чiтко уявити сутнiсть педагогiчноi категорii форми органiзацii процесу навчання.

Звернемося до походження цього слова. У перекладi з латинськоi тАЮformaтАЭ означаi зовнiшнiй вигляд, устрiй. Поняття тАЮформатАЭ трактуiться у лiнгвiстицi як тАЮзовнiшнiй вигляд, обрис, тип, структура чогось, що зумовлено певним змiстомтАЭ, а з фiлософськоi позицii це тАФ тАЮусякий зовнiшнiй вираз якого-небудь змiстутАЭ [22]. Форма навчання, як дидактична категорiя, означаi зовнiшнiй бiк органiзацii процесу навчання, що зумовлена кiлькiстю учнiв, часом, мiсцем, а також порядком реалiзацii.

В. Якупов називаi формою навчання спецiальну конструкцiю навчального процесу, характер якоi зумовлюiться змiстом навчання, методами, прийомами, засобами дiяльностi вчителiв i учнiв, а як дидактична категорiя означаi зовнiшнiй бiк органiзацii навчального процесу, пов'язаний iз кiлькiстю учнiв, часом i мiсцем навчання, а також iз порядком його здiйснення.

Отже, форма органiзацii навчання тАФ спецiально органiзована дiяльнiсть учителя й учнiв, яка проводиться в установленому порядку i у певному режимi. Пiд час вивчення природознавства розрiзняють такi органiзацiйнi форми: уроки, позаурочна та позакласна робота. Кожна з форм органiзацii характеризуiться певною структурую, принципами упорядкування ii структурних елементiв та взаiмозвтАЩязкiв мiж ними [51].

Основною формою навчання i урок. Ще Я. Коменськой визначив найхарактернiшi ознаки уроку. Вiн характеризуiться постiйним складом учнiв, точно регламентованим часом та змiстом предмету, сталим розкладом, обов'язковим вiдвiдуванням, iдиними навчальними програмами тощо [57].

РЖ. Пiдласий даi визначення уроку як завершеному у змiстовому, дiяльнiстному та органiзацiйному вiдношеннi вiдрiзок (етап, ланка, елемент) [55].

А. Кузьмiнський та В. Омельченко, у свою чергу, визначають урок як форму органiзацii навчання, коли учитель проводить заняття в класнiй кiмнатi з постiйним складом учнiв, якi мають приблизно однаковий рiвень фiзичного i психiчного розвитку, за розкладом i регламентом.

Т. Байбара вказуi, що урок тАФ це логiчно завершений цiлiсний елемент навчально виховного процесу, в якому в складному взаiмозвтАЩязку мають мiсце певнi методи, прийоми i засоби навчання, проявляються особливостi учителя i його майстернiсть, iндивiдуальнi та вiковi особливостi учнiв, здiйснюiться реалiзацiя цiлей i завдань навчання, виховання i розвитку [6].

Саме форма навчальноi дiяльностi, забезпечена вiдповiдними дидактичними методами, прийомами, засобами, поставленими метою i завданнями, втiленням рекомендацiй психологiчноi та педагогiчноi наук, здiйснюi стабiлiзацiю та впорядкування навчально-пiзнавальноi дiяльностi учителiв i учнiв. Нинi в Украiнi урок залишаiться основною формою навчання в загальноосвiтнiх навчальних закладах усiх типiв власностi. Саме тому, починаючи з Я. Коменського i дотепер педагоги дослiджують i удосконалюють урочну форму навчання: розробка i впровадження у навчальний процес проблемного навчання М. Махмутовим, лекцiо-практичноi системи в старших класах О. Хмурою, творчi пiдходи до викладання педагогiв-новаторiв Ш. Амонашвiлi, РЖ. Волкова, М. Гузик, В. РЖльченко, В. Шаталова та багатьох iнших.

Не залишилась ця проблема поза увагою науковцiв. Чимало цiкавих дослiджень з цього питання у Ю. Бабанського, РЖ. Пiдласого, А. Фурмана, М. Фiцули, А. Кузьмiнського, В. Омельченко, О. Вишневського та iнших.

На уроках проводиться вивчення всього програмового матерiалу у логiчнiй послiдовностi, яка забезпечуi системнiсть його викладання, застосовуються навчальнi методи (словеснi, наочнi й практичнi), демонструються рiзнi види унаочнення, проводяться дослiди, використовуються вiдповiднi методичнi прийоми.

У початкових класах урок триваi 35-40 хвилин. Вiн маi початок i кiнець, що i ознакою його як форми.

Урок маi такi особливостi, зазначають Л. Нарочна, Г. Ковальчук, К. Гончарова [51]:

- вiн i завершеною та обмеженою в часi частиною навчального процесу, пiд час якого розв'язуються певнi навчально-виховнi завдання;

- кожен урок включаiться в розклад i регламентуiться в часi та за обсягом навчального матерiалу;

- на вiдмiну вiд iнших форм органiзацii навчання i постiйною формою, що забезпечуi систематичне засвоiння учнями знань, умiнь i навичок;

- вiдвiдування урокiв обов'язкове для всiх учнiв, тому вони вивчають систему знань, подiлених поурочно, в певнiй логiчнiй послiдовностi;

- i гнучкою формою органiзацii навчання, яка даi змогу використовувати рiзнi методи, органiзовувати фронтальну, групову та iндивiдуальну навчальну дiяльнiсть учнiв;

- спiльна дiяльнiсть учителя й учнiв, а також спiлкування великоi сталоi групи (класу) , створюi можливостi для згуртування колективу дiтей;

- сприяi формуванню пiзнавальних якостей особистостi (активностi, самостiйностi, iнтересу до знань), а також розумовому розвитку учнiв.

В. Пакулова та В. Кузнiцова [54] пiдкреслюють, що сучасний урок природознавства виконуi у навчально-виховному процесi наступнi функцii:

1. Навчальна (пiзнавальна) функцiя пов'язана iз надбанням учнями систематичних знань, умiнь i навичок з природознавства. Для цього учитель при пiдборi матерiалу видiляi головнi i другоряднi поняття, забезпечуi iх розвиток з уроку в урок, пiдвищуi якiсть знань учнiв.

До навчальноi функцii уроку вiдноситься також формування у молодших школярiв системи загальнонавчальних i спецiальних практичних умiнь i навичок. Загальнонавчальнi умiння i навички: робота з пiдручником, зошитом; схематична замальовка на дошцi i в зошитах i т. iн. Спецiальнi умiння i навички: ведення фенологiчних спостережень у природi, спостережень за працею людей у рiзнi пори року; робота зi тАЮЩоденником спостереженьтАЭ; умiння орiiнтуватися на мiсцевостi, користуватися приладами, розпiзнавати частини рослин, оформляти колекцii, гербарii i т. iн.

2. Виховна функцiя уроку полягаi у формуваннi в молодших школярiв пiд час навчання i розумiння основних законiв розвитку природи й суспiльства.

Змiст природознавчого матерiалу дозволяi вирiшити завдання патрiотичного, екологiчного, трудового та естетичного виховання учнiв. На уроках природознавства учитель розказуi школярам про дiяльнiсть природоохоронних органiв з охорони i вiдновлення природних ресурсiв, турботу про здоров'я людини i покращення умов iх життя, вчить дiтей правил поведiнки в природi, бережливе ставлення до неi.

На уроках, узагальнюючи iндивiдуальнi спостереження школярiв за працею людей, учитель показуi його значення для пiдвищення рiвня життя украiнського народу, формуi повагу до працi i людей працi, привчаi дiтей до загальнокорисноi працi, формуi у них трудовi умiння i навички.

Вивчення тiл i явищ природи сприяi розвитку у дiтей естетичного смаку, привчаi iх бачити i чути прекрасне, цiнувати його.

3. Розвивальна функцiя уроку включаi в себе розвиток у молодших школярiв якостей особистостi зв'язаних з iх розумовими i пiзнавальними здiбностями. На уроках природознавства учитель розвиваi мислення учнiв, тренуi iх пам'ять, виробляi iх увагу, спостережливiсть. З цiiю метою продумуiться спецiальна система завдань, якi спрямованi на вирiшення таких завдань, як формування в учнiв умiння описувати об'iкти природи, видiляти головнi i другоряднi ознаки, порiвнювати, узагальнювати i робити висновки в ходi спостереження, проведеннi найпростiших дослiдiв.

4. Стимулююча функцiя уроку пропонуi таке навчання, яке викликаi у всiх учнiв стiйку потребу в знаннях, iнтерес до вивчення природи, активуi пiзнавальну дiяльнiсть.

Шкiльний курс природознавства, його змiст, процес вивчення, матерiальна база володiють цiлою системою стимулiв, якi сприяють розвитку у дiтей iнтересу до навчання. Це новизна навчального матерiалу, зв'язок iз ранiше засвоiним, опора на спостереження, практична значущiсть матерiалу, що вивчаiться, використання краiзнавчого матерiалу, проблемного пiдходу до навчання, органiзацiя пiзнавальноi дiяльностi дiтей, розвиток iх самостiйностi, робота з натуральними об'iктами природи, найпростiшими приладами, використання в навчальному процесi технiчних засобiв навчання i тощо.

5. Самоосвiтня функцiя уроку повтАЩязана з навчанням школярiв прийомам i методам самостiйноi роботи: з пiдручником природознавства, тАЮЩоденником спостереженьтАЭ, глобусом, географiчною i контурною картою, таблицями i малюнками. Вона здiйснюiться на рiзних етапах уроку, а закрiплюiться в домашнiй роботi.

Готуючись до уроку, вчитель докладно продумуi основнi його етапи: формулюi тему, визначаi навчальну, виховну i розвивальну мету, продумуi змiст уроку, послiдовнiсть застосування методiв i прийомiв навчання, форму i змiст самостiйноi роботи учнiв, способи керування навчально-пiзнавальною дiяльнiстю учнiв, пiдсумок уроку, домашнi завдання. Отже, у пiдготовцi й проведеннi уроку виникаi ланцюг взаiмозв'язкiв: тема → мета → змiст → форми → методи → прийоми → результат уроку.

Уроки природознавства вiдрiзняються вiд урокiв з iнших предметiв не тiльки змiстом навчального матерiалу, а й характерними для цього предмета методами i прийомами: органiзацiiю спостережень за обтАЩiктами та явищами природи , використанням приладiв для проведення дослiдiв, практичних робiт, використанням краiзнавчого матерiалу, географiчних карт.

Природознавство тiсно пов'язане з навколишньою природою i господарською дiяльнiстю людей. Майже на всiх уроках учитель може використовувати краiзнавчий матерiал, пов'язуючи навчання з життям.

О. Вишневський [18] вирiзняi рiзнi пiдходи до класифiкацii урокiв:

Ø за основними способами iх проведення (уроки-лекцii, кiноуроки, уроки-бесiди i т. iн.);

Ø за характером пiзнавальноi дiяльностi (уроки первинного ознайомлення з матерiалом, уроки сприйняття фактiв, уроки утворення понять, уроки повторення i узагальнення);

Ø за мiрою самостiйноi роботи учнiв (уроки самостiйноi роботи учнiв, уроки роботи вчителя з класом);

Ø за етапами засвоiння iнформацii (вступнi уроки, уроки ознайомлення з навчальним матерiалом, уроки засвоiння знань, умiнь i навичок, уроки застосування i закрiплення iнформацii).

Однак найпоширенiшою в педагогiчнiй теорii i практицi i типологiя урокiв за основною дидактичною метою (В. Онищук, Г. Щукiна та iншi).

Найпоширенiшим типом у практицi школи, за словами О. Вишневського [18], i комбiнований урок, але вiн i також найменш цiнним, оскiльки веде до стандартизацii навчання, стереотипного поiднання ланок уроку. Видiлення для кожного уроку iншоi головноi дидактичноi мети даi можливiсть урiзноманiтнити способи i форми навчальноi дiяльностi, забезпечуi оригiнальнiсть i неповторнiсть уроку.

Тип уроку визначаiться послiдовнiстю його ланок тАФ структурних елементiв тАФ i i iх конкретним, продуманим, однак гнучким, поiднанням. РЖншими словами, до структури уроку належать рiзнi варiанти поiднання його елементiв.

Отже, кожен урок маi свою чiтку структурну побудову i i поiднанням рiзних елементiв, таких як: актуалiзацiя опорних знань учнiв; засвоiння нових знань; формування умiнь i навичок; закрiплення i застосування знань, умiнь i навичок; перевiрка i оцiнювання знань; пояснення домашнього завдання.

Творчий пiдхiд до структурноi побудови уроку означаi вiдхiд вiд стереотипного, жорсткого поiднання його елементiв. Якщо тип уроку визначаiться за основною дидактичною метою, то вона у свою чергу, залежить вiд характеру майбутньоi дiяльностi, педагогiчноi взаiмодii, вiд тих ланок уроку, якi переважатимуть (не за часом, а за значенням).

Чiтко визначена мета уроку i головною для вибору типу уроку. Якщо за мету ставити засвоiння нових знань, то цю мету можна реалiзувати на уроцi засвоiння знань; якщо головною дидактичною метою i формування умiнь i навичок, то за типом тАФ це урок формування умiнь i навичок; на уроцi узагальнення i систематизацii головною метою i узагальнення i систематизацiя знань учнiв; на уроцi формування умiнь i навичок дидактичною метою i формування умiнь i навичок у школярiв; якщо всi дидактичнi цiлi рiвнозначнi i не можна видiлити головноi це буде комбiнований тип уроку.

Мета(вiд грец. тАФ за, пiсля) тАФ це те, що перебуваi за чимось, наприклад, за фiзикою (метафiзика), логiкою (металогiка), дидактикою (метадидактика). Але в будь-якому випадку мета трактуiться як наперед визначений кiнцевий результат людськоi дiяльностi [45].

ЦiльтАФце закон практики, яким визначаiться напрям i регулюiться людська дiяльнiсть, спрямована на перетворення дiяльностi вiдповiдно до усвiдомлення людиною потреби [45].

У педагогiцi мета i цiль ототожнюються i сукупно трактуються як iдеальне передбачення кiнцевих результатiв навчання; те, до чого прагнуть учитель i учнi.

Сучаснi дидакти (О. Савченко, В. Лозова, Г. Троцко та iншi) i зараз визначають три основнi функцii навчання: освiтню, розвивальну та виховну вiдповiдно до них вирiзняють i три основнi цiлi (або мети) уроку [48].

В органiзацii процесу навчання виходять iз положення Л. Виготського, що навчання йде попереду розвитку i веде його за собою. Тому першою метою уроку i навчальна.Основними цiлями якоi i:

Ø забезпечення учнiв знаннями основ сучасного виробництва, провiдних напрямiв науково-технiчного прогресу;

Ø умiння застосовувати знання для розв'язання практично i технiчно важливих завдань;

Ø бачення дii цих законiв науки у технiцi, у виробництвi; пiдготовка учнiв до обрання однiii з технiчних професiй; розвиток винахiдницьких та конструкторських умiнь.

РЖ. Малафiiк вiдзначаi, що розвивальнi цiлi мають охоплювати розвиток загальних та спецiальних пiзнавальних здiбностей людини i формування культури розумовоi працi. Учений формулюi iх у такому виглядi:

тАв Сформувати та розвинути вмiння порiвнювати.

тАв Сформувати та розвинути вмiння аналiзувати.

тАв Сформувати та розвинути вмiння здiйснювати синтез.

тАв Сформувати та розвинути вмiння здiйснювати узагальнення, класифiкацiю, абстрагування.

тАв Сформувати та розвинути вмiння встановлювати причинно-наслiдковi зв'язки.

тАв Сформувати та розвинути вмiння здiйснювати перенесення дiй з однiii галузi знань на iншу.

тАв Сформувати та розвинути вмiння здiйснювати прогнозування та планування своiх дiй.

тАв Виробити вмiння виокремлювати головне у прочитаному.

тАв Виробити вмiння складати план прочитаного.

тАв Розвивати спостережливiсть.

тАв Розвивати культуру усного та писемного мовлення.

тАв Виробити вмiння застосовувати iндуктивний метод пiзнання дiйсностi.

тАв Сформувати вмiння застосовувати дедуктивний метод пiзнання дiйсностi.

тАв Виробити вмiння логiчного мислення.

тАв Виробити вмiння дiалектичного мислення.

тАв Розвивати спецiальнi здiбностi (iнтелектуальнi, математичнi та iн.).

тАв Розвинути образну та смислову пам'ять.

Л. Рубiнштейн визначав основнi структурнi складовi особистостi тАФ це спрямованiсть (погляди, переконання, свiтогляд, iдеали), знання, вмiння, навички та iндивiдуально-типологiчнi якостi (задатки, здiбностi, iнтереси, нахили). Саме процес виховання призводить до змiниоднiii або кiлькох iз цих складових.

На думку РЖ. Малафiiка, у навчаннi завжди i якась доля виховання, а у вихованнi тАФ навчання. Суть навчання полягаi у передачi i засвоiннi певних знань, у тому числi свiтоглядних, моральних, правових, естетичних та iн. Суть виховання в iншому, а саме, у формуваннi ставлення, звичок соцiально-цiннiсноi поведiнки, вчинкiв, iх вироблення передбачаi спецiальний поведiнковий тренiнг, систему поведiнкових вправ, що адекватна загальнолюдським, моральним цiнностям.

Як усяка складова дiалектичноi iдностi, нi навчання, нi виховання не iснують у чистому виглядi. У навчаннi завжди присутнi елементи виховання, а у вихованнi тАФ елементи навчання.

Виховання (частина освiти) тАФ педагогiчний процес, в якому школярi оволодiвають знаннями основ наук, одержують моральнi, правовi, естетичнi, екологiчнi та iншi уявлення. Однак, ще А. Макаренко вважав, що зводити виховання до навчання не можна.

Таким чином, конкретнi виховнi цiлi уроку можуть бути визначенi так: сформувати у школярiв науковий свiтогляд, науковi погляди i переконання, наукову картину свiту, виробити звички культури поведiнки, сформувати позитивнi людськi якостi тощо [52].

Якiсть урокiв природознавства залежить вiд iх наукового рiвня, використання унаочнення та прийомiв збудження iнтересу, до навчального предмету. Залежно вiд змiсту тем, вiкових особливостей учнiв, рiвня iхнього розвитку, наявностi обладнання, учитель визначаi, який тип уроку природознавства слiд застосувати:

Ø комбiнований урок;

Ø предметний урок;

Ø урок-екскурсiя;

Ø узагальнюючий урок;

Ø урок засвоiння нових знань.

На кожному уроцi з природознавства розглядаiться певне питання навчальноi програми. У той самий час кожний урок тАФ це лише частина курсу цiлого природознавства. Вiн завжди i продовженням попереднiх урокiв та опорою для наступних.

Як зазначаi В. Онищук, кожен тип уроку маi свою особливу мiкро- та макроструктуру [53]. Макроелементи визначаються завданнями уроку певного типу. Такими, на його думку, i етапи засвоiння знань: сприймання, осмислення, узагальнення систематизацiя. Оскiльки логiка засвоiння знань та сама, то макроструктура урокiв цього типу однакова. До мiкроелементiв структури уроку належать методи i способи розв'язання дидактичних завдань накожному його етапi.

Час i мiсце, вiдведенi на кожен структурний елемент уроку, визначаються побудовою уроку в цiлому. Структура уроку повинна забезпечувати успiшне розв'язання його навчально-виховних завдань, активiзацiю пiзнавальноi дiяльностi учнiв, вiдповiдати характеровi навчального матерiалу, дидактичним i методичним засобам, якi використовуi вчитель. Отже, визначаючи структуру уроку, вчитель повинен враховувати тему i змiст, найдоцiльнiшi методичнi засоби i прийоми, конкретнi умови, в яких проводитиметься урок, рiвень пiдготовленостi учнiв тощо.

Пiд структурою (побудовою) уроку, зазначають В. Горощенко та РЖ. Степанов, розумiють, з яких етапiв (елементiв) складаiться урок, в якiй послiдовностi цi елементи входять до заняття i як вони мiж собою пов'язанi [25]. Залежно вiд типу уроку визначаiться його структура, розподiл робочих моментiв (елементiв, етапiв) на уроцi (у часi).

Таким чином, основною формою органiзацii i урок, на якому вивчаiться матерiал, визначений програмою. При цьому велике значення маi правильна органiзацiя самого процесу навчання.

Найпоширенiшим в початковiй школi i комбiнований урок. Структура цього уроку залежить вiд того, якi дидактичнi цiлi в ньому поiднуються. Комбiнований урок маi двi або бiльше дидактичних цiлей, наприклад:

- перевiрити ранiше засвоiнi знання;

- засвоiти новi знання;

- узагальнити, систематизувати знання;

- застосовувати ранiше вивченi знання на практицi [58].

Таких комбiнацiй може бути багато. На комбiнованому уроцi в 1-4 класах можна охопити кiлька дидактичних цiлей. Обсяг програмового матерiалу на кожному уроцi порiвняно невеликий, а для успiшного навчання в наступних класах необхiдне глибоке i мiцне засвоiння знань.

При плануваннi комбiнованого уроку необхiдно точно встановити, якi дидактичнi цiлi та якi структурнi елементи комбiнуються в ньому. Отже, вдала структура уроку i вмiло дiбранi методи навчання забезпечують економiю часу на уроцi, дисциплiну й активнiсть учнiв, мiцнiсть знань.

На таких уроках центральне мiсце вiдводиться вивченню нового матерiалу, його осмисленню, запамтАЩятовуванню, узагальненню та систематизацii. Також на цих уроках маi мiсце i повторення ранiше вивченого матерiалу.

Структура комбiнованого уроку мiстить такi макроетапи:

1. Органiзацiя класу до уроку.

2. Пiдсумок спостережень за змiнами в природi.

3. Перевiрка засвоiних знань, умiнь i навичок учнiв.

4. Актуалiзацiя знань учнiв. Повiдомлення теми уроку.

5. Вивчення нового матерiалу.

6. Закрiплення знань, умiнь i навичок учнiв.

7. Пiдсумок уроку.

8. Завдання додому.

У процесi навчання природознавства використовуiться специфiчний тип уроку тАФ предметний. Вiн маi свою iсторiю теоретичноi розробки в методицi викладання предмета та практичного застосування в початковiй школi. Вперше термiн тАЮпредметний уроктАЭ був введений О. Гердом у методичному посiбнику для вчителiв тАЮПредметнi уроки в початковiй школiтАЭ. Основною метою таких урокiв, за словами вченого, i формування у дiтей цiлiсного уявлення про предмети i явища навколишнього свiту. Мета досягаiться за умови безпосереднього сприймання учнями об'iктiв природи, аналiзу й порiвняння здобутих фактiв, iх узагальнення i формування необхiдних висновкiв, а також перевiрки висновкiв доступними дослiдами.

Згодом iнший видатний методист початковоi школи В. Вахтеров показав значення й вимоги до методики проведення предметних урокiв.

У сучаснiй методицi викладання природознавства вченi та методисти (В.Горощенко, Л. Нарочна, В.Пакулова та iншi) не вiдмовляються вiд цього типу уроку, а наголошують на необхiдностi iх використання у процесi навчаннi, вихованнi та розвитку молодших школярiв.

Предметний урок тАФ це такий урок, коли учнi працюють у класi безпосередньо з предметами вивчення, а не з iх зображеннями. При цьому молодшi школярi одержують певну суму конкретних вiдомостей про предмети i явища природи [13].

Данi уроки забезпечують сприймання предметiв i явищ природи рiзними органами чуття. Вони мобiлiзують дiяльнiсть таких органiв сприймання, якi на уроках iншого типу перебувають у пасивному станi. На таких уроках школярi мають можливiсть розглянути той або iнший предмет, випробувати його твердiсть, вiдчути запах, iнодi покуштувати на смак, порiвняти рiзнi предмети мiж собою, встановити в них спiльнi та вiдмiннi ознаки.

Умiло проведеннi предметнi уроки пiдвищують iнтерес учнiв до роботи, активiзують процес навчання, розвивають у дiтей творчу iнiцiативу. На даному уроцi треба застосовувати групову i парну форми роботи. Це виробляi у школярiв навички колективноi працi, дисциплiнуi iх. На цих уроках виховуiться акуратнiсть, ретельнiсть у роботi, дiти здобувають навички проведення лабораторноi роботи.

Значення предметних урокiв полягаi i в тому, що вчитель не лише пропонуi для розглядання конкретний матерiал, а й навчаi учнiв уважно спостерiгати за даним предметом чи явищем, видiляти його суттiвi та несуттiвi ознаки, пiдмiчати схожiсть i вiдмiннiсть з iншими предметами i на цiй основi робити висновки, узагальнення.

Особливiсть предметного уроку полягаi в тому, що власне предметний змiст, яким оволодiвають учнi у процесi уроку, передбачаi рiзнобiчне вивчення конкретного предмета або явища природи: виявлення ознак, властивостей структури, встановлення зв'язкiв i залежностей з iншими об'iктами, умов iснування або протiкання, походження, способiв добування або вирощування, важливостi для людини.

Доцiльно, щоб на такому уроцi дiти працювали з натуральними, живими об'iктами природи. Це одна iз складових частин успiху його проведення. Якщо вiдсутня об'iктивно можливiсть iх забезпечення, тодi використовуються гербарнi та колекцiйнi зразки. Роздавальнi натуральнi засоби наочностi для кожного предметного уроку учнi виготовляють заздалегiдь пiд безпосереднiм чи опосередкованим керiвництвом вчителя. До цiii роботи також залучають батькiв [6].

На предметному уроцi вчитель привчаi думати i вiдповiдати самих дiтей. Для цього потрiбно побудувати бесiду так, щоб учнi самостiйно давали вiдповiдi, виходячи зi своiх спостережень за предметом або явищем, що вивчаiться. Працюючи з певним предметом, дiти перевiряють та уточняють знання, набутi iз рiзних джерел.

Бiльшiсть предметних урокiв проводять пiсля екскурсiй, пiд час яких учнi мають можливiсть ознайомитися з предметом або явищем у природному середовищi, спостерiгати його зв'язок з iншими предметами або явищами. Отже, вiд фактiв, якi дiти спостерiгали безпосередньо в природi, переходять до вивчення основних властивостей конкретних предметiв, роблячи потрiбнi узагальнення та висновки. Важливою умовою для правильноi органiзацii предметного уроку i те, щоб предметами, що визначаються на уроцi, були забезпеченi всi учнi класу або, в крайньому разi, один предмет був на двох учнiв. Це привчаi дiтей уважно розглядати, вивчати обтАЩiкт, мобiлiзуi iхню увагу.

Предметнi уроки потребують вiд учителя ретельноi пiдготовки. Перш за все вчитель, виходячи з програмного матерiалу, наявностi необхiдного унаочнення, мiсцевих природних умов, особливостей класу, визначаi тип предметного уроку (урок iз роздавальним матерiалом, урок iз застосуванням лабораторних дослiдiв, урок з використанням живих обтАЩiктiв та iн.). Пiсля цього вчитель складаi план та конспект уроку, в якому визначаi навчальну, розвивальну та виховну мету, видiляi макроетапи уроку, продумуi змiст i хiд предметного уроку.

Предметний урок вимагаi вiд учителя значноi пiдготовчоi роботи.

Учням необхiдно давати завдання, щоб вони пiд час екскурсiй збирали рiзнi природнi матерiали (кориснi копалини; рослини лiсу, лукiв, поля, iх плоди та насiння; комах тощо) та в позаурочний час за завданням учителя виготовляли колекцii, гербарii та iншi наочнi посiбники.

Усi новi дослiди вчитель маi напередоднi обовтАЩязково виконати сам. Це дасть можливiсть точно врахувати, скiльки часу займе дана робота, i визначити якiсть проведення дослiду. РЖнколи вчитель повинен пiдготувати iнструкцiю для проведення роботи.

Структура предметного уроку вiдрiзняiться вiд структури комбiнованого уроку тАФ на ньому не видiляiться часу для опитування, а протягом усього уроку вивчаiться новий матерiал:

1. Органiзацiя класу до уроку.

2. Пiдсумок спостережень за змiнами в природi.

3. Актуалiзацiя знань учнiв. Повiдомлення теми уроку.

4. Вивчення нового матерiалу.

5. Закрiплення знань, умiнь, навичок.

6. Пiдсумок уроку.

7. Завдання додому.

Отже, предметний урок тАФ це особливий урок. Його застосовують лише пiд час вивчення природознавства. Особливiсть його полягаi в тому, що змiст яким оволодiвають учнi передбачаi рiзнобiчне вивчення тiла чи явища природи, виявлення його ознак, властивостей, умов iснування, походження, способiв вирощування тощо.

Одним iз особливих видiв уроку природознавства i урок-екскурсiя.

На уроцi-екскурсii процес навчання реалiзуiться не в умовах класного примiщення, а в природi пiд час безпосереднього спiлкування учнiв з обтАЩiктами та явищами природи.

Уроки-екскурсii мають великий виховний вплив на дiтей. Сприймання краси природи, до якого iх постiйно спонукають, вiдчуття гармонii.

Важливе значення пiд час вивчення природознавчого матерiалу мають екскурсii. Урок-екскурсiя тАФ це особливий вид навчальних занять, що проводяться поза школою: на луках, у полi, лiсi, саду тощо.

Урок-екскурсiя, яка проводиться за програмою з природознавства, i доцiльностi, на якiй зосереджуiться iхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттiв, позитивних емоцiй, доброти, дбайливого ставлення до всього живого. У вiдносно невимушених обставинах школярi вчаться спiлкуватись мiж собою пiд час виконання спiльних завдань, поводитися один iз одним та з навколишнiм свiтом.

Основним методом пiзнання на уроцi-екскурсii i спостереження за обтАЩiктами i явищами природи та очевидними взаiмозвтАЩязками i залежностями мiж ними.

Як зазначаi Т. Байбара [6], у курсi природознавства початковоi школи проводяться такi види урокiв-екскурсiй (див: рис. 1):

Урок-екскурсiя

вступний поточний пiдсумковий

багатотемний однотемний багатотемний

Рис. 1. Види урокiв-екскурсiй

Автор пропонуi до кожного виду уроку-екскурсii

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi