Формування мовленнiвоi комунiкацii молодших школярiв на уроках розвитку звтАЩязного мовлення
Дипломна робота
Формування мовленнiвоi комунiкацii молодших школярiв на уроках розвитку звтАЩязного мовлення
Вступ
Мова - найбiльший скарб, який i у кожного народу. Таким скарбом для нас, украiнцiв, i наша рiдна украiнська мова. Берегти, плекати мову треба змалку, бо добре вiдомо: чим багатший словниковий запас людини, чим кращий ii мовленнiвий розвиток, тим легший висловлювати власнi думки i розумiти iнших людей. Однак мовленнiвий розвиток - це не тiльки багатий лексикон, а й правильна звуковимова, граматична правильнiсть мовлення. Адже, маючи неабиякий мовленнiвий запас, людина мусить навчитися правильно вимовляти голоснi i приголоснi звуки рiдноi мови, будувати словосполучення i речення вiдповiдно до норм, за законами мови.
Тому так важливо, щоб уже з перших днiв життя батьки оточували дитину любовтАЩю i пiклуванням, звертались до неi лiтературною мовою i вчили ii говорити правильно, прищеплювали любов до рiдного слова, власним мовленням засвiдчуючи його велич i красу. А коли дитина переступаi порiг школи, то навчати ii лiтературноi мови повиннi вчителi початкових класiв. РЖ проводити цю роботу - роботу над розвитком та удосконаленням учнiвського мовлення - потрiбно на кожному уроцi, а не тiльки на уроках читання й рiдноi мови, як це здебiльшого спостерiгаiться в початковiй школi.
Як зазначаi К.Д. Ушинський, тАЮмова - найважливiший, найбагатший i наймiцнiший звтАЩязок, що зтАЩiднуi вiджилi, живущi i майбутнi поколiння народу в одне велике, iсторичне живе цiле. Воно не тiльки виявляi собою життiвiсть народу, а i цим життям. Коли зникаi народна мова, - народу нема бiльше! тАЭ [63, 123].
Мова формуi людську духовнiсть, вiдчуття краси слова й образу. Рiдне слово i знаряддям для дiтей. тАЮТiльки той може осягнути своiм розумом i серцем красу, велич i могутнiсть батькiвщини, хто збагнув вiдтiнки й пахощi рiдного слова, - писав В.О. Сухомлинський, - хто дорожить ним, як честю рiдноi матерi, як колискою, як добрим iмтАЩям своii родини.." [59, 52].
Сьогоднi дедалi бiльше утверджуiться в дiяльностi початкових класiв iдея практичноi спрямованостi курсу украiнськоi мови. А це вимагаi активноi мовленнiвоi дiяльностi молодших школярiв у навчальному процесi, оскiльки виховання соцiальне активноi, духовно багатоi особистостi неможливо здiйснювати без опанування нею рiдною мовою й мовленням в усiх ii функцiях - пiзнавальноi, комунiкативноi, стимулюючоi, регулятивноi.
Як зазначено у Державному стандартi початковоi освiти, тАЮмета i завдання цього навчального предмета (украiнськоi мови) у початковiй школi полягаi не лише в опануваннi грамоти (початкових умiнь читати i писати), а й у мовленнiвому розвитку молодших школярiв - умiнь висловлюватися в усiх доступних для них формах, типах i стилях мовлення. Розвиток мовлення маi набути статусу провiдного принципу навчання рiдноi мови в загальноосвiтнiй школi, зокрема в ii початковiй ланцi" [28, 31].
Якбачимо, молодшi школярi за чотири роки навчання у початковiй школi повиннi оволодiти усним i писемним мовленням на такому рiвнi, який дозволяв би iм вiльно i легко спiлкуватися з однолiтками та зi старшими на будь-яку тему, доступну для iхнього вiку i розумiння.
У структурi Державного стандарту видiляються чотири змiстовi лiнii -комунiкативна, лiнгвiстична, дiяльнiсна та лiнгвоукраiнознавча. Недарма на першому планi - комунiкативна лiнiя, адже результатом навчання вiдповiдно до цiii лiнii i: тАЮумiти звернутися один до одного i до старших, брати участь у розмовi (ставити запитання, давати аргументовану вiдповiдь, правильно висловлювати власнi думки, складати уснi та письмовi невеликi за обсягом твори (7-8 речень) з дотриманням граматичних, орфоепiчних, правописних i мовленнiвих умiнь з орiiнтацiiю на читачатАЭ [28, 31].
Кожна iз чотирьох змiстових лiнiй, якi видiляються у структурi Державного стандарту, так чи iнакше орiiнтуi на мовленнiвий розвиток молодшого школяра, що зумовлено метою i завданнями украiнськоi мови в початковiй школi. Однак найповнiшою мiрою на цей розвиток орiiнтуi все-таки комунiкативна лiнiя.
Вiдповiдно до Державного стандарту початковоi освiти розроблено новi Програми для середньоi загальноосвiтньоi школи (1-2, 3-4 класи), а також створено новi пiдручники тАЮРiдна моватАЭ для учнiв 2-4-х класiв. У Пояснювальнiй записцi до роздiлу тАЮУкраiнська моватАЭ зазначено, що тАЮкурс украiнськоi мови - важлива складова загального змiсту початковоi освiти, оскiльки вiн не тiльки i окремим навчальним предметом, а й виступаi основним засобом опанування усiх iнших шкiльних дисциплiн. Основна його мета - забезпечити розвиток, удосконалення умiнь i навичок усного мовлення (слухання-розумiння, говорiння); навчити дiтей читати i писати.. тАЭ [46, 9].
Мовленнiвий розвиток учня дуже важлива умова його успiшного навчання. Чим бiльше дитина читаi, переказуi, слухаi, тим краще розвиваiться ii памтАЩять, а, отже, тим легше iй засвоювати знання з усiх навчальних дисциплiн, якi вивчаються в початкових класах. Забезпечити мовленнiвий розвиток молодших школярiв - це означаi навчити iх грамотно висловлюватись в уснiй i писемнiй формах мовлення, дотримуючись фонетичних, орфоепiчних, граматичних (морфологiчних i синтаксичних), орфографiчних, стилiстичних норм украiнськоi лiтературноi мови. Щоб розвинути та удосконалити мовлення школярiв потрiбна щоденна робота над оволодiнням основними мовними нормами. Тут на першому мiсцi, безперечно, збагачення словникового запасу. Засвоюючи новi слова, учнi вчаться правильно iх вимовляти, наголошувати, пояснювати значення. Удосконалюючи звуковимову, яка i складовою частиною мовленнiвого розвитку, мовноi культури. Працюючи над удосконаленням граматичного ладу мовлення молодших школярiв, треба навчати iх правильно будувати словосполучення, якi, як вiдомо, служать будiвельним матерiалом для речень.
Отже, пiзнавати, вивчати рiдну мову уже в молодшому шкiльному вiцi треба на рiзних ii рiвнях - фонетичному, лексичному, граматичному. Бо саме таке пiзнання мови i, на думку М. Вашуленка, тАЮджерелом рiзнобiчних знань, засобом розвитку мислення, мовлення, духовного збагачення людинитАЭ [22, 11].
М. Вашуленко подаi визначення мовленнiвоi особистостi: тАЮМовленнiва особистiсть - це людина, яку розглядаiмо з точки зору ii готовностi виконувати мовленнiвi дii; це той, хто привласнюi мову, для кого мова i мовленням. Мовленнiва особистiсть характеризуiться не лише тим, що вона знаi про мову, а й тим, як вона може ii використовувати" [22, 11].
Отже, для мовленнiвого розвитку молодшого школяра важливим i не тiльки добре знання правил, але й умiння застосовувати цi правила у повсякденнiй практичнiй мовленнiвiй дiяльностi.
Недарма мовi придiляiться така велика увага, адже мова i мовлення i продуктом культури i невiдтАЩiмною ii складовою частиною. Мова сформувала людину як особистiсть. Саме мова вiдiграi надзвичайно важливу роль у становленнi i розвитку кожноi особистостi, тому в системi шкiльного навчання i виховання вона посiдаi особливе мiсце. Мовленнiвий розвиток, якого досягнули дiти у початкових класах, забезпечуi основу подальшого навчання i виховання молодi, зумовлюi професiйну дiяльнiсть дорослоi людини.
Важливими аспектами навчання рiдноi мови i лiнгвiстичний i педагогiчний. Перебуваючи у тiсному взаiмозвтАЩязку, цi аспекти (а також деякi iншi) сприяють формуванню мовноi особистостi. тАЮЛiнгвiстичний пiдхiд передбачаi всебiчне вивчення мови як системи: звучання i значення слiв, словосполучень, речень i цiлiсного тексту.. Педагогiчний пiдхiд передбачаi зразкове володiння рiдною мовою, розкриваi якостi лiтературноi мови.. Новим у трактуваннi цього аспекту i виховання мовноi особистостi, яка репродукуi рiдне мовлення, виявляючи знання мови, мовне чуття й умiння користуватися словомтАЭ [48, 10].
У Концепцii загальноi середньоi освiти зазначаiться, що тАЮосвiтнiми результатами початковоi школи i повноцiннi мовленнiвi, читацькi.. умiння i навички.. тАЭ [34, 5].
Як бачимо, на першому мiсцi серед iнших умiнь i навичок, яких повиннi набути молодшi школярi за час навчання у початковiй школi, i комунiкативнi (мовленнiвi) умiння i навички. Це ще раз свiдчить про те, що комунiкативний розвиток був i залишаiться важливою умовою успiшного навчання учнiв початкових класiв.
У звтАЩязку з цим постаi проблема мовноi освiти та комунiкативного розвитку учнiв, починаючи з молодшого шкiльного вiку. За пропонованим проектом тАЮДержавного освiтнього стандарту з украiнськоi мови основу вивчення змiсту навчального предмета становить комунiкативно-дiяльнiсний пiдхiд, де особливого значення набувають саме мовленнiвi вмiннятАЭ [13, 3].
Головною метою вивчення украiнськоi мови в початкових класах виступаi тАЮнасамперед формування в учнiв умiння будувати висловлювання в межах доступних для них тем i типiв - розповiдей, описiв, мiркувань" [13, 3].
Аналiз лiтератури з окресленого питання засвiдчив, що обрана для дослiдження тема i складовою частиною загальноi проблеми тАЮВзаiмоповтАЩязане вивчення теоретичних вiдомостей з мови i формування практичних мовленнiвих умiнь у молодших школярiв". РозвтАЩязання ii сприяi утвердженню дiяльнiсного пiдходу до навчання украiнськоi мови у початкових класах.
Акцент зроблено на вiдображення комунiкативно-дiяльнiсного пiдходу до вивчення мовних явищ на уроках рiдноi мови у початкових класах.
Суттю комунiкативноi спрямованостi навчання рiдноi мови i формування в учнiв умiнь розвтАЩязувати мовленнiвi завдання з метою оволодiння спiлкуванням.
Це сприяi вихованню мовноi особистостi, якою маi стати кожен учень, починаючи вiд першого класу.
Як зазначаi М. Пентилюк, розпочинати цю роботу слiд з початкових класiв, де закладаються основи комунiкативного виховання особистостi [48, 10].
Сучасний стан проблеми представлений теоретичними доробками М.С. Вашуленка, Т.О. Ладиженськоi, Т.Г. Рамзаiвоi, Л.О. Варзацькоi, А.С. Зимульдiновою, молодими науковцями М. Орап, В. Бадер, РЖ. ХомтАЩяком, РЖ. Безруковою та iншими. Неабияке значення для нашоi роботи мають дослiдження М.С. Вашуленка, провiдного методиста в Украiнi. Вiн розглядаi комунiкативний характер навчання рiдноi мови в початкових класах i рекомендуi так вчити дiтей, щоб вони одержували бiльше можливостей для оволодiння мовою в природних умовах, у ходi педагогiчно органiзованоi мовленнiвоi дiяльностi на уроцi [20, 4].
Як зазначаi учений, у сучаснiй методицi навчання предметiв базового рiвня гостро стоiть проблема спiввiдношення знань i вмiнь. На його думку, мовнi знання мають служити засобом для вiдпрацювання в школярiв мовленнiвих умiнь i навичок на уроках украiнськоi мови в початкових класах [20,4].
Л.О. Варзацька пропонуi розглядати рiдну мову й мовлення у взаiмозвтАЩязку. Нею разом з iншими авторами створено пiдручник тАЮРiдна мова й мовленнятАЭ для першого класу. Надалi передбачено (творення пiдручникiв з такою ж назвою для учнiв iнших класiв.
Доцiльно пiдкреслити, що посiбникiв, методичних рекомендацiй, якi б розкривали комунiкативний аспект вивчення мови i вкрай недостатньо.
Аналiз i вивчення педагогiчного досвiду з окресленоi проблеми засвiдчив, що вчителi-новатори намагаються розглядати рiдну мову в практичному аспектi.
Однак спостереження за навчальним процесом на уроках украiнськоi мови в 2 класi, як i 3-4 класах загальноосвiтнiх масових шкiл, яке здiйснювала авторка цiii роботи, переконують у тому, що для учнiв залишаiться недостатньо висвiтлена комунiкативна спрямованiсть рiдноi мови, ii роль у широкiй соцiальнiй сферi.
Засвоюючи з дiтьми систему фонетики, лексики, граматики, вчителi пропонують вивчати правила й визначення, не розкриваючи iх комунiкативний аспект.
Педагоги, проводячи уроки, зосереджують увагу на теоретичному викладi матерiалу, а це призводить до механiчного запамтАЩятовування правил, до заучування напамтАЩять визначень учнями. Пiд час практичного застосування мови молодшi школярi допускають помилки як мовного, так i мовленнiвого характеру. Разом з тим головна вимога часу - орiiнтацiя на практичне вивчення мови в початковiй школi залишаiться декларативним висловлюванням багатьох практикiв.
Вчителi, вивчаючи рiдну мову, не звертають увагу на постановку комунiкативних завдань, якi сприяють комунiкативно-дiяльнiсному пiдходу до вивчення учнями початкових класiв рiдноi мови.
Отже, виникаi потреба в навчаннi рiдноi мови йти вiд мовлення, вiд комунiкативних завдань, спрямованих на формування мовленнiвих умiнь та навичок.
Саме недостатнi висвiтлення зазначених питань у теорii i на практицi зумовила вибiр теми нашого дослiдження.
Тема дипломноi роботи: Формування комунiкативних умiнь учнiв початкових класiв.
ОбтАЩiктом дослiдження виступаi процес навчання i виховання учнiв як на уроках рiдноi мови, так i уроках читання, природознавства, математики та iн., а предметом - формування мовленнiвих умiнь молодших школярiв у процесi комунiкативноi дiяльностi.
Мета дипломноi роботи полягаi у тому, щоб розробити систему завдань, спрямовану на формування мовленнiвих умiнь i навичок учнiв молодших класiв засобами усноi народноi творчостi, так i на мiжпредметнiй основi. Це сприятиме навчанню дiтей спiлкуватися рiдною мовою та отримувати вiдповiдну iнформацiю.
Наукова новизна дипломноi роботи полягаi у розробцi теоретичних положень щодо формувань комунiкативних умiнь учнiв молодших класiв класу з урахуванням мiжпредметних звтАЩязкiв, засобiв малих пiсенних форм на уроках читання в початкових класах. У формуваннi мовленнiвих умiнь молодших школярiв доцiльно iти вiд мовлення, вiд комунiкативних завдань, текстiв.
У роботi застосовувалися такi методи дослiдження:
1. Реферування й аналiз лiнгвiстичноi, психолого-педагогiчноi та методичноi лiтератури.
Вивчення досвiду роботи вчителiв iз зазначеноi проблеми.
Аналiз програми й пiдручникiв з рiдноi мови.
Спостереження за навчальним процесом на уроках рiдноi мови.
Анкетування, бесiди з учителями й учнями початкових класiв.
Структура дипломноi роботи складаiться зi вступу, висновкiв, чотирьох роздiлiв та списку використаноi лiтератури (63 позицii). Загальний обсяг роботи 66 сторiнок.
1.1 Особливостi розвитку комунiкативних умiнь i навичок у молодших школярiв
Людське тАЮЯ", внутрiшнiй змiст особистостi виникаi i формуiться не само по собi, а тiльки в процесi спiлкування з тими, хто оточуi, де складаються певнi особистiснi взаiмовiдносини. РЖ вiд того, який характер вiдносин дитини з тими, хто оточуi, багато в чому залежить, якi саме особистiснi якостi сформуються в неi.
Чим же визначаються вiдносини шестирiчноi дитини з тими, хто оточуi, що лежить в iх основi?
На думку вiтчизняних психологiв, потреба дитини, навiть найменшоi, не зводиться до його органiчних потреб, якi задовiльняi дорослий. Уже в першi тижнi життя в дiтей починаi формуватися потреба у спiлкуваннi з людьми - особлива потреба не бiологiчного, а соцiального характеру. Спiлкування з дорослими розглядаiться як один iз важливих факторiв розвитку дитини в першi роки життя.
Експериментальнi дослiдження, що були проведенi в лабораторii раннiх етапiв розвитку психiки НДРЖ загальноi i педагогiчноi психологii АПН пiд керiвництвом М. Лiсiноi, показали, що протягом перших 7 рокiв життя послiдовно виникають i змiнюють один одного декiлька форм спiлкування дiтей i дорослих: безпосередньо - емоцiональне, дiлове, позаситуативно - пiзнавальне i позаситуативно особистiсне спiлкування.
Насамперед виникаi безпосередньо - емоцiйне спiлкування, в основi якого лежить потреба дитини в розумiннi i доброзичливому до себе ставленнi з боку тих, хто оточуi ii.
Надалi вже з кiнця першого року життя все чiткiше формуiться потреба не тiльки в ласцi, але i в спiвпрацi з дорослими заради швидкого досягнення найкращого результату в практичнiй або в iгровiй дiяльностi. Дитина задовольняiться значною мiрою в процесi дiлового спiлкування. До речi, не потрiбно думати, що в дiлове спiлкування вступаi тiльки дитина раннього вiку. Ним часто користуiться молодший школяр. Дуже багато вiн не вмii робити, тому йому потрiбнi вмiння i знання про те, що i як робити з предметом (пришити ТСудзик, приготувати салат, зробити iграшку на ялинку), як приготувати i тримати в порядку своi робоче мiсце i багато iншого.
Крiм дiлових контактiв з дорослими (прохання допомогти, запрошення до спiльноi роботи, звернення за дозволом, за оцiнкою результатiв роботи та iн.), школяр вступаi також з ними в позаситуативне спiлкування, яке може бути пiзнавальним i особистiсним.
При пiзнавальному спiлкуваннi школяр обговорюi з дорослими предмети i явища свiту речей (повiдомлення новин, питання про незрозумiле, прохання прочитати оповiдання). Основним мотивом цього типу спiлкування i прагнення дитини до спiлкування з дорослим заради отримання новоi iнформацii або обговорення з ним причин рiзних явищ навколишнього свiту.
В основi цього виду спiлкування лежить потреба дитини у взаiморозумiннi i спiвпереживаннi. Цей вид спiлкування, як ми вже говорили, найбiльшою мiрою готуi дитину до позицii школяра. Саме спiлкування, його змiст i i найбiльш важливим моментом, що вивчаi розвиток вiдносин дiтей з дорослими. Найбiльше дитину задовiльняi той змiст спiлкування, рiвня потреби в якому вiн вже досягнув.
У дiтей молодшого шкiльного вiку в процесi навчальноi дiяльностi встановлюються новi взаiмовiдносини. Зокрема, у бiльшостi першокласникiв через декiлька тижнiв, проведених в школi, зникають соромтАЩязливiсть вiд багатьох нових вражень. Вони починають уважно приглядатися до поведiнки сусiда по партi, встановлюють контакти з однокласниками, якi iм симпатизують або знаходять схожiсть iнтересiв. На перших етапах органiзацii в новому колективi в частини дiтей проявляються в основному невластивi iм риси характеру (в одних - надмiрна соромтАЩязливiсть, в iнших - розвтАЩязанiсть). Але в мiру становлення взаiмовiдносин з iншими дiтьми кожен школяр виявляi своi iндивiдуальнi особливостi.
Характерна риса взаiмовiдносин молодших школярiв полягаi в тому, що iх дружба заснована, як правило, на спiльностi зовнiшнiх життiвих обставин i випадкових iнтересiв (дiти сидять за однiiю партою, живуть в одному будинку, цiкавляться пригодницькою лiтературою тощо). Свiдомiсть молодших школярiв ще не досягаi того рiвня, щоб думка ровесникiв служила критерiiм обтАЩiктивноi оцiнки самого себе. Звичайно, дiти 9-10 рокiв з великим iнтересом ставляться до оцiнки, яку iм дають однокласники за спритнiсть, смiливiсть, розум i гостро переживають, якщо ця оцiнка розходиться iз бажаною. Але такi переживання короткочаснi, головне, iх легко змiнити оцiнкою з боку дорослих чи вчителiв. Думка останнього i для молодшого школяра найбiльш суттiвою i безапеляцiйною.
Молодшi школярi спiлкуються з ровесниками в основному в iграх, а також в умовах спiльноi дiяльностi. Як правило, молодшi школярi мало часу придiляють розмовам про те, що не повтАЩязане з iхнiми цьогочасними заняттями. Молодшi школярi спiлкуються в групах, склад яких i непостiйним - залежно вiд працi чи гри, якими вони зайнятi, або вiд настрою i потреб, якi легко змiнюються.
З дорослими учнi 1 - 4 класiв спiлкуються в основному в сiмтАЩi (з батьками, рiдними). У молодшому шкiльному вiцi, на вiдмiну вiд iншого вiку, змiст спiлкування з дорослими охоплюi всi сфери життiдiяльностi дiтей. Спiлкування з дорослими значно впливаi на те, як складаiться спiлкування з ровесниками. Благополуччя у спiлкуваннi з дорослими створюi сприятливу емоцiйну базу, впевненiсть дитини в успiшному спiлкуваннi з ровесниками. Як свiдчать данi вiдомого украiнського педагога А. Киричука, оцiнка дорослими тих чи iнших ровесникiв маi прямий вплив на бажання дитини спiлкуватися з тим чи iншим товаришем.
Як правило, молодший школяр вступаi у спiлкування тодi, коли для цього i конкретна предметно - практична основа, яка обумовлюi змiст iхнього спiлкування, його тривалiсть, iнтенсивнiсть. Вiковi вiдмiнностi типу спiлкування проявляються в тому, що в 1, частково в 2 класi змiст спiлкування визначаiться головним чином навчальною дiяльнiстю i грою, а в 3 класi в ньому бiльшою мiрою присутня суспiльна дiяльнiсть.
З другого пiврiччя в 2 класi починаi знижуватися роль навчальноi дiяльностi як змiстовоi основи спiлкування. Розширюiться тематика розмов дiтей, головним чином в них обговорюються: навчальна робота, iгри, (в тому числi iграшки, якi i вдома), кiнофiльми, телепередачi, колекцii, домашнi тварини, вiдносини мiж людьми i сiмейнi подii (переважно в дiвчаток).
Словник молодших школярiв достатньо багатий. Але вмiння вести дiалог розвинене в них ще слабо, головним для них е iнформацiйний дiалог. Це особливо чiтко видно, коли в спiлкуваннi молодших школярiв зтАЩявляiться дiалог дискусiйного типу.
За ступенем емоцiйноi залученостi можна видiлити товариське i дружне спiлкування. Перше з них властиве майже всiм молодшим школярам i реалiзуiться лише найчастiше в спiлкуваннi з ровесниками своii статi. Воно проникаi головним чином у рамках класного колективу i в процесi тiii життiдiяльностi, яка органiзована вчителем або виникаi спонтанно в середовищi самих дiтей. Дружне спiлкування реалiзуiться, за даними дослiджень, у 54% хлопчикiв i в 63% дiвчаток головним чином в процесi iгор i повтАЩязанi в основному зi спiлкуванням осiб однiii статi. Але до 8% хлопчикiв i 14% дiвчаток реалiзують його перiодично в спiлкуваннi з ровесниками протилежноi статi. Дружне спiлкування вiдбуваiться як в органiзованiй життiдiяльностi класного колективу, так i поза нею.
Спiлкування ровесникiв рiзноi статi в молодшому щiльному вiцi маi деяку специфiку. Узагалi спiлкування мiж хлопчиками i дiвчатками у 1-4 класах неiнтенсивне, протiкаi, головним чином, в сферах життiдiяльностi, органiзованоi вчителем, i в iграх за мiсцем проживання.
Серед молодших школярiв видiляiться група хлопчикiв i дiвчаток, спiлкування мiж якими набагато iнтенсивнiше. При цьому явно видiляють два типи подiбного спiлкування. Перше - це спiлкування мiж собою хлопчикiв i дiвчаток, якi знаходяться в несприятливому положеннi в системi комунiкацii ровесникiв своii статi i для яких спiлкування з ровесниками протилежноi статi i компенсацiiю цього благополуччя. Цей тип спiлкування за своiми показниками i ступенем емоцiйноi залученостi в нього школярiв аналогiчний товариському спiлкуванню з ровесниками своii статi.
У другому типi спiлкування мiж хлопчиками i дiвчатками беруть участь як дiти, якi займають несприятливе положення в системi спiлкування ровесникiв своii статi, так i тi, що займають сприятливе положення в цiй системi. У цьому випадку спiлкування базуiться найчастiше на основi наслiдування зразкiв, запозичених у старших: прогулювання разом, вiдвiдування один одного вдома, спiльнi перегляди кiнофiльмiв та iн. У змiстi розмов звертають на себе увагу розповiдi один одному про своiх рiдних, знайомих сiмтАЩi, про своiх товаришiв i подруг.
У спiлкуваннi з ровесниками школяр може проявити своi iнтереси i, зустрiчаючи розумiння з боку товаришiв, утверджуватися у своiх нахилах. Збагачуючи один одного рiзними вiдомостями, ровесники можуть дати поштовх для виникнення в одного з них iнтересу в тiй сферi, яка ранiше не привертала його уваги. Адже в цей же час спiлкування з ровесниками (як i з iншими людьми) може руйнувати, спотворювати всi iнтереси i нахили, сформованi в дiтей. Це по-перше, А по-друге, у спiлкуваннi можуть формуватися i соцiально небезпечнi iнтереси.
У нашому дослiдженнi була виявлена група молодших школярiв, в коло спiлкування яких входили молодшi дiти, що живуть поряд iз ними. Змiст спiлкування в цьому випадку визначався спiльними iграми, й iнколи i спiльними захопленнями. Крiм того, в круг спiлкування хлопцiв (10%) входили старшi (пiдлiтки). У спiлкуваннi з ними молодшi школярi виступали, як правило, в ролi пiдлеглих. У цих випадках змiст спiлкування визначався iнтересами старших i часто iз примiтивнiстю, а деколи, як вже було сказано, i асоцiальним змiстом. У молодших школярiв з таким типом спiлкування спостерiгалося набагато менш iнтенсивне спiлкування, нiж у ровесникiв.,,
Сфера кола спiлкування молодших школярiв нестiйка i мiнлива. У бiльшостi дiтей виникали ситуативнi контакти з ровесниками з приводу конкретних занять, створювалися широкi ситуативнi, iгровi спiльностi i бiльш стабiльнi (вiдносно попереднiх обтАЩiднань) товариськi групи. Кiлькiсний склад товариськоi групи невеликий, вiд 2 3 чоловiк в першому до 4-5 чоловiк в четвертому класi. Персональний склад цих груп досить мiнливий, але до 4-го класу спостерiгався рiст стабiльностi переваг.
Слiд вiдзначити, що при всiй нестабiльностi сфери кола спiлкування молодших школярiв ретроспективнi дослiдження дають пiдстави стверджувати, що в невеликiй кiлькостi випадкiв спiлкування, яке виникло в 1-4 класах продовжуiться протягом 10 рокiв, а деколи бiльше 20 рокiв.
За вибором простору спiлкування молодших школярiв подiляють на 2 групи: зорiiнтованих на спiлкування вдома i в школ,i зорiiнтованих на спiлкування на вулицi, (таблиця 1).
Таблиця 1. Розподiл молодших школярiв за групами зорiiнтованими
на мiсце спiлкування
| Клас | Зорiiнтоване спiлкування |
| Вдома% | У школi% | На вулицi% |
| Хлопцi | Дiвчата | Хлопцi | Дiвчата |
| 1. | 72 | 76 | 28 | 24 |
| 2. | 66 | 69 | 34 | 31 |
| 3. | 64 | 68 | 36 | 32 |
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi