Формування системи композицiйних закономiрностей у молодших школярiв на уроках образотворчого мистецтва
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет
iменi Володимира Гнатюка
Кафедра образотворчого,
декоративно-прикладного мистецтва,
дизайну та методики iх викладання
ДИПЛОМНА РОБОТА
Формування системи композицiйних закономiрностей у молодших школярiв на уроках образотворчого мистецтва
виконала студентка 53 групи
факультету пiдготовки
вчителiв початкових класiв
заочного вiддiлення
Хортiв Оксана Петрiвна
науковий керiвник
Цибулько
Михайло Богданович
Тернопiль 2009
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Теоретичнi основи композицii творiв образотворчого мистецтва
1.1 Поняття i види композицii в образотворчому мистецтвi
1.2 Особливостi композицiйноi побудови малюнкiв учнями 1-4 класiв
Роздiл 2. Формування у молодших школярiв навичок виконання тематичноi композицii
2.1 Шляхи формування композицiйних навичок в учнiв 1-4 класiв
2.2 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження
2.3 Результативнiсть експериментального дослiдження
Висновки
Список використаних джерел
Додаток
Актуальнiсть дослiдження проблеми образотворчого розвитку молодших школярiв зумовлена такими факторами: специфiка культурно-iнформацiйного простору сьогодення з глобальним поширенням мас-медiа активiзуi широкий спектр естетичних факторiв впливу на особистiсть (звук, вiдео, анiмацiя, комп'ютерна графiка тощо), тому сучаснi школярi частiше сприймають не просто окремо музичнi або вiзуальнi образи, а рiзноманiтнi форми iх взаiмодii.
Цi об'iктивнi соцiокультурнi реалii стимулюють виникнення в учнiв психологiчного феномену синестезii - мiжсенсорних асоцiацiй, зокрема звуковiзуальних. РЖнтеграцiя естетичноi iнформацii тiiю чи iншою мiрою спонтанно вiдбуваiться на рiвнi свiдомостi, а частiше - пiдсвiдомостi дитини, незалежно вiд зусиль учителiв, але застосування iнтегративних навчально-виховних засобiв i технологii спрямовувало б цей процес, перетворюючи його iз стихiйного на керований.
Державний стандарт початковоi загальноi освiти в галузi "Образотворче мистецтво" [5] включаi систему художнiх знань, опанування яких сприяi розширенню асоцiативних уявлень учнiв, формуванню цiлiсного художнього свiтогляду. В основi побудови програми [56] покладено принцип полiцентричностi знань: в iдиному тематичному блоцi поiднуються змiст базових мистецьких дисциплiн, а також елементи синтетичних видiв мистецтв (хореографii, театру, кiно). Такий пiдхiд маi на метi забезпечення системностi художнiх знань учнiв, розвитку художньо-образного мислення.
Спiльним для всiх видiв мистецтв, якi видiленi в державному освiтньому стандартi як змiстовi лiнii, i естетичне вiдображення в художнiх образах явищ навколишнього свiту - природи, людини, культури. Важливою теоретичною i практичною проблемою, що пронизуi усi галузi мистецтва, i композицiя. Вiдомий живописець РД. Кибрик писав, що "узагальнення та видiлення композицiйних законiв, правил, прийомiв i засобiв виразно виявилось потрiбним лише ii останнi десятилiття" [38, 32]. Потреба в теоретичнiй розробцi проблем композицii та методичному обТСрунтуванню ii викладання в школi настiльки назрiла, що все частiше стали з'являтися висловлювання науковцiв на цю тему.
Як стверджуi Ю.В. Величко, "найвищим ступенем оволодiння основами композицii i тематична картина художника" [15, 9]. Майстри образотворчого мистецтва - РЖ. Рiпiн, В. Суриков, В. Маковський, П. Федотов, В. Перов, РЖ. Шишкiн, Т. Шевченко, С. Василькiвський, М. Пимоненко, О. Мурашко та А. Пластов, Б. Йогансон, О. Герасимов, Т. Голембiiвська, С. Григор'iв, К. Трохименко, В. Пузирков, О. Лопухов, А. Чебикiн, В. Шаталiн, Т. Яблонська - створили багато класичних полотен, на яких навчаiться i виховуiться молодь навчальних закладiв. Аналiз картин художникiв, знання iхнiх творчих бiографiй допомагаi педагогам пояснити не лише творчий процес роботи над картиною, а й найважливiшi закони, правила, прийоми та засоби композицii.
Ознайомлення школярiв з основами проблеми композицiйноi дiяльностi передбачено програмою з образотворчого мистецтва [56], згiдно з якою розглядаються теоретичнi питання композицii, пояснюiться процес роботи художника над картиною, розкриваiться послiдовнiсть роботи над сюжетним малюнком на основi спостережень навколишньоi дiйсностi та з уяви, а також над iлюстрацiями до лiтературних творiв. Основи композицii розглядаються, щоб усвiдомити створення художнього образу, виявити iдейний задум i передати змiстовi зв'язки у сюжетному малюнку.
В основi занять iз сюжетноi композицii лежить "виховання у школярiв умiння передавати в малюнку з пам'ятi та з уяви спостереження реальноi дiйсностi, що сприяi бiльш глибокому вивченню методики викладання цього роздiлу образотворчого мистецтва в школi" [29, 62]. Пiд час виконання ескiзiв сюжетноi композицii на основi спостережень учнi вчаться бачити i зображувати природу, життя людей, iхнi творiння, закрiплюють набутi умiння передавати форму, пропорцii, будову та колiр натури. У процесi малювання на теми з пам'ятi (на основi попереднiх спостережень) i з уяви слiд змоделювати певну ситуацiю, персонажiв малюнка, знайти його композицiю, використовуючи в творчому процесi замальовки з натури пейзажу, рiзних предметiв, людей.
Оскiльки, як зазначають провiднi вiтчизнянi вченi (Г. Костюк, Л. Леонтьiв, В. Моляко, Я. Пономарьов та iн.), "особистiсть найiнтенсивнiше формуiться у перiод молодшого шкiльного вiку" [21, 32], то саме початкова школа покликана вiдiграти провiдну роль у творчому розвитку молодших школярiв. Проте, в сучаснiй педагогiцi мистецтва початковоi ланки загальноi освiти iснують певнi прогалини. Вони зумовленi репродуктивно-виконавчими видами робiт, недосконалою практикою образотворчоi дiяльностi учнiв. Внаслiдок цього у переважноi бiльшостi молодших школярiв виявляються несформованими навички композицiйно-творчоi дiяльностi, спостерiгаiться невмiння розмiстити предмети на площинi, забезпечити гармонiйнiсть наповнення малюнка.
Отже, виникаi необхiднiсть у глибшому вивченнi молодшими школярами основ композицiйноi дiяльностi на уроках образотворчого мистецтва. З цього випливаi, що проблема розвитку образотворчоi дiяльностi молодших школярiв у планi формування навичок композицiйноi дiяльностi маi комплексний характер i недостатньо ТСрунтовно вивчена, а тому не знайшла повного вiдображення у педагогiчнiй теорii i практицi.
Такий аспект останньоi, як функцiональний вплив засобiв образотворчого мистецтва на розвиток умiнь учнiв використовувати прийоми композицii у процесi малювання, залишаiться поза увагою вчених. Це зумовило вибiр теми дослiдження: "Формування системи композицiйних закономiрностей у молодших школярiв на уроках образотворчого мистецтва".
ОбтАЩiкт дослiдження - процес образотворчоi дiяльностi учнiв молодшого шкiльного вiку.
Предмет дослiдження - педагогiчнi умови формування навичок композицiйноi дiяльностi учнiв 1-4 класiв.
Мета дослiдження - теоретично обТСрунтувати й експериментально перевiрити педагогiчнi умови формування навичок композицiйноi дiяльностi учнiв на уроках образотворчого мистецтва.
Гiпотеза дослiдження - рiвень розвитку зображувальних навичок молодших школярiв зростатиме, якщо максимально урiзноманiтнювати способи реалiзацii художнього образу на основi засвоiння засобiв композицiйноi дiяльностi.
Завдання дослiдження:
ЗтАЩясувати стан проблеми у педагогiчнiй теорii та сучаснiй освiтнiй практицi, визначити змiст поняття тАЬкомпозицiя".
Виявити механiзми, вiковi особливостi i функцiональнi компоненти композицiйноi дiяльностi молодших школярiв
Охарактеризувати творчо-розвивальнi можливостi засобiв композицii у початковiй школi.
Визначити критерii та рiвнi розвитку у молодших школярiв зображувальних навичок засобами тематичноi композицii.
Експериментально перевiрити ефективнiсть виявлених педагогiчних умов розвитку у молодших школярiв навичок композицiйноi дiяльностi на уроках образотворчого мистецтва.
Теоретико-методологiчну основу становлять дослiдження з питань використання засобiв образотворчого мистецтва з метою впливу на розвиток особистостi школяра (В. Аронов, М. Волков, М. Кириченко, РД. Маймiн та iн.), положення дидактики про взаiмозвтАЩязок умiнь образотворчоi дiяльностi та композицiйних умiнь (О. Алiсiйчук, О. Гайдамака, РЖ. Демченко, О. Конопко, П. Парнах, В. Томашевський та iн.), а також тАЬНацiональна доктрина розвитку освiтитАЭ, концепцiя нацiонального виховання, Державний стандарт початковоi загальноi освiти (галузь тАЬОбразотворче мистецтвотАЭ).
Методи дослiдження. Для досягнення мети та завдань застосовано комплекс рiзноманiтних наукових методiв дослiдження: теоретичнi - аналiз, порiвняння й узагальнення педагогiчноi та методичноi лiтератури, статей у перiодичних виданнях, матерiалiв наукових дослiджень з цiii проблеми; емпiричнi - педагогiчне спостереження, педагогiчний аналiз, анкетування, методики психологiчноi i педагогiчноi дiагностики, констатуючий i формуючий експерименти, кiлькiсна i якiсна iнтерпретацiя експериментальних даних.
Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел, додаткiв.
Композицiя в образотворчому мистецтвi пов'язана з необхiднiстю передати основний задум, iдею твору найяснiше i переконливо. Головне в композицii - створення художнього образу. Картини, написанi в рiзнi епохи, в абсолютно рiзних стилях, вражають нашу уяву i надовго запам'ятовуються багато в чому завдяки чiткiй композицiйнiй побудовi.
Дiйсно, якщо спробувати в класичних картинах що-небудь змiнити, наприклад розмiр полотна, спiввiдношення темних i свiтлих плям, кiлькiсть фiгур, висоту лiнii горизонту, цiлiснiсть композицii вiдразу руйнуiться, рiвновага частин втрачаiться. Неможливiсть внести змiни до завершеноi картини пiдтверджуi силу впливу законiв i правил композицii.
Композицiя (вiд лат. compositio) означаi "складання, з'iднання, поiднання рiзних частин в iдине цiле вiдповiдно до якоi-небудь iдеi" [49, 11]. В образотворчому мистецтвi композицiя - це "побудова художнього твору, обумовлена його змiстом, характером i призначенням" [61, 121].
Сприйняття твору багато в чому залежить вiд його композицii. У художнiй дiяльностi процес створення твору можна назвати твором композицii. "Композицiйний початок, подiбно до стовбура дерева, органiчно зв'язуi корiння i гiлки образотворчоi форми, пiдпорядковуi ii елементи один одному i цiлому" [38, 32]. Зображати - означаi встановлювати поiднання мiж частинами, пов'язувати iх в iдине цiле i узагальнювати.
РЖнколи словом "композицiя" називають картину як таку - як органiчне цiле з вираженою смисловою iднiстю, маючи на увазi, що малюнок, колiр i сюжет поiднуються. У такому разi неважливо, до якого жанру вiдноситься картина i в якiй манерi виконана, ii називають термiном "композицiя" як завершений витвiр мистецтва. В iншому випадку термiн "композицiя" означаi "один з основних елементiв образотворчоi грамоти, по якому будуiться i оцiнюiться твiр мистецтва" [69, 62].
Свобода творчостi i справжня майстернiсть приходять на основi точного знання. Столiттями художники шукали найбiльш виразнi композицiйнi схеми, i в результатi ми можемо говорити про те, що найбiльш важливi в сюжетi елементи зображення розмiщуються не хаотично, а утворюють простi геометричнi фiгури (трикутник, пiрамiду, круг, овал, квадрат, прямокутник).
Для передачi образу чогось нерухомого, стiйкого пiдiйде замкнута, закрита, статична композицiя [53, 49]. Основнi напрями лiнiй стягуються до центру. Побудова ii за формою круга, квадрата, прямокутника з урахуванням симетрii даi необхiдне рiшення. Якщо ж необхiдно намалювати панорамний пейзаж, показати великий простiр, то не слiд його перегороджувати по боках, обмежувати якими-небудь деревами або будiвлями, а краще зробити таким, що виходить за межi рами. Це тип вiдкритоi композицii, коли основнi направлення лiнiй - з центру.
Припущення i здогадки розширюють фантазiю глядача. Якщо далекий горизонт частково загородити деревами або iншими предметами першого плану, то можна досягти великоi образноi виразностi композицii.
Звичайно, не варто перебiльшувати значення композицiйних схем. Художник, утiлюючи задум, спираiться перш за все на своi образно-зорове уявлення про майбутню картину. Але в перiод навчання основам композицii дуже корисно використовувати такi схеми, оскiльки вони допомагають знайти спiввiдношення рiзних частин картини або малюнка, з'ясувати загальну структуру композицii [16, 57]. Цi схеми мають допомiжне значення. Поступово, набуваючи досвiду, можна навчитися будувати композицiйнi схеми тiльки в думках.
Твiр мистецтва i "записом деякого ритму образiв, i в самому записi даються ключi до його читання" [52, 112]. Композицii пiдвладно багато. За допомогою композицiйних засобiв можна передати на картинi подii, що мають протяжнiсть в часi, тобто, що вiдбуваються не одночасно, а одна за iншою. Цими прийомами добре володiли староруськi iконописцi.
Ще один поширений прийом побудови композицii для передачi подiй, що вiдбуваються в рiзний час i в рiзних мiсцях, - об'iднання в одне цiле декiлькох сюжетiв [27, 51]. Як правило, це велике за розмiром зображення в центрi полотна i невеликi малюнки навколо нього. Приклади такоi побудови композицii можна зустрiти в iконописi, народному мистецтвi, книжковiй графiцi i iнших видах мистецтва.
Композицiйнi прийоми повною мiрою залежать вiд видiв мистецтва. Разом iз загальними закономiрностями композицii кожен вид мистецтва маi свою специфiку, i навiть один i той самий композицiйний засiб може використовуватися по-рiзному.
У живописному творi композицiя повинна здаватися природною i органiчною, не нав'язувати глядачевi iдею картини, а "нiби непомiтно пiдводити його до неi з тим, щоб вiн проникнувся ii змiстом i задумом художника" [57, 62]. Якщо в живописi композицiя допомагаi передати iлюзiю простору, його глибину, то в народному i декоративно-прикладному мистецтвi художник композицiйними прийомами, навпаки, прагне пiдкреслити об'iм або площину зображуваного об'iкта.
У декоративнiй композицii тема може бути виражена способами, що принципово вiдрiзняють ii вiд композицii картини. Зображення пейзажу може розгортатися не в глибину, а вгору, у такому разi дальнi плани розмiщують над ближнiми, як в староруськiй iконi. В iконописi i народному мистецтвi привертають увагу яснiсть образу, незвичайна цiлiснiсть, плавнiсть i текучiсть лiнiй.
Тематичну декоративну композицiю можна порiвняти не тiльки з орнаментом, де i мотив, але й з узором, що вiльно заповнюi площину. При всiй своiрiдностi декоративного зображення воно абсолютно не виключаi послiдовностi, не позбавлено можливостi вести сюжетну цiкаву розповiдь, навiть iлюстрацii до книги можуть бути виконанi декоративно.
Декоративна тематична композицiя - "особливий художнiй свiт зi своiм умовним порядком, а iнодi й конкретними, легко пiзнаваними персонажами, якi спiввiдносяться один з одним зовсiм не так, як в реальнiй дiйсностi" [44, 26]. Основна вiдмiннiсть декоративного зображення вiд реалiстичного полягаi в тому, що колiр предмету може бути даний без урахування свiтла i тiнi, можлива навiть повна вiдмова вiд реального кольору. Важливо, щоб з допомогою кольору створювався художнiй образ.
Властивiсть декоративноi композицii - "декоративне перетворення будь-якоi натури, видiлення урочистостi, барвистостi, орнаментальностi навколишнього свiту, дотримання певноi мiри умовностi зображення" [12, 67]. Умiле узагальнення форми анiскiльки не шкодить виразностi. Вiдмова вiд другорядних подробиць робить помiтнiшим головне. До позитивних результатiв веде не тiльки строгий вiдбiр головного, але й деяка недомовленiсть, асоцiативнiсть емоцiйно-образного вирiшення теми.
Композицiя кожного разу ставить перед художником складнi питання, вiдповiдi на якi повиннi бути точними, оригiнальними, неповторними.
У композицii важливо все - маса предметiв, iх зорова "вага", розмiщення на площинi, виразнiсть силуетiв, ритмiчнi чергування лiнiй i плям, способи передачi простору i точка зору на те, що зображаiться, розподiл свiтлотiнi, колiр i колорит картини, пози i жести героiв, формат i розмiр твору та багато iншого [24, 52].
Художники використовують композицiю як унiверсальний засiб, щоб створити живописне полотно, скульптуру або витвiр декоративно-прикладного мистецтва, добитися iх образноi та емоцiйноi виразностi. "Композицiя - це не тiльки думка, iдея твору, заради вираження якоi художник береться за пензель i олiвець, це й безумовно спiвзвучна душi художника i вимогам часу пластична форма виразу".
Побудову картини можна розрахувати наперед. Постiйнi вправляння в композицiйному мистецтвi розвивають композицiйнi навики, тобто можна навчитися прийомам побудови композицii.
З чого ж починаiться робота над композицiiю? Навiть якщо спробувати розмiстити на листi всього одну точку, то вже постаi проблема, як ii розташувати найкращим чином. Враження змiнюiться залежно вiд перемiщення точки на площинi. Замiсть точки може бути будь-який об'iкт, наприклад одна людина або навiть натовп людей, якщо поглянути на неi з великоi висоти [42, 61].
Новi проблеми в композицii з'являються, коли до точки додаiться лiнiя, яка по сутi складаiться з багатьох точок. Можна спробувати уявити ланцюжок з великоi кiлькостi людей i поглянути на нього з висоти - побачимо лiнiю.
У рiзних видах i жанрах образотворчого мистецтва (ужиткового, декорацiйно-театрального, дизайнерського й архiтектурного) композицii ТСрунтуються на загальних законах творчостi, але мають i своi специфiку, особливостi, що характернi тiльки для вiдповiдного виду мистецтва. У композицiях рiзних видiв i жанрiв образотворчого мистецтва передача простору значно вiдрiзняiться одна вiд одноi, внаслiдок чого видiляють три види композицii: фронтальну, об'iмну i глибинно-просторову [38, 41-42].
Фронтальна композицiя характеризуiться двовимiрнiстю (висотою i шириною), а iнколи i невеликою глибиною. Ця композицiя поширена в декоративно-прикладному мистецтвi (розвиток композицii щодо вертикальних i горизонтальних координат), живопису, графiцi (на плоскiй картиннiй площинi глибина передаiться iлюзорно), рельiфi (на плоскiй формi з барельiфом чи горельiфом), якщо третя координата - глибина - маi пiдлегле значення.
Об'iмна композицiя вiдповiдаi побудовi форми в трьох вимiрах, трьох основних просторових координатах (висотi, ширинi i глибинi). Вона передбачаi огляд об'iмноi форми з усiх бокiв i використовуiться в скульптурi.
Глибинно-просторова композицiя використовуiться при створеннi з рiзних матерiальних предметiв (скульптур, меблiв, стендiв) обладнаного й оформленого iнтер'iру, екстер'iру чи iншого вiдкритого простору (виставочного залу, сцени театру, жилоi кiмнати, архiтектурного ансамблю).
Узагальнено характеристика видiв композицii наведена у таблицi.
Таблиця. Характеристика видiв композицii
| Вид композицii | Характеристика виду |
| Фронтальна | вiдповiдаi побудовi форми в трьох вимiрах, трьох основних просторових координатах (висотi, ширинi i глибинi). Вона передбачаi огляд об'iмноi форми з усiх бокiв i використовуiться в скульптурi |
| Об'iмна | характеризуiться двовимiрнiстю (висотою i шириною), а iнколи i невеликою глибиною. Ця композицiя поширена в декоративно-прикладному мистецтвi (розвиток композицii щодо вертикальних i горизонтальних координат), живопису, графiцi (на плоскiй картиннiй площинi глибина передаiться iлюзорно), рельiфi (на плоскiй формi з барельiфом чи горельiфом), якщо третя координата - глибина - маi пiдлегле значення |
| Глибинно-просторова | використовуiться при створеннi з рiзних матерiальних предметiв (скульптур, меблiв, стендiв) обладнаного й оформленого iнтер'iру, екстер'iру чи iншого вiдкритого простору (виставочного залу, сцени театру, жилоi кiмнати, архiтектурного ансамблю) |
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi