Формування у молодших школярiв комунiкативних умiнь i навичок на уроках рiдноi мови

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

ТЕРНОПРЖЛЬСЬКИЙ НАЦРЖОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ РЖМЕНРЖ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

Кафедра рiдноi мови i методики ii викладання

ДИПЛОМНА РОБОТА

ВлФормування у молодших школярiв комунiкативних умiнь i навичок на уроках рiдноi мовиВ»

Виконав:

студент 32 групи

заочного вiддiлення факультету ПВПК

Петлюк В.Й.

Науковий керiвник:

кандидат педагогiчних

наук, доцент

Наумчук М.М.

Тернопiль 2009

Змiст

Вступ

РЖ. Теорiя i практика формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв

1.1 Психолого-педагогiчнi основи формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв

1.2 Шляхи формування комунiкативних умiнь i навичок

РЖРЖ. Експериментальне дослiдження ефективностi формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв на уроках рiдноi мови

2.1 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження

2.3 Перевiрка ефективностi експериментального дослiдження

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

У сучасних умовах вiдродження нацiональноi школи i реформування освiти в Украiнi в цiлому i мовноi зокрема домiнуючим стаi особистiсно орiiнтований пiдхiд у навчаннi, що забезпечуi перехiд вiд авторитарноi школи до гуманiстичноi. Такий процес обумовлений змiнами в соцiально-полiтичному життi краiни i пiдтверджуiться Конституцiiю Украiни, Законом Украiни тАЬПро освiтутАЭ, Державною нацiональною програмою тАЬОсвiтатАЭ (Украiна ХХРЖ столiття) i концептуальними положеннями мовноi освiти.

У сучаснiй педагогiчнiй науцi провiдними i тi форми i методи освiти, що акцентують увагу на учневi з урахуванням його iнтересiв, запитiв i цiнностей як суб'iкта навчального процесу.

Головна мета мовного навчання в початковiй школi тАУ формування в учнiв комунiкативноi компетенцii, базою для якоi i комунiкативнi вмiння, сформованi на основi мовленнiвих умiнь i навичок.

Формування комунiкативних умiнь i навичок в Украiнi тАУ провiдна проблема сучасноi методики навчання мови. Цiй проблемi придiляли значну увагу такi провiднi педагоги i лiнгвiсти 19-го столiття, як В.Г. Бiлiнський, М.Ф. Бунаков, Ф.РЖ. Буслаiв, В.РЖ. Водовозов, Я.К. Грот, О.А. Потебня, РЖ.РЖ. Срезнiвський, К.Д. Ушинський, Ф.Ф. Фортунатов, М.Г. Чернишевський та iншi, якi бачили мету навчання рiднiй мовi у формуваннi мовленнiвих умiнь.

Великий внесок у методику розвитку мовлення внесли Л.П.Авдонiна, М.Т. Баранов, Б.М. Головiн, Л.К. Граудiна, В.А. Добромислов, Г.М. РЖваницька, Н.А. РЖполiтова, В.РЖ. Капiнос, РЖ.Я. Лернер, Б.Т. Панов, А.В. Тiкучев, Л.П. Федоренко. Але, на жаль, цi вченi зупиняються в основному на характеристицi урокiв з розвитку зв'язного мовлення. Комунiкативна ж спрямованiсть у навчаннi пропонуi роботу над формуванням рiзних видiв мовленнiвоi дiяльностi як на уроках розвитку зв'язного мовлення, так i на тематичних (аспектних) уроках (Т.К. Донченко, А.Ю. Купалова, Н.А. Пашкiвська).

На комунiкативно-дiяльнiсний пiдхiд до вивчення мови вказують сучаснi вiтчизнянi i зарубiжнi вченi-методисти А.Й. Багмут, В.П. Бiломорець, РД.РЖ. Бикова, А.М. Богуш, М.С. Вашуленко, Л.В. Вознюк, РЖ.П. ТРудзик, Л.В. Давидюк, В.К. РЖваненко, А.Й. Капська, В.О. Корсаков, Т.О. Ладиженська, В.Я. Мельничайко, Г.О. Михайловська, РД.РЖ. Пассов, М.РЖ. Пентилюк, Т.Ф. Потоцька, Г.М. Сагач, Е.Ф. Тарасов, О.Н. Хорошковська, Г.Т. Шелехова й iншi.

Сучасна методична наука рекомендуi весь процес навчання учнiв украiнськоi мови направляти на формування в школярiв мовленнiвих умiнь i навичок, вироблення комунiкативноi компетенцii в результатi активного залучення до вирiшення мовленнiво-мисленнiвих завдань. Комунiкативнi умiння в сучасних школярiв розвиваються недостатньо. Це вiдзначають у своiх працях сучаснi украiнськi й росiйськi дослiдники, зокрема В.РЖ. Аннушкiн, В.П. Бiломорець, В.М. Вандишев, РЖ.П. ТРудзик, О.Н. Зарецька, С.Ф. РЖванова, А.Й. Капська, М.М. Кохтiв, Т.О. Ладиженська, М.Р. Львов, Ю.В. Рождественський, Г.М. Сагач, Н.Г. Чибiсова. Рiвень комунiкативних умiнь i навичок не завжди виправдовуi тi зусилля, що затрачаються на iхнi оволодiння. Багато в чому це пояснюiться тим, що процесу навчання на уроках не завжди властива чiтка комунiкативна спрямованiсть, не дивлячись на те, що процес формування комунiкативних умiнь i навичок передбачений програмою для середнiх загальноосвiтнiх шкiл та поданий у працях С.Д. Абрамовича, М.Т. Баранова, М.С. Вашуленка, РЖ.П. ТРудзик, Л.В. Давидюк, А.С. Зимульдiновоi, В.К. РЖваненка, А.Й. Капськоi, В.О. Корсакова, М.Р. Львова, Л.РЖ. Мацько, Г.О. Михайловськоi, Н.А. Пашкiвськоi, М.РЖ. Пентилюк, Г.М. Сагач, О.Н. Хорошковськоi, М.Ю. Чикарковоi та iнших.

Низький рiвень розвитку комунiкативних умiнь та навичок школярiв пояснюiться недостатньою розробленiстю технологii формування й удосконалення комунiкативних умiнь i навичок на уроках рiдноi мови. Принцип комунiкативноi спрямованостi останнiм часом порушуiться на всiх рiвнях тАУ лiнгвiстичному, психологiчному, педагогiчному.

Учнi зазнають труднощiв в оформленнi усного мовлення через складнiсть операцiй, якi виконуються мовцем одночасно:

В· добiр лексичного варiанта мови;

В· вибiр стилю мовлення;

В· граматичне конструювання висловлювання;

В· правильна вимова звукiв та iх поiднання;

В· логiко-композицiйне конструювання тексту;

В· врахування реакцii слухачiв на мовлення.

Цi аспекти врахованi при створеннi програми з украiнськоi мови, але, щоб займатися ними не тiльки на уроках розвитку звтАЩязного мовлення, необхiднi вiдповiднi психолого-педагогiчнi умови, новий комунiкативно орiiнтований пiдхiд до уроку.

Таким чином, вибiр теми дипломноi роботи тАЬФормування у молодших школярiв комунiкативних умiнь i навичок на уроках рiдноi мовитАЭ обумовлюiться вiдсутнiстю теоретично обТСрунтованоi системи формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв i недостатньою розробкою методики ii цiлеспрямованого удосконалення.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ процес формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв.

Предмет дослiдження тАУ педагогiчнi умови формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв на уроках рiдноi мови.

Мета дослiдження тАУ теоретично узагальнити та експериментально перевiрити ефективнiсть педагогiчних умов формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв на уроках рiдноi мови.

Гiпотеза дослiдження тАУ якщо пiд час оволодiння загальномовленнiвими вмiннями та навичками впроваджувати науково обТСрунтовану та методично доцiльну педагогiчну технологiю формування комунiкативних умiнь i навичок, яка включаi поетапнiсть засвоiння основних комунiкативних ознак мовленнiвоi культури, рацiональне використання адекватних методiв, прийомiв i засобiв мовленнiвого розвитку, вiдповiдну органiзацiю навчально-мовленнiвоi дiяльностi шляхом мовного забезпечення i побудови системи вправ, то це пiдвищить ефективнiсть оволодiння молодшими школярами нормативним мовленням.

Вiдповiдно до мети та гiпотези дослiдження були поставленi такi завдання:

1. На основi аналiзу психолого-педагогiчноi, лiнгвiстичноi та навчально-методичноi лiтератури, шкiльних програм i пiдручникiв, практики сучасноi початковоi школи вивчити стан дослiджуваноi проблеми.

2. Розкрити змiст поняття "комунiкативнi умiння i навички", зтАЩясувати психологiчнi, психолiнгвiстичнi та лiнгвiстичнi основи формування комунiкативних умiнь i навичок.

3. ОбТСрунтувати психолого-педагогiчнi передумови процесу формування комунiкативних умiнь i навичок учнiв початкових класiв.

4. Визначити провiднi принципи та критерii добору мовного матерiалу, згiдно з якими розробити технологiю формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв.

5. Експериментально перевiрити технологiю формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв.

6. Зробити висновки i запропонувати вчителям-практикам рекомендацii щодо формування основних комунiкативних ознак мовленнiвоi культури.

Для вирiшення поставлених завдань використанi такi методи дослiдження:

а) теоретичнi тАУ вивчення й аналiз психолого-педагогiчноi, лiнгвiстичноi та навчально-методичноi лiтератури з проблеми дослiдження, прогнозування i моделювання навчально-мовленнiвоi дiяльностi; синтез емпiричного матерiалу;

б) емпiричнi тАУ цiлеспрямоване педагогiчне спостереження та аналiз урокiв украiнськоi мови i читання; вивчення продуктiв мовленнiвоi дiяльностi учнiв; анкетування, бесiди; узагальнення передового педагогiчного досвiду; педагогiчний експеримент (констатувальний i формувальний); методи математичноi обробки експериментальних даних.

Дипломна робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури та додаткiв.

Матерiали та результати, представленi у науковiй роботi, можуть використовуватись вчителями початкових класiв загальноосвiтнiх шкiл для вдосконалення комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв та допоможуть студентам у пiдготовцi до практичних занять.

Роздiл РЖ. Теорiя i практика формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв

1.1 Психолого-педагогiчнi основи формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв

Коли йдеться про гармонiйне виховання особистостi, насамперед мають на увазi музичну освiту людини, вмiння розумiтися на мистецтвi, знання iноземних мов, фiзичний розвиток тощо. Та чи часто доводиться чути, що важко назвати людину досконалою без умiння вправно володiти рiдною мовою? Але ж мова тАУ це те що, виявляi саму сутнiсть людини, i тому мовне виховання маi бути першоелементом у цiлiснiй системi розвитку особистостi. тАЭЛюдина може володiти кiлькома мовами. Залежно вiд ii здiбностей, нахилiв i прагнень, але найкраще, найдосконалiше людина маi володiти, звичайно, рiдною мовоютАЭ [1;12] - зазначав Б. Антоненко-Давидович, сам щиро закоханий в украiнське слово та глибоко переконаний в тому, що однiiю й тiiю ж мовою.. можна i полову вiяти, й святий вогонь викрешувати, усе залежить вiд того, як хто вмii володiти цим чарiвним iнструментом, що ним i мова. Людина повинна поцiновувати таку ж вiдповiднiсть змiсту i форми в мовленнi iнших.

Виховувати мовленнiву культуру потрiбно розпочинати з раннього дитинства, i чи не провiдна роль у цьому належить найближчому оточенню дитини тАУ сiмтАЩi та вчителю початковоi школи. Це середовище, в якому юнiй особистостi передаiться виховний соцiальний досвiд народу, багатство духовноi культури, нацiональна ментальнiсть.

Вiдомо, що до птАЩяти рокiв дитина оволодiваi 60% загального лексичного запасу, який забезпечуi можливiсть спiлкування, щоб потiм розвиватись i вдосконалюватись пiд активним впливом соцiальних факторiв.

Вже у початковiй школi мовленнiвий розвиток повинен спиратися на вивчення теорii, оскiльки саме теорiя даi систему базових лiнгвiстичних знань, без яких неможливе вiльне i грамотне володiння як мовою, так i мовленням. Розвиток мовлення учнiв не треба вiдокремлювати вiд вивчення теоретичних вiдомостей про мову. Вiн нерозривно повтАЩязаний з вивченням системи мови.

Знання теорii мови тАУ ще не обовтАЩязкова умова гарного мовлення, але знання системи мови, закономiрностей функцiонування ii одиниць розвиваi мовлення учнiв, вдосконалюi його. З iншого боку, усвiдомлення ролi мовних засобiв для розвитку мовлення i стимулом до освоiння теоретичних вiдомостей, мотивуi вивчення мовноi системи.

Щоб сформувати мовну особистiсть необхiдно враховувати данi психологii. Сучасному вчителю без подiбних знань неможливо обiйтися на уроках. Практика ж показуi, що досить часто вчителi нехтують саме цим компонентом. Але ж спiлкування тАУ не проста передача iнформацii однiii особи iншiй. Спiлкування тАУ це необхiдна умова розвитку людини в суспiльствi.

Сучасна шкiльна методика навчання учнiв мовлення виходить з теорii мовленнiвоi дiяльностi, концептуальнi положення якоi розробленi видатними вченими Л.С. Виготським, О.М. Лiонтьiвим, О.Р. Лурiiю, М.РЖ. Жинкiним та iн. Цi iдеi практично були реалiзованi в працях Т.А. Ладиженськоi, М.Р. Львова, В.РЖ. Капинос, Н.А. РЖпполiтовоi.

Л.С. Виготський висунув такi iдеi: мовленнiва дiяльнiсть - це знакова дiяльнiсть; мовний розвиток тАУ процес, повтАЩязаний iз психiчним розвитком, розвитком практичноi дiяльностi, соцiальних форм поводження; розвиток знакового позначення в мовленнiвiй дiяльностi i розвитком узагальнення за допомогою мовного знаках[18; 26].

Послiдовник Л.С. Виготського О.М. Лiонтьiв, розглядаючи структуру спiлкування як дiяльнiсть, видiляi такi його риси: iнтернацiональнiсть (наявнiсть специфiчноi мети, специфiчного мотиву); результативнiсть, тобто ступiнь збiгу досягнутого результату з накресленою метою, обовтАЩязковий соцiальний контроль за процесом спiлкування i його результатами [49; 95].

На основi теорii дiяльностi О.М. Лiонтьiва розвиваiться теорiя поетапного формування розумових дiй П.Я. Гальперина. Вона дозволяi зробити висновок про те, що навчання мови маi розглядатися як навчання рiзних видiв мовленнiвоi дiяльностi.

У формуваннi комунiкативно-мовленнiвих умiнь учнiв можна видiлити кiлька етапiв:

- попереднi ознайомлення з метою дii, створення необхiдноi мотивацii;

- складання схеми передбачуваних дiй;

- виконання дiй у матерiальному чи матерiалiзованому виглядi;

- формування дii як зовнiшньо-мовленнiвоi;

- виконання дiй подумки.[19; 236-277].

Ученими (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьiв, С.Л. Рубiнштейн, РЖ.А. Зимня) розробленi основнi положення особистiсно-дiяльнiсного пiдходу до навчання. тАЮЗгiдно з особистiсно-дiяльнiсним пiдходом у центрi навчання перебуваi сам школяр, його мотиви, цiлi, його неповторна психологiчна iндивiдуальнiсть, тобто учень як особистiсть. Вчитель в контекстi такого пiдходу визначаi навчальну мету уроку й органiзовуi, спрямовуi i корегуi весь навчальний процес, виходячи з iнтересiв учня, рiвня його знань i умiньтАЭ[30; 63].

Розглядаючи спiлкування як органiзацiю i керування навчальною дiяльнiстю учнiв, прихильники особистiсно-дiяльнiсного пiдходу орiiнтують процес навчання на вирiшення школярами дослiдницьких, комунiкативних, пiзнавальних завдань, а це вимагаi визначення таких видiв мовних робiт, що спрямованi на розвиток творчих здiбностей учнiв.

Щоб створити методику, яка б сприяла розвитку комунiкативних умiнь i навичок учнiв, необхiдно спиратися на моделi формування мовлення (О.Р. Лурiя, О.М. Леонтьiв, РЖ.А. Зимня), що мають деякi загальнi риси: допускають наявнiсть промiжноi фази розгортання створеноi ранiше програми висловлення; розглядають ступенi, вiдбивають механiзми породження висловлення.

Мовлення може бути успiшним, якщо воно спрямоване на досягнення визначених цiлей. Основна умова породження мовлення тАУ мотив, тАЭпотреба виразити в мовному висловленнi який-небудь змiсттАЭ[50;117].

Таким чином, розвиток мовлення, формування комунiкативноi компетенцii необхiднi для вмiння контролювати правильнiсть i доцiльнiсть своiх висловлювань, а також для вiльного володiння мовою. А це в свою чергу, допомагаi особистiсному розвитку учня.

Психологiчну основу комунiкативно-мовленнiвих умiнь складаi теорiя дiяльностi, тобто мовлення органiзоване з точки зору психологii подiбно до iнших видiв дiяльностi.

Мовленнiва дiяльнiсть характеризуiться вмотивованiстю, цiлеспрямованiстю, ситуативнiстю i складаiться з чотирьох фаз: орiiнтування в ситуацii спiлкування, планування, реалiзацii задуму за допомогою експресивних засобiв мови, контролю.

Ефективнiсть мовленнiвого розвитку дiтей значною мiрою залежить вiд урахування даних сучасноi психологii i психолiнгвiстики, якi повинен знати сьогоднi вчитель.

Отже, формування вчителем комунiкативних умiнь i навичок учнiв неможливе без певних знань з психологii i вмiння iх застосовувати на практицi. Бо формування комунiкативностi нерозривно повтАЩязане з формуванням в учнiв умiння мислити.

Мовленнiва майстернiсть талановитого мовця може почати виявлятися уже на рiвнi граматичноi правильностi, тобто на першому етапi опанування мови. Засвоюючи норми учень вчиться правильностi мовлення, опановуi елементи його стилiстичноi виразностi, бо неграмотне мовлення не може бути стилiстично виразним. Високий рiвень культури мовлення досягаiться учнями при засвоiннi основних норм (орфоепiчних, лексичних, граматичних) лiтературноi мови.

Якi ж умови успiшного формування комунiкативних умiнь i навичок у дiтей?

Перша умова мовленнiвого розвитку дитини - це потреба у спiлкуваннi.

Мовлення виникаi iз потреби висловитись, а висловлення людини породжуються певними мотивами. Цю сторону мовленнiвоi дiяльностi психологи називають мотивацiiю мовлення.

Наявнiсть мотивацii мовлення означаi, що у школяра не тiльки i думки i почуття, якi можуть бути вираженi ним, але й те, що йому хочеться подiлитися, тобто в нього i внутрiшнi спонукання до того, щоб висловити своi думки i почуття.

Мотив мовлення ("заради чого говорю" - Л.С. Виготський) виникаi у дiтей при наявностi емоцiй, пов'язаних з яскравими враженнями, iнтересами до тiii роботи, яку пропонуi вчитель [17].

В основi висловлювання дитини повинен лежати безпосереднiй мовленнiвий мотив, тобто бажання повiдомити iншим про своi враження вiд побаченого i пережитого. Саме такий мовленнiвий мотив породжуiться ситуацiiю живого спiлкування з дiтьми.

Але спiлкування можливе тiльки з допомогою загальнозрозумiлих знакiв, тобто слiв, iх сполучень. Тому дiтям необхiдно дати зразки мовлення, або створити мовленнiве середовище. Це друга умова розвитку мовлення дитини. Вiд того, яке в неi мовленнiве середовище, залежить багатство, рiзноманiтнiсть i правильнiсть ii власного мовлення.

Мовлення допомагаi дитинi не тiльки спiлкуватися з iншими людьми, але й пiзнавати свiт. Оволодiння мовленням тАФ це спосiб пiзнання дiйсностi. Багатство, точнiсть, змiстовнiсть мовлення залежить вiд збагачення свiдомостi дитини рiзними уявленнями i поняттями, вiд життiвого досвiду школяра, вiд об'iму i динамiчностi його знань. РЖншими словами, мовлення, розвиваючись, потребуi не тiльки мовного, але i фактичного матерiалу. Школяр добре розповiсть i напише тiльки про те, що вiн добре знаi: у нього повинен бути запас знань, матерiал по темi розповiдi. Це також необхiдна умова мовленнiвого розвитку учнiв [11].

Отже, загальними завданнями вчителя з формування комунiкативних умiнь i навичок учнiв i:

а) забезпечити мовленнiве середовище для учнiв: сприймання мови дорослих, читання книг, слухання радiо та iн.;

б) забезпечити створення мовленнiвих ситуацiй, мовленнiвоi практики для учнiв;

в) забезпечити правильне засвоiння учнями достатнього лексичного запасу, граматичних форм, синтаксичних конструкцiй, логiчних зв'язкiв, активiзувати вживання слiв, утворення форм, побудову конструкцiй, забезпечити формування конкретних вмiнь в областi розвитку мовлення;

г) вести постiйну спецiальну роботу з розвитку мовлення, пов'язуючи ii з

уроками граматики, читання, з матерiалом, що на них вивчаiться;

ТС) створити в класi атмосферу боротьби за високу культуру мовлення, завиконання вимог до правильного мовлення.

З перших урокiв вчитель повинен вчити першокласникiв граматично правильного мовлення. Поступово переходячи вiд простих до складних граматичних конструкцiй, можна навчити дiтей лiтературного мовлення.

Отже, комунiкативнi умiння i навички формуiться багатством словника, досконалим володiнням способами поiднання слiв у речення та текст, правильною вимовою.

1.2 Шляхи формування комунiкативних умiнь i навичок

Кожен урок украiнськоi мови тАУ складна, цiлiсна, динамiчна система змiсту навчального матерiалу й органiзацii роботи з ним, яка насамперед спрямовуiться на засвоiння матерiалу, зазначеного в темi уроку. Мета уроку збiгаiться з метою навчального процесу в цiлому.

Однiiю з них i формування нацiонально-мовноi особистостi учня. Цього можна досягти, якщо на кожному уроцi, позакласнiй роботi виховуiться увага до слова, свiдоме ставлення до мови як засобу самовираження, спiлкування мiж людьми, передачi почуттiв i переживань, ставлення до довкiлля. Розвиваiться мовлення, а от же й мислення, iнтелект, мовленнiва памтАЩять, емоцiйна сфера особистостi, мовне почуття, естетичний смак, розумiння краси украiнськоi мови, багатство ii мовних засобiв, виражальних можливостей.

Навчання украiнськоi мови ефективне, якщо на кожному уроцi засвоюються мовнi i мовленнiвi знання, формуються навчально-мовнi, правописнi та комунiкативнi вмiння i навички, розширюiться читацький рiвень школярiв (бо дитина, яка бiльше читаi, краще говорить i пише), збагачуiться iхнiй мовний запас, вiдбуваiться оволодiння мовною нормою, здiйснюiться усвiдомлення неповторностi мовноi особистостi. Учнi одержують зразки комунiкативно досконалоi мови й навчаються доцiльно й правильно використовувати засоби мови для побудови власних висловлювань, а також набувають найрiзноманiтнiших загально-предметних умiнь.

Вiдбiр дидактичного матерiалу та рiзнi види роботи з ним мають допомогти дiтям усвiдомити мову, як матерiал передачi думки i змiсту, вiдчути красу слова, виховати потребу в творчостi, прагнення до точностi, виразностi, образностi власного мовлення, намагання дотримуватися норм у використаннi мовних одиниць рiзних рiвнiв мовноi системи, бажання навчитись майстерно оперувати мовою.

Навчанню мовi належить особлива роль у вихованнi школярiв. Згадаймо, як зазначив В.Сухомлинський: тАЭВiд культури слова до емоцiйноi культури, вiд емоцiйноi культури до культури моральних почуттiв i моральних вiдносин тАУ такий шлях до гармонii знань i моральностiтАЭ, тАЬУбогiсть слова тАУ це убогiсть думки, а убогiсть думки веде до моральноi, iнтелектуальноi, емоцiйноi, естетичноi товстошкiростiтАЭ [79].

Мета початкового навчання рiдноi мови розвиток мовлення i мислення молодших школярiв.

У здiйсненнi поставленоi мети важлива роль належить синтаксису, тому що вивчення синтаксису в початковiй ланцi школи, знання правил поiднання слiв i побудови речень сприяють розвитковi i удосконаленню синтаксичноi будови мовлення учнiв, формуванню орфографiчних i пунктуацiйних навичок та формуванню комунiкативних умiнь.

Вiдомо, що центральний напрямок сучасноi методики початкового навчання рiдноi мови полягаi в реалiзацii лiнгвiстичного принципу про взаiмозв'язок мовних рiвнiв: фонетичного, лексичного, синтаксичного, морфологiчного.

Вищим рiвнем мовноi системи i синтаксичний рiвень. На синтаксичному рiвнi здiйснюiться взаiмодiя всiх рiвнiв мовноi системи, тому що взаiмозв'язок лексичного значення слова, його морфологiчних ознак i можливостей поiднання проявляiться у будовi словосполучення, речення, в звтАЩязному текстi.

Проведення систематичноi роботи iз синтаксису сприяi пiдвищенню орфографiчноi i мовленнiвоi пiдготовки молодших школярiв.

Синтаксичний напрямок роботи з розвитку мовлення полягаi у роботi над словосполученням, включеннi словосполучення у речення, у роботi над реченням.

Словосполучення - це поiднання двох або кiлькох слiв, повтАЩязаних за змiстом i граматично. Словосполучення називаi одне певне явище дiйсностi. В мовленнiвiй дiяльностi словосполучення, як правило, використовуiться не самостiйно, а в реченнi.

Над словосполученням проводиться така робота:

В· видiлення словосполучень в реченнi i встановлення звтАЩязкiв мiж словами за допомогою запитань;

В· побудова словосполучень при вивченнi iменника, прикметника, дiiслова i iнших граматичних тем, i при активiзацii новоi лексики.

В роботi над словосполученням слiд враховувати:

В· його структуру, тобто слова, що входять в його склад, запитання, яке може бути поставлене вiд головного слова до залежного, вживання прийменника, необхiднi форми узгодження - число, рiд i iнше;

В· семантику словосполучення.

Робота над значеннями словосполучень полягаi в iх спiвставленнi з реальними предметами, явищами.

Зразки вправ iз словосполученнями в яких основна робота зосереджена на формування комунiкативних умiнь: 1. Постановка запитань до залежних слiв вiд головних. 2.Схематичне зображення звтАЩязкiв мiж словами в реченнi.

Умiння розбиратись в зв'язках мiж словами i мiж самими словосполученнями в реченнях допомагаi школярам будувати все бiльш складнi синтаксичнi конструкцii. 3. Пояснення значень словосполучень, що вживаються в текстi.

Виконуючи такi вправи, учнi поступово переконуються в тому, що носiями значень i не тiльки слова, але i словосполучення. 4.Складання словосполучень з новими словами, що трапились у текстi. Ця робота допомагаi не тiльки глибше розкрити значення слова, але i готуi дiтей до його вживання, активiзуi його. 5.Складання словосполучень у звтАЩязку з вивченням частин мови. (Кожна частина мови утворюi власнi моделi словосполучень).

Потрiбно памтАЩятати, що словосполучення не самоцiль. Тому, де тiльки можна, вправи iз словосполученнями повиннi мати вихiд до бiльш високих ступенiв мовленнiвих вправ - до побудови речень, до звтАЩязного мовлення.

Умiння будувати рiзнi типи речень i основою комунiкативних умiнь i навичок учнiв. Речення передаi думку учня, в ньому реалiзуiться умiння вибрати точне слово, утворити потрiбну форму, скласти словосполучення.

Оскiльки одиницею звтАЩязного мовлення i речення, то цiлком зрозумiлою i вимога програми працювати над його засвоiнням систематично, цiлеспрямовано, на кожному уроцi навчання грамоти, граматики i читання незалежно вiд виучуваноi теми. Важливiсть систематичноi роботи над реченням пояснюiться i тим, що на фонi речення учнi засвоюють лексичне значення слова, словотвiр, фонетику, орфоепiю, морфологiчнi форми слiв та синтаксичну роль iх, пунктуацiю.

Методика роботи над реченням в початкових класах передбачаi реалiзацiю на практицi навчання двох взаiмоповтАЩязаних напрямкiв: по-перше, це усвiдомлення компонентiв i структури речення, по-друге, це вiдбiр, використання лексики в певному типi речення. Основними засобами досягнення поставленоi мети можна вважати наступне:

В· засвоiння молодшими школярами основних правил поiднання слiв в речення;

В· встановлення смислових i граматичних вiдношень мiж словами речення;

В· правильне вживання форм синтаксичного звтАЩязку слiв як в усному, так i в писемному мовленнi;

В· iнтонацiйне оформлення речення в усному мовленнi i ставлення роздiлових знакiв на письмi.

Основна цiль роботи над реченням - навчити дiтей висловлювати вiдносно завершену думку в чiткiй i правильнiй синтаксичнiй структурi.

Робота над реченням невiддiльна вiд курсу граматики i дуже важливо працювати над структурою i зв'язками в реченнi, над рiзними типами речень. Дуже важливе значення маi iнтонацiя речення. Тому необхiдно ii вiдпрацьовувати, досягати розумiння звтАЩязку iнтонацii зi змiстом.

У методицi викладання мови в початкових класах вправи з реченням дiляться на аналiтичнi, якщо переважаi аналiз готових речень, i синтетичнi, якщо передбачаiться самостiйне складання речень.

Залежно вiд ступеня самостiйностi i пiзнавальноi активностi учнiв вправи з реченнями дiляться на три групи: на основi зразка, конструктивнi, творчi.

Вправи за зразком використовуються на рiзних етапах навчання. Суть iх в тому, що учнi спостерiгають, аналiзують речення, вiдтворюють iх iнтонацiйну будову i складають своi власнi такоi самоi будови на основi наслiдування зразкiв. Спостереження речень маi велике значення для засвоiння граматичноi будови рiдноi мови, для формування комунiкативних умiнь i навичок молодших школярiв. Учнi читають i записують зразки речень, вiдтворюють за вчителем iх iнтонацiю, нерiдко й запам'ятовують. Головне полягаi в тому, щоб дiти почули i вiдтворили речення, наслiдуючи зразок.

В процесi iнтонацiйноi роботи над реченням потрiбно звертати увагу:

В· на iнтонацiйне видiлення речення з мовного потоку, на iнтонацiю завершеностi речення;

В· на iнтонацiю окличного, питального, спонукального, незавершеного речення;

В· на iнтонацiю перечислення при однорiдних членах речення;

В· на iнтонацiю видiлення: слова автора при прямiй мовi, звертання,

В· вставнi слова i iнше.

В конструктивних вправах пiзнавальне завдання iнше - побудова речень на основi засвоiних закономiрностей. Мета iх закрiпити набутi знання на практицi. До них належать такi:

1. Вiдновлення або побудова речень iз розрiзнених слiв. Виконуючи таку вправу, дiти встановлюють порядок розташування слiв у реченнi, повтАЩязують слова за допомогою закiнчень, прийменникiв i сполучникiв.

2.Подiл деформованого тексту, надрукованого без великих букв i крапок, на окремi речення. Виконуючи такi вправи, iти замислюються над змiстом написаного, вчаться правильно оформляти речення на письмi.

3.Поступове поширення речень за допомогою питань.

4.Поступове згортання речень. Такi вправи допомагають простежити, як речення втрачаi виразнiсть, усвiдомити, до якоi межi можливе скорочення.

5.Об'iднання кiлькох речень в одне з однорiдними членами. (Учнi вчаться уникати без потреби повторення одних i тих самих слiв).

6.Складання речень з конкретним завданням: з двома однорiдними пiдметами чи присудками i т.д.

7.Складання речень за схемами.

8. Редагування речень за схемами.

9. Письмо з памтАЩятi.

10. Вiльний диктант.

Творчi вправи передбачають повну самостiйнiсть виконання. Тому важливо сформулювати завдання так, щоб не сковувати творчоi iнiцiативи учня.

Основнi види творчих вправ:

Складання речень:

В· на задану тему;

В· за опорними словами;

В· за сюжетним малюнком;

В· за опорними словосполученнями;

В· на основi власних спостережень;

В· на основi переглянутого фiльму;

В· складання рiзних варiантiв речень про одне i те ж саме.

Творчi вправи треба проводити систематично i цiлеспрямовано при пiдготовцi до переказiв i рiзних видiв творчих робiт.

Рiзноманiтнi вправи над реченням входять до системи занять iз формування комунiкативних умiнь i навичок школярiв.

Показником високоi мовноi культури i не лише правильний добiр слiв, точнiсть i влучнiсть висловлювань, а й знання синтаксичних законiв мови, умiння використати ii конструктивнi можливостi, структурнi багатства, вдалий, здiйснюваний у вiдповiдностi з усталеними структурними особливостями даноi мови вiдбiр з можливих варiантiв нових мовних засобiв, необхiдних для задоволення нових потреб висловлення.

Знижують культуру слова шаблоннi однотипнi фрази, скупчення речень, якi мають аналогiчну будову, словосполучень, багаторазове вживання однакових сполучникiв, нагромадження слiв, ужитих у тiй самiй формi, тощо. Це негативно позначаiться на емоцiйному забарвленнi тексту, iнтонацiйна "мелодiя" якого стаi одноманiтною.

Синтаксична "убогiсть" i ознакою обмеженостi думки, вiдсутностi мовноi ерудицii. Тому для виховання культури мовлення треба опанувати синтаксичнi норми, засвоiти синтаксичнi закони мови.

У цьому планi варте уваги вживання рiзноманiтних синтаксичних побудов, синонiмiчних словосполучень тощо.

Робота над синтаксичними синонiмами, над поповненням синтаксичних засобiв мовлення необхiдна ще в початкових класах, оскiльки це важливий момент формування комунiкативних умiнь, вдосконалення мовних навичок. Вправи на вiдшукання, добiр та використання синтаксичних синонiмiв, крiм того, цiкавий вид роботи на уроцi i вдома, спрямований на розвиток у дiтей творчих здiбностей мовного пошуку, прилучення iх до самостiйноi працi зi словом.

Бiльшiсть мовознавцiв визначаi синтаксичнi синонiми як рiзнi за будовою i тотожнi або ж близькi за синтаксичним значенням конструкцii (словосполучення, речення).

Наприклад:

1. ПодвiртАЩя школи // шкiльне подвiртАЩя.

2. Вести боротьбу за мир // боротися за мир.

3. Стрибаi, неначе горобець // стрибаi горобцем.

4. Вчитель спiвав, гортаючи нотний зошит // Вчитель спiвав i гортав нотний зошит.

5. Моя мама - лiкар. // Моя мама працюi лiкарем.

6. Вiн менi родич. // Вiн менi доводиться родичем.

7. Хату збудовано торiк. // Хату збудували торiк.

8. План виконано. // План виконаний.

Ряд вправ на оперування синтаксичними синонiмами.

Вправа 1. Утворити до поданих близькi за значенням словосполучення. Записати iх поряд.

Зразок. Зошит Оксани // Оксанин зошит. ПодвiртАЩя школи, пальто батька, мтАЩяч сестри, кiмната дiтей, книга товариша, розповiдь бабусi, сад дядька, вулицi мiста, крило птаха, крик гусей, листя дуба, гнiздо ластiвки, спiв соловтАЩя, пiсня жайворонка, синь неба, полiт журавля, ласка матерi.

Вправа 2. Переписати словосполучення. Вказати, чи можна утворити вiд них iншi, близькi за значенням.

Тарiлка борщу, чашка чаю, ложка меду, вiдро води, десяток хлопчикiв, мiльйони машин, мiшок картоплi.

Вправа 3. Утворити вiд прикметникiв вiдповiднi iменники, а вiд них - словосполучення, додавши до кожного по два iменники.

Зразок. Зелений - зелень лiсу, трави.

Синiй, голубий, високий, гладкий, чорний, мужнiй, смiливий, гордий, чарiвний, розумний.

Використовуючи окремi з пропонованих прикметникiв, описати характер свого товариша.

Вправа 4. Дописати слова, якi утворюють з поданими iменниками словосполучення.

Зразок. Виконувати доручення, виконання доручення.

Лiс, завдання, врожай, телята, кролики, вправа, трава, дiти.

Для довiдки: годувати, годування; збирати, збирання; доглядати, доглядання; виховувати, виховання; малювати, малювання; написати, написання; переписати, переписування; косити, косiння.

Вправа 5. Прочитати речення, виписати близькi за значенням словосполучення.

Галина поливаi квiти. Поливання квiтiв - один з обовтАЩязкiв чергового. Мама вишиваi рушник. Дiвчинка схилилась над вишиванням рушника. Птахи прилетiли з далеких теплих краiв. Прилiт птахiв-радiсне свято для дiтей. Ми прислухались, як шумiли дерева. З лiсу долинав шум дерев.

Вправа 6. Вiд поданих дiiслiв утворити iменники, до яких додати iменник, щоб утворилися словосполучення.

Зразок. Розмовляти - розмова друзiв.

Дописувати, бiгти закривати, мити, прати, кричати, спiвати, плавати, бажати.

Вправа 7. До кожного речення дописати близьке за змiстом. Зразок. Лiс шумить. // Шум лiсу.

Сад зеленii. Син приiхав. Брат повернувся. Лiтак гуде. Сонце сходить. Небо синii. Дiти радiють.

Вправа 8. Використовуючи словосполучення складiть казку "У лiсовому царствi".

Краплина дощу, перлина роси, листя дуба, цвiт липи, спiв птахiв,

стук дятла, шелест листя, розмова гiлок; Дощова краплина, росяна перлина,дубове листя,липовий цвiт, пташиний спiв.

Вправи на синтаксичнi синонiми доцiльнi i як засiб програмового навчання, можна також поiднувати iх з iншими видами робiт. Тут важливо одне: учнi вчаться "конструювати" синтаксичнi сполуки, порiвнювати рiзнi синтаксичнi утворення, вiдшукувати необхiднi синтаксичнi засоби, вловлювати нюанси слiв, повтАЩязувати окремi слова у синтаксичне цiле. Використання синтаксичних синонiмiв робить усне чи писемне висловлення виразнiшим, гнучкiшим, точнiшим, а мовлення рiзноманiтнiшим та багатшим.

Вивчення елементiв синтаксису в початкових класах набуваi важливого значення. Це насамперед пояснюiться значенням урокiв украiнськоi мови в початковiй ланцi освiти: допомогти молодшим школярам оволодiти нормами граматичноi структури ii мови, збагатити мовлення рiзноманiтними формами i засобами висловлення думки, пiднести рiвень комунiкативного розвитку.

Тiльки постiйна увага вчителя до усноi i писемноi форми мовлення, до речення як основноi одиницi мовлення допоможе молодшим школярам зрозумiти закони побудови речень i правильно користуватись реченням в практицi спiлкування.

Система роботи з синтаксису покликана здiйснювати головну цiль навчання украiнськоi мови на почат

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi