Формування у молодших школярiв навичок естетичного сприймання у процесi використання творiв живопису

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет

iменi Володимира Гнатюка

Кафедра образотворчого,

декоративно-прикладного мистецтва,

дизайну та методики iх викладання

ДИПЛОМНА РОБОТА

"Формування у молодших школярiв навичок естетичного сприймання у процесi використання творiв живопису"

Тернопiль 2009

Змiст

Вступ

1. Теоретичнi основи використання творiв живопису у процесi естетичного виховання школярiв

1.1 Основнi завдання естетичного виховання школярiв

1.2 Естетичнi можливостi творiв живопису

1.3 Сприймання творiв живопису на уроках образотворчого мистецтва

2. Методика естетичного сприймання творiв живопису у початкових класах

2.1 Педагогiчнi умови органiзацii естетичного сприймання творiв живопису

2.2 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження

2.3. Аналiз результатiв експериментального дослiдження

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

Актуальнiсть проблеми. Державна нацiональна програма ВлОсвiтаВ» (ВлУкраiна XXI столiттяВ») вимагаi вiд школи неухильного прилучення учнiв до лiтератури, музики, образотворчого мистецтва, надбань народноi творчостi, здобуткiв украiнськоi i зарубiжноi культури, забезпечення високоi художньо-естетичноi освiченостi й вихованостi особистостi. Тому формування всебiчно розвиненоi особистостi неможливе без розвитку ii цiннiсно-естетичноi сфери.

Естетичне виховання належить до невiд'iмних компонентiв виховноi системи початковоi школи, що реалiзуiться у iдностi iз свiтоглядним i розумовим, морально-етичним, фiзичним i трудовим зростанням молодших школярiв i виступаi як необхiдний фактор всебiчного розвитку особистостi, облагородження людини.

Мета естетичного виховання тАУ формування духовно багатоi людини, яка глибоко розумii твори мистецтва, маi високо розвинутi естетичнi смаки, вiдчуваi красу навколишнього свiту i прагне до творчого перетворення дiйсностi за законами прекрасного. Естетичне ставлення до свiту передбачаi насамперед збудження позитивних почуттiв у дитини, якi поступово трансформуються в особистiснi властивостi людини. Це характерно для молодшого шкiльного вiку, у перiод активного розвитку мислення. Тому школа з перших рокiв навчання маi максимально використовувати можливостi навчального предмета для збагачення емоцiйно-чуттiвого досвiду дiтей. Особливо слiд звернути увагу на тi дисциплiни, якi безпосередньо пов'язанi з мистецтвом.

Естетичне виховання в початковiй школi трактуiться як цiлеспрямований, органiзований процес формування у дiтей розвиненоi естетичноi свiдомостi, художньо-естетичного смаку, здатностi сприймати, творити й цiнити прекрасне, поводитись культурно, ТСречно i достойно. Систематичний естетичний вплив на учнiв у початковiй школi сприяi формуванню в них естетичних почуттiв, смакiв, поглядiв i художнiх здiбностей, вмiння здiйснювати це практично.

Таким чином, в естетичному вихованнi помiтно видiляiться велика педагогiчна мiсiя мистецтва, що i закономiрним. Однак пiзнання мистецтва у всiх його видах i жанрах настiльки багатогранне та своiрiдне, що воно видiляiться iз загальноi системи естетичного виховання як особливий його компонент. Виховання дiтей засобами мистецтва становить предмет художнього виховання.

У сучаснiй педагогiчнiй науцi й шкiльнiй практицi прийнято розрiзняти поняття Влхудожнi вихованняВ» й Влестетичне вихованняВ». Художнi виховання охоплюi тiльки сферу мистецтва. Естетичне виховання зв'язане з естетичним розвитком особистостi у всiх сферах ii дiяльностi тАУ прищеплення вмiння вiдчувати й розумiти прекрасне в особистому й громадському життi, в природi, працi, мистецтвi. Воно покликане також будити в учнiв бажання створювати прекрасне й боротися з усiм потворним. РЖз естетичного ставлення до дiйсностi випливають завдання початковоi школи в галузi естетичного виховання, а саме:

В· збудження естетичних потреб, тобто свiдомого прагнення до прекрасного;

В· прищеплення естетичного сприйняття i почуття, тобто здiбностi безпосередньо сприймати й переживати прекрасне;

В· вироблення естетичних понять, смакiв, оцiнок i думок, тобто здатностi не тiльки сприймати, але й оцiнювати i розумiти прекрасне;

В· плекання естетичних iдеалiв;

В· виявлення й розвиток художнiх творчих здiбностей учнiв у рiзних видах дiяльностi та галузях мистецтва.

Образотворче мистецтво значною мiрою впливаi на людську психiку, даючи змогу реально пережити естетичнi вiдчуття. Особливiстю сприймання творiв мистецтва i естетичне переживання, своiрiднiсть якого залежить вiд рiвня художньо-естетичноi пiдготовки особистостi й зумовлюiться складнiстю об'iкта сприймання. Спочатку об'iкт може сприйматися на рiвнi звичайного чуттiвого споглядання, потiм вiдбуваiться процес формування Влфаз естетичного переживанняВ» [6, 19]. Поштовх до процесу естетичного переживання дають попереднi емоцii, породжуючи стан збудження, здивування, викликаний якiстю предмета, що формуi бажання пiзнання його i поступово сприяi переходу до складного, багаторiвневого естетичного переживання.

За останнi роки в Украiнi проводяться iнтенсивнi дослiдження проблем музично-естетичного виховання учнiв, визначаiться вплив рiзноманiтних форм, методiв, засобiв навчально-виховноi роботи на естетичний розвиток особистостi (Б.А. Брилiн, В.Г. Бутенко, Л.П. Вовк, О.Н. ДемтАЩянчук, Л.Г. Коваль, О.А. Комаровська, В.Г. Кузь, С.Г. Мельничук, Н.РД. Миропольська, О.Г. Мороз, Г.С. Тарасенко, Л.М.Фiлатова та iншi).

Вченi розглядають естетичне виховання через спiввiдношення Влтворчiсть-спiвтворчiстьВ» [23, 11]. Мiра завершеностi твору вбачаiться в його iдностi iз сприймаючим суб'iктом, тобто враховуючи природну рiзноманiтнiсть в актах спiвтворчостi, ВлспiвзавершеностiВ» одного й того ж твору його сучасниками й наступними поколiннями. Дослiдники [9; 23; 38; 45] трактують естетичне виховання, виходячи з проблеми естетичноi й художньоi цiнностi. Естетична цiннiсть твору мистецтва i його певною синтетичною визначенiстю. Художнi цiнностi стимулюють естетичне переживання, створюють умови для конструювання естетичного предмета й пов'язаних iз ним цiнностей.

Естетична вихованiсть, Влрозвиненiсть естетичних смакiв та уподобань, вмiння вiдрiзняти справжню красу вiд дешевих iмiтацiй тАУ все це завжди свiдчило про високу духовнiсть особистостi. Естетично вихованiй людинi притаманне тонке вiдчуття прекрасного, що втiлюiться не лише в творах лiтератури та мистецтва, а й у будь-якiй сферi життiдiяльностi. Така людина здатна насолоджуватися прекрасним, активно творити йогоВ» [40, 24]. Естетична вихованiсть як одна з духовних цiнностей особистостi i особливе актуальною в наш час тАУ час пошуку нових цiннiсних орiiнтирiв.

Велику роль в естетичному розвитку дiтей молодшого шкiльного вiку вiдiграi образотворче мистецтво. Це галузь духовного життя людей, в якiй завжди знаходять вираз iх почуття, думки, iнтереси i переконання. Фарбами i лiнiями вони передавали своi уявлення про життя i смерть, про добро i зло, про минуле i сучасне, своi мрii про майбутнi.

Мистецтво i могутнiм засобом виховання пiдростаючого поколiння. Твори мистецтва вiдтворюють в образнiй формi iстотнi, типовi сторони предметiв i явищ дiйсностi. У художнiх полотнах свiт вiдтворюiться в його видимих проявах, доступних зоровому сприйманню. Як свiдчать експериментальнi психологiчнi дослiдження, близько 70% усiii iнформацii людина сприймаi органами зору. Тому естетичному сприйманню творiв образотворчого мистецтва у практицi шкiльного навчання надаiться iстотного значення. Зважаючи на це, естетичне виховання молодших школярiв на уроках образотворчого мистецтва повинно стати складовою процесу навчання школярiв. Вiдповiдну методику проведення урокiв образотворчого мистецтва не можна розглядати без елементiв теорii i практики естетичного виховання та розвитку естетичних уявлень учнiв.

Актуальнiсть та недостатня розробленiсть проблеми й зумовили вибiр теми дипломноi роботи тАУ ВлФормування у молодших школярiв навичок естетичного сприймання у процесi використання творiв живописуВ».

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ естетичне виховання молодших школярiв на уроках образотворчого мистецтва.

Предмет дослiдження тАУ особливостi естетичного сприймання творiв живопису у початковiй школi.

Мета дипломноi роботи тАУ теоретично узагальнити й експериментально перевiрити ефективнiсть методики естетичного сприймання творiв живопису молодшими школярами.

Завдання дослiдження:

1. Вивчити стан дослiдження проблеми у тематичнiй лiтературi.

2. Визначити роль образотворчого мистецтва в естетичному вихованнi школярiв.

3. Визначити змiст та шляхи формування навичок естетичного сприймання творiв живопису.

4. Експериментально перевiрити ефективнiсть експериментальноi методики.

Гiпотеза дослiдження: результативнiсть естетичного виховання учнiв початкових класiв засобами живопису на уроках образотворчого мистецтва залежить вiд вiкових особливостей сприймання мистецьких творiв.

Методи дослiдження:

тАУ теоретичнi: аналiз та узагальнення науковоi iнформацii з проблеми дослiдження; аналiз, синтез, узагальнення i систематизацiя теоретичних та даних; моделювання естетичного виховання школярiв на уроках образотворчого мистецтва; порiвняння та узагальнення отриманих експериментальних даних;

тАУ емпiричнi: спостереження за навчально-виховним процесом; бесiди з вчителями, учнями; педагогiчний експеримент.

Структура дослiдження. Робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, загальних висновкiв, списку використаних джерел, додаткiв.

1. Теоретичнi основи використання творiв живопису у процесi естетичного виховання школярiв

1.1 Основнi завдання естетичного виховання школярiв

Прекрасне тАУ могутнi джерело моральноi чистоти, духовного багатства, фiзичноi досконалостi кожноi особистостi. Умiння вiдчувати красу i створювати красу роблять життя людини осмисленим, багатим i яскравим. Хорошi книги, музика, твори образотворчого мистецтва, якi довелося прочитати, почути, побачити, наповнюють радiстю i смислом наше життя.

Прагнення до прекрасного в природi, у людських стосунках, у побутi, розумiння краси творчоi працi тАУ природна властивiсть людини. Прекрасне не тiльки приносить насолоду, радуi, захоплюi. Воно облагороджуi i пiдносить людину, надихаi ii на високi почуття i думки, на великi справи i подвиги. Чудовий свiт звукiв i кольорiв, чарiвнiсть поезii, краса природи, краса вчинкiв та справ людини вiдкриваються тому, хто маi допитливий розум i загостренi почуття, хто багато читаi, спостерiгаi, думаi, переживаi.

Формувати духовно багату людину, яка глибоко розумii твори мистецтва, маi високо розвинутi естетичнi смаки, вiдчуваi красу навколишнього свiту i прагне до творчого перетворення дiйсностi за законами прекрасного покликана система естетичного виховання. Для того щоб ця система впливала на дитину найбiльш ефективно i досягала поставленоi мети, В.О. Сухомлинський вiдзначив, що вона повинна бути, насамперед, iдиною, поiднувати всi предмети та позакласнi заняття, все життя школяра, де кожний предмет i заняття мають своi чiткi завдання у формуваннi естетичноi культури i особистостi школяра [71, 119].

Гармонiйне поiднання розумового i фiзичного розвитку, моральноi чистоти i естетичного ставлення до життя та мистецтва тАУ умова формування цiлiсноi особистостi. Правильно здiйснюваний естетичний розвиток завжди пов'язаний з удосконаленням багатьох якостей дитини.

Поняття естетичного виховання, естетичних почуттiв зародились в глибокiй давнинi. Сутнiсть естетичного виховання, його завдання, цiлi змiнювалися починаючи з часiв Платона i Аристотеля аж до наших днiв [36, 14]. В наш час проблема формування естетичних почуттiв, розвитку особистостi, формування естетичноi культури молодших школярiв i одним iз важливих завдань, якi постають перед школою. Я.А. Коменський пише, що школа маi бути Влмайстернею гуманностiВ» [23, 6], де молодi люди формуватимуть риси гуманностi, розвиватимуть естетичнi почуття.

На думку С.Д. Безклубенка, Влкiнцева цiль естетичного виховання тАУ гармонiйна особистiсть, всебiчно розвинута людина, освiчена, прогресивна, високоморальна, що володii умiнням працювати, бажанням творити добро, що розумii красу життя i красу мистецтваВ» [6, 21]. Ця мета також вiдбиваi особливiсть естетичного виховання як частини всього процесу виховання.

Значна роль у розробцi питань формування естетичних почуттiв належить М.М. Князевiй. На ii думку, якщо дiти виховуються в дусi чутливостi до всього прекрасного в життi, якщо вони збагачуються рiзнобiчними враженнями, захоплюються рiзними видами художньоi дiяльностi, то iхнi спецiальнi здiбностi розвиваються успiшно i плодотворно. Художнi враження залишаються в дитячiй пам'ятi надовго, iнодi на все життя [36, 9].

Естетичне виховання повинно виробляти i вдосконалювати у дитини спроможнiсть сприймати прекрасне у мистецтвi i життi, правильно розумiти i оцiнювати його. Тому Влв загальнiй теорii мистецтва, тАУ зазначаi С.Д. Безклубенко, тАУ естетизацiiю позначаiться спонтанний, первiсно стихiйний процес освоiння особистостi у довкiллi, в результатi якого те, що спочатку було неприйнятним чи естетично iндиферентним, зрештою набуваi в ii поглядах певних позитивних естетичних якостейВ» [6, 17тАУ18].

Отже, естетичним, на думку вченого, i те, що узгоджуiться зi звичкою, тобто вiдчуваiться й уявляiться як естетично цiнне i вiдповiдаi звичаям i закономiрностям естетики. Процес естетизацii вiдбуваiться в нероздiльнiй iдностi та взаiмодii з процесами етизацii та сакралiзацii (набуття статусу священного, святого). Все, що в поглядах особистостi i добрим (моральним), згодом визнаiться гарним (естетичним) та видаiться святим (сакральним). Взявши до уваги цi проблеми, можна дiйти висновку, що розвиток естетичноi сфери особистостi (естетична свiдомiсть, емоцiйно-почуттiва складова, художньо-творча дiяльнiсть) пов'язаний iз триiдиним процесом етизацii, естетизацii, сакралiзацii, що i внутрiшнiми характеристиками становлення й розвитку iндивiдуальностi, ii духовноi культури.

Особливiстю естетизацii, на думку Р. РЖнгардена, i естетичне переживання, своiрiднiсть якого залежить вiд рiвня художньо-естетичноi пiдготовки особистостi й зумовлюiться складнiстю об'iкта сприймання [27, 118]. Спочатку об'iкт може сприйматися на рiвнi звичайного чуттiвого споглядання, потiм вiдбуваiться процес формування Влфаз естетичного переживанняВ» [44, 6]. Поштовх до процесу естетичного переживання дають попереднi емоцii, породжуючи стан збудження, здивування, викликаний якiстю предмета, що формуi бажання пiзнання його i поступово сприяi переходу до складного, багаторiвневого естетичного переживання. Вчений розглядаi естетичне виховання через спiввiдношення Влтворчiсть-спiвтворчiстьВ». Мiра завершеностi мистецького твору вбачаiться в його iдностi зi сприймаючим суб'iктом, тобто враховуючи природну рiзноманiтнiсть в актах спiвтворчостi, ВлспiвзавершеностiВ» одного й того ж твору його сучасниками й наступними поколiннями.

Дослiдники розглядають естетичне виховання, виходячи з проблеми естетичноi й художньоi цiнностi [45, 216]. Естетична цiннiсть твору i його певною синтетичною визначенiстю. Художнi цiнностi стимулюють естетичне переживання, створюють умови для конструювання естетичного предмета й пов'язаних з ним естетичних цiнностей.

М.РЖ. Киященко розглядаi кожен твiр мистецтва як гармонiю структурних рiвнiв, з яких перший i словесно-мовним подразником; другий вказуi на значення слова, смисл судження, стиль та естетичнi якостi; третiй (зображально-предметний) включаi конкретнi явища i подii; четвертий передбачаi схематизованi наочнi образи, що спiввiдносяться з естетичними цiнностями [34, 235тАУ236]. Кiлькiсть рiвнiв залежить вiд форми твору та його специфiки. У невизначеностi, незавершеностi художнього твору представники феноменологiчноi естетики вбачають особливу якiсть мистецтва, що стимулюi творчу активнiсть особистостi.

Засвоiння людиною естетичних цiнностей, формування цiннiсних орiiнтацiй передбачають набуття знань, суспiльного досвiду, осягнення сутi явищ i чинникiв об'iктивноi дiйсностi та власного мiсця у суспiльному життi. Засобами досягнення цiii мети i рiдна мова, матерiальна та духовна культура, мистецтво, фольклор, iсторичний досвiд народу i сучасний спосiб органiзацii його життiдiяльностi, нацiонально-родиннi й суспiльнi взаiмини тощо [76]. Вiд того, як i якi цiнностi увiйдуть у свiдомiсть кожноi людини, залежать духовна наповненiсть, змiст ii життя.

На думку В.О. Сухомлинського, дуже важливо, щоб дитина мала духовне життя, моральнi цiнностi: ВлДитину треба вчити i вчити, адже вона живе не в пустелi, а серед людей, кожний ii крок врештi-решт вiдбиваiться на ближньому, кожне ii слово вiдгукуiться в душi iншоi людини, але як вiдгукнеться залежить вiд неiВ» [71, 162].

Естетична вихованiсть, розвиненiсть естетичних смакiв та уподобань, вмiння вiдрiзняти справжню красу вiд дешевих iмiтацiй тАУ все це завжди свiдчило про високу духовнiсть особистостi. Естетично вихованiй людинi притаманне тонке вiдчуття прекрасного, що втiлюiться не лише в творах лiтератури та мистецтва, а й у будь-якiй сферi життiдiяльностi. Така людина здатна насолоджуватися прекрасним, активно творити його. Естетична вихованiсть як одна з духовних цiнностей особистостi i особливо актуальною в наш час тАУ час пошуку принципово нових цiннiсних орiiнтирiв.

Проблема естетичноi цiнностi тАУ це значною мiрою проблема естетичного ставлення суб'iкта до об'iктивних матерiальних i духовних результатiв людськоi працi на тлi проблем, що iсторично розвиваються [9, 124]. Таким чином, поняття естетичноi цiнностi в цьому розумiннi включаi естетичну оцiнку суб'iктом суспiльних явищ. А вiдтак естетична цiннiсть виявляiться в iдностi об'iктивного i суб'iктивного, абсолютного i вiдносного.

РЖснування естетичних цiнностей пов'язане з особливою здатнiстю людськоi свiдомостi вiдображати та фiксувати значення духовних, або матерiальних; реальних, або уявних об'iктiв для задоволення естетичних потреб та реалiзацii естетичних iнтересiв, iх формування тАУ процес доволi складний i багатогранний.

Естетичнi цiнностi вiдображають один iз найсуттiвiших моментiв практичноi взаiмодii людини з навколишнiм середовищем та iншими людьми тАУ спрямованiсть розвитку конкретного iндивiда пiд впливом вiдповiдних носiiв цiнностей (сiмтАЩi, педагогiв, закладiв освiти, засобiв iнформацii, творiв мистецтва тощо) [36, 142]. Естетичнi цiнностi залежать вiд iнтересiв, природних бажань i потреб людини [44, 91]. Але, попри це, вони i активним чинником, оскiльки формують естетичнi iнтереси, поглиблюють, диференцiюють бажання особистостi. Якiснi й кiлькiснi характеристики естетичних цiнностей перебувають у залежностi вiд внутрiшнiх властивостей iх носiя та вiд потреб i прагнень суспiльноi людини, яка сама i цiннiсним суб'iктом.

У виховному планi важливо, щоб предмети-цiнностi перетворювались на самоцiнностi особистостi, щоб вони не були лише засобами для досягнення певних цiлей, а й самi виступали цiлями, якi реалiзуються як поклик вiдповiдальностi [9]. Виступаючи у своiму соцiальному, моральному, естетичному значеннi об'iктами рiзноманiтних потреб людини, цi предмети для iндивiда i нiбито дзеркалом, у якому вiдбиваiться його власна суспiльна природа. Перетворюючи предмети-цiнностi на об'iкт своiх iнтересiв, iндивiд вiдповiдно спрямовуi свою дiяльнiсть.

Носiями естетичних цiнностей можуть бути практично будь-якi об'iкти природного i створеного людиною свiту, будь-яке явище економiчного, соцiального, iдеологiчного, морального плану [57, 34]. Набуваючи статусу естетичноi цiнностi, предмети та явища чинять новий за своiм якiсним характером вплив на людину, оскiльки естетична значущiсть тАУ явище особливе. Проте сила цього впливу залежить вiд того, яке мiсце належить естетичнiй цiнностi в iiрархii цiнностей особистостi. Регулятивний потенцiал естетичноi цiнностi тим потужнiший, чим вище ii мiсце в iiрархii цiнностей.

Поле функцiонування естетичноi цiнностi тАУ доволi специфiчне. Якщо iншi цiнностi впливають на пiдсвiдомi сфери безпосередньо, то естетичнi визначають ВлякiснийВ» рiвень дiяльностi людини, рiвень ii духовноi культури загалом. Важливо вiдзначити, що дiiвiсть естетичних цiнностей, незалежно вiд того, яке мiсце вони займають у цiннiснiй системi особистостi, необхiдно розглядати у взаiмозв'язку з цiнностями цiii системи. На це вказуi i Б.М. Юсов, пiдкреслюючи, що Влестетична цiннiсть мiстить засади, якi сприяють життiвiй орiiнтацii особистостi. Природно, що критерii, якi заснованi на виявленнi прекрасного, пiднесеного i героiчного, найчастiше дiють не окремо, а в поiднаннi з iншими принципами: соцiальними, моральними, побутовими тощоВ» [82, 16тАУ17]. Тому необхiдно особливо видiлити дiiвiсть впливу естетичноi цiнностi на всю структуру особистостi шляхом удосконалення ii духовного свiту.

Середовище найближчого оточення надзвичайно iстотно впливаi на систему естетичних цiнностей, що формуються. Тому навколишнi життя маi стати джерелом рiзноманiтних вiдчуттiв. Важливою i також сила впливу традицiй, звичаiв, цiнностей осiб, значущих для людини. Система естетичних цiнностей утворюi внутрiшнiй стрижень культури, духовну квiнтесенцiю потреб та iнтересiв особистостi. Виступаючи мотивом соцiальноi дii, вона активно впливаi на формування цiннiсних орiiнтацiй [4, 53]. Таким чином, кожна цiннiсна система маi двоiдину природу, водночас iснуючи в iндивiдi як самоцiнному суб'iктi, i в суспiльствi як соцiокультурнiй системi.

Отже, естетичнi цiнностi вiдiграють одну з провiдних ролей у розвитку особистостi. Вони вiдображають взаiмодiю людини з навколишнiм середовищем i, будучи усвiдомленими, мають важливе значення в естетичнiй орiiнтацii особистостi, у визначеннi певноi спрямованостi ii iнтересiв, поведiнки та дiяльностi. Це пояснюiться тим, що повсякденна естетична дiяльнiсть людини, механiзм ii взаiмодii з довкiллям детермiнованi не тiльки навколишньою дiйснiстю, а й реально iснуючими настановами особистостi на тi естетичнi цiнностi, якi формуються на основi практичного досвiду в поiднаннi з iндивiдуально-психологiчними особливостями людини.

Основною парадигмою, що визначаi сутнiсний змiст естетичного виховання, i формування естетичноi сфери особистостi. Дослiдники [6; 9; 63] розглядають естетичне виховання як складну фiлософську i суспiльно-педагогiчну систему, яка i основою загальноi духовноi культури людини. Пiд естетичним вихованням розумiiться органiзований та контрольований педагогiчний процес формування естетичноi свiдомостi особистостi, розвиток емоцiйно-почуттiвоi сфери та художньо-творчоi дiяльностi.

Естетичне, на думку Л.Н. Столовича, i тим систематизуючим началом рiзних функцiональних значень мистецтва, що забезпечують ВлпереходиВ» вiд художнього твору до людськоi творчостi [70]. Специфiка мистецтва полягаi в тому, що воно концентруi естетичнi начала. Естетичне iснуi й поза мистецтвом, проте саме в ньому воно найбiльше сконцентроване. Мистецтво твориться в просторi естетичноi цiнностi, а художня цiннiсть i його ядром. В соцiально-психологiчних вiдносинах особистостi й суспiльства i два аспекти естетичного розвитку: творчий (з боку суб'iкта); вiдображально-iнформацiйний (з боку об'iкта). Естетичне виховання i процесом формування певного естетично-цiннiсного ставлення особистостi до свiту i розвитком естетично-творчих здiбностей i потреб (здатнiсть до естетичного сприймання i переживання, вироблення естетичного смаку та iдеалу, виявлення i розвиток творчих здiбностей щодо створення естетичних цiнностей).

Вченi [46; 70; 82] вважають, що основою естетичного i чiтке структуроване знання про об'iкт естетичноi оцiнки, почуття, iдеали, смаки, погляди, теорii, естетична свiдомiсть та дiяльнiсть, складовою якоi, на iхню думку, i й естетичне виховання. На думку Н.Б. Маньковськоi, естетичне виховання i систематизованим науково мотивованим зверненням до людських емоцiй, естетизованих почуттiв. Безпосереднi призначення такого виховання тАУ розвиток здатностi Влсприймання i переживання естетично досконалого й вiдповiдного ставлення до потворного i низького як в об'iктивному свiтi, так i в художньому його вiдображеннiВ» [52, 37]. Вона вважаi, що призначення естетичного виховання тАУ у розвитку здатностi не лише до сприймання та переживання естетичних еталонiв, а й до iх створення.

Система естетичного виховання тАУ це сукупнiсть знань i засобiв естетичного впливу, а також заходiв, що органiзованi згiдно з особливостями основних видiв дiяльностi й забезпечують послiдовний, систематичний, цiлеспрямований розвиток особистостi [23, 6тАУ7]. Науковцi [24; 44; 48] також зазначають, що на етапi засвоiння цiнностей мистецтва вiдбуваiться перехiд творчоi активностi та всiх ii структурних компонентiв на рiвень вольових процесiв i дiй. Тут знання, об'iктивнi значення предметiв мистецтва перетворюються на активну збуджуючу силу, що стаi мотивом дiяльностi особистостi у засвоiннi цiнностей.

Розвиток творчоi особистостi пов'язаний iз формуванням у неi естетичноi свiдомостi, що сприяi переходу вiд стереотипного до художньо-творчого мислення. РЖнформацiйний компонент розглядаiться в поiднаннi з емоцiйним, в основi якого лежить виховання почуттiв. У свою чергу, почуття i головним педагогiчним об'iктом виховання на матерiалi мистецьких творiв.

Естетичнi почуття i основою естетичноi свiдомостi особистостi i визначають ii естетичне виховання та художньо-творчу дiяльнiсть. М.Ж. Лернер чудово показав, як вiн виховував у дiтей бажання Влбачити кращий завтрашнiй день i прагнув до нього в радiсному спiльному напруженнi, в наполегливiй веселiй мрiiВ» [44, 29].

Естетичнi почуття передбачають певний рiвень соцiалiзацii особистостi, тому iх цiннiсна орiiнтацiя i важливою соцiальною характеристикою творчоi особистостi Форми естетичного свiтовiдчуття, якi iснують у суспiльствi, виступають по вiдношенню до конкретноi особистостi не як норми, а як моделi, на основi яких вона будуi власне свiтосприйняття.

Ю.РЖ. Кабиш вважаi естетичне специфiчним почуттiвим духовним ставленням особистостi до дiйсностi, у процесi чого нею оцiнюються форми рiзних проявiв буття у спiввiдношеннi з власними iдеальними уявленнями про досконале, прекрасне та естетично цiнне. Тип ставлення особистостi до дiйсностi i цiннiсним, особистiсним, iндивiдуальним та почуттiвим. Естетичний розвиток особистостi i мiрою ii вивiльнення вiд природноi необхiдностi [29, 49]. Результат естетичного виховання може визначатися як формування естетичного ставлення, культури, естетичного смаку, iдеалу та як якiсть естетичноi дiяльностi. Однак мета естетичного виховання не обмежуiться формуванням естетичного ставлення, а передбачаi творчу, самооцiнку й соцiально цiнну особистiсть, яка володii естетичною культурою.

Естетичне виховання гармонiюi та розвиваi художньо-естетичнi здiбностi особистостi, необхiднi у рiзних сферах творчостi, воно iнтенсифiкуi розвиток самосвiдомостi, сприяi формуванню соцiальноi позицii на гуманiстичних цiнностях; гармонiюi емоцiйно-комунiкативну сферу; нiвелюi гостроту реакцiй на стресовi фактори в учнiв з пiдвищеною чутливiстю, регулюючи iх поведiнку; розширюi можливостi спiльноi творчоi дiяльностi та спiлкування; виконуi компенсаторнi функцii [45, 126тАУ127].

У творчому процесi здатнiсть побачити, створити образ у своiй душi маi не менше значення, нiж сам акт творення мистецтва, тобто художнiй твiр маi бути не завершенням думки автора, а поштовхом до життiдiяльностi тих, хто його сприймаi. Ефект катарсису виникаi тодi, коли слухач вiд пiзнання суто зовнiшнiх зв'язкiв пiднiмаiться до осягнення iх смислу, сутностi. Катарсис i вищою формою засвоiння особистiстю естетичноi реальностi, тому в естетично розвиненоi особистостi при сприйманнi мистецтва, зокрема музичного, потреба в катарсисi i визначальною [54, 253].

Свiтогляд особистостi формуiться пiд впливом естетичного iдеалу як вищого суб'iктивного критерiю в оцiнцi об'iктiв, явищ, фактiв дiйсностi. Високий рiвень суспiльного розвитку даi людинi змогу оцiнювати предмет, об'iкт, явище, враховуючи не тiльки його значущiсть, а й естетичну цiннiсть. Тiльки через естетичний iдеал розкриваються головнi суспiльно-полiтичнi, моральнi уявлення особистостi. Саме тут зосередженi основнi елементи ii оцiнноi свiдомостi.

З позицii плюралiстичного пiдходу до вияву естетичного розглядаi цю проблему Ю.Л. Львова, враховуючи одночасно не тiльки позитивний, а й негативний досвiд, якого набуваi особистiсть у сферi життiдiяльностi, а звiдси, усвiдомлення естетичного виявляiться у поступовому переходi вiд абстрактноi Влестетики прекрасногоВ» до реальноi естетики життя, де суттiве значення надаiться естетичному вихованню [50, 39тАУ40].

Дехто з педагогiв та батькiв вважаi, що достатньо забезпечити Влестетичне середовищеВ», i дiти самi помiчатимуть прекрасне. Така думка помилкова. Вона виникаi внаслiдок спостереження дорослими за реакцiiю дiтей на яскравi або живi обтАЩiкти. Але це ще не естетичне сприймання. Тому для тих, хто виховуi дiтей, важливо розрiзняти пiзнавальне та естетичне сприймання, мати уявлення про його психологiчнi особливостi.

У навчальному процесi естетичному вихованню сприяi викладання всiх навчальних предметiв. Будь-який урок маi естетичний потенцiал. Цьому слугуi i творчий пiдхiд до вирiшення пiзнавальноi задачi, i виразнiсть слова учителя та учнiв, i вiдбiр та оформлення наочного i роздаткового матерiалу.

Предмети естетичного циклу тАУ образотворче мистецтво, музика забезпечують учням елементарнi знання i навички практичноi творчостi, естетичноi поведiнки [4, 18тАУ19]. У позакласнiй роботi естетичне виховання проводиться в рiзних творчих об'iднаннях учнiв, творчих об'iднаннях школярiв, у художнiх гуртках, студiях, клубах, театрах тощо. Сприяють естетичному вихованню учнiв екскурсii на природу, вечори i ранки, присвяченi творчостi видатних украiнських i зарубiжних мистцiв, виставки, свята та iнше.

1.2 Естетичнi можливостi творiв живопису

Живопис тАУ це виконане фарбами за вiдповiдними законами зображення явищ життя i природи. У живопису використовуються рiзноманiтнi фарби тАУ олiйнi, гуаш, акварель, темпера i iн. [38].

Живопис називають першим серед образотворчих мистецтв. Колiр тАУ головний ii виразний засiб. У живописному творi глядач ранiше сприймаi колорит картини, ii колiрну гаму [12, 4]. Колiр основний, але не iдиний засiб художньоi виразностi. РД ще лiнiйна композицiя i свiтлотiньове рiшення, або тон. Тон картини тАУ це мiра свiтлоти ii колориту. Бувають твори як би витканi з свiтла, тобто свiтлi по тону (наприклад, ВлДiвчинка з персикамиВ» В.Сiрова) i темнi (ВлТройкаВ» В. Перова). Колорит i тон картини звичайно виражають основну ii iдею. За задумом В. Сiрова свiтлий загальний тон полотна ВлДiвчинка з персикамиВ» повинен передавати яскравий внутрiшнiй свiт пiдлiтка, що стоiть на порозi дорослого життя. Глухi i неяскравi вiдтiнки картини ВлТройкаВ» образно розкривають безрадiсне iснування маленьких трудiвникiв.

Бувають картини i iншого типу тАУ без сюжету: пейзажi, натюрморти, портрети. Наприклад, художник написав натюрморт тАУ букет бузку або яблука. Деякi глядачi вважають, що тут немаi iдеi. Це глибока помилка. Не можна плутати поняття ВлсюжетВ» i ВлiдейнiстьВ». Безумовно, про сюжет iдея реалiзовуiться яснiше. Але вiдсутнiсть сюжету ще не означаi того, що картина не маi iдеi. У безсюжетнiй картинi iдея виражаiться не прямо i безпосередньо, а тонше, специфiчнiше. Натюрморт, що зображаi яблука, може виражати iдею великоi родючостi i щедростi землi. Пишний букет бузку може розкривати пору розквiту сил людини [36, 12].

У живописi важливу роль граi технiка виконання. За час тривалого розвитку цього вигляду мистецтва було розроблено багато прийомiв малювання. Переважання в роботi тих або iнших прийомiв залежить вiд темпераменту художника, його свiтогляду i т. iн.

Живопис подiляiться на монументальний i станковий.

Монументальний живопис тАУ це розпис будiвель як зовнi, так i всерединi, тiсно пов'язаний iз архiтектурою. Створюючи монументальнi розписи, необхiдно враховувати розмiри площин, на яких буде вмiщуватися живопис, масштаб зображень, кут зору глядачiв. У монументальному живописi вiдображаються основнi iдеали суспiльства, його прагнення, мета, головнi iсторичнi подii i т. iн. [56, 58].

Станковий живопис, як правило, не пов'язаний з архiтектурним ансамблем. Вiн iснуi самостiйно. У клубах, Будинках культури, учбових закладах, житлових примiщеннях тАУ скрiзь можна зустрiти станковi твори, виконанi на спецiальних мольбертах (станках, звiдси i вiдбуваiться назва Влстанковий живописВ»). Станковий живопис подiляiться на жанри: побутовий, iсторичний, батальний, портретний, пейзажний, анiмалiстичний i натюрмортний [64, 101].

Отже, коли мова йде про живопис предметний, або реалiстичний, то ми будемо говорити про форму i матерiал предметiв, якi сприймаються нами завдяки свiтловим i кольоровим рiзноманiтностям. Щоб правдиво зобразити натуру, треба правдиво побудувати форму, точно передати перехiд свiтла i кольору на кожнiй об'iмнiй формi.

При всiй рiзноманiтностi барвникового матерiалу принципи реалiстичного живопису однi й тi ж. Зображення фарбами, що ТСрунтуiться на визначеннi та передачi кольорових i тональних вiдношень, мають загальнi для всiх технiк закономiрностi.

Фарби, що використовуються в живопису, мають у основi однi й тi ж пiгменти, а розрiзняються тiльки в'яжучими речовинами. Олiйнi фарби тАУ це пiгменти, перетертi з льоновою олiiю, акварель тАУ це тi ж пiгменти (тобто кольоровi порошки), але бiльш тонко перетертi з рослинним клеiм або медом, гуаш тАУ пiгменти, перетертi з клеiм i бiлилами, темпера тАУ з емульсiiю, пастель тАУ це пiгменти з клеiм, спресованi у виглядi стержнiв.

Олiйнi фарби мають перевагу над аквареллю, гуашшю i темперою, в першу чергу, в тому, що не мiняють тону i кольору при висиханнi, що даi можливiсть точно передавати тональнi i кольоровi вiдношення натури. Олiйнi фарби зручнi для тривалих живописних завдань, можна змивати невдалi мiсця, перемальовувати iх по багато разiв, використовувати рiзноманiтнi технiчнi прийоми тАУ малювання дуже розрiдженими фарбами або густими фарбами, накладаючи iх на потрiбнi мiсця рельiфно мастихiном, використовувати лесування i виконувати односеансовi етюди методом Влалла прiмаВ» [61, 88].

Першi вiдомостi про олiйний живопис вiдносять до 1410 року i винахiдниками вважаються художники з Фландрii тАУ брати Ван Егiки. До них олiя використовувалася для виготовлення лакiв, якими покривалися живописнi твори, виконанi темперою. При олiйному живописi треба притримуватися певноi технологii i особливо важливо пiдготувати основу для живопису, тобто картон, папiр, хiлст чи просто стiну. Для цього розроблено цiлий ряд спецiальних сумiшей, або ТСрунтiв.

Наш зiр не сприймаi одноразово чiтко, виразно предмети на рiзних планах. Об'iкти на якi ми спрямовуiмо свiй погляд, ми бачимо бiльш чiтко, все iнше, слабше, розпливчасте. Узакiнченому живописному етюдi не може бути однакових за кольором i свiтлостi мiсця тАУ повинно бути одне найбiльш свiтле i одне найтемнiше мiсце. Решта всi тони розмiщуються мiж цими крайнiми по силi тонами.

У роботi над етюдами пейзажу i натюрморту можна малювати мазком, створюючи гру кольорових плям при виявленнi форми предметiв. При цьому можна використовувати рiзнi прийоми. Покриття тонким шаром можна поiднувати з пастозними, рельiфними покриттями окремих мiсць, широкий мазок i кольоровi площини з дрiбними мазками для виявлення якоiсь деталi.

Проблема залучення молодших школярiв до мистецтва

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi