Формування у молодших школярiв читацьких iнтересiв у процесi роботи з дитячою художньою книжкою

Дипломна робота

ВлФормування у молодших школярiв читацьких iнтересiв у процесi роботи з дитячою художньою книжкоюВ»

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ. Психолого-педагогiчнi основи виховання читацьких iнтересiв:

1.1 Загальне поняття про iнтереси

1.2 Пiзнавальний iнтерес, його роль у формуваннi особистостi дитини

Роздiл II. Формування читацьких iнтересiв в ум0вах всеобучу

2.1 Виховання читацьких iнтересiв молодших школярiв у процесi оволодiння рiдною мовою i читанням

2.2 Позакласна робота з дитячою книжкою тАФ необхiдний засiб формування читацьких iнтересiв

Роздiл III. Експериментальне дослiдження ефективностi формування читацьких iнтересiв засобами дитячоi художньоi книжки:

3.1 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження

3.2 Вплив експериментальноi методики на результативнiсть формування читацьких iнтересiв у молодшому шкiльному вiцi засобами художньоi дитячоi книжки

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

Духовне вiдродження украiнського народу неможливо уявити без живодайного впливу художньоi лiтератури на формування нацiональноi самосвiдомостi, бо саме лiтература i одним iз активних чинникiв суспiльного виховання тАФ совiстi, моралi загальнолюдських цiнностей, iнтелiгентностi.

Змiни в усiх сферах нашого життя безпосередньо впливають i на лiтературну освiту школярiв. РЖнакше й бути не може, адже лiтература тАФ це вiдображення в художньому стилi життя людини та суспiльства з усiма складнощами i проблемами. Однак, щоб лiтература здiйснювала свою виховну роль, треба виробити у людинi вмiння читати художнi твори, належним чином сприймати дiйснiсть, вiдображену в художнiй формi, сформувати прагнення брати приклад з позитивних героiв. Сьогоднi стоiть завдання побудувати навчально-виховний процес таким чином, щоб розвивати в учнiв пiзнавальний iнтерес, вмiння самостiйно поповнювати своi знання, орiiнтуватися в потоцi науковоi i полiтичноi iнформацii. Зрозумiло, що це не може бути досягнуто без правильно органiзованоi i серйозно поставленоi роботи учнiв з перших днiв навчання з книгами iз доступного кола читання, без виховання в дiтей бажання i звички у вiльний час звертатись до книги, читати тi, якi пiдходять саме конкретнiй дитинi, а не комусь iншому. Тiльки тодi книга дозволить читачу ВлдоторкнутисяВ» до минулого i майбутнього, прийняти його чи вiдкинути, трансформувати в особистiсне переживання.

Саме вона допоможе дитинi задуматись над собою, усвiдомити своi сильнi i слабкi сторони, своi потреби i прагнення. Потрiбно пам'ятати настанови украiнського педагога

В.О.Сухомлинського про те, що Влчитання як джерело духовного багатства не зводиться до вмiння читати, з цього вмiння воно тiльки починаiться. Дитина може читати вiльно, безпомилково, але книжка не стала для неi тiiю стежкою, що веде до вершини розумового, морального, естетичного розвиткуВ».

Змiст i методика предмета ВлЧитанняВ» мають величезний потенцiал для морально-етичного, естетичного виховання; мовленнiвого, iнтелектуального i творчого розвитку дiтей засобами художнього слова. Хоча умiння читати розвиваiться на всiх уроках i життiвих ситуацiях, однак лише на уроках читання воно i об'iктом цiлеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяi умiнню стати повноцiнною навичкою, яка i iнструментом неперервноi освiти людини упродовж життя.

Державному стандартi початковоi загальноi освiти освiтня галузь ВлМови i лiтературиВ» представлено цiлiсно. ВлЧитанняВ» в нiй виступаi окремо як лiтературний компонент,, що i невiд'iмною складовою навчання украiнськоi мови. Вiн ТСрунтуiться на особливостях мовленнiвого розвитку молодших школярiв, урахуваннi iхнiх пiзнавальних потреб та на основi тематично-жанрового, художньо-естетичного та лiтературознавчого принципiв. Важливо, що у стандартi i у типовiй програмi позакласне читання представлене як органiчна складова курсу у виглядi змiстовоi лiнii ВлРобота з дитячою книжкою. Позакласне читанняВ», що сприятиме взаiмозв'язку урокiв класного i позакласного читання.

За матерiалами апробацii програм i пiдручникiв iх авторами здiйснено розвантаження i упорядкування кола дитячого, читання з метою посилення мотивацiйноi та естетичноi складовоi читацькоi дiяльностi учнiв.

У зв'язку з необхiднiстю забезпечити цiлеспрямоване формування у школярiв навчальних досягнень, якi передбаченi Державним стандартом, у типовiй програмi запроваджено компетентнiсний пiдхiд. Стосовно читацькоi дiяльностi, то ii втiлення знайшло вияв у структуруваннi вимог до результативноi складовоi засвоiння програми вiдповiдно до функцiй кожноi змiстовоi лiнii. Тому так по-рiзному формулюються результати (скажiмо, учень маi уявлення про жанри i вмii розрiзняти iх, умii складати розповiдь, план. називаi основнi елементи книжки, вмii пiсля попередньоi пiдготовки свiдомо, правильно, плавно читати з дотриманням засобiв виразностi i т. iн.). Це даi вчителевi чiткi орiiнтири щодо цiлей урокiв, iх результативностi, що в свою чергу зумовлюi необхiднiсть обТСрунтованого вибору i застосування рiзноманiтних методичних прийомiв i засобiв для досягнення саме вказаного результату. Особливу увагу звертаiмо на необхiднiсть вiдпрацювання повноцiнного умiння читати i розумiти тексти, яке i мiжпредметним базовим умiнням. За результатами монiторингу цього умiння у випускникiв початковоi школи виявлена необхiднiсть бiльш продуктивно забезпечувати цей аспект навчання. Зокрема, i потреба систематично з нарощуванням складностi та достатньоi частотностi пропонувати дiтям визначити послiдовнiсть подiй у текстi, головну думку прочитаного, висловити оцiннi судження, встановлювати причиново-наслiдковi звтАЩязки тощо.

Впровадження iдей особистiсно зорiiнтованого навчання зобов'язуi вчителiв активно i послiдовно застосовувати на уроках рiзнi моделi спiвпрацi дiтей (парна, групова робота, iгровi прийоми, iнсценiзацiя, змiна ролей), завдання рiзноi складностi, залучання учнiв до лiтературноi творчостi та самооцiнки тощо.

У методичних пошуках ефективностi уроку читання i великi резерви: варiативнiсть його побудови, застосування емоцiйно привабливих елементiв (iгрового сюжету, девiзiв, оцiнка форми урокiв), використання музики, образотворчого мистецтва i краiзнавчого матерiалу, заохочення дiтей до використання короткочасних проектiв та iн.

Змiстова лiнiя ВлРобота з дитячою книжкою. Позакласне читанняВ» реалiзуiться через систему спецiальних занять. Час на iх проведення видiляiться iз загальноi кiлькостi годин, передбачених на уроки читання.

У 1 класi на роботу з дитячою книжкою рекомендуiться вiдводити до 20 хв. уроку з навчання грамоти (1 раз на тиждень). Якщо учнi класу мають достатнiй рiвень розвитку навички читання, учитель може проводити заняття упродовж усього року. У 2- 4 класах уроки проводяться 1 раз на 2 тижнi (17 годин на рiк).

Особливiсть таких занять полягаi в тому, що вони покликанi формувати у школярiв спецiальнi умiння самостiйно i продуктивно працювати з дитячими книжками, рiзними за типом видання, обсягом, жанровим, тематичним спрямуванням; iншими джерелами друкованоi продукцii для знаходження потрiбноi iнформацii; умiння орiiнтуватися у свiтi книжок i вибирати iх для задоволення власних пiзнавальних потреб, читацьких iнтересiв.

З метою рацiонального проведення урокiв роботи з дитячою книжкою крiм класних занять педагог передбачаi бiблiотечнi заняття, якi проводяться у кожному класi кiлька разiв на рiк у шкiльнiй та дитячiй (районнiй, мiськiй) бiблiотецi, а також лiтературнi ранки, вiкторини, екскурсii i т. iн.

Обiзнанiсть в доступному колi читання розширюi сферу пiзнавальних iнтересiв школярiв. Бажання прочитати книгу, яку вибрав сам, вмiння користуватися нею розширюi творчу уяву дитини, привчаi думати про книги i iх героiв, про тих, хто пише книги, про людей, про своi мiсце серед них.

Тому незаперечний i той факт, що виховання в учнiв любовi до книги, вироблення в них глибоких читацьких iнтересiв тАФ одне з головних завдань, яке необхiдно розвтАЩязати на сучасному етапi реформи загальноосвiтньоi школи.

Тема дипломноi роботи ВлФормування читацьких iнтересiв у молодшому шкiльному вiцi засобами художньоi дитячоi книжкиВ» i актуальною сьогоднi, коли соцiологи, батьки, вчителi вiдзначають, що учнi стали менше читати, частина з них вважаi читання Влнепродуктивною тратою часуВ», пропонуi процес читання якось механiзувати, надаi перевагу екранiзованим версiям творiв.

ОбтАЩiктом дослiдження i процес взаiмодii учня з дитячою художньою книжкою, спрямований на формування читацьких iнтересiв.

Предмет дослiдження: психолого-дидактичнi основи формування читацьких iнтересiв в сучаснiй початковiй школi.

Метою дипломноi роботи i аналiз психолого-педагогiчних основ формування читацьких iнтересiв.

Завдання дослiдження: Визначити психолого-педагогiчнi основи формування читацьких iнтересiв в молодшому шкiльному вiцi.

З'ясувати найбiльш ефективнi форми i методи органiзацii самостiйного дитячого читання в сучаснiй школi

Провести експериментальне дослiдження з метою визначення рiвня сформованостi читацьких iнтересiв учнями молодшого шкiльного вiку.

Гiпотеза: ефективне формування читацьких iнтересiв у молодшому шкiльному вiцi засобами дитячоi художньоi книжки можливе за умови:

правильноi органiзацii самостiйного дитячого читання;

знання учнями широкого кола доступних книг;

3) всебiчноi дiяльностi з книгою i серед книг.

Дипломна робота складаiться зi вступу, трьох роздiлiв, якi включають сiм параграфiв, висновкiв, списку використаних джерел.

В процесi написання дипломноi роботи використовувалися теоретичнi i емпiричнi методи дослiдження. Основними методами стали: аналiз психолого-педагогiчноi лiтератури i психолого-педагогiчний експеримент. Що стосуiться практичноi частини, то визначальними були працi Джежелей О.В., Поварiна С.Н., Свiтловськоi Н.Н., в яких висвiтлюються питання визначення основних методiв органiзацii дитячого читання i шляхiв формування читацьких iнтересiв в сучаснiй школi.

Питання ролi iнтересу в навчаннi i шляхiв його формування i предметом педагогiчних i психологiчних дослiджень, якi здiйснювали Б.Г.Ананьiв, Л.РЖ.Божович, С.Л.Рубiнштейн, О.РЖ.Киричук, Г.РЖ.Щукiна. Проте, наукових праць, спецiально присвячених проблемi читацьких iнтересiв майже немаi. Тому дана проблема у психолого-педагогiчнiй лiтературi потребуi ще свого розвитку.

Роздiл РЖ. Психолого-педагогiчнi основи виховання читацьких iнтересiв

1.1 Загальне поняття про iнтерес

В контактi з навколишнiм свiтом людина стикаiться з новими предметами i сторонами дiяльностi. Коли в силу тих чи iнших обставин що-небудь набуваi деяке значення для людини, воно може викликати в неi iнтерес тАФ специфiчну спрямованiсть на нього особистостi.

Вчення про iнтерес посiдало значне мiсце в багатьох наукових працях. Як складне i значиме для особистостi утворення воно маi багато рiзноманiтних трактовок.

Так, наприклад, фiлософ Гельвецiй К.А. пов'язував поняття iнтересу з усiм, що може дати повне задоволення або позбавити нас вiд страждань. ВлЯкщо фiзичний свiт, - писав вiн, - пiдлягаi законам руху, то свiт духовний не менше пiдлягаi законовi iнтересу. На землi iнтерес i всесильним показником, який змiнюi на очах усi iстоти i вигляд всякого предметаВ».

По-рiзному дивилися на феномен iнтересу зарубiжнi психологи i педагоги. Однi розглядали iнтерес як вроджену властивiсть людини (РЖ.Ф. Гербарт), iншi бачать його властивiстю вiку, iнстинктом бажання, яке вимагаi задоволення (Е. Клапаред).

Рiзнi теорii iнтересу приводили багатьох вчених до ототожнення iнтересу з такими психiчними процесами як воля, мислення, емоцii, за ним слiдувала пряма вiдмова вiд самого феномену ВлiнтересВ» i визнання непотрiбностi цього поняття в психологii i педагогiцi.

Ще в 1946 роцi Е. Клапаред сформулював свою психо-бiологiчну концепцiю iнтересу в працi ВлПсихологiя дитини i експериментальна педагогiкаВ». РЖнтерес, на його думку - це симптом потреб, iнстинкт бажання, який вимагаi задоволення. Кожен момент органiзму являi собою прояв ним свого iнтересу. ОбтАЩiкти, якi збуджують iнтерес дитини змiнюються з вiком.

Англiйський словник психологiчних термiнiв визначаi, що в iнтересi бачать тенденцiю займатися дiяльнiстю, процесом занять.

У вiтчизнянiй психологii загальна теорiя iнтересу представлена у працях Рубiнштейна С.А., Мясiщева В.РЖ., Ананьiва Б.Г., Щукiноi Г.РЖ., Божович Л.РЖ. i iн.

Так, Рубiнштейн С.А. визначаi iнтерес як вибрану спрямованiсть людини, ii уваги, думок, помислiв.

Мясiщев В.РЖ. визначаi iнтерес як активне пiзнавальне вiдношення людини до свiту.

Таким чином, психологiчне поняття ВлiнтересВ» вiдображаi множину значимих процесiв тАФ вiд одиничних до iх сукупностi, i виражаiться в тенденцiях, потребах, вiдношеннях.

Ще складнiшим i завдання розкриття сутi iнтересу, коли хочуть виявити його мiсце в структурi особистостi. Що таке iнтерес? Чи це аспект здiбностей? Нахилiв? Риса особистостi? ii iндивiдуальна характеристика? Чiткоi вiдповiдi на це питання немаi. Проте, ще в 70-тi роки Дональд Супер висловив думку про те, що iнтерес тАФ це не нахил, не риса особистостi, а це щось iнше, що поiднуi в собi частково нахили, частково характер i частково риси особистостi.

РЖнтерес, як своiрiдний феномен, iснування i вплив якого на особистiсть не пiдлягаi сумнiву, визначаiться через призму багатьох iнших, вплетених в нього i взаiмозвтАЩязаних з ним процесiв. Очевидно, що це пояснюi iснування даного феномену, який не iзольований, не вiдособлений вiд багатьох iнших процесiв, в тому числi емоцiй, волi, iнтелекту, а являi собою iх своiрiдний сплав. Саме це i i цiнним в працях сучасних психологiв, оскiльки вони намагаються розглядати iнтерес не вiдокремлено, а в цiлiснiй структурi особистостi, в свiтi визначаючих особистiсть вiдношень i потреб. В дiйсностi iнтерес виступаi перед нами:

i як вибрана спрямованiсть психiчних процесiв людини на обтАЩiкти i явища навколишнього свiту;

i як тенденцiя, прагнення, потреба людини займатися саме даною областю явища, даною дiяльнiстю, яка приносить задоволення;

i як збудник активностi особистостi, пiд впливом якого всi психiчнi процеси протiкають iнтенсивно i напружено, а дiяльнiсть стаi захоплюючою i продуктивною;

i як особливе, вибране вiдношення до навколишнього свiту, до його обтАЩiктiв, явищ, процесiв [ 77; 5 ].

Розглядаючи джерело iнтересiв людини, бiльшiсть психологiв i педагогiв вважаi, що таким i навколишнiй свiт. Тобто iнтереси виникають пiд впливом суспiльного життя людини, в процесi ii дiяльностi, спрямованоi на задоволення тих чи iнших потреб. Так, потреба людини в спiлкуваннi з iншими людьми породжуi у неi iнтерес до них. З iншого боку, iнтерес до певних обтАЩiктiв, виникаючи пiд впливом вражень вiд предметiв зовнiшнього свiту, закрiплюючись i розвиваючись через дiяльнiсть, перетворюiться в дiйову потребу. Поза звтАЩязком з навколишнiм середовищем, поза дiяльнiстю iнтерес людини не може розвиватися. В свiтi немаi нiчого, з чим би ми взаiмодiяли безпосередньо чи опосередковано i що не являло б для нас певноi цiнностi, а отже - i певного iнтересу. Тому iнтерес ще можна розглядати i як оцiнне ставлення людини до явищ навколишнього свiту, що мають певне значення для ii iснування i життiдiяльностi. З цiii позицii деякi психологи вважають неправомiрним зводити iнтерес лише до потреби в знаннях, до пiзнавальноi потреби.

В iнтересi поiднано iднiсть об'iктивного i суб'iктивного. Залежно вiд обставин субтАЩiкт iнтересу може бути конкретним iндивiдом, певною соцiальною групою (сiм'iю, виробничим або шкiльним колективом тощо).

Те, що маi значення для субтАЩiкта ми називаiмо обтАЩiктом, або носiiм iнтересу. Ним може бути природа, певний вид дiяльностi, соцiально-iсторичне явище або iнша людина, оскiльки вони залученi в орбiту життiдiяльностi субтАЩiкта. Завдяки iнтересу встановлюiться звтАЩязок субтАЩiкта з об'iктивним свiтом. Все, що складаi предмет iнтересу, взяте людиною з обтАЩiктивноi дiйсностi. Але предметом iнтересу для людини i далеко не все, а тiльки те, у чому вона вiдчуваi потребу, необхiднiсть, що маi для самоi особистостi особливе значення i цiннiсть. Тому ставлення людини до предметiв i явищ навколишнього свiту маi вибiркове спрямування [ 50; 111 ]. За словами Рубiнштейна С.А., iнтерес завжди маi двостороннi вiдношення. Якщо людину iнтересуi який-небудь предмет, то це означаi, що цей предмет для людини i iнтересним.

Фiзiологiчним механiзмом iнтересу як вибiрковоi спрямованостi i певна система нервових зв'язкiв, що утворюються пiд впливом рiзних умов i залежить вiд стану людини та ii iндивiдуальностi, вiд безпосереднiх вражень особистостi та ii багатогранного минулого досвiду. При цьому умовнi зв'язки встановлюються не за будь-яких умов, а тiльки тодi, коли подразник маi для людини життiве значення.

За словами Рубiнштейна С.А., специфiка iнтересу полягаi в тому, що iнтерес тАФ це зосередженiсть на визначеному предметi думок, якi викликають бажання ближче ознайомитись з ним, глибше в нього проникнути. РЖнтерес тАФ це спрямованiсть особистостi, яка полягаi в зосередженостi ii помислiв на визначеному предметi. Пiд помислом слiд розумiти складне утворення тАФспрямовану думку, думку-участь, яка маi емоцiйне забарвлення.

Ряд психологiв намагалися поiднати феномен ВлiнтересуВ» з такими особистiсними властивостями, як потреби i вiдношення. Близькiсть iнтересу до сфери потреб даi основу деяким психологам стверджувати, що iнтерес тАФ це усвiдомлена потреба. Однак вiдмiннiсть iнтересу вiд потреб в тому, що потреба виражаi дефiцит чого-небудь, а iнтерес тАФ вибiрковiсть предметiв, явищ навколишнього свiту. Вiн виявляiться в спрямованостi уваги, думок, помислiв, а потреба тАФ у потягах, бажаннях, волi. Тому, за словами Рубiнштейна С.А. iнтереси являються специфiчними мотивами культурноi, i, частково, пiзнавальноi дiяльностi людини. Прагнення звести iнтерес до потреби, визнавши його виключно як усвiдомлену потребу, несумiсне. Усвiдомлення потреби може викликати iнтерес до предмета, який зможе ii задовольнити, але неусвiдомлена потреба теж являiться потребою, а не iнтересом [ 50; 112 ]. Звичайно, в iдинiй багатообразнiй спрямованостi особистостi всi сторони взаiмопов'язанi, тому iнтерес i потреба мiж собою теж пов'язанi. Зосередження бажань на якому-небудь предметi зазвичай тягне зосередження на ньому iнтересу; зосередження ж на предметi iнтересу, помислiв породжуi специфiчне бажання ближче познайомитись з предметом, глибше в нього проникнути. Проте повнiстю бажання i iнтерес спiвпадати не можуть.

Що стосуiться зв'язку iнтересу i ставлення, то ця проблема виступаi бiльш ясною, хоч i ii не можна вважати повнiстю вирiшеною. Керуючись гносеологiiю, можна стверджувати, що вибiркова спрямованiсть iнтересу завжди пов'язана i з вiдношенням його до предмету iнтересу. Байдужого iнтересу не буваi, оскiльки в ньому завжди представлене емоцiйне начало. Слiдуi, що iнтерес породжуi позитивне ставлення до даноi областi.

РЖстотна властивiсть iнтересу полягаi в тому, що вiн завжди направлений на той чи iнший предмет. Якщо про захоплення i потреби на стадii захоплень можна ще говорити як про внутрiшнi iмпульси, якi вiдображають внутрiшнiй органiчний стан i спочатку свiдомо не пов'язаних з об'iктом, то iнтерес являiться iнтересом до того чи iншого об'iкту, до чого-небудь або до кого-небудь. Зовсiм безпредметних iнтересiв не буваi.

РЖнтерес маi складну психологiчну структуру, чим i зумовлюiться сила його впливу на розвиток особистостi. Вiн не являi собою окремого конкретного психiчного явища, яким i, наприклад, мислення, сприйняття, пам'ять. РЖнтерес i певною формою зв'язку мiж потребами особистостi i об'iктами, що iх задовiльняють. У складному ставленнi людини до предметного свiту в органiчнiй iдностi взаiмодiють емоцiйнi, iнтелектуальнi i вольовi процеси. Це i i основою сильного збуджувального впливу iнтересу на розвиток рiзних психiчних процесiв (пам'ятi, уяви, уваги тощо).

РЖнтерес тАФ це мотив, який дii в силу своii усвiдомленоi значимостi i емоцiйностi. В будь-якому iнтересi в якiйсь мiрi представленi цi два моменти, але спiввiдношення мiж ними на рiзних рiвнях усвiдомленостi може бути рiзним. Якщо загальний рiвень усвiдомленостi даного iнтересу не досить високий, тодi перевагу може мати емоцiйна привабливiсть. На цьому рiвнi свiдомостi на питання про те, чому це цiкавить, вiдповiдь може бути тiльки одна: цiкавить тому, що цiкавить, подобаiться тому, що подобаiться.

Чим вищий рiвень свiдомостi, тим бiльшу роль в iнтересi маi усвiдомлення об'iктивноi значимостi тих задач, в якi включаiться людина. Проте, яке б не було сильне усвiдомлення об'iктивноi значимостi вiдповiдних задач, воно не може виключити емоцiйноi привабливостi того, що викликаi iнтерес. При ii вiдсутностi буде усвiдомлення значимостi, обов'язку, але не буде iнтересу.

Як бачимо, iнтерес нерозривно пов'язаний з пiзнавальною дiяльнiстю людини i особливо з ii мисленням. Об'iктом ii iнтересу стаi те, що в якiйсь мiрi пiзнано нею i разом з тим несе в собi цiлий ряд непiзнаних сторiн. Чим бiльше якийсь об'iкт даi матерiалу для мислительноi дiяльностi, тим бiльше вiн може викликати до себе iнтерес. Проте iнтерес не може вважатися суто пiзнавальною властивiстю особистостi. Як вже зазначалося в ньому виразно виступають емоцiйнi моменти. Актуально, iнтерес переживаiться людиною як стан, пронизаний позитивними емоцiями. Ця особливiсть iнтересу приводила деяких психологiв до тлумачення його як одного з почуттiв, частiше всього iнтелектуальних або як особливоi Влсхильностi почуттяВ» [47; 495). Так, О.Г. Ковальов стверджував, що головною ознакою iнтересу може бути тiльки стiйке позитивне емоцiйне ставлення особистостi до об'iкта. Сам емоцiйний стан, викликаний iнтересом, або, точнiше, емоцiйний компонент iнтересу, маi специфiчний характер, вiдмiнний вiд того, яким супроводжуiться або в якому виражаiться потреба. Коли не одержують задоволення потреби, жити важко, проте коли немаi iнтересiв, жити нудно. Все це свiдчить про те, що з iнтересом пов'язанi специфiчнi прояви в емоцiйнiй сферi.

Оскiльки психологiчна природа iнтересу маi активний, дiяльний характер, дехто з учених вбачав в iнтересi лише вольовий феномен, тобто вважав вольовi процеси основою iнтересу, найiстотнiшою його особливiстю. З таким твердженням не можна погодитись. Уже той факт, що iнтереси можуть бути протилежно рiзними за своiю силою, дiiвiстю.. [23; 255 ], свiдчить про те, що вольовий елемент не i складовим iнтересу. Адже коли ми говоримо, що крiм iнтересiв дiйових, якi глибоко впливають на життя i дiяльнiсть людини, спонукаючи ii до систематичних i цiлеспрямованих дiй в певному напрямi, i iнтереси пасивнi, то цим уже логiчно виключаiмо вольовий елемент з iнтересу. Отже, можна вважати, що iнтереси стимулюють нашу волю, i однiiю з умов уваги людини до тих чи iнших об'iктiв. Крiм того, являючись вираженням загальноi спрямованостi особистостi, iнтерес, разом з тим активiзуi всi психiчнi процеси тАФ сприйняття, пам'ять, мислення. Спрямовуючи iх у визначене русло, iнтерес, разом з тим активiзуi дiяльнiсть людини. Коли людина працюi з iнтересом вона, як вiдомо, працюi легше i продуктивнiше.

Як зазначалося вище, iнтерес породжуiться в дiяльностi. Тим самим iнтерес породжуi нахил або переходить в неi. Ми розумiiмо iнтерес як вибiркову спрямованiсть на предмет, яка збуджуi нас займатися ним, i нахил як спрямованiсть на вiдповiдну дiяльнiсть. Це не i тотожнi поняття, проте мiж ними iснуi зв'язок. Так, наприклад, в тiii чи iншоi людини iнтерес до технiки може поiднуватись з вiдсутнiстю нахилу до дiяльностi iнженера. Таким чином, в серединi iдностi можливе i протирiччя мiж iнтересом i нахилом.

Проте, оскiльки предмет, на який спрямована дiяльнiсть, i дiяльнiсть, спрямована на цей предмет, нерозривно пов'язанi i переходять один в одного, iнтерес i нахил теж взаiмопов'язанi i тому важко встановити мiж ними границю [ 50; 113].

РЖнтереси людей дуже рiзноманiтнi за своiм змiстом i особливостями впливу. Змiст iнтересiв частiше всього визначаi iх суспiльну цiннiсть. В однiii людини iнтереси можуть бути спрямованi на суспiльну роботу, на науку чи мистецтво, в iншоi тАФ на колекцiонування марок, на моду. Як бачимо, данi iнтереси подiляють на навчальнi, читацькi, трудовi, професiйнi, естетичнi, науковi, громадськi та iн.

РЖнтереси диференцiюють також за тривалiстю i глибиною. За тривалiстю iх подiляють на довготривалi, тобто такi, що дiють в людини довгий час, iнодi протягом усього життя, i бiльш або менш короткочаснi, такi, що з'явившись, скоро проходять, поступаючись мiсцем iншим РЖнтересам. Вони рiзняться i за глибиною. Глибокi iнтереси тiсно пов'язанi з усiм життям особистостi, ii потребами, прагненнями, ii дiяльнiстю. Вони пронизують все психiчне життя людини i вiдiграють в ньому важливу роль.

В iнтересi до того чи iншого об'iкту розрiзняють безпосереднiй та опосередкований iнтерес. Про наявнiсть безпосереднього iнтересу говорять в тому випадку, коли учень цiкавиться самим навчанням i ним керуi прагнення до знань. Опосередкований iнтерес направлений не на знання як таке, а на щось з ним пов'язане, наприклад, на перевагу, яку може дати колись освiта. В даному випадку маi мiсце особистiсна вигода. Проте, з однiii сторони, будь-який безпосереднiй iнтерес зазвичай опосередкований усвiдомленням важливостi, значимостi, цiнностi даного предмету; з iншоi сторони, не менш важливим i цiнним, нiж здатнiсть проявити iнтерес, вiльний вiд власноi вигоди, являiться здатнiсть робити справу, яка не представляi безпосереднього iнтересу, але являiться важливою, суспiльно-значимою. Проте, якщо дiйсно усвiдомити значимiсть справи, то вона обов'язково стане цiкавою. Таким чином, опосередкований iнтерес переходить в безпосереднiй.

РЖнтереси характеризуються своiм розподiлом. В одних iнтерес може бути повнiстю зосереджений на якому-небудь предметi, що приводить до одностороннього розвитку особистостi i являiться разом з тим результатом такого одностороннього розвитку. В iнших i два або навiть декiлька центрiв, навколо яких групуються iх iнтереси. Це може призвести до того, що людина не зможе повнiстю вiддатися якiйсь дiяльностi чи якомусь напрямку. Проте можливе i таке положення, при якому iнтереси, достатньо широкi i багатостороннi, сконцентрованi в однiй областi i при тому настiльки пов'язанi з iстотними сторонами людськоi дiяльностi, що навколо цього iдиного стержня може згрупуватися достатньо розгалужена система iнтересiв. Саме така структура iнтересiв i найбiльш благополучною для всестороннього розвитку особистостi.

Крутецький В.А. i Рубiнштейн С.Л. подiляють iнтереси за силою на активнi i пасивнi. В одних випадках iнтерес може виражатися лише в деякiй спрямованостi особистостi, внаслiдок чого людина скорiше зверне увагу на той чи iнший предмет, якщо вiн виникаi незалежно вiд ii старань. Це пасивний iнтерес. В iншому випадку iнтерес може бути наскiльки сильним, що людина активно шукаi його задоволення. В цьому випадку iнтерес стаi безпосереднiм мотивом для реальних практичних дiй. Однак розмежування пасивного i активного iнтересу не i абсолютним: пасивний iнтерес легко переходить в активний i навпаки.

Сила iнтересу дуже часто поiднуiться з його стiйкiстю. В дуже iмпульсивних, емоцiйних, нестiйких натур буваi, що той чи iнший iнтерес, поки вiн i домiнуючим, являiться iнтенсивним, активним, але вiн дii недовго: один iнтерес швидко змiнюiться iншим. Стiйкiсть iнтересу проявляiться в тривалостi, на протязi якого вiн зберiгаi свою силу: час служить кiлькiсною мiрою стiйкостi iнтересу. В своiй основi стiйкiсть iнтересу визначаiться глибиною, тобто ступенем зв'язку iнтересу з основним змiстом i властивостями особистостi. Таким чином, першою умовою самоi можливостi iснування в людини стiйких iнтересiв i наявнiсть у даноi особистостi стержня, генеральноi життiвоi лiнii. Якщо ii немаi, тодi немаi i стiйких iнтересiв.

Незважаючи на те, що всi психiчнi властивостi i процеси взаiмодiють мiж собою, оскiльки належать однiй i тiй самiй особистостi, мiж впливом iнтересу i впливом будь-якого iншого психiчного процесу i значнi вiдмiнностi, а саме:

РЖнтерес впливаi на всi без винятку психiчнi процеси, а вплив кожного з них часто буваi досить обмеженим, тобто стосуiться переважно одного об'iкта.

Вплив iнтересу на психiчнi процеси завжди позитивний, тобто вiн стимулюi, активiзуi iх у той час як вплив деяких iнших психiчних процесiв може бути i гальмiвним.

Основною ознакою iнтересу i те, що вiн впливаi на iншi процеси, маючи властивiсть спрямовувати дiяльнiсть людини в певному напрямi. РЖншi ж процеси впливають один на одного i на iнтерес, оскiльки вони належать однiй i тiй же особистостi, тому замiна одного з них, як правило, не позначаiться на iнших.

У загальнiй спрямованостi особистостi iнтерес i ii iнтелектуальною та емоцiйною реакцiiю на явища дiйсностi, що сприяi духовному збагаченню людини, здоровiй iнтелектуалiзацii будь-якоi дiяльностi.

РЖнтерес, тобто спрямованiсть уваги, помислiв, може викликати все, що так чи iнакше пов'язане з почуттям, з сферою людських емоцiй. Нашi думки легко зосереджуються на дiяльностi, яка нам дорога, на людинi, яку ми любим.

РЖнтерес i вiдносно постiйною, стiйкою i важливою рисою особистостi, тiсно пов'язаною з ii свiтоглядом. Вiн характеризуi часто життiве самовизначення людини. Цим iнтерес вiдрiзняiться вiд тимчасовоi зацiкавленостi, яка може мати ситуацiйний характер i не виявляти сталого вибiркового ставлення людини до тих чи iнших об'iктiв галузей дiяльностi.

1.2 Пiзнавальний iнтерес, його роль у формуваннi особистостi дитини

РЖнтерес завжди маi визначену предметну спрямованiсть, iнтереси людини рiзноманiтнi, як i рiзноманiтним i навколишнiй свiт. Однак, iз рiзноманiтностi предметiв, явищ навколишнього свiту в iнтересi кожноi особистостi вибiрково вiдображаiться саме те, що значиме, важливе, цiнне для самоi особистостi, що пов'язане з ii iндивiдуальним досвiдом i розвитком.

За предметною спрямованiстю iнтересiв i органiчно пов'язаними з ними сферами дiяльностi розрiзняють iнтереси художнi, психiчнi, пiзнавальнi РЖ т.д. В свою чергу, в серединi кожноi з вказаних областей може бути бiльш тонка диференцiацiя iнтересiв до особливих видiв спорту, мистецтва, лiтератури.

Особливою i важливою областю феномена ВлiнтересВ» являiться пiзнавальний iнтерес. Пiзнавальний iнтерес стосуiться рiзних областей пiзнавальноi дiяльностi. Вiн може бути широким, розмитим, зосередженим на одержаннi iнформацii взагалi, на пiзнання нового про рiзнi сторони предметного свiту i заглиблення у визначену область пiзнання, в ii теоретичнi основи, в ii iстотнi зв'язки i закономiрностi.

В психологii пiзнавальний iнтерес розглядаiться як особлива вибiркова спрямованiсть особистостi на процес пiзнання; ii вибiрковий характер виражаiться в тiй чи iншiй предметнiй областi знань. В цю область людина намагаiться проникнути, щоб вивчити, оволодiти ii цiнностями.

В той же час пiзнавальний iнтерес тАФ це глибоко особистiсне утворення, яке не зводиться до окремих властивостей i проявiв.

Його психологiчну природу складаi нероздiльний комплекс життiво-важливих для особистостi процесiв (iнтелектуальних, емоцiйних, вольових).

З приходом дитини до школи, об'iктом ii пiзнавальних iнтересiв являiться змiст навчальних предметiв, оволодiння якими складаi основне призначення учiння.

Звiдси слiдуi, що в сферу пiзнавального iнтересу включаються не тiльки одержанi знання, але i процес оволодiння цими знаннями.

В психологii розрiзняють поняття iнтересу як спрямованостi на предмет i поняття нахилу як спрямованостi на дiяльнiсть. Застосовуючи до пiзнавального iнтересу такi розбiжностi слiд мати на увазi, що будь-який iнтерес в його розвинутому виглядi, а особливо пiзнавальний, не споглядальний, а продуктивний, тобто пов'язаний не тiльки з предметом, але i з дiяльнiстю.

Дiйсно, можна пiд впливом естетичного, художнього iнтересу часто вiдвiдувати театр, бути активним глядачем, але не мати нахилу грати на сценi. РЖнтерес i нахил в цiй областi в бiльшостi людей не спiвпадаi, тiльки частина з них стаi акторами. Однак i iнтерес до театру веде за собою визначену дiяльнiсть тАФ дiяльнiсть глядача, iнтерес до книг тягне за собою дiяльнiсть читача, яка збагачуi особистiсть.

Пiзнавальний iнтерес може набути характеру нахилу, якщо людина посилено i систематично займаiться визначеним видом дiяльностi, надаi перевагу цьому виду дiяльностi перед iншою, якщо, нарештi, вона пов'язуi з ним життiвi плани. Проте в реальних умовах шкiльного навчання далеко не кожен до цього прагне i зовсiм не обов'язково добиватись того, щоб кожен школяр мав нахил займатися лиш визначеною областю знань. Ця лiнiя скорiше всього пов'язана з теоретичними, а потiм i професiйними iнтересами.

Пiзнавальний iнтерес не завжди i не обов'язково розвиваiться в нахил. Цiннiсть його для розвитку особистостi полягаi в тому, що пiзнавальна дiяльнiсть в данiй предметнiй областi пiд впливом iнтересу до неi активiзуi психiчнi процеси особистостi, приносить iй глибоке iнтелектуальне задоволення, вiдповiдний емоцiйний пiдйом. Тобто пiзнавальний iнтерес виступаi як важливий мотив активностi людини, ii пiзнавальноi дiяльностi.

Елемент пiзнавальноi активностi маi мiсце в будь-якому iнтересi, тому що цiкавлячись предметом чи явищем людина, звичайно, хоче ближче його пiзнати, ознайомитись з ним.

В.РЖ. Мясiщев, наприклад, визначав iнтерес як саме активне пiзнавальне вiдношення, тому що при всякому iнтересi ми прагнемо, говорить вiн, бути в центрi накопичуючоi iнформацii. Цiii же позицii дотримуються В.Г. РЖванов, А.П. Архипов.

Проте даний погляд на iнтерес не роздiляi А.Г. Ковальов. На його думку, психологи, якi дотримуються такоi позицii, в дiйсностi звужують поняття iнтересу i зводять його до пiзнавального iнтересу, хоч фактично вони не заперечують i iнших iнтересiв, якими живе особистiсть. Очевидно, що iнтерес як властивiсть спрямованостi особистостi тАФ складне i динамiчне явище, пов'язане з iншими властивостями спрямованостi i опосередковано ними.

Щукiна Г.РЖ. вважаi, що дане судження i правомiрним в тому вiдношеннi, що воно спрямоване на видiлення пiзнавального iнтересу як особливоi областi iнтересiв людини. Суть пiзнавального iнтересу полягаi в тому, що об'iктом його являiться саме процес пiзнання, який характеризуiться прагненням проникнути в суттiвiсть явищ, пiзнанням теоретичних, наукових основ визначеноi областi знань, вiдносно стiйким бажанням до постiйного глибокого i змiстовного iх вивчення.

В зарубiжнiй лiтературi термiн Влпiзнавальний iнтересВ» не фiгуруi, проте деякi джерела дають нам термiн Влiнтелектуальний iнтересВ», хоча цей термiн не включаi всього того, що входить в поняття Влпiзнавальний iнтересВ». По-перше, тому що даний термiн можна прийняти як вираження певного погляду на iнтерес, але з позицii чисто iнтелектуальноi концепцii. По-друге, пiзнання включаi в себе не тiльки iнтелектуальнi процеси, але i елементи практичних дiй, поiднаних з актом пiзнання.

Виникнення пiзнавального iнтересу часто пов'язують з появою у дiтей раннього вiку таких запитань, як Влзвiдки?В», Влчому?В», Влщо таке?В». Звичайно, данi запитання маленькоi дитини виступають як вияв допитливостi, проте це i лише передумова пiзнавального iнтересу.

Своiрiднiсть же пiзнавального iнтересу полягаi в складному пiзнавальному вiдношеннi до свiту предметiв, явищ, знань про них, до наукових областей. Це вiдношення виявляiться в поглибленому вивченнi, в постiйному i самостiйному добуваннi знань з галузi, яка цiкавить, в активному i дiяльному накопиченнi для цього способiв, в настирливому подоланнi труднощiв, якi лежать на шляху оволодiння знаннями i способами iх одержання [77; 12].

Дослiдниця

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi