Дидактична гра в системi органiзацiйних форм навчання
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Дидактична гра в системi органiзацiйних форм навчання
1.1 Форми органiзацii занять у ПТНЗ
1.2 Урок як основна форма органiзацii навчання
1.3 Нетрадицiйнi форми органiзацii занять
Роздiл 2. Методика органiзацii занять з кулiнарii у формi гри
2.1 Особливостi застосування дидактичних iгор на заняттях з кулiнарii
2.2 Особливостi розробки та проведення уроку-гри
Роздiл 3. Визначення ефективностi впливу уроку гри на активiзацiю пiзнавальноi дiяльностi учнiв
3.1 Урок-гра на тему тАЮНайкращий кулiнар"
3.2 Аналiз експериментальних даних щодо застосування дидактичних iгор на заняттях з кулiнарii
Висновки
Словник основних термiнiв
Список використаних джерел
Додатки
Основним формам та методам навчання, вiд яких залежить немалий успiх роботи вчителя i школи, присвячений не один десяток фундаментальних дослiджень як в теорii педагогiки, так i в приватних методиках викладання окремих навчальних предметiв. РЖ не дивлячись на це, проблема як в теорii навчання, так i в реальнiй педагогiчнiй практицi залишаiться дуже актуальною i час вiд часу породжуi гострi дискусii на сторiнках педагогiчноi лiтератури. Вони пояснюються безперервними спробами теоретикiв-дидактiв перейти вiд емпiричних описiв окремих груп методiв до обТСрунтування науковоi системи методiв навчання i пояснення iх сутностi на основi розкриття природи методiв навчання i розробки основ iх класифiкацii.
Отже, актуальнiсть проблеми i зумовила вибiр теми дослiдження "Вплив дидактичноi гри на стимулювання навчальноi дiяльностi учнiв ПТНЗ".
Актуальнiсть. Становлення загальноосвiтньоi школи як базовоi ланки у системi безперервноi освiти пред'являi новi вимоги до знань, зокрема в забезпеченнi iх узагальненостi й системностi. Важливо домогтися не стiльки запам'ятовування конкретних вiдомостей, скiльки досягти усвiдомлення загальних закономiрностей, виробити в учнiв здатнiсть вводити новi знання в систему ранiше засвоiного, сформувати умiння пiзнавальноi дiяльностi на рiвнi iхнього вiльного практичного застосування.
Реалiзацiя названих завдань вимагаi значного розширення сфери, урiзноманiтнення видiв та змiни характеру навчальноi дiяльностi школярiв, яка маi стати бiльш творчою, самостiйною, позбавленою постiйноi дрiб'язковоi опiки з боку вчителя. Тож у шкiльну практику все ширше входять лекцii, семiнари, навчально-практичнi заняття, iнтегральнi уроки, дидактичнi iгри тощо. Всi цi заняття передбачають розширення змiсту й змiну характеру навчально-пiзнавальноi дiяльностi школярiв. Найголовнiшою iх ознакою i вихiд за межi лише шкiльних ситуацiй, спроба ввести учнiв у сферу соцiальних, виробничих вiдносин, сформувати в них не лише основи знань, а й навички соцiальноi поведiнки. З'явились i спецiальнi заняття, присвяченi формуванню загальних навчальних умiнь, особливо вмiнь органiзацii навчальноi дiяльностi, оскiльки формування iх на уроках з рiзних предметiв паралельно з вивченням програмного матерiалу не даi бажаних наслiдкiв. Засвоiння таких знань на спецiальних мiжпредметних заняттях з наступним вiдпрацюванням практичних дiй пiд час вивчення рiзних навчальних предметiв через систему доцiльно дiбраних завдань даi змогу уникнути дублювання в роботi педагогiчного колективу та пiдвищуi ефективнiсть роботи.
Дидактичнi iгри й заняття дають гарний результат лише в тому випадку, якщо ясно уявляiш, якi завдання можуть бути вирiшенi в процесi iхнього проведення й у чому особливостi проведення цих занять на щаблi раннього дитинства. Психологами доведено, що знання, засвоiнi без iнтересу, не забарвленi власним позитивним вiдношенням, емоцiями, не стають корисними - мертвий вантаж.
Цiкавiсть може бути задана несподiваною для дiтей постановкою або формулюванням питання, створення проблемноi ситуацii, надзвичайною формою ведення уроку. Завжди можна вiдшукати щось цiкаве й захоплююче в життi.
Мета дослiдження - особливостi застосування дидактичних iгор з метою стимулювання навчальноi дiяльностi учнiв ПТНЗ.
Головна мета роботи вимагаi виконання певних завдань:
дати характеристику основних форм органiзацii занять;
з`ясувати особливостi органiзацii занять з кулiнарii у формi гри.
Об`iктом дослiдження являiться навчально-виховний процес у ПТНЗ.
Предмет дослiдження - активiзацiя навчальноi дiяльностi учнiв ПТНЗ засобами дидактичноi гри.
Методи дослiдження: теоретичний аналiз, синтез i порiвняння психолого-педагогiчноi i методичноi лiтератури з проблеми дослiдження, теоретичне моделювання навчально-пiзнавальноi дiяльностi; педагогiчнi спостереження; порiвняльний аналiз результатiв експериментальноi роботи.
Практичне значення: впровадження елементiв дидактичноi гри на практичних заняттях з кулiнарii сприяi бiльш повному запам`ятовуванню матерiалу та учнi мають вищi результати при його вiдтвореннi.
Навчально-виробничий процес у ПТНЗ незалежно вiд форм власностi та пiдпорядкування здiйснюiться вiдповiдно до робочих навчальних планiв та програм, нормативно-правових актiв, навчально-методичних документiв з професiйно-технiчноi та загальноi середньоi освiти. Змiст i обсяг навчально-виробничого процесу, термiни навчання визначаються робочими навчальними планами та робочими навчальними програмами ПТНЗ.
ПТНЗ обираi форми, засоби i методи навчання та виховання учнiв, слухачiв у межах, визначених законодавством Украiни, цим Положенням i власним статутом [5].
Професiйно-технiчна освiта може включати природничо-математичну, гуманiтарну, фiзичну, загально-технiчну, професiйно-теоретичну i професiйно-практичну пiдготовку.
Природничо-математична, гуманiтарна, загально-технiчна, професiйно-теоретична пiдготовка здiйснюiться в спецiалiзованих навчальних кабiнетах, аудиторiях, лабораторiях.
Основними формами теоретичноi пiдготовки i:
рiзнi типи урокiв, лекцii, теоретичнi семiнари, практичнi семiнари, лабораторно-практичнi заняття тощо;
iндивiдуальне заняття учнiв, слухачiв;
консультацii;
виконання учнями, слухачами iндивiдуальних завдань (реферат, розрахункова робота, курсовий проект, промiжна поетапна та випускна квалiфiкацiйна робота, дипломний проект);
навчальнi екскурсii;
iншi форми органiзацii навчання.
ПТНЗ самостiйно обирають форми та методи органiзацii навчально-виробничого процесу, а педагогiчнi працiвники самостiйно, з урахуванням основ педагогiки, визначають засоби i методи навчання та виховання учнiв.
Учнi, слухачi ПТНЗ комплектуються у навчальнi групи теоретичноi пiдготовки не бiльше 30 чоловiк, а на третьому ступенi професiйно-технiчноi освiти не менше 12 чоловiк.
У разi органiзацii професiйноi пiдготовки понад державне замовлення, курсовоi пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацii робiтникiв i молодших спецiалiстiв за угодами з юридичними та фiзичними особами ПТНЗ, за погодженням з юридичними i фiзичними особами, може встановлювати чисельнiсть учнiв, слухачiв у навчальних групах, нижчу за нормативну з оплатою вiдповiдно до угод [7].
Навчальнi групи для учнiв з вiдповiдними вадами розвитку комплектуються за дотриманням нормативiв наповнюваностi для класiв спецiальних загальноосвiтнiх шкiл, що визначаються згiдно з чинним законодавством.
Професiйно-практична пiдготовка складаiться з виробничого навчання, виробничоi, переддипломноi (передвипускноi) практики i проводиться у навчально-виробничих майстернях, на полiгонах, тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих пiдроздiлах, навчальних господарствах, а також на робочих мiсцях на виробництвi чи у сферi послуг за такими формами:
уроки виробничого навчання (практичного водiння) у ПТНЗ;
уроки виробничого навчання на виробництвi чи у сферi послуг;
виробнича практика на робочих мiсцях на виробництвi чи у сферi послуг;
переддипломна (передвипускна) практика на виробництвi чи у сферi послуг;
iншi форми професiйно-практичноi пiдготовки.
Професiйно-практична пiдготовка, перепiдготовка та пiдвищення квалiфiкацii слухачiв професiйно-технiчних навчальних закладiв може здiйснюватись iз застосуванням модульноi системи (модульного професiйного навчання) вiдповiдно до Положення про органiзацiю професiйного навчання незайнятого населення за модульною системою, затвердженого наказом Мiнiстерства працi та соцiальноi полiтики Украiни i Мiнiстерства освiти Украiни 08.07.99 N 113/247 та зареiстрованого в Мiнiстерствi юстицii Украiни 4 серпня 1999 року за N 528/3821.
Усi форми професiйно-практичноi пiдготовки учнiв, слухачiв здiйснюються у тiсному поiднаннi з виготовленням корисноi продукцii, наданням послуг, що оплачуються згiдно з законодавством Украiни [12].
Виробниче навчання включаi:
навчання учнiв, слухачiв у навчально-виробничих майстернях, дiльницях i полiгонах, де вони послiдовно набувають первиннi професiйнi умiння i навички виконання робiт;
навчання учнiв, слухачiв безпосередньо на пiдприiмствах, будiвельних об'iктах, полях, фермах, де вони в складi навчальних груп та учнiвських бригад пiд керiвництвом майстрiв виробничого навчання послiдовно закрiплюють одержанi первиннi професiйнi умiння та навички, навчаються використовувати сучасну технiку, механiзми та iнструменти, набувають потрiбних практичних навичок самостiйно та якiсно виконувати роботи, передбаченi робочими навчальними планами.
При неможливостi органiзацii проходження учнями, слухачами виробничого навчання в майстернях ПТНЗ з об'iктивних причин проведення виробничого навчання органiзовуiться на виробництвi пiд керiвництвом майстрiв виробничого навчання ПТНЗ та вiдповiдних спецiалiстiв пiдприiмства, при умовi повного виконання робочого навчального плану i робочоi навчальноi програми з професiйно-практичноi пiдготовки.
Пiд час навчання учнiв, слухачiв практичному водiнню транспортних засобiв заняття проводяться на навчальних полiгонах, автодромах, трактородромах на маршрутах, погоджених з мiсцевими пiдроздiлами Державноi автомобiльноi iнспекцii. Заняття проводяться згiдно з графiком, складеним майстром виробничого навчання групи та затвердженим заступником керiвника з навчально-виробничоi роботи ПТНЗ.
Форма органiзацii виробничого навчання обираiться ПТНЗ у залежностi вiд особливостi професii чи спецiальностi за умови повного виконання робочих навчальних планiв i робочих навчальних програм та проводиться у навчальних групах чисельнiстю не менше 12 чоловiк (для професiй художнiх промислiв та ремесел не менше 6 чоловiк), а на третьому ступенi професiйно-технiчноi освiти не менше 6 чоловiк.
Виробнича практика учнiв, слухачiв проводиться безпосередньо на робочих мiсцях на пiдприiмствi чи у сферi послуг з метою удосконалення здобутих знань, умiнь i практичних навичок, що необхiднi для досягнення вiдповiдного рiвня квалiфiкацii, встановленого державними стандартами, а також з метою забезпечення iх соцiальноi, психологiчноi i професiйноi адаптацii в трудових колективах.
Порядок надання оплачуваних робочих мiсць для проходження учнями, слухачами ПТНЗ виробничого навчання та виробничоi практики на пiдприiмствах чи у сферi послуг визначено постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 07.06.99 N 992 "Про затвердження Порядку надання робочих мiсць для проходження учнями, слухачами професiйно-технiчних навчальних закладiв виробничого навчання та виробничоi практики".
Пiд час виробничоi практики на пiдприiмствi чи у сферi послуг учнi, слухачi ведуть Щоденник виробничоi практики на пiдприiмствi чи у сферi послуг, у якому ii керiвник оцiнюi виконання навчально-виробничих робiт та по ii закiнченню робить загальний висновок про результати виробничоi практики.
За виконанi роботи учнями пiд час виробничого навчання чи виробничоi практики юридичнi та фiзичнi особи незалежно вiд форм власностi забезпечують iм оплату працi згiдно з встановленими умовами оплати працi. Нарахованi учням кошти перераховуються на розрахунковий рахунок ПТНЗ у встановленому порядку з метою виплати iм 50% заробiтноi плати за проходження виробничого навчання та виробничоi практики. РЖншi 50% заробiтноi плати, нарахованоi за час виробничого навчання i виробничоi практики учням ПТНЗ, використовуються навчальним закладом для здiйснення його статутноi дiяльностi, змiцнення навчально-матерiальноi бази, на соцiальний захист учнiв, проведення культурно-масовоi i фiзкультурно-спортивноi роботи.
Фiзична пiдготовка проводиться у спецiальних примiщеннях, спортивних залах, на спортивних майданчиках, стадiонах у формi уроку фiзичного виховання та в позаурочний час у спортивних секцiях.
Навчальний час учня, слухача визначаiться облiковими одиницями часу, передбаченого для виконання навчальних програм професiйно-технiчноi освiти.
Ефективнiсть засвоiння знань учнями залежить не лише вiд методiв i прийомiв навчання, а й вiд форм органiзацii навчальноi роботи.
Форма органiзацii навчання - зовнiшнi вираження узгодженоi дiяльностi вчителя та учнiв, що здiйснюiться у встановленому порядку РЖ в певному режимi.
Головними особливостями органiзацiйних форм навчання i: по-перше, певний зовнiшнiй вияв функцiй учителя й учнiв вiдповiдно до розпорядку (фронтальне прослуховування розповiдi, пояснення, групове або iндивiдуальне виконання завдання вчителя та iн); по-друге, дiяльнiсть учителя й учнiв здiйснюiться в певних часових межах - урок може тривати 45 чи 30 хв., бути спареним (для читання лекцii чи проведення екскурсii); по-третi, склад учнiв може бути постiйним (клас на уроцi) або змiнним (групова робота за диференцiйованого навчання або при виконаннi лабораторних робiт); по-четверте, в органiзацiйнiй формi навчання iснуi певний порядок спiлкування вчителя з учнями (на уроцi вчитель безпосередньо даi учням навчальну iнформацiю, пiд час екскурсii цю функцiю може виконувати екскурсовод, проiнструктований вчителем); по-п'яте, органiзацiйна форма навчання безпосередньо не пов'язана з характеристикою процесу навчання, його основними закономiрностями. Вона впливаi на конкретний процес навчання, зумовлюючи, наприклад, можливiсть вияву iндивiдуального темпу навчальноi роботи, на загальний перебiг i результат навчального процесу та iн.
До сучасноi форми навчання людство прийшло не вiдразу. Так, у школах давнього свiту панувала система iндивiдуального навчання - вчитель навчав кожного учня окремо. У середньовiчних школах домiнувала iндивiдуально-групова система навчання: в однiй групi збирали учнiв з рiзним рiвнем пiдготовки, заняття проводили без усталеного розкладу, дiтей приймали до школи впродовж року [15].
Вiдповiдно до Закону Украiни "Про загальну середню освiту" наповнюванiсть класiв загальноосвiтнiх навчальних закладiв не повинна перевищувати 30 учнiв. У селищних, сiльських загальноосвiтнiх навчальних закладах кiлькiсть учнiв у класах визначаiться демографiчною ситуацiiю, але повинна становити не менше 5 осiб. За меншоi кiлькостi учнiв у класi навчання здiйснюють за iндивiдуальною формою.
Тривалiсть урокiв у загальноосвiтнiх навчальних закладах становить: у перших класах - 35 хв., у других-четвертих класах - 40 хв., у п'ятих-дванадцятих класах - 45 хв. Змiна тривалостi урокiв допускаiться за погодженням з вiдповiдними органами управлiння освiтою та органами державноi санiтарно-епiдемiологiчноi служби.
До органiзацiйних форм навчання, що використовуються в середнiй школi будь-якого типу, належать: урок, екскурсiя, семiнар, факультатив, предметний гурток, консультацiя, домашня навчальна робота, практикум тощо. За будь-якоi форми навчання виявляються його головнi закономiрностi: залежнiсть результатiв навчання вiд урахування вчителем потреб учнiв, рiвня iхньоi пiдготовки, значущостi навчального матерiалу; залежнiсть характеру активностi учнiв вiд виду дiяльностi, яку органiзовуi вчитель вiдповiдно до змiсту навчального матерiалу й методики його засвоiння та iн. Але органiзацiйнi форми помiтно впливають на всi сторони навчального процесу. Так, пiд час колективноi роботи учнi вчаться слухати, осмислювати почуте, а iндивiдуальна робота сприяi формуванню зосередженостi, органiзованостi та самостiйностi. На семiнарських заняттях школярi набувають навичок опрацювання навчальноi лiтератури, привчаються слухати виступи товаришiв, критично ставитися до них, аргументувати своi думки, на практикумах - органiзовувати своi робоче мiсце, планувати роботу, контролювати ii результати.
Оскiльки класно-урочна форма базуiться на навчальнiй роботi з класом i за певним розкладом занять, виникаi проблема комплектування класу i складання розкладу. Класи комплектують при вступi дiтей до школи, склад учнiв зберiгаiться вiд першого до останнього року навчання в цiй школi, що сприяi забезпеченню чiткоi органiзацii та успiшного виховання учнiвського колективу на основi навчальноi дiяльностi учнiв. При комплектуваннi класiв (перших, п'ятих, десятих), а також iх поповненнi добирають учнiв одного вiку обох статей з таким розрахунком, щоб у кожному класi була приблизно однакова iх кiлькiсть, рiвномiрно розподiлялися сильнi й слабшi учнi, майбутнi активiсти та учнi, якi потребують посиленоi уваги вчителя.
Складаючи розклад урокiв, враховують динамiку працездатностi учнiв упродовж дня i тижня, прагнуть зробити його стабiльним, передбачають чергування гуманiтарних i природничо-математичних предметiв, можливостi використання навчальних кабiнетiв, домагаються рiвномiрного навантаження учнiв протягом тижня, зважають на iнтереси вчителя.
Класно-урочна система забезпечуi керiвну роль учителя, змiну видiв занять, можливiсть застосування рiзних методiв навчання, активiзуi роботу учнiв, сприяi рацiональному використанню часу, послiдовному, систематичному вивченню матерiалу. Однак вона розрахована на середнього учня, нiхто з учнiв не може "поспiшати" вiдповiдно до своiх можливостей. Ця система обмежуi можливостi iндивiдуального пiдходу до учнiв, тому тi, хто не засвоiв певних предметiв, змушенi залишатися на повторний курс [4].
Форма органiзацii навчання - спосiб органiзацii навчальноi дiяльностi, який регулюiться певним, наперед визначеним розпорядком; зовнiшнi вираження узгодженоi дiяльностi вчителя та учнiв, що здiйснюiться у визначеному порядку i в певному режимi. Педагогiчнiй практицi вiдомi понад тридцять конкретних форм навчання.
Загальноприйнятими формами органiзацii навчальноi роботи i колективна - уроки у школi, лекцii та семiнарськi заняття у вузi, екскурсii, факультативнi заняття тощо та iндивiдуальна - самостiйна робота, дипломнi та курсовi проекти тощо, якi суттiво вiдрiзняються за ступенем самостiйностi пiзнавальноi дiяльностi учнiв i ступенем керiвництва навчальною дiяльнiстю з боку викладача.
Вибiр форм органiзацii навчання зумовлюiться завданнями освiти i виховання, особливостями змiсту рiзних предметiв та iх окремих роздiлiв, конкретним змiстом занять, складом, рiвнем пiдготовки i вiковими можливостями учнiв.
Органiзацiйнi форми навчання змiнюються i розвиваються разом iз суспiльним розвитком. За первiснообщинного ладу навчання було практично-догматичним. Дiти засвоювали виробничий i моральний досвiд у процесi спiльноi працi та повсякденного спiлкування з дорослими. Навчальна робота з ними була iндивiдуальною, потiм iндивiдуально-груповою.
РЖндивiдуальне навчання. Полягаi в тому, що учень виконуi завдання iндивiдуально, але за допомогою вчителя (вивчення пiдручника). Воно досить ефективне, оскiльки враховуi особливостi розвитку дитини, iндивiдуалiзуi контроль за перебiгом i наслiдками навчальноi роботи. Проте iндивiдуальне навчання потребуi значних матерiальних витрат, учень позбавлений можливостi спiвпрацювати з однолiтками. Тепер використовуiться у формi репетиторства i консультування.
РЖндивiдуально-групова форма навчання. Згiдно з нею учитель займаiться з групою дiтей (10-15 осiб), навчальна робота маi iндивiдуальний характер, оскiльки дiти рiзного вiку неоднаково пiдготовленi. Дiти приходять на заняття в рiзний час. Учитель по черзi опитуi кожного учня, пояснюi новий матерiал, даi iндивiдуальнi завдання. Подiбна органiзацiя навчальноi роботи iснувала до того часу, поки навчання не стало масовим, обмежувалось виробленням найпростiших навичок читання, письма i рахування. Тепер ii використовують в малокомплектних сiльських школах, де на уроцi одночасно навчаються учнi рiзних класiв [20].
Класно-урочна форма навчання. За феодального ладу розвиток виробництва i пiдвищення ролi духовного життя в суспiльствi сприяли виникненню форм масового навчання дiтей. Однiiю з перших було групове (колективне) навчання у братських школах Бiлорусi та Украiни (XVI ст). Воно започаткувало класно-урочну форму навчальноi роботи, теоретично обТСрунтовану в працi Я. - А. Коменського тАЬВелика дидактика". Як система, що забезпечуi масовiсть навчання, за якоi можна тАЬусiх навчати всьомутАЭ, вона iснуi понад три столiття, переважаi i тепер. Сутнiсть ii полягаi в тому, що учнiв одного вiку розподiляють на класи, заняття з ними проводять поурочно за наперед складеним розкладом. Усi учнi працюють над засвоiнням одного й того ж матерiалу.
З формуванням класно-урочноi системи навчання в педагогiцi почали використовувати такi поняття, як навчальний рiк, навчальний день, урок, перерва, чверть, канiкули, ii ефективнiсть була настiльки очевидною, що незабаром вона стала головною у школах багатьох краiн свiту.
Бригадно-лабораторна форма навчання. У другiй половинi 20-х рокiв XX ст. Дещо змiнений дальтон-план був використаний в органiзацii бригадно-лабораторноi форми навчання, яка поiднувала колективну роботу бригади (частини класу) з iндивiдуальною роботою учнiв. Розподiленi на невеликi групи-бригади (по 5-7 осiб), учнi вчилися за спецiальними пiдручниками (тАЬробочими книгамитАЭ), виконували спецiально визначенi вчителем деннi, тижневi, мiсячнi тАЬробочi завданнятАЭ з кожного навчального предмета.
Ця система себе не виправдала, оскiльки знижувала роль учителя, не давала мiцних знань, породжувала безвiдповiдальне ставлення до навчання. Але окремi ii елементи виявились ефективними: груповi завдання при виконаннi лабораторних i практичних робiт, самостiйне опрацювання пiдручника, довiдковоi та допомiжноi лiтератури.
Класно-урочна система використовуiться в багатьох краiнах (зокрема, в Украiнi), маi багато позитивних особливостей: ТСрунтуiться на закономiрностях процесу засвоiння навчального матерiалу, передбачаi засвоiння нового матерiалу в невеликих обсягах, планомiрно i послiдовно, з чергуванням рiзних видiв розумовоi та фiзичноi дiяльностi. Вона забезпечуi iднiсть системи навчання в масштабi всiii краiни, що полегшуi планування i складання програм з навчальних предметiв. ii використання полегшуi виховання в учнiв почуття колективiзму, даi змогу використовувати фронтальнi форми роботи з усiм класом.
Маi вона й серйознi недолiки, оскiльки орiiнтована у процесi навчання на середнього учня, допускаi необхiднiсть залишати учнiв на повторний курс, якщо вони не засвоiли один чи два предмети. Не даi iм можливостi на iндивiдуальний пiдхiд до учнiв, достроково освоiти програму.
Класно-урочна система маi в школах Украiни такi органiзацiйнi ознаки:
навчальний рiк у загальноосвiтньому навчальному закладi починаiться 1 вересня i закiнчуiться не пiзнiше 1 липня наступного року;
тривалiсть навчального року обумовлюiться виконанням навчальних програм з усiх предметiв, але не може бути меншою 175 робочих днiв у загальноосвiтньому навчальному закладi РЖ ступеня (1-3 (4) класи) та 190 робочих днiв - II-III ступенiв (5-11 (12) класи);
комплектування класiв вiдбуваiться в межах одного вiку та чисельностi, визначених Положенням про загальноосвiтнiй навчальний заклад (не бiльше 30 учнiв);
навчально-виховний процес здiйснюiться за рiзними формами: урок, лекцiя, лабораторно-практичне та семiнарське заняття, диспут, навчально-виробнича екскурсiя тощо;
вiдвiдування урокiв школярами i обов'язковим;
навчальний рiк подiляiться на чвертi, пiврiччя, семестри, триместри, мiж якими i канiкули рiзноi тривалостi. Тривалiсть канiкул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днiв.
Нинi серед рiзноманiтних органiзацiйних форм навчання, використовуваних у загальноосвiтнiй школi (урок, екскурсiя, семiнар, практичне заняття, лабораторна робота, практикум, факультатив, домашня самостiйна робота, екзамен, залiк, консультацiя, iнструктаж), урок i основним [15].
Основною органiзацiйною формою навчання в сучасному навчальному закладi i урок.
Урок маi такi особливостi:
i завершеною та обмеженою в часi частиною навчального процесу, пiд час якого розвтАЩязуються певнi навально виховнi завдання;
кожен урок включаiться в розклад i регламентуiться в часi та за обсягом навчального матерiалу;
на вiдмiну вiд iнших форм органiзацii навчання i постiйною формою, що забезпечуi систематичне засвоiння учнями знань, умiнь навичок;
вiдвiдування урокiв обовтАЩязкове для всiх студентiв, тому вони вивчають систему знань, подiлених поурочно, в певнiй логiцi;
i гнучкою формою органiзацii навчання, яка дii змогу використовувати рiзнi методи, органiзовувати фронтальну, групову та iндивiдуальну навчальну дiяльнiсть студентiв;
спiльна дiяльнiсть учителя i студентiв, а також спiлкування великоi сталоi групи студентiв створюi можливостi для згуртування колективу студентiв;
сприяi формуванню пiзнавальних якостей, особливостей, активностi, самостiйностi, iнтересу до знань, а також розумовому розвитку студентiв.
За способом проведення видiляють:
уроки - лекцii;
уроки - бесiди;
уроки - диспути;
уроки самостiйноi роботи студентiв.
За етапами навчальноi дiяльностi - вступнi уроки, уроки первинного ознайомлення з матерiалом, уроки формування понять, виведення законiв i правил, уроки застосування знань на практицi, уроки повторення й узагальнення матерiалу, контрольнi уроки, комбiнованi уроки.
Найбiльш вдалого в сучаснiй теорii на практицi навчання i класифiкацiя, в основу якоi покладено дидактичну мету i мiсце уроку в загальнiй системi урокiв.
Зам класифiкацiiю В. Онищука розрiзняють такi типи [6]:
урок засвоiння нових знань;
урок формування вмiнь i навичок;
урок застосування знань, умiнь i навичок;
урок узагальнення i систематизацii знань;
урок перевiрки, оцiнювання та корекцii знань;
комбiнований урок.
В. Онищук увiв поняття мiкро - i макроструктури уроку. Мiкроелементи визначаються завданнями уроку певного типу. Такими, на його думку, i етапи засвоiння знань: сприймання, осмислення, узагальнення, систематизацiя.
До мiкроелементiв структури уроку належать засоби i способи розвтАЩязання дидактичних завдань на кожному його етапi.
1. Урок засвоiння нових знань: перевiрка домашнього завдання, актуалiзацiя i корекцiя опорних знань й мотивацiй новими, сприймання й усвiдомлення студентами фактичного матерiалу, осмислення звтАЩязкiв i залежностей мiж елементами виучуваного, узагальнення та систематизацiя знань, пiдсумки уроку, повiдомлення домашнього завдання.
2. Урок формування вмiнь i навичок: перевiрка домашнього завдання, актуалiзацiя та корекцiя опорних знань, умiнь, навичок, повiдомлення теми, мети i завдання уроку й мотивацiя навчання, вивчення нового матерiалу (вступнi, мотивацiйнi та пiзнавальнi вправи), первинне застосування нових знань (пробнi вправи), самостiйне застосування нових знань у стандартних ситуацiях (тренувальнi вправи за зразком), творче перенесення знань i навичок у новi ситуацii (творчi вправи), пiдсумки уроку й повiдомлення домашнього завдання.
3. Урок застосування знань, умiнь i навичок: перевiрка домашнього завдання, актуалiзацiя i корекцiя опорних знань, умiнь i навичок, повiдомлення теми, мети i завдання уроку й мотивацiя навчання, осмислення змiсту послiдовностi застосування способiв виконання дiй, самостiйне виконання студентами завдань пiд контролем i з допомогою учителя, звiт студентiв про роботу й теоретичне обТСрунтування отриманих результатiв, рiз сумки уроку i повiдомлення домашнього завдання.
Урок узагальнення i систематизацii знань
вiдтворення та узагальнення понять i засвоiння вiдповiдноi iм системи знань;
узагальнення та систематизацiя основних теоретичних положень i вiдповiдних iдей науки.
Урок перевiрки i корекцii знань, умiнь i навичок: перевiрка знання студентами фактичного матерiалу й основних понять; перевiрка глибини осмислення учнями знань i ступенiв iх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних та змiнених умовах, збирання виконаних робiт, iх перевiрка, аналiз i оцiнка [8].
Пiд час будь-якого типу уроку вчитель застосовуi рiзнi види навчальноi роботи: фронтальну, групову, парну та iндивiдуальну.
Фронтальна робота. Учитель ставить проблемнi запитання або пiзнавальнi завдання, у вирiшеннi яких беруть участь усi учнi. Вони пропонують рiзнi варiанти розвтАЩязання, перевiряють iх, обТСрунтовують, розвивають найвдалiшi форми. Вчитель керуi колективним пошуком учнiв, спрямовуi iх пiзнавальну активнiсть. Така робота забезпечуi одночасне керiвництво всiма студентами. Водночас вона недостатньо враховуi iндивiдуальнi особливостi студентiв, зокрема темп iхньоi навчально-пiзнавальноi дiяльностi, рiвень попередньоi пiдготовленостi.
Групова робота. Полягаi у спiльних зусиллях студентiв щодо вирiшення поставлених учителем завдань: спiльне планування роботи, обговорення i вибiр способiв розвтАЩязання навчально-пiзнавальних завдань: спiльне планування роботи, обговорення i вибiр способiв розвтАЩязання навчально-пiзнавальних завдань, взаiмодопомога та спiвпраця, взаiмоконтроль i взаiмооцiнка. Студентiв дiлять на групи по 4-6 осiб. Групи формують з однаковим або iз змiшаним складом учнiв за успiшнiстю.
Першi можуть виконувати диференцiйованi завдання, другi - однаковi.
Перевага груповоi форми навчальноi дiяльностi - в можливостi урахування навчальних iнтересiв, студентiв, кооперування iх навчально-пiзнавально дiяльностi, взаiмоконтролю за ii результатами.
Недолiки - пасивнiсть окремих учнiв, можливiсть списувати.
Парна робота. Передбачаi допомогу сильного учня слабшим i взаiмодопомогу.
Головна в парнiй органiзацii навчальноi працi взаiмо навчання i взаiмоконтроль.
РЖндивiдуальна робота. Важливим моментом у процесi навчання i iндивiдуальний пiдхiд до учнiв. РЖснують такi способи iндивiдуалiзацii навчання6 пiд час пояснення нового матерiалу вчитель зважаi на студентiв, для яких вiн може бути не зрозумiли; пiд час самостiйноi роботи частiше пiдходить до вiдстаючих студентiв, допомагаi iм; iндивiдуалiзуi домашнi завдання. Ця форма роботи на уроцi даi змогу враховувати темпи роботи кожного учня, його пiдготовленiсть, створюi можливостi для диференцiацii завдань, контролю й оцiнювання результатiв, забезпечуючи вiдносну самостiйнiсть. Але потребуi значних затрат часу i зусиль учителя.
Пiдготовка до уроку будь-якого типу передбачаi дотримання педагогом певних вимог - органiзацiйних, дидактичних, психологiчних етичних, гiгiiнiчних.
Дидактика (теорiя освiти i навчання) виходить з таких аспектiв ефективностi уроку: керування пiзнавальною дiяльнiстю студентiв на основi закономiрностi принципiв навчання; напружена, досконало органiзована й результативна пiзнавальна дiяльнiсть студентiв; ретельна дiагностика причин, що впливають на якiсть занять творчий пiдхiд до розвтАЩязання нестандартних завдань вiдповiдно до наявних умов та можливостей; обТСрунтований вибiр, доцiльне застосування необхiдного i достатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобiв; диференцiйований пiдхiд до окремих груп студентiв; ефективне використання кожноi робочоi хвилини на уроцi; атмосфера демократизму, змагання, дiловитостi, стимулювання, дружнього спiлкування, прогнозування навчальноi дiяльностi.
Останнiм десятирiччям завдяки незгасаючiй творчiй iнiцiативi вчителiв у навчальнiй практицi поширилися так званi нетрадицiйнi уроки. iх рiзновидiв розроблено дуже багато. Щоб встановити характернi риси нетрадицiйних урокiв, визначимо, а в чому ж полягаi традицiйнiсть звичайного уроку. Кожен традицiйний урок складаiться з елементiв, якi можна знайти якщо i не в усiх уроках, то принаймнi, у бiльшостi з них. Скажiмо, у бiльшостi типових урокiв i органiзацiя учнiв до роботи на уроцi, перевiрка домашнього завдання, мотивацiя, актуалiзацiя опорних знань, органiзацiя вивчення нового матерiалу, закрiплення й осмислення матерiалу, органiзацiя домашнього завдання. Варiюючи тривалiстю одного або декiлькох з цих елементiв за рахунок iнших та змiнюючи iх порядок навiть незначною мiрою, ми отримаiмо рiзнi типи звичайного уроку. Звичайного не тiльки з погляду елементiв уроку i iх порядку, а й звичайного з погляду iх тривалостi, з погляду загальноприйнятого виконання цих елементiв, iхньоi середньоi тривалостi тощо.
Характернi риси нетрадицiйного уроку. Нетрадицiйний - це такий урок, в якого його традицiйнi елементи виконуються нетрадицiйними способами i на цiй основi структура цього уроку суттiво вiдрiзняiться вiд структури традицiйного уроку. На цiй пiдставi можна стверджувати, що нетрадицiйний урок - це розвиток, рух структури традицiйного уроку. Отже, якщо хоча б один елемент традицiйного уроку буде реалiзовано нетрадицiйним способом, то вже такий урок певною мiрою можна назвати нетрадицiйним, або традицiйним з нетрадицiйним виконанням одного iз елементiв уроку. Зрозумiло, якщо навiть кiлькiсть елементiв уроку, виконаних нетрадицiйним способом, буде невеликою, але такою, що приведе до суттiвоi змiни структури уроку, то такий урок називатимемо повнiстю нетрадицiйним. Рiч в тому, що реалiзацiя хоча б одного елемента уроку нетрадицiйним шляхом повтАЩязана зi змiною тривалостi iнших елементiв уроку, а це означаi, що автоматично змiнюiться i структура уроку, а отже, урок стаi нетрадицiйним. Нетрадицiйнiсть уроку виявляiться i в нетрадицiйностi тривалостi уроку. Фактично тривалiсть нетрадицiйного уроку виходить за межi загальноприйнятоi, як при традицiйному, i в першу чергу, за рахунок залучення учнiв до виконання завдань, повтАЩязаних з пiдготовкою до цього уроку. Адже нетрадицiйний урок фактично розпочинаiться з моменту його пiдготовки. Власне сам урок - це його заключний акорд.
Цей урок характерний ще й тим, що якщо у пiдготовцi традицiйного уроку основна вага лягаi на плечi учителя, то у нетрадицiйному уроцi ми маiмо концентрацiю вольових, iнтелектуальних, емоцiйних зусиль учнiв, як пiд час пiдготовки до уроку, так i при його проведеннi. У звтАЩязку з цим можна видiлити значну пiзнавально-органiзацiйну i творчу активнiсть учнiв.
Як правило, коли йде пiдготовка до нетрадицiйного уроку, то учнi пiдготовку до iнших предметiв вiдсувають на заднiй план, що вiдразу помiчають учителi цих предметiв. Тому завжди можна чути нарiкання учителiв з iнших предметiв з приводу нетрадицiйних урокiв. Це означаi, що iхня кiлькiсть упродовж навчального року в одному класi маi бути невеликою.
Щодо того, коли краще проводити такий урок - на початку вивчення теми, усерединi, наприкiнцi - залежить вiд тiii мети, яку сформулював учитель перед цим уроком. Однак зрозумiло, що вiн маi органiчно вплiтатися у всю систему урокiв з даноi теми.
Нетрадицiйнi уроки можна класифiкувати за рiзними критерiями й основами. Наприклад, пiдсумково-узагальнюючi уроки можуть бути пр
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi