Дитинi, як носiю мови, необхiдна зона мовного розвитку
Введення
Дошкiльна освiтня установа тАУ перша i найвiдповiдальнiша ланка в загальнiй системi народноi освiти. Оволодiння рiдною мовою i одним з найважливiших придбань дитини в дошкiльному дитинствi, що обуславливает особливу актуальнiсть вибраноi теми. Саме дошкiльне дитинство особливо сенситивно до засвоiння мови. Тому процес мовного розвитку розглядаiться в сучаснiй дошкiльнiй освiтi, як загальна основа виховання i навчання дiтей.
Дитинi як носiю мови необхiдна зона мовного розвитку, без якого неможливе повноцiнне iнтелектуальне зростання. Актуальнiсть дослiджуваноi теми зв'язана з тим, що в нашi днi iснуi достатньо багато рiзних методик i педагогiчних шкiл, як продовжуючи традицii, так i що ТСрунтуються на нових технологiях навчання. Тому слiд вивчати особливостi формування словарного запасу i його взаiмозв'язок з вихованням дитини. Система занять по розвитку мови тАФ один з основних елементiв загального мовного i етично-естетичного виховання дошкiльникiв.
Тому у педагогiв виникаi потреба в розробцi методики розвитку мови дiтей дошкiльного вiку на комплексних заняттях. Цей процес повинен вiдбуватися не тiльки на спецiально органiзованих заняттях, але i в повсякденному життi дошкiльноi освiтньоi установи. Для вирiшення даноi задачi важливо, щоб педагоги дошкiльноi освiти були зацiкавленi, а дiти були активними суб'iктами цього процесу (виявляли цiкавiсть, самостiйнiсть в отриманнi знань).
Загальнотеоретичнi питання розвитку мови дiтей дошкiльного вiку розкритi в працях Д.Б. Ельконiна, А.Н. Гвоздева, Л.С. Выготского i iн.
Методологiчну основу дослiдження склали теорii розвитку дитячоi мови (К.Д. Ушинськiй, Е.РЖ. Тiхiiва, А.П. Усова, М.М. Алексiiва, В.РЖ. Яшина, Ф.А. Сохин, А.М. Бородич i iн.); психолого-педагогiчнi дослiдження особливостей мови (Д.Б. Ельконiн, Л.С. Виготськiй).
II. Теоретичнi основи розвитку словника дiтей дошкiльного вiку
1. Перiодизацiя розвитку мови у дiтей
Мова не i природженою здатнiстю людини, вона формуiться поступово, разом з розвитком дитини. Для нормального становлення мови необхiдно, щоб кора головного мозку досягла певноi зрiлостi; б був розвинутий слух, зiр, дотик, нюх; розвинутi психiчнi процеси: увага, пам'ять, мислення; фiзичний стан був би добрим.
Розвиток мови дитини починаiться з трьох мiсяцiв, з перiоду гулiння. Це перiод активноi пiдготовки мовного апарату до вимови звукiв. Одночасно вiдбуваiться процес розвитку розумiння мови. Спочатку дитина починаi розрiзняти iнтонацiю, а потiм слова, пiзначаючi предмети i дii. При цьому звуки засвоюються не iзольований, самi по собi, а в процесi поступового оволодiння навиками вимови окремих слiв. На раннiх етапах мовного розвитку слова вимовляються дитиною дуже спотворений. Правильною вимовою дитина опановуi дуже поступово.
Поступово розвиваiться пасивний i активний словарний запас. До 2 рокiв активний словник налiчуi 250-300 слiв. В той же час формуiться i фразова мова. Спочатку це простi фрази з двох-трьох слiв, поступово до 3 рокiв фразова мова ускладнюiться. Активний словник досягаi 800-1000 слiв. Мова вже стаi повноцiнним засобом спiлкування.
Мова тАУ складна функцiональна система, в основi якiй лежить знакова система мови в процесi спiлкування. Мовна функцiональна система грунтуiться на дiяльностi багатьох мозкових структур, кожна з яких виконуi свою специфiчну операцiю.
Поза сумнiвом, мова розвиваiться комплексно: активна мова дитини i розумiння ним мовi дорослих розвиваiться одночасно.
0 тАУ 3 рокiв
З 3 до 9 мiсяцiв дитина просто лепече; як би граi звуками i складами; наслiдуi звукам мови оточуючих i в результатi виходять першi слова. Склади для дитини стають цiлим словом - мама, тато, баба, дядько, дай, кс-кс, ав-ав, ам-ам i iн.
Вiд 9 мiс. до 1 року словник збiльшуiться i включаi назви предметiв, тваринних, iграшок; iмена дорослих i дiтей. Дитина живо реагуi на звернену до нього мову.
А до 1,5 рокiв дитина говорить фрази з двох-трьох слiв. Активний словник включаi близько 250 слiв.
3 тАУ 4 роки
Протягом 3-го року життя в розвитку дитини вiдбуваються значнi змiни. Дуже збiльшуiться роль мови в поведiнцi дитини. Всi реакцii цього вiку на оточуюче пов'язанi з мовою. Дитина добре розумii змiст промови дорослих, що вiдноситься до того, що його безпосередньо оточуi. Швидко росте словник, вiн досягаi 1000 слiв. Дитина використовуi майже всi частини мови: iменники (хто? що?), дiiслова (що робить?), додавальнi (який?). Вживаi приводи -- за, пiд, перед, в, на, у, з, до, i iн. ( з татом; на стiлець; у яблучка) Дитина 3 рокiв починаi говорити поширеними пропозицiями. Наприклад, дитина 3 рокiв говорить:"Договорились, спочатку я морквину зтАЩiм, а потiм пiдемо з тобою гуляти". Або:"Мамочка, подивися, якi красивi квiти тiтка несе!" Мiняiться характер спiлкування з дорослими i дiтьми: спiлкування стаi мовним! Дитина починаi мислити: порiвнювати (снiг бiлий, як цукор); узагальнювати (яблуко червоне i прапорець червоний); робити висновки (хлопчики мами не бувають..) Дiти цього вiку задають багато питань (як, де, коли, а куди ). Умiють переказувати (з питань) казку або розповiдь. Дитина використовуi суфiксальне словотворення: великий собака, а маленька собачка (кiшка - кiшечка; заiць - зайчик, зайчик i т.д.)
3 роки тАУ момент iнтенсивного розвитку зв'язноi мови. Перехiд вiд ситуативноi до контекстноi вимагаi великоi узгодженостi в роботi Ц.Н.С., мовноштовхаючого механiзму, уваги, пам'ятi, довiльностi i iн. Деяка розузгодила в роботi Ц.Н.С. в нейроендокринноi i судиннiй регуляцii приводить до змiни поведiнки. Спостерiгаiться упертiсть, негативiзм. Це визначаi велику раниму мовноi системи. Можуть виникнути заiкання, мутацiя, вiдставання мовного розвитку. Дитина вiдмовляiться вiд мовного спiлкування, даi протест на завишенi до нього вимоги. Якщо на цьому етапi виникло заiкання, то воно може бути обумовлено i вiковою нерiвномiрнiстю дозрiвання окремих ланок мовноi функцiональноi системи i рiзних психiчних функцiй. РЖнодi iх називають еволютивнi, що означаi пов'язанi з вiковою фазою розвитку.
У дiтей 4-го року життя широко використовуiться розмовна форма мови. Збiльшуiться словник, виклад зв'язний. Предмети обтАЩiднуються за призначенням: одяг, посуд, продукти, овочi, фрукти, т.д. Узгоджуються правильно iменники i прикметники (синi плаття; синя кулька) або iменники i чисельники (п'ять кульок, одну кульку); правильно вживаються вiдмiнковi закiнчення. Дiти добре розказують або переказують.
5 тАУ 6 рокiв
До 5-6 рокiв мова граматично i лексично в основному сформована.
У дiтей старшого дошкiльного вiку зв'язна мова досягаi досить високого рiвня. На питання дитина вiдповiдаi достатньо точними, короткими або ж розгорненими (якщо це необхiдне) вiдповiдями. Розвиваiться умiння оцiнювати вислови i вiдповiдi однолiткiв, доповнювати або виправляти iх. На шостому роцi життя дитина може досить послiдовно i чiтко скласти описову або сюжетну розповiдi на запропоновану йому тему. Проте дiти все ще частiше потребують попередньому зразку вихователя. Умiння передавати в розповiдi своi емоцiйне вiдношення до описуваних предметiв або явищ у них розвинуто недостатньо.
У дiтей старшого дошкiльного вiку розвиток мови досягаi високого рiвня. Нагромаджуiться значний запас слiв, зростаi питома вага простих поширених i складних пропозицiй. У дiтей виробляються критичне вiдношення до граматичних помилок, умiння контролювати свою мову.
Данi зростання словника В.Штерна, Д.Ельконiна, Смiта
Перша якнайповнiша перiодизацiя В.Штерна на росiйськiй мовi була опублiкована в роботi "Психологiя раннього дитинства до шестирiчного вiку" в 1914 р. i довгий час залишалася дуже популярним i часто цитованим вiтчизняними дослiдниками. В.Штерном видiленi: попередня стадiя (перший рiк життя), протягом якоi у дитини з'являiться лепет, наслiдування комплексам звукiв, примiтивне розумiння пропозицiй, а потiм чотири епохи (перiоду):
перша епоха (1 рiк - 1 рiк 6 мiс) характеризуiться наявнiстю в мовi дитини невеликоi кiлькостi мають сенс звукових реакцiй, якi можна розглядати як однослiвнi пропозицii. Елементи мови ще не мають певний граматичний або пов'язаний з поняттями характер. В звуковому вiдношеннi вони ще близькi до лепету. В мовi переважають звуконаслiдування i звуковi мовноштовхальнi реакцii;
друга епоха (1 рiк 6 мiс - 2 роки) - "прокидаiться свiдомiсть значення мови i воля його завойовувати". Запас слiв сильно зростаi, з'являються питання про назви речей. Пропозицiя складаiться вже з декiлькох слiв. Виникаi поняття про частини мови;
третя епоха (2 роки - 2 роки 6 мiс) - початок змiн по флексiях. Дитина виражаi тонкi, формальнi змiни понять за допомогою змiни слiв. Рiзнi види флексiй (вiдмiнювання, вiдмiна, ступенi порiвняння) розвиваються практично одночасно. Питальнi, окличнi, стверднi пропозицii будуються у формi головноi пропозицii;
четверта епоха (2 роки 6 мiс - 4-5 рокiв), протягом якоi дитина научаiться передавати верховенство i пiдлеглiсть, опановуi додатковими пропозицiями. У нього виявляiться схильнiсть до словотворення.
Матерiали Н.А.Рибникова i А.Н.Гвоздева про генезис мови дозволили уточнити тимчасовi рамки виникнення тих або iнших новоутворень, внесли якiснi доповнення в опис засвоiння дитиною рiдноi мови. Вони вiдзначили, що звуконаслiдувальнi слова з'являються у дитини з 9,5 мiс (у В.Штерна - з 1 року). Це - iменники, що вживаються в називному вiдмiнку, в однинi.
В перiод з 1 року 6 мiс до 1 року 8 мiс разом з двуслiвними пропозицiями дитиною засвоюiться наказовий нахил дiiслiв, оскiльки воно висловлюi бажання дитини i маi для нього важливе значення.
З 1 г 8 мiс до 1 року 10 мiс в мовi з'являються форми множини, оскiльки рiзниця мiж одним предметом i декiлькома дуже наочна. А.Н.Гвоздев, як В.Штерн, вiдзначив, що у дитини з 1 року 6 мiс до 2 рокiв спостерiгаються перший перiод питань про назву речей ("Що це?") i пов'язаний з цим явищем зростання словника.
Важливим новоутворенням i поява у вiцi 3 рокiв граматичних форм, якi допомагають дитинi орiiнтуватися у вiдношеннi до предметiв i простору (вiдмiнки), в часi (дiiслiвнi часи). Спочатку з'являiться родовий вiдмiнок, потiм давальний, орудний i прийменниковий. Але повне оволодiння вiдмiнковими формами вiдбуваiться пiзнiше. Вiк 4-5 рокiв характеризуiться появою в мовi дитини багатослiвних фраз, монологiв, сполучних союзiв i займенникiв, додаткових пропозицiй, другого перiоду питань - про причинно-наслiдковi зв'язки ("Чому?").
В роботах як зарубiжних (перекладених на росiйську мову), так i вiтчизняних дослiдникiв було показано, що мовна творча активнiсть максимальна у дiтей у вiцi 2-3 рокiв i практично повнiстю зникаi до 5-6 рокiв. На цю активнiсть, як вiдзначав Н.А.Рибников, сильний пригноблюючий вплив надаi стереотипна фразеологiя плакатiв i афiш.
За даними Д.Б. Эльконина зростання словника, як i засвоiння граматичноi будови, знаходяться залежно вiд умов життя i виховання. РЖндивiдуальнi варiацii тут бiльш великi, нiж в якiй-небудь iншiй сферi психiчного розвитку:
в дослiдженнях В. Штерна дiти п'яти рокiв мають запас слiв тАУ 2200, а дiти шести рокiв тАУ 2500-3000 слiв.
в дослiдженнях Смiта дiти п'яти рокiв мають число слiв 2072, прирiст слiв тАУ 202, дiти п'яти-шести рокiв тАУ 2289 з приростом слiв в 217, дiти шести рокiв тАУ 2589 з приростом слiв в 273.
В 1979 р. спiвробiтниками НДРЖ змiсту i методiв навчання АПН РРФСР був проведений порiвняльний аналiз результатiв раннiх i бiльш пiзнiх вiтчизняних i зарубiжних дослiдникiв, який показав, що кiлькiснi данi про словарний запас дiтей 1 року -7 рокiв, приведенi Н.А.Рибниковим, спiвпадають з даними Д.Б.Ельконiна, А.В.Запорожца i iнших: максимальне зростання словника спостерiгаiться в перiод з 2 до 5 рокiв. В цьому ж дослiдженнi вiдзначено, що самою дослiдженою областю в психологii дитячоi мови i мова дiтей вiд 1 року до 4 рокiв.
РЖнтенсивно що йде саме в дошкiльному вiцi засвоiння рiдноi мови, що полягаi в оволодiннi морфологiчною системою, пов'язано з активнiстю дитину по вiдношенню до мови. В дошкiльному вiцi дитина досягаi такого рiвня освоiння мови, коли мова стаi не тiльки засобом спiлкування, але i предметом свiдомого вивчення.
2. Методика розвитку словника у дiтей дошкiльного вiку
Дуже важлива задача, що стоiть перед дорослими, це задача збагачення словника дитини. У всiх людей i пасивний словник тАУ в нього входять слова, якi ми розумiiмо, але рiдко використовуiмо в мовi, а i активний словник, тобто той набiр слiв, якими ми оперуiмо в щоденному спiлкуваннi з iншими людьми. У дошкiльникiв, i це характерний, пасивний словник в значнiй мiрi перевищуi активний. РЖ одна з iстотних проблем тАУ перенести якомога бiльше пасивних слiв в актив.
На перше мiсце в словарнiй роботi висуваiться положення про те, що слово i найважливiшою одиницею мови, яка служить для найменування предметiв, процесiв, властивостей, а робiт над словом i однiiю з важливих в загальнiй системi роботи по розвитку мови.
Оволодiння словарним складом рiдноi мови розглядаiться як необхiдна умова освоiння його граматичноi будови, розвитку зв'язного монологiчного мовлення, виховання звуковоi сторони мови. Невiд'iмною властивiстю слова як одиницi мови i його значення. Розумiння всього рiзноманiття значень слiв розвиваiться у людини протягом багатьох лiт, тому необхiдно знайомити дитину з рiзними значеннями одного i того ж слова, щоб забезпечити семантичну точнiсть його використовування. Розвинуте у дитини умiння вживати слова i словосполучення вiдповiдно до контексту, мовною ситуацiiю сприяi розвитку умiнь вiльно вибирати мовнi засоби при побудовi зв'язного вислову, вiльно користуватися словами i зв'язувати з по значенню.
Словеснi позначення (найменування) предметiв дiти засвоюють при ознайомленнi з оточуючою iх дiйснiстю. Проте словник дошкiльникiв потребуi не тiльки кiлькiсному зростаннi, але i в якiсному вдосконаленнi (уточнення значень слiв, семантична точнiсть вживання синонiмiв, антонiмiв, багатозначних слiв, розумiння переносних значень).
Однiiю з головних задач словарноi роботи i збагачення, розширення i активiзацiя словарного запасу, основу якого складаi введення в мовну свiдомiсть дитини тематичних груп слiв, синонiмiчних рядiв, пар антонiмiй, багатозначних слiв.
Синонiмiчна робота з дiтьми (пiдбiр слiв, близьких за своiм значенням) переплiтаiться iз засвоiнням тематичних груп слiв (дiiслова руху: йти, крокувати, плентатися, брести i т.п.: або дiiслова, що позначають мову: сказав, запитав, вiдповiв, закричав).
Робота над антонiмами (словами з протилежним значенням) проводиться з дiтьми при складаннi словосполучення i пропозицiй. Дiти знаходять антонiми в прислiв'ях, приказках. Пiдбiр антонiмiв до багатозначних слiв розширюi уявлення дiтей про слово, допомагаi уточнити його значення. А пiдбираючи словосполучення iз словами протилежного значення, дiти глибше розумiють багатозначнiсть слова.
Багатозначнiсть слова показуiться дошкiльником на добре знайомих словах з конкретним наочним значенням (ручка, голка, блискавка i т.д.)
Складаючи пропозицii з багатозначними словами, дiти показують, на яке значення того або iншого слова вони орiiнтуються. Робота над багатозначними словами може йти по таких напрямах: назва слова, пiдбiр до нього ознак i дiй тАУ складання словосполучень, потiм пропозицiй i використовування багатозначних слiв в зв'язному текстi.
В процесi словарноi роботи необхiдно добиватися реалiзацii таких якостей мови, як точнiсть, правильнiсть, зв'язнiсть, виразнiсть. зрештою необхiдно виробивши вмiння у дiтей вiдбирати для вислову тi лексичнi засоби, якi точно виражають задум говорячого.
Реалiзацiя програми по словарнiй роботi з дiтьми дошкiльного вiку здiйснюiться через систему вiдповiдних занять трьох рiзновидiв:
- заняття, в яких словарна робота здiйснюiться в процесi ознайомлення з постiйно що розширяiться довкола предметiв i явищ навколишньоi дiйсностi (екскурсiя, демонстрацiя предметiв i т.п.)
- заняття, де словарна робота спираiться на поглиблення знань дiтей про навколишнi предмети i явища (ознайомлення з якостями, властивостями, особливостями)
- заняття, вирiшальнi задачi словарноi роботи в процесi узагальнень, формування понять.
Для навчання монологiчного мовлення дiтей дошкiльного вiку звичайно використовуються наступнi види занять: розповiдь по картинi, переказ лiтературних творiв, складання описових розповiдей про iграшки, складання оповiдних розповiдей (творча розповiдь), складання розповiдей з особистого досвiду, розповiдь по серii сюжетних картинок.
Основним прийомом навчання монологiчного мовлення на початковому етапi i прийом сумiсноi розповiдi: вихователь починаi пропозицiю, дитина закiнчуi. В сумiснiй розповiдi вихователя i дитини функцiю планування бере на себе педагог. Вiн задаi схему вислову, а дитина заповнюi цю схему рiзним змiстом. Зразок розповiдi не пропонуiться, оскiльки цей прийом не сприяi прояву самостiйностi i iнiцiативи. На наступному етапi провiдним прийомом навчання стаi план, який даiться в природно-розмовнiй формi.
Перед тим, як виконати основне завдання (скласти описову або оповiдну розповiдь i т. д.), дiтям пропонуються iгри i вправи на розвиток i збагачення словника, на формування граматичноi будови мови. Вихователь повинен пам'ятати, що методика навчанню зв'язноi мови знаходиться у взаiмозв'язку з роботою над iншими сторонами мовного розвитку.
II. Практична робота по дiагностицi i формуванню словника дiтей
1. Дiагностика
2. Дидактичнi iгри (на формування словника)2. Дидактичнi iгри (на формування словника)
ВлПерестрибни через рiвВ»
Мета гри. Учити дiтей утворювати наказову форму дiiслова за допомогою приставок.
Органiзацiя заняття.
Гравцiв розподiляють на двi команди i вибудовують на майданчику одну проти iншоi (на вiдстанi 50 см).
Перед кожною командою малюють двi паралельнi лiнii тАФ це рiв. На слова вихователя:
Якщо хочеш
Спритним бути
Якщо хочеш
Сильним бути
Якщо хочеш
Бути здоровий, тАФ
Перестрибни
Через рiв!
всi стрибають. Виграi та команда, в якiй бiльше число граючих зумiло перестрибнути через рiв, не наступивши на межу. Гра продовжуiться. Команда пiд той же вiрш, що програла, але сказаний вже ВлпереможцямиВ», робить другу спробу. Гру можна активiзувати, запропонувавши дiтям стрибати iз закритими очима.
ВлВiтерВ»
Мета гри. Учити дiтей утворювати дiiслова за допомогою приставок (виглянув, помчав, застрибав).
Органiзацiя заняття.
Один з гравцiв виконуi роль вiтру, iншi тАФ зайцiв. Дiти-зайцi надягають на голову шапки з довгими вухами i навпочiпки розташовуються по кругу. На слова, сказанi вихователем:
РЖз замету на галявинi
Чиiсь виглянули вушка
РЖ помчав тАФ скiк та скiк тАФ
Бiлий маленький клубок
вони поволi пiдiймаються i стрибають на двох ногах вперед.
На наступний чотиривiрш:
Ось застрибав вiн з розгону
По проталинах зелених
Вiн навкруги берiзок кружляi
Перестрибуючи калюжi!
дiти стрибають в ту сторону, де намальованi невеликого розмiру круги-калюжi, перестрибують iх.
На слова, вимовленi разом з вихователем:
Вiтер, вiтер! Наздоганяй!
Не наздогнати вiдважного зайчика!
розбiгаються по залу. Дитина-вiтер повинна засалити тiкаючих.
Гру проводять з невеликою пiдгрупою (6тАФ8 дiтей). Якщо кiлькiсть граючих бiльше, вибирають двох ВлвiтрiвВ».
ВлПоездВ»ВлПоездВ»
Мета гри. Закрiплювати умiння дiтей спiввiдносити слово з дiiю.
Органiзацiя заняття. Дiтей вибудовують один за одним, утворюючи як би ВлпотягВ»; вони кладуть руки на плечi граючого, що стоiть попереду. На слова, сказанi вихователем:
Чух-чух, пих-чу
Пих-чу, вор-чу
Стояти на мiсцi не хочу!
ВлпотягВ» починаi поволi рухатися, поступово прискорюючи рух.
Ко-ле-са-мi
Стукаю, стукаю
Ко-ле-са-мi
Вер-чу, вер-чу
Сiдай швидше
Про-ко-чу!
Чу! Чу!
Далi рухи виконуються згiдно тексту: ВлКолесами стукаю, стукаюВ» тАФ дiти топають ногами; ВлКолесами верчу, верчуВ» тАФ круговi рухи руками, витягнутими вперед. На слова: ВлЧу! Чу!В» тАФ ВлпотягВ» зупиняiться.
ВлДе ми були, ми не скажемоВ»
Мета гри. Активiзувати дiiслiвну лексику. Учити спiввiдносити слово з дiiю.
Органiзацiя заняття.
Той, що водить вiдходить убiк, гравцi тим часом домовляються, яку дiяльнiсть вони зображатимуть. На питання водить: ВлДе ви були? Що ви бачили?В» тАФ вiдповiдають: ВлДе ми були, ми не скажемо, а що робили, покажемоВ» тАФ показують рiзнi рухи (перуть бiлизну, малюють картину i т. д.). Задача водить по рухах правильно визначити виконувану дiю i назвати його у формi дiiслова другоi особи множини. Наприклад: ВлВи пиляiте дроваВ». Якщо вiдповiдь правильна, команда розбiгаiться, а що водить iх наздоганяi. Спiйманий стаi тим, що водить.
ВлКошлатий песВ»ВлЛохматый песВ»
Мета гри. Учити дiтей спiввiдносити дii iз звучним словом; закрiплювати способи утворення дiiслiв за допомогою приставок (пiдiйдемо, розбудимо, подивимося).
Органiзацiя заняття. Один з граючих виконуi роль собаки. Вiн лягаi на травичку (килимок) i прикидаiться сплячим. РЖншi навшпиньки юрбою пiдходять до нього i говорять:
Ось лежить кошлатий пес
В лапи свiй уткнувши нiс.
Тихо, смирно вiн лежить
Не то дрiмаi, не то спить.
Пiдiйдемо до нього, розбудимо
РЖ подивимося, щось буде.
Сказавши цi слова, хтось з дiтей легким рухом будить собаку. Пес прокидаiться, незадоволено гарчить, гавкаi, потiм схоплюiться i намагаiться наздогнати хлопцiв.
Якщо гра повторюiться, на роль собаки можна вибрати за допомогою лiчилки дитини з числа тих, що перемогли.
ВлМовчанкаВ»
ВлМета гри. Учити дiтей утворювати дiiслова за допомогою приставок.
Органiзацiя заняття.
Перед початком гри дiти хором вимовляють:
Первенчики, червiнчики
Задзвенiли бубонцi.
По свiжiй росi
По чужiй смузi.
Там чашки, горiшки
Медок, цукор.
Мовчок!
РЖз словом ВлмовчокВ» всi замовкають i не рухаються. Ведучий (вихователь) спостерiгаi за дiтьми. Якщо хтось розсмiiться, або заговорить, або поворушиться, вiн даi йому фант. В кiнцi гри дiти викупляють фанти тАФ виконують дii по командi: залiзають пiд стiл i вилазять, пiдстрибують на мiсцi дватАФтри рази; виходять в роздягальню i входять в групову кiмнату; вiдсовують стiлець i засувають на мiсце; виглядають у вiконце; сiдають, встають, пiдкидають м'яч; перестрибують через мотузочок i т.д.
Гра ця захоплюi звичайно дiтей всiх вiкових груп.
Примiтка. В групi малюкiв розiгрувати фант краще вiдразу, як тiльки хтось з граючих порушить правило. Завдання придумуi вихователь. В старших групах завдання придумують самi дiти.
ВлСоваВ»ВлСоваВ»
Казахська народна гра
Мета гри. Учити дiтей утворювати дiiслова звуконаслiдуванням.
Органiзацiя заняття.
Вихователь (звертаiться до дiтей). Пограiмо в ВлСовуВ». Це весела гра казахських хлопцiв. Думаю, вона i вам сподобаiться.
Той, кого виберуть совою, сiдаi в кубло i до певного часу спить. РЖншi бiгають навкруги сови, стрибають. Однi можуть квакати, як жабенята, iншi тАФ бекати, як козенята, третi тАФ зображати лошат. По сигналу ведущеВнго ВлНiч!В» сова розплющуi очi i вiдправляiться на полювання. (Вихователь пояснюi: сови вдень завжди сплять, а полюють вночi.) Всi ви, хто стрибав, скакав, завмираiте. Хто поворушиться або засмiiться, тАФ платить фант.
Якi можна розiгрувати фанти: хай пошипе, як змiйка; закукурiкаi, як пiвень; загавкаi, як собака; затрубить, як слон; задзижчить, як муха; задзвене, як комар; занявкаi, як кiшка; заквакаi, як жаба; закрякаi, як качка; завиi, як вовк; заричить, як тигр; заiрже, як кiнь; запирхаi, як iжак; замукав, як корова, i т.д.
ВлСмешинка»»
Мета гри. Навчити дiтей спiввiдносити з рухом дiiслова, утворенi з а допомогою приставок.
Органiзацiя заняття.
За допомогою лiчилки:
Жили-Були
Чи я, чи ти.
Мiж нами вийшла суперечка.
Хто затiяв, забули
РЖ не дружимо дотепер.
Раптом гра цього разу
Помирити зумii нас?
дiти вибирають ВлсмiшинкуВ», задача якоi тАФ розсмiшити граючих. Можливостi невичерпнi: копiюються рухи незграбного ведмедя, хитроi лисицi, боязкого зайця; можна несподiвано чхнути, заспiвати, прочитати смiшну лiчилку (вiрш) i т.д. Той, хто засмiiться, платить фант. Якщо фантiв наберуться близько десять, iх розiгрують. ВиховаВнтель сiдаi лицем до дiтей, а хто-небудь з переможцiв допомагаi йому: бере фант, ховаi за спину i питаi: ВлЩо вважаiться фанту, який у мене за спиною ховаiться?В» Вихователь придумуi рухи: пройти прямо, навпочiпки, влiзти на стiлець, пролiзти пiд столом, зiстрибнути, нахилитися, выпряВнмиться, переступити, перестрибнути, сiсти i iн. Той, хто неправильно виконуi задану дiю, не одержуi фант; його розiгрують повторно, або на допомогу приходить хто-небудь з дiтей, який зумii виконати завдання.
"Пальчиковi iгри" - це iнсценування будь-яких римованих iсторiй, казок за допомогою пальцiв. Багато iгор вимагають участi обох рук, що даi можливiсть дiтям орiiнтуватися в поняттях "управо", "влiво", "вгору", "вниз" i т.д.
Дiти вiд року до двох добре сприймають "пальчиковi iгри", виконуванi однiiю рукою.
Трьохлiтнi малюки освоюють вже iгри, якi проводяться двома руками, наприклад, одна рука зображаi будиночок, а iнша - кiшку, що вбiгаi в цей будиночок.
Чотирилiтнi дошкiльники можуть грати в цi iгри, використовуючи декiлька подiй, що змiняли один одного. Бiльш старшим дiтям можна запропонувати оформити iгри рiзноманiтним реквiзитом - дрiбними предметами, будиночками, кульками, кубиками i т.д.
МОЯ СРЖМ'Я
Цей пальчик - дiдусь, Цей пальчик - бабуся
Цей пальчик - татусь, Цей пальчик - матуся
Цей пальчик - я, Ось i вся моя сiм'я!
Почергове згинання пальцiв, починаючи з великим. По закiнченнi покрутити кулачком.
ПАЛЬЧИК-ХЛОПЧИК
- Пальчик-хлопчик, де ти був?
- З цим братиком в лiс ходив
З цим братиком щi варив
З цим братиком кашу iв
З цим братиком пiснi спiвав.
На першу строчку показати великi пальцi на обох руках. Потiм по черзi сполучати iх з рештою пальцiв.
ВУЛИК
Ось маленький вулик, де бджоли сховалися
Нiхто iх не побачить.
Ось вони показалися з вулика.
Одна, двi, три, чотири, п'ять!
Ззззз!
Пальцi стиснути в кулак, потiм вiдгортати iх поодинцi. На останню строчку рiзко пiдняти руки вгору з розчепiреними пальчиками - бджоли вiдлетiли.
3. Робота з батьками (консультацii)
Як розказувати казки дiтям
Психологи i методисти вiдзначають, що дитина засвоюi рiдну мову, перш за все, наслiдуючи розмовнiй мовi оточуючих (Д.Б. Ельконiн, Р.Е. Льовiна, А.П. Усова, Е.РЖ.Тiхiiва i iн.). На жаль, батьки у наш час через складнi соцiальнi умови, через зайнятiсть часто забувають про це i процес розвитку мови своii дитини пускають на самоплив. Дитина бiльше часу проводить за комп'ютером, нiж в живому оточеннi. Внаслiдок цього, твори народноi творчостi (колисковi пiснi, пестушки, потiшки, казки) практично не використовуються навiть в молодшому вiцi, не говорячи вже про дiтей п'яти - шести рокiв.
КАЗКА тАУ найдивнiший жанр усноi народноi творчостi. В нiй все незвичайно i все можливо. Через казку дитина одержуi уявлення про добро i зло, про цiнностi матерiальних i духовних, про життя як звершеннi найвiдважнiших мрiянь в iм'я любовi i правди. Казка - велика сила, але дитину потрiбно учити вдумливо слухати i читати ii.
ЗНАЙОМСТВО З ВАРРЖАНТАМИ. Корисно знайомити дитину з варiантами казок. Дiти тонко помiчають вiдтiнки в сюжетах, в характерах i поведiнцi персонажiв. Йде переоцiнка почутого ранiше. Уважнiше дiти починають слухати i iншi казки, вникати в подii, характери. У них можуть з'явитися i своi власнi придуманi варiанти казок.
ПОВТОРНЕ ЧИТАННЯ. Читати i розказувати казки треба неодноразово. При першому прослуховуваннi враження часто бувають неточними. Пiд час повторних прослуховувань враження заглиблюються, сила емоцiйних переживань наростаi, оскiльки дитина все бiльш вникаi в хiд подiй, яснiше стають для нього образи казкових персонажiв, iх взаiмовiдношення, вчинки.
Як читати книги дитинi.
ЧИТАННЯ ВГОЛОС. Повнота сприйняття багато в чому залежить вiд того, наскiльки глибоким виявиться проникнення в текст, наскiльки виразно ви донесете образи персонажiв, передасте i моральну спрямованiсть, i гостроту ситуацiй, i своi вiдношення до подiй. Дiти чуйно реагують на iнтонацiю, мiмiку, жест.
ПЕРЕКАЗ РЖ БЕСРЖДА по книзi дозволяють краще розумiти i запам'ятовувати змiст. Проте не намагайтеся вiдразу напряму пояснювати своiми словами змiст або мораль прочитаного. Це може поруйнувати чарiвливiсть художнього твору, позбавити дитину можливостi вiдчути те, що вiн ще не може осмислити.
РОЗГЛЯД РЖЛЮСТРАЦРЖЙ учить помiчати художнi деталi, розумiти характери казкових героiв i iх взаiмостосунки, вiдчувати гамму фарб, iх емоцiйну виразнiсть, проникати
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi