Збагачення словникового запасу молодших школярiв пiд час засвоiння граматико-орфографiчних знань

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет

iменi Володимира Гнатюка

ДИПЛОМНА РОБОТА

Тернопiль-2009

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. Теоретичнi ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕННЯ СЛОВА ЯК ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОРЗ ОДИНИЦРЖ МОВИ

1.1 Слово як основна одиниця лексикологii

1.2 Проблеми класифiкацii лексики

РОЗДРЖЛ 2. РОБОТА НАД ЗБАГАЧЕННЯМ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРРЖВ

2.1 Шляхи збагачення словникового запасу молодших школярiв

2.2 Система вправ зi збагачення словникового запасу учнiв початкових класiв

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Методика викладання украiнськоi мови як наука прагне вiднайти шляхи найбiльш результативного навчання, зокрема визначити мету викладання мови, обТСрунтувати принципи навчання з урахуванням закономiрностей засвоiння фонетики, лексики, граматики, правопису, вмотивувати найекономнiшi й найефективнiшi методи й прийоми навчання, вчить виявляти недолiки у викладаннi i долати iх. Вiд успiшного розвитку методики, безпосередньо пов'язаноi з життям, зi школою великою мiрою залежить ступiнь пiднесення культури народу.

Пiдвищення наукового рiвня шкiльного курсу рiдноi мови сприяi встановленню оптимального спiввiдношення мiж теорiiю i практичним засвоiнням учнями програмового матерiалу, формуванням умiнь i навичок усного й писемного мовлення.

Вивчення мови, невiддiльне вiд розвитку усного i писемного мовлення учнiв, передбачаi збагачення iх словникового запасу, оволодiння нормами лiтературноi мови на всiх рiвнях, формування в школярiв умiнь i навичок зв'язного викладу думок. Саме тому в початковiй школi провiдним принципом навчання виступаi розвиток мовлення молодших школярiв, звiдки випливаi необхiднiсть розвитку iх активного i пасивного словника, активiзацii й збагачення словникового запасу кожного учня.

Розвинене мовлення людини тАУ не тiльки форма думки, а й сама думка, супутник мислення, свiдомостi, джерело пам'ятi. Створенi за допомогою мови образи, описи подiй, якостей, властивостей найрiзноманiтнiших виявiв життя людей i вищим актом пiзнавальноi дiяльностi людини. "Мовна поведiнка, - пише В. Бадер, - як частина загальноi поведiнки людей свiдчить як про рiвень розумового розвитку, так i про рiвень iх виховання. Вона репрезентуi людину в цiлому" [2, 31].

Ознайомлення iз словниковим багатством, своiрiднiстю звуковоi та iнтонацiйноi системи, словотворчими властивостями, особливостями граматичноi будови, художньо-зображальними засобами мови розкриваi учням духовне багатство народу, сприяi вихованню патрiотизму.

Комунiкативна лiнiя змiсту програми [55] передбачаi формування у молодших школярiв чотирьох видiв мовленнiвоi дiяльностi тАФ аудiювання, говорiння, читання, письма. Основним завданням таких занять i активне i цiлеспрямоване збагачення i удосконалення мовлення учнiв; безпосередня пiдготовка до складання учнями власних текстiв; розвиток логiчного мислення; розширення кругозору учнiв.

Крiм цього, в процесi роботи над формуванням власноi мовленнiвоi дiяльностi учнi оволодiвають i контекстовими умiннями, тобто вчаться висловлюватись на тему, пiдпорядковуючи висловлювання основнiй думцi вихiдного тексту, вiдбирати матерiал, визначаючи в ньому головне i другорядне, використовувати вiдiбраний матерiал у потрiбному порядку.

Питанням розвитку мовлення школярiв та збагачення iх словникового запасу придiляли багато уваги психологи, мовознавцi та методисти (О. Леонтьiв, В. Мухiна, РЖ. Синиця, Г. Ушакова; Л. Варзацька, М. Львов, В. Мельничайко, Г. Рамзаiва, Г. Фомiчева та iн.). Проте цi та iншi вченi тАЮдослiджували переважно загальнометодичнi аспекти активiзацii та розвитку активного й пасивного словника учнiв рiзного вiку i майже не зосереджували уваги на виявленнi ролi граматико-орфографiчних знаньтАЭ [32, 31] у збагаченнi словникового запасу молодших школярiв. Все це обумовлюi актуальнiсть проблеми та вибiр теми наукового дослiдження: ВлЗбагачення словникового запасу молодших школярiв пiд час засвоiння граматико-орфографiчних знаньВ».

Об'iкт дослiдження тАУ словникова робота на уроках рiдноi мови.

Предмет дослiдження тАУ методичне забезпечення процесу словниковоi роботи при засвоiннi граматико-орфографiчних знань.

Мета дипломноi роботи тАУ описати словниковий склад лексики сучасноi лiтературноi украiнськоi мови та виявити найбiльш ефективнi шляхи збагачення словникового запасу молодших школярiв пiд час засвоiння граматико-орфографiчних знань.

Для досягнення мети роботи необхiдно виконати такi завдання:

1) проаналiзувати науково-методичну лiтературу з проблеми дослiдження;

2) охарактеризувати слово як основну одиницю лексикологii;

3) виявити шляхи збагачення словникового запасу молодших школярiв;

4) розробити систему вправ для словниковоi роботи з використанням граматико-орфографiчного матерiалу.

При написаннi роботи були використанi такi методи педагогiчного дослiдження: а) аналiз наукових джерел; б) спостереження; в) бесiда; г) теоретичне узагальнення.

Практична значущiсть дипломноi роботи випливаi з актуальних завдань удосконалення навчально-виховного процесу у планi збагачення, уточнення й активiзацii словникового запасу молодших школярiв. Матерiали дослiдження можуть використовувати учителi початковоi школи для ефективноi реалiзацii розвивального потенцiалу урокiв рiдноi мови, доповнення навчального матерiалу пiдручникiв та iнших педагогiчних та освiтнiх цiлей.

Дипломна робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел, додаткiв.

Загальний обсяг роботи складаi 85 сторiнок.

РОЗДРЖЛ 1. Теоретичнi ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕННЯ СЛОВА ЯК ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОРЗ ОДИНИЦРЖ МОВИ

1.1 Слово як основна одиниця лексикологii

Лексика (грец. lexikos тАФ ВлсловниковийВ») тАФ це тАЮсловниковий склад мовитАЭ [11, 14]. Роздiл науки про мову, який вивчаi лексику в усьому ii обсязi, називаiться лексикологiiю. Основний тАЮпредмет лексикологiчних дослiджень тАФ слова в усiх iх функцiональних виявахтАЭ [21, 15].

Слово тАФ центральна функцiоВннально-структурна одиниця мови. Усi iншi елементи мови iснують або для слова й у словi (фонеми та морфеми), або завдяки йому (речення).

Задовiльного, логiчно бездоганного визначення слова тАЮмовознавча наука ще не маi, хоча мовцi завжди чiтко вiдчувають i видiляють у мовленнi окремi словатАЭ [34, 27]. Це зумовлено тим, що, ло-перше, слова в мовi дуже рiзнi за своiм значенням i функцiями, а по-друге тАФ визначення, яке пiдходить для однiii мови, часто не придатне для iншоi.

Найбiльш точно й стисло окреслив слово французький мовознавець А.Мейi (1866тАФ1936): тАЮСлово тАФ це вираження асоцiацii певного значення з певним комплексом звукiв, що пiддаiться певному граматичному використаннютАЭ [47, 42]. Проте навiть це визначення далеко не досконале: у ньому чiтко не вiдмежовуiться слово вiд морфеми, з одного боку, i вiд словосполучення, з iншого; не враховано iснування в мовi багатозначних слiв.

Певне значення (змiст, поняття) властиве не тiльки слову, а й морфемi (наприклад, у словi безхмарний реальне значення мають i префiкс без-, що вказуi на вiдсутнiсть чогось, i корiнь -хмар-) та фразеологiчному словосполученню (пекти ракiв, передати кутi меду, мати олiю в головi), яке складаiться з двох i бiльше слiв. РД багатозначнi слова (голова на плечах, голова колони, голова зборiв), i слова, зокрема займенники (вiн, такий, стiльки), якi не мають самостiйного лексичного значення, набувають його тiльки в контекстi [54]. Отже, значення не i означальним для слова, хоч i обов'язковим.

Не можна вважати визначальною рисою слова i його цiльноооформ-ленiсть (непроникнiсть) [61]. Наприклад, дiiслово читати в складенiй формi майбутнього часу (буду читати, читати (буду) виступаi в розчленованому виглядi. Складена форма вищого ступеня порiвняння прикметникiв може виражатися двоВнма частинами: бiльш помiркований, менш придатний.

Основна вiдмiнна риса слова, якою воно вiдрiзняiться i вiд морфеми, i вiд словосполучення, тАФ це наявнiсть у ньому певного граматичного значення [67]. Наприклад, наведена вище форма буду читати тАФ дiйсний спосiб, майбутнiй час, перша особа однини. Граматичне значення маi i прислiвник швидко (належить до певноi частини мови), i прийменник над (крiм того, що належить до певноi частини мови, ще й вимагаi пiсля себе орудного або знахiдного вiдмiнка). А в нерозкладному фразеологiчному словосполученнi гнути кирпу, що передаi одне значення ВлзазнаватисяВ», граматичнi значення маi кожне слово (гнути тАФ дiiслово, неозначена форма i т. д.; кирпу тАФ iменник, жiночий рiд i т. д.). Поза контекстом займенник вiн не маi лексичного значення, а граматичнi значення маi займенник, чоловiчий рiд, називний вiдмiнок, однина.

Отже, слово тАФ це самостiйна, надiлена одним або кiлькома граматичними значеннями одиниця мови, яка передаi одне чи бiльше лексичних значень, легко вiдтворюiться i i будiвельним матерiалом для речення.

Якщо розглядати слово з погляду психологii, то це тАФ мiнiмальний звуковий (чи графiчний) подразник, який викликаi у свiдомостi людини певне уявлення тАФ реальний або нереальний образ [6, 95]. Наприклад, словосполучення книжка на столi i книжка пiд столом викликають у свiдомостi рiзнi уявлення, бо в них такими мiнiмальними подразниками виступають, крiм iменникiв книжка i стiл, що повторюються в обох висловах, два рiзнi прийменники на i пiд. Саме вони й визначають рiзницю в значеннi обох словосполучень, що даi пiдставу сприймати iх як окремi слова.

Слова виникають по-рiзному. Назва кенгуру, наприклад, виникла через непорозумiння. Коли англiйцi запитували в Австралii тубiльцiв про назву дивовижних тварин, яких вони побачили тут уперше, тi, не знаючи англiйськоi мови, природно вiдповiдали: Влне розумiюВ», що для англiйцiв звучало як ВлкенгуруВ». А такi слова, як ампер, вольт, ват, тАФ це переведенi до розряду загальних назв прiзвища видатних учених [10, 44].

Однак подiбнi випадки найменувань поодинокi, нетиповi. Звичайно ж, назви виникають стихiйно. Люди видiляють у предметi якусь суттiву для них у цей час ознаку i роблять ii представником усього предмета. Як писав О.Потебня, тАЮслово виражаi не весь змiст поняття, а одну з ознак, саме ту, яка видаiться народному поглядовi найважливiшоютАЭ [12, 28]. Наприклад, колись учнi писали на окремих аркушах паперу, але хтось здогадався зшити iх тАФ i за цiiю ознакою предмет дiстав назву зошит. Тепер аркушi скрiплюють металевими скобками або склеюють, проте назва залишаiться незмiнною.

тАЮОзнака предмета, покладена в основу його назви, називаiться внутрiшньою формою словатАЭ [5, 46]. Внутрiшня форма передаiться за допомогою морфем (коренiв, суфiксiв, префiксiв). Внутрiшня форма тАУ це вмотивованiсть назви (наприклад, мiсяць жовтень, бо все жовтii; олiвець, бо колись стрижень для нього виготовляли з олова). З часом слова можуть втрачати свою внутрiшню форму i стають немотивованими (наприклад, тепер уже нiхто не вiдчуваi зв'язку слова жир iз жити; полiно, полин, попiл iз палити тощо, хоча колись такий зв'язок був самоочевидний)

Слово в мовленнi виступаi в рiзних формах i з рiзним значенням. Для позначення всiх рiзновидiв слова термiна слово недостатньо. Тому в лексикологii використовують ще поняття лексема й словоформа [67, 95-96].

Лексема тАФ це окреме слово з усiiю сукупнiстю властивих йому форм словозмiни й значень у рiзних контекстах. Наприклад, форми голова, голови, головi, голову i т. д. з усiма значеннями (Влчастина тiлаВ», Влкерiвник установиВ», Влпередня частина колониВ» i т. п.) становлять одну лексему тАФ голова. Лексема тАФ це узагальнене, абстрактне поняття.

Словоформа тАУ це окреме слово в певнiй граматичнiй формi. Наприклад, корiнь, кореня, кореневi, коренем тАФ це одна лексема, але чотири рiзнi словоформи.

Слово, як правило, маi одне чи бiльше лексичних значень, тобто маi свою семантику. Семантика тАФ це тАЮсмислова сторона мовних одиниць: слiв, словосполучень, фразеологiзмiв, морфемтАЭ [18, 60].

Пiд лексичним значенням (семантикою) слова розумiють тАЮiсторично закрiплену у свiдомостi народу (колективу) спiввiднесенiсть слова з певним явищемтАЭ [24, 85]. Наприклад, коли француз чуi слово baton, у його уявi постаi палка, а коли ми чуiмо слово батон, то уявляiмо бiлий хлiб довгастоi форми.

У нашiй свiдомостi iснуi iдеальне (не дзеркальне) вiдображення свiту. Ми можемо уявити будь-який предмет або явище, тобто вичленувати його iз суцiльноi картини, зосередити на ньому увагу (наприклад, яблуко). РЖ коли з цим образом рефлекторно з'iднуiться звуковий комплекс (набiр звукiв тАФ РЖйа'блуко]) i цей тАЮзв'язок закрiплюiться в нашiй свiдомостi, виникаi слово з певним лексичним значеннямтАЭ [27, 8]. У пам'ятi утворюiться стiйкий образ певного звукового комплексу (образ слова), який щоразу, коли його чуiмо, викликаi в уявi образ того самого предмета реальноi дiйсностi.

Реальний тАЮпредмет (чи явище) як об'iкт найменування називаiться денотатом (позначуваним). Його узагальнений, абстрактний образ у нашiй уявi тАФ це сигнiфiкат (позначка, образ)тАЭ [61, 85]. Сигнiфiкат, пов'язуючись з образом слова, стаi лексичним значенням слова. Коли ми бачимо реальний предмет (чи явище), завдяки сигнiфiкатовi пригадуiмо його назву. РЖ навпаки, коли чуiмо назву, через образ слова активiзуiмо сигнiфiкат i, зiставляючи його з довкiллям, упiзнаiмо названий словом предмет (чи явище).

Таким чином, лексичне значення i звукова форма слова виступають як нерозривна iднiсть, у якiй лексичне значення тАФ iдеальний змiст, а звукова форма тАФ матерiальна оболонка.

Лексичне значення слова тАЮне мотивуiться його звуковою формою, як, скажiмо, вмiст торбини не зумовлюiться ii формою чи матерiалом, з якоi ii виготовленотАЭ [67, 120] (значення слова мотивуiться його морфемним, а не звуковим складом). Однаковi за звуковим складом слова в рiзних мовах, звичайно, мають рiзне значення. Наприклад, латинське слово pes означаi ВлногаВ», а не ВлпесВ»; нiмецьке слово rot означаi ВлчервонийВ», а не ВлротВ». А однаковi предмети (чи явища) у рiзних мовах називаються по-рiзному: в украiнськiй тАФ стiл, у нiмецькiй тАФ Tisch [tiВз], у французькiй тАФ table [tabl], в англiйськiй тАФ table [teibl] тощо.

Мотивованi природними звуками тiльки звуконаслiдувальнi слова, i то лише частково: у рiзних мовах звуки навiть тiii самоi тварини передаються по-рiзному. Украiнському звуконаслiдувальному слову гав-гав вiдповiдаi нiмецьке wau-wau, англiйське bow-bow, французьке gnaf-gnaf, iталiйське bau-bau; украiнський пiвень спiваi кукурiку, росiйський тАФ кукареку, нiмецький тАФ kikeriki, французький тАФ сосогiсо, шведський тАФ kukeliku, англiйський тАФ cock-a-doodle-doo [35, 138].

На образ реального предмета (сигнiфiкат) можуть тАЮнакладатися додатковi враження, оцiнки (мовби дивимося на предмет-денотат через кольоровi окуляри). Такий додаток до денотата називаiться конотатом (супроводом), а додаткове емоцiйне чи стилiстичне значення слова тАФ конотативним, тобто супровiдним (на вiдмiну вiд основного тАФ денотативного)тАЭ [18, 67]. Наприклад, у словi яблучко денотативне значення тАФ Влплiд яблунiВ» (як i в словi яблуко), конотативне тАФ пестливе ставлення мовця до названого предмета (такого значення в словi яблуко немаi).

Межi значення слова окреслюються в його вiдношеннях до iнших слiв, близьких за значенням [25, 102]. Наприклад, значення слова вечiр, з одного боку, обмежуiться значенням слова день (Влуже не деньВ»), а з другого тАФ значенням слова нiч (Влще не нiчВ»). Так само пiдлiток тАФ Влуже не дитинаВ», але Влще не юнакВ». Значення слова уточнюiться також контекстом, який вiдсiкаi однi сторони значення й активiзуi iншi. Наприклад, досить рiзне значення маi слово чорний у словосполученнях чорна сажа, чорна хмара, чорний хлiб, чорний хiд, чорний день.

Слово називаi конкретнi предмети, явища й узагальнюi водночас. Наприклад, словом книжка можна позначити як певну якусь книжку (Подай менi книжку), так i книжку взагалi (Книжка тАФ джерело знань).

Слово узагальнюiться в поняттi [17]. Наприклад, коли ми чуiмо слово лiд, у нашiй уявi виникаi твердий, прозорий, дуже холодний кристал або застигла, холодна, блискуча гладiнь ставка чи рiчки. Це лексичне значення слова. Але якщо подумаiмо, то пригадаiмо, що лiд тАФ це вода у твердому, кристалiчному станi, якого вона набуваi при температурi, нижчiй за 0 В°С, i т. д. Це поняття про лiд.

Поняття тАФ тАЮрезультат узагальнення суттiвих ознак об'iкта чи низки однорiдних об'iктiв дiйсностi. Поняття в нашiй свiдомостi пов'язане як iз сигнiфiкатом, так i з образом словатАЭ [4, 67]. Воно активiзуiться i тодi, коли ми спостерiгаiмо якийсь предмет (чи явище), i тодi, коли ми чуiмо назву предмета (чи явища).

Поняття про предмет тАЮвпливаi на сигнiфiкат, тобто загострюi нашу увагу на тих ознаках предмета, якi i справдi розрiзнювальними, визначальними в його розпiзнаннiтАЭ [2, 35] (наприклад, при розрiзненнi блiдоi поганки i подiбноi до неi печерицi). Так поняття входить у лексичне значення слова (у свiдомостi не лише окремих людей, а й усього суспiльства), i лексичне значення не обов'язково передбачаi також наявнiсть поняття (наприклад, не кожна людина маi поняття про комп'ютер, хоча знаi, що це таке i навiть може користуватися ним). Поняття ж обов'язково пов'язуiться з лексичним значенням, яке у свiдомостi людини виступаi органiзуючим центром для вичленуваних суттiвих ознак, з яких формуiться поняття.

Слово узагальнюi (тобто виступаi представником багатьох однорiдних предметiв) на двох рiвнях: на рiвнi сигнiфiкату тАФ за зовнiшнiми, поверхневими ознаками тАФ i на рiвнi поняття тАФ за внутрiшнiми, суттiвими властивостями [20, 67]. Наприклад, якщо на рiвнi сигнiфiкату в обсяг слова дерево ми зараховуiмо й банан, то на рiвнi поняття ця рослина включаiться в обсяг слова трава (в Енциклопедичному словнику дано таке визначення: ВлБанан тАФ рiд багаторiчних трав'янистих рослинВ») [21, 72].

Поняття утворюiться на основi життiвого досвiду як iндивiда, так i суспiльства в цiлому. Воно формуiться прив'язано до слова i виражаiться ним. Проте не всi слова можуть виражати поняття [67]. Зокрема не виражають понять вигуки (ой, ах, кукурiку), займенники (вiн, такий, стiльки), власнi назви (Марiя, РЖваненко).

Слово, яке звучить, асоцiюiться зi словом, яке зберiгаiться в пам'ятi (звуковий чи графiчний образ слова), а образ слова в пам'ятi пов'язаний i з сигнiфiкатом, i з поняттям [20, 68]. Так ми впiзнаiмо вiдомi нам слова, якi звучать, розумiiмо iхнi лексичне значення i водночас активiзуiмо поняття про позначуванi ними предмети. РЖ навпаки, коли ми бачимо якийсь предмет, зiставляiмо його iз сигнiфiкатом (узагальненим образом у пам'ятi), якщо треба, звертаiмось до поняття про нього, iдентифiкуiмо його, потiм рефлекторно через пов'язаний iз сигнiфiкатом образ слова пригадуiмо його назву i називаiмо словом.

За допомогою слiв вiдповiдно до iхнього значення ми членуiмо i таким чином пiзнаiмо навколишнiй свiт. Саме в цьому членуваннi та тАЮв способi називання видiлених частин i фрагментiв i виявляiться неповторна нацiональна специфiка як мови, такi народу тАФ ii творцятАЭ [24, 75].

Кожна мова по-своiму членуi свiт, хоча в основному (але тiльки в основному) це членування збiгаiться. Наприклад, украiнський пiдлiток тАФ це Влвiк вiд 11 до 15 рокiвВ», англiйський teenager тАФ Влвiк вiд 13 до 19 рокiвВ»; украiнське рука тАФ Влвiд кiнчикiв пальцiв до плечаВ», а в англiйськiй мовi тАФ hand (ВлкистьВ») i arm (Влвiд кистi до плечаВ»); англiйське coat тАФ це украiнське i пальто, i пiджак; i навпаки, украiнське людина тАФ це англiйське i man, i person, i human being. В украiнськiй мовi розрiзняються за значенням дiiслова мити i прати, тим часом у французькiй, англiйськiй i нiмецькiй мовах такого розрiзнення немаi: тут обом украiнським словам вiдповiдають фр. laver, англ. wash, нiм. waschen iз значенням Влочищати щось за допомогою водиВ» [17, 84].

РД три типи лексичних значень слiв: номiнативне (первинне й похiдне), фразеологiчне й контекстуальне [67, 102].

Первинне номiнативне значення тАФ значення, якого набуло слово водночас iз його появою. Воно i основою для виникнення та iснування всiх iнших значень слова. Первинне номiнативне значення слова досить стiйке. Виникнувши на певному етапi розвитку мови, воно протягом тривалого часу зберiгаiться майже незмiнним. Особливо це стосуiться загальновживаноi лексики. Наприклад, такi слова, як мати, батько, син, око, рука, сонце, дощ, снiг, дерево, квiти, теплий, широкий, синiй, думати, iти, я, ти та багато iнших означають тепер те саме, що й колись, у давнi часи.

У процесi розвитку мови, у постiйному спiлкуваннi людей мiж собою слова можуть набувати й iнших, похiдних номiнативних значень. Наприклад, слово теплий первiсно, очевидно, означало лише температуру, середню мiж гарячою i холодною: тепла вода, теплий дощ, тепле повiтря, тепле промiння сонця. Потiм це слово стало вживатися й стосовно тих предметiв, якi добре зберiгають тепло, наповненi теплом (тепла хата, теплий будинок), добре захищають вiд холоду, зiгрiвають (теплий одяг, тепла хустка). А згодом це значення приiмностi, комфортабельностi поширилося й на стосунки мiж людьми i стало означати Влтакий, що виражаi доброзичливе ставлення, прихильнiсть, приязньВ» (тепла зустрiч, тепле слово, теплий погляд, теплi почуття).

Нове значення слова спочатку сприймаiться як побiчне, невластиве йому. Але тАЮз часом люди звикають до такого значення, i воно в iхньому сприйманнi стаi таким само номiнативним, притаманним цьому слову, властивим йому й поза контекстом, як i його первинне значення. РЖнодi таке похiдне значення може стати навiть основнимтАЭ [23, 50], як це трапилося, наприклад, зi словом основа. Колись воно означало Влпоздовжнi нитки, вiдповiдно натягнутi, щоб, запускаючи помiж них поперечну нитку тАФ уток, ткати полотноВ». Походить воно вiд дiiслова снувати: пряжу, щоб вона стала основою, снували на снiвницi тАФ спецiальному ткацькому пристроi. Тепер слово основа означаi насамперед Влнижня опора чого-небудьВ» (основа будинку, основа для перекриття), з якого виникло значення Влте, на чому що-небудь тримаiться, ТСрунтуiться, що i найважливiшою частиною, провiдним принципом, джерелом виникнення, розвитку чого-небудьВ» (наукова основа, основа художнього твору, основи знань, основи моралi).

Таким чином, два i бiльше номiнативних значень можуть передаватися одним словом. Одне з цих значень тАФ первинне, iншi тАФ похiднi, i водночас всi вони i прямими для такого слова.

Слова з номiнативним лексичним значенням тАЮвступають у зв'язки мiж собою вiдповiдно до тих реальних зв'язкiв, якi iснують мiж рiзними предметами i явищами в об'iктивнiй дiйсностi, що iх цi слова називаютьтАЭ [36, 67]. Наприклад, дверi можуть зачинятися i вiдчинятися, скрипiти i грюкати, стояти i лежати (якщо вони знятi iз завiс), але не можуть читати, писати, бiгати. Тому й iменник дверi можна поiднувати лише з такими дiiсловами, як зачинятися, вiдчинятися, скрипiти, грюкати, стояти, лежати, але не читати, писати, бiгати. Торувати (Влпрокладати вздовж по землiВ») можна дорогу, шлях, стежку, але не будинок, пiсню, думку. Тому й дiiслово торувати може сполучатися лише з додатками, вираженими такими словами, як дорога, шлях, путь, стежка, але не будинок, пiсня, думка тощо.

Частина слiв тАЮобмежена у своiх зв'язках з iншими словами не тому, що таких зв'язкiв мiж вiдповiдними явищами немаi в об'iктивнiй дiйсностi, а тому, що iнше поiднання цих слiв не узвичаiне в мовi. Тобто цим словам властиве фразеологiчне значеннятАЭ [43, 22] тАФ значення, яке виявляiться в поiднаннi лише з одним або кiлькома строго визначеними словами. Наприклад, прикметник карий вживаiться тiльки у двох словосполученнях: карi очi, карий кiнь; в iншому поiднаннi (скажiмо, Влкаре волоссяВ», Влкарий плiд каштанаВ») це слово позбавлене будь-якого змiсту. Тим часом прикметник темно-брунатний, що позначаi той самий колiр, що й карий, таких обмежень у своiму значеннi не маi: темно-брунатне волосся, темно-брунатний плiд каштана, темно-брунатнi очi. Так само можливi лише поiднання: гнiдий кiнь, буланий кiнь, вороний кiнь, булатна сталь, булатний меч, булатна шабля, валовий продукт, валовий збiр зерна, заплющити очi, жито (пшениця, ячмiнь).

Лише у фразеологiзмах у сучаснiй украiнськiй мовi вживаються такi слова, як, наприклад, байдики (бити байдики), облизень (пiймати облизня), лизень (лизень злизав), вiдкош (дати вiдкоша), лiгма (лiгма лежати) тощо. Поза такими словосполученнями цi слова втрачають будь-яке лексичне значення.

Разом iз тим слово в реченнi може поiднуватися з iншими словами без урахування зв'язкiв, що iснують мiж предметами i явищами в об'iктивнiй дiйсностi. Тодi воно набуваi невластивого йому значення, яке сприймаiться лише в певному контекстi: теплий передзвiн заводiв (М. Рильський), море смiху (С. Васильченко), клубок болю (М. Стельмах), п'яно гойдали головами соняшники (Ю. Мушкетик), вродиться така шарманка (Гр. Тютюнник). Таке значення слова називаiться контекстуальним [52, 45]. Контекстуального значення найчастiше набуваi слово, вжите переносно для емоцiйноi тАФ позитивноi чи негативноi тАФ характеристики особи, предмета, явища.

Слова бувають однозначнi й багатозначнi, мають пряме й переносне значення [78, 124-125].

Слово, що маi одне значення, називаiться однозначним. Одне значення мають переважно назви людей за рiзними ознаками (украiнець, киянин, слюсар, лiкар, директор, родич, удiвець), назви тварин (олень, леопард, нутрiя, дельфiн, окунь, краб, стриж, горобець, комар), назви рослин (сосна, тополя, вишня, городина, пшениця, буряк, жоржина, ромашка, чистотiл), назви конкретних предметiв (споруда, шафа, стiлець, долото, лопата, торба, пiджак, паркан), назви мiсяцiв i днiв (сiчень, лютий, понедiлок, вiвторок), бiльшiсть вiдносних прикметникiв (мiський, латунний, кленовий, морський, тутешнiй, вчорашнiй, перелiтний, подвiйний, дев'ятиповерховий), числiвники (два, три, десять) тощо.

Також однозначними i термiни (банкнот, вексель, iнструкцiя, катет, аорта, меридiан, тонна, метр).

Слово, що маi два значення i бiльше, називаiться багатозначним. Здатнiсть слова виступати з рiзними значеннями називаiться багатозначнiстю, або полiсемiiю.

Слово може бути багатозначним тому, що в його назвi враховуiться лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й iншi, вiдмiннi предмети. Наприклад, основне пряме значення слова стiна тАФ Влвертикальна мiцна частина будiвлiВ» (матерiал, з якого вона виготовлена, тут не вказуiться), тому цим словом ще називають i Влпрямовисну бiчну поверхню чого-небудьВ» (стiна урвища), i Влмуровану огорожуВ» (стiна замку), i переносно Влщiльний ряд людейВ» (людська стiна), i так само переносно Влморальну перепону мiж людьмиВ» (стiна непорозумiння) тощо.

У такому разi слово у свiдомостi мовцiв поiднуiться за його спiльною визначальною ознакою не з одним, а з кiлькома сигнiфiкатами. Наприклад, слово лiнiя означаi Влвузька смужка, що тягнеться на якiй-небудь поверхнiВ», i саме з основним значенням Влсмужка, що маi протяжнiстьВ» пов'язуються всi його побiчнi значення: Влуявна смужкаВ» (лiнiя горизонту), ВлмежаВ» (оборонна лiнiя), ВлшляхВ» (трамвайна лiнiя), Влпослiдовний ряд кровно спорiднених осiбВ» (по материнiй лiнii), Влпослiдовний розвиток подiй у художньому творiВ» (сюжетна лiнiя), Влспосiб дiiВ» (лiнiя поведiнки).

Видiляють також основне й побiчнi значення слова [52, 49]. У багатозначному словi одне значення основне, iншi тАФ побiчнi. У словi голова основним i значення Влчастина тiлаВ», побiчними тАФ ВлрозумВ», ВлкерiвникВ», Влпереднi рядиВ», Влосновна рiчВ» тощо. РЖнодi в словi буваi два й бiльше основних значень. Наприклад, слово грубий маi три основнi значення: ВлтовстийВ»; ВлнеобробленийВ»; ВлбрутальнийВ». Часом основним для слова i не первинне його значення, а похiдне, як це сталося, наприклад, з iменником колiя, основним значенням для якого тепер i не Влнаiжджене заглиблення вiд колiс на дорозiВ», а Вллiнiя з двох паралельно прокладених рейок, призначена для руху поiздiв, трамваiв тощоВ».

Кожне конкретне значення багатозначного слова реалiзуiться в контекстi, у ситуацii: важка колода (маi велику вагу), важка будiвля (велика, масивна), важкi кроки (повiльнi, втомленi), важка робота (вимагаi значних зусиль), важкий день (сповнений труднощiв), важкий удар (сильний), важкий настрiй (гнiтючий), важкий бiль (нестерпний), важкий характер (незлагiд-ний), важкий погляд (суворий, похмурий) [43, 21].

Бiльшiсть загальновживаних слiв украiнськоi мови тАФ багатозначнi. Наприклад, у ВлСловнику украiнськоi мовиВ» зафiксовано тридцять значень дiiслова iти: Влступати ногамиВ», Влрухатися в якомусь напрямкуВ» (про транспорт), Влвирушати куди-небудьВ», Влставати кудись на роботуВ», Влдiяти певним чиномВ», Влбрати шлюбВ», Влзнаходити збутВ» (про товари), Влвидiлятися з чого-небудьВ», ВлнаставатиВ» i т. д. Слово крило маi десять значень: Вллiтальний орган птахiвВ», Влнесуча поверхня лiтакаВ», Вллопать вiтрякаВ», Влдашок над колесом автомашиниВ», Влбiчна частина будiвлiВ», Влугруповання в полiтичнiй органiзацiiВ» тощо [60, 45-46].

Багатозначнiсть даi змогу за вiдносно обмеженоi кiлькостi слiв називати ними практично необмежену кiлькiсть предметiв та явищ.

Слово може мати пряме i переносне значення [67]. Пряме номiнативне значення безпосередньо вказуi на спiввiдношення слова з тим чи iншим явищем об'iктивноi дiйсностi, як це iсторично закрiпилось у свiдомостi мовцiв. Пряме значення i переважно первинним значенням слова. Наприклад, пряме й первинне значення слова промiнь тАФ Влсвiтлова смуга, що виходить з якого-небудь джерела свiтлаВ», усi iншi тАФ переноснi й похiднi.

Переносне номiнативне значення тАФ це одне зi значень слова, яке виникло внаслiдок перенесення найменувань одних явиш, предметiв, дiй, ознак на iншi i закрiпилося в ньому як додаткове. Переносне значення завжди похiдне, вторинне. Наприклад, значення Влпочаток чогось доброго, позитивногоВ» у словi промiнь тАФ переносне (промiнь надii, промiнь щастя, промiнь свободи).

Вiд переносного значення слова, що i постiйним, слiд вiдрiзняти переносне вживання слова. тАЮПереносне вживання слова за своiм змiстом iндивiдуальне i використовуiться лише в певному контекстi. Значення, яке виникаi внаслiдок переносного вживання слова, i лише контекстуальним, тобто тимчасовим, ситуативним i за словом не закрiплюiтьсятАЭ [61, 372]. Якщо ж таке значення закрiплюiться за словом, то воно стаi номiнативним.

Розглянемо рiзнi значення слова полотно: Вллляна, конопляна, бавовняна тканинаВ» тАФ пряме номiнативне значення; Влкартина художникаВ», Влпроiзна частина дорогиВ», Влплоска тонка частина iнструмента (пилки, ножiвки)В» тАФ переноснi значення, якi стали номiнативними. А в реченнi Зимовий вечiр усе ткав i ткав над селом своi полотна, i вони нiжно спадали з невидимих верстатiв на прихоплену морозцем землю (М. Стельмах) вiдбулося переносне вживання слова. Однак значення слова полотно (Влснiговий покривВ»), яке при цьому виникло, поки що тiльки контекстуальне.

Переносне вживання слова вiдбуваiться в мовi у виглядi метафори, метонiмii, синекдохи [67].

Метафора тАФ перенесення назви з одного предмета, явища на iнший предмет, явище за iхньою схожiстю. Метафори бувають за кольором (срiблиться рiчка, бронзовий загар), за формою (мереживо гiлок, павутина дорiг), за розмiром (крапля надii, море радостi), за мiсцем (нiс корабля), за динамiчнiстю (спалах ентузiазму, вибух ненавистi), за вiдчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос), за функцiiю (металеве перо, електролампа горить, рушниця стрiляi), за дiiю (ступаi нiч ногами бурими тАФ В. Симоненко), за способом дii (навшпиньки пiдiйшов вечiр тАФ П. Тичина), за наслiдком дii (РЖ небо невмите, i заспанi хвилi тАФ Т. Шевченко) тощо.

Метафора i не тiльки одним iз засобiв посилення образВнностi й виразностi мови, а й могутнiм джерелом збагачення лексико-семантичноi системи взагалi. Тим, що ми сьогоднi кажемо сонце сходить, вживаiмо слова схiд, захiд, схiдний, захiдний, завдячуiмо метафорi. Завдяки iй маiмо слова правда, правдивий, правило, правильний (вiд правий, що колись мало значення ВлпрямийВ»); кривда (вiд кривий); мрiя, замрiяний (вiд мрiти); хвилювання, схвильований, хвилина (вiд хвиля); вiкно, вiчко (вiд око); струм (вiд струмувати, струмок). Найчастiше саме так виникали слова з абстрактним значенням.

Метонiмiя тАФ перенесення назви за сумiжнiстю. Вона буваi тодi, коли вживаiться:

а) назва матерiалу замiсть назви речi: брильянти й золото на руках (замiсть: прикраси з брильянтiв i золота), фарфор i фаянс (замiсть: фарфоровий i фаянсовий посуд);

б) назва предмета замiсть його вмiсту: чайник закипiв (замiсть: вода в чайнику), випив чарку (замiсть: горiлку з чарки);

в) назва властивостi замiсть ii носiя: вiдвага мед п'i (замiсть: вiдважна людина), правда переможе (замiсть: люди, якi домагаються правди);

г) назва мiсцевостi замiсть людей тiii мiсцевостi: Киiв прокидаiться (замiсть: люди, що живуть у Киiвi), село чекаi змiн (замiсть: селяни);

ТС) назва особи замiсть речi, що iй належить: читаю Лiну Костенко (замiсть: твори, якi належать Лiнi Костенко), шофер пiдвiз мене (замiсть: автомашина, якою керував шофер) тощо [18, 79-80].

Метонiмiчне перенесення назви рiдко спричиняiться до появи нових номiнативних значень у словах [29]. Цим способом виникли хiба що такi назви, як бостон (вiд назви мiста Бостона), кашемiр (вiд назви князiвства Кашемiр), галiфе (вiд прiзвища генерала Г. Галiффе), ом (вiд прiзвища фiзика Г.С. Ома) i т. iн.

Синекдоха тАФ перенесення назви частини на цiле (найменування предмета за його характерною деталлю). Це, власне, рiзновид метонiмii. Наприклад, назва частини тiла може вживатися на означення людини: роботящi руки, носа не показувати куди, руда борода захвилювалася; назва одягу може замiнювати назву людини з певного середовища: сiряки i свитки пiдвели голови, чорний смокiнг оглянувся. Однина вживаiться замiсть множини: риба в ставку, буряк у полi.

З переносного вживання слова розвиваiться його переносне номiнативне значення. Спочатку це сприймаiться як щось незвичне, випадкове, а з часом, якщо таке вживання повторюiться, до нього звикають, i воно набуваi статусу постiйно-номiнативного.

Лексичне значення слiв, особливо життiво важливих, виявляi високу стiйкiсть. Таким словам, як мати, сонце, око, я, ти кiльканадцять тисяч рокiв; у рiзних мовах по-рiзному змiнилося iхнi звучання, але значення залишилося те саме. Разом iз тим деякi слова з часом набувають iнших значень, i цi змiни проходять у трьох напрямах: звуження, розширення, змiщення [6, 97-98].

При звуженнi обсягу значення назва стаi конкретнiшою. Так, слово печиво колись означало Влусе спечене з борошнаВ», тепер тАФ Влкондитерськi вироби з борошнаВ»; слово квас колись означало Влусе кислеВ», тепер тАФ Влкислуватий напiй iз житнього хлiба або житнього борошнаВ»; слово каша колись означало Влбудь-яка густа iжа, звiльнена вiд рiдиниВ», тепер тАФ Влстрава з крупiв, зварена на водi або молоцiВ».

При розширеннi обсягу значення кiлькiсть охоплюваних словом предметiв, явищ зростаi. Наприклад, слово поле колись означало Влбезлiса рiвнина, порожнiй великий простiрВ», тепер, крiм цього, тАФ Влдiлянка землi, вiдведена пiд що-небудьВ», Влпростiр, у межах якого вiдбуваiться якась дiяВ», Влсфера дiяльностiВ», Влсмужка вздовж краю аркуша паперуВ», Влвiдiгнутi краi капелюхаВ» тощо; колись слово столяр мало значення Влтой, хто робить столиВ», тепер тАФ Влвиготовлювач виробiв iз дереваВ»; слово Меценат означало римського полiтичного дiяча, який матерiально допомагав Вергiлiiвi та Горацiiвi, тепер меценат тАФ Влбагатий покровитель наук та мистецтвВ».

Внаслiдок семантичного змiщення слово може набувати зовсiм iншого значення. Наприклад, колись слово берег означало ВлгораВ» (пор. нiмецьке Berg ВлгораВ»), тепер тАФ Влкрай землi, що межуi з рiчкою, озером, моремВ»; слово благий у давньоукраiнськiй мовi мало значення Влдобросердий, лагiднийВ», тепер тАФ Влстарий, убогийВ» (благий одяг). Спочатку слово мабуть виражало впевненiсть (маi бути), тепер, навпаки, тАФ невпевненiсть; те саме стосуiться й слiв очевидно, певно, напевно.

Часом значення може змiнитися на протилежне, залишаючись спiвiснувати в тому самому словi: Спасибi, дiдусю, що ти заховав в головi столiтнiй ту славу козачу; я ii онукам тепер розказав (Т. Шевченко). На весь куток iде слава про ii сварливу вдачу (О. Копиленко) [

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi