Змiст i методика вивчення краiн Африки у шкiльному курсi краiнознавства

ЗМРЖСТ

ВСТУП

Роздiл 1. КРАРЗНОЗНАВСТВО ЯК ШКРЖЛЬНИЙ КУРС

1.1.Аналiз змiсту шкiльного курсу

1.2.Дидактичнi засади вивчення краiнознавства

Роздiл 2. КОМПЛЕКСНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАРЗН РЖ МАКРОРЕГРЖОНРЖВ АФРИКИ

2.1. Загальна характеристика регiону

2.2. Краiни Пiвнiчноi Африки

2.3. Краiни Центральноi, Захiдноi i Схiдноi Африки

2.4. Краiни Пiвденноi Африки

Роздiл 3. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ПРЖДРОЗДРЖЛУ ВлАФРИКАВ»

3.1. Поурочне планування пiдроздiлу

3.2. Методичнi рекомендацii до проведення урокiв географii

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

За роки незалежностi Украiни визначено новi прiоритети розвитку освiти. Метою сучасноi украiнськоi освiтньоi системи i створення умов для розвитку i самореалiзацii кожноi особистостi як громадянина Украiни, формування всебiчно розвинутоi особистостi, здатноi самостiйно здобувати знання впродовж життя. Сьогоднi вчитель повинен не тiльки Влнавчати, розвивати, виховуватиВ», а й сприяти цьому розвитку. Бiльшiсть вчителiв основним завданням вбачають розвиток здiбностей молодого поколiння. Дiiвим помiчником цього процесу i iнтеграцiя. РЖнтеграцiя даi можливiсть розвивати унiкальну здатнiсть дитини сприймати навколишнiй свiт цiлiсно, творчо. Тому особливо цiкавим, на думку автора, i курс ВлКраiнознавствоВ», який передбачаi широкi мiжпредметнi звтАЩязки i полягаi в iнтеграцii знань з географii, iсторii, культури, економiки та органiчно доповнюi програмний матерiал предмету ВлЕкономiчна та соцiальна географiя свiтуВ». При цьому методами географii створюiться багатогранний образ територii i виявляiться ii своiрiднiсть.

Мiжнародна, мiждержавна рухливiсть украiнцiв постiйно зростаi. Мiльйони наших землякiв добувають нафту i газ у Росii, збирають овочi у Великiй Британii та РЖрландii, фрукти − в Португалii, РЖспанii та РЖталii, будують дороги i житло у Чехii й Польщi, складають автомобiлi в Нiмеччинi, вирощують пшеницю в Аргентинi, вiдпочивають у РДгиптi. Громадяни Украiни в наш час можуть вирушати практично в будь-яку краiну i в будь-яку частину свiту. Вiдповiдно зростаi потреба в iнформацii про краiни, розширеннi знань про природу, розмiщення населення, господарство, соцiально-економiчнi та екологiчнi проблеми рiзних краiн i регiонiв свiту. Краiнознавство й даi цi знання. Крiм того, кожна людина повинна мати хоча б найзагальнiшi уявлення про сучасну полiтичну карту свiту, розмiщення населення нашоi планети, свiтове господарство, глобальнi проблеми людства. Це потрiбно у повсякденному життi для того, щоб встановлювати зв'язки мiж рiзними подiями, iнформацiю про якi ми отримуiмо iз газет, повiдомлень по радiо та телебаченню, iз комп'ютерноi мережi, правильно оцiнювати цi подii i таким чином правильно розумiти свiт, в якому ми живемо.

Унiкальнiсть шкiльного курсу краiнознавства полягаi в тому, що це iдиний предмет, що поiднуi знання про природне й соцiально-економiчне повсякденне оточення пiдлiтка, отже, географiчнi знання можуть стати базою для рiзноманiтноi практичноi його дiяльностi, у творчому ростi особистостi пiдлiтка. Географiя i для пiдлiтка не тiльки джерелом нових вiдомостей про свiт, не тiльки iнструментом пiзнання частини об'iктивноi дiйсностi, але й необхiдним фактором його нормального психiчного розвитку.

Актуальнiсть вивчення теми Африка полягаi у тому, що бiльшiсть дослiдникiв переважно придiляють увагу економiчно розвинутим краiнам, якi задають тон у економiчному розвитку свiту. А найменш розвиненим краiнам, до яких належить бiльшiсть африканських краiн, увага придiляiться не в достатнiй мiрi. Розглядаються переважно найбiльш розвиненi краiни, а решта краiн не беруться до уваги. Навiть у курсi тАЮКраiнознавстватАЬ розглядаiться по декiлька найбiльш типових представникiв регiону.

Таким чином, у структурi курсу тАЮКраiнознавствотАЬ важливе мiсце посiдаi вивчення теми тАЮАфрикатАЬ, оскiльки це регiон з потужним природно-ресурсним потенцiалом, та, разом з цим − найбiднiший регiон свiту. Для краiн Африки будь-яких регiонiв характернi всi риси слабо розвинених краiн, визначенi ООН. Частка Африки в населеннi свiту − 12,6%, а в свiтовому виробництвi ВНП − тiльки 1,6%. Умови життя населення майже всiх краiн континенту за будь-якими стандартами дуже низькi. Це стосуiться як побутових умов, рiвня освiти, тривалостi життя, так i рiвня споживання.

ОбтАЩiктом дослiдження виступаi шкiльний курс ВлКраiнознавствоВ».

Предметом роботи i змiст i методика вивчення пiдроздiлу ВлАфрикаВ» у курсi шкiльного краiнознавства.

Метою дипломноi роботи i на основi вивчення праць провiдних науковцiв-географiв та педагогiв розробити змiст i методику вивчення краiн Африки в шкiльному курсi ВлКраiнознавствоВ».

Виходячи з мети дослiдження, в роботi поставленi такi завдання:

¾ проаналiзувати змiст краiнознавства як шкiльного курсу та визначити дидактичнi особливостi його впровадження;

¾ скласти комплексну характеристику провiдних краiн регiону шляхом систематизацii i узагальнення даних про iх природу, населення, господарство, культурно-iсторичнi особливостi, внутрiшнi просторовi вiдмiнностi;

¾ розробити методичнi рекомендацii щодо вивчення даного пiдроздiлу ВлАфрикаВ» у шкiльному курсi тАЮКраiнознавствотАЬ.

З метою обробки географiчноi iнформацii в роботi застосовано описовий метод − вивчались особливостi природно-ресурсного потенцiалу окремих краiн. Дослiдження галузей господарства проводилося за допомогою поiднання описового, порiвняльного та статистичного методiв. Порiвняльно-географiчним методом автором було проведено дослiдження рiвня розвитку окремих краiн Африки.

Наукова новизна роботи полягаi в тому, що автором вперше було зiбрано, систематизовано та проаналiзовано данi по змiсту i дидактичним засадам впровадження нового профiльного курсу тАЮКраiнознавствотАЬ, складена комплексна характеристика провiдних краiн та макрорегiонiв Африки, розроблена методика вивчення пiдроздiлу ВлАфрикаВ», зокрема запропонований варiант поурочного планування теми тАЮАфрикатАЬ та плани-конспекти урокiв.

Основнi положення та результати дослiдження, що мiстяться в дипломнiй роботi, пройшли апробацiю на уроках географii в 11 класi.

Аналiз лiтератури показав, що дана проблема висвiтлена не достатньо. При написаннi роботи автор користувався програмними документами з курсу, матерiалами перiодичноi преси, пiдручником з тАЮКраiнознавстватАЬ, який i iдиним на даний час. При висвiтленнi аналiзу змiсту курсу шкiльного краiнознавства та дидактичних засад вивчення краiнознавства було застосовано пiдручник з краiнознавства Масляка П.О. [39], Програму для профiльного навчання у загальноосвiтнiх навчальних закладах тАЮКраiнознавствотАЬ Бiсковоi Н.М. та Бойко В.А. [8], Державний стандарт з географii [20], та публiкацii у перiодичних фахових виданнях (журнали ВлГеографiя та основи економiки в школiВ», ВлГеографiяВ», ВлШколаВ») та iнтернет-ресурси .

Комплексна характеристика краiн i макрорегiонiв Африки проводилася на основi аналiзу i узагальнення матерiалу пiдручникiв Безуглого В.П. та Козинець С.О. тАЮЕкономiчна i соцiальна географiя свiтутАЬ [7], Юркiвського В. М. тАЮРегiональна економiчна i соцiальна географiятАЬ [58], довiдника тАЮКраiни свiтутАЬ за ред. Юркiвського В.М. [59], а також статей Дейча Т. [19] та Дорохiноi В.С. [22].

При написаннi третього роздiлу автор користувався посiбником з краiнознавства Мiрошник Г.О. [42] та матерiалами перiодики − статтею тАЮКомплексний пiдхiд до вивчення краiн у курсi тАЮКраiнознавствотАЬ Борисовоi С.О. [11] та розробками урокiв Новиковоi В. [44].

Структурно робота складаiться з вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури та додаткiв.

Роздiл 1

КРАРЗНОЗНАВСТВО ЯК ШКРЖЛЬНИЙ КУРС

1.1. Аналiз змiсту шкiльного курсу

Краiнознавство i наукою i навчальною дисциплiною, яка комплексно вивчаi краiни i регiони свiту, дослiджуi, систематизуi й узагальнюi данi про iхню природу, населення, внутрiшнi просторовi вiдмiнностi.

На сучасному етапi краiнознавчi дослiдження мають переважно природно-iсторичне i соцiально-економiчне спрямування, що зумовлюiться особливостями iсторико-географiчного розвитку людства в першiй половинi XXI ст.

Краiнознавство утворюi одну iз "стовбурних" галузей у системi географiчних наук (точнiше географiчне краiнознавство). Саме краiну, а також район М.М. Баранський вважав основним об'iктом географii, а iхню характеристику − головним змiстом географiчних робiт [39, с. 13-16]. Краiнознавцi, за його словами, покликанi виробляти "вiзитнi картки" краiн. Звiдси випливаi i визначення краiнознавства як географiчноi дисциплiни, що займаiться комплексним вивченням краiн, що систематизуi й узагальнюi рiзнорiднi данi про iхню природу, населення, господарство, культуру i соцiальну органiзацiю.

Проте вiднесення краiнознавства до "стовбурних" галузей географii не i загальновизнаним. Суперечки виникають з багатьох питань i в тому числi з головного − чи можна вважати краiнознавство наукою?

У нашiй краiнi вiтчизняне i закордонне краiнознавство почало складатися ще в дореволюцiйний час. Результатом цього процесу стали численнi краiнознавчi описи i характеристики. У 30-i роки краiнознавство − районоведення − отримало новий iмпульс до розвитку у виглядi "районноi школи" М.М. Баранського. У пiслявоiнний перiод у мiру росту потреб у краiнознавчих роботах увага до нього з боку географiв зростала. Особливе значення в цьому планi мала стаття М.М. Баранського "Краiнознавство i географiя фiзична й економiчна", опублiкована ще в 1946 роцi. У нiй був даний аналiз розвитку краiнознавства i по сутi вперше були сформульованi його основи, включаючи концепцiю географiчного краiнознавчого синтезу або, iншими словами, необхiднiсть "iдиного погляду" на природнi, економiчнi i соцiальнi явища. Але поряд з цим, у тiй же статтi М.М. Баранський зовсiм виразно написав про те, що краiнознавство не претендуi на роль особливоi науки, а являi собою усього лише органiзацiйну форму, що поiднуi розрiзненi знання про ту або iншу краiну. Саме цей вислiв породив широкий погляд на краiнознавство як на "купол" над географiiю, що не маi власного предмета наукового дослiдження [11, с.5-6].

Хоча таке трактування не могло не затримати становлення наукового краiнознавства, його загальний розвиток усе-таки продовжувався, про що насамперед свiдчать численнi краiнознавчi роботи. Одночасно − завдяки Ю.Г. Саушкiну, В.А. Анучину, В.М. Гохману, К.М. Попову, А.РЖ. Клiмову, С.Б. Лаврову, Г.В. Сдасюк, Я.Г. Машбiцу, Н.С. Мироненко, В.А. Пуляркiну, Л.В. Смирнягiну − поступово змiцнювалися i науковi основи краiнознавства.

Максаковський В.П. видiляi два головних види краiнознавства. Перший з них − iнформацiйне краiнознавство, що вiдбиваi в основному емпiричний рiвень пiзнання. Його завдання полягаi в зборi, збереженнi i систематизацii даних про краiни i райони. У свою чергу, воно може бути iнформацiйно-популярним i iнформацiйно-довiдковим. Прикладiв подiбних видань у нас безлiч. Другий вид − власне наукове краiнознавство, що виконуi дослiдницькi функцii, спираiться на науковий географiчний синтез i робить свiй внесок у формування науковоi географiчноi картини свiту. Звiдси випливаi i розмаiтiсть функцiй краiнознавства: iнформацiйна, описова, освiтня, культосвiтня, науково-дослiдна, практична [37, с.15].

Що стосуiться внутрiшньоi структури краiнознавства, то Я.Г. Машбiц видiляi в ньому три головних класи: 1) фiзико-географiчне (природне), 2) економiчне i соцiальне (суспiльно-географiчне) i 3) комплексне. Виходячи з застосування цiii градацii в регiональному аспектi, можна сказати, що у фiзичнiй географii одержали розвиток як вiтчизняне (Е.М. Мурзаiв, Ю.К. РДфремов, Б.А. Федорович, Н.А. Гвоздецький, Н.РЖ. Михайлов, А.РЖ. Соловйов, В.РЖ. Прокаiв та iн.), так i закордонне (А.С. Баркiв, Б.Ф. Добринiн, А.М. Рябчиков, Р.А. РДрамов, Г.М. РЖгнатьiв, В.Г. Зайчиков, РД.Н. Лукашова) краiнознавство. У порiвняннi з фiзико-географiчним, економiко-географiчне краiнознавство одержало ще бiльший розвиток. У тому числi в областi вiтчизняного краiнознавства виявили себе Ю.Г. Саушкiн, А.А. Мiнц, С.Н. Рязанцев, В.В. Покшишевський, Н.Н. Михайлов, М.РЖ. Помус, РЖ.В. Комар, 3.М. Фрейкiн та iншi географи. Що ж стосуiться закордонного краiнознавства, то перелiк iмен тут ще бiльший [39, с.17-23].

На жаль, комплексне краiнознавство на рiвнi "вищого синтезу", задача якого складаiться в комплексному розглядi краiн (i районiв), поки що одержало набагато менший розвиток. Додамо також, що поряд з цими трьома головними класами видiляють також полiтико-географiчне, iсторико-географiчне, вiйськово-географiчне, демографiчне, етноконфесiйне, медико-географiчне й iншi "пiдкласи" краiнознавства. Але вони вже зв'язанi зi стиковими науковими напрямками.

Сучасне краiнознавство у своiму розвитку базуiться також на глобальних i регiональних геополiтичних та геостратегiчних концепцiях. Серед них найвiдомiшими i атлантизм, мондiалiзм, iвразiйство.

У переважно iнформацiйних, позбавлених науково-методологiчного пiдТСрунтя публiкацiях, краiнознавство розглядають лише як органiзацiйну форму об'iднання всiii суми найрiзноманiтнiших знань про ту чи iншу краiну або регiон свiту.

Останнiм часом, у зв'язку з диверсифiкацiiю мiжнародних вiдносин Украiни в галузi краiнознавства, все бiльше переважають дослiдження, у яких на перший план виступаi рiзнобiчний аналiз найважливiших проблем тих краiн, з якими наша держава маi тiснi зв'язки. Такi проблемно орiiнтованi дослiдження тiсно пов'язанi з практикою дво- i багатостороннiх вiдносин мiж краiнами свiту. При цьому прiоритети здебiльшого надаються моделюванню ситуацiй i прогнозуванню розвитку подiй та явищ. Проблемна орiiнтацiя сприяi зростанню практичноi значимостi краiнознавства i водночас створюi умови для розвитку його методологiчноi бази. Вона теж пов'язана з упровадженням системного пiдходу, вимагаi розгляду найважливiших проблем на глобальному рiвнi. Це ще бiльше надаi краiнознавству передбачуваноi прогностичноi спрямованостi. Прогноз у краiнознавствi, як конкретне передбачення стану певного явища в майбутньому на основi спецiального наукового дослiдження, набуваi у XXI ст. особливого значення, тому що конкретна цiннiсть правильного, науково обТСрунтованого передбачення у сферi мiждержавних вiдносин стрiмко зростаi. Вмiння передбачати ситуацiю з урахуванням усезростаючоi кiлькостi рiзновекторних чинникiв стаi головним i найдорожчим "товаром" аналiтикiв у краiнознавствi [39, с.24].

Об'iктом вивчення краiнознавства i краiни як основнi одиницi сучасноi соцiально-полiтичноi органiзацii свiту, а також iх великi частини (райони, штати, областi, провiнцii тощо) i рiзнi мiждержавнi регiональнi та глобальнi угрупування.

Очевидно, що краiни i регiони свiту вивчаi не лише краiнознавство. Краiни i регiони свiту i об'iктом вивчення також i iсторii, i географii, i фiлософii, i культурологii, суспiльствознавства, соцiологii, геологii та безлiчi iнших наук i навчальних дисциплiн. Кожна з них дослiджуi лише певну складову об'iкта, тобто його конкретнi властивостi, явища, процеси i вiдношення. Отже, та складова об'iкта дослiдження, на яку найбiльшою мiрою й спрямована увага тiii чи iншоi науки i називаiться ii предметом. Предметом краiнознавства i краiни i регiони свiту як iдинi системи, що складаються з рiзнорiдних, але взаiмопов'язаних елементiв, якi дiють як iдине цiле на свiтовiй полiтичнiй аренi.

Отже, на вiдмiну вiд iнших наук i навчальних дисциплiн, якi цiкавляться лише певними аспектами дiяльностi краiн, краiнознавство iнтегруi в собi унiверсальнi знання про краiни, вiдображаючи цiлiсну картину буття основних одиниць соцiально-полiтичноi органiзацii свiту.

За Масляком П.О., системна унiверсальнiсть предмета краiнознавства передбачаi такi твердження:

По-перше, всi сфери функцiонування суспiльства будь-якоi краiни так чи iнакше тiсно взаiмопов'язанi.

По-друге, цiлiсноi картини тiii чи iншоi держави або регiону при вилученнi (нехтуваннi) того чи iншого ii елементу (сфери, регiону) отримати не можливо.

По-третi, велике значення маi взаiморозташування краiн i регiонiв стосовно один одного у географiчному (геополiтичному) просторi.

По-четверте, краiни i мiждержавнi утворення iснують у часi, який разом з простором визначаi буття людей, народiв i суспiльств.

По-п'яте, будь-яка система (краiна) складаiться з пiдсистем нижчого iiрархiчного рiвня (структур, поiднань, утворень, комплексiв, формувань). До них належать переважно територiально-управлiнськi системи (штати, губернii, областi, провiнцii тощо).

По-шосте, функцiонування територiальних утворень (краiн i регiонiв) вiдбуваiться як постiйна i перманентна змiна iх станiв унаслiдок як внутрiшньоi взаiмодii елементiв, так i взаiмодii з довкiллям [39, с.25-39].

Конкретними об'iктами дослiдження краiнознавства i галузевi (iнтегральнi) чи просторово-територiальнi форми органiзацii краiн як у цiлому, так i iх окремих частин. Наприклад, можна вивчати населення Сполучених Штатiв Америки, чи культуру iндiанцiв Бразилii, чи екологiчнi проблеми Нiмеччини (галузевий (iнтегральний) аспект). Просторово-територiальний аспект дослiдження конкретних об'iктiв полягаi в комплексному вивченнi, наприклад штату Калiфорнiя в США або провiнцii Квебек у Канадi. Звичайно можна конкретним об'iктом дослiдження обрати поiднання цих двох аспектiв, примiром природно-ресурсний потенцiал острова Хоккайдо в Японii [[11, с.5-6].

Таким чином, краiнознавство i наукою i навчальною дисциплiною, яка комплексно вивчаi краiни i регiони свiту, дослiджуi, систематизуi й узагальнюi данi про iхню природу, населення, внутрiшнi просторовi вiдмiнностi.

РЖсторiя географiчноi науки нараховуi кiлька тисячорiч. За цей час докорiнно змiнилися ii предмет, завдання й методи дослiджень. Однак нерiдко й у сучасному суспiльствi географiя, у тому числi й шкiльна, дотепер трактуiться як сугубо описова наука, головна функцiя якоi − довiдково-енциклопедична. Такий погляд докорiнно суперечить сутi нинiшньоi географiчноi науки.

Предмет сучасних географiчних дослiджень включаi всю географiчну оболонку Землi й складовi ii геосистеми, територiальну структуру господарства й суспiльства.

Головним завданням географii вже давно став не землеопис, а вивчення просторово-тимчасових взаiмозв'язкiв, природних й антропогенних факторiв й особливостей розвитку рiзних територiальних систем. Саме в цiй якостi географи беруть активну участь у рiшеннi багатьох проблем полiтичного, економiчного й соцiального, екологiчного характеру, що виникають на рiзних рiвнях − вiд свiтового до локального. Тому географiя займаi унiкальне мiсце в системi наук, вiдiграючи роль свого роду ВлмiсткаВ» мiж природничими й суспiльними науками.

Мiсце шкiльноi географii в Базисному навчальному планi також визначаiться, насамперед, тим, що вона − iдиний предмет, що вiдноситься одночасно й до природничого, i до гуманiтарного циклу навчальних дисциплiн. Таким чином, шкiльна географiя охоплюi всю систему Влприродне середовище − суспiльство − людинаВ», що дозволяi iй:

тАв комплексно розглядати середовище перебування (життiвий простiр) людства, знайомлячи учнiв з тим, як живуть i господарюють люди в рiзних географiчних умовах;

тАв формувати сприйняття свiту не у виглядi набору окремих природних або суспiльних компонентiв, а у виглядi чiткоi iiрархii територiальних природно-суспiльних систем, що формуються й розвиваються за певними законами.

Отже, географiя − iдиний шкiльний предмет свiтоглядного характеру, що формуi в учнiв комплексне, системне й соцiально-орiiнтоване уявлення про Землю як про планету людей. Це також iдиний предмет, що знайомить iх з територiальним (регiональним) пiдходом як особливим методом наукового пiзнання й важливим iнструментом впливу на соцiально-економiчнi процеси за допомогою регiональноi полiтики [31, с.13-15].

Все це дозволяi вiднести географiю до числа тих класичних шкiльних предметiв, на якi лягаi особлива вiдповiдальнiсть не тiльки за формування в школярiв гуманiстичного свiтогляду, виховання патрiотизму й любовi до Батькiвщини, але й умiнь i навичок орiiнтацii й соцiально-вiдповiдального поводження в навколишньому свiтi.

Краiнознавство також виходить iз необхiдностi не просто часткового вдосконалення шкiльноi географii, як це неодноразово бувало ранiше. Воно передбачаi радикальну перебудову структури й змiсту предмету багато в чому на принципово новiй основi [42, с. 152].

У широкому змiстi основна мета географii, як i iнших шкiльних предметiв, полягаi в тому, щоб сформувати всебiчно освiчену й iнiцiативну особистiсть, довiвши до ii свiдомостi систему поглядiв, iдейно-моральних, культурних й етичних принципiв, норм поведiнки, якi складаються в ходi навчально-виховного процесу й готовлять ii до активноi дiяльностi й безперервноi освiти у свiтi, що швидко змiнюiться. У бiльш вузькому змiстi ця мета полягаi в оволодiннi учнями завершеною системою географiчних знань й умiнь, а також в можливостях iхнього застосування в рiзних життiвих ситуацiях.

Вiдповiдно до основноi мети краiнознавство базуiться на двох головних положеннях.

По-перше, воно виходить iз необхiдностi збереження традицiйноi орiiнтацii учнiв на набуття фундаментальних знань й умiнь, що становлять основу свiторозумiння, на всiлякий розвиток iхнього географiчного мислення.

Тому краiнознавство припускаi знайомство учнiв з деякими основними закономiрностями, вченнями, теорiями, концепцiями й гiпотезами географiчноi науки, з методами ii дослiджень i мовою географii. У ньому отримують подальший розвиток такi наскрiзнi напрямки сучасноi освiти як гуманiзацiя, соцiологiзацiя, екологiзацiя, економiзацiя, якi повиннi сприяти формуванню загальноi культури молодого поколiння. Поряд iз цим, краiнознавство бiльш чiтко визначаi ту грань, що повинна вiдокремити загальну географiчну освiту, необхiдну всiм учням незалежно вiд iхньоi майбутньоi професii (iншими словами рiвень iхньоi географiчноi культури), вiд спецiальних географiчних знань й умiнь, що виходять за рамки Державного освiтнього стандарту з географii.

По-друге, краiнознавство виходить iз того, що шкiльна географiя являi собою не тiльки певну сукупнiсть природничо-гуманiтарних знань, необхiдних кожнiй освiченiй людинi, але i i однiiю з основ практичного повсякденного життя. Звiдси випливаi значно бiльший, нiж колись, акцент на формуваннi практичних знань й умiнь прикладного характеру, наслiдком чого повинне стати пiдвищення iнтересу учнiв до предмету тАЮГеографiятАЬ.

Важливим завданням географiчноi освiти повинна стати також орiiнтацiя учнiв на професii, пов'язанi з географiiю.

Основу формування географiчного мислення становить знайомство учнiв з територiальним (включаючи краiзнавчий), комплексним, iсторичним, типологiчним, проблемним i конструктивним пiдходами.

Географiчнi знання повиннi бути, хоча й по-рiзному, представленi на всiх трьох ступенях шкiльного навчання.

Вiдповiдно до Держстандарту базовоi i повноi середньоi освiти, державними вимогами до рiвня загальноосвiтньоi пiдготовки учнiв з географii передбачаються:

¾ уявлення про регiональний подiл свiту;

¾ знання особливостей природних умов i ресурсiв та iх вплив на формування господарських комплексiв окремих регiонiв та краiн свiту, типiв природокористування;

¾ умiння пояснювати причини та виявляти наслiдки впливу природних умов на господарський розвиток краiн i регiонiв, моделювати географiчнi ситуацii регiонального розвитку в умовах глобалiзацii та iнтеграцii економiчних i соцiальних процесiв розвитку суспiльства [20, с.13-18].

Розробка змiсту курсу ВлКраiнознавствоВ» як складовоi географiчноi освiти припускаi вiдродження й розширення краiнознавчоi основи шкiльноi географii. Краiнознавчий погляд на свiт дозволить школярам бачити, розумiти й оцiнювати складну систему взаiмозв'язкiв мiж людьми, територiiю й природним середовищем.

Матерiал даного курсу даi широкi можливостi для встановлення мiжпредметних зв'язкiв з iсторiiю, лiтературою, фiзикою та iн. Крiм того, при його вивченнi учнi знайомляться iз областями знань, не представленими у школi самостiйними предметами: архiтектурою, етнографiiю, полiтологiiю, екологiiю.

Головна мета курсу − розвиток регiональних знань про цiлiснiсть i диференцiацiю природи материкiв, великих регiонiв i краiн, про людей, що iх населяють, особливостi життя й господарськоi дiяльностi в рiзних природних умовах.

Основнi завдання курсу:

Ø розширити й конкретизувати уявлення про просторову неоднорiднiсть поверхнi Землi на рiзних рiвнях (вiд планетарного до локального);

Ø створити образнi уявлення про природу, природнi багатства, господарство й етнокультурну своiрiднiсть населення материкiв й окремих краiн;

Ø на основi iсторико-географiчного пiдходу розкрити змiни полiтичноi карти, практики природокористування, динамiку наростання екологiчних проблем у межах материкiв, океанiв й окремих краiн;

Ø продовжити розвиток картографiчноi грамотностi школярiв;

Ø розвивати практичнi вмiння витягнення й узагальнення географiчно значимоi iнформацii з рiзноманiтних джерел [42, с.165].

Регiональна економiчна i соцiальна географiя свiту i однiiю з галузей географiчноi науки. Головне ii завдання полягаi в обТСрунтуваннi шляхiв удосконалення територiальноi (просторовоi) органiзацii суспiльства: особливостей формування територiально-виробничих комплексiв у конкретних природних i соцiально-економiчних умовах; основних напрямiв вирiвнювання соцiальних вiдмiнностей у регiонах свiту. Не менш важливим i свiтоглядне та загальноосвiтнi значення регiональноi економiчноi i соцiальноi географii свiту. Як навчальна дисциплiна, вона даi науково обТСрунтоване уявлення про характер взаiмодii суспiльства й природи, про форми i тенденцii розвитку територiальноi органiзацii суспiльства у значних територiальних масивах краiн − регiонах [14, с. 142].

Краiнознавство, як зазначаi В.В.Безуглий i С.В.Козинець [7, с.29]. систематизуi рiзноманiтнi данi про природу, населення, господарство, культуру, соцiально-полiтичну органiзацiю краiн свiту i становить основну фактажну базу для регiональноi економiчноi i соцiальноi географii, характеризуючи головнi особливостi регiонiв i краiн свiту:

Об'iкт дослiдження регiональноi економiчноi i соцiальноi географii свiту − суспiльство та його складовi: регiональне господарство, населення регiонiв свiту, територiальнi соцiальнi структури, господарськi зв'язки краiн свiту, мiжнародний подiл працi тощо.

Предмет дослiдження − особливостi та закономiрностi просторовоi органiзацii суспiльства i його складових на рiвнi регiонiв свiту. Вивчення соцiально-економiчних процесiв у територiальному вимiрi передбачаi розгляд iх iз позицiй розмiщення, взаiморозташування, взаiмодii та просторових вiдносин, причинно-наслiдкових зв'язкiв. Для навчального курсу предметом дослiдження i географiчнi проблеми просторовоi органiзацii регiональноi економiки, сукупнiсть проблем соцiального розвитку в iх територiальному вираженнi, територiальна органiзацiя соцiального життя, просторовi суспiльнi системи. Регiональна економiчна i соцiальна географiя свiту вивчаi територiальний (мiжнародний) подiл працi, розмiщення продуктивних сил у межах окремих регiонiв, регiональну полiтику, територiальну органiзацiю виробництва, геополiтику i геостратегiю регiонiв свiту, просторовi соцiально-економiчнi пропорцii, територiальнi соцiально-економiчнi структури, транспортнi й iнфраструктури, мережi та системи, а також системи розселення та iншi аспекти просторовоi органiзацii суспiльства у межах регiонiв свiту.

Базовим поняттям курсу i ВлрегiонВ». У повсякденному життi це поняття використовують, ведучи мову про регiональну полiтику, регiональну економiку, регiони свiту тощо. Синонiмом йому i поняття ВлрайонВ», але його частiше застосовують до територii меншого масштабу, переважно всерединi територii великих краiн

Курс ВлКраiнознавствоВ» органiчно доповнюi програмний матерiал курсу ВлЕкономiчна i соцiальна географiя свiтуВ», вивчення якого передбачено в 10 класi, i i завершальним у географiчнiй освiтi школярiв класiв фiлологiчного, природничого або суспiльно-гуманiтарного профiлю [8, с.2-3].

Об'iктом вивчення краiнознавства i краiни як основнi одиницi соцiально-полiтичноi органiзацii свiту, а також iх регiональнi угруповання. Основне завдання курсу − формування у старшокласникiв сучасних уявлень про географiчну картину свiту через комплексне, ширше за своiм змiстом, вивчення краiн шляхом систематизацii та узагальнення рiзнорiдних даних про iх природу, населення, господарство, соцiальну сферу та культуру. Розв'язування такого завдання вимагаi залучення матерiалiв iнших навчальних предметiв − iсторii, зарубiжноi лiтератури, музики й образотворчого мистецтва, тому курс ВлКраiнознавствоВ» передбачаi широкi мiжпредметнi зв'язки. При цьому методами географii створюiться багатогранний образ територii i виявляiться ii своiрiднiсть.

Програма курсу ВлКраiнознавствоВ» включаi вступну частину та два роздiли. У ВлВступiВ» розглядаються об'iкт вивчення, джерела краiнознавчих знань, iсторико-географiчнi регiони i сучасна полiтична карта свiту. Роздiл РЖ − ВлРегiони i краiни свiтуВ» − складаiться з 5 пiдроздiлiв i 16 тем, якi передбачають розгляд регiонiв (РДвропа, Азiя, Америка, Африка, Австралiя, Океанiя) та окремих краiн. Вивчення краiни здiйснюiться за таким планом.

1. Територiя (площа, форми державного устрою та правлiння).

2. Географiчне (фiзико-, економiко- та полiтико-географiчне) положення.

3. Природа (особливостi природних умов, забезпеченiсть ресурсами).

4. РЖсторичний розвиток (аналiз природокористування, розмiщення господарства i населення в певнi iсторичнi перiоди, при цьому важливо розглянути органiчне поiднання Влiсторичного корiнняВ», сучасностi й тенденцiй майбутнього).

5. Народонаселення (кiлькiсть, структура, тривалiсть життя, розмiщення, мiграцii населення, типи поселень)

6. Культура (етногеографiчнi особливостi, традицii, Влгеографiя занять i способу життяВ», всесвiтньо вiдомi пам'ятки природи та культури, якi стали своiрiдними вiзитними картками краiн, внесок у свiтову культурну спадщину видатних дiячiв науки, лiтератури, музики, образотворчого мистецтва).

7. Господарство (характеристика провiдних галузей промисловостi, сiльського господарства, транспорту, сфери послуг i територiальноi структури економiки) [32, с.9-18].

Характеризуючи географiчне положення, природнi умови i ресурси краiн учнi повиннi спиратися на вже здобутi знання про iх розташування, рельiф, клiмат, внутрiшнi води, ТСрунти, кориснi копалини, воднi, лiсовi, агроклiматичнi, рекреацiйнi ресурси з попереднiх курсiв географii. Краiнознавство обов'язково мiстить iсторичний елемент, щоб не бути Влблiдою копiiю мiсцевостiВ», тому згадка про основнi подii та iхнi наслiдки, пов'язанi з iсторiiю заселення i господарського освоiння територii, даi можливiсть повнiше задiяти мiжпредметнi зв'язки з iсторiiю. Питання особливостей народонаселення, своiрiдностi культури та господарськоi дiяльностi i основою змiсту курсу. У програмi зазначено конкретнi видатнi особистостi, перелiк яких узгоджений передусiм з навчальною програмою iз зарубiжноi лiтератури для учнiв старшоi школи. При характеристицi господарства акцентуiться увага на галузях спецiалiзацii. У сферi послуг окремих краiн видiляються галузi освiти, спорту, туризму, знання про якi особливо актуальнi й цiкавi для молодоi людини. Пiд час розгляду туристичних можливостей краiни, звертають увагу на найбiльш атрактивнi (найпривабливiшi) мiсцевостi та об'iкти. У зовнiшньоекономiчних зв'язках держав потрiбно видiляти зв'язки з Украiною. Детальнiсть i глибина, з якою розкриваiться кожний пункт характеристики краiни, визначаються проявом ii специфiчних i типових рис.

У роздiлi РЖРЖ − ВлЛюдство на рубежi столiтьВ» − розглядаються глобальнi проблеми сучасностi та концепцiя сталого розвитку як оптимальноi моделi соцiально-економiчного розвитку краiн. Програмою передбачено виконання практичних робiт.

Комплекснi пiдходи до вивчення краiн розширюють практичне значення краiнознавства, яке, володiючи значним iнтеграцiйним потенцiалом, об'iднуi фiзичну, економiчну, соцiальну, полiтичну географiю та матерiал негеографiчних наук стосовно конкретних територiй.

Основне завдання курсу − формування у старшокласникiв сучасних уявлень про географiчну картину свiту через комплексне, ширше за своiм змiстом вивчення краiн шляхом систематизацii та узагальнення рiзнорiдних даних, якi ТСрунтуються на ранiше здобутих знаннях з рiзних предметiв шкiльноi програми − iсторii, зарубiжноi лiтератури, музики й образотворчого мистецтва. Характеризуючи географiчне положення, природнi умови й ресурси краiн, учнi повиннi спиратися на вже здобутi знання про iх розташування, рельiф, клiмат, внутрiшнi води, грунти, кориснi копалини, воднi, лiсовi, агроклiматичнi, рекреацiйнi ресурси з попереднiх курсiв географii. У курсi ВлКраiнознавствоВ» простежуються тiснi мiжпредметнi зв'язки географii з iсторiiю, економiкою, лiтературою, мистецтвом та iн.

1.2. Дидактичнi засади вивчення краiнознавства

Актуальним при вивченнi географii в старшiй школi i реалiзацiя iдей особистiсно-орiiнтованого навчання, що означаi створення кожним школярем особистiсно-орiiнтованого образу свiту, заснованого на його особистому досвiдi. Проблема активiзацii процесу навчання не може на сучасному етапi розвитку освiтнiх систем розглядатися без облiку особистiсноi позицii того, кого навчають, до процесу навчання.

РЖдеi особистiсно-орiiнтованого навчання знаходять своi вiдбиття у вимогах ВлТимчасового Державного освiтнього стандарту. Освiтня область ВлЗемляВ», де навчання географii представлене як процес взаiмодii учня (суб'iкта) з об'iктом Земля. Пiдкреслюiться, що учень розглядаi об'iкти навколишньоi дiйсностi багатоаспектно, цiлiсно, iнтегровано [20, с.13-18].

Поступовий перехiд у нашiй краiнi до особистiсно-орiiнтованоi освiти також бачиться в умовах розвитку Влнавичок самостiйноi роботи й творчостiВ». Таким чином, пiдвищення якостi освiти в цей час неможливе без задоволення особистiсних запитiв, вимог ринковоi економiки й потреб суспiльства. На думку РЖ.С. Якиманськоi (1994, 1995), у сучаснiй психолого-педагогiчнiй науцi намiтився принципово новий пiдхiд до розумiння суб'iктивноi активностi школярiв. ВлСуть його зводиться до того, що учень не i тiльки продуктом навчання (а все при ньому − результат навчання). Кожен учень − носiй iндивiдуального, особистого (суб'iктивного) досвiду. Вiн насамперед прагне до розкриття власного потенцiалу, даного йому вiд природи в результатi iндивiдуальноi органiзацii, i потрiбно тiльки допомогти йому, надавши вiдповiднi умовиВ».

Особистiсно-орiiнтоване навчання припускаi визнання за кожним учнем його самоцiнностi, iндивiдуальностi, його суб'iктивний досвiд постiйно узгоджуiться зi змiстом освiти, збагачуiться й заглиблюiться. Реалiзацiя iдей особистiсно-орiiнтованого навчання в шкiльнiй географii означаi створення кожним учнем особистiсно-значимого образу свiту, заснованого на його власному, суб'iктивному досвiдi [31, с.13].

Унiкальнiсть шкiльного курсу краiнознавства полягаi в тому, що це iдиний предмет, що поiднуi знання про природне й соцiально-економiчне повсякденне оточення пiдлiтка, отже, краiнознавчi знання можуть стати базою для рiзноманiтноi практичноi його дiяльностi у творчому ростi особистостi пiдлiтка. Краiнознавство i для старшокласника не тiльки джерелом нових вiдомостей про свiт, не тiльки

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi