Ейдетика. Використання символiв на логопедичних заняттях

Дошкiльний навчальний заклад №6

Зайцева О.В.

вчитель-логопед

2008

Анотацiя

Вчитель-логопед Зайцева О.В. в логопедичнiй роботi з дiтьми застосовуi символи. Орiiнтуючись на пропонованi символи, дiти запамтАЩятовують не лише лише сам звук, а й образ, що виникаi в iхнiй уявi, коли вони вимовляють цей звук. Таке запамтАЩятовування з опорою на образ називаiться ейдетичним.

Прихильний до ейдетики педагог може задiювати необмеженi резерви мислення дитини, розвиваючи ii природну здатнiсть мислити образами.

Саме цю закономiрну стадiю дитячого розвитку Олеся Вiкторiвна взяла за основу, розробляючи методику використання образних символiв звукiв (лiтер) у логопедичнiй роботi з дiтьми дошкiльного вiку.

Завдяки використанню образiв-символiв логопед уникаi мовно-корекцiйного тиску на дитину, щоб не пригнiчувати ii. До того ж символ породжуi творчий потенцiал, збiльшуi зацiкавлення, розвиваi мотивацiю, сприяi кращому засвоiнню корекцiйно-навчального матерiалу, пiдводить до самостiйного засвоiння дiтьми норм правильноi вимови звукiв рiдноi мови.

Рецензент: вихователь-методист О.А. Шевчук

Змiст

Анотацiя

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Ейдетика i формування правильноi вимови звукiв

Роздiл II. Використання символiв на логопедичних заняттях

2.1 Вплив розвитку дрiбноi моторики на формування мовлення дiтей дошкiльного вiку

2.2 Розвиток рухливостi органiв артикуляцiйного апарату - важливий крок на шляху до правильного мовлення

Рекомендована лiтература

Додатки

РЖгри на розвиток фонематичного слуху

Артикуляцiйна гiмнастика

Пальчикова гiмнастика. Конспекти занять

РЖгри - медитацii

Причини мовних порушень

Розвиток розмовноi мови засобами розвиваючих iгор

Консультацii для вихователiв

Значення роботи по розвитку правильноi звуковимови

Етапи розвитку фонематичного слуху

Мовленнiве спiлкування у грi

Вступ

Не забезпечуйте дiтей готовими формулами,

формули - порожнi,

збагатiть iх образами та картинками,

на яких видно iднальнi звтАЩязки.

Не обтяжуйте дiтей мертвим тягарем фактiв,

навчiть iх прийомiв i способiв,

якi допоможуть iм осягти це.

В. Давидов

В серединi 80-х рокiв ХХ ст. росiйський вчений РЖгор Матюгiн розробив iгрову систему, яка покращуi сприймання та вiдтворюi iнформацiю, спираючись на властиве кожнiй людинi вмiння уявляти та фантазувати. Вiн запропонував використовувати весь спектр уявлень i фантазiй: зорових, рухових, тактильних, нюхових та смакових. Чисельнi експерименти довели, що памтАЩять людини тiсно повтАЩязана з ii уявою та уявленнями - "ейдосами", як казали древнi греки. Методика отримала назву "Школа ейдетики". Сьогоднi ця iгрова методика популярна серед тих, хто прагне неформально ставитися до процесiв пiзнання та навчання. Завдяки розвитковi образноi уяви та яскравоi фантазii ейдетика допомагаi використовувати тi винятковi можливостi, "резерви", якi i у кожного з нас.

Чи помiчали ви, з якою легкiстю ваша дитина запамтАЩятовуi фрази з мультфiльмiв, рекламних роликiв, слова з пiсень? А скiльки зусиль iй треба докласти для того, щоб запамтАЩятати вiршик, правило чи таблицю множення? До того ж, вивчений вiршик дитина забуваi через тиждень - два, а улюбленi фрази памтАЩятаi мiсяцями. У чому ж тут справа? А справа в тому, що дiти сприймають та запамтАЩятовують iнформацiю через свiт образiв. В першому випадку основою для запамтАЩятовування став яскравий образ, а в другому - навтАЩязана дорослим iнформацiя. Першi 5-7 рокiв права пiвкуля, вiдповiдальна за уяву, розвиваiться у людини швидше за лiву, вiдповiдальну за логiчне та аналiтичне мислення. Ось чому яскравi образи такi важливi у життi ваших дiтей.

За допомогою яскравоi дитячоi уяви можна швидко i надовго запамтАЩятати потрiбну iнформацiю. А головне - таке навчання, основане на грi та фантазii, зовсiм не обтяжуi дитину, навпаки - переключаi ii на дiяльнiсть iншоi пiвкулi, отже - дитина вiдпочиваi. До того ж, застосовуючи методи ейдетики, ми пiдключаiмо iншi вiдчуття: слуховi, тактильнi, руховi, нюховi i навiть смаковi! Таким чином вiдбуваiться розвиток усiх видiв памятi i, як наслiдок, ефективнiсть навчання покращуiться.

Вiдомий факт: iнформацiя, приправлена позитивними емоцiями, сприймаiться вдвiчi швидше i тримаiться у памятi набагато довше! Доведено, що емоцiйно негативна iнформацiя блокуiться пiдсвiдомiстю i памтАЩять намагаiться до неi не повертатися. З позитивною - все навпаки. Ось чому, коли навчання супроводжуiться позитивними емоцiями, його результати просто неймовiрнi.

До того ж розвинена уява допомагаi у рiзних життiвих ситуацiях: ефективно вiдпочити, швидко вийти зi стресового стану, зняти пригнiчений настрiй i навiть полiпшити своi здоровтАЩя. Адже значна кiлькiсть психологiчних методiв базуiться на спрямованому фантазуваннi, вiзуалiзацiях та рiзного роду уявленнях!

Сучаснi методики навчання та виховання орiiнтують, зокрема, на використання проблемних ситуацiй. Ще Л. Виговський зазначив, що навчальнi завдання завжди мають випереджати досягнутий дiтьми на даний час рiвень розвитку. Тобто проблеми, якi постають перед ними, не повиннi бути занадто легкими, а отже, вирiшити iх можна лише iнтенсивно напружившись розумово.

Особливоi актуальностi ця проблема набуваi стосовно навчання дiтей, яким притаманнi певнi мовленнiвi вади, що зумовлюють серйознi утруднення в опануваннi основними програмовими завданнями.

Щоб забезпечити належний розвиток мовлення дошкiльнят, педагоговi важливо усвiдомити, що вiн маi не тiльки говорити сам, скiльки створювати умови для багатофункцiонального використання дiтьми усного слова. Методика спiльного навчання даi iм змогу набувати навичок мiжособистiсного спiлкування в iгрових групах, склад яких постiйно змiнюiться. Результатом такоi спiвпрацi i досягнення вищих рiвнiв розумiння у процесi обговорення знань, думок, iдей тощо.

Позитивний вплив допомiжних чинникiв на запамтАЩятовування навчального матерiалу довели ще наприкiнцi XРЖX столiття психологи-експериментатори Г. Ебiнгауз, Г. Мюллер, Ф. Шуман. В логопедичнiй роботi з дiтьми допомагаi символiзацiя звукiв. Символ - це наочна уява про звук, яка i зразком для наслiдування у вимовi. Орiiнтуючись на пропонованi символи, дiти запамтАЩятовують не лише сам звук, а й образ, що виникаi в iхнiй уявi, коли вони вимовляють цей звук.

Спецiальнi дослiдження свiдчать, що навчання з використанням цих засобiв маi розвивальний характер.

Оперування символами наближуi дитину до природного, а не штучно-примусового вимовляння звукiв, створюi безпосереднi передумови для самостiйноi корекцii iх, для звукового самовдосконалення. До того ж символiзацiя наочного матерiалу даi змогу коригувати не лише якийсь один звук, а кiлька звукiв водночас.

Символ - це немовби жива iстота, яка може лiтати, шипiти, гарчати, бiгати, повзати, гудiти, свистiти, щоб досягти головного результату - правильного звучання звука як у свiдомостi дитини, так i в артикуляцii.

При використаннi символiв дитинi значно легше засвоiти поняття, коли воно не тiльки показане логопедом, а й позначене зрозумiлим, близьким для дитини образом, легким для сприймання. Цi символи використовуються не один рiк i довели свою ефективнiсть. У старших групах при використаннi символiзацii в навчальному процесi у дiтей немаi проблем зi звуковим аналiзом. Дитина усвiдомлюi поняття "звук", не зливаi, як це зазвичай буваi, приголосний з голосним.

В своi роботi ми використовуiмо символи на всiх етапах. Це даi можливiсть активiзувати всi види аналiзаторiв, а це набагато пришвидшуi навчальний процес.

Такий пiдхiд до постановки, автоматизацii та диференцiацii звукiв маi велике значення.

Легко навчаi артикуляцiйноi гiмнастики, яка проводиться щоденно.

Розвиваi фонематичний слух ефективнiше, швидше, легше сприймаiться дiтьми.

Наочне формуi поняття тАЬзвук", а це дозволяi дитинi легко розiбратися у звуковому аналiзi.

Зрозумiло пояснюi артикуляцiйну позицiю звуку.

Знiмаiться необхiднiсть в самостiйному етапi диференцiацii, який пiсля автоматизацii звуку завжди був довготривалим.

Даi змогу активно спiвпрацювати з батьками.

Використання символiв не втрачаi своii актуальностi на всiх етапах логопедичноi роботи. На кожному заняттi дiти зустрiчаються iз символами. Це розвиваi мислительнi процеси, пам'ять, увагу, а також виховуi самостiйнiсть, наполегливiсть.

В дошкiльному закладi функцiонуi двi групи дiтей з фонетико-фонематичними порушеннями. В першiй групi дiти займалися за звичайною системою, а в другiй - за системою використання символiв. Як видно з дiаграми, у 2 групi вiдстежуiться значна динамiка росту, що ще раз пiдтверджуi ефективнiсть запропонованоi системи роботи.

Роздiл 1. Ейдетика i формування правильноi вимови звукiв

Своiчасний i правильний розвиток мови даi дитинi змогу бiльш свiдомо сприймати предмети та явища навколишнього свiту. Тому будь-якi порушення мовлення так чи iнакше впливають на ii дiяльнiсть i поведiнку, зумовлюють недостатню розумову пiзнавальну активнiсть. Серед дiтей, якi говорять погано й неправильно, зазвичай, зтАЩявляються iнтелектуально пасивнi "мовчуни". Особливе важливе значення маi правильна та чiтка вимова звукiв i слiв у час навчання грамоти. Крiм того, iснуi також дiалектичний зв'язок мiж сформованiстю мовлення та загальним розумовим розвитком дитини (К. Ушинський, Л. Виготський, С. Рубiнштейн, А. Лурiя та iн.)

Рiвень розвитку розумових здiбностей дошкiльнят i молодших школярiв чимало важить для успiшного оволодiння ними програмним матерiалом. Розвивальний ефект навчання залежить вiд того, якi знання повiдомляються дiтям i в який спосiб. Вченi - психологи i педагоги (О. Запорожець, А. Усова, Н. Поддьяков) довели необхiднiсть прямого керування з боку дорослих розвитком розумових здiбностей дiтей. З цiiю метою вони радять у процесi навчально-виховноi роботи послуговуватися рiзноманiтними символами, знаками, замiнниками, наочним моделюванням (схемами, планами, кресленнями). Спецiальнi дослiдження свiдчать, що навчання з використанням цих засобiв маi розвивальний характер.

Замiною, власне, i використання пiд час розвтАЩязання розумових завдань умовних "образiв" реальних явищ i предметiв, рiзних знакiв та символiв. Символ - це певний знак, емблема, що умовно позначаi якесь поняття, щось абстрактне.

Застосування образiв-символiв мовних звукiв у корекцiйнiй роботi з дiтьми даi змогу повнiше використовувати резерви розумового розвитку дитини, а також створювати належне навчально - розвивальне середовище. Педагогiчна технологiя з опорою на образи-символи (за М. Фомичовою) передбачаi не лише формування вiдповiдних артикуляцiйних навичок, а й саморозвиток, самоконтроль, самокорекцiю вад вимови звукiв; перехiд вiд активностi дорослого до активностi самоi дитини.

Педагоги та фахiвцi мають враховувати, що в дошкiльнят i молодших школярiв мовнi центри Брока та Вернiке у лобнiй дiлянцi лiвоi пiвкулi мозку ще не i достатньо розвиненими для абстрактного мислення. Використання ж символiв у корекцiйнiй роботi створюi вiдповiдне предметно-стимулююче середовище, яке забезпечуi формування сенсомоторноi цiлiсностi дiтей (емоцiйностi, iнтелекту, волi), пiдтримуi iднiсть думки, почуттiв i дiй.

Внаслiдок вiковоi недорозвиненостi аналiтико-синтетичноi дiяльностi мозку дитина ще не здатна належним чином порiвнювати свою неправильну (дефектну) звуковимову з правильною. У такiй ситуацii самоконтроль i недостатнiм або взагалi вiдсутнiй. РЖ саме символ слугуi тiiю опорою, тим помiчником, який самоорганiзовуi, налаштовуi на правильну звуковимову, скорочуi термiн виправлення наявних мовленнiвих вад.

Позитивний вплив допомiжних чинникiв на запамтАЩятовування навчального матерiалу довели ще наприкiнцi XРЖX столiття психологи-експериментатори Г. Ебiнгауз, Г. Мюллер, Ф. Шуман. Роботi логопеда з дiтьми допомагаi символiзацiя звукiв. Символ - це наочна уява про звук, яка i зразком для наслiдування у вимовi. Орiiнтуючись на пропонованi символи, дiти запамтАЩятовують не лише сам звук, а й образ, що виникаi в iхнiй уявi, коли вони вимовляють цей звук. Таке запамтАЩятовування з опорою на образ називаiться ейдетичним (грец. ейдос - "образ").

За науковим визначенням ейдетизм - це особливий рiзновид образноi памтАЩятi, здатнiсть найбiльш яскраво й точно вiдтворювати в усiх деталях наочнi образи предметiв, якi в даний момент не дiють на органи чуттiв. Фiзiологiчно основною ейдетичних образiв i залишкове збудження зорового аналiзатора.

Явище ейдетизму повтАЩязане з таким феноменом людського мозку як умiння "бачити" предмет, що вже безпосередньо не сприймаiться. Ейдетик не згадуi, а нiби продовжуi бачити, чути, вiдчувати те, чого вже бiля нього немаi. Вченi довели, що образне мислення закладене в дитинi вiд природи i притаманне iй завжди.

Ейдотехнiка - теорiя, створена в марбурзькiй психологiчнiй школi (Нiмеччина) у 20-40 роках XX ст. Засновник цього вчення Е. Менш стверджував, що ейдетизм як рiзновид образноi памтАЩятi i закономiрною стадiiю дитячого розвитку, що сягаi свого пiку в 11-16 рокiв. Прихильний до ейдетики педагог може задiювати необмеженi резерви мислення дитини, розвиваючи ii природну здатнiсть мислити образами.

Саме цю закономiрну стадiю дитячого розвитку ми взялиа за основу, розробляючи методику використання образних символiв звукiв (лiтер) у логопедичний роботi з дiтьми дошкiльного та молодшого шкiльного вiку.

Таким чином, завдяки використанню образiв-символiв логопед може уникати мовно-корекцiйного тиску на дитину, щоб не пригнiчувати ii. До того ж символ породжуi творчий потенцiал, збiльшуi зацiкавлення, розвиваi мотивацiю, сприяi кращому засвоiнню корекцiйно-навчального матерiалу, пiдводить до самостiйного засвоiння дiтьми норм правильноi вимови звукiв рiдноi мови.

Важливо й те, що практика застосування символiв ураховуi вiдоме вчення Л. Виготського про "зону найближчого розвитку". Спочатку дитина навчаiться правильно вимовляти звук iз допомогою дорослого та певного образу-символу; потiм спираiться лише на символ; а згодом обходиться вже без нього (в мiру автоматизацii вимови). Впровадження цiii технологii у практику стимулюi перехiд зони найближчого розвитку в актуальний розвиток самокорекцii звукiв. На початковому етапi автоматизацiя звука за допомогою символу вiдбуваiться на рiвнi механiчного засвоiння, а з часом поступово переходить на рiвень свiдомого використання знань та орхоепiчних навичок.

В роботi ми користувалися наступними принципами:

Активiзацiя рiзних

видiв аналiзаторiв

(зорового, мовно- Спiввiднесення образу -

слухового, мовно- символу з певним

рухового) звуком (лiтерою)

Компенсацiя

та розвиток Розвиток самоконтролю,

недостатнього самокорекцiя вад вимови

фонематичного звукiв

слуху

Формування та розвиток

пiзнавальноi дiяльностi-

спостережливостi, уваги,

памтАЩятi, мислення

Стимулювання

iнтересу до корекцiйноi

Зняття навчально- дiяльностi, до логопе-

психологiчного дичних занять

перевантаження

пiд час занять

Спираючись на ейдетику, ми розробили вiдповiднi прийоми використання образiв - символiв у логопедичнiй роботi з дiтьми

Ейдетичнi прийоми:

Розглянемо перелiчене детальнiше.

Англiйський психолог У. Джеймс зазначав, що кожний елемент асоцiацii i своiрiдним "гачком", на якому "висить" факт i за допомогою якого можна "зловити" його, коли вiн занурюiться на "дно". Асоцiативний символ i i таким "гачком" у логопедичнiй роботi з дiтьми, особливо з тими, в кого спостерiгаються знижений фонематичний слух, нестiйка увага тощо.

Прийом оживлення символу

Цей прийом допомагаi дитинi не лише почути конкретний звук, а за допомогою зорового образу ще й "побачити" його у словах, у текстi.

Наприклад, у навчально - iгрових ситуацiях оживлений символ "жук" виконуi певнi дii (лiтаi, сидить, повзе, лежить) на тлi протяжного звучання: Ж-Ж-ЖтАж У словi жаба дитина впевнено вимовляi звук "Ж", тому що малюнок - символ жука асоцiюiться в неi iз вiдповiдним звуком.

Прийом перевтiлення

Тут дитина сама виконуi роль живого символу, витвореного в ii уявi, увiходить в його образ, фiксуi своi почуття, емоцii. А позаяк власний досвiд утримуiться в памтАЩятi найкраще, то й ефект запамтАЩятовування - як звучить та артикулюiться звук - значно сильнiший.

Входження в образ живого символу допомагаi самостiйно концентрувати увагу на певному звуцi, правильно вимовляти його, а вiдтак долати свою невпевненiсть щодо правильного виконання того чи iншого завдання з певним звуком. У ходi iгрових ситуацiй та перевтiлення у живий символ у дитини вдосконалюються артикуляцiйнi навички, закрiплюiться правильна вимова звука, розвиваiться фонематичний слух.

Скажiмо, у грi "Жуки полетiли на прогулянку" (до лiсу, на поле, на луку) дитина, уявляючи себе жуком, iмiтуi й озвучуi його полiт, чiтко вимовляючи звук "Ж". з кожним разом завдання для "жука" змiнюються, ускладнюються. Продемонструiмо це на прикладах.

Завдання 1. "Полiт великого жука" - вимовляти звук "Ж" твердо, протяжно, "сердито".

Завдання 2. "Полiт маленького жука" - тихим, лагiдним голосом вимовляти звук "Ж" помтАЩякшено, коротко, пестливо, весело.

Завдання 3. "Полiт великого та малого жукiв" - почергово проспiвувати коротку й довгу пiсню, тверду та помтАЩякшену, сердиту та лагiдну, протяжну й уривчасту.

Завдання 4. "Гра - iнсценiвка за вiршиком про жука":

Ой летiв жук, жук.

(Дiти - "жуки" iмiтують полiт, озвучуючи його: ж-ж-ж).

Та й у воду - фук!

(Дiти - "жуки" падають на спину).

Жук лежить i встати не може,

(Дитини - "жук", лежачi на спинi, рухаi руками, ногами й весь час промовляi: ж-ж-ж)

Кличе, хто йому допоможе: ж-ж-ж.

(Дитина "жук", голосно промовляi цей звук, кличе на допомогу)

Прийом активiзацii вiдчуттiв дитини.

Зазначений прийом передбачаi пiд час iгор з автоматизацii та диференцiацii звукiв оптимальне використання систем - аналiзаторiв: зоровоi, слуховоi, кiн естетичноi, моторноi. Це допомагаi дiтям краще запамтАЩятовувати правильну вимову самого звука i слiв iз ним, проявляти самостiйнiсть та самоконтроль.

Для прикладу розглянемо змiст гри "Потяг". Дiти будують варiанти потягу, викладаючи картинки-символи, лiтери, склади, слова з вiдповiдними символами, i виконують рiзнi мовленнiвi завдання. Вони починаються з вiдповiдей на запитання, якi формулюються у процесi розглядання ряду зображень. Тут слiд обовтАЩязково дотримуватися логiки побудови запитання та вказiвок:

Хто за ким iде? (щоразу дитина маi назвати символ, звук, лiтеру, склад, слово, предмет).

Хто перед ким iде?

Хто в якому вагончику (за порядком) iде?

Хто сусiди-друзi вагончика?

Визнач, якого вагончика не стало.

Назви всi вагончики з памтАЩятi (очi заплющенi).

Визнач, який новий вагончик причепили.

Скажи, який вагончик тобi найбiльш сподобався.

Наступний етап роботи-дii дитини, якi активiзують ii мовленнiву дiяльнiсть:

Побудуй короткий потяг i назви, хто в ньому iде.

Побудуй довгий потяг i назви, хто в ньому iде.

Визнач, що змiнилося (помiняти мiсцями, забрати, додати вагончики). - Розстав вагончики по мiсцях (сталася аварiя, вагончики розтАЩiхалися).

Обери, з ким ти хочеш поiхати, пограти.

Виконуючи такi манiпулятивно-мовленнiвi завдання, дiти "бачать", чують, вiдчувають, вимовляють потрiбнi звуки, спiввiдносячи iх iз вiдповiдними символами. Те саме спостерiгаiться, коли вони спiввiдносять символ iз лiтерою, читають склади та слова.

Прийом зацiкавлення

Попри те, що в пропонованiй структурi використання образiв-символiв звукiв поданий прийом останнiй, за логiкою навчального процесу вiн i провiдним. Цей прийом активiзуi дiтей, пiдвищуi мотивацiю та результат корекцiйних занять. Пiд час роботи iз символами увага концентруiться не на самому звуковi, а на конкретному видi дiяльностi: "жук лiтаi i гуде"; "бджола гуде, збираi i несе мед до вулика"; "собака бiгаi, гарчить"; "змiя виступаi в цирку i шипить" тощо. Це викликаi цiкавiсть i захоплення, бажання працювати над звуком. Тож дитинi не доводиться докладати спецiальних зусиль, адже включаiться мимовiльне запамтАЩятовування. РЗй цiкаво погратися з близькими, знайомими й зрозумiлими символами. Завдяки цьому звуки засвоюються природним шляхом, без натиску й перевантажень, корекцiйно-навчальний процес стаi цiкавим i доступним для всiх дiтей-логопатiв.

Роздiл II. Використання символiв на логопедичних заняттях

Дитинi значно легше засвоiти поняття, коли воно не тiльки показане логопедом на собi, а й позначене зрозумiлим, близьким для дитини образом, легким для сприймання. Ми рекомендуiмо використання символiв на всiх етапах роботи. Це даi можливiсть активiзувати всi види аналiзаторiв, а це набагато пришвидшуi навчальний процес.

У роботi ми використовуiмо такi види символiв:

символ - орган артикуляцii;

символ-артикуляцiйна позицiя;

символ - звук:

символ - артикуляцiйна вправа.

Цi символи використовуються в практицi не один рiк i довели свою ефективнiсть. Вихователям ми рекомендуiмо використовувати символи-звуки вiд молодшоi групи при навчаннi дiтей вмiння чути звук у словi та видiляти його. У старших групах при використаннi символiзацii в навчальному процесi у дiтей немаi проблем зi звуковим аналiзом. Дитина усвiдомлюi поняття "звук", не зливаi, як це зазвичай буваi, приголосний з голосним.

Символи - мовнi органи.

Використовуються з молодшоi групи для ознайомлення з органами артикуляцiйного апарату та розвитку рухливостi щелеп та губ. Використовуються i з метою обстеження мовного апарату в статицi та динамiцi.

Вивчаiться будова язика (див. схему).

Ми вважаiмо, що це даi можливiсть дiтям усвiдомити важливiсть розвитку рухливостi язика, губ, зрозумiти, що для того, щоб сказати правильно звук, потрiбно правильно поставити зуби, губи, язик.

Символ - артикуляцiйна вправа

На пiдготовчому етапi до постановки звуку ми використовуiмо загальнi комплекси артикуляцiйних вправ, об'iднанi назвою "Прогулянка язика", "Язик-чарiвник".

Символи - звука. "Пiсенька"

Ознайомлення iз символами-звуками ми рекомендуiмо проводити з молодшоi групи з метою формування поняття "звук" - "пiсенька" i того, що звук може бути намальований. На цьому етапi необов'язкове дотримання чисто звукового вiдображення. Наприклад: М - корова - а "Му-у" для полегшення розумiння дiтьми завдання i даi iм можливiсть вiдтворити його. Це проводиться у виглядi веселоi звуковоi розминки.

Звук стаi в нас дуже вмiлим

Лиш тодi, як зрозумiлий.

Звуки всi ми впiзнаiм

РЖ картинки роздаiм.

К - капають краплинки в тишi.

Г - горох нам лущать мишi.

X - хом'як хропе ввi снi.

Ц - розбудим навеснi.

П - гармата стрiлить враз.

С - з крана сочиться вода.

Д - два дятли зводять дiм.

Т - стукнем молотком по нiм.

Ш - вiтер в небi заспiвав,

3 - комара злякався я.

Ж - звичайно - жук летить.

Р - у клiтцi тигр не спить.

4 - поiдем паровозом.

Л - кораблик дiток возить.

М - мукаi корова в лузi,

Зi звуками ми добрi друзi!!!

У середнiй групi поняття "звук" оформляiться в чистий однозвуковий.

Мета. Вивчити основнi звуковi групи: свистячi, шиплячi, "Л" та "Р" i вмiти iх розрiзняти на слух.

На початковому етапi ми використовуiмо 5 звукових символи: "Ш" та "С" для розрiзнення далеких за артикуляцiйними ознаками звукiв.

Наприклад: Дiти, все на свiтi маi свiй голос, свою пiсеньку, тiльки треба вмiти ii почути. Пригадаймо, як спiвають дерева, коли вii вiтер? Вони спiвають так: "ш-ш-ш". А можна пiсеньку намалювати. Ось вона. ("На фланелеграф виставляiться символ - звук "Ш"). Це пiсенька дерев або вiтру. Разом ii заспiваймо. Уявiмо, що ми дерева, пiднiмемо руки вгору, вiтер вii нам в обличчя, захиталось деревце, ось вiти гнуться до землi, заспiвали тихо "ш-ш-ш". Уже сильнiший вiтер дме, голоснiше "ш-ш-ш". Таким самим чином ознайомлюiмо зi звуком "С" - пiсенькою водички.

Потiм виставляю обидва символи: "С" та "З".

Пропоную такi iгри.

"Заспiвай пiсеньку" - указкою на символ - дитина "спiваi" пiсеньку. Дитина може рухами зображати звук, якщо вона його не вимовляi.

"Поверни пiсеньку". Один символ забираiться. Пiсенька полетiла, а щоб ii повернути, треба ii заспiвати.

Таким чином ми знайомимо з 4 звуками: "Ш" - "Ж", "С" - "З".

Проводжу iгри iз 4 символами.

"Заспiвай пiсеньку".

"Яку пiсеньку я спiваю? Покажи".

"Якоi пiсеньки не стало? Поверни ii".

"Загадай менi заспiвати пiсеньку. Чи правильно я спiваю?"

Це - надзвичайно важливо, якщо дитина навiть не вимовляi звук правильно, не чуi свою дефектну вимову. Це даi змогу вiдкрити "внутрiшнi вухо", розвиваi вмiння почути новий звук у чужому, а потiм власному виконаннi, розрiзнити, виокремити його з ряду iнших, спiввiднести iз символом.

Цi iгри проводяться на всiх етапах розвитку фонематичного слуху та постановки звукiв.

Мовний матерiал до занять.

Пiсня вiтерцю шумить, водичка з краника свистить,

Ти послухай i впiзнай, пiсеньки всi вiдгадай.

Ця ось пiсенька свистить,

А ось ця, мабуть, шумить.

Часом може задзвенiти

i дзижчати може, дiти.

Тiльки де вона свистить?

Тiльки де вона шумить?

Ти послухай i впiзнай,

пiсеньки всi вiдгадай.

Треба м'ячик упiймати,

чиюсь пiсню вiдгадати.

Пiсня схована в слова.

Може, пiсня про жука?

Якщо пiсенька дзвенить,

то про що нам гомонiть?

Що згадати нам пора?

Ну, звичайно, комара!

Усi вищенаведенi символи використовуються логопедами в повсякденнiй роботi на заняттях групових та iндивiдуальних.

Символи - артикуляцiйна позицiя

Символ-артикуляцiйна позицiя використовуiться тiльки на заняттях з постановки звукiв та автоматизацii.

Спочатку використовуiмо артикуляцiйнi комплекси постановки в поiднаннi з дидактичними iграми для розвитку фонематичного слуху. Звичайно ж, тiльки на основi символiв. Основне завдання - навчити чiтко видiляти потрiбний звук i знати його правильну артикуляцiю.

Структура заняття

Розминка - комплекс постановки звуку, наприклад: "Ш". Комплекс iз символiв.

На пiдставцi з'являiться символ - звук "Ш" та "С" (дитина не вимовляi шиплячих). Проводиться дидактична гра "Яку пiсеньку я спiваю?", "Заспiвай менi пiсеньку".

3. Вивчення правильноi позицii мовних органiв для вимови "Ш".

На пiдставку виставляiться символ - позицiя зубiв та губ.

Символ - позицiя язика.

Символи знайомi з попередньоi роботи. Новi вивчаються на заняттi.

4. Пропонуiться дитинi за символами виконати артикуляцiйну позицiю.

5. Вводимо новий символ тАФ

"Теплий подих", яким перевiряiмо правильнiсть звуку "Ш".

6. Порiвняння з вимовою "С". Методика цього не дозволяi, але при використаннi символiв це можливо, для дитини не важко i дозволяi не проводити диференцiацii аж в кiнцi, яка забираi багато часу.

Коли iзольований звук поставлено, одразу проводжу завдання з диференцiацii.

Структура заняття

1. Артикуляцiйний комплекс вправ на постановку шиплячих з використанням символiв.

2. На пiдставку виставляiться символ - звук "Ш".

"Пiдбери до символу позицiю". Дитина повинна вибрати з iнших символiв символи - позицii вимови "Ш". Викладаi на пiдставку.

Потiм виставляються на пiдставку символ "С" i символи артикуляцii

3. Порiвняння символiв, порiвняння вимов.

Дидактичнi вправи. "Вiдгадай звук за символами", "Пiдбери вимову до пiсеньки", "Пiдбери позицiю губ [язика] до пiсеньки".

Таким чином чiтко закрiплюiться в свiдомостi дитини рiзниця - позицiй губ - "вiконечко"/"усмiшка"; язика - внизу/вгорi; подиху - холодний/теплий. Формуiмо поняття про 2 групи звукiв.

Легко ставимо звук "Ж" за допомогою символiв.

На пiдставку, де виставлено символ-звук "Ш" та його символи вимови, виставляiмо i символ-звук "Ж". Дитина чiтко бачить, що вимова цих звукiв не вiдрiзняiться нiчим. Вводимо ще один символ - символ дзвiнкостi.

Формуiмо поняття тАЬзвуки-друзiтАЭ, тобто звуки однiii групи.

Такий пiдхiд до постановки звукiв та розвитку фонематичного слуху маi велике значення.

Легко навчаi артикуляцiйноi гiмнастики, яка проводиться щоденно.

Розвиваi фонематичний слух ефективнiше, швидше, легше сприймаiться дiтьми.

Наочне формуi поняття тАЬзвук", а це дозволяi дитинi легко розiбратися у звуковому аналiзi.

Зрозумiло пояснюi артикуляцiйну позицiю звуку.

Даi змогу активно спiвпрацювати з батьками, задавати домашнi завдання в зрозумiлiй формi.

2.1 Вплив розвитку дрiбноi моторики на формування мовлення дiтей дошкiльного вiку

Формування правильноi вимови у дiтей - це складний процес, дитинi потрiбно навчитися керувати своiми органами мовлення, сприймати зверненне до неi мовлення, здiйснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботi з дiтьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхiдно придiляти розвитку функцii дрiбних мтАЩязiв рук. Рухи рук тiсно повтАЩязанi з мовленням, вони i одним з факторiв його формування. ЗвтАЩязок рухiв руки з мовленням був вiдмiчений ще в 1928 роцi. Пiзнiше, на основi спецiально проведених дослiдiв було висунуто думку про те, що рухи пальцiв рук стимулюють розвиток центральноi нервовоi системи i прискорюють розвиток мовлення дитини.

Тренування рухiв пальцiв рук дiтей покращуi не тiльки руховi можливостi дитини, а й розвиток психiчних i мовних навичок. У свою чергу, формування рухiв руки тiсно повтАЩязано з розвитком рухового аналiзатора i зорового сприймання, рiзних видiв чутливостi, просторового орiiнтування, координацii рухiв та iн.

Рiвень розвитку дрiбноi моторики - один з показникiв iнтелектуальноi готовностi до шкiльного навчання. Недарма в багатьох школах Украiни iснують, так званi, спiвбесiди, тестування пiд час яких серед iнших завдань дитинi пропонуються завдання на визначення рiвня розвитку дрiбноi моторики. Дитина, що маi високий рiвень розвитку дрiбноi моторики, вмii логiчно мислити, в неi достатньо розвинутi памтАЩять, увага, звтАЩязне мовлення.

Недостатнiй розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрiбноi моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

Саме тому робота з розвитку дрiбноi моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, якi придiляють певну увагу вправам, iграм, рiзноманiтним завданням на розвиток дрiбноi моторики та координацii рухiв руки вирiшують одночасно декiлька проблем: по-перше, впливають на загальний iнтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третi, готують його до оволодiння навичок письма.

З самого раннього вiку необхiдно починати роботу з розвитку дрiбноi моторики. Вже в ранньому дитинствi можна виконувати масаж пальчикiв, впливаючи тим самим на активнi точки, якi повтАЩязанi з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкiльному вiцi необхiдно виконувати простi вправи, якi супроводжуються вiршованим текстом (наприклад тАЬСорокатАЭ), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застiбання та розстiбання ТСудзикiв, завтАЩязування шнуркiв i т.п. i, звичайно, в старшому дошкiльному вiцi робота з розвитком дрiбноi моторики та координацii рухiв руки маi стати важливою частиною пiдготовки до школи.

ПамтАЩятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варiантi, доступнi iх вiку. Бiльш старшим дiтям завдання можна ускладнювати.

Робота з розвитку дрiбноi моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тодi буде досягнений вагомий ефект вiд цих спецiальних вправ. Завдання з розвитку рухiв пальцiв рук повиннi приносити дитинi радiсть, не повиннi викликати перевтомлення. Велике значення в цих iграх-вправах маi текст. Вiн маi бути веселим, доступним для дiтей даного вiку. Необхiдно пояснювати значення тих чи iнших рухiв чи положень пальцiв, зацiкавлювати дiтей у виконаннi цих рухiв, створювати сприятливий емоцiйний настрiй.

Щоб сприяти розвитку пальцiв рук i тим самим розвивати мовлення вашоi дитини, можна запропонувати малюкам наступнi завдання: Розминати пальцями пластилiн, глину.

Катати по черзi кожним пальчиком камiнцi, намистинки, шарики.

Нанизувати намистинки на тоненьку стрiчку, робити намисто.

Стискати та розтискати кулачки.

Робити мтАЩякi кулачки, якi можна легко розжати i в якi дорослий може просунути своi пальцi; та мiцнi, якi не розтиснеш.

Двома пальцями руки (вказiвним та середнiм) тАЬходити" по столу, спочатку повiльно, а потiм швидко, наче вони бiжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потiм лiвою рукою.

Показувати окремо тiльки по одному пальчику.

Барабанити, постукувати всiма пальцями обох рук по столу.

Махати в повiтрi тiльки пальцями, не рухаючи долонею.

Плескати в долонi тихо i голосно, в рiзному темпi.

Нанизувати великi ТСудзики на нитку.

ЗавтАЩязувати вузлики на мотузцi.

Застiбати ТСудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механiчнi iграшки.

Закручувати шурупи, гайки.

РЖгри з конструктором, мозаiкою, кубиками.

Складання матрьошок.

Малювання у повiтрi.

РЖгри з пiском, водою.

Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

Рiзати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрiбноi моторики i пальчикова гiмнастика. Цi iгри дуже емоцiйнi, iх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзi до лiкаря, у транспортi та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючi i сприяють розвитку мовлення та творчоi дiяльностi. тАЬПальчиковi iгритАЭ начебто вiдтворюють реальнiсть навколишнього свiту - предмети, тварин, людей, iх дiяльнiсть, явища природи. В ходi тАЬпальчикових iгортАЭ дiти, повторюючи рухи дорослих активiзують моторику рук та мовлення.

тАЬПальчиковi iгритАЭ - це iнсценування яких-небудь рифмованих розповiдей, казок з допомогою пальчикiв. Багато iгор потребують участi обох рук, що даi можливiсть дiтям орiiнтуватися в поняттях тАЬправоруч", тАЬлiворучтАЭ, тАЬвгорутАЭ, тАЬвниз" i т.п. На початку та вкiнцi гри необхiдно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у мтАЩязах. Це може бути поглажування вiд кiнцiв пальцiв до долонi, легке потрушування, помахування руками.

Моя сiмтАЩя

Цей пальчик - мiй дiдусь,

Цей пальчик - моя бабуся,

Цей пальчик - мiй татусь,

А оцей - моя матуся,

Ну, а цей маленький - я,

Ось уся моя сiмтАЩя

(Почергове згинання пальчикiв починаючи з великого)

Хованки Пальцi в хованки всi грались

Ось так, ось так,

В кулачки всi заховались,

Ось так, ось так.