Аналiз банкiвськоi дiяльностi

1. Предмет i метод аналiзу

Предметом аналiзу i причинно-наслiдковi зв'язки, що визначають результати процесiв та iх змiни.

Всi визначення предмету аналiзу банкiвськоi дiяльностi, якi найчастiше зустрiчаються в лiтературi, можна згрупувати таким чином:

фiнансова та iнша дiяльнiсть комерцiйного банку;

рiзнi процеси i явища, що вiдбуваються як усерединi банку, так i в масштабах економiки в цiлому.

При уважному розглядi наведених визначень предмету банкiвськоi дiяльностi можна зазначити, що банкiвський аналiз вивчаi не саму фiнансову дiяльнiсть банку, а ii економiчнi результати Предметом аналiзу i причини створення i змiни результатiв фiнансовоi дiяльностi. Пiзнання причинно-наслiдкових зв'язкiв у дiяльностi банку дозволяi розкрити сутнiсть економiчних явищ i на цiй основi дати об'iктивну оцiнку досягнутим результатам, виявити резерви пiдвищення ефективностi дiяльностi банку, обТСрунтувати плани й управлiнськi рiшення. Тiльки розкривши причинно-наслiдковi зв'язки рiзних аспектiв дiяльностi банку, можна досить швидко визначити, як змiняться основнi фiнансовi показники, обТСрунтувати будь-яке управлiнське рiшення, розрахувати змiни суми прибутку, економiчнi нормативи фiнансовоi стiйкостi при змiнi кон'юнктури рiзних ринкiв.

Таким чином, предметом аналiзу банкiвськоi дiяльностi i причинно-наслiдковi зв'язки економiчних явищ i процесiв, якi прямо або непрямо впливають на дiяльнiсть банку.

Пiд методом у широкому смислi цього компонента, наука розумii спосiб дослiдження свого предмета. Особливостями методу аналiзу банкiвськоi дiяльностi i використання системи показникiв, що найбiльш повно характеризують дiяльнiсть банку; вивчення факторiв та причин iх змiни, виявлення i вимiрювання взаiмозв'язку мiж ними.

2. Об¢iкти i суб¢iкти аналiзу

Основними об'iктами аналiзу банкiвськоi дiяльностi i:

заходи щодо формування капiталу банку, а також його структура;

якiсть активiв (кiлькiсний i якiсний аналiзи структури кредитно-iнвестицiйного портфеля банку);

показники прибутковостi функцiонування банку, що дозволяють судити про ефективнiсть його роботи;

показники лiквiдностi i платоспроможностi банку, що характеризують його фiнансову стiйкiсть;

темпи росту банку;

рiзнi ризики, що впливають на дiяльнiсть банку.

Суб¢ктами аналiзу i всi тi установи що здiйснюють цей аналiз а також установи якi користуються даними аналiзу(банки, приватнi пiдприiмства та iншi).

3. РЖнформацiйне забезпечення аналiзу

До iнформацiйного забезпечення належать, насамперед, баланс банку i звiт про прибутки i збитки.

Баланс комерцiйного банку - це бухгалтерський баланс, у якому вiдображаiться стан власних, залучених i позичених коштiв, iх розмiщення в кредитнi й iншi активнi операцii. За даними балансу здiйснюiться контроль формування i розмiщення грошових ресурсiв, стану кредитних, розрахункових, касових та iнших банкiвських операцiй, включаючи операцii з цiнними паперами.

Баланси комерцiйних банкiв i головною складовою iх звiтностi. Аналiз балансiв дозволяi контролювати лiквiднiсть банкiв, здiйснювати управлiння фiнансовою стiйкiстю. Керiвництво банку, використовуючи звiти iнших банкiв, знайомиться зi станом iхнiх справ при встановленнi кореспондентських вiдношень, наданнi мiжбанкiвських кредитiв i тощо.

Результати дiяльностi комерцiйних банкiв, всi здiйсненi витрати й отриманi доходи в минулому звiтному перiодi вiдображаються в звiтi про прибутки i збитки, який надаi iнформацiю про рiзнi види доходiв i витрат за операцiями банку.

У звiтi пiсля статей доходiв i витрат вiдображаiться фiнансовий результат дiяльностi банку - балансовий прибуток, який пiсля певного коригування (наприклад, на суму доходiв, що не пiдлягають оподатковуванню) "перетворюiться" в оподатковуваний прибуток.

Для аналiзу банкiвськоi дiяльностi важливим джерелом iнформацii i також данi рахункiв аналiтичного облiку, кредитних справ, що дозволяють деталiзувати (розшифрувати) балансовi рахунки (наприклад, при визначеннi показникiв лiквiдностi, детальному аналiзi кредитного портфелю банку на якiсть виданих позичок тощо).

4. Мета аналiзу

Основною метою аналiзу дiяльностi банку i пошук резервiв пiдвищення ефективностi роботи банкiвськоi установи, максимiзацiя його прибутку за мiнiмiзацii ризику.

Щоб зрозумiти сутнiсть вартостi банкiвських ресурсiв, що залучаються, необхiдно знати не тiльки ii (вартостi) складовi, але й залежнiсть ii вiд кон'юнктури ринку, ii види, суми i термiни, тощо. Чим детальнiше буде розчленований на складовi дослiджуваний предмет або явище, тим бiльше буде iнформацii для прийняття управлiнських рiшень з вироблення полiтики поведiнки банку на фiнансовому ринку.

Водночас слiд зауважити, що явища i процеси, якi вiдбуваються в навколишньому середовищi, неможливо осмислити лише за допомогою аналiзу. Досить часто виникаi потреба у застосуваннi iнших наукових методiв, наприклад, синтезу, за допомогою якого виявляються зв'язки i залежностi мiж окремими частинами предмету, що дослiджуiться. Аналiз розкриваi структуру теорii, представляi знання, синтез, показуi функцii, якi виконуi теорiя, дозволяi зрозумiти ii. Аналiз розглядаi явище зсередини, синтез - ззовнi. Тiльки аналiз i синтез у iдностi забезпечують наукове вивчення явищ у iх усебiчному дiалектичному взаiмозв'язку.

Внаслiдок iстотних змiн на фiнансовому ринку зростаi значення аналiзу банкiвськоi дiяльностi як для самого банку, так i для його дiлових партнерiв, клiiнтiв, акцiонерiв i держави в цiлому. Регулярне проведення аналiзу дiяльностi банком дозволяi ефективно управляти активними i пасивними операцiями, що сприяi максимiзацii прибутку i забезпеченню стабiльного фiнансового стану. Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво банкiв i небанкiвських фiнансово-кредитних установ, що виконують рiзнi операцii по залученню вiльних грошових ресурсiв пiдприiмств i населення. Такi установи успiшно конкурують з банками, здiйснюючи суто банкiвськi операцii, а також операцii, якi банки не мають права виконувати вiдповiдно до чинного законодавства (страхування, операцii з нерухомiстю тощо).

5. Основнi принципи аналiзу

Аналiтичне дослiдження, його результати та iх використання в банкiвському менеджментi повиннi вiдповiдати визначеним принципам (вимогам), що накладають свiй вiдбиток на це дослiдження i повиннi обов'язково виконуватися при органiзацii, проведеннi i практичному використаннi результатiв аналiзу банкiвськоi дiяльностi. Наведемо основнi з цих принципiв.

1. Аналiз повинен базуватися на державному пiдходi при оцiнцi економiчних явищ i прогнозуваннi основних показникiв розвитку банку.

2. Аналiз повинен мати науковий характер, тобто базуватися на комплексному науковому пiдходi (використання провiдного досвiду, новiтнiх методiв дослiджень тощо).

3. Аналiз маi бути комплексним, тобто охоплювати всi сторони дiяльностi банку, щоб встановити фiнансовий стан банку

4. Забезпечення системного пiдходу до аналiзу. При цьому кожний дослiджуваний об'iкт розглядаiться як складна динамiчна система елементiв, пов'язаних мiж собою i зовнiшнiм середовищем визначеним способом.

5. Аналiз повинен бути об'iктивним, конкретним, точним, тобто базуватися на достовiрнiй iнформацii, а висновки i рекомендацii повиннi обТСрунтовуватися точними аналiтичними розрахунками.

6. Аналiз маi бути дiiвим тобто активно впливати на дiяльнiсть банку, вчасно виявляти недолiки i резерви пiдвищення ефективностi.

7. Аналiз повинен проводитися за планом i систематично.

8. Аналiз маi бути оперативним.

9. Демократизм. Участь в аналiзi широкого кола спiвробiтникiв банку забезпечуi iстотне пiдвищення його ефективностi.

10. Аналiз повинен бути ефективним, тобто його результати повиннi служити для керiвництва банку iнформацiйною базою для прийняття управлiнських рiшень з оптимiзацii функцiонування банку.

6. Види аналiзу

В економiчнiй лiтературi аналiз банкiвськоi дiяльностi класифiкуiться за рiзними ознаками. Виходячи з перiодичностi проведення, аналiз фiнансовоi стiйкостi класифiкуiться наступним чином:

щоденний;

щотижневий;

мiсячний;

квартальний;

рiчний.

В залежностi вiд спектру дослiджуваних питань, аналiз банкiвськоi дiяльностi подiляiться на:

повний, коли вивчаються всi аспекти дiяльностi банку, тобто зовнiшнi та внутрiшнi його зв'язки;

тематичний, коли вивчаiться тiльки вузьке коло питань, що дозволяi виявити можливостi полiпшення окремих напрямкiв дiяльностi комерцiйного банку.

За суб'iктами (користувачами) розрiзняють аналiз:

внутрiшнiй, що проводиться для внутрiшнього користування та представляi собою комерцiйну i банкiвську таiмницю;

зовнiшнiй, що проводиться на пiдставi фiнансовоi i статистичноi звiтностi органами державного нагляду, акцiонерами, iнвесторами, аудиторами.

За охопленням дослiджуваних об'iктiв аналiз класифiкуiться таким чином:

суцiльний, коли дослiджуються всi об'iкти для визначення всебiчного фiнансового стану банку;

вибiрковий, коли вибираiться один або декiлька об'iктiв дослiдження для iх подальшого глибокого аналiзу.

Приймаючи до уваги мету i характер проведення, розрiзняють аналiз:

попереднiй, що проводиться до здiйснення певноi операцii для обТСрунтування управлiнських рiшень i планових завдань, прогнозування й оцiнки очiкуваного виконання плану, попередження небажаних результатiв,

оперативний, що проводиться одразу пiсля будь-якоi операцii або у випадку змiни ситуацii за короткий промiжок часу (добу, декаду i тощо);

пiдсумковий (заключний), що проводиться за визначений звiтний перiод часу (мiсяць, квартал, пiврiччя, рiк); його цiннiсть полягаi в тому, що дiяльнiсть банку вивчаiться комплексно i всебiчно за звiтними даними за вiдповiдний перiод.

перспективний, що застосовуiться для прогнозування основних фiнансових показникiв (капiталу, валюти балансу, обсягу кредитно-iнвестицiйного портфеля i тощо) i результатiв фiнансовоi дiяльностi.

В залежностi вiд об'iкта дослiдження аналiз дiяльностi банка подiляiться на:

функцiональний, що дозволяi виявити спецiалiзацiю дiяльностi комерцiйного банку, його мiсце в системi розподiлу банкiвських послуг, форми i перспективи взаiмодii з iншими контрагентами системи, а також оцiнити ефективнiсть i доцiльнiсть функцiй, виконуваних банком.

структурний, що проводиться за видами банкiвських операцiй i дозволяi визначити склад i питому вагу економiчних контрагентiв за активними i пасивними операцiями, а також структуру доходiв i прибутку банку;

операцiйно-вартiсний, завдяки якому розширюiться уявлення про прибутковiсть банку, вартостi та рентабельностi (або збитковостi) конкретних операцiй; вiн дозволяi оцiнити значення кожного виду операцiй у формуваннi прибутку банку i розробити основнi напрямки депозитно-кредитноi полiтики за кожним контрагентом з метою максимiзацii прибутку.

Дослiдження активiв банку полягаi у використаннi аналiтичних прийомiв спрямованих на визначення загального обсягу коштiв, якi знаходяться розпорядженнi банку, iх структури i динамiки в аналiтичному перiодi.

7. Прийоми i методи аналiзу

Пiд методом економiчного аналiзу розумiють науково обТСрунтовану систему теоретико-пiзнавальних категорiй, принципiв, способiв та спецiальВнних прийомiв дослiдження, що дають змогу приймати обТСрунВнтованi управлiнськi рiшення.

Усi прийоми економiчного аналiзу можна подiлити на двi групи якiснi та кiлькiснi. Якiснi прийоми дослiдження не дають жодноi числовоi характеристики явищам, що вивчаються, а тiльки вiдповiдають на питання, як дослiджувати економiчнi процеси визначають способи пiдходу до вивчення закономiрностей. Якiснi прийоми притаманнi процесу наукового пiзнання в цiлому i в РЖнших наукових сферах дослiдження. До якiсних (абстрактно-логiчних) прийомiв дослiдження належать: аналiз (деталiзацiя), синтез (узагальнення), iндукцiя, дедукцiя, порiвняння, евристичнi прийоми. Кiлькiснi прийоми дослiдження дають числову характеристику економiчним явищам, що дослiджуються, i подiляються на описовi та аналiтичнi.

Описовi прийоми дослiдження дають змогу визначити розмiри, масштаби, тенденцii, динамiку розвитку економiчних процесiв, стан та структуру економiчних явищ, дають певну числову характеристику окремих напрямкiв дiяльностi пiдприiмства. До них належать середнi та вiдноснi величини, ряди динамiки, графiчний прийом, структурнi та типологiчнi групування.

Аналiтичнi прийоми дають змогу не тiльки визначити певнi значення показникiв, що характеризують економiчнi процеси, а й дослiдити причинно-наслiдковi залежностi мiж явищами, ступiнь впливу окремих факторiв на предмет дослiдження. У свою чергу, аналiтичнi прийоми подiляються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функцiональнi (детермiнованi) залежностi, i прийоВнми, що використовуються пiд час дослiдження стохастичних взаВнiмозв'язкiв. До перших належать ланцюговi пiдстановки, спосiб абсолютних та вiдносних рiзниць, iндексний спосiб, iнтегральВнний, пропорцiйного дiлення, пайовоi участi, балансовий прийом. Серед прийомiв стохастичного факторного аналiзу найбiльш поширенi такi, як аналiтичнi групування, кореляцiйно-регресiйний метод, дисперсiйний аналiз, компонентний аналiз. В окрему груВнпу можна видiлити прийоми, що дають змогу оптимiзувати певнi економiчнi явища. До них вiдносять прийоми лiнiйного програВнмування, теорiю масового обслуговування, теорiю iгор та iншi економiко-математичнi методи.

Для проведення аналiзу банкiвськоi дiяльностi використовуються наступнi методи i прийоми.

1. Метод порiвняння. Припускаi зiставлення невiдомого (дослiджуваного) явища, предметiв iз вiдомими, вивченими ранiше, з метою визначення iх загальних рис або розходжень

2. Метод приведення показникiв у порiвняльний вигляд. Наприклад, щоб згрупувати всi виданi банком кредити, необхiдно привести iх суми в порiвняльний вигляд (оскiльки банк видаi кредити як у нацiональнiй, так i в iноземнiй валютi). Для цього суми кредитiв в iноземнiй валютi трансформуються в гривневий еквiвалент шляхом множення на вiдповiдний валютно-обмiнний курс i тiльки пiсля цього пiдсумовуються всi виданi банком кредити (гривневi кредити i гривневi еквiваленти кредитiв в iноземнiй валютi).

3.Метод використання абсолютних i вiдносних показникiв. Абсолютнi показники характеризують кiлькiснi розмiри наданих кредитiв, залучених коштiв, капiталу банку тощо, а вiдноснi вiдображають спiввiдношення будь-яких абсолютних показникiв шляхом одного на iншiй. Даний метод i одним iз ключових в аналiзi банкiвськоi стiйкостi. З його допомогою (через рiзнi коефiцiiнти) оцiнюються показники лiквiдностi, платоспроможностi, прибутковостi банку.

4. Метод групувань. Дозволяi шляхом систематизацii даних балансу розiбратися в сутностi явищ i процесiв, що аналiзуються. Пiд час аналiзу фiнансовоi стiйкостi застосовуються групування рахункiв балансу з погляду видiлення власних i залучених коштiв, довго- i короткострокових кредитiв, термiнiв активно-пасивних операцiй (для розрахунку показникiв лiквiдностi), видiв доходiв, витрат i прибуткiв.

5. Балансовий метод. Служить головним способом для вiдображення спiввiдношень, пропорцiй двох груп взаiмозалежних i врiвноважених економiчних показникiв, пiдсумки яких повиннi бути тотожними. Даний метод допомагаi зрозумiти економiчний змiст функцiонування банку.

6. Графiчний метод. Графiки представляють собою масштабне зображення показникiв за допомогою геометричних знакiв (лiнiй, прямокутникiв, кiл) або умовно художнiх фiгур i мають велике iлюстративне значення.

7. Метод табличного вiдображення аналiтичних даних. Результати аналiзу, як правило, подаються у виглядi таблиць. Це найбiльш рацiональна i зручна для сприйняття форма уявлення аналiтичноi iнформацii про дослiджуванi явища за допомогою цифр, розташованих у визначеному порядку.

8. Аналiз тенденцiй складу структури i динамiки доходних активiв

Загальний аналiз активiв банку як i аналiз доходних активiв ТСрунтуiться на застосуваннi методики вертикального та горизонтального аналiзу, якi передбачають обчислення тi подальшу оцiнку наступних показникiв:

процентнi спiввiдношення окремих показникiв з агрегованим показником;

абсолютнi змiни кiнцевих показникiв порiвняно з початковим (базисними);

темпи росту або приросту показникiв в аналiтичному перiодi.

В процесi вертикального або структурного аналiзу активiв визначаiться питома вага активiв за iх цiльовим використанням, ступенем лiквiдностi рiвнем доходностi, а також склад та структура кожного виду активiв кредитного портфелю, портфелю цiнних паперiв, високолiквiдних та iнших активiв. Результати цього аналiзу використовуються в процесi оцiнки якостi складу активiв та iх оптимiзацii.

Результати вертикального аналiзу, як правило, оформляються графiчне у формi секторних та стовпчикових дiаграм.

Горизонтальний або трендовий аналiз даi змогу вивчити динамiку активiв в цiлому i окремих iх видiв у часi, визначити загальнi тенденцii iх змiни або тренда.

Результати цього аналiзу оформляються графiчно у формi стовпчикових дiаграм та лiнiйних графiкiв, що полегшуi визначення лiнii тренда.

Вертикальний та горизонтальний аналiз, при загальному вивченнi активiв, зазвичай, здiйснюються одночасно.

9. Тип робочих активiв

До робочих активiв належать: тАЬГотiвкатАЭ, портфель цiнних паперiв, кредитний портфель.

Валюту, монети i банкiвськi метали, дорожнi та iншi чеки, кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та iншi кошти в НБУ можна об'iднати в одну групу i охарактеризувати пiд загальною назвою "Готiвка". Даний актив i першим джерелом банку на випадок вилучення депозитiв i для задоволення початкових потреб клiiнтiв. Банки зацiкавленi тримати мiнiмально допустиму суму, оскiльки запас готiвкових коштiв не приносить доходу або забезпечуi невеликий вiдсотковий доход. Актив у виглядi готiвки задовольняi потреби банку у лiквiдних коштах, тобто в коштах, якi необхiднi для покриття непередбачених та термiнових зобов'язань. Грошовi кошти та кошти в НБУ показують наявнiсть у банку лiквiдних активiв для здiйснення власних та клiiнтських розрахункових операцiй. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу "чим бiльше - тим краще", адже цi кошти здебiльшого не приносять банковi доходу. Вiдтак iх надмiрний рiвень фактично призводить до невикористання банком можливостi розширення своiх операцiй. Однак, у перiод фiнансовоi нестабiльностi значнi обсяги зазначених активiв можуть вважатися позитивною ознакою стабiльностi банку.

Портфель цiнних паперiв включаi "ОВДП", "РЖншi цiннiВаВа папери" та "Вкладення капiталу";

Кредитний портфель вiдображаi залишки всiх наданих кредитiв, за винятком мiжбанкiвських.

10. Тип недоходних активiв

У складi недоходних активiв вiдображаються банкiвськi метали, товарно-матерiальнi цiнностi, витрати майбутнiх перiодiв, дебiторська заборгованiсть тощо.

Дебiторська заборгованiсть розглядаiться за такими видами: за податком на прибуток; за iншими податками та обов'язковими платежами; за операцiями з банками; за операцiями з купiвлi-продажу валюти (для клiiнтiв i за рахунок банку); з придбання основних засобiв та нематерiальних активiв;

за операцiями з фiнансовими iнструментами; працiвникам банку; iншi сумнiвнi заборгованостi.

Аналiз перелiчених активiв здiйснюiться в окремiй таблицi за iх видами, обсягами, структурою i в динамiцi за ряд рокiв. Це даi можливiсть спiвставити темпи зростання цих недоходних активiв з доходними, робочими, власним капiталом.

11.Аналiз якостi активiв

Аналiз якостi активiв аналiзуi конкретну по кредитному портфелю, портфелю ЦП, грошових коштiв i вiдвернутих або iммобiлiзованих активiв. Найбiльш важливим i аналiз якостi кредитного портфелю. Його аналiзують за напрямками: за галузями економiки; за ознакою забезпеченостi; за термiнами погашення; за групами ризику.

За галузями економiки вказанi кредити аналiзуються за обсягом та структурою всього кредитiв, в т.ч. в промисловiсть, будiвництво, с/г, торгiвлю. Сферу послуг, матерiально-технiчне постачання, iншi галузi.

Рiвень питомоi ваги по галузях даi можливiсть визначити прiоритетнiсть на певну дату. Найбiльша питома вага як i найменша свiдчить про високу гарантiю поверненостi кредитiв i навпаки.

Наступним етапом i аналiз динамiки забезпеченостi виданих кредитiв. За ознакою забезпечення за виданими позиками найбiльша питома вага належить заставi. РЖншi види забезпечення тАУ гарантiя, страхування. Зростання питомоi ваги гарантii, страхування свiдчить про пiдвищення ризикованостi видачi кредитiв за такоi забезпеченостi. На наступному етапi якiсть кредитного портфелю аналiзують шляхом структуризацii виданих кредитiв по продовженостi кiлькостi днiв пролонгацii або кiлькостi днiв прострочення. Такий аналiз розкриваi якiсть кредитiв на предмет iх ризиковостi i безнадiйностi.

12. Аналiз високолiквiдних активiв

Високолiквiднi активи тАУ це тi, якi легко трансформуються в готiвку грошей. РЗх подiляють на 3 квалiфiкацiйнi групи:

За напрямками розмiщення тАУ це грошi в касi, на рахунках в iнших банках, термiновi фiнансовi вкладення, банкiвськi метали.

За доходнiстю: - прибутковi та неприбутковi

За видами валют - це високолiквiднi активи в нацiональнiй та iноземнiй валютi.

Загальний аналiз високолiквiдних активiв проводиться на основi розрахованих показникiв iх структури та динамiки у дослiджуваному перiодi.

До прибуткових, крiм короткострокових фiнансових вкладень, належать i операцii купiвлi-продажу закордонноi валюти за рахунок коштiв у касi та на кореспондентських рахунках i деякi iншi. Цi тенденцii позитивно характеризують фiн. дiяльнiсть банку, адже банк не повинен безконтрольно збiльшувати безприбуткову частку високолiквiдних активiв у загальних активах.

13. Аналiз якостi кредитного портфеля

Здiйснення ефективноi кредитноi дiяльностi (КД) певною мiрою залежить вiд здатностi економiчного аналiзу оцiнити цю дiяльнiсть у всiй ii повнотi та рiзноманiтностi. Найбiльш важливим i аналiз якостi кредитного портфеля, який вивчають в таких напрямках.

1. За галузевою структурою наданих кредитiв: вкладення у промисловiсть, сiльське господарство, лiсове господарство, торгiвлю та промислове харчування, будiвництво, транспорт та зв'язок.

2. За видами забезпечення: забезпеч (наданi пiд заставу, наданi пiд гарантiю, застрахованi) i незабезпеченi. Товарно-матерiальнi цiнностi, переданi у заставу, i бiльш лiквiдними, нiж вимоги за цiнними паперами, ощадними вкладами, товарнi вимоги тощо. Вiдшкодування втрат згiдно з гарантiiю i за строковим полiсом потребуi деякого часу i супроводжуiться ризиком непогашення або часткового погашення витрат банку внаслiдок виникнення непередбачених обставин. Тому цi види забезпечення i менш лiквiдними i ризикованими порiвняно iз заставою.

3. За термiном погашення: непростроченi, простроченi, пролонгованi. Для бiльш детального аналiзу простроченi кредити додатково групуються за тривалiстю порушення термiнiв повернення основного боргу: вiд 1-ЗО днiв; вiд 31-60 днiв; вiд 61-180 днiв; >180 днiв.

4. За термiнами надання : короткостроковi (1 року) та довгостроковi (1 року). Метою такого групування i оцiнка кредитноi полiтики. Якщо в портфелi переважають короткостроковi кредити, то банк вирiшуi поточнi проблеми, не наважуючись вкладати кредитнi кошти у бiльш ризикованi довгостроковi проекти

5. За класифiкацiйними видами: стандартнi, субстандартнi (нестанд), сумнiвнi, збитковi (небезпечнi, безнадiйнi). Умови вiднесення кредитiв до вiдповiдних груп та рiвнiв кредитних ризикiв для кожноi групи встановлюiться НБУ i можуть змiнюватись ним залежно вiд ситуацiй, що складаються на фiнансовому ринку.

Дослiджуiться насамперед динамiка та структура кредитiв.

14. Аналiз забезпечення позик

Застава тАУ це спосiб забезпечення зобовтАЩязання. Найпоширенiшою i застава, обумовлена договором, коли боржник добровiльно вiддаi майно в заставу i оформляi це угодою з кредитором.

Заставою може бути забезпечена тiльки дiйсна вимога. Це означаi, що договiр застави не маi самостiйного характеру, тобто його не можна укладати поза договором, виконання якого вiн забезпечуi.

Предметом застави може бути будь-яке майно, яке вiдповiдно до законодавства Украiни може бути вiдчужене заставодавцем, а також цiннi папери i майновi права.

Заставне майно мусить мати:

високу лiквiднiсть, тобто здатнiсть до конвертацii в грошовi кошти;

здатнiсть до тривалого зберiгання (як правило, протягом термiну користування позичкою);

стабiльнi цiни;

низькi витрати щодо зберiгання i реалiзацii;

легкий доступ для контролю.

Застава маi забезпечити не тiльки повернення позички, а й сплату процентiв i пенi за договором. Вартiсть застави маi бути вищою, нiж розмiр позички.

Гарантiя (поручительство) тАУ це угода, яка укладаiться мiж банком i гарантом шляхом видачi останнiм гарантiйного листа i прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-якi фiнансово стабiльнi юридичнi особи (пiдприiмства) i банки. Найвагомiшою вважаiться банкiвська гарантiя.

Строк дii гарантii встановлюiться, як правило, на 10-15 дiб бiльше вiд строку погашення позички, повернення якоi забезпечене гарантiiю.

Гарантiйний лист складаiться в двох примiрниках. Один примiрник гарантiйного листа з вiдмiткою банку, що обслуговую гаранта, про прийняття гарантii подаiться до банку позичальника, пiсля чого здiйснюiться кредитування пiд гарантiю.

Якщо позичальник не повертаi у встановлений строк борг, забезпечений гарантiiю, несплачена позичка стягуiться у безспiрному порядку з рахунку гаранта.

Перевiдступлення (цесiя) на користь банку вимог i рахункiв позичальника до третьоi особи означаi передачу банку-кредитору права мiж банками i позичальником угоди, в якiй вказуiться сума вимог i рахункiв, що перевiдступляються, та iншi умови.

Якщо позичальник маi поточний рахунок у даному банку, то угоду про перевiдступлення можна не складати, а обумовити цю умову (цесiю) в кредитнiй угодi.

РЖпотека тАУ це рiзновид застави нерухомого майна з метою одержання позички в банку. РЖпотека надаi право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартостi зареiстрованоi застави. У разi неплатоспроможностi боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виторгу вiд реалiзованого майна.

При використаннi такоi форми забезпечення зобовтАЩязань позичальника перед банком, як страхування вiдповiдальностi, клiiнт надаi банку страхове свiдоцтво (полiс) або iншi документи, якi пiдтверджують факт страхування клiiнтом кредитноi операцii. Банк повинен переконатися в наявностi у страховика необхiдних фондiв страхування, тобто в його платоспроможностi.

Формою забезпечення виконання зобовтАЩязань i також стягнення пенi i штрафiв. Пенею i визначена законом або угодою грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у разi невиконання або неналежного виконання зобовтАЩязань, зокрема у випадку прострочи виконання.

15. Аналiз погашення наданих кредитiв

Аналiз погашення наданих кредитiв маi на метi прискорення iх оборотностi та пiдвищення на цьому ТСрунтi ефективностi використання кредитних ресурсiв КБ. Здiйснюiться за обсягом, питомою вагою непрострочених, прострочених та пролонгованих кредитiв. Обсяги i термiни простроченоi заборгованостi по наданим позикам аналiзуються в залежностi вiд термiну ii виникнення: 1-30дн, 31-60дн, 61-180дн, >180дн.

Зниження всiх прострочених кредитiв > ЗО днiв м.б. наслiдком покращення оперативного контролю за рухом кредитних коштiв, посилення вимог до фiн стану позичальникiв, пiдвищення рiвня аналiзу кредитоспроможностi позичальникiв. Вкiнцi визначають S, питому вагу списаних позик у загальному обсязi кредитiв та у обсязi прострочених кредитiв.

Частка списаних позик характеризуi ефективнiсть роботи з безнадiйними кредитами i позитивно впливаi на якiсть кредитного портфелю, звiльняючи його вiд ризикiв та зменшуючи частку прострочених позик, що банк може здiйснити за рахунок резерву на покриття витрат внаслiдок кредитних ризикiв. Це дозволить пiдвищити якiсть кредитного портфелю.

16. Аналiз i оцiнка ризику та формування резерву

Аналiз та оцiнка якостi кр портф(КП) ТСрунтуiться на розподiлi кредитiв за iх класифiкацiйними видами i ступенями ризику. Умови вiднесення кредитiв до вiдповiдних груп та рiвнi кредитних ризикiв для кожноi групи встановлюються НБУ i змiнюються ним залежно вiд ситуацiй, якi складаються на фiнансовому ринку. Оцiнку якостi КП та визначення динамiки кредитiв в залежностi вiд ступеня iх ризику в звiтному перiодi здiйснено виходячи з табличних даних. Висновки: про якiсть КП (пiдвищилась, якщо питома вага стандартних, субстандартних кредитiв i кредитiв пiд контролем зросла, при одночасному зниженнi сумнiвних та безнадiйних), про ефективнiсть кредитноi полiтики (якщо темпи приросту стандартних кредитiв перевищують темпи приросту КП в цiлому)

На пiдставi даного групування кредитiв визначаiться сума резерву на покриття кредитного ризику:

Р=S 3i-РКi,

де Р - розрахункова сума резерву на покриття кр ризику, грн.; З, - залишки кр (i-го ступеня ризику на визначений момент часу, грн., РКi тАФ кредитний ризик i-оi групи кр-iв у виглядi десяткового дробу; i - порядковий номер групи кр-iв за ступ риз; п - кiлькiсть груп кр-iв за ступ риз.

Розрахунок резерву на покриття кредитного ризику здiйсн-ся в табл.(види позик за ступ риз; залиш поз на кiн, поч року;% кр риз; сума резер на поч, кiн р)

Виходячи з визначеноi суми розрахункового резерву, визначають ризик КП банку.Для оформлення розрахункiв складають табл. тАЭДинамiка ризику КП КБтАЭ(показ-ки:Sрез на покр кр риз, зал-ки кр i позик, риз КП%;на поч, кiн року;вiдхил у грн i %). Висновки: про активiзацiю кр полiтики КБ, якщо ризик КП зменш, про дотриманням достат ств-го резерву на покриття кр ризику.

Аналiз достатностi резерву здiйснюiться методом порiвняння фактично створеного резерву з його розрахунковою величиною. КБ придiляi увагу забезпеченню доступностi резерву на покриття ризикiв: фактичний резерв суми розрахунковоi величини. Сума перевищення маi бути повернена у доход банку i направлена на досягнення iнших цiлей.

17. Аналiз портфелю цiнних паперiв

НБУ рекомендуi класифiкувати портфель за 4 групами:

портфель пайовоi участi в асоцiйованi компанii

портфель вкладень в дочiрнi компанii.

Етапом аналiзу ЦП i:

оцiнка обсягiв операцiй з ЦП в цiлому;

визначення структури операцiй з ЦП

оцiнка динамiки операцiй

оцiнка збиткiв або остач ЦП за виданим портфелем

загальна оцiнка обсягiв, структури та динамiки ЦП.

При оцiнцi ЦП необхiдно виходити з того, що iнв-на полiтика банку може бути як активною так i пасивною. Активна полiтика як правило ризикова, але банки в сучасних умовах зниження прибутковостi кредитних операцiй змушенi йти на такий ризик, бо ЦП поступово стають одним з головних джерел одержання прибутку.

Пiд пасивним портфелем ЦП розумiють добре диверсифiкований портфель рiзних видiв ЦП. В таких випадках знижуiться ризик i доходнiсть таких паперiв, i нормальною середньо ринковою.

18. Оцiнка ризику та дохiдностi ЦП

РЦП породжуi iнв ризик-втратi iнвестованих коштiв та очiкуваного доходу. Ризики iнв дiяльностi зумовленi дiiю макроекон та внутр чинникiв. РЖнв ризик акумулюi ряд ризикiв:

РЦП породжуi специфiчний ринковий риз- втрата первинного капiталу внаслiдок несприятливого руху цiн на РЦП. Це проявляiться в рiвнi лiквiдностi ЦП, який визначаiться такими параметрами iх вторинного ринку, як обсяг операцiй, активнiсть торгiвлi, рiвень оподаткування доходiв вiд перепродажу ЦП.

Ризик дострокового погашення ЦП - деякi ЦП, згiдно з умовами iх випуску, м.б. погашенi до закiнчення перiоду iх обiгу, через зниження ринкових ставок, коли емiтент може випустити новi ЦП пiд нижчу % ставку. Отже, банк, в портфелi якого мiстяться ЦП з правом дострокового погашення, наражаiться на ризик втрати доходiв. Цей ризик пов'язаний з необхiднiстю реiнвестування повернених достроково коштiв пiд нижчi % ставки, якi на поточний момент склалися на ринку.

РЖнфляцiйний ризик визначаiться темпами iнфляцii в краiнi, пов'язаний з ймовiрнiстю знецiнювання як % доходу, так i номiналу ЦП внаслiдок знецiнення грошей.

% ризик виникаi внаслiдок коливань % ставок на грошовому ринку та ринку капiталiв, що зумовлюi змiни витрат на виплату % чи доходiв по iнвестицiях, отже до змiни розмiру прибутку (втрат) в порiвняннi з очiкуваним. Пiдвищення % ставок призводить до зниження ринковоi цiни ранiше емiтованих ЦП. При цьому фiнансовi iнструменти з тривалим строком погашення зазнають найбiльших цiнових втрат.

Кредитний ризик ЦП - це ймовiрнiсть невиконання емiтентом своiх зобов'язань з виплати основноi суми боргу або %.

Доходнiсть цiнних паперiв порiвнюiться через спiвставлення таких показникiв як доход до строку оплати (ДСО). ДСО - це така ставка доходу, яку маi iнвестор, якщо вiн тримаi придбану облiгацiю до строку ii погашення. ДСО = (Д+Ст)/(Д+Со), Д- доход, який отримуi iнвестор протягом всього перiоду iнвестування; Ст,Со - вартiсть iнвестицiй вiдповiдно в кiн та на поч перiоду iнв.

Ефективнiсть кожноi iнвестицii може бути оцiнена за так званою ставкою внутр доходностi (РЖRR), вартiсть iнв-i = S ((Дохiд за ЦП)за перiод t/(1+IRR)в степенi t)

19. Аналiз iнших активiв

Якщо виходити з балансу банку, то до iнших активiв вiдносяться вкладення коштiв в так званi iмобiлiзованi вiдверненi активи. До них вiдносяться вкладення в:

операцiйнi й неоперацiйнi основнi засоби

нематерiальнi активи

малоцiннi i господарськi матерiали

рiзнi види дебiторськоi заборгованостi.

В склад останньоi можуть входити перерахованi банком аванси. РЖншими органiзацiями тАУ постачальник, а також нарахованих i не одержаних вiд покупцiв послуг доходи.

Згiдно дiючого законодавства, а саме з-ну тАЬПро оподаткування прибутку пiдприiмствтАЭ в склад доходiв пiдприiмства зараховуються не фактично одержанi грошi вiд покупцiв послуг, а переданi по акту iм роботи. В таких випадках в Украiнi як i в усьому свiтi дii принцип нарахування доходiв, так як це вимагають мiжнароднi стандарти бух облiку якi впровадженi в Украiнi.

Аналiз перелiчених iнших або вiдвернених активiв здiйснюiться в окремiй таблицi за iх видами, обсягами, структурою i динамiкою за ряд рокiв. Це даi можливiсть спiвстановити темпи зростання цих недоходних активiв з доходними активами, робочими активами а також власним капiталом. Якщо цi темпи переважають. То банк, вiдвернувши оборотнi кошти, капiталiзованi активи, може втратити можливiсть розвиватися на противагу тому, якби цi кошти або ресурси були вкладенi в кредитний або iнвестицiйний портфель.

20. Мета, завдання та iнформацiйне забезпечення аналiзу активiв

Активи банку тАУ це ресурси якi виступають у виглядi грошових коштiв, кредитного портфеля, портфеля ЦП або iнвестицiй i вкладень в основнi засоби нематерiальних активiв, дебiторська заборгованiсть, витрати майбутнiх перiодiв, господарськi та малоцiннi матерiали.

Виходячи з цього на основi даних балансу завданням аналiзу активiв

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

Автоматизацiя в банкiвськiй сферi

Автоматизована банкiвська система у ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Аккредитивная форма расчётов: сущность, виды и порядок применения