Викладання основ петрикiвського розпису в школi

Змiст

Вступ

1. Декоративно-ужиткове мистецтво тАУ профiль трудовоi пiдготовки у 5 тАУ 7 класах

1.1 Петрикiвський розпис як один iз давнiх видiв народного декоративно-ужиткового мистецтва i його значення в культурнiй спадщинi Украiни

1.2 Дидактичний аналiз рiзних трудових прийомiв у зображеннях петрикiвського розпису

2. Вдосконалення методики прилучення учнiв до нацiональноi культури в процесi занять петрикiвським розписом

2.1 Особливостi календарно-тематичного планування з курсу "Основи петрикiвського розпису"

2.2 Обгрунтування змiсту i структури програми навчального курсу

2.3 Реалiзацiя змiсту навчальноi програми в поурочному плануваннi

3. Педагогiчний експеримент

3.1 Об'iкт i предмет дослiдження

3.2 Методика та проведення дослiджень

3.3 Результати дослiджень

3.4 Наукова, освiтня, виховна ефективнiсть використання результатiв дипломноi роботи

4. Санiтарно-гiгiiнiчнi норми та правила безпечноi роботи при виконаннi петрикiвського розпису

Висновки

Лiтература

Вступ

В умовах становлення незалежноi Украiнськоi держави одним iз головних завдань i вiдродження та розбудова нацiональноi системи освiти. Завдання, що постають з Державноi нацiональноi програми "Освiта" (Украiна ХХРЖ столiття), передбачають подальший перспективний пошук шляхiв розвитку школи, полiпшення пiдготовки молодi до трудовоi дiяльностi з використанням сучасних досягнень психолого-педагогiчних наук, залучення учнiв до вивчення декоративно-вжиткового мистецтва , створення умов для включення його у трудову дiяльнiсть.

РЖснуюча в Украiнi система освiти перебуваi в станi, що не задовольняi вимог, якi постають перед нею в умовах розбудови украiнськоi державностi, культурного та духовного вiдродження украiнського народу [17, с.5].

Серед стратегiчних завдань реформування освiти в Украiнськiй державi тАУ виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицiй i звичаiв, державноi i рiдноi мови, нацiональних цiнностей украiнського народу та iнших народiв i нацiй [23, с.1]. Не слiд забувати також i про виховання творчоi особистостi, становлення ii фiзичного i морального здоров'я, забезпечення прiоритетностi розвитку людини та вiдтворення i трансляцiю культури та духовностi в усiй рiзноманiтностi вiтчизняних та свiтових зразкiв [17, с.6].

Нацiональне та естетичне виховання, якi вважаються компонентами освiти i охоплюють усi складовi ii системи, та художнi навчання учнiв i соцiальними замовленнями нашоi держави. Кiнцевою метою навчання i виховання i гармонiйний розвиток особистостi, формування людини, яка б не була вiдiрваною вiд нацiональних джерел i змогла б стати гiдним членом суспiльства, вiдчувати себе часткою нацii. Тому соцiальне замовлення пред'являi особливi вимоги до пiдготовки школярiв, i одна з умов виконання цих вимог - творчiсть учителя. Реформування освiти грунтуiться на використаннi досвiду передових новiтнiх педагогiчних технологiй, iнновацiй в працi вчителя.

Для виховання творчоi особистостi учня сам учитель повинен бути творчою особистiстю, тобто мати вiдповiдну пiдготовку. Таким чином, пiдвищення якостi змiсту навчально-виховного процесу на заняттях декоративно-ужиткового мистецтва набуваi суспiльного значення, а реалiзацiя поставлених завдань зумовлена професiйним, iдейним та культурним рiвнем вчителя трудового навчання, вiд якого залежить доля розбудови народноi освiти та ii подальший розвиток в галузi нацiональноi культури, художньоi освiти та нацiонального виховання. Тому компонент готовностi учителя до розвитку творчих здiбностей учнiв передбачаi оволодiння методами дiагностики i формування здiбностей.

Дослiдженням з проблеми пiдготовки майбутнiх вчителiв та розробцi нових педагогiчних теоретико-методологiчних аспектiв велику увагу придiляють вченi-педагоги, психологи. Зокрема, дидактичнi аспекти пiдготовки майбутнiх вчителiв розглядали в своiх роботах О.А.Абдуллiна, С.РЖ.Архангельський, Ю.М.Бабанський, С.Я.Батишев, В.РЖ.Бондар, О.Г.Мороз. Формування особистостi вчителя до педагогiчноi дiяльностi i науково-обгрунтованоi його пiдготовки придiляли увагу в своiх роботах В.В.Борисов, В.Г.Гончаренко, М.В.Зiннятуллов, Н.П.Знамеровська, Л.РЖ.Кондратенко, В.В.Кузьменко, В.П.Курок, Б.В.Сименача. Питанням пiдготовки студентiв до керiвництва гуртковою роботою з украiнського декоративно-прикладного мистецтва на уроках обслуговуючоi працi присвячена робота Т.А.Сиротенко. Удосконалення пiдготовки вчителя трудового навчання до професiйноi дiяльностi присвячено дуже багато праць академiка Д.О.Тхоржевського.

Переконливiсть у високiй результативностi нацiонально-орiiнтованоi системи освiти змусила вдатися до пошуку шляхiв удосконалення пiдготовки вчителя трудового навчання на основi нацiональних культурних традицiй украiнського народу.

При побудовi i розвитку новоi, незалежноi держави особливо необхiдно проявляти турботу про молоде поколiння. Тому загальноосвiтня школа повинна не тiльки давати учням певнi вмiння, а й готувати iх до життя в нових економiчних умовах, де на переднiй план будуть винесенi вмiння творчо вирiшувати всi виробничi та життiвi проблеми. Аналiз змiсту шкiльних програм i пiдручникiв, вивчення науково-педагогiчних, методичних та публiцистичних джерел, а також власний досвiд педагогiчноi практики у школi доводять, що основною, центральною лiнiiю у створеннi нацiонально орiiнтованоi системи пiдготовки учнiв повинно стати залучення iх до занять народними ремеслами та декоративно-ужитковим мистецтвом. Про iх могутнiй психолого-педагогiчний i виховний потенцiал, традицiйно-просвiтницьку й культурологiчну суть йдеться у дослiдженнях М.Б.РДвтуха, Л.В.Калуськоi, Л.В.Оршанського, М.Г.Стельмаховича, РД.РЖ.Сивавко, Б.М.Тимкiва та iн.

Традицii декоративно-ужиткового мистецтва допомагають вiдновлювати iсторично-духовну пам'ять i зосереджують увагу учнiв на глибинах естетичноi та педагогiчноi свiдомостi всього украiнського етносу. Вони дозволяють цiлеспрямовано формувати аксiологiчнi уявлення дiтей, збагачують процес становлення iхньоi свiдомостi.

Але саме аспекту педагогiчного впливу засобiв декоративно-ужиткового мистецтва на становлення особистостi школяра в дослiдженнях не надано потрiбноi уваги. Недостатня увага придiляiться феномену традицiйностi декоративно-ужиткового мистецтва, що акумулюi в собi вiковiчний ментальний досвiд народу. Потребуi вивчення ефективностi змiсту i педагогiчних засобiв викладання декоративно-ужиткового мистецтва, теоретичне i методичне забезпечення цього процесу. Такий пiдхiд до розгляду цих питань зумовлений тим, що розвиток та вiдродження декоративно-ужиткового мистецтва сьогоднi вiдбуваiться в трьох напрямках:

1)офiцiйним шляхом - дитячi садки, школи, училища, вищi навчальнi заклади, курси;

2)на етнопедагогiчному рiвнi - родина, народнi майстри, самодiяльнi умiльцi;

3)в украiнських дiаспорах.

На всiх цих рiвнях вiдбуваiться виховання пiдростаючих поколiнь на високих зразках традицiйного декоративно-ужиткового мистецтва. Це потребуi вдосконалення професiйних знань та умiнь вчителя в галузi цього виду народного мистецтва, а також удосконалення вмiння керувати процесом естетичного виховання учнiв засобами декоративно-ужиткового мистецтва.

Заохочуючи дiтей, учнiв до кращого досягнення справдi народного мистецтва свiтовоi та украiнськоi культури, безпосередньо до самоi творчостi, педагог повинен формувати iхнi свiтосприйняття, розкривати красу оточуючого свiту, допомагати учням жити повним духовним життям, вiдкривати перед ними шляхи художнього розумiння дiйсностi.

Досвiд свiтовоi й вiтчизняноi фiлософськоi, психологiчноi й педагогiчноi думки минулого (Я.А.Коменський, Д.Локк, Ж.Поль, Г.Сковорода, К.Д.Ушинський, Т.Г.Шевченко, М.П.Драгоманов, О.Духнович, РЖ.Крiп'якевич, С.Русова) i сьогодення (М.Я.Антонець, Ю.Бондаренко, О.Вишневецький, В.Довбищенко, РЖ.А.Зязюн, О.Ковальчук, Е.Пасiчник, В.А.Поплужний, М.Г.Стельмахович, М.РЖ.Чумарна та iншi) переконливо доводить, що система освiти молодi повинна спиратися на нацiональнi коренi.

На перший погляд здаiться, що трудове навчання, в основi якого лежать практичнi заняття з обробки найпоширенiших матерiалiв: металу, деревини, тканин та харчових продуктiв, за своiю культурологiчною насиченiстю не може жодною мiрою суперничати iз такими предметами, як мова й лiтература, образотворче мистецтво, музика i спiви. Насправдi ж воно маi величезнi потенцiйнi можливостi культурного i мистецького розвитку школярiв. хоч на практицi цi можливостi реалiзуються далеко не повнiстю[34, с.15].

Дана робота присвячена вiдродженню мистецтва петрикiвського розпису на заняттях з трудового навчання i мiстить програму художньо-естетичного напрямку, яка може викладатися у школi у якостi роздiлу варiативноi частини шкiльноi програми. Також ii можна використовувати у роботi гурткiв, клубiв, творчих об'iднань, позашкiльних навчально-виховних закладiв.

При складаннi програми враховувався обсяг знань дiтей та юнацтва з основних предметiв загальноосвiтньоi школи, iх вiковi особливостi, досягнення педагогiчноi практики, художньо-естетичноi освiти дiтей, сучаснi умови ринкових вiдносин. Орiiнтовний вiк учнiв тАУ 5-7 класи загальноосвiтнiх шкiл, позашкiльних установ, що цiкавляться народним мистецтвом, вiдродженням його традицiй. Роздiл носить назву "Основи петрикiвського декоративного розпису" i передбачаi здобуття учнями як теоретичних знань про iсторичнi етапи розвитку даного виду народного мистецтва, так i практичнi вмiння виконувати самостiйнi композицii у кращих традицiях Петрикiвки.

Вiдродження петрикiвського розпису пiд час занять з школярами маi бути традицiйним, адже до вiдродження народних традицiй спрямовують прiоритетнi напрями реформування виховного та навчального процесу в сучаснiй школi. Завданням вчителя i поiднання освiти з нацiональним пiдгрунтям, iсторiiю та народними традицiями, збереження та збагачення культури украiнського народу, прищеплення шанобливого ставлення до звичаiв та традицiй, що i невiд'iмною частиною нашого минулого.

Крiм цього, слiд пам'ятати, що петрикiвський орнамент у виконаннi його творцiв, майстрiв декоративного розпису, виглядаi завжди краще, нiж у iнтерпретацii професiоналiв [12, с.130].

Об'iктами педагогiчних дослiджень i органiзацiя пiзнавальноi дiяльностi дiтей, навчально-виховного процесу та управляння ними, а також дiяльнiсть учителiв, вихователiв, учнiв та дiтей.

Об'iкт мого дослiдження тАУ впровадження у процес трудового навчання в школi роздiлу з вивчення петрикiвського декоративного розпису, а також вивчення мiжпредметних зв'язкiв, якi пов'язують даний курс з iншими загальноосвiтнiми предметами i забезпечують iнтеграцiю освiтнього процесу в школi.

Мета дослiдження включаi громадську кориснiсть розробки, що полягаi у спробi пiдвищити рiвень загального розвитку учнiв середньоi школи, змiцнити iх нацiональну свiдомiсть та художньо-естетичну освiченiсть.Крiм цього у роботi проводиться аналiз мiжпредметних зв'язкiв курсу петрикiвського розпису з iншими предметами загальноосвiтнього циклу для визначення мiсця описаних занять у системi цiлiсноi iнтегрованоi освiти.

Шлях до досягнення мети полягаi у розробцi рацiональних форм i методiв навчання та плануваннi системи занять, якi б повнiстю вiдповiдали основним дидактичним принципам та вимогам, а також у порiвняннi значимостi окремих мiжпредметних зв'язкiв для цiлiсностi та об'iмностi навчального процесу.

Таким чином, можливостi трудового навчання у прилученнi школярiв до надбань нацiональноi культури i багатими i своiрiдними, бо воно i тим рiдкiсним предметом, який перекидаi мiсток мiж матерiальною i духовною культурою суспiльства. Заняття рiзноманiтними видами народних ремесел i декоративно-ужиткового мистецтва i органiчною формою поiднання пiзнавальноi i продуктивноi мистецькоi дiяльностi дiтей.

1. Декоративно-ужиткове мистецтво тАУ профiль трудовоi пiдготовки у 5 тАУ 7 класах

Яскравою сторiнкою увiйшов декоративний розпис в iсторiю культури украiнського народу. Село Петрикiвка Днiпропетровськоi областi стало одним з найвiдомiших його центрiв завдяки своiрiдному мистецтву малювання. Нинi вже усьому свiтовi став вiдомий цей вид розпису на рiзноманiтних виробах художнiх промислiв. Чарiвна петрикiвська квiтка розцвiла на фарфоровiй вазi, лягла на шовкову тканину, загорiлася на полакованiй поверхнi сувенiрноi шкатулки. Усi цi речi полонять красою вимогливого глядача на мiжнародних ярмарках у Марселi та Токiо, у Софii та Загребi[12,с.126].

Петрикiвський квiтковий орнамент маi багатовiкову традицiю. Подiбнi до нього мотиви зустрiчаються i на старовинних речах, що належали простим запорiзьким козакам, представникам широких верств волелюбного украiнського народу. Та й сама Петрикiвка - старовинна запорiзька слобода, i люди, що жили в нiй, нiколи не вiдчували крiпацького ярма. Ця обставина безумовно сприяла розвитковi народноi творчостi, а саме настiнного орнаментального розпису.

Слобода Петрикiвка, що ранiше мала назву Петрiвка, була заснована в 1772 роцi переселенцями iз старовинного запорiзького поселення Курилiвки, землi якоi перiодично зазнавали шкоди вiд повенi. РЖнiцiатором цього переселення був кошовий отаман Вiйська запорiзького Петро Калнишевський. Спочатку Петрикiвка входила до складу Полтавськоi губернii, а згодом, коли була заснована Катеринославська губернiя, вона ввiйшла до складу Новомосковського повiту цiii ж губернii. Петрикiвка була чималим торгiвельним центром, щорiчно тут вiдбувались великi ярмарки.

Пiсля лiквiдацii Запорiзькоi Сiчi жителi села Петрикiвки почали називатись "казенними" або "державними", тодi як сусiднi з Петрикiвкою села були вiдданi указами Карини РЖРЖ у володiння мiсцевим помiщикам.

Настiнний розпис у побутi украiнських селян маi свою давню традицiю. Цей розпис був тiсно зв'язаний з матерiалом, з якого будувало своi житло населення степових та лiсостепових областей Украiни,тому що глина чи саманна будова з обмазаними глиною i побiленими крейдою стiнами в якiйсь мiрi обумовлювала покриття iх настiнним розписом. Зовнiшнi стiни хат прикрашалися по краях i пiд стрiхою кольоровою глиною у виглядi смуг "пiдведення", кольорових плям i крапок ("горошок"). Прикраси в зовнiшньому розписi вживалися також у виглядi карнизiв, рам, колонок i цокольних смуг (призьба), що iмiтували архiтектурнi деталi будови i вiдзначалися вдалим добором кольорiв[11,с.3].

В iнтер'iрi хати розписом особливо видiлялася пiч, обведена по краям i карнизам стрiчками кольорових смужок, та розписана всiлякими рослинними i тваринними орнаментами - "квiтками", "пiвнями", "пташками" i т. iн.

Настiнним розписом прикрашались також простiнки, фриз, сволок, обрамлення вiкон i дверей. Типовими для рослинноi орнаментики були "бiгунчики", широко розповсюдженi в украiнському народному мистецтвi "вази", "букети", "гiлочки" та зображення окремоi "квiтки".

Форма i колiр орнаментальних композицiй були пiдпорядкованi архiтектурi iнтер'iру хати i, крiм того, були у тiсному взаiмозв'язку з умеблюванням та предметами хатнього вжитку. Форма орнаментальноi композицii залежала вiд тiii частини iнтер'iру, де вона була вмiщена.. "Вазони", "букети" i "бiгунчики", як правило, застосовувалися в розпису комина, гiрлянди "бiгунчика" прикрашали сволок, фриз i обрамовували вiконницi i двернi прорiзи; окремi "гiлочки"i "квiтки" здебiльшого застосовувалися в насiнному розписi. Рiдше розписувалася стеля. На стiнi бiля лiжка виконувався розпис, що iмiтував "килим" [35,с.86].

Крiм того на побiленiй стiнi хати кольоровою плямою видiлявся "мисник" з гончарним посудом червоножовтоi тональностi, скриня, на задньому полi якоi грають червонi тони орнаменту. На стiнi висiли також вишитi червоними i чорними вiзерунками рушники, на лiжках i лавах стелились яскравi фарбованi домотканi рядна i килими. Уся ця гама рожевочервоних i жовтооранжевих вiдтiнкiв об'iднана в одну цiлiсну композицiю. Настiнний розпис знаходився у гармонiйному поiднаннi з усiма цими предметами домашнього вжитку.

Традицii настiнного розпису щiльно пов'язувались з iншими видами оформлення iнтер'iру. У давнину селяни самi виготовляли тканини для одягу та прикрашання житла , самi ткали килими, займалися вишиванням рушникiв, виготовленням рельiфних або розписаних кахлiв для облицювання печi, що займала бiльшу частину хати. Квiтчастими килимами прикрашали стiну бiля лiжка, iнколи ними завiшували вiкна i застеляли лави. Крiм того стiни прикрашались вишитими рушниками, котрi вiшались над дверима, на покутi i на вiльних простiнках. Згодом цi декоративнi елементи були майже повнiстю замiненi кольористим настiнним розписом. Кольористий розпис пiд "килим" замiнив справжнiй тканий килим, що висiв ранiше на стiнцi над лiжком; розпис над дверима i вiкнами та в простiнках замiнив вишитi рушники, а розпис печi тАУ розписнi кахлi.

Настiнний розпис виконувався, як правило, жiнками за допомогою дуже простих засобiв i матерiалiв. Основними барвними матерiалами були кольоровi глини i саморобнi рослиннi фарби. Останнi виготовлялись домашнiм способом iз рiзних трав, листя, ягiд та квiтiв. Так, наприклад, зелену фарбу видобували з пирiю, синю з квiтiв пролiска, жовту з цибульного лушпиння, оранжеву з кори молодих яблуневих пагiнцiв, червону i фiолетову з соку вишень та шовковицi. Вживали також такi природнi барвники як вохра, глей та сажа.

Фарби з кольорових глин, глею i сажi отримували, розтираючи цi матерiали на порох, а потiм розводили iх на молоцi або яйцях. Рослиннi соки також змiшували з молоком i жовтками.

Розпис провадився за допомогою ганчiрки ("вiхтя"), щiточками, колоссям, зв'язаним у пучок, а iнколи i просто пальцем. Петрикiвцi крiм цих способiв нанесення розпису користувалися тонесенькими саморобними щiточками iз котячоi шерстi.

Петрикiвський розпис, як настiнний, так i на побутових предметах тАУ скринях, барабанах, вiялках, спинках саней, вiдомий з минулого столiття. РЖз поколiння в поколiння, все бiльше удосконалюючись, передавались традицii петрикiвськоi орнаментики. На протязi багатьох десятилiть iз петрикiвських селян видiлилась група напiвпрофесiональних майстрiв. Розписували сани, вiялки i скринi й вивозили iх на продаж. Розпис на паперi, як i писанка, символiзуi зародок життя, циклiчнiсть розвитку живого, цвiтiння.

Темперний живопис застосовувався, головним чином, в настiнних розписах, а дерев'янi предмети вжитку розписувались олiйними фарбами, або ж, як це робиться i тепер, розведеними на жовтках яiць з домiшкою оцту.

Самобутнiй по своiй сутi, виконаний з великим смаком i знанням законiв орнаментальноi композицii, петрикiвський декоративний розпис маi специфiчнi особливостi, що чiтко вiдрiзняють його вiд розпису навiть сусiднiх з Петрикiвкою сiл. Характерною особливiстю петрикiвського розпису i, перш за все, переважання рослинного (здебiльшого квiткового орнаменту) i створення фантастичних, небувалих у природi форм квiтiв, в основi яких лежить уважне спостереження мiсцевоi флори. Прикладом цього i традицiйна "цибулька", схожа на розрiзану навпiл цибулю. Дрiбнi ж листочки, виконанi легкими вiдривчастими мазками, називаються "папороттю". Такими ж тонесенькими мазками, якi складають враження чогось пухнастого, легенького як повiтря, роблять пестики квiтiв i бутони.

Ажурнiсть i графiчна чiткiсть малюнка, вiртуознiсть його виконання досягаються за допомогою щiточки iз котячоi шерстi. Такою щiточкою петрикiвцi досягають пухнастих i перистих зображень рослин, особливо листя. РЖнколи квiти в петрикiвському розписi поiднуються чи замiнюються ягодами, наприклад виноградом i калиною, тут же умiщуються i птахи, що дзьобають ягоди. Рiдше зустрiчаються зображення тварини i людини.

Украiнське мистецтво зберiгаi невичерпнi багатства орнаментальних мотивiв, нагромадженi у процесi iсторичного розвитку. На жаль, невiдомими залишилися iмена багатьох i багатьох майстрiв народного мистецтва, що прикрашали побут украiнського народу[11,с.3-7].

У Петрикiвцi було багато селянок-майстринь, котрi розписували хати та виготовляли "мальовки" на продаж, але лише однiй з них судилося зiграти винятково важливу роль у дальшому розвитку петрикiвського декоративного розпису. Це була Тетяна Якимiвна Пата. Народилася вона у 1884 роцi в сiм'i безземельного селянина-бiдняка Якима Мартиненка. Всi його дiти змалечку поневiрялися по наймах. А чотирнадцятирiчна Тетянка почала заробляти собi на хлiб малюванням, ходила "квiтчати" комини до свят або весiль, розписувала скринi та вiялки, що iх робили на продаж односельчани. Водночас вона почала малювати яiчною темперою на паперi квiти та ягоди. Коли в 1913 роцi до Петрикiвки приiхала петербурзька художниця РД.К.РДвенбах, яка за порадою директора Катеринославського краiзнавчого музею Д.РЖ.Яворницького хотiла тут ознайомитися з народною творчiстю, то iй дуже сподобалися малюнки Тетяни Якимiвни. Вона стала запрошувати майстриню переiхати жити i працювати до Петербурга. Але подружжя Патiв не побажало кидати рiдне село. Очевидно завдяки РДвенбах тодi ж потрапили малюнки Тетяни Пати в музеi Днiпропетровська, Киiва та Санкт-Петербурга. Це тАУ намальованi тоненьким пензликом грона червоноi калини з пожовклим листям, квiти та ягоди лiсовоi суницi тощо. Коли в 1914 роцi загинув на одному з фронтiв iмперiалiстичноi вiйни чоловiк Леонтiй, залишилася Тетяна Пата удовою з чотирма малими дiтьми[12,с.127-128].

У 1925, 1927 i 1928 рр. Петрикiвку вiдвiдала РД.В.Берченко, що займалася збиранням розписiв. В своiй книзi "Настiнне малювання (Днiпропетровщина)" вона написала, що в тi роки широке розповсюдження в Петрикiвцi i в сусiднiх з нею селах мали так званi "мальовки" тАУ розпис на паперi. Вони вивозились навiть для продажу на Полтавщину. Розпис робився на аркушах паперу i ними прикрашалися пiч i сволок, а над вiкнами вiшались розписнi рушники з тонкого цигаркового паперу. Варто вiдзначити, що композицiя орнаментiв, призначена для тiii або iншоi частини iнтер'iру продовжувала традицiю попереднiх елементiв декору. Так, наприклад, форматки орнаментованого паперу для прикраси комина печi рiзали прямокутниками (11.5х12.5 см) трохи меншими, нiж звичайний селянський кахель (11-17х22 см), яким ранiше облицьовували печi.

Великою рiзноманiтнiстю мотивiв вiдзначаються вузенькi смужки з паперу для прикрашення сволока - "лиштва", "кайма" та "мереживо до полицi". Виникли i зовсiм новi форми петрикiвського розпису на паперi: букети рiзних квiтiв i декоративнi панно[11,с.8-9].

Органiзованих, колективiстських форм творчiсть петрикiвських майстрiв почала набувати пiсля революцii, коли по всiй Украiнi утворювалися промисловi артiлi. З'явилася така i в Петрикiвцi. Датою ii заснування пiд назвою "Вiльна селянка" вважаiться 1929 рiк, однак достеменних архiвних даних на пiдтвердження цього немаi. Спершу тут займалися вишивкою сорочок, блузок, наволочок, пiдковдрникiв, робили малюнки на килимках, полотнi, подушечках. Працювали, звiсно, вдома, бо свого примiщення артiль не мала. А першими ii художниками на чолi з О.Ф.Стативою були: РДвдокiя Клюпа-Щербина, Марiя Тимошенко-Чорнуська, Ганна Завгородня-Прудникова. Найгрунтовнiшим i найпослiдовнiшим систематизатором творчостi петрикiвських майстрiв був Олександр Федосiйович Статива. Вiн свого часу закiнчив Миргородське художнi училище. Потiм працював у школах Петрикiвського району i до 1935 року зiбрав понад 300 мальовок. Саме тодi в Киiвi органiзувалася Республiканська виставка народного мистецтва. Були запрошенi народнi майстри з усiii Украiни. Статива надiслав до державного музею народного мистецтва сто зразкiв. Участь у цьому найвагомiшому для тих часiв показi своiх творiв взяли Тетяна Пата, Надiя Бiлокiнь, Ганна Павленко, Василь Вовк, Ярина та Ганна Пилипенко. Усi вони були нагородженi грамотами та дипломами першого ступеня, а пiзнiше отримали звання "майстер народноi творчостi". Там же, при Киiвському державному музеi украiнського народного мистецтва, вiдкрилися експериментальнi майстернi, у яких працювали народнi майстри i художники-професiонали. Творча спiвдружнiсть була дуже корисна, бо поклала початок зближенню народного декоративного мистецтва з художньою промисловiстю[18,с.11].

Вiдразу ж пiсля виставки вiдкрилася в Петрикiвцi школа декоративного малювання, яка готувала художникiв-конструкторiв для рiзних галузей промисловостi. Вона вiдiграла велику роль у пiдвищеннi iх майстерностi та забезпечила правильне теоретичне керiвництво. РЖнiцiатором органiзацii школи був художник О.Ф.Статива, який зумiв залучити до викладання в школi i художникiв-професiоналiв i майстрiв народного мистецтва[11,с.9-10]. Сам Статива був душею школи. Як згадуi Галина Завгородня-Прудникова, Статива був "людиною гостинною, уважною, перед святом обов'язково привiтаi листiвкою. Любив пiснi, вишивку, красу. Йому було дуже боляче бачити без вишиваного рушника iкону. РЖ от одного разу його запросили реставрувати iкони у Бiлiй Церквi. Ще до вiйни, разом з Лiсним Андроном. Атеiстична влада цього йому не простила. Репресивний апарат спрацював - i не стало Андрона Лiсного. А Статива О.Ф. пiсля перебування у в'язницi хоч i повернувся, та не змiг на повну силу розкрити свiй талант, який вiн до того так щедро дарував людям." Доживав Олександр Федосiйович свого вiку у злиднях, але до останнього залишився невтомним популяризатором творчостi петрикiвських майстрiв[18,с.11].

Але повернiмося до школи декоративного малювання. В нiй викладали Ф.П.Усипенко (пiзнiше учасник вiйськово-художньоi студii iм. М.Б.Грекова в Москвi), днiпропетровський художник Балахонов та iн. РЖнструкторами по композицii i виробничому навчанню (украiнський орнамент) були народний майстер Петрикiвки Т.Пата та ii талановита дочка Текля Кучеренко (1906 - 1953) [11,с.10].

Школа iснувала з 1936 по 1941 рiк. З неi вийшло цiле поколiння майстрiв-"петрикiвцiв": заслужений майстер народноi творчостi УРСР Марфа Тимченко, РДвдокiя Клюпа, Галина Прудникова, Векла Кучеренко, Ганна Данилейко, Марiя Шишацька, Федiр Панко, Василь Соколенко та iншi [12,с.128].

З радiстю i любов'ю передавала Тетяна Пата численним учням традицiйнi основи композицii народного декоративного розпису, знайомила iх з побудовою окремих орнаментальних мотивiв, i з правилами поiднання кольорiв. Кольорами, що найчастiше використовуються в петрикiвському декоративному розписi, i жовтий, темножовтий, жовтогарячий, червоний i рожевий, синiй i блакитний, жовтозелений, подекуди бронза.

Викладати композицiю i керувати виробничим навчанням у школi декоративного малювання допомагала Патi ii дочка, талановита художниця Текля Леонтiiвна Кучеренко, котру пiсля закiнчення школи залишили при нiй iнструктором. Вона виконала ряд робiт для Днiпропетровського обласного Будинку народноi творчостi.

РЖз запалом вiддаючись педагогiчнiй роботi, Пата в той же час брала активну участь у багатьох всесоюзних i республiканських виставках народноi творчостi. За участь у першiй украiнськiй виставцi народного мистецтва у 1936 роцi Пата була нагороджена Дипломом РЖ ступеня, а на виставцi украiнського народного мистецтва в Москвi в тому ж 1936 роцi iй було присуджено почесне звання майстра народного мистецтва УРСР. Пiд час декади украiнського мистецтва i лiтератури в Москвi у 1951 р. Пата була нагороджена медаллю "За трудову вiдзнаку". Разом iз своiми учнями вона здiйснила ряд розписiв у громадських будинках Киiва i Москви. Петрикiвських орнаменталiстiв залучали в свiй час для розпису украiнського павiльйону на Всесоюзнiй сiльськогосподарськiй виставцi в Москвi. В Киiвi вони розписували зали музеiв, палацiв культури, iнтер'iри магазинiв.

Ученицi Тетяни Пати тАУ В.Клименко, П.Глущенко, М.Тимченко, сестри Галя i Вiра Павленко розвивали i далi традицii петрикiвського орнаменту, якi знайшли застосування у книжковiй графiцi, розписi фарфору [11,с.11].

З 4 травня 1958 року головним художником артiлi став 34-рiчний Федiр Панко. Свого часу вiн закiнчив Петрикiвську школу декоративного малювання пiд керiвництвом Тетяни Пати. Але з десяток пiслявоiнних рокiв працював землевпорядником. Новопризначений головний художник всерйоз почав збирати, гуртувати петрикiвськi таланти, котрi на той час займалися чим доведеться. Чимало iх прийшло до заснованого Федором Савичем цеху пiдлакового розпису. Того ж 1958 року у Петрикiвцi вiдкрилася фiлiя Днiпропетровськоi дитячоi художньоi школи, i Панко там теж викладав композицiю петрикiвського орнаменту. З цього часу, власне, i починаiться свiтова слава самобутнiх майстрiв. У десятках краiн на виставках, ярмарках демонструвалися iхнi роботи. У кожного майстра - свiй стиль, неповторнi риси. Тетяна Пата - це тонкi, навiть фрагментарнi лiнii, коли малюнок робиться, здаiться. одним дотиком пензля. Мотиви орнаментальних композицiй Галини Пруднiковоi-Завгородньоi тАУ традицiйнi фантастичнi квiти та ягоди полуницi. Дивовижний колорит творiв Вiри Клименко. Чiткi лiнii, витончений малюнок, схильний до натуралiзму, - характерна риса численних робiт Федора Панка [18,с.11].

Можна собi тiльки уявити масштаби творчого польоту петрикiвчан, коли у кращi роки фабрика, котра з 1961 року мала назву "Дружба", а вiднедавна тАУ "Петрикiвський розпис", видавала до 100 тисяч (!) виробiв щорiчно. РЖ працювало там бiльше 350 чоловiк. Тепер же не випускають i 10% тих обсягiв, отже, i бiльшiсть працюючих розбiглися хто куди. Причини цього для нашоi промисловостi звичнi, хоч тут i без того ускладнюi ситуацiю специфiка жанру. Наше нинiшнi життя стало занадто прагматичним, а отже, мiсце для сувенiрноi, хай i талановитоi продукцii, знайти в ньому дуже важко.

На початку 90-х Експериментальний цех петрикiвського розпису (нинi - Творче об'iднання "Петрикiвка") очолив Василь Бiленко. Тут же, в центрi, працюють токарi по дереву. РЗхнi завдання тАУ точити фiгури для розпису. Дерево завозять сюди з усiii Украiни.Бо у кожного дерева свiй малюнок. У грушi тАУ темно-коричневий, в акацii - темно-зелений, у шовковицi - жовтий. Часто буваi так, що створенi природою лiнii надто гарнi, щоб бути схованими за малюнком.

Василь Бiленко прагне вiдроджувати й iншi ремесла (у Петрикiвцi ранiше було близько сорока видiв ремесел). У 1993 роцi зiбрав вiн рiзьбярiв, представникiв своiрiдного мистецтва, яке в Петрикiвцi було особливо поширене до зруйнування Запорiзькоi Сiчi, доки iснувала потреба в оздобленнi вiйськового знаряддя. У1996 роцi вирiшено вiдкрити музей скринь [18,с.11].

Справдi, таку неповторну iсторiю, котрою у неймовiрних масштабах насичена Петрикiвка, ми просто не маiмо права забути, розгубити у невпинному вирi життя.

1.2 Дидактичний аналiз рiзних трудових прийомiв у зображеннях петрикiвського розпису

Прилучення учнiв середнiх загальноосвiтнiх шкiл до надбань нацiональноi культури через заняття народними ремеслами i декоративно-ужитковим мистецтвом в процесi засвоiння курсу трудового навчання i необхiдним. Але для початку слiд визначити, якi види ремесел i народного мистецтва найбiльш придатнi для впровадження у навчально-виховний процес, у якому вiцi доцiльно займатися певним видом творчостi, як узгоджуiться змiст традицiйних ремiсничо-мистецьких занять з програмами трудового навчання школярiв.

Розiбратися в цих питаннях допомагають публiкацii з питань iсторii, технологii i методики органiзацii занять народними ремеслами i декоративно-ужитковим мистецтвом. Серед вiтчизняних авторiв, що зробили помiтний внесок у розробку даних проблем, можна назвати С.А.Антоновича, О.Боряка, В.Горленка, Р.В.Захарчук-Чугай, М.Станкевич, серед зарубiжних - К.П.Духанiна, В.О.Барадулiна, С.Газаряна, Ф.РЖ.РДгорова, Л.Д.Ронделi, К.М.Сiдова, О.С.Хворостова, Я.Я.Чарнецького, .Я.Федотова та багатьох iнших. Для подальшого аналiзу потрiбно мати достатньо повний перелiк видiв ремесел i народного мистецтва. Оскiльки загальна iх кiлькiсть у перiод найбiльшого розквiту сягала 300, то доцiльно розглянути лише найбiльш уживанi види. Щоб цей розгляд носив обгрунтований i системний характер, необхiдно спочатку визначитися з термiнологiiю, що описуi традицiйнi види виробничо-мистецькоi дiяльностi нашого народу.

Зокрема, пiд декоративно-прикладним мистецтвом розумiiться iндивiдуальне або частково механiзоване (допомiжнi операцii формоутворення - токарний верстат, гончарний круг тощо) виробництво речей, що поiднують утилiтарно-ужитковi та художньо-декоративнi якостi. Самостiйними полюсами декоративно-ужиткового мистецтва i ремесло - виробництво ужиткових речей з вiдсутньою або мiнiмальною декоративнiстю, а також декоративне мистецтво, продуктом якого i художнi твори без ужитковоi направленостi.

декоративно-прикладне мистецтво

ремесло

декоративне мистецтво

Ковальство

Гончарство

Гутництво

Теслярство

Столярство

Стельмаство

Бондарство

Обробка шкiри

Шевське ремесло