Виховання в сiмтАЩi як першооснова iнтелектуального розвитку особистостi молодшого школяра
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Родина - соцiальний iнститут формування особистостi
1.1 Родина та ii соцiальнi функцii
1.2 РЖсторiя родинного виховання в Украiнi
1.3 Загальнi умови сiмейного виховання
1.4 Специфiка молодшого школяра у рiзних типах родини
Роздiл 2. Сiмейне виховання в розвитку дитини
2.1 Роль батькiв у розвитку дитини
2.2 Розумове виховання у сiмтАЩi, його функцii
2.3 Типовi помилки розумового виховання молодшого школяра в сiмтАЩi
2.3.1 Розумове виховання i потреба в емоцiйному контактi з членами родини
2.3.2 Розумове виховання i потреба досягнення успiху
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Додаток 1
Додаток 2
"Дiти - живi квiти землi" - так поетично виразив глибоку думку А.М. Горький. А вирощують цi квiти насамперед у родинi: батьки самою природою призначенi i суспiльством уповноваженi бути першими вихователями своiх дiтей. Саме вони разом зi школою допомагають дiтям набратися сил i розуму, освоiти основи людськоi культури, пiдготуватися до самостiйного життя i працi. У родинi закладаiться фундамент особистостi зростаючоi людини, i в нiй же вiдбуваiться його розвиток i становлення як громадянина. метелика, що пурхаi над ним, бачить яскраву iграшку - i мама, i папа радiють, коли вiн, син, радii.. Чим далi, тим бiльше вступаi в дiю закономiрнiсть: якщо поводження, вчинки маленькоi людини диктуються тiльки його потребами, людина виростаi виродком. У нього розвиваються ненормальнi, пiдвищенi вимоги до життя i майже усяка вiдсутнiсть вимог до себе.
Гармонiчне виховання особистостi можливо тiльки при тiй умовi, коли до потреб - першому, елементарному i навiть у якiйсь мерi примiтивному побуднику людських учинкiв, людського поводження - приiднуiться бiльш сильний, бiльш тонкий, бiльш мудрий побудник.
Виховання дiтей - найважливiша область нашого життя. Нашi дiти - це майбутнi громадяни нашоi краiни i громадяни свiту. Вони будуть дiяти iсторiю. Нашi дiти - це майбутнi батьки i матерi, вони теж будуть вихователями своiх дiтей. Нашi дiти повиннi вирости прекрасними громадянами, гарними батьками i матерями. Але i це - не усi: нашi дiти - це наша старiсть. Правильне виховання - це наша щаслива старiсть, погане виховання - це наше майбутнi горе, це - нашi сльози, це - наша провина перед iншими людьми, перед суспiльством.
РД десятки, сотнi професiй, спецiальностей, робiт: один будуi залiзницю, iнший зводить житло, третiй вирощуi хлiб, четвертий лiкуi людей, птАЩятий шиi одяг. Але i найунiверсальнiша - найскладнiша i найблагороднiша робота, iдина для всiх i в той же час своiрiдна i неповторна у кожнiй родинi, - це витвiр людини.
Вiдмiнною рисою цiii роботи i те, що людина знаходить у нiй нi з чим не порiвнянне щастя. Продовжуючи рiд людський, батько, мати повторюють у дитинi самих себе, i вiд того, наскiльки свiдомим i це повторення, залежить моральна вiдповiдальнiсть за людину, за його майбутнi. Кожна мить тiii роботи, що називаiться вихованням, - це витвiр майбутнього i погляд у майбутнi.
Виховання дiтей - це вiддача особливих сил, сил духовних. Людину ми створюiмо любовтАЩю - любовтАЩю батька до матерi i матерi до батька, любовтАЩю батька i матерi до людей, глибокою вiрою в гiднiсть i красу людини. Прекраснi дiти виростають у тих родинах, де мати i батько люблять один одного i разом з тим люблять i поважають людей.
Людина криком сповiщаi свiт про своi народження, потiм починаються його вчинки, починаiться його поводження. Людина поступово вiдкриваi свiт, пiзнаi його розумом i серцем. Вiн бачить матiр, посмiхаiться iй i його перша незрозумiла думка, якщо тiльки можна ii назвати думкою, - це вiдчуття того, що мати (а потiм i батько) iснують для його радостi, для його щастя. Людина пiднiмаiться на ноги, бачить квiтку i борг. Власне, людське життя починаiться з того моменту, коли дитина вже робить не те, що хочеться, а те, що треба робити в iмтАЩя загального блага.
Дiти, почавши своi життя цiлком безпомiчними iстотами, так багато одержують вiд батькiв, що останнi природно породжують у них почуття подяки, любовi i свого роду гордостi своiми батьком i матiртАЩю. Не тiльки сам по собi вiдхiд, допомога, турбота батькiв, але й участь, i ласка iх грають у цьому роль. Дiти, що рано осиротiли, що позбавилися чи батька чи мати, часто пiзнiше, у зрiлi роки, почувають гiркоту, тугу вiд вiдсутностi в iх спогадах памтАЩятi про батькiвську ласку, сiмейнi радощi, невипробуванi синiвськi почуття i т.п. Навпаки, тi, що випробували щастя, що мали гарне сiмейне життям, згадують, що вони, дiтьми, вважали мати красунею, незвичайно доброю, а батька - розумним, вмiлим i т.п., хоча в той час, коли згадують це, вони можуть вже сказати, що в дiйсностi мати зовсiм не була красунею, а батько був не бiльш як недурною людиною. Ця iлюзiя дитинства свiдчить про потребу цього вiку, що виявляiться притiм дуже рано, бачити в тих, хто iм у цей час був усiх дорожче, усiлякi якостi, якi iхня уява може малювати iм. Вони завжди люблять тих, хто любить i поважаi iхнiх батькiв.
Мета цiii роботи - обгрунтувати iнтелектуальний розвиток дитини в сiмтАЩi на теперiшньому етапi розвитку суспiльства i впровадження нових шляхiв, умов та методiв для пiдвищення рiвня розумового виховання в сiмтАЩi.
Проблема, яку ми поставили - обгрунтувати iнтелектуальний розвиток дитини в сiмтАЩi на теперiшньому етапi розвитку суспiльства i знаходження шляхiв для пiдвищення рiвня розумового розвитку.
Завдання, якi ми поставили для вирiшення в ходi роботи:
обгрунтувати системи умов для iх впровадження;
розробити конкретнi умови i засоби для пiдвищення рiвня iнтелектуального розвитку в сiмтАЩi та для дiтей, позбавлених родинного виховання.
ОбтАЩiкт - шляхи розумового виховання в сiм'i.
Предмет - шляхи вдосконалення розумового виховання в сiмтАЩi.
Уже саме по собi це поняття може стати предметом дискусii. Яку родину в нинiшнiх умовах варто вважати "нетиповою"? Родину, де дитину виховуi одна мати? Чи один батько? Багатодiтну? Багатопоколiнну? Родину, де виховуiться дитина-iнвалiд? Чи може бути, змiни останнього часу привели до того, що "нетиповою" стала так звана нормальна родина: чоловi-дружина-дiти? РЖ що таке "норма" стосовно до сучасноi родини? Данi проблеми i предметом дослiдження в цiй роботi.
У роботi докладно проаналiзованi стихiйнi i цiлеспрямованi впливи дорослих членiв родини на дитину, типовi помилки батькiв.
Вперше пiддаiться системному аналiзу таке соцiально-педагогiчне явище, як тАЬдомашнi вихованнятАЭ, що вiдроджуiться в нових соцiально-економiчних умовах; проаналiзованi етапи його розвитку, мету, змiст i досвiд пiдготовки фахiвцiв в iсторичнiй ретроспективi; визначенi вимоги до сучасного домашнього педагога i його пiдготовцi в сучаснiй Украiнi. Домашнi виховання - новий напрямок у сучаснiй освiтнiй системi, ще недостатньо дослiджене; у цiй областi ведуться пошуки найбiльш ефективних форм його здiйснення, накопичуiться досвiд. У роботi не ставиться мета розкрити виховання соцiальних навичок спiлкування дитини, включення його в iншi, крiм сiмейного, спiвтовариства.
Робота складаiться з передмови, 2 роздiлiв, де приведенi, педагогiчнi ситуацii для аналiзу, фрагменти з теоретичних джерел iз проблем родини, шлюбу, сiмейного i домашнього виховання.
Запропонований матерiал буде цiкавий студентам педагогiчних навчальних закладiв, викладачам, батькам i усiм, кого цiкавлять проблеми родини i виховання дитини.
Дана проблема цiлком не розроблена, зокрема, такi аспекти, як нетипова родина, i все це вимагаi бiльш пильноi уваги з боку педагогiв, батькiв, вихователiв.
У практичнiй частинi роботи запропонований матерiал дiяльностi обласного соцiально-реабiлiтацiйного центру для дiтей i пiдлiткiв (iз притулком) у системi реабiлiтацii дезадаптованих дiтей.
Роздiл 1
. Родина - соцiальний iнститут формування особистостi
Родина, з позицii соцiологiв, являi собою малу соцiальну групу, засновану на шлюбному союзi i кревному спорiдненнi, члени якоi повтАЩязанi спiльнiстю побуту, взаiмною допомогою, моральною вiдповiдальнiстю. Цей найдавнiший iнститут людського суспiльства пройшов складний шлях розвитку: вiд родинноплеменних форм гуртожитку, до сучасний форм сiмейних вiдносин.
Шлюб як стiйкий союз мiж чоловiком i жiнкою виник у родовому суспiльствi. Основа шлюбних вiдносин породжуi права й обовтАЩязки.
Закордоннi соцiологи розглядають родину як соцiальний iнститут лише в тому випадку, якщо вона характеризуiться трьома основними видами сiмейних вiдносин: шлюбом, батькiвством i спорiдненням, при вiдсутностi одного з показникiв використовуiться поняття тАЬсiмейна група".
Слово тАЬшлюб" походить вiд росiйського слова тАЬбратьтАЭ. Сiмейний союз може бути зареiстрованим чи незареiстрованним (фактичним). Шлюбнi вiдносини, зареiстрованi державними установами (у РАГСах, Палацах одруження), називаються цивiльними; освiтленi релiгiiю - церковними.
Шлюб - явище iсторичне, вiн пройшов визначенi стадii свого розвитку - вiд полiгамii до одношлюбностi.
Урбанiзацiя змiнила уклад i ритм життя, що спричинило за собою змiну у сiмейних вiдносинах. Мiська родина, не обтяжена веденням великого господарства, орiiнтована на самостiйнiсть i незалежнiсть, перейшла в наступну фазу свого розвитку. На змiну патрiархальнiй родинi прийшла подружня.
Слабка соцiальна захищенiсть, матерiальнi труднощi, випробовуванi родиною в даний час, привели до скорочення народжуваностi в Украiнi i формуванню нового типу родини - бездiтноi.
По типу проживання родина пiдроздiляiться на патрилокальну, матрилокальну, неолокальну й унилокальну. Розглянемо кожну з цих форм.
Матрилокальний тип характеризуiться проживанням родини в будинку дружини, де зятя називали тАЬприймакомтАЭ. Тривалий перiод на Русi був розповсюджений патрилокальний тип, при якому дружина пiсля замiжжя оселялася в будинку чоловiка i нарiкалася тАЬневiсткою".
Нуклеарний тип шлюбних вiдносин знаходить висвiтлення в прагненнi молодят жити самостiйно, окремо вiд батькiв та iнших родичiв. Такий тип родини називають неолокальним.
Для сучасноi мiськоi родини характерним типом сiмейних вiдносин можна вважати унилокальний тип, при якому чоловiки проживають там, де i можливiсть спiльного проживання, у тому числi знiмаючи житло в наймання.
Проведене серед молодi соцiологiчне опитування, показало, що молодi люди, що вступають у шлюбний союз, не засуджують шлюби з розрахунку. Лише 33,3% респондентiв засуджують такi шлюби, з розумiнням до нього вiдносяться - 50,2%, а 16,5% навiть тАЬхотiли б мати таку можливiсть".
Сучаснi шлюби тАЬпостарiлитАЭ. Середнiй вiк вступаючи до шлюбу за останнi 10 рокiв збiльшився серед жiнок на 2 роки, серед чоловiкiв - на 5 рокiв. Тенденцiя, характерна для захiдних краiн, створювати родину, вирiшивши професiйнi, матерiальнi, житловi й iн. проблеми, спостерiгаiться й у Украiнi.
Шлюби в даний час, як правило, рiзновiковi. Звичайно при цьому один iз членiв шлюбного союзу, частiше старший, бере на себе вiдповiдальнiсть за вирiшення економiчних, господарсько-побутових та iнших проблем. РЖ хоча сiмейнi психологи, наприклад, Бендлер, вважають оптимальною рiзницю у вiцi чоловiкiв 5-7 рокiв, для сучасних шлюбiв характерна рiзниця в 15-20 рокiв (причому не завжди жiнка i молодшою за чоловiка). Змiна суспiльних вiдносин торкнулося i проблем сучасноi родини. У практицi сiмейних вiдносин мають мiсце фiктивнi шлюби. У такiй зареiстрованiй формi шлюб характерний для столицi i великих промислових i культурних центрiв Украiнi, основою iх стаi одержання визначених вигод.
Родина - складна багатофункцiональна система, вона виконуi ряд взаiмозалежних функцiй. Функцiя родини - це спосiб прояву активностi, життiдiяльностi ii членiв. До функцiй варто вiднести: економiчну, господарсько-побутову, рекреативну чи психологiчну, репродуктивну, виховну. Соцiолог А.Г. Харчев вважаi репродуктивну функцiю родини головною суспiльною функцiiю, в основi якоi лежить iнстинктивне прагнення людини до продовження свого роду. Але роль родини не зводиться до ролi тАЬбiологiчноiтАЭ фабрики. Виконуючи цю функцiю, родина i вiдповiдальною за фiзичний, психiчний i iнтелектуальний розвиток дитини, вона виступаi своiрiдним регулятором народжуваностi. В даний час демографи вiдзначають зниження народжуваностi на Украiнi.
Людина здобуваi цiннiсть для суспiльства тiльки тодi, коли вона стаi особистiстю, i становлення ii вимагаi цiлеспрямованого, систематичного впливу. Саме родина з ii постiйним i природним характером впливу покликана формувати риси характеру, переконання, погляди, свiтогляд дитини. Тому видiлення виховноi функцii родини як основноi маi суспiльний сенс.
Для кожноi людини родина виконуi емоцiйну i рекреативну функцii, що захищають людину вiд стресових i екстремальних ситуацiй. Затишок i тепло домашнього вогнища, реалiзацiя потреби людини в довiрливому й емоцiйному спiлкуваннi, спiвчуття, спiвпереживання, пiдтримка - усе це дозволяi людинi бути бiльш стiйким до умов сучасного неспокiйного життя. Сутнiсть i змiст економiчноi функцii складаiться у веденнi не тiльки загального господарства, але й в економiчнiй пiдтримцi дiтей та iнших членiв родини в перiод iхньоi непрацездатностi.
У перiод соцiально-економiчних перетворень у суспiльствi змiнюються й функцii родини. Ведучоi в iсторичному минулому була економiчна функцiя родини, що пiдкоряi собi всi iншi: глава родини - чоловiк - був органiзатором загальноi працi, дiти рано включалися в життя дорослих. Економiчна функцiя цiлком визначала виховну i репродуктивну функцii. В даний час економiчна функцiя родини не вiдмерла, але змiнилася. Найбiльш повно, на мiй погляд, функцii сучасноi родини представленi фiнським педагогом Ю. Хямяляйнен [Хямяляйнен Ю. Воспитание родителей. - М. 1993. - С.98-102]. Видiляючи перiоди формування родини, вiн вiдзначаi, що для кожного етапу сiмейних вiдносин характернi визначенi функцii, що може бути представлено наступною таблицею.
Основнi перiоди розвитку родини i функцii членiв родини
| Стадii родини | Основнi функцii родини |
| Батькiвськi функцii | Функцii дитини |
| 1. Етап формування родини | Усвiдомлення партнерських вiдносин, змiцнення взаiмин мiж чоловiками; створення сексуальних вiдношень, що задовольняють обох; розвинуто взаiморозумiння, що дозволяi кожному вiльно виявляти своi почуття, налагодження вiдношеннi з батьками та iншими родичами, що задовольняють обидвi сторони; | |
| Варозподiл часу мiж будинком i роботою; вироблення порядку прийняття рiшень, що задовольняють обидвi сторони; бесiди мiж чоловiками про майбутнi родини | |
| II. Родина, що чекаi дитину, родина з дитиною | Звикання до думки про вагiтнiсть та народження дитини; пiдготовка до материнства i батькiвства, звикання до ролi батька i матерi; звикання до нового життя, повтАЩязане з появою дитини; створення в родинi атмосфери, сприятливоi i для родини, i для дитини; турбота про потреби дитини; розподiл обовтАЩязкiв по будинку i наглядом за дитиною, що не перевантажуi жодного з батькiв | Дитина залежна вiд матерi i починаi довiряти iй; поява прихильностей; оволодiння навичками найпростiшоi соцiальноi взаiмодii; пристосування до чекань iнших людей; розвиток координацii рухiв рук та очей; перебування зручного ритму змiни спокою i дii; оволодiння словами, короткими фразами, мовою |
| III. Родина з дитиною дошкiльного вiку | Розвиток iнтересiв та потреб дитини; подолання почуття пересичення материнством (батькiвством) i роздратування з приводу хронiчного недолiку часу для власних потреб: пошук квартири, що вiдповiдаi потребам родини; розподiл обовтАЩязкiв та вiдповiдальностi мiж батьками в постiйно мiнливих ситуацiях; пiдтримка сексуальних вiдносин, що задовольняють обох, i бесiди про майбутнiх дiтей; подальший розвиток взаiмин у родинi - вiдкритих, що дозволяють дружинам говорити на самi рiзнi теми; розвиток вiдношень з батьками в звтАЩязку з появою дитини i виконанням ними новоi ролi; збереження колишнього кола друзiв i своiх захоплень поза будинком (у залежностi вiд можливостей родини); вироблення способу життя родини, формування сiмейних традицiй, бесiди батькiв про виховання дiтей | Подолання протирiччя мiж бажанням бути завжди обтАЩiктом своii прихильностi i неможливiстю цього; звикання до самостiйностi; виконання вимог дорослого по дотриманню чистоти (охайнiсть пiд час iжi, гiгiiна полових органiв): прояв iнтересу до товаришiв по iграх; прагнення бути як мати та батько |
| IV. Родина школяра | Виховати в дiтей iнтерес до наукових i практичних знань; пiдтримка захоплень дитини; подальший розвиток взаiмин у родинi (вiдкритiсть, вiдвертiсть); турбота про подружнi вiдносини й особисте життя батькiв; спiвробiтництво з батьками iнших школярiв | Отримання навичок, необхiдних для шкiльного утворення; прагнення бути повноправним i готовим до спiвробiтництва членом родини; поступовий вiдхiд вiд батькiв, усвiдомлення себе як особистостi, яку люблять i поважають; включення в групу однолiткiв, спiльна з ними дiяльнiсть; знайомство з правилами поведiнки i мораллю групи; розширення словникового запасу i розвиток мови, що дозволяють чiтко викладати своi думки: усвiдомлення значення причинно-наслiдкових звтАЩязкiв i формування науковоi картини свiту |
| V. Родина з дитиною старшого шкiльного вiку | Передача вiдповiдальностi i волi дii дитинi в мiру дорослiшання i розвитку його самостiйностi; пiдготовка до нового перiоду життя родини; визначення функцiй родини, розподiл обовтАЩязкiв i подiл вiдповiдальностi мiж членами родини; пiдтримка вiдкритостi у взаiминах мiж рiзними поколiннями в родинi; виховання пiдростаючих дiтей на гiдних зразках, на власному прикладi - дорослоi людини, що любить iншу людину, але знаючого мiру батька (дорослоi жiнки, дружини, матерi); розумiння i прийняття iндивiдуальностi дитини, довiра i повага до нього як до унiкальноi особистостi | Позитивне вiдношення до власноi статi та фiзiологiчних змiн, що вiдбуваються; прояснення для себе ролi чоловiка i жiнки; вiдчуття приналежностi до свого поколiння; досягнення емоцiйноi незалежностi, вiдхiд вiд батькiв; вибiр професii, прагнення до матерiальноi незалежностi; пiдготовка до дружби з однолiтком протилежноi статi, шлюбу, створенню родини; поступове формування власного свiтогляду |
| VI. Родина з дорослою дитиною, що входить у свiт | Вiдрив вiд пiдростаючоi дитини, здатнiсть вiдмовитися вiд колишньоi влади над ним; впевнення дитинi, що в будь-яких життiвих ситуацiях вона завжди одержить розраду i допомогу пiд батькiвським дахом; створення доброзичливих умов для нових членiв родини, що прийшли в неi через шлюбнi звтАЩязки; турбота про подружнi вiдносини при новiй структурi родини; спокiйний вступ у нову стадiю шлюбу i пiдготовка до виконання ролi бабусi та дiдуся: створення гарних вiдносин мiж власною родиною i родиною дитини | Усвiдомлення свого положення як положення самостiйноi людини, що може вiдповiдати за своi вчинки; створення мiцних i в той же час гнучких вiдносин, що задовольняють обох, зi своiм можливим майбутнiм чоловiком (дружиною); позитивне вiдношення до власноi сексуальностi i ii задоволення у вiдносинах з партнером; створення власноi системи цiнностей, свiтогляду, свого укладу життя; знайомство iз задачами розвитку партнерських вiдношень при формуваннi родини |
| Партнерськi функцii |
| VII. Родина середнього вiку (тАЬпорожнi гнiздотАЭ) | Вiдновлення подружнiх вiдносин; пристосування до вiкових фiзiологiчних змiн; творче, радiсне використання великоi кiлькостi вiльного часу; змiцнення взаiмин з родичами i друзями; входження в роль бабусi (дiдуся) | |
| VIII. Престарiла родина | Усвiдомлення власного вiдношення до смертi i самотностi; змiна будинку вiдповiдно до потреб людей похилого вiку; пристосування до життя на пенсii; виховання готовностi в мiру зменшення власних сил прийняти допомогу iнших людей; пiдпорядкування своiх захоплень i справ своiму вiку; пiдготовку до неминучого кiнця життя, знаходження вiри, що допоможе спокiйно дожити роки i спокiйно вмерти | Поряд з функцiями, що стосуються розвитку власного сiмейного життя прояв турботи про старих батькiв; допомога iм, якщо це необхiдно, матерiальна i духовна; пiдготовка до остаточного вiдходу батькiв: пiдготовка своiх дiтей до втрати бабусi (дiдуся) |
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi