Виховання колективiзму на уроках трудового навчання в початкових класах

Змiст

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. Психолого-педагогiчнi основи формування колективiзму на уроках трудового навчання в початкових класах

1.1 Методологiчнi основи дослiдницькоi роботи

1.2 Колективiзм як засiб пiдвищення ефективностi уроку трудового навчання

РОЗДРЖЛ 2. Експериментальне дослiдження особливостей формування колективiзму на уроках трудового навчання в початкових класах

2.1 Методика експериментального дослiдження

2.2 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження, його результати.

2.3 ОбТСрунтування дiiвих форм i методiв формування колективiзму на уроках трудового навчання в початкових класах

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальнiсть дослiдження. Очiкування суспiльства, що стоять сьогоднi перед школою i якi проголошенi в стратегiчному документi украiнськоi освiти тАФ Нацiональнiй доктринi розвитку освiти, спрямованi на Влперехiд освiтньоi системи на новий тип гуманiстично-iнновацiйноi освiти, ii конкурентоспроможнiсть у iвропейському та свiтовому освiтнiх просторах, формування поколiння молодi, що буде захищеним i мобiльним на ринку працi, здатним робити особистий духовно-свiтоглядний вибiр, матиме необхiднi знання, навички та компетентностi для iнтеграцii в суспiльство на рiзних рiвнях, буде здатним навчатися впродовж життяВ» [3, 5].

Сучасна шкiльна освiта в Украiнi спрямована на Влнадання учневi необхiдних знань, вироблення вмiнь i навичок, за перiод навчання вiн маi засвоiти багато фактичного матерiалуВ» [10, 31]. Натомiсть школа сьогоднi недостатньо навчаi школярiв приймати рiшення, використовувати iнформацiйнi та комунiкацiйнi технологii, критично мислити, вирiшувати конфлiкти, орiiнтуватись на ринку працi тощо. Змiст освiти сьогоднi не достатньо вiдповiдаi потребам суспiльства та ринку працi, не спрямований на набуття необхiдних життiвих компетентностей.

Подальше входження Украiни у свiтовий освiтнiй простiр супроводжуiться суттiвими змiнами в педагогiчнiй теорii й освiтнiй практицi. Це Влдаi змогу педагогiчним колективам конструювати навчальний процес на основi нових iдей та технологiйВ» [53, 11]. Вчитель чи керiвник освiтнього закладу маi не лише орiiнтуватися в широкому спектрi сучасних iнновацiйних проектiв, iдей, напрямiв, рiзних моделей шкiл, а й мати у своiму арсеналi найефективнiшi освiтнi технологii. Така опозицiя Влвимагаi вiд сучасноi школи особливо серйозних реформацiйних крокiв до оновлення змiсту освiти та застосування нових педагогiчних пiдходiв до навчання, упровадження iнформацiйних i комунiкацiйних технологiй, якi модернiзують процеси розвитку суспiльства. Цi реформи не вiдбуватимуться легко; вони потребуватимуть значних зусиль, багато часу для адаптацii та впровадження змiн у навчально-виховний процес початковоi школиВ» [54, 12].

Стрiмке зростання вiдхилень у поведiнцi та особистiсному розвитку дiтей, Влнаявнiсть в iхнiй поведiнцi тенденцiй до вираженого негативiзму, вiдчуження, егоiзму, цинiзму неодмiнно позначаiться на характерi мiжособистiсних стосункiв сучасних школярiвВ» [35, 3]. Внаслiдок цього в колективах учнiв часто формуiться нездоровий психологiчний клiмат, найчастiше, коли дiти приходять до школи. Отож саме класним керiвникам початкових класiв найчастiше доводиться розв'язувати проблему формування дитячого колективу та оптимiзацii психологiчного клiмату в ньому.

Але, на жаль, проблемам з'ясування причин негативного емоцiйного настрою у спiвтовариствах дiтей, виявлення умов оптимiзацii мiжособистiсних стосункiв, пошуку способiв профiлактики й психолого-педагогiчноi корекцii негативних явищ у дитячих учнiвських колективах, формуванню колективiзму як риси сучасноi особистостi у науковiй психолого-педагогiчнiй та навчально-методичнiй лiтературi не придiлено достатньоi уваги, хоча вони надзвичайно важливi й актуальнi для процесу трудового навчання i виховання.

Проблеми колективу й мiжособистiсних стосункiв у ньому вивчало багато психологiв i педагогiв, зокрема О.О. Бодальов, В.М. Бехтерев, Д.Б.Ельконiн, О.М. Леонтьiв, О.Р. Лурiя, О.М. Лутошкiн, А.С. Макаренко, В.Б.Ольшанський, В.О.Сухомлинський, В.В.Шпалинський та iн. Практично будь-якi дослiдження колективiв зачiпають питання мiжособистiсних стосункiв в ньому. Проте Влпрактично не iснуi дослiджень, покликаних реалiзувати загальнi методи формування колективу та колективiзму як якостi особистостi школяра у конкретну навчально-виховну ситуацiю, в процесi конкретного уроку чи в структурi навчальноi дисциплiниВ» [54, 12]. Це ж саме стосуiться i трудового навчання.

Аналiз програм [52; 57] i передового педагогiчного досвiду вчителiв початкових класiв свiдчать, що трудове навчання володii значними можливостями у формуваннi колективiзму учнiв. Так, саме в процесi спiльноi дiяльностi, яка часто використовуiться на уроках трудового навчання, обговорення проблем i виконання спiльних трудових завдань, практично реалiзуiться технологiя формування колективiстськоi спрямованостi особистостi молодшого школяра.

Дослiдження сучасного стану викладання трудового навчання в системi початковоi освiти на тлi ринкових реформ та iх впливу на освiтню галузь дали змогу виявити основну органiзацiйну суперечнiсть системи освiти. Це протирiччя мiж необхiднiстю формування колективiстськоi спрямованостi трудового навчання, i недостатньою практичною реалiзацiiю цього завдання на конкретних уроках. Як показують нашi спостереження, часто це вiдбуваiться через вiдсутнiсть практично спрямованих дослiджень даноi проблеми, вiдсутнiсть навчальних та методичних посiбникiв i просто методичних рекомендацiй щодо формування колективiзму у системi трудового навчання початковоi школи.

Отже, виникаi необхiднiсть у проведеннi дослiдження особливостей формування колективiзму на уроках трудового навчання та розробцi методичних рекомендацiй з метою поширення iнформацii у масовому педагогiчному досвiдi. Це й зумовило вибiр теми дослiдження: тАЬВиховання колективiзму на уроках трудового навчання в початкових класахтАЭ.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ виховання колективiзму у молодших школярiв.

Предмет дослiдження тАУ методика виховання колективiзму на уроках трудового навчання.

Мета дослiдження тАУ теоретично обТСрунтувати й експериментально перевiрити методику виховання колективiзму на уроках трудового навчання.

Гiпотеза дослiдження тАУ рiвень розвитку колективiстських якостей у молодших школярiв зростатиме, якщо максимально забезпечити педагогiчну взаiмодiю у системi Влучень тАУ ученьВ», Влвчитель тАУ ученьВ» та враховувати iхнi iндивiдуальнi особливостi, стимулювати емоцiйно-почуттiву сферу учнiв, урiзноманiтнювати способи подачi навчальних завдань та органiзовувати практичну дiяльнiсть у групах i парах.

Завдання дослiдження:

1. ЗтАЩясувати стан розробленостi проблеми у педагогiчнiй теорii та сучаснiй освiтнiй практицi, визначити змiст поняття тАЬколективiзмтАЭ.

2. Виявити психологiчнi механiзми, вiковi особливостi та функцiо-нальнi компоненти формування колективiзму у молодших школярiв

3. Охарактеризувати можливостi урокiв трудового навчання у формуваннi колективiстських якостей учнiв у початковiй школi.

4. Визначити критерii та рiвнi творчого розвитку молодших школярiв засобами трудового навчання i виховання.

5. Науково обТСрунтувати й експериментально перевiрити ефективнiсть методики виховання колективiзму на уроках трудового навчання.

Методи дослiдження. Для досягнення мети та завдань застосовано комплекс рiзноманiтних методiв: теоретичнi тАУ аналiз, порiвняння й узагальнення психолого-педагогiчноi та методичноi лiтератури, статей у перiодичних виданнях, матерiалiв наукових дослiджень з цiii проблеми; емпiричнi тАУ педагогiчне спостереження, педагогiчний аналiз, анкетування, методики дiагностики, констатуючий i формуючий експерименти, кiлькiсна та якiсна iнтерпретацiя отриманих експериментальних даних.

Експериментальна база дослiдження. Дослiдно-експериментальна робота проводилася протягом 2007-2008 рокiв на базi Гниловодiвськоi ЗОШ РЖ-РЖРЖ ступенiв Теребовлянського району Тернопiльськоi областi.

Дослiдження здiйснювалося у три взаiмоповтАЩязанi етапи:

На першому етапi проаналiзовано психолого-педагогiчну та методичну лiтературу з обраноi проблеми. Визначено вихiднi теоретичнi положення, обтАЩiкт, предмет мету, сформульовано гiпотезу дослiдження, конкретизовано завдання.

На другому етапi проведено констатуючий експеримент, проведено педагогiчну дiагностику рiвнiв розвитку колективiзму у молодших школярiв; розроблено, обТСрунтовано та впроваджено в навчальний процес методику виховання колективiзму на уроках трудового навчання. З метою перевiрки висунутоi гiпотези розроблялись шляхи науково-методичного забезпечення формуючого експерименту. Опрацьовано результати педагогiчного експерименту, проаналiзовано й узагальнено емпiричний матерiал, сформу-льовано висновки, розроблено рекомендацii для удосконалення урокiв трудового навчання у початковiй школi.

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел, додаткiв.

РОЗДРЖЛ 1. Психолого-педагогiчнi основи формування колективiзму на уроках трудового навчання в початкових класах

1.1 Методологiчнi основи дослiдницькоi роботи

Колектив тАФ це соцiально значима група людей, якi об'iднанi спiльною метою, узгоджено дiють у напрямку досягнення означеноi мети i мають органи самоврядування. Отже, для дiiвого колективу характернi взаiмозалежнi певнi ознаки: спiльна мета, колективна дiяльнiсть, наявнiсть органiв самоврядування. А.С. Макаренко наголошував: "Колектив тАФ це соцiальний живий органiзм, який через те i органiзм, що вiн маi органи, що там i повноваження, вiдповiдальнiсть, спiввiдношення частин, взаiмо-залежнiсть, а якщо нiчого цього немаi, то немаi i колективу, а i просто юрба, або зборище" [43, 105].

Виховання особистостi в колективi i вираженням певних закономiрностей розвитку суспiльства. Лише в колективних взаiминах створюються умови для соцiально-психiчного розвитку особистостi. Вiдокремлення людини вiд iнших людей, вiд соцiального середовища тАФ це соцiально-психiчний вакуум, який стоiть на завадi розвитку окремоi людини i певноi спiльноти взагалi.

Украiнська народна педагогiка акумулювала тисячолiтнiй досвiд народу щодо мiсця i ролi колективу у вихованнi людини. У колективi вона вбачала живильне джерело всебiчного розвитку особистостi i передусiм соцiальну силу, що забезпечуi формування ii моральних цiнностей [16, 12]. У народних прислiв'ях спостерiгаiмо думки, якi пiдтверджують колекти-вiстську психологiю украiнцiв: "Громада тАФ великий чоловiк", "Де дружно, там i хлiбно", "Добре там живеться, де гуртом сiiться i жнеться", "Громада тАФ це рада, що рiшила тАФ так i буде", "У товариствi лад тАФ усяк тому рад" та iн.

Народна педагогiка, вбачаючи у колективi могутню силу виховного впливу на особистiсть, зосереджувала увагу на тому, щоб соцiальний колектив виступав джерелом всебiчного розвитку кожного його члена, був надiйним захисником iнтересiв, прав особистостi. Оскiльки характерними рисами менталiтету украiнцiв були гуманiзм, демократизм, не допускалось використання колективу в якостi iнструмента приниження його членiв, розпалювання конфлiктiв мiж ними. Лише в тоталiтарних суспiльних утвореннях дбали про органiзацiю колективiв i використання iх як iнструмента тиску на особистiсть, подавлення ii "Я", нiвелювання та iн. В умовах розвитку демократичного суспiльства будь-якi колективи мають формуватися та розвиватися на засадах гуманiзму й демократизму. Поява тенденцiй нехтування принципом виховання особистостi в колективi i проявом нiгiлiзму щодо закономiрностей i досвiду нашого народу в царинi соцiального i психiчного розвитку.

У педагогiчнiй теорii колективом вважають соцiально значиму групу людей, якi об'iднанi спiльною метою, узгоджено дiють для досягнення мети i мають органи самоврядування [60, 84]. Його характеризують iднiсть цiлей, високий рiвень мiжособистiсного спiлкування, згуртованiсть, внутрiшня дисциплiна, специфiчнi норми спiвжиття. Вiн i ланкою, що з'iднуi особистiсть iз суспiльством. Виховання особистостi в колективi i втiленням закономiрностей розвитку суспiльства, адже в колективних взаiминах створюються умови для соцiально-психiчного ii розвитку. Вiдокремившись вiд колективу, людина опиняiться в соцiально-психологiчному вакуумi, що значно ускладнюi ii розвиток.

Колектив i соцiальною системою, яка виконуi такi функцii:

- органiзаторську (полягаi в об'iднаннi особистостей для виконання певних завдань);

- виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебiчного виховання, психiчного й соцiального розвитку особистостi);

- стимулюючу (сприяi формуванню морально-цiннiсних стимулiв дiяльностi особистостi, регулюi поведiнку членiв колективу, впливаi на формування цiлеспрямованостi, волi, гуманностi, працьовитостi, совiсностi, чесностi, гiдностi тощо) [34, 24-25].

Унiверсальне поняття ВлколективВ» охоплюi рiзнi його види, до яких належать [14, 46-47]:

Первинний колектив. Об'iднуi людей (школярiв), згуртованих у порiвняно невелику соцiальну групу, учасники якоi перебувають у постiйних дiлових, товариських, побутових стосунках. Ним може бути колектив класу, виробничоi бригади на пiдприiмствi, професiйноi групи в установi, пiдроздiлу у вiйськових частинах та iн. За кiлькiсним складом нараховуi 10тАФ15 осiб. За бiльшоi кiлькостi в ньому вiдбуваiться розподiл на мiкроколективи. Якщо в соцiальнiй групi менше 7тАФ8 осiб, вона не i колективом у соцiально-педагогiчному смислi. Це тАФ замкнена група друзiв, приятелiв.

За якiсним складом у колективi маi бути приблизно однакова кiлькiсть осiб обох статей. Якщо ця вимога загалом витримуiться у колективах загальноосвiтнiх закладiв, то на виробництвi, в системi професiйноi освiти цього досягти значно складнiше, що породжуi значнi труднощi у розвитку колективу, органiзацii мiжособистiсних стосункiв.

Загальношкiльний колектив. Об'iднуi усiх учнiв i педагогiчних працiвникiв загальноосвiтнього навчально-виховного закладу. Здебiльшого у них перебуваi 500тАФ600 осiб. У таких колективах усi знають один одного, час вiд часу збираються разом. У ньому теж бажано, щоб була однакова кiлькiсть осiб обох статей. Якщо в загальноосвiтнiх школах, iнших навчально-виховних закладах нараховуiться 1500тАФ2500 осiб, то колективу, по сутi, немаi. Особа в такому соцiальному об'iднаннi i анонiмною, що вкрай негативно впливаi на ii виховання.

Тимчасовий колектив. Складаiться з осiб, якi належать до постiйних колективiв для виконання тимчасових завдань, задоволення своiх пiзнаваль-них i соцiальних iнтересiв (танцювальний колектив, хор, туристська група та iн.). Чисельно вони невеликi, згрупованi на основi соцiальних iнтересiв.

Виробничий колектив. Це група професiоналiв, об'iднаних для науко-во-дослiдноi роботи, виробничоi дiяльностi, охорони порядку, лiкування людей тощо.

Сiмейний колектив. Його складають члени однiii родини. Склався iсторично як важливе соцiальне утворення суспiльства.

У соцiально-психологiчному i педагогiчному планi колективи можуть бути одновiковi й рiзновiковi [51, 129]. Природний шлях, що випливаi з досвiду народноi педагогiки, тАФ це виховання особистостi в рiзновiковому колективi. Тут старшi за вiком i соцiальним досвiдом члени колективу передають свiй досвiд молодшим, турбуються про iх захист, допомагають долати труднощi. Молодшi прагнуть оволодiвати соцiальним досвiдом старших, вiдчувають вiдповiдальнiсть перед ними та iн. Тому досить ефективно розвиваiться i впливаi на своiх членiв повноцiнний сiмейний колектив.

Узагальнену сутнiсть цього питання подано на рис. 1.

Рис 1. Сутнiсть та види колективу

Колектив як людська спiльнота, що утворюi систему колективiстських стосункiв, i основним чинником формування громадськоi сутностi особистостi, розвитку ii iндивiдуальностi [28, 123]. Його сутнiсть реалiзуiться в рiзних аспектах. Економiчний аспект передбачаi залучення дитини в економiчнi вiдносини, активну участь в них, знання економiчних проблем. Це забезпечуi виховання колективiзму, творчого ставлення до працi. Соцiальний аспект i виявом турботи про розвиток i побутовi умови дитини. У ii свiдомiсть закладаються прагнення до соцiальноi справедливостi, гуманiзму, iнiцiативностi, вiдповiдальностi, зближення колективних i власних iнтересiв.

Психологiчний аспект означаi, що колектив тАФ органiзоване соцiальне середовище [37, 164]. Цiлеспрямованiсть його дiяльностi породжуi здоровий моральний клiмат, мажорний тон у вiдносинах, добровiльну участь у спiльних справах, вiдчуття потреби у колективному спiлкуваннi, психологiчнiй сумiсностi з товаришами. Органiзацiйний аспект свiдчить про iнтуiтивне прагнення дiтей до об'iднання в певнiй органiзацii. Педагогiчно органiзована дiяльнiсть колективу ставить дiтей у дiловi стосунки керiвництва й пiдлеглостi, взаiмовимогливостi та взаiмодопомоги.

РЖндивiдуально-особистiсний аспект враховуi можливiсть тимчасового вiдокремлення дитини вiд колективу, можливiсть оглянутися навколо, зазирнути в себе, осмислити своi взаiмини з оточуючими. Це сприяi самосвiдомостi, формуванню внутрiшнього морального свiту особистостi.

Педагогiчний аспект реалiзуiться через врахування вiкових та iндивiдуальних особливостей дiтей, формування суспiльно-цiнноi сутностi особистостi й яскравоi iндивiдуальностi.

Виховний колектив виконуi такi функцii [28, 124-125]:

- залучення дiтей до системи суспiльних вiдносин, набуття ними досвiду таких вiдносин. Колектив акумулюi основнi вимоги суспiльства, передаi практичний досвiд використання iснуючих суспiльних вiдносин;

- органiзацiя самостiйноi дiяльностi дiтей: навчальноi, трудовоi, громадськоi, iгровоi. Колективна дiяльнiсть сприяi формуванню дiлових стосункiв (взаiмозалежностi, вiдповiдальностi, контролю, взаiмодопомоги, керiвництва, пiдлеглостi, вимогливостi, дружби, товариськостi, симпатii). Чим мiцнiша органiзацiйно-дiлова структура колективу, тим кращi умови для створення у ньому високоморальноi атмосфери;

- формування моральноi сутностi особистостi, ii морально-естетичного ставлення до свiту й самоi себе. Колективiстськi стосунки сприяють формуванню гуманiстичних якостей особистостi, колективiстськоi свiдомостi;

- ефективного педагогiчного засобу впливу на особистiсть, групу дiтей. Завдяки цьому вiдбуваiться коригування й регулювання iх поведiнки та дiяльностi. Сформована в колективi громадська думка i дiiвим iнструментом педагогiчного впливу, сила якого залежить вiд рiвня розвитку колективу.

Виховний колектив тАФ педагогiчно органiзована система вiдносин. Вiн маi органи самоврядування й координацii, що уповноваженi представляти iнтереси дiтей i суспiльства, традицii, громадську думку, об'iднуi учнiв спiльною метою та органiзацiiю працi [7, 213]. Вiн необхiдний як середовище взаiмодii й ефективного впливу на дiтей, формування колективiстських якостей, як форма органiзацii життя, що виховуюче впливаi на всiх членiв колективу й кожного зокрема. Тому органiзацiя виховного колективу в школi й класах тАФ першочергове завдання вихователiв.

Виховнi колективи бувають загальношкiльними (iдина органiзацiя навчально-виховного закладу, що маi загальнi органи управлiння життям школи) й первинними (формуються за вiковою ознакою, дiють як навчальнi групи, бригади, загони, гуртки) [31, 151]. Первинний колектив також маi органи самоврядування, актив, своiх представникiв у загальношкiльних органах. Така структура виховного колективу сприяi врахуванню вiкових особливостей та iнтересiв дiтей, налагодженню взаiмозв'язкiв мiж первинними колективами старших i молодших учнiв, рiзновiковими групами.

Виховне значення колективу, його впливу на особистiсть учня досить суттiве. Оскiльки кожен учень щодня перебуваi в класi, то й класi (свiдомо чи несвiдомо) впливаi на нього [60, 107].

Колектив тАФ не застигла структура, вiн постiйно розвиваiться, проходячи певнi стадii. Стадiйнiсть розвитку колективу i вираженням внутрiшньоi дiалектики його становлення, в основi якоi тАФ рiвень взаiмовiдносин мiж вихователем i вихованцями, мiж членами колективу. Шкiльний колектив у своiму розвитку проходить чотири стадii [43, 106-107]:

1.Створення колективу учнiв. Спочатку колектив лише формуiться, члени його недостатньо знають один одного, не виявляють iнiцiативи в дiяльностi. Ще не сформований його актив. Педагог повинен допомогти учням сформулювати систему iдиних вимог тАФ рiшучих за формою, зрозумiлих за змiстом, органiзувати його дiяльнiсть на засадах iдиноначальностi керiвництва, педагогiчного авторитаризму. Вiн вивчаi особистi якостi членiв колективу, сприяi обиранню органiв самоврядування, iнструктуi щодо iх функцii, контролюi iх роботу, а в разi необхiдностi тАФ допомагаi. Взаiмини мiж педагогом i вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу на колектив та на кожного його учасника.

2. Поширення впливу активу на весь колектив. На цiй стадii вiдбуваiться залучення активiстiв до керiвництва колективом, акцентуючи iх увагу на вiдповiдальностi, iнiцiативi та самостiйностi. Водночас вiдбуваiться залучення пасивних учнiв до громадського життя. За правильно органiзованоi роботи актив швидко починаi виявляти iнiцiативу у визначеннi завдань та органiзацii колективноi дiяльностi. Педагог окреслюi подальшi перспективи дiяльностi колективу (в навчаннi, працi, спортi, iграх, позакласних заходах), дбаi про посилення довiри до активiстiв, частково передаi iм своi функцii (контролю за чергуванням по класу, прибирання класноi кiмнати, харчування в iдальнi, пiдготовки до свят). Взаiмини мiж ним та учнями розвиваються на засадах демократизму, паралельних впливiв (поiднання безпосереднього й опосередкованого впливу).

Стадiя триваi один тАФ пiвтора року, залежно вiд стосункiв усерединi колективу. На ii початку колектив подiлений на три соцiально-психологiчнi мiкрогрупи: активiстiв (опору класного керiвника), пасивних учнiв (якi поступово долають байдужiсть), Влядро опоруВ» (педагогiчно занедбанi дiти). Наприкiнцi ii клас стаi психологiчно та педагогiчно однорiдним [14, 95].

3. Вирiшальний вплив громадськоi думки бiльшостi. Бiльшiсть дiтей з перших днiв дii свiдомо, активно, а колектив усвiдомлюi завдання, поставленi перед ним. Педагог допомагаi активовi здобути авторитет серед учнiв, контролюi його дiяльнiсть. Керiвництво колективом вiдбуваiться на засадах демократизму, визнаннi права колективу самостiйно вирiшувати питання про заохочення чи покарання своiх учасникiв, планування роботи, оцiнювання поведiнки учнiв, запровадження системи доручень мiкро-групам учнiв, окремим членам колективу. На цiй стадii посилюiться вплив громадськоi думки колективу, боротьба за його честь, орiiнтацiя та самоконтроль поведiнки i навчальноi дiяльностi.

4.Самовиховання як вищий тип виховання в колективi. Кожен учень сприймаi колективнi, загальноприйнятi вимоги як вимоги до себе. У них розвиваiться iнтерес до самовиховання, що переходить у внутрiшнi прагнення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру. Педагог iнструктуi, консультуi, надаi методичну допомогу щодо прийомiв само-виховання (самоаналiзу, самонавiювання, самонаказу, самовiдмови вiд негативного), поступово привчаючи до нього весь колектив. Допомагаi учням визначити потрiбнi для самовдосконалення якостi, скласти iндивiдуальнi плани самопiзнання, саморозвитку. Беручи до уваги вимоги колективу до кожного його учасника, досягнутий рiвень розвитку колективу, вiковi та iндивiдуальнi особливостi дiтей, педагог коригуi самовиховання, створюi загальну мажорну атмосферу.

На всiх стадiях розвитку учнiвського колективу необхiдна системнiсть тАФ послiдовно сформульованi перед колективом завдання, виконання яких забезпечуватиме перехiд вiд простого задоволення результатами до глибокого почуття обов'язку [64, 224].

Дiалектику розвитку колективу зображено на рис. 2.

Рис. 2. Дiалектика розвитку колективу

Вихователь, який працюi з колективом, повинен, по-перше, стимулю-вати розвиток конкретного колективу, а, по-друге, змiнювати тактику, напрямки i методи роботи з вихованцями i колективом взагалi залежно вiд стадiйностi його розвитку [44, 135].

Особливостi розвитку колективу залежать вiд таких чинникiв, як актив, органи самоврядування, лiдер. Актив тАФ це група вихованцiв, членiв конкретного колективу, якi усвiдомлюють вимоги керiвника колективу, допомагають йому в органiзацii життiдiяльностi членiв колективу, виявляють певну iнiцiативу. Органи самоврядування i уповноваженими колективу на основi демократичних виборiв, якi допомагають педагоговi здiйснювати керiвнi функцii, пiдтримувати зв'язки з уповноваженими iнших колективiв. Якщо органи самоврядування обирають, то члени активу самовирiзняються, самоутверджуються. Лiдер тАФ це той член колективу, який у важливих ситуацiях здатний помiтно впливати на поведiнку членiв колективу, проявляти iнiцiативу, брати на себе вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть колективу.

З окремим колективом вихованцiв працюють кiлька вихователiв, керiвникiв. РЖ тут важливо забезпечити iднiсть iх впливiв нa колектив та дотримуватися наступностi на етапах переходу колективу вiд однiii стадii розвитку до iншоi, вiд керiвного впливу одного вихователя до другого. З цього приводу А.С. Макаренко писав: "Повинен бути колектив вихователiв, i там, де вихователi не об'iднанi в колектив, i колектив не маi iдиного плану роботи, iдиного тону, iдиного точного пiдходу до дитини, там не може бути нiякого виховного процесу" [43, 112].

Будь-яка дiяльнiсть окремоi людини чи певноi спiльноти може бути ефективною лише за умов наявностi й усвiдомленостi мети. Тому А.С.Макаренко писав: "Справжнiм стимулом людського життя i завтрашня радiсть. У педагогiчнiй технiцi ця завтрашня радiсть i одним з найважли-вiших об'iктiв роботи. Спочатку треба органiзувати саму радiсть, викликати ii до життя i поставити як реальнiсть. По-друге, треба наполегливо перетворювати простiшi види радостi в складнiшi i значнi для людини.. Виховати людину тАФ значить виховати в неi перспективнi шляхи. Методика цiii роботи полягаi в органiзацii нових перспектив, у використаннi тих, що вже i, у поступовiй пiдстановцi цiннiших" [44, 218]. Говорячи про форму-вання колективу, виховання особистостi в колективi, треба дбати, щоб перспектива окремоi особиистостi спiвпадала деякою мiрою з перспективою колективу.

Суттiвим структурним компонентом, що сприяi розвитку колективу, його впливу на особистiсть, i актив i органи самоврядування [14, 91]. Майстернiсть учителя-вихователя маi бути спрямована на формування активу, стимулювання його дiяльностi. В активi педагог повинен бачити своiх помiчникiв i союзникiв. Вихованцiв-активiстiв треба включати в конкретну дiяльнiсть, перекладати на них ряд обов'язкiв i функцiй вихователiв, вчити методам i засобам iх виконання. Це забезпечуi соцiальне зростання особистостi. Кiлькiсний склад активiстiв у колективi маi розширюватися, вони шляхом позитивноi дiяльностi мають залучати у свою сферу все бiльше i бiльше вихованцiв.

Для розвитку колективу необхiдно створювати належнi соцiально-педагогiчнi умови. Якщо це стосуiться школи, то в нiй маi панувати передусiм дух гуманiзму, добра i радостi. Такi умови притягують вихованцiв до закладу i колективу, який дii в ньому [39, 7].

Колектив вирiзняiться згуртованiстю, внутрiшньою силою поряд з iншими чинниками, соцiально значимими традицiями. Традицiя (вiд лат. traditio тАФ передача) тАФ це рiзновид або форма звичаю, що вiдрiзняiться особливою стiйкiстю i зусиллями людей, спрямованими на збереження незмiнних форм поведiнки, якi успадкованi вiд попереднiх поколiнь. У кожному навчально-виховному закладi, установi, на виробництвi колективи повиннi працювати над створенням морально-цiннiсних традицiй, iх збереженням i примноженням. Традицii мають бути тривалими, стiйкими, наповненi багатством моральних впливiв на особистiсть.

Життя колективу, ефективнiсть його впливу на особистiсть залежить також вiд стилю i тону в колективi. Оскiльки суттiвою ознакою колективу i спiльна дiяльнiсть для досягнення мети, то i стиль маi характеризуватися дiяльнiстю, дiловитiстю. Дiловий стиль може проявлятися у рiзних сферах життя колективу: у навчаннi, грi, працi, дозвiллi та iн. Тому не можна допускати в колективi безпiдставноi галасливостi, бездiяльностi, невпорядко-ваностi дiй [14, 61].

Тон здорового колективу характеризуiться такими ознаками:

1) мажорнiстю, що виявляiться в бадьорому, радiсному настроi, готовностi до рацiональноi дii, внутрiшньому спокоi, впевненостi у своiх силах, своiму майбутньому. Мажорний тон допомагаi наповнити життя кожного вихованця i колектив в цiлому позитивними емоцiями, впливаi на згуртування колективу на засадах задоволення i внутрiшньоi радостi;

2) гордiстю за своi становище в колективi, вiдповiдальнiстю за справи усiх членiв колективу;

3) iднiстю колективу, дружнiми взаiминами мiж вихованцями, якi особливо яскраво вiдстежуються пiд час виконання важливих завдань;

4) вiдчуттям захищеностi кожного члена колективу вiд принижень, насильства, знущання. Це маi стати законом колективу. Кожен вихованець маi вiдчувати, що його захистять старшi товаришi, вихователi;

5) здатнiстю гальмувати своi негативнi дii або вчинки, якi можуть зашкодити товаришам чи колективу взагалi. Звичка стримувати себе маi бути виявом внутрiшньоi культури вихованцiв [37, 165-166].

Джерелом формування стилю i тону колективу маi бути передусiм дiяльнiсть педагогiв.

Основнi фактори формування колективу вiдображенi на рис. 3.

Рис. 3. Фактори формування колективу

У шкiльному колективi, який i формальним утворенням, функцiонують рiзноманiтнi самодiяльнi групи (неформальнi дитячi об'iднання), дiяльнiсть яких спрямована на реалiзацiю та розвиток iнтересiв i потреб iх учасникiв [64, 314]. Формальна група тАФ група, структура i дiяльнiсть якоi рацiонально органiзованi та стандартизованi згiдно з точно приписаними груповими правилами, цiлями i ролевими функцiями. Ефективнiсть функцiонування ii забезпечуiться системою керiвництва та контролю. Безпосереднi управлiння спираiться на владнi повноваження, розподiленi вiдповiдно до формально-статусноi структури групи. Неформальна група тАФ самодiяльне об'iднання громадян, статус, структура, функцii якого юридично не оформленi. Отже, якщо формальнi групи, будучи створеними для певноi соцiальноi дiяльностi, мають юридично визначений статус, нормативну базу iснування, яка закрiплюi структуру, тип завдань, колективнi та iндивiдуальнi права й обов'язки, то неформальнi такоi регламентацii позбавленi.

У формальнiй групi взаiмостосунки ii учасникiв регламентуються внутрiшнiми документами, передбачаючи високий рiвень дисциплiни, органiзованостi, пiдпорядкування iндивiдуальних iнтересiв колективнiй метi, а в неформальнiй порядок ТСрунтуiться на традицiях, морально-етичних принципах, за дотриманням яких стежать не тiльки лiдери, а й усi учасники [28, 192]. Якщо у формальнiй групi дитина виконуi приписанi iй соцiальнi ролi (у класi тАФ учень), а авторитет учасникiв ii визначаiться зайнятою посадою, то в неформальнiй понад усе тАФ самодостатнiсть, неповторнiсть особистостi, у нiй немаi формального керiвника (переважно лiдируi найавторитетнiша особа), вона функцiонуi на засадах демократичного спiлкування. Для згуртованостi такоi групи вирiшальними i симпатii, звички та iнтереси, а особливiстю тАФ наявнiсть неформального лiдера, особистiснi характеристики i мета якого i близькими для групи в цiлому. Ще одна особливiсть формальних груп тАФ здiйснення контролю за поведiнкою учасникiв через зафiксованi норми та правила. У неформальних тАФ контролюючу функцiю виконують норми i традицii, сутнiсть яких залежить вiд рiвня згуртованостi групи, ступеня ii ВлзакритостiВ» для iнших соцiальних груп.

Неформальнi об'iднання за iх головними ознаками й характерними рисами називають ще самодiяльними самокерованими об'iднаннями. Вони можуть iснувати [63, 32-33]:

1. У структурi формальних колективiв (угруповання). Наприклад, окремi угруповання в класi. Воно не i замкнутим, його учасники активно взаiмодiють як мiж собою, так з усiм колективом, можуть допомагати педагогам у згуртуваннi колективу або заважати цьому процесу. Один i той же пiдлiток може належати до кiлькох неформальних груп, що може призвести до внутрiшнього конфлiкту особистостi. Особливо тодi, коли спрямованiсть груп рiзна, що створюi ситуацii напруженостi. Пiдлiток нiби опиняiться мiж двома вогнями, перед необхiднiстю проблеми вибору. У шкiльному вiцi такi ситуацii переживаються особливо драматично.

2. Паралельно (незалежно) вiд формальних. Виникають на основi просторовоi близькостi, спiльностi iнтересiв, занять, особистоi симпатii, парноi та груповоi дружби. У таких об'iднаннях iх учасники знаходять можливостi для самовираження, виявлення iнiцiативи, неконтрольованого дорослими спiлкування. Вони мають свою систему цiнностей (гасла, символи, манеру одягатись). Мета iх дiяльностi може бути як соцiально значущою, так i асоцiальною. Школа намагаiться зблизити цiлi, сферу дiяльностi, гранi взаiмодii дитячих формальних i неформальних об'iднань.

Причиною виникнення неформальних об'iднань i протирiччя мiж збiльшенням вiльного часу та рiвнем загальноi культури, рiзноманiтних потреб молодi, iзольованiсть дiтей вiд дорослих, прагнення до самодiяльностi (з одного боку, пiдвищена активнiсть дiтей, iх потреба в самовираженнi, з iншого тАФ педагогiчний формалiзм в органiзацii виховноi роботи, намагання жорстко регламентувати iх дiяльнiсть).

1.2 Колективiзм як засiб пiдвищення ефективностi уроку трудового навчання

Колективiзм у навчальнiй та трудовiй дiяльностi учнiв i важливим чинником формування мотивацiйноi сфери дитини, зокрема ii навчальних iнтересiв та виробничо-технiчних умiнь. Однак процес навчання за своiю сутнiстю залишився значною мiрою традицiйним, тобто таким, який нерiдко залишаi кожного учня один на один з учителем.

На ТСрунтi комунiкативноi активностi, в основi якоi i лежить пiклування про iнших, формуiться почуття товариськостi й дружби, чуйнiсть, такт, утверджуiться культура спiлкування та культура бажань [14, 132]. Пiклування про оточуючих i ефективним стимулятором iнших видiв активностi, де воно виступаi i як причина, i як результат. Бiльше того, на цьому ТСрунтi виникають i розвиваються високi гуманнi, громадянськi, патрiотичнi почуття й переконання.

Щоб комунiкативна активнiсть молодшого школяра на уроках трудового навчання характеризувала нормальне функцiонування його позицii, вона передусiм повинна ТСрунтуватися на уважному, шанобливому ставленнi до людей, до iхнiх справ i турбот, постiйнiй готовностi подати iм допомогу; це доброзичливiсть, спiвчуття, ввiчливiсть i тактовнiсть у стосунках з оточуючими [37, 164].

Пiклування про первинний колектив, що i сполучною ланкою мiж суспiльством i конкретною особою, характеризуi вищий рiвень комунiкатив-ноi активностi. Якщо для суспiльства дитячий колектив i засобом досягнення виховних завдань, то для дитини вiн тАФ специфiчне середовище життi-дiяльностi, оскiльки вона не може нормально розвиватися поза спiлкуванням з ровесниками [16, 37]. Навчально-виховний колектив i своiрiдною ареною для самовиявлення i самоствердження особистостi дитини з властивими iй iндивiдуальними iнтересами, здiбностями, рисами характеру. Проте варто пам'ятати, що колектив стаi таким для особи, коли вiн, як говорив А.С. Макаренко, добровiльно вмiщуi ii в собi, а останнi стаi можливим за у

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi