Методи прийняття рiшень в управлiннi ризиками

Курсова робота

на тему:

ВлМетоди прийняття рiшень в управлiннi ризикамиВ»

Одеса, 2010 рiк.

Вступ

Управлiння фiнансовими ризиками пiдприiмства являi собою вiдносно нове самостiйний напрям фiнансового менеджменту i i одним з найбiльш важливих управлiнських процесiв у його системi. Науковi дослiдження з проблем управлiння фiнансовими ризиками пiдприiмства охоплюють в даний час широкий спектр питань тАУ вiд оцiнки та способiв нейтралiзацii ризику окремих його фiнансових операцiй до фiнансовоi дiяльностi в цiлому. Багато дослiдникiв за розробку окремих проблем управлiння фiнансовими ризиками удостоiнi Нобелiвськоi премii.

Фiнансовi ризики можуть серйозно впливати на багато аспектiв фiнансовоi дiяльностi пiдприiмства, однак найбiльш значуще iх вплив проявляiться у двох напрямках. По-перше, рiвень прийнятого ризику надаi визначальну дiю на формування рiвня прибутковостi фiнансових операцiй пiдприiмства тАУ цi два показники перебувають у тiсному взаiмозв'язку i являють собою iдину систему Влприбутковiсть-ризикВ». По-друге, фiнансовi ризики i основною формою генерування прямоi загрози банкрутства пiдприiмства, так як фiнансовi втрати, пов'язанi з цим ризиком, i найбiльш вiдчутними. Тому, практично всi фiнансовi рiшення, спрямованi на формування прибутку пiдприiмства, пiдвищення його ринковоi вартостi та забезпечення фiнансовоi безпеки, вимагають вiд фiнансових менеджерiв володiння технологiiю вироблення, прийняття i реалiзацii ризикових рiшень.

Мета даноi курсовоi роботи тАУ вивчити систему сучасних методiв управлiння фiнансовими ризиками, адекватних ринковiй економiцi; сприяти сприйняттю ними новоi фiнансовоi фiлософii та фiнансовоi культури цього виду управлiнськоi дiяльностi; допомогти виробити логiку прийняття ризикових рiшень, що забезпечують iх динамiзм i варiативнiсть; ознайомити з сучасними фiнансовими технологiями та iнструментами, використовуваними у вiтчизнянiй i зарубiжнiй практицi ризик-менеджменту.

У роботi розглядаiться основне коло питань управлiння фiнансовими ризиками пiдприiмства в сучасних умовах. У нiй викладено теоретичний базис ризик-менеджменту; сформульованi сутнiсть, мета i функцii управлiння фiнансовими ризиками пiдприiмства; розглянутi його методологiчнi системи та методичний iнструментарiй. Ця курсова робота ознайомить iз сучасними методами дослiдження систематичних i не систематичних фiнансових ризикiв пiдприiмства, механiзмами iх нейтралiзацii, особливостями управлiння цими ризиками в операцiйнiй i iнвестицiйноi дiяльностi.

1. Характеристика ризику як об'iкта фiнансового управлiння

Накопичений в процесi еволюцii економiчноi думки теоретичний арсенал дозволяi досить рiзностороннi охарактеризувати природу пiдприiмницького ризику в цiлому i фiнансового ризику зокрема. Разом з тим, на сучасному етапi в трактуваннi категорii ризику окремими дослiдниками i багато супереч; ряд цих трактувань носять обмежений характер; у багатьох випадках ВлризикВ» ототожнюiться з поняттям Влумови ризикуВ». У зв'язку з цим доцiльно комплексно розглянути основнi сутнiснi характеристики i особливостi фiнансового ризику у свiтлi вже накопиченого теоретичного арсеналу i сформулювати на цiй основi бiльш повне його визначення.

Фiнансовий ризик пiдприiмства вiдображають наступнi основнi характеристики:

1. Економiчна природа. Фiнансовий ризик проявляiться у сферi економiчноi дiяльностi пiдприiмства, прямо пов'язаний з формуванням його доходiв i характеризуiться можливими економiчними його втратами в процесi здiйснення фiнансовоi дiяльностi перерахованих економiчних форм свого прояву фiнансовий ризик характеризуiться як категорiя економiчна, що займаi певне мiсце в системi економiчних категорiй, пов'язаних iз здiйсненням господарського процесу.

2. Об'iктивнiсть прояви. Фiнансовий ризик i об'iктивним явищем у функцiонуваннi будь-якого пiдприiмства, вiн супроводжуi практично всi види фiнансових операцiй i всi напрямки його фiнансовоi дiяльностi. Ризик властивий кожному фiнансовому рiшенням, пов'язаному з очiкуванням доходiв, незалежно вiд того розумii цю ситуацiю фiнансовий менеджер чи нi. Хоча прийняття ризикового фiнансового рiшення i носить суб'iктивний характер, об'iктивна природа прояви ризику залишаiться незмiнною. Це визначаi усвiдомлене ставлення до ризику в процесi здiйснення фiнансовоi дiяльностi.

3. Дiя в умовах вибору. Це одна з найбiльш iстотних характеристик фiнансового ризику, яка часто випускаiться чи невiрно трактуiться багатьма дослiдниками. Така дiя робиться фiнансовим менеджером в умовах ризиковоi ситуацii або ситуацii невизначеностi тiльки при наявностi варiантiв цього вибору. У цiй своiй характеристицi фiнансовий ризик виявляiться як на стадii вибору (прийняття) рiшення, так i на стадii його реалiзацii. Як дiю в умовах вибору фiнансовий ризик i способом практичного вирiшення протирiч у розвитку можливих умов провадження майбутньоi фiнансовоi дiяльностi. РЖншими словами, фiнансовий ризик це не вiдображення ризиковоi ситуацii (умов ризику або невизначеностi), а конкретна дiя суб'iкта, що приймаi рiшення, спрямоване на практичний вихiд з цiii ситуацii в умовах неминучого вибору.

4. Альтернативнiсть вибору. Фiнансовий ризик передбачаi необхiднiсть вибору альтернативи дiй фiнансового менеджера. За будь-яких видах ситуацii ризику або невизначеностi iснуi, щонайменше, двi альтернативи цього вибору тАУ прийняти на себе фiнансовий ризик або вiдмовитися вiд нього. У реальнiй практицi таких альтернатив набагато бiльше i в залежностi вiд конкретного змiсту умов ризику або невизначеностi цi альтернативи характеризуються рiзним ступенем складненостi i методами вибору. В одних випадках вибiр альтернативних дiй здiйснюiться на основi минулого досвiду, в iнших тАУ на моделюваннi ситуацiй розвитку подiй у майбутньому, в третiх тАУ просто на iнтуiцii фiнансовоi системи менеджера, що приймаi рiшення. Там де немаi альтернативи вибору, немаi i самого поняття фiнансового ризику.

5. Цiлеспрямована дiя. Фiнансовий ризик завжди розглядаiться по вiдношенню до конкретноi мети, на досягнення якоi вiн спрямований. Як правило, такою метою i отримання певноi суми доходу в результатi здiйснення окремоi фiнансовоi операцii або фiнансовоi дiяльностi в цiлому. У цьому вiдношеннi фiнансовий ризик розглядаiться як можливiсть не досягнення мети того чи iншого управлiнського рiшення з метою подолання об'iктивно iснуючоi невизначеностi умов здiйснення майбутньоi фiнансовоi дiяльностi. Саме можливiсть неспiвпадення отриманого фiнансового результату з намiченим цiльовим його показником i характеризуi сутнiсть фiнансового ризику. Без такого цiльового вимiрювача фiнансовий ризик як дiя втрачаi свiй сенс.

6. Ймовiрнiсть досягнення мети. Наявнiсть ймовiрностi вiдхилення вiд мети i атрибутом будь-якого фiнансового ризику, який вiдображаi його змiст. При цьому кiлькiсна iдентифiкацiя цiii ймовiрностi в умовах ризику iстотно вiдрiзняiться вiд умов невизначеностi. Умови ризику характеризуються як сукупнiсть майбутнiх варiантiв здiйснення фiнансовоi дiяльностi, в котрих iснуi об'iктивна можливiсть кiлькiсно оцiнити вiрогiднiсть досягнення цiльового результату. На вiдмiну вiд них, умови невизначеностi розглядаються як сукупнiсть майбутнiх варiантiв можливостей здiйснення фiнансовоi дiяльностi, в яких iмовiрнiсть досягнення цiльового результату в кiлькiсному вимiрнику встановлена бути не може. Разом з тим, фiнансовий менеджер, який приймаi ризикове рiшення в умовах невизначеностi, впевнений, що ймовiрнiсть досягнення цiльового результату iснуi, iнакше фiнансовий ризик як його дiю був би позбавлений сенсу.

7. Невизначенiсть наслiдкiв. Ця характеристика фiнансового ризику визначаiться неможливiстю детермiнувати кiлькiсний фiнансовий результат (в першу чергу, прибутковiсть здiйснюваних фiнансових операцiй) у процесi прийняття фiнансових рiшень. Наслiдки дiй фiнансового менеджера, пов'язаних з фiнансовим ризиком, можуть мати як позитивнi, так i негативнi вiдхилення вiд цiльового результату. При цьому рiвень результативностi фiнансових операцiй може коливатися (по вiдношенню до цiльового його значенню) залежно вiд виду та рiвня ризику в досить значному дiапазонi. Ця невизначенiсть наслiдкiв фiнансового ризику проявляiться як в умовах невизначеностi, так i в умовах ризику.

8. Очiкувана несприятливiсть наслiдкiв. Як сказано вище, наслiдки фiнансовоi ризику можуть характеризуватися як позитивними, так i негативними результатами фiнансовоi дiяльностi. Однак у теорii i в господарськiй практицi рiвень фiнансового ризику оцiнюiться, перш за все, розмiрами можливого економiчного збитку. Цей економiчний збиток у процесi реалiзацii фiнансового ризику може приймати рiзнi форми тАУ втрату прибутку, доходу, частини або всiii суми капiталу пiдприiмства. У фiнансовiй практицi цей економiчний збиток завжди оцiнюiться в грошовому вимiрi.

9. Динамiчнiсть рiвня. Рiвень фiнансового ризику, притаманний тiй чи iншiй фiнансовоi операцii або визначеному виду фiнансовоi дiяльностi пiдприiмства, не i незмiнним. Перш за все, вiн iстотно варiюi в часi, тобто залежить вiд тривалостi здiйснення фiнансовоi операцii. Фактор часу надаi самостiйне вплив на рiвень фiнансового ризику, проявляiться в альтернативностi форм вложення капiталу, можливостi зростання темпiв iнфляцii, невизначеностi руху ставки позикового вiдсотка на фiнансовому ринку i т. п. Крiм того, показник рiвня фiнансового ризику значно варiюi пiд впливом об'iктивних i суб'iктивних факторiв, якi знаходяться в постiйнiй динамiцi.

10. Суб'iктивнiсть оцiнки. Незважаючи на об'iктивну природу фiнансового ризику як економiчного явища, оцiнка рiвня фiнансового ризику носить суб'iктивний характер. Ця суб'iктивнiсть, тобто нерiвнозначнiсть оцiнки даного об'iктивного явища рiзними суб'iктами здiйснення цiii оцiнки, визначаiться рiзним рiвнем повноти та достовiрностi iнформативною бази, квалiфiкацiiю фiнансових менеджерiв, iх досвiдом у сферi ризик-менеджменту та iншими факторами.

Розглянутi основнi характеристики фiнансового ризику дозволяють сформулювати його наступним чином:

Фiнансовий ризик пiдприiмства представляi собою результат вибору його власниками або менеджерами альтернативного фiнансового рiшення, спрямованого на досягнення бажаного цiльового результату фiнансовоi дiяльностi при ймовiрностi понесення економiчного збитку (фiнансових втрат) в силу невизначеностi умов його реалiзацii.

1.1 Класифiкацiя фiнансових ризикiв пiдприiмства

Фiнансовi ризики пiдприiмства характеризуються великим рiзноманiттям i з метою пiдготовки та реалiзацii ефективних управлiнських рiшень потребують певноi класифiкацii. У складi основних класифiкацiйних ознак фiнансових ризикiв пiдприiмству пропонуiться видiлити наступнi:

1. Джерело виникнення ризику.

2. Вид фiнансового ризику.

3. Характеризуiться об'iкт оцiнки ризику.

4. Сукупнiсть дослiджуваних iнструментiв.

5. Комплекснiсть фiнансового ризику.

6. Характер можливих фiнансових наслiдкiв ризику.

7. Характер прояву ризику в часi.

8. Рiвень ймовiрностi реалiзацii ризику.

9. Рiвень можливих фiнансових втрат за ризиком.

10. Можливiсть передбачення ризику.

11. Можливiсть страхування ризику.

1. За джерелами виникнення видiляють наступнi групи фiнансових ризикiв:

тАв Систематичний або ринковий ризик. Вiн характеризуi ймовiрнiсть фiнансових втрат, пов'язаних з несприятливими змiнами кон'юнктури рiзних видiв фiнансового ринку. Цей вид ризику характерний для всiх учасникiв фiнансовоi дiяльностi.

тАв Несистематичний або специфiчний ризик. Вiн характеризуi ймовiрнiсть фiнансових втрат, пов'язаних з не ефективною дiяльнiстю конкретного пiдприiмства. Цей ризик викликаiться неквалiфiкованим фiнансовим менеджментом, неефективною структурою активiв i капiталу, надмiрноi прихильнiстю до ризикових (агресивних) фiнансових операцiй з високою нормою прибутковостi, недооцiнкою господарських партнерiв та iншими аналогiчними факторами, негативнi наслiдки котрих значною мiрою можна запобiгти за рахунок ефективного управлiння фiнансовими ризиками.

2. Вид фiнансового ризику. Цей класифiкацiйний ознака i основним параметром диференцiацii фiнансових ризикiв у процесi управлiння ними. Характеристика конкретного виду ризику одночасно даi уяву про генеруючи його фактор, що дозволяi Влприв'язатиВ» оцiнку ступеня ймовiрностi виникнення та розмiру можливих фiнансових втрат по даному виду ризику до динамiки вiдповiдного фактора. Видова рiзноманiтнiсть фiнансових ризикiв у класифiкацiйнiй iхнiй системi представлено в найбiльш широкому дiапазонi. При цьому слiд вiдзначити, що поява нових фiнансових технологiй, використання нових фiнансових iнструментiв та iншi iнновацiйнi фактори будуть вiдповiдно породжувати i новi види фiнансових ризикiв.

На сучасному етапi до числа основних видiв систематичних i несистематичних фiнансових ризикiв пiдприiмства вiдносяться наступнi:

тАв Процентний ризик. Вiн полягаi в неочiкуваному висуваннi процентноi ставки на фiнансовому ринку (як депозитноi, так i кредитноi). Причиною виникнення даного виду фiнансового ризику (якщо елiмiнувати ранiше розглянуту iнфляцiйну його складову) являiться: змiна кон'юнктури фiнансового ринку пiд впливом державного регулювання; зростання або зниження пропозицii вiльних грошових ресурсiв та iншi фактори. Негативнi фiнансовi наслiдки цього виду ризику проявляються в емiсiйнiй дiяльностi пiдприiмства (при емiсii як акцiй, так i облiгацiй), в його дивiденднiй полiтицi, в короткострокових фiнансових iнвестицiях i деяких iнших фiнансових операцiях.

тАв Валютний ризик. Цей вид ризику властивий пiдприiмствам, якi ведуть зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть (якi iмпортують сировину, матерiали i напiвфабрикати i експортують готову продукцiю). Вiн проявляiться в недоотриманнi передбачених доходiв в результатi безпосереднього впливу змiни обмiнного курсу iноземноi валюти, що використовуiться пiд час зовнiшньоекономiчних операцiй пiдприiмства, на очiкуванi грошовi потоки вiд цих операцiй. Так, iмпортуючи сировину i матерiали, пiдприiмство програi вiд пiдвищення обмiнного курсу вiдповiдноi iноземноi валюти по вiдношенню до нацiональноi. Зниження ж цього курсу визначаi фiнансовi втрати пiдприiмства при експортi готовоi продукцii.

тАв Цiновий ризик. Цей вид ризику полягаi в можливостi понесення фiнансових втрат, пов'язаних з несприятливою змiною цiнових iндексiв на активи, якi обертаються на фiнансовому ринку. Такими активами можуть виступати акцii, похiднi цiннi папери, золото та iншi.

тАв Ризик зниження фiнансовоi стабiльностi (або ризик порушення рiвноваги фiнансового розвитку) пiдприiмства. Цей ризик генеруiться недосконалiстю структури капiталу (надмiрноi часткою використовуваних позикових коштiв), що породжуi незбалансованiсть позитивного i негативного грошових потокiв пiдприiмства по обтАЩiмам. Природа цього ризику i форми його прояву розглядаються в процесi викладу дii механiзму фiнансовоi системи левериджу. У складi фiнансових ризикiв за ступенем небезпеки (генерування загрози банкрутства пiдприiмства) цей вид ризику вiдiграi провiдну роль.

тАв Ризик неплатоспроможностi (або ризик незбалансованоi лiквiдностi) пiдприiмства. Цей ризик генеруiться зниженням рiвня лiквiдностi оборотних активiв, зароджуi розбалансованiсть позитивного i негативного грошових потокiв пiдприiмства в часi. За своiми фiнансовими наслiдками цей вид ризику також вiдноситься до числа найбiльш небезпечних.

тАв Кредитний ризик. Вiн маi мiсце у фiнансовiй дiяльностi пiдприiмства при наданнi iм товарного (комерцiйного) або споживчого кредиту покупцям. Формою його прояву i ризик неплатежу або несвоiчасного розрахунку за вiдпущену пiдприiмством в кредит готову продукцiю.

тАв РЖнвестицiйний ризик. Вiн характеризуi можливiсть виникнення фiнансових втрат у процесi здiйснення iнвестицiйноi дiяльностi пiдприiмства. У вiдповiдностi з видами цiii дiяльностi роздiляються i види iнвестицiйного ризику тАУ ризик реального iнвестування i ризик фiнансового iнвестування. Всi розглянутi види фiнансових ризикiв, пов'язаних iз здiйсненням iнвестицiйноi дiяльностi, вiдносяться до так званих Влскладним ризикамВ», що пiдроздiляються у свою чергу на окремi iх пiдвиди. Так, наприклад, у складi ризику реального iнвестування можуть бути видiленi ризики невчасноi пiдготовки iнвестицiйного проекту; несвоiчасного завершення проектно-конструкторських робiт; несвоiчасного закiнчення будiвельно-монтажних робiт; несвоiчасного вiдкриття фiнансування щодо iнвестицiйного проекту; втрати iнвестицiйноi привабливостi проекту у зв'язку з можливим зниженням його ефективностi i т. п. Так як всi пiдвиди iнвестицiйних ризикiв пов'язанi з можливою втратою капiталу пiдприiмства, вони також включаються до групи найбiльш небезпечних фiнансових ризикiв.

тАв РЖнновацiйний фiнансовий ризик. Цей вид ризику звтАЩязаний з впровадженням нових фiнансових технологiй, використанням нових фiнансових iнструментiв i т.п.

тАв Депозитний ризик. Цей ризик вiдображаi можливiсть неповернення депозитних вкладiв (непогашення депозитних сертифiкатiв). Вiн зустрiчаiться вiдносно рiдко i звтАЩязаний з неправильною оцiнкою i невдалим вибором комерцiйного банку для здiйснення депозитних операцiй пiдприiмства. Тим не менше випадки реалiзацii депозитного ризику зустрiчаються не тiльки в нашiй краiнi, але i в краiнах з розвиненою ринковою економiкою.

тАв РЖншi види ризикiв. Група iнших фiнансових ризикiв досить велика, але за ймовiрнiстю виникнення або рiвнем фiнансових втрат вона не настiльки значуща для пiдприiмств, як розглянутi вище. До них належать ризики стихiйних лих та iншi аналогiчнi Влфорс-мажорнi ризикиВ», якi можуть привести не тiльки до втрати передбаченого доходу, але й частини активiв пiдприiмства (основних засобiв; запасiв товарно-матерiальних цiнностей); ризик несвоiчасного здiйснення розрахунково-касових операцiй (пов'язаний з невдалим вибором обслуговуючого комерцiйного банку); ризик емiсiйний, кримiногенний ризик та iншi.

3. За яке характеризуiться об'iкту видiляють наступнi групи фiнансових ризикiв:

тАв ризик окремоi фiнансовоi операцii. Вiн характеризуi в комплексi весь спектр видiв фiнансових ризикiв, притаманних певноi фiнансовоi операцii (наприклад, ризик властивий придбання конкретноi акцii);

тАв ризик рiзних видiв фiнансовоi дiяльностi (наприклад, ризик iнвестицiйноi або кредитноi дiяльностi пiдприiмства);

тАв ризик фiнансовоi дiяльностi пiдприiмства в цiлому. Комплекс рiзних видiв ризикiв, властивих фiнансовiй дiяльностi пiдприiмства, визначаiться специфiкою органiзацiйно-правовоi форми його дiяльностi, структурою капiталу, складом активiв, спiввiдношенням постiйних i змiнних витрат i т.п.

4. За сукупнiстю дослiджуваних iнструментiв фiнансовi ризики пiдроздiляються на наступнi групи:

тАв iндивiдуальний фiнансовий ризик. Вiн характеризуi сукупний ризик, властивий окремим фiнансовим iнструментам;

тАв портфельний фiнансовий ризик. Вiн характеризуi сукупний ризик, властивий комплексу одно функцiональних фiнансових iнструментiв, об'iднаних в портфель (наприклад, кредитний портфель пiдприiмства, його iнвестицiйний портфель i т. п.).

5. За комплексностi видiляють наступнi групи ризикiв:

тАв простий фiнансовий ризик. Вiн характеризуi вид фiнансовоi системи ризику, який не розчленовуiться на окремi його пiдвиди. Прикладом простого фiнансового ризику являiться ризик iнфляцiйний;

тАв складний фiнансовий ризик. Вiн характеризуi вид фiнансовоi системи ризику, який складаiться з комплексу розглянутих його пiдвидiв. Прикладом складного фiнансового ризику i ризик iнвестицiйний (наприклад, ризик iнвестицiйного проекту).

6. За характером фiнансових наслiдкiв всi ризики подiляються на такi групи:

тАв ризик, що вабить тiльки економiчнi втрати. При цьому видi ризику фiнансовi наслiдки можуть бути тiльки негативними (втрата доходу чи капiталу);

тАв ризик, що вабить упущену вигоду. Вiн характеризуi ситуацiю, коли пiдприiмство в силу сформованих об'iктивних та суб'iктивних причин не може здiйснити заплановану фiнансову операцiю (наприклад, при зниженнi кредитного рейтингу пiдприiмство не може залучити необхiдний кредит i використовувати ефективнi фiнансовi системи левериджу);

тАв ризик, що вабить як економiчнi втрати, так i додатковi доходи. У лiтературi цей вид фiнансового ризику часто називаiться Влспекулятивним фiнансовим ризикомВ», так як вiн зв'язуiться iз здiйсненням спекулятивних (агресивних) фiнансових операцiй. Проте цей термiн (у такiй ув'язцi) представляiться не зовсiм точним, так як даний вид ризику притаманний не тiльки спекулятивним фiнансовим операцiям (наприклад, ризик реалiзацii реального iнвестицiйного проекту, прибутковiсть якого в експлуатацiйнiй стадii може бути нижче або вище розрахункового рiвня).

7. За характером прояву у часi видiляють двi групи фiнансових ризикiв:

тАв постiйний фiнансовий ризик. Вiн характерний для всього перiоду здiйснення фiнансовоi операцii i пов'язаний з дiiю постiйних факторiв. Прикладом такого фiнансового ризику i процентний ризик, валютний ризик i т.п.

тАв тимчасовий фiнансовий ризик. Вiн характеризуi ризик, що носить перманентний характер, що виникаi лише на окремих етапах здiйснення фiнансовоi операцii. Прикладом такого виду фiнансового ризику i ризик неплатоспроможностi ефективно функцiонуючого пiдприiмства.

8. За рiвнем вiрогiдностi реалiзацii фiнансовi ризики подiляються на такi групи:

тАв фiнансовий ризик iз низьким рiвнем вiрогiдностi реалiзацii. До таких видiв вiдносять звичайно фiнансовi ризики, коефiцiiнт варiацii за якими не перевищуi 10%;

тАв фiнансовий ризик з середнiм рiвнем вiрогiдностi реалiзацii. До таких видiв у практицi ризик-менеджменту зазвичай вiдносять фiнансовi ризики, коефiцiiнт варiацii за яким знаходиться в межах 10тАУ25%;

тАв фiнансовий ризик з високим рiвнем вiрогiдностi реалiзацii. До таких видiв вiдносять фiнансовi ризики, коефiцiiнт варiацii за якими перевищуi 25%;

тАв фiнансовий ризик, рiвень вiрогiдностi реалiзацii яких визначити неможливо. До цiii групи вiдносяться фiнансовi ризики, що реалiзуються Влв умовах невизначеностiВ».

9. За рiвнем можливих фiнансових втрат ризики пiдроздiляються на наступнi групи:

тАв допустимий фiнансовий ризик. Вiн характеризуi ризик,

фiнансовi втрати по якому не перевищують розрахунковоi

суми прибутку за здiйснюваноi фiнансовоi операцii;

тАв критичний фiнансовий ризик. Вiн характеризуi ризик, фiнансовi втрати за яким не перевищують рас Вм парному суми валового доходу за здiйснюваноi фiнансовоi операцii;

тАв катастрофiчний фiнансовий ризик. Вiн характеризуi ризик, фiнансовi втрати за яким визначаються частковоi або повноi втратою власного капiталу (цей вид ризику може супроводжуватися втратою i позикового капiталу).

10. За можливостi передбачення фiнансовi ризики пiдроздiляються на наступнi двi групи:

тАв прогнозований фiнансовий ризик. Вiн характеризуi тi види ризикiв, якi пов'язанi з циклiчним розвитком економiки, змiною стадiй кон'юнктури фiнансового ринку, передбачуваним розвитком конкуренцii i т. п. передбачуванiсть фiнансових ризикiв носить вiдносний характер, так як прогнозування з 100% результатом виключаi розглядаiться явище з категорii ризикiв. Прикладом прогнозованих фiнансових ризикiв i цiновий ризик, процентний ризик i деякi iншi iхнi види (природно, мова йде про прогнозування ризику в короткостроковому перiодi);

тАв не прогнозований фiнансовий ризик. Вiн характеризуi види фiнансових ризикiв, що вiдрiзняються повноi непередбачуванiстю прояви. Прикладом таких ризикiв виступають ризики форс-мажорноi групи i деякi iншi.

Вiдповiдно до цього класифiкацiйною ознакою фiнансовi ризики пiдроздiляються також на регульованi i нерегульованi в рамках пiдприiмства.

11. По можливостi страхування фiнансовi ризики пiдроздiляються також на двi групи:

тАв страхуiться фiнансовий ризик. До них належать ризики, якi можуть бути переданi в порядку зовнiшнього страхування вiдповiдним страховим органiзацiям (вiдповiдно до номенклатури фiнансових ризикiв, прийнятих ними до страхування);

тАв не страхуiться фiнансовий ризик. До них вiдносяться тi iх види, за якими вiдсутня пропозицiя вiдповiдних страхових продуктiв на страховому ринку.

Склад ризикiв цих розглянутих двох груп дуже рухливий i пов'язаний не тiльки з можливiстю iх прогнозування, але i з ефективнiстю здiйснення окремих видiв страхових операцiй в конкретних економiчних умовах при сформованих формах державного регулювання страховоi дiяльностi.

З огляду на економiчну нестабiльнiсть розвитку краiни, ранню стадiю життiвого циклу багатьох створених в останнi десятилiття пiдприiмств, а вiдповiдно i переважно агресивний менталiтет iх керiвникiв i фiнансових менеджерiв, можна констатувати, що вживаються ними фiнансовi ризики вiдрiзняються великою рiзноманiтнiстю i досить високим рiвнем у порiвняннi з портфелем цих ризикiв у пiдприiмств, що функцiонують у краiнах з розвиненою ринковою економiкою.

1.2 Сутнiсть, мета i завдання управлiння фiнансовими ризиками пiдприiмств

Управлiння ризиками пiдприiмства являi собою специфiчну сферу фiнансового менеджменту, яка з початку 90-х рокiв XX столiття видiлилася в особливу область знань тАУ Влризик-менеджментВ». До фахiвцям, що працюють в цiй сферi, пред'являються пiдвищенi квалiфiкацiйнi вимоги, зокрема, знання основ економiки та фiнансiв пiдприiмства, математичних методiв, теоретичних основ i прикладного апарату статистики, страховоi справи й т. п. Основною функцiiю таких фахiвцiв (Влризик-менеджерiвВ») i управлiння фiнансовими ризиками пiдприiмства.

Управлiння фiнансовими ризиками пiдприiмства являi собою систему принципiв i методiв розробки i реалiзацii ризикових фiнансових рiшень, що забезпечують всебiчну оцiнку рiзних видiв фiнансових ризикiв i нейтралiзацiю iх можливих негативних фiнансових наслiдкiв.

В умовах формування ринкових вiдносин проблема ефективного управлiння фiнансовими ризиками пiдприiмства набуваi все бiльшоi актуальностi. Це управлiння вiдiграi активну роль у загальнiй системi фiнансового менеджменту, забезпечуючи надiйне досягнення цiлей фiнансовоi дiяльностi пiдприiмства.

Цiльова функцiя управлiння фiнансовими ризиками пiдприiмства безпосередньо пов'язана з цiльовою моделлю максимiзацii його ринковоi вартостi. Ця модель вiдображаi одну з найважливiших концептуальних iдей сучасноi парадигми теорii фiрми, що виражаiться в тому, що основною метою функцiонування пiдприiмства i максимiзацiя добробуту його власникiв. Протягом останнього десятилiття ця концепцiя набула прiоритетного розвитку в США, РДвропi i Японii, ii пiдтримуi переважна частина керiвникiв фiрм i компанiй в краiнах з розвиненою ринковою економiкою. Модель максимiзацii ринковоi вартостi пiдприiмства як головноi цiльовоi функцii його розвитку передбачаi, що всi управлiнськi рiшення в будь-якiй сферi дiяльностi пiдприiмства повиннi бути спрямованi в першу чергу на максимально можливий прирiст реальноi ринковоi його цiни, тобто забезпечувати безперервне зростання його вартостi на ринку.

Модель, яка визначаi головною метою функцiонування та розвитку пiдприiмства максимiзацiю його ринковоi вартостi (в короткому варiантi тАУ модель Влорiiнтована на вартiстьВ»), характеризуiться наступними основними особливостями, що вiдрiзняють ii вiд iнших цiльових моделей.

тАв Цiльова модель, орiiнтована на вартiсть, визначаi власникiв як головних суб'iктiв у системi економiчних iнтересiв, пов'язаних з дiяльнiстю пiдприiмства. РЗх провiдна роль визначаiться, з одного боку, тим, що вони iнвестували в пiдприiмство свiй капiтал, тобто забезпечили фiнансову основу його створення та функцiонування, а з iншого тАУ тим, що вони беруть на себе основний ризик, пов'язаний з одержанням доходiв. У системi економiчних суб'iктiв, пов'язаних з дiяльнiстю пiдприiмства, його власники i залишковими претендентами на його дохiд. Цей дохiд вони можуть отримати лише пiсля того, як задоволенi економiчнi вимоги всiх iнших суб'iктiв тАУ найманих робiтникiв, менеджерiв, кредиторiв, держави. У той час як задоволення вимог iнших учасникiв носить щодо гарантований характер (зарплата найманого персоналу, вiдсотки за кредит, податковi вiдрахування i платежi в бюджет i позабюджетнi фонди), економiчнi вимоги власникiв пiдприiмства в силу остаточного принципу iх формування можуть залишитися незадоволеними (при збитковою роботi пiдприiмства) або задоволеними не повнiстю (при низькорентабельною його дiяльностi).Тому власники як кiнцевi претенденти на дохiд у найбiльшою мiрою в порiвняннi з iншими учасниками зацiкавленi в ефективному управлiннi пiдприiмством i цей стимул полягаi у збiльшеннi iх добробуту, вiдображаi зростання його ринковоi вартостi. Такий стимул дозволяi найбiльшою мiрою врiвноважувати показники прибутковостi i ризику в процесi управлiння пiдприiмством.

тАв Модель максимiзацii ринковоi вартостi гармонiзуi економiчнi iнтереси основних суб'iктiв, пов'язаних з дiяльнiстю пiдприiмства. Власники, пiклуючись про максимальному збiльшеннi свого добробуту, одне тимчасово сприяють зростанню добробуту всiх iнших економiчних суб'iктiв. Максимiзацiя ринковоi вартостi пiдприiмства досягаiться тiльки в умовах забезпечення компромiсу вимог всiх економiчних суб'iктiв, пов'язаних з його дiяльнiстю. Зростання ринковоi вартостi пiдприiмства, а вiдповiдно i добробуту власникiв, як правило, супроводжуiться рiст заробiтноi плати та соцiальних гарантiй для робiтникiв, пiдвищенням оплати працi та привiлеiв менеджерiв, збiльшенням податкових виплат та iнших обов'язкових платежiв. Отже, такий цiльовий пiдхiд до дiяльностi пiдприiмства реалiзуi глобальну мету розвитку суспiльства в умовах ринковоi економiки тАУ досягнення економiчного та соцiального процвiтання всiх членiв суспiльства на основi примноження приватноi власностi.

тАв Цiльова модель максимiзацii ринковоi вартостi пiдприiмства iнтегруi основнi цiлi та завдання ефективного функцiонування рiзних його служб i пiдроздiлiв.

Жодна з ранiше розглянутих цiльових моделей функцiонування пiдприiмства не суперечить його орiiнтацii на максимiзацiю ринковоi вартостi. Зростання

цiii вартостi забезпечуiться i зростанням суми прибутку, i зниженням трансакцiйних (та iнших видiв) витрат, i збiльшенням обсягiв продажiв, i формуванням конкурентних переваг i т. п. Орiiнтацiя на вартiсть не суперечить функцiональним цiлям операцiйноi дiяльностi, маркетинговоi дiяльностi, iнновацiйноi дiяльностi, фiнансовоi дiяльностi, а вiдповiдно

i служб, якi здiйснюють цi види дiяльностi. Отже, розглянута цiльова модель дозволяi не тiльки гармонiзувати систему приватних цiлей i завдань рiзних функцiональних служб пiдприiмства, а й радикально змiнити всю систему обТСрунтування iх управлiнських рiшень, пiдпорядкувавши iх iдиному цiльовим критерiiм.

тАв Показник ринковоi вартостi пiдприiмства володii бiльш широким спектром i бiльш глибоким потенцiалом росту в порiвняннi з iншими цiльовими показниками.

Крiм зростання доходiв i зниження витрат, що становлять основу максимiзацii (мiнiмiзацii) iнших основних цiльових показникiв функцiонування пiдприiмства, зростання його ринковоi вартостi може забезпечуватися зростанням його iмiджу, органiзацiйною структурою управлiння й органiзацiйноi культурою, реструктуризацiiю капiталу, синхронiзацiiю грошових потокiв рiзних видiв, використанням ефекту синергiзму та iншi. Крiм того, якщо розмiри прибутку або економii витрат мають своi межi на кожному пiдприiмствi, то розмiри зростання його ринковоi вартостi таких меж практично не мають (будь-яка нова управлiнська iдея може генерувати додаткове зростання ринковоi вартостi пiдприiмства).

тАв Модель максимiзацii ринковоi вартостi гармонiзуi поточнi та перспективнi цiлi розвитку пiдприiмства. Така гармонiзацiя досягаiться шляхом приведення ринковоi вартостi пiдприiмства на будь-якому з етапiв його розвитку до iдиноi вартiсноi оцiнки на основi ii дисконтування. При цьому порiвняннiсть оцiнки може бути забезпечена на кожному з етапiв не тiльки по пiдприiмству в цiлому, але i з будь-якого виду грошового потоку, забезпечуi зростання цiii ринковоi вартостi.

тАв Показник ринковоi вартостi забезпечуi можливiсть оцiнки бiльш вiддаленоi перспективи функцiонування пiдприiмства в порiвняннi з iншими цiльовими орiiнтирами. Максимiзацiя прибутку, мiнiмiзацiя трансакцiйних витрат та витрат у цiлому, а також деякi iншi моделi багатьма економiстами розглядаються як цiлi вiдносно короткого стратегiчного перiоду (в межах до 3-х рокiв). Базуються на них стратегii в багатьох випадках послаблюють довгостроковi позицii пiдприiмства й часто, в зв'язку з невикористанням нових ринкових можливостей, вiдмовою вiд iнвестицiй, iгноруванням капiталомiстких iнновацiй, економiiю витрат на залучення висококвалiфiкованого персоналу i т. п., реалiзованi стратегii приводять не до пiдвищення, а до зниження ефективностi дiяльностi пiдприiмства у бiльш вiддаленiй перспективi. У той же час стратегiя максимiзацii ринковоi вартостi пiдприiмства вимагаi розробки довгострокових маркетингових, iнновацiйних, фiнансових та iнших стратегiй, тобто спрямована на забезпечення найбiльш довгострокового зростання ефективностi його дiяльностi. Тому максимiзацiю ринковоi вартостi пiдприiмства слiд розглядати як найбiльш бажаних стратегiчну мету його функцiонування.

тАв Показник ринковоi вартостi реалiзуi найбiльш повну iнформацiю про функцiонування пiдприiмства в порiвняннi з iншими оцiночними показниками. Жоден iнший показник оцiнки результатiв функцiонування пiдприiмства не iнтегруi в собi таке повну iнформацiю, як його ринкова вартiсть. Вiн базуiться не тiльки на iнформацii про численнi видах доходiв i витрат пiдприiмства, якi формують суму його прибутку або витрат, але i на iнформацii, що характеризуi всi види його грошових потокiв, складу основних видiв його ризикiв, можливi резерви бiльш ефективного використання його ресурсного потенцiалу, ефективнiсть загального та функцiонального управлiння. Важливу роль у формуваннi цього показника граi iнформацiя про iнвестицiйну привабливiсть галузi, в яку входить пiдприiмство; iнвестицiйноi привабливостi регiону краiни, в якiй воно розмiщене; кон'юнктурi товарного та фiнансового ринкiв; окремих напрямках економiчноi полiтики держави.

тАв Цiльова модель максимiзацii ринковоi вартостi пiдприiмства повнiстю вiдбиваi весь спектр його фiнансових вiдносин i основних фiнансових рiшень. Дослiджуючи цю особливiсть розглянутоi моделi, необхiдно вiдзначити, що вона найбiльш повно вiдображаi характер розподiльчих вiдносин пiдприiмства, пов'язаних з формуванням i використанням його фiнансових ресурсiв.

Дана модель охоплюi всi основнi напрямки фiнансовоi дiяльностi тАУ iнвестування, фiнансування, управлiння активами та грошовими потоками, а вiдповiдно, дозволяi оцiнити якiсть всього спектру прийнятих фiнансових рiшень. Нарештi, ця модель у найбiльш повному виглядi вiдображаi всi основнi нюанси фiнансового стану пiдприiмства. Можна констатувати, що в системi формування ринковоi вартостi пiдприiмства основна роль належить фiнансовим менеджерам.

тАв Динамiка ринковоi вартостi i найбiльш всеосяжним критерiiм ефективностi використання капiталу пiдприiмства. Кiлькiсним виразом цього критерiю виступаi спiввiдношення ринковоi вартостi пiдприiмства (або однiii його акцii) до суми його чистих а

Вместе с этим смотрят:

Cамоорганизация как процесс саморазвития

РЖнновацiйнi процеси на пiдприiмствi

РЖнтуiцiя в бiзнесi

РЖнформацiйний менеджмент як ефективна технологiя органiзацii управлiнськоi дiяльностi

Аксiологiчнi проблеми управлiнськоi дiяльностi робiтника освiти в умовах модернiзацii освiтньоi галузi в Украiнi