Сутнiсть страховоi дiяльностi

1. Сутнiсть, принципи i роль страхування

1.1 Страхування як економiчна категорiя

Страхування - необхiдний елемент виробничих вiдносин. Воно пов'язане з вiдшкодуванням матерiальних втрат у процесi суспiльного виробництва. Найважливiшою ознакою нормального вiдтворювального процесу i його безперервнiсть. В процесi суспiльного виробництва iснують протирiччя мiж людиною i природою, пов'язанi з боротьбою людини iз стихiйними лихами природи та iншими надзвичайними подiями, а також протирiччя, якi виникають у самому суспiльствi, тобто маi мiсце ризиковий характер суспiльного виробництва.

Специфiчнiсть даноi економiчноi категорii обумовлюють такi основнi ознаки:

тАв пошкодження чи знищення майна внаслiдок випадкового характеру настання страховоi подii;

тАв надзвичайнiсть завданого збитку, яка характеризуiться натуральними та грошовими вимiрниками;

тАв об'iктивна необхiднiсть попередження, подолання наслiдкiв страхового випадку та вiдшкодування матерiального або iншого збитку.

У страховому ризику та заходах його зменшення чи усунення i полягаi сутнiсть економiчноi категорii страхування, яка знаходить своi матерiальне втiлення в страховому фондi, що i сукупнiстю страхових фондiв натуральних та грошових запасiв.

Згiдно ЗУ ВлПро страхуванняВ» вiд 7 березня 1996 року

Страхування - це вид цивiльно-правових вiдносин щодо захисту майнових iнтересiв фiзичних осiб та юридичних осiб у разi настання певних подiй (страхових випадкiв), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондiв, що формуються шляхом сплати фiзичними особами та юридичними особами страхових платежiв (страхових внескiв, страхових премiй) та доходiв вiд розмiщення коштiв цих фондiв.

Основними ознаками, якi характеризують економiчну категорiю страхування, i:

1. При страхуваннi виникають грошовi перерозподiльчi вiдносини, якi обумовленi наявнiстю страхового ризику як iмовiрностi настання страхового випадку, здатного спричинити матерiальний або iнший збиток.

2. Для страхування характернi замкнутi перерозподiльчi вiдносини мiж його учасниками, пов'язанi з розкладкою суми збитку, завданою одному або декiльком господарствам серед всiх господарств, залучених до страхування. Замкнуте розкладання збитку ТСрунтуiться на iмовiрностi того, що кiлькiсть потерпiлих господарств менша за кiлькiсть учасникiв страхування. Для органiзацii замкнутого розкладання збитку створюiться грошовий страховий фонд цiльового призначення, який формуiться за рахунок фiксованих внескiв учасникiв страхування.

3. Страхування передбачаi перерозподiл збитку як серед територiальних одиниць, так i в часi. При цьому, заради ефективного територiального перерозподiлу страхового фонду протягом року мiж застрахованими господарствами, необхiдна достатньо велика територiя i значна кiлькiсть об'iктiв страхування.

4. Характерною рисою страхування i повернення страхових внескiв, мобiлiзованих до страхового фонду. Страховi внески визначаються на основi страхових тарифiв, якi складаються з двох частин - нетто-платежiв, призначених для вiдшкодовування iмовiрного збитку, та накладних витрат - витрат на утримання органiзацii, яка здiйснюi страхування.

Згiдно ст.4 ЗУ ВлПро страхуванняВ»

Предметом договору страхування можуть бути майновi iнтереси, що не суперечать закону i пов'язанi

тАв з життям, здоров'ям, працездатнiстю та пенсiйним забезпеченням (особисте страхування);

тАв з володiнням, користуванням i розпорядженням майном (майнове страхування);

тАв з вiдшкодуванням страхувальником заподiяноi ним шкоди особi або ii майну, а також шкоди, заподiяноi юридичнiй особi (страхування вiдповiдальностi).

Отже, категорiя страхування розглядаiться з наступних позицiй:

тАв як вид економiчних вiдносин (з рiзними характеристиками) з приводу формування та використання страхового фонду для вiдшкодування збиткiв;

тАв як спосiб розподiлу ризикiв;

тАв як спосiб задоволення потреб страхувальникiв;

тАв як вид бiзнесу (пiдприiмницькоi дiяльностi) з метою отримання прибутку;

тАв як спосiб покращення матерiального стану засновникiв та акцiонерiв;

тАв як джерело iнвестицiй в економiку держави;

тАв як фактор стабiлiзацii економiки

1.2 Функцii страхування

Змiст тiii чи iншоi економiчноi категорii розкриваiться в ii функцiях. Саме функцii вiдображають суспiльне призначення даноi категорii, виражають те головне i специфiчне, що для неi характерно. В реальному свiтi будь-яка категорiя - це вiдображення нашого рiвня пiзнання, якого досягаi людство поступово, в силу розвитку суспiльства. Саме тому певнi визначення правильнi сьогоднi, на даному етапi розвитку суспiльства, науки, економiки тощо. Будуть змiнюватись умови, буде розвиватись наука i нове поколiння продукуватиме своi економiчнi закони, категорii, наповнюватиме iх певним вiдповiдним змiстом та значенням.

В науковiй та практичнiй лiтературi iснуi низка думок щодо кiлькостi та перелiку функцiй страхування. Але в найбiльш загальному виглядi можна зазначити наступнi функцii страхування.

тАв ризикова;

тАв заощадження коштiв;

тАв створення та використання страхових фондiв i резервiв;

тАв компенсацiйна;

тАв репресивна;

тАв превентивна;

тАв iнвестицiйна.

Ризикова функцiя полягаi в переданнi страховику вiдповiдальностi за наслiдки ризику за певну плату. В майновому страхуваннi ризикова функцiя розкриваi вiрогiдний характер нанесення збитку майну в результатi стихiйного лиха та непередбачуваних подiй. В особистому страхуваннi дана функцiя розкриваi вiрогiдний характер нанесення збитку або загрози нанесення збитку життю та здоров'ю фiзичноi особи.

Функцiя заощадження коштiв дозволяi накопичити страхувальнику за рахунок страхових внескiв, що обумовленi договором страхування, певну страхову суму за умови вiдсутностi страхового випадку за час дii такого договору. Як правило, дана функцiя властива особистому страхуванню, але можлива й у деяких майнових видах страхування за певних умов.

Функцiя створення та використання страхових фондiв i резервiв вирiшуi завдання накопичення страховиком певних економiчних ресурсiв (матерiальних та фiнансових), якi i достатнiми для забезпечення покриття збиткiв страхувальника у разi настання страхового випадку, а також для формування капiталу з метою забезпечення прибутковостi, платоспроможностi й стiйкостi самого страховика. Крiм того, концентрацiя ресурсiв у страхових резервах забезпечуi замкнуту розкладку страхового збитку мiж всiма учасниками певноi спiльноти страхувальникiв.

Компенсацiйна функцiя вiдображаi одну з найбiльш капiталомiстких форм антиризиковоi дiяльностi i передбачаi вiдшкодування (компенсацiю) збиткiв страхувальнику при настаннi страхового випадку.

Репресивна функцiя, як трансформована форма антиризиковоi дiяльностi, дозволяi долати наслiдки настання страхових подiй, що вiдбулися за час дii договору страхування. Також передбачаi використання значних матерiальних та фiнансових ресурсiв.

Превентивна функцiя страхування забезпечуi фiнансування заходiв для попередження настання страховоi подii, сприяi запобiганню великих втрат як страхувальника, так i страховика. Дана функцiя вiдображаi превентивну форму антиризиковоi дiяльностi, яка i менш капiталомiсткою та бiльш економiчною.

РЖнвестицiйна функцiя передбачаi вкладання тимчасово вiльних коштiв страховика в об'iкти пiдприiмницькоi та iнших видiв дiяльностi з метою отримання прибутку на умовах диверсифiкацii, безпечностi, зворотностi, прибутковостi, лiквiдностi.

Дана функцiя реалiзуiться в межах чинного законодавства, пiдлягаi регламентацii та контролю з боку держави. Ця функцiя сприяi пiдвищенню фiнансовоi стiйкостi страховоi компанii, а в рамках держави - розвитку економiки краiни в цiлому за рахунок залучення значних додаткових фiнансових ресурсiв.

1.3 Принципи страхування

Страхування, як наука, маi свiй понятiйний апарат, властивi функцii, використовуi вiдповiднi категорii, iснуi в рамках певних теорiй, базуiться на основних вихiдних положеннях, тобто принципах.

Стосовно принципiв, як i у випадку з функцiями, в страхуваннi немаi iдиноi думки щодо iх кiлькостi та якiсних характеристик.

Найчастiше в лiтературних джерелах розглядаються наступнi принципи страхування:

1. Вiльний вибiр страховика та виду страхування повнiстю стосуiться лише добровiльних видiв страхування, коли договiр страхування укладаiться на основi волевиявлення сторiн.

2. Страховий ризик i необхiдним елементом iснування страхування, представляi собою, як зазначено у Законi Украiнi "Про страхування", певну подiю, на випадок якоi проводиться страхування i яка маi ознаки ймовiрностi та випадковостi настання.

3. Страховий iнтерес випливаi з права власностi або володiння тим чи iншим об'iктом, вимагаi обопiльноi зацiкавленостi сторiн страхових вiдносин в результатах страховоi дiяльностi.

4. Максимальна сумлiннiсть сторiн передбачаi обов'язковiсть виконання своiх зобов'язань сторонами страхових вiдносин, страхувальникiв - щодо своiчасностi та повноти сплати страхових платежiв, страховикiв - вiдносно страхових вiдшкодувань та страхових виплат.

5. Вiдшкодування в межах реально завданих збиткiв. Сума страхового вiдшкодування не може перевищувати розмiр збиткiв та додаткових витрат на подолання страхового випадку i повинна знаходитись в межах страховоi суми. В iншому випадку будуть порушуватись всi зазначенi принципи страхування. Страхування не може бути засобом збагачення.

6. Франшиза частина збиткiв, що не вiдшкодовуiться страховиком згiдно з договором страхування. Франшиза буваi умовною та безумовною.

7. Суброгацiяпередбачаi передачу права страховику на стягнення суми страхового вiдшкодування з винних осiб в межах здiйснених страхових виплат. Даний принцип також пiдсилюi дiю принципу страхового iнтересу. Окрiм того, реалiзацiя зазначеною принципу дозволяi страховим компанiям пiдвищити свою фiнансову стiйкiсть, полегшуючи виконання обов'язкiв за договорами страхування. Цей принцип запозичено iз страхового законодавства iвропейських краiн.

8. Контрибуцiя надаi право страховику звертатися до iнших страховикiв, якi за попереднiми полiсами несуть вiдповiдальнiсть перед одним i тим же страхувальником, з пропозицiiю роздiлити витрати на вiдшкодування збиткiв.

9. Спiвстрахування - це страхування об'iкта за одним спiльним договором кiлькома страховиками. Позитивним i те, що страховi органiзацii мають змогу об'iднувати своi зусилля при страхуваннi великих ризикiв, при цьому залишаючи собi страхову премiю. А недолiком i складна процедура оформлення процесу страхування та виплати страхового вiдшкодування.

Перестрахування являi собою другорядне розмiщення ризику, коли перший страховик страхуi виконання своiх зобов'язань або iх частину в другого страховика, тобто передаi йому на страхування всi або частину ризикiв за договорами страхування.

10. Диверсифiкацiя передбачаi необхiднiсть розширення дiяльностi страховика за межi основного бiзнесу, але в рамках чинного законодавства, яким цей принцип сьогоднi дещо обмежений. Законодавство Украiни вимагаi, щоб предметом дiяльностi страховика були лише страхування, перестрахування, спiвстрахування, фiнансова дiяльнiсть, пов'язана з розмiщенням страхових резервiв та наданням кредитiв страхувальниками iз страхування життя.

Отже, страхування як економiчна категорiя, пов'язана з органiзацiiю страхового захисту, мас своi функцii та вiдповiднi принципи функцiонування.

1.4 Страховi фонди i форми iх органiзацii

Страховий фонд - це сукупнiсть натуральних запасiв i фiнансових ресурсiв суспiльства, призначених для попередження i вiдшкодування збиткiв, завданих стихiйними лихами, нещасними випадками та iншими надзвичайними подiями. В умовах товарно-грошових вiдносин вiн утворюiться в грошовiй формi. РЖснуi три способи (форми) його органiзацii: повнiстю децентралiзований (фонди самострахування), централiзований в однiй страховiй органiзацii (iснував в радянський перiод), централiзований в багатьох компанiях, але утворений децентралiзованим способом (застосовуiться в ринковiй економiцi). Внаслiдок наявностi специфiчних функцiй та принципiв i централiзованого способу розмiщення в багатьох страхових компанiях в умовах ринковоi економiки страхування i окремою галуззю дiяльностi i складовою фiнансово-кредитно-страховоi системи.

В ринковiй економiцi частка сукупного страхового фонду утворюiться в кожнiй страховiй компанii i називаiться "страховими резервами". Утворення цих резервiв залежить вiд видiв страхування, якими займаiться компанiя. Страховi товариства, якi займаються загальними (ризиковими) видами страхування, утворюють цi резерви за рахунок страхових платежiв, якi сплачують усi страхувальники. Позначимо iх кiлькiсть буквою m. Виплату вiдшкодування отримують тiльки тi з них, у кого трапився страховий випадок, iх кiлькiсть позначимо буквою . Тим же страхувальникам, у котрих не було страхових випадкiв, сплаченi страховi платежi не повертаються, бо за iх рахунок утворено страховi резерви, з яких тим, у кого був страховий випадок, виплачено вiдшкодування, причому виплата переважно бiльша, нiж величина сплаченого платежу. Таким чином, при цьому видi страхування завжди m> . Як виняток, m може дорiвнювати (m= ), але в такому випадку компанii може не вистачити коштiв для виплати страхового вiдшкодування. Така схема утворення резервiв i виплати вiдшкодування називаiться солiдарною або розкладкою ризику на усiх застрахованих.

У компанiях зi страхування життя страховi резерви утворюються за рахунок сплачуваних страхових внескiв та приiднуваного до них iнвестицiйного доходу. Можливiсть отримувати такий дохiд з'являiться внаслiдок тривалоi дii договорiв страхування - вiд 3 до 20-30 рокiв. При накопичувальному страхуваннi життя застосовуiться два основних ризики - смерть застрахованоi особи та ii дожиття до закiнчення дii договору страхування або до вiку, визначеного договором страхування, внаслiдок чого кiлькiсть застрахованих i кiлькiсть осiб, якi отримують страхову виплату, спiвпадаi, тобто m= .

1.5 Роль страхування в ринковiй економiцi

Страхування як форма захисту маi багатовiкову iсторiю. Але найiнтенсивнiшого розвитку воно набуло за умов ринковоi економiки. Страхова система активно впливаi на розвиток виробництва, що даi право розглядати страхування як самостiйну економiчну категорiю.

Насамперед страхування надаi впевненостi в розвитку бiзнесу. Жодний власник не iнвестуi свого капiталу в розвиток виробництва тих чи iнших товарiв або в сферу послуг, не враховуючи можливого ризику втрати авансованих ресурсiв. Передаючи за невелику плату вiдповiдальнiсть за наслiдки ризикових подiй страховиковi, iнвестор упевнений, що в разi настання страхового випадку завданi збитки буде вiдшкодовано.

Страхування необхiдне для новостворених пiдприiмств, якi ще не набули достатнього виробничого потенцiалу i не нагромадили власних резервних фондiв.

Особливо велику роль вiдiграi страхування в аграрному секторi. Саме тут багато ризикiв, зумовлених природними факторами, що призводить до великих втрат.

В умовах ринку актуальним стаi страхування вiд комерцiйних, технiчних, правових i полiтичних ризикiв. Страхування i не тiльки методом захисту суб'iктiв пiдприiмницькоi дiяльностi вiд непередбачуваних подiй, а й засобом захисту вiд змiн економiчноi кон'юнктури.

Страхування сприяi оптимiзацii ресурсiв, спрямованих на органiзацiю економiчноi безпеки. Воно даi змогу досягти рацiональноi структури коштiв, що спрямовуються на запобiгання наслiдкам стихii чи iнших чинникiв, якi перешкоджають дiяльностi тiii чи iншоi особи.

Страхування забезпечуi рацiональне формування та використання коштiв, призначених для здiйснення соцiальних програм. Свiтовий досвiд довiв доцiльнiсть нагромадження i використання коштiв на соцiальнi програми страховим методом. Сформованi за цим методом ресурси використовуються як доповнення до державних ресурсiв, спрямованих на фiнансування освiти, охорони здоров'я, пенсiйне забезпечення та деякi iншi соцiальнi заходи.

Страховi компанii, отримуючи прибуток вiд iнвестицiйноi дiяльностi, мають змогу знижувати тарифи на страховi послуги, збiльшувати резерви, стимулювати персонал тощо. Акумульованi у страхових компанiях ресурси через систему iнвестування сприяють розширенню виробництва. А це вигiдно як страхувальникам i страховикам, так i iншим пiдприiмницьким структурам.

Отже, страхування конче необхiдне для забезпечення безперервного економiчного розвитку суспiльства, а також для допомоги окремим особам захистити себе вiд наслiдкiв непередбачуваних подiй.

В науковiй теорii досить важливо визначити поняття ролi категорii, в тому числi й економiчноi. Якщо через функцii проявляiться суспiльне призначення певноi економiчноi категорii, то роль цiii категорii виражаiться в результатах ii практичного застосування. Тобто, можна сказати, що роль представляi собою форму вiдповiдноi органiзуючоi дiяльностi людей. Рiзноманiтнi економiчнi категорii можуть обслуговувати однi й тi ж самi процеси суспiльного вiдтворення, однак при цьому не виходити за рамки своiх специфiчних функцiй. Така можливiсть виникаi завдяки вiдмiнностям мiж роллю та функцiями економiчних категорiй.

В розвинутих краiнах страхування i стратегiчним сектором розвитку економiки, оскiльки знiмаi навантаження з видатковоi частини бюджету по вiдшкодуванню збиткiв, залученню iнвестицiй в економiку, вирiшенню соцiальних проблем суспiльства. До того ж до основних факторiв соцiально-економiчного розвитку будь-якоi краiни вiдноситься критерiй рiвня безпеки життя та виробництва, тобто страховий захист. Страховi компанii у всьому свiтi розглядаються як могутнi фiнансовi та iнвестицiйнi iнститути, окрiм того, вони вирiшують проблему зайнятостi у свiтi.

2. Класифiкацiя страхування

2.1 Класифiкацiя страхування, ii види та ознаки

Класифiкацiя страхування маi велике наукове i практичне значення. Наукова класифiкацiя допомагаi вивчити суть явищ, завдяки чому вона завжди i мостом мiж наукою i практикою. Практичне значення класифiкацii страхування полягаi у тому, що на ii пiдставi видаються лiцензii для дiяльностi страхових компанiй i здiйснюiться iх спецiалiзацiя, складаiться звiтнiсть, контролюються i аналiзуються показники розвитку. РДдина або наближена класифiкацiя дозволяi налагоджувати мiжнародне спiвробiтництво, виявляти тенденцii в розвитку окремих видiв страхування.

Найчастiше страхування класифiкують за iсторичними, юридичними та економiчними ознаками, причому остання i найбiльш рiзноманiтною.

Класифiкацiя за iсторичною ознакою опираiться на час виникнення певних видiв страхування.

Класифiкацiя за юридичною ознакою базуiться на законодавчих нормах цивiльного i страхового права. Законодавство забезпечуi iдине групування страхування за видами, що служить пiдставою для видачi лiцензiй на здiйснення страховоi дiяльностi, а також для iх подiлу на обовтАЩязковi та добровiльнi.

Класифiкацiя за економiчною ознакою передбачаi декiлька варiантiв класифiкацiй: за обтАЩiктами, родом небезпеки, статусом страховика, статусом страхувальника

2.2 Класифiкацiя страхування за економiчною ознакою

Класифiкацiя страхування за обтАЩiктами

При класифiкацii страхування за обтАЩiктами робиться розподiл на галузi, пiдгалузi та види страхування. Всi ланцюги цiii класифiкацii охоплюються формами проведення страхування: добровiльна, обовтАЩязкова.

Ця класифiкацiя передбачаi видiлення 3-х галузей страхування:

1. Особисте страхування (обтАЩiктами i життя, здоровтАЩя, працездатнiсть)

2. Майнове страхування (обтАЩiктами i майно в рiзних його видах, матерiальнi цiнностi, грошовi кошти, доходи)

3. Страхування вiдповiдальностi (обтАЩiктом i вiдповiдальнiсть перед третiми особами)

Пiдгалузi та види особистого страхування

1. Страхування вiд нещасних випадкiв: iндивiдуальне, колективне, страхування пасажирiв, дiтей, туристiв.

Проводиться в обовтАЩязковiй та добровiльнiй формах.

2. Медичне страхування: страхування здоров'я на випадок хвороби, безперервне страхування здоров'я та iншi види

Особливiстю i наявнiсть як довго- так i короткострокових видiв страхування. Страховi виплати можуть здiйснюватись двома способами:

1) безпосередньо страхувальниковi у виглядi повноi суми або ii частки;

2) у виглядi оплати медичнiй установi вартостi лiкування, включаючи плату за перебування в стацiонарi, консультацii фахiвцiв, придбання лiкiв.

3. Страхування життя: змiшане страхування життя, страхування дiтей, страхування пенсiй, весiльне страхування, довiчне страхування. Страховими випадками можуть бути дожиття застрахованого до закiнчення строку дii договору страхування, смерть застрахованого з будь-якоi причини до закiнчення строку дii договору страхування, досягнення застрахованим певного вiку.

1.2. Призначення майновоi галузi страхування полягаi в компенсацii шкоди заподiяноi страхувальнику внаслiдок страхового випадку. Особливiстю цiii галузi i те, що в основу визначення страховоi суми покладено дiйсну вартiсть застрахованих обтАЩiктiв. У разi страхування майна на повну вартiсть, збитки при настаннi страховоi подii вiдшкодовуються в повному обсязi. Розмiр вiдшкодування залежить вiд системи страхового забезпечення, передбаченоi конкретним договором страхування.

Розрiзняють 3 системи страхового забезпечення:

1. Пропорцiйна тАУ передбачаi виплату вiдшкодування в тiй самiй пропорцii до реального збитку, в якiй було застраховане майно.

2. Система першого ризику тАУ передбачаi вiдшкодування збиткiв не бiльше страховоi суми, яка встановлена за бажанням страхувальника в межах повноi вартостi майна. Якщо сума збиткiв виявилась бiльшою за страхову суму, то рiзниця не виплачуiться. Збиток, в межах страховоi суми називаiться першим ризиком (ризик, що вiдшкодовуiться), збиток, що перевищуi страхову суму тАУ другий ризик (не вiдшкодовуiться).

3. Система граничноi вiдповiдальностi використовуiться у випадках, коли страховик маi вiдшкодувати збитки страхувальника, якi обчислено як рiзницю мiж заздалегiдь обумовленою границею i фактичним рiвнем доходiв.

Пiдгалузi майнового страхування:

1. Страхування майна громадян

2. Страхування майна юридичних осiб

1.3. Страхування вiдповiдальностi тАУ економiчне призначення полягаi в тому, щоб захистити майновi iнтереси страхувальника у разi, якщо вiн завдасть шкоди здоровтАЩю, життю або майну 3-i особи. Страхова сума при цьому не встановлюiться. Встановлюiться лише гранична сума вiдшкодування.

Види страхування вiдповiдальностi:

1. Страхування заборгованостi

2. Страхування цивiльноi вiдповiдальностi власникiв засобiв пiдвищеноi небезпеки.

Класифiкацiя за родом небезпек

Пiд родом небезпеки розумiють набiр специфiчних ризикiв, якi супроводжують дiяльнiсть страховика. В загальному планi можна видiлити такi ланки, якi не знаходяться в iiрархiчнiй залежностi:

1. Страхування будiвель, споруд, обладнання, продукцii, сировини, матерiалiв, домашнього майна вiд вогню та iнших стихiйних лих;

2. Страхування врожаю сiльськогосподарських культур вiд засухи та iнших стихiйних лих;

3. Страхування на випадок мору та вимушеного забою худоби;

4. Страхування вiд аварiй, викрадення та iнших небезпек засобiв транспорту.

Класифiкацiя за статусом страховика

Вона використовуiться для забезпечення державного регулювання страховоi дiяльностi, ведення державного реiстру страхових органiзацiй, контролю за страховиком i аналiзу розвитку страхового ринку в iнвестицiйному та територiальному розумiннi.

Класифiкацiя за статусом страхувальника

Вона маi сенс в звтАЩязку з тим, що страхувальники можуть бути як фiзичними так i юридичними особами, майновi iнтереси яких рiзнi. Ця класифiкацiя передбачаi подiл всiх страхових послуг на тi, якi обслуговують iнтереси фiзичних осiб та тi, якi обслуговують iнтереси юридичних осiб.

2.3 ОбовтАЩязкове страхування

ОбовтАЩязкове страхування тАУ форма страхування, що встановлюiться законами Украiни шляхом внесення змiн у Закон Украiни ВлПро страхуванняВ» i ТСрунтуiться на принципах обовтАЩязковостi як для страхувальника, так i для страховика.

Для здiйснення обовтАЩязкового страхування згiдно ст.7 Закону Украiни ВлПро страхуванняВ» Кабiнет Мiнiстрiв Украiни встановлюi порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливi умови лiцензування обов'язкового страхування, розмiри страхових сум та максимальнi розмiри страхових тарифiв або методику актуарних розрахункiв.

Перелiк видiв обовтАЩязкового страхування наведений в ст.7 Закону Украiни ВлПро страхуванняВ».

Для обовтАЩязкових видiв страхування притаманнi такi риси (принципи):

1. Страхування встановлюiться законом, згiдно з яким, страховик зобовтАЩязаний застрахувати вiдповiднi обтАЩiкти, а страхувальник зобовтАЩязаний вносити належну платню.

2. Суцiльне охоплення обовтАЩязковим страхуванням вказаних в законi обтАЩiктiв.

3. Автоматичнiсть розповсюдження обовтАЩязкового страхування на обтАЩiкти вказанi в законi.

4. Дiя обовтАЩязкового страхування вiдбуваiться не залежно вiд внесення страхових платежiв.

5. ОбовтАЩязкове страхування не маi певного строку дii.

6. Нормування страхового забезпечення.

2.4 Добровiльне страхування

Згiдно статтi 6 Закону Украiни ВлПро страхуванняВ»

Добровiльне страхування - це страхування, яке здiйснюiться на основi договору мiж страхувальником i страховиком. Загальнi умови i порядок здiйснення добровiльного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостiйно вiдповiдно до вимог цього Закону. Конкретнi умови страхування визначаються при укладеннi договору страхування вiдповiдно до законодавства.

Добровiльне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалiзацii iнших правовiдносин.

Види добровiльного страхування, на якi видаiться лiцензiя, визначаються згiдно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареiстрованими Уповноваженим органом.

Перелiк видiв добровiльного страхування ст.6 Закону Украiни ВлПро страхуванняВ».

Для добровiльних видiв страхування притаманнi такi риси (принципи):

1. Добровiльне страхування дii на пiдставi закону i на добровiльних засадах.

2. Добровiльна участь у страхуваннi характерна тiльки для страхувальника.

3. Вибiркове охоплення добровiльним страхуванням.

4. Добровiльне страхування завжди обмежене термiном.

5. Добровiльне страхування дii тiльки пiсля сплати разового або перiодичних страхових внескiв.

6. Страхове забезпечення по добровiльному страхуванню залежить вiд бажання страхувальника.

3.Страховiризикиiiхоцiнка

3.1 Ризик та його основнi характеристики

Пiд ризиком розумiють вiрогiднiсть настання подii, котра зумовить прямi або непрямi збитки майновим iнтересам юридичноi або фiзичноi особи.

Основними характеристиками ризику вважають: реальнiсть iснування, вiрогiднiсть настання, непередбачуванiсть часу i мiсця настання та величини заподiяного збитку.

Додатковими характеристиками ризику i його змiннiсть i стадiйнiсть.

3.2 Класифiкацiя ризикiв

Ризики класифiкуються за критерiями:

1) причини: природнi, антропогеннi;

2) обтАЩiкта: майновi, немайновi (особовi);

3) наслiдку: чистi, спекулятивнi;

4) величини: незначнi, малi, середнi, великi, катастрофiчнi; великi i масовi;

5) можливостей настання: потенцiйнi, реальнi, реалiзованi;

6) можливостей iх страхування: тi, що пiдлягають страхуванню (страховi); тi, що не пiдлягають (не страховi);

3.3 Ризик-менеджмент i страхування

Ризик-менеджмент тАУ управлiння ризиками в його найширшому розумiннi. Вiн як система охоплюi три послiдовнi етапи:

1. Аналiз ризику i комплексним етапом, протягом якого передбачаiться:

1) дiагностика або iдентифiкацiя ризикiв тАУ квалiфiкацiя;

2) оцiнювання ризикiв кiлькiсними методами тАУ квантифiкацiя;

3) визначення послiдовностi подальших дiй на пiдставi загальноi оцiнки ризику в данiй конкретнiй ситуацii.

2. Контроль за ризиками маi на метi повне або часткове iх усунення.

Здiйснюiться рiзними способами:

1) уникнення ризику;

2) зменшення (мiнiмiзацiя) ризику;

3) обмеження (локалiзацiя) ризику;

4) розсiювання (подiл) ризику.

Усi наведенi способи контролю над ризиками застосовуються одночасно. Але висуваiться вимога додержувати оптимального спiввiдношення мiж цими способами з погляду iх ефективностi.

3. Фiнансування ризику може здiйснюватись 2-ма способами:

1. Самофiнансуванням (самострахуванням) тАУ самостiйним покриттям збиткiв власними коштами

2. Переданням (трансфер) ризику: пiд фiнансову гарантiю iншого субтАЩiкта господарювання (договiр поруки); професiйним страховикам на пiдставi договору страхування.

Найпоширенiшою формою трансферу ризикiв i передання iх професiйним страховикам, який може вирiвняти iх перерозподiлом мiж багатьма субтАЩiктами. Вирiвнювання ризикiв можна застосовувати лише щодо певноi категорii ризикiв. Це, як правило, чистi ризики, якi вiдповiдають таким критерiям:

1. Критерiй цiлковитоi випадковостi.

2. Критерiй однозначностi.

3. Критерiй, що оцiнюiться у грошових одиницях.

4. Критерiй незалежностi.

5. Критерiй розмiру.

Отже, згiдно iз завданням ризик-менеджменту вiдповiдну дiяльнiсть можна тлумачити як процес вибору оптимальноi з економiчного погляду структури iнструментiв впливу на ризики та iх наслiдки.

4. Страховий ринок

4.1 Загальна характеристика страхового ринку

Страховий ринок тАУ це особливе соцiально-економiчне середовище i сфера економiчних вiдносин, де обтАЩiктом купiвлi-продажу (товаром) i страхова послуга, формуiться попит i пропозицiя на неi.

Основна мета страхового ринку тАУ забезпечення безперервностi процесу суспiльного вiдтворення через продаж специфiчноi фiнансовоi послуги (страховоi гарантii), що здiйснюi матерiальну компенсацiю шкоди (збитку), яка заподiяна майновим iнтересам страхувальникiв у результатi настання подiй, що називаються страховими випадками.

Страховий ринок може бути охарактеризований за територiальним i галузевим принципом.

У територiальному аспектi можна видiлити:

- внутрiшнiй (мiсцевий) страховий ринок тАУ мiсцевий ринок, де i безпосереднiй попит на страховi послуги з боку клiiнтiв, що може бути задоволений конкретними страховиками;

- нацiональний (зовнiшнiй) страховий ринок тАУ той ринок, який перебуваi у межах певноi держави, охоплюi декiлька внутрiшнiх ринкiв i до структури якого належать багато страхових компанiй, котрi дiють як у межах держави, так i за кордоном;

- мiжнародний (свiтовий) страховий ринок тАУ це пропозицiя i попит на страховi послуги у масштабах свiтового спiвтовариства.

За галузевою ознакою видiляють ринки:

- особистого страхування;

- майнового страхування;

- страхування вiдповiдальностi;

- страхування економiчних ризикiв;

- перестрахування.

Метою дiяльностi за умов ринковоi економiки i одержання прибутку. При цьому обтАЩiктивна наявнiсть конкуренцii, економiчною основою якоi i розходження в обсязi витрат рiзних страховикiв на реалiзацiю однаковоi страховоi послуги (ii собiвартостi). Особливiстю цiноутворення у страхуваннi i той факт, що цiна страховоi послуги складаiться з таких компонентiв:

- коштiв, що використовуються для формування страхового фонду для вiдшкодування збиткiв страхувальникiв пiсля настання страхових випадкiв;

- коштiв, що потрiбнi для реалiзацii страховоi послуги;

- коштiв, що формують прибуток страховика.

Для завоювання ринку, забезпечення незалежностi вiд конкурентiв i збiльшення прибутковостi страховоi дiяльностi потрiбне зниження рiвня iндивiдуальноi вартостi страховоi послуги конкретного страховика щодо ii ринковоi вартостi.

4.2 Страхова послуга як продукт страхового ринку

Товаром страхового ринку i страхова послуга.

Страхова послуга тАУ це товар, що його страхова компанiя пропонуi страхувальниковi за певну плату (страхову премiю).

Украiнськi економiсти видiляють двi основнi особливостi страхових продуктiв:

1. Нематерiальнiсть (вiдсутнiсть натурально-речового вмiсту), похiдними вiд якоi i: неоднаковiсть; неподiльнiсть на частини з метою передачi на споживання iншим; неможливiсть зберiгання; вiдсутнiсть переходу прав власностi; складнiсть оцiнки якiсних показникiв.

2. Неналежнiсть страхових послуг до послуг першоi необхiдностi

Страховi послуги, здебiльшого, реалiзуються у такий спосiб:

1. Прямий продаж: в офiсi страховоi компанii; спецiально найманими працiвниками тАУ аквiзиторами; за адресами у довiдниках; поштовими вiдправленнями; по мережi РЖнтернет

2. Продаж за допомогою посередникiв: через агентiв; через брокерiв; через iнших посередникiв (банки, туристичнi агентства тощо)

4.3 Маркетинг в страхуваннi

На пiдставi маркетингових дослiджень страховик обираi варiанти можливих стратегiчних напрямкiв своii дiяльностi. Для аналiзу очiкуваноi ефективностi iх реалiзацii вiн за кожним iз варiантiв формуi свою маркетингову полiтику.

Маркетингова полiтика традицiйно подiляiться на такi основнi види:

- орiiнтована на вибiр потенцiйного страхувальника;

- орiiнтована на окремi види страхування чи групи страхових продуктiв;

- орiiнтована вiдносно конкретних каналiв реалiзацii.

У сферi дiяльностi служби маркетингу доцiльно виокремити такi обтАЩiкти першочерговоi уваги: страхове поле (категорii потенцiйних клiiнтiв страховика та обтАЩiктiв страхування), якiснi показники страхових продуктiв, канали реалiзацii страхових продуктiв, формування споживчого попиту.

4.4 Страховi договори, порядок iх пiдготовки, укладання та виконання

Згiдно роздiлу РЖРЖ ЗУ ВлПро страхуванняВ»

Договiр страхування - це письмова угода мiж страхувальником i страховиком, згiдно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разi настання страхового випадку здiйснити страхову виплату страхувальнику або iншiй особi, визначенiй у договорi страхування страхувальником, на користь якоi укладено договiр страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язуiться сплачувати страховi платежi у визначенi строки та виконувати iншi умови договору.

Страховики, якi здiйснюють страхування життя, зобов'язанi вести персонiфiкований (iндивiдуальний) облiк договорiв страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.

Договори страхування укладаються вiдповiдно до правил страхування.

Договiр страхування повинен мiстити:

1) назву документа;

2) назву та адресу страховика;

3) прiзвище, iм'я, по батьковi або назву страхувальника та застрахованоi особи, iх адреси та дати народження;

4) прiзвище, iм'я, по батьковi, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;

5) зазначення предмета договору страхування;

6) розмiр страховоi суми за договором страхування iншим, нiж договiр страхування життя;

7) розмiр страховоi суми та (або) розмiри страхових виплат за договором страхуванн

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

Автоматизацiя в банкiвськiй сферi

Автоматизована банкiвська система у ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Аккредитивная форма расчётов: сущность, виды и порядок применения