Тенденцii розвитку унiверситету в РДвропейському регiонi

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Нацiональний педагогiчний унiверситет iменi М.П. Драгоманова

Кафедра iсторii освiтнiх систем i технологiй

Магiстерська робота

на тему:

тАЮ Тенденцii розвитку унiверситету в РДвропейському регiонi тАЭ

студента-магiстранта

VI курсу

заочноi форми навчання

спецiальностi

тАЮПедагогiка вищоi школитАЭ

Каплун Наталii Валерiiвни

Науковий керiвник:

Сидорчук Людмила Андрiiвна

канд.пед.наук, доцент

Киiв тАУ 2011

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ. Розвиток вищоi освiти в РДвропейському регiонi

1.1ВаВаВа Аналiз науково-педагогiчноi лiтератури з проблеми дослiдження

1.2ВаВаВа Основнi дефiнiцii магiстерського дослiдження

1.3ВаВаВа Унiверситет як iнтелектуальний осередок

Висновки до РЖ роздiлу

Роздiл РЖРЖ. Розвиток унiверситету в перiод глобалiзацii

2.1 Започаткування сучасного Болонськго процесу тАУ iнтеграцiйноi реформи вищоi освiти на РДвропейському просторi

2.2 Вступ Украiни до Болонського процесу

2.3 Забезпечення якостi освiти тАУ провiдна тенденцiя розвитку сучасноi вищоi освiти

Висновки до РЖРЖ роздiлу

Роздiл РЖРЖРЖ. Компаративний аналiз розвитку вищоi освiти у краiнах Захiдноi РДвропи та Украiни у контекстi болонських реформ

3.1 Спiвставлення вищоi освiти в Украiнi та зарубiжних краiнтАЭ

3.2 Професiйна пiдготовка вчителiв у краiнах Захiдноi РДвропи: рiзноманiтнiсть i спiльнiсть

Висновки до РЖРЖРЖ роздiлу

Висновки

Список використаноi лiтература

Список скорочень

ВНЗ тАУ вищi навчальнi заклади

БП тАУ Болонський процес

ТАСРЖС (Tacis Programme) тАУ програма РДвропейського Союзу на допомогу новим незалежним державам Схiдноi РДвропи i Центральноi Азii (колишнi республiки Радянського Союзу, крiм краiн Балтii) в перехiдний период

ОЕСД тАУ Мiжнародна Стандартна Класифiкацiя Освiти

ОЕСР тАУ Органiзацiя з економiчноi спiвпрацi i розвитку

Вступ

Актуальнiсть дослiдження. Наприкiнцi ХХ тАУ на початку ХХРЖ ст. у кожнiй краiнi РДвропи й свiту йдуть пошуки шляхiв покращення якостi вищоi освiти у вiдповiдностi з новими соцiально-економiчними потребами й очiкуваннями суспiльства.

Однiiю з найважливiших сфер розвитку iвроiнтеграцii i сфера вищоi освiти, де вона набула форм Болонського процесу. На сьогоднi 46 iвропейських краiн, включно з Украiною, i його учасниками. Крiм того, значна кiлькiсть мiжнародних органiзацii пiдтримують iдеi процесу та сприяють його реалiзацii. Болонський процес (БП) - це процес iвропейських реформ, що спрямований на створення спiльноi сфери iвропейськоi вищоi освiти до 2010 року. Болонський процес офiцiйно розпочався у 1999 роцi з пiдписання Болонськоi декларацii. Передумовою ii створення стало пiдписання Великоi Хартii iвропейських унiверситетiв.

Кiнець ХХ тАУ початок ХХРЖ столiття вiдзначений в Украiнi прискоренням розвитку сектору вищоi освiти: кiлькiсть студентiв наблизилася до показникiв провiдних краiн Захiдноi РДвропи тАУ Нiмеччини, Великобританii, Францii та РЖталii; значно зросла кiлькiсть молодi, яка пiсля закiнчення середньоi школи вступаi до вищих навчальних закладiв (ВНЗ); вектор державноi освiтньоi полiтики спрямовано на формування розвиненоi i самодостатньоi людини, професiонала i особистостi.

На практицi це означаi, що заплановано пiдвищувати освiтнiй рiвень суспiльства, забезпечувати високу якiсть освiти та професiйну мобiльнiсть випускникiв ВНЗ на ринку працi. Вiдповiдно до Нацiональноi доктрини розвитку освiти в Украiнi в ХХРЖ столiттi такi завдання реалiзуються в умовах значноi iнтенсифiкацii iвропейських iнтеграцiйних процесiв.

Один з найважливiших крокiв у цьому напрямi тАУ пiдписання у 1999 р. членами РДС та iншими державами Болонськоi декларацii про утворення РДвропейського простору вищоi освiти. Цим був розпочатий тАЬБолонський процестАЭ прискореного розвитку унiверситетського рiвня вищоi освiти i створення сприятливих умов для освiтньо-наукових обмiнiв i спiвпрацi у фундаментальних i прикладних дослiдженнях.

У звтАЩязку зi вступом 19 травня 2005 року Украiни до Болонського процесу вiтчизняна вища школа розвиваiться з урахуванням його вимог i рекомендацiй. Це створюi широке поле дiяльностi для педагогiв-науковцiв Украiни, оскiльки вказаний освiтньо-iнтеграцiйний процес маi забезпечуватися з теоретичного i практичного поглядiв. Вищевикладене даi пiдставу стверджувати тАУ вивчення iвропейськоi й нацiональноi вищоi освiти пiд кутом зору iнтенсифiкацii Болонського процесу i актуальним i зумовлене нагальними потребами часу.

Протягом останнiх рокiв зтАЩявляються дисертацii з педагогiки, якi стосуються лише однiii зi складових Болонського процесу тАУ запровадження модульно тАУ рейтинговоi i кредитно тАУ модульноi системи органiзацii навчального процесу у вищу освiту Украiни (О.О.Безносюк, Л.РЖ.Костельна, Н.РЖ. Шиян, Т.Д.Мишковська, В.О.Зiнкевичус, Л.М.Романишина, РЖ.М.Романюк та iн). НавчальнотАУметодична лiтература (В.П.Андрущенко, В.Г.Кремень, Р.М.Вернидуб, А.П.Кудiн, В.С.Журавський, М.З.Згуровський, М.Ф.Степко, Б.В.Клименко, Л.Л.Товажнянський, С.М.Гончаров, Д.В.Табачник, РЖ.В.Мороз, О.Г.Ярошенко), окремi статтi i виступи науковцiв (А.А.Сбруiвоi, А.В.Пiдаiва, В.Г.Передерiя та iн.) мiстять детальну iнформацiю про основнi етапи та цiлi Болонського процесу, але все ще вiдсутнi системнi дослiдження прихованих i дуже важливих тенденцiй розвитку iвропейськоi освiти, одним iз проявiв яких i спроба створення iвропейського простору вищоi освiти i науки.

Отже, недостатня вивченiсть в Украiнi новiтнiх тенденцiй розвитку вищоi школи iвропейських краiн стала поштовхом для здiйснення магiстерського дослiдження на тему тАЬТенденцii розвитку унiверситету в РДвропейському регiонiтАЭ.

ОбтАЩiкт: РДвропейський регiон вищоi освiти

Предмет: Аналiз розвитку унiверситету в РДвропейському регiонi

Мета: Проаналiзувати розвиток унiверситетськоi освiти в РДвропейському регiонi в межах Болонського процесу, обТСрунтувати його сучаснi та перспективнi тенденцii розвитку.

Завдання:

1. Проаналiзувати науково-педагогiчну лiтературу з проблеми дослiдження та основнi дефiнiцii магiстерського дослiдження;

2. Визначити тенденцii розвитку унiверситету в РДвропейському регiонi, обТСрунтувати процес становлення болонських реформу ВНЗ, визначити iх значення;

3. Зробити компаративний аналiз розвитку ВО в краiнах Захiдноi РДвропи та Украiни у контекстi болонських реформ.

Методи дослiдження: структурно-порiвняльний аналiз наукових та документальних джерел (з метою зiставлення даних з дослiджуваноi проблематики), хронологiчно-системний та проблемнотАУпошуковi методи (для дослiдження еволюцii цiлей, обТСрунтування тенденцiй розвитку Болонського процесу), ретроспективний логiко-системний аналiз (для дослiдження iсторико-термiнологiчних аспектiв проблеми тАЬякiсть освiтитАЭ), кiлькiсний (для дослiдження кiлькiсних характеристик середньоi i вищоi освiти Украiни та захiдноiвропейських краiн).

Наукова новизнароботи полягаi в тому, що:

- вперше проаналiзовано звтАЩязок проблеми забезпечення якостi вищоi освiти з явищами пiдвищення ролi i поширення демократичних засад органiзацii соцiуму i перетворення вищоi освiти з елiтарноi в загальну;

- набув подальшого розвитку аналiз розвитку вищоi освiти краiн-iнiцiаторiв Болонського процесу. Вперше вивчена можлива роль тенденцii професiоналiзацii вищоi освiти як фактору розширення Болонського процесу на систему вищих професiйних закладiв освiти;

- здiйснений порiвняльний аналiз вiдповiдностi кiлькiсних i структурних характеристик вищих рiвнiв системи освiти до iвропейських стандартiв i вимог Болонського процесу.

Теоретичне значення дослiдженняполягаi в обТСрунтуваннi висновкiв щодо вiдповiдностi нацiональноi освiти рiвню iвропейських стандартiв середньоi i вищоi школи та вимогам Болонського процесу, стосовно якостi вiтчизняних атестатiв i дипломiв в iвропейському вимiрi.

Практичне значення: положення та результати магiстерськоi роботи можуть бути використанi в подальших наукових дослiдженнях з порiвняльноi педагогiки, при розробленнi навчального курсу тАЭВища освiта Украiни та Болонський процестАЭ, спецкурсiв та спецсемiнарiв з питань модернiзацii вищоi освiти Украiни в контекстi Болонського процесу, при написаннi пiдручникiв та навчальних посiбникiв.

Структура магiстерськоi роботи. Дослiдження складаiться зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв до роздiлiв, загальних висновкiв, списку використаних джерел тАУ 114.

Роздiл РЖ. Розвиток вищоi освiти в РДвропейському регiонi

1.1 Аналiз науково-педагогiчноi лiтератури з проблеми дослiдження

РДвропейський процес, завдяки його особливим досягненням упродовж останнiх декiлькох рокiв, стаi бiльш вiдчутною та значущою реалiiю для РДС i його громадян. Перспективи розширення разом з поглибленням вiдносин з iншими iвропейськими державами надають цiй реалii ще ширших вимiрiв. Водночас ми i свiдками дедалi бiльшого усвiдомлення полiтиками та науковцями, а також громадськiстю, потреби у побудовi бiльш всеохоплюючоi та спрямованоi у майбутнi РДвропи, зокрема на основi використання i змiцнення ii iнтелектуального, культурного, соцiального, наукового та технологiчного потенцiалу.

Аналiзуючи динамiку науковоi та суспiльноi думки щодо основних тенденцiй розвитку iвропейськоi вищоi освiти, слiд вiдмiтити дослiдження вiтчизняних вчених А.Алексюка, А.Лiгоцького, В.Зубка, К.Корсака, В.Козакова, С.Романовоi, Н. Бiдюк, О.Матвiiнко, вагомi розробки А.Сбруiвоi, Г.Артемчука, Т.Фiнiкова, О.Навроцького, О.Сидоренка, В.Шейко, Б.Головка, РЖ.Шемприх, РЖ.Фегерлина i Б.Шестедт [60;98;52; 53; 54;9;65;106;7;104]. Сучаснi питання розвитку вищоi освiти продовжують розробляти украiнськi та зарубiжнi компаративiсти тАУ Р.Бiланова, Н.Воскресенська, Г.РДгоров, О.Михайличенко, В.Проннiков, РЖ.Тараненко, О.Третяк, Т.Дай, Т.Кайго, А.Келлi, К.Лайсвуд, Д.Лоутон, Т.Моу, С.Парсонс, Д.Харгривз, Дж.Чаб та iншi вченi [12;13;16;18;17].

Розвиток освiтнiх систем зумовлений внутрiшнiми чинниками, нацiональними традицiями, факторами iсторичного та економiчного розвитку окремих краiн i зовнiшнiми чинниками, що повтАЩязуються зi свiтовою спiльноти взагалi. Як зазначаi Л.Пуховська, тАЭ..за наявностi спiльних тенденцiй в усвiдомленнi значення освiти в рiзних краiнах виявляються своi нацiональнi традицii. Французьке суспiльство, наприклад, традицiйно прихильне до iнтелектуалiзацii освiти як фундаменту культури людини. У США, навпаки, значення освiти розглядаiться через призму прагматизмутАЭ [79, 8]. Далi зауважуi, що i рацiональним висновок зарубiжних дослiдникiв Б.Холмса i М.Маклiна про наявнiсть чотирьох традицiй, якi покладенi в основу розумiння змiсту освiти в рiзних iвропейських краiнах. Енциклопедизм базуiться на уявленнi, що змiст освiти повинен включати всi людськi знання (Францiя). Екзистенцiалiзм закладаi в основу змiсту освiти сiм лiберальних мистецтв- увадривiум: музику, астрономiю, геометрiю, арифметику, i тривiум: граматику, риторику, фiлософiю або логiку (Англiя). Полiтехнiзм поiднуi енциклопедичну орiiнтацiю з акцентом на звтАЩязки мiж освiтою i продуктивним життям с суспiльства (краiни Схiдноi РДвропи). Прагматизм концентруiться на знаннях, якi необхiднi молодiй людинi для вирiшення реальних життiвих проблем у демократичному суспiльствi (США).

У ходi розвитку систем вищоi освiти пiд вливом викладених вище чинникiв окреслився ряд провiдних тенденцiй розвитку освiти.

У програмному документi ЮНЕСКО тАЮРеформа i розвиток вищоi освiтитАЭ визначено три основнi тенденцii, спiльнi для систем i навчальних закладiв всього свiту: кiлькiсне зростання контингенту студентiв та збережiення нерiвностi на мiждержавному та мiжрегiональному рiвнi стосовно доступу до освiти; диверсифiкацiя iнституцiональних структур i форм освiти; фiнансовi труднощi у дiяльностi закладiв освiти [80].

На сучасному етапi розвитку суспiльства вченi пропонують три складовi, якi визначають роль i функцii вищоi освiти, новi пiдходи до розвтАЩязання ii проблем на мiсцевому, нацiональному та на мiжнародному рiвнях. Це тАУ вiдповiднiсть освiти вимогам сучасностi; зростання якостi освiти; iнтернацiоналiзацiя вищоi освiти [9]. Друга посiдаi центральне мiсце у дисертацiйному дослiдженнi.

Перш за все, вивчення дослiджуваноi проблеми потребуi визначення ii понятiйного апарату. Проф. Н. Абашкiна, дослiджуючи проблеми розвитку професiйноi освiти у Нiмеччинi, порушуi питання розробки iнструментарiю пiзнання - виявлення принципiв i закономiрностей успiшного розвитку i функцiонування освiтньоi системи. Оскiльки однiiю з найважливiших функцiй порiвняльних педагогiчних дослiджень i прогностична, а механiзмом реалiзацii цiii прогностичноi функцii стаi виявлення принципiв та законiв явища, що дослiджуiться, то лише знання закону явища, даi можливiсть ймовiрно передбачити хiд процесу. Знання закономiрностi процесу допомагаi виявити стiйку тенденцiю або спрямованiсть у змiнах системи, а встановлення принципiв розглядаiться як вираження необхiдностi або закону явища. У логiчному смислi принцип (вiд лат. principium тАУ початок, основа) визначаiться як центральне поняття, основа системи, що становить узагальнення i поширення певного положення на всi явища тiii галузi, з якоi даний принцип абстрагований. Таким чином, на основi виявлення принципiв i закономiрностей розвитку освiтньоi системи можна перебудувати вiтчизняну систему освiти вiдповiдно до свiтових прогресивних тенденцiй [1].

Пiд тенденцiями розвитку освiти розумiють напрями ii еволюцii, що зумовлюються впливом як зовнiшнiх, так i внутрiшнiх чинникiв.

У порiвняльнiй педагогiцi акцентовано теоретико-методологiчнi апекти дослiджуваноi проблеми [62;79;106]. ЗтАЩясування феноменологii, генезису, функцiй, компонентного складу i структури, типологii освiти, дало можливiсть вченим створити необхiдну теоретичну базу для визначення освiтнiх тенденцiй, сформулювати та системно подати основнi тенденцii подальшоi еволюцii освiтньоi сфери, встановити ii багатовимiрний екстенсивно тАУ iнтенсивний, кiлькiсно тАУ якiсний характер розвитку, зростання значення для суспiльства й окремих ii iндивiдiв. Теоретичне обТСрунтування тенденцiй базуiться на тому, що розвиток освiтньоi системи здiйснюiться у напрямах, якi забезпечують полiпшення виконання нею своiх функцiй. тАЮАдже згiдно з теорiiю функцiональних систем останнi йдуть на будь тАУ якi удосконалення, перебудови, збурення заради реалiзацii свого призначення. Тому тенденцii освiти щонайперше обумовлюються ii функцiями, реалiзацiя яких може мати сприятливi або несприятливi зовнiшнi социально-культурнi умовитАЭ [62, 70].

Питання про виявлення тенденцiй в освiтнiй сферi стаi дедалi актуальнiшим. У докторських дисертацiях В. Глузмана, В. Лугового, Л. Пуховськоi проаналiзовано та узагальнено загальнопланетарнi та специфiчно-регiональнi тенденцii розвитку педагогiчноi освiти (стосуються i Захiдноi РДвропи), глобальнi тенденцii (мегатенденцii) та пiдпорядкованi ним субтенденцii, якi в свою чергу подiляються на сукупностi ще менш загальних тенденцiй. Така iiрархiя понять ТСрунтуiться на системному вивченнi освiти.

Знання тенденцiй в освiтi даi основу для ii прогнозування i доцiльного оновлення, пiдвищення рiвня цiлiсностi, системного управлiння нею, подолання емпiризму в педагогiчнiй науцi i практицi. Адже тАЮ у розбудовi нацiональноi освiтньоi системи в Украiнi необхiднi науково вивiренi пiдходи, позицii, що визначали б сутнiсть i стратегiчнi напрями реалiзацii поставленого завданнятАЭ [62]. У звтАЩязку iз цим роль прогнозування безперервно зростаi, оскiльки воно тАЮстановить якiсно новий механiзм самозбереження людства, нову форму випереджаючого вiдображеннятАЭ [62, 163 ]. Отже, тенденцii мають проективний характер. Вони визначають напрям розвитку освiти не тiльки в зазначений перiод ( кiнець ХХ тАУ початок ХХРЖ ст.), але окреслюють подальшi перспективи.

На думку В. РЖ. Лугового, часто дослiдники при спробi встановити освiтнi тенденцii спираються на емпiричнi спостереження i представляють тенденцii еклектично тАУ безсистемно, майже не обТСрунтовуючи iх теоретично. Крiм того, у вiтчизнянiй науковiй лiтературi, на вiдмiну вiд зарубiжноi, за тенденцii розвитку часто видаiться динамiка будь-яких процесiв, навiть тих, що ведуть до руйнування й розпаду освiтньоi системи. Наприклад, як проникливий, але iнтуiтивно-емпiричний характеризуi вчений аналiз освiтнiх тенденцiй Захiдноi РДвропи, здiйснений РЖ.Фегерлиндом i Б.Шестедт [62]. Автори розглядають тенденцii окремо для обовтАЩязковоi i середньоi освiти, професiйного навчання, вищоi школи та освiти дорослих. Так, обовтАЩязкова освiта, на iх погляд, тАЮскорiше збереже своi панiвне становище щодо альтернативноi, але iй доведеться зберiгти свою якiстьтАЭ. Визнаiться, що 9- рiчна обовтАЩязкова освiта i недостатньою для пiдготовки до дорослого життя i трудовоi дiяльностi, тому все бiльше iвропейських краiн передбачаi продовження освiти пiсля завершення обовтАЩязковоi. Остання повинна забезпечити центральний масив знань та прищепити базовi навички для безперервноi освiти. Причому тАЮтенденцiя у Захiднiй РДвропi до професiоналiзацii навчання у старших класах середньоi школи суперечить загальнiй тенденцii у США та Японii.тАЭ Стосовно вищоi школи вони фiксують подолання межi тАЮ мiж елiтарною i масовою вищою освiтоютАЭ, а також тенденцiю тАЮдо злиття навчальних закладiв, що не мали повного статусу вузiвтАЭ. Далi у роботi акцентуiться урiзноманiтнення iндивiдуальних вимог до освiти, зростання iнтересу до ii якостi, подальший розвиток тАЮбагатокультурного характеру освiтитАЭ з акцентом на iднаннi при збереженнi рiзноманiтностi. Вiдмiчаiться загальна тенденцiя до тАЮдецентралiзацii освiтнiх системтАЭ з паралельним процесом тАЮцентралiзацii прийняття рiшень вiдносно норм та оцiнки результатiвтАЭ, а також тАЮрозширення числа учасникiв оцiночного процесутАЭ.

Аналiзуючи сьогодення, науковцi вказують рiзну кiлькiсть явищ, тенденцiй, змiн та iнновацiй, якi вiдбуваються на планетi. До головних тенденцiй оновлення змiсту вищоi освiти вiдносять ii гуманiзацiю та гуманiтаризацiю.

У доповiдi мiнiстра на пiдсумковiй колегii Мiнiстерства i науки (27 лютого 2004 р., м.Одеса) акцентовано загальноцивiлiзацiйнi тенденцii розвитку освiти ХХРЖ столiття: зближення нацiй, народiв, держав через створення спiльного економiчного, iнформацiйного, а зважаючи на вимоги Болонського процесу, й освiтнього простору РДвропи; перехiд людства вiд iндустрiальних до науково-iнформацiйних технологiй i формування суспiльства знань. Цi та iншi тенденцii висувають як прiоритетнi освiту i науку тАУ сфери, що забезпечують розвиток людини i суспiльства.

А.А.Сбруiва, аналiзуючи тенденцii сучасноi вищоi освiти, одночасно вказуi на протирiччя, якi виникають в освiтнiх системах: мiж глобальними i локальними проблемами, мiж традицiями i модернiзмом, мiж конкуренцiiю у досягненнi успiхiв i прагненням до рiвностi можливостей в освiтнiй сферi тощо [ 85].

Порiвняльний аналiз рiзних джерел [60;98;52;54;9;100;4;106;7;104] дозволяi виявити загальнi для iвропейського регiону вищоi освiти тенденцii та iх специфiчнi прояви:

1. Демократизацiя суспiльства зумовила доступнiсть вищоi освiти та збiльшення кiлькостi студентiв. Данi ЮНЕСКО свiдчать: щороку додаiться приблизно 2 млн. нових студентiв. Цей процес властивий не тiльки краiнам третього свiту, де ранiше система вищоi освiти взагалi не iснувала, тому ii постiйне розширення i цiлковито природним явищем, а й розвиненим краiнам. В останнiх населення зростаi повiльно, тому кiлькiсне розширення студентських контингентiв маi лише одну причину тАУ збiльшення молодi й активного населення, охопленого всiма видами сучасноi третинноi освiти тАУ класичноi i професiоналiзованоi, унiверситетськоi i не унiверситетськоi, коротко- i довготермiновоi, денноi i дистанцiйноi (з максимально високим рiвнем тАЮзаочностiтАЭ), традицiйноi та вiртуальноi (заснованоi на цифрових iнформацiйних засобах й комптАЩютерному моделюваннi). За сучасними статистичними даними, кiлькiсть студентiв денноi форми навчання у свiтi перевищила 84 млн. осiб.

2. Паралельно до цiii тенденцii вiдбуваiться спорiднене i подiбне явище подовження тривалостi набування людиною знань, умiнь i навичок. Для частини професiй вже майже лiквiдовано вiдмiни мiж роботою i навчанням. Як вiдомо, у наш час перiод подвоiння накопиченоi людством кiлькостi знань складаi приблизно 8 - 10 рокiв. Проте для окремих галузей знань тАУмiкроелектронiки, генноi iнженерii та iн. тАУ темп подвоiння складаi вже мiсяцi, що вимагаi вiд працiвникiв у цих сферах безперервного навчання. Наслiдком цього стало формування у iвропейських краiнах частин системи тАЮнавчання впродовж всього життятАЭ тАУ пожиттiвого i практично безперервного набуття нових знань, вмiнь i навичок. Саме це стало однiiю з головних передумов стiйкого прогресу нацiй, високоi якостi життя й успiхiв на вiдкритому свiтовому ринку товарiв i послуг.

3. Науково тАУ технiчний прогрес i головною причиною тенденцii ускладнення структури вищоi освiти, урiзноманiтнення системи закладiв, закриття одних профiлiв i вiдкриття iнших, постiйного оновлення навчальних планiв i прогам, модернiзацii засобiв i методiв навчання. Перетворення елiтарноi вищоi освiти на масову зумовив ii комерцiалiзацiю.

4. В iндустрiальному суспiльствi домiнували заклади унiверситетського рiвня, в яких поiднувалися навчальний процес з науковим. В умовах високоелiтарноi вищоi освiти бiльшiсть випускникiв готувалася чи безпосередньо до науково-конструкторськоi роботи, чи до iнших занять, де були важливими вмiння аналiзувати i вирiшувати проблеми на основi саме наукових методiв. Рух до суспiльства знань зумовив нагальну потребу у вищiй освiтi i для тих фахiв, якi не повтАЩязанi з науковими дослiдженнями. Це стало безпосередньою причиною появи вищоi професiйноi освiти. Одночасно ВНЗ стали корисними суспiльству не лише тим, що навчали молодь. Це явище можна назвати тАЬтенденцiiю розширення завдань закладiв вищоi освiти поза традицiйний для них обов'язоктАЭ.

5. РЖнтенсифiкуiться явище створення нетрадицiйних вищих навчальних закладiв, дiяльнiсть яких спираiться на електронно-цифрове представлення, накопичення i передачу iнформацii. Поява великоi кiлькостi супутникiв звтАЩязку зумовила перетворення РЖнтернету на перспективний засiб дистанцiйного навчання й основу дiяльностi так званих тАЬвiртуальних ВНЗтАЭ. Попри вiдсутнiсть стiн, вони i справжнiми центрами надання освiтнiх послуг особам, якi потребують знань i намагаються пiдвищити свою квалiфiкацiю, але перебувають далеко вiд унiверситетських мiст з iх ВНЗ, великими бiблiотеками, лекторiями та iншими засобами для забезпечення традицiйних варiантiв навчання.

6. Нове iнформацiйне оточення (РЖнтернет, супутникове телебачення та iн.) значно ускладнюi умови працi викладачiв вищоi школи, зокрема, й ставить перед ними новi вимоги щодо професiйноi компетентностi та майстерностi. Збiльшення вiдсотка осiб з вищою освiтою загострюi конкуренцiю за робочi мiсця, а явища демократизацii й децентралiзацii сприяють зниженню обсягу державних замовлень на кадри. У розвинених краiнах свiту державний сектор зайнятостi давно поступився обсягом приватному.

7. Одна з ознак сьогодення тАУ народження тАЬiнновацiйноi економiкитАЭ, для якоi характерно використання високих технологiй не як допомiжного засобу отримання прибуткiв у якомусь секторi виробництва, а як головного i незамiнного засобу прогресу всiii економiки в умовах глобалiзацii, появи вiдкритого свiтового ринку i загострення конкуренцii на ньому.

Розрив мiж промисловiстю й класичними унiверситетами швидко зникаi. ВНЗ i промисловцi створюють об'iднанi науково-виробничi структури з метою iнтенсифiкацii фундаментальних i прикладних дослiджень, лiквiдацii традицiйних перешкод на шляху прискореного впровадження iх результатiв у виробництво. Все частiше фiрми, якi дбають про свiй розвиток, створюють за власнi кошти пiдроздiли для навчання i пiдвищення квалiфiкацii персоналу, якi iнодi називають тАЮпiдприiмницькимитАЭ ВНЗ.

8. Перетворення вищоi освiти з елiтарноi на загальну змiнюi й засади управлiння. Така освiта бiльше не може бути монополiiю урядiв, а державного бюджету бракуi на ii потреби. Тому в управлiннi вищоi освiти посилюються демократичнi тенденцii. Вiдбуваiться децентралiзацiя; перерозподiл повноважень всерединi державних адмiнiстративних структур, зокрема, вони вiдмовляються вiд iнспекторсько-наглядових функцiй i переходять до стратегiчно-координацiйних; розширюiться автономiя закладiв. В умовах швидкого старiння населення i збiльшення витрат на соцiальний захист громадян вiдбуваiться вiдносне скорочення призначеноi для освiти частини державного бюджету й iнтенсифiкуiться необхiднiсть залучення нетрадицiйних джерел ii фiнансування тощо.

9. Перетворення вищоi освiти з елiтарноi на загальну по-новому ставить питання забезпечення якостi освiти. Повиннi iстотно вдосконалитися системи монiторингу i забезпечення якостi вищоi освiти, оскiльки вимога вiльного вступу та збiльшення вiдсотка молодi вiком 18-23 рокiв, що навчаiться у ВНЗ, нерозривно повтАЩязана зi зниженням якостi знань абiтурiiнтiв. У ВНЗ опиняються i найменш здiбнi абiтурiiнти, що ускладнюi завдання викладачiв тАУ вивести подiбний контингент на високий рiвень виробничих компетентностей.

10. Украiна, як i iншi краiни СНД, не подолала проблему вiдтоку високоосвiченоi молодi за кордон, у розвиненi краiни, де вищий рiвень життя i кращi умови для професiйного зростання. Частково втрати молодих науковцiв i виявом бiльш широкоi тенденцii: зростання мобiльностi учнiв, студентiв, учителiв, викладачiв, науковцiв, нарештi, робочоi сили високоi квалiфiкацii в умовах глобалiзацii економiчного життя i зниження бар'iрiв мiж краiнами.

11. Змiнюiться ставлення до навчання за кордоном. Ранiше воно найчастiше було державним вiдрядженням як свiдчення дружби двох краiн чи досягнення iнших полiтичних цiлей. Нинi навчання у зарубiжних ВНЗ стало засобом досягнення насамперед особистих цiлей, у першу чергу тАУ вивчення iноземноi мови, у другу тАУ знаходження мiсця працi.

Мiждержавнi програми обмiну викладачами, студентами, проведення мiжнародних дослiджень сприяi розвитку iдиноi полiтики мiждержавного спiвробiтництва.

Уже сформований свiтовий ринок освiтнiх послуг, значно загострилася конкуренцiя рiзних краiн за студентiв-iноземцiв. Свiтова органiзацiя з торгiвлi намагаiться прилучити освiту до сфери свого впливу як одну з безлiчi видiв послуг. Проте перехiд людства до стiйкого розвитку можливий лише за умови формування в усiх громадян новоi моралi, вищоi цивiлiзованостi та вiдповiдальностi, перетворення освiтньо-наукового комплексу на головне знаряддя розвитку економiки.

12. У минулому студенти-iноземцi були досить рiдкiсним явищем, тому ВНЗ мали час i можливостi для iндивiдуального аналiзу кожного запиту. Розширення мобiльностi якiсно змiнюi ситуацiю, оскiльки певнi ВНЗ напередоднi навчального року можуть отримати одночасно сотнi запитiв вiд абiтурiiнтiв з багатьох краiн. У таких умовах Великобританiя посилила роботу так званоi тАЬБританськоi радитАЭ як засобу попереднього вiдбору претендентiв на навчання у метрополii, у краiнах, в яких розташованi вiддiлення цiii ради. Дii така рада i в Украiнi, надаючи консультацiйнi послуги та полегшуючи украiнським учням i студентам шлях до Великобританii.

Отже, збiльшення мiждержавних потокiв студентiв i зникнення кордонiв та iнших бартАЩiрiв для руху з метою пошукiв мiсця працi дипломованих осiб ускладнюi проблему порiвняння перiодiв навчання, оцiнювання i взаiмовизнання дипломiв. Для РДвропи ця проблема стала настiльки актуальною, що однiiю з головних цiлей Болонського процесу проголошено лiквiдацiю перешкод в оцiнюваннi, порiвнюваннi i визнаннi дипломiв.

13. В умовах перетворення вищоi освiти на обовтАЩязковий елемент соцiалiзацii всiii молодi незмiрно зростаi роль приватних та iнших недержавних ВНЗ. В Украiнi недержавний сектор вищоi освiти постiйно розширюiться, надаючи освiтнi послуги найбiльш платоспроможнiй частинi кандидатiв у студенти. Приватнi заклади особливо важливi для нацiональних меншин, бiзнесменiв, промисловцiв, що слiд вважати одним з наслiдкiв демократизацii суспiльства i освiти. Лише розпад СРСР, крах iдеi побудови комунiзму й поширення цих iдей на весь свiт зумовив появу в Украiнi не лише орiiнтованих на економiчнi та бiзнесовi професii приватнi ВНЗ, але й теологiчних ВНЗ РЖРЖРЖ -РЖV рiвнiв акредитацii, Соломонового унiверситету та iн.

Отже, вищевикладене даi пiдставу видiлити такi загальнi для iвропейського регiону тенденцii розвитку вищоi освiти: перетворення елiтарноi вищоi освiти на загальну, кiлькiсне зростання контингенту студентiв та iх мобiльностi, подовження тривалостi обовтАЩязковоi освiти, ускладнення структури вищоi освiти та урiзноманiтнення мережi ВНЗ, збiльшення та зростання ролi сектору недержавноi вищоi освiти, професiоналiзацiя вищоi освiти, удосконалення системи управлiння вищою освiтою, забезпечення ii якостi, розробка механiзмiв iнтеграцiйноi полiтики в галузi вищоi освiти.

В Украiнi порiвняльно-педагогiчнi дослiдження розвивалися повiльно, а в педагогiчнiй пресi вiдзначалося задоволення якiстю нацiональноi освiти. Цьому сприяла та обставина, що учнi Украiни не були обтАЩiктом мiжнародного тестування, тому бракувало обтАЩiктивних й неупереджених даних про стан системи освiти й рiвень якостi навчального процесу у порiвняннi з тим, що вiдбувалося в розвинених iвропейських краiнах. Працi, в яких фiгурували б якiснi аспекти дiяльностi всiii системи освiти, а не проблеми формування суспiльно бажаних рис у дiтей i молодi в школах i вищих навчальних закладах, були в Украiнi до другоi половини 1990-х рокiв досить рiдкiсними [61;83;84 ].

Провiднi науковцi Украiни РЖ.А. Зязюн, В.П Андрущенко, В.Г. Кремень, О.В Сухомлинська, О.Я. Савченко, Н.Г. Ничкало, П.М. Таланчук, М.З. Згуровський, В.РЖ. Луговий порушили в кiлькiсному та якiсному аспектах проблему спiльного розвитку комплексу тАЬсуспiльство i освiтатАЭ лише наприкiнцi 1990-х рокiв [ 32;41;58;61;5;24;32;39; ].

Подiбне спостерiгаiмо i в розвитку порiвняльноi педагогiки. У першi роки незалежностi Украiни публiкацii порiвняльно-педагогiчного плану зустрiчалися рiдко i стосувалися окремих краiн [42] чи загальних питань педагогiки [72]. Поява часописiв тАЬШлях освiтитАЭ, тАЬОсвiта i управлiннятАЭ та iнших поширила iнформацiо про стан i перспективи розвитку систем освiти розвинених краiн свiту [ 53; 75;99 ].

Сприяв розвитку в Украiнi порiвняльноi педагогiки Мiжнародний фонд тАЬВiдродженнятАЭ на чолi з Дж.Соросом. На наш погляд, його уявлення про особливостi сучасного суспiльно-економiчного розвитку заслуговують на увагу освiтян та iнших науковцiв в Украiнi, у першу чергу, пiд час пошуку стратегiй модернiзацii освiти [ 92 ].

Велике значення мало поширення на Украiнi освiтнiх програм РДвропейського Союзу, у першу чергу тАУ програми ТАСРЖС, серед завдань якоi була пiдтримка якiсних змiн у секторi гуманiтарноi освiти в бiльшостi екс-соцiалiстичних краiн, вивчення, з можливим упровадженням в Украiнi, досвiду демократичних держав щодо забезпечення вiдкритостi вищоi освiти та ii прийнятноi якостi та iн. РЖнколи серед результатiв проектiв, фiнансованих Заходом, знаходимо науковi працi монографiчного, аналiтично-описового плану, якi стосуються забезпечення якостi вищоi освiти тАУ тестування, акредитацii вищих навчальних закладiв i програм [15].

Внаслiдок втiлення одного з проектiв програми ТАСРЖС у 1995-1996 роках, у якому взяли участь ВНЗ Донецька, вперше за роки незалежностi зтАЩявилася монографiя стосовно оцiнки якостi освiтньоi дiяльностi ВНЗ. У нiй розглянуто органiзацiю i дiяльнiсть системи управлiння якiстю освiти у вищому навчальному закладi на основi нацiонального стандарту i врахування зарубiжного досвiду. Наведено огляд акредитацiйних систем у рiзних краiнах з рiзних регiонiв свiту, подано рекомендацii щодо оцiнки якостi для впровадження у нацiональну практику вищоi освiти.

Ця книга потребуi детального вивчення i обговорення. Прикладом i схема тАЮУправлiння вищою освiтою на державному рiвнiтАЭ.

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi