Покращення системи мотивацii у митних органах з використанням iнновацiйного пiдходу

Змiст

Вступ

1 Теоретичнi основи iнновацiйноi дiяльностi

1.1 Сутнiсть та складовi iнновацiйноi дiяльностi

1.2 Методи iнновацiйноi дiяльностi

2 Аналiз iнновацiйних механiзмiв у митнiй системi

2.1 Аналiз iнновацiйних технологiй в митнiй системi

2.2 Система мотивацii у митних органах та ii недолiки

3 Розробка пропозицiй iз покращення системи мотивацii у митних органах з використанням iнновацiйного пiдходу

3.1 Органiзацiя системи мотивацii в митних органах

3.2 Органiзацiйна ефективнiсть розроблених заходiв

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальнiсть теми курсовоi роботи та стан науковоi розробки проблеми. РЖнновацiйний менеджмент тАФ це сукупнiсть визначених органiзацiйно-економiчних методiв i форм управлiння всiма стадiями i видами iнновацiйних процесiв пiдприiмств i об'iднань з максимальною ефективнiстю. Innovation (англ.) тАУ утворено з двох слiв тАФ латинського "новацiя" (новизна, нововведення) i англiйського префiкса "iн", що означаi "в", "введення". Тому, у перекладi з англiйського "iнновацiя" означаi: введення нового, вiдновлення. РЖнновацiйний менеджмент тАФ одне iз направлень стратегiчного управлiння, що здiйснюiться на вищому рiвнi органiзацii. Цiллю його i визначення основних направлень науково-технiчноi та виробничоi дiяльностi органiзацii. РЖнновацiйний менеджмент тАФ це перш за все розробка та впровадження новоi продукцii та технологii (iнновацiйна дiяльнiсть), модернiзацiя та удосконалення випущеноi продукцii та технологii, подальший розвиток виробництва традицiйних видiв продукцii i зняття з виробництва застарiлоi продукцii.

Вiдповiдно до Закону Украiни ВлПро митну справу в УкраiнiВ» держава i монополiстом у галузi митноi справи. Вона визначаi систему правового регулювання митноi справи, розробляi митну полiтику, органiзовуi та безпосередньо здiйснюi митну справу.

Тому вивчаючи питання про управлiння митною справою, необхiдно виходити, перш за все, iз значення ii законодавчого забезпечення. В цьому напрямку вже розглядалась роль Верховноi Ради Украiни, яка приймаi основнi нормативнi акти: Митний кодекс Украiни, закони ВлПро РДдиний Митний тарифВ», ВлПро митну справу в УкраiнiВ», розглядаi вiдповiднiсть мiжнародних актiв з митних питань Конституцii Украiни та приймаi рiшення про iх iмплементування в митне законодавство Украiни. Верховна Рада Украiни приймаi також окремi закони, що регулюють митнi пiльги та порядок iх впровадження, митнi тарифи на окремi товари, митнi режими тощо.

Суттiвий вплив на управлiння митною справою маi Президент Украiни, який з листопада 1996 р. курируi Держмитслужбу Украiни. Укази Президента Украiни мають вирiшальне значення при визначеннi структури, штатного розпису, чисельностi, а також призначеннi на посади вищого керiвництва митноi iнфраструктури.

Кабiнет Мiнiстрiв Украiни як вищий державний орган у системi органiв виконавчоi влади органiзовуi втiлення митноi полiтики в конкретнi органiзацiйнi заходи.

Об'iктом курсовоi роботи i iнновацiйний менеджмент в митнiй справi.

Предметом дослiдження i iнновацiйнi тенденцiй в управлiннi.

Метою даноi курсовоi роботи i комплексне дослiдження iнновацiйного менеджменту у митнiй справi.

Реалiзацiя основноi мети передбачаi вирiшення наступних завдань:

- розкрити загальнi поняття iнновацiйного менеджменту; поняття iнновацiйноi дiяльностi; класифiкацiю iнновацiй;

- проаналiзувати iнновацiйнi технологii в митнiй справi;

- дослiдити систему мотивацii працiвникiв;

- оцiнити органiзацiйну ефективнiсть заходiв пiдвищення мотивацii персоналу.

Структура курсовоi роботи визначена метою i завданнями дослiдження та включаi в себе вступ, три роздiли, висновки i пропозицii та список використаних джерел.

1 Теоретичнi основи iнновацiйноi дiяльностi

1.1 Сутнiсть та складовi iнновацiйноi дiяльностi

''РЖнновацiйний менеджмент" тАФ це сукупнiсть визначених органiзацiйно-економiчних методiв i форм управлiння всiма стадiями i видами iнновацiйних процесiв пiдприiмств i об'iднань з максимальною ефективнiстю.

Innovation (англ.) тАФ утворено з двох слiв тАФ латинського "новацiя" (новизна, нововведення) i англiйського префiкса "iн", що означаi "в", "введення". Тому, у перекладi з англiйського "iнновацiя" означаi: введення нового, вiдновлення [15, с. 92].

Результатом iнновацiйних процесiв i нововведення, а iхнi впровадження в господарську практику визначаiться як нововведення, тоб- то з моменту прийняття до поширення новацiя здобуваi нову якiсть i стаi iнновацiiю.

Таким чином, iнновацiя тАФ це нововведення, пов'язане з науково-технiчним прогресом (НТП), що полягаi у вiдновленнi основних фондiв i технологiй, в удосконалюваннi управлiння й економiки пiдприiмства.

РЖнновацii i необхiдною умовою розвитку виробництва, пiдвищення якостi i кiлькостi продукцii, появи нових товарiв i послуг.

У ринкових умовах iнновацii охоплюють всю економiку, включаючи продуктивнi сили (засоби виробництва, навчання працiвникiв) i виробничi вiдносини (форми i методи управлiння, подiлу, спецiалiзацii i кооперацii працi).

Дiяльнiсть пiдприiмства, пов'язана з науково-технiчними розробками, iнженерною пiдготовкою виробництва до переходу на новий продукт чи технологiю, а також iнвестуванням нововведень тАФ визначаiться як iнновацiйна дiяльнiсть.

До iнновацiйноi дiяльностi також вiдносять роботи тривалого характеру зi створення i реалiзацii iнновацiйних проектiв за участю проектних iнститутiв i наукових центрiв у масштабах регiонiв, галузей чи краiни.

Цi проекти зумовлюють вибiр варiанта стратегii розвитку, найбiльш прийнятного з погляду економiчноi вигоди органiзацii.

Стратегiчне iнновацiйне мислення одержуi все бiльшу пiдтримку, оскiльки досвiд показуi його бiльш високу ефективнiсть в умовах швидких змiн, особливо технологiчних, коли рiвень передбачуваностi дуже низький.

Цiллю його i визначення основних направлень науково-технiчноi та виробничоi дiяльностi органiзацii. РЖнновацiйний менеджмент тАФ це перш за все розробка та впровадження новоi продукцii та технологii (iнновацiйна дiяльнiсть), модернiзацiя та удосконалення випущеноi продукцii та технологii, подальший розвиток виробництва традицiйних видiв продукцii i зняття з виробництва застарiлоi продукцii.

РЖнновацiйний менеджмент повинен гарантувати ефективне використовування iнновацiй i напрямкiв на пiдвищення ефективностi функцiонування та розвиток органiзацiй у ринковому середовищi.

Основними функцiями iнновацiйного менеджменту i: аналiз, прогнозування, планування (стратегiчне, поточне, та оперативне), органiзацiя, мотивацiя, облiк, контроль, координацiя, регулювання, керiвництво.

Конкретне поповнення цих функцiй залежить вiд рiвня управлiння: держава, регiон, конкретне пiдприiмство.

Здiйснення iнновацiйного менеджменту в цiлому включаi:

розробку планiв та програм iнновацiйноi дiяльностi;

нагляд за розробкою новоi продукцii та технологii, ii впровадження;

розгляд програм розробки новоi продукцii та технологii;

забезпечення iдиноi iнновацiйноi полiтики та координацii;

забезпечення фiнансовими та матерiальними ресурсами програм iнновацiйноi дiяльностi;

затвердження тимчасових цiльових груп для комплексного вирiшення iнновацiйних проблем тАФ вiд iдеi до серiйного виробництва продукцii.

РЖнновацiйний менеджмент тАФ це сукупнiсть визначених органiзацiйно-економiчних методiв i форм управлiння всiма стадiями i видами iнновацiйних процесiв пiдприiмств i об'iднань з максимальною ефективнiстю. РЖнновацiйний менеджмент тАФ одне iз направлень стратегiчного управлiння, що здiйснюiться на вищому рiвнi органiзацii. Цiллю його i визначення основних направлень науково-технiчноi та виробничоi дiяльностi органiзацii. РЖнновацiйний менеджмент тАФ це перш за все розробка та впровадження новоi продукцii та технологii (iнновацiйна дiяльнiсть), модернiзацiя та удосконалення випущеноi продукцii та технологii, подальший розвиток виробництва традицiйних видiв продукцii i зняття з виробництва застарiлоi продукцii.

Основна увага в iнновацiйному менеджментi надаiться розробцi стратегii iнновацiй i заходiв, направлених на iх реалiзацiю, тому розробцi та впровадженню нових товарiв, технологiй придiляiться основна у вага. Вони становлять прiоритетнi направлення стратегii органiзацii i визначають ii подальший розвиток. Якщо в загальному виглядi процес управлiння трактувати як "методи впливу суб'iкта управлiння на об'iкт управлiння за допомогою прямих i зворотних зв'язкiв в умовах впливу дестабiлiзуючих факторiв зовнiшнього i внутрiшнього середовища з метою досягнення запланованого результату", а "менеджмент тАФ як науку про найбiльш рацiональну органiзацiю й управлiння трудовим колективом з метою одержання запланованого ефекту", то можна дати визначення i поняттю "iнновацiйний менеджмент" [23, с. 34].

Результатом iнновацiйних процесiв i нововведення, а iхнi впровадження в господарську практику визначаiться як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новацiя здобуваi нову якiсть i стаi iнновацiiю. У ринкових умовах iнновацii охоплюють всю економiку, включаючи продуктивнi сили (засоби виробництва, навчання працiвникiв) i виробничi вiдносини (форми i методи управлiння, подiлу, спецiалiзацii i кооперацii працi).

Специфiка iнновацiйного менеджменту полягаi в особливостях управлiння iнновацiйним потенцiалом, що наявний в тiй чи iншiй органiзацii, у рамках функцiональних аспектiв управлiння (планування, органiзацiя, мотивацiя, контроль i т.п.). РЖнновацiйний потенцiал тАФ це здатнiсть господарства (взагалi) чи суб'iкта господарювання (зокрема) робити нову, наукомiстку продукцiю, що вiдповiдаi вимогам ринку (особливо свiтового) i мiстить у собi: виробничi потужностi для виробництва засобiв виробництва; професiйний i науково-технiчний склад персоналу; потужностi експериментальноi бази, пов'язаноi з пiдготовкою нового виробництва; iнструмент i оснащення для проведення наукомiстких операцiй; можливостi впровадження нововведень i його контролю.

РЖнновацiйний менеджмент створюi суб'iкту господарювання, що виступаi як носiй iнновацii, сприятливi i вигiднi конкурентнi переваги. Вирвавши ресурси з рутинного кругообiгу, пiдприiмець використовуi iх новим способом. При цьому може бути не менше п'яти можливих рiзновидiв нововведень: створення нового товару (послуги); створення нового способу виробництва; вiдкриття нового ринку збуту; застосування нового джерела чи виду сировини, енергii; введення нових принципiв органiзацii дiяльностi фiрми. Успiх чи невдачу в дiяльностi iнновацiйного менеджера повною мiрою розкриваi ринок, що висуваi строгi вимоги до результатiв його дiяльностi [17, с. 105].

Неодмiнними властивостями iнновацii i науково-технiчна новизна i виробнича придатнiсть.

Отже, науково-технiчнi iнновацii повиннi:

мати новизну;

задовольняти ринковий попит;

приносити прибуток виробнику.

Поширення нововведень, як i iхнi створення, i складовою частиною iнновацiйного процесу.

Розрiзняють три логiчнi форми iнновацiйного процесу: простий внутрiшньоорганiзацiйний (натуральний), простий мiжорганiзацiйний (товарний) i розширений. Внутрiшньоорганiзацiйний iнновацiйний процес припускаi створення i використання нововведення усерединi однiii i тiii ж органiзацii, нововведення в цьому випадку не приймаi безпосередньо товарноi форми. При простому iнновацiйному процесi нововведення виступаi як предмет купiвлi-продажу. Така форма iнновацiйного процесу означаi вiддiлення функцii творця i виробника нововведення вiд функцii його споживача. Розширений iнновацiйний процес виявляiться в створеннi нових виробникiв нововведення, у порушеннi монополii виробника-пiонера, що сприяi через взаiмну конкуренцiю удосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускаiться. У умовах товарного iнновацiйного процесу дiють як мiнiмум два хозяйнуючих суб'iкти: виробник (творець) i споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення тАУ технологiчний процес, його виробник i споживач можуть сполучатися в одному суб'iктi, що хозяйнуi.

Простий iнновацiйний процес переходить у товарний за двi фази: 1) створення нововведення i його поширення; 2) дифузiя нововведення. Перша фаза тАУ це послiдовнi етапи наукових дослiджень, дослiдно-конструкторських робiт, органiзацiя дослiдного виробництва i збуту, органiзацiя комерцiйного виробництва. На першiй фазi ще не реалiзуiться корисний ефект нововведення, а тiльки створюються передумови такоi реалiзацii. На другiй фазi суспiльно-корисний ефект перерозподiляiться мiж виробниками нововведення (ВН), а також мiж виробниками i споживачами [22, с. 33].

Конкретне поповнення цих функцiй залежить вiд рiвня управлiння: держава, регiон, конкретне пiдприiмство.

Здiйснення iнновацiйного менеджменту в цiлому включаi:

розробку планiв та програм iнновацiйноi дiяльностi;

нагляд за розробкою новоi продукцii та технологii, ii впровадження;

розгляд програм розробки новоi продукцii та технологii;

забезпечення iдиноi iнновацiйноi полiтики та координацii;

забезпечення фiнансовими та матерiальними ресурсами програм iнновацiйноi дiяльностi;

РЖнновацii на сучасному етапi розвитку економiки стають головним засобом збереження конкурентоспроможностi i стають невiд'iмною частиною пiдприiмницькоi дiяльностi. Управлiння нововведеннями здiйснюiться паралельно з управлiнням дiючим традицiйним виробництвом. Але методи управлiння iнновацiями вiдрiзняються вiд методiв управлiння традицiйним виробництвом, оскiльки iнновацiйнi процеси спрямованi на створення ранiше неiснуючих продуктiв, якiсне оновлення виробничих сил та виробничих вiдносин.

1.2 Методи iнновацiйноi дiяльностi

Сфери здiйснення iнновацiйних процесiв та сфери поширення нововведень мають наступнi характеристики:

1. Новацii, заснованi на використаннi фундаментальних наукових знань, результати яких знаходять широке застосування в рiзних сферах (наприклад, ЕОМ).

2. Нововведення, що також спираються на науковi дослiдження, але мають обмежену галузь застосування (вимiрювальнi прилади для хiмiчного виробництва).

3. Розробленi з використанням вже iснуючих знань нововведення з обмеженою сферою застосування (новий тип змiшувача для типу тих матерiалiв) нововведення, що входять у комбiнацii рiзних типiв знань в одному продуктi (створення нового поколiння автомобiлiв).

4. Використання одного продукту в рiзних галузях (наприклад, новий вид тари);

5. Технiчно складнi нововведення, що з'явилися як побiчний результат великоi дослiдницькоi програми (керамiчна каструля, створена на основi дослiджень, проведених у рамках космiчноi програми);

6. Застосування уже вiдомоi технiки чи методiв у нових галузях (використання окремих видiв вiйськовоi технiки в результатi конверсii в окремих сферах народного господарства).

За змiстом iнновацii подiляються на:

тАв технологiчнi iнновацii тАФ спрямованi на створення i освоiння дiяльностi виробництва новоi продукцii, технологiй i матерiалiв, модернiзацiю обладнання, реконструкцiю споруд, реалiзацiю заходiв з охорони навколишнього середовища

тАв виробничi iнновацii тАФ орiiнтованi на розширення виробничих потужностей, диверсифiкацiю виробничоi дiяльностi, змiну структури виробництва тощо;

тАв економiчнi iнновацiiтАФ спрямованi на змiну методiв i способiв планування всiх видiв виробничо-господарськоi дiяльностi, зниження виробничих витрат, зростання матерiального стимулювання, посилення заiнтересованостi працiвникiв,рацiоналiзацiю системи облiку;

тАв торговельнi тАФ використання нових методiв цiновоi полiтики, нових форм взаiмовiдносин з постачальниками й замовниками; надання чи отримання фiнансових ресурсiв у формi кредитiв, РЖнтернет-магазини тощо;

тАв соцiальнi тАФ пов'язанi з полiпшенням умов i характеру працi, соцiального забезпечення, психологiчного клiмату в колективi i т. п.

тАв управлiнськi тАФ спрямованi на вдосконалення органiзацiйноi структури, стилю й методiв прийняття рiшень, використання нових засобiв обробки iнформацii й документацii, рацiоналiзацiю канцелярських робiт.

Основнi шляхи розвитку:

Перший тАФ еколого-iнновацiйний iмператив реформування економiки Украiни. Вiн означаi безумовну прiоритетнiсть вiдтворення життiвого середовища, продовольчоi й ресурсноi бази i другоряднiсть товарного насичення ринку на цьому етапi.

Другий принцип тАФ iнновацiйно-випереджувальне спрямування науково-промисловоi революцii в краiнi. Йдеться про обгрунтований вибiр i концентрацiю ресурсiв на найперспективнiших, адаптованих до умов Украiни технологiях, виходячи з вимог Влтехнологii проривiвВ», тобто рiшень типу Влпереганяти, не наздоганяючиВ».

Третiй принцип тАФ масштабна ВлiнтелектуалiзацiяВ» професiйно-кадрового потенцiалу Украiни в екологореновацiйному та iнновацiйно-випереджувальному напрямах.

У найзагшiьнiшiй формi iнновацiйний процес визначаiться як створення, поширення й застосування продукцii i технологiй, яким притаманна науково-технiчна новизна i якi задовольняють новi суспiльнi потреби. Початковою стадiiю iнновацiйного процесу i фундаментальнi дослiдження, спрямованi на вивчення теоретичних засад певних процесiв чи явищ. Поштовхом до iх проведення i виникнення певноi гiпотези, яка потребуi пiдтвердження. Свiтовий досвiд показуi, що фундаментальнi дослiдження можуть дати позитивний результат лише в 10 % випадкiв. Дещо бiльший вихiд позитивних результатiв буде, якщо дослiдження мають цiлеспрямований (пошуковий) характер, у ходi якого висуваються iдеi щодо матерiалiзацii наявних теоретичних знань. Вони завершуються обТСрунтуванням та експериментальною перевiркою нових методiв задоволення суспiльних потреб. РЖ фундаментальнi, i пошуковi науковi дослiдження здiйснюються у спецiалiзованих наукових закладах i фiнансуються здебiльшого за рахунок державних коштiв [9, с. 86].

Другим етапом iнновацiйного процесу i визначення напрямiв прикладного застосування знань, отриманих пiд час фундаментальних дослiджень. Результатом прикладних науково-дослiдних робiт можуть бути новi технологii, новi матерiали, новi системи. Цi роботи також потребують значних iнвестицiй, i ризикованими й виконуються, як правило, на конкурснiй основi галузевими науково-дослiдними iнститутами чи вищими навчальними закладами на замовлення держави або за рахунок великих промислових компанiй, акцiонерних товариств, iнновацiйних фондiв тощо.

На третьому етапi виконуються дослiдно-конструкторськi та проектно-конструкторськi роботи, спрямованi на розробку, проектування, виготовлення та випробовування дослiдних зразкiв новоi технiки, технологii чи нового продукту. Цi роботи вже можуть здiйснюватися силами самих органiзацiй (за наявностi вiдповiдних лабораторiй, конструкторських бюро, експериментального виробництва) або, за iхнiм замовленням, у ВНЗ чи спецiалiзованих КБ. Фiнансування цих робiт, як правило, здiйснюiться заiнтересованими фiрмами за власний рахунок (у тому числi на пайових засадах). Четвертий етап передбачаi комерцiалiзацiю нововведення, тобто його запуск у виробництво, розробку програми маркетингу й виведення нового продукту на ринок. РЖнвестицii на цьому етапi i не менш ризикованими, нiж на попереднiх. iх, як правило, бере на себе суб'iкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спецiальних фондах, а також використовуючи позичковий капiтал (банкiвськi кредити). Далi до ринкового освоiння новинки можуть приiднатися iншi фiрми, придбавши лiцензiюВ» на ii виробництво. Вiдбуваiться так звана дифузiя (трансферт) нововведення. РЖнвестування у придбання нововведень i найменш ризикованим, тому багато фiрм долучаються до iнновацiйного процесу саме на цiй стадii. Найтиповiшими щодо дифузних процесiв i технологiчнi нововведення, оскiльки iм притаманна найбiльша iнварiантнiсть тАФ здатнiсть збереження незмiнними отриманих кiлькiсних характеристик (наприклад основних технiко-економiчних та експлуатацiйних параметрiв новоi продукцii) щодо перетворень та змiн у зовнiшньому середовищi [13, с. 51].

Таким чином, у структуризацii iнновацiйного процесу можна дотримуватися загальноприйнятоi схеми: Влфундаментальнi дослiдження тАФ прикладнi дослiдження тАФ конструкторськi та експериментальнi розробки тАФ дослiдження ринку тАФ конструювання тАФ ринкове планування тАФ дослiдне виробництво тАФ ринкове випробування тАФ комерцiйне виробництвоВ». РЖнновацiйний процес доходить кiнця, коли нововведення перестаi бути корисним, старii i знiмаiться з виробництва. Тут важливо своiчасно зрозумiти, що продукт став безперспективним, i не запiзнитися з його замiною на новий.

РЖнновацiйний менеджмент створюi суб'iкт господарювання, що виступаi як носiй iнновацii, сприятливi i вигiднi конкурентнi переваги. Вирвавши ресурси з рутинного кругообiгу, пiдприiмець використовуi i'х новим способом. При цьому може бути не менше п'яти можливих рiзновидiв нововведень:

створення нового товару (послуги);

створення нового способу виробництва;

вiдкриття нового ринку збут;

застосування нового джерела чи виду сировини, енергii;

введення нових принципiв органiзацii дiяльностi фiрми.

Сприйняття нововведення може здiйснюватися в рамках змiни стандартних видiв дiяльностi (рутиннi змiни), у рамках подолання iнерцii поводження (реадаптацiя малоi складностi) чи в рамках прищеплювання нового типу поводження (бiльш складний характер реадаптацii). Процес впровадження нововведення за своiю формою рiзноманiтний, i ця розмаiтiсть визначаiться рiзною складнiстю реадаптацii. Вiдповiдно подолання iнерцii поводження може здiйснюватися порiвняно легко чи носити важкий характер.

Серед чинникiв зовнiшнього оточення, якi найбiльше стимулюють органiзацii до залучення iнновацiй, можна назвати такi:

тАв зменшення рiвня стабiльностi вхiдного потоку матерiальних i сировинних ресурсiв, якi використовуються для забезпечення виробничоi дiяльностi;

тАв збiльшення рiзноманiтностi продуктiв, що претендують на те саме мiсце на ринку;

тАв змiна потреб i бажань клiiнтiв;

тАв економiчнi цикли, потрясiння i непевностi, якi впливають на ринок;

тАв технологiчнi зрушення, що приводять до замiни сформованих iдеологiй виробництва.

Фактори що протидiють iнновацiйнiй дiяльностi спричиняють затримку у впровадженнi iнновацiй. РЖснуються 4 фактори що перешкоджають iнновацiйним процесам:

1. Запiзнювання в системi звичайно маi мiсце у великих органiзацiях. Така затримка почасти буваi викликана витратами часу на спостереження, iнтерпретацiю й обробку даних спостереження i передачу отриманоi iнформацii вiдповiдним керiвникам. Почасти ж вона тАФ наслiдок витрат часу з боку цих керiвникiв на обмiн iнформацiiю один з одним i вироблення загальноi позицii, а також витрат часу на пророблення рiшень вiдповiдними робочими групами i ланками управлiння.

2. Запiзнювання через затримку верифiкацii пов'язане з перевiркою правильностi iнформацii про iснування погрози, оскiльки деякi керiвники вважають, що, навiть, незважаючи на те, що рiвень впливу погрози досяг неприйнятноi величини, немаi абсолютноi впевненостi в ii реальностi, а також у стiйкому характерi ii дii. Якийсь перiод часу вони вичiкують у надii, що погроза вiдпаде сама собою.

3.Запiзнювання через погрозу статусу обумовлене полiтичними причинами, якщо тi чи iншi керiвники, сфера дiяльностi яких маi пряме вiдношення до критичного стану, що створився, рахують, що визнання iснування такого становища вiдiб'iться на iхнiй репутацii або приведе до втрати ними влади в органiзацii. Навiть якщо вони переконанi в реальностi погрози, вони будуть усiляко прагнути уникнути ролi "козлiв вiдпущення" i одержати перепочинок, протягом якоговони могли б змiцнити власну оборону чи розробити тактикувiдступу.

4. Запiзнювання, викликане неприйняттям незвичних обставин, що цiлком типово для управлiнських традицiй: керiвники привченi до того, щоб довiряти минулому, звичному досвiду i вiдкидати незвичне, вважаючи його неймовiрним i неспроможним.

2 Аналiз iнновацiйних механiзмiв у митнiй системi

2.1 Аналiз iнновацiйних технологiй в митнiй системi

Якщо керуватися канонами теорii ринковоi економiки, то напрошуiться висновок про необхiднiсть видiлення, принаймнi, двох критерiiв ефективностi. По-перше, це локальнi критерii ефективностi дiяльностi первинних суб'iктiв, що господарюють, якi у рамках заданих зовнiшнiх обмежень прагнуть до одержання найбiльших вигод (прибутковостi, прибутку) у довгостроковiй перспективi. По-друге, це глобальний критерiй ефективностi дiяльностi всiii економiчноi системи, що повинен лежати в основi державноi полiтики, спрямованоi на забезпечення динамiчного розвитку всього суспiльства [19, с. 61].

Не менш важлива значимiсть визначення економiчного ефекту i для перехiдноi економiки. В залежностi вiд результатiв, що враховуються, i витрат розрiзняють наступнi види ефекту

Вид ефекту	Фактори-показники
Економiчний	Показники враховують у вартiсному вираженнi усi види результатiв i витрат, обумовлених реалiзацiiю iнновацiй
Науково-технiчний	Новизна, простота, кориснiсть, естетичнiсть, компактнiсть
Фiнансовий	Розрахунок показникiв базуiться на фiнансових показниках
Ресурсний	Показники вiдображають вплив iнновацii на обсяг виробництва i споживання того чи iншого виду ресурсу
Соцiальний	Показники враховують соцiальнi результати реалiзацii iнновацiй
Екологiчний	Шум. електромагнiтне поле, освiтленiсть (зоровий комфорт), вiбрацiя. Показники враховують вплив iнновацiй на навколишнi середовище

Вместе с этим смотрят:

Cамоорганизация как процесс саморазвития

РЖнновацiйнi процеси на пiдприiмствi

РЖнтуiцiя в бiзнесi

РЖнформацiйний менеджмент як ефективна технологiя органiзацii управлiнськоi дiяльностi

Аксiологiчнi проблеми управлiнськоi дiяльностi робiтника освiти в умовах модернiзацii освiтньоi галузi в Украiнi