Управлiння кредитним портфелем

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

ВлУправлiння кредитним портфелем (на прикладi ЗАТ ВлПриватБанкВ»)В»

Вступ

В умовах формування ринкового середовища, значного спаду промислового та сiльськогосподарського виробництва велика увага в органiзацiйнiй та структурнiй перебудовi економiки придiляiться комерцiйним банкам та банкiвськiй системi в цiлому.

Провiдна роль у вирiшеннi значних проблем належить саме кредитним вiдносинам та банкам, що пояснюiться не лише збiльшенням iхньоi ролi в розвитку економiки, але й наявною можливiстю швидко i ефективно реагувати на впроваджуванi новi механiзми господарювання.

В той же час однiiю з проблем здiйсненнi реформування та становлення фiнансово тАУ кредитного механiзму, а отже i розвитку банкiвськоi системи в цiлому, i досить висока ризикованiсть кредитних операцiй. Зазначимо, що першопричинами i: теоретична недосконалiсть питання захисту iнтересiв кредитора вiд кредитних ризикiв, незадовiльний фiнансово-господарський стан суб’iктiв пiдприiмництва, невисока кадрова пiдготовка працiвникiв банкiвськоi системи тощо.

Проведений об’iмний аналiз ситуацii, яка склалася в банкiвськiй сферi, свiдчить, що банки зазнають фiнансового краху в зв’язку з надзвичайно ризикованою кредитною полiтикою.

Основна причина банкiвських банкрутств тАУ неповернення ранiше виданих кредитiв. За наявними даними бiльше половини виданих сум неповнiстю чи невчасно повертаються позичальникам. Усi зусилля банку щодо повернення кредитiв зводяться нанiвець через недосконалiсть нашого законодавства. Тому застосовуванi в даний час i рекомендованi заходи щодо запобiгання кредитних ризикiв зводяться до того, щоб не допустити неповернення позички. Через це доцiльно контролювати якiсть роботи конкретного кредиту ще на стадii його використання, постiйно перевiряти здатнiсть позичальника повернути кредит, а також перевiряти забезпечення позички чи гарантii ii повернення третьою особою. З огляду на економiчну та полiтичну нестабiльнiсть в Украiнi, найкращою гарантiiю повернення кредиту i його забезпечення оскiльки при виникненнi негативних явищ, iдиним джерелом повернення кредиту для банку i реалiзацiя заставленого майна. Використання кожноi окремоi форми забезпечення повернення кредиту залежить вiд рiзних обставин, серед яких можна видiлити такi проблемнi для банку як: перевiрка платоспроможностi гарантiв та поручителiв, прийняття в якостi застави нелiквiдного майна, звернення стягнення на заставу, можливiсть погашення боргу страховою компанiiю з огляду на нерозвиненiсть страхового бiзнесу в Украiнi та його слабку економiчну базу тощо.

РЖ все ж необхiднiсть забезпечення повернення наданих кредитiв змушуi кредитнi установи звертатися до такоi форми, як застава. Останнiм часом саме застава стала найбiльш популярною формою забезпечення зобов’язань, але через малий досвiд роботи з нею та недосконалiсть законодавства змушують ставитись до неi досить обережно, тобто приймати тiльки те майно позичальника, яке вiдповiдаi вимогам ринкових вiдносин. Для цього потрiбно також враховувати те, що вартiсть майна постiйно змiнюiться, тому на цьому етапi важливо якомога точнiше визначити його вартiсть в майбутньому.

В подальшому послаблений контроль за цiльовим використанням кредиту може призвести до негативних наслiдкiв для всiii банкiвськоi системи i економiки Украiни в цiлому.

З огляду на iснуючи труднощi з наданням кредиту та перелiчених проблем, обрана тема i досить актуальною. Адже вивчення джерел i форм гарантованостi погашення позичок, розробка методiв зниження питомоi ваги неповернених позичок в загальному обсязi наданих кредитiв, ефективне використання результатiв аналiзу наданих кредитiв, ефективне використання результатiв аналiзу кредитоспроможностi клiiнтiв, а отже i впровадження якiсних форм забезпечення та контролю за цiльовим використанням позички справляють регулюючий вплив на банкiвську дiяльнiсть. Визначення кредитоспроможностi позичальника, вiднесення його до вiдповiдного класу надiйностi, а отже i формування банком резерву покриття на можливi втрати за позиками i ще однiiю проблемою на шляху здiйснення кредитних операцiй.

Цим пояснюiться потреба у всебiчному вивченнi вiтчизняного та частково iноземного досвiду щодо надання кредитiв, застосування ефективних форм забезпечення, повернення управлiння кредитним портфелем банку, дослiдження сучасного стану по данiй темi, висвiтлення нових методiв, концептуальних пiдходiв, науково-методичних рекомендацiй з питання проблем оцiнки заставленого майна, страхування ризикiв неповернення кредиту та удосконалення законодавства в областi кредитування.

Проблема забезпеченостi повернення кредитiв, реалiзацii заставного права та формування резерву покриття на можливi втрати, а також оцiнки та страхування майна знайшли своi вiдображення в працях Лаврушина О.М., Мороза А.Н., Г. Таскi, О.ВаКуценко, С.РЖвасiв., Галасюка В.М., Костюченко В.М. та iншi.

Мiж тим, до теперiшнього часу в Украiнi комплексного визначення видiв кредитних ризикiв, джерел iх виникнення, аналiзу впливу на прибутковiсть тАУ збитковiсть кредитних операцiй в умовах переходу до ринку не проводилося. Таке становище пояснюiться передусiм обмеженим використанням товарно-грошових вiдносин протягом тривалого часу, а також характерними в минулому адмiнiстративними методами управлiння. Це виключало необхiднiсть забезпечення гарантii повернення виданих позик, оцiнки кредитоспроможностi позичальника та вiдповiдно i страхування кредитiв.

Тому, з причин складностi та багатогранностi проблеми, яка дослiджуiться, чимало питань потребуi поглибленого системного вивчення. Серед останнiх розрiзняють основи органiзацii банкiвського кредитування в Украiнi, джерела та iнструменти забезпечення повернення позичок, формування кредитноi полiтики, практичнi методи визначення оцiнки майна та iншi.

Отже метою роботи i вивчення теоретичних, методологiчних та практичних аспектiв визначення та оцiнки форм забезпечення повернення кредитiв, розробка рекомендацii щодо удосконалення кредитування, зокрема при застосуваннi такоi форми забезпечення, як застава, та зменшення ризикованостi кредитних операцiй.

Поставлена мета обумовлюi необхiднiсть вирiшення наступних завдань:

проаналiзувати причини i фактори неповернення кредитiв;

вивчити вiтчизняний досвiд в сферi застосування методiв захисту вiд ризику неповернення позичок;

виявити ефективнiсть застосування методiв та форм забезпечення повернення кредитiв;

порекомендувати практичнi шляхи зменшення питомоi ваги неповернених кредитiв в загальному обсязi наданих позичок.

Методологiчну та теоретичну основу роботи складають iснуючi розробки украiнських та зарубiжних науковцiв, законодавчi та нормативнi акти Верховноi Ради Украiни, Нацiонального банку, внутрiшньобанкiвськi iнструкцii та положення. РЖнформацiйну основу складають звiтнi та поточнi матерiали комерцiйного банку, данi перiодичного друку, iншi джерела iнформацii.

1. Теоретичнi асспекти кредитноi дiяльностi банку

1.1 Кредитна полiтика та ii змiст

У радянськiй економiчнiй лiтературi пiд кредитом розумiвся рух позичкового капiталу, наданого в позичку на умовах зворотностi за плату у виглядi вiдсотка. Це визначення ТСрунтувалося на тiм, що капiтал лише вiдчужуiться пiд умовою, що вiн не продаiться, а лише вiддаiться в позичку. Узагалi, кредит буквально означаi розпорядження визначеною сумою грошей протягом вiдомого термiну, тобто тi, у кого i надлишок коштiв, можуть iх давати в кредит тим, хто маi потребу в додаткових сумах[9].

Роль i значення кредиту дуже великi, тому що з його допомогою вирiшуються проблеми, що постають перед всiiю економiчною системою. Так за допомогою кредиту можна перебороти труднощi, зв'язанi з тим, що на однiй дiлянцi вивiльняються тимчасово вiльнi кошти, а на iнших виникаi потреба в них. Кредит акумулюi капiтал, що вивiльнився, тим самим, обслуговуi приплив капiталу, що забезпечуi нормальний вiдтворювальний процес. Також кредит прискорюi процес грошового обiгу, забезпечуi виконання цiлого ряду вiдносин: страхових, iнвестицiйних, вiдiграi велику роль у регулюваннi ринкових вiдносин.

Джерелами позичкового капiталу служать, по-перше, що вивiльняються з кругообiгу грошовi засоби: кошти, призначенi для вiдновлення основного капiталу (тобто амортизацiйний фонд); частина оборотного капiталу, що вивiльняiться в грошовiй формi в зв'язку з розбiжнiстю часу продажу товарiв i покупки сировини, палива, матерiалiв; капiтал, тимчасово вiльний у перiод мiж надходженням коштiв вiд реалiзацii товарiв i виплатою заробiтноi плати[17].

РЖншим джерелом позичкового капiталу виступають грошовий доход i заощадження приватного сектора. Потрiбно вiдзначити, що, починаючи з 50тАУ60 рокiв 20 сторiччя, у наявностi тенденцiя посилення залучення грошових заощаджень населення. Цьому сприяли, у першу чергу, полiпшення соцiально-економiчного положення розвитих краiн, змiни в структурi споживання.

Як третi джерело позичкового капiталу виступають грошовi нагромадження держави, розмiри яких визначаються масштабами державноi власностi i часткою валового нацiонального продукту.

Таким чином, можна зробити висновок, що тимчасово вiльнi кошти, що виникають на основi кругообiгу промислового i торгового капiталу, грошовi заощадження приватного сектора i держави утворять джерела позичкового капiталу, що акумулюються в рамках кредитно-фiнансових установ.

Цiною позичкового капiталу i вiдсоток. На вiдмiну вiд цiни звичайних товарiв i послуг, що представляють собою грошове вираження вартостi, вiдсоток i оплатою споживчоi вартостi позичкового капiталу. Джерелом вiдсотка i доход, отриманий вiд використання кредиту.

Бiльш точну картину, що вiдображаi вартiсть кредиту, даi норма вiдсотка, чи процентна ставка. Нормою вiдсотка називаiться вiдношення рiчного доходу, отриманого на позичковий капiтал, до суми наданого кредиту, помноженого на 100. Норма вiдсотка залежить вiд прибутку, що подiляiться на вiдсоток i пiдприiмницький доход. Вiдсоток не може бути бiльше норми прибутку, тому що цiна позичкового капiталу не виражаi його вартостi, ii змiни не керуються законом вартостi[4].

Норма вiдсотка залежить вiд спiввiдношення попиту та пропозицii, що визначаються багатьма факторами. Серед них: масштаби виробництва; розмiри грошових нагромаджень i заощаджень усього суспiльства; спiввiдношення мiж розмiрами кредитiв, наданих державою, i його заборгованiстю; темпи iнфляцii; ринкова кон'юнктура; державне регулювання процентних ставок; конкурентна боротьба мiж банками й iн.

У зв'язку з вищесказаним можна укласти, що змiна норми вiдсотка зв'язано з ринковим механiзмом, а також залежить вiд державного регулювання.

Позичковий вiдсоток виконуi двi функцii: перерозподiл частини прибутку пiдприiмств чи доходiв приватного сектора i регулювання виробництва шляхом рацiонального розмiщення позичкових капiталiв.

Цiкава динамiка кредиту в перiод циклiчних коливань. Позичковий капiтал обслуговуi в основному кругообiг функцiонуючого капiталу, закономiрностi його руху обумовленi циклiчними коливаннями виробництва. У перiод пожвавлення промислового пiдйому збiльшення обсягу позичкового капiталу вiдстаi вiд розширення виробництва i товарообiгу, попит на позичковий капiтал i норма вiдсотка зростають. Пiд час криз скорочення виробництва i надлишок дiйсного капiталу сполучаiться з гострою недостачею позичкового капiталу i рiзким пiдвищенням норми вiдсотка. У перiод депресii, коли частина виробничого капiталу приймаi грошову форму, нагромадження позичкового капiталу обганяi нагромадження дiйсного, знижуiться середнiй прибуток i норма вiдсотка.

Особливе мiсце займаi в сучасних умовах комерцiйний кредит тАУ постачання товарiв однiiю компанiiю iншоi на умовах вiдстрочки платежу, а також лiзинг тАУ оренда пiдприiмством машин, устаткування, транспорту з погашенням заборгованостi протягом декiлькох рокiв.

З приведеного вище можна укласти, що саме поняття ВлкредитВ» змiнюiться, воно не може вже розкритися колишнiм визначенням як форма перемiщення позичкового капiталу вiд кредитора до позичальника. У сучасних умовах кредитною угодою можна назвати будь-яку економiчну чи фiнансову операцiю, що приводить до виникнення заборгованостi одного з учасникiв. Погашення заборгованостi провадиться боржником у грошовiй формi одноразово чи в розстрочку, причому в загальну суму платежу, крiм боргу, включаiться надбавка у виглядi вiдсотка[2].

Вiд всiх iнших форм надання коштiв (субсидii, субвенцii, дотацii й iн.) кредит як економiчну категорiю вiдрiзняють три основних принципи тАУ термiновiсть, зворотнiсть i платнiсть.

При цьому пiд термiновiстю маються на увазi заздалегiдь обговоренi термiни повернення кредитору позикових коштiв; пiд зворотнiстю тАУ обов'язкова виплата кредитору суми основного боргу на обговорених умовах. Платнiсть означаi, що в данiй економiчнiй операцii кошти являють собою специфiчний товар i, на основi закону вартостi, його цiна виражаiться у вiдсотках.

Крiм зазначених обов'язкових принципiв, кредити пiдприiмствам можуть бути класифiкованi по наступним додатковим основним видам i формам:

цiлi використання тАУ цiльовi i нецiльовi;

термiни тАУ коротко, середньо, довгостроковi й iнвестицiйнi;

забезпеченiсть тАУ забезпеченi i бланковi;

вид процентноi ставки тАУ плаваюча, фiксована, проста, складна;

форма надання тАУ шляхом реального перекладу коштiв i переоформлення боргу;

форма погашення тАУ всiiю сумою, рiвними частками через рiвнi промiжки часу, непропорцiйними частками у взаiмопогоджуванi термiни;

число використань тАУ разовi i поновлюванi;

технiка надання тАУ всiiю сумою, вiдкрита кредитна лiнiя, овердрафтний кредит[17].

Кредит виступаi в двох головних формах: комерцiйного i банкiвського, котрi розрiзняються по складу учасникiв, об'iкта позичок, динамiцi, величинi вiдсотка i сфери функцiонування.

Комерцiйним кредитом називають кредит, наданий одним функцiонуючим пiдприiмцем iншому у видi продажу товарiв з вiдстрочкою платежу. Комерцiйний кредит оформляiться векселем, його об'iктом i товарний капiтал. Вiн обслуговуi круговорот промислового капiталу, рух товарiв зi сфери виробництва в сферу споживання. Особливiстю комерцiйного кредиту i те, що позичковий капiтал тут злитий iз промисловим. Цiль комерцiйного кредиту тАУ прискорити реалiзацiю товарiв i одержання прибутку. Розмiри цього кредиту обмеженi величиною резервних кредитiв промислових i торгових капiталiв. Передача цих капiталiв можлива тiльки в напрямках, визначених умовою угоди: вiд пiдприiмця, на пiдприiмствi якого роблять засоби виробництва, до пiдприiмцiв, на яких вони споживаються, чи вiд пiдприiмця, що робить товари, до торгових фiрм, що реалiзують iх[28].

Потрiбно вiдзначити, що комерцiйний кредит маi обмеженi можливостi, тому що його можна одержати не у всякого кредитодавця, а лише в того, хто робить сам товар. Вiн обмежений по розмiрах (тимчасовим вiльним капiталом), маi короткостроковий характер, а позичальник часто маi потребу в довгостроковому кредитi[8].

Обмеженiсть комерцiйного кредиту переборюiться банкiвським. Банкiвський кредит надаiться банками й iншими кредитно-фiнансовими установами пiдприiмцям i iншим позичальникам у видi грошовоi позички. Об'iктом банкiвського кредиту виступаi грошовий капiтал, що вiдокремився вiд промислового. Угода позички тут вiддiлена вiд актiв купiвлi-продажу. Позичальником може бути фiрма, держава, приватний сектор, а кредитором тАУ кредитно-фiнансовi установи. Метою кредитора i одержання доходу у виглядi вiдсотка.

Банкiвський кредит переборюi границi комерцiйного кредиту, тому що вiн не обмежений напрямком, термiнами i сумами кредитних угод. Сфера його використання ширше: комерцiйний кредит обслуговуi лише обiг товарiв, банкiвський кредит тАУ нагромадження капiталу, перетворюючи в капiтал частину грошових доходiв i заощаджень усiх шарiв суспiльства.

Головними ланками кредитноi системи i банки та кредитнi установи, що мають лiцензiю Нацiонального банку Украiни, якi одночасно виступають у ролi покупця i продавця iснуючих у суспiльствi тимчасово вiльних коштiв.

Банкiвська система шляхом надання кредитiв органiзовуi й обслуговуi рух капiталу, забезпечуi його залучення, акумуляцiю та перерозподiл у тi сфери виробництва та обiгу, де виникаi дефiцит капiталу.

Лiзинговий кредит тАУ це вiдносини мiж юридичними особами, якi виникають у разi оренди майна i супроводжуються укладанням лiзинговоi угоди. Лiзинг i формою майнового кредиту.

Об'iктом лiзингу i рiзне рухоме (машини, обладнання, транспортнi засоби, обчислювальна та iнша технiка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунiкацiй та iн.) майно.

Суб'iктами лiзингу можуть бути лiзингодавець (суб'iкт господарювання, що i власником об'iкта лiзингу i здаi його в оренду), користувач (суб'iкт, що домовляiться з лiзингодавачем на оренду про набуття права володiння та розпорядження об'iктом лiзингу у встановлених лiзинговою угодою межах), виробник (пiдприiмство, органiзацiя та iншi суб'iкти господарювання, якi здiйснюють виробництво або реалiзацiю товарно-матерiальних цiнностей).

РЖпотечний кредит тАУ це особливий вид економiчних вiдносин з приводу надання кредитiв пiд заставу нерухомого майна.

Кредиторами з iпотеки можуть бути iпотечнi банки або спецiальнi iпотечнi компанii, а також комерцiйнi банки.

Позичальниками можуть бути юридичнi та фiзичнi особи, якi мають у власностi об'iкти iпотеки або мають поручителiв, якi надають пiд заставу об'iкти iпотеки на користь позичальника[8].

Предметом iпотеки при наданнi кредиту доцiльно використовувати: жилi будинки, квартири, виробничi будинки, споруди, магазини, земельнi дiлянки, що i власнiстю позичальника i не i об'iктом застави за iншою угодою.

Споживчий кредит тАУ кредит, який надаiться тiльки в нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам-резидентам Украiни на придбання споживчих товарiв тривалого користування та послуг i який повертаiться в розстрочку, якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надаi кредити фiзичним особам у розмiрах, що визначаються виходячи з вартостi товарiв i послуг, якi i об'iктом кредитування. Розмiр кредиту на будiвництво, купiвлю i ремонт жилих будинкiв, садових будинкiв, дач та iнших будiвель визначаiться в межах вартостi майна, майнових прав, якi можуть бути переданi банку в забезпечення фiзичною особою та сумою ii поточних доходiв, за винятком обов'язкових платежiв, протягом 10 рокiв. Строк кредиту встановлюiться залежно вiд цiлей об'iкта кредитування, розмiру позики, платоспроможностi позичальника, причому вiн не повинен перевищувати 10 рокiв з дня його надання.

Фiзичнi особи погашають кредити шляхом перерахування коштiв з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готiвкою.

Комерцiйний банк може надавати бланковий кредит тiльки в межах наявних власних коштiв (без застави майна чи iнших видiв забезпечення тАУ тiльки пiд зобов'язання повернути кредит) iз застосуванням пiдвищеноi вiдсотковоi ставки надiйним позичальникам, якi мають стабiльнi джерела погашення кредиту i перевiрений авторитет у банкiвських колах.

Кредит може надаватися позичальнику банкiвським консорцiумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсiв у визначеному банку з подальшим наданням кредитiв суб'iктам господарськоi дiяльностi;

б) шляхом гарантування загальноi суми кредиту провiдним банком або групою банкiв. Кредитування здiйснюiться залежно вiд потреби в кредитi;

в) шляхом змiни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсiв за рахунок залучення iнших банкiв для участi в консорцiумнiй операцii[16].

Кредитнi операцii тАУ це вiдношення мiж кредитором i дебiтором (позичальником) iз приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштiв, iхнього повернення й оплати. При цьому маiться на увазi саме утримання дiй учасникiв вiдношення, насамперед банкiвських робiтникiв[9].

Кредитнi операцii банкiв i кредитних заснувань у першому наближеннi дiляться на: активнi i пасивнi, табл. 1.1

Таблиця 1.1. Кредитнi операцii

РЖнакше кажучи, кредитнi операцii мiстять у собi: позичковi операцii i депозитнi операцii.

Основний предмет позичкових операцiй тАУ кредит (позичка) як визначена сума грошей, що видаiться (утворюiться), повертаiться, оплачуiться, вiдповiдно депозитних операцiй тАУ внесок (депозит) як сума грошей i (або) iнших цiнностей (цiнних паперiв), що помiщаiться (застосовуiться), повертаiться, у необхiдних випадках оплачуiться.

Кредити, якi надаються банками, подiляються

за строками користування:

а) короткостроковi тАУ до 1 року,

б) середньостроковi тАУ до 3 рокiв,

в) довгостроковi тАУ понад 3 роки

Строк кредиту, а також вiдсотки за його користування (якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платiжних документiв з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та вiдсоткiв за його користування.

Короткостроковi кредити можуть надаватись банками у разi тимчасових фiнансових труднощiв, що виникають у зв'язку iз витратами виробництва та обiгу, не забезпечених надходженнями коштiв у вiдповiдному перiодi.

Середньостроковi кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточнi витрати, на фiнансування капiтальних вкладень.

Довгостроковi кредити можуть надаватись для формування основних фондiв. Об'iктами кредитування можуть бути капiтальнi витрати на реконструкцiю, модернiзацiю та розширення вже дiючих основних фондiв, на нове будiвництво, на приватизацiю тощо.

За забезпеченням:

а) забезпеченi заставою (майном, майновими правами, цiнними паперами);

б) гарантованi (банками, фiнансами чи майном третьоi особи);

в) з iншим забезпеченням (поручительство, свiдоцтво страховоi органiзацii);

г) незабезпеченi (бланковi).

За ступенем ризику:

а) стандартнi кредити;

б) кредити з пiдвищеним ризиком. 6. За методами надання:

а) у разовому порядку;

б) вiдповiдно до вiдкритоi кредитноi лiнii;

в) гарантiйнi (iз заздалегiдь обумовленою датою надання, за потребою, iз стягненням комiсii за зобов'язання).

За строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

г) з регресiiю платежiв;

д) пiсля закiнчення обумовленого перiоду (мiсяця, кварталу), табл. 1.2.

Од же, кредитна полiтика тАУ дiяльнiсть банку, як кредитора, який розмiщуi позиковий капiтал вiдповiдно власних та державних iнтересiв. Цiллю кредитноi полiтики являються задоволення потреб клiiнтiв, в отриманнi додаткових грошових засобiв.

Таблиця 1.2. Види кредитiв

Цi кошти, отриманнi на зворотнiй основi, забезпечують життiдiяльнiсть господарських суб’iктiв, створюють умови для забезпечення неперервностi виробничого процесу. Банки при цьому реалiзують власнi цiлi, тобто отримання прибутку. Бiльш винятковий характер мають завдання кредитноi полiтики, якi зв’язанi з покращенням кредитного портфелю, прискоренням обертання коштiв, збiльшенням питомоi ваги забезпечених ссуд[4].

При розробленнi кредитноi полiтики банк-кредитор виходячи з вибраних цiлей визначаi для себе направлення кредитування: галузi економiки, фiзичнi або юридичнi особи.

Не менш важливо в кредитнiй полiтицi i технологiя здiснення кредитних операцiй. Банки не можуть порушувати певнi правила, вiдходити вiд юридичних та економiчних норм та нормативiв.

Од же, кредитна полiтика тАУ дiяльнiсть банку, як кредитора, який розмiщуi позиковий капiтал вiдповiдно власних та державних iнтересiв. Цiллю кредитноi полiтики являються задоволення потреб клiiнтiв, в отриманнi додаткових грошових засобiв.

Найважливiшим елементом кредитноi полiтики банку i використовуваний iм iнструментарiй для задоволення потреб клiiнтiв у позикових коштах, виражений у видах, що видаються банком позичок (кредитiв): Чим рiзноманiтнiше цей iнструментарiй, тим повнiше можуть бути задоволенi iндивiдуальнi потреби клiiнтiв.

Кредитнi операцii тАУ це вiдношення мiж кредитором i дебiтором (позичальником) iз приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштiв, iхнього повернення й оплати. При цьому маiться на увазi саме утримання дiй учасникiв вiдношення, насамперед банкiвських робiтникiв[9].

Водночас на вибiр банком кредитного iнструментарiю впливають не тiльки потреби клiiнта, але i його особливостi (фiнансова надiйнiсть i iн.), а також можливостi й iнтереси самого банку.

Таким чином, банкiвськiй кредит в умовах ринковоi економiки i основною формою кредиту. Кредитування господарських суб’iктiв i громадян i однiiю з найважливiших функцiй банку як кредитно-фiнансових установ. ОбТСрунтована кредитна полiтика стимулюi народне господарство, дозволяi ефективно використовувати банкiвськi ресурси в iнтересах розвитку нацiональноi економiки та забезпечуi отримання прибутку для банку.

1.2 Сутнiсть кредитного портфелю та мета управлiння кредитними операцiями

Кредитна дiяльнiсть банку i одним з основних критерiiв, що вiдрiзняi його вiд небанкiвських установ. У свiтовiй практицi саме з кредитуванням зв'язана значна частина прибутку банку. Одночасно неповернення кредитiв, особливо великих, може привести банк до банкрутства, а в силу його положення в економiцi, до цiлого ряду банкрутств зв'язаних з ним пiдприiмств, банкiв i приватних осiб. Тому керування кредитними операцiями i необхiдною частиною стратегii i тактики виживання i розвитку будь-якого комерцiйного банку.

Портфель банкiвських позичок пiддаiться всiм основним видам ризику, що супроводжують фiнансовоi дiяльностi: ризику лiквiдностi, ризику процентних ставок, ризику неплатежу по позичцi (кредитному ризику).

Керування кредитним ризиком жадаi вiд банкiра постiйного контролю за структурою портфеля позичок i iхнiм якiсним складом. У рамках дилеми Влприбутковiсть тАУ ризикВ» банкiр змушений обмежувати норму прибутку, страхуючи себе вiд зайвого ризику. Вiн повинний проводити полiтику розосередження ризику i не допускати концентрацii кредитiв у декiлькох великих позичальникiв, що чревате серйозними наслiдками у випадку непогашення позички одним з них (Керування ризиком концентрацii з боку органiв влади буде розглянуто нижче). Банк не повинний ризикувати коштами вкладникiв, фiнансуючи спекулятивнi (хоча i високоприбутковi) проекти. За цим уважно спостерiгають банкiвськi контрольнi органи в ходi перiодичних ревiзiй.

Якiсть кредитного портфеля банку i розумнiсть його кредитноi полiтики i тими аспектами дiяльностi банку, на якi особливу увагу звертають контролери при перевiрцi банку. Якщо взяти як приклад таку краiну як США, то вiдповiдно до РДдиной межагентской системою присвоiння рейтингу дiяльностi банку, кожному банку привласнюiться числовий рейтинг, заснований на якостi портфеля його активiв, у тому числi кредитного портфеля. Можливi значення рейтингу виглядають у такий спосiб:

1 тАУ гарний рiвень дiяльностi;

2 тАУ задовiльний рiвень дiяльностi;

3 тАУ середнiй рiвень дiяльностi;

4 тАУ критичний рiвень дiяльностi;

5 тАУ незадовiльний рiвень дiяльностi.

Чим вище рейтинг якостi активiв банку, тим рiдше вiн буде перевiрятися федеральними банкiвськими агентствами.

Контролери звичайно перевiряють банкiвськi кредити, розмiр яких перевищуi встановлений мiнiмальний рiвень, i вибiрково тАУ дрiбнi кредити. Кредити, що погашаються вчасно, але мають деякi недолiки (при iхнiй видачi банк вiдступив вiд своii кредитноi полiтики чи не одержав вiд позичальника повний комплект документiв), називаються критичними кредитами. Кредити, яким властивi значнi недолiки чи якi представляють, на думку контролера, небезпеку в зв'язку зi значною концентрацiiю кредитних коштiв у руках одного позичальника чи в однiй галузi, називаються запланованими кредитами. Запланований кредит являi собою попередження менеджерам банку про те, що даний кредит повинний знаходитися пiд постiйним контролем i необхiдна робота зi зниження рiвня ризику банку, зв'язаного з подiбним кредитом.

Якщо деякi кредити зв'язанi з ризиком несвоiчасного погашення, то цi кредити вiдносяться до категорii неякiсних. Подiбнi кредити пiдроздiляються на три групи:

кредити з пiдвищеним ризиком, коли ступiнь захисту банка недостатня через низьку якiсть забезпечення чи низькою можливiстю позичальника погасити кредит;

сумнiвнi кредити, по яких висока iмовiрнiсть збиткiв для банку;

збитковi кредити, що розглядаються як кредити, якi не можна стягнути.

Звичайною процедурою i множення загальноi суми всiх кредитiв з пiдвищеним ризиком на 0,20; суми всiх сумнiвних кредитiв тАУ на 0,50; суми всiх збиткових кредитiв тАУ на 1,00. Цi зваженi показники сумуються i порiвнюються з розмiром резервiв на покриття можливих збиткiв по кредитах банку i розмiром акцiонерного капiталу. Якщо зважена сума всiх неякiсних кредитiв занадто велика щодо розмiрiв резерву на покриття можливих збиткiв по кредитах i акцiонерному капiталi, то вимагаються внести змiни в кредитну полiтику i практику банку чи збiльшити вiдповiдний резерв.

Природно, якiсть кредитiв i iнших активiв банку i лише одним параметром дiяльностi банку. Числовi рейтинги також привласнюються виходячи з достатностi капiталу банку, якостi керування, рiвня прибутку i лiквiдностi. Усi п'ять показникiв дiяльностi банку зводяться до одного числового показника, вiдомому за назвою рейтинг CAMEL. Дана абревiатура означаi:

достатнiсть капiталу (capital adequate тАУ С);

якiсть активiв (asset quality тАУ А);

якiсть управлiння (management quality тАУ М);

прибуток (earnings тАУ E);

лiквiднiсть (liquidity position тАУ L).

Банки, зведений показник CAMEL яким занадто низький тАУ 4 чи 5, перевiряються частiше, нiж банки з високим рейтингом тАУ 1, 2, 3.

Кредитний ризик залежить вiд зовнiшнiх (зв'язаних зi станом економiчного середовища, з кон'юнктурою) i внутрiшнiх (викликаними помилковими дiями самого банку) факторiв. Можливостi керування зовнiшнiми факторами обмеженi, хоча своiчасними дiями банк може у вiдомiй мiрi зм'якшити iхнiй вплив i запобiгти великим втратам[7].

Причиною нестабiльностi банку може бути його надмiрна залежнiсть вiд невеликого числа кредиторiв або вкладникiв, однiii галузi чи сектору економiки, чи регiону краiни, нарештi, вiд одного напрямку дiловоi активностi. Рiвень ризику прямо залежить вiд ступеня концентрацii. Пiд ризиком кредитноi концентрацii розумiються ризики, що виникають у зв'язку з концентрацiiю кредитiв, позичок, збалансованих зобов'язань i т.Вап. Тому що оцiнка концентрацii ризику повинна максимально вiдображати потенцiйнi збитки, що можуть виникнути в результатi неплатоспроможностi окремого контрагента банку, вона повинна мiстити в собi суму кредитного ризику, зв'язаного як з фактичними, так i потенцiйними вимогами усiх видiв, у тому числi i збалансованих.

У багатьох краiнах введенi обмеження на розмiри кредитiв, наданих одному клiiнту чи групi пов'язаних мiж собою позичальникiв, чиi потенцiйнi ризики на практицi пов'язанi мiж собою i по сутi представляють iдиний великий ризик. Установлюються також вимоги про обов'язкове надання банками органам нагляду зведень про найбiльш великi потенцiйнi ризики, i визначаiться максимальний граничний рiвень по таких кредитах (звичайно 10тАУ25% вiд капiталу банку) [10].

Так, в Англii банки зобов'язанi повiдомляти центральному банку про великi кредити. Жоден позичальник чи група зв'язаних мiж собою клiiнтiв не може одержати без вагомого обТСрунтування позики в сумi, що перевищуi 10% капiталу банку, i тiльки в надзвичайних обставинах може розраховувати на кредит у розмiрi, що перевершуi 25% банкiвського капiталу. У цьому випадку при ухваленнi рiшення про надання подiбноi позики кредитна органiзацiя враховуi якiсть ii забезпечення (застави) i укладаi спецiальну угоду з банками, що виступають гарантами на ринку позичкових капiталiв. Банки також зобов'язанi iнформувати Банк Англii про концентрацiю кредитiв як в окремих сферах i секторах економiки, так i в окремих краiнах. Центральний банк не встановлюi спецiальнi нормативи, що визначають припустимий ступiнь цiii концентрацii, але якщо така концентрацiя дуже велика, то проблема породжуваного нею ризику може стати предметом обговорення мiж Банком Англii i вiдповiдним комерцiйним банком.

В РЖталii банки i банкiвськi групи не можуть надати одному клiiнту чи групi пов'язаних мiж собою позичальникiв позички, що перевищують 25% вiд суми власних фондiв банкiв. У цiлому сукупна величина великих кредитiв, тобто перевищуючих 10% власних фондiв банку чи банкiвськоi групи, не повинна бiльше чим на 80% перевищувати власнi фонди.

У Нiдерландах банки зобов'язанi повiдомляти Банк Нiдерландiв про випадки видачi позики клiiнту, що не i банком, в обсязi, що перевищуi 1% фактичних власних фондiв банку, чи на суму понад 3 млн. гульденiв. Концентрацiя кредитiв на одного клiiнта в Нiдерландах допускаiться в розмiрi до 25% вiд власного капiталу банку.

У Нiмеччинi банки зобов'язанi негайно iнформувати центральний банк про всiх так званих великих (складових бiльш 10% капiталу банку) i мiльйонних (бiльш 3 млн. марок) кредитах, одночасно повiдомляючи про позичальника, повiдомлення надходять для перевiрки в iнформацiйний центр Бундесбанка. Федеральне вiдомство по нагляду за кредитними органiзацiями маi постiйний доступ до зазначеноi iнформацii. Таким чином, органи банкiвського нагляду мають точнi вiдомостi про позичальникiв, що одержав кредити в декiлькох банках, i можливих випадках неповернення виданих позичок.

Загальна сума великих кредитiв банку не може перевищувати його капiтал бiльш нiж у 8 разiв.

У Швейцарii (вiдповiдно до банкiвського законодавства) банк зобов'язаний сповiщати банкiвську комiсiю, якщо спiввiдношення кредитiв одному позичальнику i суми власного капiталу банка перевищуi визначенi рiвнi, табл. 1.4.

Таблиця 1.4. Рiвнi спiввiдношення кредитiв одному позичальнику i суми власного капiталу