Методичне забезпечення занять шкiльного радiотехнiчного гуртка

ДИПЛОМНА РОБОТА

ВСТУП

Становлення Украiни як економiчно мiцноi iвропейськоi держави вимагаi iнтенсифiкацii виробництва за рахунок його iнтелектуалiзацii. За таких умов, прiоритетного значення набуваi проблема формування у молодi готовностi до використання досягнень науково-технiчного прогресу, зокрема в галузi новiтнiх iнформацiйних технологiй, особливо тАУ сучасних технологiй роботи в локальних мережах ЕОМ та в глобальних телекомунiкацiйних мережах, залучення ii до винахiдницькоi та рацiоналiзаторськоi дiяльностi.

Усе це вимагаi якiсноi реорганiзацii як загальноосвiтньоi так i професiйноi пiдготовки молодi, iстотного пiдвищення рiвня та якостi навчання. Зараз, в освiтнiй полiтицi, намiтилась тенденцiя до пiдсилення iндивiдуального пiдходу, розвитку творчих здiбностей майбутнiх спецiалiстiв, опираючись, насамперед, на iх самостiйну роботу, активнi форми та методи навчання: дискусii, моделювання виробничих ситуацiй тощо. Пiдвищуiться роль процесу творчоi технiчноi дiяльностi у формуваннi особистостi, здатноi в майбутньому, до високопродуктивноi технiкоiмкоi виробничоi дiяльностi.

Технiчна творчiсть в Украiнi маi свою iсторiю. Бурхливий розвиток промисловостi в РДвропi, у минулому столiттi, не оминув i украiнських земель. Потреба в iнженерно технiчних фахiвцях спонукала до вiдкриття технiчних шкiл тАУ ремiсничих та iнженерних (у Львовi з 1844 р., у Киiвi з 1848 р.). Фахiвцi гуртувалися у технiчнi спiлки. У 1877 р. у Львовi виникло Технiчне товариство, яке у 1908 роцi за iнiцiативою iнж. Л. Левинського переросло у тАЬВсеукраiнське технiчне товариствотАЭ. З 1904 року у Львовi дiяло ВлТовариство прихильникiв украiнськоi науки, лiтератури i штукиВ». Починаючи з 1929 року активно працювала Науково-технiчна комiсiя Наукового товариства iм. Шевченка. У Харковi й Киiвi в 1921-23 рр. створено Всеукраiнську асоцiацiю iнженерiв.

Усi цi iнституцii вважали за потрiбне, через видання рiзноманiтних часописiв, зокрема тАЬТехнiчнi вiстiтАЭ (Львiв, 1908 р.), тАЬНауково-технiчний вiсниктАЭ (Киiв), тАЬЖиття i знаннятАЭ, тАЬГосподарсько-кооперативний часопистАЭ, науково-популярне видання тАЬСамоосвiтатАЭ, формувати украiнську технiчну термiнологiю, тАЬпоширювати технiчне шкiльництво та популяризацiю технiчних знаньтАЭ

Проблема розвитку творчого потенцiалу особистостi знайшла своi вiдображення у дослiдженнях багатьох психологiв та педагогiв. Зокрема психологiчнi аспекти творчоi дiяльностi висвiтлено в працях Л.С.Виготського, Т.В.Кудрявцева, О.М.Леонтьiва та iн.

Педагогiчнi та дидактичнi аспекти розвитку творчих здiбностей учнiв знайшли своi вiдображення в роботах Г.С.Альтшуллера, В.Г.Розумовського, Ю.С.Столярова, Д.О.Тхоржевського та iн.

Полiтехнiчне навчання учнiв вимагаi розвитку пiзнавального iнтересу, технiчного мислення, елементiв конструкторсько-технологiчних знань та умiнь. Працюючи над обтАЩiктами конструювання, учнi засвоюють принципи iх роботи, поглиблюють своi знання з фiзики, математики, набувають навичок в читаннi креслень, складаннi ескiзiв, плануваннi технологiчного процесу та органiзацii творчоi дiяльностi.

Позакласна робота учнiвських обтАЩiднань в галузi технiки, технiчноi творчостi i логiчним продовженням та доповненням iх освiтньоi дiяльностi започаткованоi на уроках, зокрема на уроках трудового навчання. Це сприяi поглибленню знань школярiв в галузi технiчних наук, виробленню цiнних практичних умiнь та навичок, виховуi дисциплiнованiсть та культуру працi.

Зусиллями багатьох педагогiв-дослiдникiв, дидактiв, вчителiв-практикiв ще радянськоi доби накопичено певний досвiд роботи з юними технiками, визначено органiзацiйнi форми навчально-виховного процесу, розроблено методичнi основи занять з учнями середнього та старшого шкiльного вiку з рiзних напрямкiв технiчноi творчостi.

Разом з тим, оновлення змiсту навчання, вимог до якостi загальноосвiтньоi пiдготовки молодi, якiснi змiни (спричиненi розвитком науково-технiчного прогресу), що вiдбуваються в життi суспiльства, вимагають розвитку i вдосконалення процесу технiчноi творчостi учнiв. Це зумовило вибiр теми нашого дослiдження тАЬМетодичне забезпечення занять шкiльного радiотехнiчного гуртка (роздiл тАЬ Елементи цифровоi технiкитАЭ)тАЭ.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ позакласна робота з технiчноi творчостi в загальноосвiтнiх школах.

Предмет дослiдження тАУ науково-методичнi основи органiзацii занять шкiльного радiотехнiчного гуртка.

Мета роботи полягаi у розробцi методичного забезпечення до вивчення роздiлу тАЬЕлементи цифровоi технiкитАЭ на заняттях шкiльного радiотехнiчного гуртка.

Завдання дипломноi роботи.

1. проаналiзувати педагогiчну, методичну, науково-популярну та спецiальну лiтературу з питань органiзацii творчоi технiчноi дiяльностi школярiв;

2. вивчити теоретико-педагогiчнi пiдходи стосовно органiзацii i функцiонування технiчних гурткiв (радiоелектронний напрям) та розробити модель процесу вивчення роздiлу тАЬЕлементи цифровоi технiкитАЭ на заняттях шкiльного радiотехнiчного гуртка;

3. спроектувати та виготовити електронний прилад на базi цифрових логiчних елементiв;

4. пiдготувати методичнi рекомендацii керiвникам гурткiв щодо органiзацii навчально-виховного процесу.

Практичну значущiсть роботи вбачаiмо в тому, що на основi узагальнень, отриманих внаслiдок аналiзу психолого-педагогiчноi, методичноi та спецiальноi лiтератури, власного досвiду роботи пiдготовлено методичнi рекомендацii стосовно вивчення роздiлу тАЬЕлементи цифровоi технiкитАЭ в процесi занять шкiльного радiотехнiчного гуртка; на основi розроблених критерiiв щодо вiдбору обтАЩiктiв конструювання, запропоновано для повторення ряд практичних радiоелектронних схем; спроектовано та виготовлено електронний прилад (ВлФототирВ»)

Вважаiмо, що дана робота буде корисною для вчителiв шкiл, працiвникiв позашкiльних навчальних закладiв, всiх тих, хто займаiться проблемою пiдготовки молодi до творчоi технiчноi дiяльностi.

Роздiл 1. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ТЕХНРЖКИ, ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ ШЛЯХРЖВ ПРЖДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТРЖ ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ ТА УМРЖНЬ ШКОЛЯРРЖВ

1.1 Особливостi творчоi технiчноi дiяльностi та ii значення для всебiчного розвитку особистостi

В педагогiчнiй науцi розвитку творчих здiбностей дитини придiлено особливу увагу. Поряд з численними статтями та методичними рекомендацiями iснують i фундаментальнi дослiдження в яких проаналiзовано фiлософський, психолого-педагогiчний та фiзiологiчний аспект творчостi.

Для педагогiчноi практики особливе значення маi константацiя того, що розвиток творчих здiбностей особистостi неможливий без засвоiння творчого досвiду попередникiв. Оволодiння цим досвiдом, на вiдмiну вiд засвоiння iнших елементiв культури, передбачаi обовтАЩязкове залучення учнiв до практичноi дiяльностi; i ця дiяльнiсть, особливо в початках, повинна носити здебiльшого вiдтворювальний, репродуктивний характер. З цього приводу вiдомий росiйський педагог С.РЖ.Гессен застерiгав: ВлВимога точного виконання заданого, Влчистоти роботиВ» i необхiдною умовою кожного уроку. Передчасне перетворення уроку в творчiсть, призводить не до виховання творцiв, а до виховання дилетантiв, що задовольняються розпливчатiстю контурiв, наближенiстю виконання завдання, яка закриваi усi вiрогiднi шляхи до дiйсноi творчостiВ». РЖ далi ВлтАжпередчасно перетворившись у творчiсть вона вироджуiться у практику поверхневого дилетантизму, виховуi невiгластво в роботi замiсть творчостiтАжВ».

Навчання творчостi, виховання в школярiв рис творчоi особистостi i складною, багатоступеневою та багатовекторною проблемою. Будь-яка творчiсть грунтуiться як на вроджених так i набутих якостях людини тАУ уявi, загальних та специфiчних здiбностях, iнтуiцii, набутому досвiдi, знаннях та умiннях.

Працюючи над проблемою виховання творчих потенцiй особистостi вiдомий украiнський педагог В.О.Сухомлинський добивався того, щоби думка не лише збуджувала уяву дитини, але, образно кажучи, була на кiнцях ii пальцiв. Багаторiчна робота з дiтьми навела вченого на думку про те, що iснуi пряма залежнiсть мiж Влдiями руками i думкоюВ» людини. ВлДумка удосконалюi трудовий процес, а рука розвиваi розум, сигналiзуючи йому про тонкощi виконуваноi дii. Однак таку функцiю виконуi не будь-яка праця, а, насамперед, складна, творча праця, в процесi якоi проявляiться здатнiсть до вдумливого аналiзу фактiв, явищ, причинно-наслiдкових звтАЩязкiв та закономiрностейВ».

Досвiд роботи передових шкiл, численнi педагогiчнi дослiдження та спостереження свiдчать про те, що пiдготовка учнiв до творчоi технiчноi дiяльностi, пiд час iх навчання в школi, цiлком можлива. Технiчна творчiсть дiтей маi багато спiльного з технiчною творчiстю дорослих i разом з тим характеризуватися своiми особливостями.

Вивчаючи сам процес технiчноi творчостi, вченi подiляють його на окремi етапи. Так, французький психолог Ж.Рiбо видiляв у процесi творчостi три фази: визрiвання iдеi, вiдкриття або винахiд i перевiрку. РЖнженер П.К.Енгельмейiр видiляв у технiчнiй творчостi стадii iнтуiтивного проблиску iдеi i усвiдомлення ii винахiдником, створення плану або схеми винаходу та ремiсничу стадiю його втiлення.

Бiльш розгорнуту схему етапiв винаходу запропонував американський психолог Росмен. Вiн видiляв сiм етапiв винаходу: 1) розумiння потреби винаходу; 2) аналiз цiii потреби; 3) ознайомлення iз наявною iнформацiiю; 4) формулювання усiх iснуючих об'iктивних розв'язкiв; 5) iх критичний аналiз; 6) зародження iдеi нового винаходу; 7) експериментальна перевiрка.

Росiйський психолог П.М.Якобсон у книзi "Процес творчоi роботи винахiдника" запропонував видiлити такi стадii процесу винаходу: 1) перiод iнтелектуальноi творчоi готовностi; 2) усвiдомлення потреби; 3) зародження iдеi - формулювання завдання; 4) стадiя пошукiв розв'язання; 5) отримання принципу винаходу; 6) перетворення принципу у схему; 7) стадiя технiчного оформлення (креслення, розрахунки, модель, перевiрка винаходу).

Близьку до цього аналiзу схему етапiв винаходу, запропонував С.М. Василейський.

РЖ. Попередня фаза: 1) усвiдомлення потреби; 2) бажання ii матерiального втiлення; 3) формулювання завдання винаходу.

РЖРЖ. Центральна фаза: 1) пошуки розв'язання; 2) отримання принципу рiшення ; 3) початкове науково-технiчне та економiчне обгрунтування проекту винаходу; 4) початкова практична реалiзацiя проекту (побудова моделi).

РЖРЖРЖ. Заключна фаза: 1) бiльш детальне технiчне та економiчне обгрунтування проекту; 2) виготовлення робочих креслень; 3) виготовлення експериментального зразка винаходу.

Г.С. Альтшулер у своiй книзi "Как научиться изобретать" формулюi три основнi стадii творчостi винахiдника: аналiтична, оперативна та синтетична.

Аналiтична стадiя творчостi винахiдника - це ланцюжок логiчних операцiй, в якому прослiдковуiться чiтка закономiрнiсть чергування деяких ланок. Ця стадiя умовно подiлена на п'ять етапiв: 1) формулювання завдання; 2) представлення iдеального кiнцевого результату; 3) визначення реально можливих перешкод в процесi конструювання (вiднайдення протирiччя); 4) знаходження причини виникнення протирiч; 5) визначення умов, за яких можливе iх подолання.

Пiсля аналiтичноi, настаi оперативна стадiя творчого процесу. Суть ii полягаi в усуненннi протирiч (адмiнiстративних, технiчних, фiзичних) шляхом внесення змiн в об'iкт. Характерним, для цiii стадii, i творчий пошук, який, на думку Г.С.Альтшулера, у загальному, виглядi повинен проходити однаково практично для усiх випадкiв: РЖ) перевiрка можливих змiн у самому об'iктi ( машинi, технологiчному процесi). Це, насамперед, змiна розмiрiв, форми, матерiалу, компоновки складових частин та iн.; 2) перевiрка можливостi подiлу об'iкта на незалежнi частини; 3) перевiрка можливостi змiн параметрiв зовнiшнього середовища (температури, тиску, вологостi, запиленостi, освiтленостi та iн.); 4) перевiрка можливостi змiн у сумiжних (таких, що працюють спiльно з даним обтАЩiктом) об'iктах; 5) дослiдження прообразiв обтАЩiкту конструювання з iнших галузей технiки ; 6) дослiдження прообразу технiчного обтАЩiкту в природi; 7) повернення, в випадку необхiдностi, до вихiдного стану завдання та уточнення його умов.

Остання, заключна сгадiя творчого процесу тАУ синтетична. Тут винахiдник прагне до узагальнень та пошуку нових об'iктiв, куди б можна було трансформувати його творчi доробки.

Аналiзуючи наведенi (рiзними авторами) приклади умовного подiлу процесу творчоi технiчноi дiяльностi можна знайти в них багато спiльного. Зокрема, усi вони видiляють три найважливiшi складовi етапу творчого процесу: 1) усвiдомлення потреби в створеннi нового; 2) робота над матерiалiзацiiю задуму; 3) реалiзацiя.

Отже, у загальному виглядi, процес технiчноi творчостi уявляiться бiльшостi дослiдникам практично однаковим. Разом з тим, коли йдеться про деталiзацiю вказаних етапiв творчого процесу, то тут маi мiсце деяка розбiжнiсть. Висновки вчених вiдображають не стiльки послiдовнiсть етапiв творчоi дiяльностi, скiльки логiку, у якiй вона повинна проходити. На практицi, здебiльшого, творчi процеси вiдображають типологiчнi та iндивiдуальнi особливостi самого винахiдника.

Розглянувши суть процесу творчоi технiчноi дiяльностi у трактуваннi психологiв, перейдемо до питання, якого характеру трудову дiяльнiсть слiд вiдносити до технiчноi творчостi. Зазначемо, що пiд даним поняттям розумiють цiлеспрямовану дiяльнiсть людини, яка завершуiться створенням чогось нового, що маi суспiльну цiннiсть. Сюди можна вiднести роботу над удосконаленням знарядь працi, технологiчних процесiв, планування працi тощо.

Як показують дослiдження РЖ.РЖ.Смагiна, для творчоi технiчноi дiяльностi дiтей характернi тi самi закономiрностi, що й для дорослих людей, а саме: 1) усе, що створюiться дiтьми, незалежно вiд суспiльного значення наслiдкiв працi, i результатом копiткоi напруженоi дiяльностi; 2) творча дiяльнiсть дiтей наближена до творчоi дiяльностi дорослих й за значенням основних психiчних компонентiв; 3) для творчоi дiяльностi дiтей характернi тi ж самi етапи, що й для творчостi дорослих.

Разом з тим, вивчення наслiдкiв творчоi працi учнiв показуi, що творча дiяльнiсть дiтей маi ряд особливостей.

1. Створюванi продукти дитячоi працi, здебiльшого, не i новими для суспiльства; вони i новими лише для самих дiтей. Отже, таке нове маi суб'iктивний характер. Проте, з точки зору психологiчноi науки, праця учнiв не позбавлена творчого характеру, оскiльки в процесi працi учнi вiдкривають для себе елементи чогось нового, ранiше iм невiдомого. Це принциповий момент, оскiльки для розвитку творчих здiбностей учнiв характер новизни (об'iктивний чи суб'iктивний) не маi особливого значення.

2. Навчальний характер творчоi технiчноi дiяльностi дiтей висуваi на перший план не результати , а лише пiдготовку школярiв до цiii дiяльностi в майбутньому. Тому основною метою творчоi дiяльностi учнiв i набуття ними досвiду практичноi роботи з конструювання технiчних обтАЩiктiв.

3. Творча дiяльнiсть учнiв вiдзначаiться невисоким рiвнем самостiйностi.

Все це наштовхуi на думку, що творча технiчна дiяльнiсть дiтей i можливою за умови систематичного та цiлеспрямованого педагогiчного впливу. При цьому потрiбнi певнi умови:

1. Створення необхiдноi обстановки для самостiйних дiй учнiв у процесi працi.

Вiдоме положення про те, що формування всiх якостей та властивостей особистостi вiдбуваiться в процесi дiяльностi, повною мiрою стосуiться i розвитку творчих сил та здiбностей. При цьому трудова дiяльнiсть повинна забезпечувати досить високий рiвень iнтелектуальноi активностi. Ця теза передбачаi можливiсть самостiйностi учнiв у процесi працi. На заняттях у навчальних майстернях дане завдання може бути успiшно розв'язане пiд час виконання трудових завдань, де вiдсутня регламентацiя дiй учнiв.

2. Пiдведення учнiв до творчоi iдеi.

В умовах практичноi дiяльностi людей у сферi матерiального виробництва творча iдея виникаi пiд впливом запитiв громадського життя, вимог часу. В умовах роботи шкiльноi майстернi (на уроках трудового навчання, заняттях технiчних гурткiв) потребу в творчостi, в намаганнi критично оцiнювати та якiсно перетворювати (удосконалювати) навколишнi предмети необхiдно виховувати, використовуючи при цьому весь набiр педагогiчного iнструментарiю починаючи вiд створення проблемних ситуацiй, психологiчного тренiнгу типу ВлВи це можете. Вам це пiд силуВ» i закiнчуючи безпосередньою участю школярiв над практичною реалiзацiiю проекту. При цьому рiвень самостiйностi учнiв повинен бути якомога вищим.

3. Застосування рiзних педагогiчних прийомiв стимулювання iнтелектуальноi активностi учнiв при виконаннi ними завдань творчого характеру.

Вивчення трудовоi дiяльностi учнiв на уроках працi показало, що при дотриманнi зазначених вище умов, рiвень активностi учнiв не завжди буваi однаковим, оскiльки вони не в однаковiй мiрi мобiлiзують своi психофiзiологiчнi потенцii для розв'язання завдань творчого характеру. Зокрема, учнi середнього шкiльного вiку ще легко переключають свою увагу з одного предмета на iнший, iх вольовi дii iмпульсивнi, iнтереси не досить стiйкi. Все це позначаiться на iхнiй дiяльностi. Застосування спецiальних педагогiчних прийомiв сприяi тому, що цi учнi з бiльшим iнтересом виконують завдання, стають уважнiшими пiд час роботи, бiльше зусиль докладають для подолання труднощiв, що виникають у процесi працi. Внаслiдок цього i результати роботи стають значно кращими.

Вже говорилось про значення технiчноi творчостi для пiдвищення продуктивностi працi, а значить i для пiдвищення рiвня добробуту членiв суспiльства. Технiчна творчiсть у цьому аспектi маi надзвичайно велике значення. Проте не менш важливе значення маi вона i для всебiчного розвитку пiдростаючого поколiння. У процесi технiчноi творчостi створюються умови для формування тих якостей характеру, що мають, вирiшальне значення у становленнi особистостi.

Необхiдною умовою розвитку технiчноi творчостi дiтей i формування в них таких психологiчних та iнтелектуальних якостей, якi дають людинi можливiсть швидко орiiнтуватися в умовах сучасноi технiки. У процесi творчоi дiяльностi важливу роль вiдiграють i пiзнавальнi процеси, i потреби, i почуття, i вольовi дii.

Пiзнання починаiться з вiдчуття та сприйняття, розвиток яких даi можливiсть вiдображати предмети та явища реальноi дiйсностi у всiй iх повнотi та точностi. У процесi технiчноi творчоi дiяльностi в учнiв виробляiться вмiння акцентувати увагу на окремих якостях та властивостях матерiалiв, сприймати конструктивнi особливостi деталей, вузлiв та виробiв у цiлому.

Виконуючи окремi операцii з монтажу, налагодження, випробування виробiв в учнiв виробляiться вмiння правильно оцiнювати просторовi вiдношення лiнiйних розмiрiв геометричних фiгур та тiл, що i важливим компонентом технiчноi дiяльностi учнiв.

Спостережливiсть - одна з основ творчоi дiяльностi. Учнi привчаються закрiплювати результати спостережень у формi короткого запису, схеми, малюнка, що допомагаi краще зосереджувати увагу, пiдвищуi почуття вiдповiдальностi, привчаi до точностi та самоконтролю.

У процесi технiчноi творчостi розвиваiться увага учнiв, оскiльки iм доводиться планувати технологiчний процес, проектувати як окремi деталi так i вузли виробу, iх взаiмодiю пiд час складання та налагоджування. Планування та виготовлення виробiв пiдвищеноi складностi потребують особливоi концентрацii уваги з боку учнiв. Концентрована увага необхiдна, наприклад, пiд час складання робочих креслень, розмiчання, тощо. В iнших випадках, навпаки, важливо вмiти розподiляти увагу мiж кiлькома об'iктами, предметами та явищами (випробовування моделей, перевiрка роботи складного приладу, де необхiдно стежити одночасно як за роботою цiлого виробу так i його частин). Виконання деяких робiт потребуi систематичного переключення уваги, наприклад, пiд час випробування керованих моделей, градуювання приладiв, виконання лабораторних робiт та iн.

Надзвичайно велике значення для технiчноi творчостi маi стiйкiсть уваги. Важливо, щоби учень змiг зберегти концентрацiю своii уваги до кiнця виконання роботи, не вiдволiкаючись стороннiми враженнями. Отже, учнi вчаться вмiнню своiчасно концентрувати, розподiляти та переключати увагу, зберiгаючи ii сталiсть, тобто вчаться володiти нею.

У процесi творчоi технiчноi дiяльностi можна створити спецiальну обстановку навчання, викликати iнтерес та прагнення учнiв удосконалювати свою дiяльнiсть. Позитивнi емоцiональнi реакцii морального або естетичного характеру благотворно впливають на хiд та результати навчального процесу. В ходi тривалих занять вони можуть перетворюватись на сталi почуття, риси особистостi. У процесi технiчноi творчостi створюються умови для формування вольових якостей учнiв, оскiльки останнiм доводиться зустрiчатись з новими незвичайними умовами працi, з великими труднощами в роботi, терпiти частi невдачi в процесi виготовлсння та налагодження виробiв. Роботу, як правило, доводять до завершення лише тi учнi, якi мають достатню силу волi, вмiють терпляче, наполегливо добиватися своii мети, долати труднощi в роботi, не пасують перед невдачами.

Особливе мiсце й роль у творчостi учнiв належить технiчному мисленню. Як вказуi ряд дослiдникiв воно спрямоване на пiзнання технiчних та технологiчних явищ i процесiв, на пiзнання суттiвих зв'язкiв мiж ними. Для технiчного мислення характернi такi якостi, як гнучкiсть, оперативнiсть, активнiсть у розв'язаннi ряду спецiальних питань. Людина з розвиненим технiчним мисленням володii системою узагальнених знань, навичок, розумii технiчнi взаiмозв'язки конструкцiй, функцii окремих деталей. Учнi, котрим притаманний технiчнй спосiб мисленням, можуть легко читати креслення, визначаючи при цьому кiлькiсть деталей, з яких складаiться вирiб. Знаючи властивостi оброблюваних матерiалiв, вони вмiють вибирати такi з них, якi найбiльше вiдповiдають технiчним умовам.

Пiд час обговорення конструктивного вирiшення технiчного обтАЩiкту чи його складових, учнi вчаться критично аналiзувати процес i результати своii працi, бачити позитивне й негативне. Так виховуiться вимогливiсть, принциповiсть, критичнiсть та iншi риси сучасноi людини.

Творча технiчна дiяльнiсть маi неабияке значення для вироблення естетичних смакiв школярiв. Естетичний аспект творчостi, як i будь-якоi iншоi дiяльностi, маi безпосереднi вiдношення до ii якостi й ефективностi. Естетика допомагаi учням вiдчувати красу й досконалiсть виробу, пропорцii основних його частин, гармонiю форм i лiнiй, формуi в учнiв культуру трудових дiй.

Розвивати естетику працi, формувати в учнiв позитивне ставлення до процесу працi та ii результату тАУ це вимога часу, вимога соцiального прогресу.

1.2 Завдання та основнi форми органiзацii позакласноi роботи з технiчноi творчостi

Головною метою позакласноi та позашкiльноi роботи в усiх ii формах i залучення учнiв до активноi участi у суспiльно-кориснiй дiяльностi, стимулювання iх самостiйностi, iнiцiативи, розвиток iндивiдуальних iнтересiв, нахилiв, здiбностей.

Займаючись в технiчних гуртках, учнi навчаються конструювати, розробляти технологiчнi процеси, виготовляти рiзноманiтнi технiчнi об'iкти. Аналогiчна робота, щоправда, проводиться й на уроках трудового навчання, однак тут учитель обмежений часом, змiстом та обсягом навчальноi програми. На заняттях гуртка створюються бiльш сприятливi умови для виявлення iнiцiативи учнiв. Гуртковiй роботi учень може придiлити значно бiльше часу; тут створюються бiльш сприятливi умови для практичного застосування знань та умiнь. Досвiд показуi, що учнi, працюючи в гуртках, надзвичайно захопленi своiю дiяльнiстю, не шкодуючи часу вони здатнi приймати й матерiально втiлювати оригiнальнi рiшення. Свiдченням цьому i виставки технiчноi творчостi, котрi перiодично органiзовують мiськi та районнi загальноосвiтнi навчально-виховнi заклади.

Працюючи в гуртках учнi набувають певних теоретичних знань та практичних умiнь. Безперечно, у бiльшостi випадкiв, цi знання та вмiння пов'язанi з тими, котрi набувають учнi в процесi вивчення шкiльних навчальних дисциплiн, зокрема на уроках трудового навчання, проте тут вони якiсно доповнюють, поширюють та поглиблюють iх. В окремих випадках досягаiться безпосередня наступнiсть мiж трудовим навчанням та позакласною роботою. Наприклад, пiд час занять технiчних гурткiв з столярноi, слюсарноi та швейноi справи, з електромонтажних робiт i обробки матерiалiв на верстатах учнi закрiплюють своi знання та вмiння набутi на уроках трудового навчання. Буваi i так, що зв'язок мiж трудовим навчанням та позакласною роботою вiдбуваiться бiльш опосередковано. Тобто знання отриманi на уроках i лише вiдправним пунктом в освоiннi бiльш складних питань передбачених програмою гуртка. Наприклад, займаючись авiамоделiзмом чи судномоделiзмом, працюючи над створенням радiотехнiчних пристроiв учнi використовують своi знання з елементiв машинознавства, електротехнiки, обробки матерiалiв (яких вони набули на уроках трудового навчання), як вiдправнi, в освоiннi нових, бiльш специфiчних.

Тому позакласну роботу не слiд розглядати лише як продовження роботи започаткованоi на уроках. Вона може виходити за межi освiтнiх предметiв, передбачених навчальним планом школи. У зв'язку з цим створюються додатковi умови для розширення уявлень учнiв про основи сучасного виробництва. У цьому аспектi, особливу увагу заслуговують виробничi екскурсii. Усi промисловi пiдприiмства, мають багато спiльного в органiзацii виробництва. Разом з тим вони можуть мати зовсiм рiзне устаткування i технологiю залежно вiд характеру продукцii, ii кiлькостi. Тому чим ширше учнi ознайомлюються з роботою промислових пiдприiмств, тим краще виконуiться завдання iх полiтехнiчноi освiти.

Позакласну роботу будують за принципами, до певноi мiри вiдмiнними вiд принципiв органiзацii роботи в класi. До таких принципiв належать добровiльнiсть, самодiяльнiсть та колективнiсть.

Участь у позакласнiй роботi не i обов'язковою. Тут займаються учнi, якi виявили бажання глибше вивчити той чи iнший навчальний предмет, детальнiше ознайомитися з певною галуззю народного господарства. Тому при визначеннi змiсту позакласноi роботи велику увагу слiд придiляти iндивiдуальним нахилам учнiв. Тiльки в такому випадку можна забезпечити результативнiсть ii функцiонування , високу активну участь школярiв.

Саме на врахуваннi особистого iнтересу учнiв ТСрунтуiться i другий принцип позакласноi роботи - самодiяльнiсть. Дуже часто учнi приходять у гурток iз своiми планами, намiрами, самi пропонують об'iкт роботи, над яким хотiли б працювати. Звичайно, слiд по можливостi задовольняти бажання учнiв, проте не варто забувати, що учнi, особливо середнього шкiльного вiку, не завжди здатнi об'iктивно оцiнити своi можливостi. Як свiдчать результати педагогiчних спостережень, свiтогляднi пiзнання пiдлiткiв хоч i досить обширнi, проте характер iх (змiстова наповненiсть) i поверхневим. Часто школярi (не пiдозрюючи цього) готовi братися за роботу, яка iм не пiд силу. Тому завдання вчителя (керiвника гуртка) допомогти учням правильно дiбрати об'iкт роботи, який вiдповiдав би iх бажанням i водночас був посильним для практичного виконання.

Як правило, робота над проектуванням та виготовленням вiдносно складних технiчних обтАЩiктiв (дiючi моделi лiтакiв, макети-копii суден, радiоелектроннi автоматичнi пристроi та iн.), викликаi у школярiв бiльшу захопленiсть та зацiкавленiсть. Щоб зробити можливим виготовлення складних об'iктiв у процесi гурткових занять, останнi повиннi грунтуватися на колективнiй дiяльностi учнiв. РЖншими словами, обсяг робiт, пов'язаний з виготовленням об'iкту пiдвищеного рiвня складностi, повинен бути доручений для виконання групi учнiв вiдповiдно до iх побажань та здiбностей. Це сприятиме згуртуванню колективу, виховуi почуття взаiмоповаги, вiдповiдальностi за доручену справу.

Систематична та цiлеспрямована робота з юними технiками в позаурочний час, розвиток iх внутрiшнiх творчих потенцiй можливi лише при вдалому використаннi та поiднаннi вiдповiдних форм органiзацii цiii роботи. При цьому, обовтАЩязково, слiд враховувати специфiку кiлькiсного та вiкового складу учнiв, стан матерiальноi бази, квалiфiкацiю педагогiчних кадрiв тощо.

Розрiзняють три основнi форми органiзацii позакласноi роботи: масову, групову та iндивiдуальну.

До масовоi форми вiдносять такi заходи, якi охоплюють значну кiлькiсть учнiв. Це, насамперед, виставки, лекцii i доповiдi, виробничi екскурсii, тематичнi вечори та iн.

Найхарактернiшою ознакою груповоi форми органiзацii позакласноi роботи i гурток тАУ добровiльне обтАЩiднання учнiв, якi проявляють пiдвищений iнтерес до певного виду науково-практичноi дiяльностi. Основу роботи такого обтАЩiднання складаi колективне вивчення питань проектування та конструювання технiчних обтАЩiктiв, експериментування, рацiоналiзаторська дiяльнiсть. Гурток може бути подiленим на пiдгрупи (бригади), в яких учнi працюють над вирiшенням спорiднених завдань. В окремих випадках виникаi потреба самостiйноi роботи учнiв (пiдготовка доповiдi, реферату). Це i i iндивiдуальна форма органiзацii позакласноi роботи.

Безперечно, такий подiл форм органiзацii позакласноi роботи i дещо умовним, оскiльки на практицi всi вони перебувають в тiсному взаiмозвтАЩязку, взаiмодоповнюють, пiдсилюють та збагачують цiлiсний процес навчально-виховноi роботи школи.

Характеристика дiяльностi основних видiв технiчних гурткiв.

Загальнотехнiчнi гуртки. Основним видом трудовоi дiяльностi учнiв i виготовлення широкого спектру саморобок (починаючи вiд iграшок та нескладних моделей-прототипiв технiчних обтАЩiктiв до виробiв чисто практичного призначення тАУ совки, дитячi стiльчики тощо). ОбтАЩiм теоретичних знань, отримуваний гурткiвцями, здебiльшого, обмежений вiдомостями необхiдними для виконання практичних робiт. Основним конструкцiйним матерiалом, з яким доводиться працювати гурткiвцям i деревина, листовий матерiал, дрiт. Школярi виконують столярнi та слюсарнi роботи, користуючись ручними iнструментами.

Гуртки технiчного моделювання. Дiяльнiсть учнiв в цих гуртках зводиться до побудови моделей вiдповiдних технiчних обтАЩiктiв (лiтакiв, машин, кораблiв), починаючи з виготовлення елементарних моделей згiдно iнструкцii. Тут гурткiвцi отримуюють початковi уявлення про вiдповiднi галузi технiки, фiзичнi основи роботи технiчних пристроiв, конструкцiйнi матерiали. Школярi набувають практичних умiнь у виконаннi розрахунково графiчних, монтажно-налагоджувальних, регулювальних, оздоблювальних робiт, у вирiшеннi конструкторсько-технологiчнмх завдань.

Конструкторсько-спецiалiзованi гуртки (електро-, радiотехнiчнi, промисловоi автоматики). На заняттях, гурткiвцi отримують початковi знання з електронiки, радiотехнiки, поглиблюють знання фiзичних та технiчних основ радiозвтАЩязку, отриманi пiд час вивчення шкiльного курсу фiзики, набувають певних практичних умiнь розрахунку та монтажу електричних кiл, складання електро- i радiосхем, обробки конструкцiйних матерiалiв. Гуртки по створенню дiючих технiчних пристроiв. ОбтАЩiм набутих тут старшокласниками теоретичних знань та практичних умiнь сприяi успiшному виконанню робiт, повязаних з побудовою функцiонально дiючих технiчних обтАЩiктiв. Тому поряд з проектними, розрахунково-графiчними та iншими видами конструкторських робiт, великоi питомоi ваги набувають технологiчнi, монтажно - складальнi, налагоджувальнi операцii, експлуатацiйнi випробування. Учнi знайомляться з основами дизайну в технiчному конструюваннi, вимогами ергономiки до технiчних обтАЩiктiв та iн.

Навчально-технiчнi гуртки. Трудова дiльнiсть гурткiвцiв спрямована на проектування технiчних пристроiв якi сприяють пiдвищенню ефективностi та якостi навчання тАУ це, насамперед, тренажери, контролюючi прилади, екзаменатори та iн. Школярi набувають певних рацiоналiзаторських знань та умiнь, досвiду удосконалення навчальних посiбникiв.

Гуртки виробничих професiй (слюсарiв, токарiв, фрезеровщикiв). Основним видом дiяльностi гурткiвцiв i вивчення виробничоi технiки, оволодiння новаторськими прийомами обробки матерiалiв, впровадження науковоi органiзацii працi на робочих мiсцях. Гурткiвцi детальнo ознайомлюються з широким колом вимiрного та рiзального iнструменту, особливостями конструкцiйних матерiалiв, основами машинознавства, теорiiю рiзання матерiалiв; набувають вiдповiдних умiнь та навичок, вчаться творчо iх використовувати,

Гуртки художньо-технiчного конструювання. Для цих гурткiв характерна iднiсть технiчного i естетичного компоненту творчоi дiяльностi учнiв. Поряд з вивченням основ дизайну школярi набувають знань про властивостi матерiалiв, способи iх обробки та оздоблення.

Безумовно, наведена класифiкацiя не претендуi на повне охоплення всiх видiв iснуючих технiчних гурткiв. Однак, вона вiдображаi основнi напрямки у розвитку технiчноi творчостi школярiв, визначаi змiст роботи окремих гурткiв, сприяi максимальному узгодженню змiсту цiii роботи з шкiльною програмою трудового навчання.

У системi позакласних занять, в областi технiки, значне мiсце вiдводиться масовим заходам, як ефективнiй формi впливу на широку аудиторiю учнiв з метою розвитку у них пiзнавального iнтересу до технiки, технiчноi творчостi. Традицiйними вже стали доповiдi, повiдомлення, вечори, зустрiчi, на яких обговорюються питання використання технiки в умовах сьогодення, необхiднiсть ii розвитку та вдосконалення виробничих процесiв; проблеми екологii, вiдновлювальних та невiдновлювальних джерел енергii тощо. Всi цi заходи, здебiльшого, супроводжуються демонстрацiiю (виставкою) учнiвських робiт з технiчного конструювання, екскурсiями на виробничi пiдприiмства.

Все це сприяi активному залученню широкого кола учнiв до творчоi технiчноi дiяльностi.

Можливiсть широкого вибору форм позакласноi роботи з технiки дозволяi у рiзних умовах i рiзними засобами вирiшувати багатоцiльовi та багатоаспектнi навчально-виховнi завдання.

Таким чином творчу технiчну дiяльнiсть учнiв слiд розглядати не як самоцiль, а як один iз способiв пiдвищення ефективностi навчально-виховного процесу школи.

Головна роль в органiзацii та проведеннi позакласноi роботи з технiки належить учителю трудового навчання. Успiх, у цiй дiлянцi навчально-виховного процесу школи, великою мiрою залежить вiд рiвня його фаховоi пiдготовки, органiзаторських здiбностей, вмiння захопити учнiв, дохiдливо пояснити суть проблеми, навчити працювати з лiтературою, допомогти кожному визначити головний напрям роботи та iн

Розглянутi методичнi прийоми i форми органiзацii позакласноi роботи, у своiй сукупностi, сприяють активному залученню школярiв до рiзних видiв технiчноi творчостi, створюють добрi передумови для надання iй суспiльноi значимостi та виробничоi скерованостi.

Роздiл 2. ОКРЕМРЖ АСПЕКТИ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ РОБОТИ ШКРЖЛЬНОГО РАДРЖОТЕХНРЖЧНОГО ГУРТКА

2.1 Мiсце роздiлу ВлЕлементи цифровоi технiкиВ» в програмi радiотехнiчного гуртка, та методичнi рекомендацii щодо його вивчення

З огляду на те, що цифрова обробка iнформацii практично вже стала основною складовою роботи пристроiв не лише електронноi автоматики, але й усiii радiоелектронноi апаратури, ця тема набуваi особливого значення. Ознайомлення з основами роботи цифрових електронних пристроiв, з фiзичною суттю процесiв, що проходять при цьому, слiд проводити в школi на уроках математики, фiзики, iнформатики, трудового навчання. Особливоi уваги, в реалiзацii цього завдання, заслуговують шкiльнi технiчнi гуртки i, насамперед, гуртки радiоелектронного напрямку. Саме тут, на наш погляд, найбiльш невимуше

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi