Методичнi основи застосування дидактичноi гри на уроках математики в початковiй школi

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ. Теоретичнi аспекти використання дидактичних iгор на уроках в початковiй школi

1.1 РЖсторiя виникнення iгор

1.2 Погляди видатних педагогiв i психологiв на застосування iгор у навчальнiй дiяльностi молодших школярiв

1.3 Змiст i значення дидактичноi гри в навчальнiй дiяльностi

Роздiл РЖРЖ. Методичнi основи застосування дидактичноi гри на уроках математики в початковiй школi

2.1 Суть дидактичноi гри як методу навчання математики в початкових класах

2.2 Методика органiзацii i проведення дидактичноi гри

2.3 РЖгровi ситуацii на уроках математики як один з нестандартних пiдходiв

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Навчання тАУ складний i дiалектико-суперечливий процес. У ньому поiднуiться три взаiмоповтАЩязанi компоненти: змiст навчання (програм i пiдручникiв, наочних i дидактичних посiбникiв, iгровi цiкавi завдання з предмету тощо), викладання (педагогiчна дiяльнiсть викладача) i учiння (навчально-пiзнавальна дiяльнiсть учнiв). змiст i структура уроку в школi повиннi сприяти удосконаленню кожного iз цих компонентiв.

Змiст пiдручника доповнюiться рiзноманiтними дидактичними матерiалами i, в першу чергу, системно iгрових i цiкавих завдань. викладання вчителя повинно бути зрозумiлим, доступним iз захопленням, iз переборенням труднощiв, творчим.

Дитина фактично входить у свiт дорослих через гру. Гра - це ii бiологiчна потреба, гра - це праця, гра - це навчання, вона нiчим не замiнюiться, а природжена потреба органiзму, без задоволення якоi неможливий нормальний розвиток мозку дитини.

Здобутi учнями мiцнi знання перетворюються у переконання тiльки тодi, коли вони i результатом свiдомоi, самостiйноi роботи думки. Отже, вчителю важливо застосовувати такi методичнi прийоми, якi б збуджували думку школярiв, пiдводили iх до самостiйних пошукiв, висновкiв та узагальнень. Сучасна школа маi озброiти учнiв не лише знаннями, вмiннями i навичками, а й методами творчоi розумовоi i практичноi дiяльностi.

Цiлком природно, що саме в грi слiд шукати прихованi можливостi для успiшного засвоiння учнями математичних iдей, понять, формування необхiдних умiнь i навичок. Дидактичнi iгри дають змогу iндивiдуалiзувати роботу на уроцi, давати завдання, посильнi кожному учню, максимально розвиваючи iх здiбностi.

Граючи, дiти вчитимуться лiчити, обчислювати, розв'язувати задачi, конструювати, порiвнювати, узагальнювати, класифiкувати, робити самостiйнi висновки, обТСрунтовувати iх.

Якщо спочатку учень зацiкавиться лише грою, то його дуже швидко зацiкавить пов'язаний з нею матерiал, у нього виникне потреба вивчити, зрозумiти, запам'ятати цей матерiал, тобто вiн почне готуватися до участi в грi. Гра даi змогу легко привернути увагу й тривалий час пiдтримувати в учнiв iнтерес до тих важливих i складних предметiв, властивостей чи явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдаiться. Наприклад, одноманiтнi розв'язування прикладiв стомлюють дiтей, виникаi байдужiсть до навчання. Проте розв'язування цих самих прикладiв у процесi гри "Хто швидше ?" стаi для дiтей вже захоплюючою, цiкавоi дiяльнiстю через конкретнiсть поставленоi мети - в кожного виникаi бажання перемогти, не вiдстати вiд товаришiв, не пiдвести iх, показати всьому класу, що вiн умii, знаi.

В iграх математичного змiсту ставляться конкретнi завдання. Так, якщо на уроцi учнi повиннi ознайомитися з принципом утворення будь-якого числа, то й дидактична гра пiдпорядковуiться цiй метi, сприяючи розв'язанню поставленого завдання.

У дидактичних iграх дiти спостерiгають, класифiкують предмети за певними ознаками, виконують аналiз i синтез, абстрагуються вiд несуттiвих ознак, роблять узагальнення. Багато iгор вимагають умiння висловлювати свою думку в зв'язанiй i зрозумiлiй формi, використовувати математичну термiнологiю.

Актуальнiсть теми пiдсилюiться ще й тим, що в Украiнi в навчальних програмах нема повного перелiку iгор i iгрових ситуацiй. В пiдручниках i зошитах з друкованою основою мало вмiщено iгор i iгрових ситуацiй, мало спецiальних методичних посiбникiв i рекомендацiй щодо використання iгрових i цiкавих завдань з математики 1-4 класiв на украiнськiй мовi.

Це зумовило вибiр теми курсовоi роботи. Метою роботи i аналiз методики використання математичних iгор i iгрових ситуацiй, цiкавих задач при вивченнi математики в початковiй школi.

Задачами роботи i:

1) ознайомитися з виникненням i розвитком теорii гри,

2) розглянути психолого-педагогiчнi аспекти використання дидактичноi гри на уроках в початкових класах,

3) проаналiзувати методи i форми застосування гри на уроках математики в начальнiй школi,

4) сформулювати висновки i пропозицii.

Роздiл РЖ. Теоретичнi аспекти використання дидактичних iгор на уроках в початковiй школi

1.1 РЖсторiя виникнення iгор

Справжнi наукове вивчення процесу навчання математики передбачаi розгляд всiх аспектiв цього процесу - iсторичного, психологiчного, педагогiчного i математичного - у взаiмозв'язках.

Видатний письменник i кiнорежисер О.П. Довженко (1919-1959) писав: "Сучаснiсть завжди на дорозi з минулого в майбутнi".

Гра - це заняття з метою розваги, розвитку кмiтливостi, пам'ятi, розумового i фiзичного загартування тощо, обумовлене певними правилами та прийомами. Дитячi iгри i засобами виховання. Часто гра органiзуiться з навчальною метою [11].

Гра - форма дiяльностi в умовних ситуацiях спрямована на вiдтворення i засвоiння суспiльного досвiду, фiксованого в соцiально закрiплених способах здiйснення предметних дiй, в предметах науки i культури. У грi, як особливому iсторичному видi суспiльноi практики, вiдтворюються норми людського життя i дiяльностi, дотримування яких забезпечуi пiзнання i засвоiння предметноi i соцiальноi дiйсностi, iнтелектуальний, емоцiйний i моральний розвиток особистостi.

У дiтей молодшого шкiльного вiку гра i ведучим видом дiяльностi.

Гра вивчаiться в психологii, етнографii i iсторii культури, в теорii керування, в педагогiцi i iнших науках. Гра виникла i використовувалася при навчаннi дуже давно. Первiсна людина з'явилася 2,5-3 мiльйони рокiв тому. Перша людина поступово перетворилася в людину розумну, це сталось протягом 100 тис. - 40 тис. рокiв тому. 10000 рокiв тому люди починають оперувати конкретно-геометричними фiгурами. 4 тис. рокiв тому нашi пращури вже розв'язували арифметичнi i геометричнi задачi i в цей час з'явились i простi математичнi iгри. Наприклад, гра (XVIII ст. до н.е.): "Хто перший розрiже одиничний квадрат на 12 трикутникiв i чотири квадрати, якi мiж собою рiвновеликi?" (РД кiлька способiв). Нумерацiя, яка з'явилася 10 тисяч рокiв тому - це перша арифметична операцiя додавання i вiднiмання одиницi. Лiчба - це перший вiльний теоретичний акт розуму дитини i вiн став початком для впровадження математичних iгор при навчаннi математики (назвати пропущене число).

Типи i способи навчання та виховання змiнювалися пiд впливом розвитку виробництва, технiки, науки i культури, суспiльство немов би замовляло типи навчання [31].

1. Перший тип навчання (близько 10000-2500 рр. до н.е.) був практично-наслiдувальним. Тут тiльки зароджувались елементи гри. Батьки розвивали у своiх дiтей за допомогою навiдних питань здiбностi розумовi i професiйнi (якщо дiтей кiлька, то влаштовували змагання як елемент гри.

2. ВаДругий тип навчання (близько 2500-600 рр. до н.е.) був репродуктивний i з'явився внаслiдок обробки металу, де потрiбна була певна кмiтливiсть. Для цього при дворах фараонiв i царiв вiдкривали школи в РДгиптi i Вавилонi. Використовували при навчаннi методи заучування, зазубрювання, прослуховування i вiдтворення, навчання за зразком: "Роби так як роблю я, а я роблю так..". Мiж учнями практикувалися змагання пiд девiзом "Хто швидше ?".

3. Третiй тип навчання (близько 600 р. до н.е. - 500 р. н.е.) - словесно-доказовий (графiчно-доказовий, бо панiвною наукою була геометрiя). При цьому навчаннi використовувалися бесiди, дiалог, обТСрунтування, вправляння, усний виклад, теоретичнi настанови i особливо розваги - дидактичнi iгри. Розв'язувалися задачi на кмiтливiсть, на побудову, доведення, де потрiбно було iнтенсивно розмiрковувати i встановлювати переможця.

4. ВаЧетвертий тип навчання (епоха середньовiччя з V ст. до XV ст.) - словесно-догматичний i словесно-схоластичний. Такий тип навчання мало вимагав методу гри.

5. П'ятий тип навчання (епоха вiдродження з XV до XVI ст.) - наочно-споглядальний вимагав вiд дiтей вчитися спостерiгати за явищами природи. В цей час посилюються задачi, що вимагають напруги та пiзнавальнi задачi iгрового характеру.

6. ВаШостий тип навчання (епоха бурхливого розвитку капiталiзму з XVI ст. до XVIII ст.) - наочно-iнформацiйний, коли гра займаi панiвне мiсце в навчаннi дiтей а методу гри даiться теоретичне обТСрунтування.

7. ВаСьомий тип навчання (епоха iмперiалiзму i соцiалiзму, з XVIII до XX ст.) - породжуi iнформацiйно-пiзнавальний тип навчання дослiдницьке, розвиваюче, програмоване, проблемне навчання i комп'ютеризацiя), де навчають дiтей з 5-6 рокiв, для яких гра стала одним iз необхiдних методiв навчання початковоi i елементарноi математики.

РЖнтенсивно розробляються як математичнi iгри, так i iх методика використання в школi на всiх рiвнях.

Братськi школи, що виникли в Украiнi в боротьбi народних мас проти феодально-крiпосницького i нацiонального гнiту, проти польських, угорських, литовських та iнших феодалiв, проти туркiв i татарськоi агресii i коли в ХРЖV-ХV ст. виникла явна загроза асимiляцii украiнцiв через насадження католицьких шкiл, були активними провiдниками доцiльного використання дидактичних iгор при навчаннi дiтей.

Щоб зберегти менталiтет украiнського народу, братськi школи, що вперше з'явилися у Львовi i Луцьку (1463 р.) переросли в могутнi культурнi й освiтнi осередки iз школами i друкарнями. Братства швидко поширювались по всiй Украiнi: в 1615 р. засноване Киiвське братство, до якого поступило багато мiщан, а також запорiзьке вiйсько на чолi з гетьманом Петром Сагайдачним. Братськi школи стали нацiональною гордiстю украiнцiв i цiнним надбанням свiтовоi педагогiчноi думки. Застосована вперше в свiтi у братських школах класно-урочна система навчання давала можливiсть одному вчителевi вчити багато учнiв i iнтенсивно використовувати iгровий метод. У братських школах запозичив i удосконалив класно-урочну систему чеський педагог Я.А. Коменський (1592-1670), який розробив методи навчання, серед них був i метод гри.

Братськi школи зумовили появу на Украiнi не тiльки початкових i середнiх шкiл, а й вищих навчальних закладiв, серед яких провiдним стала Киiво-Могилянська Колегiя (1631), яка пiзнiше перетворилася в Киiво-Могилянську академiю (1703). Тут великий фiлософ-математик Феофан Прокопович читав математику (1704 р.), де придiляв значну увагу методу гри. Дидактична гра розглядалась i в знаменитiй книзi Леонтiя Магнiцького "Арифметика сиречь наука числительная", яка перевидавалася впродовж 50 рокiв в Росiйськiй iмперii (з 1703 по 1753 р.) як пiдручник з арифметики.

Спробу систематичного вивчення методу гри першим зробив в кiнцi XIX ст. нiмецький вчений К. Гросс, який вважав, що в грi вiдбуваiться попередження iнстинктiв стосовно майбутнiх умов боротьби за iснування ("теорiя попередження").

Нiмецький психолог К. Бюлер визначав гру як дiяльнiсть, що вiдбуваiться заради одержання "функцiонального задоволення". Фрейдисти бачать в грi вираження глибинних iнстинктiв або потягiв. Г.В. Плеханов вказував, що гра виникла з працi.

Теорiю гри, яка виходить iз визнання ii соцiальноi природи, розробляли психологи Епаркiн, Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьiв. Пов'язуючи гру з орiiнтовною дiяльнiстю, Д.Б. Ельконiн визначаi гру як дiяльнiсть, в якiй складаiться i вдосконалюiться управлiння поведiнкою.

Вiдмiнними ознаками розгортання гри i ситуацii, що швидко змiнюються, в яких виявляiться об'iкт пiсля дiй з ним, i надзвичайно швидке пристосування дiй до новоi ситуацii. В структуру гри дiтей входять: ролi, взятi на себе тими, хто граi, його як засiб реалiзацii цих ролей; iгрове вживання предметiв, тобто замiна реальних предметiв iгровими, умовними, реальнi вiдношення мiж тими хто граi, одиницею гри i в той же час центральним моментом, що об'iднуi всi ii аспекти, i роль.

Сюжетом гри постаi вiдтворююча в нiй галузь дiйсностi; змiстом гри виступаi те, що вiдтворюiться дiтьми в ролi головного моменту дiяльностi i вiдношень мiж дорослими в iх трудовому i суспiльному життi.

1.2 Погляди видатних педагогiв i психологiв на застосування iгор у навчальнiй дiяльностi молодших школярiв

Сутнiсть дидактичних iгор полягаi в тому, що дiти розв'язують пiзнавальнi навчальнi завдання, запропонованi iм у цiкавiй формi, i, таким чином, оволодiвають досвiдом розумовоi дiяльностi, виробляють вмiння застосувати знання в рiзних ситуацiях.

Прогресивна педагогiка у всi часи високо цiнила iгровi форми цiлеспрямованоi органiзацii життя дiтей.

Зокрема, високо цiнили гру великi педагоги К.Д. Ушинський, С.Т. Шацький i В.О. Сухомлинський i багато про неi писали.

Великий педагог А.С. Макаренко розглядав гру як могутнiй засiб навчання i виховання волi, колективiзму i практичних навичок:".. Дитяча органiзацiя повинна бути проникнута грою. Врахуйте, що мова йде про дитячий вiк, у нього i потреба в грi i ii потрiбно задовольнити, i не тому, що "делу время, а потехе час", а тому, що як дитина граi, так вона i буде працювати" [31]. А.С. Макаренко називав гру усвiдомленою дiяльнiстю, а радiсть гри - "радiстю творчою", "радiстю перемоги". В його роботах гра розглядаiться як могутнiй засiб виховання волi, колективiзму, практичних навичок.

О.М. Горький вважав бажання дiтей грати природною необхiднiстю i стверджував, що за допомогою гри дiти пiзнають реальний свiт. Великий письменник вважав бажання дiтей грати "бiологiчно законним" i стверджував, що гра для дiтей - основний шлях пiзнання свiту.

Л.С. Виготський вважав, що гра стимулюi пiзнавальнi сили дитини i i основою перетворення iгрових дiй в розумову, гру вiн вважав ведучим засобом навчання i виховання дошкiльнят. Гра виникаi на основi реального життя i розвиваiться в iдностi з потребами дитини. У грi беруть участь багато предметiв, що оточують дитину. Граючи з ними, вiн вивчаi iх властивостi. Виготський Л.С. розглядав гру як сприятливе середовище для зародження пiзнавальних сил дитини i як основу перетворення iгрових дiй в розумовi, назвав ii "дев'ятим валом" розвитку дитини, ведучим засобом навчання i виховання.

Дитина хоче дiяти як дорослий, але ii можливостi i умови такi, що вона не може це здiйснити. Наприклад, дитинi цiкаво i дуже хочеться керувати справжнiм автомобiлем, iхати верхом на конi, прати бiлизну, забивати цвяхи i т.д., але це йому ще не пiд силу, небезпечно, забороняiться дорослими. Але вона може досягти бажаного в уявлюванiй ситуацii. Без цього "визрiвання нереалiзованих негайно потреб" не може бути гри (Л.С.Виготський).

Таким чином, величезна роль в розвитку i вихованнi дитини належить грi - важливому виду дитячоi дiяльностi. Вона i ефективним засобом формування особистостi школяра, його морально-вольових якостей, в грi реалiзуiться потреба впливу на свiт. В.А. Сухомлинський пiдкреслював: "Без гри нема i не може бути повноцiнного розумового розвитку. Гра - це величезне свiтле вiкно, через яке в духовний свiт дитини вливаiться животворний потiк уявлень, понять про оточуючий свiт. Гра - це iскорка, яка запалюi вогник допитливостi i зацiкавлення" [38]. На думку В.А. Сухомлинського, легко навчатися тому, хто постiйно на своiму шляху долаi виникаючi суперечностi, що викликанi ходом логiчно побудованого процесу навчання. Вiн писав: "Полегшити засвоiння нового матерiалу на уроках - це значить створити перед думкою учнiв певнi перешкоди".

К.Д. Ушинський - основоположник росiйськоi i украiнськоi педагогiки, писав: ".. Якщо ми порiвняiмо зацiкавлення грою, а отже, число i рiзноманiтнiсть слiдiв, залишених нею в душi дитини, з подiбними впливами учiння.., то, звичайно, всi переваги залишаться на сторонi гри" [49].

Вiдомий росiйський психолог Ельконiн Д.Б. визначаi гру як дiяльнiсть, в якiй складуiться i вдосконалюiться управлiння поведiнкою [42].

Багато украiнських педагогiв-математикiв виступали прогресивними думками вiдносно активiзацii методiв навчання, розвитку логiчного мислення учнiв.

Професор математики Костянтин Мусiйович Щербина (1864-1946) на протязi шiстдесятирiчноi дiяльностi внiс значний вклад в розвиток методики викладання математики. Народився вiн у м. Прилуки Чернiгiвськоi областi.

Ще в 1893 р. К.М. Щербина написав посiбник "Досвiд програми для збирання вiдомостей з народноi математики", в якiй вiдмiчено велике значення цiii справи для характеристики розумового розвитку i математичних здiбностей народу. Тут вiн придiлив велику увагу i математичним iграм. Вiн перший загострив увагу на важливостi збирання матерiалiв старовини для патрiотичного виховання учнiв, для введення iсторичних елементiв при викладаннi математики, навчання дiтей на змiстовних математичних iграх. К.М. Щербина в 1927 роцi написав посiбник "Клубнi заняття в школi з математики", де висвiтлив змiст форми i методи гуртковоi роботи з математики, навiв багато цiкавих дидактичних iгор.

Академiк Василь Петрович РДрмаков (1845-1922) народився в с. Терюха Чернiгiвськоi губернii, закiнчив Чернiгiвську гiмназiю. Вiн пiдкреслював, що головна мета навчання - це розвиток мислительноi дiяльностi учнiв i, що в початкових класах цю роль виконують дидактичнi iгри.

Професор Костянтин Федорович Лебединцев (1879-1925) закiнчив Киiвський унiверситет. Вiн написав пiдручник з арифметики i початкiв геометрii пiд назвою "Лiчба i мiра", де багато придiлив уваги дидактичним iграм з математики, розробив конкретно-iндуктивний i абстрактно-дедуктивний методи навчання математики.

Украiнський математик-педагог, родом iз Полтави, Олександр Матвiйович Астряб (1879-1962), професор киiвських вузiв опублiкував "Наочну геометрiю" i "Задачник для наочноi геометрii", якi були переведенi на багато мов свiту i мiстили iгровий матерiал з наочноi геометрii.

Видатнi математики-педагоги Михайло Борисович Гельфанд (1906-1991) i Лев Михайлович Лоповок (1912) видали роботу "Позакласна робота з математики", де придiлили значну увагу математичним iграм i методицi iх проведення.

Украiнський i росiйський педагог-психолог С.Т. Шацький писав: "Гра, це життiва лабораторiя дитинства, вона даi той аромат, ту атмосферу молодому життю, без якоi ця пора ii була б загубленою для людства. У грi, цiй соцiальнiй обробцi життiвого матерiалу, i найбiльш здорове ядро розумноi школи дитинства".

Великий вклад у розвиток i методичну розробку дидактичних iгр внесли вiдомi сучаснi методисти i педагоги-математики: М.О. Бантова, Г.П. Бевз, М.В. Богданович, Н.Ф. Вапняр, РЖ.З. Василенко, М.Б. Гельфанд, Б.Г. Друзь, О.С. Дубинчук, Т.К. Жикалкiна, В.Д. Клименченко, А.Я. Король, Л.П. Кочина, В.С. Кролевець, В.М. Кухар, М.М. Левшин, РЖ.С. Матюшко, Н.Д. Мацько, М.РЖ. Микитинська, Е.М. Мiнскiн, М.Г. Моро, Н.РЖ. Пiдгорна, В.П. Руднiв, О.Я. Савченко, Р.Ф. Соболевський, А.А. Столяр, Г.Ф. Суворова, Н.М. Федотова та iншi.

Видатнi педагоги i психологи високо цiнили роль гри в розвитку активiзацii пiзнавальноi дiяльностi дiтей. Гра розумiiться як заняття з метою розвитку i розваги дiтей, iх кмiтливостi, пам'ятi, розумового i фiзичного загартування, обумовлене певними правилами та прийомами. Гра - форма дiяльностi в умовних ситуацiях, спрямованих на вiдтворення i засвоiння суспiльного досвiду в предметах науки i культури.

1.3 Змiст i значення дидактичноi гри в навчальнiй дiяльностi

Знання, якi отримуi учень в школi, повиннi сприяти його розумовому розвитковi - такий принцип був висунутий Сухомлинським. Завдання навчання не може зводитися тiльки до накопичення обсягу знань.

Головне - потрiбно так цiлеспрямувати дiяльнiсть школярiв, щоб вона сприяла розвитковi мiркування i пам'ятi, самостiйному здобуттю знань.

Повноцiнна математична пiдготовка учнiв загальноосвiтньоi школи i необхiдною умовою науково-технiчного i соцiального прогресу суспiльства; вiд ii якостi безпосередньо залежать прискорення, науково-технiчний, виробничий та економiчний потенцiал нашоi краiни.

Сучасна дидактика, звертаючись до iгрових форм навчання та цiкавих задач, справедливо вбачаi в них можливостi ефективноi взаiмодii педагога та учнiв, продуктивноi форми iх спiлкування з наявними елементами змагання, безпосередностi, природного iнтересу. Крiм того, цiкавi задачi сприяють пiдвищенню iнтересу до вивчення математики, свiдомому засвоiнню математичних понять, стимулюють активнiсть учнiв, виховують у них навички самостiйноi роботи, вмiння рацiонально i творчо виконувати завдання, самостiйно застосовувати знання.

Розумiння математичних фактiв i зацiкавленiсть ними i головною рушiйною силою ефективного навчального процесу.

Дотримуючись закономiрностi про те, що зацiкавленiсть учнiв навчальним предметом, який вивчаiться, пiдсилюiться тодi, коли вони розумiють матерiал, який подаiться, приходимо до висновку: "Навчаi добре той, хто вчить зрозумiло, цiкаво i захоплено". Тому перед класоводом постаi основне завдання - доступно, дохiдливо, зрозумiло, цiкаво i пiднесено викласти учням програмний матерiал. Цього можна досягти шляхом урiзноманiтнення методiв i прийомiв викладання, умiлим використанням наочностi та дидактичних iгор i iгрових ситуацiй, цiкавих задач з математики.

У дiтей дошкiльного i молодшого шкiльного вiку одним iз ведучих видiв дiяльностi i гра, iгровi ситуацii i цiкавi вправи. Вони приносять дiтям i розумiння, i зацiкавленiсть, i радiсть, i захоплення. А учiння (пiзнавальна дiяльнiсть учнiв) дiтей повинно бути привабливим, радiсним i захоплюючим. Тому, природно, не вiдривати першокласникiв вiд гри, iгрових ситуацiй i цiкавих вправ, а навчати iх, особливо на перших порах, через гру, iгровi ситуацii i цiкавi вправи. Учитель повинен умiти вчити дiтей, граючись i думаючи.

У дитячому вiцi i потреба в грi i ii потрiбно задовольнити. У народi кажуть: "Де гра, там i розум". Психологами встановлено, що розумно органiзована гра i дiйовим засобом для формування таких рис особистостi, як дисциплiнованiсть, кмiтливiсть, стриманiсть, винахiдливiсть, рiшучiсть, органiзованiсть. Розвиваючi i пiзнавальнi iгри розвивають у дiтей логiчне мислення, просторове уявлення, багату уяву, фантазiю, iнтуiцiю, конструктивнi здiбностi, волю, пам'ять i увагу. Крiм того, вони формують здатнiсть дитини до аналiзу i синтезу, абстрагування i конкретизацii поведiнки, узагальнення i протиставлення. У процесi гри пiдсилюються творчi сили i здiбностi дитини, вона вчиться напружувати розумовi зусилля, керувати собою, дотримуватися правил поведiнки. Пiд час гри вона думаi на граничних можливостях.

Отже, гра повинна стати важливим компонентом дiяльностi молодших школярiв.

Суть дидактичноi гри полягаi у розв'язаннi пiзнавальних задач, сформульованих у цiкавiй (забавнiй) формi. Процес розв'язування такоi задачi зв'язаний з розумовим напруженням, з переборенням труднощiв, що i засобом пiдсилення розумових зусиль молодшого школяра. Дидактична гра вiдрiзняiться вiд пiзнавальних завдань наявнiстю притаманних грi таких структурних елементiв:

1) пiзнавально-навчальна задача;

2) змiст;

3) правило;

4) iгрова дiя;

5) результат як закiнчення гри [26].

Основним елементом i пiзнавально-навчаюча задача, яка може проявлятись у змiстi гри в бiльш-менш явному виглядi. РЖгри, в яких навчальне завдання подаiться так, що учень напевно сприймаi його в першу чергу як задачу, тобто пiдходить до ii розв'язання свiдомо, називаються навчаючими. Тут iгрова ситуацiя, поiднуючись з навчальною, i засобом пiдвищення розумовоi активностi. Якщо нема iгрових дiй, нема i дидактичноi гри.

Добираючи iгри, продумуючи iгрову ситуацiю, необхiдно обов'язково поiднувати два елементи - пiзнавальний та iгровий. Мета дидактичноi гри - пiдвищити iнтерес учнiв до навчального предмету, сприяти змiцненню та пiзнанню учнями нових знань, умiнь та навичок.

Займатися розробкою методики використання гри вимагають особливостi першокласникiв: iм притаманне, крiм понятiйного, переважно наочно-образне мислення, довiльна поведiнка, практичне вiдношення до розв'язування завдань, нестiйка увага, спрямованiсть уваги на результат, а не на спосiб дiй. До того ж, як доводять психолого-педагогiчнi дослiдження, серед мотивiв, якi спонукають дiтей ходити до школи, переважають iгровi. Цi особливостi дiтей вимагають вiд учителя вмiння використовувати гру. Як показуi практика, iгровий сюжет полегшуi сприймання нового поняття, концентруi увагу на його основних ознаках. Одним iз видiв iгровоi ситуацii може бути надання вiдповiдноi форми дiяльностi учнiв, тобто введення елементiв сюжетно-рольовоi гри. ii важливiсть у тому, що вона iмiтуi дiяльнiсть дорослоi людини. Засвоюючи рiзнi математичнi поняття, учнi уявляють себе учасниками рiзних подiй (ролей), спецiалiстами рiзних професiй. До такоi гри можна залучати одного учня, групу учнiв або цiлий клас.

Крiм того, у молодшому шкiльному вiцi у дiтей велика тяга до гри, тому знижене вiдношення до iгрових прийомiв у навчально-виховному процесi означаi порушення одного iз важливих принципiв педагогiки - врахування вiкових особливостей дiтей. Здобутi учнями мiцнi знання перетворюються у переконання тiльки тодi, коли вони i результатом свiдомоi, самостiйноi роботи думки.

Отже, вчителю важливо застосовувати такi методичнi прийоми, якi б збуджували думку школярiв, пiдводили iх до самостiйних пошукiв, висновкiв та узагальнень. Сучасна школа маi озброiти учнiв не лише знаннями, вмiннями i навичками, а й методами творчоi розумовоi i практичноi дiяльностi.

Наприклад, одноманiтнi розв'язування прикладiв стомлюють дiтей, виникаi байдужiсть до навчання. Проте розв'язування цих самих прикладiв у процесi гри "Хто швидше ?" стаi для дiтей вже захоплюючою, цiкавоi дiяльнiстю через конкретнiсть поставленоi мети - в кожного виникаi бажання перемогти, не вiдстати вiд товаришiв, не пiдвести iх, показати всьому класу, що вiн умii, знаi.

Дидактичнi iгри на уроках математики можна використовувати для ознайомлення дiтей з новим матерiалом, для його закрiплення, для повторення ранiше набутих уявлень i понять, для повнiшого i глибшого iх осмисленого засвоiння, формування обчислювальних умiнь та навичок, розвитку основних прийомiв мислення, розширення кругозору.

Гра прищеплюi iм позитивнi риси характеру: дисциплiнованiсть, розумовi здiбностi, iнiцiативу, кмiтливiсть, стриманiсть, винахiдливiсть, рiшучiсть, органiзованiсть. Гра розвиваi фантазiю, iнтуiцiю, волю, пам'ять, вчить напружувати зусилля, керувати собою, дотримуватися правил поведiнки.

Роздiл РЖРЖ. Методичнi основи застосування дидактичноi гри на уроках математики в початковiй школi

2.1 Суть дидактичноi гри як методу навчання математики в початкових класах

Пiдвищення ефективностi навчального процесу обумовлено, головним чином, удосконаленням методики навчання (навчаi добре той, хто вчить зрозумiло), формуванням i пiдтримкою у молодших школярiв сталоi зацiкавленостi до навчання. Одна з причин втрати цiii зацiкавленостi - недосконалiсть методiв i форм навчання, недостатнi стимулювання навчальноi працi молодших школярiв.

У дiтей дошкiльного i молодшого шкiльного вiку ведучим видом дiяльностi i гра. Психологи вiдмiчають, що школа вiдводить дуже мало мiсця грi, вiдразу нав'язуючи дитинi пiдхiд до будь-якоi дiяльностi методами дорослоi людини. Перехiд вiд гри до серйозних занять занадто рiзкий, мiж вiльною грою i регламентованими заняттями утворюiться нiчим не заповнений розрив. Гра повинна стати важливим компонентом дiяльностi молодших школярiв. Перед тим, як посадити дiтей за парти для "серйозного" вивчення математики необхiдно з ними "пограти в математику".

Спостереження показують, що в навчальному процесi iгри використовуються все частiше. Причиною цього слiд вважати не тiльки бiльш раннiй початок навчання, але й пошуки шляхiв активiзацii дiяльностi учнiв, пiдсилення iх самостiйностi.

Але буваi, що гра проводиться безсистемно, без врахування вiкових особливостей учнiв i ситуацii, яка склалася на уроцi, без поступового ускладнення iгровоi дiяльностi. Нерiдко iгри використовуються лише для зняття втоми, часто носять розважальний характер. Таке використання iгор знижуi пiзнавальну спрямованiсть навчання, приводить до пiдмiни серйозноi навчальноi працi пустотливими забавами.

На думку К.Д. Ушинського, зробити серйозне заняття для дитини цiкавим - ось завдання першопочаткового навчання [39]. Гра повинна бути не просто цiкавою, а органiчно поiднуватися з серйозною, напруженою працею, тобто не вiдволiкати вiд навчання, а сприяти iнтенсифiкацii розумовоi дiяльностi. У зв'язку з цим iгри, що використовуються на уроцi математики, повиннi задовольняти такi вимоги [36]:

1. Вiдповiдати метi i темi уроку.

2. Забезпечувати поглиблення, розширення i закрiплення знань учнiв, розвивати розумовi здiбностi i бути, в достатнiй мiрi, цiкавими, повчальними.

3. Вiдповiдати вiковим особливостям дiтей, бути доступними, забезпечуючи поступове ускладнення операцiй аналiзу, синтезу, абстрагування, узагальнення, конкретизацii i т.д.

4. Сприяти вихованню цiлеспрямованостi, наполегливостi в досягненнi мети, колективiзму, взаiмовиручки i т.д.

ВлЕкспериментальнi дослiдження показали, що iгрова дiяльнiсть повинна виступати не тiльки в формi окремих елементiв навчального процесу, але i як метод навчання. Гру не можна назвати унiверсальним методом навчання математики дiтей 6-9 рокiв, вона використовуiться в поiднаннi з iншими методами. Разом з тим у першому класi цей метод i одним iз основних.

Суть дидактичноi гри полягаi в розв'язаннi пiзнавальних задач, сформульованих у цiкавiй формi [31]. Сам розв'язок пiзнавальноi задачi зв'язаний з розумовою напругою, з переборенням труднощiв, що привчаi дитину до розумовоi працi.

РЖснують рiзнi види дитячих iгр: творчi, рухомi, дидактичнi, предметнi (манiпуляцiйнi), рольовi. Класифiкацiя iгр носить загальний характер, тому що кожний тип гри об'iднуi рiзноманiтнi i складнi види iгровоi дiяльностi.

До дидактичних iгр звичайно вiдносять iгри з правилами, iгри з вправами, дидактичними "iграшками" i матерiалами, деякi iгри-заняття. Дидактичнi iгри включають кiлька елементiв: навчальну задачу, змiст, правило i iгрову дiю. Основним елементом i навчальна задача, причому задача може проявлятися в змiстi гри в бiльш або менш явному виглядi.

РЖгри, в яких навчальне завдання подаiться так, що учень цiлком певно сприймаi його в першу чергу як задачу, тобто пiдходить до ii розв'язання свiдомо, називаються навчаючими [34]. Тут iгрова ситуацiя, поiднуючись з навчальною, i засобом пiдвищення розумовоi активностi. Таким чином, навчаючi iгри складають пiдмножину дидактичних iгр, тому вони мають однi i тi ж структурнi елементи. Але навчаючi iгри мають i ряд особливостей. Умови i змiст навчаючих iгр поступово ускладнюються. Вiд дитини вимагаiться засвоiння нових правил i бiльш складних iгрових дiй. Такi iгри формують у дiтей певнi логiчнi структури, конкретнi розумовi дii, за допомогою яких учень зможе розв'язувати певнi класи математичних задач.

Психологи стверджують, що засвоiння основ математики в початкових класах вимагаi великого розумового напруження, високого ступеня абстрагування, активностi думки.

К.Д. Ушинський застерiгав вiд формального заучування готових правил, вимагав, щоб учнi пояснювали всi своi дii з дидактичним матерiалом, робили висновки. Вiн писав: "Само собою зрозумiло, що дiти не повиннi виучувати нiяких арифметичних правил, а самi вiдкривати iх. Так, наприклад, не слiд говорити дiтям, що коли не можна вiдняти одиницi вiд одиниць, то слiд взяти одиницю з десяткiв тощо, але треба дати учневi два десяткових пучки паличок, i, крiм того, кiлька паличок окремо, скажiмо три: потiм говоримо дитинi, щоб вона дала вам чотири палички, i дитина сама бачить потребу розв'язати один десятковий пучок, i коли полiчить потiм, що в неi залишилося, то легко зрозумii, як брати з десяткiв, сотень i т.д. А коли всi дiти зрозумiють який-небудь простий арифметичний закон та звикнуть його виконувати в думцi, i на словах, i на письмi, тодi ви можете формулювати цей закон в арифметичне правило, власне, щоб привчити дiтей до точностi висловiв" [39].

Багатьом учням математика здаiться нелегкою i малозрозумiлою, тому нерiдко дiти намагаються запам'ятати правила, не розумiючи iх, а це призводить до формалiзму в знаннях, гальмуi дальше розумiння нового матерiалу.

Здобутi учнями мiцнi знання перетворюються у переконання тiльки тодi, коли вони i результатом свiдомоi, самостiйноi роботи. Отже вчителю важливо застосовувати такi методичнi прийоми, якi б збуджували думку школярiв, пiдводили iх до самостiйних пошукiв, висновкiв та узагальнень. Сучасна школа маi озброiти учнiв не лише знаннями, вмiннями i навичками, а й методами творчоi розумовоi самостiйноi i практичноi дiяльностi.

Цiлком природно, що саме в грi слiд шукати прихованi можливостi для успiшного засвоiння учнями математичних iдей, понять, формування необхiдних умiнь i навичок. Дидактичнi iгри дають змогу iндивiдуалiзувати роботу на уроцi, давати завдання, посильнi кожному учневi, максимально розвиваючи iх здiбностi.

Граючи, дiти вчитимуться мовi, обчисленням, розв'язувати задачi, конструювати, порiвнювати, узагальнювати, класифiкувати, робити самостiйнi висновки, обТСрунтовувати iх.

У дидактичних iграх дiти спостерiгають, класифiкують предмети за певними ознаками, виконують аналiз i синтез, абстрагуються вiд несуттiвих ознак, роблять узагальнення. Багато iгор вимагають умiння висловлювати свою думку в зв'язнiй i зрозумiлiй формi, використовувати математичну термiнологiю.

Добираючи iгри, продумуючи iгрову ситуацiю, необхiдно обов'язково поiднувати два елементи - пiзнавальний та iгровий.

Мета дидактичноi гри - пiдвищити iнтерес учнiв до знань, сприяти змiцненню та пiзнанню учнями нових навичок [41].

У дидактичнiй грi учнi розвив

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi