Методика проведення теоретичних занять
Курсова робота
на тему тАЬМетодика проведення теоретичних занятьтАЭ
Змiст
Вступ
1. Науково-теоретична характеристика теми
1.1 Аналiз лiтературних джерел
1.2 Лекцiя як форма органiзацii навчальноi дiяльностi та метод навчання
1.3 Тести, модульне навчання
1.4 Наочнi посiбники. Технiчнi засоби навчання. Комп'ютернi програми
1.5 Комп'ютернi програми, якi застосовуються в процесi навчання
1.6 Вiдбiр змiсту матерiалу. Орiiнтовний тематичний план з модулями. Принципи вiдбору матерiалу
2. Характеристика елементiв дидактичноi системи
2.1 Форми навчання, системи навчання
2.2 Методи навчання
2.3 Методи контролю знань
3. Експериментально-методична частина
3.1. Методика навчання теми: "Вступ"
3.2 Методика навчання теоретичних занять з роздiлу: Фiзичнi властивостi електронiки
3.2.1 Методика навчання теми: "Основи електронноi теорii"
3.2.2 Методика навчання теми: "Електрофiзичнi властивостi напiвпровiдникiв"
3.3 Анкетування студентiв з даноi проблеми
Висновки та пропозицii
Список використаноi лiтератури
Значнi змiни в багатьох областях науки i технiки обумовленi розвитком електронiки. В теперiшнiй час неможливо знайти якусь галузь промисловостi, в якiй би не використовувалися електроннi прилади чи електроннi пристроi вимiрювальноi технiки, автоматики i обчислювальноi технiки. Причому тенденцiя розвитку така, що частка електронних iнформацiйних пристроiв i пристроiв автоматики безперервно збiльшуiться. Вище сказане i результатом розвитку iнтегральноi технологii, впровадження якоi дозволило наладити масовий випуск порiвняно дешевих, високоякiсних, не потребуючих спецiального настроювання i налагоджування мiкроелектронних функцiональних вузлiв рiзного призначення. Ось чому важливо викладачам в коледжах використовувати рiзноманiтнi методи навчання [25,5].
Для налагодження, ремонту та подальшоi експлуатацii електронних пристроiв в сiльському господарствi потрiбнi фахiвцi на пiдготовку яких i спрямований курс " Основи електронiки та мiкропроцесорноi технiки ". Даний курс базуiться на знаннях фiзики, математики, електротехнiки. У свою чергу його вивчення створюi необхiднi передумови для свiдомого засвоiння студентами послiдуючих спецiальних, профiлюючих дисциплiн. При вивченнi предмета студенти повиннi набути необхiднi теоретичнi знання про роботу найбiльш поширених електронних компонентiв i вузлiв, навчитися розраховувати типовi електроннi схеми [8, 3].
Програмою дисциплiни "Основи електронiки та мiкропроцесорноi технiки" передбачено вивчення будови i роботи електронних приладiв i пристроiв, iх властивостей та особливостей використання в сiльськогосподарськiй радiоелектроннiй апаратурi для автоматизацii виробничих процесiв, пристроiв, агрегатiв, а також для передавання, збирання, переробки i використання iнформацii виробничого характеру [23,3].
Навчання дисциплiни повинно здiйснюватись на рiвнi сучасного стану науки i технiки з використанням методiв активного навчання. Методика навчання повинна бути доступною для сприйняття студентами.
Пiд час проведення занять необхiдно широко використовувати зразки електронних приладiв, плакати, слайди, стенди, вiдеоматерiали.
Для закрiплення знань, набутих студентами на теоретичних заняттях, програмою передбачено цикл лабораторних та практичних робiт, якi потрiбно виконувати на спецiальних стендах, оснащених сучасним обладнанням, вимiрювальними приладами i обчислювальною технiкою. РЖнструкцiйнi карти повиннi бути продуманi, змiст iх повинен сприяти активному закрiпленню теоретичного матерiалу: дослiдами та експериментами, розрахунками. У висновках студенти повиннi умiти давати науково обТСрунтовану, пiдтверджену теоретичними знаннями оцiнку [25,3].
Пiдготовка викладача до теоретичних занять. Першою i найважливiшою умовою вдалоi органiзацii проблемно - розвиваючого навчання, а також i зокрема теоретичного заняття i наявнiсть висококвалiфiкованого спецiалiста - викладача - педагога. Органiзацiя навчання потребуi вiд викладача нового рiвня систематичноi творчоi роботи. Своiчасне виявлення психiчного стану студента, рiвня його готовностi до навчання, створення проблемних ситуацiй, стимулювання студентiв до самостiйних пiзнавальних дiй, управлiння цими дiями i т.д. - все це потребуi розвиненоi педагогiчноi iнтуiцii, гнучкостi розуму, умiння миттiво перестроюватись, методичноi майстерностi i, головне навикiв науковоi органiзацii викладання [11,47].
Готовнiсть викладача до викладання визначаiться головним чином:
а) освiтнiм рiвнем викладача, який повинен бути всебiчно розвиненим, широко освiдченим (в максимально можливiй в сучасних умовах степенi). Звичайно не потрiбно вимагати вiд викладача ерудицii вченого, але вiн повинен мати уявлення про рiвень розвитку сучасноi науки, технiки, лiтератури, мистецтва i т.д.;
б) вiдношенням викладача до студентiв. Готовнiсть людини бути педагогом в залежностi вiд його вiдношення до студентiв. Л.Н. Толстой охарактеризував в таких словах: " Якщо вчитель маi любов тiльки до справи, вiн буде хорошим вчителем, якщо вчитель маi любов тiльки до учня, як батько чи мати, вiн буде кращим за того вчителя, який прочитав всi книги, але не маi любовi нi до справи i до учнiв. Якщо вчитель поiднуi в собi любов до справи i до учнiв, - вiн досконалий вчитель" [19,137]. Вказанi якостi вчителя - одна з головних вимог його готовностi вести проблемно - розвиваюче навчання [19,138] ;
в) професiйною пiдготовкою викладача, добрим знанням змiсту свого предмету, умiнням прогнозувати хiд навчання i вибрати адекватнi прогнозу методи навчання;
г) особистими якостями викладача, його характером i рiвнем вихованостi, його морально - етичним кредо. Дослiдження педагогiв, якi дослiдили вплив характеру викладача, показують те, що студенти бiльше всього цiнять викладача, який допомагаi в навчальнiй роботi, зрозумiло i емоцiйно пояснюi новий матерiал i завдання, в процесi пояснення використовуi цiкавi приклади [3,104].
В передовому педагогiчному досвiдi найкращих результатiв досягають тi викладачi, якi проводять ретельний аналiз змiсту навчального матерiалу, вибирають методи, найбiльш адекватнi дидактичнiй метi навчання, розвитку i виховання студентiв. Найкращi викладачi планують систему лекцiй таким чином, щоб найбiльш складнi поняття зробити доступними для кожного студента, на розкриття iх сутностi видiляють бiльше часу, бiльше вправ намiчають для iх закрiплення. Однак для цього необхiдна науково - обумовлена система пiдготовки i планування навчального матерiалу до занять, яка базуiться на наступних принципах органiзацii навчального матерiалу i побудови процесу проблемно - розвиваючого навчання:
Необхiдно органiзувати основну частину навчального матерiалу по правилу вiд загального до часткового, вiд принципу до застосування - в порядку логiчного розгортання вихiдних понять в систему понять даноi науки. Змiст готуiться так, щоб поняття давались не в виглядi готових висновкiв, а щоб студенту
забезпечувалась можливiсть самостiйного знаходження суттiвих станiв (ознак) об'iкту в ходi пошуковоi дiяльностi [15, 45] ;
потрiбно починати навчання з актуалiзацii за допомогою самостiйних робiт (задач, вправ, усного рахунку, усного вiдтворення ранiше вивченого), попереднiх (опорних) знань i створення проблемноi ситуацii шляхом введення новоi iнформацii, яка мiстить головне, загальне, структуру, а не близьке, часткове чи елемент структури;
новi поняття i принципи потрiбно вводити як через дiяльнiсть студентiв по рiшенню навчальних проблем, якi мiстять цi поняття i принципи, так i через пояснення iх сутностi викладачем;
потрiбно добиватись засвоiння понять i способiв розумовоi дiяльностi шляхом застосування вiдповiдних iм знакових систем (слiв, формул, схем) i образiв через аналiз iнформацii, рiшення навчальних проблем i класифiкацiю конкретних об'iктiв [15,12] ;
потрiбно формувати в студентiв систему прийомiв i способiв розумовоi дiяльностi для рiзних типiв проблемних ситуацiй;
потрiбно забезпечувати студента поточною iнформацiiю про результати його власних дiй, потрiбноi для оцiнки i самооцiнки;
потрiбно представляти студенту необхiднi джерела iнформацii i керувати ходом ii аналiзу, систематизацii i узагальнення (вилучення з неi нових знань i способiв дiяльностi) [19,138].
Нашi дослiдження показують, що i своя логiка пiдготовки планування навчального матерiалу до занять включаi двi пiдсистеми:
а) пiдсистему пiдготовки до занять на основi науково - методичного аналiзу навчального матерiалу, облiку психолога - педагогiчноi пiдготовки, рiвня освiченостi студентiв, умов i засобiв проведення занять. Ця пiдсистема пiдготовки до занять обумовлена вимогами до сучасного навчально - пiзнавального процесу i структурою лекцii;
б) пiдсистему планування занять, яка включаi в себе календарно - рiчне, тематичне i полекцiйне планування. Головна мета всiх трьох видiв планування - досягнення оптимального засвоiння знань, умiнь i формування навичок при мiнiмальнiй затратi часу i зусиль викладача i студентiв [11,25].
Дослiдження показують, що найбiльшу ефективнiсть лекцiй забезпечуi така система пiдготовки до занять, яка полягаi в багатосторонньому аналiзi самого змiсту навчального матерiалу:
1) компонентний (понятiйний) аналiз навчального матерiалу;
2) логiчний аналiз навчального матерiалу;
3) психологiчний аналiз;
4) аналiз виховного значення матерiалу;
5) дидактичний аналiз [19,139].
Розглянемо кожен з елементiв цiii системи:
1. Понятiйний аналiз. Понятiйний аналiз навчального матерiалу, тобто вибiр основних понять, фактiв в змiстi, необхiдних для правильного визначення дидактичноi мети i задач, вибору методiв навчання. Для такоi пiдготовки викладач:
визначаi об'iм нового матерiалу, встановлюi його зв'язок з ранiше вивченим (в загальному планi) i помiчаi дидактичну мету; розрiзняi обов'язковий i iнформацiйний матерiал; видiляi основнi поняття, якi потрiбно засвоiти студентам (чи властивостей якi не вивчались i ознак вiдомих); новi поняття (чи iх ознаки) дiлити на основнi i другоряднi; фiксуi рiвень iх складностi;
визначаi структуру знань, видiляючи способи розкриття сутностi нових понять, конкретизуi, що пiдлягаi творчому, а що репродуктивному засвоiнню;
розкриваi взаiмозв'язок понять - нових i вже вiдомих, спираючись на яких студенти могли б самостiйно (повнiстю чи з допомогою викладача) засвоiти знання;
визначаi, що з ранiше засвоiного потрiбно закрiпити i поглибити; якi з понять i способiв дii пiдлягають актуалiзацii на лекцii;
готовить варiанти формулювання понять, визначень, правил, законiв i т.д.
видiляi поняття i способи дiяльностi для вивчення на наступних лекцiях в системi, уточнюi iх зв'язок з основними поняттями даного уроку [3, 141].
2. Логiчний аналiз. В процесi викладення нових знань викладач оперуi поняттями, судженнями, iндуктивними i дедуктивними умовиводами; разом з тим мета проблемно - розвиваючого навчання - озброiти студентiв вмiнням самостiйно мислити, тобто оперувати логiчними законами i формами [11,46].
Оскiльки всяке знання i системою, в якiй елементи зв'язанi мiж собою в визначенiй послiдовностi, то питання в тому, в якiй послiдовнiсть показувати студенту учбовi завдання чи викладати фактичний, граi визначну роль в органiзацii навчання.
Обов'язкова умова логiчного аналiзу - визначення протирiч iнформацii (факт не вiдповiдаi вiдомому правилу, матерiал суперечить ранiше складеним поняттям). Одночасно викладач передбачаi навчальнi ситуацii, в яких можуть виникнути моменти здогадування, iнтуiтивноi знахiдки при висуненнi гiпотези i рiшенню проблеми, видiляi матерiал для колективного i групового вивчення [19, 142].
3. Психологiчний аналiз. Психологiчний аналiз i, в визначенiй мiрi, конкретизацiiю логiчного. Вiн необхiдний для встановлення рiвня проблемностi навчального матерiалу i психологiчноi готовностi студентiв до самостiйноi пiзнавальноi дiяльностi. Готуючи матерiал для колекцiйного планування, викладач визначаi:
прийоми i способи створення проблемних ситуацiй на етапах актуалiзацii, формування нових понять застосування засвоiних знань;
типи проблемних ситуацiй (якщо можливо, то типи учбових проблем); можливiсть виникнення проблем чи iх постановки студентам при виконаннi учбових завдань (хто з студентiв не зумii самостiйно поставити проблему, а хто випередивши iнших, знiме проблемнiсть);
можливiсть постановки основних проблем викладачем для самостiйного рiшення студентами допомiжних проблем i iндивiдуалiзацii навчання;
засоби пiдсилення новизни матерiалу, збудження iнтересу до теми, створювати навчальнi ситуацii, якi можуть вплинути на побудову ходу думки студентiв i його змiна [3, 44].
4. Аналiз виховноi значимостi учбового матерiалу. Викладач: а) видiляi поняття i представлення, впливаючи на формування наукового свiтосприйняття, на естетичне виховання студентiв; б) доповнюi учбовий матерiал фактами з iсторii науки, практики, якi пiдтверджують виводи викладача чи студентiв [19, 147].
5. Дидактичний аналiз. Викладачi мають немалий досвiд дидактичного аналiзу матерiалу. Методика такого аналiзу описана в лiтературi. Тому вкажемо лише суть його при пiдготовцi проблемного уроку, не зупиняючись на викладеннi загальновiдомих положень. Виходячи з отриманих результатiв понятiйного, логiчного i психологiчного аналiзiв, викладач:
уточнюi i формулюi дидактичну мету лекцii, встановлюi, якi поняття повиннi засвоiти студенти i якi способи дii сформувати; чiтко визначаi дидактичнi задачi i способи iх рiшення на рiзних етапах лекцii;
уточнюi об'iм учбового матерiалу (обов'язкового для засвоiння i iнформацiйного), при необхiдностi доповнюi матерiал пiдручника, дiлить його на взаiмозв'язанi частини i намiчаi час вивчення кожноi, намiчаi необхiдну структуру уроку;
вибираi загальнi i бiнарнi методи навчання, уточнюi можливi поiднання слова i наочностi для створення проблемних ситуацiй (постановки проблем); пiдбираi способи рiшення проблем; пiдбираi систему самостiйних робiт на повторення попереднiх знань i засвоiння нових; визначаi способи роботи студентiв з пiдручником;
передбачаi можливi варiанти думок i гiпотез студентiв; пiдбираi приклади i вiдомостi з iсторii науки, необхiднi для оптимального засвоiння нового поняття i перевiрки правильностi рiшення проблем; визначаi джерела додатковоi iнформацii, уточнюi, якi факти, якi вiдомостi студенти найдуть самостiйно i як використовують iх на лекцii;
готуi дидактичний матерiал i технiчнi засоби навчання, встановлюi можливiсть застосування програмованих посiбникiв;
плануi список студентiв для контролю i оцiнки знань, а також для облiку вiдвiдування [11,47].
Поряд з уроком - основною формою навчального процесу - на старших курсах в аграрних коледжах i технiкумах необхiдно ширше впроваджувати лекцii, семiнарськi заняття, практикуми, консультацii.
Дидактичною метою лекцii в коледжi i ознайомлення студентiв з основним змiстом теоретичного матерiалу, головними iдеями в данiй галузi науки, прикладною значущiстю цiii науки та перспективою ii розвитку [11, 28].
Лекцiя i складовою частиною лекцiйно - семiнарськоi системи навчання, що перебуваi сьогоднi в процесi становлення. Проте в нiй уже чiтко викристалiзовуiться постiйне вивчення кожноi теми iз застосуванням лекцiй, практичних занять i семiнарiв.
Новий матерiал подаiться у формi лекцiй, пiсля декiлькох урокiв - лекцiй проводяться семiнари з теоретичного матерiалу i практичнi заняття на застосування засвоiного [1, 193].
Значення лекцii полягаi в тому, що вона маючи загалом iнформацiйний характер, створюi можливiсть подати студентам значну за обсягом iнформацiю при мiнiмальних затратах часу. За навчальною метою лекцii при вивченнi окремоi теми можуть бути:
Вступна лекцiя маi дати студентам загальне уявлення про завдання i змiст усього курсу, розкрити структуру i логiку розвитку конкретноi галузi науки, технiки, культури, взаiмозв'язок з iншими дисциплiнами. Головне завдання вступноi лекцii - сприяти розвитку у студентiв iнтересу до предмета з метою його творчого засвоiння [2,256].
Тематична лекцiя маi рiзноманiтне значення у загальнiй структурi курсу. Вона присвячуiться розкриттю конкретних тем навчальноi програми (звiдси i назва).
Оглядову лекцiю нерiдко читають перед або пiд час виробничоi практики. ii головне завдання полягаi в тому, щоб сприяти забезпеченню належного взаiмозв'язку i наступностi мiж теоретичними знаннями i практичними вмiннями та навичками студентiв. Оглядову лекцiю читають також студентам перед виконанням дипломноi роботи або державними iспитами, абiтурiiнтам - перед вступними iспитами, студентам - заочникам [29, 75].
У заключнiй лекцii пiдбиваються пiдсумки вивченого i викладеного матерiалу з даного предмета з даного предмета в цiлому через видiлення вузлових питань лекцiйного курсу i зосередження уваги на практичному значеннi здобутих знань для подальшого навчання i майбутньоi професiйноi дiяльностi студентiв. Спецiальним завданням заключноi лекцii i стимулювання iнтересу студентiв до глибшого вивчення даного предмета, визначення методiв самостiйноi роботи в данiй галузi.
Лекцiйний метод навчання - специфiчний спосiб упорядкованоi цiлеспрямованоi суспiльноi дiяльностi викладача i студентiв, обмiну науковою iнформацiiю, руху пiзнавальноi дiяльностi студентiв, та керування нею з боку викладача з метою досягнення певних навчально-виховних завдань [2,159].
Органiзацiя лекцiйних занять. Органiзацiйнi питання читання лекцiй важливий аспект дiяльностi викладача, кафедри i взагалi коледжу. Тривалiсть лекцiйного заняття не перевищуi двох академiчних годин. РЖнколи лекцiя триваi 60 - 80 хв. без перерви. Згiдно з вiдповiдним iнструктивним листом Мiносвiти лекцii, як правило, проводяться на початку навчальних занять, а iх сумарна тривалiсть протягом одного дня не повинна перевищувати чотирьох академiчних годин [1,412].
До читання лекцiй залучаються найбiльш досвiдченi i квалiфiкованi викладачi, якi мають високу методологiчну i методичну пiдготовку, володiють культурою слова. Асистенти i викладачi, якi не мають вченого ступеня, можуть залучатися до читання лекцiй лише за рiшенням директора навчально закладу або Мiносвiти Украiни. Кожний лектор зобов'язаний подати для розгляду на засiданнi кафедри робочий календарно - тематичний план i технологiчну карту з розгорнутим обТСрунтуванням його змiсту та методичноi побудови. У цих документах мають бути вказанi також сучаснi технiчнi засоби навчання, наочно-iлюстративний матерiал, передбаченi всi доцiльнi види екранних засобiв, звукозапису, таблицi i графiки, що iлюструють i доповнюють матерiал лекцiй. Лекцiйнi аудиторii повиннi бути пристосованi для використання ТЗН, а щодо обладнання, естетичного оформлення i мiсткостi мають створювати сприятливi умови для читання лекцiй викладачами, сприйняття конспектування i засвоiння навчального матерiалу студентами. Кафедри зобов'язанi цiлеспрямовано формувати фонди iлюстративних матерiалiв, удосконалювати застосування навчальноi технiки. Кожний лекцiйний курс маi забезпечуватись необхiдною кiлькiстю високоякiсних навчальних i методичних матерiалiв, розрахованих на аудиторii i самостiйнi заняття студентiв. З цiiю метою для кожного навчального предмета маi бути розроблений комплекс науково - технiчного забезпечення його викладання та вивчення. У бiблiотецi навчального закладу фонди пiдручникiв i навчальних посiбникiв мають вiдповiдати спiввiдношенню 1: 3 (одна книга на трьох студентiв). З окремих роздiлiв i тем курсу, що не дiстали вiдображення у наявнiй навчальнiй лiтературi, слiд практикувати видання лекцiй. Слiд також вiдпрацювати i вiдтиражувати методичнi вказiвки для студентiв [2,462].
На кафедрах, звичайно ж доцiльно розробити i здiйснити захiд, якi б забезпечили ефективний контроль за тим, наскiльки успiшно студенти засвоiли лекцiйний матерiал. З цiiю метою практикуються, зокрема, колоквiуми з пройдених частин лекцiйного курсу, вибiркове ознайомлення з конспектами лекцiй, опитування студентiв на початку або протягом лекцii тощо. Досить часто викладачi застосовують анкетування студентiв, а також контрольнi роботи i вiдвiдування лекцiй своiх колег [ЗО, 123].
Практикуiться також органiзацiя внутрiшньовузiвських i мiжвузiвських конкурсiв на кращого лектора, проведення вiдкритих лекцiй вiдомими ученими, якi
володiють лекторською майстернiстю, регулярне моральне i матерiальне стимулювання викладачiв, що досягай успiху у проведеннi лекцiй [30,124]. Активiзацiя навчально - пiзнавальноi дiяльностi студентiв
Навчально - виховний процес повинен, по-перше, бути iмiтацiiю того середовища в якому живуть i трудяться студенти; по-друге, повинен мiстити в собi i конкретну мету, завдання i проблеми суспiльноi i трудовоi дiяльностi людей; по-третi, забезпечувати формування у студентiв здiбностей вирiшувати практичнi завдання, змiнювати i покращувати той предметний свiт, в якому вони живуть i трудяться [4,46].
Активне навчання повнiстю вiдповiдаi цим потребам. В його основi лежить принцип безпосередньоi участi, яка зобов'язуi викладача зробити кожного студента учасником навчально - виховного процесу, дiючим, ведучим пошук шляхiв i способiв рiшення проблем в навчальному курсi.
Методи активного навчання дозволяють формувати знання, умiння i навички шляхом залучення студентiв до активноi навчально - пiзнавальноi дiяльностi. Методи активного навчання, наприклад, використовуi майстер-наставник, передаючи професiйнi навички своiму пiдопiчному. Участь в наукових експериментах - це також пiдготовка майбутнього вченого [18,150].
Поняття "методи активного навчання" поширюються на досить широку групу прийомiв i способiв проведення практичних i теоретичних занять. Ось деякi з них: аналiз конкретних ситуацiй, рiшення проблемних задач, дiловi - операцiйнi i iмiтацiйнi - iгри; робота з дiловими паперами i т.д. [7,12].
Проблемне навчання - один з типiв розвиваючого навчання, iстотною вiдмiннiстю якого i зближення психологii мислення людини з психологiiю навчання. Проблемне навчання найповнiше вiдповiдаi завданням розвитку творчого мислення студентiв. Суть проблемного навчання полягаi в пошуковiй дiяльностi, яка починаiться з постановки питань, розв'язання проблем i проблемних завдань, закладених у навчальних програмах i пiдручниках, у проблемному викладi й поясненнi знань викладачем, у рiзноманiтнiй самостiйнiй роботi студентiв. У проблемному запитаннi, на вiдмiну вiд не проблемного, завжди i прихована суперечнiсть. Усвiдомлена суперечнiсть - одна сторона проблемноi ситуацii. Велике значення маi також мотивацiйна сторона проблемноi ситуацii, наявнiсть в студента такого рiвня знань, умiнь i навичок, який був би достатнiм, щоб почати пошук невiдомого результату або способу виконання завдання. РЖнакше студент не "прийме" проблеми й вона втратить значення навчальноi [9, 271].
Дiловi iгри мiцно зайняли одне з перших мiсць серед найбiльш перспективних методiв навчання. Вони використовуються для тренування, розвитку творчого мислення, формування практичних вмiнь РЖ навичок, вони дозволяють стимулювати увагу i пiдвищувати iнтерес до занять, активiзувати i загострювати сприйняття учбового матерiалу [9,145].
Дiлова гра - це в визначеному стилi репетицiя виробничоi чи суспiльноi дiяльностi людини. Вона даi можливiсть програти практично любу конкретну ситуацiю в особах, що дозволяi краще зрозумiти психологiю людей, стати на iх мiсце, зрозумiти, що ними керуi в той чи iнший момент реального часу студент, виконуючи роль, наприклад, бригадира чи нормувальника, привчаiться враховувати професiйнi i керiвницькi iнтереси людей, якi його оточують [4,49].
В системi активного навчання використовують п'ять модифiкацiй дiловоi гри. Пiдготовка дiловоi гри починаiться з розробки сценарiю - "дзеркального " вiдображення ситуацii i об'iкту. В змiстi сценарiю мають бути: навчальна мета
заняття, опис проблеми, що вивчаiться, обмовлення поставленоi задачi, план дiловоi гри, загальний опис процедури гри, змiст ситуацii i характеристика дiйових осiб [26, 144].
Тест - прийом активноi самостiйноi роботи. Це стандартизованi заняття, за результатами виконання яких судять про психофiзичнi i особистi характеристики, знання, вмiння, навички студентiв якi тестуються. Тести рiзнi по своiму напрямку, багатогранностi мети. Тести бувають iнтелектуальнi, профорiiнтацiйнi, педагогiчнi, психологiчнi i т.д. Тести - запитання бувають вiдкритого i закритого, розгорнутого типiв. Розрiзняють тести для виявлення рiвня знань, вивчення характерiв, професiйних досягнень, iнтелекту, здатностей i iн.
Навчальна сутнiсть тестiв проявляiться в пiдборi оптимальних тестiв на знання, якi вiдповiдають темi, виявлення знань, вмiннi вибирати ту чи iншу вiдповiдь, положення, твердження [5,18].
В педагогiчнiй практицi використовують рiзнi види тестiв:
тести досягнень, якi призначенi для з'ясування рiвня засвоiння знань, умiнь в процесi навчання, по завершеннi вивчення теми, роздiлу або всiii навчальноi дисциплiни, при атестацii випускникiв по закiнченнi навчального закладу;
тести iнтелекту, якi повиннi з'ясовувати стан мислення, пам'ятi, уваги та iнших характеристик психiчного розвитку особи.
Тести досягнень, що використовуються для визначення рiвня професiйноi пiдготовки фахiвцiв, отримали назву тести професiйноi компетенцii [9, 123].
Тести професiйноi компетенцii - це система контрольних завдань стандартизованоi форми, орiiнтованих на вимiр i оцiнку обсягу, повноти, системностi, мiцностi та осмислення професiйних знань, а також дiiвостi i самостiйностi умiнь випускника вищого навчального закладу, якi дозволяють порiвняти рiвень його досягнень у процесi професiйноi пiдготовки з еталонними вимогами освiтньо-квалiфiкацiйноi характеристики до професiйних умiнь, якi характеризують здiбнiсть i здатнiсть випускника виконувати соцiально-виробничi функцii на певному рiвнi квалiфiкацii та квалiфiкацiйноi спецiалiзацii в конкретнiй сферi працi.
Тести професiйноi компетенцii i важливою складовою частиною всього комплексу пiдсумковоi атестацii та одним iз методiв комплексноi оцiнки якостi пiдготовки випускника вищого навчального закладу для виконання професiйноi роботи на первинних посадах, спроможностi РЖ готовностi його виконувати виробничi функцii i вирiшувати типовi задачi професiйноi дiяльностi.
Модульна система органiзацii навчального процесу спрямовуi викладачiв i студентiв на постiйну творчу працю, активiзуi мотивацiйну сферу i новi стимули до навчання, руйнуi "непорушнiсть" усталених " залiзобетонних " споруд лекцiйно - семiнарського навчання, пропонуючи натомiсть справжнiй демократизм вищоi освiти, право на вiльне, особистiсне волевиявлення кожного студента i викладача.
Досвiд запровадження модульноi органiзацii навчання даi пiдстави для подальшого розширення дослiдно - експериментального навчання за циклами предметiв (гуманiтарнi, технiчнi, фiзико - математичнi, природничi), за спецiалiзацiями i роками навчання з урахуванням науково - технiчноi бази, перспектив розвитку освiти тощо [21,41].
До засобiв навчання вiдносять наочнi посiбники, технiчнi засоби навчання, обладнання для лабораторних занять, дидактичнi матерiали, навчальну лiтературу, станки, iнструменти i матерiали для трудового навчання i iн.
Основними видами наочних посiбникiв в умовах коледжiв i технiкумiв i плакати, схеми, дiаграми, таблицi, графiки, макети, демонстрацiйнi прилади i посiбники [3,126].
До технiчних засобiв навчання вiдносяться дiапозитиви, кодопозитиви, дiафiльми, кiнофiльми, вiдеофiльми, магнiтнi записи, якi застосовуються за допомогою спецiальноi кодопроекцiйноi апаратури - кодоскопiв, дiапроекторiв, вiдеопроекторiв, вiдеомагнiтофонiв, магнiтофонiв, програвачiв i сучасних персональних комп'ютерiв.
Зараз широко поширеним видом технiчних засобiв навчання i персональнi ЕОМ, якi використовуються як для навчання так i для контролю за якiстю знань студентiв [28,13].
Обладнання для лабораторних робiт включаi в себе набори для проведення дослiдiв i випробувань на заняттях, установки для лабораторних робiт, прилади для проведення практикумiв якi передбачаються учбовим планом i програмами.
За останнi роки дуже отримали поширення дидактичнi роздатковi матерiали, якi мiстять в собi картки для диференцiйованоi роботи з найбiльш пiдготовленими i вiдстаючими студентами, картки з завданням для проведення вправ всiма студентами групи, засоби iндивiдуальноi наочностi, якi включають в себе креслення, малюнки до завдань, картки - консультацii, якi полегшують виконання завдань, плани вивчення теми, матерiали для дидактичних iгор, а також для виконання програмованих вправ [22, 38].
Для навчання широко використовуiться рiзноманiтна навчальна лiтература: пiдручники, посiбники, збiрники задач, вправ, контрольних робiт, методичнi рекомендацii для викладачiв, навчальнi альбоми i iн.
Ефективному застосуванню засобiв навчання сприяi кабiнетна система. Кабiнет - це навчальне примiщення, обладнане наочними посiбниками, навчальним обладнанням, меблями i пристосуваннями, в якому проводяться заняття, факультативнi заняття, виховна робота з студентами. Вся ця робота здiйснюiться з допомогою широкого використання технiчних засобiв навчання, демонстрацii дослiдiв, проведення самостiйних експериментальних, лабораторних, практичних робiт, робiт з книгою, довiдковим i роздатковим матерiалом [3,413].
Окрiм основного навчального обладнання i технiчних засобiв навчання в кабiнетах корисно мати краiзнавчий матерiал, набори кращих письмових, креслярських, конструкторських i iнших робiт, якi були виконанi студентами, iнструменти i матерiали для ремонту i виготовлення посiбникiв. Цiлеспрямовано вести картотеку навчального обладнання для вивчення кожного питання програми, картотеку iз завданнями для здiйснення iндивiдуального пiдходу при навчаннi, органiзацii самостiйних робiт i вправ студентами, проведення контрольних робiт. В кабiнетi повиннi бути журнали ввiдного i перiодичного iнструктажу по технiцi безпеки для студентiв [28, 96].
В учбових кабiнетах складають дiатеки дiафiльмами, серiями дiапозитивiв i посiбникiв для кодоскопа та фонотеки з записами.
Необхiдно забезпечити комплексне застосування всiх засобiв навчання, якi представляють можливiсть викладачу найкращим чином використати функцiональнi особливостi обладнання.
Вибiр засобiв навчання в процесi проведення занять визначаiться завданнями, змiстом заняття, а також вибраними методами вивчення вiдповiдноi теми [22,44].
В останнi роки, як засiб навчання почали широко використовуватись персональнi комп'ютери. Також вони використовуються при вивченнi дисциплiни" Основи електронiки i мiкропроцесорноi технiки". Тут вони грають важливу роль об'iкту вивчення i приладу, яким повиннi навчитися користуватися студенти.
Для застосування комп'ютерiв в навчальному процесi необхiдне спецiальне програмне забезпечення. Програми для комп'ютерiв розробляються спецiалiстами, якi володiють навичками iх розробки [28,138].
Для вивчення предмету "Основи електронiки i мiкропроцесорноi технiки " застосовуються такi програми, як: Е1Сад, за допомогою якоi створюються документи, якi потрiбнi для електронно - технiчних завдань, такi як круговi дiаграми, термiнальнi i об'iднувальнi дiаграми, списки частин i замовлень, списки змiсту, списки провiдникiв, загальнi технiчнi дiаграми, списки прив'язок i т.д.; завдяки якiй можна створювати, редагувати i розповсюджувати документи, якi мiстять в собi графiки i дiаграми, креслення i схеми, яка виконуi багато задач для пiдтримки наукових i iнженерних робiт, починаючи вiд збирання i аналiзу даних до розробки додаткiв, нова версiя потужного професiонального пакету для математичних розрахункiв в науцi i технiцi; програма для моделювання процесiв розрахунку електронних пристроiв на аналогових i цифрових елементах [6,233].
Великi можливостi вiдкривають комп'ютери в навчальному процесi для iндивiдуалiзацii контролю за якiстю засвоiння студентами учбового матерiалу. Ведучим тут i самоконтроль студентiв, в ходi якого вони виявляють помилки, шукають шляхи iх усунення на основi виконання циклу вправ програмованого типу.
Спецiальними фiзiолого-гiгiiнiчними дослiдженнями встановленi оптимальнi нормативи подовженостi занять студентiв з комп'ютером, щоб попередити втомлюванiсть, а також напруження очей. Все це буде гарантувати ефективне, рацiональне, гiгiiнiчно обумовлене використання комп'ютерiв в навчальному процесi [3,417].
Модуль - взагалi вiддiлена вiдносно самостiйна частина якоi-небудь системи, органiзацii. Навчальний модуль, за визначенням вчених, це функцiональний вузол, в якому об'iднанi навчальний змiст i технологiя навчання, так як в нього входять цiльовий план дiй, банк iнформацii, методичнi вказiвки по досягненню дидактичних цiлей. Саме модуль може виступати як програма навчання, iндивiдуалiзована по змiсту, методом навчання, рiвню самостiйностi, темпу навчально - пiзнавальноi дiяльностi студента [21,3].
Модульне навчання представляi собою перехiд вiд iнформацiйно - рецептурних систем навчання до розвиваючого самокеруючого навчання. Як було вже вiдмiчено, в модульному навчаннi iснуi спецiально створена навчальна програма, яка складаiться з цiльового плану дiй, банку iнформацii i методичних вказiвок по реалiзацii дидактичних цiлей. Цiльовий план дiй - це послiдовнiсть засвоiння окремих навчальних елементiв, модулiв в цiлiснiй модульнiй програмi, яка дозволяi спланувати досягнення результату. РЖнформацiйний банк - це сукупнiсть iнформацii, яка представлена рiзними засобами ii передачi. Пiд методичними вказiвками в модульному навчаннi розумiють варiанти шляхiв засвоiння навчального матерiалу, якi включають в себе рекомендацii по використанню рiзних форм, методiв i способiв учiння, а також контролюючi завдання для перевiрки його ефективностi. Сукупнiсть декiлькох модулiв складаi модульну програму [1,256].
Щоб скласти таку програму, потрiбно видiляти основнi науковi iдеi курсу. Потiм необхiдно структурувати навчальний змiст навколо цих iдей в визначенi блоки. Пiсля чого формуiться комплексна дидактична мета. Вона маi два рiвнi: рiвень засвоiння учбового змiсту студентом i орiiнтацiя на його використання на практицi, а також для вивчення навчального змiсту в майбутньому. Потiм з комплексноi дидактичноi мети видiляiться iнтегруюча дидактична мета i формуються модулi, тобто кожен модуль маi свою iнтегруючу дидактичну мету, сукупнiсть рiшення цiii мети забезпечуi досягнення комплексноi дидактичноi мети [20,5].
Форма органiзацii навчання (органiзацiйна форма) - це зовнiшнiй вияв узгодженоi дiяльностi викладача та студентiв, яка здiйснюiться в певному порядку i режимi [20, 262].
Пiд формами органiзацii навчального процесу розумiють види навчальних занять, якi вiдрiзняються один вiд одного дидактичними цiлями, складом сту
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi