Методика навчання письма в букварний перiод навчання грамоти
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Органiзацiя навчання письма молодших школярiв
1.1 Вироблення навичок письма як складний багатостороннiй процес
1.2 Органiзацiя навчання письма в букварний перiод
Роздiл 2. Методичнi вказiвки щодо навчання письма в букварний перiод навчання грамоти
2.1 Вимоги до урокiв навчання письма в букварний перiод
2.2 Орiiнтовна структура уроку письма в букварний перiод навчання грамоти
Висновки
Список використаноi лiтератури
Додаток А
Додаток Б
Додаток В
Формування навичок письма маi велике не тiльки педагогiчне, а й суспiльно-виховне значення. Привчаючи першокласникiв до чiткого, акуратного, усталеного письма, вчитель виховуi у них старанне ставлення до виконання будь-якоi роботи, не лише письмовоi.
Важкiсть роботи з навчання письма проявляiться великою мiрою через вiковi характеристики учнiв, адже дiти 6-рiчного вiку i не завжди достатньо пiдготовленими фiзiологiчно до сприймання такого матерiалу. Саме ця проблема зумовлюi актуальнiсть нашоi теми для сучасноi початковоi школи.
"Письмо" - складна мовленнiва дiя. Доросла людина пише, не помiчаючи елементарних дiй, автоматично. У першокласникiв цей процес подiляiться на декiлька самостiйних дiй. Вiн повинен слiдкувати за положенням ручки i зошита, згадувати рукописну лiтеру, яка вiдповiдаi звуку або друкованiй буквi, розмiстити ii на рядку, зтАЩiднати з iншими. Це не лише уповiльнюi темп письма, але й втомлюi дитину фiзично й розумово. У зв'язку з цим на уроках необхiдно проводити спецiальнi вправи для рук i тулуба, чергувати письмо з усними вправами.
Приступаючи до навчання письма учнiв цього вiку, вчитель маi знати особливостi розвитку кожноi дитини, у процесi роботи звертати увагу на психофiзiологiчний стан i керуватись цим у наданнi обсягу i характеру завдань.
Мета роботи - охарактеризувати методику навчання письма першокласникiв в букварний перiод.
Вiдповiдно до мети сформульованi наступнi завдання:
Проаналiзувати дидактичну та методичну лiтературу з проблеми.
Охарактеризувати органiзацiйнi прийоми роботи в букварний перiод.
Виокремити методичнi вказiвки з навчання письма.
Пiдсумувати методичну дiяльнiсть з проблеми на сторiнках курсовоi роботи.
ОбтАЩiкт роботи - навчання письма 6-рiчних першокласникiв в букварний перiод.
Предмет - методика навчання письма.
Вироблення в першокласникiв розбiрливого й швидкого письма за короткий час неможливе, бо ця навичка формуiться повiльно - протягом кiлькох рокiв. З приходом до школи 6-рiчних учнiв проблема навчання письма загострилась iще бiльше. Це повтАЩязано з рядом морфо-функцiональних i психофiзiологiчних можливостей малят. У дiтей цього вiку ще недостатньо розвиненi дрiбнi мтАЩязи кистi руки, недосконала регуляцiя рухiв пiд час письма, низька витривалiсть до довгочасних напружень.
Багатограннiсть рухових дiй i одночасне виконання кiлькох письмових правил викликаi у дiтей сильне напруження руки, а то й усього тулуба. Спостерiгаiться затерплiсть пальцiв. Рука стаi малорухома, письмо гальмуiться, прохання вчителя писати швидше виконуiться навпаки. Пишуть цi учнi досить повiльно, особливо на початку навчання. Тому перше письмо дiтей маi бути неквапливим, щоб вони могли усвiдомити якоюсь мiрою його процес.
Незрiлiсть кiнестетичного контролю тонких рухiв руки i мтАЩязово-суглобового вiдчуття обумовлюють графiчнi помилки. Чим складнiший малюнок (елемент, графема), тим бiльших викривлень вiн зазнаi. Для письма дiтей характернi тремтячi лiнii, вихiд елементiв букв за межi рядка, "дзеркальне" зображення графем, пропуск елементiв лiтер, дописування зайвих, письмо друкованих букв замiсть рукописних та iн. Труднiсть викликаi також встановлення послiдовностi звукiв у словi та позначення iх буквами. Перша ж умова для письма - видiлення звукiв у словi i встановлення iх послiдовностi.
Навчання письма, як бачимо, не i легким процесом, воно вимагаi вiдповiдного психофiзiологiчного рiвня готовностi, певних умiнь i навичок.
Однак iнтелектуальний розвиток дiтей шестирiчного вiку викликаi у них потребу навчитись, одночасно з iншими, цього виду дiяльностi. Робота школи заклечаiться, великою мiрою, в побудовi навчального процесу так, щоб не нашкодити молодому органiзмовi.
Щоб ефективнiше проходив процес навчання шестирiчних письма, варто фiксувати на окремому аркушi помилки графiчного i технiчного походження кожного учня, потiм аналiзувати результати, якi обовтАЩязково покажуть напрямки фронтальноi й iндивiдуальноi роботи на уроцi.
Щоденний же аналiз письма краще проводити у спiлкуваннi безпосередньо з учнем. Це допомагаi дитинi легше усвiдомити своi недолiки, часто вказуi вчителевi на причини iх появи та шляхи подолання.
Особлива увага маi надаватись виконанню дiтьми правил гiгiiни письма - одному з основних факторiв навчання. На перших уроках саме ця навичка маi домiнувати над iншими.
Протягом навчання необхiдно розвивати дрiбнi мтАЩязи кистi руки i удосконалювати координацiю рухiв. Це маi вiдбуватись не тiльки на уроцi письма за рахунок рiзних графiчних вправ, а й цiлеспрямовано на iнших заняттях - урочних i позаурочних.
Однак успiшним навчання письма буде неможливим, якщо учитель не надаватиме вчасно вiдпочинок дiтям, помiтивши iхню стомленiсть.
Найефективнiшими i фiзичнi розминки для всього тiла i конкретно для тих його частин, якi найбiльш напружено працюють пiд час письма - очей, руки, мтАЩязiв плечей, спини.
Урок письма слiд переривати на вiдпочинок не менше двох разiв. Час визначаiться вчителем, однак кожна з перерв - не коротша за пiвхвилини.
Термiново зупиняiться робота, якщо вчитель помiтив пiд час письма у зошитi часту змiну посадки за партою, положення зошита, тримання ручки в руцi, совання руками, млявiсть, роздратованiсть.
Вiдпочинок може надаватись як усiм учням одночасно, так i окремим, враховуючи iндивiдуальнi особливостi (слабкий зiр, слабка рука, певнi захворювання тощо).
Шестирiчнi учнi, через свою вiкову схильнiсть до розваг, не ставляться серйозно до власне фiзичних вправ, тому варто фiзкультхвилинки перетворювати в iгри. Добре, якщо вони будуть повтАЩязанi з темою уроку.
Програма 1 класу передбачаi початковий етап навчання письма шестирiчних школярiв i ставить за мету навчання охайного, розбiрливого письма. На цьому етапi учнi оволодiвають такими навичками:
а) технiчними - правильно користуватись письмовим приладдям, координувати рухи фуки пiд час письма, дотримуватись гiгiiнiчних правил письма;
б) графiчними - правильно зображувати букви i iх поiднання (елементи букв i букву в цiлому, дотримувати спiввiдношення ii частин), склади, слова; писати букви з одним нахилом, дотримуватись однiii висоти й ширини букви, рiвномiрно розташовувати слова у рядку; писати крапку, кому, знак оклику, знак питання, тире;
в) елементарними орфографiчними - правильно визначати звуковий i буквений склад слiв, написання яких вiдповiдаi iх вимовi (встановлювати послiдовнiсть звукiв у словi i трансформувати iх послiдовно у букви).
Навчання письма вiдбуваiться у тiсному взаiмозвтАЩязку з навчанням читати, тут продовжуються розвиватись умiння, зазначенi у програмi навчання читання.
Програма подiляiться на три перiоди: добукварний, або пiдготовчий, букварний i пiслябукварний.
У добукварний перiод вiдбуваiться пiдготовка дитини до навчання письма.
У букварний - навчання письма букв, слiв, речень у зошитах з друкованою основою та в зошитах з графiчною сiткою №1 (див. Мал.1).
Мал. 1.
Пiслябукварний перiод призначений для закрiплення й удосконалення набутих навичок письма.
Пiдготовчий перiод може бути довшим чи коротшим, залежно вiд пiдготовленостi дiтей до навчання письма, але обовтАЩязковим. У цей час учитель зтАЩясовуi рiвень готовностi дiтей до навчання писати, за необхiдностi, вносить корективи в умiння, набутi дiтьми до школи, вiдповiдно плануi роботу iндивiдуального, фронтального характеру. У добукварний перiод вiдбуваiться формування умiнь, зазначених у програмi. Однак, не варто ставити провiдним формування умiння письма графiчних елементiв, лiнiй, фiгур, що часто спостерiгаiться у практицi, i цим принижуiться роль iнших умiнь. Важливим i оволодiння технiкою письма i саме ii складовою - гiгiiнiчними навичками.
Звичка правильноi посадки i рацiонального прийому письма дуже важливi для здоровтАЩя дитини i для ходу самого навчання. Вони легше засвоюються дiтьми тепер, пiд час легких (графiчних) вправ, нiж потiм, коли цi вправи самi собою стануть досить складними i захоплять усю увагу дитини. Привчивши, наприклад, дитину триматись прямо, ми збережемо багато часу згодом, позбавляючись необхiдностi безперервних зауважень. [18].
Правильне положення корпуса тiла, рук, голови - полегшуi процес письма. Зразковою посадкою вважаiться така, за якоi дитина сидить рiвно, не спираючись грудьми на парту. Голову нахиляi вперед, щоб видно було написане. Вiдстань вiд зошита до очей - приблизно на висоту передплiччя i розгорнутоi долонi. Плечi на одному рiвнi.
Руки мають лежати на партi так, щоб лiктi тiльки трохи виступали за ii межi. Тодi дитина, спираючись на парту мтАЩякими мтАЩязами внутрiшнього боку передплiччя, забезпечуi можливiсть коливальних рухiв усiii руки пiд час письма i цим сприяi легкому пересуванню руки уздовж рядка (зображення правильноi посадки учня див. Додаток А).
Шестирiчнi першокласники часто починають вчитись писати так, що в роботi бере участь уся рука. Найбiльша опора тут припадаi на праву частину кистi i ii основу. Це вiдбуваiться не тiльки через те, що дрiбнi мтАЩязи незмiцнiлi, а й через вiдсутнiсть контролю вчителя за положенням кистi. Для правильного i легкого письма у рядку потрiбна участь лише трьох пальцiв (великого, вказiвного, середнього) i основи кистi. Основна опора маi бути на мiзинний палець, що сприятиме пiзнiше розвитку швидкостi письма за меншоi втоми.
За традицiiю ми навчаiмо дiтей похилого письма. Зошит при цьому розташований так, що нижнiй його край утворюi з краiм парти кут приблизно 25В°, вiдкритий праворуч. У процесi письма домагатися, щоб похилi лiнii сiтки зошита i основнi елементи букв (тi, що створенi рухом пальцiв зверху вниз) були розташованi пiд прямим кутом до нижнього краю парти (направленi на груди учня).
Пiд час письма лiнiя очей i лiнiя плечей мають бути паралельними до лiнii нижнього краю парти. Дiтям 6-рiчного вiку таких вимог не завжди вдаiться дотриматись. Вони часто зсовують зошит влiво чи вправо вiд середини грудей. При цьому змiнюiться нахил зошита, що змушуi учня мiняти положення лiктя на партi: розташовувати його ближче до корпуса тiла чи, навпаки, пiднiмати до середини парти. Друга рука також мiняi своi положення. У результатi основнi лiнii букв не лягають вертикально до нижнього (верхнього) краю парти i не сприймаються обома очима на однаковiй вiдстанi. Наслiдком цього i короткозорiсть i викривлення хребта (зображення правильного положення зошита при письмi див. Додаток Б).
З метою вироблення самоконтролю учнiв за правильним положенням зошита рекомендуiться посерединi парти провести лiнiю пiд кутом нахилу зошита, за якою учень зможе пересувати його вгору (коли пише внизу сторiнки) i вниз (коли пише вгорi сторiнки).
Опановуючи навички письма, учням необхiдно дотримуватись одночасно декiлькох правил. Це стомлюi дiтей, i, як наслiдок, вiдбуваiться iх порушення.
Щоб розвантажити дiтей, можна пропонувати поетапне ознайомлення з гiгiiнiчними правилами. На перших уроках пiдготовчого перiоду придiлити бiльше уваги посадцi i положенню ручки в руцi пiд час письма. Така поетапна робота у пiдготовчому перiодi також спростить засвоiння назв лiнiй графiчноi сiтки зошита (основний робочий рядок - верхня i нижня лiнii, мiжрядкова i похила лiнii) i основних складових елементiв букв (пряма коротка, подовжена; пряма iз заокругленнями вгорi, внизу, вгорi i внизу; петля верхня, нижня, овал, пiвовал). Адже цi знання стануть необхiдними у букварному перiодi.
Нелегким для учнiв шестирiчного вiку i навчання письма ручкою. Вiд довжини i товщини ii розмiру, кульки (форми пера) залежить процес формування навичок письма.
Для письма рекомендуiться як кулькова ручка, так i авторучка. Докладнiше про них сказано у Загальних вимогах до ведення учнiвських зошитiв.
Учитель, виходячи iз мiсцевих умов чи особистого досвiду, вибираi для учнiв свого класу ту чи iншу ручку. При цьому треба брати до уваги те, що способи письма авторучкою i кульковою ручкою дещо рiзнi.
Спостерiгаючи за письмом дiтей ручкою, учитель може мiняти ii - тим самим даючи змогу дитинi пiдiбрати, ручку за зручнiстю.
Ручка тримаiться першими фалангами трьох пальцiв (великого, вказiвного, середнього) на вiдстанi 2-2,5 см вiд кульки (кiнця пера). Авторучка з меншим кутом до паперу, кулькова ручка - з бiльшим, залежно вiд розмiру кульки у стержнi. Зручною ручкою буде та, у якоi i гумова накладка. Найкраще, якщо вона маi трикутну форму, де для кожноi фаланги i своя грань. Пальцi, при цьому не находять один на одного i не сповзають вниз.
Технiчний бiк письма i особливо важливим для дiтей, якi пишуть лiвою рукою.
РЖснуi тенденцiя непереучування таких дiтей на письмо правою рукою.
Однак учитель повинен бути впевненим у тому, що дитина i лiвша чи дворука. Вiд того, якою мiрою учень лiвша, залежатимуть його успiхи в навчаннi письма. Високий ступiнь лiворукостi, дворукiсть вимагають особливоi уваги вчителя та навчання таких дiтей письма. Якщо учень дii однаково обома руками, то краще спрямовувати його на письмо правою рукою, тодi вчитель зможе бiльше допомогти дитинi.
Методика навчання лiворуких дiтей значно вiдрiзняiться вiд праворуких, тому у праворуких учителiв виникають труднощi як органiзацiйнi, так i методичнi.
У класi лiворукi дiти мають сидiти ближче до вiкна, щоб вiд руки на зошит падала свiтлiша тiнь. Якщо у класi декiлька лiвш, то бажано, щоб вони сидiли парами (якщо парта розрахована на двох), тодi пiд час письма сусiди не заважатимуть один одному лiктями. Якщо ж сусiд правша, то вiн сидить праворуч вiд лiворукого.
За партою лiворукi дiти, як i праворукi, сидять рiвно, не торкаючись ii грудьми, тримаючи голову прямо.
Руки розташованi на партi як i у правшi: лiктi трохи звисають з парти, лiва рука вiльно рухаiться в рядку, права притримуi зошит. Прийом тримання ручки такий самий, як у правшi - трьома пальцями.
Контроль за дотриманням дiтьми гiгiiнiчних правил письма та рухом руки у рядку починаiться у пiдготовчому перiодi i продовжуiться щоденно до кiнця навчального року.
Особливоi уваги надаiться розвитковi лiво-правосторонньоi орiiнтацii на сторiнцi зошита i у рядку пiд час письма та засвоiнню понять вище, нижче. Для цього слiд перiодично вводити вправи щодо розвитку умiння визначати просторове розташування предмета вiдносно дитини, а також - предметiв на малюнку.
Пiслябукварний перiод. Тривалiсть пiслябукварного перiоду залежить вiд тривалостi букварного.
Навчання письма у пiслябукварний перiод полягаi в тому, щоб закрiплювати, узагальнювати й удосконалювати знання, умiння й навички з письма, набутi у букварний перiод.
На кiнець пiслябукварного перiоду важливо, щоб дiти могли вiльно орiiнтуватися у сiтцi зошита без друкованоi основи, приготуватись до процесу письма, розбiрливо списати рукописний чи друкований тексти (з дошки, книжки тощо), правильно написати пiд диктовку слова, у яких звучання не розходиться з написанням, умiти писати пунктуацiйнi знаки, переносити слова по складах, самостiйно виправляти графiчнi й орфографiчнi помилки, вiльно читати свiй рукописний текст.
Кожна робота, що повтАЩязана з письмом, маi починатись з контролю за дотриманням гiгiiнiчних правил письма. Доведене до автоматизму, iх виконання позитивно вплине не тiльки на результати письма, а головне - на фiзiологiчний стан дитини, що i найважливiшим фактором для навчання.
З метою запобiгання графiчним помилкам пiд час списування та письма пiд диктовку необхiдно продовжувати закрiплювати навички правильного зображення форми рукописних букв, типiв поiднань iх з iншими; умiння вiдрiзняти друковану вiд рукописноi, знання початку письма рукописноi букви.
Протягом пiслябукварного перiоду повторюiться письмо букв за групами.
У цей перiод особливу увагу важливо придiляти закрiпленню навички безвiдривного поiднання складових елементiв у рядкових буквах: а, д, з, и, м, н, п, у, ц, ш, щ, я; безвiдривно писати i поiднувати двi букви типу: пи, ип, ши, иш, ти, ит, тя, ев, т, лг, мл, ля, ял, ве, ех, очу вз, оз, хв, де, ьт, це, че.
Закрiплення умiння писати правильно букви та iх поiднання вiдбуваiться у словах з цими буквами, з 2-3-разовим повторенням цих слiд окремо (залежно вiд складностi поiднань), у словосполученнях, невеликих реченнях.
У пiслябукварному перiодi необхiдно на кожному заняттi пропонувати списування друкованих слiв, речень чи невеликого звтАЩязного тексту.
Списування також може бути з дошки, роздаткового матерiалу. Обсяг матерiалу наростаi з часом. На кiнець навчального року можна списувати до 20 слiв, включаючи прийменники.
Для диктантiв у цей перiод не бажано брати речення iз словами, у яких бiльше трьох складiв, а також i злитi приголоснi.
Разом iз словами чи реченнями можна пропонувати малюнки одним розчерком пера: Такi вправи розвивають уявлення наступного руху ручкою, що сприяi закрiпленню вмiння безвiдривно поiднувати букви.
Зважаючи на нашу тематику, бiльш уважно проаналiзуiмо букварний перiод навчання письма.
В букварний перiод учнi оволодiвають письмом рукописних малих i великих букв украiнського алфавiту та пунктуацiйних знакiв: крапки, знакiв оклику, питання, тире, коми. Письмо букв чергуiться з письмом складiв, слiв, словосполучень, речень. Учнi засвоюють друкованi й рукописнi букви майже одночасно. Слiдом за друкованою вивчаiться рукописна. Послiдовнiсть ознайомлення з буквами визначаiться системою навчання грамоти, яка закладена в Букварi.
Враховуючи готовнiсть дiтей до школи, учитель сам визначаi, чи буде вiн синхронно подавати учням велику i малу букву, чи вiдступить вiд такоi подачi i на ранньому етапi ознайомлення з буквами пропонуватиме тiльки маленькi i тi великi, письмо яких не вiдрiзняiться за формою вiд рядкових. Пiзнiше, коли учнi оволодiють умiнням писати букви простоi форми, пропонуватиме лiтери складнiших накреслень.
Спостереження за формуванням навичок письма у шестирiчних показали, що письмо у буквах фiгурних лiнiй, петельних, заокруглених елементiв, безвiдривного iх поiднання у букви, а тих мiж собою, для багатьох дiтей i складним процесом. Це пояснюiться необхiднiстю бiльш пластичних тонких рухiв руки i довшого статичного напруження. Чим складнiше графiчне завдання, тим бiльше навантаження на механiзм самоконтролю. Зважаючи на те, що самоконтроль у дiтей цього вiку розвинений слабко, учитель не повинен вимагати вiд дiтей вiдтворення неприродних безвiдривних поiднань букв (проведення ручкою по однiй i тiй самiй лiнii двiчi) та форсувати розвиток швидкостi письма.
Практика провiдних вчителiв показала, що на початковому етапi легше формуiться безвiдривне природне письмо (одна лiнiя плавно переходить в iншу) i поiднання букв.
Кожну букву варто починати писати однаково. Безвiдривно пишуться тiльки тi букви, у яких природно поiднуються складовi елементи (м, ш, т, п, б, у, а, д та iн.). Поiднання рядкових букв типу з, ш, т, г, м, л, я з наступними буде безвiдривним, якщо останнiй елемент цiii букви легко може перейти в початок наступноi - ля, си, гм, лп. Овал з наступною буквою маi два типи поiднань: верхнi (вигнутою лiнiiю - ор, от, ою, ос, ох) i нижнi (короткою прямою лiнiiю, яка виходить з основи овалу - ол, юм, фо, бл). Рядковi букви в, ь пiд час поiднання з наступною бувають "вiдкритими" (вк, вс, ьк, ьо, вв, вг) i "закритими" (вм, вл).
Для учня шестирiчного вiку характерно розкладання рухiв пiд час письма графеми. Вiзуально ж учень ii сприймаi в цiлому. Тому необхiдно допомогти дитинi видiлити складовi частини букви так, щоб вони були завершеними. Важливим прийомом навчання письма тут i аналiтико-синтетичний. Вiн передбачав аналiз виучуваноi букви i синтез ii складових елементiв.
Ефективним прийомом i порiвняння букви чи ii елементiв iз навколишнiм середовищем, а також iз вивченими буквами. Цей прийом характерний тим, що дiти вчаться бачити в буквах спiльне й вiдмiнне, отже, не плутати рукописнi форми мiж собою i з друкованими.
Для навчання письма 6-рiчних учнiв ефективним i також прийом копiювання. Наводити букву, склад, слово можна за трафаретом, по кальцi, написану на паперi у збiльшеному розмiрi, у повiтрi (дивлячись на дошку), по пунктирних лiнiях у зошитi з друкованою основою тощо. У цих варiантах важливим i орiiнтир, який позначаi початок письма даноi букви. Якщо ж цього не буде, буква може починатись дитиною з протилежного боку, а це негативно впливаi на розвиток плавностi письма.
З метою вироблення плавностi, ритмiчностi, смiливостi рухiв можна використовувати методичний прийом тактування, або письмо на рахунок. Кожна рукописна буква у своiму складi маi елементи, якi вiдтворюються в основному рухами вниз, вгору. На рух пальцiв униз iде рахунок "раз", вгору - звук [i]. Наприклад, буква и рахуiться так: раз - i - два - i.
Для запамтАЩятовування послiдовностi письма букви варто пропонувати ii зображення рiзними лiнiями (петельними, пунктирними), крапками. Також практикувати письмо однiii й тiii ж лiтери рiзними кольорами i рiзних розмiрiв на окремих аркушах паперу.
У дiтей цього вiку розвинене егоцентричне мовлення. Його варто використати пiд час письма - пропонувати промовляти вголос те, що пишуть. Наприклад, пишучи букву "а", протягувати ii голосом до закiнчення письма останнього елемента; букву "ем" - говорити коротко [м]. Таким чином мiцнiше запамтАЩятовуiться форма букви i вiдповiдний iй звук.
Важливим прийомом для навчання письма шестирiчних учнiв i письмо з рукою вчителя. Тут учень вiдчуваi силу стискання ручки, натиску ii на папiр, рух пальцiв.
Вiдомо, що пiд час виконання графiчних вправ у рядках зошита дiти витрачають багато зусиль, переживають, щоб хоч якоюсь мiрою знизити напруження, варто користуватись i простим олiвцем. Тодi, на етапi ознайомлення з письмом лiтери можна дозволити стирати помилку i потiм писати букву знову.
Пiд час письма у рядку необхiдно перiодично зупиняти дiтей i привертати iхню увагу до зразка, пропонувати порiвняти висоту, ширину, нахил елементiв, рiвномiрне розташування букв у рядку.
Учителю слiд знати, що не всi учнi однаково просуватимуться у навчаннi письма. Однi писатимуть слова, iншi - ще букви i склади з помилками. Тут необхiдна iндивiдуальна робота, яка залежатиме вiд причини походження помилки.
Наприклад, через недостатнiй розвиток сприйняття форми учнями допускаiться "дзеркальне" письмо. Для них на кожному заняттi, крiм спiльноi роботи з класом, мають пропонуватися iндивiдуальнi завдання на окремих аркушах, наприклад, такi:
1. Обведи ту букву, яка вiдрiзняiться.
2. Постав крапку (кольорову) у тому мiсцi букви, звiдки почнеш ii писати.
3. Випиши iз ряду букв тi, якi написанi правильно.
4. Наведи склади з буквою.
Допомагатимуть тут також вправляння у зображеннi букв, складiв вологим пензликом чи крейдою на дошцi.
У деяких дiтей недостатньо скоординованi рухи руки, i це на письмi виявляiться у тремтячих, кутастих лiнiях.
Учитель виявляi таких дiтей з перших днiв навчання i плануi заходи на удосконалення цих рухiв: правильне дозування обсягу завдань, невеликий темп в оволодiннi рукописними буквами i типами iх поiднань, спецiальнi вправи. Кiлькiсть вправ, маi збiльшуватись вiдповiдно до успiхiв дитини. Таким учням варто бiльше уваги придiлити й на уроках образотворчого мистецтва, трудового навчання, фiзкультури.
З перших урокiв букварного перiоду передбачаiться формування у дiтей умiння списувати спочатку з дошки, пiзнiше з пiдручника писаного i друкованого текстiв. Процес навчання списування проходить поступово: спочатку букви (наприклад, списати iз запропонованого ряду букви, якi позначають приголоснi звуки; виписати тiльки тi букви, у яких i складовий "лемент овал), далi списують склади, слова. Особливу увагу вчитель звертаi на списування по складах. На перших етапах навчання така робота проводиться з кожним словом окремо. Коли в учнiв виробиться умiння списувати писаний текст, учитель включаi вправи на списування друкованого.
При чому учням необхiдно перегодувати друкованi знаки у писанi, правильно зобразити i поiднати iх мiж собою. Першi слова для списування пропонуються такi, поiднання букв у яких буде звичним для дiтей. На цьому етапi роботи перед учнями маi бути плакат з варiантами поiднань.
Велику допомогу у навчаннi письма дiтям i учителю може надавати зошит з друкованою основою.
Сьогоднi iснуi достатньо зошитiв з друкованою основою, якi мають рiзну наповнюванiсть графiчного, мовленнiвого матерiалу. Вчитель, виходячи iз свого досвiду i контингенту дiтей, сам обираi посiбник. Слiд памтАЩятати, що навчання здiйснюватиметься за певною системою i проходитиме легше, якщо зошит буде у комплектi з вiдповiдним йому букварем.
Особлива увага пiд час формування графiчних дiй маi придiлятися повному усвiдомленню того, що робить дитина.
Для цього в зошитах пропонуються завдання на зiставлення i порiвняння графiчних лiнiй з навколишнiми предметами. Зiставляючи iх, дитина успiшно засвоюватиме програмовий матерiал, легше входитиме в навчальну дiяльнiсть. РЖгровi форми подачi завдань на сторiнках зошита, змiст навчальних цiкавих ситуацiй привертатимуть увагу шестирiчного учня, змушуватимуть його аналiзувати, синтезувати, робити посильнi висновки, а звiдси - розвиватиметься мовлення дитини, мiцнiшими ставатимуть навички звукового аналiзу слiв - спiльноi основи читання i письма, формуватимуться правильнi руховi дii.
У зошитах для письма важливе дотримання послiдовностi i систематичностi у розташуваннi матерiалу, ускладненiсть вiд одного етапу до iншого.
У перiод навчання письма букв у зошитi вiдведенi спецiальнi сторiнки без графiчноi сiтки з розчерками. Вони i пiдготовчими до свiдомого сприйняття форми букви i вiдтворення вiдповiдних рухiв. Орiiнтовнi символи (стрiлочки) показують основнi рухи для зображення розчерку. Тут вимагаiться вiльний рух пальцiв, кистi.
Особлива увага придiляiться повторенню. Кожний незаповнений рядок у зошитi може використовуватися для закрiплення письма вже вивчених букв, складiв, слiв. Вiдводяться й цiлi сторiнки з цiкавими для дiтей видами роботи.
У букварний перiод учнi ознайомлюються з такими видами роботи, як списування друкованого тексту, слуховi й зоровi диктанти.
Дiтям варто вже з II семестру приблизно раз на тиждень писати у звичайних зошитах для письма (двi вузькi рядковi лiнii з рiдкою похилою). Звичайно, перед цим слiд детально ознайомити шестирiчних школярiв iз сiткою зошита, за яким вони працюватимуть, сказати про його особливостi тощо.
Для прикладу пропонуiмо план роботи за сторiнками зошита iз друкованою основою у букварному перiодi.
Приблизний план роботи за сторiнкою зошита у букварний перiод:
1. Розгляд сторiнки (повнiстю).
2. Бесiда за малюнком.
3. Проведення складового i звуко-лiтерного аналiзу слiв, пропонованих учителем.
4. Видiлення виучуваного звука, позначення його друкованою, потiм рукописною лiтерою.
5. Робота над формою рукописноi букви.
6. Письмо букви, складiв, слiв з нею.
7. Виправлення графiчних, технiчних помилок.
8. Продовження письма у рядках зошита.
9. Розфарбовування, заштриховування контурних малюнкiв.
10. Розгорнутий пiдсумок уроку.
Час на хвилинки вiдпочинку вчитель визначаi сам.
Звертаiмо увагу на те, що розфарбовування можна проводити вибiрково - з iндивiдуальною спрямованiстю. Також, враховуючи особливостi розвитку окремих дiтей, сторiнки iхнiх зошитiв заповнюються повнiстю в мiру можливостей.
Отже, як бачимо, системою занять добукварного, букварного, пiслябукварного перiодiв виховуiться у дитини iнтерес до письма. Досягнутi позитивнi результати стимулюють просування iх у письмi. Тому вчитель пiсля виконаного учнями завдання обовтАЩязково перевiряi зошити. Оцiнювання виконаноi роботи з письма вiдбуваiться описово, з детальним поясненням успiхiв i особливо недолiкiв дитини та доброзичливою допомогою.
ОбовтАЩязковим структурним елементом уроку i пiдсумок зробленого. Його варто проводити в iгровiй формi чи пiд час колективного обговорення. "Яким був наш, урок? Чого навчилися? Що було цiкавим, складним, смiшним, веселим?"
У пiдсумках урокiв варто наголошувати i на виробленнi в дiтей логiки мислення - з чого починали роботу, на виконання яких завдань витрачено бiльше часу, як виконано iх всiма або окремими дiтьми.
Домашнiх завдань з письма дiти не одержують. Батьки можуть поцiкавитися iхнiми успiхами, прийшовши до школи.
Для заохочення дiтей у старанностi, умiннi охайно тримати зошити, правильно i красиво виконувати будь-яке завдання варто проводити виставки дитячих зошитiв з рiзноманiтними конкурсами.
Лiнгвiстичнi основи методики навчання грамоти.
Методика навчання грамоти базуiться на фонетико-графiчнiй системi (фонетика i графiка).
Учитель повинен знати, якi звуковi одиницi виконують смислорозпiзнавальну функцiю (тобто i фонемами) i якi такоi функцii не виконують (варiанти основних фонем у слабких позицiях).
У сучаснiй школi домiнуючим i звуковий аналiтико-синтетичний метод, який передбачаi видiлення звука в словi, аналiз звука, синтез, засвоiння букви i процес читання.
В основi украiнськоi графiки лежить складовий принцип, який полягаi в тому, що окремо взята буква (графема) не може бути прочитана, оскiльки вона читаiться з врахуванням наступних букв. Тому в сучаснiй методицi навчання грамоти дii принцип складового (позицiйного) читання, при якому дiти з самого початку орiiнтуються на вiдкритий склад як одиницю читання. Вiдкритi склади характернi для украiнськоi мови, будова складу в бiльшостi випадкiв пiдпорядкована закону висхiдноi звучностi.
Склад - це один або кiлька звукiв, якi вимовляються одним видихуваним поштовхом. Основою складу i голосний звук. Будова складу може бути рiзною: ПГ (вiдкритий), ГП (закритий), типу ПГП, а також цi ж типи iз збiгом приголосних: ППГ, ПППГ та iн. (П - приголосний, Г - голосний).
Оволодiння правилами графiки - необхiдна умова письма, але недостатня. Живi фонетичнi процеси приводять до того, що мiж вимовленим i написаним словом часто виникаi невiдповiднiсть. Це вiдбуваiться у тих випадках, коли фонеми знаходяться в слабких позицiях.
Для позначення буквою звука слабкоi позицii треба визначити, до якоi фонеми вiдноситься даний звук, а потiм позначити його. Буква для звука, який вiдповiдаi сильнiй позицii фонеми, вибираiться за правилами графiки. Для звука, який представляi слабку позицiю фонеми, - за правилами орфографii.
Психолого-педагогiчнi вимоги до органiзацii навчання грамоти.
Успiшне навчання читанню i письму вимагаi великоi i систематичноi роботи по розвитку фонематичного слуху, тобто вмiння розрiзняти окремi звуки в мовленнiвому потоцi, видiляти звук iз слова або складу. Фонетичний слух необхiдний не тiльки для навчання читання й письма, але й для формування в майбутньому орфографiчних навичок. Розвитковi фонематичного слуху сприяють звуковий аналiз слiв, встановлення послiдовностi звукiв у словi, вправи з аудiювання, слухання i "впiзнавання" фонеми в сильнiй i слабкiй позицii.
Психологiчне вивчення процесу читання й письма у показуi, що дитина значний час опираiться на промовляння вголос по складах. Вона може почути звуки, якi промовляi вчитель, однак, коли переходить до запису слова, вона допомагаi собi власним промовлянням i прислуховуiться до нього. Промовляння при письмi називаiться мовленнiво-руховим аналiзом. Учителевi необхiдно виправляти дiтей у правильнiм вимовi по складах слiв при iх складаннi i запису. Дитина повинна навчитися промовляти кожне слово по складах, одночасно прислуховуватись до його звучання, намагаючись вловити кожний звук слова i порядок звукiв.
Педагогiкою визначаються, змiст i методи навчання, якi повиннi вiдповiдати вiковим можливостям учнiв.
Увага першокласникiв нестiйка, коливаiться пiд час уроку, дитина ще не вмii ii концентрувати i розподiляти.
Особливiсть памтАЩятi дитини - перевага наочних образiв над словесними, тому словесний матерiал запамтАЩятовуiться нею механiчно i без осмислення.
Сприйняття у цьому вiцi характеризуiться тим, що дiти сприймають предмет загалом, не розчленовуючи його. РЖ у словi вони сприймають перш за все його змiст, а не будову. У першi тижнi дiти часто змiшують поняття "слово", "склад", "звук", "буква"; змiшують букви, подiбнi за формою, i звуки, близькi за звучанням.
Першокласник мислить конкретними образами, абстрактне мислення практично вiдсутнi.
У звтАЩязку з цими особливостями психiчних процесiв навчання грамоти органiзовуiться за допомогою прийомiв i методiв, що допомагають реалiзувати принципи доступностi i посильностi, наочностi та iндивiдуального пiдходу. Важливе мiсце при цьому займаi гра лексичного, фонетичного, граматичного характеру.
Основнi педагогiчнi вимоги до процесу навчання грамоти:
1. На початку кожного етапу уроку вчитель повiдомляi дiтям, що вони будуть робити i навiщо, а в кiнцi роботи оцiнюi, що i як виконали.
2. Завдання i запитання формулюються конкретно i короткими фразами.
3. Переважаi колективна форма роботи. Вчитель постiйно показуi зразок виконання або виконанi завдання.
4. На уроцi читання бiльшу частину часу дiти повиннi читати, а на уроцi письма - писати.
5. Протягом уроку необхiдно декiлька разiв змiнювати види дiяльностi учнiв.
6. Наочнi посiбники, дидактичний матерiал, iгровi завдання повиннi використовуватися в такiй мiрi, щоб навчання було доступним i цiкавим, однак не перевантажувало увагу учнiв.
7. Плануючи роботу, необхiдно враховувати пiдготовку всього класу й окремо кожного учня (групи учнiв).
8. Обережно використовувати покарання, вiддаючи перевагу заохоченню дитини.
Успiх органiзацii навчання грамоти залежить вiд того, наскiльки вчитель володii лiнгвiстичними знаннями, враховуi вимоги психологii та педагогiки.
У перiод навчання грамоти уроки класифiкуються за такими ознаками:
а) за основним предметом навчання - уроки читання i уроки письма;
б) за часом, за перiодами i етапами навчання - уроки в добукварний, букварний i пiслябукварний перiод;
в) за наявнiстю чи вiдсутнiстю новоi теми на одному уроцi - уроки вивчення нового звука i букви або навчання письму букви, великоi i малоi (рядковоi), i уроки закрiплення, на яких нова буква не вивчаiться; особливий тип уроку - урок повторення i узагальнення, обовтАЩязковим i також щотижневий урок читання, на якому до 20 хвилин вiдводиться на позакласне читання.
До урокiв навчання грамоти ставляться загально-дидактичнi i спецiальнi методичнi вимоги.
Загально-дидактичнi вимоги:
а) виховний характер уроку, чiткiсть виховноi мети: якi моральнi якостi будуть розвиватися на даному уроцi;
б) чiткiсть навчальноi мети уроку: що нового дiти дiзнаються, чого навчаються, якi навички i вмiння будуть розвиватися, яка стадiя розвитку цих умiнь i навичок, який буде рiвень iх пiзнавальноi активностi
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi