Методика навчання рухливим iграм в початкових класах

ДИПЛОМНА РОБОТА

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Науково-теоретичнi аспекти використання рухливих iгор в навчально-виховному процесi молодших школярiв

1.1 Значення рухливих iгор у формуваннi гармонiйно розвиненоi особистостi

1.2 Класифiкацiя рухливих iгор молодших школярiв та iх призначення

Роздiл 2. Методи та органiзацiя дослiдження

2.1 Методи дослiдження

2.2 Органiзацiя та етапи дослiдження

Роздiл 3. Методика навчання рухливим iграм учнiв початкових класiв

3.1 Особливостi органiзацii та проведення рухливих iгор школярiв

3.2 Сучаснi пiдходи до методики навчання рухливих iгор в початкових класах

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

Сучасний розвиток педагогiчноi науки в Украiнi характеризуiться пошуком та вдосконаленням шляхiв формування особистостi пiдростаючого громадянина. В Законi Украiни тАЬПро освiтутАЭ, державних нацiональних програмах тАЬОсвiтатАЭ та Цiльовiй комплекснiй програмi тАЬФiзичне виховання тАУ здоровтАЩя нацii тАЭ визначено, що сьогоднi особливоi ваги набуваi iднiсть виховних впливiв на дитину протягом усього перiоду розвитку, починаючи з раннього дитинства. З огляду на це, актуальним i питання належного фiзичного виховання дiтей, iх повноцiнного розвитку та стабiльного стану здоровтАЩя.

Теорiя i практика переконуi, що молодший шкiльний вiк тАУ вiдповiдальний етап у забезпеченнi належного пiдТСрунтя формування здоровоi, гармонiйно розвиненоi особистостi; а рухливi iгри вченi визначають унiверсальними засобами всебiчного розвитку дiтей.

ВаВаВаВаВаВаВаВаВа Гра тАУ особливий вид дiяльностi людини, що виникаi у вiдповiдь на соцiальну потребу пiдготовки пiдростаючого поколiння до життя.

Процес становлення освiти й виховання в Украiнi створюють умови збереження i розвитку нацiональноi культури, зокрема, впровадження i застосування рухливих iгор у системi фiзичного виховання молодших школярiв. Будучи важливим засобом надбання i передачi соцiального досвiду, iгри повиннi увiйти сьогоднi у всi сфери виховноi роботи, емоцiйно збагачуючи особистiсть, викликаючи потребу до творчоi дiяльностi та пiдвищення фiзичноi працездатностi.

На необхiднiсть використання рiзноманiтних iгор у вихованнi здавна звертали увагу видатнi вченi, педагоги: Ян Амос Коменський, А.С. Макаренко, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський.

Про окремi аспекти рухливих iгор у вихованнi дiтей говориться у працях Вiльчковського Е.С., Воробей Г.В., Мудрика С.Б., Цьося А.В. та iн.

Науковi дослiдження Вiльчковського Е.С. засвiдчують вплив рухливих iгор на пiдготовленiсть дiтей до навчання у школi.

Г.В. Воробей, Мудрик С.Б. розкривають вплив iгор на гарт, як дiалектичну iднiсть фiзичноi та духовноi стiйкостi молодших школярiв.

Цьось А.В. звертаi увагу на необхiднiсть застосування народних iгор у навчально-виховному процесi молодших школярiв.

Аналiз публiкацiй свiдчить про те, що i розроблена методика проведення урокiв з використанням рухливих iгор за народним календарем у початковiй школi, обТСрунтованi та уточненi особливостi методики iх проведення на уроках фiзичноi культури у вiдповiдностi до навчальних програм загальноосвiтньоi школи, а також зтАЩясовано вплив цих iгор на розвиток фiзичних якостей дiтей.

Таким чином, слiд вiдмiтити велике соцiальне та педагогiчне значення рухливих iгор, а також необхiднiсть iх застосування у фiзичному вихованнi дiтей молодшого шкiльного вiку.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ рухова активнiсть дiтей молодшого шкiльного вiку.

Предмет дослiдження тАУ органiзацiя i методика навчання рухливих iгорв навчально-виховному процесi учнiв початкових класiв.

Метадипломноi роботи тАУ теоретично обТСрунтувати значення рухових iгор, iх призначення; експериментально перевiрити педагогiчнi умови та методику навчання цих iгор у сiмейно-суспiльному вихованнi дiтей.

Задачi дослiдження :

1. Розкрити характер, змiст та значення рухливих iгор.

2. Визначити основнi аспекти застосування рухливих iгор у навчально-виховному процесi молодших школярiв.

3. На основi науково-методичних дослiджень, досвiду роботи розробити сучаснi пiдходи до методики навчання рухливим iграм в початкових класах.

Методи та органiзацiя дослiдження: аналiз науково-методичноi лiтератури; передовий педагогiчний досвiд, психолого-педагогiчнi спостереження; анкетування вчителiв, батькiв та опитування дiтей; педагогiчний експеримент (констатуючий та формуючий).

1.1 Значення рухливих iгор у формуваннi гармонiйно розвиненоi особистостi

В сучасних умовах виховання, як цiлеспрямовуюча дiяльнiсть, покликане розвтАЩязувати проблеми важливого соцiального значення. Подальший розвиток суспiльства обумовлюi виникнення нових завдань, вирiшення яких залежить вiд соцiальноi активностi кожного його члена.

Державна нацiональна програма тАЬОсвiтатАЭ (Украiна ХХРЖ ст.) визначила необхiднiсть забезпечення вiдповiдних умов для розвитку фiзично i психiчно здоровоi особистостi. Це означаi забезпечення тривалого i цiлiсного впливу як на духовний, так i фiзичний розвиток дитини на всiх вiкових етапах, починаючи з дитинства.

Саме старший дошкiльний та молодший шкiльний вiк тАУ вiдповiдальна i вагома ланка в системi безперервного виховання, що сприяi становленню i розвитку особистостi, формуванню здорового способу життя. Це здiйснюiться в сiмтАЩi, дитячих закладах, школi у спiлкуваннi з навколишнiм середовищем i маi на метi забезпечення фiзичного i психiчного здоровтАЩя дiтей, iх повноцiнного розвитку, готовностi до засвоiння шкiльноi програми, набуття i забезпечення життiвого та соцiального досвiду. Практика i науковi дослiдження стверджують iднiсть суспiльного i сiмейного впливу виховання на повноцiнний фiзичний i духовний розвиток дитини.

Разом з тим в цей перiод проходить iнтенсивний розвиток органiзму. Потреба в рухах, пiдвищення руховоi активностi i найбiльш важливою бiологiчною особливiстю дитячого органiзму у вiцi 7-9 рокiв.

Навчання та виховання дiтей тАУ це педагогiчний процес, направлений на формування i закрiплення можливостей пiклування про власне здоровтАЩя, працездатнiсть, вироблення навичок органiзацii та обсягу повсякденноi фiзичноi активностi. У цьому вiцi закладаються основи свiдомого ставлення дiтей до власноi фiзичноi пiдготовленостi, усвiдомлення необхiдностi руховоi активностi.

Фiзичне виховання у навчально-виховному процесi молодших школярiв як складова частина загальноi системи освiти маi закласти основи забезпечення та розвитку фiзичного i морального здоровтАЩя, комплексного пiдходу до формування розумових i фiзичних якостей особистостi. Воно повинно сприяти вдосконаленню фiзичноi та психологiчноi пiдготовки до активного життя i професiйноi дiяльностi на принципах iндивiдуального пiдходу, прiоритету оздоровчоi спрямованостi, широкого використання рiзноманiтних засобiв i форм фiзичного удосконалення, безперервностi цього процесу тощо.

Вивчення та аналiз найважливiших здобуткiв психолого-педагогiчноi лiтератури свiдчать, що саме цей перiод i найсприятливiшим для формування здорового способу життя, фундаментом для гармонiйного розвитку особистостi, а молодший шкiльний вiк тАУ це одна з основних ланок його будiвництва.

Вагомим показником соцiально-економiчного i духовного розвитку суспiльства i стан здоровтАЩя нацii. Як вiдомо здоровтАЩя людини формуiться в дитячому вiцi на основi генетичних факторiв, способу життя та екологiчних умов. Як зазначаiться в Цiльовiй комплекснiй програмi тАЬФiзичне виховання тАУ здоровтАЩя нацiiтАЭ, в Украiнi склалася критична ситуацiя зi станом здоровтАЩя населення, а особливо дiтей i пiдлiткiв. Майже 90 % школярiв мають вiдхилення у здоровтАЩi, понад 50 вiдсоткiв тАУ незадовiльну фiзичну пiдготовку. Змiцнення та збереження здоровтАЩя дiтей, пiдвищення рiвня iх фiзичноi пiдготовленостi i найактуальнiшими з головних завдань, якi гостро стоять перед украiнським суспiльством.

Для вирiшення цього складного i важливого завдання, перш за все, необхiдно привести спосiб життя людей у вiдповiднiсть iз закономiрностями iх росту i розвитку, розробити ефективнi засоби впливу на органiзм, запровадити рацiональний режим працi i вiдпочинку.

Саме в цьому вiцi рухова пiдготовленiсть i одним iз основних чинникiв, якi визначають рiвень фiзичного розвитку та стану здоровтАЩя дiтей (В.К. Бальсевич, В.А. Запорожанов, 1987). Реалiзацiя необхiдного рiвня руховоi пiдготовленостi дiтей i основою нормального розвитку органiзму, стимулювання його адаптованих органiзмiв.

Вiдомо, що однiiю з причин вiдхилення у фiзичному розвитку та станi здоровтАЩя дiтей i недостатня рухова активнiсть, обсяг якоi з кожним роком зменшуiться. Мало уваги руховому режиму дiтей придiляють батьки та близькi люди, якi iх оточують. Тому важливо своiчасно сформувати у дiтей потребу у систематичнiй фiзичнiй рухливостi. Найбiльш сприятливим для цього i молодший шкiльний вiк, який нарощуi фундамент, закладений у старшому дошкiльному вiцi. На даний час цю проблему вирiшують лише навчальнi заклади, якi забезпеченi кадрами та матерiальною базою, де i необхiднi умови для повноцiнного фiзичного виховання.

Проблема фiзичного виховання особистостi така ж давня, як i питання виховання взагалi. Передiсторiя фiзичноi культури заглиблюiться в той перiод, коли вся, без винятку, фiзична i розумова дiяльнiсть людини обмежувалася безпосереднiм забезпеченням умов ii iснування. Основнi засоби для iснування первiсноi людини давали полювання, збиральництво, а також рибальство. Значення кожного iз цих занять змiнювалося залежно вiд навколишнього середовища, фiзичного та розумового розвитку первiсних людей. Особливостей iх життiдiяльностi.

Протягом тисячолiть вiдбувалися значнi змiни в природних умовах, внаслiдок яких виникали, розвивалися i припиняли своi iснування рiзнi спiльноти людей. На етапi зародження родового ладу (9-8 тис.до.н.е) вiдбувалася еволюцiя людей, удосконалювалася будова iхнього тiла, розумовi здiбностi. Велику роль у розвитку первiсних людей вiдiгравали елементи фiзичного виховання.

Виникненню первiсних форм фiзичноi культури притаманне бажання людини брати участь в iгровiй дiяльностi, яка обовтАЩязково супроводжуiться руховою активнiстю. На рiзних стадiях розвитку культури, рухливi iгри i фiзичнi вправи виступають як невiдтАЩiмнi органiчнi складовi магiчних i культових дiйств, якими супроводжуються практично всi, без винятку, значимi для тогочасного суспiльства подii.

Вiдомо, що у схiдних словтАЩян високо цiнувалося рухова дiяльнiсть (археологiчнi розкопки доносять нам нинi давнi свiдчення про першi рухливi iгри тАУ тАЬруханкитАЭ, тАЬбiгункитАЭ, тАЬходункитАЭ). Все це пiдтверджуi, що нашi давнi предки з турбувалися про фiзичний розвиток своiх дiтей, виховання у них рухових якостей за допомогою рухливих iгор. В цих iграх, хороводах, танцях вiддзеркалюються традицii нашого народу, особливостi його культури та побуту, водночас тАУ турбота про здоровтАЩя пiдростаючого поколiння. Могутнiм засобом виховання у першi роки життя дитини завжди були рухливi iгри, забави iз ходьбою, бiгом, зi стрибками, киданням i ловiнням предметiв тощо.

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський високо оцiнював роль iгор. Вiн стверджував, що iгри необхiднi для вирiшення оздоровчих, навчальних i виховних завдань.

Пiдкреслюючи велике значення правильного управлiння iграми зi сторони старших, Ян Амос Коменський говорив, що при збереженнi необхiдних умов гра повинна розвивати здоровтАЩя, або бути вiдпочинком для розуму. Згiдно його порад слiд використовувати народнi iгри. РЖгри повиннi вiдповiдати вiку. Прикрасою гри Ян Амос Коменський вважав Влрухливiсть тiлаВ», життiрадiснiсть, збереження правил, досягнення успiху. В iграх вiн осуджував втАЩялiсть, крик, недоброзичливi вiдносини мiж гравцями.

Епiфанiй Славинецький в своiму оригiнальному педагогiчному витворi ВлГражданство обычаев детскихВ» звернув увагу на те, що заняття iграми повиннi змiцнювати здоровтАЩя i розвивати фiзичнi сили дiтей. Вiн звертав увагу на те, що, граючи чесно, необхiдно виховувати розсудливiсть, стриманiсть, безкорисливiсть. Гравцi повиннi проявляти настирливiсть, привчатися до сучасних дiй, поважати бiльш слабких гравцiв.

Швейцарський педагог Йоган Генрiх Песталоццi вважав, що у вiльний вiд навчання час, iгри можуть служити розумною розвагою. В iграх, вказував автор, краще всього пiзнаiться характер та нахили дитини. Високо оцiнював рухливi iгри, якi викликають у дiтей позитивнi емоцii, iгри, в яких дiти почували себе не вимушено i у повнiй мiрi виявляли своi внутрiшнi ВлЯВ».

К.РЖ. Грум тАУ пропагував iдею використання рухливих iгор для досягнення гiгiiнiчних, виховних та навчальних завдань в iх взаiмодii. Вiн давав методичний аналiз гри як засобу фiзичного виховання, та рекомендував виробляти у дiтей рiзнi умiння в рухливих iграх, якi будуть допомагати у навчаннi складних рухiв.

Зберiгають своi значення думки К.Д. Ушинського з питань застосування народних рухливих iгор, а також iгор iз образними сюжетами на заняттях iз школярами молодшого шкiльного вiку.

Науковi дослiдження в галузi педагогiки i психологii виявили найсильнiше бажання у дитини тАУ це бажання iгровоi дiяльностi (Л.С. Виготський). Дитина рухаiться пiд час гри, вона вкладаi в неi свою енергiю, виявляi творчiсть та наполегливiсть. Нацiональнi iгри створюють найкращi умови для формування та удосконалення рухових умiнь i навичок, сприяють розвитку тiлесних i духовних сил, виховують позитивнi риси характеру.

Рiзноманiтнi рухливi iгри як засiб виховання дiтей високо оцiнювались видатними педагогами та психологами. Пiдкреслюючи педагогiчну спрямованiсть народних iгор, О.П. Усова писала: тАЮУ народних iграх немаi навiть тiнi педагогiчноi настирливостi, i разом з тим усi вони цiлком педагогiчнi.

В. Скуратiвський зазначаi, що народнi iгри вiдкривають iсторiю свого народу, вчать любити народних героiв, розвивають розумовi здiбностi. тАЮДля багатьох дiтлахiв такi забави були не тiльки формою дозвiлля, але й своiрiдною школою, де засвоювалися першi абетки науки. Адже далеко не всiм щастило вiдвiдувати парафiяльнi чотирикласнимитАЭ.

У двотомнiй працi тАЬКерiвництво до фiзичноi освiти дiтей шкiльного вiкутАЭ (1888-1901) росiйський вчений П.Ф. Лесгафт розробив оригiнальну систему фiзичного виховання. При цьому педагог акцентував увагу на потребi введення фiзичного виховання i в навчально виховних установах, розглядаючи його у iдностi з розумовим вихованням.

У працi тАЬСiмейне виховання дитини i його значеннятАЭ (1885-1890 рр.) П.Ф. Лесгафт висловлюi думку про те, що майбутня людина формуiться з перших днiв життя i на розвиток дитини безпосередньо впливаi рухова активнiсть. Зiпсованiсть дитини тАУ результат не природжених якостей, а педагогiчних помилок, якi готують дитинi тАЬгiрке майбутнiтАЭ.

П.Ф. Лесгафт визнавав, що рухлива гра одна з важливих засобiв фiзичного виховання. Вчений вказував, що в процесi гри дитина вчиться справлятися з труднощами. Методика органiзацii гри, розроблена педагогом, дii i в теперiшнiй час.

Насамперед, у нiй передбаченi такi вимоги:

- гра повинна вирiшувати певне завдання;

- у проведеннi iгор варто дотримуватись систематичностi та послiдовностi;

- органiзацiйна дiяльнiсть педагогiв чи батькiв повинна бути спрямована на пiдвищення активностi i самостiйностi учасникiв гри.

РЖдея гармонiйного розвитку особистостi, розвинута П.Ф.Лесгафтом, iмпонувала видатному украiнському педагогу С.Ф. Русовiй. Дослiдниця у свiй час неодноразово пiдкреслювала ТСрунтовнiсть системи фiзичного виховання росiйського вченого.

РЖдеi П. Лесгафта покладенi в основу концепцii фiзичного виховання С. Русовоi. Заслуговують на увагу думки вченоi щодо дитячих рухливих iгор та основнi методичнi принципи iх проведення. Педагог вважала гру своiрiдним унiверсальним виховним засобом, який сприяi розвитку не тiльки фiзичних, але й кращих моральних якостей, розумових та творчих здiбностей. С. Русова пiдтримуi думку П. Лесгафта про доцiльнiсть поiднання фiзичного розвитку i працi тАЬДля соцiального виховання дитини найкращий засiб тАУ то дитяча гра i спiльна працятАЭ. У численних працях з проблем дошкiльного виховання, практичних порадах С. Русова пропонувала iгри, гiмнастичнi забави, руханки з пiснями й танцями, конкретнi види працi.

Упродовж вiкiв украiнський народ створив культурно-свiтогляднi цiнностi, в яких фiзична досконалiсть посiдала важливе мiсце разом з духовними, моральними та психiчними якостями людини.

У педагогiчнiй концепцii А.С. Макаренка чiльне мiсце займають питання фiзичного й естетичного виховання дiтей. У визначеннi завдань школи вчений виходив iз позицii про необхiднiсть виховання здорового поколiння, здатного свiдомо, енергiйно та успiшно брати участь у становленнi нового суспiльства.

У педагогiчнiй практицi вченого широко використовувалися такi засоби фiзичного виховання як прогулянки, iгри, гiмнастика, спорт, праця. Значне мiсце фiзичне виховання займаi у розробленiй А.С. Макаренком системi сiмейного виховання. Численнi працi вченого з питань сiмейного та суспiльного виховання дали початок для теперiшньоi розробки i практичного втiлення iдеi взаiмодii сiмтАЩi та школи iз застосуванням засобiв фiзичного виховання (рухливих iгор).

Однiiю iз форм фiзичного виховання дiтей в сiмтАЩi i iгри. А.С. Макаренко великого значення надавав iграм, зокрема, рухливим. Вчений вважав, що потрiбно задовольнити бажання дитини гратися, i не просто погратися, а необхiдно заповнити грою все його життя.

Результати наукових дослiджень та публiкацiй (А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та iн) про виховнi можливостi гри свiдчать, що у дитячому вiцi тАУ це праця, в якiй дiти зростають, набуваючи необхiдних умiнь, та навичок. Через гру можна виховати у дитини тi властивостi характеру i поведiнки, якi потрiбнi дорослiй людинi. Саме у грi проявляються здiбностi i нахили дитини. Вони несуть у собi цiнне та позитивне, що накопичив народ за свою багатовiкову iсторiю.

На думку В.О. Сухомлинського, тАЮГра тАУ це величезне свiтле вiкно, крiзь яке в духовний свiт дитини вливаiться живлючий потiк уявлень, понять про навколишнiй свiт. Гра тАУ це iскра, що засвiчуi вогник допитливостiтАЭ.

Гра тАУ предмет дослiдження багатьох наук: фiлософii, педагогiки, психологii, етнографii, культурологii, бiологii тощо. Науковi працi Л. Виготського, С. Рубiнштейна, В. Сухомлинського, та iн. свiдчать про те, що гра в iсторii суспiльства i в життi людини тАУ явище соцiальне.

В.О. Сухомлинський зазначав, що дитяча радiсть i могутнiм стимулом формування естетичних, моральних та фiзичних якостей людини. тАЬТурбота про здоровтАЩя тАУ це найважливiша мета вихователя. Вiд життiдiяльностi, бадьоростi дiтей залежить iх духовне життя, свiтогляд, розумовий розвиток, мiцнiсть знань, вiра у iх силитАЭ.

У педагогiчнiй теорii В.О. Сухомлинського значне мiсце посiдаi проблема фiзичного виховання, охорони здоровтАЩя дiтей. Вчений був активним пропагандистом засобiв фiзичного виховання та змiцнення здоровтАЩя, запозичених з народноi педагогiки: рухливi iгри, ходiння влiтку босонiж, купання у вiдкритих водоймах, фiзична праця i спання на свiжому повiтрi, правильний режим харчування. Педагог багато уваги придiляв конкретним питанням фiзичного виховання дiтей, розглядаючи його як невiдтАЩiмну складову всебiчного розвитку особистостi.

У дослiдженнях багатьох учених вiдзначаiться, що рухливi iгри тАУ це природна бiологiчна необхiднiсть, ступiнь задоволення якоi багато в чому визначаi структурний та функцiональний розвиток органiзму дiтей. Адже правильно органiзована рухова активнiсть в дитинствi створюi передумови для нормальноi життiдiяльностi органiзму людини в дорослому вiцi. Вона виконуi роль регулятора росту молодого органiзму, i необхiдною умовою для становлення та удосконалення дитини як бiологiчноi iстоти i соцiального субтАЩiкта (В.К. Бальсевич, 1987; Г.П. Апанасенко, 1989, В.П.Войтенко, 1991; Е.С. Вiльчковський, 1998).

Рухова дiяльнiсть тАУ це один iз основних стимулiв розвитку структур i функцiй дитячого органiзму та розвитку резервних механiзмiв фiзiологiчних систем. Рухи в значнiй мiрi впливають на стан здоровтАЩя i працездатнiсть дiтей молодшого шкiльного вiку.

Талановитий вчений, дитячий лiкар i педагог Е.А. Покровський наголошував про необхiднiсть спецiального вивчення рухливих iгор як окремоi галузi знань. Вiн виступав за широке використання iх у практицi фiзичного виховання дiтей i стверджував, що вони безпосередньо впливають на розвиток органiзму людини i можуть служити пiдготовкою до життя. Вчений надавав великого значення фiзичному вихованню дiтей саме молодшого шкiльного вiку, його впливу на розумовий розвиток.

Вислови педагога-демократа Н.Ф. Бунакова з питань творчого створення нових рухливих iгор були не тiльки передовими для його часу, але й зберiгали свою цiннiсть i для нас.

Рухливi iгри, за думкою Н.Ф. Бунакова, i педагогiчними матерiалами. На основi спостережень за самостiйними заняттями дiтей можливо, вибравши ту чи iншу гру, побачити, чи повнiстю вона вiдповiдаi педагогiчним завданням. При необхiдностi таку гру, взяту iз життя, слiд змiнити, доповнити або скоротити, творчо створити нову, бiльш досконалiшу.

Отже, поняття тАЮгратАЭ тАУ дуже широке i багатогранне, тому iснуi чимало пiдходiв, до його визначення. Узагальнюючи думки видатних науковцiв, погляди сучасних спецiалiстiв, можна констатувати, що гра розглядаiться як певна дiяльнiсть дитини, спрямована на задоволення ii iнтересiв та потреб, а також тАУ на ефективнiсть фiзичного розвитку та розвитку всебiчно розвиненоi особистостi.

Питання про роль гри, зокрема рухливоi, як виду i методу навчання, розкритi у багатьох працях педагогiв: Л.В. Артемовоi [3], Р.С. Буне [8], та iн.

У педагогiцi гра розглядаiться як iсторично сформоване соцiальне явище, особливий вид дiяльностi людини, де творчо прямо або посередньо вiдбиваються явища навколишньоi дiйсностi (праця i побут людей, iмiтацiя рухiв тварин та iн.). РЖгри, у яких яскраво виявлена роль рухiв, носять загальне умовне найменування Влрухливих iгорВ».

Рухливi iгри тАУ складна рухова, емоцiйно забарвлена дiяльнiсть. Зумовлена точно встановленими правилами, якi допомагають виявити ii кiнцевий пiдсумок або кiлькiсний результат.

Це один iз важливих засобiв всебiчного виховання дiтей молодшого шкiльного вiку. Характерна особливiсть iх тАУ комплекснiсть впливу на органiзм i на всi сторони особистостi дитини. У грi одночасно здiйснюiться фiзичне, розумове, моральне, естетичне i трудове виховання.

Активна рухова дiяльнiсть рухового характеру i позитивнi емоцii, викликанi нею, пiдсилюють усi фiзiологiчнi процеси в органiзмi, полiпшують роботу усiх органiв i систем.

Несподiванi ситуацii, що виникли пiд час гри, привчають дiтей доцiльно використовувати набутi руховi навички i умiння.

У рухливих iграх створюються найсприятливiшi умови для виховання фiзичних якостей (сили, швидкостi, витривалостi, спритностi, гнучкостi). Наприклад, для того щоб втекти вiд ведучого, потрiбно виявити спритнiсть, а рятуючись вiд нього, бiгти якомога швидше. Дiти, захопленi змiстом гри, можуть виконувати однi i тi ж рухи з iнтересом i до того ж багато разiв, не помiчаючи втоми. А це врештi решт сприяi розвитку витривалостi.

Пiд час гри дiти дiють вiдповiдно до правил-вимог, якi обовтАЩязковi для всiх учасникiв. Правила регулюють поведiнку гравцiв i сприяють виробленню таких якостей, як взаiмодопомога, колективiзм, чеснiсть, дисциплiнованiсть. Разом з тим потреба виконувати правила, а також переборювати перешкоди, неминучi пiд час гри, сприяi вихованню вольових якостей тАУ витримки, смiливостi, рiшучостi.

В iграх виховуiться любов до працi. Пiдготовка мiсць для проведення iгор, роздавання i прибирання спортивного обладнання, або нескладний його ремонт, ускладнення правил гри, введення нових перешкод тАУ усе це готуi дiтей до працi та iн. видiв дiяльностi.

В iграх дитинi доводиться самiй вирiшувати, як дiяти, щоб досягти певноi мети. Швидка i часом несподiвана змiна умов змушуi дiтей шукати усе новi i новi шляхи вирiшення завдань, якi постають перед ними. Саме це сприяi розвитку самостiйностi, активностi, iнiцiативи, творчостi та кмiтливостi [10,17,21,28].

Деякi iгри допомагають дитинi розширювати та поглиблювати своi уявлення про навколишню дiйснiсть. Виконуючи рiзнi ролi, зображуючи рiзноманiтнi дii, дiти на практицi використовують своi знання про поведiнку тварин, птахiв та комах, про явища природи, про засоби пересування, про сучасну технiку (тАЮКiт та мишiтАЭ, тАЮГуси-гуситАЭ, тАЮЕстафета на лижахтАЭ).

При правильнiй органiзацii гри дiти набувають навичок культурноi поведiнки, у них формуються поняття про взаiмини людей i почуття високоi вiдповiдальностi за своi вчинки. Гра i також одним з найкращих засобiв вiдпочинку, тобто виконуi основнi завдання рекреацii.

Результати наукових дослiджень, досвiд роботи та особистi спостереження стверджують що рухливi iгри мають оздоровче, освiтнi та виховне значення.

Оздоровче значення iгор полягаi в тому, що вони спрямованi на змiцнення та збереження здоровтАЩя дитини, профiлактику найбiльш розповсюджених захворювань, а також:

В· сприяють гармонiйному розвитку органiзму школяра;

В· формують правильну поставу;

В· загартовують органiзм;

В· пiдвищують працездатнiсть та опiрнiсть до впливу зовнiшнiх негативiв.

Великий оздоровчий ефект маi проведення рухливих iгор на свiжому повiтрi незалежно вiд пори року. Це змiцнюi мускулатуру, покращуi дiяльнiсть дихальноi, серцево-судинноi системи, збiльшуi рухливiсть суглобiв i мiцнiсть зв'язок, стимулюi обмiннi процеси, позитивно впливаi на нервову систему, пiдвищуi опiрнiсть органiзму до простудних захворювань.

Бiльшiсть шкiл не мають спортивних залiв (особливо - сiльських). Вихiд тiльки один: влiтку i взимку, на веснi i восени проводити уроки фiзичноi культури на свiжому повiтрi. При цьому всi учнi i вчитель повиннi бути одягненнi в спортивнiй формi. При змiнi погоди вiдповiдно змiнюiться одяг, який повинен забезпечити вiльнiсть рухiв, надiйно запобiгати охолодженню i перегрiванню.

Одяг учнiв при плюсовiй температурi маi бути такий: футболка або майка, спортивний костюм чи шорти, шкарпетки, кросiвки або кеди. У вiтряну погоду можна одягнути спецiальну куртку (вiтрiвку), повтАЩязку на голову або тоненьку шапочку.

Одяг при низькiй температурi: футболка з довгим рукавом, теплий трикотажний спортивний костюм, шерстянi шкарпетки, кросiвки, куртка, шапка i рукавицi.

Тобто, учасники та керiвники гри повиннi уважно пiдходити до пiдбору iгор, мiсця iх проведення, згiдно природних та клiматичних умов.

Освiтнi значення iгор дуже рiзноманiтне. Систематичне iх застосування значно розширюi рухливi можливостi дiтей, забезпечуi повноцiнне засвоiння життiво важливих рухiв тАУ стрибкiв, бiгу, метання та iн. В iгрових умовах цi рухи удосконалюються i перетворюються в навички, що даi можливiсть виконувати руховi дii, незважаючи на змiну оточуючого середовища. Одночасно вдосконалюються сприймання i реагування тАУ важливi завдання в повсякденному життi, розвиваiться вмiння аналiзувати i приймати правильне рiшення, що позитивно впливаi на формування розумових процесiв.

Гра моделюi багато видiв спортивноi дiяльностi, даi простiр для розвитку основних природних рухiв, а тому i i ефективним засобом засвоiння таких роздiлiв шкiльноi програми, як легка атлетика, лижi, плавання, спортивнi iгри.

Отже, освiтнi значення iгор полягаi в тому, що вони:

В· формують руховi умiння i навички iз бiгу, стрибкiв, метання;

В· розвивають фiзичнi основнi фiзичнi якостi (силу, швидкiсть, спритнiсть, витривалiсть, гнучкiсть);

В· дають основи знань з фiзичноi культури i спорту, валеологii, народознавства, iсторii рiдного краю.

Пiд час проведення рухливих iгор учнi повторюють, закрiплюють, удосконалюють руховi умiння i навички, розвивають фiзичнi якостi.

Отже, правильно методично побудований урок iз застосуванням iгор i естафет даi можливiсть з великою ефективнiстю розвтАЩязувати навчальнi завдання.

Виховне значення iгор повтАЩязане з характером руховоi дiяльностi, яка проходить у змiнних умовах i при активнiй спiвдружностi гравцiв. Змiст гри тАУ це боротьба з перешкодами, якi постiйно виникають. За таких умов правильне керiвництво поведiнкою гравцiв сприяi вихованню моральних та вольових якостей. Серед них найактивнiше формуються колективiзм, дисциплiнованiсть, органiзованiсть, iнiцiативнiсть, рiшучiсть, смiливiсть, наполегливiсть.

Не менш важливим i виховання любовi до рiдного краю. Для цього використовують украiнськi народнi iгри, обряди та забави, якi передають традицii нашого народу.

Слiд вiдмiтити, що усi рухливi iгри прививають любов до щоденних i систематичних занять фiзичними вправами, бажання займатися фiзичною культурою.

РЖгри привчають долати психiчнi i фiзичнi навантаження, створюють у дiтей бадьорий настрiй.

У своiй працi ВлСерце вiддаю дiтямВ» - Сухомлинський сказав, що у Влгрi розкриваiться перед дiтьми свiт, розкриваються творчi особливостiВ» [38].

Слiд зауважити, що рухливi iгри мають своi недолiки, на якi необхiдно звертати особливу увагу. Основний з них - обмеженнi можливостi регулювання навантаження. Це вiдповiдальна справа, адже тривалiсть гри та навантаження учнiв у кожному конкретному випадку визначають залежно вiд завдань гри, мiсця проведення та пiдготовленостi школярiв.

Позитивнi сторони рухливих iгор:

В· велика емоцiйнiсть;

В· вiдносна самостiйнiсть у вирiшеннi поставлених завдань;

В· максимально розкриваються функцiональнi i психiчнi сили учнiв.

Отже, рухлива гра i необхiдним засобом не лише фiзичного виховання, а й морального, естетичного, трудового та розумового.

Аналiз психолого-педагогiчноi лiтератури переконливо свiдчить, що теоретичнi засади дослiджуваного феномена обТСрунтованi як народною, так i науковою педагогiкою з використанням передового iвропейського i нацiонального педагогiчного досвiду. РЖ саме система шкiльноi освiти передбачаi використання у навчальному i виховному процесах широких форм i засобiв впливу на гармонiйний розвиток особистостi, серед яких важливе мiсце вiдводиться рухливим iграм.

1.2Класифiкацiя рухливих iгор молодших школярiв та iх призначення

Затверджена наказом Президента Украiни Цiльова комплексна програма тАЬФiзичне виховання тАУ здоровтАЩя нацiiтАЭ (1998) спрямована на подальше залучення всiх вiкових груп до занять фiзичними вправами та рухливими iграми.

Проблема руховоi активностi дiтей 7-9 рокiв цiкавила i цiкавить сьогоднi

вчених рiзноманiтних галузей, вчителiв-практикiв, вчених-гiгiiнiстiв (Е.С. Вiльчковський, Н.Ф. Денисенко, Н.А. Кот, Р.З. Поташнюк), педагогiв (В.В. Горiневський, П.П. Лесгафт, А.С. Макаренко, А.В. Онопрiiнко, М. Страхова, О.В. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, Л.РЖ. Шевченко).

У сучасних наукових дослiдженнях розкриваються анатомо-фiзiологiчнi, гiгiiнiчнi, психолого-педагогiчнi та соцiальнi основи всебiчного розвитку рiзних вiкових категорiй, в тому числi i молодших школярiв. Основною тенденцiiю дослiджень останнiх рокiв i акцент на поiднаннi необхiдностi змiцнення здоровтАЩя дiтей, iх фiзичного розвитку в умовах сьогодення з багатим досвiдом народних рухливих iгор в минулому (А.Я. Вольчинський, А.В. Цьось) та запровадженням iнновацiй i новiтнiх технологiй на сучасному етапi (О.Д. Дубогай, Р.З. Поташнюк).

Всi педагогiчнi завдання (виховнi, оздоровчi та освiтнi), якi вирiшуються пiд час проведення рухливих iгор, визначаються вимогами подальшого пiдвищення рiвня фiзичноi пiдготовленостi дiтей молодшого шкiльного вiку i функцiональних можливостей iх органiзму. Цього досягаiться цiлеспрямованим добором рухливих iгор.

Особливе мiсце у цьому аспектi займають рухливi iгри, передбаченнi шкiльною програмою навчання у школi, зокрема, у молодших класах, якi використовують на уроках та в позаурочний час. Це сприяi розширенню руховоi активностi школярiв, пiдвищенню рiвня iхньоi фiзичноi пiдготовки, розвитку органiзму в цiлому. Регулярнi заняття та уроки iз застосуванням рiзноманiтних iгор готують дiтей до посилених розумових та моральних навантажень. Тому слiд уважно пiдходити до пiдбору iгор та мiсця застосування у навчально-виховному процесi.

Науковi дослiдження розкривають подiл iгор на певнi види та групи, залежно вiд iх ознак, часу i мiсця застосування в режимi дня молодших школярiв.

Видiляють двi основнi групи iгор тАУ некоманднi i команднi. Крiм того, i ще невелика група iгор промiжного характеру. Некоманднi iгри подiляються на iгри з ведучими i без ведучих; а команднi тАУ на iгри з одночасною участю усiх гравцiв або почерговою (естафети). Команднi iгри роздiляють також за ступенем контакту суперникiв тАУ безпосереднього (фiзична боротьба) або ж тiльки опосередкованого (умовами) гри.

В основу детальнiшоi класифiкацii iгор покладено руховi дii. Розрiзняють iгри iмiтацiйнi (з наслiдувальними дiями), з перебiганням, подоланням перешкод, з мтАЩячем, палицями та iншими предметами, орiiнтувальнi (за слуховим та зоровим сигналом) та iншi. Досить складнi iгри на мiсцевостi, для проведення яких необхiдна спецiальна пiдготовка. Дедалi частiше використовуються рiзноманiтнi пiдготовчi (спрощенi) iгри. Вони дають дiтям змогу швидше ознайомитися iз основним змiстом таких спортивних iгор як, баскетбол, волейбол, тенiс, футбол, та iнше.

Педагогiчна класифiкацiя колективних рухливих iгор

Без розподiлу на групи		Перехiднi до командних	З розподiлом на групи

Без ведучих	З ведучими		Без вступу гравцiв у контакт	Зi вступом гравцiв у контакт

Рухливi iгри розподiляються:

1. За ступенями складностi iх змiсту, вiд самих простих до бiльш складних.

2. За вiком дiтей iз урахуванням вiкових особливостей (iгри для дiтей 6-9 рокiв, 10-12, 13-15). За цими ознаками пiдбираються рухливi iгри в шкiльнiй програмi.

3. За видами рухiв, якi переважно входять у гру (iгри з елементами загально розвиваючих вправ, iгри з бiгом, iгри з метанням, iгри iз стрибкам

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi