Методика роботи над украiнською народною казкою
Дипломна робота
на тему:
"Методика роботи над украiнською народною казкою"
Змiст
Вступ
1. Украiнська народна казка як лiтературний жанр
1.1 Класифiкацiя украiнських народних казок
1.2 Аналiз украiнських народних казок як складовоi сучасних пiдручникiв з читання
2. Методика опрацювання украiнськоi народноi казки у початковiй школi та експериментальна ii перевiрка
2.1 Аналiз украiнських народних казок на уроках читання в початкових класах
2.2 Методика вивчення украiнських народних казок змiшаного (перехiдного) типу
2.3 Органiзацiя та змiст експериментального дослiдження
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Казка, що так органiчно увiйшла в душу дитини, допомагаi iй вчитися i вдосконалюватися, переносити у сферу реалiй вимрiяне i такi бажанi дива, коли долаються будь-якi труднощi й страхи, негативнi iмпульси.
Казковий свiт магiчно впливаi на дитину, манить таiмницями, чудесами, чаклунством. Дiти з радiстю подорожують в уявному, нереальному свiтi, активно дiють у ньому творчо трансформують, перетворюють його. За допомогою казок вони здобувають знання про довкiлля, про взаiмостосунки людей, проблеми, якi трапляються в життi.
Казки навчають дитину знаходити вихiд iз складних ситуацiй, вiрити в силу добра, любовi, справедливостi, краси. Дiти дуже люблять казки, бо в них компенсуiться недостатнiсть дiй у реальному життi i стаi можливою реалiзацiя iх творчого потенцiалу.
Рiзноманiтнi аспекти виховноi системи казок, iх педагогiчна спрямованiсть знайшли глибоке осмислення у творчостi таких украiнських письменникiв i педагогiв, як Г. Сковорода, РЖ. Франко, С. Русова, Н. Забiла, О. РЖваненко, В. Сухомлинський. Характерною в цьому планi i, наприклад, передмова РЖ. Франка до збiрки казок ВлКоли ще звiрi говорилиВ». Ставлячи перед собою суто педагогiчну мету, автор висловив бажання, щоб на основi казок Влнашi дiти в iнтересi здорового i морального розвою якнайдовше витали фантазiiю в тiм свiтi простих характерiв i простих вiдносин, у свiтi, де все видно ясно i симпатii не потребують дiлитися. Вiдси вони винесуть першi i мiцнi основи замилування до чесноти, правдомовностi i справедливостi, а надто любов до природи i охоту придивлятися близько ii творам, прислухатися ii таiмнiй мовi, чути себе близькими до неi, пiдглядати, а далi прослiджувати ii великi загадкиВ» [89].
Зарубiжнi вченi теж всебiчно висвiтлювали функцii казок. Група росiйських психологiв пiд керiвництвом Т.Д. Зiнкевич-РДвстегнiiвоi видала серiю книжок-практикумiв з казкотерапii, де йдеться про можливостi використання казок у процесi психологiчноi роботи, характеризуються прийоми створення спецiальних казок, що допоможуть дiтям навчатися, знiмуть неадекватнi емоцiйнi прояви, скоригують поведiнку й допоможуть подолати стресовi ситуацii, а також наводяться конкретнi програми для розвитку i корекцii дiтей. Дитина потрапляi у свiт, де iснують не тiльки добро i любов, але й жорстокiсть, i бiль, де вiдчуваються недостатнiсть любовi, злiсть i страх. Дуже часто джерелом хворих дитячих душ стаi школа, ще далека вiд практичноi реалiзацii особистiсно-орiiнтованоi системи. Ось i потрапляють маленькi пацiiнти до психотерапевтiв, якi лiкують iх за допомогою казки. Правда, автори посiбника рекомендують використовувати казки вчителям i вихователям. Проте ж ми знаiмо, що реально працюючий у традицiйнiй школi вчитель вiдразу ж поставить питання: де i коли, тобто на яких уроках використовувати цi казки? Можемо стверджувати, що можливостi iх використання дуже великi. Треба тiльки розвинути власну думку, пробудити в нiй творчi сили, вiдчути свободу, що несе гра фантазii та уяви. Адже казка зближуi дитину i дорослого, даi останньому ключ до внутрiшнього свiту дитини.
За свiдченням Т.Д. Зенкевич-РДвстигнiiвоi, казкотерапiя ТСрунтуiться на птАЩяти видах казок (художнiх, дидактичних, психокорекцiйних, медiативних i психотерапевтичних), то педагогiчна технологiя Влвиховання казкою, передбачаi використання художнiх казок, до яких належать казки, створенi багатовiковою мудрiстю народу, i казки лiтературного походження. Причини такого пiдходу не тiльки в тому, що ми вважаiмо за потрiбне виховувати дитину на перлинах свiтового казкарства, а й у тому, що подiляiмо думку росiйського вченого про те, що в Влхудожнiх казках i i дидактичний, i психотерапевтичний i навiть медiативний аспектиВ» [20].
Водночас потрiбно зауважити, що завдяки майстерностi педагога посилюiться й стаi домiнуючою одна з функцiй казки (дидактична, психотерапевтична, психокорекцiйна). Медiативна ж, зазвичай, проявляiться при особливiй естетичнiй насолодi, яку одержують вiд казки учнi.
Виховання казкою передбачаi не тiльки вербальний вплив на особистiсть казковим змiстом, а й гру в казку, в якiй поiднуiться драматична, образотворча, музична, поетична творчiсть учнiв.
Загальний алгоритм з казкою передбачаi такi функцiонально повтАЩязанi етапи: релаксацiйно-мотивуючий, входження в казку, збагачення нею; гра в казку проектувально-iмпровiзацiйний, пiдсумковий; прощально-мотивуючий.
Казки несуть читачам iнформацiю про те, що в свiтi iснуi добро i зло, але перемагаi добро; найцiннiше досягаiться через випробування, а те що даiться даром, легко втратити; навколишнiй свiт тАУ живий, i в будь-який момент усе в ньому може з нами заговорити.
Педагогiчна технологiя Влвиховання казкоюВ» тАУ дiiвий засiб практичноi реалiзацii особистiсно-орiiнтованоi системи навчання в початковiй школi. В основу особистiсноi спрямованостi покладено класифiкацiю М. Карне сфер виявлення особистiсних задаткiв дiтей: iнтелектуальноi, академiчних досягнень; творчого мислення; спiлкування i лiдерства; художньоi дiяльностi. Робота з казкою створюi умови для виявлення потенцiйних можливостей кожного учня в однiй або кiлькох сферах. Потрiбно пiдкреслити, що вчитель, використовуючи педагогiчну технологiю Влвиховання казкоюВ», особливу увагу придiляi розвитку творчого мислення, формуванню вмiнь знаходити розвтАЩязання в нестандартних ситуацiях, трансформувати набутий досвiд з однiii сфери в iншу, стимулюi здатнiсть особистостi до пiзнання.
Розширення кола казок зумовлене тим, що для глибшого усвiдомлення провiдних iдей доцiльно iх визначити на основi кiлькох тематично близьких сюжетiв. Цiй же метi служить розгляд тематичних сюжетних варiантiв однiii i тiii ж самоi казки. Все це i обумовлюi актуальнiсть теми дипломноi роботи.
Мета дослiдження тАУ узагальнення методичних прийомiв та форм роботи над украiнською народною казкою на уроках читання в початковiй школi.
ОбтАЩiктом дослiдження i украiнська народна казка з чинних пiдручникiв для читання, а предметом тАУ методика роботи над украiнською народною казкою.
Гiпотезою дослiдження стало твердження, що за умови ефективноi роботи над казкою на уроцi покращиться рiвень домагань учнiв, мотивацiйна сфера та результати навчально-пiзнавальноi дiяльностi загалом.
Для перевiрки висунутоi гiпотези, реалiзацii мети нашого дослiдження нам необхiдно було реалiзувати такi завдання:
В· проаналiзувати украiнськi народнi казки, що вивчаються в початковiй школi;
В· провести класифiкацiю украiнських народних казок;
В· провести аналiз пiдручникiв з читання на наявнiсть у них украiнських народних казок;
В· узагальнити та запропонувати новi методичнi прийоми роботи над украiнською народною казкою на уроцi;
В· експериментально перевiрити визначений комплекс методичних прийомiв роботи над украiнською народною казкою на рiзних етапах навчання.
При написаннi дипломноi роботи ми використовували комплекс теоретичних та емпiричних методiв: порiвняльно-iсторичний аналiз; вивчення та аналiз педагогiчноi i методичноi лiтератури; спостереження; iнтервтАЩювання; методи математичноi статистики.
Теоретичне значення дипломноi роботи тАУ зроблено аналiз та систематизацiю украiнських народних казок, що вивчаються в школi, запропонованi новi методичнi прийоми роботи над украiнською народною казкою на уроцi.
Практична значущiсть нашого дослiдження тАУ результати роботи можуть бути використанi вчителями початковоi школи в своiй професiйнiй дiяльностi.
Результати теоретико-експериментального дослiдження доповiдались на науково-практичних конференцiях студентiв ТНПУ iм. В. Гнатюка в 2004тАУ2006 рр.
1. Украiнська народна казка як лiтературний жанр
1.1 Класифiкацiя украiнських народних казок
Казка тАУ жанр усноi народноi прози: епiчнi оповiдання алегоричного, повчально-розважального, дивовижного, героiчного або побутового змiсту з установкою на вигадку.
Першi записи украiнських народних казок були здiйсненi РЖ. Срезневським у 1829 р., М. Костомаровим у 1843 роцi, РЖ. Головацьким в альманасi ВлВiнок русинам на обжинкиВ» у 1847 р. Дослiдження цього жанру розпочав Й. Бодянський книгою ВлНаськi украiнськi казкиВ» в 1835 роцi. Казки збирали, систематизовували, дослiджували М. Максимович, П. Кулiш, Д. Мордовець, К. Шейковський, М. Драгоманов, П. Чубинський та iн. У 1857 роцi П. Кулiш видаi ВлЗаписки о Южной РусиВ», казки i складовою частиною цiii книги. Вiдомий письменник РЖ. Рудченко вважаiться першим видавцем збiрника украiнських народних казок.
Пiд назвою ВлНароднi пiвденно-руськi казкиВ» збiрник був опублiкований у 1869тАУ1870 роках. Чималу кiлькiсть народних казкових матерiалiв друкував у 60‑х роках ХРЖХ ст. журнал ВлОсноваВ».
Завдяки подвижницькiй працi етнографа i фольклориста Б. Грiнченка було видано ВлЕтнографiчнi матерiали, зiбранi в Чернiгiвськiй i сусiднiх з нею губернiяхВ» (Вип. РЖ-РЖРЖРЖ, Чернiгiв, 1895тАУ1897), збiрки казок, анекдотiв для дорослих i для дiтей. У 1890, 1894 роках украiнський письменник РЖ. Манжура опублiкував двi збiрки ВлКазки, прислiвтАЩя i т. iн.В», записанi в Катеринославськiй та Харкiвськiй губернiях та ВлМалоросiйськi казки, прислiвтАЩя та повiртАЩя, записанi РЖ. МанжуроюВ».
Ганна Барвiнок, Олена Пчiлка, Леся Украiнка публiкували казочки в Влчасописах для дiтейВ» тАУ ВлДзвоникуВ» та ВлМолодiй УкраiнiВ». Завдяки саме iх подвижницькiй працi збереженi казки ВлКривенька качечкаВ», ВлДивна сопiлкаВ», ВлКазка про РЖвашкаВ», ВлКазка про коржикаВ».
Умовно украiнський казковий епос подiляють на казки про тварин, чарiвнi, соцiально-побутовi.
РЖснують також новелiстичнi, гумористичнi казки, казки-легенди, казки-анекдоти, казки-притчi. Провести межу мiж рiзними видами казок досить важко. У казках про тварин часто наявний чарiвний елемент, одухотворення предметiв i явищ навколишнього свiту, в багатьох чарiвних казках дiють тварини, наявна пригода, повчання, мораль. У чарiвних казках дiя вiдбуваiться у вигаданому свiтi, в соцiально-побутових тАУ усе неймовiрне вiдбуваiться в реальному свiтi, елемент чарiвного поданий у таких казках як своiрiдний художнiй прийом, що допомагаi повнiше розкрити деякi явища дiйсностi, розвиток суспiльного життя.
Ученi багатьох краiн прагнуть проникнути в таiмницю схожостi сюжетiв, персонажiв казок рiзних краiн свiту. Серед теорiй, якi вони пропонують, найбiльш популярна тАУ мiфологiчна (автори: брати Грiмм, О. Афанасьiв, Ф. Буслаiв). Усi казки розвинулись з прадавнього мiфу, переказу про явища природи, про рiзнi подii, про богiв. РЖнша теорiя тАУ мiграцiйна: казки ВлмандруютьВ» по свiту (автори: Т. Бенфей, C. Ольденбург). В. Пропп стверджував, що казка тАУ це твiр iсторичний, оскiльки вона неодмiнно вiдображаi певний етап життя народу, який ii склав.
Казка фiксуi нацiональнi традицii. Мотиви, теми, образи, мова казок як невiдтАЩiмноi складовоi частини усноi народноi творчостi представляють самостiйний свiт, особливий для кожного народу, що впродовж iсторii розвивався у певних суспiльно-економiчних умовах. У центрi казки завжди перебуваi герой-добротворець i антигерой-злотворець. Герой-добротворець визволяi рiдну землю вiд змiiв, чужоземцiв, рятуi красуню; антигерой засуджуiться, проганяiться, гине.
Образу жiнки, дiвчини-героiнi притаманнi вiрнiсть коханому, материнському обовтАЩязку, готовнiсть до самопожертви заради дiтей, чоловiка. Краса героя казки описуiться, як правило, кiлькома штрихами: ВлТакий гарний, що ну!В», ВлЩо на свiтi такого немаВ». Традицiйним засобом i протиставлення: герой у казцi постаi спочатку в потворному виглядi, а потiм красенем (красунею) (ВлЦарiвна-жабаВ», ВлПро ужа-царевича та його вiрну жонуВ»).
Розглядаючи казку як глибоку i мудру книгу життя, звернемо увагу на нацiональнi особливостi дiалогу. Досить часто вiн дуже лаконiчний, його треба вмiти прочитати. Запитання, яким зустрiчають героя, звучить переважно так: ВлЧи по волi прийшов, чи по неволi?В» Герой вiдповiдаi: ВлДобрий козак усе по волi ходитьВ». Дане питання, швидше, не з сфери етикету, воно i своiрiдним паролем, пiсля якого уже конкретизуiться справа, з якою приходять до предкiв, пращурiв.
Казка обрамляiться традицiйними висловами, початковими та фiнальними формулами-клiше: ВлСказала б казки тАУ не вмiю, сказала б приказки тАУ не смiю, сказала б небилицi тАУ так багато плутаницiВ», ВлЖивуть i хлiб жують, i постолом добро возятьВ», ВлЖив собiВ», ВлБув собiВ», ВлВ якомусь царствi, в якомусь государствi був собiВ», ВлРЖ я там був, мед-вино пив, у ротi не було, а по бородi теклоВ», ВлОт вам казка, а менi бубликiв втАЩязка, менi колосок, а вам грошей мiшоктАжВ».
З одного боку, казка ритмiчна, насичена змiною одних дiй iншими, якi проявляються в русi персонажiв, iх дiалогах, з iншого тАУ в казцi досить часто знаходимо повтори подiй, окремих висловiв, що вказуi на повiльнiсть оповiдi. У нiй вiдсутнi великi описи природи, iнтертАЩiру. Казцi притаманний своiрiдний гумор. Наприклад, у кумулятивнiй казцi ВлДiд, баба i курочка-дрiбушечкаВ» тАУ дрiбничка постаi таким чудом, що вже згодом про неi говорять як про важливу подiю.
Для композицii казки характернi: iдиний початок (анафоризацiя), триразове повторення певних подiй (ретардацiя), градацiя дii тАУ наростання ефекту. Художнiй рiвень казки залежить вiд рiвня майстерностi записувача, бо фольклорний твiр позначений iмпровiзацiiю. Дослiдники вiдзначають, що в жанрi казки сформувалося своiрiдне ставлення до дiйсностi, вiдтак тАУ особливiсть часово-просторових звтАЩязкiв.
Час, вiк у казцi тАУ поняття умовнi. Герой, як правило, сталого вiку: це дитина, юнак (хлопець, парубок), доросла людина (чоловiк), або старець. Змiна у вiцi вiдбуваiться не через перебiг рокiв, а перехiд з одного вiкового стану в iнший: Влi коли чоловiк постарiвтАжВ», Влi вирiс iз нього красивий парубоктАжВ» тощо. Герой проводить у дорозi три, птАЩять, сiм, девтАЩять, дванадцять, але за цi роки вiн не змiнюiться, навпаки, повертаiться додому таким, яким покинув свою оселю. Час вiдлiчуiться лише дiiю героя, простiр тАУ теж величина умовна.
У казцi ми не знайдемо детальних описiв природи, житла, оточення. Все це фон, на якому вiдбуваiться дiя, що завжди знаходиться в центрi уваги.
У багатьох творах простiр дiлиться на 2 вимiри тАУ цей свiт i той свiт тАУ реальнiсть i ВлтридевтАЩяте царствоВ». Мiж цими вимiрами досить плинна межа: змiй зтАЩявляiться iз потойбiччя i викрадаi царiвну, у своi володiння за мить, а героiвi доводиться подолати шлях довжиною у кiлька рокiв.
Простiр i час нерозривно звтАЩязанi мiж собою. Реалiзовуiться простiр у виглядi порогу, ворiт, рiчки, мосту, лiсу, берега моря. Дiм у казцi тАУ це не просто житло, центр ВлсвогоВ» свiту iз цiлим арсеналом компонентiв. Через вiкно вищi сили передають добрий знак у виглядi бiлого голуба або яскравого промiнчика сонця. Героям казки слiд бути обережним, адже через вiкно може потрапити i злий дух. Дверi й порiг оберiгають добробут хатини, не дозволяючи зовнiшнiм силам проникнути всередину, i таким чином вiдмежовують будинок вiд ВлчужогоВ» простору. Щоб подолати кордон мiж двома свiтами, героiвi необхiдно дотримуватись певних настанов: ВлПриiжджаi у десяте царство, дивиться тАУ стоiть хатка. Вiн до тiii хатки сотворив молитву, святий Юрiй i вiдчинивВ».
Персонажi у казках можуть бути рухомi й нерухомi. До нерухомих, належать наприклад, батьки головного героя або Баба-Яга, котрi упродовж казковоi розповiдi перебувають у закритому мiкросвiтi тАУ хатинцi.
Серед iнших словесно-виражальних засобiв лiтературна мова широко використовуi й засоби багатожанрового фольклору, зокрема казки. Як усному, так i в писемному рiзновидах мови спостерiгаються дво-, три-багатокомпонентнi одиницi, що з прямим значенням широко побутують в украiнських народних казках i i загальновiдомими. Це традицiйнi комплекси казки (ТКК). За функцiональними характеристиками iх прийнято подiляти на двi основнi групи: традицiйнi номiнацii казки (ТКК) традицiйнi формули казки (ТФК). До першоi належать ТКК, що називають казкових героiв, чарiвнi предмети, до другоi тАУ загальнi мiсця, що i найвищою мiрою стереотипними i часто набувають стабiльного характеру, словесних формул. За традицiiю, iх подiляють на iнiцiальнi, медiальнi та фiнальнi формули (жив собi; нi в казцi сказать, нi пером описать; вам казка, а менi бубликi втАЩязка). Функцiонально до цiii групи належить ряд вiдомих лiтературнiй мовi ТКК, що вживаються лише в однiй казцi (битий небиту везе; цок в лобок i в мiшок; ловись, рибко, велика i маленька) Вони спiввiдноснi медiальним формулам казки [62].
Дослiджуючи ТКК, слiд зазначити, що в лiтературнiй мовi вони бiльш усталенi щодо складу i форми, нiж у фольклорних текстах [63, 9].
Межi функцiонування ТКК також зумовленi сукупнiстю фонетичних, граматичних i лексичних рис дiалектiв. Казки з однаковими сюжетами можуть мати ТФК, що рiзняться за лексичним складом, фонетичною та граматичною формою компонентiв, за структурою, можуть мати рiзнi ТФК, а також матерiальне i нульове вираження ТФК. Аналiзуючи територiальнi рiзновиди ТФК, якi безпосередньо стосуються викладу сюжету, треба вiдзначити, що казкар намагаiться передати не стiльки формулу, скiльки образнiсть казки, створений словом чуттiвий традицiйний образ, спосiб, напрям вираження думки засобами мови.
Менше уваги також придiляiться зовнiшнiй формi ТКК. РЖнодi на мiсцi вiдомоi у схiдному регiонi формули спостерiгаiться лише слово, спiвзвучне з компонентом ТКК. А оскiльки ТКК використовуються в мовi здебiльшого як стилiстичний прийом, то важливим i ВлпiзнанняВ» казкового походження ТКК. Серед ряду модифiкацiй ТФК цим вимогам найбiльше вiдповiдають римованi одиницi, поширенi в казках Надднiпрянськоi Украiни. Саме iх оформлення в мовному потоцi i в текстi привертаi увагу. Зазначене стосуiться лише ТФК, що мають безпосереднi вiдношення до викладу сюжету. ТФК суто орнаментального характеру тАУ це ритмiзованi i римованi одиницi, i регiональнi особливостi виявляються не в iх формi, а в складi одиниць [94, 327].
ТКК також мають регiональнi особливостi i рiзне територiальне поширення. В одному й тому ж казковому мотивi можна спостерiгати рiзних персонажiв. Один персонаж може мати назви, що являють або не являють собою ТКК. Граматичними формами ТКК рiзняться рiдко (живуща вода, жива вода).
Зiставляючи вiдомi лiтературнiй мовi ТКК з ТКК фольклорних текстiв, можна зробити висновок, що всi вони представленi в казках пiвденно-схiдноi Украiни. На iнших територiях вони спостерiгаються не всi або у формах, що не характернi для сучасноi украiнськоi мови.
У перiод формування новоi лiтературноi мови усталенi одиницi казковоi спадщини широко залучаються письменниками в твори художньоi лiтератури, що, в свою чергу, свiдчить про iх широке побутування в усному народному мовленнi. Ця традицiя продовжуiться РЖ в наступнi перiоди розвитку лiтературноi мови [61, 8].
У мовi творiв РЖ.П. Котляревського, Г.Ф. Квiтки-ОсновтАЩяненка, Панаса Мирного, РЖ. Карпенка-Карого, тобто письменникiв, твори яких вiдбивали загальнонароднi риси пiвденно-схiдних говорiв, а також особливостi полтавських, слобожанських i степових говiрок, спостерiгаються найрiзноманiтнiшi ТКК, поширенi в казках цього регiону: ВлЧи по неволi, чи по волi?В», (РЖ.П. Котляревський); ВлДанило серця слуха тАУ куди ж веде його те серце золоте? За тридевтАЩять земель, у Чорноморiю, шукати хлiба, а в батька тiк трiщить!В» (РЖ. Карпенко-Карий); ВлЗа царя Гороха, значить? тАУ чухаючись, одказав СидiрВ» (Панас Мирний); ВлНе поратись нiчого, а тiльки хороше жити, щоб пити й iсти i хороше ходити було щоВ» (Г.Ф. Квiтка-ОсновтАЩяненко).
Аналогiчнi ТКК у бiльшiй або меншiй кiлькостi спостерiгаються i в творах iнших галицьких, буковинських i закарпатських письменникiв. Зростаi продуктивнiсть ТКК i в сучаснiй захiдноукраiнськiй поезii i прозi: ВлОй коза-дереза, бiдолаха простуджена, Як в ту пору снiгами у злиднi мело! Кому бубликiв втАЩязку чи казку тАУ що судженоВ» (М. Людкевич) [61, 8].
У сучаснiй украiнськiй лiтературнiй мовi фiксуiться близько 80 одиниць ТКК, що мають яскравi ознаки художнього мовлення i незначну варiантнiсть, яка в основному повтАЩязуiться не з особливостями територiального поширення фольклорних текстiв, а з кiлькiсним складом багатокомпонентних одиниць (для них характерне усiчення), а також рiзноманiтними авторськими трансформацiями.
Сфера використання ТКК у сучаснiй украiнськiй мовi повтАЩязана з iх первiсним значенням у фольклорному творi. Проте в новому контекстi воно виявляi здатнiсть до розвитку. Цьому сприяi функцiонування ТКК як емоцiйно-оцiнних, експресивних, стилiстично маркованих одиниць, Спiввiдношення ТКК з новим поняттям, можливiсть одиницi утворювати новi синтаксичнi звтАЩязки в рядi випадкiв приводить до структурно-семантичних змiн. Отже, структура, функцii РЖ розвиток значення ТКК нерозривно взаiмоповтАЩязанi.
Як уже вiдзначалося, до аналiзу залученi стiйкi комплекси, що складаються, як мiнiмум, з двох лексем, якi зберiгають, принаймнi частково, вiдмiнкову парадигму, iх можна розглядати як складнi слова, фразеологiзми, словосполучення, речення, що мають властивiсть постiйного вiдтворення. Спiввiднесенiсть ТКК з вiдповiдним структурним рiвнем мови поза казкою залежить вiд iх квалiфiкацii в фольклорному творi i розвитку значення. За структурно-семантичними ознаками серед ТКК можна видiлити кiлька груп:
1. Назви чарiвних предметiв, у яких атрибутивним компонентом номiнативного словосполучення виступають слова чарiвний, золотий, срiбний, залiзний. Прикметники в таких словосполученнях перш за все вживаються з метою вказати на незвичайнiсть предмета, рiдше тАУ iстоти, i можуть додатися практично до всiх слiв, що позначають побутовi предмети, природнi явища. Традицiйним виступаi не все словосполучення, а вузьке коло означень, якi використовуються в казцi, проте деякi одиницi цiii групи i загальновiдомими: золотi волосинки, золоте яблучко, золоте яiчко тощо. Значно бiльше ТКК, назва яких конкретно вказуi, в чому полягаi незвичайнiсть казкового предмета,
2. До другоi групи належать складнi слова, екстапозити, компоненти яких синтаксично координуються (гуси-лебедi, царство-государство) або пiдпорядковуються (килим-самольот, чоботи-скороходи).
3. Атрибутивнi словосполучення тАУ субстантивно-адтАЩiктивнi (калинова сопiлка, жива вода) РЖ рiдше субстантивно-субстантивнi (хатка на курячiй нiжцi).
4. На межi слова i словосполучення перебуваi група ТКК тАУ назви персонажiв анiмалiстичних казок. Тут чимало одиниць, другий компонент яких i образною характеристикою персонажа за зовнiшньою або внутрiшньою властивiстю (курочка-господиня), звуконаслiдувальним словом або виражаi функцiональну ознаку (жабонька-кваконька). В одиницях вовчик-братик, лисичка-сестричка, бичок-третячок, рак-чотирдак другий компонент не виконуi характеристичноi ролi. Щодо структури цiii групи одиниць висловлюються рiзнi погляди. На нашу думку, iх слiд вважати лексемами, оскiльки другий компонент ТКК може варiюватися (зайчик-стрибайчик, тАУ косолапчик, тАУ лапанчик, тАУ побiгайчик тощо), його семантика не впливаi на значення цiлiсноi одиницi; крiм того, тут висуваiться на перший план iдея римування, яка може бути здiйснена лише при наявностi двокомпонентноi структури слова.
5. Бiльшiсть номiнацiй на позначення персонажiв чарiвноi казки, якi функцiонують у сучаснiй украiнськiй лiтературнiй мовi, тАУ це також двокомпонентнi одиницi. Серед них i назви персонажiв, що виступають лише в однiй казцi: Соловей-розбiйник, РЖвасик-Телесик, Кирило КожумтАЩяка, Царiвна-жаба тощо, деякi трапляються в окремих казках, проте мисляться як один персонаж, що мандруi з казки в казку. Такi номiнативнi одиницi i нерозкладними словосполученнями на позначення одиничних понять тАУ казкових iстот. ТКК цiii групи часто вносяться в заголовок казки i служать для розрiзнення сюжетiв, проте поза казкою найбiльшу частотнiсть мають ТКК, що втратили мотивованiсть значення тАУ Баба-Яга, Чахлик Невмирущий.
ТФК мають своi структурнi особливостi. Видiлення певного уривка тексту, крiм плану змiсту, iз рядом структурних особливостей. ТФК вже у фольклорному творi сприймаються як ВлприкрасаВ», щось самодостатнi, створене за законами народноi поетики, чому сприяють ритмiчна органiзацiя i рима. У багатьох випадках можна навiть сказати, що ритмiчна органiзацiя i рима визначають межi одиницi, i характернi структурнi елементи сприяють цьому. Центром ТФК можуть бути бiнарнi конструкцii, мiнiмальнi одиницi яких становлять, за визначенням М.М. Шанського, Влпарнi сумарнi зближенняВ» 10 (думати-гадати, поспiшитись-поскоритись, йти-поживати). Серед таких ТФК багато утворень-рiзних частин мови, в яких сурядний звтАЩязок компонентiв найбiльшою мiрою забезпечуi ритмiчну органiзацiю тексту: нi сказати, нi описати; нi здумати, нi згадати. В основi ТФК часто спостерiгаються пiдряднi словосполучення iз спiльнокореневими головним i залежним словом (видом видати, мова мовиться тощо). Такi структурнi особливостi характеризують бiльшiсть ТФК, проте зустрiчаються вони здебiльшого не в ВлчистомуВ» виглядi, а як елементи ТФК: скоро казка кажеться, та не скоро дiло робиться.
Як уже зазначалося, ТФК тАУ це одиницi рiзних рiвнiв мови: складнi слова (жити-поживати), пiдряднi словосполучення (слихом слихати), словосполучення з сурядними сполучниками (чи довго, чи недовго), змiшанi складнi, словосполучення iз сурядно-пiдрядним звтАЩязком (iсти, пити, хороше ходити). Бiльшiсть ТФК-речень тАУ це простi односкладнi речення (пiвцарства вiддам), складносуряднi речення (нi в казцi сказати, нi пером описати), частини яких i односкладними реченнями. В окремих випадках ТФК може становити складну синтаксичну конструкцiю (iдеш день тАУ чия земля? Калитчина; iдеш два тАУ чия земля? Калитчина; iдеш три тАУ чия земля? КалитчинаВ» (РЖ. Карпенко-Карий). Для структури ряду ТФК характерний елiпсис. Як просте речення, так i частини складних речень можуть бути неповними. Так, наприклад, у ТФК-реченнi Влна чолi мiсяць, а на потилицi зорi сяютьВ» пропущений присудок. Такий склад одиниць i усталеним i не залежить вiд контексту. Поза казкою ряд ТФК може членуватися на фрагменти.
Основне призначення ТКК тАУ художнi зображення дiйсностi. Через особливiсть семантики i стилiстичну маркованiсть дослiджуванi одиницi по-рiзному представленi в функцiональних стилях мови. ТКК поза фольклорним твором виступають символами казки, постiйно зберiгають з нею асоцiативний звтАЩязок, i, вiдповiдно, найбiльша iх частотнiсть тАУ у розмовно-побутовому стилi та стилi художньоi лiтератури. В залежностi вiд авторських уподобань i специфiки контексту за межами казки ТКК можуть виконувати функцii стилiзацii мови пiд казку, народнорозмовну мову, виступати як заголовки або бути iх складовими частинами, використовуватися як засiб сатиричного та алегоричного зображення, поетизацii, доступний спосiб звернення до дитячоi аудиторii. Всi вищеназванi функцii ТКК якнайтiснiше повтАЩязанi з прямим iх призначенням: називати казковi реалii, формувати традицiйнi елементи сюжету, служити обрамленням тощо тАУ i пiзнанням навколишньоi дiйсностi, усвiдомленням ii через засоби мови.
Поза казкою ТКК активно формують переноснi значення. ТФК можуть називати дiю, а частiше характеризують ii, даючи якiсну оцiнку: ВлБуду iсти та пити, та хороше ходити, тАУ звiсно, так, як пановi вельможному годитьсяВ» (Марко Вовчок). ТКК порiвняно з ТФК активнiше набувають нових значень. В асоцiативнi звтАЩязки втягуються не лише назви конкретних предметiв, а й назви абстрактних понять. Це образнi назви-характеристики предметiв, людей, явищ тощо: ВлТо були важкi часи. А хiба сьогоднi ти вже бачиш молочнi рiки з кисiльними берегами?В» (М. Стельмах). Однак не всi поняття реальноi дiйсностi, названi через ТКК, спiввiдносяться iз загальномовними словами-синонiмами, мовець прагне до найбiльшоi концентрацii думки, найвиразнiшоi ii передачi. ТКК сприяють образному ii висловленню, у ролi непрямоi номiнацii завжди ускладнюються експресивно-оцiнними вiдтiнками значення, отже, виконують функцiю оцiнки i засобу створення експресii. Походження дослiджуваних одиниць визначаi iх змiст, образнiсть, спосiб органiзацii мовного матерiалу, що зумовлюi особливiсть iх функцiонування в сучаснiй украiнськiй лiтературнiй мовi.
1.2 Аналiз украiнських народних казок як складовоi сучасних пiдручникiв з читання
Програми початковоi школи з лiтературного читання побудованi на основi двох принципiв: художньо-естетичного i лiтературознавчого. У змiст включенi такi твори лiтературного мистецтва, якi формують у дитини вiдчуття прекрасного, виховують духовнi якостi. Вирiшення цих завдань можливе через вдумливе прочитання тАУ вивчення того або iншого художнього твору. У звтАЩязку з цим вчителям початкових класiв необхiдно прищепити дiтям первиннi навички аналiзу твору.
Найбiльш доступний i зрозумiлий молодшим школярам сюжетно-образний аналiз. Вiн дозволяi вчителю спiльно з учнями спостерiгати за особливостями композицii, сюжету, авторськоi позицii, мови. Розглянемо це на прикладi казки. Спочатку ми визначаiмо з дiтьми, до якого з трьох типiв належить казка (чарiвна, побутова або про тварин). Далi спостерiгаiмо композицiю казки. У бiльшостi казок i приказка. РЗi роль схожа з роллю заспiву i в окремих випадках i завтАЩязкою сюжету. Мета приказки: пiдготувати аудиторiю до слухання казки. (Наприклад, приказка в однiй з казок звучить так: ВлУ той давнiй час, коли свiт наповнений був лiсовиками, вiдьмами та русалками, коли рiчки текли молочнi, береги були киселевi, а по полях лiтали курiпки, у той час жив-був цар по iменi ГорохтАжВ») Звертаiмо увагу дiтей на те, що народнi казки сходять до глибокоi старовини. У них збереглися стародавнi вiрування, уявлення про водяного царя, лiсовикiв i русалок (це ознаки язичництва). Ту ж мету переслiдують i казковi зачини: ВлУ тридевтАЩятому царствi, в тридесятому государствiВ» i т.д.
Ускладненiсть сюжету тАУ характерна риса казки. У нiй немаi характерiв, що розвиваються; дii героiв лише вiдтворюються, i лише через них розкриваються характери. Тому при аналiзi доцiльно поставити запитання: ВлЗа якими вчинками героя ми можемо говорити про його характер?В»
Вiдмiнна риса сюжету казки тАУ багатоподiйнiсть. Герой маi пройти через випробування, якi у мiру розвитку сюжету ускладнюються. Предмети i речi допомагають людям в критичнi моменти iх життя.
Бiльшостi казок властива така особливiсть, як триразове повторення дiй, три завдання повиннi виконати герой, три брати тощо). Мабуть тут вiдобразилося вiрування людей в магiчне число 3.
У мiру розвитку сюжету вчитель повинен звернути увагу учнiв на мовнi особливостi казки.
У багатьох чарiвних казках i прiзвиська героiв. Наприклад: ВлСвинка тАУ золота щетинаВ», ВлПiвник тАУ золотий гребiнець, маслена голiвкаВ».
Прийомом, що найбiльш часто вживаiться, i використання постiйних епiтетiв. Наприклад: палац бiлокамтАЩяний, добрий молодець i iн.
У сучаснiй методицi iснуi декiлька пiдходiв до аналiзу казок:
1. Стилiстичний (мовний) аналiз показуi, як в пiдборi слiв-образiв виявляiться авторське ставлення до того, що зображаiться. Тлумачити потрiбно не слова, а образи, створенi з цих слiв. Робота повинна бути направлена на те, щоб допомогти дiтям зтАЩясувати сенс твору, думки i вiдчуття автора. Тому для мовного аналiзу вибираються тi слова i вирази, якi допомагають краще зрозумiти образи твору.
2. Проблемний аналiз тАУ це аналiз проблемних питань i ситуацiй.
Постановка проблемних питань доцiльна при читаннi тих творiв, в яких зустрiчаються ситуацii, що припускають рiзне розумiння героiв, iх дiй чи вчинкiв, епiчних проблем, якi зачепив автор.
Висловивши своi думки, дiти повиннi зробити висновок i довести його прикладами з тексту.
3. Аналiз розвитку дii маi на метi роботу над сюжетом твору. При цьому завдання вчителя тАУ знайти разом з дiтьми межi цiлiсностi в кожнiй частинi твору.
Аналiз подiй в iх послiдовностi близький молодшим школярам i не представляi для них труднощiв, разом з цим бiльшiсть казок в пiдручниках початковоi школи невеликi за обсягом i простi композицiйно.
При проведеннi цього виду аналiзу потрiбно прагнути до того, щоб в уявi дiтей якомога повнiше, яскравiше була вiдтворена картина, створена автором (для цього можна використовувати фрагменти iнших видiв аналiзу).
4. Аналiз художнiх образiв
У лiтературознавствi розрiзняють образ-персонаж, образ-пейзаж, образ-рiч. Розглянемо, в чому ж полягаi аналiз художнiх образiв при роботi над казкою.
Аналiз художнiх образiв тАУ це робота не стiльки над словом, скiльки над образами в iх взаiмодii. В процесi розбору учнi повиннi зрозумiти i характеристику образу (героя, пейзажу i т. д.), i його сенс, тобто навантаження, яке вiн несете загальнiй структурi твору. Аналiз художнiх образiв маi наступну послiдовнiсть:
В· проводиться робота над характером героя з опорою на сюжет, оскiльки характер виявляiться тiльки у дii;
В· розглядаються взаiмостосунки героiв. При цьому необхiдно, щоб дiти зрозумiли мотивацiю, причини поведiнки персонажiв, якi криються або в особистих якостях характеру, або в обставинах, що склалися.
В· якщо в творi i опису пейзажу або iнтертАЩiру, розглядаiться iх роль в текстi;
В· на основi взаiмодii образiв виявляiться iдея твору. Розумiння iдеi впритул наближаi до усвiдомлення позицii автора, тому що iдея тАУ це те, що саме хотiв сказати автор своiм твором;
В· виявляiться особисте ставлення читача до описаного.
Аналiз образу героя вчить розбиратися в тому, як автор зображуi персонажiв: думки i вiдчуття персонажiв, риси iх вдачi. Потрiбно навчити дiтей судити про основнi якостi персонажiв, оцiнювати героя не тiльки за вчинками, але i за мотивами.
Дiти спостерiгають вчинки i спiвставляють з героями казки.
Таким чином, аналiз змiсту твору направлений на зтАЩясування його теми i iдеi, сюжету i композицii, образiв i художнiх засобiв зображення.
ЗтАЩясування iдеi тАУ кiнцева мета аналiзу твору. Розкриття iдеi обтАЩiднуi всi компоненти аналiзу (роботу над образом, композицiiю, художньо-образотворчими засобами).
Отже, вчителю початкових класiв необхiдно володiти всiма видами аналiзу казок, щоб повнiше i достовiрнiше донести iдею твору до дiтей, виховувати iнтерес i пошану до народноi творчостi.
Сучаснi пiдручники з читання володiють великою кiлькiстю рiзних за жанром казок. Зробимо короткий аналiз Читанок для 2,3,4 класiв автора Савченко О.Я. та Букваря авторiв Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. [65, 66, 67, 68, 69, 70, 13]