Методика виконання портрету в живописнiй технiцi у старших класах

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Головне управлiння освiти i науки Киiвськоi обласноi адмiнiстрацii

Богуславський гуманiтарний коледж

iм. РЖ.С. Нечуя-Левицького

Пояснювальна записка до дипломноi роботи

Методика виконання портрету в живописнiй технiцi у старших класах

Виконала

Студентка 5-го курсу 51 групи

денного вiддiлу

напрям пiдготовки 6.020205

Образотворче мистецтво

Паришкура Тетяна Петрiвна

Рецензент

Керiвник

Руденченко А.

А. Янушевич РД. РД.

Богуслав 2009 р.

ВСТУП

Початок третього тисячолiття характеризуiться глобалiзацiiю суспiльного розвитку, зближенням нацiй, народiв i держав, iхнiх освiтнiх систем; вiдбуваiться процес переходу людства вiд iндустрiальних до сучасних науково-iнформацiйних технологiй, якi базуються на iнтелектуальнiй власностi та зумовлюються рiвнем наукового потенцiалу краiни.

Це характерно i для Украiни, яка нинi знаходиться у новiй соцiальнiй реальностi, що вносить принциповi змiни i в механiзми людськоi взаiмодii, й у визначення прiоритетностi життiвих цiнностей та iдеалiв. Змiни в суспiльнiй свiдомостi, у ставленнi суспiльства до освiтньоi сфери викликали появу новоi освiтньоi парадигми, сутнiсть якоi полягаi, з одного боку, у розвитку iнтелектуальних i творчих здiбностей, соцiальноi вiдповiдальностi особистостi, а з iншого, у балансi морально-етичних, розумових, емоцiйних i фiзiологiчних компонентiв iндивiда.

Оскiльки метою орiiнтованоi освiти i створення оптимальних умов для розвитку i становлення особистостi як субтАЩiкта дiяльностi i суспiльних вiдносин, якi здiйснюються вiдповiдно до стiйкоi системи гуманiстичних особистiсних цiнностей, тому важливо не стiльки формувати й виховувати особистiсть, скiльки виявляти, пiдтримувати i розвивати Людину в людинi; формувати у неi механiзми самореалiзацii, саморозвитку, саморегуляцii, самозахисту, самовиховання, необхiднi для становлення самобутнього особистiсного образу, а також забезпечити дiалогiчний, безпечний засiб взаiмодii з людьми, природою, культурою, цивiлiзацiiю.

Пiд данi вимоги та цiлi пiдпадаi i система мистецько-педагогiчних наук якi включають в себе такi предмети, як музика, образотворче мистецтво, художня праця, ритмiка, мистецтвознавство iт. iн. То ж в данiй роботi буде розглянуто питання розвитку та вдосконалення такого предмету освiти, як образотворче мистецтво. Адже за допомогою даного предмету людина ще з перших своiх крокiв навчання та розвитку формуiться як творча, моральна, естетична особа, що орiiнтуiться в сферi життя та суспiльного розвитку.

Оскiльки саме освiта в сучасному розвитку держави спрямовуiться на вiдтворення i нарощення iнтелектуального, духовного та економiчного потенцiалу суспiльства, першочерговими завданнями Влшколи майбутньогоВ» i створення умов для розвитку особистостi, творчоi самореалiзацii кожного учня, виховання молодих людей, здатних ефективно працювати i навчатися протягом усього життя, оберiгати i примножувати цiнностi нацiональноi культури та громадянського суспiльства.

Предмет "Образотворче мистецтво" маi на метi виховання в учнiв цiлiсного сприймання дiйсностi за художньо-естетичними законами, розвитку зоровоi культури i творчоi уяви, а також оволодiння рiзноманiтними засобами створення художнiх образiв. У предметi "Образотворче мистецтво" взаiмопов'язанi три провiднi компоненти - образне бачення свiту, мистецтвознавчi знання та вiдповiднi способи образотворчоi дiяльностi.

У загальноосвiтнiй школi предметна сфера образотворчого мистецтва охоплюi: живопис (пейзаж, портрет, натюрморт, жанрова картина); графiку (книжкова, силуетна, анiмацiйна, плакатна); скульптуру (опукла, рельiфна, декоративна, анiмалiстична, портретна); декоративно-ужиткове мистецтво (писанкарство, витинанки, керамiка, народнi iграшки, розпис, народне малярство); частково якостi та риси образотворчого мистецтва мiстять в собi такi специфiчнi види людськоi дiяльностi як архiтектура та дизайн. Не дарма Деннi Дiдро говорив: ВлКраiна, в якiй дiтей навчатимуть малювання, подiбно письму, незабаром стане попереду всiх iншихВ»

Дана проблема i досить актуальною в це й час. Розвиток дiтей з перших iх крокiв у житi та навчанi, правельне спрямування iх здiбностей та можливостей, правельне ставлення до оточуючого i проичиною та поштовхом на обрання для розгляду та дослiдження даноi теми ВлМетодика виконання живопсного портрету в старших класахВ».

Саме тому, метою дослiдження i теоретично обТСрунтувати необхiднiсть образотворчого мистецтва та тематики живописного портрету в старших класах, а також на основi робiт практично закрiпити даний матерiал. Та експериментально перевiрити необхiднiсть даних знань та iх засвоiння на практицi.

ОбтАЩiктом дослiдження i навчальний процес виконання портрету в старших класах на уроках образотворчого мистецтва.

Предмет дослiдження: методика виконання портрету учнями старших класiв на уроках образотворчого мистецтва.

Гiпотеза дослiдження полягаi в тому, що розвиток пiзнавальноi активностi учнiв буде ефективним, якщо:

В· у процесi вивчення портрету на базi старших класiв розроблена авторська модель гурткових урокiв посяде прiоритетне мiсце у виборi ефективних методiв i прийомiв, що ТСрунтуються на репродуктивно-творчих та творчих видах дiяльностi учнiв;

В· у процесi керiвництва розвтАЩязанням школярами проблемних i творчих завдань передбачатиметься засвоiння вiдповiдних знань, умiнь i навичок художнього характеру;

В· будуть визначенi i використанi для корекцii викладання рiвнi пiзнавальноi активностi учнiв 6-класiв.

Вiдповiдно до мети та гiпотези дослiдження було поставлено такi завдання:

В· вивчити стан дослiджуваноi проблеми в теорii та шкiльнiй практицi;

В· проаналiзувати та виявити рiвень пiзнавальноi активностi учнiв пiд час вивчення образотворчого мистецтва;

В· розробити методичну систему розвитку пiзнавальноi активностi учнiв та запровадити ii на уроках образотворчого мистецтва в старших класах;

В· експериментально перевiрити ефективнiсть розробленоi методичноi системи шляхом ii використання в шкiльнiй практицi пiд час вивчення у старших класах художнiх творiв портретного жанру.

Методологiчною основою i система положень психолого-педагогiчних праць про пiзнавальну активнiсть учнiв, умови активiзацii навчальноi дiяльностi, особливостi сприймання та розумiння творiв мистецтв та iхнiй вплив на формування творчоi iнтелектуальноi особистостi. Переважно спиралися на концепти психологiв Г.Костюка, Л.Виготського, iдеi педагогiв Г.Ващенка, В.Сухомлинського, системи методистiв Н.Волошиноi, Б.Степанишина, Г.Токмань.

Методи дослiдження:

В· теоретичнi - ретроспективний i системний аналiз психолого-педагогiчноi, лiтературознавчоi та методичноi лiтератури для вивчення стану теоретичноi розробки проблеми, порiвняльний аналiз шкiльних програм i пiдручникiв, посiбникiв, узагальнення педагогiчного досвiду для визначення теоретико-методичних засад дослiдження;

В· емпiричнi тАУ дiагностичнi методи (анкетування, бесiди з учителями i учнями), обсервацiйнi методи (педагогiчнi спостереження, самоспостереження й аналiз урокiв малювання, аналiз творчих робiт, усних i письмових вiдповiдей реципiiнтiв для дослiдження рiвня розвитку iхньоi пiзнавальноi активностi); експериментальнi методи тАУ педагогiчний (констатувальний i формувальний) експеримент для зтАЩясування ефективностi розробленоi системи та ii впровадження;

В· методи математичноi статистики тАУ для статистичноi обробки результатiв експериментальноi роботи.

Органiзацiя та проведення дослiдження: дослiдно-експериментальна робота проводиться на базi Миронiвськоi ЗОШ I-III ступенiв №1 та учнiв старших класiв.

Теоретичне значення дипломноi роботи полягаi в обТСрунтуваннi методики виконання портрету, у виявленнi особливостей формування зображувальних умiнь i навичок в учнiв старших класiв, у визначеннi методичних умов пiдвищення ефективностi формування зображувальних умiнь i навичок.

Практична значущiсть результатiв дослiдження полягаi в розробцi та впровадженi удосконаленiшоi методики вивчення портрету в старших класах на основi гурткових занять.

Структура дипломноi роботи зумовлена плановiй пiдготовцi та розробцi дослiдження. Робота складаiться зi вступу,що мiстить актуальнiсть та розробленi питання дослiдження, трьох роздiлiв, висновкiв до кожного роздiлу та загального, списку використаноi лiтератури, додаткiв.

РОЗДРЖЛ РЖ. МЕТОДОЛОГРЖЧНРЖ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТНЦТВА, ЙОГО ЗАВДАННЯ НА УРОКАХ МАЛЮВАННЯ

1.1 Головне завдання викладання образотворчого мистецтва

Формування в дiтей художньо-естетичного ставлення до дiйсностi як здатностi до неутилiтарного, художнього пiзнання свiту та його образноi оцiнки Це передбачаi наявнiсть таких особистiсних якостей, як вiдчуття краси та гармонii, здатнiсть емоцiйно вiдгукуватися на рiзноманiтнi прояви естетичного у навколишньому свiтi, вмiння пiдмiчати прекрасне у спостережуваних явищах та усвiдомлювати його, потреба в спогляданнi та милуваннi.

Розвиток специфiчних для художньо-творчого процесу унiверсальних якостей особистостi як основи для розвитку творчого потенцiалу, художньо-творчоi уяви, оригiнального, нестереотипного асоцiативно-творчого мислення, художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливостi, зоровоi пам'ятi та iн.

Формування знань i уявлень про образотворче мистецтво, його iсторiю та роль у життi людей, навичок розумiння мови рiзних видiв образотворчого мистецтва, усвiдомлення ролi художнього образу в мистецтвi i розвиток навикiв його сприйняття та емоцiйно-естетичноi оцiнки, культури почуттiв

Формування потреб i здiбностей щодо продуктивноi художньоi творчостi, вмiння створити виразний художнiй образ, оригiнальну композицiю мовою того чи iншого виду образотворчого мистецтва, оволодiння основами художньо-образноi мови i виражальними можливостями художнiх матерiалiв та рiзних видiв художнiх технiк, що допоможе набувати свободи вираження у творчостi

Розвиток сенсорних здiбностей дiтей, що бiльшою мiрою сприятиме повноцiнностi художньо-естетичного сприймання та полiпшенню якiсного боку практичноi художньо-творчоi дiяльностi.

Успiшний художньо-творчий розвиток дiтей буде зумовлено отриманням низки методичних принципiв, адекватних специфiцi мистецтва:

В·Керування художньо-творчим розвитком учнiв передбачаi врахування вiкових, iндивiдуальних, нацiональних, культурних, регiональних особливостей i традицiй; останнi зумовлюi звертання до глибоких коренiв народноi творчостi, проникнення нацiональним духом, а не слiпе копiювання взiрцiв i канонiв нацiонального декоративного мистецтва;

В·Залучення учнiв до розумiння змiсту та сутностi мистецтва повинно здiйснюватися шляхом особистiсно-емоцiйного сприйняття художньоi iнформацii. Саме через це досягаiться духовно-моральне й естетичне виховання особистостi учня, пробудження в його душi добрих почуттiв, чуйностi, здатностi до спiвпереживання,

В·Художнiй образ - це основа, на якiй будуiться художньо-образне сприймання мистецтва i власна художня дiяльнiсть. Через це опору на художнiй образ необхiдно передбачати у всiх видах художньоi дiяльностi - i в роздiлi ВлПрактична роботаВ», i в роздiлi ВлСприйманняВ»;

В·Освоiння мови мистецтва i формування навичок практичноi роботи доцiльнi лише в художньо-образному ключi як освоiння засобiв виразностi художнього образу. В iншому разi набутi знання й умiння будуть поза художнiми (тобто марними);

В·Ефективнiсть занять мистецтвом iстотно залежить вiд зацiкавлення художньою працею, вiд одержуваного дiтьми в процесi занять емоцiйного задоволення, радостi. Забезпечення цiii умови досягаiться дотриманням вищезазначених положень i характером органiзацii занять (урокiв),

В·Заняття образотворчим мистецтвом повиннi бути органiзованi за законами мистецтва, що передбачаi:

а) не стереотипнiсть, структурну рiзноманiтнiсть, структурну режисуру;

б) залучення учнiв до спiвпереживання, створення вiдповiдного що до теми уроку емоцiйного настрою, чому сприятиме включення до сценарiю уроку iгрових, казкових моментiв, використання iнших видiв мистецтв (художнього слова, музики, елементiв театрального дiйства, кiнофрагментiв);

в) наявнiсть трьох основних структурних елементiв уроку (вiдповiдно до законiв будь-якоi художньоi творчостi): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалiзацiя.

Вiдповiдно до методичних принципiв, мети i завдань предмета програма з образотворчого мистецтва складаiться з двох головних роздiлiв:

1. Сприймання:

1. Естетичне сприймання дiйсностi. Передбачаi ii художнi освоiння:

формування вмiння бачити, емоцiйно вiдгукнутись та усвiдомити красу, естетичнi якостi рiзноманiтних явищ i об'iктiв дiяльностi: природи i тваринного свiту, мiст i сiл, будинкiв i квартир, зовнiшнього вигляду людини (вiддзеркалених в одязi, прикрасах, зовнiшнiх рисах i пластицi тiла).

2. Сприймання мистецтва. Передбачаi формування навичок сприймання й оцiнки художнього образу у творах образотворчого мистецтва (по можливостi - i в iнших видах). Як роздiл роботи сприймання здiйснюiться на матерiалi шедеврiв свiтового образотворчого мистецтва, творiв сучасних авторiв, як украiнських, так i зарубiжних, i вирiшуi три основнi завдання:

1) формування уявлення про особливостi образноi мови рiзних видiв образотворчого мистецтва, розумiння ролi виражальних засобiв у створеннi художнього образу (певного стану, настрою, характеру тощо) твору мистецтва;

2) розвиток умiння виразити своi ставлення та емоцiйне переживання щодо твору, який аналiзуiться:

а) у формi словесного вiдгуку на рiвнi емоцiйно-естетичноi оцiнки, художнього аналiзу (порiвняння, зiставлення, виявлення загальних рис тощо), розгорнутоi художньоi оповiдi, що передаi естетичнi погляди, смаки, iдеали учнiв;

б) у формi Влграфiчноi мовиВ», тобто передавання враження про твiр за допомогою зображення (миттiво виконанi начерки i замальовки з пам'ятi);

в) можливо - в iнших формах художньоi творчостi (музика, театр, художня фотографiя, анiмацiя тощо);

3) формування знань та уявлень про мистецтво i художникiв, специфiку iхньоi працi. Засвоiння спецiальних художнiх термiнiв.

2. Практична (творча) художня дiяльнiсть - передбачаi максимально широкий спектр художнiх технiк i матерiалiв, включаi роботу на площинi i в об'iмi.

По кожному з роздiлiв робота виконуiться за чотирма основними навчальними проблемами:

1) форма (силует, частина i цiле, пропорцii, конструкцiя, передача обтАЩiму форми засобами свiтлотiнi тощо);

2) простiр;

3) питання композицii i композицiйна дiяльнiсть;

4) колiр.

Таким чином, змiст практичноi дiяльностi орiiнтовано на можливiсть ознайомлення учнiв з особливостями художньо-образноi мови рiзних видiв образотворчоi дiяльностi, з рiзноманiтними пластичними технiками i доступною технологiiю створення художнього образу у власних творчих роботах.

Структура програми, послiдовнiсть освоiння завдань, змiст урокiв визначенi вiдповiдно до вiкових закономiрностей у галузi образотворчоi дiяльностi i подiленi на три великих блоки, що дозволяють найповнiше враховувати вiковi особливостi дiтей: 1- 4, 5 - 7 i 8 - 11 класiв.

У програмi вказанi лише навчальнi завдання (мета). Завдання, спрямованi на розвиток художньо-образного мислення й уяви не завжди вказанi , але повиннi реалiзовуватися вчителем на кожному уроцi.

Провiдне навчальне завдання уроку завжди вказане першим, супутнi завдання - у порядку значущостi для даного уроку.[12;40]

Вказана в програмi приблизна тематика завдань розрахована на дитяче сприйняття i не може виступати календарним планом. Якщо кiлькiсть завдань перевищуi кiлькiсть навчальних годин, вчителю надаiться можливiсть вибрати найкращий варiант завдання або замiнити його за своiм бажанням, але з урахуванням навчальних проблем програми.

1.2 Художнiй образ у системi творчого мислення

Науковi дослiдження у галузi психологii творчостi найзагальнiшою ознакою творчого мислення називають його образнiсть (Ананьiв, Виготський, Мелик-Пашаiв, Рубiнштейн та iншi). Визначальною i здiбнiсть до створення художнього образу тАФ спочатку у мисленнi, у свiдомостi автора, а потiм тАФ вираження його у матерiалi. Саме художнi образи, якi i досить складними структурними утвореннями, уособлюють своiрiднiсть художнього мислення i визначають рiвень його розвитку та сформованостi. Художнiй образ i водночас категорiiю психологii, як елемент функцiонування психiки людини, та категорiiю естетики i мистецтвознавства, як художня одиниця. Психологiя визначаi образ як узагальнену картину свiту (предмету, явища), що складаiться за результатом переробки iнформацii, яка поступаi через органи почуттiв.

Гносеологiчний аспект художньоi культури видiляi категорiю образу як особливу форму вiдображення дiйсностi. А.С.Мiгунов наголошуi на iдностi рацiонального i почуттiвого в художнiй творчостi. ВлВключення змiстовизначальних компонентiв, яскрава емоцiйна забарвленiсть, цiннiсна приналежнiсть визначають особливостi художнього пiзнання та його особливу ефективнiсть. Образ у мистецтвi не мислиться без емоцiй, однак переживання образу завжди вимагаi його опанування, художнiй образ iснуi лише в iдностi переживання та осмислення. РЖгнорування будь-якоi iз даних ознак веде до порушення образу.В» Образ i суттiвим фактором пiзнання.

Важлива характеристика образу тАФ узагальнення. Образ iснуi як певний змiстовий комплекс, що узагальнюi видiленi субтАЩiктом диференцiйнi ознаки конкретних обтАЩiктiв та виявляi серед них дещо загальне. Разом з тим, художнiй образ i чуттiво-конкретним виразом iндивiдуальностi автора, вiдтворенням внутрiшнiх психологiчних характеристик. Злиття, поiднання загального i неповторно iндивiдуального у мистецтвi носить назву типiзацii. Типiзацiя i обовтАЩязковою умовою створення образу. Вона передбачаi Влвизначення головного, вiдмову вiд другорядного, несуттiвого та, водночас, суто iндивiдуальне, чуттiво-конкретне вираження цього загального. Художнi абстрагування i визначальною особливiстю дiяльностi художника. Операцiя абстрагування i основою досягнення образноi виразностi. Типiзацiя i iнструментом абстрагування, а його прийоми тАФ стилiзацiя, гротеск, гiпербола тощо.

Вищерозглянутi особливостi художнього образу тАФ узагальнення, типiзацiя, абстрагування прямо вiдповiдають механiзмам творчого мислення. Це його логiчно-операцiйнi складовi тАФ аналiз та синтез. Тобто, створення художнього образу вiдбуваiться у свiдомостi автора саме за закономiрностями функцiонування мислення, що даi змогу зробити висновок про звтАЩязок мiж рiвнем сформованостi творчого мислення та здiбностями до створення повноцiнних художнiх образiв.

Дослiджуючи специфiку вiдображення дiйсностi у мистецтвi, естетика визначаi художнiй образ як цiлiсний феномен (Басiн, Борiв, Волков, Мiгунов). Цiлiснiсть образу складаi двi його найважливiших гносеологiчних якостi тАФ реалiстичнiсть та почуттiва детермiнованiсть, що наближаi художнiй образ до дiйсностi. Разом з тим художнiй образ позначаiться умовнiстю та парадоксальнiстю, тАФ цi ознаки i атрибутами творчого мислення художника. Цiлiснiсть та лаконiзм тАФ основнi форми прояву образностi, вони i також наочними показниками виразностi композицii.

Специфiка просторово-образного мислення визначаi наступнi операцiональнi характеристики художнього образу. Це метафора i порiвняння, як альтернативнi, дещо алогiчнi способи його утворення (Бондаренко, Ротенберг). Загальною ознакою образу автори визначають його багатозначнiсть, а характеристикою сприйняття тАФ системнiсть та багатомiрнiсть. Хоча зазначенi характеристики поданi вiдповiдно до образу сприйняття, але вони цiлком притаманнi i загальному поняттю художнього образу. Метафоричнiсть i спiльною характеристикою мислення художника та образу у мистецтвi.

Створенi образи завжди мають емоцiйне забарвлення i поiднуються з елементами оцiнки. Емоцiя виступаi як специфiчне узагальнення нелогiчного характеру i забезпечуi практичну ефективнiсть образу. Витоком емоцiйностi у мистецтвi i особистiсний характер його образiв. Бiльшiсть дослiдникiв визначають емоцiйнiсть провiдною ознакою художнього образу. Здiбнiсть до формування образiв у свiдомостi i специфiчною ознакою творчоi уяви художника (Мелик-Пашаiв). Саме вона визначаi вищий рiвень iiрархii художньо-творчих здiбностей тАФ художню обдарованiсть. Художнiй образ тАФ це чуттiвий образ, що виражаi собою переживання, емоцii, оцiнки, художнi iдеi. Образ повинен адекватно виражати внутрiшнiй, духовний змiст твору.

Художнiй образ маi категорiальну функцiю, тобто виступаi Влзасобом розчленування реальностi на елементи рiзного рiвняВ». За змiстом вид вiдображення обтАЩiкту в образi визначаiться як iнтуiтивний тАФ iнтуiтивнi образи i одиницями свiдомостi. Це означаi, що образ обтАЩiкту може складатися в результатi iнтуiтивно-емоцiйного ВлдомислюванняВ» художньо-виразних деталей.

Розглянутi ознаки художнього образу (метафоричнiсть, емоцiйнiсть, iнтуiтивнiсть) характеризують також i категорiю Влобразне мисленняВ», або, iншими словами, i засобами образного вiдображення дiйсностi. Художнiй образ можна визначити як Влiнструмент iнтуiтивно-емоцiйного опанування дiйсностiВ». Не менш важливою i i така ознака образу, як iнформативнiсть, тобто насиченiсть певним змiстом. Вона повтАЩязуiться iз iнтелектуальними характеристиками i виявляi понятiйний аспект образотворчоi дiяльностi.

Процес утворення художнього образу, практична художня дiяльнiсть повтАЩязанi з активною роботою мислення. На стадii задуму образ формуiться спершу у свiдомостi художника як абстракцiя. Однак, механiзм побудови образу маi спiльнi закономiрностi, безвiдносно того, чи вiн складаiться у внутрiшньому планi, чи набуваi наявне художньо-пластичне вираження. Цi закономiрностi обумовленi загальними принципами творчого мислення.

РЖснують рiзнi точки зору на пояснення феномену виникнення образу. Так, наприклад, позицiя гештальтпсихологii тАФ це створення iдиного чуттiвого образу на основi виникнення первинного уявлення, миттiвого сприйняття обтАЩiкту, спiвпадiння оптичних та феноменальних сенсiв (Вертгеймер, Дункер, Майiр). РЖнша позицiя виявляi складнiсть та iiрархiчнiсть художнього бачення. Б.В.Раушенбах, повтАЩязуючи закономiрностi сприйняття та закони побудови зображення, говорить про Влперцептивну перспективуВ», як поняття, що характеризуi художнi вiдчуття простору. Представленi пiдходи уточнюють особливi деталi процесу художнього пiзнання та формування художнього образу.

Проведений аналiз пiдтверджуi, що художнiй образ маi не тiльки графiчний вираз, а i складним психологiчним утворенням. Образ, як продукт художньоi дiяльностi, являi собою iднiсть рацiонального та почуттiвого, iнтелекту та емоцiй. Головною особливiстю художнього образу i своiрiдне синтезування загального i одиничного, типового та iндивiдуального, обтАЩiктивного i субтАЩiктивного.

1.3 Методика виконання портрету та його аналiз на основi наукових дослiджень

Портрет тАФ один iз головних Жанрiв образотворчого мистецтва, зображення людини або групи людей, що реально iснують або iснували в минулому. За характером зображення видiляють портрети параднi, офiцiйнi та камернi. Портрет людини у виглядi якого-небудь алегоричного, мiфологiчного, iсторичного, театрального або лiтературного персонажа називають костюмованим. Окремим видом портрета i автопортрет тАФ зображення художником самого себе. Серед рiзновидiв Живописного портрета: поясний, погрудний, поплiчний портрети, портрет на повний зрiст, груповий портрет, портрет в iнтер'iрi, портрет на тлi пейзажу та iн. У скульптурi портретне зображення може бути виконане у виглядi статуi (зображення на повний зрiст), бюста (погрудне зображення), торса (людська фiгура без нiг або по пояс).

З розвитком мистецтва його вило-жанрова система зазнаi постiйних змiн: деякi жанри застарiвають i виходить iз вжитку, проте з'являються новi жанри. Так, у XX ст. поширюються новi вили i жанри музичного мистецтва, пов'язанi насамперед iз джазом, роком. Замiсть тематичних жанрiв, на якi переважно подiлялося традицiйне для нового часу образотворче мистецтво, в сучасному вiзуальному мистецтвi жанровий подiл ведеться за принципом суто технiчноi репрезентацii твору: живопис, редi-мейд, фотографiя, iнсталяцiя, вiдсо тощо.

Про що може розповiсти дитячий малюнок. тАЬЛюдина i мiрою всiх речейтАЭ тАУ так висловлювався давнiй мудрець. Ця думка була гаслом як в античнi часи, епоху Вiдродження, Нового часу, так i актуальною i нинi. Вона не тiльки визначаi особливу роль людини у свiтi, ii призначення, а й визнаi людину критерiiм розвитку змiсту малюнка в творчiй художнiй дiяльностi дiтей. Вiдразу до зображувальноi стадii каракулiв дитина починаi малювати людину, яка стаi найулюбленiшим предметом зображення. Цю особливiсть вченi помiтили вже давно. Так, iталiйський дослiдник дитячого малюнка Д. Рiччi дотепно зауважив, що бiблiйне створення свiту закiнчилося творiнням людини, а дитина починаi творити в зворотньому порядку - з людини. [28]

Англiйський дослiдник Д. Селлi додаi, що при цьому дiти починають саме з голови тАУ значущоi частини тАЬвiнця творiннятАЭ. Росiйська дослiдниця Ю.Н. Болдирiва, аналiзуючи дитячi малюнки показала, що переважаючою темою в малюваннi дiтей i образ людини (в порiвняннi з iншими темами тАУ 80%). Сучаснi дослiдники також вважають, що образ людини i домiнуючим зображенням дитини.

В. В. Селiвачов, порiвнюючи зображення первiсноi людини i дитини дошкiльного вiку, зауважуi, що для першоi тАУ головним обтАШiктом зображення i промислова тварина, вiд якоi залежить iснування самоi людини; для дитини головним обтАШiктом зображення i людина. А.М. Шуберт при вивченнi малюнкiв дiтей Пiвдня, пiдтвердила, що для людей примiтивноi культури i тваринна тематика. А. С. Мухiна пояснюi факт домiнування образу людини не стiльки тим, що дитина орiiнтуiться на собi подiбних, а на тому, що дорослi майже всiх цивiлiзованих краiн знайомлять дитину насамперед iз зображенням людини. Як доказ, вони наводять те, що дiти вiдвiдують дитячi навчальнi заклади i вчаться малювати згiдно з навчальними програмами, зображують спочатку стрiчки, дорiжки, драбинки, кульки, квiтки тощо. Але як би там не було, а цiкавiсть дитини до зображення людини залишаiться стiйкою.

Саме це металiзування стало основним показником рiвня розумового розвитку дитини. Пiдставою для створення такого тесту була думка про те, що малювання, яке i природною i приiмною дiяльнiстю для дитини, формуiться разом з розвитком психiки людини. Звiдси випливаi, що малювання, мова розвиваються разом з психiкою, тому вони можуть стати показниками психiчного розвитку дитини. Тест придiляi увагу не тiльки художнiм засобам виразностi зображення людини, скiльки точностi, конкретностi, деталiзуючи ii форми. Якщо ранiше цим тестом вимiрювали iнтелект дитини, то сьогоднi ним користуються для виявлення загального рiвня розвитку дитини.

Дiагностичний пiдхiд на базi малювання людини показала i iнша американська дослiдниця К. Маховер, яка проаналiзовуючи дитячi малюнки (з зображенням людини в тому числi), визначила певнi риси, якi стосувались не тiльки рiвня iнтелектуального розвитку, скiльки особистiсних властивостей. Маховер склала тест, який передбачав протекцiю особистiсних властивостей, внутрiшнього свiту i переживань дитини на малюнок. Вона зазначила, що коли дитина малюi людину, то пiдсвiдомо iдентифiкуi ii з собою або з кимось iншим. Цей тест, як iншi проективнi методики може виявити деякi загальнi тенденцii, бути додатковим до мiсця дослiдження.

На зображення людини в дитячому малюваннi ТСрунтуються також i тести на виявлення iндивiдуально-типологiчних вiдмiнностей, статево-рольовоi орiiнтацii та багатьох iнших модифiкацiй. Використання малюнкiв з людиною в практичнiй психологii i метою дiагностики додатково пiдтверджуi те, що саме образ людини i поширеним i популярним у дитини. Це даi уяву для бiльш уважного ставлення до цього феномена художньоi дiяльностi як психологiв, так i педагогiв.

Нiщо в життi так не цiнуiться як рiдне оточення., сiмтАШя. Адже сiмтАШя тАУ це саме той iнститут виховання, що склався природним чином, де можна вiдчути тепло близьких людей , iх пiклування одне про одного.

Виховання в сiмтАШi здiйснюiться в рiзних життiвих ситуацiях, тут створено емоцiйну атмосферу захищеностi дитини, умови для виховання i розвитку в нiй найкращих рис особливостi. Однак, iнодi на жаль трапляiться так, що в нормальнiй на перший погляд родинi малюк росте в атмосферi байдужостi, почуваi себе дискомфортно. Найчастiше причиною цього i те, що батькiв хвилюють власнi проблеми, а чим живуть iхнi дiти тАУ iх не дуже цiкавить. Щоб краще пiзнати особливостi своii дитини i створити в родинi атмосферу здорових стосункiв, батьки можуть використати подiбнi тести, що допоможуть проаналiзувати i зрозумiти дитину.

Гарний портрет, за визначенням дослiдникiв, i зорова, вiзуальнабiографiя людини, яка не просто вiддзеркалюi зовнiшнi риси обличчя, а розкриваi ii природну драму, передаi внутрiшню сутнiсть, неповторне "я", тобто характер, темперамент, настрiй, почуття та думки, нацiональнiсть, професiю, життiвий склад. Уважно придивляючись до них, ми намагаiмося простежити не тiльки зовнiшнi змiни, але й розгадати цю людину, осягнути ii душу, сказати про неi нове слово.

Саме автопортрет i свiдченням процесу усвiдомлення людиною своii самобутностi, неповторностi, несхожостi з iншими iндивiдами. Вiн аж нiяк не i егоiстичним милуванням самим собою, а навпаки, намаганням зрозумiти, побачити, розгадати через риси власного обличчя, iх змiни в перебiгу невблаганного часу, iнших людей. Автопортрет, крiм того, i проявом аналiтичних здiбностей, обдарованостi психолога, фiлософського пiдходу до явищ життя, без чого, як вiдомо, неможливо стати справжнiм письменником.

Вiдомо, що портрет як жанр мистецтва, маi складну структуру змiстовного насичення. Вiн не просто фiксуi зовнiшнi риси реально iснуючоi людини, а й розкриваi ii характер, психологiю, тобто створюi художнiй образ. Справжнiй майстер, малюючи портрет, перш за все шукаi не зовнiшньоi, емпiричноi подiбностi, а внутрiшньоi, естетичноi. Вiн намагаiться досягти не рабського копiювання моделi, а, через виразнi, яскравi риси, осягнути внутрiшнiй космос ii душi. Цiкаво, що пiд час виконання цього завдання, художник мимоволi розкриваi нам i своi власне свiтобачення: уяву про красу, гармонiю, добро i зло, долю i щастя. Таким чином, портрет - завжди подвiйний образ: художника i його моделi. Крiм того, сприймаючи портретний образ, вiдтворений засобами мистецтва, проникаючи в думки i почуття портретованоi людини, ми одночасно пiзнаiмо ii оточення, стиль життя, суспiльнi вiдносини, особливостi часу. Отже, портрет тАУ це гармонiйно-завершена картина минулоi культурно-iсторичноi епохи, яку можна наочно побачити, вiдчути, прочитати, вiртуально зануритися в неi та зробити певний психоаналiз. Цю практику можна використовувати й в школi для того щоб вiдкрити свiт дитини для неi самоi та для бiльш кращого розумiння ii вчителiв.

Висновки до першоi частини

Узагальнюючи усе вище сказане, необхiдно пiдкреслити, що батьки й педагоги, повиннi усвiдомлювати те, що найважливiшi обдарування - це краса душi, чистота серця й талант любовi. По-справжньому розкриватися й розцвiтати всi iншi таланти можуть тiльки на iхнiй основi. Талант, вирощений на ТСрунтi сумнiву, себелюбностi, марнославства й гординi, несе зло й руйнування не тiльки навколишнiм, але й, зрештою , самiй людинi.

Заняття з образотворчого мистецтва мають важливе виховне значення для дiтей. При залученнi iх до образотворчого мистецтва розвиваються естетичнi смаки i можливостi. Цьому слiд придiлити бiльшу уваги. Потрiбно тактично пропонувати допомогу дитинi, пiдтримувати ii зацiкавленiсть, заохочувати.

Введення в навчальну програму поширенi уроки з образотворчого мистецтва допоможе виховати поколiння, яке буде всесторонньо розвиненим i обiзнаним.

Мистецтво неодмiнно зацiкавить дiтей. Так, засобами живопису, скульптури, архiтектури, графiки виражаiться краса життя, природи, виражаються високi думки, почуття. Твори образотворчого мистецтва кличуть до боротьби за прекрасне, вiдiграють велику роль в повсякденному життi. Талант розумiти i тонко вiдчувати прекрасне в образотворчому мистецтвi, а у деяких дiтей i талант створювати прекрасне в живописi, скульптурi, графiцi, паперопластицi, малюваннi починаi формуватися в процесi особистоi творчоi дiяльностi, в процесi ознайомлення з образотворчим мистецтвом.

РОЗДРЖЛ РЖРЖ. ДОСЛРЖЖНО-ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬ ПЕРЕВРЖРКА МЕТОДИКИ ВИКОНАННЯ ПОРТРЕТУ В СТАРШИХ КЛАСАХ

2.1. Органiзацiя експериментального дослiдження

Програма навчання з образотворчого мистецтва структурно-умовно роздiлена на три етапи. Кожний етап охоплюi навчальний рiк та складаiться з семестрових тематичних роздiлiв, якi послiдовно розвтАЩязують художньо-пластичнi, виразнi, технiчнi та психологiчнi завдання образотворчостi. Ритм, форма, рух, простiр, свiтло та композицiя, як складовi образотворчостi, розглядаються на кожному етапi навчання. Кожен з етапiв i пiдТСрунтям наступного в доповненнi навчального матерiалу, актуалiзуючи окремi художньо-творчi аспекти з поступовим iх ускладненням. Акцентуiться увага на багато вимiрностi художньо-естетичних завдань та iх вирiшення в пластично-образному аспектi, iнiцiюiться пошук власних способiв виконання робiт в художньо-творчому самовиявi учнiв.

6 клас. Духовний i предметний свiт людини.

Розвиток формально-логiчного мислення, вмiння спрощувати, узагальнювати, виявляти конструкцiю та обтАЩiм форми. Зосередження уваги учнiв на формi з метою подальшого впливу i взаiмозвтАЩязку цiii форми iз сутнiстю образу. Визначення кольору через виявлення звтАЩязкiв його зi свiтлом (штучним, природним) доповнюi попереднiй досвiд учнiв у виявленнi образностi форми.

Навчання формоутворенню в образотворчому мистецтвi базуiться на художнiй практицi учнiв, яка передбачаi iх орiiнтування в специфiцi образотворчого мистецтва та в оволодiннi певними художньо-технiчними навичками. Контрольнi форми, пропорцii, фактурне, тональне виявлення форм та вивчення свiтлотiнi як засобу визначення форм, ii контурiв, пластики, фактури поверхнi, засвоiння трансформацii форм використовуiться учнями пiд час конструювання i формування предметiв.

Та якщо погляну ти на цю структуру бiльш точнiше поглибленiше то можна помiтити, що в усiх програмах, що сформованi та складенi для навчання у 5-7 класах постiйно розглядаються такi теми, як пейзаж, натюрморт, стилiзацiя, побудова предметiв, композицiя, кольорознавство, та багато iнших деталей необхiдних для правильного формування образотворчих вмiнь. Та тема, що стосуiться портретного жанру розглядаiться лише в програмi для шостого класу i для ii розгляду придiлено тiльки шiсть годин i одна з них i контрольною для пiдведення пiдсумкiв i оцiнювання попереднiх робiт. РЖ якщо брати в загальному то годин образотворчого мистецтва у цих класах видiлено лише одна година на тиждень i на кожному новому заннятi маi бути розглянено нову тему.

Пiд час проходження виробничоi практики в загальноосвiтнiх закладах, в процесi розробки методичного матерiалу, перед нами постала проблема не досконалостi методичноi розробки урокiв та необхiдностi проведення додаткових занять з образотворчого мистецтва та створення гурткiв на основi даноi тематики.

Спираючись на iснуючий предметно-iнтегративний пiдхiд до мистецькоi освiти, науковi та методичнi джерела, орiiнтуючись на працi вчених, мистецтвознавцiв та художникiв-педагог

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi