Можливостi поiднання курсiв "Фiзичне виховання" та "Валеологiя" з метою пiдвищення ефективностi навчально-виховного процесу
ПЛАН
ВСТУП РОЗДРЖЛ 1 ЗАГАЛЬНРЖ ПИТАННЯ ЗДРЖЙСНЕННЯ МРЖЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКРЖВ
1.1 Суть i функцii мiжпредметних зв'язкiв
1.2 Органiзацiйно-педагогiчнi передумови здiйснення мiжпредметних зв'язкiв
1.3 Пiдготовка вчителя до здiйснення мiжпредметних зв'язкiв на уроцi
РОЗДРЖЛ 2 ВЗАРДМОЗВ`ЯЗОК КУРСРЖВ тАЬВАЛЕОЛОГРЖЯтАЭ ТА тАЬФРЖЗИЧНА КУЛЬТУРАтАЭ В ШКРЖЛЬНОМУ КУРСРЖ
2.1 РЖнтегративний змiст валеологiчноi освiти
2.2 Основнi складовi шкiльного курсу тАЬВалеологiятАЭ
2.3 Сучаснi засоби занять фiзичною культурою оздоровчоi спрямованостi
2.4 Зв`язок фiзичноi культури та валеологii
РОЗДРЖЛ 3 РЖНТЕГРОВАНРЖ ЗАВДАННЯ ВАЛЕОЛОГРЖЧНОГО ЗМРЖСТУ В ШКРЖЛЬНОМУ КУРСРЖ ФРЖЗИЧНОРЗ КУЛЬТУРИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ
ВСТУПАктуальнiсть. Аналiз передовоi науковоi i науково-методичноi лiтератури вказуi на необхiднiсть звернути увагу на взаiмозв`язок дисциплiн фiзичноi культури та валеологii. Головним фактором поiднання цих предметiв i досягнення спiльноi мети тАУ виховати фiзично та психiчно здорову дитину. Фiзичне виховання i головним напрямком впровадження фiзичноi культури i становить органiчну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фiзичних, морально-вольоввих, розумових здiбностей та професiйно-прикладних навичок людини.
Предмет дослiдження: взаiмозв`язок фiзичного виховання та валеологii.
Проблема: особливостi органiзацii занять з фiзичноi культури з врахуванням можливостей використання на заняттях завдань валеологiчного спрямування.
Робоча гiпотеза: можна вважати, що важливим моментом поiднання фiзичноi культури та валеологii i гармонiйний розвиток дитини.
РЖдея теми тАУ на основi фахових знань валеологii та фiзичноi культури дисциплiн вузу навчити учнiв поiднувати знання валеологii ф фiзичноi культури як шкiльних предметiв.
Мета дослiдження: обгрунтування можливостi поiднання курсiв тАЬФiзичне вихованнятАЭ та тАЬВалеологiятАЭ з метою пiдвищення ефективностi навчально-виховного процесу .
Задачi дослiдження:
1. Охарактеризувати суть та функцii мiжпредметних зв`язкiв.
2. Проаналiзувати значення пiдготовки вчителя до здiйснення мiжпредметних зв`язкiв на уроцi.
3. З`ясувати в чому полягаi зв`язок курсiв тАЬВалеологiятАЭ та тАЬфiзична культуратАЭ для шкiльного курсу.
4. Охарактеризувати можливiсть використання iнтегрованих завдань валеологiчного змiсту в шкiльному курсi фiзичноi культури
Методи i органiзацiя дослiдження:
1. Аналiз науковоi i науково-методичноi лiтератури.
2. Педагогiчне спостереження.
3. Аналiз i синтез.
Органiзацiя дослiдження включала аналiз науковоi iнформацii щодо використання знань валеологiчного змiсту на уроках з фiзичноi культури.
На основi одержаних даних дослiдження були проаналiзованi:
- вiдомостi науковоi i науково-методичноi лiтератури;
- досвiд провiдних спецiалiстiв в данiй областi;
- порiвняння змiсту курсiв тАЬфiзична культуратАЭ та тАЬвалеологiятАЭ в шкiльнiй та вузiвськiй прграмах.
На захист виносяться: результати проведеного дослiдження та важливiсть використання iнтегрованих завдань валеологiчного змiсту на уроках фiзичноi культури.
Наукова новизна: узагальненi сучаснi данi про взаiмозв`язок фiзичного виховання та здорового способу життя сприяють бiльш повному використанню рiзноманiтних вправ валеологiчного спрямування для забезпечення виховання гармонiйно розвиненоi особистостi.
Практична значимiсть: Для рацiонального поiднання фiзичного та валеологiчного виховання на уроках фiзичноi культури використовуються засоби оздоровчоi спрямованостi. Оздоровча спрямованiсть занять фiзичноi культури сприяi змiцненню та збереженню здоров`я дитини.
РОЗДРЖЛ 1 ЗАГАЛЬНРЖ ПИТАННЯ ЗДРЖЙСНЕННЯ МРЖЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКРЖВНайiстотнiшi недолiки у знаннях учнiв шкiл тАФ фрагментарнiсть, безсистемнiсть, формалiзм, невмiння аналiзувати, узагальнювати, застосовувати вивчене у нестандартних ситуацiях. Одна з причин цього полягаi в тому, що для молодих викладачiв вiдомостi, здобутi пiд час вивчення певного предмета, так i залишилися сумою фактiв, понять, законiв, теорiй, мало пов'язаних мiж собою. У iхнiй свiдомостi утворюiться не гнучка, рухлива система знань, а механiчна сукупнiсть переважно iзольованих блокiв iнформацii з окремих шкiльних курсiв.
Ще К. Д. Ушинський застерiгав вiд того, що Влне науки повиннi схоластичне вкладатися в головi учня, а знання та iдеi, прищеплюванi будь-якими науками, мають органiчно будуватися у свiтлий i, по змозi, обширний погляд на свiт та його життяВ».
Отже, мета навчання полягаi не лише в набуттi знань окремих предметiв, а й у всебiчному пiзнаннi навколишнього свiту за допомогою цих предметiв. Саме така органiзацiя навчального процесу даi змогу пiдвищити його ефективнiсть. Досягти цього допоможуть систематично здiйснюванi мiжпредметнi зв'язки.
Процес навчання в школi здiйснюiться на основi ряду дидактичних принципiв; у яких вiдображенi нормативнi основи цього процесу i якi вiдповiдають метi навчання i виховання майбутнiх будiвникiв сучасного нацiонального суспiльства.
Серед найважливiших дидактичних принципiв соцiалiстичноi школи тАФ принципи науковостi, свiдомостi i активностi учнiв у навчаннi, зв'язку навчання з життям. Реалiзацiя кожного з них у навчальному процесi досягаiться забезпеченням певних умов його протiкання. Однiiю з перших серед цих умов стоять мiжпредметнi зв'язки. .
Справдi, наукове пiзнання навколишнього свiту неможливе без, виявлення i усвiдомлення притаманних йому взаiмозв'язкiв i взаiмозалежностей. Звiдси випливаi потреба вiдображати цi зв'язки Влу поняттях людини, якi повиннi бути.. гнучкi, рухливi, релятивнi, взаiмозв'язанi, iдинi у протилежностях, щоб обiйняти свiтВ». Оволодiваючи навчальними дисциплiнами, учнi ознайомлюються з характерними для кожноi з них сторонами, властивостями, характеристиками того чи iншогр процесу, предмета або явища. Однак про справжнi пiзнання факту чи предмета можна говорити тiльки тодi, коли цi властивостi розглядаються в.певнiй системi, у комплексi, у взаiмозв'язках i взаiмообумовленостях. А це потребуi спецiально органiзованоi цiлеспрямованоi дiяльностi всiх вчителiв.
Науковiсть навчання передбачаi також вiдповiднiсть змiсту шкiльноi освiти рiвню наукового розвитку людства, врахування тенденцiй розвитку основних галузей знань. Однiiю з характерних особливостей сучасноi науки i мiжнаукова взаiмодiя, взаiмне проникнення наук, iх iнтеграцiя i взаiмозв'язок. Цi об'iктивно iснуючi мiжнауковi зв'язки диктують необхiднiсть встановлення тiсних зв'язкiв мiж навчальними предметами.
Мiжпредметнi зв'язки i мiцним фундаментом забезпечення свiдомостi знань. Розрiзненi, не пов'язанi мiж собою знання не можуть вважатися свiдомими у повному розумiннi слова. Вiдповiдно до фiзiолого-психологiчних даних про системнiсть роботи мозку людини ii розумовний розвиток вiдбуваiться на основi утворення i нагромадження в корi великих пiвкуль рiзноманiтних систем нервових зв'язкiв (асоцiацiй). Вищий ступiнь таких зв'язкiв тАФ мiжсистемнi асоцiацii, на основi яких узагальнюються й усвiдомлюються знання [4,6].
Формуванню мiжсистемних асоцiацiй сприяi розкриття взаiмозв'язкiв мiж знаннями, здобутими при вивченнi рiзних навчальних предметiв. РЖнакше кажучи, усвiдомлення знань неможливе без установлення мiжпредметних зв'язкiв.
Мiжпредметнi зв'язки багатоплановi за своiю суттю i функцiями. Це, очевидно, i i причиною того, що досi ще немаi iдиного визначення цього поняття. Однi автори (В. П. Шуман) вважають мiжпредметнi зв'язки засобом формування в учнiв матерiалiстичного розумiння взаiмозалежностей явищ природи, iншi (М. С. Антонов) називають iх специфiчною конструкцiiю змiсту освiти, а також одним iз засобiв iнтеграцii знань, третi (К. П. Корбльова) вiдносять iх до особливостей змiсту освiти, що проявляiться в погодженостi навчальних програм i виявляi себе у процесi навчання в принципi систематичностi; четвертi (В М. Федорова, Д. М. Кдрюшкiн) вважають iх дидактичною умовою що забезпечуi послiдовне вiдображення у змiстi шкiльних природничо-наукових дисциплiн об'iктивних взаiмозв`язкiв, якi iснують у природi. Очевидно, обмежитись одним з, названих аспектiв для повного розкриття сутi мiжпредметних зв'язкiв неможливо Мiжпредметнi зв'язки слiд розумiти ширше, як загальнопедагогiчну категорiю, що характеризуi основнi компоненти навчально-виховного процесу. Правомiрно стверджувати, що цi зв'язки i вiдображенням у навчально-виховному процесi принципу загального зв'язку, який належить до основних принципiв матерiалiстичноi дiалектики. Це виявляiться у вiдображеннi дiалектичного взаiмозв'язку мiж предметами i явищами природи, фактами i подiями суспiльного життя у змiстi освiти та розкриттi всiх сторiн цього взаiмозв'язку за допомогою спецiальноi органiзацii викладання i навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв.
Для всебiчноi характеристики поняття Влмiжпредметнi зв'язкиВ» iстотне значення маi, iх класифiкацiя. РД рiзнi пiдходи щодо такоi класифiкацii. Вiдомi, зокрема, класифiкацii за структурними елементами навчальних предметiв (К. П. Корольова), за змiстом навчального матерiалу (В. М. Федорова, Д. М. Кiрюшкiн), за метою використання сумiжних знань (Н. М. Черкес-Заде). Деякi автори (М. Ф. Борисенко, Н. М. Розенберг, В. РЖ. Паламарчук) використовують для класифiкацii мiжпредметних зв'язкiв з деякими корективами класифiкацiю мiжнаукових зв'язкiв тощо. Не аналiзуючи переваги i недолiки кожноi iз зазначених класифiкацiй, зауважимо, що найефективнiшою для визначення змiсту мiжпредметних зв'язкiв та iх практичноi реалiзацii у навчальному процесi вечiрньоi школи на наш погляд i класифiкацiя за структурними елементами навчальних предметiв або пропонована нижче класифiкацiя за видами знань.
Вiдомо, що знання, якi учнi здобувають у процесi навчання, можна подiлити на три основнi групи: знання змiсту навчального матерiалу, що i основою формування в свiдомостi учнiв науковоi картини свiту, знання способiв дiяльностi, що лежать в основi формування в учнiв умiнь пiзнавати дiйснiсть, i знання, на основi яких формуються мотиви навчання. Багато з цих знань мають мiжпредметний характер. Такi, наприклад, поняття ВлматерiяВ», ВлречовинаВ», ВленергiяВ», ВлрухВ», ВлрозвитокВ», Влсуспiльний ладВ» та iн. Те саме можна сказати i про фундаментальнi закони (збереження речовини, перiодичний закон Д. РЖ. Менделiiва, закони матерiалiстичноi дiалектики), теорii (будови речовини, електролiтичноi дiсоцiацii). За своiю суттю вони i мiжпредметними. Повнiстю розкрити iх неможливо засобами одного лише предмета. Це стосуiться також способiв дiяльностi та мотивацiйних знань. При розглянутому пiдходi класифiкацiя мiжпредметних зв'язкiв набуваi такого вигляду:
РЖ. Зв'язки мiж знаннями з окремих предметiв, що стосуються змiсту навчального матерiалу:
1) зумовленi вивченням одних i тих самих фактiв (явищ, процесiв, подiй);
2) зумовленi вивченням одних i тих самих понять;
3) зумовленi вивченням (застосуванням) одних i тих самих законiв, теорiй, формуванням свiтоглядних iдей.
II. Зв'язки мiж знаннями окремих предметiв, що стосуються способi в дiяльностi учнiв:
1) зумовленi формуванням (використанням) основних прийомiв розумовоi дiяльностi (аналiз, синтез, порiвняння, узагальнення, конкретизацiя, абстрагування, аналогiя);
2) зумовленi формуванням (використанням) основних прийомiв навчальноi роботи, що стосуються як загальноi ii органiзацii (планування, самоконтроль у процесi виконання, рацiональне чергування працi й вiдпочинку), так i власне учiння (прийоми роботи з книжкою, з наочним матерiалом, приладами, прийоми застосування знань та iн.), а також використанням одного й того ж самого методу пiзнання (дослiдження) реального свiту (спостереження, експеримент, моделювання, математичнi методи та iн.) [4,10].
III. Зв'язки мiж знаннями з окремих предметiв, що стосуються формування мотивiв навчання:
1) зумовленi розкриттям практичного значення наукових знань та методiв пiзнання навколишнього свiту;
2) зумовленi розкриттям значення засвоiння учнями прийомiв розумовоi дiяльностi та практичних умiнь i навичок.
Для практичноi реалiзацii мiжпредметних зв'язкiв виникаi потреба враховувати взаiмне розташування в часi вивчення навчального матерiалу. Це зумовило класифiкацiю мiжпредметних зв'язкiв за часовою ознакою. Вона маi такий вигляд:
1) попереднi зв'язки, коли у процесi навчання використовують матерiал, уже вiдомий учням з попереднiх урокiв. Наприклад, пiд час вивчення законiв матерiалiстичноi дiалектики учитель суспiльствознавства iлюструi iх, спираючись на знання учнiв з фiзики, хiмii, бiологii та iнших дисциплiн;
2) супутнi, коли розглядаючи певне питання, використовують матерiал сумiжного предмета, що вивчаiться в той же час;
3) перспективнi, коли для пояснення певного положення чи факту необхiднi знання, яких учнi набудуть пiзнiше, пiд час вивчення певних предметiв. Розглядаючи, наприклад, на уроцi ботанiки живлення рослин, учитель не маi змоги розкрити механiзм цього процесу, оскiльки тут. потрiбно послатися на явище капiлярностi, з яким учнi ще не знайомi. Тому вiн залишаi вiдкритим це питання, зазначаючи, що вiдповiдь на нього учнi дiстануть пiзнiше на уроках фiзики. Учитель фiзики у процесi вивчення явища капiлярностi може використати це питання для створення проблемноi ситуацii.
Мiжпредметнi зв'язки можуть мати внутрiшньоцикловий (коли зв'язок здiйснюiться мiж предметами одного циклу) i мiжцикловий (мiж предметами рiзних .циклiв) характер. Важливу роль у навчальному процесi вiдiграють внутрiшньопредметнi (внутрiшньокурсовi) зв'язки (мiж фактами, поняттями, законами, теорiями, що вивчаються в одному предметi (курсi), а також мiж прийомами дiяльностi i умiннями, що при цьому використовуються чи формуються). Вони хоч i не належать до мiжпредметних, але виконують схожi з ними функцii.
1.2 Органiзацiйно-педагогiчнi передумови здiйснення мiжпредметних зв'язкiв
Педагогiчний колектив, реалiзуючи мiжпредметнi зв'язки, повинен дiяти поетапно. Перший етап передбачаi пiдготовку вчителiв до роботи над проблемою, теоретичне осмислення. На цьому етапi слiд визначити тi аспекти проблеми, над якими колектив працюватиме найближчим часом i в перспективi. Не слiд прагнути вiдразу охопити всi сторони проблеми; треба уводити проблему в навчальний процес поступово. Визначальним в успiшному здiйсненнi мiжпредметних зв'язкiв i цiлеспрямованiсть i погодженiсть дiй усiх учителiв. Для цього основнi питання теорii i практики мiжпредметних зв'язкiв доцiльно обговорювати на засiданнях педагогiчноi ради, виробничих нарадах, де виробляiться iдиний пiдхiд, накреслюються напрями роботи педагогiчного колективу з даноi проблеми, аналiзуiться зроблене, вносяться вiдповiднi корективи в плани на майбутнi. Серед тем, якi варто розглядати на загально-шкiльних учительських форумах, назвемо для прикладу такi: ВлСистема мiжпредметних зв'язкiв у процесi вивчення навчальноi темиВ». ВлМiжпредметнi зв'язки на уроках систематизацii i узагальнення знаньВ», ВлМетоди i прийоми використання мiжпредметного матерiалуВ», ВлОсновнi шляхи формування узагальнених умiнь i навичок навчальноi дiяльностi учнiвВ», ВлМiжпредметнi зв'язки в позакласнiй роботi з учнямиВ» та iн. [4,11].
У навчальних програмах з основ наук фiзичного виховання вмiщено вказiвки щодо використання мiжпредметного матерiалу у процесi вивчення кожноi теми чи роздiлу навчального предмета. Однак цi вказiвки i тiльки орiiнтовними. Значну роль, у визначеннi змiсту мiжпредметних. зв'язкiв i способiв iх реалiзацii мають вiдiграти мiжшкiльнi методичнi об'iднання. На першому етапi iх роботи доцiльно практикувати огляди змiсту шкiльних курсiв, що проводить фахiвець вiдповiдного предмета в розрiзi кожного класу. Мета таких оглядiв тАФ ознайомити учителiв сумiжних предметiв з основними теоретичними положеннями i свiтоглядними iдеями курсiв, умiннями та навичками, що iх набувають учнi у процесi вивчення певноi навчальноi дисциплiни, спiльно вiдiбрати спорiдненi в теоретичному, свiтоглядному чи практичному планi теми навчальних предметiв для встановлення зв'язкiв мiж ними.
З цiiю метою спочатку визначають час вивчення вiдiбраних тем, щоб установити характер зв'язкiв (попереднi, супутнi, перспективнi). На наступному етапi визначають i деталiзують змiст зв'язку, аналiзуючи вiдiбранi теми за структурними елементами iх змiсту. При цьому доцiльно використовувати наведену вище класифiкацiю мiжпредметних зв'язкiв та описове означення навчального предмета, запропоноване М. М. Скаткiним. Воно включаi:
а) найважливiшi факти, поняття, закони, теорii науки, що повiдомлятимуться учням;
б) свiтогляднi iдеi, етичнi та естетичнi норми, якi формуються на матерiалi даного предмета;
в) методи дослiдження i наукового мислення, якими повиннi оволодiти учнi й без яких неможливе засвоiння знань;
г) деякi питання iсторii науки;
д) способи пiзнавальноi дiяльностi, логiчнi операцii, мислительнi прийоми, якими повиннi оволодiти учнi;
е) умiння та навички, в тому числi й умiння застосовувати знання.
У плануваннi мiжпредметних зв'язкiв та в iх здiйсненнi можуть певною мiрою допомогти так званi сiтковi графiки, у яких вiдбито час вивчення певного матерiалу з окремих предметiв за класами, визначено найбiльш важливi, вузловi питання для мiжпредметних зв'язкiв, характер цих зв'язкiв та iн.
На основi здобутоi iнформацii за сiтковим графiком, керiвники школи i вчителi можуть у разi потреби коригувати час i послiдовнiсть вивчення деяких тем з метою повнiшого врахування мiжпредметних зв'язкiв. Це створюi сприятливi умови для дiйового контролю i вивчення, системи роботи вчителiв рiзних предметiв щодо реалiзацii мiжпредметних зв'язкiв.
Досить оригiнальний спосiб виявлення, зберiгання i видавання iнформацii про мiжпредметнi зв'язки пропонуi А. Ф. РДлiсiiв. Навчальний матерiал з одного предмета вiн розподiляi на двадцять умовних тем, у кожнiй з яких видiляi до десяти вузлових питань, що охоплюють основний матерiал теми. Далi шукаi зв'язки теми в розрiзi видiлених питань з матерiалом iнших тем i предметiв. Для фiксацii знайдених зв'язкiв проти номера даноi теми записують номери тем, з якими вона пов'язана. Спецiально сконструйоване електротабло даi змогу оперативно здобувати повну iнформацiю про мiжпредметнi зв'язки з потрiбного питання будь-якоi теми навчального предмета [4,13].
Для успiшного здiйснення мiжпредметних зв'язкiв учитель у кожному конкретному випадку повинен чiтко усвiдомлювати, з якою метою i в якiй формi встановлюiться зв'язок. Виходячи iз сутi й класифiкацii мiжпредметних зв'язкiв, можна видiлити такi напрями iх реалiзацii у навчальному процесi вечiрньоi школи:
1) розширення, поглиблення вiдомостей про певний факт, поняття, закон, теорiю;
2) систематизацiя, узагальнення знань;
3) формування свiтоглядних висновкiв;
4) вироблення умiнь та навичок.
У межах кожного з цих напрямiв використання мiжпредметних зв'язкiв можна диференцiювати за конкретнiшими цiлями, iх визначення залежить вiд змiсту матерiалу, що вивчаiться на уроцi, навчально-виховних завдань, якi при цьому розв'язуються. Наприклад, важливим аспектом четвертого-напряму i формування в учнiв умiння застосовувати знання з певного предмета у процесi вивчення iнших дисциплiн, а також у практичнiй дiяльностi. Так; усi знають, як широко використовуiться математика при вивченнi фiзики, хiмii та iнших предметiв. Однак нерiдко учнi стають безпорадними, коли стикаються з графiчним зображенням залежностей мiж даними фiзичними чи хiмiчними величинами, характеристикою певного процесу за його графiком, визначенням окремих компонентiв рiвняння або формули, з виконанням обчислень пiд час лабораторних i практичних робiт тощо. Тому важливе завдання вчителя математики тАФ пiдготувати учнiв до використання математичних знань у процесi вивчення iнших предметiв. Доцiльним у цьому випадку i розв'язування рiзних задач, складених на матерiалi iнших дисциплiн, а також задач виробничого чи практичного змiсту, розв'язання проблем мiжпредметного характеру та iн. Аналогiчну роботу мають проводити також учителi iнших навчальних предметiв.
Не менш важливе й вироблення узагальнених умiнь та навичок,, якi використовуються у процесi вивчення не тiльки однiii, а кiлькох навчальних дисциплiн. Спецiальнi дослiдження показують, що найбiльшоi ефективностi можна досягти тодi, коли вчителi рiзних предметiв, додержують iдиних методiв i прийомiв, формуючи в учнiв названi умiння. Для цього рекомендуiться попередньо аналiзувати структуру дii, розчленовувати ii на складовi елементарнi операцii, визначати рацiональну послiдовнiсть iх виконання i додержувати ii. У деяких випадках корисною виявляiться алгоритмiзацiя певних видiв навчальноi дiяльностi (наприклад, характерне тики явища, закону, теорii, розв'язування задач тощо).
На рiзних етапах уроку використання мiжпредметного матерiалу може мати й iншi, вужчi цiлi.
Ефективнiсть роботи по встановленню мiжпредметних зв'язкiв досягаiться плануванням. Найдоцiльнiше планувати ii за навчальними темами предмета.
Конкретний змiст зв'язку, мiсце його у загальнiй канвi уроку вчитель визначаi, готуючись до уроку. Слiд пам'ятати, що мiжпредметнi зв'язки не можна перетворювати на самоцiль. Вони мають органiчно випливати iз змiсту навчального матерiалу, не порушувати його структури, логiки викладу i служити досягненню певних навчально-виховних цiлей.
Серед ефективних форм реалiзацii мiжпредметних зв'язкiв тАФ мiжнредметнi семiнари, диспути i конференцii, комплекснi екскурсii, практичнi й самостiйнi роботи мiжпредметного характеру, виконання спецiальних мiжпредметних завдань тощо. Доцiльним i узагальнююче повторення, що проводиться на мiжпредметних уроках, якi спiльно готують учителi рiзних дисциплiн. Основнi з цих форм реалiзацii мiжпредметних зв'язкiв характеризуються в наступних роздiлах.
Пiдготовка вчителя до реалiзацii мiжпредметних зв'язкiв включаi ряд послiдовних взаiмозв'язаних етапiв, однак педагогiчнiй практицi бракуi цiлеспрямованостi. Багато вчителiв не аналiзують навчальний матерiал щодо мiжпредметного змiсту, без чого мiж-предметнi зв'язки реалiзуються формально. Адже поданi в програмах орiiнтовнi вказiвки щодо мiжпредметних зв'язкiв передбачають ознайомлення вчителя iз вiдповiдним матерiалом сумiжних дисциплiн та його докладний аналiз.
Бiльшiсть учителiв не виявляють рiвня вмiнь учнiв здiйснювати мiжпредметне перенесення знань, що перешкоджаi ефективно керувати розвитком цих умiнь. Мiжпредметнi зв'язки реалiзують, як правило, тiльки пiд час пояснення нового матерiалу. Такий пiдхiд збiднюi функцii цих зв'язкiв, зокрема, узагальнюючу.
Багато вчителiв спецiально не продумують методи та прийоми реалiзацii мiжпредметних зв'язкiв, або ж при iх вiдборi вiдчувають значнi труднощi.
Усе це призводить до переважно репродуктивного використання мiжпредметних зв'язкiв, недостатньо чiткого iх формулювання, перевитрат навчального часу, перевантаження учнiв [4,16].
Здiйснюючи мiжпредметнi зв`язки, учителi повиннi керуватися встановленим у дидактицi положенням про те, що вони i важливим засобом активiзацii навчальноi; дiяльностi учнiв в умовах застосування рiзних, i особливо пошукових, методiв навчання (пiд активiзацiiю учнiв розумiiться iнтенсифiкацiя iхньоi дiяльностi, на уроках та пiд час домашньоi пiдготовки.).
Практика показуi, що виявлення мiжпредметних зв'язкiв становить значнi труднощi для учнiв. Уникнути цих труднощiв певною мiрою допомагаi урiзноманiтнення методiв навчання. При цьому вчитель керуiться загальною метою навчання, а в умовах конкретного уроку тАФ метою цього уроку.
Наводимо структуру пiдготовки вчителя до використання мiжпредметних зв'язкiв на уроцi, розроблену Сабадом Г. Г. Вона включаi:
1. Вiдбирання знань мiжпредметного характеру на основi мети уроку i порiвняльного аналiзу змiсту навчального матерiалу сумiжних дисциплiн.
2. Розподiл мiжпредметного матерiалу вiдповiдно до питань плану уроку (якщо питань у темi кiлька).
3. Визначення конкретноi мети реалiзацii кожного мiжпредметного зв'язку, пiдпорядкованоi загальнiй метi уроку.
4. .Усвiдомлення змiсту мiжпредметного зв'язку i його лаконiчне вираження у словеснiй формi.
5. Оцiнювання складностi мiжпредметного матерiалу, можливостей його наочного вiдображення, а також включення в навчальнi ситуацii.
6. Аналiз стану готовностi учнiв до усвiдомлення мiжпредметного зв'язку.
7. Встановлення етапу уроку, коли здiйснюiться зв'язок.
8. Вiдбирання способiв, методiв та прийомiв реалiзацii мiжпредметного зв'язку.
На прикладi вивчення важливого мiжпредметного поняття бiлки розглянемо, як учитель готуiться до здiйснення мiжпредметних зв'язкiв, придiливши при цьому основну увагу вiдбиранню методiв навчання.
Виходячи з цiлей уроку вчитель здiйснюi порiвняльний аналiз змiсту навчального матерiалу сумiжних дисциплiн.
Отже, мета реалiзацii мiжпредметного зв'язку тАФ об'iднати вiдомi учням з валеологii розрiзненi факти, розглянути iх як складовi у ширшому за обсягом фактi з iншого предмета (фiзичноi культури). Таким чином, треба здiйснити перенесення вiдомих знань у новi умови, певною мiрою узагальнити знання.
Проаналiзувавши навчальний матерiал та встановивши мету реалiзацii мiжпредметного зв'язку, вчитель "фiксуi для себе змiст мiжпредметного зв'язку: вплив здорового способу життя, занняття фiзичними вправами на загальний розвиток особистостi.
Отже, ми розглянули три послiдовних етапи у пiдготовцi вчителя до використання мiжпредметних зв'язкiв на уроцi: аналiз навчального матерiалу на основi мети уроку, формулювання мети реалiзацii мiжпредметного зв'язку i лаконiчне вираження змiсту зв'язку в словеснiй формi. Наступний етап наведеноi вище структури тАФ розподiл мiжпредметного матерiалу вiдповiдно до питань плану уроку тАФ в даному випадку вiдсутнiй, бо на уроцi розглядалось лише одне питання [4,18].
Пiсля того, як учитель добре усвiдомив мiжпредметнi знання i змiст мiжпредметного зв'язку, вiн спрямовуi увагу на вiдбирання методiв навчання.
Визначений мiжпредметний змiст можна реалiзувати за допомогою репродуктивних чи пошукових методiв навчання з бiльшою чи меншою мiрою самостiйностi учнiв. При вiдбираннi методiв навчання вчителя певним чином орiiнтуi мета реалiзацii мiжпредметного зв'язку. РД ще три промiжних етапи, якi допомагають ефективнiше вiдiбрати методи для здiйснення мiжпредметного зв'язку. Це аналiз змiсту мiжпредметного матерiалу щодо його складностi, специфiчноi можливостi вiдтворення у наочнiй формi, включення в певнi навчальнi ситуацii; аналiз готовностi учнiв до усвiдомлення мiжпредметних зв'язкiв; встановлення етапу уроку, на якому розкриваiться зв'язок. Якщо вмiння розкривати мiжпредметнi зв'язки в учнiв недостатньо сформованi, можна зорiiнтувати iх тiльки на пригадування вiдомих з бiологii процесiв. Це найкраще зробити за допомогою запитань на етапi актуалiзацii знань.
Якщо учнi добре пiдготовленi i не раз розкривали мiжпредметнi зв'язки, доцiльно залучити iх до самостiйного встановлення мiжпредметних зв'язкiв.
Отже, мета реалiзацii мiжпредметного зв'язку i можливiсть .вiдтворення мiжпредметного матерiалу у формi певних питань, завдань, наочностi, побудови на його основi певних навчальних ситуацiй- i важливими критерiями добору методiв навчання для реалiзацii мiжпредметних зв'язкiв. При вивченнi перебування азоту в природi внаслiдок такого вiдбору один i той же мiжпредметний змiст вiдтворено за допомогою репродуктивного i пошукового методiв навчання.
Спрямовуюча дiяльнiсть учителя при здiйсненнi мiжпредметних зв'язкiв на уроцi охоплюi такi дii.
1. Застосування передбаченого при пiдготовцi до уроку методу чи прийому реалiзацii мiжпредметного зв'язку i коригування цього методу залежно вiд того, як учнi справляються з поставленим завданням.
2. Заключний аналiз дiй учнiв та висновки.
Важливими критерiями добору методiв для реалiзацii мiжпредметних зв'язкiв i складнiсть мiжпредметного навчального матерiалу i пiдготовленiсть учнiв до реалiзацii мiжпредметного зв'язку.
Якщо мiжпредметний матерiал досить складний i може статись так, що учнi не зможуть вiдповiсти на жодне з поставлених питань. Тодi необхiдно спростити iх, видiлити допомiжнi питання або подати деякi додатковi фактичнi вiдомостi. Якщо учнi не справляються з розв'язанням пошукових ситуацiй навiть при умовi iх спрощення, вчитель показуi учням, як можна творчо використовувати певнi знання з iншого предмета [4,21].
Отже, при реалiзацii мiжпредметних зв'язкiв у навчаннi слiд додержувати поступовостi й систематичностi. Поставивши i обговоривши репродуктивнi питання, треба перейти до розв'язання окремих пiзнавальних задач мiжпредметного характеру, а потiм тАФ i до розгляду проблемних ситуацiй на мiжпредметнiй основi. При цьому з можливих методiв реалiзацii даного мiжпредметного зв'язку завжди необхiдно вiдiбрати придатнi для певного уроку в даному класi.
РОЗДРЖЛ 2 ВЗАРДМОЗВ`ЯЗОК КУРСРЖВ тАЬВАЛЕОЛОГРЖЯтАЭ ТА тАЬФРЖЗИЧНА КУЛЬТУРАтАЭ В ШКРЖЛЬНОМУ КУРСРЖДосвiд упровадження курсу валеологii у школах засвiдчуi необхiднiсть коригування його змiсту, розкриття взаiмозв'язкiв валеологii з iншими навчальними курсами. РЖнтегративна природа валеологii виявляiться i в iсторii розвитку галузi, i в ii нинiшньому статусi.
Археологiчнi знахiдки пiдтверджують, що заходи щодо збереження здоров'я населення мали мiсце не лише в античному Римi, а й задовго до нього тАФ в Ассирii. Ваiшлонi, РДгиптi. РЖндii, Китаi та iнших краiнах.
Елементи охорони здоров'я в Украiнi iснували ще за дохристиянських часiв. Народна медицина використовувала лiкарськi рослини, водолiкування, масаж та примiтивну психотерапiю у формi замовлянь. На формування гiгiiнiчних знань значний вплив мала давньогрецька та арабська медицина.
Активний розвиток засад охорони i збереження здоров'я припадав на IX ст. тАФ час утворення Киiвськоi держави та X ст. тАФ розповсюдження християнства.
Населення Киiвськоi Русi вiдзначалося високим рiвнем санiтарноi культури, ii ВлРЖсторiiВ» Геродота {485тАФ425 рр. до н. е.) згадуються паровi лазнi, милоподiбнi речовини, використання з метою дезiнфекцii сiрки, технiка бальзамування. На Русi належна увага придiлялася питанням змiцнення здоров'я.
Онуцi Володимира Мономаха РДвпраксii (XII ст.) належить медичний трактат iз 29 роздiлiв (ВлПро спосiб життя в рiзнi пори рокуВ», ВлПро iжу, питво, сон i спокiйВ», ВлПро лазнюВ» тощо). Вже в XIтАФXII ст. при Киiво-Печерському монастирi iснувала одна з перших лiкарень (лiкарня Феодосiя). Ченцi монастиря разом iз наданням медичноi допомоги придiляли велику увагу питанням гiгiiни i санiтарii у повсякденному побутi: харчуваннi, використаннi питноi води, видаленнi смiття тощо. Великого поширення набули миття в лазнях, гартування органiзму.
Середньовiччя характеризуiться розвитком гiгiiни, пов'язаним iз заснуванням академiй та iменами видатних украiнських учених: Юрiя Дрогобича (Котермака), Петра Могили, Данила Са-мойловича, Хоми Борсука-Мойсеева та iн.
У 1593 р. на Львiвщинi була заснована Академiя з медичним факультетом (Замойська академiя), де спiльно з медичним факультетом Паду-анського унiверситету в РЖталii вивчали вплив житлово-побутових умов на захворюванiсть гуцулiв гiрських районiв Галичини.
Працi лiкаря Юрiя Дрогобича (бл. 1450тАФ1494) висвiтлювали проблеми гiгiiни i профiлактичноi медицини. Пiд iм'ям Георгiя Михайла сина Доната з Дрогобича вiн закiнчив Кракiвський унiверситет, потiм тАФ Болонський в РЖталii, де в 1478 р. став доктором фiлософii, а в 1482 р. тАФдоктором медицини. З 1488 р. Юрiй Дрогобич викладав медицину в Кракiвському унiверситетi. Саме йому належить одна з перших друкованих книжок з медицини, де висвiтленi й питання гiгiiни.
Вiдомий дiяч православноi церкви i просвiти, засновник Киiво-Могилянськоi колегii (1632 р.) митрополит Петро Могила (1597тАФ1647) придiляв увагу проведенню занять з медицини. У статутi цього закладу були вiдповiднi вказiвки щодо дотримання правил гiгiiни [13,33].
Доктор медицини, член дванадцяти iноземних академiй Данило Самойлович (1742тАФ1804) все життя працював в Украiнi i присвятив наукову дiяльнiсть боротьбi з чумою та iншими iнфекцiйними захворюваннями. Вiн вiдомий в iсторii краiни як один з фундаторiв системи профiлактики цих захворювань.
Конкретнi рекомендацii щодо гiгiiни харчування, одягу, примiщень мiстяться в медичних настановах для вiйськовослужбовцiв, автором яких був випускник Чернiгiвськоi колегii Юхим Бiлопольський (штаб-лiкар полководця О. В. Суворова).
Початок гiгiiнi як окремiй науковiй дисциплiнi, що тiсно пов'язана з валеологiiю, дали твори Г. М. Левi, Естерлена (Францiя), Е. Паркса (Англiя) та досягнення в галузi бiологii, хiмii, математичноi статистики, мiкробiологii.
Плiдний розвиток науки про чинники збереження здоров'я вiдзначався в Украiнi наприкiнцi XIX тАФ на початку XX ст.
Сучасна валеологiя як наука про здоров'я здорових (за РЖ. Брехманом) може бути представлена у трьох iпостасях. Етимологiчне тАФ це Влнаука про здоров'яВ», яка розкриваi його вияви i сутнiсть, базуiться на вiдповiдних валеологiчних теорiях, розглядаi здоров'я як багатовимiрний феномен у його цiлiсностi.
Онтовалеологiя покликана на основi теоретичних знань реалiзувати на практицi завдання збереження i змiцнення здоров'я. Саме через це ii називають практичною валеологiiю.
Валеологiя як галузь освiти об'iднуi в собi науково-теоретичнi знання, практичнi вмiння i навички (онтовалеологiчнi), освiтнi, що передбачають тiсний взаiмозв'язок процесу засвоiння валеологiчних знань з валеологiчним вихованням, результатом якого i формування валеологiчного свiтогляду.
На вiдмiну вiд гiгiiни та санологii, предметом вивчення яких i колективне та iндивiдуальне здоров'я, валеологiя тАФ це iнтегративний курс, що об'iднуi багато ВллюдинознавчихВ» дисциплiн.
Зародившись разом iз лiкувальною медициною, гiгiiна досить довго iснувала як iдина профiлактична галузь. Вiдповiдно до принципу iдностi органiзму з навколишнiм середовищем, який сформулював РЖ. М. Сiченов (1863 р.), гiгiiна вивчаi колективне та iндивiдуальне здоров'я в постiйному взаiмозв'язку з чинниками довкiлля.
Засновник експериментальноi гiгiiни в Англii Е. Парке сформулював мету гiгiiни як науки, що переслiдуi велику i благородну мету тАФ зробити розвиток людського органiзму найдосконалiшим, життя тАФ найсильнiшим, згасання тАФ найуповiльненiшим, а смерть тАФ найвiддаленiшою.
Формування вчення про санологiю тАФ науку про суспiльне здоров'я пов'язуiться зi змiнами в стратегii охорони здоров'я в наш час. Основою санологii i концепцiя здорового способу життя як сучасного стрижня профiлактики захворювань [13,33].
Санологiя не абстрагуiться вiд вивчення та оцiнки патологii, закономiрностей змiни динамiки i структури iснуючих показникiв здоров'я, вона маi на метi знайти справжнi критерii та мiрила саме здоров'я. Враховуючи основнi закономiрностi виникнення i розвитку хвороб в органiзмi (патогенез), санологiя дослiджуi, виявляi механiзми i шляхи формування здоров'я (саногенез), узагальнюi iх не лише до рiвня iндивiдуального, а й, що особливо важливо, суспiльного здоров'я. Най-гострiша проблема науки тАФ формування суспiльноi думки на установку щодо здорового способу життя.
Всi проблеми санологii пiдпорядкованi одно- му завданню тАФ розробцi ефективних рекомендацiй щодо охорони, примноження, вiдновлення, пiдвищення рiвня та якостi здоров'я в оптимальнi строк
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi