Написання диктантiв з украiнськоi мови

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Нацiональний унiверситет водного господарства та природокористування

Кафедра украiнознавства

МЕТОДИЧНРЖ ВКАЗРЖВКИ

ДО НАПИСАННЯ ДИКТАНТРЖВ З ДИiИПЛРЖНИ ВлУКРАРЗНСЬКА МОВАВ»

для слухачiв факультету довузiвськоi пiдготовки денноi та вечiрньоi форми навчання

Рiвне тАУ 2004

1. Специфiка диктантiв та класифiкацiя iх видiв

Диктант (улатинськiй мовi dicto означало Влговорити для записуванняВ») тАУ це письмова робота, вправа для перевiрки грамотностi i засвоiння правил правопису.

Якщо розглядати диктант з iсторичного погляду, то побачимо поступову диференцiацiю, урiзноманiтнення його видiв. Проте цей процес не був рiвномiрним. Рiзним було ставлення до диктантiв тАУ вiд надто частого iх використання до цiлковитого заперечення, змiнювалась оцiнка iх ролi у навчальному процесi.

Оцiнюючи навчальну ефективнiсть диктантiв, потрiбно мати на увазi конкретнi iх форми та способи iх реалiзацii. Людинi надзвичайно часто доводиться, окрiм списування з готового тексту, формулювання власних думок, записувати сприйняте на слух, почуте вiд когось. Практичнi потреби життя вимагають вiдповiдних навичок передавати на письмi текстуальне, вибiрково чи стисло усне мовлення, сприйняте на слух. Оскiльки мiж усною мовою i писемною, мiж звуками в iх системi, в живому потоцi мовлення i засобами iх передачi на письмi iснують складнi, неоднозначнi вiдношення, необхiдно створити звтАЩязок мiж слуховим сприйманням i графiчним образом слова, мiж вимовою i його написанням. Цього можна досягти лише вiдповiдними вправами.

Диктант, якщо вмiло проводити i застосовувати рiзнi iх види, i одним iз засобiв боротьби за культуру писемноi мови, вони виконують органiзуючу i виховну роль, допомагають сформувати професiйнi навики регламентованоi роботи, вмiння дотримуватись встановленого порядку i ритму. У той же час сама передача на письмi вимагаi напруження i зосередження уваги. Отже, це один iз засобiв виховання уваги, дисциплiнованостi, органiзованостi, точностi та акуратностi в навчальнiй дiяльностi, вмiння включатись в розумову роботу i виконувати завдання в даний момент. Це непростий i нелегкий вид навчальноi роботи.

Хоча диктанти тАУ один з ВлтрадицiйнихВ», давно застосовуваних видiв вправ, проте в питаннi iх тлумачення, оцiнки, класифiкацii iснують значнi розбiжностi. Пануi також термiнологiчний рiзнобiй, тобто один i той же вид диктанту в рiзних авторiв називаiться по-рiзному, наприклад, словниковий диктант iнколи називають орфографiчним, рiзний змiст нерiдко вкладаiться також в однi i тi ж термiни. Не завжди i час i можливiсть розiбратись у цьому несистематизованому наборi видiв письмових робiт пiд назвою ВлдиктантВ». Перш за все диктанти тАУ це один iз видiв письмових робiт. Однiiю з найхарактернiших ознак диктантiв i запис тексту, сприйнятого на слух. Передавати текст можна усно або за допомогою технiчних засобiв навчання. Слухове сприймання тексту не виключаi зорове. У звтАЩязку з цим диктанти бувають слуховими i слухо-зоровими або зоро-слуховими (коли зорове сприймання тексту використовуiться для попередження або виправлення помилок).

Залежно вiд знання, яке випливаi з конкретноi навчальноi мети, текст можна записувати без змiн (слово в слово) або зi змiнами тАУ вибирати лише окремi слова, словосполучення, змiнювати iх, доповнювати текст, передавати його власними словами i т. п. Такi види диктантiв близькi до переказiв, творiв, але не i ними. Де в чому близькi мiж собою детальнi перекази та вiльнi диктанти. При вiльному диктантi вiдтворюють прочитаний текст частинами, а пiд час переказу тАУ передають змiст усього тексту своiми словами.

Диктанти бувають рiзних видiв, кожен з яких маi своi характернi особливостi. Щоб визначити типи диктантiв i створити певну iх систему, необхiдно видiлити такi ознаки, якi б не належали однаково до всiх вправ, а виявляли б себе в окремих видах по-рiзному.

Ознаки для подiлу загальноi категорii диктантiв на типи можуть бути такими:

1. Мета виконуваноi роботи.

2. Особливостi тексту, який диктуiмо.

3. Характер вiдтворення продиктованого тексту тАУ без змiн чи зi змiнами.

4. Спосiб (методика) проведення диктанту.

Залежно вiд мети виконуваноi роботи диктанти бувають навчальними або контрольними. Оскiльки навчальнi диктанти допомагають виявити також рiвень знань слухачiв, а контрольнi мають i навчальне значення, межа мiж ними до певноi мiри умовна. Текст, що диктуiться, може бути звтАЩязним або складатися з окремих речень, словосполучень або слiв, так званий словниковий диктант. Залежно вiд того, як записують продиктований текст (без змiн чи зi змiнами i якими саме), диктанти подiляються на чотири групи:

1. Текстуальнi (дослiвнi).

2. Вибiрковi.

З. Вiльнi.

З огляду на спосiб (методику тАУ проведення) навчальнi диктанти роздiляються на попереджувальнi та пояснювальнi. Якщо спочатку робиться усний аналiз тексту, щоб попередити неправильне виконання певного завдання, не допустити помилок, то такi диктанти називаються попереджувальними. Попередження помилок може бути тiльки усним.

Пояснювальнi диктанти виступають як протилежнiсть попереджувальним тАУ текст спочатку пiд диктовку записуiться, потiм здiйснюiться його розбiр, виправлення, коментування. Це найчастiше робиться усно, але iнодi вдаються i до наочностi (використовуються таблицi, друкованi тексти, словники та iн.)

Отже, iснують чотири основних типи диктантiв:

1. Текстуальний.

2. Вибiрковий.

3. Вiльний.

4. Творчий.

Кожен з них залежно вiд мети проведення може бути навчальним або контрольним, а навчальний залежно вiд способу опрацювання тексту попереджувальним або пояснювальним (перед написанням чи пiсля здiйснюiмо орфографiчний чи стилiстичний розбiр, пояснення тексту). Попереджувальнi диктанти бувають слуховими або зоро-слуховими, а пояснювальнi тАУ слуховими або слухо-зоровими.

Текстуальнi диктанти

Текстуальний (дослiвний) диктант тАУ це точне, дослiвне вiдтворення на письмi сприйнятого на слух тексту. РД декiлька рiзних видiв навчальних текстуальних диктантiв. Залежно вiд методики iх проведення, опрацювання лексичного чи граматико-правописного матерiалу в продиктованому текстi вони можуть бути попереджувальними або пояснювальними.

Обсяг тексту (кiлькiсть слiв, речень i т. п.) для навчальних диктантiв визначаiться, виходячи з конкретноi навчальноi мети, мiсця i ролi даноi форми письмовоi роботи в системi iнших прийомiв.

Це ж можна сказати й вiдносно насиченостi тексту правописними чи граматико стилiстичними моментами. Якщо текст для контрольного диктанту не повинен бути перенасиченим складними випадками, то для навчального диктанту можна добирати тексти будь-якоi складностi.

Безсумнiвно, важливо правильно вибирати вид диктанту на певному етапi навчання, бо найкраща форма роботи може стати неефективною, якщо втрачаiться почуття мiри.

Найпоширенiшi попереджувальнi текстуальнi диктанти, тому що легше попередити помилки, з самого початку прищеплювати правильнi орфографiчнi навики, анiж потiм викорiнювати iх. Застосовуiться вiн при опрацюваннi й закрiпленнi нового матерiалу, який ще в достатнiй мiрi не засвоiний.

Попередження може здiйснюватись по-рiзному, тому можливi рiзнi форми попереджувальних текстуальних диктантiв:

1. Усний розбiр, аналiз мовних фактiв, пригадування правила перед написанням продиктованого тексту.

2. Пояснення тексту, що диктуiться, у процесi письма.

З. Аналiз тексту на дошцi, таблицi чи надрукованого з подальшим його записом пiд диктовку. На основi цього видiляються два рiзновиди текстуального попереджувального диктанту: слуховий i зоро-слуховий

Слуховий попереджувальний диктант

Цей вид диктанту проводиться за схемою тАУ спочатку усне пояснення, усний розбiр тексту, потiм його запис. Може мати такi варiанти:

1. Пригадуiмо певнi правила, з метою повторити якi може проводитись диктант, потiм читаiмо речення, розтАЩяснюiмо в ньому орфограми та пунктограми, далi це речення диктуiмо для запису, який здiйснюiться i на дошцi, i в зошитах. Наприклад, для закрiплення теми ВлНе з дiiприкметникамиВ» викладач ставить питання: ВлУ яких випадках частка не_ з дiiприкметниками пишеться окремо? Коли не_ пишеться з дiiприкметниками разом?В». Далi читаi речення i пропонуi визначити у ньому дiiприкметники з часткою не. Пiсля цього речення записують на дошцi i в зошити. Приблизно в такий же спосiб опрацьовуiться весь текст (але не всi речення i потреба детально коментувати й записувати на дошцi). Над дрiмучим лiсом знявся нестихаючий шум. Нестримний вiтер колише нескошенi жита. Настала врештi тАУ решт пора небувалих змiн. Мною несходженi ждуть дороги. Велич подiй сповнювала дiвчину новою, не звiданою досi гордiстю. Толока не орана, вiвцi не лiченi, тАУ пастух рогатий. Чисте, не заросле мiсце то звужувалось, то розходилось, нiби озерце.

2. Весь текст диктанту, пiсля повторення певних правил, аналiзуiться усно, а потiм записуiться. Записавши, слухачi мовчки перечитують текст, тодi пояснюють правопис того чи iншого слова, вживання роздiлових знакiв (такий коментар не обовтАЩязковий).

З.Бiльшого поширення набувають словниковi попереджувальнi диктанти. Матерiал, який беруть для опрацювання, складаiться з окремих слiв. Добре те, що можна зосередити увагу слухачiв на тому конкретному матерiалi, який з тих чи iнших причин був засвоiний недостатньо.

4. Окремим видом слухового попереджувального диктанту i вправи, вiдомi також пiд назвою Влкоментоване письмоВ».

Коментований диктант тАУ це Влдумання вголосВ» пiд час запису, сприйнятого на слух тексту. Правила проведення коментованого диктанту:

В· Викладач диктуi текст.

В· Один зi слухачiв записуi продиктоване разом з iншими, голосно i чiтко проказуi слова, коротко пояснюi iх написання, вживання роздiлових знакiв.

В· Усi стежать за вимовою i коментуванням; записують слова.

В· Якщо слухач вiдчуваi труднощi пiд час пояснення або замовкаi, його негайно змiнюi iнший. З цiiю метою заздалегiдь призначаiться 34 коментатори.

В· Якщо хтось зi слухачiв не знаi або не зрозумiв, як написати слово, вiн може голосно його вимовити, не встаючи з мiсця i не питаючи дозволу викладача. Коментатор ще раз пояснюi правопис цього слова.

Часто зустрiчаiться в практицi так зване довiльне коментування, коли коментатор пояснюi лише необхiднi, на його думку, орфограми, iншi ж слова лише чiтко проговорюi без пояснення.

Зоро тАУ слуховий попереджувальний диктант

Один з рiзновидiв навчальних попереджувальних диктантiв, попередження помилок; аналiз тексту перед його записом супроводиться використанням зорових вражень, зорового сприймання даного матерiалу сухачами.

РД кiлька варiантiв зоро-слухових попереджувальних диктантiв:

В· викладач пропонуi мовчки i уважно прочитати надрукований або написаний на дошцi текст, звернути увагу на орфограми, роздiловi знаки, щоб потiм грамотно передати його на письмi. Пiсля цього текст закриваiться, слухачi записують його пiд диктовку,

В· перед початком виконання письмовоi вправи проводиться бесiда, в ходi якоi повторюються певнi правила, потiм читають призначений для диктанту текст, здiйснюють пунктуацiйний чи граматико-орфографiчний розбiр, нарештi текст закриваiться й записуiться пiд диктовку.

РЖ в першому i в другому випадку пiсля запису тексту можливi порiвняння з оригiналами, обговорення допущених помилок.

Слухачам iнодi даiться завдання: обраний для диктанту текст проаналiзувати вдома, самостiйно, а потiм на заняттi вiн диктуiться пiсля додаткового аналiзу.

Слуховi та слухо тАУ зоровi пояснювальнi диктанти

Пояснювальнi диктанти нiби протилежний попереджувальним диктантам вид роботи: спочатку запис продиктованого тексту, потiм його розбiр, пояснення орфограм, повторення вiдповiдних правил. Пояснювальнi диктанти (як i попереджувальнi) можуть проводитись на матерiалi звтАЩязних текстiв або окремих речень, слiв; залежно вiд способу проведення подiляються на слуховi i слухо-зоровi. Порiвняно з попереджувальними пояснювальнi диктанти складнiшi для слухачiв, проводити iх доцiльно пiсля того, як вони в достатнiй мiрi засвоiли матерiал.

Пояснювальний диктант з використанням дошки найчастiше проводиться так: викладач диктуi текст, слухач пише на дошцi, iншi в зошитах. Коли речення записане, обговорюються орфограми чи роздiловi знаки, виправляються допущенi помилки, наводяться аналогiчнi приклади для iлюстрацii певного правила.

Зустрiчаiться й такий варiант проведення пояснювального диктанту: незвтАЩязний текст, достатньо насичений потрiбними орфограмами, викладач диктуi частинами: перше речення записують усi слухачi, потiм один iде до дошки i зi свого зошита записуi там це речення, а iншi в цей час пiд диктовку викладача пишуть наступне речення. Далi записане на дошцi коментуiться, робляться, в тому числi i в зошитах, мотивованi поправки. Пiсля цього йде до дошки наступний слухач зi своiм зошитом, а всi пишуть третi речення. У такiй послiдовностi опрацьовуiться весь текст.

Бiльш продуктивним щодо обсягу опрацьованого матерiалу протягом певного часу i пояснювальний диктант без використання дошки.

З метою кращоi перевiрки слухачами своiх робiт, усунення не тiльки типових, але й iндивiдуальних, одиничних помилок деякими викладачами запроваджуються рiзнi види пояснювальних диктантiв, якi умовно можна обтАЩiднати спiльною назвою тАУ слухо-зоровi. Характерною рисою iх i те, що слухач, написавши текст з голосу викладача, потiм маi можливiсть зiставити його з правильним зразком.

РЖнколи застосовують й такий вид пояснювального диктанту: коли слухачi записали весь продиктований текст, викладач каже певне правило, всi вiдшукують у написаному текстi приклади-iлюстрацii на дане правило, пiдкреслюють iх, якщо i помилки, роблять виправлення.

Одним iз видiв пояснювальних диктантiв i так званий диктант з письмовим обТСрунтуванням. Суть його полягаi в тому, що слухачi записують продиктоване викладачем, наводять письмовi пояснення. Для цього слова (якщо вправа складаiться з окремих слiв) записують в колонку, наприклад: ПтАЩять тАУ апостроф пiсля букви п перед я; Розмалювати тАУ префiкс роз тАУ; Списати тАУ префiкс с тАУ перед п.

Якщо ж диктуiться речення або звтАЩязаний текст, то пояснення наводяться наприкiнцi. Наприклад, при вивченнi правопису прислiвникiв слухачам даiться завдання у записаних пiд диктовку реченнях пояснити правопис прислiвникiв i однозвучних з ними частин мови, пояснювальнi слова пiдкреслити.

Усi дiти так весело гралися, що аж сонце згори усмiхнулося РЖ батьки, наче дiти, бродили по струмках, що збiгали з гори до ставу. В день повнолiття нашого товариша ми подарували йому книги. По-перше, виконуй завдання вчасно, по-друге, будь акуратним, i старанним, i ввiчливим. Вдень не лише сонце тАУ все небо, здавалось, дихало спекою. Студенти вiдпочиватимуть по перше вересня. Всi жити хочуть по-новому. По новому мосту проiхала трiйка коней.

Згори тАУ прислiвник; з гори тАУ iменник з прийменником; в день тАУ iменник з прийменником; по-перше тАУ прислiвник; утворений за допомогою прийменника по i порядкового числiвника i т. п.

Розглянутi вище форми, види попереджувальних i пояснювальних диктантiв описанi в типовому iх виявленнi. Тут можливi рiзнi сполучення елементiв попередження i пояснення, рiзнi способи використання наочностi, зорових вражень слухачiв, градацiя завдань щодо iх складностi тАУ вiд найлегших видiв роботи до таких, що наближаються до контрольних, перевiрених диктантiв.

Вибiрковi диктанти

Вибiрковий диктант тАУ це диктант, коли слухач згiдно з завданням викладача записуi лише окремi частини продиктованого тексту (слова, словосполучення, групи слiв, частини речень або навiть окремi речення)

РД рiзнi види вибiркових диктантiв. Одним iз них i вибiрковий запис слiв без змiни тiii форми, яку вони мають у контекстi, або зi змiною ii (наприклад, учнi отримують завдання визначити в продиктованому текстi числiвник, поставити його в початковiй формi i записати). Вибiрковий диктант зi змiною форми значно складнiший звичайного.

У практицi спостерiгаiмо вибiрковi диктанти у поiднаннi з творчим завданням.

Наприклад, слухачi одержали завдання з продиктованих речень вибрати прислiвники, що пишуться через дефiс, записати iх у рядок, потiм з кожним iз прислiвникiв скласти речення. Продиктовано такий текст:

Нiч була тиха i по-осiнньому прохолодна i непроглядна. У тиху погоду в лiсi анiшелесне:тихо-тихо,тiльки коли-не-коли флейтою iволга заграi. Ось один з варiантiв виконаного завдання:

По-осiнньому, тихо-тихо, коли-не-коли. Ночi вже були no тАУ осiнньому холоднi. По небу тихо-тихо пливли хмарки. Лише коли-не-коли щебетали птахи.

Навчальнi вибiрковi диктанти бувають попереджувальними (слуховими i зоровими) або пояснювальними (слуховими i слухо-зоровими), можуть поiднуватись з роботою творчою характеру.

Найлегшим видом вибiркового диктанту i зоро-слуховий попереджувальний. Слухачам пiсля повторення правил пропонуiться розглянути текст, знайти в ньому орфограми, слова на дане правило, зробити iх граматико-орфографiчний розбiр. Пiсля визначення й аналiзу прикладiв, якi потрiбно буде записати, викладач забираi текст i диктуi його для вибiркового запису слухачами на слух.

Для вибiркових диктантiв можуть використовуватись як звтАЩязнi тексти, так i складенi з речень або окремих слiв, наприклад, викладач диктуi текст, складений iз дiiслiв рiзних дiiвiдмiн, слухачi ж записують дiiслова лише певноi дiiвiдмiни. Так можуть опрацьовуватись досить конкретнi моменти, наприклад, слухачi помиляються у визначеннi iменникiв 4 вiдмiни. Звернувши iхню увагу на ознаки даноi групи слiв, диктуiмо слова: ягня, суддя, курча, дiвча, круча, iмтАЩя, полумтАЩя, зайченя, листя, земля, теля, душа, лоша, гуща, площа, колосся, порося, колiща. Слухачi ж записують: дiвча, ягня, курча, iмтАЩя, зайченя, теля, лоша, колiща, порося. Таким чином навчаiмо вiдрiзняти одну категорiю iменникiв вiд iнших з дещо схожими зовнi ознаками.

За допомогою вибiркового диктанту можна охопити великий за обсягом текст у порiвняно короткий час. Адже в текстi не всi орфограми однаково цiкавлять викладача.

Оскiльки на вибiрковий диктант вiдводиться небагато часу, практикуiться вiн найчастiше як вид тренувальноi вправи для закрiплення поданого матерiалу та з метою перевiрки наскiльки слухачi зрозумiли й засвоiли тему.

Ось приклад такоi вправи орфографiчного характеру: викладач пiд час закрiплення правопису складних iменникiв продиктував текст.

На площi погасли електролiхтарi. Всюдихiд мчав по пустинi.Мiсто Новоград-Волинський в iсторii украiнськоi лiтератури вiдоме як мiсце народження великоi поетеси Лесi Украiнки.Йому довелось обтАЩiздити за день пiв тАУ Рiвного. У нашому мiстi нещодавно вiдкрили новий кiнотеатрВ» УкраiнаВ». Учнi в зошитах записували: електролiхтарi, всюдихiд, Новоград-Волинський, пiв тАУ Рiвного, кiнотеатр.

Часто практикуiться групування виписаних частин тексту, вправа може ускладнюватись додатковими завданнями, а саме: граматична характеристика виписаних слiв, формування питань i т. п.

Наприклад, закрiплюючи тему ВлПрислiвникВ», пропонуiться записати прислiвники разом з тими словами, до яких вони вiдносяться, поставити до кожного iз прислiвникiв питання. Продиктовано речення.

Понад ставом увечерi шепочеться осока.Нiч надворi була тиха. З самого початку бригада працювала по-новому. Рясно вбранi iнеiм стоять на дорозi нерухомi верби. Сонце припiкало по-лiтньому.

Учнi в зошитах записали. 1 Шепочеться (коли?)увечерi.2. Була тиха нiч (де?) надворi. З. Працювала (як?)по-новому. 4. Вбранi (як?) рясно. 5. Припiкало (як?) п о тАУ лiтньому.

Рiзнi види вибiркових диктантiв дають можливiсть враховувати вiковi особливостi та ступiнь пiдготовки слухачiв, обирати ефективнi завдання, прийоми опрацювання мовою матерiалу, виходячи з конкретних умов. Цей вид роботи сприяi розвитковi уваги й аналiтичного мислення.

Творчi диктанти

Творчий диктант тАУ це диктант, пiд час написання якого слухачi вносять певнi визначенi викладачем змiни в продиктований текст. Цей диктант поiднуi в собi вироблення навичок орфографii та пунктуацii з розвитком мовлення, виконання стилiстичних завдань. Ця форма роботи вимагаi ще бiльшоi уваги, iнiцiативи, творчого мислення, нiж пiд час написання текстуальних диктантiв. Найпоширенiшими рiзновидами творчого диктанту i:

1. Розширення, доповнення тексту.

2. 3мiна в продиктованому текстi граматичних форм.

3. Замiна одних слiв i словосполучень iншими.

Розширення, доповнення тексту

Особливiсть цього рiзновиду творчого диктанту в тому, що слухачi за завданням викладача вводять у продиктований текст самостiйно пiдiбранi слова, словосполучення. Потрiбно брати до уваги попереднi навики слухачiв, а також матерiал, який вони вивчають.

РЖнколи варто розпочати цю роботу навiть з творчого переписування, замiсть крапок вставляючи потрiбнi за змiстом слова (або слова, виписанi окремо в кiнцi вправи).

Ось приклад творчого диктанту з самостiйним доповненням тексту, який проводиться пiд час вивчення теми ВлПрикметникВ». Викладач читаi текст, потiм диктуi його для запису, пропускаючи прикметники. Усi записують текст, додаючи прикметники, якi б найточнiше характеризували той чи iнший предмет.

(Зимовий) лiс. (Ясне) сонечко почало пiднiматись десь далеко за лiсом. Його (червоний) слiд слався в лiсi по снiгу, а на (опушених) iнеiм (високих) гiлках стрибало його (ясне) промiння, висвiчуючи то (жовто-зеленими), то (червоно-синiми) iскорками. Наче (зачарований) велетень, стояв лiс, (опушений) весь (бiлим) iнеiм, прикритий i пронизаний наскрiзь (сонячним) сяйвом. У ньому було тихо; (холодне) повiтря вiд (лютого) морозу, здаiться, загусло,анiворухнеться тАУ (чисте, прозоре) Панас Мирний.

Перше речення можна опрацювати колективно. Текст читаiться повiльно, з такими паузами, якi дають можливiсть подумати, дiбрати й записати найбiльш вдалий прикметник.

До творчих диктантiв на розширення тексту, якi проводяться пiд час вивчення синтаксису, можна ставити такi завдання: ввести в речення означення, додатки, поширити речення однорiдними членами або додати узагальнюючi слова до однорiдних членiв речення тощо.

Змiна в продиктованому текстi слiв, граматичних форм, будови речень. Записують продиктований текст з наперед визначеними змiнами. Наприклад, у поданому текстi дiiслова минулого часу ставлять у форму теперiшнього, змiнюють особу або число займенникiв, ступiнь порiвняння прикметникiв, синтаксичну структуру речення тощо.

Може бути й такий варiант творчого диктанту, коли диктуються окремi слова в початковiй формi, а слухачi змiнюють iх, як вимагаiться контекстом. Наприклад, викладач диктуi: (Хлюпотiти, шелестiти, спiвати) джерельце. У бiлiм цвiту (стояти) калина, (вiяти) мiцним терпким запахом. (Защебетати) соловейко в зеленому гаю, а слухачi пишуть: хлюпоче, шелестить, спiваi рiка. У бiлiм цвiту стоiть калина, вii мiцним терпким запахом. Защебетав соловейко в зеленому гаю.

Перед виконанням письмовоi роботи потрiбно повторити вiдповiдний граматичний матерiал, щоб запобiгти можливих помилок.

Корисна ця форма роботи i тим, що даi можливiсть поiднати вивчення конкретного граматико-пунктуацiйного матерiалу з розвитком мовлення, стилiстичноi вправностi дiтей.

Корисними i вправи iз завданням перетворити два простих речення на складне певного типу, пряму мову на непряму, а пiд час вивчення звтАЩязку слiв у реченнi тАУ змiнити число iменникiв, вiд чого змiнюються залежнi слова, поставити в потрiбнiй формi слова, поданi в початковiй формi тощо.

Добре опрацювати якесь конкретне правило, вiдмiнкову форму дають змогу словниковий та вибiрковий творчi диктанти.

Суть словникового творчого диктанту полягаi в тому, що викладач диктуi не речення, а окремi слова, слухачi ж записують iх у заданiй формi. Вивчаiмо, наприклад, вiдмiнювання iменникiв 3 вiдмiни (в О.в.одн.), i на закрiплення вiдповiдних правил проводимо диктант: викладач читаi iменники в називному вiдмiнку (нiч, сiль, любов, розкiш, подорож, мiць, сучаснiсть), усi записують iх згiдно iз завданням тАУ у родовому, в орудному чи iншому вiдмiнку.

РЖнколи слухачi говорять i пишуть: ходю, носю або хожу, сижу i под. З метою вироблення правильноi вимови й написання аналогiчних форм добираiмо вiдповiднi приклади й опрацьовуiмо цей матерiал за допомогою творчого диктанту. Диктуiмо: ходити, носити, робити, сидiти, просити, пекти, втекти тощо, слухачi ж записують: ходжу, ношу, роблю, сиджу, прошу, печу, втечу i т.д.

Пiд час вибiркового творчого диктанту з тексту, який читаi викладач, слухачi виписують певнi слова, вiдразу ставлячи iх у заданiй формi. Вивчаiмо, наприклад, закiнчення iменникiв 2 вiдмiни в родовому вiдмiнку однини. Для вибiркового творчого диктанту добираiмо текст, насичений iменниками цiii групи в рiзних вiдмiнках. Слухачi записують iх лише в Р.в. однини. Наприклад, викладач диктуi:

1. На правому березi Днiпра виднiiться чудовий бiр.

2. Останнi днi в листопадi були вже холоднi.

3. Прокидалась край неба зiрниця, мов над озером тихим лебiдь сплеснув бiлим крилом. Учнi пишуть: берега, Днiпра, бору, дня, листопада, неба, озера, лебедя, крила. На правому березi Днiпра виднiiться чудовий бiр.

Пiд час опрацювання окремих тем, зокрема в планi розвитку мовлення слухачiв, вiн маi ряд переваг, особливо пiд час вивчення лексики.

Спосiб проведення його пiд час вивчення синонiмiв iлюструiмо таким прикладом. На дошцi викладач записуi слова i словосполучення, якими можна замiнити дiiслово говорити: висловити, виступити, звернути увагу на, сказати. Слухачi ж у продиктованому текстi замiнюють ними дiiслово говорити, яке повторюiться в кожному реченнi. Пiсля доповiдi почалося обговорення. Говорило багато студентiв. Гайовий РЖван, Швець Борис говорили про потребу проведення екскурсiй. Куратор говорив про органiзацiйнi труднощi, говорили всi, бо було багато бажаючих вирушити в туристичний похiд.

Творчi диктанти доцiльно проводити i на матерiалi письмових робiт слухачiв. Викладач читаi речення, яке слухачi усно аналiзують, перебудовують i записують уже удосконалений його варiант. Приклади з письмових робiт потрiбно групувати за типами помилок: неправильне слововживання, невмiння користуватися займенниками, неправильна побудова речень, тавтологiя та iн.

До рiзновидiв творчих диктантiв вiдносимо i графiчний диктант. Слухачi записують продиктований текст графiчними знаками. Наприклад, пiд час узагальнення й закрiплення вiдомостей про значущi частини слова диктуються слова: хатка, посаджу, надхмарний, прибережний, а усi подумки аналiзують цi слова й записують лише схеми.

Вiльнi диктанти

Вiльний диктант стоiть на межi мiж власне диктантами i докладними переказами. Суть його полягаi в тому, що слухачi при завданнi якомога точнiше вiдтворити продиктований текст, все ж передають його i своiми мовними засобами, бо диктуiться текст частинами, якi практично неможливо дослiвно запамтАЩятати й записати. Цей вид диктанту сприяi пiдготовцi до виконання складнiших форм письмових робiт, зокрема переказiв, надаi певну творчу самостiйнiсть при вiдтвореннi тексту: тi частини, якi вдалось запамтАЩятати, слухачi записують дослiвно, решту викладають своiми словами, реченнями, зберiгаючи змiст оригiналу. Проведення вiльного диктанту спонукаi мислити, запамтАЩятовувати думки, уявляти картини, образи.

Види вiльних диктантiв:

1. Попереджувальний (текст спочатку аналiзують, потiм записують)

2. Пояснювальний (коментуiться вже виконана робота).

Як попереджувальний, так i пояснювальний диктанти бувають лише усними. Друкований текст може бути використаний з метою самоперевiрки виконаноi роботи чи самостiйного усунення допущених помилок.

Текст для вiльного диктанту повинен бути звтАЩязним, доступним для слухачiв за змiстом, зрозумiлим. Якщо у текстi i незрозумiлi слова, то необхiдно iх пояснити. Текст також повинен вiдповiдати виховним i навчальним завданням, бути в достатнiй мiрi насиченим потрiбними орфограмами.

Готуючись до проведення диктанту, дiлимо текст на смисловi й вiдповiдно цiлiснi частини по кiлька речень, визначаiмо слова, якi потрiбно буде записати на дошцi й пояснити. Далi вiдмiчають тi мiсця в текстi, якi будуть опрацьовуватись. Викладач готуiться також до виразного читання тексту.

Перед тим як практикувати вiльний диктант, потрiбно ознайомити слухачiв з його особливостями та способами виконання. Спочатку на основi невеликого тексту викладач розповiдаi, як потрiбно виконувати дане завдання, органiзовуi колективне опрацювання вправи. Викладач читаi уривок (абзац), пропонуi одному зi слухачiв вiдтворити змiст своiми словами. Якщо вiдтворений слухачами текст викладач вважаi правильним, то усi записують. У протилежному випадку вносяться корективи, уточнення. Так у формi попереджувального вiльного диктанту опрацьовуються всi абзаци. Така форма роботи слухачiв готуi до самостiйноi роботи над текстом, подаi зразок, як потрiбно передавати на письмi продиктований текст.

Наступнi вiльнi диктанти можна проводити в найбiльш типовiй його формi. Викладач виразно читаi весь текст, потiм за допомогою запитань зтАЩясовуi, чи все зрозумiло, пояснюi незрозумiлi слова, ситуацii, потiм диктуi текст для запису.

Кожна частина читаiться один раз, пiсля чого слухачi записують так, як запамтАЩятали, сприйняли уривок. Так опрацьовуiться весь матерiал. Важливо обрати правильний темп читання, адже слухачi значно вiдрiзняються один вiд одного швидкiстю письма, самим способом виконання завдання; деякi довго обмiрковують, потiм записують, iншi намагаються одразу записати продиктоване.

Потрiбно систематично привчати слухачiв не починати запису, допоки викладач не закiнчив читати. Лише прослухавши увесь уривок, можна приступати до писання.

Пiсля запису всього тексту вiдводиться декiлька хвилин для самоперевiрки. РЖнколи при вiльному диктантi даiться завдання не повторювати продиктований текст, а виразити почуту думку своiми словами, висловити ii iншим способом, синонiмiчними реченнями, зберiгаючи основний змiст продиктованого.

Цiкавою формою зоро-слухових вiльних диктантiв i диктанти за картиною.

Щоб провести вiльний диктант за картиною, викладачу необхiдно або скласти самому, або дiбрати текст, вiдповiдний змiстовi обраноi картини, а слухачi перед диктуванням аналiзують картину, зтАЩясовують ii змiст. Часто на основi картини складаiться словничок, яким користуватимуться пiд час написання диктанту.

Завершивши пiдготовчу роботу, викладач читаi текст, слухачi передають змiст своiми словами, використовуючи словнички.

Проте, як правило, вiльнi диктанти за картиною проводяться простiше тАУ пропускаiться попередня пiдготовча робота над опорними словами. Виходячи з припущення, що цей словник мiститься у самому текстi, що диктуiться. Картина в цьому випадку тАУ наочний супровiд, засiб, який допомагаi конкретнiше уявити описанi в диктованому текстi образи, подii.

Вивiсивши репродукцiю картини, не повiдомляiмо ii назви, а навiдними запитаннями допомагаiмо зрозумiти картину, ВлздогадатисьВ» про ii назву Орiiнтовнi питання: 1. Що ви бачите на цiй картинi? 2. Який куточок нашоi Украiни зображений на нiй? Що i для нього характерним? З. Яка пора року описана в нiй? (3 чого це видно?) 4. Що ви знаiте про природу цiii мiсцевостi? Якою вона тут буваi в рiзнi пори року? Далi викладач коротко розповiдаi бiографiю художника й визначаi основну тематику його робiт. Пiсля цього читаi текст для вiльного диктанту.

Для прикладу вiзьмемо картину художника В. Навроцького ВлНатюрмортВ»,на якiй автор зобразив композицiю з найцiннiших для життя людини дарiв природи. Осмислення картини за запитаннями:

1.До якого жанру образотворчого мистецтва належить картина? 2. Що в першу чергу привертаi увагу на картинi? Якими засобами досягаi цього художник? З. Що змальовано на картинi. На чому варто акцентувати найбiльшу увагу? 4. Якою i колiрна гама картини? 5. Що пiдкреслюi невидиму присутнiсть людини? 6. Яке загальне враження вiд картини? Пiсля цього диктуiться текст частинами для запису.

Перед нами композицiя з найцiннiших для життя людини дарiв природи. Хлiб i мед тАУ символ добробуту, працьовитих рук i свiтлого розуму. Квiти тАУ символ краси i чистоти почуттiв. Дивовижне i чудове,поiднання красивого i корисного, духовного i матерiального.

Милуючись натюрмортом, передусiм звертаiмо увагу на великi золотоголовi соняхи, що,як два яскравi сонечка, примостилися серед важких дозрiлих колоскiв пшеницi. Синi волошки i голубуватi ромашки пiдсилюють враження присутностi неба, яке де-не-де проглядаi крiзь сiточку з гiлок i зеленого листя.

Далi погляд переводимо згори вниз на чудовий глечик, у якому стоiть цей прекрасний сонячний букет; на пишний духмяний хлiб, вiд якого нiби щойно вiдрiзали окраiць; на золотистi стиглi грушi; на сота запашного меду, що чиясь щедра рука пiднесла на розмальованiй тарелi; на глибоку, тонкоi роботи, миску зi свiжим, прозорим, як бурштин медом i деревтАЩяною рiзьбленою ложкою; й, нарештi, на соковите червонобоке яблуко i простий кухонний нiж. Все це багатство художник розмiстив на чисто вимитому деревтАЩяному столi в саду, просто неба

Людини не видно, але вiдчуваiться, що вона i невiдтАЩiмною частиною цiii краси i багатства, бо все це тАУ плоди ii натхненноi працi. Ложка i нiж пiдкреслюють, що людина тут, поруч, вона щойно смакувала окрайцем духмяного, запашного хлiба з медом.

Вся картина дихаi теплом i спокоiм,злагодою i любовтАЩю (О.РЖ. Мельничайко, Н.В. Лесняк).

Вiльний диктант тАУ дуже корисна вправа з розвитку звтАЩязного мовлення слухачiв. Ця форма роботи тАУ засiб пiдготовки до переказiв i творiв, розвитку вмiнь самостiйного письмового викладу змiсту тексту, сприйнятого на слух, привчаi самостiйно сформулювати почуту думку i правильно побудувати

власнi висловлювання. У майбутньому це допоможе досконало оволодiти технiкою запису як лекцiй, так i публiчних виступiв i т. п.

Контрольнi диктанти

Контрольнi диктанти тАУ це диктанти, за допомогою яких виявляiться рiвень правописних навичок, певних правил чи навчального матерiалу за певний перiод. Основна мета цього типу вправ тАУ визначити рiвень знань окремих слухачiв чи всiii аудиторii.

Як навчальнi, так i контрольнi диктанти подiляються на такi види: текстуальнi, вибiрковi, вiльнi, творчi.

Текст для диктанту повинен включати випадки на вивченi правила орфографii i пунктуацii, але пiдiбрати такий текст складно. Тексти часто доводиться опрацьовувати, усувати з них деякi слова, речення, вносити змiни в побудову фраз, хоча робити це потрiбно дуже обережно.

Зрештою, часто це неможливо робити без шкоди для художнього рiвня та композицiйноi цiлiсностi уривка.

Текст повинен бути насичений тими орфограмами, якi вивчаються на даному етапi або викликали труднощi в попереднiх роботах, важливо, щоб насиченiсть орфограмами була розподiлена рiвномiрно по всьому тексту, а не зосереджувалась у якiйсь його частинi. Увага слухачiв протягом заняття зазнаi змiн; до кiнця заняття слухачi стомлюються, увага iх послаблюiться, тому й спостерiгаiться бiльша кiлькiсть помилок у кiнцi диктанту. У кiнцi текст повинен бути менш складним.

Для того щоб розвивалася мова слухачiв, потрiбно використовувати тексти рiзних стилiв. Не рекомендуiться брати уривки з художнiх творiв, де з певною метою використовуються жаргонiзми, дiалекти

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi