Народнi традицii та iх роль у сiмейному вихованнi

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Херсонський державний унiверситет

РЖнститут iноземноi фiлологii

Кафедра педагогiки та психологii

Народнi традицii

та iх роль у сiмейному вихованнi

Курсова робота

ВиконавецьВаВаВаВаВаВаВаВа ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВастудентка РЖРЖ курсу (261 група)

денноi форми навчання

ПМСО. Англiйська мова та

лiтература. Нiмецька мова та

лiтература.

Науковий керiвник роботиВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа ВаВаВаВаВаВа __________ст. викл. Самсакова РЖ.В.

ХЕРСОН тАУ 2006

Змiст

Вступ

Роздiл 1.Традицii тАУ неоцiненна спадщина украiнського народу

Роздiл 2.Родина тАУ природнiй осередок найглибших людських почуттiв

Ва 2.1.Сiмейнi традицii

Ва 2.2.Сiмейна обрядовiсть

Роздiл 3.Родинне виховання на засадах народноi педагогiки

Ва 3.1.Виховний потенцiал украiнськоi родини

Ва 3.2.З досвiду роботи вчителiв по використанню iдей народноi педагогiки у навчаннi i вихованнi

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додаток А

Додаток Б

Вступ

СiмтАЩя тАУ природне i найбiльш стiйке формування людського суспiльства, яке акумулюi в собi всi його ознаки. СiмтАЩя завжди була найкращим колективним вихователем, носiiм найвищих нацiональних iдеалiв. На Украiнi завжди панував культ родини, культ рiдноi домiвки, культ глибокоi пошани до батькiв та свого роду. Але зараз все помiтнiшими стають прояви родинноi кризи. Згiдно статистичних даних, в Украiнi щороку розпадаiться понад 180 тис. сiмей, 140 тис. дiтей проживають у неповних сiмтАЩях, на облiку в мiлiцii перебуваi 17 тисяч дiтей [16, с.52 ]. Поширення злочинностi та правопорушень ще раз свiдчить про те, що настала нагальна потреба пiдвищити роль украiнськоi сiмтАЩi у вихованнi дiтей, допомогти молодим людям зберегти сiмтАЩю, зберегти значимiсть iнституту сiмтАЩi для усього суспiльства в цiлому. Саме зараз час звернутися до неоцiненноi скарбницi народного педагогiчного досвiду, до iсторично складених тенденцiй формування та розвитку украiнськоi сiмтАЩi. Варто згадати те, що традицiйно виховання було першочерговою справою сiмтАЩi, а не школи, чи оточуючого середовища. Глибоке дослiдження iсторичного розвитку та устрою традицiйноi украiнськоi родини неодмiнно призводить до розумiння ii значного педагогiчного потенцiалу. Велика рiзноманiтнiсть пiдходiв та засобiв виховання може бути використана i маi стати частиною педагогiки сьогодення. Головна цiннiсть та специфiка сiмейного виховання в тому, що воно не належить до якихось виокремлених педагогiчних явищ, а вiдбуваiться в контекстi життя самоi родини, на основi прикладу батькiв i передусiм на основi традицiйноi родинно-побутовоi культури. Тому все бiльшоi актуальностi набуваi звернення до невичерпноi скарбницi народноi педагогiки та дослiдження iсторично складених засобiв виховання в украiнськiй родинi, якi реалiзуються у народних традицiях, звичаях та обрядах. Лише досконале iх вивчення допоможе у розвтАЩязаннi сьогоднiшнiх сiмейних проблем та завдань батькiвськоi педагогiки, формуваннi нацiональноi системи родинно-шкiльного виховання, наукового прогнозування перспектив змiцнення сiмтАЩi й пiднесення ii ролi у вихованнi дiтей та молодi.

Проблемами украiнськоi сiмтАЩi, вивченням народних традицiй та обрядовостi займалися К. Д. Ушинський, М. Г. Стельмахович, Любар О. О.ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа В. А. Сухомлинський, А. С. Макаренко. Але суть та значення народних традицiй у роботах украiнських педагогiв дослiдженi та висвiтленi ще недостатньо. Тому ця тема потребуi подальшого вивчення та дослiдження.

ОбтАЩiкт курсовоi роботи: Родинне виховання на Украiнi.

Предмет: Роль та мiсце народних традицiй у сiмейному вихованнi.

Мета: Розкрити значення народних традицiй в сiмейному вихованнi.

Завдання:

1. Всебiчно вивчити та проаналiзувати науково-педагогiчну лiтературу з даноi проблеми.

2. Розкрити суть поняття ВлтрадицiiВ» та визначити iх значення у формуваннi нацiональноi самобутностi народу.

3. Виявити значення родини як найкращого вихователя та носiя нацiональних iдеалiв.

4. Систематизувати та описати нацiональнi сiмейнi традицii, пояснивши iх роль у становленнi народноi педагогiки.

5. Зобразити родиннi обряди як невiдтАЩiмну та органiчну частину етнопедагогiки.

6. ЗтАЩясувати можливостi родинного виховання на основi традицiйноi народноi педагогiки.

7. Дослiдити виховний потенцiал украiнськоi родини.

8. Навести приклади з досвiду роботи вчителiв по використанню iдей народноi педагогiки у навчаннi i вихованнi.

9. Зробити висновки на основi виконаноi роботи.

Структура: Робота складаiться з вступу, трьох роздiлiв, висновкiв та додаткiв.

Роздiл 1. Традицii тАУ неоцiненна спадщина украiнського народу.

Кожна нацiя, кожен народ, навiть кожна соцiальна група мають своi традицii, звичаi, обряди та свята, становлення яких вiдбувалося протягом багатьох столiть. Обрядово-звичаiва сфера тАУ це тi прикмети й ознаки, по яких розпiзнаiться народ не тiльки в сучасному, але й у його iсторичному минулому. Адже вона охоплюi всi дiлянки особистого й суспiльного життя кожноi окремоi людини. Святково-звичаiва спадщина, а також мова тАУ це тi наймiцнiшi елементи, що обтАЩiднують i цементують окремих людей в один народ в одну нацiю.

Традицiя (вiд лат. traditio тАУ передача, оповiдання, переказ) тАУ це те, що передаiться вiд поколiння до поколiння як загальноприйняте, загальнообовтАЩязкове, перевiрене минулим досвiдом, визнане необхiдним для забезпечення подальшого iснування й розвитку iндивiда, колективу, держави, суспiльства. Мета традицii полягаi в тому, що закрiплювати й вiдтворювати в нових поколiннях уставленi способи життiдiяльностi, типи мислення i поведiнки. Форми реалiзацii традицii рiзноманiтнi, але основними з них i звичай, свято й обряд

Звичай тАУ загальноприйнятий порядок, спосiб дiй, загальноприйнята норма поведiнки: те що стало звичним, засвоiним, визнаним, що увiйшло у вжиток. Слово звичай походить вiд дiiслова звикнути, тобто привикнути, привчитися до чогось, взяти щось за звичку. Таким чином, звичай тАУ це звичка робити щось певним чином у працi, в побутi, в суспiльному, духовному життi; це звичайний давно заведений, який став звичайним порядок, однотипнi масовi дii, якi вiдтворюються тривалий час. Соцiальна роль звичаю та ж, що й традицii. Вона служить засобом збереження та передачi досвiду, освячення порядкiв i форм життя, якi встановилися, регламентацii й контроль поведiнки iндивiдiв, змiцнення iх звтАЩязку iз тiiю нацiiю, суспiльством, до якоi вони належать.

Обряд тАУ це особлива колективна символiчна дiя, яка призначена для того, щоб наочно тАУ образними засобами оформити й вiдзначити важливi подii суспiльного й особистого життя. Вiдмiнною особливiстю обряду i його символiчнiсть, умовнiсть, образнiсть. Характерним для обряду i художнi оформлення всього його комплексу. Украiнський термi тАЬобрядтАЭ походить вiд слова обряджати, що значить приводити в належний вигляд, упорядкувати, прикрасити, прибрати, зробити красивим, ошатним. За винятком похоронних i поминальних, всi обряди i радiсними й святковими подiями. Але якщо в обрядi головним i особлива символiчна дiя, то у святi тАУ безпосереднiй вираз почуттiв, настроiв, переживань у звтАЩязку з памтАЩятними подiями в життi суспiльства, колективу, сiмтАЩi, особи. Свята й обряди були i i вiдносно самостiйними явищами культури, засобами передачi досвiду вiд поколiння до поколiння.

Роль традицiй в розвитку людства можна порiвняти з роллю памтАЩятi в розвитку окремоi людини. Основна функцiя памтАЩятi полягаi в збереженнi набутого досвiду. Отже, це функцiя консервативна. Проте, коли бВа людина не володiла памтАЩяттю, коли б вона не зберiгала попереднiх вражень, уявлень i думок, вона не тiльки рухалась би вперед, а взагалi не могла б iснувати, бо тiльки попереднiй досвiд даi iй можливiсть з успiхом пристосуватись до умов життя й боротись за своi iснування. Таке ж саме значення в розвитку людства й окремих нацiй. Поступ можливий лише тому, що молодшi поколiння отримують вiд старших певнi здобутки культури. Через це молодшим поколiнням не треба започатковувати культурний рух: iм залишаiться продовжувати i вдосконалювати те, що вже здобули предки. Нацiю звичайно визначають як цiлiснiсть поколiнь минулих, сучасних i майбутнiх. Таку цiлiснiсть пiдтримують передусiм традицii. Завдяки iм зберiгаiться все те, що створюi обличчя народу, що вiдрiзняi його вiд iнших народiв. Отже, вiдмовлення вiд нацiональних традицiй рiвнозначне вiдмовленню вiд своii нацiональностi. Тому поки нацiя дотримуiться своiх традицiй, можна сказати, що вона справдi iснуi.

2. Родина тАУ природнiй осередок найглибших людських почуттiв.

2.1. Сiмейнi традицii

Корiння украiнськоi родини сягаi в сиву давнину. Адже сiмтАЩя з ii побутом, тобто загальним укладом життя, сукупнiстю виховних звичаiв i традицiй,Ва складалася упродовж багатьох столiть i змiцнювалася в ходi iсторичного розвитку людства. Найбiльш характерною та звичною для украiнського етносу i велика сiмтАЩя, що як i будь-яка iнша звалася родом. Це була суспiльна група тАУ невелика, але дуже суцiльна, злучена кровними звтАЩязками й спiльними iнтересами. За своiх членiв рiд солiдарно заступався, обороняв iх вiд кривд. Згодом рiд утратив давню сутнiсть i розпався на малi, самостiйнi родини. [ 8, с.25, 29]

В украiнськiй родинi завжди панував культ гостинностi. У селах i досi живе звичай ВлшапкуванняВ» (зайшов у хату тАУ скинь шапку, посмiхнись, привiтайся: ВлЗдрастуйте, у вашiй хатi на хлiб-сiль багатiйВ») [ 19, с.148 ].

ВаЦi традицii виховували моральнi чесноти тАУ повагу, ввiчливiсть, доброзичливiсть.

Родина була тим соцiальним осередком, де кожен ii член мав певнi обовтАЩязки передВа iншими членами родини й громадою. Тому родинно-трудовi традицii завжди допомагали розвивати в дiтей моральнi якостi (вiдвертiсть, iднiсть слова i дiла тощо), формували свiтоглядну свiдомiсть та цiннiснi орiiнтацii. Традицii спiльноi систематичноi працi привчали до вiдповiдального ставлення i поваги до роботи. Традицii майстрiв i трудових династiй розвивали в юного поколiння риси старанностi, самодисциплiни, наполегливостi, комунiкабельностi, виховували дбайливого господаря.

Трудовi свята тАУ традицiйна форма передачi вiд старших поколiнь молодшому соцiального досвiду та духовних цiнностей, моральних норм i принципiв. Вони розкривають красу i значення працi, возвеличують ii, оновлюють духовну i фiзичну снагу кожного члена родини, виховують у дiтей зацiкавленiсть справами батькiв, усвiдомлення значущостi своii працi, стимулюють соцiальну активнiсть дитини. ЗдоровтАЩя i не лише запорукою матерiального благополуччя, а й джерелом життiрадiсного настрою i краси, добрих стосункiв з людьми. Тому родинно-оздоровчi традицii обумовлюють систему поведiнки членiв родини, а це: рацiональне харчування, творча активнiсть, формують готовнiсть змiцнювати фiзичне й моральне здоровтАЩя, зокрема такi риси, як гуманiзм, поряднiсть, витримку, людянiсть. У правильно побудованiй грi розвиваються спритнiсть, витривалiсть, рiшучiсть, iнiцiатива, бажання радiти, допомагати, пiдтримувати iншого.

Мета традицiй приготування нацiональних страв тАУ забезпечити працездатнiсть i фiзичнi якостi членiв родини. Основний принцип цих традицiй тАУ помiрнiсть, збалансованiсть, рiзноманiтнiсть, висока бiологiчна повноцiннiсть iжi, режим. Традицii практичностi одягу виховують почуття невибагливостi, охайностi, зручностi, стриманоi краси.

Рiдне слово (яскраве, образне, педагогiчно доцiльне, висококультурне) сii людянiсть у дитячих душах, виховуi цiннiсне бачення свiту, формуi нацiональну психологiю, характер, свiтогляд фiлософсько-свiтоглядний чинник ВляВ». У родинi завжди привчали до культури мови: коректностi у висловлюваннях, стриманостi й зваженостi, чiткостi й доступностi. Традицii рацiонального користування словом виховували пошану до думки iншоi людини, правильнiсть, виразнiсть, яснiсть, точнiсть, стислiсть, доцiльнiсть мовлення, тобто виступали своiрiдною наукою й мистецтвом переконуючоi комунiкацii. В основi традицiй нацiонального гуморуВа - привiтнiсть, щирiсть, доброзичливiсть до спiврозмовника, шляхетнiсть. Вони розвивають емоцiйно-вольову сферу людини, сприяють дружнiм стосункам мiж людьми, i громадським фiльтром народноi моралi. Фольклорнi традицii у формi прислiвтАЩiв, приказок, загадок, пiсень вiдображають найсуттiвiшi сторони суспiльних i родинних взаiмин людини. Словеснi формули традицiй (вiтання, звертання, вибачення тощо) допомагають встановити взаiмини мiж людьми, пiдтримують доброзичливу тональнiсть мовлення, сприяють вивченню й збереженню рiдноi мови. Традицii давати iмтАЩя й прiзвище становлять народну семантичну, соцiально-психологiчну, дидактичну, й фiлософську мудрiсть, виступають атрибутом родовоi наступностi поколiнь.

Родинно-мистецькi традицii (музичнi, образотворчi, декоративно-ужитковi) вiдображають естетичний колорит побуту, доброзичливе ставлення до людей,Ва умiння виробляти вироби, передають з минулого в майбутнi усталенi столiттями форми,Ва iдеi, образи, теми, формують кодекс народноi етики й естетики. Музичнi традицii i особливою формою засвоiння навколишньоi дiйсностi, найпотаiмнiшого й найтоншого стану душi. Вони завжди пiдтримували бадьорiсть духу й нацiональну свiдомiсть, розвивали емоцiйну культуру. Родинно-побутовi традицii зумовлюють поведiнку людей у повсякденному життi. Родильнi звичаi та обряди унормовували поведiнку породiллi, виховували повагу до роду, пошану до батька тАУматерi, людянiсть, делiкатнiсть, безкорисливiсть, доброту, привчали до дбайливого ставлення й догляду за дитиною. Весiльнi звичаi та обряди виховували лицарське ставлення до дiвчини, справедливiсть, вiрнiсть, благородство, гордiсть, що пiдкреслювалося християнськими нормами дотримання чистоти у взаiминах. Поховальна обрядовiсть виховувала культ предкiв, почуття пошани до своiх пращурiв, iхнiх справ, заповiтiв, а також спiвчуття, спiвпереживання, шляхетнiсть, вiдданiсть отчiйВа землi, вказувала на безперервнiсть родових традицiй.

Традицii опоряджання житла мiстять знання про особливостi й символiку розташування речей хатнього побуту, жилих i господарських примiщень (наприклад, стiл символiзуi iднiсть i спiльнiсть iнтересiв у родинi, порiг тАУ захист вiд недругiв, пiч тАУ тепло отчого дому) та виховують риси охайностi, хазяйновитостi, працьовитостi. Декоративно-ужитковi традицii сприяють розвитковi свiдомого ставлення до працi й творчостi, вдосконалюють i зберiгають навички, методи, стиль роботи, формують естетичну культуру особистостi.

Характеризуючи родинно-громадськi традицii, варто зазначити, що батьки i дiди глибоко розумiли i реалiзовували силу, вигiднiсть, авторитет колективних форм органiзацii та iх методiв виховного впливу на дiтей. Зокрема, традицii добросусiдства виховують людянiсть, доброту, спiвчуття, повагу до односельцiв, взаiмодопомогу, взаiмовиручку( ВлБез брата проживеш, а без сусiда тАУ нiВ» [ 19, с.148 ].

Ва Традицii побратимства(посестринства) спонукають до служби, глибокоi пошани до громади, вiрностi обовтАЩязку перед другом, рiдною землею. Прикладом чесних побратимiв були козаки, що усвiдомлюють собою вищий тип украiнського нацiонального характеру. В основi цих традицiй тАУ взаiмна прихильнiсть, довiртАЩя, вiдданiсть, товариська солiдарнiсть, духовна близькiсть, щира спiвдружнiсть.

Найбiльш знедоленi в суспiльствi тАУ сироти. Тому громадськими вихователями i духовними наставниками дiтей-сирiт завжди були люди з високими моральними якостями: баба-повитуха, хрещенi, названi батьки.

Парубочi й дiвочi громади були своiрiдною школою морального виховання молодi( вони опiкувалися сирiтськими родинами, привчали молодших до прапрадiдiвських чеснот, доглядали могили). Вулиця, досвiтки, вечорницi не тiльки обнародували суспiльнi вiдносини, а й дисциплiнували, зобовтАЩязували заручатись гарною славою про себе.

Добрий дух рiдного дому, тепло домашньоi атмосфери, одруження з милою людиною тАУ джерело щасливоi долi, успiшного виховання дiтей. Красивий той дiм, де живе дружна сiмтАЩя, де панують любов, злагода i колективiстськi почуття. Щаслива та оселя, що повниться радiсним дитячим багатоголоссям, де дiти ростуть у гуртi своiх братiв i сестер. Про значення рiдного дому в життi людини говорять: ВлСкрiзь добре, але вдома найкращеВ», ВлДобре тому, хтоВа в своiму домуВ» [ 19, с.148 ].

Батькiвську хату дiти нiколи не забувають, вона вабить з далеких краiв, адже, прийшовши до неi неодмiнно птАЩiш найцiлющу, найсолодшу воду тАУ живу воду з рiдноi криницi. ВлНащо клад, коли в сiмтАЩi ладВ»,тАУ кажуть у народi.[ 15, с.94 ] Народна педагогiка надаi першорядного значення клiмату сiмтАЩi як основному чиннику у формуваннi особистостi. Лад у сiмтАЩi веде до створення сприятливого педагогiчного клiмату, а отже i до виховних успiхiв. А це буваi у такiй сiмтАЩi, де всi живуть цiлеспрямованим життям згуртованого, здорового колективу, де всi люблять i поважають один одного, де пануi дух взаiмодопомоги, тепла, щироi турботи, де побудована справжня сiмтАЩi.Ва Традицii завжди були запорукою iснування мiцноi родини. Зберегти традицii допомагали нацiональнi звичаi та обряди украiнського народу, слугуючи важливим доповненням до повсякденного життя людини.

2.2. Сiмейна обрядовiсть.

Святково-трудова обрядовiсть тАУ засiб саморегуляцii людського життя. Це основа народноi культури як вияву саморозвитку цiлiсного етнiчного iства. За характером обрядiв можна судити про вiк i рiвень розвитку культури, про ii свiтоглядну сутнiсть. Саме слово ВлобрядВ» походить вiд ВлрядитиВ», тобто ладити, давати раду, лад усьому. На Украiнi обряди супроводжували людину протягом усього життя, сприяючи духовному розвитку дитини та гармонiзацii стосункiв у родинi. Обрядом вiдзначали бiологiчну й духовну зрiлiсть людини, появу дитини на свiт, перехiд у пiдлiтковий i юнацький вiк, одруження i, нарештi, проводи душi в iнший свiт.[ 3, с. 279]

Традицiйна родинно-побутова культура украiнцiв вiдзначаiться особливою одухотворенiстю. Ця тенденцiя виявляiться в нiй ще у дохристиянський перiод, коли уявлення про свiт базувалися здебiльшого на мiфологii.Ва З давнiх давен украiнцi розглядали сiмтАЩю i рiд як святиню, а виховання у нiй тАУ як святий обовтАЩязок батькiв. Тому цi, як i всi iншi особливо важливi обтАЩiкти мали своi опiкувальнi божества тАУ Рiд i Рожаницю тАУ уособлення роду, iдностi нащадкiв одного предка, утвердження необхiдностi продовження людського роду. Цiкаво, що цi божества йшли безпосередньо за головними словтАЩянськими богами. Отже, найхарактернiшою рисою украiнськоi родини з перших ii крокiв iсторичного становлення i розвитку стало високе одухотворення, де союз чоловiка i жiнки пiдносився майже до рiвня святинi. Ця тенденцiя втiлена в образi богинi шлюбу тАУ Лади, одне iмтАЩя якоi свiдчить про те, що найвищою цiннiстю вважався лад у сiмтАЩi. Людину, яка не знала iсторii свого роду, вважали безрiдною.[3, с.221]

З прийняттям християнства украiнська сiмтАЩя стала ще мiцнiшою. Рiд мав своi традицii, шанував предкiв i в цiй пошанi виховував молоде поколiння. Новонароджену дитину у свiт приймали особливим обрядом. Це було надзвичайною подiiю не лише для сiмтАЩi в якiй зтАЩявлявся новонароджений, а й для всього села. Вся вулиця збиралася десь на перехрестi i чекала доки хтось iз родини не почастуi чимсь людей, Влщоб доля у дитини була солодкоюВ». РЖмтАЩя давали здебiльшого на честь когось iз шанованих у родинi предкiв, дiдуся чи бабусi. Вiдтепер дитина вважалася його продовженням у свiтi. Великою рiзноманiтнiстю вiдзначалися колисанки, забавлянки, примовки для дитини. Майже кожна жiнка знала декiлька десяткiв колискових пiсень. Ще не знаючи слiв, дитина вже вiдчувала нiжнiсть i ласку своii матерi, вчилася розумiти та сприймати цей свiт. Вважалося, що народжуючи дитину, мати народжуi не лише ii тiло, а й душу. Тому у родинах iснував своiрiдний культ матерi. Без ii благословення не орали землю, не засiвали поле, не входили в нову оселю, не вирушали в дорогу. Коли дитина починала говорити, вiдбувався обряд вiдлучення ii вiд матерi, дитину спроваджувалиВа Влна свiй хлiбВ», [ 10 , с.13 ] вiдкриваючи iй дорогу у життя. Дiти називали батькiв на ВлвиВ», зберiгаючи повагову дистанцiю Таке звертання робило неможливим для дитини казати батькам щось грубе чи непристойне, але було сповнене великоi довiри, поваги та шани до батькiв. Батьки в свою чергу повиннi були у всьому подавати добрий приклад дiтям, розвивати у дiтей доброчиннi цiнностi, привчати iх до глибокоi моралi. Наприклад, ввечерi дитина повинна була розказати батькам, що доброго вона зробила за день. Так змалку дiти вчилися виконувати посильну для них роботу тАУ допомогти старiй людинi, двiр пiдмести, глядiти худобу, чи просто сказати комусь лагiдне слово. СiмтАЩя вважалася святинею духу, благородних емоцiйних переживань, любовi i вiрностi, щоденного живого спiлкування, спiвпереживання,Ва синiвськоi i дочiрньоi вдячностi, родинноi солiдарностi, теплоти людських сердець. Родиннi обряди охороняли цiннiсть сiмтАЩi, зберiгали святiсть людських стосункiв. Якщо хлопець хотiв зiзнатися дiвчинi в коханнi, вiн кидав iй лiлiю за ворота, визначаючи тим самим чистоту та непорочнiсть своiх намiрiв. Другим знаком вважалася ружа, кинута пiд час танцю. Якщо дiвчина ii пiднiмала,Ва це вважалося знаком того, що вона вiдповiдаi взаiмнiстю. Одним з найважливiших свят було укладання шлюбу, який поiднував у собi матерiальне i духовне, громадське та особисте. Весiльна обрядовiсть подiлялась на 3 цикли: передвесiльний (умовини, оглядини, заручини, бгання короваю, дiвич-вечiр), власне весiлля (запросини, посад молодих, дарування, розплiтання коси, розподiл короваю, перевезення посагу, перезва, рядження) i пiслявесiльний (Шанування молодими батькiв, прилучення невiстки до родини чоловiка). Така велика кiлькiсть обрядiв зумовлювалася тим, що весiлля вiдбувалося раз у життi, розлучення та повторний шлюб допускалися, але дуже рiдко.

Великому значенню у родинi надавалося привчанню людини до працi. Про це свiдчить ВлпоманиВ»,безвинагородна праця, дарунок, без якоi не iснувало жодноi сторони людського життя. Пiсля ритуалу Влпершого хлiбаВ», згадуваного ранiше, дитина повинна була роздiлити цей хлiб з сусiдами. Так дитинi прививалася щедрiсть, бажання допомагати iншим. Якщо закладали будинок, обовтАЩязково частували сусiдiв. Якщо заготовляли дрова, певну частину вiддавали сиротам та вдовам. З нового полотна тАУ бiдному на сорочку. Якщо людина заходила до хати, завжди давали гроночку хлiба, повинна була вийти з хлiбом, який нiколи не купувався, а випiкався завжди круглоi форми, символiзуючи собою сонце тАУ джерело людського життя.

Невичерпним джерелом духовноi сили та етики були для украiнцiв обряди та звичаi, повтАЩязанi з релiгiйними святами. Святкування Спаса, Рiздва, Великодня, Трiйцi, Маковея були помiтними родинними подiями. Велика кiлькiсть обрядових пiсень сприяла естетичному вихованню дитину, привчанню до рiдноi мови. Чудовими спектаклями були майже всi весiльнi i календарно-обрядовi свята, якi розвивали творчi сили дитини, виховували ii естетичнi iдеали, любов до отчого дому, свого краю, родини, розвивали психiку.[ 22, с.93 ]

Роздiл 3.Родинне виховання на засадах народноi педагогiки

3.1 Виховний потенцiал украiнськоi родини

Традицiйне украiнське родинне виховання тАУ це iсторично сформована, вiдшлiфована через безперервне застосування впродовж багатьох вiкiв у середовищi украiнцiв педагогiчна система поглядiв, iдеалiв та засобiв батькiвсько-материнського впливу на дiтей та молодь, спрямованих на формування життiдiяльних особистостей, забезпечення розвитку духовноi iдностi, наступностi, спадкоiмностi поколiнь i безсмертя нацii. Особлива його виховна цiннiсть полягаi в тому, що воно базуiться на ТСрунтi рiдноi мови й звичаiвоi родинно-побутовоi культури,Ва своiм змiстом i духом пiдпорядковуiться самобутнiй природi украiнськоi дитини, потребам забезпечення ii належного тiлесного, духовно-морального й iнтелектуального розвитку, повнiстю вiдповiдаi прагненням й корiнним iнтересам батькiв i народу в цiлому, а також iдеалам украiнськоi педагогiки у формуваннi довершеноi особистостi украiнця. СiмтАЩя завжди була найкращим колективним вихователем, носiiм найвищих нацiональних iдеалiв. Тому виховний потенцiал традицiйноi украiнськоi родини виводимо в першу чергу з приорiтетних ii основ, мiсця, функцiй, покликання й призначення у життi кожноi людини. Функцii сiмтАЩi надзвичайно благороднi i рiзноманiтнi: вiдтворення i продовження роду людського, виховання дiтей, органiзацiя домашнього господарства й побуту, забезпечення й передача новим поколiнням духовних i матерiальних цiнностей, життiвого досвiду, трудових умiнь i навичок, пiдготовка молодi до сiмейного життя.[13 , с.7] У сiмтАЩi, яка народжуi дiтей, закладаi основнi пiдвалини виховання i формування характерiв, народна мудрiсть бачить свiй головний педагогiчний iнструмент. Вона i тим могутнiм соцiальним феноменом, найтiснiше обтАЩiднуi людей у родинне гнiздо на основi шлюбних i кровних звтАЩязкiв. Багатовiковим людським досвiдом доведено, що, по-перше, рiвень родинного виховання зумовлюiться станом самоi родини. По-друге, родинне виховання маi нацiональний характер. Недарма кажуть, що коли мiцна родина, то й держава сильна. По-третi, оптимальне його здiйснення вiдбуваiться у родинi традицiйнiй, за умов державноi самостiйностi народу. Тому потенцiально могутньою у виховному вiдношеннi i украiнська традицiйна родина з украiнським вихованням дiтей та молодi [ 16, с.53 ].Звернувшись до глибин народноi педагогiки, ми маiмо почерпнути з них найголовнiше тАУ шанобливе ставлення до свого роду та предкiв, глибоку пошану та довiру до батькiв, збереження статусу родини, як основного осередку виховання та розвитку людини, гармонiйнiсть стосункiв у шлюбi, привчання дiтей до працi, прищеплювання любовi до рiдного краю та домiвки. Лише взявши за основу традицiйне украiнське виховання, можна змiцнити та повернути домiнуючий статус сiмтАЩi у формуваннi та розвитку духовностi людини та держави загалом. Тому ще раз варто наголосити на необхiдностi використання народних традицiй у навчальних закладах i безпосередньо у сiмейному вихованнi. Можна проводити рiзноманiтнi виховнi заходи, присвяченi украiнським традицiям або святам (Додаток А)[ 6,с.3 ]. Також доцiльним i використання текстiв на тему нацiональноi обрядовостi чи традицiй як дидактичного матерiалу на уроках украiнськоi мови, лiтератури та народознавства (Додаток Б)[ 4, с.43 ]. З метою впровадження народних традицiй у виховний процес варто використовувати у школi нестандартнi форми проведення урокiв iз украiнськоi мови, лiтератури, iсторii, географii, бiологii, етнографii, фольклору: iнтегрований бiнарний урок-конференцiя, усний журнал, урок - узагальнення знань, вмiнь, навичок, урок цiкавоi граматики, урок-концерт.)позаурочних заходiв, що сприятимуть поглибленому вивченню украiнськоi мови, усноi народноi творчостi, лiтератури, етнографii: свято украiнськоi мови, лiтературна гра, лiтератур-но-мистецький вечiр, iсторико-лiтературний вечiр пам'ятi, вечiр-реквiiм, фольклорне свято. Новий пiдхiд у вивченнi народознавства тАУ актуальна потреба сучасноi дидактики, органiчна потреба духовного вiдродження украiнськоi нацii.

3.2. досвiду роботи вчителiв по використанню iдей народноi

педагогiки у навчаннi i вихованнi

Зараз у суспiльствi ми можемо спостерiгати пожвавлення нацiональноi самобутностi украiнцiв та зацiкавлення у здобутках традицiйноi украiнськоi системи виховання. У державнiй нацiональнiй програмi ВлОсвiтаВ» серед приорiтетних напрямiв формування освiти визначено, що в основу нацiонального виховання мають бути покладенi принципи iдностi сiмтАЩi та школи, наступностi та спадкоiмностi поколiнь;прищеплення поваги до батькiв, жiнки-матерi, органiзацiя родинного виховання та освiти як важливоi ланки виховного процесу i забезпечення педагогiчного всеобучу батькiв[ 1,с.2 ]. Через це з метою оптимiзацii учбового та виховного процесу велика кiлькiсть навчальних закладiв вже впроваджуi новi перспективнiВа форми навчання, побудованi на традицiйнiй моделi навчання i виховання, властивiй украiнськiй родинi. Досить цiкавим i досвiд педагогiчного колективу Украiнського колежу iм. В.Сухомлинського (м. Киiв), який переконливо доводить, що основою естетичного виховання мають стати нацiональна художня спадщина, родиннi та народнi традицii, звичаi, обряди, скарби пiсенноi, поетичноi, ужитковоi творчостi, художнiх ремесел i промислiв

У Киiвському колежi iм. В. Сухомлинського та багатьох школах Запорiзькоi областi висунутi перед батьками завдання родинного виховання. Це i турбота про те, щоб кожна дитина всебiчно розвивалася, володiла рiдною мовою, знаннями про красу довкiлля. Це i залучення дiтей до участi в народних святах, обрядах, до свiту знань через народнi казки, пiснi, прислiвтАЩя, приказки, загадки, а також створення сприятливоi трудовоi атмосфери в сiмтАЩi; формування морально-естетичних цiнностей дитини з позицiй добра, краси, справедливостi, доброчесностi, честi, людяностi. Фундаментом естетичного виховання тут i нацiонально-художня спадщина, родиннi та народнi звичаi, традицii, обряди, скарби пiсенноi, поетичноi, декоративно-прикладноi творчостi, художнiх ремесел. [ 9 ,с.3] Ва

Директор Запорiзькоi гiмназii № 25 О.Колесник вказуi, що реалiзацiя творчого потенцiалу особистостi в процесi ii прилучення до iсторико-культурних традицiй народу, збереження i розвиток властивоi молодi активностi на подальших етапах життя постаi однiiю з найбiльш складних проблем сучасностi. У пошуках шляхiв ii розвтАЩязання i була започаткована гiмназiя мистецтв, де навчання ведеться державною мовою. Поряд з оволодiнням знаннями з основ наук, учнi навчаються вишивати, виготовляти прекраснi вироби з бiсеру, мтАЩякi iграшки, штучнi квiти i гончарнi вироби, робити мережива, шити одяг, лiпити з пластилiну, грати на рiзних музичних iнструментах.[ 12, с.48 ]

Загальновiдомо, що основними шляхами й засобами естетичного виховання учнiв у школi i уроки та заходи позакласноi й позашкiльноi роботи через залучення дiтей до участi в рiзних сферах художньо-творчоi та виконавськоi дiяльностi на основi дiагностики iх природних художнiх нахилiв i здiбностей. Громадськiсть та педагогiчнi колективи винаходять i новi форми роботи з естетичного виховання школярiв. Так, у Малiй Бiлозiрцi, Запорiзькоi областi працюi школа-гiмназiя "Дивосвiт". Тут на основi украiнськоi нацiональноi культури вiдроджуються традицii ремесел i народних промислiв. Учнi з задоволенням займаються гончарством, лозоплетiнням, вишивкою, писанкарством тощо. Вони разом з односельцями закоханi в народнопiсенну творчiсть, глибоко усвiдомлюють те, що до них дбайливо ставляться вихователi й радiють цьому та з натхненням беруться за виготовлення оригiнальних художнiх знарядь[ 12, с.48].

Директор Украiнського гуманiтарного лiцею Киiвського унiверситету iменi Тараса Шевченка Ганна Сазоненко вважаi, що сучасна педагогiка маi повернутися до природних традицiйних джерел виховання - родинноi педагогiки, тому що родина i глибинним джерелом людського життя. У родинi дитина пiзнаi навколишнiй свiт, тут у неi формуiться характер, свiтогляд, естетичнi смаки, морально-етичнi iдеали[ 11, с.22].

Школа, а тим бiльше батьки мають прищеплювати любов до прекрасного, любов до своii родини, до осмислення учнями тiii дiяльностi, якою займаються батьки, до правильного розумiння родинних звичаiв. обрядiв, до засвоiння таких культурних цiнностей, як вивчення дитячого фольклору, народних ритмiчно-iгрових рухiв, календарно-обрядових та лiрично-побутових пiсень, казок, загадок, оповiдань тощо.

Висновки

Дослiдивши тему ВлНароднi традицii та iх роль у сiмейному вихованнiВ», я дiйшла до таких висновкiв:

1. В умовах зростаючоi родинноi кризи виникаi потреба звернутися до здобуткiв украiнськоi народноi педагогiки з метою лiквiдацii сiмейних проблем сьогодення, наукового прогнозування перспектив змiцнення сiмтАЩi й пiднесення ii ролi у вихованнi дiтей та молодi.

2. Кожна нацiя, кожен народ, навiть кожна соцiальна група мають своi традицii, звичаi, обряди та свята, становлення яких вiдбувалося протягом багатьох столiть. Традицii тАУ це тi наймiцнiшi елементи, що обтАЩiднують i цементують окремих людей в один народ в одну нацiю, пiдтримуючи ii цiлiснiсть та звтАЩязок мiж поколiннями. Народнi традицii охоплюють усi сфери людського життя, регулюючи сiмейнi та суспiльнi вiдносини. Украiнська родинна система виховання, яка iсторично склалася протягом багатьох вiкiв нашим народом, головним обтАЩiктом виховання визначаi дитину, а субтАЩiктами - батькiв, родину, громадськiсть. У результатi виховних дiй мiльйонiв людей сформувався певний педагогiчний досвiд, який згодом викристалiзувався у велику педагогiчну мудрiсть тАУ народну педагогiку. Отже, народна педагогiка i сумою здобутих народом знань i вмiнь у справi виховання i навчання. Цiлi, завдання i засоби народноi педагогiки вiдображенi у фольклорi (казках, легендах, приказках, пiснях), а також iграх, мистецтвi, музицi, святкових обрядах i традицiях трудового i сiмейного виховання.[ 15, с.13 ]

3. Родина закладаi фундамент вихованостi, який визначаiться особливою мiццю, бо будуiться на ТСрунтi глибоких емоцiй, любовi мiж батьками i дiтьми, теплi кровних вiдносин. Педагогiчний iдеал народноi педагогiки тАУ сiмтАЩя повна, багатодiтна, зi сприятливою для виховання дiтей педагогiчною атмосферою. Виростаючи в родиннiй атмосферi добра, моральних чеснот дитина формуiться як гармонiйно розвинута особистiсть. Головна мета сiмейного виховання тАУ сформувати справжню людину, надiлену найкращими людськими якостями: високоморальну, здорову тiлом i душею, сильну розумом.[ 15, с.301-307]

4. Засобом досягнення головноi мети народного виховання i народнi традицii, якi передаються з поколiння в поколiння, змалку формуючи у дитини необхiднi якостi та звички. Основою виховання i праця. РЖснуi родинна традицiя, за якою кожний член сiмтАЩi, в тому числi й дитина, обовтАЩязково трудиться, бере на себе частину загальних турбот та обовтАЩязкiв. Величезний вплив на дитину справляють домашня обстановка, побут у сiмтАЩi, тому iснують естетичнi традицii, якi привчають дитину любити та берегти красу, шанувати рiдний дiм та батькiв.

5. Родинна обрядовiсть, яка виступаi засобом саморегуляцii людського життя. Родиннi обряди охороняли цiннiсть сiмтАЩi, зберiгали святiсть людських стосункiв. Чудовими спектаклями були майже всi весiльнi i календарно-обрядовi свята, якi розвивали творчi сили дитини, виховували ii естетичнi iдеали, любов до отчого дому, свого краю, родини, розвивали психiку, пiдтримуючи iдеали та принципи прищепленi дитинi з допомогою народних традицiй.

6. Родинне правильне виховання служить для наслiдування у всiх прийдешнiх поколiннях. Украiнська родина як виховна органiзацiя володii великим педагогiчним потенцiалом, який маi бути плiдно використаний у сучасному вихованнi. НароднiВа традицii та обряди мають бути використанi у навчаннi, побудованому на етнопедагогiчнiй основi. Новий пiдхiд у вивченнi народознавства тАУ актуальна потреба сучасноi дидактики, органiчна потреба духовного вiдродження украiнськоi нацii.

Список використаноi лiтератури :

1. Нацiональна доктрина розвитку освiти Украiни у ХХ столiттi // Освiта. - № 60-61. тАУ 24-31.10.2001.

2. Словник украiнськоi мови. К., 1970 .тАУ т.1. тАУ 560 с.

3. Украiнознавство: Посiбник /Уклад.: В. Я. Мацюк, В. Г. Пугач. тАУ К.: Зодiак тАУ ЕКО, 1994. тАУ 399 с.

4. Бабiй В. Сiмейнi традицii та iх виховне значення // Позакласний час, 2004, тАУ № 7-8, С.27-31.

5. Ващенко Г. Виховний iдеал. тАУ Полтава, 1994. тАУ 190 с.

6. РДрохiна РЖ. Традицiйне родинне виховання в украiнськiй сiмтАЩi // Рiдна школа, 1998 . тАУ № 7-8, С. 31.

7. Каюков В. Духовнi iдеали сiмтАЩi тАУ першооснова жи

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi