Особливостi проведення сучасного уроку iсторii
Мiнiстерство науки та освiти Украiни
Миколаiвський державний унiверситет iм. В.О.Сухомлинського
РЖнститут iсторii та права
Кафедра педагогiки та методики викладання суспiльствознавчих дисциплiн
Курсова робота на тему:
ПРЖДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО УРОКУ РЖСТОРРЖРЗ: СТРУКТУРА, ЗМРЖСТ, ОСНОВНРЖ ЕТАПИ УРОКУ
студента 424оi групи
Конверта Олександра Андрiйовича
Науковий керiвник:
викладач Нiкора Анна Олександрiвна
Миколаiв 2010
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Характеристика сучасного уроку
1.1 Урок як цiлiсна система
1.2 Типологiя й структура уроку
1.3 Вимоги до сучасного уроку
Роздiл 2. Особливостi уроку iсторii
2.1 Урок iсторii як навчальне заняття
2.2 Загальнi вимоги до сучасного уроку iсторii. Особливостi уроку iсторii
2.3 Технологii викладання iсторii
2.4 Пiдготовка вчителя до уроку iсторii
Висновки
Список лiтератури
ВступАктуальнiсть. Урок i основною формою органiзацii навчального заняття. Вимоги до уроку досить багатограннi. РЖснуi ряд пiдходiв до сутностi уроку. У педагогiцi iснуi багато рiзних визначень уроку. На думку А.А. Вагiна, урок - це така форма органiзацii педагогiчного процесу, при якiй педагог протягом точно встановленого часу керуi колективною, пiзнавальною й iншою дiяльнiстю постiйноi групи учнiв (класiв) з урахуванням особливостей кожного з них, використовуючи види, засоби, методи роботи, що створюють сприятливi умови для того, щоб всi учнi опановували основами дослiджуваного предмета безпосередньо в процесi навчання, а також для виховання й розвитку пiзнавальних здатностей й духовних сил школярiв.
РЖ.П. Пiдласий уважаi, що урок - це закiнчений у значеннiвому, тимчасовому, органiзацiйному вiдношеннi вiдрiзок (етап, ланка, елемент) навчального процесу, основна форма навчання iз триiдиною метою: навчити, виховати, розвити.
Проблема уроку цiкавила багатьох методистiв, психологiв, педагогiв. Такi автори як - Я.А. Коменський, И.Ф. Гербард, И.Г. Песталоццi, К.Д. Ушинский, Я.В. Давид пропонували рiзнi форми уроку. Найбiльше поширення одержала класно-визначена система навчання Я.А. Коменського. Надалi вона вдосконалилася.
Актуальнiсть теми даного дослiдження полягаi в тiм, що сучасний урок iсторii i складовою ланкою в загальношкiльнiй освiтi. Саме урок iсторii дозволяi привити дiтям такi людськi якостi, як любов до батькiвщини, патрiотизм.
Важливе мiсце в системi освiти Украiни займаi сучасний урок iсторii. Необхiдно вiдзначити, що даний урок i не зовсiм досконалим. Тут iснуi безлiч проблем i казусiв якi слiд вирiшити й розкрити.
Метою курсовоi роботи i детальне дослiдження сучасного уроку iсторii. Простежити основнi проблеми й невирiшенi завдання, що стосуються даноi теми.
Для реалiзацii даноi мети автор ставить ряд завдань:
1. Розглянути проблему, пов'язану з поняттям "сутнiсть уроку".
2. Розглянути питання структури уроку i його класифiкацii.
3. Простежити особливiсть основних типiв уроку iсторii.
4. Пiддати аналiзу основнi типи урокiв iсторii у звтАЩязку з його структурою.
5. Розглянути iснуючi технологii навчання.
Об'iктом дослiдження i урок iсторii.
Предметом i пiдготовка вчителя до уроку iсторii: структура, змiст, основнi етапи уроку.
Методами дослiдження даноi теми i порiвняльний, критичний i системний метод.
У працях Степанищева А.Т., можна знайти типологiзацiю сучасних урокiв iсторii, порiвнюi й застосовуi сучаснi типи урокiв на практицi. Не менш важливим джерелом у ходi виконання даноi роботи послужили працi В'Яземського Е.Е., найбiльше докладно, вiн викладаi своi теоретичнi судження в пiдручнику "Методика викладання iсторii в школi". У данiй книзi вiн аналiзуi й розглядаi основнi типи урокiв, основнi технологii викладання урокiв, i iн. Не менш важливими джерелами, послужили роботи наступних авторiв: Дайри Н.Г. ВлВикладання iсторii в середнiй школiВ», Шевченко Н.РЖ. ВлТехнологii навчання iсторii в старшiй школiВ», Шарикова Н.РЖ. ВлМетодичнi рекомендацii з iсторичноi пропедевтикиВ», О.Ю.Стрiлова ВлМетодика викладання iсторii в школiВ», Дичковськоi РЖ.М. у своiй роботi ВлРЖнновацiйнi педагогiчнi технологiiВ» розкриваi проблему, звтАЩязану з основними технологiями навчання iсторii в школi, аналiзуi iхнi застосування в практицi школи. Не менш важливим джерелом послужили працi П.В.Гора, у роботi ВлПiдвищення ефективностi навчання iсторii в середнiй школiВ» .
Структура курсовоi роботи: курсова робота скадаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв до кожного роздiлу, загального висновку та списку лiтератури, що включаi 26 найменувань. Основний змiст викладено на 39 сторiнках.
Роздiл 1.Характеристика сучасного уроку
1.1 Урок як цiлiсна система
В умовах iснуючих органiзацiйних форм навчання застосовуiться рiзноманiтний арсенал рiзних методичних засобiв. Вiд форми органiзацii навчання багато в чому залежить вибiр тих або iнших джерел, з яких учнi одержують знання. Тому одним з найважливiших завдань методики i розробка форм органiзацii навчання в iдностi з розкриттям iхнiх методичних можливостей.
Найбiльше поширення, як у нашiй краiнi, так i за рубежем одержала класно-визначена система навчання, творцем якоi вважаiться Я.А. Коменський. Протягом 300 рокiв ця система пiддавалася подальшому вдосконалюванню за участю тисяч учителiв, методистiв i таких видатних педагогiв-мислителiв, як РЖ.Ф. Гербард, РЖ. Г. Песталоццi, К. Д. Ушинський, Я. В. Давид, Б. Наврочиньский й iнших. Суть системи Я.А.Коменского заснована на подiлi учнiв на класи, що реалiзують вiдповiднi програми навчання. При цьому програма вивчення кожного предмета складалася з роздiлiв, а вони у свою чергу дiлилися на теми, що проробляють на 40 - 45 - хвилинних уроках пiд керiвництвом вчителя.
Класно-урочна система витримала випробування протягом декiлькох сторiч й, незважаючи на гостру критику, зберiгаiться дотепер майже в усьому свiтi. Але в той же час ця система перетерплюi зараз значну еволюцiю в захiдноiвропейських краiнах i США.
Ключовим компонентом класно-урочноi системи органiзацii навчання i урок.
Що таке урок? Однозначно вiдповiсти на це питання важко. Дотепер у педагогiчнiй науцi переважною i думка, вiдповiдно до якоi урок - це систематично застосовувана для вирiшення завдань навчання, виховання й розвитку органiзацiя дiяльностi постiйного складу учителiв й учнiв у певний вiдрiзок часу. У цiй формi уроку представленi все компоненти учбово-пiзнавального процесу: мета, змiст, засоби, методи дiяльностi по органiзацii й керуванню й всi його дидактичнi елементи. Його сутнiсть i призначення в процесi навчання як цiлiсноi динамiчноi системи зводяться, таким чином, до колективно-iндивiдуальноi взаiмодii вчителiв й учнiв, у результатi якоi вiдбуваiться засвоiння учнями знань, умiнь i навичок, розвиток iхнiх здатностей, досвiду дiяльностi, спiлкування й вiдносин, а також педагогiчноi майстерностi вчителi.
Дидактика даi й iншi аспекти поняття "урок":
Урок - це органiзацiйна одиниця навчального процесу у досягненнi завершеноi, але частковоi мети навчання[6, с. 42].
У рядi методичних допомога з iсторii вiдзначаiться:
1. Урок iсторii - це заняття, якi вчитель веде iз класом у школi. Вони мають однакову тривалiсть, проводяться за розкладом й у сумi повиннi вичерпувати вивчення програми [10, с. 71].
2. Урок - частина навчального процесу, але не механiчно обумовлена й замкнута, а логiчно й педагогiчно завершена. Як елемент процесу навчання урок характеризуiться всiма його рисами, одночасно перебуваючи й основною його формою [19, с. 83].
У наведених вище визначеннях можна також видiлити специфiчнi ознаки, що вiдрiзняють урок вiд iнших органiзацiйних форм. Це постiйна група учнiв, керiвництво дiяльнiстю учнiв з урахуванням особливостей кожного з них й оволодiння основами навчального матерiалу безпосередньо на уроцi.
Вирiшуючи конкретнi завдання в кожному окремо взятому тимчасовому вiдрiзку навчального процесу, урок i частиною теми, курсу навчальний предмет i вiдповiдно займаi своi мiсце в системi навчального предмета, вирiшуi властивi йому на даний момент дидактичнi цiлi, спiввiднесенi з навчально-виховними завданнями курсу.
Слiд зазначити, що перевага уроку як форми органiзацii педагогiчного процесу полягаi в тому, що вiн маi:
1) сприятливi можливостi для поiднання фронтальноi, груповоi й iндивiдуальноi роботи;
2) дозволяi вчителевi систематично й послiдовно викладати матерiал, управляти розвитком пiзнавальних здiбностей i формувати науковий свiтогляд учнiв;
3) стимулюi iншi види дiяльностi школярiв, у тому числi позакласну й домашню;
4) на уроцi учнi опановують не тiльки систему знань, умiнь i навичок, але й самi методи пiзнавальноi дiяльностi.
Урок був, i й у доступному для огляду майбутньому залишиться основною формою органiзацii навчання й виховання учнiв [25, с. 163].
Незважаючи на малу тривалiсть, урок складний i вiдповiдальний етап навчального процесу. Вiд якостi окремих занять в остаточному пiдсумку залежить загальна якiсть шкiльноi пiдготовки. Тому основнi зусилля теоретикiв i практикiв в усьому свiтi направленi на створення й впровадження таких технологiй уроку, якi дозволяють ефективно й у короткий термiн вирiшувати завдання навчання даного складу учнiв.
Урок iсторii i частиною змiсту iсторичноi й суспiльствознавчоi освiти, що займаi певне мiсце в системi шкiльного курсу й побудованого по проблемно-хронологiчному принципу; подii i явища представленi в комплексi на кожному вiдрiзку часу. Взаiмозв'язки процесiв i закономiрностей встановлюються з уроку в урок учнями пiд керiвництвом вчителя iз проблем економiчного, соцiально-полiтичного, iсторико-культурного й iншого аспектiв змiсту [13, с. 52].
Засвоiння логiчно завершеноi частини змiсту курсу здiйснюiться в процесi взаiмозалежноi дiяльностi вчителi й учнiв, спрямованоi на iхнi виховання й розвиток.
Урок вимагаi постiйного вдосконалювання й модернiзацii. Тiльки творчий пiдхiд до уроку з урахуванням нових досягнень в областi педагогiки, психологii й передового досвiду забезпечить високий рiвень викладання. Тому викласти якiсний урок - справа непроста навiть для досвiдченого вчителя.
Урок як основна форма органiчно доповнюiться iншими формами органiзацii навчання. Це додатковi форми (екскурсii, консультацii, додатковi заняття) i допомiжнi форми, спрямованi на задоволення багатобiчних iнтересiв i потреб учнiв вiдповiдно до iх здiбностей. До них додаюсться факультативи й рiзноманiтнi форми гуртковоi й клубноi роботи.
Поряд з постiйно дiючими формами органiзацii позакласноi дiяльностi велике значення в структурi iсторичноi освiти мають й епiзодичнi заходи, такi, як олiмпiади, вiкторини, конкурси, виставки [8, с. 95].
При вмiлому використаннi основноi, додатковоi й допомiжноi форм навчання досягаiться висока ефективнiсть у вивченнi iсторii.
У методичнiй лiтературi з iсторii можна зустрiти рiзне тлумачення сутi уроку. В одних навчальних посiбниках значна частина тексту присвячена типам урокiв, в iншi - викладу iсторичного матерiалу вчителем або органiзацiя самостiйноi роботи учнiв на уроцi iсторii, рекомендацiям з використання засобiв наочностi.
1.2 Типологiя й структура уроку
Особливу увагу сучаснi педагоги придiляють проблемi типологii й структурi уроку. Структура уроку й форми органiзацii навчальноi роботи на ньому мають велике значення, як у теорii, так й у практицi сучасного уроку, оскiльки вони в значнiй мiрi визначають ефективнiсть навчання, його результативнiсть.
Кожен урок маi свою структуру. Пiд структурою уроку варто розумiти спiввiдношення елементiв (етапiв, ланок) уроку в iхнiй певнiй послiдовностi й взаiмозв'язку мiж собою [9, с. 72].
Елементи - види дiяльностi вчителi й учня. Елементами уроку i: органiзацiйний момент; перевiрка знань попереднього навчального матерiалу, логiчно пов'язаного зi змiстом даного уроку; перехiд до нового матерiалу; вивчення нового матерiалу; закрiплення; пiдведення пiдсумкiв уроку; домашнi завдання. Цi структурнi елементи на багатьох уроках в основному реалiзуються. Необхiднi й уроки з перевагою тiii або iншоi ланки процесу навчання або де опускаються тi з них, якi не обов'язково вводити в його структуру. Структура кожного уроку залежить вiд змiсту навчального матерiалу, дидактичноi мети (або цiлей), типу уроку, вiкових особливостей учнiв й особливостей класу або колективу. Структура уроку досконала в тому випадку, якщо враховуi закономiрностi навчання, умови педагогiчного процесу в даному класi й дозволяi вдало реалiзувати педагогiчний задум учителя. Отже, не структура уроку, узята сама по собi, а ii вiдповiднiсть педагогiчним умовам i задуму впливаi на ефективнiсть навчання [8, с. 65].
У цей час у рядi навчальних посiбникiв велика увага придiляiться роботам М. И. Махмутова, у яких вiдзначаiться, що структура уроку не повинна бути аморфноi, безликоi, випадковоi, що вона повинна вiдбивати: закономiрностi процесу навчання як явища дiйсностi, логiку процесу навчання; закономiрностi процесу засвоiння, логiку засвоiння нових знань, як внутрiшнього психологiчного явища; закономiрностi самостiйноi розумовоi дiяльностi учня як способiв його iндивiдуального пiзнання, що вiдбиваi логiку пiзнавальноi дiяльностi людини, логiку викладання; види дiяльностi вчителя й учнiв як зовнiшнi форми прояву сутностi педагогiчного процесу. Елементами уроку, якi при своiму взаiмозалежному функцiонуваннi вiдбивають цi закономiрностi, i актуалiзацiя, формування нових понять i способiв дiй i застосування засвоiного матерiалу [24, с. 151].
Роль перерахованих вище структур зводиться до наступного: якщо дидактична структура уроку i постiйною й у дiяльностi вчителя виступаi у виглядi загального приписання, загального алгоритму органiзацii уроку, то методична пiдструктура тАУ величина змiнна, що характеризуiться великою варiативнiстю, зобов'язуi його планувати конкретнi види дiяльностi: виконання вправ, рiшення завдань, вiдповiдi учнiв; пояснення матерiалу iз застосуванням адекватних методiв i засобiв; рiшення практичних i навчальних завдань пiд керiвництвом вчителя й самостiйно.
Рiзноманiття структур урокiв, методiв iхнього проведення й дидактичних цiлей припускаi розмаiтiсть iхнiх типiв.
Кожен урок, будучи елементом процесу навчання й системи змiсту курсу, входить у той або iнший тип тАУ групу урокiв, що маi певнi iнтегральнi риси. Тип уроку впливаi на якiсть навчання й розвитку учнiв. Залежно вiд того, якi ознаки (сторони) урокiв беруться за основу, видiляються iхнi рiзнi типи.
Серед методистiв iснують рiзнi точки зору на типологiю урокiв. Проблема ця дуже складна й не цiлком сьогоднi розкрита нi у свiтовий, нi у вiтчизнянiй дидактицi, внаслiдок чого iснують рiзнi пiдходи до класифiкацii урокiв. Кiлькiсть вiдомих нинi класифiкацiй обчислюiться десятками.
Одна з перших найбiльш обТСрунтованих класифiкацiй урокiв належить радянському дидакту И.Н. Казанцеву, що запропонував групувати уроки по трьом принципам (критерiям): змiсту, дидактичним цiлям, способам проведення. И.Н. Казанцев бере методичнi прийоми вчителя, що використовуютьсяпiд час уроку, серед яких лекцiя, бесiда, екскурсiя, лабораторнi заняттю. Ще ранiше С.В. РЖванов запропонував класифiкацiю на основi ланок процесу навчання.
Серед наших дидактiв i закордонних найбiльш повно розробленою вважаiться класифiкацiя урокiв, авторами якоi i М. А. Данилов i Б. П. РДсипов [25, с. 261].
Данi автори залежно вiд мети й мiсця в дидактичнiй системi видiляють уроки: комбiнованi; присвяченi ознайомленню учнiв з новим матерiалом; тi, що служать закрiпленню знань; призначенi для узагальнення й систематизацii вивченого матерiалу, i, нарештi, для перевiрки ступеня оволодiння знаннями, що вивчались, i вмiннями шляхом виконання усних, письмових або практичних завдань.
У розгорнутому видi дана класифiкацiя бiльшiстю методистiв представлена в такий спосiб:
1. Комбiнованi, або змiшанi, уроки.
2. Уроки по ознайомленню учнiв з новим матерiалом:
а) ознайомлення з фактами й конкретними явищами;
б) осмислювання й засвоiння узагальнень;
в) уроки, на яких представленi факти й висновки.
3. Уроки закрiплення знань:
а) повторення на початку роботи пiсля тривалоi перерви;
б) поточне повторення.
4. Уроки по узагальненню й систематизацii вивченого.
5. Уроки по виробленню й закрiпленню вмiнь i навичок.
6. Уроки перевiрки знань:
а) усноi перевiрки знань;
б) письмовоi перевiрки;
в) з перевiрочними завданнями й практичним характером;
г) розбiр перевiрених робiт.
У цей час iснуi безлiч класифiкацiй уроку, але в цей момент ряд теоретикiв-дидактiв вважають досить перспективною структуру уроку, розроблену М. И. Махмутовым, що пропонуi класифiкувати уроки за метою органiзацii, детермiнованою загальнодидактичною метою, характером змiсту дослiджуваного матерiалу й рiвнем навченостi учнiв. Вiдповiдно до цього пiдходу видiляються наступнi типи урокiв:
1) уроки вивчення нового матерiалу;
2) уроки вдосконалювання знань, умiнь i навичок (уроки формування вмiнь i навичок, цiльового застосування засвоiного);
3) уроки узагальнення й систематизацii;
4) комбiнованi уроки;
5) уроки контролю й корекцii знань, умiнь i навичок [1, С. 34].
Варто мати на увазi, що перерахованi типи урокiв в ВлчистомуВ» видi рiдко зустрiчаються в практицi роботи вчителi. Так чи iнакше, функцii одного типу уроку часто вплiтаються в структуру iншого типу. Рiзниця полягаi в тiм, що кожен тип урокiв вiдрiзняiться домiнуванням певноi функцii, наприклад вивчення нового матерiалу або його первiрка, а iншi функцii iнших типiв уроку носять допомiжний характер. Тому класифiкацiя урокiв продовжуi залишатися однiii з актуальних проблем дидактики.
З розглянутого вище матерiалу можна зробити деякi висновки.
1. У сучаснiй дидактицi iснують наступнi пiдходи до типiзацii урокiв: за змiстом i способом проведення; за логiчним змiстом роботи й характером пiзнавальноi дiяльностi; за дидактичними цiлями i мiсцем урокiв у загальнiй системi (в основному цей пiдхiд пiдтримують теоретики й практики).
2. У методицi викладання iсторii найбiльше визнання в методистiв одержала класифiкацiя за ланками процесу навчання й дидактичному завданню. У педагогiчнiй практицi дана класифiкацiя вважаiться найбiльш ефективноi, тому що вона чiтко визначаi основне дидактичне завдання кожного уроку, сприяi визначенню доцiльноi структури системи урокiв рiзних типiв, тому що при однотипних уроках навчання не може бути ефективним. Тому необхiдно систему урокiв рiзних типiв з перевагою урокiв вивчення нових знань i комбiнованих, що пiдтверджуiться багаторiчною практикою.
1.3 Вимоги до сучасного уроку
В основi рацiональноi органiзацii уроку лежать вимоги, дотримання яких дозволяi вчителевi пiдвищити коефiцiiнт корисноi дiяльностi учнiв, а отже, i якiсть iхньоi пiдготовки. У сукупностi цi вимоги орiiнтують вчителя на оптимальну структуру уроку, i дозволяють йому впорядкувати урок, пiдвищити його ефективнiсть. Ця сукупнiсть вимог одночасно i й критерiiм якостi проведеного уроку. Зрозумiло, така система вимог нiяким чином не виключаi творчостi вчителя. Навпроти, вона допомагаi направити його творчiсть у правильне русло [6, С. 41].
Народження будь-якого уроку починаiться з усвiдомлення його цiлей. У противному випадку урок буде аморфним, випадковим. Потiм учитель визначаi найбiльш оптимальний тип уроку для досягнення цiлей, ретельно продумуi, де i якими засобами вiн плануi виконати поставленi цiлi. Таке стратегiчне планування принципово необхiдно. Ця дiяльнiсть учителя направляiться вимогами до структури уроку.
Урок починаiться з його пiдготовки: готуiться до роботи кабiнет, устаткування для дослiдiв, вiдбираються необхiднi дидактичнi матерiали. Вся ця дiяльнiсть вчителя визначаiться вимогами до пiдготовки й органiзацii уроку, якi ми умовно вiдносили до другоi групи вимог.
Урок - це видима частина роботи вчителi. РЗй передуi бiльша пiдготовча дiяльнiсть, детермiнована вимогами до змiсту уроку й технiки його ведення.
На одному уроцi вирiшуiться безлiч рiзноманiтних завдань, але на одному уроцi всi перерахованi вимоги не можуть бути реалiзованi. Вони реалiзуються в системi урокiв.
Вимоги до структури говорять про необхiднiсть:
1. Правильно визначити дидактичнi й виховнi цiлi уроку i його значення в системi урокiв по темi (весь матерiал уроку розчленовуiться на закiнченi в значеннiвому вiдношеннi частини, для кожноi частини визначаiться конкретна мета й продумуються оптимальнi засоби ii досягнення);
2. Визначити тип уроку, продумати й обТСрунтувати його структуру (всi частини уроку повиннi бути взаiмозалежнi одна з одною);
3. Зв'язати даний урок з попереднiм i наступним уроками;
4. Вiдiбрати й застосувати оптимальнi роэднання методiв вивчення нового матерiалу;
5. Забезпечити систематичний i рiзноманiтний навчальний контроль знань учнiв;
6. Продумати систему повторення й закрiплення вивченого матерiалу;
7. Знайти оптимальне мiсце домашньому завданню, що i ретельно продуманим продовженням даного уроку й пiдготовкою до наступного, мiнiмальним за обсягом, своiчасним i всiм зрозумiлим, ураховувати iндивiдуальнi можливостi учнiв [3, с. 214].
Вимоги до пiдготовки й органiзацii уроку зводяться в основному до наступного:
1. Забезпечити на уроцi охорону здоров'я школярiв (дотримувати технiки безпеки, гiгiiни працi, чистоти примiщення);
2. Починати пiдготовку до кожного конкретного уроку iз планування системи урокiв по данiй темi (необхiдно завчасно вiдiбрати навчальний матерiал до кожного уроку, визначити його обсяг i складнiсть стосовно до даного класу, а також намiтити всi основнi види робiт на уроцi);
3. Вчасно пiдготувати до кожного уроку демонстрацiйний i дидактичний матерiал, технiчнi засоби навчання;
4. Забезпечити рiзноманiтнiсть типiв уроку в системi урокiв по данiй темi;
5. Створити можливiсть для учнiв частину знань на уроцi одержувати самостiйно пiд керiвництвом вчителя, що дозволить зробити навчання в принципi процесом, що самопiдтримуiться, [19, С. 38].
РЖснують певнi вимоги до змiсту уроку й процесу навчання:
- урок повинен бути тим, що виховуi. Це означаi, що матерiал уроку необхiдно використати з метою виховання учнiв. У процесi навчання школярi повиннi усвiдомлювати себе громадянами суспiльства;
- обов'язково виконуються вимоги, що випливають iз основних дидактичних принципiв (забезпечити вивчення основ науки, систематичнiсть i мiцнiсть знань, облiк iндивiдуальних можливостей, зв'язок отриманих знань iз життям). Система урокiв повинна постiйно стимулювати й мотивувати позитивне вiдношення школярiв до навчання, орiiнтувати iх у виборi професii;
- процес пошуку iстини повинен бути строго обТСрунтованим, умовиводу учнiв i вчителя доказовими;
- у процесi навчання треба виховувати акуратнiсть, терплячiсть, завзятiсть у досягненнi мети, умiння поводитися в колективi [21, с. 69].
Сучасна педагогiка вiдносить до уроку, як основнiй формi органiзацii навчально-виховного процесу в школi, наступне:
- вимоги, запропонованi до сучасного уроку iсторii, його змiстовнi взаiмозв'язки з попереднiми уроками, мiсце кожного уроку в темi, роздiлi, курсi iсторii;
- освiтньо-виховнi й розвиваючi цiлi кожного уроку й системи урокiв;
- дидактичне устаткування уроку;
- планування системи урокiв по темi, роздiлу курсу, проблемам, що вiдбивають iсторичнi етапи розвитку певноi системи або процесу громадського життя;
- типи урокiв iсторii, нестандартнi уроки по iсторii, рiзнi точки зору на типологiю урокiв у методичнiй лiтературi, а також фактори, що спричиняють доцiльнiсть вибору типу уроку;
- пiдготовка вчителя до уроку, тематичне планування, план-конспект;
- органiзацiя пiзнавальноi дiяльностi учнiв на уроках рiзних типiв, особливостi урокiв у молодших i старших класах.
У вищевикладеному вiдображенi принциповi питання, що ставляться до роздiлу про урок. Все перераховане вище дозволяi зробити висновок про актуальнiсть проблем сучасного уроку й показуi, що урок, будучи цiлiсною системою, не i застиглою категорiiю педагогiки.
Вимоги до технiки проведення сучасного уроку можна сформулювати так:
1. Урок повинен бути емоцiйним, викликати iнтерес до навчання, виховувати з у знаннях;
2. Теми й ритм уроку повиннi бути оптимальними, дii вчителя й учнiв завершеними;
3. Необхiдний повний контакт у взаiмодii вчителя й учнiв на уроцi, педагогiчний такт (неприпустимi прямi й непрямi образи учнiв);
4. Створити атмосферу доброзичливостi й активноi творчоi працi;
5. Мiняти по можливостi види дiяльностi учнiв, оптимально сполучати рiзноманiтнi методи навчання;
6. Забезпечити дотримання iдиного орфографiчного режиму, прийнятого в школi;
7. Управляти навчальним процесом на уроцi. Бiльшу частину уроку активно працюють учнi.
Реалiзацiя запропонованоi сукупностi вимог до системи урокiв забезпечить необхiдний рiвень органiзованостi, а, отже, i якостi уроку в сучаснiй школi.
Таким чином, сучасний урок складаiться з розумiння його, як цiлiсноi системи при облiку типологii й вимог до його пiдготовки й проведення.
Роздiл 2. Особливостi уроку iсторii
Навчальнi заняття представляють основну органiзацiйну форму вивчення iсторii в складi класу (групи) у системi загальноосвiтнiх установ i вищих навчальних закладiв, проводяться з постiйним складом учнiв (студентiв) по певнiй програмi пiд керiвництвом вчителя (викладача) [11, С. 82].
Мета уроку iсторii - забезпечити освоiння учнями iсторичних знань, допомогти ним опанувати ефективними методами навчання, сприяти розвитку моральних якостей, виробити навички аналiзу iсторичного досвiду стосовно в сучасностi.
Навчальнi заняття (уроки) мають класифiкацiю, диференцiюються за типами, формами i видами. Всi вони мають певне призначення, вiдiграють конкретну роль, виражену у функцiях - освiтнiй, виховнiй, методичнiй й практичнiй. Основна риса заняття - забезпечення iдностi реалiзацii названих функцiй у досягненнi намiчених цiлей.
Радянський енциклопедичний словник трактуi термiн "урок" так: "основна форма органiзацii навчальних занять при класно-урочнiй системi навчання в загальноосвiтнiх школах, профтехучилищах i середнiх спецiальних навчальних закладах. Характеризуiться строго встановленим обсягом навчальноi роботи й порядком ii виконання в рамках певного часу (зазвичай 45 хвилин)" [23, С. 35].
Визначаiться урок й як "динамiчна й варiативна основна форма органiзацii навчального процесу, при якiй у рамках точно встановленого часу вчитель з певним складом учнiв - iз класом - за твердим розкладом, використовуючи рiзноманiтнi методи й засоби навчання для рiшення поставлених завдань утворення, розвитку й виховання. Залежно вiд домiнування тих або iнших методiв i засобiв той самий тип уроку може мати кiлька рiзновидiв. Наприклад: тип уроку - пояснення нового матерiалу; види: урок - конференцiя, урок - лекцiя.
Структура уроку являi собою сукупнiсть елементiв, що забезпечують цiлiснiсть уроку при будь-якому варiантi його структурування. До них у класичному варiантi ставляться:
1.Органiзацiйний початок уроку;
2.Визначення цiлей i завдань уроку;
3.Закрiплення матерiалу домашнього завдання;
4.Пояснення нового матерiалу;
5.Закрiплення нового матерiалу (фрагментарно);
6.Домашнi завдання;
7.Пiдведення пiдсумкiв заняття.
Таким чином, ВлурокВ», про яке мова йде, це Влнавчальне заняттяВ», Влосновна форма органiзацii при класно-урочнiй системi навчанняВ».
Однак термiн ВлурокВ» не менш мiцно ввiйшов у лiнгвiстичний побут у зовсiм несумiсних або видозмiнених змiстах.
2.2 Загальнi вимоги до сучасного уроку iсторii. Особливостi уроку iсторii
Дати гарний (якiсний) урок iсторii - справа непроста навiть для досвiдченого вчителя. Це залежить вiд ряду факторiв:
1. Розумiння й виконання вчителем сучасних вимог до уроку, якi визначаються соцiальним замовленням.
2. Цiлей, а також освiтнiх, виховних i розвиваючих завдань.
3. Закономiрностей i принципiв навчального процесу.
4. Орiiнтацii навчання на нацiональнi прiоритети, цiнностi iсторичноi освiти й суспiльного виховання.
5. Нацiленiсть урокiв iсторii на оволодiння учнями мовою вiтчизняноi й свiтовоi культури, духовним досвiдом людства, на виховання цiлiсноi картини миру й формування системи мислення.
6. Оптимального балансу в змiстi уроку компонентiв свiтовоi, нацiональноi, регiональноi й локальноi iсторii.
7. Всебiчноi оцiнки iсторичних факторiв, що припускаi знайомство учнiв з рiзними точками зору на ту саму подiю або явище, i створення умов для формування в учнiв власноi, мотивованоi точки зору.
8. Навчання учнiв прийомам, що формулюють критичне вiдношення до джерел iнформацii, i здатнiсть працювати з ними самостiйно, роблячи власнi висновки.
9. Творчоi, емоцiйноi атмосфери, заснованоi на iнтересi учнiв до змiсту уроку й видам навчальноi роботи [7, с. 119].
Визначення якiсного сучасного уроку, загальних i конкретних дидактичних, виховних i розвиваючих вимог знаходить висвiтлення в РЖ. П. Пiдласого.
Яким iз загальних вимог повинен вiдповiдати якiсний сучасний урок iсторii? Якi основнi характернi риси цього уроку?
Головна риса якiсного уроку iсторii й головна вимога до викладання iсторii в цiлому - високий науково-теоретичний рiвень, вiдповiднiсть викладання сучасному стану iсторичноi й педагогiчноi науки, передовiй практицi, закономiрностям навчально-виховного процесу. При цьому в шкiльний курс iсторii як навчального предмета в загальноосвiтнiй школi повиннен бути орiiнтований, насамперед , на оволодiння основами, знань про iсторичний шлях людства, його соцiальному, духовному, моральному досвiдi, формування конкретно-iсторичних подань про iсторичну епоху, рiшення практичних завдань, умiння працювати з iсторичними джерелами. У жодному разi не слiд допускати ускладнення шкiльного курсу iсторii й перевантаження учнiв зайвим позапрограмним матерiалом [24, С. 93].
Найважливiшою вимогою до уроку, характерною ознакою кожного уроку i яснiсть навчальноi мети, нерозривний зв'язок у рiшеннi основних освiтнiх, виховних i розвиваючих завдань i чiтке, послiдовне iхнi здiйснення в ходi проведеного уроку.
Змiст навчальноi програми (на конкретний урок), освiтнi, виховнi й розвиваючi завдання уроку, вiк учнiв, рiвень iхнiх знань, умiнь i навичок - все це визначаi вiдбiр матерiалу, видiлення головного в ньому, а також методи й прийоми, використовуванi вчителем на уроцi, змiст, освiтнi, виховнi й розвиваючi завдання уроку, вiк учнiв, рiвень iхнiх знань, умiнь мають визначальне значення при пiдборi матерiалу до уроку, плануваннi його типу i структури, при виборi найбiльш доцiльних й ефективних для даного уроку методiв i прийомiв.
Доцiльний, з урахуванням сучасних пiдходiв, вибiр засобiв i методичних прийомiв для кожноi частини уроку; найбiльш вiдповiдному його змiсту й завданням, ефективнiсть використаних методiв i прийомiв - характерна риса якiсного уроку iсторii [2, С. 175].
Образнiсть, яскравiсть фактiв - обов'язкова умова емоцiйного сприйняття, мимовiльного запам'ятовування, активноi розумовоi дiяльностi учнiв. Бiльше того, без образностi немаi конкретного зображення що вiдбуваi.
Рацiональне використання всього арсеналу образно-емоцiйних засобiв тАУ характерна риса якiсного уроку.
Установлення усвiдомлюваних учнями мiжпредметних зв'язкiв у навчаннi - теж риса якiсного уроку iсторii. Вчитель маi у своiму розпорядженнi досить бiльший вибiр форм, методiв i прийомiв реалiзацii мiжпредметних зв'язкiв. Важливо тiльки враховувати при цьому вiковi особливостi учнiв, рiвень пiдготовленостi й постiйно пiдтримувати iхнiй iнтерес до виявлення цих зв'язкiв. Варто також ретельно вiдбирати iнформацiю з iнших навчальних предметiв, маючи на увазi, щоб iншi додатковi вiдомостi не перевантажували уроки й Влне заслонялиВ» змiст навчального матерiалу по iсторii [14, С. 64].
РЖстотна риса якiсного уроку по iсторii - це його цiлiснiсть й органiзацiйна чiткiсть, тiсний зв'язок всiх його елементiв, певна тематична й структурна закiнченiсть. Це залежить вiд пiдготовки вчителя й учнiв. Неодмiнною умовою органiзацiйноi чiткостi в проведеннi уроку i вмiння вчителя створювати необхiдну творчу навчальну атмосферу, живу зацiкавленiсть усього класу й кожного учня в тiй роботi, що проводиться на уроцi.
2.3 Технологii викладання iсторii
У методичнiй лiтературi на сьогоднiшнiй день досить мало iнформацii про новiтнi технологii викладання. Технологiя - це сукупнiсть форм, методiв, прийомiв i засобiв, застосовуваних у якiй-небудь дiяльностi.
Педагогiчна технологiя означаi системну сукупнiсть i порядок функцiонування всiх особистiсних, iнструментальних i методологiчних засобiв, використовуваних для досягнення педагогiчних цiлей (М. В. Кларин).
Педагогiчна технологiя - це продумана у всiх деталях модель спiльноi педагогiчноi дiяльностi по проектуванню, органiзацii й проведенню навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнiв i вчителя (В.М. Монархiв).
Педагогiчна технологiя - це змiстовна технiка реалiзацii навчального процесу (В.П. Беспалько) .
У системi освiти поняття "педагогiчна технологiя" вживаiться в трьох категорiях: загальпедагогiчна, методична (предметна), локальна (модульна, що представляi собою технологiю окремих з учбово-пiзнавальних процесiв), окремих видiв дiяльностi, формування понять, виховання окремих особистiсних якостей. Технологiя уроку, технологiя повторення, технологiя корекцii й контролю навчального матерiалу, технологiя самостiйноi роботи й iн. Прикладом локальноi технологii можна розглядати модульну технологiю.
Модульнi технологii навчання iсторii.
Старшiй школi пред'являються новi вимоги до органiзацii навчальноi дiяльностi школярiв, вживають спроби ii технологизацii, тобто розробляiться комплекс оптимальних дидактичних умов взаiмодii обовтАЩязкових, взаiмозалежних засобiв, прийомiв i методiв, об'iднаних у систему, що гарантуi прогнозований результат.
Особистiсно-орiiнтованi технологii.
Найважливiшою умовою ефективностi освiтнiх технологiй (пед. процесу) i з Особистiсно-орiiнтованi технологiй, що представляють собою об'iднанi в певних сполученнях форми, методи й засоби навчання.
Особистiсно-орiiнтованi технологii припускають вiдмову вчителя вiд авторитарноi модальностi в спiлкуваннi з учнями. Це необхiдно для створення партнерських, довiрчих вiдносин мiж учителем й учнями, якi в значнiй мiрi впливають на якiсть засвоiння оперативних знань школярами.
Проектна технологiя.
У цьому випадку це, так називана, локальна або технологiя окремого виду дiяльностi.
Перспективною для старшоi школи представляiться проектна дiяльнiсть учнiв по оволодiнню оперативними знаннями в процесi соцiалiзацii. Це досить новий вид дiяльностi для школярiв, але вiн поки не одержав належного застосування нi в початковiй, нi в основнiй школах.
Проте, у старшiй школi обсяги навчального матерiалу, високi вимоги до випускникiв i вчителя, пiдштовхують педагога до пошуку iнновацiйних форм дiяльностi, iнтерактивних методiв, у тому числi й до застосування проектiв.
РЖгровi технологii навчання.
Гра - вид дiяльностi в умовах ситуацiй, спрямованих на вiдтворення i засвоiння суспiльного досвiду, у якому складаiться й удосконалюiться самоврядування поводженням.
РЖгрова дiяльнiсть виконуi наступнi функцii: розважальноi, комунiкативну, самореалiзацii, iгротерапевтичну, дiагностичну, корекцii, мiжнацiональнiй комунiкацii, соцiалiзацii.
Гри як метод навчан
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi