Особливостi сiмейного виховання дiтей з порушенням мовлення

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Нацiональний педагогiчний унiверситет

iменi М.П.Драгоманова

РЖнститут корекцiйноi педагогiки та психологii

Кафедра логопедii

Курсова робота з курсу Вл Спецпсихологiя з iсторiiюВ»

ОСОБЛИВОСТРЖ СРЖМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ ДРЖТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННРДВОГО РОЗВИТКУ

Студентки 33 групи

заочноi форми навчання

Нагородноi Тетяни

Володимирiвни

Спецiальнiсть: Логопедiя

i початкова корекцiйна

педагогiка

КИРЗВ тАУ 2008

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РЖ. Мова тАУ як важливий фактор формування особистостi

1.1 Роль ранньоi дiагностики порушень розвитку мовлення

1.2 Поняття мовного порушення та iх класифiкацiя

1.3 Попередження та профiлактика мовленнiвих порушень

1.4 Виховання звуковоi культури мовлення, як одна з складових в системi корекцiйно-виховноi роботи

1.5 Мовленнiва готовнiсть дитини з порушенням мовлення до навчання у школi

1.6 ВзаiмозвтАЩязок виховноi роботи мiж батьками та логопедами

РЖРЖ. Мистецтво спiлкування тАУ основний елемент виховного процесу

РЖРЖРЖ. Роль батькiв у розвитку дитини й помилки сiмейного виховання

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

Мова тАУсоцiальне явище, що iснуi незалежно вiд того чи iншого iндивiдуума. Розвиток людини тАУ це складний процес поступового перетворення бiологiчного iндивiда в соцiальну iстоту тАУ особистiсть. Добре вiдомо, що без мовлення не буваi людини. Психiчнi функцii та здiбностi , людськi форми поведiнки , комунiкацiя через мовлення не наданi дитинi вiд народження. Вони формуються в першi роки життя пiд впливом цiлеспрямованого виховання, навчання та умов життя в суспiльствi.

Процес розвитку дитини проходить у трьох напрямках: фiзичному, когнiтивному та психосоцiальному. В нормi розвиток у цих трьох напрямках вiдбуваiться одночасно та взаiмоповтАЩязано. Для нормального розвитку дитини з перших мiсяцiв найважливiшим i спiлкування , у процесi якого малюк може опанувати людське мовлення , що вiдiграi головну роль як в дiяльностi дитини, так i в пiзнаннi навколишнього свiту. Розвиток мовлення у процесi онтогенезу вiдбуваiться паралельно з фiзичним i розумовим розвитком. Усi психiчнi процеси у дитини - сприйняття, пам'ять, увага, мислення, цiлеспрямована поведiнка тАУ постають за безпосередньоi участi мовлення. У дитини з мовленнiвими вадами без своiчасних корекцiйних заходiв може затримуватися темп iнтелектуального розвитку. Формування мовлення, патологiя або вiдхилення в розвитку, засоби вiдновлення мови i обтАЩiктом вивчення логопедii, корекцiйноi педагогiки, неврологii а в останнiй час i медичноi реабiлiтацii.

Вiдсутнiсть мовленнiвого спiлкування в сiмВ»i значно затримуi безперервний i багатогранний процес соцiалiзацii, що триваi все життя людини з особливими потребами.

Одне з важливих завдань спiльних зусиль батькiв та вихователiв тАУ рання та повноцiнна допомога дiтям з особливими потребами в набуттi навичок усного та писемного мовлення , iнтеграцii iх у процес навчання, пiдвищення рiвня незалежностi в масовiй школi та соцiальному життi. Усiх батькiв рано чи пiзно починаi турбувати питання правильного мовлення дитини.

Вони мрiють щоб малюк був здоровим, розумним i ставши дорослим досяг життiвих i професiйних успiхiв, прагнуть, аби вiн зростав вiльним у спiлкуваннi та впевненим у власних можливостях.

РЖ чи не найсуттiвiшою умовою для цього i оволодiння правильним мовленням. Лише тодi, коли дитина постiйно чутиме чiтке, виразне мовлення, вона навчиться правильно розмовляти , краще розумiтиме мовлення оточуючих, легко передаватиме власнi думки й бажання.

У сiмтАЩi дорослi розумiють дошкiльника з пiвслова. РЖ якщо навiть вiн маi мовленнiвi недолiки, нiякого дискомфорту у спiлкуваннi не вiдчуваi. Проте для стороннiх часто виявляються незрозумiлими спотворенi, неправильно вимовленi дитиною слова. Таке мовлення ускладнюi спiлкування з ровесниками. Якщо ви помiтили, що однолiтки смiються над мовленням вашого малюка , спробуйте обтАЩiктивно оцiнити ситуацiю. Не забувайте, що дитина може поступово усамiтнитися , що дедалi бiльше затримуватиме мовленнiвий розвиток i негативно впливатиме на ii характер.

Вона може стати дратiвливою, замкнутою, плаксивою. Тому надзвичайно важливо своiчасно допомогти дитинi у виправленнi мовленнiвоi вади. В процесi виховання дiтей, якi мають мовнi порушення, батькам необхiдно постiйно обдумувати свою поведiнку i своi позицii. Взаiморозумiння, взаiмоповага батькiв i членiв родини грають важливу роль в профiлактицi психогенних проявiв у дiтей, якi мають патологii мовлення. Батькам необхiдно знати конкретно прояви дефектiв мови, та умови iх повноi компенсацii.

РЖ. Мова - як важливий фактор, формування майбутньоi особистостi

Мова тАУ найважливiша психiчна функцiя , властива тiльки людинi. Завдяки мовному спiлкуванню вiдбиття свiту у свiдомостi дитини постiйно поповнюiться й збагачуiться тим, що вiдображаiться в суспiльнiй свiдомостi, звтАЩязуiться з досягненнями всiii суспiльно - виробничоi й культурноi дiяльностi людства. Таким чином, мова тАУ i основою комунiкативноi функцii, що здiйснюiться за допомогою тiii чи iншоi мови.

На основi мови i ii значеннiвоi одиницi тАУ слова, формуються й розвиваються психiчнi процеси. На величезне значення мови для розвитку мислення й формування особистостi неодноразово вказував Л.С.Виготський, що писав :

Вл Розвиток усного мовлення, iмовiрно, саме зручне явище для того щоб, простежити механiзм формування поводження й зiставити пiдхiд до цих явищ, типовий для вчення про умовнi рефлекси, iз психологiчним пiдходом до них. Розвиток мови представляi насамперед, iсторiю того , як формуiться одна з найважливiших функцiй культурного поводження дитини, що лежить в основi нагромадження того культурного досвiдуВ»

Мова формуiться в процесi загального психофiзичного розвитку дитини. До умов формування нормальноi мови , вiдносяться нормальна центральна нервова система, наявнiсть нормального слуху й зору, та достатнiй рiвень активного мовного спiлкування дорослих з дитиною. У тих випадках, коли в дитини збережений слух та непорушений iнтелект, але значнi мовнi порушення , якi не можуть не позначитися на формуваннi всiii його психiки , говорять про особливу категорiю аномальних дiтей тАУ дiтях з мовними порушеннями. У цiii категорii дiтей мовленнiве порушення i первинним дефектом. Мовленнiвi вади таких дiтей характернi тим, що:

А) пiсля виникнення, самостiйно не зникають, а закрiплюються;

Б) не вiдповiдають вiковi того, хто говорить;

В) потребують логопедичного втручання залежно вiд iхнього характеру;

Г) виникнення неправильного мовлення у дитини може вiдбитися на його подальшому розвитку, затримуючи та викривляючи його.

Рiзнi мовленнiвi дефекти, якi i первинними у дiтей з вадами мовлення , впливають на виникнення вторинних вiдхилень у iхньому загальному та мовленнiвому розвитку, утруднюють процес опанування грамоти , можуть негативно позначитися на розвитку мислення. В багатьох випадках дiти тАУ логопати викликають до себе певне негативне вiдношення ровесникiв, що призводить до ряду небажаних вiдхилень у поведiнцi, характерi.

Наука трактуi особистiсть, як вiдносно стабiльну органiзацiю мотивацiйних перемiнних, прихильностей, що виникають у процесi дiяльностi iз взаiмодii мiж бiологiчними спонуканнями i соцiальним та фiзичним оточенням, його умовами. У повсякденнi, говорячи про особистiсть, мають на увазi стиль життя iндивiда або характерний спосiб реагування на життiвi проблеми.

Пiд час вивчення особистостi у психологii в центрi уваги знаходяться як некогнитивнi ( непiзнавальнi) аспекти людини ( емоцiйнi характеристики i воля), так i здiбностi та iнтелект. Крiм того, коли аналiзуiться мовна особистiсть, iнтелектуальнi ii характеристики висуваються на перший план , оскiльки iнтелект найбiльш iнтенсивно виявляiться в мовленнi й дослiджуiться через мовлення. Однак зазначаiться , що iнтелектуальнi характеристики людини виразно спостерiгаються не на будь якому рiвнi володiння мовленням та використання мови. Так на рiвнi ординарноi мовноi семантики, смислових звтАЩязкiв слiв, iх поiднання та лексико-семантичних вiдношень ще немаi можливостi для прояву iндивiдуальностi. На цьому рiвнi можлива констатацiя нестандартностi , правильностi, особливостей вербальних асоцiацiй , якi самi по собi ще не дають вiдомостей про мовну особистiсть , про складнiшi рiвнi ii органiзацii. Але це початковий рiвень для особистостi i певною мiрою беззмiстовний, хоч i i необхiдною передумовою ii становлення та функцiонування.

Мовна особистiсть починаiться тодi , коли залучаються iнтелектуальнi сили. Мовна особистiсть розглядаiться як аналог поняття, iснуi у психологii, - поняття базовоi особистостi.

Це структура особистостi загальна для всiх членiв суспiльства, що формуiться пiд впливом сiмейного виховного, соцiального середовища. Як свiдчить наукова лiтература, у мовленнiвiй дiяльностi неможливо уникнути пропуску того, що для тих що говорить i хто слухаi, i очевидним, але залишаiться лише в думцi, а не в мовленнi.

М.Жинкiн вказував на те, що Вл Смисл тАж починаi формуватися до мови i мовлення. Потрiбно бачити речi, рухатися серед них , слухати, торкатися тАУ загалом накопичувати в памтАЩятi всю сенсорну iнформацiю, що надходить в аналiзаторитАж Вже мова ВлнянькиВ» предметно зрозумiла дитинi й сприймаiться унiверсальним предметним кодом. Найбiльш суттiвий компонент цього синтез у - мисленнiвий, який передуi власне вербальнiй дiяльностi.В»

Л.Виготський зазначив, що мислення й мовлення мають в онтогенезi рiзне корiння. У розвитку дитини вiн констатуi Влдо iнтелектуальну стадiюВ», а в розвитку мислення тАУ Влдо мовленнiву стадiюВ» До певного вiку обоi йдуть рiзними шляхами, незалежно один вiд одного. У два роки обидвi лiнii перехрещуються, пiсля чого мислення стаi мовленнiвим , а мовлення iнтелектуальним. Потiм в мiру наростання мовленнiвого автоматизму , лiнii розвитку мислення та мовлення розходяться.

О. Лурiя писав , що при достатньому розвитку мислення Вл тАж кодування мовленнiвого повiдомлення проходить дуже складний шлях вiд думки до розгорнутого висловлювання. Вiн починаiться з виникнення мотиву, що народжуi потребу щось передати iншiй людинi; ця потреба втiлюiться в задумi, або думцi, яка i лише загальною схемою повiдомлення. За допомогою механiзмiв внутрiшнього мовлення думка та ii семантичне уявлення перекодовуються у глибинну синтаксичну структуру майбутнього синтаксичного висловлювання. Далi ця структура перетворюiться у поверхнево тАУ синтаксичну структуру i, нарештi тАУ у лiнiйне впорядковане розгорнуте висловлюванняВ»

У психологii поширена концепцiя , згiдно з якою розвиток психiчних функцiй повтАЩязуiться з особливостями взаiмодii людини iз зовнiшнiм середовищем, не обмежуiться завершенням морфологiчних змiн i продовжуiться все життя. Провiдним у нiй i положення про те , що вищi психiчнi функцii формуються в дiяльностi , а вродженими можуть бути задатки як передумова або умова розвитку здiбностей. Розподiл мовленнiвих готовостей сприяi визначенню змiсту напрямiв роботи з формування мовноi особистостi. Таким чином , результати сучасних психологiчних, лiнгвiстичних, психолiнгвiстичних, лiнгводидактичних дослiджень дають поштовх до розгляду дитини разом з ii мовою.

З кожним роком кiлькiсть дiтей з мовними порушеннями значно збiльшуiться. Офiцiйна статистика констатуi невпинне збiльшення популяцii дiтей , якi мають вiдхилення у мовленнiвому розвитку. Згодом цi вiдхилення можуть призвести не тiльки до виникнення труднощiв пiд час засвоiння навчального матерiалу у дошкiльному закладi та у початковiй школi, а й до деформацii особистостi дитини в цiлому. Крiм того, мовленнiвi порушення можуть стати перешкодою для оптимальноi соцiалiзацii особистостi.

1.1Роль ранньоi дiагностики порушень розвитку мовлення

Проблема ранньоi дiагностики та корекцii вiдхилень у мовленнiвому розвитку дiтей набуваi особливого значення для iх подальшого повноцiнного розвитку та навчання. Всебiчне уявлення про стан i особливостi формування у дитини мовлення, як засобу комунiкацii можна отримати лише у процесi комплексного медико-психолого-педагогiчного обстеження, лiнгвiстичного аналiзу ii мовленнiвоi дiяльностi. Для нормального розвитку дитини з перших мiсяцiв найважливiшим i спiлкування, у процесi якого малюк може опанувати людське мовлення, що вiдiграi головну роль, як в дiяльностi дитини, так i в пiзнаннi навколишнього свiту . Розвиток мовлення у процесi онтогенезу вiдбуваiться паралельно з фiзичним i розумовим розвитком. У дитини з мовленнiвими вадами без своiчасних корекцiйних заходiв може затримуватися темп iнтелектуального розвитку.

До практичного вирiшення проблем медико-педагогiчноi та соцiальноi реабiлiтацii дiтей з особливими потребами залучаються фахiвцi медики, корекцiйнi педагоги , логопеди, соцiологи, психологи. Одне з найважливiших завдань iх спiльних зусиль тАУ рання та повноцiнна допомога дiтям у набуттi навичок усного та писемного мовлення, iнтеграцii iх у процес навчання, пiдвищення рiвня незалежностi в масовiй школi та соцiальному життi.

Раннiй вiк ( вiд народження i до 3 рокiв) в життi дитини i найбiльш вiдповiдальним перiодом , коли розвиваються моторнi функцii, орiiнтувально-пiзнавальна дiяльнiсть, мовлення, а також формуiться особистiсть. Пластичнiсть мозку дитини раннього вiку , наявнiсть сензитивних перiодiв формування емоцiй, iнтелекту, мовлення i особистостi визначають значнi потенцiйнi можливостi колекцiйноi допомоги. Рання i адекватна допомога дозволяi бiльш ефективно компенсувати порушення психофiзичного розвитку, послабити вториннi вiдхилення або запобiгти iх появi.

Дослiдження мовленнiвого розвитку малюкiв раннього вiку вiдбуваiться в iндивiдуальному порядку , з урахуванням психофiзичних особливостей кожноi вiковоi категорii дiтей. З метою визначення реального мовленнiвого розвитку проводиться обстеження за показниками, що вiдповiдають його вiковi. Процедура обстеження здiйснюiться поетапно i передбачаi збiр анамнестичних даних про особливостi формування психомоторних функцiй , перебiг домовленiвого та раннього мовленнiвого розвитку, дослiдження до мовленнiвих i мовленнiвих процесiв.

РЖ етап - ознайомлення з анамнезом дитини. З цiiю метою проводиться бесiда з матiртАЩю малюка, та вивчаiться медична документацiя де зтАЩясовуiться:

- вiк матерi на момент народження дитини;

- наявнiсть мовленнiвих порушень, спадкових нервово психiчних захворювань матерi;

- особливостi перебiгу вагiтностi та пологiв;

- особливостi до мовленнiвого та раннього мовленнiвого розвитку;

- становлення психомоторних функцiй дитини;

- iнфекцiйнi захворювання.

РЖРЖ етап тАУ дослiдження загального розвитку дитини:

- розвиток сенсорних реакцiй;

- стан розвитку просторових уявлень;

- розвиток предметноi дiяльностi та передумови iгровоi дiяльностi;

- стан довiльноi моторики.

РЖРЖРЖ етап тАУ обстеження мовлення дитини:

- дослiдження iмпресивного мовлення;

- дослiдження експресивного мовлення.

На основi проведених обстежень , а також на пiдставi результатiв комплексного медико тАУ психолого тАУ педагогiчного дослiдження зтАЩясовуiться рiвень актуального мовленнiвого розвитку дитини, а також визначаються провiднi порушення у структурi виявленого вiдхилення.

Ще в животi у мами дiти впiзнають голоси батькiв i реагують на них спалахами радостi. Крiм цього вченi зтАЩясували, що першi 50 слiв дитина впiзнаi до того як починаi iх вимовляти. Це значить те, що слово вже знаходиться в памтАЩятi, а озвучене буде мiсяцiв через птАЩять. Якщо вагiтнiсть протiкала аномально мали мiсце вiдхилення вiд нормальних пологiв , дитину вiдносять до категорii пiдвищеного ризику. До групи ризику вiдносять тих батькiв, якi в дитинствi мали порушення мовлення. Тяжкi захворювання, перенесенi в першi два роки життя , також викликають небезпеку появи аномалiй вказаного типу. В ранньому дитинствi дитина потребуi постiйний , емоцiйний контакт з дорослими. Особливо це важливо для нормального розвитку мовлення . Не тiльки звуковимова , а й iнтонацiю та мелодичнiсть дитина переймаi вiд матерi. Це стаi помiтним вже на етапi гулiння та лепету. Мова дорослих , як зразок для наслiдування так i джерело позитивних емоцiйних переживань зберiгаi значення на протязi всього дитинства. Але ii не слiд зрiвнювати з дитячою вимовою. ВлСюсюканняВ» може лише затримати дитину на етапi iнфантильноi вимови. Велику допомогу в стимуляцii розвитку мови допомагають вправи на розвиток мiлкоi моторики рук. При низькiй мовленнiвiй активностi треба всiляко заохочувати дитину. Батьки, якi страждають неправильною мовою, повиннi консультуватися у логопеда про правила iх мовного спiлкування з дитиною. Саме мова батькiв i зразком для мовного розвитку дитини.

Висновок напрошуiться сам собою. Починати розмовляти з дитиною треба якомога ранiше, постiйно i багато. РЖ чим ранiше буде виявлена патологiя мовлення , тим ранiше, якiсно та правильно буде надана логопедична допомога. Чим ранiше буде розпочата до мовленнiва корекцiйна робота, тим з меншими вiдхиленнями буде йти руховий, мовний та iнтелектуальний розвиток вашоi дитини.

1.2 Поняття мовного порушення та iх класифiкацiя

Порушення мови тАУ збiрний термiн для позначення вiдхилень вiд мовноi норми, прийнятому в даному язиковому середовищi, повнiстю або частково перешкоджаючи мовному спiлкуванню й обмежуючи можливiстю соцiальноi адаптацii дитини. Як правило вони обумовленi вiдхиленнями в психофiзiологiчному механiзмi мови, не вiдповiдають вiковiй нормi, самостiйно не перетворюються й можуть впливати на психiчний розвиток . Для iхнього позначення фахiвцями використовуються рiзнi, не завжди взаiмозамiннi термiни тАУ розладу мови, дефекти мови, недолiки мови, недорозвинення мови, мовна патологiя, мовнi вiдхилення.

До дiтей з порушенням мовлення вiдносять дiтей iз психофiзичними вiдхиленнями рiзного ступеня, що викликають ряд розладiв комунiкативноi й пiзнавальноi функцii мови. Вiд iнших категорiй дiтей з особливими потребами iх вiдрiзняють нормальний бiологiчний слух, зiр i повноцiннi передумови iнтелектуального розвитку. Видiлення цих ознак , що диференцiюють , необхiдно для iх розрiзнення вiд мовних порушень у дiтей з олiгофренiiю, затримкою психiчного розвитку , слiпих i слабозорих, дiтей РДА, та iнших. Серед причин , що викликають порушення мови, розрiзняють бiологiчнi i соцiальнi фактори ризику.

Бiологiчнi причини тАУ розвитку мовних порушень, являють собою патогеннi фактори, що впливають головним чином у перiод внутрiшньоутробного розвитку й пологiв ( гiпоксiя плода, родова травма, та iн.) а також у першi мiсяцi життя пiсля народження. Мовнi порушення, якi виникли пiд впливом якого-небудь патогенного фактору, самi не зникають i без спецiально-органiзованоi корекцiйно-логопедичноi роботи можуть негативно позначитися на всьому подальшому розвитку дитини. В звтАЩязку з цим варто розрiзняти патологiчнi мовнi порушення й можливi мовнi вiдхилення вiд норми, викликанi вiковими особливостями формування мови або умовами зовнiшнього середовища.

Соцiально - психологiчнi фактори ризику звтАЩязанi головним чином iз психiчноi депривацii дiтей. Негативний вплив на мовний розвиток можуть робити необхiднiсть засвоiння дитиною одночасно двох язикових систем, зайва стимуляцiя мовного розвитку дитини, неадекватний тип виховання дитини, педагогiчна занедбанiсть, тобто вiдсутнiсть належноi уваги до розвитку мови дитини ( вихователя , вчителя, а особливо батькiв) та дефекти мови навколишнiх. У результатi дii цих причин у дитини можуть спостерiгатися порушення розвитку рiзних сторiн мови. Дiти з порушеннями мови пiдроздiляються на ряд субкатегорiй залежно вiд етиопатогенезу , клiнiчноi форми мовного дефекту, глибини й системноi поширеностi мовного розладу, завдань, прийомiв, i методiв логопедичного впливу. Глибокi порушення рiзних сторiн мови, що обмежують можливостi користування спiлкуванням, викликають специфiчнi вiдхилення з боку iнших вищих психiчних функцiй, якi ускладнюють картину мовного порушення дитини. Якiсна специфiка й виразнiсть таких вiдхилень вторинного порядку повтАЩязана з глибиною мовного розладу, а також зi ступенем зрiлостi мовноi системи i iнших вищих форм поводження дитини до моменту дii патологiчного фактору.

Мовнi порушення у дiтей i пiдлiткiв розглядаються в рiзних аспектах: в аспектi локалiзацii поразки й психофiзичноi органiзацii мовноi дiяльностi( сенсомоторний рiвень; рiвень значень i змiсту). На цiй основi видiляiться ступiнь виразностi ряду мовних дефектiв. Такий пiдхiд близький нейропсихологiчному напрямку у вивченнi мовних порушень i застосовуiться найбiльш широко в комплексних дослiдженнях дiтей шкiльного вiку й пiдлiткiв;

- в аспектi етиопатогенезу, видiляються органiчнi i функцiональнi причини порушення й характернi симптомокомплекси мовних порушень. Цей пiдхiд вiдбитий у клiнiко-педагогiчнiй класифiкацii мовних порушень:

порушення усного мовлення ( дислалiя, ринолалiя, дизартрiя, заiкуватiсть, тахiлалiя, брадилалiя, афонiя, алалiя, афазiя) та порушення писемного мовлення ( дислексiя та дисграфiя).

Позитивним в цiй класифiкацii i те, що вона будуiться на ознаках, що максимально диференцiюi види мовних порушень, що дозволяють логопедовi на пiдставi комплексного пiдходу квалiфiкувати дефект мови при рiзних формах аномального розвитку й здiйснювати логопедичний вплив з максимальним облiком iндивiдуальних особливостей дитини. Дiти з мовними порушеннями звичайно мають функцiональнi або органiчнi вiдхилення в станi ЦНС. Наявнiсть органiчноi поразки мозку обумовлюi те, що цi дiти погано переносять жару, духоту, iзду в транспортi , довге хитання на гойдалцi, нерiдко вони скаржаться на головнi болi, нудоту й запаморочення. У багатьох з них виявляються рiзнi руховi порушення: порушення рiвноваги, координацii рухiв, недиференцiйнiсть рухiв пальцiв рук i артикуляцii рухiв. Такi дiти швидко виснажуються й пересичуються будь-яким видом дiяльностi. Вони характеризуються дратiвливiстю, пiдвищеною збудливiстю, руховим розгальмуванням, не можуть спокiйно сидiти, смикають щось у руках, бовтають ногами. Вони емоцiйно не стiйкi, настрiй швидко змiнюiться. Нерiдко виникають розлади настрою iз проявом агресii, навтАЩязливостi, занепокоiностi . Значно рiдше в них спостерiгаiться загальмованiсть i млявiсть. Як правило у таких дiтей вiдзначають нестiйкiсть уваги i памтАЩятi, особливо мовний , низький рiвень розумiння словесних iнструкцiй, недостатнiсть регулюючоi функцii мови., низький рiвень контролю за власною дiяльнiстю, порушення пiзнавальноi дiяльностi, низька розумова працездатнiсть.

1.3 Профiлактика та попередження мовних порушень

Шановнi батьки! Ви повиннi орiiнтуватися у вiкових нормах розвитку всiх компонентiв мовлення (звуковимови, лексики, граматики, фонематичних процесiв), щоб вчасно допомогти своiй дитинi i у разi потреби звернутися до логопеда ще до навчання дитини у школi.

Головне на що треба звернути увагу тАУ це запiзнювання мовлення. Першi слова можуть зтАЩявитися тiльки в пiвтора року, а iнколи i в два роки( замiсть 12 тАУ 13 мiсяцiв), а першi фрази тАУ в 3 тАУ 5 рокiв. Подiбна затримка в розвитку мови може бути викликана уповiльненням темпiв дозрiвання мовленнiвих центрiв мозку або патологiчним формуванням мовлення. В першому випадку, дитина рано чи пiзно наздожене однолiткiв, а в iншому - без спецiальноi допомоги , мова може залишитися порушеною на протязi всього дитинства. Друга група порушень яка повинна насторожити батькiв, - це використання дитиною неправильно складених зворотiв мови або слiв з неправильною звуковимовою.

До 5 рокiв дiти ще не всi звуки рiдноi мови можуть вимовляти правильно. До 3 рокiв важко вимовляють такi звуки як Ч, Щ, Ж, Ш i тiльки пiсля 4 рокiв дiти володiють звуком Р. Подiбнi дефекти мови повтАЩязанi з незрiлiстю артикуляцiйного апарату. При порушеннях мови дефекти вимови зберiгаються i пiсля 5 рокiв, а iнколи i в шкiльнi роки. Дитина замiняi важкi для нього звуки на бiльш легкi за вимовою, але схожi за звучанням. В найбiльш тяжких випадках порушена не тiльки звуковимова а й тембр та виразнiсть мови. Найбiльш ефективнi мiри профiлактики порушень мови - це усунення причин, якi iх викликають. Дуже важливо проводити заходи по оздоровленню матерi до i в перiод вагiтностi , контролювати за перiодом вагiтностi i попередження ii ускладнення.

Малюкiв потрiбно вчити правильно вимовляти звуки вловах, ставити наголос, користуватися вiдповiдною iнтонацiiю, правильно дихати пiд час мовлення. Вчити дитину узгоджувати слова в реченнях в родi, числi й вiдмiнках, правильно будувати речення. При цьому слова треба вимовляти правильно i зрозумiло, вимовляючи iх до кiнця. Дивлячись дитинi в лице: вона повинна бачити вашу артикуляцiю. Речення повиннi бути простi, але повнi. В першi мiсяцi життя потрiбно придiляти увагу емоцiйностi, а пiзнiше ( 5-6 мiсяцiв) на простоту мови. Старайтесь переставляти слова мiсцями й вимовляти пiдряд рiзнi форми. Говорити з невеличкими паузами тАУ так дитинi легше видiлити слово в мовному потоцi i розiбратися в будовi язика. ОбовтАЩязково залишайте мiсце для вiдповiдi дитини, навiть якщо дитина не готова вам вiдповiсти. Називайте дитину i себе в третiй особi. Не забувайте, що мова, звернена до дитини, повинна бути емоцiйна. А ще грайте з дитиною в мовнi та пальчиковi iгри, мiлка моторика рук i точна артикуляцiя звукiв знаходяться в прямiй залежностi. Чим бiльша рухова активнiсть , тим краще розвинута мова.

Важливу роль у виправленнi мовних недолiкiв займаi гра. Адже гра тАУ супутник дитинства, провiдна дiяльнiсть, пiд час якоi коригуiться та розвиваiться дитяче мовлення й особистiсть в цiлому. Яку гру вибрати , щоб вона була не лише цiкавою, а й корисною для дитини? Як методично правильно органiзувати й провести ii, дотримуючись певноi системи? Пiд час проведення iгор рiзних типiв iз мовленнiвими завданнями вам допоможуть запропонованi правила , якi були виведенi , спираючись на методику О.Барташнiкова:

- памтАЩятайте, саме що в дошкiльний перiод мовлення дитини розвиваiться найiнтенсивнiше , а головне воно гнучке для подолання мовленнiвих вад. Тому чим ранiше ви звернетеся по допомогу до спецiалiста , тим швидше дитина оволодii правильним мовленням.

- Органiзуйте постiйне , добре освiтлене робоче мiсце. Акуратно i зручно розмiстiть iгровий матерiал , приберiть зi столу зайвi речi , вимкнiть радiоприймач i телевiзор, подивiться на годинник , щоб зорiiнтуватися , скiльки часу триватиме заняття-гра.

- Не забувайте, що дитина тiльки-но починаi вчитися правильно розмовляти , i ваше завдання тАУ допомогти iй у цьому.

Пiд час виконання iгрових завдань у неi ( особливо на початкових етапах) можуть виникати труднощi . Не акцентуйте увагу на цьому, не дорiкайте , коли в неi щось не виходить , якщо чогось вона не вмii . Не повторюйте за малюком неправильну вимову звукiв. Розмовляйте з ним тiльки правильно та своiчасно виправляйте.

- Кожна дитина тАУ iндивiдуальнiсть . РЗРЗ розвиток вiдбуваiться за власними законами. Тому не порiвнюйте свого малюка з однолiтками, якi можливо, випереджають його у своiму розвитку.

- Нiколи не вiдмовляйте дитинi в проханнi погратися з нею. Спочатку самi ознайомтеся зi змiстом гри, ii правилами i тiльки потiм своiми словами пояснiть дитинi , як грати в цю гру. Якщо потрiбно проведiть попередню бесiду . Так ви емоцiйно пiдготуiте малюка до гри. Запропонуйте йому вiршик, загадку, лiчилку, закличку. Хай малюк вивчить iх разом iз вами. Заохочуйте словесну творчiсть дiтей , спонукайте iх до складання закличок та лiчилок до iгор. Радiйте кожному успiховi дитини разом iз нею.

- Якомога бiльше розмовляйте з дитиною, спонукайте ii до запитань. Пояснюючи говорiть чiтко , виразно, спокiйно. Переконайтесь , що малюк розумii значення всiх слiв . За потреби у присутностi дитини звернiться до словника.

- РЖгровi завдання не повиннi бути занадто простими ( малюковi нецiкаво iх виконувати ) чи складними ( дитина вiдчуватиме невпевненiсть у своiх силах). Добирайте навантаження таким чином , щоб воно вiдповiдало вiковi, мовленнiвим i психофiзичним можливостям дитини, було цiкавим та доступним для сприймання. Фантазуйте, придумуйте власнi варiанти iгор, аналогiчнi тим, якi викликають особливi труднощi у вашоi дитини. Адже найкраще знаiте свого малюка саме ви.

- ПамтАЩятайте що у дошкiльникiв iз мовленнiвими порушеннями страждають всi психiчнi процеси.

Тому пiд час мовленнiвих завдань дитинi потрiбно давати бiльше часу для роздумiв. Не слiд пiдганяти ii з вiдповiддю, краще повторити завдання ще раз i тiльки пiсля невдалих багаторазових спроб натякнiть в якому напрямку слiд шукати вирiшення цього завдання. Виявляйте свою кмiтливiсть.

- може статися , що дитина не спроможна виконати завдання. Запропонуйте iй полегшений варiант. Якщо ж i вiн не вдаiться тАУ вiдкладiть гру i повернiться до неi завтра. Коли i наступного разу вiн не зможе виконати завдання , незважаючи на вашi натяки й пiдказки, докладно пояснiть спосiб вирiшення , запропонуйте спочатку легший, а потiм ускладнений варiант. Через деякий час варто повернутися до цiii гри, аби переконатися, що дитина справдi добре засвоiла навчальний матерiал.

- Не примушуйте дитину продовжувати гру, якщо в неi щось не виходить або вона втомилася. Внаслiдок примусу у малюка виникаi страх перед можливим покаранням, i вся його енергiя пiде не на розумову роботу , а на подолання не бажання продовжувати заняття. Це призводить до того, що дитина часто вiдволiкаiться, робить багато помилок. Будьте терплячими, не виявляйте негативних емоцiй, адже це може призвести до ще бiльшого ускладнення мовленнiвого порушення тАУ заiкання або неврологiчних розладiв. Намагайтеся переключити увагу дошкiльника на iнший вид роботи.

- Якщо ж рiвень розвитку дитини не зрiс, ви припустилися помилки: пiдвищили вимоги, використовували занадто складнi iгри; залучаючи дитину до iгровоi дiяльностi, користувалися авторитарними методами i це звичайно негативно позначилося на емоцiйному самопочуттi малюка, на його бажаннi спiлкуватися з вами у процесi гри, на його iнiцiативностi. Проаналiзуйте свою тактику i лiквiдуйте перешкоди. ЗапамтАЩятайте золоте правило органiзацii i керiвництва будь-якою дiяльнiстю дитини, в тому числi й грою: дитинi маi бути цiкаво i комфортно!

Тiльки за такою умови розвиток усiх сторiн особистостi малюка буде повноцiнним.

- вiдзначайте всi досягнення дитини пiд час гри. Не будьте байдужими та пасивними. Намагайтесь обтАЩiктивно оцiнювати свою дитину , вiдзначайте сильнi та слабкi риси ii характеру. Лише так ви зможете виявити шляхи використання одних i коригування iнших.

- Навчайте за допомогою активноi дii i живого невимушеного спiлкування. Саме так дитина навчиться правильно розмовляти , опануi рушiйнi фактори розвитку тАУ три ВлсамоВ» : самоконтроль, самооцiнка, способи самовдосконалення.

- Не соромтеся звертатися за допомогою логопеда. Адже тiльки завдяки спiвпрацi логопеда й батькiв , використанню цiкавих i доступних видiв роботи у дiтей нормалiзуiться процес оволодiння мовленням.

Мовленнiва гра , за вмiлого керiвництва з боку дорослих , здатна творити чудеса. Щоденно проводячи iгри зi своiю дитиною , ви переконаiтесь, що саме гра для неi - найефективнiший засiб навчання та виховання, коригування й розвитку мовлення, особистостi в цiлому. Продовжуйте активно шукати вiдповiдi на проблемнi питання , спiлкуватися з малюком украiнською мовою , розвивати пiзнавальний iнтерес, допитливiсть. ПамтАЩятайте, що процес навчання мовлення дитини не може грунтуватися на простих однозначних i готових рецептах . Його кiнцевий успiх багато в чому визначиться вашим творчим пiдходом до запропонованого матерiалу. Шановнi батьки, не сподiвайтесь на швидкий ефект у навчаннi, адже малюк тiльки-но починаi знайомитися з рiдною мовою. Отже , батьки , вiд вас залежить майбутнi ваших дiтей. Ви маiте набратися терпiння, зацiкавити дитину i, таким чином, включити ii у цiлеспрямовану роботу. Тiльки у спiвпрацi з дитиною ви зможете досягти бажаного.

1.4 Виховання звуковоi культури мовлення, як одна з складових в системi корекцiйно-виховноi роботи

Виховання звуковоi культури мовлення посiдаi одне з провiдних мiсць в системi корекцiйноi роботи. Одним з психологiчних принципiв, що лежать в основi оволодiнням дiтьми мовленням, i принцип розвитку, згiдно з яким всi психiчнi процеси, включаючи i мовлення , мають певнi якiснi стадii в своiму розвитку. Розвиток психiчних процесiв протiкаi в певнiй взаiмодii один з одним. В психiчному розвитку iснують сензитивнi перiоди , коли дитина особливо чутлива до певних впливiв навколишнього середовища. Для розвитку мовлення сенситивним перiодом i вiк 1,5 до 3,5 рокiв, коли дитина найбiльш чутлива до мовлення.

Вiдомий психолог Л.С.Виготський вiдмiчав, що пiзнiй початок колекцiйноi роботи не маi такого значення в розвитку, яке воно вiдiграi тодi, коли вiдбуваiться в оптимальнi строки. В цей найбiльш сприятливий для розвитку мовлення перiод дитина оволодiваi основними засобами мовлення. Вiдомо, що, молодший шкiльний вiк i найбiльш сприятливим для формування та розвитку правильноi вимови. В цьому вiцi дитина здатна засвоювати бiльшiсть звукiв та закрiплювати iх у власнiй вимовi, вчиться користуватися своiм голосовим апаратом. Саме тому виховання звуковоi культури мовлення у дiтей спрямоване на розвиток слухового сприймання , на засвоiння та закрiплення правильноi вимови звукiв, якi формуються в процесi загального та мовленнiвого розвитку дитини. Для виховання звуковоi культури мовлення необхiдно врятувати такi напрямки. По перше, це виховання слухового сприймання. Розвиток слухового сприймання i важливим компонентом для формування звуковоi сторони мовлення. Внаслiдок добре розвиненого слухового сприймання дитина оволодiваi вмiнням чути та диференцiювати рiзнi звуки, розрiзняти гучнiсть та темп iх вимови. Розвиваючи слухове сприймання , слiд звернути увагу дитини на те що, однi й тi самi звуки , звукосполучення та фрази можна вимовляти голосно та тихо, швидко та повiльно.

По-друге - це формування звуковимови. Бiльшiсть завдань по вихованню звуковоi культури мовлення присвячене уточненню та закрiпленню правильноi вимови звукiв. Ознайомлюючи дитину iз звуками рiдноi мови треба обовтАЩязково враховувати артикуляцiйнi труднощi iх вимови та ii iндивiдуальнi можливостi.

По тАУтретi , корекцiйна робота повинна бути направлена на розвиток голосового апарату . Як пiдготовчi вправи для розвитку голосового апарату дитинi пропонуються завдання в яких однаковi звуки або звукосполучення потрiбно вимовляти з рiзною силою голосу. Такi завдання пiдготують дитину до подальшого правильного використання iнтонацiйних засобiв виразностi.

По - четверте, це розвиток темпу мовлення. Вже починаючи з 3 рокiв, треба вчити говорити дитину i швидко i повiльно. З цiiю метою слiд вимовляти слова з рiзною швидкiстю, а потiм запропонувати дитинi повторити iх у такому ж темпi. Шляхом таких вправ малюк привчаiться говорити слова в рiзному темпi.

По тАУ птАЩяте, ця робота спрямована на розвиток фiзiологiчного та мовленнiвого дихання. Добре поставлене мовленнiве дихання забезпечуi правильну вимову звукiв, правильне промовляння слiв та фраз. Адже для вимови ряду звукiв , потрiбен сильний подовжений видих , що досягаiться завдяки спецiальним вправам на розвиток дихання.

Формування правильноi вимови звукiв на простих прикладах даi можливiсть акцентувати iх увагу на звуковiй сторонi мовлення . Уточнення та закрiплення звукiв здiйснюiться в декiлька етапiв. Спочатку йде вiдпрацювання вимови iзольованих звукiв , пот

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi