Професiйна освiта у вищих навчальних закладах

Дипломна робота

ПРОФЕСРЖЙНА ОСВРЖТА У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

ЗМРЖСТ

Вступ

1. Система навчання у вищiй професiйнiй освiтi

2. Контроль i оцiнювання знань у професiйнiй освiтi. Засоби навчання

3. Методика проблемного навчання в професiйнiй освiтi

4. Методика iгрового навчання в професiйнiй освiтi

5. Методи активiзацii та iнтенсифiкацii в професiйному навчаннi.

6. РЖнтелектуально-професiйнi вмiння та методика iх формування

7. Навчальнi i виробничi практики в професiйнiй освiтi

Список лiтератури

Вступ

Змiни у виробництвi постiйно породжують нестандартнi ситуацii, з якими спецiалiст незмiнно стикаiться у своiй роботi. Тому дуже важливо навчити студентiв застосовувати одержанi знання у розвтАЩязаннi нових проблем, якi виникають. Специфiка ж вищоi аграрноi школи полягаi в тому, що i найширшi можливостi у формуваннi спецiальних знань, вмiнь та навичок, придатних для перенесення iх до змiнених умов.

Можливiсть керувати процесом пiдготовки спецiалiста-професiонала iснуi, якщо: забезпечено професiйну дiагностику здатностi особистостi до навчально-виховного процесу на рiзних етапах спецiалiзацii; органiзовано профорiiнтацiйний i раннiй професiйний вiдбiр у школах; створено умови для зарахування вiдiбраноi молодi до ВНЗ i ii теоретичну та практичну адаптацiю до вузiвських умов; здiйснено цiльовi програми формування працелюбства; теоретичну пiдготовку спецiалiста поiднано з практичною за рахунок мiжпредметних звтАЩязкiв, упровадження творчостi в навчальний процес.

Серед вимог, якi висуваi наше суспiльство до спецiальноi пiдготовки студентiв, самостiйнiсть посiдаi чiльне мiсце, бо не можна для розвтАЩязання всiх завдань створити алгоритми, що визначали б схему трудових дiй. Неможливо передбачити всi умови i види дiй, якi виникають в рiзних виробничих ситуацiях.

Специфiка сучасноi аграрноi освiти полягаi також у тому, що у свiтлi науково-технiчного прогресу вона повинна готувати випускникiв до орiiнтацii в нових умовах виробництва, з якими спецiалiст-аграрiй незмiнно зiткнеться у своiй роботi. Тому дуже важливо навчити студентiв застосовувати одержанi знання у вирiшеннi можливих проблем. Особливе значення для здiйснення цього завдання належить полiпшенню органiзацii самостiйноi роботи студентiв. При ефективному поiднаннi змiсту освiти, оптимального вибору методiв навчання, високiй якостi знань, умiнь та навичок розвтАЩязання завдань спецiальноi освiти студенти зможуть виявити аналогii мiж новими та старими проблемами, а також застосовувати нестандартнi пiдходи до iх вирiшення.

Курс лекцiй з дисциплiни "Теорiя професiйноi пiдготовки спецiалiстiв" сприятиме кращiй пiдготовцi слухачiв педагогiчного факультету, магiстрiв, спроможних самостiйно мислити i працювати з лiтературою. У орiiнтовному тематичному планi (табл.1) наведено кiлькiсть годин лекцiйного матерiалу з цiii дисциплiни.

1. Система навчання у вищiй професiйнiй освiтi

У 1632 роцi у "Великiй дидактицi" Ян Амос Коменський обТСрунтував доцiльнiсть форм та систем навчання. До ХVРЖРЖ ст. було iндивiдуальне навчання студентiв.

Нинi i три системи навчання: iндивiдуальна, класно-урочна, лекцiйно-семiнарська. У вищiй школi вони всi використовуються: iндивiдуальна тАУ (СРС) над курсовим та дипломним проектом; аудиторна (СРС); iндивiдуальнi консультацii щодо пiдготовки реферативних повiдомлень на семiнар, дидактичну гру, (СРС); класно-урочна: можлива на перших курсах технiкумiв i коледжiв тАУ урок повiдомлення та засвоiння нових знань, комбiнований, узагальнення та систематизацii, контрольно-облiковi, лабораторнi та практичнi заняття; лекцiйнотАУсемiнарська тАУ у вищiй школi: лекцiя, семiнар, лабораторнi та практичнi заняття, (СРС), дидактичнi iгри.

Класно-урочну систему запроваджено у колишньому СРСР з 1932 року, урок було визнано основною формою органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв. Урок тАУ це цiлiсний, логiчно завершений, обмежений рамками часу структурний елемент навчального процесу. Поняття урок прийняте у загальноосвiтнiй школi, а у вищiй школi тАУ заняття. Пiд типом уроку (заняття) розумiють комплекс окремих бокiв навчального процесу, взятих як одне цiле. Структура уроку (заняття) тАУ це вiдображення етапiв навчально-пiзнавальноi дiяльностi студентiв, що органiзуються викладачем. Тому структура заняття тАУ орiiнтовна. Вид заняття визначаi домiнуючий метод навчання.

Переваги лекцiйно-семiнарськоi системи з точки зору пiдвищення ефективностi навчально-виховного процесу: змiна форм органiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi студентiв; економiя навчального часу та аудиторii; можливе застосування рiзноманiтних засобiв та методiв навчання.

Форми органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв вiдображають рацiональну органiзацiю навчально-виховного процесу. Вони пiдроздiляють-ся на три групи: масовi (лекцii, конференцii, екскурсii, конкурси, олiмпiади), груповi (заняття рiзних типiв, екскурсii, семiнари, СРС, практичне навчання (навчальна та виробничi практики), отримання робочоi професii, дидактичнi iгри, гурткова робота, консультацii, iндивiдуальнi (СРС, отримання робочоi професii, курсове та дипломне проектування, дослiдна робота, консультацii).

Лекцiя (з грец.) тАУ читання з листка, читання вслух. Види лекцiй: наукова (публiчна), академiчна (ВНЗ), шкiльна (загальноосвiтня школа та ВНЗ 1-2-го рiвнiв акредитацii). РД лекцii вступнi, оглядовi, пiдсумковi. Лекцiя як форма органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв маi своi домiнуючi принципи та методи навчання, якi в свою чергу залежать вiд умов iх оптимального вибору. Пiд час пiдготовки до лекцii викладач готуi навчально-методичну карту, конспект лекцii.

Семiнар як форма органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв застосовуiться пiсля вивчення теоретичного матерiалу та проведення лабораторних, практичних занять, аудиторноi СРС. На семiнар виносяться питання позааудиторноi СРС та питання з теоретичних, лабораторних i практичних занять, аудиторноi СРС, якi викликають утруднення у студентiв. Семiнар маi своi домiнуючi принципи та методи навчання залежно вiд умов iх оптимального вибору. Пiд час пiдготовки до занять викладач готуi навчально-методичну карту, додатковi запитання проблемного характеру, виробничi ситуацii.

Лабораторнi i практичнi заняття як форми органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв використовуються пiсля певного блоку теоретичного матерiалу. Вони мають орiiнтовну структуру та домiнуючi принципи i методи навчання.

На таких заняттях доцiльний рейтинговий контроль знань та вмiнь студентiв, що складаiться з визначеноi викладачем кiлькостi балiв за роботу на заняттi пiд час виконання певних завдань (запис даних у "Бланк роботи заняття") та бали за вiдповiдь на тести до початку i в кiнцi заняття, бали за оформлення роботи та можливий захист роботи на семiнарi. Пiд час пiдготовки до занять викладач готуi навчально-методичну карту та iнструкцiйну карту для студентiв, враховуючи принцип iндивiдуалiзацii навчання.

Методичною особливiстю цих занять i iнструктажi (вступний, поточний, заключний).

СРС сприяi розвитку навчально-пiзнавальних здiбностей студентiв, творчого мислення. Тому ii необхiдно органiзувати так, щоб вона виробляла навички до сiльськогосподарськоi професiйноi працi.

За формою СРС може бути iндивiдуальною, груповою, фронтальною. У процесi навчання СРС може бути як структурний елемент (класно-урочна система), метод навчання (курсове та дипломне проектування), форма органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв тАУ аудиторна СРС (з 2002 року 10% часу, видiленого з дисциплiни на самостiйне аудиторне вивчення, оплачуiться i проводиться в аудиторii пiд керiвництвом викладача), прийом - самоконтроль.

Пiд час пiдготовки до аудиторноi та позааудиторноi СРС викладач готуi навчально-методичну карту та iнструкцiйну карту для студентiв (завдання з указаними лiтературними джерелами та визначеними сторiнками; методичнi вказiвки (алгоритм вiдповiдi, ОРЖС, схеми, план вiдповiдi); запитання для самоконтролю; запитання для контролю знань та вмiнь).

На СРС виноситься як теоретичний матерiал, так i матерiал, що мiстить практичнi питання, з яким студенти вже частково знайомi з власного практичного досвiду, або ж з вивчення iнших дисциплiн. Видами СРС i: робота з книгою (конспектування, складання ОРЖС, плану вiдповiдi), курсове та дипломне проектування, вирiшення питань проблемного характеру, узагальнення та систематизацiя навчального матерiалу.

Сучасне заняття тАУ це заняття, яке вiдповiдаi сучасним вимогам.

Риси сучасного заняття: використання рiзноманiтних форм та методiв навчання, висока активнiсть студентiв, використання принципiв бiнарностi, оптимальностi тощо.

Вимоги до сучасного заняття:

- дидактичнi: оптимальний вибiр елементiв дидактичноi системи;

- психологiчнi: врахування вiкових, iнтелектуальних особливостей студентiв, мотивiв вступу до ВНЗ;

- органiзацiйнi: своiчасний початок i кiнець занять, рацiональне використання часу (ефективна органiзацiя заняття: пiдготовка викладача та студентiв до заняття), засобiв навчання;

- морально-етичнi: доброзичливiсть, врахування принципiв гуманiзацii та демократизацii; виконання виховноi мети заняття;

- гiгiiнiчнi: покраска стiн аудиторii у кольори, що не подразнюють зiр (зелений, жовтий iн.) та оформлення кабiнетiв "читабельною" наочнiстю;

- економiчнi: узагальнення i систематизацiя матерiалу маi проходити з точки зору економiки;

- технiчнi: дотримання технiки безпеки у лабораторiях;

- виховнi: змiст, принципи, методи навчання мають сприяти вихованню студентiв тощо.

Оптимальний вибiр форми органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв залежить вiд умов: змiсту дисциплiни, теми та мети заняття, принципiв та методiв навчання, виду та орiiнтовноi структури заняття, форми органiзацii студентiв на заняттi (фронтальна, iндивiдуальна, групова (бригадна, ланкова)), засобiв навчання, рiвня педагогiчноi майстерностi викладача, рiвня знань студентiв.

Всi елементи дидактичноi системи повтАЩязанi мiж собою. Наприклад:

- форма органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв тАУ лабораторне чи практичне заняття: орiiнтовно вид заняття тАУ формування умiнь та навичок; орiiнтовна навчальна мета тАУ формування професiйних умiнь та навичок, поглиблення знань; орiiнтовна структура заняття тАУ органiзацiйна частина; вступний iнструктаж (мета, завдання, мотивацiя, перевiрка готовностi до заняття, технiка безпеки); СРС; потоковий iнструктаж (вiдповiдь на запита-ння студентiв у ходi роботи); заключний iнструктаж ( домашнi завдання, здача роботи); прибирання робочого мiсця; орiiнтовна форма органiзацii студентiв на заняттi тАУ ланкова у поiднаннi з iндивiдуальною; орiiнтовнi домiнуючi принципи навчання тАУ врахування iндивiдуальних особливостей студентiв, звтАЩязок теорii з практикою виховуючого навчання; орiiнтовнi домiнуючi методи навчання - вправи, практична робота з лiтературою; засоби наочностi тАУ iнструкцiя, навчальнi посiбники, роздатковий матерiал;

- форма органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв тАУ лекцiя: орiiнтовний вид заняття тАУ шкiльна; орiiнтовна навчальна мета тАУ вивчення нового матерiалу; формування основних понять; орiiнтовна структура заняття тАУ органiзацiйна частина; пiдготовка студентiв до вивчення нового матерiалу (повiдомлення теми, мети, плану заняття, основних понять з теми); викладання нового матерiалу; узагальнення i систематизацiя та вiдтворююче закрiплення (тести, елементи евристичноi бесiди); домашнi завдання, заключна частина лекцii; орiiнтовна форма органiзацii студентiв на заняттi тАУ фронтальна; орiiнтовнi домiнуючi принципи навчання тАУ виховуючого навчання, науковiсть, звтАЩязок теорii з практикою; орiiнтовнi домiнуючi методи навчання тАУ лекцiя, пояснення, iлюстрацiя, демонстрацiя; засоби навчання тАУ схеми, плакати, дiафiльми;

- форма органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв тАУ семiнарське заняття: орiiнтовний вид заняття тАУ семiнар-доповiдь; орiiнтовна навчальна мета тАУ поглиблення та закрiплення знань; орiiнтовна структура заняття - органiзацiйна структура; пiдготовка студентiв до заняття: вступна бесiда (наголос на план семiнару); виступи студентiв (доповнення та корегування вiдповiдей, диспут); узагальнення; атестацiя та висновки; домашнi завдання; орiiнтовна форма органiзацii студентiв на заняттi тАУ iндивiдуально-фронтальна; орiiнтовнi домiнуючi принципи навчання тАУ виховуючого навчання, звтАЩязок теорii з практикою, врахування iндивiдуальних особливостей; орiiнтовнi домiнуючi методи навчання тАУ диспут, семiнар, узагальнення; засоби навчання тАУ лiтература, дiаграми, плакати;

- форма органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв тАУ СРС: орiiнтовний вид заняття тАУ робота з пiдручником та зразками; орiiнтовна навчальна мета тАУ формування iнтелектуальних та професiйних умiнь i навичок; орiiнтовна структура заняття тАУ органiзацiйна частина; пiдготовка студентiв до роботи (вступний iнструктаж тАУ завдання, алгоритм вiдповiдi, лiтературнi джерела); СРС та поточний iнструктаж; вiдповiдi студентiв та узагальнення; атестацiя; висновки; домашнi завдання; орiiнтовна форма органiзацii студентiв на заняттi тАУ iндивiдуально-групова; орiiнтовнi домiнуючi принципи навчання тАУ виховуючого навчання, звтАЩязок теорii з практикою, активнiсть i свiдомiсть; орiiнтовнi домiнуючi методи навчання тАУ iнструктаж, робота з книгою над проблемами, бесiда; засоби навчання тАУ лiтература, роздатковий матерiал.

Отже, всi елементи дидактичноi системи вимагають наступностi у навчаннi.

2. Контроль i оцiнювання знань у професiйнiй освiтi

Засоби навчання

Контроль дозволяi оцiнити ступiнь засвоiння навчального матерiалу, забезпечуi мiцнiсть знань, стимулюi дiяльнiсть студентiв. Функцii контролю тАУ контролююча, навчаюча, розвиваюча, виховуюча, органiзуюча, стимулююча.

У вищiй школi застосовують наступнi види контролю: попереднiй (тестування перед теоретичними та практичними заняттями), потоковий (на теоретичних та практичних заняттях), перiодичний (на семiнарських заняттях), тематичний (модульна система навчання), пiдсумковий. Форми пiдсумкового контролю: залiк, екзамен, державний екзамен, захист курсовоi роботи, отримання робочоi професii.

У вищiй школi розрiзняють такi методи контролю: усний, письмовий, програмований, графiчний, практичний, змiшаний (ущiльнений), лаборатор-но-експериментальний, самоконтроль.

Усний метод: iндивiдуальний (вирiшуються складнi запитання), фронтальний (невеликi запитання у великiй кiлькостi).

Письмовий метод: iндивiдуальний та фронтальний. Видами письмового методу i: контрольна робота, диктант, тестування.

Класифiкацiя тестiв за С.П.Лабунською: перший рiвень складностi - тести на пiзнання (альтернативнi), розрiзнення, класифiкацiя; тести другого рiвня складностi - тести пiдстановки (на доповнення, конструктивнi), тести - типова задача.

Класифiкацiя тестових завдань може мати такий вигляд: закритi завдання (завдання з наданими вiдповiдями): вибiрковi (одноалфавiтнi) - з простим множинним вибором (одновибiрковi), з множинним вибором (багатовибiрковi), вiдновлення послiдовностi (вибiрково-впорядковуючi); на вiдповiднiсть (багатоалфавiтнi) - перехреснi, вибiрково-обтАЩiднуючi (порiвня-ння i протиставлення), матричнi (запитання з множинними вiдповiдями) та вiдкритi завдання (завдання з вiльним складанням вiдповiдi): на доповнення, на перелiк.

Слухачi на заняттях з часткових методик вчаться складати тести.

Програмований метод: тестування, комптАЩютернi програми.

Графiчний метод: складання схем, таблиць, графiкiв.

Практичний метод застосовують на теоретичних та практичних заняттях. У його основi лежать запитання, повтАЩязанi з виробничою дiяльнiстю.

Змiшаний метод тАУ метод, який мiстить декiлька вищезгаданих методiв контролю. Наприклад: на початку заняття викладач даi всiм студентам уснi запитання, по ходу заняття тАУ опитуi студентiв фронтально, а в кiнцi заняття тАУ тестування.

Лабораторно-експериментальний метод застосовують на лабораторних та практичних заняттях.

Самоконтроль тАУ рецензування курсових робiт, тестування, складання ОРЖС (опорно-iнформацiйних схем).

Педагогiчнi вимоги до контролю: обтАЩiктивнiсть, систематичнiсть, адекватнiсть (вiдповiднiсть), гласнiсть, всебiчнiсть (критерii), iндивiдуалiзацiя, диференцiацiя, своiчаснiсть, дiiвiсть, авторитетнiсть, iднiсть вимог викладачiв навчального закладу, рiзноманiтнiсть видiв та методiв, поiднання оцiнки викладача та студентiв (система стимулювання).

П.М.Олiйник звертаi увагу на необхiднiсть взаiмозвтАЩязку рiвнiв знань та вимог до них для обтАЩiктивного оцiнювання знань студентiв. При вищому рiвнi вимог до знань ставляться вiдмiтки (за чотирьохбальною шкалою): птАЩять, чотири, три, вiдповiдно на творчому рiвнi та рiвнях вмiння, розумiння. При середньому рiвнi вимог (на рiвнях вмiння, розумiння, запамтАЩятовування): птАЩять, чотири, три. На вищому рiвнi вимог - птАЩять, чотири, три, два, згiдно з рiвнем знань: розумiння, запамтАЩятовування, розпiзнання, незнання. Пiд час закрiплення, при перевiрцi готовностi студентiв до виконання лабораторно-практичних робiт, використаннi поурочного балу тАУ нижчий рiвень вимог.

Контроль самостiйноi роботи студентiв займаi важливе мiсце в ii органiзацii. Принцип навчання як мiцнiсть i глибина знань стосуiться безпосередньо облiку та контролю. Вимоги до системи контролю самостiйноi роботи студентiв: диференцiйований та iндивiдуальний характер, систематичнiсть та регулярнiсть, всебiчнiсть та об'iктивнiсть, рiзноманiтнi форми контролю.

Потрiбно пiдкреслити значення систематичноi перевiрки виконаних студентами самостiйних завдань для успiшноi органiзацii самостiйноi роботи. У зарубiжних публiкацiях звертаiться увага на систематичнiсть контролю знань студентiв у вищих навчальних закладах. Вiдмiчаiться роль потокового контролю: фронтального усного та письмового опитування, програмованого, контрольних робiт. Пропонують давати тести на початку та пiсля закiнчення теоретичних i практичних занять. Цей прийом буде стимулом для полiпшення самостiйноi роботи студентiв.

Видiляються наступнi методи контролю самостiйноi роботи студентiв: усний, письмовий, програмований, графiчний, практичний, змiшаний (ущiльнений), лабораторно-експериментальний та самоконтроль, тестування.

Усний метод може бути iндивiдуальним та фронтальним. При iндивiдуальному видi студенти мають змогу докладно вiдповiдати з деяких запитань. Фронтальний - це рацiональнiший та ефективнiший вид усного методу. Письмовий метод - iндивiдуальний та фронтальний. Найефективнiшим методом i письмовий фронтальний, бо даi можливiсть опитати всiх студентiв з основних питань, виявити типовi помилки, визначити ступiнь засвоiння матерiалу та рiвень знань.

Письмовий фронтальний контроль застосовувався у вищiй школi на лабораторних та практичних заняттях. Так, для агрономiчних спецiальностей - це i контрольна робот та агрономiчний диктант, розвтАЩязання задач та побудова графiкiв, схем, розрахунок норм посiву та рецензування усних вiдповiдей студентiв тощо.

Графiчний метод (складання схем, побудова графiкiв) широко застосовуiться на заняттях iз спецiальних дисциплiн.

При самоконтролi знань у нагодi постають вправи на iнтелектуальнiсть: дидактичнi iгри, кросворди, програмованi iгри. Якщо зацiкавити студентiв самоконтролем за темпом своii роботи, то протягом 2 тАУ 3-х мiсяцiв виявляються значнi полiпшення у темпi виконання навчальних операцiй. Доцiльно наголосити на такiй формi контролю, як взаiмоконтроль. Багато практикiв користуiться так званою бельлатеранською системою, коли встигаючi студенти i помiчниками викладача i пiд його керiвництвом проводять заняття з вiдстаючими.

За основу класифiкацii критерiiв оцiнки самостiйноi роботи студентiв взятi ознаки: характер засвоiння матерiалу, його обсяг, повнота, правильнiсть i точнiсть знань, рiвень iх осмислення, мiцнiсть засвоiння, системнiсть, дiiвiсть; навички i умiння застосовувати вивчене на практицi в стандартних та змiнених ситуацiях; особливостi виконання роботи: темп, стараннiсть, вправнiсть, бездоганне зовнiшнi оформлення; якiсть вiдповiдi студента: обТСрунтованiсть, логiчнiсть, послiдовнiсть викладу, ступiнь самостiйностi в судженнях, культура мови.

Отже, система методiв контролю у вищiй школi при лекцiйно-семiнарському навчаннi i набором таких методiв, як: лекцii (письмовий фронтальний, елементи бесiди, тестування, практичний); лабораторнi i практичнi заняття (лабораторно-експериментальний, тестування, графiч-ний); семiнари (письмовий iндивiдуальний, усний iндивiдуальний, тестування); самостiйна робота студентiв (тестування, усний фронтальний та iндивiдуальний).

До засобiв навчання належать: засоби наочностi, комптАЩютернi програми, ТЗН (технiчнi засоби навчання). Засоби наочностi застосовують на всiх етапах процесу навчання i структурних елементах занять для пiзнання нового, розвитку спостережливостi, кращого запамтАЩятовування та засвоiння матерiалу, пiд час контролю знань, закрiплення та узагальнення навчальноi iнформацii.

При навчаннi спецiальних дисциплiн i, зокрема, рослинництва, доцiльно застосовувати такi види засобiв наочностi: натуральнi - рослини; обтАЩiмнi - муляжi, макети, дiючi моделi; образотворчi - малюнки, фотографii, дiапозитиви; символiчнi - карти, моделi; графiчнi - схеми, графiки, дiаграми; звуковi - магнiтнi записи та вiдеозаписи; змiшанi - вiдео-, телефiльми, комптАЩютернi програми; пiдручники та посiбники - i основнi та додатковi (визначаються навчальною програмою).

На лекцiях зi спецiальних дисциплiн найефективнiше застосовувати: обтАЩiмнi, образотворчi, символiчнi, графiчнi, звуковi, змiшанi; на лабораторних та практичних заняттях тАУ натуральнi, пiдручники та посiбники, змiшанi, символiчнi, графiчнi.

На семiнарах та дидактичних iграх: графiчнi та змiшанi. СРС базуiться на роботi з пiдручниками та посiбниками.

Для успiшного включення у навчальний процес аудiовiзуальних технiчних засобiв навчання викладачевi необхiдно самостiйно навчитись виготовляти дiапозитиви, магнiтнi записи та вiдеозаписи, кодопосiбники.

На заняттях зi спецiальних дисциплiн викладач маi використовувати ТЗН на всiх формах органiзацii навчальноi дiяльностi та структурних елементах занять.

Пiдготовка викладача до занять повинна обовтАЩязково включати такий етап, як опрацювання пiдручникiв та навчальних посiбникiв, що використовуватимуть студенти з певноi дисциплiни. Це надаi йому можливiсть ознайомитись, у поiднаннi з навчальною програмою, з основним змiстом навчальноi iнформацii.

Основну увагу викладач маi придiлити вивченню i формулюванню основних положень, термiнiв. Потрiбно зразу ж виключити застарiлу iнформацiю. Викладач маi вiдмiтити абзаци, якi буде давати студентам для самостiйного опрацювання в аудиторii та вдома. РЖз рекомендованоi програмою лiтератури необхiдно зробити висновки i використовувати цю iнформацiю як доповнення чи пiдмiну до iнформацii з основного пiдручника.

Робота з пiдручником i важливим видом СРС. Ще на першому курсi викладачi мають навчити студентiв правилам роботи з пiдручниками. Якщо ж до Вас як викладача спецiальних дисциплiн прийшли непiдготовленi до самостiйноi роботи студенти, Ваше завдання тАУ навчити iх.

СРС з пiдручником треба привчати з початку вивчення предмета. Спочатку основну роль вiдiграi пояснення викладача, бесiда, спрямована на осмислення студентами понять, правил, звтАЩязкiв мiж окремими частинами матерiалу. Поступово викладач залучаi студентiв до самостiйного вивчення матерiалу з пiдручника без безпосереднього пояснення. Студенти самостiйно вивчають лише описовий матерiал, але з детальною перевiркою якостi засвоiного. Потiм самостiйно опрацьовують складнiший матерiал, але викладач попередньо уточнюi розумiння студентами опорних понять.

Важливим i висновок вчених, що перед тим, як дати студентам завдання, слiд пересвiдчитися, що вони зможуть з ним впоратися. Н.В.Румянцева рекомендуi викладачам навчити студентiв знаходити у текстi пiдручника чи посiбника завуальоване запитання. Вважаiться, що для цього студентiв потрiбно поставити у наступнi умови: необхiдно на основi iнформацii знайти запитання i зрозумiти ii як вiдповiдь на поставлене запитання, яке мiстить повну iнформацiю про нього; текст мiстить лише частковi вiдомостi, необхiднi для знаходження вiдповiдi, а останнi необхiдно домислити.

Навчити студентiв самостiйно працювати з пiдручником тАУ це перший крок до полiпшення самостiйноi роботи в цiлому. Починати навчання студентiв слiд з роздачi iм памтАЩятоктАУалгоритмiв: як складати плани рiзного типу та працювати з ними, як складати конспекти та тези.

Пропонуються такi види робiт з пiдручником: пiд час показу дослiдiв та пошуку вiдповiдей на поставленi викладачем запитання; вивчення деяких тем слiд починати з самостiйного iх опрацювання (викладач ставить ряд запитань та демонструi дослiди); для звтАЩязку нового матерiалу з ранiше вивченим; з метою складання плану та формулювання основноi думки; використання опорного конспекту з демонстрацiiю експериментiв.

Труднощi студентiв у роботi з пiдручником залежать у першу чергу вiд особливостей пiдручника, якi виявляються у характерi iлюстрацiй, доказiв. Вченi пропонують памтАЩятку, яка i мiнiмумом знань, без оволодiння якими неможливе свiдоме засвоiння тексту: уяснити значення кожного слова, речення, використовуючи для цього запитання "Що це означаi?", "Як це зрозумiти?"; виявивши нове незрозумiле за допомогою словника та довiдникiв, знайти його значення; знайти у текстi ключовi слова та з iх допомогою уяснити основну думку; шляхом постановки запитання "Чому?", вести розумовий дiалог з текстом.

СРС на заняттi доцiльна, коли викладач пiдготував студентiв до роботи з лiтературою та поставив перед ними чiткi конкретнi завдання.

А.В.Усова, В.В.ЗавтАЩялов визначили шiсть рiвнiв сформованостi вмiнь студентiв працювати з лiтературою:

- перший рiвень тАУ елементарнi вмiння: здатнiсть вчитуватись у текст, знаходити в ньому вiдповiдi на запитання, що мiстяться в кiнцi параграфа, або на запитання, сформульованi викладачем; переказувати текст своiми словами; працювати з малюнками, графiками, таблицями, здобувати iнформацiю, що мiститься в них;

- другий рiвень тАУ вмiння складнiшого порядку: видiляти у текстi основнi елементи структурних знань, факти, науковi поняття, закони, теорii; користуватись планом узагальнюючого характеру в роботi з простим текстом; пiдготувати доповiдь про те, що прочитали;

- третiй рiвень тАУ вмiння працювати з складним текстом: видiляти в ньому основнi структурнi елементи знань; переконструювати текст в процесi пiдготовки до вiдповiдi; конспектування прочитаного;

- четвертий рiвень тАУ початковий етап оволодiння вмiннями працювати з додатковою лiтературою: вмiння працювати з основними та додатковими джерелами; пiдготувати доповiдь, коротке повiдомлення для заняття або навчальноi конференцii, семiнару; написати невеликий твiр;

- птАЩятий рiвень тАУ вмiння працювати з декiлькома лiтературними джерелами: знаходити в них основнi структурнi елементи знань; спiввiдносити викладення одного i того ж питання у рiзних джерелах; виявляти загальне, знаходити рiзницю; порiвнювати рiзнi точки зору з принципових питань; визначати i висловлювати власну точку зору з цих питань; самостiйно робити висновки i узагальнення; вмiння написати реферат, тези доповiдi, робити виписки з тексту; працювати з каталогом; складати бiблiографiю;

- шостий рiвень тАУ оволодiння вмiннями з властивостями широкого перенесення: самостiйно складати план узагальнюючого характеру для нових структурних елементiв знань, що вводяться в навчальний процес; переносити вмiння працювати з планами узагальнюючого характеру на самостiйну роботу з навчальною лiтературою; використання умiнь 5 та 6 рiвнiв у роботi з самоосвiти, що вiдбуваiться без сторонньоi допомоги з боку викладача.

Основнi правила швидкiсного читання для студентiв, якi ми пропонуiмо, мають вигляд памтАЩятки: приступаючи до читання, необхiдно ясно усвiдомити i чiтко уяснити його мету; потрiбно сконцентрувати увагу на частинах iнформацii; замiнювати швидкiсть читання тексту залежно вiд його складностi: повiльне читання тАУ для iнформацii, що безпосередньо вiдповiдаi метi, збiльшена швидкiсть тАУ для описового тексту, сповiльнена тАУ для тексту з доказами, висновками; необхiдно розумiти значення цiлого речення: потрiбно вiдмовитись вiд звичок: вертатись очима до прочитаного, водити пальцем за рядками, повертаючи голову, повторювати про себе текст, який ви читаiте; необхiдно виробляти у себе зосередженiсть, яка характеризуiться великим промiжком часу роботи над текстом без вiдволiкання: перший перiод самовиховання полягаi у необхiдностi складання вами щохвилинного плану роботи i дотримання його; пiд час читання на полях книги, журналу проставляти олiвцем маргiналii:

~ - законспектувати i вивчити; + - законспектувати; \ - прочитати; ? тАУ незрозумiло; # - звiрити з iншими джерелами; х - неправильно; & - згiдний; * - важливо; ! тАУ запамтАЩятати; 0 тАУ несуттiво; \ =27,5 тАУ повтор графiка 5 на сторiнцi 27; \\=60,3 тАУ протирiччя з графiком 3 на сторiнцi 60; Т12 тАУ належать до теми 12; З12 тАУ належить до запитання 12; ОРЖС тАУ скласти опорно-iнформацiйну схему; Вс тАУ виробнича ситуацiя; Пп тАУ проблемне запитання тощо.

3. Методика проблемного навчання в професiйнiй освiтi

Дослiдження природи науковоi творчостi i його розвитку тАФ найактуальнiша проблема сьогодення, що спонукала педагогiчну науку почати пошуки нових дидактичних шляхiв формування творчих здiбностей молодi. Один з них полягаi у зближеннi методiв i засобiв навчання з методичними прийомами, у яких вiдбиваiться творча дiяльнiсть студента.

Вивчення змiсту матерiалу можна здiйснювати рiзними методами, засобами i органiзацiйними формами. Залежно вiд застосовуваноi дидактичноi технологii можна одержати рiзний розвиваючий i виховний ефект. Так, систематично застосовуючи прогресивнi методи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi, що дозволяють включати студентiв у процес творчого засвоiння знань, можна сприяти розвитку iх творчих здiбностей. Навпаки, у випадку обмеження викладу матерiалу традицiйними прийомами без створення проблемних ситуацiй потенцiйнi розвиваючi можливостi занять використовуються не повною мiрою [52].

Реалiзацiя на практицi iдеi взаiмозв'язку навчання з науковим пошуком породила своiрiдну дидактичну систему, яку назвали проблемним навчанням, тому що основнi ii елементи тАФ навчальна проблема i проблемна задача.

Аналiз показуi, що проблемна побудова занять вимагаi особливоi органiзацii, потребуi особливого вибору методiв i прийомiв навчання, впливаi на структуру та змiст навчального матерiалу.

Проблемне навчання тАФ це дидактична система, заснована на закономiрностях творчого засвоiння знань i способiв дiяльностi, що включаi сполучення прийомiв i методiв викладання i навчання, яким притаманнi основнi риси наукового пошуку.

Творче засвоiння знань i способiв дiяльностi припускаi:

- самостiйне перенесення знань i вмiнь у нову ситуацiю;

- бачення нових проблем у знайомих стандартних умовах;

- бачення структури об'iкта, що пiдлягаi вивченню;

- бачення новоi функцii знайомого об'iкта;

- умiння бачити альтернативу рiшення, альтернативу пiдходу до його пошуку;

- умiння комбiнувати ранiше вiдомi способи рiшення в новий спосiб;

- умiння створювати оригiнальний спосiб рiшення при вiдомих iнших i т.д.

Творчiсть вимагаi оригiнальностi, умiння вiдмовитися вiд стереотипiв дiяльностi.

Будь-яка дидактична система маi свою специфiчну методику навчання, тобто проектування i вiдтворення на практицi науково обТСрунто-ваних алгоритмiв дiй викладача i студентiв, особливим чином скомпонова-ного змiсту навчальноi iнформацii, методiв i засобiв педагогiчноi взаiмодii.

Методика проблемного навчання тАФ це спецiально створена система специфiчних прийомiв i методiв, що сприяють самостiйному добуванню знань, iх застосовування в прийняттi рiшень нових пiзнавальних i практичних задач, а не одержання знань в готовому виглядi, вирiшення задачi за зразком [49, 74].

Педагогам давно вiдомо також, що навчальний матерiал засвоюiться краще i глибше, якщо студента зацiкавити дослiджуваною темою i протягом усього заняття пiдтримувати цей пiзнавальний iнтерес. Це головна iдея проблемного навчання. Розробка методики i широке впровадження проблемного навчання ще тiльки здiйснюiться, тому проблемне навчання тАФ вiдносно нове педагогiчне явище.

Проблемнiсть i невiд'iмною рисою педагогiчного процесу. Однак проблемним i не всяке заняття. Усе залежить вiд того, який обсяг методiв i органiзацiйних форм, властивих проблемному навчанню, використовуiться на заняттi.

Структурними елементами проблемного навчання виступають наступнi методичнi прийоми:

- актуалiзацiя вивченого матерiалу;

- створення проблемноi ситуацii;

- постановка навчальноi проблеми;

- побудова проблемноi задачi;

- розумовий пошук i вирiшення проблеми (формулювання гiпотези чи декiлькох гiпотез, заснованих на припущеннях i уже вiдомих фактах; доказ гiпотез, аналiз можливих помилок, пророкування природних наслiдкiв з кожноi гiпотези, узагальнення);

- перевiрка рiшення проблеми i повторення.

"Проблемна ситуацiя", "навчальна проблема" i "проблемна вдача" тАФ основнi поняття цiii дидактичноi технологii.

Проблемна ситуацiя тАФ усвiдомлене суб'iктом утруднення, шляхи подолання якого вимагають пошуку нових знань, нових способiв дiй. Проблемна ситуацiя тАФ джерело мислення. Але з цього не випливаi, що всяке психологiчне утруднення неодмiнно спонукуi мислення. Так, якщо у студента, який не вивчав електротехнiку, запитати: "чи буде ротор асинхрон-ного двигуна з розiмкнутим фазним ротором обертатися при пiдключеннi об-мотки статора до мережi?" тАФ процес мислення не виникне, тому що в суб'iкта немаi для цього необхiдних вихiдних даних. Щоб проблемна ситуацiя стала джерелом мислення, вона повинна бути прийнята суб'iктом до рiшення. А це можливо, якщо в суб'iкта i достатнi вихiднi знання, що вiдповiдають предметному змiсту ситуацii.

Крiм того, проблемна ситуацiя може виникнути:

- коли студенти зустрiчаються з необхiднiстю використовувати ранiше засвоiнi знання в нових практичних умовах;

- коли i протирiччя мiж теоретично можливим шляхом вирiшення проблеми i його практичною нездiйсненнiстю;

- унаслiдок протирiччя мiж практично доступним результатом i вiдсутнiстю знань для теоретичного обТСрунтування;

- якщо студент не знаi способу вирiшення поставленоi задачi, не може дати пояснення новому факту в навчальнiй i життiвiй ситуацii, тобто усвiдомлюi недостатнiсть колишнiх знань для такого пояснення. У цьому випадку проблемна ситуацiя переростаi в навчальну проблему.

Навчальна проблема тАФ це проблемна ситуацiя, прийнята суб'iктом до вирiшення на основi наявних у нього засобiв (знань, умiнь, досвiду пошуку). Навчальна проблема зазвичай виражаiться у формi питання. Ознаки навчальноi проблеми: наявнiсть проблемноi ситуацii, визначена готовнiсть суб'iкта до пошуку рiшення, можливiсть неоднозначного рiшення.

Проблемна задача тАУ це навчальна проблема, розв'язувана за визначених умов чи параметрiв. Прикладом проблемноi задачi може бути таке завдання: "Визначiть чинники iнтегрованого захисту зернових культур вiд хвороб та шкiдникiв". (Зрозумiло, таке завдання буде проблемним, якщо вiдповiдь ще невiдома студентам).

Усяка навчальна проблема i проблемна задача i штучною дидактичною конструкцiiю, оскiльки вони спецiально будуються з навчальною метою.

Постановка проблемноi ситуацii, створе

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi