Дидактична гра як метод навчання математики в початкових класах

Дипломна робота

ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК МЕТОД НАВЧАННЯМАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Змiст

Вступ

Роздiл I Предмет i теоретичнi основи дослiдження

1.1 Змiст поняття Влдидактична граВ» i види дидактичних iгор

1.2 Психолого-педагогiчнi передумови використання дидактичних iгор на уроках математики

Роздiл II Методика використання дидактичних iгор при вивченнi математики у початкових класах

2.1 Методичнi вимоги до застосування дидактичних iгор на уроках математики

2.2 Органiзацiя експериментального дослiдження та його результати

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

На сучасному етапi розвитку нашого суспiльства першочерговим завданням школи i виховання всебiчно розвиненоi людини. Важливою складовою частиною цього завдання i боротьба за високу якiсть знань i вмiнь учнiв, формування в них навичок самостiйноi розумовоi працi.

У Законi Украiни ВлПро загальну середню освiтуВ» зазначено, що освiта маi бути спрямована на забезпечення всебiчного розвитку особистостi. Вчитель повинен памтАЩятати, що кожна дитина тАУ неповторна, вона маi свiй iндивiдуальний спосiб навчання [8; 42].

Тому надзвичайно важливо створити такi умови, якi сприяли б навчанню вiдповiдно до рiвня розвитку, забезпечували б у процесi навчання розвиток здiбностей та iнтересiв молодших школярiв.

Початкова школа, зберiгаючи наступнiсть iз дошкiльним перiодом дитинства, забезпечуi подальше становлення особистостi дитини, ii iнтелектуальний, фiзичний i соцiальний розвиток.

Як вiдомо, у молодших класах закладаються основи знань, умiнь i практичних навичок, якi необхiднi для дальшого навчання, формуються моральнi риси i якостi, вмiння дiтей самостiйно оволодiвати знаннями, пробуджуiться iнтерес до навчання, до творчих пошукiв.

У навчальному процесi вчитель постаi, насамперед, як органiзатор i керiвник пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Вiн створюi такi умови, за яких школярi можуть найбiльш рацiонально i продуктивно розвивати мислення. Це необхiдно робити на основi початкового курсу математики, де навчання тiсно повтАЩязане з грою.

Сучасний курс математики маi великi розвиваючi можливостi. Тому для того, щоб учнi початкових класiв краще усвiдомили важливi математичнi iдеi, добираються такi методи i форми навчання, у яких матерiал подаiться на доступному для дiтей рiвнi.

Гра, як вiдомо, i найприроднiшою i найпривабливiшою дiяльнiстю молодших школярiв. Ще К.Д.Ушинський писав: ВлЗробити серйозне заняття для дитини цiкавим тАУ ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребуi дiяльностi i до того ж серйозноi дiяльностiтАж З перших же урокiв привчайте дитину полюбити своi обовтАЩязки й знаходити приiмнiсть в iх виконаннiВ» [35; 3].

У процесi гри в дiтей виробляiться звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостiйно, розвиваiться увага, памтАЩять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в дiяльностi, у процесi гри дитина ВлдобудовуiВ» в уявi все те, що недоступне iй у навколишнiй дiйсностi, в захопленнi не помiчаi, що вчиться тАУ пiзнаi нове, запамтАЩятовуi, орiiнтуiться в рiзних ситуацiях, поглиблюi набутий ранiше досвiд, розвиваi фантазiю.

Дидактична гра належить до традицiйних i визнаних методiв навчання молодших школярiв. Цiннiсть цього методу полягаi в тому, що в iгровiй дiяльностi освiтня, розвиваюча й виховна функцii дiють у тiсному взаiмозвтАЩязку. Гра як метод навчання органiзовуi, розвиваi учнiв, розширюi iхнi пiзнавальнi можливостi та виховуi особистiсть.

Тому в дипломнiй роботi особливу увагу придiлено проблемi дослiдження ефективного впливу методу дидактичноi гри на засвоiння учнями навчального матерiалу з математики.

У практичнiй роботi сучасноi початковоi школи ця проблема i надзвичайно актуальною, оскiльки в процесi навчання вiдбуваiться також розвиток молодших школярiв. Вмiле використання дидактичних iгор для активiзацii навчальноi дiяльностi значно збагачуi навчально-виховний процес та пiдвищуi ефективнiсть роботи кожного вчителя.

Потреба в пiдвищеннi рiвня пiдготовки учнiв на всiх етапах навчання робить актуальним дослiдження у галузi початковоi освiти.

ОбтАЩiктом дослiдження i процес навчання математики у початковiй школi.

Предметом дослiдження тАУ методика використання дидактичних iгор пiд час вивчення математики в 1 тАУ 4-х класах.

Мета дослiдження полягаi в теоретичному обгрунтуваннi та експериментальнiй перевiрцi впливу дидактичних iгор на ефективнiсть та швидкiсть засвоiння учнями початкових класiв навчального матерiалу з математики.

Гiпотеза дослiдження: якiсть знань з математики в молодших школярiв значно пiдвищиться, якщо використовувати дидактичнi iгри у поiднаннi з iншими видами навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв; добирати рацiональнi та ефективнi методи i форми проведення дидактичних iгор; визначати мiсце для iх проведення; дотримуватись вiдповiдних психолого-педагогiчних умов та методичних вимог.

Вiдповiдно до мети i гiпотези дослiдження поставлено такi завдання:

1) вивчити стан дослiджуваноi проблеми шляхом аналiзу психолого-педагогiчноi та методичноi лiтератури;

2) провести аналiз можливостей використання дидактичних iгор пiд час вивчення математики в початкових класах та видiлити доцiльнi дидактичнi умови i форми iгровоi дiяльностi учнiв;

3) сформулювати методичнi вимоги до органiзацii i проведення дидактичних iгор на уроках математики у 1 тАУ 4-х класах;

4) експериментально перевiрити ефективнiсть впливу дидактичних iгор на засвоiння учнями навчального матерiалу.

Структура дипломноi роботи: вступ, два роздiли, висновки, список використаних джерел, додатки, 2 дiаграми, 4 таблицi, 10 малюнкiв. Загальний обсяг тАУ 81 сторiнка.

Роздiл РЖ Предмет i теоретичнi основи дослiдження

1.1 Змiст поняття Влдидактична граВ» i види дидактичних iгор

Потрапляючи до школи пiсля дитячого садка, дитина зустрiчаiться з iншим видом дiяльностi тАУ навчанням. Але гра залишаiться важливим засобом не лише вiдпочинку, а й творчого пiзнання життя, адже у дитячi роки гра i основним видом дiяльностi людини.

Гра тАУ одна з найважливiших сфер у життiдiяльностi дитини, вона забезпечуi необхiднi умови для всебiчного розвитку особистостi. Для педагога вона стаi iнструментом у навчально-виховному процесi, тому що даi змогу повнiше враховувати вiковi особливостi дiтей, розвивати iнiцiативу, створювати атмосферу розкутостi, самостiйностi, творчостi та умови для саморозвитку.

Дослiдник iгор школярiв О.С.Газман писав: ВлПрирода створила дитячi iгри для всебiчноi пiдготовки до життя. Тому гра маi генетичний звтАЩязок з усiма видами дiяльностi людини i виступаi як специфiчна дитяча форма пiзнання, працi, спiлкування, мистецтва, спорту тощоВ» [49; 4]. Ще один практик i теоретик гри С.А.Шмаков виокремив ряд загальних положень, якi вiддзеркалюють сутнiсть гри:

Вл1. Гра тАУ багатобiчне поняття. Вона означаi заняття, вiдпочинок, розвагу, забаву.

2. Гра тАУ найприроднiша форма вияву дитячоi дiяльностi, у якiй усвiдомлюiться, вивчаiться навколишнiй свiт, вiдкриваiться широкий простiр для виявлення свого ВлЯВ», особистоi творчостi, активностi, самопiзнання, самовираження.

3. Гра володii синтетичною властивiстю: вона вбираi в себе багато складових iнших видiв дiяльностi i виступаi в життi дитини багатогранним явищем.

4. Гра тАУ це потреба пiдростаючоi дитини: ii психiки, iнтелекту, - це суто дитячий свiт, вона i практикою розвитку.

5. Продукт гри тАУ насолода ii процесом, кiнцевий результат, - розвиток здiбностей, якi реалiзуютьсяВ» [49; 4].

Чому саме у грi створюються сприятливi умови для засвоiння нових знань i умiнь? Чому гра так подобаiться дiтям? Гра тАУ школа професiйного життя. Але вiд звичайноi школи вона вiдрiзняiться тим, що дитина навчаючись у ходi гри, i не пiдозрюi про те, що чомусь навчаiться. У процесi такого навчання вчаться i вчать всi учасники гри в результатi активних контактiв один з одним. РЖгрове навчання ненавтАЩязливе. Гра здебiльшого добровiльна й бажана.

Отже, найважливiший секрет гри в тому, що вона обовтАЩязково побудована на iнтересi i задоволеннi. Вона даруi радiсть i захоплення, адже сам процес гри сповнений несподiванок, а результат тАУ завжди таiмниця. Примусити гратися неможливо, захопити грою можна.

З давнiх часiв гра використовувалась як засiб навчання дiтей. Також вона розглядаiться як потреба молодого органiзму, висуваiться у ряд педагогiчних засобiв, якi викликають зусилля думки та стимулюють пiзнавати свiт. Дiти пiзнають свiт у своiх iграх легко, вiльно, без ВлнатискуВ», тому iснуi кiлька груп iгор, якi розвивають iнтелект дитини тАУ це предметнi, творчi та дидактичнi.

Дидактичнi iгри тАУ найефективнiшi засоби розвитку пiзнавальноi активностi дiтей; це практичнi вправи з вироблення оптимальних рiшень, застосування методiв i прийомiв у штучно створених умовах.

Дидактична гра у фiлософсько-педагогiчному тлумаченнi визначаiться як форма дiяльностi в умовних ситуацiях, спрямована на вiдтворення та засвоiння суспiльного досвiду, фiксованого в соцiально закрiплених засобах здiйснення предметних дiй, у предметах науки i культури. У грi як в особливому рiзновидi суспiльноi практики, що склалася iсторично, вiдтворюються норми людськоi життiдiяльностi, дотримання яких забезпечуi пiзнання i засвоiння предметноi та соцiальноi дiйсностi, iнтелектуальний, емоцiйний та духовний розвиток особистостi. Феномен гри вивчаiться в фiлософii, психологii, етнографii, культурологii, педагогiцi та iнших науках.

Проблему використання дидактичних iгор у навчальному процесi дослiджували такi мислителi i педагоги: Платон, Арiстотель, Рабле, Я.А.Коменський, Д.Локк, Ж-Ж.Руссо, РЖ.Кант, Ф.Шиллер, Г.Гросс, Ж.Пiаже, К.Ушинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський, А.Сiкорський, П.Блонський, Л.Виготський, О.Леонтьiв, Д.Ельконiн та iншi.

Дидактичнi iгри, якi використовуються в сучаснiй початковiй школi, виконують рiзнi функцii: активiзують iнтерес та увагу дiтей, розвивають пiзнавальнi здiбностi, кмiтливiсть, уяву, закрiплюють знання, вмiння i навички, тренують сенсорнi вмiння. Мiсце i роль iгровоi технологii в навчальному процесi, сполучення елементiв гри та навчання багато в чому залежить вiд розумiння вчителем функцiй педагогiчних iгор, адже функцiя гри тАУ це ii рiзноманiтна кориснiсть. У кожного виду гри своя кориснiсть.

Видiлимо найбiльш важливi функцii гри як педагогiчного феномена культури.

Соцiокультурне призначення гри.Гра тАУ найсильнiший засiб соцiалiзацii дитини, що включаi в себе як соцiально контрольованi процеси iх цiлеспрямованого впливу на становлення особистостi, засвоiння знань, так i спонтаннi процеси, що впливають на формування людини. Соцiокультурне призначення гри може означати синтез засвоiння людиною багатства культури.

Функцiя мiжнацiональноi комунiкацii. РЖ.Кант вважав людство самою комунiкабельнiстю. РЖгри нацiональнi й у той же час iнтернацiональнi, мiжнацiональнi, загальнолюдськi. Вони дають можливiсть моделювати рiзнi ситуацii життя, шукати вихiд з конфлiктiв, не вдаючись до агресивностi, участь у розмаiтостi емоцiй у сприйняттi всього iснуючого в життi.

Функцiя самореалiзацii людини у грi. Це одна з основних функцiй гри. Для людини гра важлива як сфера реалiзацii себе як особистостi. Саме в цьому планi iй важливий сам процес гри, а не ii результат, конкуренцiя чи досягнення якоi-небудь мети. Процес гри тАУ це простiр для самореалiзацii.

Комунiкативна гра. Гра тАУ дiяльнiсть комунiкативна, хоча за iгровими правилами i конкретна. Вона вводить учня в реальний контекст складних людських вiдносин. Будь-яке iгрове суспiльство тАУ колектив, що виступаi стосовно кожного гравця як органiзацiя й комунiкативний початок, що маi безлiч комунiкативних звтАЩязкiв.

Дiагностична функцiя гри. Дiагностика тАУ здатнiсть розпiзнавати, процес постановки дiагнозу. Гра володii завбачливiстю; вона дiагностичнiша, нiж будь-яка iнша дiяльнiсть людини, по-перше, тому, що iндивiд поводиться у грi на максимумi проявiв (iнтелект, творчiсть); по-друге, гра сама по собi тАУ це особливе Влполе самовираженняВ».

РЖгротерапевтична функцiя гри. Гра може й повинна бути використана для подолання рiзних труднощiв, що виникають у людини в поведiнцi, у спiлкуваннi з оточуючими, у навчаннi. Оцiнюючи терапевтичне значення iгрових прийомiв, Д.Ельконiн писав, що ефект iгровоi терапii визначаiться практикою нових соцiальних вiдносин, якi отримуi дитина в рольовiй грi [30; 7].

Функцiя корекцii у грi. Психологiчна корекцiя у грi вiдбуваiться природно, якщо всi учнi засвоiли правила й сюжет гри, якщо кожен учасник добре знаi не тiльки свою роль, а й ролi своiх партнерiв, якщо процес i мета гри iх поiднують. Корекцiйнi iгри здатнi надати допомогу учням з такою поведiнкою, яка вiдхиляiться вiд прийнятоi норми, допомогти iм впоратися з переживаннями.

Розважальна функцiя гри. Розвага тАУ це потяг до рiзноманiтного. Ця функцiя повтАЩязана зi створенням певного комфорту, сприятливоi атмосфери, щиросердечноi радостi. Розвага в iграх тАУ пошук. Гра маi магiю, здатну давати поживу фантазii, що виводить на розважальнiсть.

Кожна дидактична гра складаiться iз певних структурних елементiв. Структурнi складовi дидактичноi гри: дидактичне завдання, iгровий задум, iгровий початок, iгровi дii, правила гри, пiдбиття пiдсумкiв.

Дидактичне завдання гри визначаiться вiдповiдно до вимог програми з урахуванням вiкових особливостей дiтей. Наприклад, формування в учнiв математичних уявлень, логiчного мислення, iнiцiативи, кмiтливостi,здатностi виявляти зусилля для досягнення поставленоi мети, довiльноi уваги, зосередженостi.

РЖгровий задум тАУ наступний структурний елемент дидактичноi гри. Дидактичне завдання в грi свiдомо маскуiться, воно постаi перед дiтьми у виглядi цiкавого iгрового задуму. Учнiв приваблюють вiдтворення уявного сюжету, активнi дii з предметами, загадка, таiмниця, перевiрка своiх можливостей змаганням, рольове перевтiлення, загальна рухова активнiсть.

На створення iгровоi атмосфери iстотно впливаi iгровий початок. Вiн може бути звичайним, коли вчитель повiдомляi назву гри i спрямовуi увагу дiтей на наявний дидактичний матерiал, обтАЩiкти дiйсностi, а також iнтригуючим, цiкавим, захоплюючим, таiмничим.

РЖгровi дii - засiб реалiзацii iгрового задуму i водночас здiйснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи iз задоволенням iгровi дii i захоплюючись ними, дiти легко засвоюють закладений у грi навчальний змiст.

Правила дидактичноi гри учнi сприймають як умови, що пiдтримують iгровий задум; iх невиконання знищуi гру, робить ii нецiкавою. Без заздалегiдь визначених правил iгровi дii розгортаються стихiйно i дидактичнi завдання можуть залишитися невиконаними. Тому правила гри задаються вчителем до ii початку i мають навчальний та органiзовуючий характер.

Дидактична гра даi змогу яскраво реалiзувати всi провiднi функцii навчання: освiтню, виховну та розвивальну, якi дiють в органiчнiй iдностi.

Якщо вчитель використовуi цiкавi дидактичнi iгри, то молодшi школярi раптом роблять вiдкриття: ВлМенi подобаiться думатиВ», тобто зароджуiться iнтерес до розумовоi працi. ВлМайстернiсть учителя полягаi в умiннi вчити дiтей мислити, кожний педагог маi виховувати розум учнiвВ», - так вважав В.О.Сухомлинський [20; 6].

Використовувати елементи цiкавостi та iгровi моменти у нелегкiй працi учнiв необхiдно для того, щоб процес пiзнання був продуктивнiшим, оскiльки гра займаi значне мiсце в першi роки навчання дiтей у школi. На початку учнiв цiкавить тiльки сама форма гри, а потiм вже i матерiал, без якого не можна брати участь у грi.

В iграх, особливо колективних, формуються i етичнi якостi: дiти вчаться надавати допомогу товаришам, зважати на думку та iнтереси iнших, стримувати своi бажання. У дiтей розвиваiться почуття вiдповiдальностi, колективiзму, виховуiться дисциплiна, воля, характер. Дидактичнi iгри та iгровi моменти роблять процес навчання цiкавим, створюють у дiтей бадьорий робочий настрiй, полегшують подолати труднощi в засвоiннi навчального матерiалу. Рiзноманiтнi iгровi дii, за допомогою яких розвтАЩязуiться те або iнше розумове завдання, посилюють iнтерес до предмету, до пiзнання навколишнього свiту. Прийоми слуховоi, зоровоi, руховоi наочностi, цiкавi питання, завдання-жарти, моменти несподiванки сприяють активiзацii розумовоi дiяльностi. Дуже багато дидактичних iгор мiстять у собi питання, завдання та заклик до дii, наприклад: ВлХто швидше?В», ВлНе позiхати!В», ВлВiдповiдай вiдразу!В» Значна частина iгор даi можливiсть зробити узагальнення, усвiдомити правила, якi тiльки що вивчили, закрiпити, повторити одержанi знання. Захопившись грою, дiти не помiчають, що навчаються i до активноi дiяльностi залучаються навiть найпасивнiшi учнi. В.Ф. Шаталов зазначаi: ВлПридивiться, чи не дуже рано згасаi наш педагогiчний iнтерес до iгор, якi вiрою i правдою завжди служили й покликанi служити розвитковi кмiтливостi та пiзнавальноi цiкавостi дiтей на всiх, без винятку, вiкових рiвнях. Вiдомо, що дiти, з яких на уроцi й слова не витягти, в iграх тАУ активнi. Вони можуть повернути хiд гри так, що деякi вiдмiнники тiльки руками розведутьтАжВ» [52; 19].

Кращi дидактичнi iгри складенi за принципом самонавчання: вони самi спрямовують учня до оволодiння знаннями та умiннями. Велика кiлькiсть iгор побудована на необхiдностi виявити ту чи iншу закономiрнiсть, на здатностi висувати гiпотези, де дiти використовують методи дослiдника тАУ методи спроб i помилок. А.С.Макаренко говорив: ВлЯка дитина в грi, такою багато в чому вона буде i вроботi коли виростеВ» [9; 2]. Тому тi навички й умiння, якi одержуi учень у процесi гри, будуть доцiльними i необхiдними у подальшому життi.

В арсеналi педагогiки початковоi школи мiстяться рiзноманiтнi iгри, якi спрямованi на розвиток числових уявлень, навчання лiчбi, на збагачення i закрiплення побутового словника у дiтей, на розвиток спостережливостi, вольових якостей та багато iнших.

Дидактичнi iгри подiляють на: сюжетно-рольовi, iгри-вправи, iгри-драматизацii, iгри-конструювання.

Деякi види дидактичних iгор можуть: бути тiльки в словеснiй формi; поiднувати слово й практичнi дii; поiднувати слово й наочнiсть; поiднувати слово й реальнi предмети.

Розглянемо перший вид дидактичних iгор тАУ сюжетно-рольовi. У них сюжет тАУ форма iнтелектуальноi дiяльностi. Найбiльш показова в цьому планi- активнiсть уяви, яка надаi велику своiрiднiсть цiй формi дiяльностi. Такi iгри тАУ важлива складова частина навчального процесу.

Залежно вiд конкретноi педагогiчноi мети уроку, його змiсту, iндивiдуальних психологiчних особливостей дiтей та рiвня iхнього розвитку, сюжетно-рольову гру можна проводити з групою або всiма учнями класу. Цi iгри органiзовують тодi, коли необхiдно на практицi показати школярам, як правильно застосовувати знання. Дитина може виконувати роль числа, знака, арифметичноi дii, тощо. Усi цi операцii сприяють кращому оволодiнню прийомами усних обчислень. У процесi проведення сюжетно-рольових iгор у багатьох учнiв пiдвищуiться iнтерес до навчання. Такi iгри повнiше реалiзують пiдготовку учнiв до практичноi дiяльностi, виробляють у них життiву позицiю, привчають до колективних форм роботи.

Другий вид дидактичних iгор тАУ iгри-вправи. Це своiрiднi вправи творчого характеру. Вони допомагають молодшим школярам краще сприйняти i заптАЩятати змiст навчального матерiалу. РЗх часто використовують автори пiдручникiв. Такими можуть бути вправи на складання прикладiв за даною умовою; на складання задач; вiдгадування загадок, метою яких i розвтАЩязання даного прикладу, а також фiзкультхвилинки.

Третiй вид тАУ iгри-драматизацii створюються за готовим сюжетом з лiтературного твору або театральноi вистави. План гри та послiдовнiсть дiй визначають заздалегiдь. Така гра важча для дiтей, нiж наслiдування того, що вони бачать у життi, оскiльки треба добре зрозумiти й вiдчути образи героiв, iхню поведiнку, памтАЩятати текст твору (послiдовнiсть розгортання дiй). У цьому й полягаi особливе значення iгор-драматизацiй тАУ вони допомагають дiтям глибше зрозумiти iдею твору, вiдчути його художню цiлiснiсть, сприяють розвитку виразностi мови i рухiв.

Останнiй вид дидактичних iгор тАУ iгри-конструювання. Вони копiюють професiйну дiяльнiсть дорослих. У будiвельних, технiчних iграх школярi опановують процес творення. РЖгри з будiвельними матерiалами, iгри-конструктори виховують у дiтей такi якостi, якi безпосередньо готують iх майбутньоi працi: дiти вчаться планувати свою роботу, пiдбирати необхiдний матерiал, вивляти кмiтливiсть у творчих завданнях. Будiвельнi iгри сприяють розвитку конструкторськоi думки у дiтей, розвиваючи у них просторову уяву. РЖгри-конструювання розвивають у дiтей логiчне мислення, правильну послiдовнiсть виконання дiй, сприяють розвитку уваги, спостережливостi, тобто розвивають математичнi здiбностi учнiв.

Деякi дидактичнi iгри базуються на змаганнi у знаннях. Найчастiше виграi той, хто володii бiльшим обсягом iнформацii. Пiзнавальна активнiсть стимулюiться суперництвом, пiзнавальним характером гри. В iншому видi iгор на переднiй план виступаi мотив самооцiнки, iнтерес до iнтелектуального зусилля. Задоволення вiд них школярi отримують у процесi розгадування, досягаючи iгрового результату. Сюди потрiбно вiднести розвиваючi iгри психологiчного характеру: кросворди, головоломки, ребуси. Вони також базуються на дослiдницькому рефлексi Влщо такеВ», але не мають уявних умов, ролей, сюжету, точних правил.

Дидактичнi iгри тАУ рiзновид iгор за правилами. У навчальному процесi iгрова дiяльнiсть маi форму дидактичноi гри, iгровоi ситуацii, iгрового прийому, iгровоi вправи. Структура розгорнутоi iгровоi дiяльностi включаi такi компоненти:

- спонукальний тАУ потреби, мотиви, iнтереси, прагнення, якi визначають бажання дитини брати участь у грi;

- орiiнтувальний тАУ вибiр засобiв i способiв iгровоi дiяльностi;

- виконавський тАУ дii, операцii, якi дають можливiсть реалiзувати iгрову мету;

- контрольно-оцiнний тАУ корекцiя i стимулювання активностi iгровоi дiяльностi.

У дидактичних iграх, створених педагогiкою, iгрова дiяльнiсть спецiально плануiться i пристосовуiться для навчальних цiлей.

Отож, ми зтАЩясували, що дидактичнi iгри тАУ рiзноманiтнi, але призначення iх одне тАУ пробуджувати думку, розвивати пiзнавальну активнiсть, залучати дитину до свiту знань. Кожна дидактична гра маi педагогiчну мету, яка виступаi у прихованiй вiд дiтей формi, але i потужним поштовхом у розвитку пiзнавальних iнтересiв.

Цiннiсть дидактичноi гри визначають не за тим, яку реакцiю вона викличе з боку дiтей, а за ефективнiстю у вирiшеннi того чи iншого завдання кожним учнем. Результативнiсть дидактичних iгор залежить вiд систематичного iх використання та цiлеспрямованостi програми iгор у сполученнi iз звичайними дидактичними вправами. Наприклад, у вирiшеннi проблеми розвитку пiзнавальноi активностi необхiдно вважати головним завданням розвиток самостiйностi мислення учня. Це означаi, що необхiднi такi групи iгор та вправ: якi формують умiння видiляти основнi характернi ознаки предметiв, порiвнювати та зiставляти iх; по узагальненню предметiв за певними ознаками; у процесi яких у молодших школярiв розвиваються кмiтливiсть, швидкiсть реакцii та всi необхiднi якостi для успiшного оволодiння навчальним матерiалом.

Складання програми таких iгор тАУ турбота кожного вчителя початковоi школи.

Отже, дидактична гра в усiх своiх видах виконуi рiзнi функцii, але домiнуi тАУ мотивацiйна; саме з цих позицiй слiд оцiнювати ii переваги порiвняно з iншими методами навчання.

Для вчителя важливо зрозумiти, що дидактичнi iгри в початковiй школi тАУ це не iгри дошкiльникiв, це не iгри розваги, що вводяться для цiкавостi та рiзноманiтностi завдань. РЖгри в школi тАУ перш за все повчальнi, вони повиннi прикувати нестiйку увагу дитини до матерiалу уроку, давати новi знання, примусити напружено мислити.

1.2 Психолого-педагогiчнi передумови використання дидактичнихiгор на уроках математики

Вивчення математики в початковiй школi забезпечуi оволодiння учнями системою математичних знань, умiнь i навичок, необхiдних у повсякденному життi та достатнiх для того, щоб успiшно засвоiти iншi предмети i забезпечити наступнiсть iз основною ланкою школи.

Ефективне викладання математики в початкових класах неможливе без пошукiв нових шляхiв активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Школярi мають не лише засвоiти визначену програмою систему знань з математики, а й навчитися спостерiгати обтАЩiкти, явища, процеси, порiвнювати iх, виявляти взаiмозвтАЩязок мiж математичними поняттями, дiями, величинами та iх вiдношеннями, навчитися мiркувати, обТСрунтовувати своi висновки, користуватися математичною мовою. Вивчення математики створюi широкi можливостi для розвитку розумових здiбностей молодших школярiв: памтАЩятi, логiчного i критичного мислення, iнтуiцii, уяви, уваги, iнформацiйноi культури. У процесi навчання математики здiйснюiться також виховання дiтей: формуються позитивнi якостi особистостi, риси характеру, емоцiйно-вольова сфера, iх самостiйнiсть, саморегуляцiя, чеснiсть, наполегливiсть, працелюбство, акуратнiсть.

Засвоiння основ математики в початкових класах вимагаi великого розумового напруження, високого ступеня абстрагування й узагальнення, активностi думки. Багатьом учням математика здаiться нелегкою i малозрозумiлою, тому нерiдко дiти намагаються запамтАЩятати правила, не розумiючи iх, а це призводить до формалiзму в знаннях, гальмуi дальше розумiння нового матерiалу. К.Д.Ушинський застерiгав вiд формального заучування готових правил, вимагав, щоб учнi пояснювали всi своi дii з дидактичним матерiалом. Вiн писав: ВлСамо собою зрозумiло, що дiти не повиннi виучувати нiяких арифметичних правил, а самi вiдкривати iхтАжВ» [35;5].

Ще стародавнi римляни говорили, що корiнь учiння гiркий. Але навiщо вчити з гiркими i даремними сльозами те, що можна вивчити з усмiшкою? Якщо цiкаво побудувати урок, корiнь учiння може змiнити свiй смак i навiть викликати у дiтей здоровий апетит. Чи можливi щасливi особи на уроках i, звичайно, не тiльки шум, байдужiсть i постiйнi ВлобсмикуванняВ» вчителя? Здивування, окриленiсть, азарт, цiкавiсть в очах дiтей, коли руки так i тягнуться вгору i неможливо не пiдстрибнути вiд радостi, вiд свiдомостi, що ти такий розумний, кмiтливий, - ось що хотiлося б побачити на своiх уроках.

Здобутi учнями мiцнi знання перетворюються в переконання тiльки тодi, коли вони i результатом свiдомоi самостiйноi роботи думки. Отже, вчителю важливо застосовувати такi методичнi прийоми, якi б збуджували думку школярiв, пiдводили iх до самостiйних пошукiв, висновкiв та узагальнень.

Цiлком природно, що саме в грi слiд шукати прихованi можливостi для успiшного засвоiння учнями математичних iдей, понять, формування необхiдних вмiнь i навичок. Дидактичнi iгри дають змогу iндивiдуалiзувати роботу на уроцi, давати завдання посильнi кожному учневi, максимально розвивати дитячi здiбностi.

Якщо спочатку учень зацiкавиться лише грою, то дуже швидко його вже цiкавитиме пов'язаний з нею матерiал, в нього виникне потреба вивчити, зрозумiти, запамтАЩятати цей матерiал, тобто вiн почне готуватися до участi у грi. Гра даi змогу легко привернути увагу й тривалий час пiдтримувати в учнiв iнтерес до тих важливих i складних предметiв, властивостей i явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдаiться. Наприклад, одноманiтне розвтАЩязування прикладiв стомлюi дiтей, виникаi байдужiсть до навчання. Проте розвтАЩязування цих самих прикладiв у процесi гри ВлХто швидше?В» стаi для дiтей вже захоплюючою, цiкавою дiяльнiстю через конкретнiсть поставленоi мети тАУ в кожного виникаi бажання перемогти, не вiдстати вiд товаришiв, не пiдвести iх, показати всьому класу, що вiн вмii, знаi. Правильно побудована цiкава дидактична гра збагачуi процес мислення iндивiдуальними почуттями, розвиваi саморегуляцiю, тренуi вольовi якостi дитини. РЗРЗ цiннiсть передусiм в тому, що вона виконуi роль емоцiйноi розрядки, запобiгаi втомi дiтей, знижуi гiподинамiю.

Сучасна психологiя визнаi, що гра охоплюi всi перiоди життя людини. Це важлива форма ii життiдiяльностi, а не вiкова ознака. З грою людина не розлучаiться все життя, змiнюються лише ii мотиви, форми проведення, ступiнь вияву почуттiв та емоцiй. Розробкою теорiй дитячих iгор, зтАЩясуванням ролi, структури i значенням гри для виховання i навчання дiтей займалися психологи Ж.Пiаже, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьiв, Д.Б.Ельконiн та iншi. А.С.Макаренко вважав iгри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав вiн: ВлТiльки та гра i педагогiчно цiнною, в якiй дитина активно дii, мислить, будуi, комбiнуi, моделюi людськi взаiмини. За цих умов вона може грати у рiзнi ролi тАУ бути командиром, виконавцем, творцем, знаходити умови для виявлення своiх здiбностей та життiвоi активностiВ» [41; 215].

Дитина тАУ це iндивiдуальнiсть тАУ особистiсть. Особистiсть тАУ це певна сукупнiсть стiйких психiчних властивостей людини: темпераменту, характеру, здiбностей, особливостей вiдчуття, сприймання, памтАЩятi, мислення, уяви, уваги, потреб, мотивiв, iнтересiв, переконань, що складають ii iндивiдуальнiсть. Процес всебiчного формування школяра маi своi принципи i закономiрностi: принцип неповторностi кожноi дитини; визнання вiдсутностi нездiбних дiтей; урахування нерiвностi розумових здiбностей учнiв; iндивiдуалiзацii навчально-виховного процесу; урахування iндивiдуальних особливостей дiтей; визнання кожного учня особистiстю; навчання через подолання труднощiв.

Успiх у навчаннi даi моральне задоволення й позитивнi почуття. Тому вчитель повинен акцентувати увагу не на невдачах, а на успiхах учня, якi школяр отримуi у процесi гри. Видатний педагог В.Сухомлинський зазначав: ВлВиряджаючи дитину до школи, кожна мати вiрить у те, що справжнiй учитель побачить у ii дитинi щось таке, чого не помiчаi вона, i розвиватиме помiченi здiбностi. Досвiд свiдчить, що маленький учень добре вчиться лише тодi, коли вiн переживаi успiх, хоча б невеликий. Тому слiд з перших днiв зустрiчi з дiтьми виявити iхнi можливостi й дати вiдчути радiсть успiхуВ» [47; 3]. Але кожна дитина маi свiй iндивiдуальний розвиток тАУ це розвиток дiяльностi, тому для того, щоб виявити його характернi особливостi, вчителям дуже часто доводиться шукати до кожного учня свiй iндивiдуальний пiдхiд. Найкраще це робити за допомогою дидактичноi гри, бо як вiдомо, у молодшого школяра добре розвинена iгрова дiяльнiсть, яка характеризуiться схильнiстю дитини до певного виду iгор, тривалiстю перебування у грi, наданням переваги короткочасним або довготривалим iграм, залученiстю до iгрового обтАЩiднання, виявами творчостi пiд час гри, враженнями, вiдчуттями.

Особливо важливе поiднання гри з навчальною дiяльнiстю в початкових класах, коли складний перехiд вiд дошкiльного дитинства до школи зумовлюi поступову змiну провiдних видiв дiяльностi тАУ iгровоi на навчальну.

Робота з молодшими школярами примушуi кожного педагога глибше вивчати психофiзiологiчнi особливостi учнiв, оскiльки увага, запамтАЩятовування, мислення, воля i свiдомiсть у них ще слабкi. В учнiв молодшого шккiльного вiку переважають iгровi iнтереси, довiльна поведiнка, наочно-образний характер мислення, практичне ставлення до розвтАЩязування завдань (спрямованiсть уваги на результат, а не спосiб дii). Зважаючи на цi риси, доцiльно в роботi на уроках математики систематично застосовувати дидактичнi iгри чи елементи гри. Таким чином, будучи за змiстом наочно-дiйовим та наочно-образним, мислення дiтей спираiться на практичнi дii i реалiзуiться в них. Мислення учнiв на початку навчання у школi характеризуiться такими особливостями:

- спрямованiстю на розвтАЩязання конкретних завдань, якi виникають пiд час дiяльностi дитини, включенням ii у конкретну роботу;

- наочним i конкретним характером словесних понять, уявлень, властивостей, вiдношень, величин;

- наявнiстю в мисленнi причинових звтАЩязкiв, значною мiрою ще обмежених предметами iндивiдуального досвiду дитини;

Ва- виникненням словесних, планувальних дiй, роздумiв. Така конкретнiсть дитячого мислення чiтко постаi i пiд час розвтАЩязування математичних задач.

ВаДуже часто дiти не можуть зосередитись, вiдволiкаються, проявляють неорганiзованiсть, невитриманiсть. Чи варто звинувачувати iх в цьому? Навiть, якщо всi навколо тАУ i вчителi, i батьки будуть говорити дитинi: ВлТи повинен!В», то рано чи пiзно настане так зване гальмувнння (учень дрiматиме на уроцi з розплющеними очима) або збудження (буде крутитися, не слухати, вiдволiкати себе та iнших). Зайва вимогливiсть дорослих може ще бiльше загальмувати процес формування саморегуляцii, бо повтАЩяже вольовi зусилля дитини з переживанням негативних емоцiй. Тому замiсть докорiв ефективнiше тренувати новi вмiння у процесi iгор, де виграi той, хто був уважнiшим, витривалiшим, зiбранiшим, не промовив забороненого слова, не зробив забороненого руху, не розсмiявся, коли дуже хотiлося, помiтив або запамтАЩятав бiльше предметiв чи фiгур. Щоб зосередити увагу дiтей на тому, що необхiдно запамтАЩятати, можна виготовити щось цiкаве i в мiру яскраве та виставити його на 1-2 хв пiд час уроку чи проведеннi дидактичноi гри. Проте якщо часто це робити, то дiти звикають i тодi процесу запамтАЩятовування не буде. Але завжди потрiбно памтАЩятати про те, що маленький школяр не може спокiйно висидiти на уроцi i 10 хв тАУ це означаi, що треба здiйснювати вихiд дитячоi енергii у фiзкультхвилинках.

Недостатнiй розвиток зорового аналiзу дитини часто спричинюi проблеми в розпiзнаваннi й написаннi цифр. Учень не вмii подумки аналiзувати зразок, вiн сприймаi зображення в цiлому. Адже цифру можна не тiльки розглядати, а й пощупати, понюхати, послухати, вирiзати з паперу. Така дiяльнiсть сприяi обробцi дитиною подiбноi рiзномодальноi iнформацii, забезпечуi розвиток наявних i формування нових мiжаналiзаторних звтАЩязкiв головного мозку, що в цiлому удосконалюi мисленнiву дiяльнiсть учня. Часто достатньо перевести завдання на цiкавi для дитини проблеми-iгри, як його розвтАЩязання стаi незрiвнянно швидшим, адже наявнiсть реальноi мотивацii забезпечуi утримання уваги на розумових дiях. З тих самих причин учневi набагато легше запамтАЩятовуiться конкретний образний матерiал, повтАЩязаний з вiдчуттями й емоцiями.

Шлях виховання уваги складний i довгий. Вiн перш за все вимагаi знання психологii окремих дiтей. Все нове, несподiване, яскраве цiкаво привертаi увагу учнiв саме собою без жодних зусиль з iх сторони. Мимовiльна увага стаi особливо концентрованою i стiйкою тодi, коли навчальний матерiал вiдрiзняiться наочнiстю, яскравiстю, викликаi у школяра емоцiйне вiдношення. Тому найважливiшою умовою органiзацii уваги i наочнiсть, конкретнiсть навчання, що цiлком вiдповiдаi iнтелектуальним властивостям дiтей молодшого шкiльного вiку.

ВлДитинатАж- пише К.Д.Ушинський, - мислить формами, фарбами, звуками, вiдчуваннями взагалiтАж Дитяча природа ясно вимагаi наочностiтАж Що таке наочне навчання? Та це таке навчання, що надаi на початковому його етапi форм, фарб, звукiвтАж, роблячи його доступним якнайбiльшому числу вiдчувань дитиниВ» [2; 376]. Проте треба памтАЩятати, що молодшi школярi вельми вразливi. Дуже яскравi наочнi враження iнодi можуть створити таке сильне вогнище збудження в корi головного мозку, що в результатi цього може загальмуватися будь-яка можливiсть розумiти пояснення, аналiзувати i узагальнювати матерiал. Але на цьому спинятися не можна. Оскiльки мимовiльна увага пiдтримуiться iнтересом, то кожен вчитель повинен намагатися зробити свiй урок цiкавим, адже дiти здатнi досить довго утримувати увагу на тих обтАЩiктах, якi iм цiкавi. Це означаi, що потрiбно вводити у навчальний п

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi