Забезпечення нацiональноi спрямованостi фiзичного виховання молодших школярiв засобами украiнських народних рухливих iгор

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет

iменi Володимира Гнатюка

Кафедра фiзичного виховання

ДИПЛОМНА РОБОТА

ВлЗабезпечення нацiональноi спрямованостi фiзичного виховання молодших школярiв засобами украiнських народних рухливих iгорВ»

Виконала

студентка 31 групи

факультету пiдготовки

вчителiв початкових класiв

Пiддубна Любов Ярославiвна

Науковий керiвник

кандидат педагогiчних наук, доцент

Огнистий Андрiй Володимирович

Тернопiль-2009

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Теоретичнi основи дослiдження

1.1 Фiзичне виховання як компонент народноi педагогiки

1.2 Гра як метод фiзичного виховання у народнiй педагогiцi

Роздiл 2. Дослiдницько-експериментальна робота

2.1 Формування фiзичноi дiяльностi учнiв засобами украiнських народних рухливих iгор

2.2 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження

2.3 Результати експериментального дослiдження

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додаток

Вступ

Актуальнiсть теми дослiдження зумовлена складними процесами украiнського державотворення, динамiчними змiнами в суспiльно-полiтичному та соцiально-економiчному життi краiни, якi потребують утвердження нацiональноi свiдомостi украiнцiв, усiх громадян Украiни. Саме становлення нацiональноi держави виявило постiйне зацiкавлення науковцiв i громадськостi до новоi проблеми тАУ формування нацiональноi свiдомостi дiтей та молодi, яка i фактором оновлення суспiльства.

Вiдродження Украiни неможливе без формування нацiональноi свiдомостi народу, насамперед, у дiтей i молодi. Особливе тАЮзанепокоiння викликаi вiдсутнiсть у значноi частини населення Украiни усвiдомлення себе як частини народу, спiввiднесення своii дiяльностi з iнтересами нацiiтАЭ [9, 147]. Поколiння, сформоване на духовних надбаннях предкiв, може утверджувати нову духовнiсть, творити культуру, гiдну сьогодення, продовжувати i розвивати культурно-iсторичнi традицii.

Формування нацiональноi свiдомостi молодших школярiв набуваi першочергового значення в умовах розбудови незалежноi Украiни. Державна нацiональна програма тАЮОсвiтатАЭ (Украiна в ХХРЖ столiттi) визначаi головною метою нацiонального виховання ставить успадкування школярами надбань iсторii свого народу, мови, культури, звичаiвостi, духовноi моральностi. Саме школа i покликана формувати нацiональну свiдомiсть, починаючи вiд початкових класiв i завершуючи середньою школою. Звiдси завдання класоводiв тАУ тАЮвиховати своiх учнiв свiдомими громадянами, якi б любили Украiну, були готовi захистити ii, дбали про розквiт нашоi культури, лiтератури, iсторii, шанобливо ставились до iсторичних набуткiв, цiнували традицii i звичаi украiнського народу, своiх батькiвтАЭ [81, 26]. Вiд успiшного розв'язання цих завдань залежить наше майбутнi, а отже i змiцнення державноi незалежностi.

Процес формування нацiональноi свiдомостi починаiться в родинi змалку i продовжуються в дитячих дошкiльних установах, школах, середнiх та вищих навчальних закладах. Нацiональне виховання i одним iз головних прiоритетiв сучасноi освiти, його основна мета тАУ виховання свiдомого громадянина, патрiота, набуття молоддю соцiального досвiду, високоi культури мiжнацiональних взаiмин, формування у молодi потреби та умiння жити в громадському суспiльствi, духовностi та фiзичноi досконалостi, моральноi, художньо-естетичноi культури.

Нацiональне виховання в нашiй школi спрямовуiться на тАЮзалучення учнiв до глибинних пластiв нацiональноi культури i духовностi формування у дiтей та молодi нацiональних свiтоглядних позицiй, iдей, поглядiв i переконань на основi цiнностей вiтчизняноi та свiтовоi культуритАЭ [88, 269]. При цьому тАЮнацiональне виховання здiйснюiться на всiх етапах навчання в школi, забезпечуiться всебiчний розвиток, гармонiйнiсть i цiлiснiсть особистостi, розвиток ii здiбностей та обдарованiсть, збагачення на цiй основi iнтелектуального потенцiалу народу, його духовностi i культури, виховання громадянина Украiни, здатного до самостiйного мислення, суспiльного вибору i дiяльностi, спрямованоi на процвiтання УкраiнитАЭ [49, 55].

Побудова i збереження Украiнськоi демократичноi держави вимагаi формування в ii громадян нацiональноi свiдомостi i самосвiдомостi. Освiта i джерелом, з якого дитина найбiльш черпаi допомогу для нацiонального самовизначення. Якщо предметом уваги дитини стаi нацiональне, рiдне, а вчитель спонукаi дитину поставитись до нього прихильно, то це i шлях до формування нацiональноi свiдомостi.

В рiзнi епохи свого духовного розвитку людина мрiяла про можливiсть поiднати в собi мiцнiсть духу, розум мудреця i силу атлета. Цьому бажанню в значнiй мiрi сприяли нацiональнi рухливi iгри, якi протягом багатовiковоi iсторii розвитку людства зазнали змiн, набуваючи рiзного призначення. Хоч як багато втрат зазнав наш народ за роки духовного нiгiлiзму, але настав час, щоб нацiональнi рухливi iгри увiйшли у всi сфери навчання учнiвськоi молодi. При цьому на необхiднiсть використання iгор у вихованнi здавна звертали увагу видатнi вченi i педагоги тАУ Д. Дiдро, Я.А. Коменський, В.А. Лай, М. Монтень, К.Д. Ушинський.

Науковi дослiдження в галузi педагогiки i психологii виявили найсильнiше бажання у дитини тАУ це бажання iгровоi дiяльностi [59]. Дитина рухаiться пiд час гри, вона вкладаi в неi свою енергiю, виявляi творчiсть та наполегливiсть. Нацiональнi рухливi iгри створюють найкращi умови для формування та удосконалення рухових умiнь i навичок, сприяють розвитку тiлесних i духовних сил, виховують позитивнi риси характеру.

Однак аналiз публiкацiй свiдчить про те, що не зтАЩясовано вплив нацiональних рухливих iгор на морфофункцiональний розвиток дiтей молодшого шкiльного вiку. Таким чином, велике соцiальне та педагогiчне значення проблеми використання украiнських нацiональних рухливих iгор у фiзичному вихованнi школярiв зумовило вибiр дослiдження.

Фiзичне виховання дiтей на сьогоднiшнiй день в Украiнi i одним iз прiоритетних напрямкiв реформування освiтянськоi сфери. Це зумовлено тим, що саме фiзичне виховання i важливим компонентом гуманiтаризацii та гуманiзацii освiти, формування у пiдростаючого поколiння фiзичного та морального здоровтАЩя до активного життя i професiйноi дiяльностi [58, 52].

Проте на сучасному етапi розвитку украiнськоi освiти постала проблема усунення гострих суперечностей мiж досягненням багатовiкового морального народу i незадовiльним застосуванням його у фiзичному вихованнi дiтей молодшого шкiльного вiку. Фактично тАЮпрогресивнi народно-побутовi традицii й нацiональнi звичаi духовно-морального, демократичного, господарсько-трудового, культурно-естетичного характеру можуть бути приреченi на забуттятАЭ [59, 189].

Щоб подолати негативнi явища, необхiдно внести кардинальнi змiни у виховання пiдростаючих поколiнь. Безперечно, що нацiональна школа, яку вiдроджуiмо в Украiнi завдяки вiдновленню повноцiнноi украiнськоi державностi, зобов'язана мати адекватну iй систему фiзичного виховання.

Такий стан проблеми вимагаi пошуку бiльш досконалих форм i методiв змiцнення здоров'я дiтей. Одним з найбiльш ефективних шляхiв фiзичного виховання дiтей, до того ж вiдповiдним вiковi, i iгрова дiяльнiсть. вiдповiдно велике соцiальне й педагогiчне значення проблеми застосування украiнських нацiональних рухливих iгор у фiзичному вихованнi школярiв i недостатнi ii наукове обТСрунтування й зумовили вибiр теми нашого дослiдження.

Об'iкт дослiдження тАУ украiнська народна рухлива гра.

Предмет дослiдження тАУ виховання нацiонально-культурноi свiдомостi у молодших школярiв засобами украiнських народних рухливих iгор.

Мета дослiдження тАУ обТСрунтуватиефективнiсть впливу народних рухливих iгор на виховання нацiонально-культурноi свiдомостi дiтей молодшого шкiльного вiку.

Методологiчна основа дослiдження. Методологiчну основу дослiдження становлять положення, викладенi у працях украiнських дiячiв минулих часiв (РЖ. Боберський, В. Верховинець, М. Грiнченко, П. РЖванов, Г. Сковорода, Т. Франко, П. Чубинський) та сучасних дослiдникiв (Е.С. Вiльчковський, О.РЖ. Курок, Г.В. Воробей, М. Данилевич, В.РЖ. Левкiв, РД.Н. Приступа, М.П. Сигловий, В.А. Старков, А.В. Цьось), якi наголошували на тому, що народнi рухливi iгри i важливим компонентом i складовою частиною нацiональноi фiзичноi культури. Вони були i i унiверсальним засобом фiзичного виховання дiтей молодшого шкiльного вiку.

Завдання дослiдження:

1. Проаналiзувати сучасний стан проблеми використання украiнських народних рухливих iгор в теорii i практицi початковоi школи.

2. Показати педагогiчнi можливостi нацiональних рухливих iгор.

3. Органiзувати i провести експериментальне дослiдження.

4. Визначити особливостi впливу рухливих iгор на розвиток фiзичних якостей молодших школярiв.

5. Визначити ефективнiсть експериментальноi методики використання украiнських народних рухливих iгор у формуваннi нацiонально-культурноi свiдомостi учнiв початкових класiв.

У процесi дослiдження використовувався такi науково-педагогiчнi методи дослiдження:

а) теоретичного рiвня (аналiз лiтератури, синтез, узагальнення, систематизацiя педагогiчних фактiв);

б) емпiричного рiвня (спостереження, бесiда, iнтерв'ювання, педагогiчний експеримент).

Структура роботи. Робота складаiться з вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури, додаткiв.

Роздiл 1. Теоретичнi основи дослiдження

1.1 Фiзичне виховання як компонент народноi педагогiки

Педагогiка у загальному розумiннi слова тАФ це наука про виховання, освiту й навчання пiдростаючого поколiння. Народною називаiмо ту педагогiку, яку створив народ. Це система прийнятих у данiй мiсцевостi методiв i засобiв виховання, що передаються вiд поколiння до поколiння i засвоюються передовсiм як певнi знання, вмiння i навички. Народна педагогiка належить до тих могутнiх феноменiв, що забезпечують збереження нацiонального характеру, звичок i психологii людини.

Виховний iдеал, цiлi, завдання, змiст, принципи i засоби народноi педагогiки знайшли своi вiдображення i втiлення у рiднiй мовi, фольклорi, нацiональних звичаях, традицiях, святах, обрядах, символах i рiзних видах народного мистецтва, у дитячих народних iграх та дашках, у живiй практицi трудового i сiмейного виховання, у ремеслах, i промислах, у родинно-побутовiй культурi нашого народу [28, 42].

Етнопедагогiчна спадщина украiнського народу багата й рiзноманiтна. Виховний арсенал ii невичерпний. У ньому втiленi погляди наших предкiв на родинне щастя, ставлення до батькiв i дiтей. Тому вона цiлком заслуговуi на всебiчне вивчення i використання в сучасному родинному вихованнi з неухильним збереженням усiх його етнорегiональних виявiв.

Усi видатнi педагоги минулого i сучасного досягли високого наукового злету завдяки тому, що свою педагогiчну творчiсть будували на ТСрунтi народноi педагогiки. Педагогiчна наука знаходить своi вiдображення у працях учених i практичнiй дiяльностi учителiв та вихователiв, а етнопедагогiка тАФ у народнiй творчостi, виховнiй практицi батькiв i матерiв, дiдусiв i бабусь, родини загалом [10, 18].

Основна мета виховання, за украiнською народною педагогiкою, вбачаiться в тому, щоб навчити кожного бути людиною. Тому й виховання починаiться там, де вихователь ставиться до вихованця з повагою, не принижуючи його, вбачаючи в ньому особистiсть, а завершуiться тодi, коли дитина стаi справжньою людиною. тАЮДитина тАФ гiсть у нашому домiтАЭ, сказано в одному з правил народноi педагогiки. З'явившись на свiт, вона приходить у сiм'ю рокiв на двадцять, а потiм починаi жити своiм життям. Тому й виховання зводиться до того, щоб пiдготувати ii до самостiйного життя [83].

Проблема пiдготовки до життя i працi тАФ головна в народнiй педагогiцi. Розв'язання ii зводиться до бажання мати добрих дiтей. Мету i змiст виховання диктують життя, конкретнi умови життiдiяльностi трудовоi людини. Щоб жити, треба виробляти й вiдтворювати матерiальнi й духовнi цiнностi, для цього потрiбно, щоб прийдешнi поколiння могли перейняти естафету життiдiяльностi вiд старих. Адже тАЮлюдина в дитячому вiцi не маi досвiду, знань, умiнь i навичок поведiнки, якi потрiбнi iй для трудовоi i суспiльноi дiяльностi. Усе це приходить тiльки через виховання, iднiсть, наступнiсть i спадкоiмнiсть поколiньтАЭ [18, 9]. Засвоюючи i використовуючи попереднiй досвiд, нове поколiння збагачуi й удосконалюi його, вносить свiй вклад у розвиток матерiальноi i духовноi культури. Такою i закономiрнiсть суспiльного прогресу. Тому без виховання не може обiйтися жодне суспiльство. Виховання тАФ загальна й вiчна категорiя, властива всiм суспiльно-економiчним формацiям [12, 213].

Народна педагогiка прагне розкрити життя, висуваючи потребу в належнiй i всебiчнiй пiдготовцi до нього (тАЮЖиття прожити тАФ не поле перейтитАЭ, тАЮВiк iзвiкувати тАФ не пальцем перекиватитАЭ, тАЮНа довгiм вiку всього доведетьсятАЭ, тАЮВiк прожити тАФ не дощову годину перестоятитАЭ, тАЮЖиття як стерниста нива: не пройдеш, ноги не вколовшитАЭ [83].

Якщо визначати змiст виховання, спираючись на народну педагогiку, то це тАФ весь процес формування особистостi й пiдготовки ii до активноi участi у виробничому, суспiльному й духовному життi. У дещо вужчому, але конкретнiшому вираженнi змiст виховання в народнiй педагогiцi охоплюi формування морального обличчя, iнтелектуальний i фiзичний розвиток, прищеплення працьовитостi й естетичних смакiв. Удосконалення виробничого досвiду людей, розширення й поглиблення знань про природу, суспiльство та й про саму людину, пiднесення культури ставлять перед народною педагогiкою новi завдання, вимагаючи розширення змiсту виховання [49, 55].

У народнiй педагогiцi змiст виховання охоплюi тАЮпiклування про здоров'я i фiзичний розвиток дитини, передачу знань, трудових умiнь i навичок, привчання до органiзацii домашнього побуту, забезпечення професiйноi обiзнаностi в певнiй галузi виробництва, пiдготовку до сiмейного життятАЭ [83, 72]. У народi побутуi чимало правил i приписiв, виражених у крилатих народних висловах, прислiв'ях i приказках, якi вказують на те, що потрiбно чи не потрiбно робити, як-от: тАЮНових друзiв наживай, старих не забувайтАЭ, тАЮНе пнись бути найвищим, а вчись бути кориснимтАЭ, тАЮЗобов'язався словом тАФ закрiпи дiломтАЭ [45].

У процесi багатовiковоi життiвоi практики викристалiзувалися провiднi принципи украiнськоi етнопедагогiки, якi репрезентують сукупнiсть основних вихiдних положень та iдей, ще визначають основне спрямування, змiст i органiзацiю виховних дiй. Вони i переконаннями, нормою, правилом, якими керуються батьки з метою дiйового впливу на своiх дiтей.

Наукове дослiдження украiнськоi етнопедагогiки дало змогу виявити ii провiднi принципи; гуманiзм, природовiдповiднiсть, зв'язок виховання з життям, виховання працею, врахування вiкових та iндивiдуальних особливостей вихованцiв, систематичнiсть i послiдовнiсть виховання, iднiсть вимог i поваги до особистостi, поiднання педагогiчного керiвництва з розвитком самостiйностi та iнiцiативи виховання [59, 188].

Багатовiкова практика народного виховання визнала найрацiональнiшим такий стиль взаiмин з дiтьми, який не придушуi, а збуджуi iхнi сили, розвиваi самостiйнiсть та iнiцiативу, спонукаi до позитивних дiй i вчинкiв, пiдтримуi почуття власноi гiдностi й утверджуi особисту вiдповiдальнiсть за свою поведiнку.

Фiзичне виховання тАФ складова частина навчально-виховного процесу в загальноосвiтнiй школi, спрямована на всебiчне вдосконалення учнiв, щоб пiдготувати iх до життя, суспiльно корисноi працi, i здiйснюiться в iдностi з розумовим, моральним, естетичним вихованням i трудовим навчанням. Отож тАЮзавдання школи тАФ не тiльки пiдготувати високоосвiчену, висококультурну молоду людину, а й створити необхiднi передумови для ii всебiчного фiзичного розвиткутАЭ [66, 65]. Успiшно розв'язати завдання фiзичного виховання школярiв можливо, якщо перетворити його на органiчну частину навчально-виховного процесу, предмет спiльного пiклування педагогiчного колективу, батькiв, громадських органiв.

Тому важливо, щоб працiвники школи усвiдомлювали, що фiзичне виховання учнiв тАУ не тiльки справа вчителя фiзкультури, а й усього педагогiчного колективу. Лише за умови, коли в шкiльнiй системi фiзичного виховання будуть чiтко визначенi i знайденi ефективнi стимули, цей процес набуде цiлеспрямованостi. А для цього необхiднi змiст i дiйовi методи фiзичного виховання [82, 26]. Важливо також визначити основнi завдання для всiх вiкових груп учнiв, розв'язання яких сприяло б досягненню головноi мети тАФ високого рiвня iх фiзичного розвитку i пiдготовленостi.

Отож завдання фiзичного виховання учнiв початкових класiв тАУ виховання високих морально-вольових якостей: дисциплiнованостi, органiзованостi i самостiйностi, почуття обов'язку i вiдповiдальностi, культури поведiнки, формування в учнiв розумiння важливостi пiклування про своi здоров'я, фiзичний розвиток i пiдготовленiсть, що це не лише iхня особиста справа, а й громадянський обов'язок. Правильно педагогiчно органiзований процес фiзичного виховання швидше адаптуi дитину в колективi, виховуi в неi звичку поважати всiх його членiв.

Надання учням знань з питань фiзичноi культурнi спорту, громадськоi та особистоi гiгiiни з метою збереження i змiцнення iхнього здоров'я, фiзичного самовдосконалення, якi набувають особливоi ваги в умовах пiдвищеного радiацiйного забруднення тАУ завдання школи. Збагачувати школярiв цими знаннями треба не тiльки на уроках фiзкультури, а й на уроках з iнших загальноосвiтнiх дисциплiн.

Змiцнення здоров'я, пiдвищення рiвня фiзичного розвитку i пiдготовленостi учнiвтАУ одне знайважливiших завдань фiзичного виховання школярiв, i розв'язують його усiма вiдомими засобами. Насамперед, воно потребуi постiйного дотримання гiгiiни мiсць занять фiзичними вправами i всiх шкiльних примiщень, широкого використання природних чинникiв. Особливу увагу слiд придiляти вихованню правильноi пози, формуванню корекцii постави, профiлактицi i корекцii плоскостопостi [58, 51]. Педагоги мають домагатися, щоб усi учнi систематично виконували фiзичнi вправи на вiдкритому повiтрi. Пiд час занять у примiщеннi необхiдно створювати вiдповiднi умови.

Формування вмiнь i навичок з основних видiв рухiв:ходьби, бiгу, стрибкiв, метання, лазiння, рiвноваги, пересування на лижах тощо. Навчальний матерiал програми з фiзкультури дiбраний з метою формування в учнiв життiво необхiдних рухових умiнь i навичок, потрiбних у повсякденному життi [90, 75]. Крiм того, пропонуються рiзноманiтнi вправи, що не мають прикладного значення, але потрiбнi для всебiчного фiзичного розвитку школярiв. Важливо, щоб учнi початкових класiв опанували правильну технiку виконання фiзичних вправ, бо лише за цiii умови можливий iхнiй гармонiйний розвиток. Вправи мають вiдповiдати вiковим особливостям учнiв, оптимально дозуватися, мати вiдповiдний темп виконання, узгоджуватися з диханням.

Важливим завданням фiзичного виховання i розвиток рухових якостейтАФ сили, швидкостi, витривалостi, гнучкостi, спритностi. В учнiв початкових класiв спритнiсть i швидкiсть розвиваються iнтенсивнiше, нiж сила i витривалiсть [60]. Для розвитку швидкостi використовують рiзноманiтнi вправи, якi виконуються у швидкому темпi (бiг iз прискоренням, бiг на короткi дистанцii тАФ до 30 м, рухливi iгри з елементами бiгу). Спритнiсть розвивають за допомогою спецiальних вправ i рухливих iгор. Спритне виконання рухiв маi першорядне значення для дiтей цiii вiковоi групи в пiдготовцi iх до виконання точних рухiв пiд час письма, малювання, лiплення, вирiзування ножицями тощо.

Формування навички правильноi постави в статичних положеннях iпiд час руховоi дiяльностi тАУ складний i тривалий процес. Це завдання розв'язують протягом усього перiоду перебування учнiв у школi. Треба виховувати в них вiдчуття правильноi пози не тiльки пiд час урокiв фiзкультури, а й на iнших уроках [38, 29]. Роздiл навчальноi програми з формування правильноi постави i профiлактики плоскостопостi орiiнтуi на використання коригувальних вправ i на уроках фiзкультури, i пiд час проведення гiмнастики до занять, виконання фiзкультхвилинок на уроках, фiзкультурних занять у групах продовженого дня. Крiм того, учнiв навчають робити цi вправи пiд час самостiйних занять удома.

Проблема виховання правильноi пози i формування постави набуваi важливого значення саме в початковiй школi, бо в цей вiковий перiод вiдбуваiться бурхливий рiст i розвиток усiх основних функцiй та органiв органiзму. В цьому вiцi в дiтей ще не сформована кiсткова система, яка потребуi постiйного впливу фiзичних вправ для правильного формування хребта i змiцнення м'язiв, бо пiсля завершення окостенiння вбiльш старшому вiцi буде надто складно виправити вади неправильно сформованоi постави.

Народна педагогiка ставить пiклування про здоров'я та фiзичний розвиток дiтей на перше мiсце (тАЮНема щастя без здоров'ятАЭ, тАЮЗдоровому все здоровотАЭ). З цього, по сутi, й розпочинаiться виховання дитини в сiм'i. Зразу ж пiсля появи немовляти на свiт батьки вважають своiм першим i головним обов'язком пiклуватись про здоров'я, Так, спiваючи над колискою немовляти, мати бажаi своiму дитятi тАЮрiсточки у кiсточкитАЭ, тАЮздоров'ячко на сердечкотАЭ i хоче, щоб воно тАЮспало не плакало, росло тАФ не болiлотАЭ [83, 79].

Велике значення нормального фiзичного розвитку зумовлювалось цiлком реальними життiвими потребами. У дiяльностi трудовоi людини завжди постаi немало таких проблем, для подолання яких потрiбнi чималi фiзичнi зусилля. Сила i витривалiсть, стiйкiсть i спритнiсть в народi високо цiняться. Цi риси батьки прагнули виховати в своiх дiтей. Крiм того, народ давно збагнув, що фiзичне виховання нерозривно пов'язане з iншими сторонами формування особистостi.

Емпiричним шляхом народна педагогiка дiйшла висновку, що вдале просування фiзичного розпитку дитини сприяi виробленню таких важливих ii рис, як наполегливiсть, вiдвага, рiшучiсть, чеснiсть, дисциплiнованiсть, потяг до працi, впевненiсть у своiх можливостях, оптимiзм, колективiзм, здатнiсть до переборення труднощiв [10, 18]. Кожний знаi, що фiзично загартована людина рiдко хворii на iнфекцiйнi хвороби, може стiйко переносити холод i спеку, погоднi й життiвi негоди, витримувати тривале фiзичне навантаження.

У народi з поколiння в поколiння передаються казки, легенди, думи, оповiдання про людей, надiлених надзвичайною фiзичною силою, тАФ богатирiв РЖллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Добриню Нiкiтича, Микулу Селяновича, РЖвася Коновченка (Удовиченка), Федька ТРанджу Андибера, Котигорошка. Велич богатирiв у тому, що iхня надзвичайна фiзична сила поiднуiться з моральною довершенiстю. Всi вони завжди на перше мiсце ставлять громадськi справи, борються iз злом, вiдстоюючи iнтереси народу. Тому й народ iм завжди глибоко симпатизуi [3]. Цiкаво, що в украiнському епосi богатирями були не тiльки чоловiки, а й жiнки. Народною уявою, наприклад, створено такi прекраснi образи жiнок-богатирок, як поляниця Настасiя Микулична тАФ дружина богатиря Добринi, Настасiя-королiвна тАФ дружина богатиря Дуная, Маруся тАФ козацька дочка [41, 54]. Це переконливо свiдчить про однакове ставлення народноi педагогiки до фiзичного виховання як юнакiв, так i дiвчат.

Фiзична i розумова дiяльнiсть завжди перебувають у тiсному зв'язку (тАЮСила без голови шалii, а розум без сили млiiтАЭ), однаково репрезентуючи позитивнi ознаки особистостi (тАЮСила та розум тАФ краса людинитАЭ). Пiднесення рiвня фiзичного розвитку полiпшуi розумову дiяльнiсть людини (тАЮВ здоровому тiлi тАФ здоровий духтАЭ), працездатнiсть (тАЮЩоб працювати, треба силу матитАЭ) [49, 55].

Особливо чiтко простежуiться зв'язок фiзичного виховання з трудовим. Народна педагогiка високо пiдносить значення фiзичного розвитку, тому що вiн створюi добрi передумови для повноцiнноi й активноi трудовоi дiяльностi. Кожний батько й мати знають, що своiчасне формування в дитини рухових навичок, удосконалення ii фiзичних якостей i змiцнення здоров'я допомагають iй успiшно оволодiвати трудовими дiями.

Високопродуктивною праця здебiльшого буваi тодi, коли той, хто працюi, фiзично дужий, спритний, витривалий. Тому при створеннi нових сiмей враховували, поряд з усiма iншими якостями, також фiзичну зрiлiсть молодих. Дiвчата здоровi, жвавi, гарнi мали бiльше шансiв вийти замiж (тАЮЛичко дiвку вiддаiтАЭ). Батьки нареченоi теж цiкавилися не тiльки походженням, родинними зв'язками i матерiальним становищем нареченого, а й станом його здоров'я. Прихiд у сiм'ю кремезних зятя чи невiстки вселяв тверду надiю, що в неi влились новi робочi руки. Та й гарантiй бiльше, що в здорових батькiв народяться здоровi дiти [44, 23].

Добре розумiючи, що хвороба чи калiцтво травмуi людину (тАЮКоли немаi сили, то й свiт не милийтАЭ), трудящi борються за те, щоб дiти могли рости бадьорими, сильними, здоровими й життiрадiсними (тАЮВеселий смiх тАФ здоров'ятАЭ). А народна мудрiсть закликаi: тАЮБережи одежу знову, а здоров'я змолодутАЭ, бо тАЮГоре стихаi, а здоров'я зникаi, i радiсть минаiтАЭ [30, 51].

В украiнському фольклорi зустрiчаiмо чимало висловлювань про значення життя на землi, мiркувань про способи його продовження. Так, показовим i воскресiння героiв казок пiсля загибелi завдяки чарiвнiй силi цiлющоi води. Буваi один i той самий герой оживаi по кiлька разiв (як у казцi тАЮРЖванко тАУ цар звiряттАЭ.А скiльки рiзних пригод зазнають шукачi омолоджувальноi води (казка тАЮМолодильна водатАЭ). Народ славить тих, хто вмii переборювати смерть (казки тАЮБiдний чоловiк i смертьтАЭ, тАЮСолдат та смертьтАЭ), бо тАЮсмерть боiться того, хто з нею боретьсятАЭ. Та й боятися смертi не треба, а жити впевнено, поки живеться i працюiться (тАЮБоятися смертi тАФ на свiтi не жититАЭ).

Великим щастям для людини вважаiться збереження здоров'я i працездатностi до самоi смертi (тАЮНе смерть страшна, а недугатАЭ). Тому й щодня, вiтаючись мiж собою, люди зичать один одному доброго здоров'я. Бажають його колядники господарям, вiтаючи з Новим роком. Мiцного здоров'я зичать на весiллi молодим та iхнiм майбутнiм дiтям [83].

Правилом гарноi поведiнки вважаiться при зустрiчi друзiв, родичiв, товаришiв, знайомих запитувати одне одного про стан здоров'я членiв родини. Про увагу до здоров'я свiдчить значна кiлькiсть образних народних порiвнянь: тАЮздорова, як водатАЭ, тАЮздоровий, як велетеньтАЭ, тАЮздоровий, як дубтАЭ, тАЮздоровий, як лосьтАЭ. На ролi здоров'я наголошуiться в багатьох прислiв'ях i приказках: тАЮЗдоров'я тАФ всьому головатАЭ, тАЮНайбiльше багатство тАФ здоров'ятАЭ, тАЮЗдоров'я людини тАФ багатство краiнитАЭ, тАЮСвiт великий тАФ було б здоров'ятАЭ.

Отже, значення фiзичного виховання в народнiй педагогiцi зумовлюiться вагомим вкладом, яке воно вносить у змiцнення здоров'я пiдростаючого поколiння та правильний його фiзичний розвиток, збiльшення тривалостi життя, формування в молодi найважливiших морально-вольових якостей, прищеплення вiдповiдних санiтарно-гiгiiнiчних навичок, здiйснення пiдготовки до участi в продуктивнiй працi i до захисту рiдноi землi. Велика увага до фiзичного виховання в етнопедагогiцi зумовлена високим гуманiзмом народу.

1.2 Гра як метод фiзичного виховання у народнiй педагогiцi

Поняття тАЮгратАЭ i надзвичайно багатогранним, i саме через це гра виступаi самостiйним видом розвиваючоi дiяльностi дiтей рiзного вiку, принципом i способом iх життiдiяльностi, методом пiзнання дитини, методом органiзацii ii життя i неiгровоi дiяльностi. Зважаючи на таку багатофункцiональнiсть даного термiну, доцiльно говорити про iгрову дiяльнiсть як рiзновид людськоi дiяльностi.

Поряд з термiном тАЮгратАЭ в теорii i практицi фiзичного виховання часто в процесi опису iгровоi дiяльностi дiтей застосовують iншi термiни, зокрема тАЮзабаватАЭ, тАЮрозвагатАЭ, тАЮзмаганнятАЭ, тАЮхороводитАЭ тощо, якi розглядаються як вправи iгрового характеру. На жаль, на сьогоднiшнiй день немаi чiткостi в розумiннi цих понять, що не даi можливостi ефективно iх вживати пiд час розгляду iгровоi дiяльностi дiтей [32, 193]. В звтАЩязку з цим, перед нами було поставлено завдання визначити особливостi змiсту вправ iгрового характеру. До вирiшення застосовувалися наступнi методи: аналiз науково-методичноi лiтератури, методи аналiзу i синтезу, iндукцii i дедукцii, узагальнення.

В тАЮСловнику украiнськоi мовитАЭ поняття тАЮгратАЭ пояснюiться як дiя за значенням тАЮгратисятАЭ, яка в свою чергу означаi проводити час, забавляючись, розважаючись. Отже, з пояснень словника випливаi, що такi поняття як тАЮгратАЭ, тАЮзабаватАЭ, тАЮрозвагатАЭ можна вважати синонiмами, тобто поняття, що характеризують однаковий вид дiяльностi.

Щоб краще зрозумiти рiзницю змiсту цих понять доцiльно звернутися до низки тлумачних словникiв. Так, в тАЮЕтимологiчному словнику украiнськоi мовитАЭ слово тАЮгратитАЭ спорiднене з старословтАЩянським тАЮигратитАЭ, давньоiндiйським тАЮejatiтАЭтАФ рухатися, iндоiвропейським тАЮaigтАЭ тАФ рiзко рухатися.

В той же час, слово тАЮбавититАЭ, вiд якого походить тАЮзабаватАЭ спорiднене iз старословтАЩянським тАЮобавититАЭтАФзамовляти, заклинати. В тАЮСловнику украiнськоi мовитАЭ П.Бiлецького-Носенка слово тАЮзабаватАЭ пояснюiться як тАЮмедление, помеха, препятствиетАЭ, а також тАЮувеселение, удовольствиетАЭ. Таке ж розумiння цього поняття подаiться i в тАЮСловнику староукраiнськоi мовитАЭ ХРЖV-ХV ст. Як бачимо, пiд грою розумiiться швидка рухова дiяльнiсть, а пiд забавою тАФ повiльна.

Отже, аналiз тлумачних словникiв показав, що в розумiннях того чи iншого слова прослiдковуються певнi особливостi. Щоб визначити iх, доцiльно проаналiзувати змiст цих фiзичних вправ [56, 18].

Гра, як i будь-яка дiяльнiсть проводиться з певною метою, цiллю. Цiльова установка i рухова дiяльнiсть ii учасникiв визначаiться сюжетом (фабулою) гри. Сюжет тАФ це задум (тема) та порядок рухових дiй, що розкривають цей задум чи тему. Фабула тАФ це стислий змiст руховоi дiяльностi, в якiй руховi дii поданi у послiдовному звтАЩязку. Вiдповiдно до сюжету гри дитину вводять у певний образ, в певну роль, перебуваючи у якiй вона маi право виконувати однi руховi дii i не може виконувати iншi.

Виконуючи ту чи iншу роль, дитина занурюiться в свiт фантазii, який даруi iх новi враження вiд уявноi дiяльностi. РЖ це захоплюi дитину, сприяi задоволенню ii бiологiчноi природноi потреби у постiйнiй дiяльностi, у розвитку психiчних функцiй, у нових враженнях, в емоцiйному насиченнi. Ось чому дiти люблять бути котиками, мишками, зайчиками, вовками, мисливцями, космонавтами i т.д. Ось в чому полягаi цiлiснiсть образу, ролi, а отже i сюжету [78, 103].

Сюжет розкриваiться за допомогою правил. Правила тАУ це положення, в яких вiдображаiться суть гри, спiввiдношення всiх ii компонентiв. Правила уточнюють права i обовтАЩязки гравцiв, визначають способи ведення гри i облiк результатiв.

Слiд наголосити, що результат гри завжди спрямований на перемогу, на виграш. Виграш i постiйною складовою структури любоi гри, а там де i виграш, де i прагнення перемоги, там i змагання. Отже, в основi гри лежить змагання яке здiйснюiться вiдповiдно до сюжету гри i обумовлюiться ii правилами [67, 17]. Наявнiсть змагання вимагаi вiд гравцiв як найкраще виконувати руховi дii, стимулюi iх мобiлiзувати всi своi можливостi для досягнення перемоги, для виграшу. В процесi змагання дитина реалiзуi свою природну потребу в боротьбi, в основi якоi лежить iнстинкт самозбереження, що характерний для будь-якого органiзму i саме через це змагання приваблюi дитину.

Слiд вмiти, що змагання в грi i специфiчним, оскiльки дозволяi iмпровiзацiю рухових дiй для досягнення перемоги. РЖмпровiзацiя передбачаi раптову змiну ситуацii, необхiднiсть проявляти гравцям творчу iнiцiативнiсть рухових дiй. Але така iмпровiзацiя обмежуiться правилами гри. Можливiсть iмпровiзувати урiзноманiтнюi iгрову дiяльнiсть, задовольняi природну потребу дитини творити, потребу в нових враженнях. РЖмпровiзацiя робить привабливим сам процес гри, а не лише ii результат.

Отже, основними компонентами руховоi дiяльностi в грi i сюжет, змагання та iмпровiзацiя, Всi вони разом з правилами, якi iх обумовлюють i руховими дiями, за допомогою яких реалiзуiться, складають змiст гри. Всi цi компоненти присутнi в дитячих iграх тАЮДень i нiчтАЭ, тАЮКотик i мишкатАЭ, а також у спортивних iграх (футбол, волейбол, баскетбол та iн.).

Рухова дiяльнiсть, в якiй вiдсутнiй один iз перелiчених компонентiв не може вважатись грою. В звтАЩязку з цим, слiд проаналiзувати працi украiнських фахiвцiв з фiзичного виховання початку ХХ ст. Зокрема Т. Франко у своiй працi тАЮРЖсторiя i теорiя руханкитАЭ зробив спробу розтАЩiднати поняття тАЮгратАЭ та тАЮзабаватАЭ. На його думку, рiзниця мiж забавами i iграми i та, що останнi труднiшi i ходить при них про виграну мiж тим, як у забавi не виграi нiхтотАЭ. Таку ж вiдмiннiсть мiж iграми та забавами можна спостерiгати в працях РЖ. Боберського [2] та О. Суховерськоi. Отже, на думку дослiдникiв, у змiстi забави вiдсутнiм i змагання. Прикладом таких фiзичних вправ i тАЮГолочка-ниточкатАЭ, тАЮДовга лозатАЭ або тАЮЧехардатАЭ, а також хороводи. Вiд iнших забав хороводи вiдрiзняються пiсенним супроводом рухових дiй.

РЖгрова дiяльнiсть дiтей включаi в себе рiзнi протиборства, зокрема тАЮБiй пiвнiвтАЭ, тАЮБiй цапiвтАЭ, рiзноманiтнi перетягування. Аналiз показав, що в змiстi цих фiзичних вправ яскраво вираженi змагання та iмпровiзацiя i немаi сюжету, тобто порядку визначених дiй. Тому такi вправи не можна зачислити до iгор, а слiд класифiкувати як iдиноборства (коли лише два суперника) чи протиборства (коли мiж собою протидiють групи).

Серед вправ iгрового характеру i й такi, змiст яких включаi в себе сюжет i змагання та передбачаi сюжет i iмпровiзацiю рухових дiй. В них перемагаi той, хто краще виконав однакове завдання. До таких вправ слiд вiднести рiзноманiтнi змагання. Це можуть бути поодинокi змагання (тАЮХто далi стрибнетАЭ, тАЮХто швидше добiжитьтАЭ), змагання в парах (тАЮБiг тачоктАЭ, тАЮТриногитАЭ), а також рiзноманiтнi естафети [32, 194].

Якщо змiст забав, протиборств, змагань визначаiться наявнiстю двох компонентiв змiсту гри i вiдсутнiстю будь-якого одного, то змiст розваги передбачаi наявнiсть лише iмпровiзацii i вiдсутнiсть сюжету i змагання. Така iгрова дiяльнiсть дiтей найчастiше спостерiгаiться пiд час iх перебування на iгровому майданчику, коли дiти то бiгають, то стрибають, то гойдаються, то лазять. Всi руховi дii вони виконують в довiльнiй послiдовностi, отримуючи задоволення лише вiд процесу iгровоi дiяльностi.

Таким чином, вправи iгрового характеру вiдрiзняються мiж собою наявнiстю чи вiдсутнiстю в iх змiстi компонентiв iгровоi дiяльностi: сюжету, змагання, iмпровiзацii.

Методи виховання тАФ це способи педагогiчних дiй, за допомогою яких досягаiться засвоiння знань, умiнь i навичок, а також розвиток пiзнавальних i творчих здiбностей людини. Прийом i частиною методу, його деталлю, що виявляiться в окремих операцiях мислення, моментах процесу засвоiння знань, формування вмiнь i навичок [12, 199].

Методи i прийоми навчання в народнiй педагогiцi мають психолого-педагогiчний вплив на особистiсть. До того ж вони дуже простi, легкi й загальнодоступнi в застосуваннi, розрахованi на масове користування, а не тiльки педагогами-професiоналами. Умовно iх можна подiлити на чотири групи: наочнi, словеснi, практичнi i iгровi. Наочний метод тАФ це метод показу дiтям явищ навколишньоi дiйсностi. Використання його вiдповiдаi дидактичному принципу наочностi, а застосування пов'язане насамперед iз спостереженням. У повсякденному життi дитина вже змалку спостерiгаi за працею дорослих, вчинками людей [83].

Важливе значення в вихованнi маi також зразкiв певних речей (наприклад, технологii певноi рухливоi гри, якоiсь конструкцii), способiв дii пiд час навчання фiзкультурноi вправи, танцю. Наочнi методи використовуються в тiсному зв'язку зi словом. Народна педагогiка розглядаi слово як важливий засiб здобування знань. Вона за свою довговiкову iсторiю виробила цiлий арсенал сл

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi