Естетичне виховання школярiв

Змiст

Вступ

Роздiл 1 Естетичне виховання школярiв як психолого-педагогiчна проблема

1.1 Роль естетичного виховання в розвитку особистостi

1.2 Формування естетичноi культури особистостi школярiв

Висновок до роздiлу 1

Роздiл 2 Методика формування культури поведiнки школярiв у школi

2.1 Виховання культури поведiнки молодших школярiв на уроках в початкових класах

2.2 Значення засобiв народноi педагогiки у вихованнi культури поведiнки молодших школярiв

Висновок до роздiлу 2

Загальнi висновки

Лiтература

Вступ

У сучаснiй ситуацii корiнних трансформацiй суспiльства вiдбуваiться якiсне перетворення сталих форм полiтичного й економiчного життя. Поряд з цими змiнами стрiмко трансформуiться свiдомiсть i свiтогляд людей. Не пiддаiться сумнiву той факт, що змiни в полiтичнiй i економiчнiй сферах зумовили активну переоцiнку цiнностей та переорiiнтованiсть на принцип корисностi, викликали ситуацiю духовноi кризи i моральнiсноi деградацii сучасного суспiльства. Це з необхiдною гостротою пiдiймаi питання про пошуки адекватних форм регулювання моральнiсноi поведiнки та практичноi дiяльностi людей.

Однiiю з таких форм регулювання в суспiльнiй практицi i сфера естетичного. Проте в сучаснiй культурi виникаi загроза пiдмiни моральнiсно-виховноi функцii естетичного функцiiю соцiальноi манiпуляцii. Це зв'язано з тим, що моральнiснi, по сутi, безкорисливi i неутилiтарнi почуття, сутнiсть яких полягаi в регулюваннi поведiнки у напрямку подолання вiдособленостi i вiдчуженостi мiж людьми, використовуються в регулюваннi поведiнковоi активностi в iнтересах накопичення капiталу. Бiльш того, експлуатацiя моральнiсних почуттiв у повсякденностi, в актах економiчних манiпуляцiй реклами, знижуi, якщо не цiлком нiвелюi iхню регулюючу функцiю вищоi нервовоi дiяльностi, придушуi високий морально-емоцiйний пафос оманною патетикою, пiдмiнюi дiйсно високi почуття сурогатними тАУ псевдопатриотизмом, мелодраматизмом та iн. Безумовно, результатом таких манiпуляцiй стаi дезорiiнтацiя i деморалiзацiя свiдомостi, руйнування практичних життiвих орiiнтирiв глибоких психологiчних рiвнiв. Художня практика, яка володii дiйсною можливiстю формування моральнiсноi свiдомостi, також не реалiзуi свiй моральнiсно-регулятивний потенцiал. Вона орiiнтована на суб'iктивiзм i самоцiннiсть художньоi творчостi, захоплена здебiльшого експериментальними пошуками, метою яких стаi лише епатаж i розвага публiки.

ВаВ умовах сучасноi культурноi ситуацii зростаi роль критичного теоретичного осмислення колiзiй суспiльноi практики вiтчизняною фiлософською наукою. Проте спостерiгаiться значний вiдрив теорii вiд реальних соцiальних процесiв. Фiлософський дискурс тАУ завданням якого i осмислення суспiльноi практики i теоретичне формування духовних стратегем соцiального розвитку тАУ фактично виключив з поля сучасних наукових iнтересiв питання про вплив мистецтва на моральнiснiсть. Разом з цим, сучасна наука не може залишатися осторонь вiд культурних тенденцiй, що намiтилися. Науковою вiдповiддю на повсюдне використання естетичного як манiпулятивного засобу повинна знову стати гуманiстична теорiя естетичного виховання, яка б стала знаряддям та орiiнтиром сучасноi художньоi творчостi. Усi перерахованi фактори обумовлюють практичну та теоретичну значимiсть порушеноi проблеми. Вивчення моральнiсно-регулятивноi функцii мистецтва детермiновано об'iктивними потребами сучасного суспiльства.

Проблема спiввiдношення естетичного та моральнiсного маi величезний науково-теоретичний дослiдницький шар. Це питання завжди перебувало у колi iнтересiв захiдноiвропейських мислителiв протягом усiii iсторii фiлософii, не залишилася й поза увагою вiтчизняноi фiлософськоi думки. У визначеннi пiдходу щодо проблеми взаiмозвтАЩязку естетичного та моральнiсного найбiльш значущими i вiтчизнянi дослiдження, в яких зазначаiться загальна форма людськоi емоцiйностi, характерна для обох типiв пiзнання тАУ тАЬнебайдужiстьтАЭ, тАЬспiвпереживаннятАЭ (А.РЖ.Фортова, А.С.Канарський, В.Г.РЖванов), загальний досвiд естетичних та моральнiсних почуттiв (В.РЖ.Толстих, РЖ.РЖ.Машковський), чуттiво-практичний характер пiзнання моралi (Т.Г.Аболiна). Дослiдження Л.Т.Левчук, А.М.Федя, В.А.Личковаха, Т.РЖ. Домбровськоi, Р.Шульги спрямовують дослiдницькi iнтенцii до окремих питань, важливих у контекстi вивчення проблеми взаiмозв'язку моралi та мистецтва (спiввiдношення моралi, моральностi, iдеологii та мистецтва; естетичне виховання; мистецтво та моральнiснi цiнностi, аморалiзм та гедонiзм в мистецтвi). Пiдхiд до естетичного як знаковоi сфери вiдтворення почуттiв усвiдомив украiнський письменник та фiлософ РЖ. Франко, роботи якого мали iстотний вплив на постановку проблеми естетичного моделювання.

Серед зарубiжних шкiл усвiдомлення тiсного звтАЩязку моральнiсного та естетичного пiзнання здiйснилося англiйськими сенсуалiстами (Е. Берк, Ф. Хатчесон, Е. Шефтсберi, Д. Юм, А. Смiт), визначався елементарний характер моральнiсного пiзнання, його унiкальнiсть та iстотна вiдмiннiсть вiд наукового пiзнання, здатнiсть осягти тАЬдобротАЭ не через поняття, а лише за допомогою iнтуiцii (Р. Прайс, Дж. Мур). Зазначалися аксiологiчнi аспекти сутностi етичного та естетичного росiйськими дослiдниками (Т.Б.Любимова, М.С.Каган, В.Г.РЖванов), чуттiво-образна специфiка моральнiсного та естетичного пiзнання набула аналiзу в естетичних (Н.Б.Берхiн, О.Ф.РДремеiв) та етичних доробках (А.РЖ.Титаренко, А.А.Гусейнов, Р.Г.Апресян, Г.П.Матяш, М.Лiфшиць), в дослiдженнях з психологii (В.К.Вiлюнас, Б.РЖ.Додонов, Л.С.Виготський, Я.Рейковський, П.В.Симонов, К.РЖзард, Г.М.Бреслав). Вiдбулося виявлення взаiмозвтАЩязку естетичного та етичного крiзь призму естетичних категорiй: пiднесеного, мелодраматичного, прекрасного (В.П.Крутоус), трагiчного (Т.Б.Любимова, Ю.Б.Борев), значнi доробки по данiй проблемi (В.РЖ.Самохвалова, Г.А.Брандт та А.М.Лобок, А.С.Каргiн, Д.РД.Яковлiв, В.В.Бичков, Г.Д.Гачев) акцентували увагу на образi людинi в мистецтвi, iсторичних формах спiввiдношення мистецтва та моралi, спiввiдношеннi добра i краси в англiйському неоромантизмi, художнiх засобах формування суспiльних почуттiв, художнiй iстинi в мистецтвi. Проблемi впливу мистецтва на загальний досвiд почуттiв внесли дослiдження зарубiжних науковцiв в галузi психологii сприйняття (Т.Лiппс, К.Кларк, Л.Макс, Р.Арнхейм), росiйських дослiдникiв (Б.В.Раушенбах, В.В.Медушевський, Л.А.Мазель, Е.В.Назайкiнський, М.А.Смiрнов, РЖ.Г.Сапiго, П.Флоренський та iн.).

Естетичний характер моральнiсного пiзнання та обмеженiсть рацiоналiстичного методу в проблемi пiзнання моралi порушували О.Ф.РДремеiв, М.М.Бахтiн, дослiдження яких виступають теоретико-методологiчними джерелами в обТСрунтуваннi засадових позицiй моральнiсно-регулятивноi функцii естетичного. В сучасних доробках щодо постановки проблеми спiввiдношення тАЬестезисатАЭ, тАЬетосатАЭ та тАЬлогосатАЭ зазначаiться вiдмiннiсть естетичного пiзнання вiд iнтелектуального (В.В.Прозерський, А.А.Грякалов), конкретно-чуттiвий характер естетичного та етичного (В.В.Селiванов), емоцiйний характер моральнiсного мислення (Р.А.Сатибалдiiва, М.С.Вiгелль), аналiзуються естетично-рацiональнi механiзми музичного мистецтва в регулюваннi естетичних станiв (РД.Г.Соколов). В питаннi критики рацiоналiстичного пiдходу щодо пiзнання моралi найбiльш вагомою працею слiд вважати мiжнародну колективну монографiю тАЬМораль i рацiональнiстьтАЭ. Принциповою в методологiчному вiдношеннi i визначена в роботi думка щодо помилковостi визнання рацiональними тiльки таких проявiв розуму, як встановлення фактiв або вiдкриття iстини (Р.Хеар), що актуалiзувало в монографii проблему практичного розуму та дозволило зробити акценти саме на сенсуалiстичнiй основi моральнiсного регулювання (Б.Герт), переосмислити проблему рацiональностi виходячи з культурно-практичних механiзмiв морального вдосконалення: художнiх, релiгiйних, та iн., та практично-усвiдомлених засобiв вiдтворення культурою моральнiсних почуттiв (Р.Г.Апресян). Це дослiдження мало суттiвий вплив на усвiдомлення дисертантом мистецтва як культурно-практичного механiзму вiдтворювання моральнiсностi.

В проблемi визначення естетичного як сфери регулювання моральнiсностi значного розвитку набули питання соцiально-практичного характеру виникнення естетичних процесiв як у вiтчизняному дискурсi (О.П.Воiводiн, Ю.Л.Афанасьiв), так i в зарубiжних естетичних доробках (У.Еко, Т.Адорно), що дозволили усвiдомити форми естетичноi рацiональностi.

Фундаментальними дослiдженнями з проблеми естетичного формування iсторичних типiв моральнiсних почуттiв слiд вважати працi РЖ.Ф.Волкова, А.Я.Гуревича, С.С.Аверинцева, Л.М.Баткiна, Г.С.Кнабе, О.А.Кривцуна, в яких здiйснився iсторико-фiлософський та естетичний аналiз впливу мистецтва на почуття. Усвiдомлення iсторii мистецтва за принципом вiдтворюваних ним моральнiсних почуттiв в певнiй мiрi здiйснилося в захiдних сучасних розробках в областi iсторичноi антропологii (школа Анналiв тАУ Марк Блок, Люсьiн Февр), в мистецтвознавствi (Е.Панофський, А.Хаузер, Г.Зедльмайр) зазначався соцiально-iсторичний характер естетичних почуттiв, здiйснювалася iнтерпретацiя художнiх прийомiв мистецтва у вiдтворюваннi ним моральнiсних станiв (Е.Гомбрiх), акцентувалася увага на соцiальнiй, тАЬнадiндивiдуальнiйтАЭ обумовленостi художньоi творчостi, соцiальнiй структурi iндивiдуального сприйняття (Г.Вельфлiн). У вiтчизнянiй естетицi аналiз iсторii мистецтва через тАЬiсторичний рух почуттiвостiтАЭ, художнi форми тАЬсоцiального самопочуттятАЭ здiйснюiться Л.Б.Мiзiною.

Фiлософсько-естетична рефлексiя спiввiдношення естетичного та моральнiсного на сучасному етапi здiйснюiться в аспектах: впливу художнiх творiв мистецтва на моральнiсну свiдомiсть (С.В.Бусов, Н.В.Голiк), визначення особливостей реалiстичного мистецтва (Т.А.Акiндiнова), функцiонування естетичного та мистецтва як тАЬспокуситАЭ (Н.Н.Суворов), втрати сучасним мистецтвом моральнiсних цiнностей та зникнення з мистецтва трагiчного (Л.А.Закс), моральнiсноi позицii митця (В.М.Лiпська). Дослiдження регулятивноi функцii естетичного в сферi сучасних соцiальних процесiв певною мiрою обумовлена проблемним полем неомарксистськоi естетики (Т.Адорно, Г.Маркузе), роботами Ж.Бодрiйяра, тАЬнесциiнтиськимитАЭ поглядами Макса Вебера на сутнiсно новий для сучасного свiту засiб моральноi регуляцii через систему моральнiсних почуттiв.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУестетичне виховання культури поведiнки молодших школярiв.

Предмет дослiдження тАУ форми i методи формування культури поведiнки.

Реалiзацiя поставленоi мети обумовила рiшення наступних завдань:

1. Проаналiзувати основнi теоретичнi здобутки у вирiшеннi проблеми впливу сфери естетичного культуру поведiнки.

2. ВаВиявити особливости моральнiсного пiзнання у його звтАЩязку з художнiм, конкретно-чуттiвим пiзнанням;

3. Охарактеризувати естетичнi форми моральнiсних почуттiв, особливостi iх формування в культурно-iсторичнiй практицi;

4. Виявити специфiку естетичного формування естетичноi культури;

Роздiл I Естетичне виховання школярiв як психолого-педагогiчна проблема

1.1Роль естетичного виховання в розвитку особистостi.

У сучаснiй педагогiчнiй лiтературi поняття " естетичне виховання" розкриваiться як невiд'iмна складова iдейного, трудового, морального,фiзичного виховання ,як систематичне ,науково умотивоване звертання до людських емоцiй ,якi розвивають у школярiв такi здiбностi, що сприяють не тiльки естетичному сприйняттю прекрасного у життi i мистецтвi, а й роблять кожного з них творцем естетичних цiнностей.

ВаУ широкому педагогiчному значеннi виховання- соцiально i педагогiчно органiзований процес формування людини як особистостi.

ВаУ вузькому розумiннi виховання- це цiлеспрямована дiяльнiсть з метою формування у школярiв певних якостей , властивостей i вiдносин, системи поглядiв i переконань.

Естетичне виховання - це систематичний цiлеспрямований вплив на особистiсть, орiiнтований на формування ii естетичних iдеалiв , смакiв i потреб, на вироблення здатностi сприймати, переживати й оцiнювати прекрасне у природi, життi, мистецтвi i працi, на пробудження i розвиток ii здiбностей i непримеренностi до всього потворного i нiкчемного в життi й дiяльностi.Естетично вихована людина вмii бачити, розумiти i створювати прекрасне.

Естетичне виховання у широкому фiлософському значеннi передбачаi якiснi змiни рiвня естетичноi культури об`iкта виховання, яким може бути як окрема особистiсть, соцiальна група, так i суспiльство в цiлому. Це безперервний процес, що триваi впродовж життя людини, коли усуваються суперечностi мiж рiвнем естетичноi культури людства та володiнням цiiю культурою (естетичним досвiдом) окремою особистiстю у кожний конкретний перiод ii життiдiяльностi. Це оптимальна форма оволодiння навичками творення та сприйняття краси, передачi естетичного досвiду iндивiда шляхом цiлеспрямованоi дiяльностi.

Таким чином виховання з погляду суспiльнго розвитку i провiдною сферою дiяльностi як окремоi людини , так i людськоi спiльноти.

ВаМетологiчною засадою естетичного виховання i наука естетика. Поняття " естетика " вперше увiв нiмецький фiлософ А. Баумгартен.Вiн у своiй теорii естеики не обмежувався тiльки поняттями прекрасного в собi, а пiдкреслював, що естетика тАУ це наука про вдосконалiсть у свiтi явищ. РЖ.Кант, розширюючи теорiю Баумгартена, видiляв два види пiзнання: апрiорне й емпiричне. За Кантом, апрiорнi форми знаня закладенi у свiдомостi кожноi людини. Цю апрiорну iстину вiн називаi трансцен-

дентальною. Навiть розглядаючи елементи видовоi специфiки мистецтва, вiн видiляi деякий Влвитончений естетичнийВ» елемент як вищу форму впливу зразка мистецтва на свiдомiсть людини тАУ почуттiве задоволення вiд твору мистецтва, що стимулюi пiзнавальну дiяльнiсть людини.

ВаНа сьогоднiшнiй момент термiном естетика визначаi фiлософську науку , яка вивчаi два взаiмопов'язаних кола явищ : сферу естетичного як специфiчний прояв цiнносного вiдношення людини до свiту i сферу худжньоi дiяльностi людей.

ВаЯк писав М.Монтень : " Недостаточно, чтобы воспитание только не портило нас, - нужно, чтобы оно изменяло нас к лучшему."

ВаУ процесi естетичного виховання формуються i розвиваються здатнiсть людини до сприйняття i спiвпереживання, ii естетичнi смаки й iдеали, здатнiсть до творчостi за законами краси, до створення цiнностей у мистецтвi та поза ним (у сферi трудовоi дiяльностi, побутi, у вчинках i поведiнцi).

ВаТаким чином, естетичному вихованню властивi двi основнi функцii:

-ВаВаВаВаВаВаВа формування естетично-цiннiсноi орiiнтацii особистостi;

-ВаВаВаВаВаВаВа розвиток ii естетично-творчих потенцiй, якi визначають мiсце естетичного виховання в суспiльному життi та зв`язок з iншими видами виховноi дiяльностi.

Естетичне виховання розкриваi всi духовнi здiбностi людини, що необхiднi у рiзноманiтних галузях творчостi.

Естетична та художня культура i важливим компонентом духовного обличчя особистостi.Вiд iх присутьностi та степеню розвитку залежить ii iнтелiгентнiсть, творчий напрямок дiяльностi, особливе вiдношення до свiту та iнших людей.

Змiстом естетичного виховання i естетичне сприйняття, естетичне судження, естетичнi знання, естетична культура, естетичнi почуття, естетичнi переживання , естетична насолода, естетичнi смаки та естетична дiяльнiсть.У комплексi цi категорii розкривають сутнiсть естетичного виховання , розширюють його палiтру, становлять його структуру.

Естетичне виховання забеспечуi комплексний пiдхiд до розвитку особистостi, воно мiстить в собi трудове та моральне виховання .Воно пронизуi усi сфери життiдiяльностi людини - а саме глибини ii мислення , тендiтнiсть почуттiв .

Мета естетичного виховання i людина, яка розкрила повноту своii сутностi, унiверсальна гармонiйна особистiсть.РЖдеал унiверсальноi особистостi як мета виховання передбачаi ii особливе вiдношення з унiверсумом ( тобто зi свiтом як усiм iснуючим ), внутрiшню органiчну причетнiсть до нього. Така людина не вiдчуваi себе зачиненим "Я", до якого зовнiшнiй свiт ( природний i соцiальний ) протистоiть як " не-Я". Вона навпаки усвiдомлюi себе як частинку природи, що досягла самопiзнання , та наявний живий рiд[ 2, с. 178].

ВаДля забеспечення ефективностi естетичного виховання необхiднi такi умови:

Ва- створення в школi та сiм'i естетично привабливоi обстановки ;

Ва- звернення у виховнiй роботi з учнями до народних традицiй та

Ваобрядiв ;

Ва- висока естетична культура виховних заходiв ;

Ва- широке залучення учнiв до гурткiв самодiяльностi , участi у кон

Вакурсах та олiмпiадах естетичного спрямування ;

Ва- висока естетична культура педагогiв i вихованцiв в iх зовнiшньо

Ваму виглядi та поведiнцi ;

Ва- взаiмодiя школи , сiм'i ,позашкiльних закладiв, закладiв культури,

Вазасобiв масовоi iнформацii тощо.

ВаУ процесi естетичного виховання формуються i розвиваiтьтя здатнiсть вихованця до сприйняття i спiвпереживання, ii естетичнi смаки й iдеали, здатнiсть до творчостi за законами краси ,до створення цiнностей у мистецтвi та поза ним.

Естетичне виховання розкриваi всi духовнi та творчi здiбностi людини, що необхiднi у рiзноманiтних галузях творчостi.

Таким чином, естетичне виховання i одним iз компонентiв цiлiсного педагогiчного процесу,який повинен сформувати у школярiв потяг та вмiння будувати своi життя за законами краси.

Отже естетичний розвиток особистостi , високий рiвень ii естетичноi культури формуi ii здатнiсть мислити не за однiiю чи декiлькома обмеженими мiрками , а за мiркою будь-якого виду, здатнiсть розмовляти мовою предмета допомагаi знайти спiввiдношення способу перетворення предмета з ii власною мiрою.

Видатнi вченi, естети i педагоги Ю.Борев, О.Буров, В.Вансаалов, Л.Волович, РЖ.Долецька, М.Каган, Л.Коган, В.Розумний, В.Скатерщиков, РД.Квятковський, М.Лайзеров, А.Макаренко, О.Семашко, В.Сухомлинський, В.Шестакова, зробили значний внесок у розробку теорii естетичного виховання.

До проблеми комплексного естетичного виховання i зв'язку рiзних видiв мистецтва зверталися фiлософи, психологи, мистецтвознавцi, педагоги Б. Асафьiв, Т. Крижанiвська, Г. Падалка, В. Разумний, О. Ростовський, В. Сухомлинський, А. Буров, РЖ. Бех, Г. Шевченко та iншi. У праця Н. Антоновоi, РЖ. Барвiнок, М. Баскiна, К. Горбуновоi, С. Грибкова, Н. Путiловськоi мiститься наукове обгрунтування педагогiчноi мети , завдання й змiсту естетичного виховання у дитячих творчих об'iднаннях, якi покликанi задовольнити соцiально-культурнi прагнення дiтей .При цьому науковцi опираються на основнi теоритичнi положення естетики ,педагогiки, психологii та педагогiчний досвiд.

1.2 Формування естетичноi культури особистостi школярiв.

Естетичний розвиток пов'язаний з формуванням усiх граней особистостi. У дошкiльному вiцi формуються основи потреб i смакiв, народжуiться любов до мистецтва, заявляють про себе творчi здiбностi, якими рiзною мiрою надiлена кожна дитина. Для iх реалiзацii необхiдне правильно органiзоване виховання i навчання, яке враховуi особливостi вiку, iндивiдуальнiсть.

Естетична культура за В. Лозовою визначаiться як сформованнiсть у людини естетичних знань, смакiв, iдеалiв, розвиток здiбностей до естетичного сприймання явищ дiйсностi, творiв мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий свiт, оберiгати природну красу

Вченi, фiлософи, педагоги, лiтературознавцi сходяться в тому, що функцiональну структуру естетичноi культури слiд вiдрiзняти вiд ii складу, який утворюють самостiйнi сфери естетичноi дiяльностi. Ядром естетичноi культури i мистецтво, як дiяльнiсть, що породжуi художнi i об'iктивiзуi естетичнi цiнностi. Елементами естетичноi культури i художня самодiяльнiсть, народне мистецтво, фольклор, архiтектура, дизайн, художня лiтература i таке iнше.

Естетичнi принципи, виробленi в дизайнi, поширюються на органiзацiю природного середовища, ландшафти якоi набувають i самостiйну естетичну цiннiсть, так виникаi логiчна естетика. Вченi О.О.Бiляiв, Н.РЖ.Киященко, Н.Л.Лейзеров зазначають, що естетична культура охоплюi й соцiальну сферу життiдiяльностi людей: культуру побуту, дозвiлля. Як бачимо, естетична культура характеризуi не тiльки суспiльство, а головне тАУ iндивiда. "Для того, щоб стати суб'iктом естетичноi культури, людина повинна оволодiти системою естетичних вiдносин i цiнностей, що склались" [27, 170]. Як частина культури суспiльства естетична культура соцiально обумовлена й надiлена певною стiйкiстю традицiй i цiнностей. Естетична культура передбачаi звернення мистецтва до iнтересiв i потреб народу, забезпечення державою умов для вiльноi художньоi творчостi кожнiй людинi, для всебiчного залучення в рiзнi види естетичноi дiяльностi, перетворення цiнностей свiтовоi художньоi культури в духовний здобуток народу.

Розвинена естетична свiдомiсть особистостi включаi в себе перш за все розвинену естетичну чуттiвiсть (естетичне сприйняття, емоцii, переживання, почуття i чуттiва частина естетичного смаку) i естетично розвинений розум, або iнтелект (рацiональна частина естетичного смаку, естетичний iдеал, естетичнi потреби, погляди, переконання)

Рiвень естетичноi культури виявляiться у розвитку всiх компонентiв естетичноi свiдомостi ( почуттiв, поглядiв, переживань, потреб i iдеалiв) а також i в розвитку умiнь i навичок активноi перетворрюючоi дiяльностi у мистецтвi, працi, побутi, людських взаiминах.

Залежно вiд соцiальноiзначимостi видiляють:

Ва-естетичну культури особистостi;

Ва-естетичну культуру соцiальноi групи;

Ва-естетичну культуру конкретного суспiльства;

Ва-естетичну культуру людства в цiлому.

Тому естетична культура - це ступiнь, рiвень опанування естетичною культурою суспiльства.Саме тому спiввiдношення естетичноi культури особистостi та естетичноi культури суспiльства визначаiться тiiю мiрою засвоiння естетичних цiнностей, якою володii окремо кожна особистiсть.

Однак естетична культура- грань загальних, унiверсальних вiдносин мiж людьми i тому являi собою мiру унiверсальностi та гармонiйностi особистостi, яка вiдчуваi власну унiкальнiсть i сприймаi iнших як самобутнiх iндивiдiв.Для особистостi, яка естетично розвинута свiт стаi бiльш вiдкритим, цiкавим та зрозумiлим.А саме змiна ставлення до навколишнього свiту передбачаi i позитивне ставлення до самого себе,що вiдображаi унiверсальну людську сутнiсть.Саме це забарвлюi емоцii, волю та розум людини вмiнням бачити та створювати красу.Якщо людина естетично розвинена вона ставитьсться до себе, до iнших та природи не як спостерiгач, а як особистiсть, що вiдчуваi унiкальнiсть та своiрiднiсть iншого.

Естетична культура мiстить у собi такi елементи як естетичне сприйняття, естетичне почуття, естетичнi потреби , естетичнi iдеали, естетичнi смаки .Вони визначаються розумовою, моральною, емоцiйною, духовною дiяльнiстю людини i зумовлюють iстотнi змiни в ii свiтосприйняттi, переконаннях, поведiнцi, сприяють естетичнiй дiяльностi особистостi, розвитку ii творчих сил та здiбностей вiдповiдно до обтАЩiктивних законiв розвитку краси.

Естетичне сприйняття i початковим моментом у формуваннi естетичного ставлення до дiйсностi, тобто первiсним пiзнанням явищ. Виражаiться воно в загальнiй спостережливостi, в здiбностi помiчати прекрасне i звертати на нього увагу. Що саме сприймаiться i як тАУ визначаiться особистiсними особливостями школяра. Тонка поетична натура по-особливому бачить свiт.

Хоча естетичнi враження виникають тiльки в результатi безпосереднього контакту людини iз значущими обтАЩiктами, досвiд показуi, що цього ще не достатньо: бачити просто навколишнi та бачити його красу тАУ речi рiзнi.

Характер сприйняття залежить вiд того, що ми виокремлюiмо у сприйнятому та як, в якому напрямку його осмислюiмо. Тому важливе налаштування на виявлення та фiксацiю саме естетичних ознак, на сприйняття з метою оцiнити естетично.

Естетичне сприйняття нерозривно повтАЩязане з естетичнимипочуттями, якi виникають у процесi сприйняття прекрасного i вiдбивають ставлення людини до прекрасного.

Естетичнi почуття виражаються у хвилюваннi людини, насолодi. Це досить складне явище, яке вiдбиваi багатство iндивiдуального духовного життя особистостi. Естетична насолода спонукаi людину ходити в театр, слухати концерти, вiдвiдувати картинну галерею. Де не маi естетичноi насолоди, там не маi i художнього сприймання, а i лише ознайомлення, спостереження.

Тому естетичнi почуття, естетична насолода несе в собi величезну силу впливу на особистiсть.

Школярi повиннi не тiльки сприймати прекрасне, але й розумiти, оцiнювати твори мистецтва, вчинки людей та iн. , тобто необхiдно формувати естетичне судження. В процесi оцiнювання вiдбуваiться порiвняння сприйнятого з ранiше вже оцiненими предметами або з еталонними образами, якi вiдклалися у смаках дiтей як уявлення про те, якими повиннi бути окремi боки життя, для того щоб задовольняти iх естетичну потребу в досконалостi.

Починаючи з несмiливих i часто безпiдставних тАЬдобретАЭ, тАЬпоганотАЭ, тАЬподобаiтьсятАЭ, тАЬ не подобаiтьсятАЭ, оцiнки поступово набувають бiльш визначений характер, що дозволяi говорити про здатнiсть людини правильно розумiти i оцiнювати прекрасне.

Найбiльш повна i закiнчена форма естетичного судження знаходить вияв у естетичному iдеалi тАУ основномузразку, з позицii якого людина оцiнюi навколишню дiйснiсть, людей, iх вчинки.Естетичний iдеал вiдображаi уявлення людини про красу, тобто це мета, до досягнення якоi прагне людина, i разом з тим це основний критерiй, з позицii якого оцiнюiться навколишня дiйснiсть, особистiсть людини, ii поведiнка, вчинки.

На базi конкретних естетичних знань сприйняття, почуття, iдеалiв, суджень i понять формуiться естетичний смак, пiд яким розумiiмо стiйке емоцiйно-оцiнне ставлення людини до прекрасного, що носить вибiрковий характер. У вiдповiдностi з особливостями розвитку i виховання у кожноi людини виробляiться свiй особистий смак в тiй чи iншiй галузi.

Якщо предмет не залишаi дитину байдужою, його емоцiйне вiдношення переходить в активно-дiйове вiдношення, прагнення зберегти те, що подобаiться, помножити красу, передати ii iншим (намалювати, описати в вiршах, скласти казку i таке iнше). Так зтАЩявляiться естетична дiяльнiсть. В ii результатах естетичне ставлення до свiту знаходить своi предметне втiлення, свою матерiалiзацiю. Створенi за законами краси предмети i важливим показником рiвня естетичного розвитку, естетичноi культури людини.

Тонкiсть почуттiв, переживань, емоцiйно-естетичного ставлення до оточуючого свiту i до самого себе залежить вiд культури почуттiв i сприйняття. Чим тоншi почуття i сприйняття, чим бiльше бачить i чуi людина в оточуючому свiтi вiдтiнкiв, тонiв, напiвтонiв, тим глибше виражаiться емоцiйна оцiнка фактiв, предметiв, явищ, подiй, тим ширший емоцiйний дiапазон, який характеризуi духовну культуру людини [20, 48].

Тому естетичнi почуття, естетична насолода несе в собi величезну силу впливу на особистiсть.

Висновок до роздiлу 1

Естетичне виховання - це процес формування цiлiсного сприйняття i правильного розумiння прекрасного у мистецтвi та дiйсностi; здатнiсть до творчого самовиявлення притаманна людинi.

Основою, на якiй здiйснюiться естетичне виховання е певний рiвень художньо-естетичноi культури особистостi, ii здатностi до естетичного освоiння дiйсностi. Цей рiвень виявляiться як у розвитку всiх компонентiв естетичноi свiдомостi (почуттiв, поглядiв, переживань, оцiнок, смакiв, потреб та iдеалiв), так i в розвитку умiнь i навичок активноi перетворюючоi дiяльностi у мистецтвi, працi, побутi людських взаiминах. Формування у школярiв певноi системи художнiх уявлень, поглядiв, якi зможуть допомогти iм виробити в собi дiйовi критерii естетичних цiнностей, готовнiсть та умiння вносити елементи прекрасного у своi життя, починаiться iз сприймання оточуючого.

Завданням естетичного виховання е не тiльки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творiв, а й органiзацiя людських почуттiв, духовного росту особистостi, регуляцiя i корекцiя поведiнки.

Естетичне виховання проникаi в усi сфери дитячого життя, воно забезпечуiться всiма ланками виховання i використовуi багатство i рiзноманiтнiсть його засобiв.Усе це даi право вважати головним принципом естетичного виховання принцип все загальностi естетичного виховання i художньоi освiти.

Методологiчною основою i важливим принципом естетичного виховання на сучасному етапi е iдея комплексного пiдходу який у реалiзацii системи естетичного виховання маi подвiйне значення. По-перше, система естетичного виховання маi будуватися так, щоб рiзнi види мистецтва постiйно взаiмодiяли мiж собою у процесi впливу на дитину, тобто органiзовуiться необхiднiсть тiсноi взаiмодii мистецтва на основi мiжпредметних звтАШязкiв. По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так i засобами дiйсностi повинно стати органiчною частиною будь-якого виду виховання. Система естетичного виховання будуiться з урахуванням принципу творчоi самодiяльностi учнiв. Це виявляiться у здатностi школярiв переносити виробленi творчi навички на виконання будь-якоi справи.

Новi завдання в галузi виховання у загальноосвiтнiй школi суверенноi Украiни докорiнним чином змiнили i установки в естетичному вихованнi. Вiд завдань бачити, вiдчувати, розумiти прекрасне вони перетворились на бiльш складнi i пов'язанi зi здатнiстю творити його у навколишнiй дiйсностi, працi, мистецтвi, у повсякденному життi. Ця здатнiсть i важливою ознакою нашого часу i забезпечуiться завдяки реалiзацii принципу естезацii усього дитячого життя.

Одним з основних завдань шкоди на сучасному розвитку естетичного виховання е створення його системи. Пiд системою розумiiться живий, цiлеспрямований, органiзований i контрольований процес художньо-естетичноi освiти, розвитку, виховання дiтей, побудований на основi сукупностi методологiчних принципiв, психолого-педагогiчного обТСрунтування методичних документiв, якi забезпечують здiйснення у нерозривному звтАЩязку з естетичним вихованням особистостi, ii моральний i трудовий розвиток.

Основним структурним елементом системи естетичного виховання е особистiсть, оскiльки мета, завдання, специфiчнi методи естетичного виховання орiiнтованi на естетичний i загальний розвиток особистостi, збагачення ii у педагогiчному процесi з урахуванням iндивiдуальних i психологiчних особливостей органiзацii впливу на учнiв рiзного вiку.

Однiiю з ведучих пiдсистем естетичного виховання е навчально-виховний процес школи. Предмети природничо-математичного, гуманiтарного та естетичного циклiв, а також трудове виховання вносять у цю пiдсистему свiй вклад i одночасно тiсно повтАЩязанi мiж собою як ii елементи. Керiвну роль у забезпеченнi педагогiчноi цiлеспрямованостi цього процесу вiдiграi учитель.

ВаНаступна пiдсистема - позакласна дiяльнiсть школярiв, повтАЩязана з навчально-урочною дiяльнiстю. Особливе мiсце належить в нiй факультативним курсам з предметiв художнього та РЖнших циклiв, функцiонування цiii пiдсистеми передбачаi необхiднiсть використання творчого пiдходу до будь-якого виду дiяльностi дитини, форми РЖ методiв пробудження iх до iнтересу до естетичноi творчостi, а також здiйснення педагогiчного контролю за соцiально-цiнною дiяльнiстю учнiв у процесi позакласноi та позашкiльноi роботи, органiзацii дозвiлля i поведiнки дiтей рiзного вiку.Важливою пiдсистемою е також художньо-естетичнi впливи засобiв масовоi комунiкацii (преса, радiо, телебачення, кiно), сiмтАЩi, мiкро середовища школяра. Контроль з боку школи за дiяльнiстю ii елементiв виявляiться у вивченнi i аналiзi впливiв, ступеня сформованостi в учнiв естетичного iдеалу, смаку, критичноi оцiнки естетичноi iнформацii, художнiх iнтересiв i потреб школярiв у галузi мистецтв, мотивiв

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi