Використання засобiв народноi педагогiки в естетичному вихованнi дiтей

Використання засобiв народноi педагогiки в естетичному вихованнi дiтей

Змiст

Вступ

1 ВаНароднi погляди на красу та прилучення дiтей до прекрасного

2 Засоби виховання естетичноi культури в сiмтАЩi

3 Методи та засоби естетичного виховання дошкiльникiв

4 Естетичне виховання учнiв

Висновки

Лiтература

Вступ

Сприйняття i розумiння прекрасного починаiться у дитинствi. ВлВсе прекрасне, що iснуi в навколишньому свiтi i створене людиною для iнших людей, повинно доторкнутися до серця дитини i облагородити йогоВ», тАФ стверджував В. Сухомлинський.

Першi кроки у безмежному, складному i загадковому свiтi дитина робить у дошкiльному вiцi. За словами Януша Корчака, вона прагне створити у ньому свiй свiт дитинства, добра i краси, своiрiдний мiкрокосм реального свiту. Дорослий допомагаi iй знайти, вiдчути i зрозумiти красу поезii, музики, живопису, а через мистецтво глибше усвiдомити все, що ii оточуi: природу, предмети, працю людини i ii духовнi надбання. Краса нерозривна з добротою, вона облагороджуi життя, надихаi людину на добрi справи. Введення дитини в свiт краси i гармонii i важливим завданням естетичного виховання.

Краса нерозривно пов'язана з душею людини, ii працею, поведiнкою, мовою, зовнiшнiстю. Творча душа людства, в тому числi й украiнського народу, витворила справжнi шедеври виховання у дитини почуття прекрасного: вiд маминоi колисковоi пiснi до складних видiв мистецтва, якими може оволодiти людина протягом життя, якщо iх основа закладена у дошкiльному дитинствi.

Тема дослiдження ВлВикористання засобiв народноi педагогiки в естетичному вихованнiВ» i важливою i актуальною, оскiльки основною цiллю сучасноi системи виховання i всебiчно i гармонiйно розвинена особистiсть тАУ майбутнiй громадянин держави, а це, в свою чергу неможливо без естетичного розвитку i саме поняття гармонii невiдривне вiд естетики, а становлення громадянина неможливе без знання власних iсторii, культури, традицiй.

ОбтАЩiктом дослiдження i засоби естетичного виховання.

Предметом дослiдження - засоби естетичного виховання народноi педагогiки, якi використовуються i сьогоднi загальноосвiтнiми школами, дошкiльними установами та батьками дiтей. Розглянемо засоби естетичного виховання у сiмейному вихованнi, дошкiльних та загальноосвiтнiх закладах.

Спробуiмо довести або спростувати гiпотезу: якщо з раннього вiку суспiльство буде пiклуватись про естетичну вихованiсть особистостi на гiдному рiвнi в гармонii з iншими завданнями виховання, опираючись на досвiд народу в поiднаннi з досягненнями сучасноi науки, то ймовiрнiсть позитивного результату виховного процесу значно зросте.

Основними методами, що використовувались для дослiдження, i вивчення науковоi, методичноi педагогiчноi лiтератури, опрацювання передового та народного досвiду естетичного виховання та дiяльностi навчально-виховних установ, сiмейного виховання.

Вже було згадано декiлька термiнiв, тому слiд визначити понятiйний апарат, який дозволить краще розумiти суть проблеми.

Естетика тАУ наука про загальнi закономiрностi художнього створення дiйсностi людиною, суть i форми вiдображення дiйсностi й перетворення життя за законами краси.

Естетичне виховання тАУ формування естетичноi культури, освiти, свiдомостi (почуття, смаки, погляди) з метою формування духовно багатоi людини, яка б розумiла, могла та працювала для збагачення культурно естетичного потенцiалу народу.

Естетична культура тАУ це здатнiсть особистостi до повноцiнного сприймання, правильного розумiння, прекрасного в мистецтвi i дiйсностi, потреба вносити прекрасне в оточуючий свiт, оберiгати природну красу.

Естетична свiдомiсть тАУ форма суспiльноi свiдомостi, яка i художньо-емоцiйним освоiнням дiйсностi через естетичнi сприйняття, почуття, судження, смаки, iдеали i виражаiться в естетичних поглядах та мистецькiй творчостi.

1 Народнi погляди на красу та прилучення дiтей до прекрасного

У поглядах на красу народна педагогiка глибока й багатогранна. Про це свiдчать хоч би тi численнi оцiннi порiвняння, якi широко побутують в обiгу живого мовного спiлкування. В сучаснiй украiнськiй мовi слово ВлкрасаВ» виражаi властивiсть, якiсть гарного, прекрасного; оздобу, прикрасу кого-, чого-небудь; славу; гарну, привабливу зовнiшнiсть; вроду. З рiзноманiтними вiдтiнками вживаiться i слово ВлгарнийВ»: приiмний зовнiшнiм виглядом, який вiдзначаiться гармонiiю барв, лiнiй i т. iн.; який маi привабливу зовнiшнiсть, привабливi риси обличчя; приiмний для слуху; милозвучний; блискучий, ефектний; який маi позитивнi якостi або властивостi, цiлком вiдповiдаi вимогам, заслуговуi схвалення; який сприяi успiховi, пов'язаний з ним; вдалий; про душевний стан; те, що маi позитивнi якостi, властивостi, заслуговуi схвалення; з позитивними моральними якостями (про людину); який маi досвiд, знаi свою справу; зразковоi поведiнки (про молодь, дiтей), значний за кiлькiстю або розмiром; сильний, значний, уживаiться для вираження iронiчного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливоi оцiнки кого-, чого-небудь. Згадане слово маi ще такi синонiмiчнi розгалуження: гарний тАФ хороший, (з зовнiшнього вигляду) красивий, красний; чепурний; (на вроду тАФ ще) вродливий, гожий, пригожий; (з лиця) милолиций, миловидний; (що викликаi подив, захоплення) прегарний, прекрасний, чудовий, чарiвний, розкiшний; (про одяг, взуття тощо) елегантний; обл. файний, лепський; добрий тАФ (з погляду позитивноi якостi i под.) гарний, хороший; пiдсил. славний; (доволi добрий) розм. предобрий, добрячий.

Такий розгалужений понятiйний апарат народного погляду на красу репрезентуi широту цiлей i змiсту масовоi практики естетичного виховання, {спрямованого на формування в пiдростаючого поколiння естетичного ставлення до життя тАФ природи, працi, громадськоi дiяльностi, мистецтва, особистоi поведiнки. Народ споконвiкiв прагнув за допомогою художнiх засобiв одухотворити працю, прикрашати побут й облагороджувати взаiмини мiж людьми. Цим зумовилось й основне кредо народноi педагогiки в галузi естетичного виховання тАФ навчити жити за законами краси i благородства.

Народна практика родинного виховання виробила чимало засобiв розвитку в дiтей емоцiйних вiдчуттiв, розширення iхнього естетичного свiтогляду й досвiду з метою вироблення смаку, потягу до прекрасного й негативного ставлення до поганого, пробудження в молодi власних творчих естетичних здiбностей у рiзних видах дiяльностi.

Народна педагогiка прагне навчити дитину вiдчувати i розумiти красу, де б вона не виявлялася, забезпечити iднiсть мiж естетичним розвитком дитини i ii моральним, фiзичним вихованням i трудовою пiдготовкою збудити потяг до художньоi творчостi, бажання вносити красу в навколишнi життя, працю, поведiнку, виробити непримиренне ставлення до потворного, здатнiсть ненавидiти зло i боротися з ним. З цiiю метою вона мобiлiзуi всi можливi засоби i методи, на якi маi змогу опертися сiм'я, щоб прилучити дiтей до прекрасного.

У практицi родинного виховання залучення дiтей до прекрасного починаiться дуже рано, з маминоi колисковоi пiснi, в якiй народ опоетизовуi природу,) любов i нiжнiсть, людянiсть i добро, а також з ладок-потiшок, дитячоi iграшки i казки. В украiнському фольклорi чимало таких дитячих пiсеньок, якi розвивають у дiтей почуття ритму, привчають малят виконувати простi iгровi i танцювальнi рухи пiд мело; дiю пiснi: плескати в долонi, переступати з ноги на ногу, притупувати нiжкою, помахувати ручкою, повертати долоньки, ставити руки на пояс тощо. РЖ чим далi, тим коло пiсень i танцювальних рухiв поступово розширюiться. Та й ситуацiй для iх виконання стаi бiльше, вони урiзноманiтнюються. Такий спосiб прилучення дiтей до пiснi i танцю виявився досить результативним i передавався з поколiння в поколiння. Це й дало пiдстави одному з мандрiвникiв вiдзначити особливий нахил украiнського народу до пiсень, музичного i хореографiчного мистецтва такими словами: ВлТанцi малоросiян стрункi i прекраснi. Пiснi iх нiжнi, виразнi i здебiльшого протяжнi. Про голоси iх нема що й казатиВ». Роль батькiв у прилученнi дiтей до пiснi велика. Задушевна мамина пiсня благословила в свiт великого мистецтва не один талант.

Значний вплив на формування естетичних уподобань дiтей у сiм'i мають дитячi iграшки, особливо тi, що вiдзначаються художньою досконалiстю. До цього здебiльшого й прагнули народнi умiльцi, виготовляючи гарнi й привабливi iграшки. Не випадково у розмовi, коли хтось хоче пiдкреслити особливу красу в чомусь, то каже: ВлГарна (чи гарний),- як лялькаВ», Влодягнулась, як лялькаВ», Влчепурненька, як iграшкаВ».

Шляхiв залучення молодого поколiння до прекрасного в народнiй педагогiцi багато, i всi вони мають одне призначення будувати щирi й доброзичливi взаiмини мiж дiтьми.

Виходячи iз засад краси, народна педагогiка привчаi дiтей бути чемними. Вона з великою наполегливiстю виробляi в дiтей звичку бути ввiчливими пiд час мовного спiлкування. Головним орiiнтиром тут i мовленнiвий етикет тАФ установленi норми поведiнки мовцiв, правила ввiчливостi мовного спiлкування, виробленi в живiй мовнiй практицi народу. Народна педагогiка дуже багата на цiннi поради щодо мовленнiвого етикету. Вони здебiльшого вираженi в афоризмах: ВлЩо маiш казати, то наперед обмiркуйВ», ВлДав слово тАФ виконай йогоВ», ВлСлухай тисячу разiв, а говори один разВ», ВлГовори мало, слухай багато, а думай ще бiльшеВ».

Народна педагогiка дуже вимоглива щодо додержання мовного етикету, бо розглядаi його як ознаку людськоi краси. Це яскраво видно хоча б на прикладi украiнськоi народноi пiснi ВлОй у полi нивкаВ». Козак, який iхав з ВлУкраiниВ», зустрiвши дiвчину, яка жито жала, Влмусив шапку знятиВ», привiтатися i побажати iй успiху в роботi: ВлПомагай бiг, дiвча моi, тобi жито жати!В». Увагу дiтей до мовного етикету постiйно, закрiплюють народнi казки, де зустрiчi, як правило, супроводяться етикетом вiтання.

Народна педагогiка маi чiткi правила мовленнiвого етикету, хто з ким, коли i як повинен першим вiтатися: молодший першим вiтаiться з людиною старшого вiку, чоловiк тАФ iз жiнкою (чи юнак з дiвчиною). А в примiщеннi першим вiтаiться той, хто заходить (Влдобрий деньВ», Влдобрий вечiрВ», Влдоброго ранкуВ») чи виходить (Влдо побаченняВ», Влбудьте здоровiВ»). Гарна традицiя в селi, де вiтаються з усiма односельцями i навiть з незнайомими.

Основна вимога мовленнiвого етикету тАФ ввiчливiсть, статечнiсть, пристойнiсть, уважнiсть i чемнiсть спiврозмовникiв. Справдi вихована людина поштиво розмовляi завжди, всюди i з усiма. Народна практика живого спiлкування дуже багата на слова ввiчливостi, iх справедливо називають чарiвними.

У народнiй практицi родинного виховання не допускаiться, щоб дiти вживали грубi й лайливi слова. Засуджуються тi батьки, якi лаються в присутностi дiтей, що породжуi потворнiсть у взаiминах (ВлЯк батько кричить, то син гарчить, а як батько лаiться, то син кусаiтьсяВ»). У мовному спiлкуваннi красивим i тiльки те, що вкладаiться в рамки пристойних людських вiдносин. А тому (негарно мовчати, коли треба говорити, i говорити, коли треба мовчати. Про мовчунiв у народi кажуть: ВлМовчить, як пеньВ», ВлМовчить, як води в рот набравВ». Схвалюючи людей, якi добре володiють мовою (ВлЗа словом у кишеню не полiзеВ»), народна педагогiка водночас засуджуi порожню балаканину, виступаi проти зайвих, фальшивих прикрас у мовi (ВлКрасно говорить, а слухати нiчогоВ»). Та найбiльше дiстаiться тут базiкам: ВлЯзиком сяк i так, а дiлом нiякВ», ВлБазiка тАФ мовний калiкаВ», ВлБесiди багато, а розуму малоВ». Випробуваними засобами прилучення дiтей до прекрасного, як i при здiйсненнi всiх iнших напрямiв родинного виховання, i природа i праця. Правильно роблять тi батьки, якi розвивають у дiтей любов до краси Радянськоi Батькiвщини, ii мiст i сiл, перетворених й оновлених працею радянських людей. Завжди пiд час перебування з дiтьми на лонi природи трапляiться нагода хоча б побiжно привернути iх увагу до краси лiсу i саду, до життiдайноi сили сонця, всеоживляючого впливу дощику, помилуватися житами, що половiють, чи золотистою пшеницею на полi, невтомною працею бджiлки на пасiцi. Такi бесiди про прекрасне дуже кориснi. Дитина стаi спостережливою. Вона бачить, як змiнюiться вигляд поля i саду кожноi пори року, водночас не залишаiться байдужою i до тих гарних змiн, якi тут вiдбулися завдяки працi. Мало того, вона сама теж охоче прилучаiться до працi й захоплюiться ii результатами разом з дорослими. Дитина переживаi рiзнi настроi, наприклад, навеснi, коли оживаi природа i перелiтнi птахи повертаються в рiднi краi, i восени, коли в бездоннiй блакитi курликаi ключ журавлиний. Для допитливого ока буде цiкавим i миле ластiв'ятко, яке виглядаi з гнiзда, i лелеки, якi оселились недалеко й турботливо годують своiх малят, i котик, i собака, якщо вони i в дворi. Сiм'я, особливо якщо вона живе в селi, повинна вирощувати свiйських тварин. Вiдсутнiсть тварин у господарствi вважаiться крайньою безгосподарнiстю (ВлТо такий двiр, що й собака не держитьсяВ»). Як бачимо, вражень вiд природи й естетичних переживань, пов'язаних з ii впливом, у дiтей багато. Значення iх в естетичному вихованнi немале. Особливо, якщо цi дитячi переживання доповнюються спiвпереживаннями дорослих, мають добру опору в домашнiй атмосферi й побутi.

Серед основних чинникiв естетичного виховання дiтей у сiм'i, за народною педагогiкою, i краса побуту, вироблення в дитини здатностi розумiти й вiдчувати мистецтво, прилучення ii до активноi художньоi творчостi.

До краси побуту народна педагогiка вiдносить манеру поведiнки й щоденнi звички членiв родини, оздоблення житла, родиннi свята й обряди, участь у трудовiй дiяльностi. Гарний той, хто працюi. Краса створюiться людською працею. Цурання працi, байдикування тАФ явище потворне. Доброi народноi традицii додержують у сiм'i батьки, коли дбають, щоб iхнi дiти росли чемними, охайними, зiбраними, органiзованими, дисциплiнованими, працьовитими, коли стежать за поставою дiтей, манерою ходьби, поведiнкою за столом, привчають правильно одягатися, застерiгають вiд слiпого схилення перед модою. У таких сiм'ях дiти, як правило, завжди стрункi й пiдтягненi, чистi й акуратнi, скромнi, ввiчливi й уважнi. Усi цi та iншi естетичнi риси виробляються змалку. Батьки стежать за тим, щоб дитина при ходьбi не сутулилась, не опускала голову, а йшла легким кроком, вимагають, щоб вона бережливо ставилась до речей, зокрема тримала в порядку своi iграшки, одяг i взуття, а також робочий куточок школяра. Мати такий куточок удома для дитини, яка вчиться в школi, для сучасноi сiм'i вже стало нормою.

Коли дитина сiла iсти, то батько чи мати не забуваi нагадати, що за столом треба сидiти прямо, не навалюватися, не вставати з-за столу, коли iншi сидять. Негарно, коли хтось тримаi ложку чи виделку в кулацi, бере iжу руками або набиваi нею повний рот.

Хто, як не батьки, зобов'язанi навчити дiтей естетично оздоблювати своi помешкання, надаючи йому певноi привабливостi й затишку. В людськiй оселi першорядну роль вiдiграi не багатство, а помiрнiсть, гармонiя предметiв i речей, чистота й охайнiсть, якi милують око (ВлХата, хоч i бiдненька, але чиста й чепурненька, а тому й гарна та веселенькаВ»).

Народ-педагог у душi своiй ще й великий художник. Вiн завжди {прагне поставити на службу естетичного виховання все те найкраще, що створюiться людським розумом i трудовими руками, в тому числi й здобутки народноi архiтектурнi. Тому такою чудовою естетичною привабливiстю вiдзначаються, наприклад, дерев'янi будови карпатського краю з фiлiгранними пiддашками на стовпах або арках, рiзьбленими сволоками, кронштейнами. Своiю мальовничiстю видiляiться також народна архiтектура лiсостеповоi та пiвденноi частини Украiни, де будiвлi оздоблюють настiнними розписами та рiзними кольоровими прикрасами. Подвiр'я традицiйно обгороджуються парканом чи живоплотом. Насаджують садки, бiля хати тАФ квiти. Квiтникарство тут здавна в загальнiй пошанi. З декоративних дерев поширенi бузок i жасмин. Розводять i кiмнатнi квiти, але переважно лiкарськi (наприклад, алое) або такi, що використовуються пiд час виконання рiзних родинних обрядiв. Так, мирту здебiльшого вирощують для того, щоб нею прикрашати молодих пiд час весiлля. Окрасою багатьох садиб улiтку i соняшники, чорнобривцi, мальва.

Участь дiтей у вирощуваннi квiтiв, садiвництвi маi велике педагогiчне значення, бо будить у них рiзнi емоцiйнi переживання, а отже, сприяi естетичному вихованню.

Досить iнтенсивно прилучаi молодь до прекрасного народне декоративно-прикладне мистецтво з його рiзноманiтними формами, якi органiчно вплiтаються в повсякденне життя родини розмальованi декоративнi тарiлки, рiзьбленi з дерева речi, художнi вироби з глини (глечики, миски, макiтри, малi форми скульптури, кахлi), прикраси для одягу, рiзнi види тканини. Правильно роблять тi батьки, якi у спадок своiм дiтям передають знання, умiння i навички з художнього килимарства i ткацтва, керамiки, настiнного розпису, художньоi обробки дерева, скла i металу, вишивки. На Украiнi i чудова традицiя: дiвчина змалку вчиться вишивати. Мистецтво вишивання вона переймаi вiд матерi чи старшоi сестри. Бувають випадки, коли вишивання вчаться навiть хлопцi. Вишиваними узорами прикрашають одяг, подушки, лiжники, серветки, килими та iншi побутовi речi. Дiвчина вишиваi милому сорочку, хусточку, весiльнi рушники. Своiми руками пошитий i оздоблений вишивкою одяг завжди викликав загальне схвалення як свiдчення працьовитостi й художнього смаку.

Усi дiти дуже люблять малювати. Потяг до малювання в них виявляiться дуже рано i його слiд пiдтримати.

Першi малюнки дiтей здебiльшого бувають одноманiтнi, смiшнi й неоковирнi.) Це зрозумiло. Однак головне тут тАФ не результат, а велика естетична насолода, трудове натхнення та Влмуки творчостiВ», якi переживають маленькi художники. Та й, по правдi кажучи, малятко з олiвчиком у руках не стiльки вправляiться в малюваннi, скiльки вчиться бачити й сприймати красу навколишнього свiту. Тому навiть найнезграбнiший дитячий малюнок тАФ це цiлком дитяча художня творчiсть, дуже часто оригiнальна й хвилююча, що викликаi радiснi переживання не тiльки у дiтей, а й у дорослих.

3 глибокою зацiкавленiстю сприймають дiти й твори образотворчого мистецтва тАФ художнi картини, якi висять у них вдома на стiнi й змалку мiцно вкарбовуються в пам'ять на все життя. Художню картину народна педагогiка зараховуi до найактивнiших засобiв прилучення молодi до прекрасного.

Там, де естетичнi почуття i переживання не пiдвладнi слову, на службу духовних поривiв людини стаi музика. Переоцiнити значення музики в прилученнi дiтей до прекрасного важко. ВлМузика тАФ це мова почуттiв. Мелодiя передаi найтоншi вiдтiнки почуттiв, недоступнi слову, якщо словом обмежуiться проникнення вихователя в потаiмнi куточки юного серця, якщо пiсля слова не починаiться тонше й глибше проникнення тАФ музика, виховання не може бути повноцiнним.. Без музики важко переконати людину, яка вступаi в свiт, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по сутi, i основою емоцiйноi, естетичноi, моральноi культуриВ»,тАФ писав В. О. Сухомлинський. Народна педагогiка маi в цьому вiдношеннi могутнi виховне джерело тАФ багатющу народну музику i рiзнi види народних музичних iнструментiв. Дiтей у сiм'i прилучають до музики через слухання музичних творiв та навчання гри на музичному iнструментi тАФ скрипцi, дримбi, гармонii, сопiлцi, бандурi, цимбалах, трембiтi. Дуже добре, якщо батьки теж люблять музику, грають на музичному iнструментi, передають у спадок своiм дiтям як цей iнструмент, так i вмiння володiти ним. Народна педагогiка завжди покладаi на музику, як i на мистецтво взагалi, великi надii саме з виховного погляду. Недаремно у народi кажуть, що людина, яка тримаi в руках скрипку, не здатна заподiяти зла. ВлЗдоров'я, розум i сопiлка тАФ мудра спiлкаВ», ВлЯк музика iскриста, то й душа чистаВ»,тАФ твердять народнi афоризми.

Зростання добробуту й духовного багатства радянськоi сiм'i дають змогу значно розширити рамки естетичного виховання дiтей у сiм'i, пiдключивши сюди як традицiйнi виховнi народнi засоби, так i тi, якi стали новими здобутками народноi педагогiки нашого часу тАФ книжка, радiо, кiно, телепередачi, слухання художнiх творiв у записах на платiвцi й магнiтофоннiй плiвцi. Багато батькiв систематично купують дiтям книжки, дають iм можливiсть ходити в театр, кiно, передплачують дитячу пресу, водять у художнi музеi, ознайомлюють з репродукцiями картин у журналах, органiзовують колективне слухання музики i виконання пiсень у сiмейному колi пiд музичний акомпанемент. Як бачимо, засобiв, методiв i прийомiв естетичного виховання, що iх батьки можуть використати в сiм'i, i дуже багато. Умiле iх застосування даi змогу дитинi змалку засвоювати начала естетичного виховання, навчитися бачити прекрасне, розумiти й цiнити твори мистецтва, прилучитися до художньоi творчостi, жити й творити за законами краси.

2 Засоби виховання естетичноi культури в сiмтАЩi

Велике щастя, коли творчий пошук людини в науцi i технiцi йде поряд з глибоким проникненням у свiт мистецтва. Так, як це було у Леонардо да Вiнчi, Ломоносова, Альбрехта Дюрера, Гете, Ейнштейна.

У своiх вiдомих спогадах великий натуралiст Чарльз Дар-вiн пише, що до тридцяти з лишком рокiв вiн iз задоволенням читав вiршi англiйських поетiв, класичних i сучасних, знаходив насолоду в живопису, а ще бiльше тАФ в музицi. Але ось вже багато рокiв, як вiн втратив iнтерес до мистецтва. Шекспiр здаiться до вiдрази нудним. РЖ навiть прекраснi картини природи полишають його байдужим. Дарвiн з об'iктивнiстю науковця констатуi: ВлВтрата цих смакiв рiвносильна втратi щастя i, можливо, шкiдливо вiдбиваiться на розумових здiбностях, а ще ймовiрнiше тАФ на моральних якостяхВ». РЖ продовжуi: ВлЯкби менi довелось знову пережити своi життя, я встановив би для себе правило читати певну кiлькiсть вiршiв i слухати певну кiлькiсть музики хоча б раз на тиждень; можливо шляхом такого (постiйного) вправляння менi вдалося б зберегти активнiсть тих частин мого мозку, якi тепер атрофуютьсяВ».

ВлТроянди й виноградВ»тАФкорисне i прекрасне тАФ два крила людського щастя. Вiдомо це всiм. Але..

Але часом роздумуючи над тим, як найкраще пiдготувати дитину до майбутнього тАФ шкiльного тАФ життя, як вивiльнити школяревi час для гуляння, батьки, а часом i педагоги, починають безпiдставно дiлити рiзнi сторони iдиного виховного процесу на головнi i другоряднi, забуваючи про те, що кожне з цих джерел живить не окремi рiчки, а творить iдиний духовний океан цiлiсноi особистостi. Без здоров'я важко дадуться успiхи в науках, без розуму яка вже там моральнiсть! А без почуття краси тАФ чи повноцiнна людина?

Початок цього неприродного й небезпечного для людини подiлу закладено деколи пiд час раннього чи дошкiльного виховання, коли, готуючи дитину до школи, батьки мiркують приблизно так: музика, спiви тАФ справа талановитих. Наш жетАФ звичайний, малюi, як усi дiти. Моцартом йому не стати, голос поганенький тАФ значить i не Гмиря. Отже, буде сталеваром чи лiкарем, льотчиком чи геологом тАФ одне слово ВлфiзикомВ». А тому: нiчого марно гаяти час на тi танцi й спiваночки, в куток малювання й пластилiн. Прицiл береться на лiчбу, письмо, читання. РЖ забувають часом головне: готувати до нiколи тАФ значить готувати людину до життя. Забувають, що без свiтлоi одухотвореноi любовi до всього прекрасного не вiдчуi дитина себе щасливою i сильною. Не схопить краси рiдноi природи, краси й багатства рiдноi мови, не переживе глибоких радощiв вiдкриття, величi благородного подвигу. РЖ життя ii тАФ може й правильне й рацiональне тАФ неодмiнно буде сухим i блiдим, як безбарвний вiдбиток розкiшноi троянди.

Саме тому видатнi педагоги минулого й сучасного закликали батькiв i вихователiв змалку вiдкривати дитинi красу, рiзноманiтнiсть барв i запахiв навколишнього свiту, вчити ii слухати, як сонячно звучить малюнок i пiсня, бачити, якою красивою буваi людина.

Треба Влрозвивати з раннiх рокiв почуття прекрасного як один з найперших елементiв людяностiВ»,тАФтАв так писав В. Г. Бiлiнський.

РЖнколи думають, що з добрим чи поганим смаком, здiбностями до музики, малювання, спiвiв дитина народжуiться. Насправдi все це виховуiться, як виховуiться розум, працьовитiсть, як гартуiться воля дитини. Свiт сповнений рiзними звуками, запахами, з величезним багатством вiдтiнкiв. Але те, як iз простоi емоцiйноi реакцii малюка на все яскраве формуватиметься художнiй смак i стиль життя людини, що iй подобатиметься в життi, залежатиме вiд виховання. РЖ передусiм вiд того, що передадуть iй батьки, найближчi iй люди, з яких вона в усьому бере приклад.

Вже й шестимiсячна дитина радiсно пiдстрибуi на материних руках, слухаючи веселу пiсеньку. Хто не знаi, як люблять малюки яскравi iграшки, як охоче починають iсти з красивоi тарiлочки, як радiють з кольорових малюнкiв у книжцi, квiтчастого платтячка. ВлКрасивоВ», ВлнекрасивоВ»тАФ оцiнюi дитина речi, людей, явища життя. РЖ цi естетичнi оцiнки залежать вiд того, що бачить вона навколо себе, що хвалять чи гудять близькi iй люди. Так поступово, з мiсяця в мiсяць, з року в рiк, формуються ii естетичнi погляди i почуття, ii смак.

Тому так важливо з малих рокiв оточити дитину красивими речами, подбати про те, щоб все навколо неi було життiрадiсним, свiтлим, барвистим. Адже першi дитячi враження надзвичайно яскравi й стiйкi, вони часом закрiплюються у свiдомостi i непомiтно для нас самих накладають свiй вiдбиток на подальшi ВлдорослiВ» естетичнi оцiнки.

Чистота i порядок у кiмнатi, зручнi i доладне пiдiбранi речi, зелень живих квiтiв на вiкнах, веселий килимок бiля дитячого лiжка тАФ все це створюi вiдчуття затишку, викликаi любов до свого дому, призвичаюi дитину помiчати й цiнити гармонiю, простоту i доцiльнiсть тАФцi основнi елементи краси.

Дитина, в якоi закладаються i виховуються послiдовно основи художнього смаку, досить рано навчаiться пiзнавати справжню красу, набуваi доброго iмунiтету проти пошлостi, мiщанськоi ВлкрасивостiВ». Пiзнiше людина й сама не може пояснити, чому саме iй не подобаiться той чи iнший вирiб, поiднання барв чи звукiв. Не подобаiться i все тАФ каже вона. РЖ якраз в цих випадках здебiльшого й говорять про Влприроджений смак дитиниВ», опускаючи всю iсторiю формування правильного погляду ii на красиве, гарне.

У вихованнi естетичного смаку дитини, як i у виробленнi будь-яких правильних навичок та вмiнь, не слiд нехтувати дрiбницями. Навчаючись розрiзняти елементи красивого в знайомих речах, дитина поступово пiдходитиме до правильноi оцiнки все складнiших естетичних об'iктiв. РЖ велику помилку роблять тi батьки, якi, розраховуючи на естетичну невибагливiсть дитини, вводять в ii вжиток i в 2 роки, i в 5, i в 7 лише цiлком примiтивнi з художнього погляду речi. Вони вважають, що цим самим задовольняють дитячий смак, забуваючи про те, що смак дитини тАФ справа iхнiх рук, iхнього виховання. Вiн формуiться на тому, що називають красивим дорослi. Вiдомо, що, вживаючи i тим самим нiби узаконюючи кумедно перекрученi дитиною слова, дорослi самi надовго затримують ii мовний розвиток. Те саме маiмо i з виробленням естетичних смакiв у дитини.

Дитина змалку все переймаi вiд батькiв. РЖ, якщо мати ходить до пiвдня в брудному халатi, незачесана i тiльки виходячи на люди, вмиваiться i чепуриться, то й дiти виростають нечепурами, не соромляться щодня ходити в брудному i пом'ятому одязi з вiдiрваними ТСудзиками, в нечищених черевиках. Дiти швидко засвоюють уроки ВлпоказухиВ», коли шию миють лише для гостей чи йдучи до лiкаря. З тим вони й до школи прийдуть. РЖ нiколи не привчимо дитину тримати своi iграшкове, а потiм i шкiльне господарство в порядку, якщо ми, дорослi, тiльки для показу, про людське око, в своiй квартирi наводимо красу.

Охайнiсть, чистота тАФ надзвичайно цiнна риса людськоi вдачi. Проте, прищеплюючи дiтям звичку до акуратностi, треба стежити за тим, щоб увага до зовнiшностi не стала в них надмiрною. Бо нерiдко батьки тiльки й дбають про те, щоб краще одягти свою дитину: шиють на замовлення речi, мати збиваiться з нiг, розшукуючи iмпортну курточку. Дитина тiльки й чуi розмови про платтячка, туфлi, гарнiтури. Це не може не впливати на уявлення дитини про людей, iх цiннiсть. Вона i себе саму й iнших людей починаi оцiнювати за чисто зовнiшнiми атрибутами тАФ- ефектна чи не ефектна зовнiшнiсть, яка зачiска тАФ а не за, добре серце, ясний розум, скромнiсть.

Тут виразно виступаi моральний аспект естетичного сприймання, пов'язаний з усiiю культурою поведiнки людини. Бо ж, добре вихована дитина тАФ це дитина культурна, що вмii себе гарно поводити. З нею кожному приiмно мати справу; на неi приiмно дивитися. Вона не сяде, розвалившись на стiльцi, не розставлятиме лiктi на весь стiл, не розмахуватиме руками, розмовляючи, не перебиватиме спiврозмовника. Це дитина, що вмii гарно триматися, ходити, говорити. В колективi вона не буде забиватися в куток, але не буде й нав'язливою, нахабною.

Своiм добрим прикладом батьки : мають вчити дитину поводити себе так, щоб з нею було добре i малим, i дорослим. Але не слiд думати, що саме по собi хороше оточення достатнi для виховання естетичних почуттiв дитини.

Якщо дорослi не допоможуть iй глибше проникнути в красу навколишнього, то ця краса часто проходить повз увагу дитини. Вiдомо ж, що дiти можуть рости серед природи i не помiчати ii чарiвностi, не вмiти, милуватися нею. Музика по радiо, яку дитина постiйно чуi, картини на стiнах, про якi з нею нiколи нiхто не поговорив, не лише не виховують естетичного почуття, але й можуть притуплювати чутливiсть дитини, формують своiрiдну естетичну байдужiсть.

Вiдчування краси i пов'язанi з ним глибокi почуття, що схожi за словами Чернишевського на свiтлу, безкорисливу радiсть,тАФ це свого роду вмiння, якого треба навчатись. РЖ лише тодi красиве справдi ввiйде в життя дитини, ВлзаграiВ» в ньому, коли дорослi вчать ii не лише бачити, а й приглядатися, не лише чути , а й вслухатися, помiчати гру свiтла i тiнi в речах, тонко вловлювати гармонiю iх кольорiв i форм.

Охоче включаючись в гру Влхто бiльше помiтить красивогоВ», дiти з великим задоволенням розглядають з батьками гарну вазу, художню вишивку, роблять радiсне вiдкриття, що .килим, 5 який давно, вже висить на стiнi, маi тонкi i гарнi узори, звертають увагу на художнi оформлення своiх iграшок, посуду тощо. Можна попросити дитину розповiсти,; що красиве побачила вона на прогулянцi, заохочувати ii до яскравого опису, виразних порiвнянь в передачi своiх вражень (ВлРозкажи так, щоб я нiби й сама побачилаВ»).

Для розвитку естетичноi чутливостi батьки можуть використати всяку можливiстьтАФбагато свiжих, яскравих вражень дасть i вiдвiдування стадiону, i прогулянка по мiсту з його своiрiдними ансамблями, святом квiтiв на клумбах, i спостереження за смiливою працею майстра своii справи на будiвництвi. А хiба не вiдчуi дитина, прогулюючись в зоопарку, як плавно й грацiйно рухаiться лебiдь по гладiнi озера, який м'який, еластичний i сильний кожен рух тигра чи леопарда.

Невичерпним джерелом естетичних вражень, глибоких i свiтлих почуттiв дитини, i рiдна природа. Цi першi враження проводжають нас далеко в життя, пов'язуючись з великим словом ВлБатькiвщинаВ». ВлБiдолашна дитина, що зросла, не зiрвавши польовоi квiтки, не прим'явши на привiллi зеленоi трави. Нiколи вона не розвинеться з тiiю повнотою i свiжiстю, до яких здiбна душа людськаВ», тАФ писав Ушинський. Знайомлячись з бiографiями великих письменникiв, музикантiв, художникiв, видатних людей всiх часiв, ми бачимо, якою ,глибокою була iх любов до природи, до рiдноi землi, як надихала вона iх. РЖ кому ж як не матерi та батьковi. РЖ розкрити очi дитини на розкiш весняного цвiту, переливи хвиль дозрiлоi пшеницi, тендiтну вроду пролiска. РЖ якщо самi батьки люблять свiй край, його природу, то й дитинi легко прищепити таку любов. Для цього треба читати лекцiй, адже дитина без слiв все зрозумii, коли ви знайдете час, щоб разом з нею помилуватися добрими лiтнiми зорями чи блискавками росяного лугу пiд ранковим промiнням сонця, прислухатись до дзвiнкого голосу жайворонка, що славить весну. В такi хвилини дитина вбираi в себе i чудовi картини, i ясний вираз обличчя матерi, що задивилась на цю красу, тАФ так проникаi в ii душу чиста любов до природи, до рiдного краю, яка переростатиме в благородне й високе почуття, патрiотизму.

Не треба насильно тягнути дiтей до красивого, весь час повторюючи це слово, вiдриваючи вiд цiкавоi гри чи якихось занять, що в цю мить повнiстю захопили дитину. В таких ситуацiях дитина може виявитись, як то кажуть, слiпою i глухою до об'iкту естетичного захоплення дорослого. Зате Влпiд настрiйВ» дiти виявляють надзвичайну чутливiсть, i досить буваi одного слова ВлПоглянь!В» чи виразу обличчя матерi, щоб дитина пройнялась ii настроiм, вiдчула ii переживання. Але тiльки тодi, коли воно щире. Дiти дуже тонко вiдчувають всяку фальш.

З раннього вiку формуi естетичнi почуття дитини й яскраве, виразне слово. Дитячi вiршики й оповiдання, мудрi казки та приказки знайомлять дитину з тим, що робиться в свiтi, Виховують повагу й любов до людей, до працi. Але сила художнього слова, як i всiх образiв мистецтва, виявлятиметься лише тодi, коли v дитина iх глибоко вiдчуваi, переживаi страх, здивування, торжество. ВлНехай вухо iх (тобто дiтей тАФ М. В.) привчаiться до гармонii слова, серця переповнюються почуттям прекрасного; нехай i поезiя дii на них як музика тАФ прямо через серцеВ»,тАФ писав В. Г. Бiлiнський.

Таке сприймання художньоi лiтератури можливе в дитини за певноi емоцiйноi настроiностi, що виникаi в атмосферi щироi схвильованостi i взаiмноi зацiкавленостi дорослого читача й малого слухача. Коли ми довiряiмось силi художнього слова i раз у раз не перериваiмо читання захоплюючоi казки чи оповiдання питанням: ВлЩо, подобаiться?В», ВлНу як, цiкаво?В»,тАФ це порушуi настрiй, сплутуi потiк образiв дитячоi уяви. Безпосереднiй вплив художнiх образiв, ритмiка вiрша може дати значно бiльше, нiж нуднi моралiзування, якщо тiльки дорослi, що читають дiтям, самi люблять i розумiють художнi слово. РЖ не просто монотонне похапцем прочитують дитинi цiлу книжечку пiдряд, аби вiдбутися, а схвильовано й гаряче доносять до неi багатство думок i почуттiв прекрасноi народноi казки, читають вiрш з усiм багатством iнтонацiй, динамiкою чiтких i звучних рим. У дiтей розвиватиметься i вдумливе ставлення до того, що iм читають, i вiдчуття художньоi форми слова. Поступово та глибока естетична радiсть, та насолода, що ii вiдчуваi культурна людина, читаючи прекраснi твори Пушкiна i Шевченка, Блока i Лесi Украiнки, Байрона i Гете, Тургенiва i Коцюбинського, Чехова та iн., ставатиме доступною дiтям. Вони все частiше пробуватимуть читати самi, намагатимуться говорити образно, емоцiйно, виразно розповiдатимуть за малюнком, складатимуть власнi оповiданнячка, вiршi, казки й загадки, тобто набуватимуть такого необхiдного для школи вмiння вiльно й яскраво висловлювати своi думки.

Нерiдко помiчаiмо, що до словесноi творчостi самих дошкiльникiв дорослi ставляться скептично i несерйозно. Вони обривають натхненнi iмпровiзацii дiтей, iх захоплене римування i гру ритмами. ВлНе ламай язик!В», ВлНе перекручуй слова!В», ВлНе базiкай!В»тАФ покрикуi дорослий замiсть того, щоб розумно пiдтримати iнтерес дошкiльника до слова, до ритму. А саме цей iнтерес i однiiю з важливих передумов формування в дiтей тонкого вiдчуття художнього слова, мовноi культури, поетичного дару.

Вдома, в сiм'i, починаiться i музичне виховання дитини. Вiд самого народження супроводить дитину пiсня: дитя засинаi пiд колискову, плеще радiсно в долоньки пiд Вллади-ладу-сiВ», починаi пiдспiвувати матерi про кицю, що пiшла по водицю.. Так вона i вчиться. Та нам треба стежити, щоб дитина спiвала правильно, не збивалася на фальш, щоб не кричала, спiваючи. Але виправляти дитину треба лагiдно, без роздратування, бо якщо дитина тiльки й чуi: ВлТа куди ж ти тягнеш!В», ВлЧи тобi ведмiдь на вухо наступив?В» тАФ то охота спiвати в неi швидко зникаi. Чи ж дивно, що й в шкiльному хорi такi дiти не наважуються спiвати. Вони заранi певнi, щ

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi