Рослиннiсть Октябрського району м. Полтави

Рослиннiсть Октябрського району

Змiст

Вступ

1. Рослиннiсть - складова природного середовища

2. Стан рослинностi Полтавськоi областi

3. Характеристика Октябрського району м. Полтави

4. Опис рослин, проростаючих в Октябрському районi

5. Охорона рослинного свiту

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

Актуальнiсть теми: Мiста займають лише 2% площi сушi, але в них сьогоднi живе половина населення планети. У мiстах сконцентрований основний економiчний, науковий i культурний потенцiал суспiльства, тому вони грають важливу роль в економiчному, полiтичному, громадському життi кожноi краiни окремо i всього людства в цiлому.

Для великих мiст характернi висока щiльнiсть населення, щiльна багатоповерхова (як правило) забудова, широкий розвиток громадського транспорту i систем зв'язку, перевищення забудованоi i замощенiй частини територii над садово-парковими, озелененими i вiльними просторами, концентрацiя джерел негативного впливу на навколишнi середовище.

Мiста - це територii з глибокими антропогенними змiнами. Промисловi пiдприiмства забруднюють природне середовище пилом, викидами i скидами побiчних продуктiв i вiдходiв виробництва. Крiм того, для мiст характернi високi рiвнi теплових, електромагнiтних, шумових та iнших видiв забруднення.

Мiста впливають на екологiчну обстановку величезних територiй завдяки переносу забруднюючих речовин поверхневими водами i повiтряними потоками. Прямтй негативний вплив мiст в деяких випадках виявляiться в радiусi 60-100 км.

Значну роль у нейтралiзацii i послабленнi негативних впливiв промислових зон мiста на людей i живу природу в цiлому вiдiграi рослиннiсть мiст, яка висаджуються на мiських вулицях i в скверах.

Не всi рослини здатнi вижити в умовах мiста. Зростання дерев в мiстi вельми ускладнений через забруднення навколишнього середовища.

Урбанофлористика i актуальним напрямком флористики, оскiльки вивчення рослинного покриву мiст, аналiз динамiки iх флори у результатi впливу антропогенних факторiв, дослiдження нових флористичних комплексiв, вивчення буферних можливостей аборигенноi фракцii урбанофлор мають як теоретичне так i практичне значення.

Пiд впливом урбанiзацii вiдбуваiться загальна синантропiзацiя рослинного покриву мiських та примiських фрагментiв, напiвприродних та антропогенних дiлянок, внаслiдок чого збiднюiться видовий склад аборигенноi фракцii урбанофлори, змiнюються домiнуючi види, вiдбуваiться деградацiя бiоценозiв, порушуються трофiчнi ланцюги тощо. Мiста i осередками первинного занесення i початковоi стадii натуралiзацii та подальшого поширення на прилеглi територii багатьох видiв адвентивних рослин, через поширення яких активiзуються процеси синантропiзацii флори регiону. Одночасно у мiстах збереглися фрагменти природних i напiвприродних ландшафтiв, стан яких пiдтримуi фiторiзноманiтнiсть урбанофлор, забезпечуi якiсть навколишнього середовища, життiвi та естетичнi потреби iх мешканцiв.

Мета: вивчити рослиннiсть Октябрського району м.Полтава

Завдання:

- визначити роль рослинностi як складовоi природного середовища;

- охарактеризувати рослиннiсть Октябрського району i заходи охорони рослинного свiту.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ Октябрський район м.Полтава

Предмет дослiдження тАУ рослинний свiт Октябрського району м.Полтава

1. Рослиннiсть - складова природного середовища

Рослинний свiт i однiiю iз складових навколишнього природного середовища та разом з iншими його елементами маi неперевершену значимiсть у природних процесах на планетi.

Рослини як найбiльш вагома складова рослинного свiту налiчують близько 350 тис. видiв. До середини XX ст. всi рослини традицiйно подiляли на нижчi (бактерii, водоростi, гриби та лишайники) i вищi рослини (моховi, хвощовi, папоротниковi, голонасiннi, квiтковi або покритонасiннi). У сучасний перiод бактерii та гриби видiляють в самостiйну групу, у зв'язку з цим група Влнижчi рослиниВ» зберегла переважно iсторичний iнтерес.

Рослинний свiт становить сукупнiсть усiх видiв рослин, а також грибiв та утворених ними угруповань на певнiй територii. Це визначення рослинного свiту як об'iкта навколишнього природного середовища мiститься в ст. 3 Закону Украiни ВлПро рослинний свiтВ». Цей Закон i першим в екологiчному законодавствi нормативно-правовим актом, яким на рiвнi закону були системно врегульованi суспiльнi вiдносини, пов'язанi з використанням, вiдтворенням та охороною рослинного свiту.

Тривалий час (до прийняття Закону Украiни ВлПро рослинний свiтВ») рослинний свiт визначався як Влсукупнiсть диких рослин (наземних i водних), що зростають в станi природноi волi на територii державиВ».

Науковцi сьогодення визначають рослинний свiт як об'iкт права власностi, суверенних прав, який у виглядi сукупностi диких рослин, що зростають у станi природноi свободи на територii Украiни, а також у межах внутрiшнiх морських вод i територiального моря, континентального шельфу та виключноi (морськоi) економiчноi зони Украiни, щодо якого встановлено вiдповiдний правовий режим, який забезпечуi його належне використання, охорону й вiдтворення.

За сучасних умов значення рослинного свiту для бiосфери планети i вкрай важливим. Рослини i компонентом екологiчноi системи, поiднують земельнi i воднi ресурси, виконують екологiчнi функцii: клiматорегулюючi, захисту довкiлля, ТСрунтозахиснi, водоохороннi, санiтарно-оздоровчi, а також служать джерелом поповнення атмосфери киснем, i середовищем життiдiяльностi тварин, фiльтрують вiдходи виробництва й очищують повiтря. Економiчнi функцii рослинного свiту полягають у тому, що вiн традицiйно виступаi джерелом деревини (лiсовi ресурси) та iншоi рослинноi продукцii для задоволення потреб населення й народного господарства. До рослинного свiту слiд вiдносити лише дикорослi рослини.

Суспiльнi вiдносини, якi виникають у сферi охорони, використання та вiдтворення рослин i багаторiчних насаджень сiльськогосподарського призначення, згiдно з ч. 2 ст. 1 Закону Украiни ВлПро рослинний свiтВ» регулюються вiдповiдним законодавством Украiни. Тобто ця група суспiльних вiдносин не пiдпадаi пiд дiю правових норм цього Закону.

Безпосереднiми об'iктами рослинного свiту, що використовуються або можуть бути використанi населенням для потреб, i природнi рослиннi ресурси.

В екологiчному законодавствi та юридичнiй лiтературi таким чином визначаiться склад рослинного свiту: лiси, нелiсова деревинно-чагарникова рослиннiсть; флора, яка зростаi на землях водного фонду; природнi пасовища на землях сiльськогосподарського призначення; рослиннiсть, що занесена до Червоноi книги.

За екологiчною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреацiйною цiннiстю та iншими ознаками рослиннi ресурси подiляють на природнi рослиннi ресурси загальнодержавного та мiсцевого значення.

До природних рослинних ресурсiв загальнодержавного значення належать: а) об'iкти рослинного свiту у межах: внутрiшнiх морських вод i територiального моря, континентального шельфу та виключноi (морськоi) економiчноi зони Украiни; поверхневих вод (озер, водосховищ, рiчок, каналiв), що розташованi i використовуються на територii бiльш нiж однiii областi, а також iх приток усiх порядкiв; природних та бiосферних заповiдникiв, нацiональних природних паркiв, а також заказникiв, пам'яток природи, ботанiчних садiв, дендрологiчних паркiв, зоологiчних паркiв, паркiв - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного зазначення; б) лiсовi ресурси державного зазначення; в) рiдкiснi i такi, що перебувають пiд загрозою зникнення, судиннi рослини, мохоподiбнi, водоростi, лишайники, а також гриби, види яких занесенi до Червоноi книги Украiни; г) рiдкiснi i такi, що перебувають пiд загрозою зникнення, та типовi природнi рослиннi угруповання, занесенi до Зеленоi книги Украiни. Крiм того, до природних рослинних ресурсiв загальнодержавного значення законодавством Украiни можуть бути вiднесенi й iншi об'iкти рослинного свiту.

До природних рослинних ресурсiв мiсцевого значення належать дикорослi та iншi несiльськогосподарського призначення судиннi рослини, мохоподiбнi, водоростi, лишайники, а також гриби, якi не вiднесенi законодавством Украiни до природних рослинних ресурсiв загальнодержавного значення.

Отже, об'iктом рослинного свiту i рiзноманiтна сукупнiсть усiх видiв дикорослих та iнших несiльськогосподарського призначення судинних рослин бiологiчного походження, мохоподiбних, водоростей, лишайникiв, а також грибiв та iх угруповань.

Законом Украiни ВлПро рослинний свiтВ» передбачена необхiднiсть збереження природноi просторовоi, видовоi, популяцiйноi та ценотичноi рiзноманiтностi об'iктiв рослинного свiту; збереження умов мiсцезростання дикорослих рослин i природних рослинних угруповань; науково обТСрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсiв; здiйснення заходiв щодо запобiгання негативному впливу господарськоi дiяльностi на рослинний свiт; охорони об'iктiв рослинного свiту вiд пожеж, захисту вiд шкiдникiв i хвороб; здiйснення заходiв щодо вiдтворення об'iктiв рослинного свiту; регулювання поширення та чисельностi дикорослих рослин i використання iх запасiв з урахуванням iнтересiв охорони здоров'я населення.

Рослинний свiт Украiни багатий та рiзноманiтний; характеризуiться певним флористичним складом та будовою рослинного покриву. Природна флора Украiни налiчуi близько 30тисяч видiв нижчих та вищих рослин. З них водоростей близько 4000 тисяч, грибiв та мiксомiцетiв - понад 15 тисяч, лишайникiв понад 1 тисячу, мохоподiбних тАУ близько 800, а вищих судинних - 4523 види. Видовий склад рослин постiйно уточнюiться. Так, протягом 19-20 столiть описано 1180 видiв вищих рослин, знайдених на територii Украiни. З них за роки радянськоi влади 840. Рослинний свiт держави поповнюiться iнтродукцiйними видами.

У флорi вищих судинних рослин Украiни нараховуiться 76 видiв дерев, 270 видiв кущiв, 2856 багаторiчних, 329 дворiчних 984 однорiчних травтАЩянистих рослин. З них близько 600 видiв рослин ендемiчнi для Украiни. Також 600 видiв i рiдкiсними, зникаючими та потребуючими охорони, а 151 вид занесено до Червоноi Книги Украiни.

Пiд впливом господарськоi дiяльностi людини природний рослинний покрив значно змiнився: (скрiзь за виключенням декiлькох заповiдних дiлянок) розоренi степи, на значних площах викорчуванi та замiненi сiльськогосподарськими угiддями лiси, висушено багато болiт. Природна рослиннiсть збереглась лише на 19 млн.га., де лiси займають понад 8 млн.га., луки тАУ 7.7 млн.га i природнi угiддя понад 3 млн.га. На даний час в державi культивуiться понад 1 тисяча видiв рослин, а понад 200 видiв i адвентивними рослинами, а 700 видiв зустрiчаються як буртАЩяни.

Природна рослиннiсть Украiни маi велике народногосподарське значення. Лiси вiдiграють важливу клiматостабiлiзуючу, водоохоронну, протиерозiйну, санiтарно-гiгiiнiчну роль, слугують джерелом деревини для будiвництва меблевоi, целюлозну тАУ паперовоi та хiмiчноi промисловостi. Рослиннiсть заплавних та суходiльних лук i полонин маi кормове значення для тваринництва. Болота мають чимале водорегулююче значення, i джерелами торфу. Природнi рослиннi угруповання використовуються як база для бджiльництва, мисливського господарства та заготiвлi дикорослих корисних рослин. У складi флори держави нараховуються понад 800 видiв лiкарських рослин, що використовуються в народнiй та науковiй медицинi. Понад 250 видiв вiтамiноносних бiльш нiж 200 видiв дикорослих плодово-ягiдних, горiхоплiдних, салатних, пряно смакових рослин. Харчових рослин на територii Украiни понад 400 видiв (олiйних понад 300 i понад 100 танiдоносних). 25% вiд загальноi кiлькостi видiв усiii флори складають кормовi рослини , приблизно у такiй же кiлькостi представленi медоноснi рослини. У складi флори i близько 600 видiв отруйних рослин, понад 700 видiв буртАЩянiв, а також гриби паразити - збудники хвороб сiльськогосподарських тварин та людини.

Величезне значення маi флора культурних рослин, зокрема сiльськогосподарських культур, в тому числi зернових, технiчних, плодово-ягiдних, овочевих, баштанних. Поширюiться культивування деяких нижчих рослин та грибiв, водоростей. Продовжуiться дослiдження корисних дикорослих рослин, iх флори, запасiв, шляхiв рацiонального використовування, а також введення в культуру найбiльш цiнних у господарському вiдношеннi.

Проблеми флори та рослинностi на Украiнi розробляють в РЖнститутi ботанiки АНУ, ботанiчних садах, на кафедрах унiверситету, педагогiчних iнститутiв.

2. Стан рослинностi Полтавськоi областi

Географiчне положення Полтавськоi областi, ii природнi та клiматичнi умови сприяли формуванню багатого видового, популяцiйного, ценотичного та генетичного фондiв дикоi флори. У зв'язку з посиленням впливу негативних антропогенних факторiв на довкiлля внаслiдок провадження господарськоi дiяльностi, питання збереження рослинного свiту стало надзвичайно актуальним для даного регiону.

Серед рослин, що зростають на Полтавщинi, майже п'ята частина i рiдкiсними. Багатьом рослинам загрожуi зникнення внаслiдок порушення умов мiсцезростання, що спричинено осушуванням болiт, розорюванням заплав та степових дiлянок, вирубуванням лiсiв, вiдкритою розробкою корисних копалин. Такi явища, як урбанiзацiя i рекреацiйне навантаження, неконтрольований туризм, викликають зменшення чисельностi i загрозу зникнення деяких видiв рослин. Вiд порушення умов мiсцезростання та масового знищення страждають у першу чергу лiкарськi та декоративнi, гарно квiтуючi рослини. Масового знищення пiд час квiтування зазнають, зокрема, регiонально рiдкiснi первоцвiти (Scilla sibirica Haw., S. Bifolia Haw., Coridalis cava L., C. marshalliana Pers.). Поодинокi мiсцезростання мають в областi деякi папоротi, серед яких найбiльш рiдкiсними i Botrychim lunaria l., Polipodium vulgare L., Ophioglossum vulgatum L., На Полтавщинi трапляiться Desmatodon randii Kenn., один з видiв мохiв, занесених до Червоноi книги Украiни, серед лишайникiв: Coelocaulon steppae Savicz., (занесений до Червоноi книги) та регiонально рiдкiсна Parmelia badiofusca Nyl. Понад 30 видiв рiдкiсних рослин в областi зростають тiльки в одному мiсцi. У складi лiсовоi флори Полтавщини виявлено 53 рiдкiсних види, з яких 11 занесено до Червоноi книги Украiни, а 42 тАУ i регiонально рiдкiсними. Найбагатшими у созологiчному вiдношеннi виявились широколистянi лiси, де вiдзначено 32 види рiдкiсних рослин. Серед видiв заплавних та соснових лiсiв вiдзначено по 8 рiдкiсних видiв, в мiшаних лiсах тАУ 6. До релiктових лiсових видiв належать: Scrophularia vernalis L., Allium ursinum L., Scutellaria altissima L., Еquisetum arvense L., Aconitum nemorosum Bieb., A. Lasiostomum Reichenb. В областi виявлено мiсцезнаходження центрально-iвропейського виду тАУ Aegonychon purpureo тАУ caeruleum L. У лiсовiй фаунi Полтавщини нараховуiться понад 100 видiв рiдкiсних i зникаючих тварин, в тому числi 110 тАУ занесених до Червоноi книги Украiни, 15 регiонально рiдкiсних (охороняються в областi), 9 тАУ малопоширених. Це досить високий показник, за яким Полтавська область посiдаi перше мiсце серед iнших лiсостепових областей Украiни. Певною мiрою цей показник характеризуi i загальний стан збереженостi природних комплексiв Полтавщини.

3. Характеристика Октябрського (Жовтневого) району м. Полтава

Жовтневий район охоплюi мiсцевостi Центр, Мотель, Алмазний, Сади-1, Сади-2, Огнiвка, селище ЯР.

Жовтневий район мiста Полтави маi бiльше 50-ти рiчну iсторiю. Жовтневий район був створений 12 квiтня 1952 року вiдповiдно до Указу Президii Верхоноi Ради Украiнськоi РСРВлПро утворення в мiстi Полтавi внутрiшньомiських районiв Жовтневого, Ленiнського i КиiвськогоВ». Але назва ВлЖовтневийВ» не прижилась, з того часу у офiцiйних документах та у спiлкуваннi мешканцi мiста називають його Октябрським.

Район займаi мальовничу пiвденно тАУ захiдну частину мiста, на правому березi рiчки Ворскла, куди входить iсторичний центр тАУ ансамбль Круглоi площi, Соборний майдан де знаходилась Полтавська фортеця у XVII тАУ XVIII столiттях. До складу району увiйшли селище Кобищани, Очеретянка, частково територii селищ Щербанi, Розсошенцi, РЖванова гора та Студентська гора з яких вiдкриваiться чудовий вид на рiчку Ворскла та Хрестовоздвиженський монастир.

Сучасна площа району складаi бiльше 2000 гектар. В районi налiчуiться 233 вулицi та провулкiв, майже 1500 будинкiв, житловий фонд складаi 1,5 мiльйона квадратних метрiв. Площа зелених насаджень 1280 гектарiв. Адмiнiстративно до складу району входять 5 мiкрорайонiв та 3 промисловi зони, де розмiщенi 3100 пiдприiмств, установ та органiзацiй рiзних форм власностi та господарювання. Постановою Верховноi Ради Украiни вiд 23.03.2000р. до складу Октябрського району включено селище Яр. В районi багато паркiв, скверiв iнших зелених зон для вiдпочинку населення. Це i Корпусний парк, Петровський парк, Сонячний парк, Парк ВлПеремогаВ», Березовий сквер, парк РЖ. Котляревського, парк ВлВоiнiв iнтернацiоналiстiвВ».

Корпусний сад (Олександрiвський сад, Жовтневий парк) тАФ визначний зразок мiськоi садово-парковоi архiтектури. Парк маi форму правильного кола i займаi площу близько 6 гектарiв.

Корпусний сад маi значну дендрологiчну цiннiсть тАФ у ньому зростаi близько 60 видiв дерев i чагарникiв: клени, липи, горобина, каштан, груша, садовий жасмин звичайний, з екзотичних тАФ бархат амурський, катальпа бiгнонiiвидна, модрина iвропейська, глiд п'ятистовпчиковий, гледичiя колюча, ялiвець звичайний та козачий, магонiя падуболиста, самшит вiчнозелений.

На центральних алеях тАФ багатi клумби з тюльпанiв, троянд, примул. Оксамитовi газони та квiтниковi килими займають майже 1,5 тисячi квадратних метрiв. У парку i чудовий витвiр природи тАФ горобина, що росте iз стовбура бiлоi акацii

Петровський парк (Ботанiчний сад). Закладено в 1905 роцi на пустирi, на межi старого i нового мiста. Вiдкрито сад 1909 року до 200-i рiчницi Полтавськоi битви.

Петровський парк займаi площу близько 3 гектарiв. На кiнець 30-х рокiв XX столiття тут налiчувалось близько 100 видiв дерев i чагарникiв. На початку 70-х рокiв було проведено реконструкцiю парку тАФ розчищенi насадження, стара огорожа замiнена гранiтним парапетом, посаджено новi види дерев. Зараз нараховуiться близько 50 видiв дерев i чагарникiв. Серед них декоративнi групи ялини колючоi тАФ срiблястоi i голубоi, бархат амурський, бундук дводомний, дуб червоний, алеi i групи iз лип тАФ широколистоi та серцелистоi, каштан кiнський, горобина звичайна та дуболиста. З чагарникiв тАФ бузок, барбарис, кизильник, лiщина, форзицiя. Бiля пам'ятника Т.Г. Шевченку та центрального входу парку ростуть плакучi верби.

Окраса парку тАФ квiтниковi килими. Ранньоi весни квiтують тюльпани, iх змiнюють троянди, сальвiя, чорнобривцi.

Парк ВлПеремогаВ» (Полтавський мiський сад) закладено на початку XIX столiття на пересiченiй мiсцевостi у долинi рiчечки Чорноi (права притока Ворскли). Виникнення парку пов'язане з утворенням 1802 року Полтавськоi губернii: тодi архiтектор М. Амвросимов запропонував видiлити для мiського саду землi на пiвденно-схiднiй околицi Полтави.

Парк створено на мiсцi природноi дiброви, що належала помiщику С.М. Кочубею. Згiдно з проектом М. Амвросимова, площу обгородили, висадили дерева, побудували альтанки, оранжереi, де вирощували цитрусовi культури, квiти. Важливим художнiм елементом парку були ставки, якi постiйно зариблювались.

Пiд час фашистськоi окупацii були вирубанi столiтнi дуби та iншi дерева саду. У рiчницю визволення Полтави, а потiм у рiк Перемоги полтавцi знову засадили парк i назвали його парком культури i вiдпочинку ВлПеремогаВ». Були спорудженi лiтнiй театр, атракцiони. 1987 року в мiському парку побудовано Спiвоче поле Марусi Чурай.

У парку ВлПеремогаВ» на площi 47 гектарiв ростуть дуби, ясени, клени, берези, каштани, ялини, сосни, шовковицi.

Парк на садибi Панаса Мирного (вул. Панаса Мирного, 56).

На мальовничiй околицi Полтави тАФ Кобищанах, у кiнцi Третьоi Кобищанськоi вулицi (нинi вул. Панаса Мирного) була розташована садиба, де письменник жив з 1903 по 1920 рiк.

Нинi навколо будинку-музею Панаса Мирного тАФ сад, де збереглися дерева, посадженi письменником, який любив природу, майстерно описував ii у творах. Тут ростуть грушi, яблунi, сливи. Сад поступово переходить у парк, розмiщений на схилi, де по днищу балки невеликий ставок, обсаджений вербами. Тут ростуть i два велетенськi вiковi дуби, пiд якими вiдпочивав Панас Мирний, Бiльшiсть дерев i чагарникiв парку посадженi сином письменника тАФ М.П. Рудченком у 40 тАФ 50-х роках. Серед них i дуб звичайний, посаджений в 1953 роцi на честь Панаса Мирного.

Березовий сквер (Бiлухи-Кохановського сквер) (вул. Пушкiна, 2) розбитий на площi, яка носила назву М'ясноi i виникла на початку XIX столiття пiд час прокладання Кузнецькоi вулицi (нинi Пушкiна). Сквер на початку заснування одержав iм'я Бiлухи-Кохановського тАФ представника полтавського дворянства в 1826 тАФ 1829 роках.

Березовий сквер маi форму кола близько 100 метрiв у дiаметрi i займаi площу 1 гектар. Насадження складаються з двох видiв дерев тАФ берези повислоi, або бородавчастоi i ялини колючоi та поодиноких чагарникiв тАФ бирючини, шипшини, бузини.

Пiд час закладання на початку XX столiття сквер був суто березовим. Пiзнiше почали досаджувати ялину, чагарники, i вiн став мiшаним.

У 1987 роцi, в рiк вiдкриття пам'ятника О.С Пушкiну, проведено благоустрiй скверу тАФ замiнено огорожу, встановлено лiхтарi, лавки в стилi Пушкiнськоi епохи.

4. Опис рослин, проростаючих в Октябрському районi

Рослинний покрив Октябрського району значною мiрою трансформований i представлений сукупнiстю штучних, рiзною мiрою порушених та умовно корiнних ценозiв, рослиннiсть яких найменше постраждала вiд антропiчного втручання. Нижче наведена характеристика деяких видiв представникiв флори, що проростають в Октябрському районi.

Кiнський каштан (Aesculus hippocastanum) тАФ велике листяне дерево родини Aesculus (ще вiдоме як гiркий каштан. Родиною кiнського каштану вважаiться пiдвенно-схiдна РДвропа. На даний час каштан вирощуiться практично по всьому свiтi.

Кiнський каштан виростаi до висоти у тридцять шiсть метрiв, маi купольну крону i товсте гiлля. На старих деревах зовнiшнi гiлки часто вiдвислi з кучерявим закiнченням. Листки протилежнi, нагадують пальцi рук, з п'ятьма, сiмома пелюстками. Кожний пелюсток 13 - 30 см довжиною. Весь листок може сягати в поперек до 60 см. Цвiт за звичай бiлий з маленькими червоними цяточками. Каштан цвiте на веснi. Цвiт маi вертикальну форму нагадуючи волоть 10 - 30 см заввишки з 20 - 50 квiточками в кожнiй волотi. В кожнiй волотi як правило виростаi вiд 1 до 5 плодiв. Фрукт - зелена, м'яка капсула з шипами. У кожнiй капсулi по одному (рiдко два або три) горiхо-подiбниi плоди якi називаються каштанами або кiнськими каштанами. Кожний каштан дiаметром 2 - 4 см., маi блискуче коричневе покриття з бiлявим протином в основi.

Кiнський каштан не можна вiдносити до сiм'i iнших каштанiв якi в свою чергу належать до родини Букових. За не пiдтвердженими даними назву кiнський, каштан отримав внаслiдок схожостi на пiдкову падаючого жовтого листка каштана.

Акацiя бiла - Robinia pseudoacacia L. тАФ дерево родини бобових, свiтлолюбне, до 35 м заввишки, прорiджене дерево, що пiзно розпускаiться, з коричневою корою з глибокими трiщинами. Квiтки бiлi, 2 см в довжину, в червнi, в густих кистях завдовжки 10-20 см, сильно запашнi.

Робiнiя псевдоакацiя тАФ найрозповсюдженiший в Украiнi вид, який використовуiться, передусiм, на пiвднi для озеленення та захисних насаджень. У себе на батькiвщинi в Схiднiй частинi Сполучених Штатiв Америки росте невеликими групами або окремими екземплярами у листяних лiсах.

Крона велика, розлога. Кора сiра, темно-сiра або ж коричнувата, вподовж стовбурiв i старих гiлок вона потрiскана; молодi гiлки зеленуватi або червонуватi.

Листки 18-20 см завдовжки, черговi, непарноперистi з 4-10 парами довгастих, довгасто-овальних або овальних листочкiв вiд 2 до 4 (6) см завдовжки. Листочки цiлокраi з округлою або трохи звуженою основою i тупою верхiвкою, яка закiнчуiться вiстрям. Зверху листочки зеленi, зiсподу блiдо-зеленi або сiрувато-зеленi, по жилках трохи опушенi. Прилистки (до 2 см завдовжки) мають вигляд прямих або трохи зiгнутих колючок.

Квiтки (15-20 см завдовжки) зiбранi в негустi (коротшi за листки) пазушнi пониклi китицi (10-20 см завдовжки). Оцвiтина подвiйна. Чашечка (6-8 мм завдовжки, 45 см завширшки) зросло-листа, п'яти-зубчаста, коротко-опушена. Вiночок метеликового типу з п'яти вiльних пелюсток, бiлий або блiдо-рожевий. Тичинок десять, з них дев'ять зрослися нитками в трубочку, маточка одно, зав'язь верхня, стовпчик зiгнутий, з головчастою приймочкою.

Плiд тАФ довгасто-лiнiйний бiб (4-8 см завдовжки), насiнини вузько-ниркоподiбнi, коричневi або темно-бурi, матовi.

Росте в культурi в чистих i мiшаних насадженнях. Солевитривала, свiтлолюбна рослина. Цвiте у травнiтАФчервнi.

Абрико́с (абрикоса, жерделя, мореля; Prunus armeniaca L.) (грец. praikokion вiд лат. praecox тАФ швидкостиглий) тАФ плодове дерево родини розових, близький родич мигдалю, персика, сливи i вишнi, батькiвщина тАФ Середня Азiя та Китай. РД 8 видiв, ростуть в основному в Азii, тривалий час вирощувалися в Вiрменii, звiдки потрапили в РДвропу i Америку (звiдки латинська назва тАФ Влвiрменська сливаВ». Давнi греки називали абрикос Влзолотими яйцями СонцяВ».

Дикi абрикоси тАФ не така вже й ботанiчна рiдкiсть. У горах Середньоi Азii трапляються невеликi абрикосовi лiси. На пiвднi Приморського краю, на пiвночi Китаю, в Кореi на сухих кам'янистих схилах цi дерева ростуть групами або поодинцi. Абрикоси пристосувалися навiть до сибiрських морозiв. У Забайкаллi та Монголii кущi абрикосiв витримують температуру до -50 В°C. Плоди диких абрикосiв дрiбнiшi, вони мають гiркуватий присмак, у м'якотi трапляються грубi волокна. Абрикси дуже швидко ростуть. За спрятливих умов за рiк молода рослина сягаi пiвтора метра. Абрикоси люблять свiтло i добре переносять посуху. Дерева живуть до 50 i бiльше рокiв.

Абрикосовi дерева мають гарну деревину, у центрi тАФ блискучу темно-коричневу, з краiв тАФ свiтлiшу, жовту або буру. З деревини виготовляють музичнi iнструменти, що добре звучать, сувенiри.

У плодах iстiвних сортiв мiстяться цукри, органiчнi кислоти, вiтамiни. Плоди тАФ солодкi, соковитi, iх споживають свiжими, сушеними та в переробленому виглядi. Великим попитом завжди користуються сушенi абрикоси: вони мiстять калiй (K), що стимулюi роботу серця та цiлого органiзму. Сушенi абрикоси без кiсточок називаються курага, з кiсточками тАФ урюк. Сушенi плоди мiстять 50-60% цукру.

Береза (Betula) тАФ рiд дерев родини березових (Betulaceae) з гладенькою бiлою корою, при основi стовбура кора чорно-сiра, глибокотрiщинувата. Квiтки одностатевi, рослина однодомна. Загальна кiлькiсть видiв тАФ близько 60.

Лiкарська, харчова, медоносна, деревинна, смолоносна, танiдоносна, фарбувальна, кормова, ефiроолiйна, декоративна, фiтомелiоративна рослина.

У науковiй медицинi використовують бруньки тАФ Gemmae Betulae, листки тАФ Folium Betulae, березовий дьоготь тАФ Рiх Betulae i активоване вугiлля тАФ Cabro activatus.

Березовi бруньки й листки використовують як сечогiнний i жовчогiнний засiб. Бруньки рекомендують при пролежнях, подразненнях i ерозiях шкiри, а зовнi тАФ при ревматизмi, як ранозагоювальний засiб, внутрiшньо тАФ при простудi, хворобах i спазмах шлунка, при туберкульозi, гастритi, гострих i хронiчних екземах. Бруньки берези мiстять ефiрнi олii, сапонiн, глюкозу, смолу, бетулоретинову кислоту, а листки тАФ антоцiани, кумарини, флаваноли, сапонiни, ефiрну олiю, смолу, каротин, вiтамiн С.

Березовий дьоготь, який одержують шляхом перегонки з березовоi кори, застосовують як ранозагоювальний засiб i для лiкування хвороб шкiри, опiкiв, корости, лишаiв. З нього добувають також березову ефiрну олiю, яку використовують як глистогiнний засiб. Таблетки активованого вугiлля вживають при отруiннях, бактерiальних токсикозах i метеоризмi. У народнiй медицинi бруньки i листки використовують як сечогiнний, жовчогiнний, вiдхаркувальний засiб, при болючих менструацiях, запаленнi нирок i сечового мiхура, шлункових хворобах, хворобах серця, як кровоочисний засiб.

Вишня звичайна (Prunus cerasus) тАФ рослина роду слива родини розових (Rosaceae), що вирощуiться як плодове дерево.

Вишня звичайна тАФ дерево або чагарник, сягаi до 10 м у висоту.

Листя черешковi, широкоелiптiчнi, загостренi, темно-зеленi зверху, знизу свiтлiше, досягають у довжину 8 см.

Квiти бiлого кольору, зiбранi в суцвiття по 2-3 квiтки. Чашолисткiв та пелюсткiв тАФ по п'ять, тичинок тАФ 15-20, маточка тАФ одна.

Плiд тАФ кисло-солодкий, куляста сiм'янка, до 1 см в дiаметрi.

Цвiте в кiнцi березня тАФ початку квiтня, плодоносить з другоi половини травня.

Клен (Acer L.) тАФ рiд дерев та кущiв родини сапiндових (Sapindaceae). РЖснуi бiля 125 видiв, бiтькiвщина бiльшостi з яких тАФ Азiя, але кiлька видiв також зустрiчаються в РДвропi, пiвнiчнiй Африцi i Пiвнiчнiй Америцi. Ранiше клен класифiкували до окремоi родини кленових (Aceraceae), але зараз (наприклад, у системi APG-II) вважають частиною родини сапiндових.

Дуб звичайний або черешчатий (Quercus robur L.) тАФ могутнi дерево родини букових (Fagaceae) (20-40 м заввишки) з шатроподiбною або широкопiрамiдальною кроною, мiцними гiлками i товстим стовбуром (1-1,5 м у дiаметрi). Кора темно-сiра, товста з поздовжнiми трiщинами. У молодих дубкiв кора сiра, гладенька. Молодi пагони голi, оливково-бурi, ребристi, з овальними бруньками. Листки короткочерешковi, видовжено-оберненояйцеподiбнi, донизу звуженi, перистолопатевi (7-40 см завдовжки). Лопатi тупi, округлi, вирiзи мiж ними неглибокi. Молодi листки опушенi, у старих листках опушення тiльки на жилках. Листорозмiщення чергове.

Квiтки одностатевi. Рослина однодомна. Тичинковi квiтки зiбранi в пониклi сережки, кожна квiтка маi 68-роздiльну зеленувату оцвiтину i 6-10 тичинок. Маточковi квiтки зiбранi по 2-5 у пазухах верхнiх листкiв на довгих квiтконосах, дрiбнi (до 2 мм у дiаметрi) з редукованою оцвiтиною. Маточка одна з червонуватою трилопатевою приймочкою i нижньою зав'яззю.

Плiд - горiх (жолудь) голий, бурувато-коричневий (1,5-3,5 см завдовжки), на довгiй (3-8 см завдовжки) плодонiжцi. Жолудь розмiщений у блюдце- або чашоподiбнiй мисочцi (0,5-1 см завдовжки).

Вiдомi двi форми дуба звичайного - рання та пiзня. У раннього дуба листки розпускаються у квiтнi i на зиму обпадають, а у пiзнього листки розпускаються на два-три тижнi пiзнiше i на молодих рослинах залишаються на зиму. Дуб звичайний - основна лiсоутворююча порода Лiсостепу, росте в сумiшi з сосною, грабом, ясенем, ялиною, буком. Свiтлолюбна рослина. Цвiте у травнi. Плоди достигають у вереснi - жовтнi.

Росте на бiльшiй частинi Украiни, в Степу - рiдше, головним чином по долинах рiчок. Вiн займаi 26,3% площi державного лiсового фонду Украiни. Основнi заготiвлi роблять пiд час рубок догляду i головних рубок у Рiвненськiй, Тернопiльськiй, Хмельницькiй, Вiнницькiй, Черкаськiй, Киiвськiй, Чернiгiвськiй, Полтавськiй, Сумськiй, Харкiвськiй, Донецькiй, РЖвано-Франкiвськiй, Львiвськiй i Чернiвецькiй областях.

Ясен (Fraxinus) - рiд листопадних дерев родини маслинових (Oleaceae). Листки епарноперисто-складнi, рiдше простi. Квiтки одностатевi (рiдше дводомнi) або полiгамнi. Плiд - крилатка. Крилатки лiнiйнi або довгасто-ланцетнi, з крилом, бiльш розвинутим ближче до верхiвки.

Рiд налiчуi близько 65 видiв, у тому числi на Украiнi - 9, одним з найбiльш поширених i ясен звичайний (F. excelsior). Деревина видiв роду Ясен використовуiться в мебльовiй промисловостi i будiвництвi. Як декоративне дерево на Украiнi культивуються Я. пенсильванський (F. pennsylvanica), Я. американський (F. americana) та Я. ланцетний (F. lanceolata).

Шовковиця, тутове дерево, морва (Morus), рiд рослин родини шовковицевих; дерева або кущi. Вiдомо бiльш 10 видiв, поширених у помiрнiй та субтропiчнiй зонах, у дикому станi i в культурi. В Украiнi найбiльше значення мають шовковиця чорна i шовковиця бiла. Листям шовковицi вигодовують гусiнь шовковичного шовкопряда.

Я́блуня (Malus), рiд рослин родини розових. Дерева або високi кущi. Плiд несправжнiй (яблуко), соковитий, багатий на вiтамiни, цiнний харчовий продукт. Яблуня поширена у пiвнiчнiй пiвкулi. Культурнi форми яблунi у свiтовому асортиментi начисляють до 15 тис. сортiв. Яблуня тАФ i одним з найбiльше культивованих фруктiв в свiтi.

Яблука i важливим джерелом поживних речовин в краiнах з помiрним клiматом. Зимовi яблука, збирають в кiнцi осенi i зберiгають в камерах або на складах при температурi вищiй за точку замерзання. В Украiнi вирощують близько 60 сортiв яблук (лiтнi тАФ паперiвка, боровинка й iн.; осiннi тАФ антонiвка, макiнтош й iн.; зимовi тАФ ренета золота, ренета Симиренка, крим. зимове та iн.).

Лiщи́на звича́йна або iвропе́йська (Corylus avellana L.; мiсцевi назви тАФ горiшник, орiшина, горiх) тАФ рослина родини березових (Betulaceae).

Лiщина звичайна тАФ деревовидний кущ 2-4 м заввишки. Кора тАФ темно-сiра з характерними сочевичками.

Гiлки дугоподiбно розходяться в рiзнi боки, утворюючи оберненоконусоподiбну крону. Пагони й молодi листки опушенi. Бруньки заокругленi з вiйчастими лусочками. Листки тАФ черговi, оберненояйцеподiбнi, широкi (7-16 см завдовжки i 4-8 см завширшки), при основi скошеносерцеподiбнi, нерiвномiрно зубчастi, на коротких черешках.

Тичинковi квiтки без оцвiтини, зiбранi у видовженi (3-5 см завдовжки) сережки, луски iх густо опушенi, а голi пиляки мають вгорi характерний пучок волоскiв.

Маточковi квiтки у двоквiткових розвилках, що розмiщенi в пазусi покривноi луски i прихованi в черепичастiй кулястiй бруньцi, з якоi виступають червонуватi приймочки.

Плiд тАФ горiх (15-20 мм у дiаметрi) у зеленiй дзвоникуватiй обгортцi, вкритiй оксамитовим пушком. Лiщина звичайна цвiте у березнi тАФ квiтнi, плоди достигають у серпнi

Гороби́на звича́йна (Sorbus aucuparia L.) Мiсцевi назва тАФ грабина, горобина. Невисоке дерево або кущ родини розових (Rosaceae) до 15 м заввишки з гладенькою сiрою корою та густою кроною. Молодi гiлочки сiрувато-червонi, опушенi, з великими пухнастими бруньками. Листки опушенi (10-20 см завдовжки), черговi, непарноперистi, складаються з 9-15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастих по краю листочкiв. Квiтки численнi, зiбранi в складнi щиткоподiбнi суцвiття, всi частини яких опушенi. Квiтколоже, урноподiбноi форми, шерстисто-повстисте або голе; чашечка з п'ятьма широкотрикутними вiйчастими чашолистками. Вiночок бiлий (0,8-1,5 см у дiаметрi), пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна, стовпчикiв три, зав'язь нижня. Плiд тАФ кулястий, оранжево-червоний.

Горобина звичайна росте в пiдлiску або другому ярусi хвойних, мiшаних, зрiдка листяних лiсiв, па лiсовик галявинах i узлiссях. Тiньовитривала, морозостiйка рослина. Цвiте в травнi, плоди достигають у вереснi.

Шипши́на соба́ча (Rosa canina L.) тАФ високий кущ родини розових (1,5тАФ2,5 м заввишки) з дугоподiбно звисаючими гiлками, вкритими мiцними гачкуватими шипиками.

Молодi пагони зеленувато-червонi з шилоподiбними шипиками i щетинками. Листки черговi непарноперистi, з сiмома, рiдше дев'ятьма листочками (10тАФ16 см завдовжки, 6тАФ12 см завширшки). Листочки з обох бокiв голi, овально-видовженi, пильчастi, прилистки довгi, зрослися з черешком.

Квiтки поодинокi, рiдше зiбранi по три-п'ять у щиткоподiбних суцвiттях, оточених приквiтками. Чашолисткiв п'ять, вони перисторозсiченi, пiсля цвiтiння спрямованi вниз, а незадовго до достигання плодiв частково вiдпадають. Вiночок (до 5 см у дiаметрi) рожевий або бiло-рожевий з п'ятьма вiльними пелюстками. Квiтколоже увiгнуте, тичинок i маточок багато. Плоди ягодоподiбнi (18тАФ20 мм завдовжки), червоно-оранжевi, рiзнi за формою, з численними волосистими сiм'янками.

Шипшина собача росте на схилах, узлiссях, рiдше пiд пологом мiшаних i листяних лiсiв, уздовж дорiг, на пустищах.

Свiтлолюбна, морозостiйка рослина. Цвiте у травнi тАФ червнi, плоди достигають у серпнi тАФ вереснi. Поширена шипшина собача на Полiссi, в Лiсостепу, Степу.

Подорожник

Вместе с этим смотрят: