Використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках "Я i Украiна" в початковiй школi
Мiнiстерство освiти та науки Украiни
Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет
iменi Володимира Гнатюка
Кафедра природничих та математичних дисциплiн початкового навчання
ДИПЛОМНА РОБОТА:
Використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках ВлЯ i УкраiнаВ» в початковiй школi
Виконала студентка
53 групи факультету ПВПК
заочноi форми навчання
Рибак Людмила РЖванiвна
Науковий керiвник:
кандидат бiологiчних наук,
Чайковська Г.Б.
Тернопiль - 2009
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Народнi прикмети в контекстi iх навчального та виховного значення
1.1 Особливостi виникнення народних прикмет та iх класифiкацiя
1.2 Педагогiчнi можливостi: народнi прикмети природознавчого характеру в умовах початковоi школи
Роздiл 2. Дослiдницько-експериментальна перевiрка використання народних прикмет природознавчого характеру в початковiй школi
2.1 Аналiз думки вчителiв щодо можливостi та доцiльностi використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках ВлЯ i УкраiнаВ»
2.2 Методика використання народних прикмет на уроках ВлЯ i УкраiнаВ» в початковiй школi
2.3 Формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв пiд час використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках ВлЯ i УкраiнаВ»
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
В умовах розбудови украiнськоi державностi значноi актуальностi набуваi проблема формування духовно багатоi особистостi у вiдповiдностi до нацiонального iдеалу, традицiй навчання i виховання рiдного народу. Саме ця iдея пронизуi Державну нацiональну програму тАЬОсвiтатАЭ (Украiна ХХI столiття) й спрямовуi дiяльнiсть навчально-виховних закладiв, творчий пошук науковцiв та практикiв.
Вiдродження етнопедагогiки в Украiнi стало насущною проблемою нашого часу, яка переконало вчених-педагогiв в тому, що без повернення до високо результатного, випробуваного столiттями педагогiчного досвiду народу, ми не можемо виховати справжню людину.
Питання навчання та виховання з використанням народних знань порушували в рiзний час фiлософ-просвiтитель i поет-гуманiст Г.С. Сковорода, вчений-педагог, письменник та iсторик О.В. Духнович. Вони справедливо вважали, що суть виховання закладено в природi самого народу. Велику увагу вченi придiляли традицiйним народним святам, звичаям, обрядам. прикметам.
На особливiй ролi навчально-виховного досвiду народу в педагогiчнiй науцi й життi суспiльства наголошував видатний украiнський фiлософ, письменник i педагог Г. Сковорода. РЖдеями украiнськоi народноi педагогiки пройнята вся його спадщина. Видатною подiiю у висвiтленнi украiнськоi етнопедагогiки стала генiальна спадщина Т.Г. Шевченка, яка постала з народноi творчостi i навiки залишилась з народом як невiд'iмна частина народноi педагогiки.
ВлНароднi знання - ось порятунок у вихованнi i навчаннi дiтей, ефективнi лiки для наших байдужих, зашкарублих душ. Бо народне - це завжди правдивеВ». Так вважаi М.Г. Стельмахович, i не можна з ним не погодитись. Ми живемо в складний i цiкавий час. Ламаються застарiлi стереотипи, цiнностi, оновлюiться наше суспiльство. Дедалi частiше звертаiмось до витокiв нашоi духовностi, бо в нiй мiстяться всi необхiднi для людини знання [30].
Проблема народноi педагогiки займала одне з центральних мiсць у педагогiчнiй дiяльностi нашого спiввiтчизника В.О. Сухомлинського. Вiн наголошував: ВлНеобхiдно змiцнювати у дiтей сильне природне почуття належностi до отчого краю, котре нiколи не дозволить iм збочити з тернистого життiвого шляхуВ». Вiн пiдкреслював, що важливо, щоб першi науковi iстини дiти засвоювали не за пiдручниками, а з живодайних джерел рiдного краю [31].
Протягом столiть народ створював i удосконалював своi знання, певнi морально-етичнi норми. Головними чинниками моралi украiнцiв споконвiку були повага i любов до вiльноi працi, створення iдеалiв добра, краси природи, гуманного вiдношення до дарiв природи. У цьому контекстi, на пiдставi багаторiчних спостережень в природi склався землеробський календар, сформувалися вмiння передбачати погоду. Цi знання i вмiння обтАЩiдналися у великомасштабну категорiю народних знань тАУ народнi прикмети.
Народнi прикмети виникли на основi безпосереднiх спостережень за навколишнiм життям. Вони вiдзначаються влучнiстю вислову та лаконiчнiстю, увiбрали в себе свiтогляд народу, його багатовiковий досвiд. Своiм змiстом вiдображають найширшi обрii побуту народу, його iсторiю, культуру, звичаi, вiрування, i водночас особливостi свiтосприймання, самого способу мислення, нацiональноi ментальностi.
Вивченням народних прикмет займались: В.М. Гнатюк тАЬВибраннi статтi про народну творчiстьтАЭ, М.Ю. Русин тАЬФольклорнi традицii i сучаснiстьтАЭ, Л.С. Хренов тАЬНароднi прикмети та календартАЭ, РЖ. Огiiнко тАЬУкраiнська культуратАЭ, В. Скуратiвський тАЬМiсяцелiктАЭ, тАЬРусалiiтАЭ, Митрополит РЖ. тАЬДохристиянськi вiрування украiнського народутАЭ.
Народнi прикмети природознавчого характеру тАУ це сталi вислови, в яких певнi явища природи вiдповiдно до змiн пiр року повтАЩязуються з клiматичними чи погодними змiнами. Народнi прикмети природознавчого характеру одухотворяють природу, вчать дiтей берегти, примножувати та пiзнавати ii особливостi, закони розвитку. Вони i складовою частиною багатьох галузей народних знань тАФ народноi бiологii, астрономii, медицини, метеорологii, хлiборобськоi справи тощо. Використання народнi прикмети у цiкавiй, нерiдко дотепнiй i кмiтливiй формi розкриваi важливi гранi життя природи, людей. Глибоке знання народних прикмет сприяi пiдготовцi молодi до самостiйного життя.
Використання народних прикмет у навчально-виховному процесi на усiх ланках (особливо початковiй) шкiльноi освiти допомагаi вирiшенню широкого кола педагогiчних завдань, повтАЩязаних з формуванням i розвитком особистостi з самого раннього дитинства. Народнi знання i головною пiдвалиною нацiонального виховання, вiчним i невичерпним джерелом народноi мудростi.
Однак, незважаючи на вагомий теоретичний та практичний внесок iснуючих дослiджень у розвтАЩязання означеноi проблеми, в педагогiчнiй галузi освiти бракуi системного дослiдження використання народних прикмет у навчаннi дiтей молодшого шкiльного вiку. Саме тому, актуальнiсть проблеми, ii недостатня теоретична та методична розробленiсть, дали пiдстави для визначення теми дослiдження, метою якого i розгляд психолого-педагогiчних особливостей використання народних прикмет природознавчого характеру в роботi з дiтьми молодшого шкiльного вiку.
ОбтАЩiктом дослiдження дипломноi роботи i народнi прикмети, iх педагогiчнi можливостi.
Предметом дослiдження: використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках "Я i Украiна".
Мета дослiдження тАУ визначення виховних i навчальних можливостей народних прикмет природознавчого характеру у навчаннi молодших школярiв та доцiльностi iх використання для пiдвищення рiвня пiзнавальноi активностi молодших школярiв на уроках ВлЯ i УкраiнаВ».
Вiдповiдно до мети вирiшувались наступнi завдання:
тАУ зтАЩясування змiсту поняття "народнi прикмети природознавчого характеру" та особливостi iх виникнення;
тАУ визначення виховних i навчальних можливостей народних прикмет природознавчого характеру у початковiй школi;
тАУ проведення аналiзу та узагальнення педагогiчного досвiду щодо ефективностi використання народних прикмет природознавчого характеру у навчаннi дiтей молодшого шкiльного вiку;
- розробка та апробацiя методики використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках "Я i Украiна".
тАУ оцiнка рiвня пiзнавальноi активностi учнiв початковоi школи пiд час використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках "Я i Украiна".
Гiпотеза дослiдження: використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках ВлЯ i УкраiнаВ» пiдвищить рiвень пiзнавальноi активностi молодших школярiв.
Практичне значення дослiдження полягаi в тому, що проаналiзовано й систематизовано широке коло народних прикмет природознавчого характеру i розроблено методичнi рекомендацii вчителям i вихователям щодо iх використання у вихованнi й навчаннi молодших школярiв.
На першому етапi роботи ми визначили основнi поняття проблеми, провели аналiз лiтературних джерел, з'ясували рiвень використання народних прикмет природознавчого характеру у навчаннi молодших школярiв у практицi роботи передових вчителiв. На цьому етапi нами використовувались методи теоретичного дослiдження, порiвняльно-iсторичний аналiз проблеми, методи спостереження, анкетування, метод iнтервтАЩю, бесiда, вивчення передового педагогiчного досвiду.
На другому етапi роботи ми використовували народнi прикмети природознавчого характеру у навчаннi дiтей, що, на нашу думку, сприятиме зростанню рiвня пiзнавального iнтересу молодших школярiв. Методи дослiдження на цьому етапi: педагогiчний експеримент, спостереження.
На третьому етапi, в процесi узагальнення результатiв експериментальноi роботи, використовувались методи теоретичного узагальнення.
Дипломна робота складаiться з вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури, додаткiв. Обсяг роботи тАУ 61 сторiнка друкованого тесту.
Роздiл 1. Народнi прикмети в контекстi iх навчального та виховного значення
1.1 Особливостi виникнення народних прикмет та iх класифiкацiя
Проблема виникнення народних прикмет у свiтоглядно-iсторичному планi i досить складною. Складнiсть ii вирiшення криiться у значному часовому промiжковi, що вiддаляi нас вiд того перiоду життя суспiльства, коли виникли першi уявлення та вiрування. Сучаснiй науцi важко вказати точний час зародження народних прикмет. Але, ймовiрно, початок цього процесу можна вiднести до перiоду трипiльськоi культури, або й ще ранiше.
Народнi прикмети - це короткi влучнi вислови, що в художнiй формi типiзують рiзнi явища життя. Вони i узагальненою памтАЩяттю народу, висновками з життiвого досвiду на основi спостережень [29].
Творення прикмет - довгий та тривалий процес. Першi спроби осмислити життiвi спостереження i виразити iх у художнiй формi виникли ще у докласовому суспiльствi. Вони передусiм повтАЩязаннi iз спостереженням над природою та трудовою дiяльнiстю людини [19].
Простота i виразнiсть висловленого спостереження забезпечили йому тривалу життiздатнiсть. Основним iх змiстом i мiркування про вплив явищ природи на наслiдки трудовоi дiяльностi людини, висновки з господарського досвiду. У них вiдбите споконвiчне i безнастанне прагнення людини до освоiння таiмниць природи, до розумного iх використання.
Життя украiнцiв продовж багатьох тисячолiть невiддiльно вiд землi-годувальницi. Одвiку земля була для нашого народу втiленням жiночого початку тАУ материнства, а сонце початком чоловiчого батькiвства [21].
У продовж тисячолiть творилося сотнями поколiнь украiнських хлiборобiв i скотарiв унiкальне, неоцiнне поле Украiни тАУ величезний набуток аграрного i культурного досвiду людства.
Серед украiнцiв досить поширювалися давнi свiтогляднi поняття, якi знайшли вiдбиток у народних прикметах. РЖснували давнi тотемiстичнi, анiмiстичнi та фетишимiстичнi уявлення повтАЩязанi з оточуючим свiтом: вiра у наявнiсть душi чи духу в явищах природи (сонце, вода, грiм, блискавка) поставали як живi iстоти (персонiфiкувалися), i iм люди поклонялися; надприродний звтАЩязок мiж людьми та окремими видами рослин, птахiв i звiрiв; надприродну властивiсть предметiв та речей. Древнi люди розмежували свiту матерiального i не матерiального, людини та природи, дii та предметiв. Рослини i тварини, а також рiзноманiтнi предмети використовувались у багатьох ритуалах, обрядах. Люди були богобоязними, обожнювали дари природи, що пояснюiться культом язичництва. У вiруваннях i забобонних дiях, якими люди намагалися пояснити природу та оточуючий свiт, важливу роль вiдiгравали культи, що стали для них своiрiдною первiсною релiгiiю. Культ (вiд латинського cultus - вшанування) тАУ iнститут вшанування та поклонiння речам, явищам, iстотам [17].
РЖснував культ вогню, культ води, грози, землi, вiтру, хлiба, дерев, тварин та рослин, небесних свiтил, предметiв. З культами землi та сонця тiсно повтАЩязувався культ зерна та хлiба. Вважалося, що зерно та хлiб вбирають в себе сонячну енергiю та силу землi.
Усi цi культи спiвiснували одночасно, iхнi зародження було повтАЩязане з набуттям певних знань про навколишнiй свiт. Тому народнi прикмети своiм змiстом повтАЩязанi з цими культами.
Поряд з обожненням природних явищ та небесних свiтил стародавнi украiнцi створили цiлий свiт богiв, серед них наймогутнiшим були бог неба тАУ Сварог:
тАЬЯкщо рано в небi зтАЩявляiться тАЬпопiлтАЭ тАУ червонii небо,
то на вiтер, а як у вечерi, то на снiг або дощтАЭ.
Бог сонця Дажбог:
тАЬСонце в темнуватому прозорому колi,
або червоне перед заходом тАУ чекай вiтрутАЭ.
Бог вiтру Страбог:
тАЬЯкщо вiтер довго вii з одного боку,
але раптом змiнив напрямок, - скоро задощитьтАЭ.
Бог родючостi i скотарства тАУ Велес, бог грому i вiйни тАУ Перун
тАЬГрiм узимку тАУ на сильний вiтер i снiгтАЭ.
тАЬГрiм напровеснi на голе дерево тАУ погано вродять зерновiтАЭ.
Дохристиянський свiтогляд, вiрування, народна психологiя органiчно увiйшла в систему усноi народноi творчостi давнiх часiв, що реально вiдобразило життя народу у давнi часи.
Офiцiйною релiгiiю украiнцiв, як i iнших схiдних словтАЩян було православтАЩя тАУ один iз рiзновидiв християнства, воно давало новi можливостi розвитку духовного i матерiального свiту. Разом з новим вiруванням, християнство принесло нову мораль; а також тАУ негативне ставлення до язичества, до магii та чаклунства, поклонiння силам природи [42].
Будучи абсолютно вiдмiнним вiд iснуючого на украiнських землях язичницького свiтогляду, християнство вступило в боротьбу зi старими традицiями. За час цiii боротьби християнство перетворювало мiсцеву культуру часом саме пiдпадаючи пiд вплив мiсцевих звичаiв.
Християнство уживалося з рiзними повiртАЩями i прикметами, якi своiм корiнням сягали у дохристиянськi релiгiйнi уявлення: вiра у чаклунство, у тАЬпорчутАЭ, наврочення та iнше:
тАЬЯкщо на Рiздво чиясь ложка буде перевернута тАУ
власник скоро пiде з цього свiтутАЭ.
тАЬЯкщо на Благовiщеня вагiтна жiнка працюватиме тАУ
дитина народиться калiкоютАЭ.
А християнськi святi сприймалися народом як видозмiннi образи язичницьких богiв. Святий РЖлля тАУ зтАЩiднувався з Перуном, а дрiбнi божества i духи дожили навiть до нашого столiття:
тАЬЯкщо прийде РЖлля, то наробить у полi гниллятАЭ.
тАЬДо РЖллi мужик купаiться, а пiсля РЖллi i на кущi не сохнетАЭ.
тАЬЗбiги християнських i язичницьких свят занадто численнi, щоб бути лише справою випадку. Вони свiдчать про компромiс, до якого церква у час свого торжества вимушена була вдатися з протидiючими культами, що навiть переможенi, ще не втратили свого впливутАЭ [41].
У багатьох традицiйних святах iснуi чимало язичницьких рис. На Рiздво тАУ це рядженi, колядники, ворожiння: на погоду, на рiк, на майбутнiй врожай, людськi долi.
На календарно-обрядовий цикл, в основi якого лежали старi вiрування та уявлення, накладалися церковнi свята, якi за своiю суттю залишалися язичницькими [38].
Священне право на вiльну працю народ вироблював столiттями, у працi вiн вiдстоював свою честь, гiднiсть. Цiннiсть людини вимiрювалася передусiм ii ставленням до працi. РЖ не випадково основу народноi педагогiки становило трудове виховання:
тАЬЯкщо хочеш грибiв назбирати тАУ треба до схiд сонця вставатитАЭ.
тАЬЗмарнуiш на жнивах хвилину тАУ втратиш не одну зернинутАЭ
Згiдно з народним свiтоглядом людина була невiдтАЩiмною вiд природи. За аналогiiю з природою навiть вiк людини порiвнювався до певноi пори року (дитинство тАУ весна, молодiсть тАУ лiто, зрiлiсть тАУ осiнь, старiсть - зима). Основним осередком виховання була сiмтАЩя, тут дитина пiзнавала першi моральнi цiнностi, любов до краси свого краю, а саме головне правило тАУ поводження в природi, сезоннi змiни, прикмети:
тАЬЯк у серпнi дбаiмо тАУ так зимою маiмотАЭ.
тАЬНа нивку гнiй, на скотину лiй, а на спину здоровтАЩятАЭ.
тАЬНе чiпай гнiзда лелеки тАУ хата згоритьтАЭ.
Народна метеорологiя тАУ одна з найдавнiших галузей народних знань, що обiймаi систему народних прикмет, рацiональних спостережень i достовiрних передбачень про природнi змiни на близький чи вiддалений час [40].
Землеробський характер господарських занять украiнцiв зумовлював цiлковиту залежнiсть успiшного проведення сiльськогосподарських робiт, а вiдтак клiматичних умов. Усвiдомлення цього вимагало уважно приглядатися до навколишнього середовища, розвивати спостережливiсть, виявляти причинно-наслiдковi змiни мiж змiною певних атмосферних явищ, характером поширення звуку, поведiнкою тварин, станом рослин та наступною змiною погоди.
Широко побутували прикмети, що дозволяли прогнозувати погоднi змiни протягом найближчого часу за особливостями сходу i заходу сонця, його кольору, за виглядом нiчного неба, за яскравiстю зiрок та мiсяця.
Так, повсюди вважалося чистий захiд сонця тАУ на добру днину, яскраво-червоне сонце тАУ на вiтер. Червоно-багрянi зорi тАУ на непогоду, ясне зоряне небо на погоду.
Довголiтнiй набуток ставав стрункою системою господарськоi та побутовоi дiяльностi.
Навiть в наш час, коли виникли науковi теорii народнi прикмети не витратили своii прiоритетностi, а сприяють виробленню обТСрунтованих традицiй величезного досвiду народу.
Система, на якiй базуються сiльськогосподарськi народнi прикмети була живучою на Украiнi ще в 20-30рр., переважна бiльшiсть хлiборобiв користувалося нею. Селяни безпомилково могли визначати строки посiву городнiх i зернових культур, пiдтримувати родючiсть ТСрунтiв, вмiло завбачати погоду. Власне довголiтнiй досвiд допомiг селянам отримувати високi врожаi на своiх присадибних дiлянках, що значною мiрою врятувало багатьох вiд страхiтливого голодомору, штучно створеного сталiнською системою на Украiнi [2].
Це тАУ словеснi мiнiатюри, що в процесi формування закрiпились як своiрiднi усталенi форми, образнi клiше. Побутуючи частина з них втратила своi первiсне значення:
тАЬЯкщо здалеку чути потяг тАУ буде дощтАЭ.
тАЬПридивiться до вiзерунку на шибцi: якщо iх пагони спрямованi вгору тАУ морози триватимуть, а коли вниз тАУ бути вiдлизiтАЭ.
Релiгiiю давнiх украiнцiв було язичництво, яке в усiх своiх проявах протиставляiться християнському вченню. Дохристиянських свiтогляд даi можливiсть пояснити рiзноманiтну тематику народних прикмет, яка повтАЩязана з язичницькими культами (вогню, води, грози, землi, хлiба, дерев, тварин рослин, небесних свiтил, сонця, предметiв землеробських знарядь, предкiв), залишки яких наявнi у християнськiй релiгii та поiднанi з календарно-обрядовими святами (дiдух, обереги). Будучи вiд природи дуже спостережливими та користуючись попереднiми знаннями селяни узагальнювали природнi та бiологiчнi фактори у прикмети:
тАЬЯкщо вiтер посилюiться пiд час дощу i напрямок його змiнюiться проти годинниковоi стрiлки тАУ чекай швидкого потеплiннятАЭ.
Якi мають практичну вартiсть ще на сьогоднiшнiй день, бо нацiональними рисами украiнськоi ментальностi i iх любов до рiдноi природи, ii обожнення та прагнення з нею гармонiчних стосункiв.
тАЬСоловей спiвав усю нiч тАУ перед гожим днемтАЭ.
тАЬЯкщо початок травня холодний,
то наприкiнцi мiсяця буде тепло i навпакитАЭ.
Не знаючи природних законiв, люди не розумiли до кiнця чому певнi причини викликають завжди тi ж наслiдки, але спостерiгали залежнiсть мiж рiзними явищами, укладаючи цi спостереження у словеснi формулювання, поради. Цi явища поступово привтАЩязувалися до дня, що запамтАЩятовувався (здебiльшого якогось свята). Поступово утворився народний календар тАУ перелiк прикмет на кожен день i повтАЩязана з ним народна мудрiсть, де використано власнi iмена:
тАЬНа Юрiя (5 травня) роса тАУ не треба коням i вiвсятАЭ.
тАЬНа Василя (14 сiчня)на деревах бiло, то буде i в коморi милотАЭ.
тАЬЯкий день на Рiздво тАУ такий i на ПетратАЭ.
Народний календар мав практичне застосування i багато в чому впливав на господарську дiяльнiсть селян-хлiборобiв.
Початковi вiрування украiнського народу найбiльше звтАЩязанi з життям, з природою свого довкiлля, бо це вимагалося iх господарським побутом, iх натуралiстичними вiруваннями. Людина хотiла бути зi своiю природою в найкращих стосунках, бо ясна рiч бачила, що в усьому залежить вiд неi, i тому постiйно зверталася до сонця, зiрок, Землi [19].
Знамення чи явище на небi тАУ дивували весь народ, комети завжди вiщували нещастя, i люди боялися iх з найдавнiших часiв. А от сонце з давнiх-давен нашi предки вважали святим. Зроду вiку пращури були сонцепоклонниками, обожнювали небеснi свiтила i його променисту вогняну силу. Сварог, Дажбог, Хорс тАУ всi цi словтАЩянськi божества так чи iнакше повтАЩязанi з сонцем i його життiдайним початком.
Стародавня людина уявляла сонце у виглядi вогняного колеса, що котилося небом. Грiхом було показувати на сонце пальцем тАУ усохне палець, або виколе собi око; кидати камiння на сонце тАУ бог хлiба не дасть.
Образ сонцячасто зустрiчаiться в народних прикметах:
тАЬСтовп бiля сонця взимку тАУ на мороз, влiтку тАУ на посухутАЭ.
тАЬЯкщо сонце сходить в туманi тАУ буде тихо i душнотАЭ.
тАЬДухота пiд час ходу сонця означаi, що пiд вечiр задощитьтАЭ.
тАЬНе лягай спати перед заходом сонця тАУ матимеш страшний сонтАЭ.
Образ грому, посланця неба й вогню, який маi цiлющу силу привертав увагу спостережливого народу. Люди помiтили, що весною як гримить перший грiм, треба спиною обпертися об дерево чи об щось iнше i спина не болiтиме до нового грому у наступному роцi.
тАЬГрiм на початку березня тАУ на шкоду житу i ячменю,
бо буде рання веснатАЭ.
Особливе значення надавали люди вперше почутому грому. Вважали, що грiм, блискавку, град викликають духи:
тАЬПерший грiм при пiвнiчному вiтрi тАУ холодна весна,
при схiдному тАУ суха й тепла, пiвденному тАУ тепла,
захiдному - мократАЭ.
тАЬВранцi чути безперервний грiм -
надвечiр пiде дощ з градомтАЭ
тАЬГлухий грiм тАУ на тихий дощтАЭ.
Образ води шанувався народом. Вода тАУ колиска людства, першiсть. Слово тАЬРустАЭ тАУ означаi тАЬвода.тАЭ
тАЬЯкщо вода дуже шумить у горах тАУ буде непогодатАЭ.
тАЬЯкщо на водi пiд час дощу зтАЩявляються.
бульбашки, то негода недовготАЭ.
тАЬВода потемнiла в рiчцi тАУ перед грозоютАЭ.
Багато народних передбачень становлять прикмети повтАЩязанi зi станом атмосферних змiн, рiзними метеорологiчними явищами. Наявнiсть туману, роси вранцi вважалося доброю ознакою погоди, а рух хмар проти вiтру тАУ вiрною прикметою негоди. Зважали також на колiр та форму хмар: важкi та сiрi тАУ на грозу, червонувате при заходi сонце тАУ на вiтер.
тАЬБiлi зимовi хмари тАУ на морозтАЭ
тАЬЯкщо пiсля нового року хмари рухаються проти вiтру тАУ
падатиме снiгтАЭ
До достовiрних належали також прикмети повтАЩязанi з певними змiнами в атмосферi, якi спричиняють змiну станупредметiв та явищ:
тАЬДухота в повiтрi тАУ на грозутАЭ.
тАЬЗволожуiться сiль чи хлiб тАУ на негодутАЭ.
тАЬДим стелиться, погано горять дрова тАУ на вiдлигутАЭ.
Значна група прикмет ТСрунтуiться на спостереженнях за поведiнкою тварин,комах,птахiв,риб. Перед дощем крила комах зволожуються i комахи опускаються в нижчi шари повiтря, де iх ловлять птахи та риби. Через те поширенi такi прикмети:
тАЬЛастiвки лiтають низько тАУ на дощтАЭ.
тАЬРиби вискакують з води i ловлять комах тАУ на непогодутАЭ.
тАЬЯкщо бджоли не вилiзають з вуликiв тАУ слiд чекати дощутАЭ.
тАЬПеред негодою мурашки закривають бiльшiсть ходiв у мурашниктАЭ
тАЬГоробцi лiтають зграйками тАУ на суху i ясну погодутАЭ.
Значна увага придiлялася спостереженням за поведiнкою тварин, птахiв. Переважали тут свiйськiтварини i птахи. Кiт дере лапами, собака качаiться тАУ на вiтер. Кури чубаються тАУ на дощ. Качка ховаi голову тАУ на холод.
тАЬГолуби розворкотiлися тАУ на теплотАЭ.
тАЬЯкщо кiт згорнувся в клубочок i лапками приховав писок тАУ
похолодаi, а коли вмиваiться тАУ на суху погодутАЭ.
тАЬКорови лягають спати на дворi тАУ буде гарна погода,
пiд навiсом - занегодитьтАЭ.
тАЬХудоба збиваiться докупи тАУ на негодутАЭ.
Достовiрними прикметами вважали також змiни у рослинномусвiтi:
тАЬЯкщо шишки високо на смерецi тАУ на довгу холодну зиму,
а якщо низько навпакитАЭ.
тАЬРано жовтii листя тАУ рання зима будетАЭ.
тАЬБагато лушпиння на цибулi тАУ буде люта зиматАЭ.
Спостерiгаючи за життям рослин люди помiчали, що окремi з них розкривають своi листя або квiти в теплу погоду i закривають в холодну.
тАЬКвiти сильно пахнуть перед дощемтАЭ
тАЬКвiти пахнуть здалека тАУ на вiтертАЭ.
тАЬБагато було пролiскiв тАУ гарно вродить картоплятАЭ.
тАЬДоки не розвилася жовта верба тАУ
не висаджуй у ТСрунт будь-якоi рослинитАЭ.
Образ Мiсяця часто приваблював увагу людей. Особливо багато прикмет повтАЩязано з молодим мiсяцем, його появою на небi (тАЬмiсяць-молодиктАЭ). Матерi впевненi: якщо немовля народиться на молодика, то i в старостi виглядатиме молодо. Повний мiсяць приносить багатство немовлятi;
тАЬМiсяць блiдий тАУ буде дощтАЭ.
тАЬРайдужне коло навколо мiсяця-молодика тАУ буде вiтер i хмаритАЭ.
тАЬЯкщо мiсяць народився i водою обмився, незабаром задощитьтАЭ.
тАЬКрутi роги взимку тАУ на мороз, влiтку на мокру погодутАЭ.
Цiкавим виступаi у народних прикметах образ веселки. Здаiться кольори всiх зелених квiтiв вiдбилися в нiй. Кольори веселки, ii розмiри та поява у рiзних кiнцях неба багато про що говорить бувалому мандрiвнику:
тАЬВисока крута веселка тАУ на погоду, низька i смугаста тАУ на дощтАЭ.
тАЬВечiрня веселка обiцяi добру погоду, а ранкова на заходi - мокрутАЭ.
тАЬЧервона веселка тАУ спека i вiтертАЭ.
тАЬЯкщо веселку видно i пiсля дощу, але вона швидко зникаi тАУ
на погожу днинутАЭ.
Рiчний календар украiнцi подiлили на чотири пори року, кожна з яких маi свою систему свят. Левова частка цього набутку традицiйно припадаi на сiчень. З останнiм мiсяцем зими у хлiборобiв було повтАЩязано багато прикмет. Особливо довiряли люди Стрiтенню, оскiльки в цей день начебто зустрiчаiться зима з лiтом:
тАЬВiдлига на Стрiтення тАУ рання i тепла веснатАЭ.
тАЬЯкщо на стрiтення холодно, то вже скоро веснатАЭ.
тАЬСнiг на Стрiтення тАУ весна дощова, хурделиця тАУ пiзня та холоднатАЭ.
тАЬПохмуро i без сонця тАУ дошкулятимуть морозитАЭ.
тАЬНа Стрiтення обертаiться птиця до гнiзда, а хлiбороб до плугатАЭ.
РЖснуi багато прикмет, якi пiдтверджуються науковими даними. Помiчено, що людина, хвора на ревматизм, з пiдвищеною нервознiстю, хворим серцем або легенями краще за iнших вiдчуваi змiну погоди:
тАЬКоли руки або колiна ломить тАУ буде перемiна погодитАЭ.
тАЬЗдорову людину опiвднi знемагаi сон тАУ буде дощтАЭ.
Цiкавим i по-своiму мудрим i календарне регламентування шлюбних обрядiв. Знавцi весiльних церемонiй знають, що народна мораль чiтко визначала строки iх проведення. Зокрема, заборонялося шлюбувати молодят у другiй половинi весни i протягом лiта:
тАЬХто у травнi звiнчаiться, то буде вiк маятисятАЭ.
тАЬУ травнi оженився, то вiк журивсятАЭ.
тАЬУ маю розумний жениться, а дурна замiж йде
а в жовтнi розумна замiж йде, а дурний женитьсятАЭ.
Весiлля, традицiйно на Украiнi являло значну подiю. Тому жовтень називали тАЬвесiльникомтАЭ, починаючи з Покрови (14 жовтня), дозволялося справляти весiлля:
тАЬПрийшла Пречиста тАУ несе старостiв нечиста,
а як прийде Покрова тАУ зареве дiвка, як короватАЭ
тАЬПокрова накриваi траву листям, землю снiгом,
воду льодом, а дiвчат тАУ шлюбним вiнцемтАЭ.
Система народних прикмет маi своiрiдну струнку iсторичну структуру, яка включаi в себе два головних iсторичних шари традицiйноi побутовоi культури, якi визначають два типи украiнськоi ментальностi тАУ землеробську:
тАЬСiвбу визначають так: зацвiла лiщина тАУ час сiяти моркву, мак;
запахтiла калина тАУ сiй огiрки, гарбузитАЭ
тАЬЗтАЩявилися квiти на бузинi тАУ прийшла пора висiвати льонтАЭ.
тАЬЗацвiла горобина тАУ пора братися за огiрки й помiдоритАЭ.
Козацький тип ментальностi формувався на прiоритетi чоловiка-сильного, мужнього тАЬлицарятАЭ, на iдеi дороги, походу тАУ на вiдмiну вiд привтАЩязаностi до землi та статусу жiнки тАУ символу стабiльностi й землеробськоi працi:
тАЬУ поле вирушай, козаче, вже весна соколом плачетАЭ.
тАЬПрийшла Покрова тАУ сиди, козак, доматАЭ.
тАЬКопита в коней потiють тАУ на теплотАЭ.
тАЬКонi жадiбно iдять траву, форкають i хропуть тАУ погода зiпсуiтьсятАЭ.
тАЬЯкщо кожух став гнучким i мтАЩяким тАУ чекай тепло й опадiвтАЭ.
тАЬКiнь лягаi на землю тАУ перед снiгопадомтАЭ.
Аналiзуючи змiст народних прикмет природознавчого характеру можна видiлити такi загальнi образи: космiчнi (зiрки, мiсяць, хмари, небо, сонце); метеорологiчнi (туман, роса, веселка, дощ, вiтер, гроза, грiм); поведiнка тварин, комах, риб, птахiв; рослинний свiт (квiти, дерева, кущi); спостереження за неживою природою (земля, вода, роса); пори року, мiсяцi; людина i здоровтАЩя; землеробськi роботи.
1.2 Педагогiчнi можливостi народних прикмет природознавчого характеру в умовах початковоi школи
Народнi прикметиприродознавчого характеру тАУ це сталi вислови, в яких певнi явища природи вiдповiдно до змiн пiр року повтАЩязуються з клiматичними чи погодними змiнами [6].
В них вiдображенi змiст i особливостi народного свiтосприймання, знання, якi виконують у життi орiiнтуючу, регулюючу i прогнозуючу функцii. Такi згустки народних спостережень, передбачень часто зафiксованi в крилатих виразах, усталених висловлюваннях. У прикметах та вiруваннях сконцентрованi результати багаторiчних спостережень дiдiв i прадiдiв над явищами природи, порами року, флорою i фауною рiдного краю. Наприклад: "Багато хрущiв весною тАФ на жарке лiто", "Не руйнуй гнiзда ластiвки, бо будеш з ластовинням" та iн.
Прикмети погоди, що передавалися з поколiння в поколiння, постiйно перевiрялися та доповнювалися безпосереднiм досвiдом людей. Про те, що люди дуже уважно i вдумливо спостерiгали найменшi змiни погоди, свiдчить рiзноманiтна народна термiнологiя. Так, тАЬгодиноютАЭ називали ясну i сонячну погоду, тАЬнегодоютАЭ тАУ погану погоду. Вiдповiдно зиму називали тАЬпогожоютАЭ, тАЬхазяйськоютАЭ, тАЬсирiтськоютАЭ, тАЬгнилоютАЭ.
При цьому пiд педагогiчним потенцiалом народних прикмет розумiiмо сукупнiсть можливостей педагогiчного впливу на особистiсть, що формуiться й розвиваiться, а також iх можливостей цiлеспрямованого використання в навчально-виховному процесi. Народнi прикмети одухотворяють природу, вчать дiтей берегти, примножувати та пiзнавати ii особливостi, закони розвитку. Вони i складовою частиною багатьох галузей народних знань тАФ народноi бiологii, астрономii, медицини, метеорологii, хлiборобськоi справи тощо. Народнi прикмети у цiкавiй, нерiдко дотепнiй i кмiтливiй формi розкривають важливi гранi життя природи, людей. Глибоке знання народних прикмет сприяi пiдготовцi молодi до самостiйного життя, успiшноi трудовоi, господарськоi дiяльностi в майбутньому [5].
Програма навчального курсу тАЬЯ i Украiна. ДовкiллятАЭ даi можливiсть посилити дiйовiсть, практичнiсть навчання, його вияви на розвиток творчих здiбностей шляхом використання народних прикмет природознавчого характеру. Важливою умовою формування творчого мислення через природу i органiзацiя спостережень. Вони розпочинаються з розвитку молодших школярiв умiння бачити природу. Адже вiдомо, що дивитися - це не означаi бачити. Умiння бачити, умiння помiчати те, що на перший погляд, не вiдрiзняiться чимось особливим, - це, образно кажучи, повiтря, на якому тримаються крила думки [3].
Вчитель не повинен обтяжувати дитину лавиною знань про предмет, а вмiти вiдкрити перед нею в навколишньому свiтi щось одне, але так, щоб залишилось щось недомовлене, щоб дитинi захотiлося ще i ще повернутися до того, про що вона дiзналася. Саме здатнiсть молодшого школяра до знаходження невiдомого у вiдомому, незвичайного у звичайному, до постановки запитань, якi фiксують невiдоме, виступають як ланка народження проблеми, як етап з якого починаiться розгортання мислительного пошуку. У цьому аспектi використання народних прикмет природознавчого характеру, покликане виконати вище згаданi завдання, оскiльки дають дiтям не лише знання, а й збiльшують рiвень пiзнавального iнтересу, рiвень дослiдницьких вмiнь на основi власних спостережень [11].
Цiннiсть спостережень за природою полягаi в тому, що в дiтей виробляiться певний стиль мислення i в процесi мислення вони прагнуть до конкретних фактiв, перевiряючи правильнiсть i стан практикою, досвiдом. Дослiдницький пiдхiд i рисою мислення учнiв, якi прагнуть як найглибше перевiрити правильнiсть висновкiв про закономiрностi явища природи. Дослiдження правдивостi народних прикмет сприяi самостiйностi, творчому характеру розуму. На уроках серед природи дiти спостерiгають, дослiджують середовище, в якому живуть, перевiряють народнi прикмети, повтАЩязанi з погодою, знаннями в рослинному, тваринному середовищi [31].
При ознайомленнi учнiв з багатограннiстю навколишнього свiту шляхом використання народних прикмет природознавчого характеру формуiться гармонiйно розвинута особистiсть, в якiй розвиваiться уявлення, що природа iдине цiле, виробляються iнтелектуальнi i практичнi вмiння, виховуiться шанобливе ставлення до природи, формуiться науковий свiтогляд, бiоцентричне, екологiчна культура мислення, вмiння пiзнання дiйсностi, що задовольняють потяги дитини до дослiдництва i висновкiв, конструювання комунiкацii.
Використання народних прикмет природознавчого характеру на думку педагогiв дозволяi вирiшити наступнi завдання:
- розкриття цiлiсностi природи;
- моделювання звтАЩязкiв мiж живою i неживою природою;
- формування умiння порiвнювати, класифiкувати, встановлювати подiбнiсть за аналогiiю;
- розвиток умiння доводити iстиннiсть судження.
- оволодiння зазначеними вмiннями шляхом залучення до самостiйного пошуку знань;
- поiднання теоретичноi i практичноi пiдготовки молодших школярiв, тобто на основi знань формувати в учнiв практичнi вмiння [27].
Перевiренi багатовiковим досвiдом надбання народноi мудростi становлять iдейно-моральну основу виховання, яке маi нацiональнi та загальнолюдськi аспекти. Пошуки активних форм i методiв роботи, навчально-виховного процесу сприяють, щоб ефективнiсть урокiв природознавства була якомога вищою.
Освiта i виховання i найважливiшими компонентами культури, яка й усьому свiтi розвиваiться нацiональними шляхами. Виховання тАФ це насамперед "вбирання" в себе кожною особистiстю духовностi культури рiдного народу, його нацiонального духу, буття. Вiдтворюючи себе з поколiння в поколiння (фiзично i духовно) i турбуючись про свою вiчнiсть буття в дружнiм колi народiв свiту, кожна нацiя (етнос) пiклуiться про виховання дiтей, щоб вони продовжували у вiках культурно-iсторичнi традицii батькiв, дiдiв i прадiдiв.
Продовжуючи традицii народного передбачення, учнi переконуються в тому, що люди працi проводили постiйнi спостереження за сонцем, мiсяцем, небом, хмарами, вiтром, рослинами i тваринами, вiдкриваючи певнi закономiрностi i фiксували iх у прислiв'ях, приказках, прикметах. Народ помiчав за народним календарем закiнчення лiта знаменуi день Маковея, "Першого Спаса", (14 серпня). У цей день можна було востаннi робити хлiборобськi толоки. За народними спостереженнями, починаiться вiдлiт у вирiй раннiх птахiв. У храмах освячують воду, квiти, голiвки м
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi