Використання народного фольклору у загальноосвiтнiй школi

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Державний педагогiчний унiверситет

Кафедра музичного вихованняi хореографii

Курсова робота

тАЮВикористання народного фольклору у загальноосвiтнiй школiтАЭ

Виконала

cтудентка IV курсу

41 групи

Науковий керiвник:

2008

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. ТЕОРИТИЧНРЖ АСПЕКТИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ

1.1. Народне музичне мистецтво тАУ складова нацiонального виховання молодi

1.2. Традицiйнi свята украiнського народу в народному календарi

1.3. Завдання методи i прийоми роботи з учнями по засвоiнню народних традицiйних свят

РОЗДРЖЛ 2. ДОСЛРЖДНО тАУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА

2.1. Констатуючий експеримент

2.2. Формуючий експеримент

2.3. Контрольний експеримент

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛРЖТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Свiтовий досвiд розвитку педагогiчноi теорii i практики переконливо свiдчить про те, що в кожного народу, етносу iсторично склалася власна нацiональна система виховання i освiти.

В епоху державного й духовного вiдродження Украiни прiоритетна роль належить розвитку нацiональноi системи освiти i виховання, яка маi забезпечити вихiд молодоi незалежноi украiнськоi держави на свiтовий рiвень.

Зароджуються нацiональнi концепцii вiтчизняноi освiти i виховання, якi, враховуючи культурно-сторичний досвiд свого та iнших народiв, спрямованi не лише на виведення справи навчання i виховання з глибокоi кризи, в якiй вона нинi перебуваi, але й докорiнне реформування ii, пiднесення до вищих свiтових стандартiв. Концептуальне осмислення провiдних проблем нацiональноi освiти i виховання переконуi в тому, що демократизацiя, гуманiзацiя i гуманiтаризацiя iх неможливi без вiдродження вiтчизняних культурно-iсторичних, народно-педагогiчних, народознавчих виховних традицiй.

Стаi зрозумiлим, що концепцii з нацiонального виховання мають бути сформульованi в iсторико-педагогiчному i народознавчому планi, що забезпечить iднiсть здобуткiв украiнськоi народноi педагогiки i педагогiки науковоi. Це сприятиме реалiзацii цiлiсного пiдходу в навчаннi i вихованнi пiдростаючих поколiнь.

Нацiональна система виховання постiйно вiдтворюi емоцiйно-естетичний, художньо-творчий, моральний та iнтелектуальний потенцiали рiдного народу, створюi умови для розвитку i розквiту природних задаткiв i талантiв кожного громадянина Украiни, формування духовного потенцiалу тАУ найвищоi цiнностi нацii, держави. Нацiональне виховання реалiзуi глибоке i всебiчне пiзнання рiдного народу, його iсторii, культури, духовностi, i на цiй основi тАУ пiзнання кожним учнем, вихованцем самого себе як iндивiдуальностi i як частки своii нацii, а через неi i всього людства, органiзацiю самонавчання i самовиховання, найефективнiших шляхiв розвитку i самовдосконалення особистостi.

Нацiональна система виховання включаi в себе тi компоненти, якi вiдповiдають культурно-iсторичним здобуткам нацii, перспективам ii розвитку, матерiальним i духовним цiнностям i характеризуiться iх iднiстю, цiлiснiстю, взаiмозалежнiстю i взаiмозв'язком всiх своiх складових. Провiднi iдеi буття украiнського народу проймають всю нацiональну систему виховання, iнтегрують ii компоненти в цiлiсну систему.

Як зазначено в тАЮКонцепцii нацiонального вихованнятАЭ, визначальним i принцип народностi виховання, що зумовлюi потребу у формуваннi насамперед нацiональноi свiдомостi, любовi до рiдноi землi i свого народу.

Один iз шляхiв духовного вiдродження Украiни тАУ прилучення школярiв до украiнського лiтературно-музичного фольклору. В останнi роки пiдвищуiться iнтерес до народноi творчостi. Так, у школах Украiни впроваджено новий предмет тАУ народознавство, органiзовують спецiальнi фольклорнi класи.

Предмети естетичного циклу тАУ лiтература, образотворче мистецтво, музика забезпечують учням елементарнi знання i навички практичноi творчостi, естетичноi поведiнки. У позакласнiй роботi естетичне виховання проводиться в рiзних творчих об'iднаннях учнiв (хорових колективах, оркестрах народних iнструментiв, хореографiчних, фольклору, образотворчого мистецтва тощо). Сприяють естетичному вихованню учнiв екскурсii на природу, вечори i ранки, присвяченi життю i творчостi видатних украiнських i зарубiжних композиторiв та виконавцiв (наприклад, тАЮПiснi про БатькiвщинутАЭ, тАЮМузика украiнських композиторiвтАЭ, тАЮМузика ХХРЖ столiттятАЭ i подiбне), конференцii з образотворчого мистецтва (тАЮУкраiнське образотворче мистецтвотАЭ, тАЮШедеври свiтового образотворчого мистецтватАЭ, тАЮМистецтво i життятАЭ), експедицii (фольклорнi, етнографiчнi), виставки, свята та iнше.

Актуальнiсть педагогiчного дослiдження заключаiться в тому, що використання украiнських народних свят зумовлюi успiшне формування у пiдростаючих поколiнь духовностi нацii, ii самобутнього, iдейно-морального, емоцiйно-енергiйного, художнього та творчого потенцiалiв.

Для формування нацiональноi свiдомостi молодi дуже важливо поiднання нацiонального i музично-естетичного виховання.

Об'iкт педагогiчного дослiдження тАУ народнi календарнi свята.

Предмет дослiдження тАУ використання фольклору на уроках музики.

Гiпотеза:

- формування нацiональноi свiдомостi буде бiльш ефективним;

- формування в учнiв знань про народнi традицiйнi звичаi та обряди буде бiльш ефективним

якщо:

- застосовувати рiзноманiтнi форми вивчення матерiалу:

- залучати дiтей до безпосередньоi участi у проведеннi народних традицiйних свят.

Мета дослiдження тАУ визначення умов, що сприятимуть бiльш активному засвоiнню народних традицiйних свят учнями середнiх класiв.

Завдання дослiдження:

š вивчення теоретичноi лiтератури;

š розкрити зв'язок мiж нацiональною свiдомiстю i музично-естетичним вихованням школяра;

š розглянути обрядовi календарнi свята, визначити методи i форми роботи по вивченню з дiтьми народних традицiйних свят;

š провести дiагностику знань дiтей з народних календарних свят;

š визначити умови формування знань школярiв про народнi традицiйнi свята.

Наукова новизна тАУ новiтнi форми роботи: iгри, естафети, дискусii, концерти, музичнi вечори, збiр фольклорного матерiалу, iндивiдуальна робота, створення ансамблю народних iнструментiв. РЖнсценування колядок i щедрiвок.

Практична значущiсть тАУ використовуючи новiтнi форми роботи у виглядi формуючого експерименту для пiдвищення рiвня знань дiтей з украiнських народних свят, традицiй, звичаiв, обрядiв.

Методи педагогiчного дослiдження - Для розв'язування поставлених завдань використано такi методи наукового дослiдження: теоретичний аналiз наукових лiтературних джерел, синтез, узагальнення, порiвняння, абстрагування, конкретизацiя, моделювання, спостереження, бесiда.

РОЗДРЖЛ 1. ТЕОРИТИЧНРЖ АСПЕКТИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ.

1.1. Народне музичне мистецтво тАУ складова нацiонального виховання молодi.

Розбудова школи i педагогiки вступаi у важливий етап. Найближчим часом необхiдно зробити рiшучi практичнi змiни в навчально-виховному процесi i педагогiчнiй науцi.

В останнiх державних документах з питань освiти накреслюються перспективи розвитку нацiональних культур, систем виховання всiх нацiональних меншин i етнiчних груп Украiни. Розгорнулися творчi пошуки, мета яких тАУ розробка концепцiй нацiональноi школи, нацiональноi системи виховання, пiднесення навчання i виховання молодi на якiсно новий рiвень. Дедалi бiльша увага придiляiться оволодiнню педагогами i впровадженню в справу виховання в сiм'i, дитсадку, школi iдей i засобiв народноi педагогiки, народознавства. Така робота тАУ основа формування iсторичноi пам'ятi, духовностi пiдростаючих поколiнь.

У кожну iсторичну епоху виховуiться не абстрактна людина, а передвiсник того чи iншого народу, носiй певноi нацiональноi культури. Школа як громадський заклад тАУ це тАЮколиска народутАЭ (В. О Сухомлинський). Основне iсторичне покликання школи тАУ виховувати народ, нацiю, продовжувати i розвивати нацiональну освiту, культуру, мову. Справа навчання i виховання не терпить суб'iктивiзму i волюнтаризму, полiтичноi контАЩюнктури, абстрактних концепцiй i теорii, вiдiрваний вiд культурно-iсторичних, духовно-нацiональних виховних традицiй народу, етнiчноi групи.

Виховання починаiться iз засвоiння дiтьми духовних надбань рiдного народу тАУ мови, усноi народноi творчостi, всiii спадщини батькiв, дiдiв. Без оволодiння дiтьми в сiм'i, дитсадку, школi культурою народу, пiзнання його самобутнього нацiонального обличчя, практичного продовження його культурно-iсторичних традицiй, звичаiв, годi й думати про успiх перебудови навчально-виховного процесу. Оновлення школи i педагогiки на народознавчих засадах тАУ ось провiдний напрям роботи, вiд якого залежить доля майбутнiх поколiнь, доля нашоi багатостраждальноi краiни.

У свiдомостi людей, зокрема молодi, треба вiдродити правильне розумiння фундаментального поняття тАЮнародна культуратАЭ, вiдновити його первинний змiст. Украiнська народна культура, як i культура будь-якого iншого народу, включаi в себе, крiм матерiальноi, i духовну культуру: народне мистецтво (фольклорне, музичне, танцювальне та iн.), народну мораль, нацiональнi традицii, звичаi та обряди, народнi знання про рiзнi сфери життя (народне землеробство, медицину, метеорологiю тощо). Народна культура, як i вся нацiональна культура (освiта, театр, архiтектура, наука та iн.), вiдображаi цiлiсний культурно-iсторичний шлях народу, змiст i дух його життя.

Школа маi забезпечувати оволодiння кожним учнем народною культурою, а на цiй основi тАУ всiiю нацiональною та загальнолюдською культурою).

У працi тАЮСерце вiддаю дiтямтАЭ В. Сухомлинський розповiдаi про той добродiйний вплив, який справило на його вихованцiв виконання украiнських народних пiсень. Рiдна пiсня, визначаючи поетичне бачення навколишнього свiту, допомогла виховати в дiтей естетичне ставлення до природи, тонкiсть сприймання, емоцiйну чуйнiсть. Крiм того, пiсня розкрила перед дiтьми рiдне слово як величезне духовне багатство украiнського народу.

Водночас важливо не упустити сензитивний перiод тАУ молодший шкiльний вiк, коли дiти особливо сприйнятливi до педагогiчного впливу. РЗхнiй художнiй смак розвинений ще недостатньо, вiн тiльки формуiться. РЖ якщо з раннього вiку дитина слухаi i виконуi народнi пiснi, слух поступово засвоюi iхнi мелодичнi й ритмiчнi особливостi, вони запам'ятовуються, стають звичними, близькими.

Нацiональна система виховання тАУ це iсторично обумовлена i створена самим народом система iдей, поглядiв, переконань, iдеалiв, традицiй, звичаiв та iнших форм соцiальноi практики, спрямованоi на органiзацiю життiдiяльностi пiдростаючих поколiнь, виховання iх у дусi природно-iсторичного розвитку матерiальноi i духовноi культури нацii. Система виховання грунтуiться на iдеях нацiонального свiтогляду, фiлософii, iдеологii, а не на iдеях якогось вчення чи якоiсь партii, громадсько-полiтичноi органiзацii. Нацiональна система виховання грунтуiться на засадах родинного виховання, народноi педагогiки, науковоi педагогiчноi думки, що увiбрали в себе надбання нацiональноi виховноi мудростi. Вона охоплюi iдейне багатство народу, його морально-естетичнi цiнностi, трансформованi в засобах народноi педагогiки, народознавства, принципах, формах i методах органiзацii виховного впливу на молодь (теоретичний аспект), а також постiйну i систематичну виховну дiяльнiсть сiм'i, державних i громадських навчально-виховних закладiв, осередкiв (практичний аспект).

Естетична культура тАУ це здатнiсть особистостi до повноцiнного сприймання, правильного розумiння прекрасного у мистецтвi i дiйсностi, прагнення й умiння будувати своi життя за законами краси.

Естетична культура мiстить у собi такi компоненти: естетичне сприймання тАУ здатнiсть видiляти в мистецтвi i життi естетичнi якостi, образи i переживати естетичнi почуття; естетичне почуття тАУ емоцiйнi етапи, що викликанi оцiнним ставленням людини до явищ дiйсностi i мистецтва; естетичнi потреби тАУ потреби в спiлкуваннi з художньо-естетичними цiнностями, в естетичних переживаннях; естетичнi смаки тАУ здатнiсть оцiнювати витвори мистецтва, естетичнi явища з позицii естетичних знань i iдеалiв; естетичнi iдеали тАУ соцiально та iндивiдуально-психологiчно зумовленi уявлення про досконалу красу в природi, суспiльствi, людинi, мистецтвi; художнi умiння, здiбностi в галузi мистецтва.

Естетична культура формуiться в процесi художньо-естетичного виховання, i його метою. Завдання i змiст художньо-естетичного виховання визначаються обсягом поняття тАЮЕстетична культуратАЭ: розвиток естетичних смакiв, почуттiв, потреб, знань, iдеалiв, вироблення художньо-естетичних умiнь, творчих здiбностей.

Естетичне виховання здiйснюiться комплексом засобiв. Велике значення маi матерiальна база школи, декоративне оформлення примiщення, благоустрiй пришкiльноi садиби, оформлення кабiнетiв i лабораторiй, коридорiв, iнших примiщень. Невипадково у навчально-виховних закладах, якими керував А. С. Макаренко, вiдвiдувачi визначали безлiч квiтiв, блискучий паркет, дзеркала, бiлоснiжнi скатерки в iдальнях, iдеальну чистоту в примiщеннях.

У навчальному процесi естетичному вихованню сприяi викладання всiх навчальних предметiв. Будь-який урок, семiнар, лекцiя маi естетичний потенцiал. Цьому слугуi i творчий пiдхiд до вирiшення пiзнавальноi задачi, i виразнiсть слова учителя та учнiв, i пiдбiр та оформлення наочного i роздаткового матерiалу, i акуратнiсть записiв i креслень на дошцi i в зошитах тощо.

Побутують рiзнi жанри украiнськоi лiтературно-музичноi народноi творчостi: пiснi, частiвки, забавлянки, заклички тощо. Так, у простих i ласкавих колискових пiснях виражено щиру любов до дитини. Колискова пiсня, народжена реальними потребами дитячого вiку, коли тривалий i мiцний сон тАУ умова нормального розвитку, i першим художньо оформленим зверненням до дитини.

У багатьох колискових пiснях i епiзоди, пов'язанi з тваринами, близькими дитинi: котиком, мишкою, бджiлкою, наприклад: тАЮКотику сiренькийтАЭ, тАЮОй ну, коту, коточоктАЭ, тАЮКотик волохатийтАЭ.

Колисковi пiснi мають неабияке педагогiчне значення. З перших днiв життя дитина слухаi мелодiю, що сприяi розвитку ii музичних здiбностей. Пiд впливом материнського голосу в неi розвиваються естетичнi почуття, емоцiйнiсть: адже вона не тiльки слухаi голос матерi, а й бачить ii обличчя, усмiшку. Колисковi пiснi приваблюють своiю простотою, безпосереднiстю, нiжнiстю, спiвучiстю. На iхнiй основi можна виховати любов до тварин, птахiв, комах, естетичне ставлення до природи, що може вплинути на виховання таких важливих моральних рис, як доброта, чуйнiсть. Розучування колискових пiсень корисне i для формування спiвацьких навичок кантиленного звучання.

Виховне значення мають також жартiвливi пiсеньки. Вони допомагають дитинi уважнiше засвоювати правила хорошоi поведiнки, бути терплячою, вiдучитися вередувати.

Жартiвливi пiснi, як й iншi жанри дитячого лiтературно-музичного фольклору, i незамiнним засобом розвитку мовлення дiтей. Вони допомагають сформувати естетичний смак, виховати любов до украiнськоi мови, сприяють розвитковi дитячоi творчостi.

Бiльшiсть жартiвливих пiсень-забавлянок цiкава за змiстом, рiзноманiтна за художнiм задумом. Подii в них вiдбуваються динамiчно, що вiдповiдаi психофiзiологiчним особливостям дiтей.

Завдяки наведеним особливостям забавлянки сприяють розвитковi в дiтей почуття ритму, збадьорюють, спонукають до активних дiй.

Здавна iснують i примовки тАУ короткi, переважно вiршованi звернення до тварин, птахiв i комах, iмiтування пташиних голосiв. Вони облагороджують серця дiтей, об'iднують iх з природою, вчать дбайливо ставитися до всього живого.

Стимулюють розвиток творчоi фантазii дiтей лiчилки, якi можуть бути потiшними i поетичними.

У процесi пiдготовки до урокiв музики й позакласних заходiв доцiльно добирати украiнськi народнi приказки, загадки, вiршi, ритмiзувати й мелодизувати iх i надалi використовувати як можливi варiанти в роботi з учнями.

Наприклад, скоромовки можна застосовувати для розвитку не тiльки розмовноi, а й спiвацькоi дикцii. Мелодii на тексти скоромовок мають бути нескладними, iнакше iх важко спiвати у швидкому темпi:

Якось Якiв сiяв мак,

Так-сяк, абияк.

Вирiс ярий Якiв мак,

Та щось коле, як iжак.

Мурлика муркоче тАУ

Морозива хоче.

Мур лика руденький,

Замерзнеш, дурненький!

Для розвитку творчих здiбностей школярiв можна використати тексти загадок. Учитель створюi на вiдповiднi слова мелодiю, враховуючи, що вiдповiдь доспiвуi хтось iз дiтей.

Один з найпопулярнiших i найулюбленiших дiтьми жанрiв народноi лiтературноi творчостi тАУ казка. В украiнському казковому епосi типовими персонажами i хитра лисиця (тАЮЛисичка-сестричкатАЭ, тАЮЛисиця-куматАЭ), дурнуватий вовк (тАЮВовчик-братиктАЭ, тАЮВовк панiбраттАЭ) i наiвний заiць (тАЮЗайчик-побiгайчиктАЭ), часом також кiт, коза, собака й кiнь.

У процесi пiдготовки до урокiв музики й позакласноi роботи вчителевi бажано створити iнструментальний супровiд до народних казок. Водночас треба враховувати, що в музицi мають бути вiдбитi манера поведiнки тварин, iхнiй зовнiшнiй вигляд. Так, лисицю в казках зображують, як улесливу, хитру обманщицю, вовка тАУ нерозумним, простуватим, собаку тАУ розумною, вiдданою людинi, зайця тАУ боягузливим, кота тАУ ледачим, пiвня тАУ горланем i самовпевненим.

Створити iнструментальний супровiд можна до таких украiнських народних казок, як тАЮЛисичка в суддяхтАЭ, тАЮПiддурена воронатАЭ, тАЮЯк лис розводив курятатАЭ, тАЮЖаба боязкiша вiд зайцятАЭ, тАЮЛисове серцетАЭ, тАЮПро вовчика-братика й лисичку-сестричкутАЭ, тАЮДiд, баба i вовк-колядниктАЭ, тАЮЯк Миша вiддячила ЛевовiтАЭ, тАЮЛев i заiцьтАЭ, тАЮЖуравель сватаi ЧаплютАЭ, тАЮКравець i ВовктАЭ, тАЮЖуравель i ЛисицятАЭ, тАЮМишача радатАЭ тощо. Цi й iншi казки цiкавi насамперед тим, що в них засобами сатири й гумору, iндивiдуалiзованоi мови з примовками, афоризмами, жартами вiдбито риси нацiонального характеру украiнського народу.

Було б доцiльно, щоб учитель змiг створити не тiльки iнструментальний супровiд до украiнських народних казок, а й вокальнi фрагменти тАУ адже в окремих казках тi чи iншi персонажi розмовляють iнодi мовою поезii, яку можна мелодизувати.

Наприклад, пiсенька Колобка з однойменноi казки:

Я по засiку метений,

Я iз борошна спечений.

Я вiд баби втiк,

Я вiд дiда втiк,

Я вiд зайця втiк,

Я вiд вовка втiк,

Вiд ведмедя втiк,

То й вiд тебе втечу!

Хитра лисичка тАУ персонаж казки тАЮКiт, крiт, курочка й лисицятАЭ тАУ хоче вкрасти курочку i спiваi таку пiсеньку:

Курочко, курочко,

Масляна голiвочко,

Одсунь вiконечко

Та глянь на сонечко!

Довiрлива курочка, яку викрала лисиця, просить своiх друзiв прийти на допомогу:

Коте, коте, i ти, кроте!

Несе мене лисичка на лисому хвостi

По липому мостi, з гiрки на долинку

Та й у свою хатинку!

Вiрнi друзi намагаються перехитрити лисицю:

Ду-ду, ду-ду в дудочку,

Скри-пу, скри-пу в скрипочку!

А в лисички новий двiр,

Чотири дочки на вибiр, п'ята вона.

Вийди сюди!

Так народнi казки за умови спiвтворчостi вчителя перетворюються в музичнi, якi можна iнсценувати з дiтьми.

Крiм казок, можна iнсценiзувати також украiнськi народнi пiснi, насамперед пов'язанi з певними рухами (наприклад тАЮОй, i в лiсi калинатАЭ), а також жартiвливi: тАЮВеселi гуситАЭ, тАЮГрицю, Грицю, до роботитАЭ, тАЮДва пiвникитАЭ, тАЮТанцювали мишiтАЭ, тАЮТа орав мужик край дорогитАЭ тощо. РЖнсценування пiсень подобаiться дiтям, сприяi посиленню iнтересу до музичних занять.

Пiд час виконання спiвацьких iмпровiзацiй можна використати тексти народних примовок, лiчилок.

Корисне творче завдання для учнiв РЖРЖРЖ тАУ РЖV класiв тАУ пошук украiнських народних пiсень, якi можна виконати каноном. Це спонукаi дiтей згадати знайомi мелодii i за допомогою внутрiшнього слуху уявити iхнi звучання.

Для розвитку музичного мислення школярiв бажано показати iм, що можливi рiзнi варiанти виконання каноном однiii i тiii самоi мелодii. Так, в украiнськiй народнiй пiснi тАЮГаля по садочку ходилатАЭ нижнiй голос може вступати не тiльки з другого, а й з третього такту. Доцiльно виконати обидва варiанти й запропонувати дiтям визначити, який з них iм бiльше сподобався. Можна також iмпровiзувати пiдголоски до головноi мелодii.

Бажано, щоб народнi пiснi дiти засвоювали не тiльки у спiвацькiй дiяльностi, а й пiд час iнструментального музикування. Як вже було зазначено, на теми украiнських народних пiсень композитори створили ряд варiацiй (зокрема для фортепiано). Виконуючи у класi такi твори, можна запропонувати учням акомпанувати на дитячих музичних iнструментах. Спiльними зусиллями створюють своiрiднi тАЮпартитуритАЭ.

Важливою умовою успiшного опанування украiнських народних пiсень i творче ставлення вчителя до роботи: це й створення тАЮпартитуртАЭ для класного оркестру, i виконання власних iнструментальних варiацiй, i пiдготовка спiвацьких вправ на матерiалi народних творiв, i використання можливостей для iхнього iнсценування. Не в кожному класi дiти вiльно виконують запропонованi iм творчi завдання, через те вчитель маi заохочувати iх i поступово прилучати до творчоi дiяльностi.

Виконуючи i слухаючи разом з учнями народнi пiснi, ми прагнули реалiзувати один з головних принципiв музичного виховання тАУ iдностi рацiонального та емоцiйного. Оскiльки елементи аналiзу можуть знизити рiвень емоцiйностi пiд час сприймання й виконання пiсень, звертали увагу на почуття та емоцii, переданi в пiснях, а також на виразнiсть мови, мiмiку. Посиленню емоцiйностi виконання сприяв метод пластичного iнтонування.

Таким чином, украiнськi народнi свята, традицii та обряди сприяють формуванню нацiональноi свiдомостi школярiв, розвитку творчого самовираження, вихованню моральних та етичних цiнностей майбутнiх батькiв.

1.2. Традицiйнi свята украiнського народу в народному календарi.

Глибоке значення i практичне продовження традицiй, звичаiв та обрядiв народного календаря створюi той нацiональний колорит, ту цiлiсну культурно-iсторичну життiдiяльнiсть, нацiональну самобутнiсть яка i :

1) могутнiм стимулятором творчостi народу, невичерпним джерелом його мистецькоi, культурноi дiяльностi;

2) оригiнальним внеском народу в свiтову iсторiю, у взаiмозбагачення культур, духовностi народiв свiту;

3) фундаментальною природо вiдповiдною основою виховання пiдростаючих поколiнь, створення нацiональноi системи виховання.

Вiдновлюючи в пам'ятi i практичнiй життiдiяльностi (традицiях, звичаях i обрядах, усiх сферах життя, виробництва) багатовiковий творчий потенцiал, наш народ в роки Вiдродження, звiльняючись вiд сковуючих пут i гальм, починаi енергiйно продовжувати творити свiй шлях в iсторii. Його творче свiтобачення, оригiнальний спосiб мислення, самобутнi культурнi здобутки трансформуються, як i в iнших народiв, у змiстi освiти, принципах органiзацii, засобах, методах роботи нацiональноi школи, нацiональноi системи виховання, в тому числi i в педагогiцi народного календаря. Таким чином, повсюдне впровадження iдей i засобiв народного календаря в систему роботи кожноi школи, учителя, вихователя, буде значним внеском у справу виховання творчоi особистостi тАУ учня, громадянина, трудiвника, людини тАУ майстра своi справи, господаря землi.

Рiзка змiна традицiй, звичаiв та обрядiв народного календаря, яка може проявлятися в заборонi (прямiй чи непрямiй) iх функцiонування, забуттi, замiнi iх iншими, так званими тАЮновимитАЭ (а насправдi штучними або полiтизованими), рiвнозначна тАЮпiдрiзуванню корiннятАЭ народноi iдейностi, моралi, етики та естетики, тобто народному свiтогляду, психологii, характеру, якi формувалися протягом вiкiв i становлять внутрiшнiй змiст нацii, ii культурно-iсторичну духовнiсть. Замiна традицiй, звичаiв i обрядiв народного календаря iншими (на потребу полiтики тАЮсьогоднiшнього днятАЭ, iдеологii окремоi партii) призводить до знищення iсторичноi пам'ятi, нацiонального обличчя народу, його духовностi, а вiдтак тАУ до катастрофiчних наслiдкiв у матерiальному i духовному життi народу, нацii, суспiльства. Нинi ми намагаiмося вийти з тiii драматичноi смуги розвитку, коли традицii, звичаi i обряди народного календаря заборонялися, забувалися i замiнювалися тАЮновимитАЭ, тАЮрадянськимитАЭ. Це стало однiiю з найголовнiших причин того, що наслiдки подiбноi замiни досить трагiчнi: поширення серед молодi таких соцiальних хвороб, як iсторична безпам'ятнiсть, забуття свого роду-племенi, нацiональний нiгiлiзм, космополiтизм, бездуховнiсть, а також алкоголiзм, наркоманiя, соцiально-полiтична iндиферентнiсть тощо.

Особливостi нацiонального характеру, психологii украiнцiв, якi проживають у рiзних культурно-iсторичних регiонах, природних зонах республiки, вiдбиваються як на зовнiшнiх рисах (одязi, взуттi, харчуваннi, атрибутах побуту, дозвiлля тощо), так i на внутрiшнiх якостях населення даноi мiсцевостi. Засоби народного календаря, розмаiте багатство його звичаiв i обрядовостi, iхнiй творчий характер дають можливiсть враховувати такi реальностi в процесi виховання, формуючи в учнiв типових носiiв традицiй рiдного краю, його культури, духовностi.

Завдяки традицiям, звичаям i обрядам народного календаря, закладеним у них народноi iдейностi, моральностi, естетики, кожен учень, зазнавши на собi благодатний вплив народних духовних скарбiв, прагне з честю дотримуватися заповiтiв батькiв, дiдiв i прадiдiв, утверджувати добрими справами свiй родовiд, творити свiй род ослав, будувати в собi все життя храм Добра, Правди i Краси.

Духовнi скарби народного календаря концентрують у собi iдеi, знання з народноi фiлософii, астрономii, астрологii, бiологii, математики, медицини, а також народноi кулiнарii, землеробськоi, зокрема, хлiборобськоi справи тощо. Завдання батькiв, педагогiчних колективiв шкiл, учителiв, вихователiв тАУ глибоко i всебiчно вивчати могутнiй iдейний, моральний, емоцiйний i естетичний потенцiал народного календаря i активно прилучати учнiв до його невичерпних духовних скарбiв. У цьому тАУ запорука успiшного будiвництва нацiональноi школи, нацiональноi системи виховання.

Одним iз найнадiйнiших способiв вивчення спадщини народноi педагогiки i аналiз сутностi традицiй, якi зберiгалися i передавалися з поколiння в поколiння через живий досвiд, усне спiлкування i практику сiмейного життя.

Традицii у формi масових звичок пiдтримувались силою громадськоi думки i за своiю природою були надiленi величезною стiйкiстю. ФiлософВаВаВа РЖ. Суханов з цього приводу пише: тАЮСтiйкiсть звичаiв, традицiй i обрядiв, iх живучiсть були воiстину рятiвними для збереження i передачi новим поколiнням досягнень культуритАЭ.

Традицiя (вiд лат. tradicio тАУ передача) тАУ це досвiд, звичаi, погляди, смаки, норми поведiнки, що склалися iсторично i передаються з поколiння в поколiння. Педагогiчне значення народних традицiй полягаi в тому, що вони виступають водночас i як результат виховних зусиль народу протягом багатьох вiкiв, i як незамiнний виховний засiб. Через систему традицiй кожен народ вiдтворюi себе, свою духовну культуру, свiй характер i психологiю своiх дiтей, зазначаi РЖ. Суханов. Стiйкiсть, стабiльнiсть традицiй не означаi iх закостенiлостi. Кожна епоха вносить у iх змiст своi корективи, розвиваi i доповнюi старi традицii, заперечуi тi, якi втратили свою актуальнiсть i суспiльну значущiсть. Тому об'iктивне розкриття сутностi традицiй можливе лише з позицii iсторико-педагогiчного пiдходу i тих суспiльних явищ, якi мають пряме вiдношення до народноi педагогiки та родинного виховання.

У нерозривнiй iдностi з традицiями перебувають народнi звичаi.

Звичай тАУ це загальноприйнятий порядок, правила, якi здавна iснують у громадському життi i побутi певного народу, суспiльноi групи, колективу.

У простому розумiннi звичай тАУ це те, що стало звичним, засвоiним, насущним.

Однiiю з першооснов усноi народноi творчостi i обряд. Адже саме вона своiм походженням нерозривно пов'язана з обрядом i мiфом. Певну частину ii становить обрядовий фольклор, тобто примовляння, заклинання, якi виконувались пiд час святково-обрядових дiйств i органiчно вплiталися в структуру обряду.

Обрядами (або ритуалами) називають такi форми поведiнки, що склалися iсторично, для яких характернi:

1) стереотипнiсть, повторюванiсть без змiн;

2) символiчнiсть (кожна обрядова пiсня щось символiзуi), наприклад тАЮЗасiваннятАЭ на Новий рiк символiзуi майбутню сiвбу i багатий урожай.

Обряди нерозривно пов'язувалися з дiями, для яких так само характернi стереотипнiсть, повторюванiсть без змiн, але якi не мають символiчного змiсту. Так, дii називають звичаями. Звичаi невiддiльнi вiд обрядiв. Наприклад, традицiйнi звичаi зустрiчi Нового року включають в себе такi обряди, як колядування, щедрування, засiвання, посипання та iншi. Усi вони вливаються в iдиний новорiчний обрядовий комплекс i розглядаються як його структурнi елементи.

Обрядовiсть на початку ii виникнення була нерозривно пов'язана з мiфологiiю: кожному обряду вiдповiдав мiф, кожному елементу обряду тАУ частина мiфу. Лише згодом мiф як оповiдання про фантастичнi подii вiдокремився вiд обрядового iнсценування подii i набув самостiйностi.

Обрядовiсть на початку ii виникнення була нерозривно пов'язана з мiфологiiю.

Обряди виникли в ту прадавню епоху, коли наш предок ставав людиною. Людина як соцiальна iстота й обряд сформувалися одночасно. В мiру того, як людина набувала досвiду, вона помiчала, що певнi пори року повторюються. (Тому, щоб новий рiк був не менш сприятливим, нiж попереднiй, люди прагнули повторити все так само, без змiн.)

У давнину сфера дiй обряду була набагато ширшою, нiж сьогоднi. РЖз розвитком суспiльства обряди заповнювали все життя людини. Дослiдження показали, що громадське i родинно-побутове життя людей було ритуалi зоване i в первiсно-общинному суспiльствi, i в перiод античностi, i при феодалiзмi.

Виникнення певного виду обрядовостi й специфiчноi символiки пов'язано з кожним сезоном року, iз стадiями господарсько-соцiальноi, сiмейно-побутовоi органiзацiй суспiльства, в тому числi й первiсного племiнно-родового. На зорi людського iснування домiнував культ астральних, рослинних, акварних (водяних) теотем. Вiдносно розвинуте землеробство посилювало культ сiльськогосподарських рослин, зокрема вирощуваних самою людиною. Поклонiння таким культурам розпочиналося при святкуваннi Нового року тАУ синонiмiчнiй зустрiчi весни (Новий рiк аж до часiв Петра РЖ святкували навеснi).

У правослов'ян кожна городньо-польова культура мала персонiфiкованого свого покровителя тАУ божество, а всiм ярим культурам, i далекi предки в це вiрили, сприяв Ярило. Пiзнiше його витiснив Перун (цим пояснюiться етимологiя слiв ярина, Перун тАУ випарування поля i таке iнше).

Первiсна людина, яка була залежна вiд невiдомих сил природи, змушена була всiляко задобрювати iх. У цьому процесi первiснi форми релiгiй тАУ магiя, пiзнiше фетишизм тАУ схрещувалися з реалiстичним мисленням, в обрядах спiвiснувала мiстична i реалiстична творчiсть.

Так, до магiчних дiйств можна вiднести i вихiд на поле з попелом, збереженим вiд тАЮноворiчного вогнютАЭ (спаленого полiна вiд найбiльшого дерева), висiвання зерна з тАЮбородитАЭ (обжинкового, останнього снопа), виведення в поле дiвчат у цiкавiй грi тАЮЗв'язування колоскатАЭ або в обрядах весняного циклу. Украiнцi здавна символiчно використовували вербу, яка мала дати подвiйну врожайнiсть вiд рано розквiтлого дерева i вiд самоi дiвчини тАУ майбутньоi матерi, покликаноi продовжувати життя.

Отже, з давнiх-давен iснували спецiальнi обряди, пов'язанi з виробничою дiяльнiстю тАУ мисливськi, рибальськi, землеробськi, ремiсничi, жниварськi тощо.

РЖснували обряди, що супроводжували появу людини на свiт i подальшi сходинки ii життя тАУ дитинство, юнiсть, зрiлiсть, старiсть. Широко побутували й iншi обряди. Характерною ознакою для сiх був словесний супровiд тАУ пiснями, промовляннями, ритуальними командами, так званим обрядовим фольклором. Вiн iснуi i в нашi днi iз збереженням зв'язку з тими чи iншими традицiйними обрядами, але з привнесеним у нього сучасним змiстом i сферою застосування.

Таким чином, календарнi звичаi та обряди i ще дохристиянськими, язичеськими. Власне християнських елементiв у iх складi не так уже й багато. Однак православна християнська релiгiя значно вплинула на обрядовiсть календарного циклу. В процесi багатовiковоi iсторii календарнi свята було приурочено до дат християнського календаря; в обряди увiйшли церковнi молитовнi формули, близькi за своiю спрямованiстю до давнiх заклинань, а в обрядовi пiснi було включено iмена Христа, Богородицi, святих.

Залучення дiтей до дiйовоi участi у традицiях i звичаях рiдного народу даi iм змогу практично пiзнавати його культурно-iсторичний досвiд, бути продовжувачем справи батькiв i дiдiв.

У загальноосвiтнiй школi рекомендуiться проводити такi народнi свята та обряди вiдповiдно до календарноi сезонностi: навеснi тАУ Великоднi свята та рiзноманiтнi веснянки (свято першого жайворонка, свято тополi та iншi); влiтку тАУ зеленi свята, косовиця, РЖвана Купала, обжинки, Спаса; восени тАУ Покрова; взимку тАУ Калета, Миколая, Рiздвянi свята, Стрiтення.

Веснянi свята.

У давнiх слов'ян рiк починався навеснi, березневе лiточислення зберiгалося до 1490 р. (За цим лiточисленням Нестор-лiтописець розпочав тАЮПовiсть временних лiттАЭ). У свiдомостi давнього землероба новий трудовий рiк починався з вiдродження навколишньоi природи i з пробудженням матерi-землi вiд зимового сну, з першою оранкою i сiвбою.

Святкування приходу весни поширене у рiзних народiв. Обряди зустрiчi весни iснували ще у первiсно-общинному суспiльствi, але особливоi уваги вони набули в перiод бронзи тАУ в епоху iнтенсивного розвитку землеробства. Тобто ще в старовину веснянi спiви та обряди мали магiчне значення: усi ритуальнi дii сприяли швидкому пробудженню природи.

Якоiсь певноi дати зустрiчi весни не iснуi. З самого початку березня починалися веснянi спiви. РЖгри та танцi молодi, якi закiнчувались пiсля Пасхи. У веснянках вiдсутня християнська тематика. Початок залежав вiд того, коли з'являлися першi проталини в снiгу або коли уперше прокуi зозуля.

Важлива риса веснянок тАУ це iх зв'язок iз рухом, танцем. На це i своi пояснення: рух в природi, яка оживаi, вiдбиваiться в танцi. Хоровод був не просто уособленням радiсного почуття, але й символiзував намагання виконавцiв власними дiями сприяти бурхливому розвитку природи. З часом зустрiч весни iз магiчних дiй перетворилася у звичайнi молодiжнi свята з iграми й танцями.

На Украiнi веснянi iгри та пiснi побутують у двох рiзновидах: це веснянки та гаiвки (iнакше тАУ гагiлки, ягiлки, маiвки, рогульки). Мiж ними значних вiдмiнностей немаi, однак, якщо веснянки тАУ це пiснi, якi виконуються без руху, то гагiлки тАУ це танково-iгровi пiснi.

Веснянi обряди мають такi рiзновиди:

1) пантомiмiчнi сценки та iгри;

2) спiв весняних пiсень та закличок;

3) волiння танкiв та iгор зi спiвами.

Першi майже не збереглися i зараз вийшли з ужитку. Весну, за уявленнями наших предкiв, приносили на крилах птахи. РЖснував звичай випiкати з тiста тАЮжайворонкiвтАЭ. Дiти, спiваючи, носили iх по селу i закликали весну.

Або дiти з тАЮжайворонкамитАЭ вилазили на дерева i кликали весну. Первiсно пантомiма виникла як результат вiдтворення рухiв диких тварин. В окремих мiсцевостях iснував звичай палити

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi