Естетичне виховання молодших школярiв в процесi навчання

Ва Курсова робота з педагогiки

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа студенткиВаВа IIIВаВаВаВа курсу

Харкiв - 2007

З М РЖ С Т

ВСТУП

РОЗДРЖЛВаВа РЖ

1.1 Поняття ВатАЬ процес навчання тАЭ , тАЬ виховання тАЭ , тАЬ естетичне виховання тАЭ.

1.2 Змiст, шляхи, форми таВа засоби естетичного виховання

1.3 Естетичне виховання молодших школярiв у Павлиськiй школi В.О.Сухомлинського

РОЗДРЖЛВаВа РЖРЖ

1. Фрагменти урокiв з музики, образотворчого мистецтва та працi.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа В С Т У П

Актуальними питаннями сьогодення i питання естетичного виховання i розвитку естетичноi культури пiдростаючого поколiння. Особистiсна орiiнтацiя сучасноi освiти передбачаiВа прилучення молодоi людини до естетичного досвiду людства, до творчоi дiяльностi, що i основою естетичного розвитку особистостi. У зв`язку з цим важливого значення набуваi осмислення конкретних питань естетичного виховання i естетичноi дiяльностi та базових теоретичних засад формування естетичноi культури особистостi.

У Нацiональнiй доктринi розвитку освiти Украiни в ХХI столiттi визначено основну мету освiти, спрямованоi на естетичне виховання та всебiчний розвиток людини як найвищоi цiнностi суспiльства, формування ii духовних смакiв, iдеалiв та розвитку художньо-творчих здiбностей.

У процесi становлення особистостi з найдавнiших часiв особливе значення мало естетичне виховання. Здатнiсть вiдчувати, сприймати, розумiти, усвiдомлювати i творити прекрасне - це тi специфiчнi прояви духовного життя людини, що свiдчать про ii внутрiшнi багатство.

Естетичне ставлення людини до свiту формуiться i розвиваiтьсяВа протягом всього ii життя. Разом з тим не всi перiоди в життi рiвноцiннi для естетичного розвитку.Ва Багато письменникiв, педагогiв, дiячiвВа культури (К.Д.Ушинський, Л.М.Толстой, В.О.Сухомлинський, Д.Б.Кабалевський, Б.Неменський та iншi) констатують особливе значення що до цього молодшого шкiльного вiку. Особливостi дiтей цього вiку найбiльш сприяють формуванню в них естетичноi культури. Новiтнi дослiдження доводять, що прогалини в естетичному розвитку молодшого школяра найчастiше виявляються невиправними навiть при систематичнiй роботi у середнiх та старших класах.ВаВаВаВаВа

ПроблемаВа естетичногоВа виховання у естетико-педагогiчномуВа аспектi широко репрезентована у спадщинi видатних украiнських педагогiв та дiячiв освiти Е.Водовозовоi, П.Каптерева, С.Лисенковоi, С.Русовоi, Е.Михеiвоi, К.Ушинського.

Фiлософсько-естетичнi аспекти цiii проблеми розглядаються в наукових працях Ю.Борева, РЖ.Гончарова, М.Киященка, В.Ядова.

ПсихологiчнiВа основиВа естетичногоВа вихованняВа розкрилиВаВаВа Б.Ананьiв, Л.Божович, Л.Виготський, РЖ.Кон, Б.Теплов та iншi.

ВидатнiВаВаВа вченi,Ва естетиВа iВа педагогиВа Ю.Борев,Ва О.Буров,Ва В.Вансаалов, Л.Волович, РЖ.Долецька,Ва М.Каган,Ва Л.Коган,Ва В.Розумний,Ва В.Скатерщиков, РД.Квятковський, М.Лайзеров,Ва А.Макаренко,Ва О.Семашко,Ва В.Сухомлинський, В.Шестакова, зробили значний внесок у розробку теорii естетичного виховання. Насамперед вони визначили основнi поняття, на якi потрiбно спиратися при побудовi системи естетичного виховання.

Важливi питання теорii i методики естетичного виховання пiдростаючогоВа поколiння висвiтлюються в працях Л.Коваль, В.Передерiй, Ю.Фохт-Бабушкiна, Т.Цвiлих, Г.Шевченко, А.Щербо та iнших.

ЗаВа останнiВа рокиВа опублiкованоВа багатоВа праць,Ва вВа якихВаВаВа вирiшуються Вапитання значення творчостi та пiзнавальноi дiяльностi в естетичному вихованнi молодших школярiв; розкриваються механiзми творчостi; закономiрностi взаiмозвтАЩязку творчоi дiяльностi з вiдтвореною дiйснiстю; сформульованi основнi принципи формування творчоi особистостi (Ф.Говорун, Б.Коротяiв, В.Лiвiн, В.Моляко, Ю.Петров, П.Пiдкасистий, Я.Пономарьов, В.Романець, В.Цапок).

Значний внесок у розвтАЩязання проблеми розвитку естетичноi культури зробили зарубiжнi i вiтчизнянi вченi М.Арiарський, Д.Генкiн, Г.РДскiна, Г.Загадарчук, В.Кiрсанов, О.Миронюк, РЖ.Петрова, Ф.Соломонiк, котрi розглядають процес естетичного виховання як цiлеспрямоване формування якостей всебiчно розвиненоi особистостi, що даi можливiсть iй сприймати природнi та соцiальнi реалii, дiяти та творити вiдповiдно до загальнолюдських iдеалiв гармонii та краси.

Естетичне виховання спрямоване на формування здатностi сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищi i мистецтвi, на розвиток естетичних почуттiв, суджень, смакiв, умiнь, творчих здiбностей, потреби брати участь у створеннi прекрасного в життi i художнiй творчостi.

Вказуючи на все вищезазначене, ми вважаiмо доречним дослiджувати тему тАЬЕстетичне виховання молодших школярiв в процесi навчаннятАЭ.

Мета тАУ дослiдження форм i методiв естетичного виховання молодших школярiв в процесi навчання.

ОбтАЩiкт -Ва естетичне виховання молодших школярiв.

Предмет - форми i методи естетичного виховання молодших школярiв в процесi навчання.

Завдання дослiдження: 1) на основi вивченоi психолого-педагогiчноi, культурологiчноi, фiлософськоi лiтератури визначити сутнiсть, структуру, змiст, шляхи естетичного виховання молодших школярiв; 2) проаналiзувати шляхи впровадження iдей i досвiду В.О.Сухомлинського, щодо естетичного виховання дiтей.

1.1 Поняття тАЬпроцес навчаннятАЭ, тАЬвихованнятАЭ, тАЬестетичнеВаВаВаВаВа вихованнятАЭ

ПоняттяВа тАЬпроцес навчаннятАЭ належить до вихiдних у педагогiчнiй науцi. Ознаками навчання i:

- органiзацiя засвоiння новими поколiннями накопиченого суспiльством соцiального досвiду, що вимагаi суспiльноi дiяльностi тих, хто вчиться i тих,Ва хто навчаi;

- активнiсть суб`iкта навчальноi дiяльностi.

Отже, процес навчання тАУ це спецiально органiзована дiяльнiсть, яка моделюiться (визначаються цiлi, завдання, змiст, структура, методи, форми) для прискореного опанування людиною основ соцiального досвiду, накопиченогоВа людством.

Враховуючи вищезазначене, навчання можна визначити як цiлеспрямовану взаiмодiю вчителя i учнiв, у процесi якоi здiйснюються формування у школярiв наукових знань, способiв дiяльностi, емоцiйно-цiннiсного i творчого ставлення до оточуючоi дiйсностi, вiдбуваiться загальний розвиток дитини [ 19, c.208 ].

Основними структурними елементами навчання як соцiально-педагогiчноi системи i :

- мета навчання як iдеальна модель бажаного результату засвоiння змiсту освiти, до якого прагнуть тi, що навчають , i тi, що навчаються;

- змiст освiти тАУ педагогiчно адаптований соцiальний досвiд людства, тотожнiй за структурою (а не за об`iмом) культурi людства;

- методи навчання тАУ упорядкованi способи взаiмопов`язаноi дiяльностi вчителя i учнiв, спрямованi на розв`язання навчально-виховних завдань;

- органiзацiйнi форми навчання тАУ спецiальна дiяльнiсть вчителя i учнiв у процесi навчання, що здiйснюються у певному порядку i установленому режимi;

- реальний результат тАУ об`iктивно фiксованi кiлькiснi й якiснi змiни особистостi учнiв вiдносно початкового стану, що сталися в результатi засвоiння ним у процесi пiзнавально-практичноi дiяльностi накопиченого соцiального досвiду.

Навчання як соцiально тАУ педагогiчне явище, взяте в динамiцi ,являi собою цiлiсний процес зi своiми елементами i етапами. У процесi навчання змiнюються не тiльки учнi, змiнюються i викладачi, змiнюються всi елементи системи: конкретна мета, змiст конкретного матерiалу, мотиви суб`iктiв навчання та iх об`iкти, механiзм i заключнi результати.

Тому процес навчання можна визначити як цiлеспрямовану послiдовну змiну навчальних завдань, мети i вiдповiдну змiну всiх елементiв навчання, орiiнтованих на формування властивостей субтАЩiкта дiяльностi .

Процес навчання як спецiально органiзована дiяльнiсть i двобiчним процесом, який охоплюi викладання (дiяльнiсть учителя) та учiння (дiяльнiсть учня).

Отже, процес навчання забезпечуi освiту, виховання i розвиток особистостi школяра.ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа

Поняття тАЬвихованнятАЭ в широкому розумiннi розглядаiться як передача й органiзацiя засвоiння накопиченого людством соцiально-iсторичного досвiду, його духовноi культури. Виховання притаманне людству на всiх етапах його розвитку. Вже первiснi племенаВа здiйснювали виховання дiтей, використовуючи рiзноманiтнi засоби для передачi людям досвiду дорослих, досвiду попереднiх поколiнь. Гегель у тАЬФiлософii праватАЭ пише: тАЬЛюдина не володii iнстинктивно тим, чим вона повинна бути, i iй доводиться спочатку придбати собi цi якостiтАЭ, тобто кожне наступне поколiння стоiть на плечах минулих поколiнь. Засвоiння цього досвiду передбачаi подальший його розвиток, створення нового. З цiiю метою суспiльством утворюються рiзноманiтнi типи навчальних закладiв: школи, лiцеi, гiмназii, iнститути, унiверситети, академii та iн. Виховання як педагогiчна категорiя передбачаi педагогiчно цiлеспрямовану органiзацiю дiяльностi, спiлкування людини, якi сприяють формуванню у вихованцiв певного ставлення до оточуючого свiту, до самого себе, моральних норм i правил поведiнки.

Виховання в широкому педагогiчному значеннi тАУ процес цiлеспрямованого впливу на особистiсть в умовах спецiально органiзованоi виховноi системи.

Виховання у вузькому педагогiчному значеннi тАУ спецiальна цiлеспрямована дiяльнiсть з метою формування у школярiв певних якостей, властивостей, вiдносин людини, системи поглядiв, переконань.

РЖ.Ф.Харламов визначаi виховання як цiлеспрямований процес органiзацii та стимулювання рiзноманiтноi й активноi дiяльностi учнiв, на оволодiння суспiльним досвiдом, тобто знаннями в рiзних сферах iхнього життя, практичними вмiннями й навичками, способами творчоi дiяльностi, соцiальними й духовними вiдношеннями.

За Я.Л.КоломинськимВа тАЬ.. виховання являi собою нiщо iнше як спецiально органiзовану, мiжособистiсну взаiмодiю дорослих з дiтьми й дiтей мiж собоютАЭ.

тАЬВиховання тАУ це органiзацiя дiяльностi школярiв як активноi форми виявлення iх вiдношень до оточуючого свiтутАЭ тАУ визначала Н.ЩурковаВаВаВаВаВаВаВа [ 19, c.55-56 ].

Маючи певнi потенцiйнi можливостi розвитку, дитина формуiться пiд впливом середовища, виховання, виявляючи активнiсть у самореалiзацii. Особливо значна роль виховання :

1) це процес у якому чiтко визначено мету, завдання, конкретнi методи iх реалiзацii;

2) воно дозволяi педагогiчно цiлеспрямовано органiзувати рiзноманiтнi види дiяльностi (педагогiчно тАУ пiзнавальну, трудову, iгрову, суспiльну, естетичну тощо) i спiлкування людини, що забезпечуi всебiчний розвиток особистостi, формування ii моральноi, естетичноi, полiтичноi культури, розумового i фiзичного розвитку, трудового виховання.

Виховання значним чином впливаi на взаiмодiю особистостi i середовища, бо середовище тАУ це те оточення, яке людина сприймаi, на яке реагуi, з яким вступаi в контакт. Виховання здатне змiнити ставлення iндивiда до оточуючого середовища, людей, речей, умов життя i дiяльностi.

Дослiдження науковоi лiтератури з естетичного виховання даi можливiсть дiйти висновку про те, що iснують рiзнi пiдходи щодо визначення поняття тАЬестетичне вихованнятАЭ. Численнi тлумачення цих понять зумовленi багатограннiстю цього процесу.

Так, В.Шацька розглядаi естетичне виховання як сукупнiсть послiдовних, взаiмозв`язанихВа впливiв на учнiв пiд керiвництвом викладача як засобами мистецтва так i самого життя, спрямованих на всебiчний естетичний розвиток учнiв,Ва який сприяi формуванню естетичних почуттiв, художнiх смакiв i поглядiв вiдповiдно до завдань виховання. За В.Шацькою, до процесу естетичного виховання належать не тiльки поступовий розвиток здiбностей та естетичного сприйняття, а й володiння вмiнням активно творчо проявляти себе у тому чи iншому видi мистецтва, у обсязi, що вiдповiдаi певному ступеню навчанняВа [ 38, c.3-4 ].

П.БлонськийВа зазначаi, що естетичне виховання передбачаi або формування творчостi, або розвиток художнього смаку та сприйняття. Але художнiй смак сприйняття можуть бути сформованi тiльки у процесi художньоi творчостi; вони тiсно пов`язанi з активним життям дитини: кожна дитина потенцiйно i творцем рiзних, зокрема i естетичних, цiнностей: споруджуючи будиночок, вона проявляi свою архiтектурну творчiсть, лiплячи i малюючи, виявляi своi здiбностi скульптора i живописця, нарештi, дитина прагне до танцiв, драматизацii [ 6, c.98 ].

У тАЬКороткому словнику з естетикитАЭ поняття тАЬестетичне вихованнятАЭ розкриваiться як цiлеспрямована система дiiвого формування людини, здатноi сприймати,Ва оцiнювати, усвiдомлювати естетичне у життi, природi, мистецтвi, жити i перетворювати свiт, творити за законами краси.

Поняття тАЬестетичне вихованнятАЭ у педагогiчнiй лiтературi розкладаiться як невiд`iмна складова iдейного, трудового, морального, фiзичного виховання, як систематичне , науково умотивоване звертання до людських емоцiй, якi розвивають у молодших школярiв такi здiбностi, що сприяють не тiльки естетичному сприйняттю прекрасного у життi i мистецтвi, а й роблять кожного з них творцем естетичних цiнностей.

Д.Кабалевський вважав, що i всi реальнi можливостi для побудови науково обТСрунтованоi системи естетичного виховання учнiв у загальноосвiтнiй школi. А у процесi формування особистостi вiн надав перевагу трьом видам мистецтва: лiтературi, музицi та образотворчому мистецтву. Також наголошував на значеннi в цьому процесi дiяльностi рiзних органiзацiй та дошкiльних закладiв i сiм`i; рiзноманiтних видiв позашкiльноi роботи як складовоi життя дiтей, де чiтко простежуються активна дiяльнiсть самих дiтей (рiзноманiтнi художнi колективи, студii, гуртки) та форма пасивного сприйняття ( кiно, радiо, телебачення, театр)ВаВа [ 16, c.24-25 ].

У своiх працях та особистiй педагогiчнiй дiяльностi велику увагу питанням естетичного виховання придiлив С.Шацький. Вiн розглядав естетичне виховання у нерозривному зв`язку з iншими складовими виховання, зокрема моральним, наголошуючи, що мистецтво тАУ велика сила, i небайдуже в якому напрямi воно використовуiтьсяВа [ 34, c.49 ].

А. Макаренко, розкриваючи суть естетичного виховання, також вважав, що надзвичайно важливо внести художнiй елемент у процес дитячого життяВа [ 20, c.110 ].

З огляду на педагогiчну спрямованiсть, заслуговуi на увагу визначення естетичного виховання,яке подаi О.Буров: тАЬ..цiле- спрямований, органiзований процес формування у школярiв естетичного ставлення, естетичноi потреби до творчоi естетичноi дiяльностiтАЭ [ 7, c.30 ].

Б.Лихачов та РД.Квятковський трактують естетичне виховання як цiлеспрямований процес формування творчоi особистостi, котра здатна сприймати i оцiнювати прекрасне, довершене, гармонiйне у життi, природi, мистецтвi, жити i творити тАЬза законами краситАЭ, а також розглядають i розкривають змiст основних компонентiв структури естетичного вихованняВа [ 40, c.10 ].

Т.АболiнаВа та Н.Миропольська вважають, що головним в естетичному вихованнi i вiдтворення всього багатства людського ставлення до навколишнього свiтуВа [ 1, c.20 ].

Автор багатьох праць з естетики В.Скатерщиков подаi декiлька визначень естетичного виховання, зокрема : тАЬЕстетичне виховання тАУ це цiлий комплекс заходiв, якi спираються на глибоко наукову основу i здiйснюють систематично i цiлеспрямовано визначену полiтику в розвитку естетичноi, художньоi культури..

Естетичне виховання тАУ це цiлеспрямована дiяльнiстьтАЭВа [ 22, c.11-12 ].

На думку Г.Рiда, естетичне виховання тАУ це виховання почуттiв, на яких ТСрунтуiться свiдомiсть, а отже iнтелект , i все те, що вiдрiзняi людину вiд iнших iстот. РЖ лише тодi, коли цi почуття перебувають у гармонii з навколишнiм свiтом , формуiться особистiсть у всiй ii повнотiВаВа [ 25, c.2 ].

Розглядаючи компоненти структури естетичного виховання, Л.Чурилiна також наголошуi на значеннi формування естетичних почуттiвВа [ 33, c.2 ].

На думку В.Розумного, суть естетичного виховання полягаi в активному цiлеспрямованому формуваннi i удосконаленнi системи естетичних потреб особистостi у тiй сферi ii духовного життя, яку узагальнено прийнято називати естетичною культуроюВа [ 23, c.94 ].

О.Радугiн дiйшов висновку, що естетичне виховання тАУ це цiлеспрямоване формування у людини естетичного ставлення до дiйсностi. Вiн вважаi, що виховання красою та через красу формуi не тiльки естетико-цiннiсну орiiнтацiю особистостi, а й розвиваi здатнiсть до творчостi, до створення естетичних цiнностей у сферi трудовоi дiяльностi, побутi, у вчинках, поведiнцi i , звичайно, у мистецтвiВа [ 36, c.229 ].

Рiзноманiтнi аспекти процесу естетичного виховання вiдображенi в працях фiлософiв, педагогiв, психологiв, мистецтвознавцiв. Методологiчнi питання естетичного виховання розробленi у працях РЖ.Зязюна, А.Зiся, М.Кагана, М.Киященко, Л.Когана, Л.Левчук, В.Скатерщикова, Л.Столовича та iн. Цi вченi акцентують увагу на тому, що особистiсть завжди виховуiться цiлiсно, i цей процес виховання обов`язково повинен бути спрямований на вирiшення iдиного завдання: гармонiйного розвитку пiдростаючого поколiння.

Естетичне виховання у широкому фiлософському значеннi передбачаi якiснi змiни рiвня естетичноi культури об`iктаВа виховання, яким може бути як окрема особистiсть, соцiальна група, так i суспiльство в цiлому. Це безперервний процес, щоВа триваi впродовж життя людини, коли усуваються суперечностi мiж рiвнем естетичноi культури людства та володiнням цiiю культурою (естетичним досвiдом) окремою особистiстю у кожний конкретний перiод ii життiдiяльностi. Це оптимальна форма оволодiння навичками творення та сприйняття краси, передачi естетичного досвiду iндивiда шляхом цiлеспрямованоi дiяльностi.

У процесi естетичного виховання формуються i розвиваються здатнiсть людини до сприйняття i спiвпереживання, ii естетичнi смаки й iдеали, здатнiсть до творчостi за законами краси, до створення цiнностей у мистецтвi та поза ним (у сферi трудовоi дiяльностi, побутi, у вчинках i поведiнцi). Таким чином, естетичному вихованню властивi двi основнi функцii:

- формування естетично-цiннiсноi орiiнтацii особистостi;

- розвиток ii естетично-творчих потенцiй, якi визначають мiсце естетичного виховання в суспiльному життi та зв`язок з iншими видами виховноi дiяльностi. Естетичне виховання розкриваi всi духовнi здiбностi людини, що необхiднi у рiзноманiтних галузях творчостi.

Л.Артемова та О.Чинаiва зазначають, що естетичне виховання тАУ це :

Ваа) вплив на розвиток особистостi всiii навколишньоi дiйсностi, ii естетичноi значущостi для людини;

б)Ва залучення людини до художньоi культури;

в) спецiальна система заходiв у структурi художнього життя суспiльства, спрямованих на поширення знань про мистецтво, на розвиток художньоi самодiяльностi тощоВа [ 3, c.65 ].

На наш погляд, найбiльш повним i визначення естетичного виховання С.Анiчкiна, який вважаi, що естетичне виховання тАУ це : по-перше, цiлеспрямований процес, мета, завдання, змiст, засоби i методи якого визначаються, плануються та творчо реалiзуються спецiально пiдготовленими педагогами для здiйснення навчально-виховноi дiяльностi, вiдповiдно до завдань суспiльства щодо формування пiдростаючого поколiння; по-друге, процес формування естетичних якостей особистостей, а саме: здiбностей сприймати, оцiнювати та створювати прекрасне, умiнь та навичок естетичноi дiяльностi, художнього смаку та iн.; по-третi, естетичне виховання необхiдно розглядати , з одного боку, як головну складову процесу естетичного розвитку, а з iншого тАУ як складову процесу загального розвитку особистостi; по-четверте, у процесi естетичного виховання поряд з формуванням таких соцiальних якостей особистостi, як естетичнi здiбностi, смак, умiння, вiдбуваiться удосконалення зору, слуху, рухiв людини. Водночас iз формуванням естетичних здiбностей здiйснюiться розвиток сутнiсних якостей особистостi, якi впливають на ii становлення.

С.АнiчкiнВа визначаi, що естетичне виховання дiтей молодшого шкiльного вiку тАУ це цiлеспрямований процес формування у них естетичних якостей ( здiбностей до пасивноi i активноi естетичноi дiяльностi, iнтересiв, потреб, умiнь, навичок, художнього смаку) i i важливою складовою процесу загального розвитку сутнiсних якостей особистостiВа [ 39, c.13-14 ].

Слiд вiдзначити, що у бiльшостi концепцiй особливу увагу придiляють цiлеспрямованостi процесу естетичного виховання i, як його результат, передбачають формування здатностi сприймати, розумiти, оцiнювати, зберiгати, переживати i творити красу в повсякденному життi, в працi, в людських стосунках, мистецтвi. Складнiсть цього процесу полягаi в тому, що необхiдно знайти дiiвi засоби реалiзацii гармонiйноi iдностi соцiального i iндивiдуального, впливу багатства художньоi культури та всiх благ соцiального процесу на формування людськоi особистостi.

Таким чином, бiльшiсть дослiдникiв вважають, що система естетичного виховання пов`язана iз формуванням естетичних i духовних потреб та iнтересiв особистостi, що розвиваiться. Соцiум, природа, лiтература, образотворче мистецтво, музика, кiномистецтво, театр активно впливають на формування особистостi молодших школярiв.

На основi аналiзу рiзних тлумачень поняття тАЬестетичне вихованнятАЭ ми дiйшли висновку, що це поняття можна трактувати як педагогiчний процес, спрямований на формування i розвиток естетичних почуттiв, потреб сприймати, оцiнювати прекрасне та творчо дiяти у всiх сферах життя, зокрема й у мистецтвi.

1.2. Змiст, шляхи, форми i методиВа естетичного виховання.

Змiст естетичного виховання, орiiнтованого на формуванняВа естетичноi культури школярiв, передбачаi: розвиток у школярiв здiбностi сприймати в природi, в працi, в творах мистецтва, оточуючiй дiйсностi, поведiнцi людей, якi бажають насолоджуватися цим прекрасним.

Структурними компонентами естетичного вихованняВа i естетичне сприйняття, естетичне ставлення, естетичне почуття, естетичне судження, естетичний iдеал, естетичний смак, естетична дiяльнiсть. Вони визначаються розумовою, моральною, емоцiйною, духовною дiяльнiстю людини i зумовлюють iстотнi змiни в ii свiтосприйняттi, переконаннях, поведiнцi, сприяють естетичнiй дiяльностi особистостi, розвитку ii творчих сил та здiбностей вiдповiдно до обтАЩiктивних законiв розвитку краси.

Естетичне сприйняття i початковим моментом у формуваннi естетичного ставлення до дiйсностi, тобто первiсним пiзнанням явищ. Виражаiться воно в загальнiй спостережливостi, в здiбностi помiчати прекрасне i звертати на нього увагу. Що саме сприймаiться i як тАУ визначаiться особистiсними особливостями школяра. Тонка поетична натура по-особливому бачить свiт.

Хоча естетичнiВа враження виникають тiльки в результатi безпосереднього контакту людини iз значущими обтАЩiктами, досвiд показуi, що цього ще не достатньо: бачити просто навколишнi та бачити його красу тАУ речi рiзнi.

Характер сприйняття залежить вiд того, що ми виокремлюiмо у сприйнятому та як, в якому напрямку його осмислюiмо. Тому важливе налаштування на виявлення та фiксацiю саме естетичних ознак, на сприйняття з метою оцiнити естетично.

Естетичне сприйняття нерозривно повтАЩязане з естетичнимипочуттями, якi виникають у процесi сприйняття прекрасного i вiдбивають ставлення людини до прекрасного.

Естетичнi почуття виражаються у хвилюваннi людини, насолодi. Це досить складне явище, яке вiдбиваi багатство iндивiдуального духовного життя особистостi. Естетична насолода спонукаi людину ходити в театр, слухати концерти, вiдвiдувати картинну галерею. Де не маi естетичноi насолоди, там не маi i художнього сприймання, а i лише ознайомлення, спостереження.

Тому естетичнi почуття, естетична насолода несе в собi величезну силу впливу на особистiсть.

Школярi повиннi не тiльки сприймати прекрасне, але й розумiти, оцiнювати твори мистецтва, вчинки людей та iн. , тобто необхiдно формувати естетичне судження. В процесi оцiнювання вiдбуваiться порiвняння сприйнятого з ранiше вже оцiненими предметами або з еталонними образами, якi вiдклалися у смаках дiтей як уявлення про те, якими повиннi бути окремi боки життя, для того щоб задовольняти iх естетичну потребу в досконалостi.

Починаючи з несмiливих i часто безпiдставних тАЬдобретАЭ, тАЬпоганотАЭ, тАЬподобаiтьсятАЭ, тАЬ не подобаiтьсятАЭ, оцiнки поступово набувають бiльш визначений характер, що дозволяi говорити про здатнiсть людини правильно розумiти i оцiнювати прекрасне.

Найбiльш повна i закiнчена форма естетичного судження знаходить вияв у естетичному iдеалi тАУ основномузразку, з позицii якого людина оцiнюi навколишню дiйснiсть, людей, iх вчинки.Естетичний iдеал вiдображаi уявлення людини про красу, тобто це мета, до досягнення якоi прагне людина, i разом з тим це основний критерiй, з позицii якого оцiнюiться навколишня дiйснiсть, особистiсть людини, ii поведiнка, вчинки.

На базi конкретних естетичних знань сприйняття, почуття, iдеалiв, суджень i понять формуiться естетичний смак, пiд яким розумiiмо стiйке емоцiйно-оцiнне ставлення людини до прекрасного, що носить вибiрковий характер. У вiдповiдностi з особливостями розвитку i виховання у кожноi людини виробляiться свiй особистий смак в тiй чи iншiй галузi.

Якщо предмет не залишаi дитину байдужою, його емоцiйне вiдношення переходить в активно-дiйове вiдношення, прагнення зберегти те, що подобаiться, помножити красу, передати ii iншим (намалювати, описати в вiршах, скласти казку i таке iнше). Так зтАЩявляiться естетична дiяльнiсть. В ii результатах естетичне ставлення до свiту знаходить своi предметне втiлення, свою матерiалiзацiю. Створенi за законами краси предмети i важливим показником рiвня естетичного розвитку, естетичноi культури людини.ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа

Тому естетична дiяльнiсть тАУ важливий компонент змiсту естетичноi культури особистостi.

ВаВаВаВаВаВа ШляхиВа iВа форми естетичного виховання школярiв

Видiлимо найбiльш суттiвi напрями естетичного виховання:

1. Оволодiння естетичними знаннями в процесi вивчення навчальних предметiв. Особливе навантаження лежить на предметах художнього циклу: музицi, живопису, лiтературi.

Звiсно, що предмети художнього циклу в цьому планi не рiвноцiннi. Особливе значення в естетичному виховання молодших школярiв належить урокам художньоiлiтератури (читання) тАУ як за вiдведеним на них часом,Ва такВа i за впливом на загальний розвиток дiтей. Слово тАУ найбiльш зрозумiлий засiб вираження iдей митця ( на вiдмiну вiдВа звукiв, фарб i т.д.), що робить лiтературу найдуховнiшим унiверсальним видом мистецтва.

Украiнськi письменники Б.Грiнченко, М.Коцюбинський, Олена Пiлка, Леся Украiнка, РЖ.Франко вважали художню лiтературу одним з найефективнiших засобiв естетичного виховання дiтей.

Так, М.Коцюбинський наголошував на тому, що дiтей необхiдно виховувати, передусiм, за допомогою найкращих художнiх творiв украiнськоi класики та дитячого фольклору.

Б.Грiнченко вважав народнi казки й оповiдання багатющим дидактичним матерiалом для розумового та естетичного розвитку дiтей. Працюючи вчителем, вiн ознайомлював своiх вихованцiв iз творами живопису та художньоi лiтератури, розучував i спiвав iз ними украiнськi народнi пiснiВа [ 9, c.9-10 ].

Розумiючи, що художня творчiсть здатна виступати важливим чинником естетичного виховання молодi, РЖ.Франко писав, що в цьому процесi мають формуватися естетичнi смаки i почуття вихованцiв, виявлятися i розвиватися iхнi здiбностi.

Художня лiтература, за РЖ.Франком, повинна передусiм учити читача розпiзнавати прекрасне , пiднесене i потворне, трагiчне i комiчне, добро i зло на землi. Завдання художньоi лiтератури тАУ впливати як тАЬ на розум i переконання, так i на чуття, вказувати в самiм коренi добрi i злi боки iснуючого порядкутАЭ i виховувати людей, тАЬготових служити всiiю силою для пiддержання добрих i усунення злих бокiв життятАЭ.

Особливе значення дляВа естетичного виховання маi такий жанр лiтератури, як поезiя. Саме поезiя, тАЬвластивими iй способами торкаi всi нашi замисли, розворушуi всi нашi вищi духовнi сили, розбуркуi чуттятАЭВаВаВа [ 12, c.61 ].

У рiднiй мовi, уснiй народнiй творчостi РЖ.Франко вбачав могутнiй засiб навчання та виховання пiдростаючого поколiння.

Леся Украiнка придiляла надзвичайно велику увагу проблемi дитячоi лiтератури, вважаючи ii дiйовим засобом виховання. З допомогою вiршiв та казок письменниця намагалася тАЬнавчити дiтей бачити прекрасне в навколишньому свiтi, вiдчувати барвистiсть, багатство життятАЭ[ 35, c.76 ].ВаВа Чимало з творiв Лесi Украiнки не були написанi спецiально для дiтей, але можуть використовуватися для дитячого читання з метою формування естетичних смакiв i почуттiв дiтей.

Серед рiзних видiв мистецтва особлива виховна роль належить музичному вихованню, яке вводить дiтей у свiт музичного мистецтва, знайомить з музичною культурою рiзних народiв, сприяi збагаченню iндивiда знаннями законiв музичного мистецтва, необхiдними для розумiння його сутностi, формуванню смаку, музичних здiбностей, виробленню навичок i вмiнь, якi дозволять школярам бути активними слухачами, вмiлими виконавцями. Торкаючись емоцiйноi сфери людини, музика впливаi на формування ii моральних i естетичних смакiв та iдеалiв.

Так, К.Стеценко вважав, що музика тАУ тАЬ один з найвагомiших засобiв естетичного виховання дiтей, бо вона, як нiщо iнше, здатна ушляхетнити людину, розвинути в нiй благороднi поривання, вплинути на психiку i настрiйтАЭ [ 17, c.63 ].

Перевагу музики над iншими видами мистецтва Г.Ващенко вбачав у тому, що вона, на вiдмiну вiд живопису, скульптури та лiтератури, дii на почуття людини безпосередньо [ 8, c.37 ].

Значущiсть в естетичному розвитку дiтей таких видiв музичноi дiяльностi, як спiви та слухання музики, пiдкреслював дослiдник украiнського фольклору та музичних iгор, автор оригiнальноi методики естетичного виховання дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку В.Верховинець [ 9 ].

Украiнський композитор, педагог К.Стеценко одним iз головних завдань музичного виховання дiтей вважав збудження в них тАЬ бажання краси, яка полягаi у великiй скарбницi украiнськоi народноiВаВа творчостiтАЭВаВа [ 31, c.38 ], тому, як i М.Леонтович найбiльшу роль вiдводив народнiй пiснi, пiдкреслюючи, що вона маi великий вплив на розвиток духовностi та музичних здiбностей, естетичних почуттiв i смакiв.

Образотворче мистецтвоВа вiдiграi не менш значущу роль в естетичному розвитку дiтей молодшого шкiльного вiку. Воно дозволяi не тiльки знайомити школярiв зi специфiчним видом мистецтва, яке маi своi засоби, свою мову, розширюючи тим самим знання i уявлення про мистецтво, але й включати учнiв у художню дiяльнiсть з урахуванням вiку дiтей i особливостей розвитку iх особистостi. Практична дiяльнiсть поiднуi традицiйну роботу на площинi (малювання) з навичками обтАЩiмно-просторового зображення i художньоi орiiнтацii середовища (лiплення, художнi конструювання, архiтектура).

Ознайомлення з творами образотворчого мистецтваiсторик, дослiдник i педагог М.Ф.Даденков вважав необхiдним етапом пiдготовки дитини до образотворчоi дiяльностi. У своiй науковiй статтi тАЬЕстетичне вихованнятАЭ вiн стверджував, що дiти здатнi тонко вiдчувати настрiй художнiх картин. Мета занять з образотворчого мистецтва, пiдкреслював педагог, маi полягати в тому, щоб тАЬнавчити дiтей милуватися творами живопису, а також розкривати перед ними закони побудови зображення предметiв i явищтАЭ[ 2, c. 459Ва ].

М.Ф.Даденков пiдкреслював доцiльнiсть використання в навчально-виховному процесi пейзажiв, якi передають красу природи рiдного краю тощо.

Ф.РЖ.Шмiт пiдкреслював, що тАЬмалювання тАУ це якась притаманна всiм дiтям потребатАЭ, тому вчити малювати на його думку необхiдно не тiльки обдарованих дiтей, тАЬ якi в подальшому можуть стати професiйними художникамитАЭ, а по можливостi, усiхВаВаВаВа [Ва 36, c.27 ].

Особливе мiсце в системi естетичного виховання займаi украiнське народознавство, яке дозволяi знайомити школярiв з духовним надбанням народу: пiснею, казкою, образотворчим мистецтвом, фольклором, виробами народних умiльцiв, обрядами, звичаями.

Так, тАЬМогутнiм фактором художньо-естетичного вихованнятАЭ i тАЬнайпершим фактором пробудження художнього почуття у дiтейтАЭ С.Ф.Русова вважала нацiональним мистецтво. Вона вказувала, що дитину необхiдно виховувати на тАЬрiдному матерiалi краси, розуму, естетики, вiковоi творчостiтАЭ, який тАЬнайкраще приймаiться в душi дитини, бо вiн простий у своiй красi, легше розбуджуi ii власнi творчi сили, бо говорить до неi.. лiнiями орнаменту, мелодiями пiсень, фарбами, рухамитАЭ.Ва Педагог пiдкреслювала, що тАЬмузикування на рiзних iнструментах, особливо на народних, свiт рiзноманiтних звукiв та ритмiв, забави, iнсценiвки, рiзнi види творчоi працi, малювання, а також поiднання iх у певну систему занять тАУ все це сприяi розвитковi, даi задоволення дитинi, виховуi художнiй хисттАЭ. Визначаючи виховну цiннiсть народногоВаВа образотворчого мистецтва, вона зауважувала, щоВа тАЬукраiнськi вишивки, керамiка, орнамент приваблюють дiтей гармонiiю лiнiй, фарб, форм, надихають на творчiсть, викликають бажання вишивати, малювати, лiпити,Ва будуватитАЭВаВа [ 28, c.20-23Ва ].

2. Великi можливостi на формування естетичноi культури школярiв маi органiзацiя факультативiв.

У деяких школах факультативно введено курс тАЬСвiтова художня культуратАЭ, в якому вивчаються питання лiтератури, музики, образотворчого мистецтва, театру, кiномистецтва. При цьому програма передбачаi синхронне визначення вказаних напрямiв, що даi можливiсть встановлювати звтАЩязки мiж предметами гуманiтарного циклу, визначати роль, мiсце украiнського мистецтва у свiтовому просторi.

3. Естетичне виховання у позакласнiй та позашкiльнiй роботi.

Основнi завдання позакласноi та позашкiльноi роботи тАУ це : а) залучення школярiв до прекрасного; б) ознайомлення iх з творами мистецтва; в) органiзацiя естетичноi дiяльностi дiтей.

Однi форми роботи охоплюють великi групи учнiв, iншi тАУ задовольняють iх iндивiдуальнi запити, нахили, iнтереси: мистецтвознавчi гуртки любителiв живопису, музики, лiтератури та iн.; лекторii, класи любителiв мистецтва, шкiльнi ляльковi театри, драматичнi гуртки; олiмпiади, конкурси, виставки, огляди талантiв; органiзацiя i функцiонування малих художнiх музеiв.

Однi форми тiсно повтАЩязанi з навчальними предметами, поглиблюють i поширюють естетичну пiдготовку учнiв, iншi ж форми i новими : календарнi украiнськi свята, рiзноманiтнi ярмарки, тАЬкозацькi змаганнятАЭ тощо.

4. Великi можливостi впливу на формування естетичноi культури школярiвВа маi сiмтАЩя, але , на жаль, на базi мистецтва явно недостатньо спiлкування дiтей i батькiв у сучасних умовах життя суспiльства.

5. Спонукання школярiв до естетичного самовиховання.

Виходячи з вищезазначеного естетичне виховання школярiв може здiйснюватися через такi засоби, як твори мистецтва, художня лiтература, фольклор, природа, краса оточуючого свiту та побуту, участь людини в рiзних видах дiяльностi.

Щодо методiв виховання, слiд враховувати фактори, якi визначають iхВа вибiр. Зазначимо найсуттiвiшi з них:

1) Педагогiчно обТСрунтоване зiставлення методiв виховання, якi використовуються з метою, завданнями, змiстом, принципами виховання , особливим принципом урахування iндивiдуальних i вiкових особливостей школярiв. Хто добре вивчив дитину, може вирiшувати як ii виховувати.

2) Застосування в iдностi методiв формування свiдомостi, формування досвiду, суспiльноi поведiнки, стимулювання дiяльностi i корекцii поведiнки, самовиховання.

3) Урахування своiрiдностi педагогiчних ситуацiй.

4) Аналiз впливу на особистiсть методiв, якi вже застосовувались.

5) Особливiсть вихователя, його педагогiчна рефлексiя, яка передбачаi усвiдомлення мотивiв своiх дiй, умiння вирiзняти особистi труднощi школяра; здатнiсть поставити себе на мiсце iншого, побачити те, що вiдбуваiться, очима дiтей, адекватно

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi