Активiзацiя навчально-пiзнавальноi дiяльностi на уроках алгебри

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Уманський державний педагогiчний унiверситет iменi Павла Тичини

РЖнститут природничо-математичноi та технологiчноi освiти

Фiзико-математичний факультет

Кафедра вищоi математики

КУРСОВА РОБОТА

Активiзацiя навчально-пiзнавальноi дiяльностi на уроках алгебри в основнiй школi

Виконала: студентка

РЖV курсу 3 групи

Кравчук В.П.

Науковий керiвник:

викл. Полiщук Т.В

Умань-2010

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Психолого-педагогiчнi основи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв

1.1 Аналiз психолого-педагогiчноi та методологiчноi лiтератури з проблеми дослiдження

1.2 Форми i методи роботи з учнями з метою активiзацii розумовоi дiяльностi

Роздiл 2. Активiзацiя навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв на уроках математики

2.1 Формування творчоi активностi та мислення на уроках математики

2.2 Застосування iнтерактивних технологiй на уроцi алгебри в ходi вивчення теми: ВлРозкладання многочленiв на множники способом винесення спiльного множника за дужки i способом групуванняВ»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Новi технологii навчання, виховання та розвитку учнiв мають забезпечувати не лише достатнiй рiвень теоретичноi i практичноi пiдготовки учнiв, а й методологiчну переорiiнтацiю освiти на особистiсть, прiоритет соцiально-мотивацiйних чинникiв у процесi навчання, а також створювати умови для досягнення кожним учнем заданого рiвня знань, навичок i умiнь.

У виборi шляхiв оновлення нацiональноi школи основним слiд вважати реальне усвiдомлення особистостi учня як головноi мети навчально-виховноi дiяльностi, переорiiнтацiя на розвиток дарувань, здiбностей, формування характеру, мотивiв поведiнки, засвоiння моральних норм, визнання прiоритетiв загальнолюдськоi культури, нацiонального вiдродження.

Отож, поряд iз озброiнням учнiв певною сумою знань, умiнь i навичок, важливого значення набуваi навчання iх методам творчоi, розумовоi i практичноi дiяльностi, методам i прийомам пiзнання, оскiльки в наш час сфера дiяльностi людини незмiрно зросла.

Питання органiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв, методiв та шляхiв розвитку пiзнавальноi дiяльностi, знайшли глибоке обТСрунтування в працях вiтчизняних та зарубiжних педагогiв: А.М. Алексюка, Н.М. Бiбiк, М.О. Данiлова, РЖ.Я. Лернера, В.О. Онищука, В.О. Сухомлинського, О.Я. Савченко, Г.РЖ. Щукiноi та iн. Пошуками оптимальних шляхiв розвитку пiзнавальних iнтересiв, шляхiв та методiв розвитку пiзнавальноi дiяльностi займались: А.М. Алексюк, В.О. Онищук, Г.РЖ. Щукiна, що розглядали пiзнавальнi iнтереси як стимули до пересилення труднощiв у навчаннi, шляхи до отримання морального задоволення вiд роботи, намагання розширити знання, знайти новi джерела iнформацii, до активного мислительного пошуку[1,C.3].

Свiдомiсть i активнiсть учнiв, це один iз принципiв навчання, що включаi роз'яснення мети i завдань навчального предмету, значення його для вирiшення життiвих проблем, для перспектив самого учня; використання у процесi навчання мислительних операцiй (аналiз, синтез, узагальнення, iндукцiя, дедукцiя); поява позитивних емоцiй; наявнiсть позитивних мотивiв навчання; рацiональнi прийоми працi на уроцi; критичний пiдхiд у процесi викладання матерiалу i його засвоiння; наявнiсть належного контролю i самоконтролю.

Саме так розглядають активiзацiю пiзнавальноi дiяльностi В.Г. Бондаревський, Н.М. Бiбiк, С.У. Гончаренко, Б.С. Кобзар, Г.С. Костюк, Н.Г. Ничкало, О.Я. Савченко, В.О. Сухомлинський.

Активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi учнiв сприяi позитивному ставленню до навчання, iнтересу до навчального матерiалу; позитивнi емоцiйнi переживання, викликанi навчальною дiяльнiстю, тiсний зв'язок навчання з життям, в якому доказуiться значення наукових знань; iднiсть мiж iнтелектуальною i мовною дiяльнiстю учнiв; позитивнi стосунки мiж учителем i учнями; використання на практицi засвоiних знань, умiнь i навичок; систематичне повторення засвоiних знань; варiантнiсть вправ i iх диференцiацiя; робота по засвоiнню важкого матерiалу доступними шляхами; використання знань для узагальнення iнтелектуальних умiнь при вирiшеннi конкретних завдань; проблемне навчання; диференцiювання матерiалу вiдповiдно до навчальних можливостей учнiв; використання сучасних технiчних засобiв навчання; умiння вчителя врахувати психiчний стан учнiв i стадii iх психiчного розвитку.

Об'iктом дослiдження i навчально-виховний процес, спрямований на активiзацiю пiзнавальноi дiяльностi учнiв.

Предмет дослiдження - способи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв на уроках алгебри в основнiй школi.

Мета дослiдження - видiлити способи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв на уроках математики на основi вивчення, основних методiв стимулювання розумовоi активностi у процесi вивчення алгебри.

- вивчити основну психолого-педагогiчну та методичну лiтературу з даноi проблеми;

- вивчити досвiд роботи з питання активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв на уроках;

- визначити основнi способи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв на уроках математики;

- розробити рекомендацii з активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв на уроках алгебри

Методи дослiдження:

- теоретичний аналiз психолого-педагогiчноi та методичноi лiтератури з проблеми;

- вивчення досвiду вчителiв з питання активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв на уроках;

- метод створення проблемних ситуацiй;

- iнтерактивний метод.

Роздiл 1. Психолого-педагогiчнi основи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв

1.1 Аналiз психолого-педагогiчноi та методологiчноi лiтератури з проблеми дослiдження.

Математика - це знаряддя для мiркування. У нiй сконцентрованi мислення багатьох людейВ».

Р. Фейнман (американський фiзик) . Провiдна iдея в педагогiчнiй i методичнiй практицi тАФ максимально розкрити перед учнем спектр застосування математичних знань, передати своi захоплення предметом вихованцям. Саме в цьому аспектi ми розумiiмо один iз принципiв дидактики в навчаннi математики, а саме: принцип свiдомостi, активностi й самостiйностi

Цей принцип полягаi в цiлеспрямованому, активному сприйманнi явищ, що вивчаються, iх осмисленнi, творчiй переробцi й застосуваннi. Реалiзацiя цього принципу маi на метi виконання таких умов:

а) вiдповiднiсть пiзнавальноi дiяльностi учнiв закономiрностям процесу учiння;

б) пiзнавальна активнiсть учнiв у процесi учiння;

в) осмислення учнями процесу учiння;

г) оволодiння учнями прийомами розумовоi дiяльностi в процесi пiзнання нового.

Активнiсть i дiiвий стан учня, який характеризуiться прагненням до учiння, напругою i проявом волi в процесi оволодiння знаннями. Тому активнiсть учнiв i називають пiзнавальною активнiстю.

Загальний смисл вимоги активноi навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв полягаi в тому, що ця вимога маi два аспекти: внутрiшнiй (психолого-педагогiчний) i зовнiшнiй (органiзацiйний)[17,С.25].

Внутрiшнiй аспект активноi навчальноi дiяльностi школярiв полягаi в тому, що вона визначаiться такими компонентами, як iнтерес до навчання, iнiцiативнiсть у навчальнiй роботi, пiзнавальна самостiйнiсть, напруження фiзичних i розумових сил для розв'язання поставленоi пiзнавальноi задачi. Розвиток цих компонентiв i складаi необхiдну умову органiзацii активноi навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв.

Зовнiшнiй аспект активноi навчальноi дiяльностi школярiв полягаi в тому, що до цiii дiяльностi необхiдно залучити всiх учнiв даного класу i кожного з них.

Основною методологiчною концепцiiю педагогiчноi психологii i положення про те, що особистiсть формуiться лише в процесi активноi дiяльностi. Формування особистостi можна i слiд вiдповiдно спрямувати. Важливим засобом i керування дорослих дiяльнiстю дiтей або - в широкому розумiннi - органiзацiя всього iхнього життя й активного спiлкування.

Вченi стверджують, що з погляду активiзацii пiзнавальноi дiяльностi, розумових здiбностей i пiдвищення якостi знань найкращим способом i цiлком самостiйне добування знань на основi пошуку i дослiдження. Хоч в пiзнаннi не можна обiйтись без репродуктивноi дiяльностi.

Найбiльш яскраво питання самостiйного мислення, творчостi i активностi розроблялись в епоху Вiдродження педагогами-гуманiстами Еразмом Роттердамським, Вiтторiно да Фельтре, Франсуа Рабле, Томасом Мором. Пiзнiше - Ян Амос Коменський у ВлВеликiй дидактицiВ» писав: ВлЯке б заняття не починати, перш за все треба викликати в учнiв любов до нього, довести особливiсть цього предмета, його користь, приiмнiсть i що тiльки можливо Великий вчений пов'язував рiшення цiii проблеми з процесом навчання i виховання, особистiстю вчителя, його пiдготовкою, якiстю пiдручника, умiнням ним користуватись. Я.А. Коменський впритул пiдiйшов до iдеi формування в учнiв творчого мислення, завдяки якому учень був би здатний до самостiйного вiдкриття, творчостi.

В епоху становлення i розвитку капiталiзму захiдноiвропейська педагогiчна думка продовжуi розробляти проблему навчання учнiв, прийомiв свiдомого й осмисленого сприймання i запам'ятовування знань, способiв застосування iх на практицi (Г. Песталоццi, РЖ.Ф. Гербарт), формування навичок iнтелектуальноi працi (Ж. Руссо, Д. Дiдро, К. Гельвецiй), деяких прийомiв творчостi, еврiстики (А. Дiстервег).

Серед украiнських вчених XVIII столiття можна назвати Стефана Яворського, який в своiх творах закликав людину де активноi розумовоi Дiяльностi, саме таким чином вiн намагався читати курс психологii в Киiво-Могилянськiй академii, а пiзнiше - в Московськiй слов'яно-греко-латинськiй академii [1.,С.4].

Цiннi, на наш погляд, думки щодо активiзацii розумовоi дiяльностi дитини висказав великий украiнський поет i фiлософ, педагог i художник Т.Г. Шевченко. Критикуючи сучасну йому школу, де учнi зубрять незрозумiлi церковнослов'янськi книги, цi безкiнечнi Влтму-мнуВ», Шевченко мрiяв про нову школу в новому суспiльствi, яка б давала дiтям глибокi знання, викликала iнтерес до навчання, бажання навчитись. А для цього потрiбнi ще й хорошi пiдручники, вважав педагог i створив один такий тАУ ВлБукварь южнорусскийВ», мрiяв написати ще серiю книжок для школи

Цiннi розробки в контекстi нашоi проблеми i у А.С. Макаренка. Вiн стверджував, що для хорошоi школи перш за все повиннi бути науково органiзована система усiх впливiв. В роботi А.С. Макаренко така система забезпечувала у вихованцiв жагу до навчання, як висловлювався сам педагог. В лекцiях для батькiв вчений розкриваi деякi методичнi прийоми активiзацii пiзнавальноi дiяльностi: пiдказку, що викликаi здогадку, постановку цiкавого запитання, введення нового факту, розглядання iлюстрацiй, що викликають запитання, пробуджують iнтерес до уточнень, пошуку залежностей i причин. Саме так вдавалось педагогу працювати в своiх незвичайних навчальних закладах

О.Я. Савченко досить фундаментально розробила шляхи формування загально-навчальних умiнь i навичок у вiдношеннi до початкових класiв. Вона вiдмiчаi, що процес пiзнавальноi дiяльностi iде таким шляхом: прийняття мети - вiдбiр засобiв ii досягнення - виконавськi дii - контроль i оцiнка результатiв. Вчена вважаi, що найголовнiше - навчити дiтей мiркувати i дедуктивно (теза, розвиток, доведення чи спростування), i iндуктивно (факти, аналiз i синтез, висновок). Ядро навчання - iндивiдуальна мислительна дiяльнiсть учня. Це той самий процес, до якого багато вчителiв спонукають дитину коротким словом: ВлДумай!В». Наказуючи учневi думати, мало хто з вчителiв уявляi повною мiрою, що в цей напружений момент йому треба досить швидко i безпомилково на очах усього класу виконати рiзнi мислительнi операцii, серед багатьох способiв вибрати один. Це важка робота. Треба цiлеспрямовано керувати цим процесом. Ряд педагогiв i психологiв розробляли проблему рiвнiв розвитку iнтересу до навчання. Так, Г.РЖ. Щукiна вважаi, що за основу слiд взяти активнiсть i самостiйнiсть учнiв, бажання перебороти будь-якi труднощi (високий рiвень - висока активнiсть, самостiйна робота протiкаi iз захопленням, бажання перебороти труднощi у складних завданнях; середнiй рiвень - пiзнавальна активнiсть викликаiться за допомогою стимулювання вчителя, ситуативне виконання самостiйноi роботи, труднощi долаi з допомогою вчителя; низький рiвень - пiзнавальна iнертнiсть, мiнiмальна самостiйнiсть, бездiяльнiсть при затрудненнях.

Повноцiнна навчально-пiзнавальна дiяльнiсть мiстить три складовi: орiiнтувальну, виконавчу, контрольну. Контроль вiдiграi важливе навчальне, розвивальне i виховне значення. Вiн дозволяi виявити повноту, глибину, свiдомiсть i мiцнiсть знань на рiзних етапах навчання, сприяi корекцii, управлiнню i самоуправлiнню процесом навчання, спонукаi учнiв до активноi розумовоi дiяльностi, сприяi виробленню свiдомого iх ставлення до систематичноi навчальноi працi. Це залежить як вiд iндивiдуальних особливостей учнiв, так i вiд об'iктивно iснуючих умов (змiсту навчального матерiалу, логiки предмета математики, закономiрностей навчального процесу, гносеологiчних основ учiння тощо).

Рушiйною силою процесу пiзнання i внутрiшнi суперечностi мiж завданнями, якi ускладнюються, i вимогами до навчання та наявними можливостями учня, Розвиток процесу навчання математики i поступовим, еволюцiйним, у ньому неперервне поiднуються протилежнi процеси: суто логiчнi мiркування: уява, iнтуiцiя, чуттiво-наочне, конкретне i абстрактне, iндуктивнi i дедуктивнi матерiали, змiстовнi i формалiзованi. Найбiльш поширеною суперечнiстю навчально-пiзнавальноi дiяльностi i суперечнiсть мiж особистим досвiдом школяра i елементами наукових знань з математики, якi вiн набуваi в школi.

Необхiдною умовою активiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв i систематичне i цiлеспрямоване виховання iх в процесi навчання математики прийомами розумовоi i навчальноi дiяльностi. Цi прийоми рiзноманiтнi як за змiстом, так i за функцiями та джерелами iх оволодiння. Однi повiдомляi вчитель, а учнi опановують i використовують у процесi навчання - iншi учнi знаходять i опановують самостiйно, застосовують при виконаннi певних навчальних завдань.

Нарештi, принцип iндивiдуалiзацii i диференцiацii як один з провiдних принципiв розвивального навчання, створюi сприятливi умови для активiзацii знань школярiв. У вирiшеннi проблеми дослiдження важливим чинником i взаiмозв'язок рiзних видiв навчальноi дiяльностi для ii активiзацii, що допомагаi розкриттю потенiцiйних можливостей кожного учня[1,С.6].

Отже, аналiз психолого-педагогiчноi та методологiчноi лiтератури свiдчить, що багато вiтчизняних i зарубiжних педагогiв займалися проблемою активiзацii навчально-пiзнавальноi активностi дiтей на уроцi. Дослiдження практикiв показали, що потрiбно ураховувати чинники, що гальмують розвиток навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Запобiгати перевантаженню розумових сил або тривалоi одноманiтностi навчальноi працi, необтАЩiктивного зниження оцiнки пiд час виконання ними завдань.

1.2 Форми i методи роботи з учнями з метою активiзацii розумовоi дiяльностi

В навчальному процесi у школi застосовуються рiзноманiтнi методи, технологii та педагогiчнi прийоми стимулювання пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Зокрема, традицiйнi та iнновацiйнi, пасивнi, активнi та iнтерактивнi методи. До традицiйних форм навчальноi роботи належать пасивнi та активнi методи.

У навчальному процесi активнiсть учнiв проявляiться не лише в роботi думки, а й у практичнiй дiяльностi, в позакласнiй тАФ позаурочнiй роботi, в напруженнi волi, а також в емоцiйних переживаннях.

Розумова активнiсть учнiв у процесi навчання математики маi особливе значення в формуваннi понять, осмисленнi iх, практичному застосуваннi й, особливо, в умiннi самостiйно оперувати цими поняттями. Тому доцiльно розглянути методи й форми роботи для реалiзацii цiлей. В першу чергу це:

1. Груповий метод пiд час розв'язування задач. Робота в парах.

2. Рiзнi форми роботи з книгою.

3. Застосування рiзних видiв заохочень.

4. Самостiйнi роботи iз застосуванням аналогiй, порiвнянь, карток-iнструкцiй i консультацiй.

5. Використання на уроках елементiв iсторизму, зацiкавленостi (уроки-казки, уроки-подорожi, уроки-кросворди i т.д.).

6. Використання проблемних ситуацiй.

7. Виклад матерiалу блоками.

8. Наочнiсть, доступнiсть, оригiнальнiсть розв'язань рiзними способами, самостiйнiсть в одержаннi знань, вибiр методу розв'язування задачi, зв'язок науки з практикою, анкетування, тестування.

9.Спостереження за мовою, рецензування за схемою [13, С.2].

Розглянемо деякi конкретнi приклади.

Одним iз основних i першочергових завдань у навчаннi математики i вироблення в дiтей навичок хорошоi лiчби. Однак одноманiтнi завдання у виглядi прикладiв на обчислення знижують як iнтерес до лiчби, так i до урокiв взагалi. Тому слiд, мати про запас арсенал рiзних прийомiв, спрямованих на вироблення обчислювальних навичок учнiв i в той же час не дуже трудомiстких для учнiв. Це можуть бути блок-схеми алгоритми, естафети,В»Хто швидше запалить вогнище?В». Виробленню обчислювальних навичок сприяi гра ВлРибалкаВ» з чотирьох запропонованих на рибках прикладах дiти варiанта ВлвиловлюютьВ» приклади з вiдповiддю. Наступний вид завдань - круговi приклади, якi дозволяють учням здiйснювати самоконтроль, а вчителю легко перевiряти роботу учнiв.

Шляхи i методи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi можуть бути здiйсненi тiльки з допомогою умiлого поiднання фронтальноi, груповоi, iндивiдуальноi роботи учнiв, а також за допомогою сучасних засобiв iндивiдуального навчання. Такими засобами i дидактичнi матерiали з друкованою основою, карточки-iнструкцii, карточки-зразки, засоби програмованого контролю i т.д.

Завдання вчителя полягаi в тому, щоб поряд з вивченням понятiйного апарату даноi теорii постiйно демонструвались прийоми i способи пiзнавальноi дiяльностi.

За своiю формою прийоми i способи дiяльностi описуються:

а) алгоритмiчними приписами, алгоритмiчними схемами, блок-схемами;

б) правилами i законами логiки.

В процесi своii дiяльностi учень користуiться готовими алгоритмiчними приписами, правилами i законами або самостiйно iх складаi. У першому випадку ним здiйснюiться репродуктивна, а у другому - продуктивна дiяльнiсть.

Для активiзацii навчальноi дiяльностi учнiв при розв'язуваннi задач корисний також розгляд кiлькох задач з недостатнiми даними або переозначених [14,С.2].

Перш нiж реалiзувати набутi знання через призму власноi творчостi, вивчаю передовий педагогiчний досвiд з цього питання.

Наприклад, цiнним в активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв на уроцi i досвiд вчительки СШ №15 м. Нiкополя Г.Д. Зубарiвоi. Головне в ii роботi - умiння виховати у школярiв правильнi вiдношення до навчальноi працi, до процесу власного пiзнання при вивченнi математики. Не звинуватити учня в незнаннi, а допомогти йому оволодiти знаннями - така позицiя вчительки. Кожен учень маi право на довiльну гiпотезу, навiть якщо вона пiзнiше виявиться помилковою. Для неi, як i для учнiв, важливий пошук, що в кiнцевому рахунку позитивно впливаi на рiвень i якiсть математичноi пiдготовки iх вихованцiв. Галина Дмитрiвна розвиваi iх творче мислення, дуже важливо не тiльки для успiшного оволодiння шкiльним курсом математики, але i для повсякденного життя.

Провiднi iдеi ii творчого пiдходу до працi такi: зацiкавлення учнiв навчальним матерiалом i процесом оволодiння ним та рацiоналiзацiя навчальноi дiяльностi учнiв. Реалiзуi вона цi iдеi методами: словесним, наочним, практичним проблемним, дослiдницьким.

Насамперед потрiбно звертати увагу на розвиток пiзнавального iнтересу учнiв. Ця особиста риса школяра проявляiться у виглядi допитливостi, активностi, цiлеспрямованостi.

Для правильноi органiзацii роботи по формуванню в учнiв пiзнавального iнтересу за допомогою прогностичних методiв - виявляти ВлзаВ» i ВлпротиВ», якi впливають на цей процес. Маючи такi данi, будувати свою роботу так, щоб знiмаючи негативнi фактори, цiлеспрямовано формувати у школярiв пiзнавальний iнтерес. При цьому потрiбно намагатися оптимально поiднувати методи як суб'iктивного характеру, так i об'iктивного. Суб'iктивний шлях органiзацii навчальноi дiяльностi - це методи переконання, пояснення, iнформування. Об'iктивний - створення умов, у яких в учня виникли б мотиви до навчальноi дiяльностi, щоб вiн почав дiяти. нього iнтерес, задоволення, радiсть, азарт, то можна сподiватися, що в дитини поступово виникне потреба в такiй дiяльностi, а , значить формуiться стiйкий пiзнавальний iнтерес до неi.

Однiiю з форм, що активно запроваджуiться вчителями математики в навчальний процес, i нетрадицiйнi уроки. Так називають уроки, що не вкладаються в рамки традицiйноi методики навчання, на яких учитель дотримуiться стандартноi структури, методiв i прийомiв навчання. Нетрадицiйний урок тАФ це передусiм творчiсть, самобутнiсть i навiть мистецтво вчителя. Такий урок може максимально стимулювати пiзнавальну самостiйнiсть, творчу активнiсть та iнiцiативу учнiв, iх iнтерес до навчання.

Розрiзняють такi види нетрадицiйних урокiв: iнтегрованi, мiжпредметнi, театралiзованi, iгровi, з рiзновiковим складом учнiв та iн. Загалом, за формою органiзацii нетрадицiйнi уроки бувають такi: урок-лекцiя,

урок-практикум, урок-семiнар, урок-залiк, урок-КВК, урок-подорож, урок-гра ВлМатематичний бiйВ», урок-гра ВлБрейн-рингВ», урок-аукцiон, бiт-урок, урок-вiкторина, бiнарний урок, тощо. Технологiя та конкрекретнi розробки нетрадицiйних урокiв мають важливе значення.

Вступнi лекцii використовують на початку вивчення роздiлiв. Наприклад, вивчення роздiлу ВлМногогранникиВ» можна розпочати зi вступноi лекцii, на якiй систематизувати необхiднi для вивчення даноi теми знання про многокутники (поняття многокутника i його види, елементи многокутника: вершина, сторона, кут, дiагональ, правильнi многокутники i способи iх побудови тощо). Далi ввести поняття многогранника, розглянути види многогранникiв, способи iх побудови, сформулювати основнi властивостi многогранникiв i окремi з них довести. Пiсля цього дiяльнiсть учнiв можна органiзувати у традицiйнiй формi (самостiйно, пiд керiвництвом учителя, колективно тощо), спрямувати ii на доведення решти властивостей многогранникiв з використанням пiдручника чи консультацiй вчителя та на розв'язування задач.

Вступнi лекцii доцiльно провести на початку вивчення курсiв планiметрii та стереометрii. Учитель маi можливiсть широко розкрити мету i завдання курсу, його практичне значення, iсторiю питань, що зацiкавить учнiв i активiзуi iх навчально-пiзнавальну дiяльнiсть.

РЖнакше може бути побудована лекцiя в кiнцi вивчення теми, ii основна мета - систематизувати та узагальнити набутi знання й умiння учнiв. Головне завдання учителя-лектора у цьому випадку тАУ повторити вивчений матерiал, показати зв'язок мiж окремими фактами, згрупувавши iх навколо основних iдей та понять. Успiх уроку-лекцii значною мiрою залежить вiд педагогiчноi майстерностi вчителя. Щоб протягом усього уроку-лекцii пiдтримувати iнтерес учнiв до вивчення матерiалу, потрiбно добре володiти загальними та спецiальними методами i прийомами навчання. Вчасно створена проблемна ситуацiя, поставлене запитання чи завдання, наведене порiвняння чи контрприклад, багата мова вчителя, його настрiй тощо допомагають забезпечити досягнення мети уроку-лекцii.

Урок-лабораторна робота. Такi уроки i однiiю з форм органiзацii самостiйноi навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Вони дають можливiсть учням бiльш повно i свiдомо з'ясувати математичнi залежностi мiж величинами, знайти певнi закономiрностi, удосконалити навички вимiрювань i обчислень, роботи з таблицями, графiками, дiаграмами тощо. Завдання лабораторноi роботи вчитель записуi на дошцi або використовуi графопроектор. Змiст завдань маi бути зрозумiлим, стислим i вичерпним. Робота може складатися з обов'язковоi i додатковоi частин. Пiд час виконання завдань учнi записують у зошитах тему, мету i результати виконання роботи.

Урок-аукцiон

ВлТоваромВ» на уроцi-аукцiонi i знання учнiв. ВлТоварВ» на аукцiонi - це ВллотВ», продавець тАУ ВлкупецьВ». Ведучим на такому уроцi краще бути вчителю. Пiдготовка до уроку розпочинаiться за два тижнi призначаються чотири ВлкупцiВ», якi готують лоти, а також ВлбанкiрВ». Який вiдповiдаi за пiдготовку аудиторii, вiльноi таблицi результатiв аукцiону. Це повиннi бути учнi, котрi добре встигають з предмета. Останнi учнi утворюють чотири Влакцiонернi товаристваВ», по шiсть учнiв в кожному. В кожному Влакцiонерному товариствiВ» обираiться ВлпрезидентВ». Президентам видаiться перелiк запитань для повтореним, рекомендуiться лiтература. Вони органiзовують повторення матерiалу в своiх Влакцiонерних товариствахВ» i пiдготовку iх емблем й девiзу. Кожний ВлкупецьВ» готуi два-три лоти (завдання) пiд керiвництвом, контролем учителя. Оцiнку вiдповiдей учнiв дають ВлкупцiВ», тому вони повиннi бути дуже добре пiдготовленими до виконання своiх обов'язкiв. Перед уроком розставляють столи в аудиторii, а на початку уроку ведучий оголошуi вiдкриття аукцiону, представляi ВлкупцiвВ», ВлбанкiрiвВ», Влпрезидентiв акцiонерних товариствВ». Потiм Влакцiонернi товаристваВ» представляють своi емблеми й девiзи.

Уроки Влмозковоi атакиВ»

Такого типу уроки проводять пiсля завершення теми чи роздiлу. Змiст цього методу тАУ в тому, щоб за мiнiмум хвилин дати максимум iдей.

1 етап. Вступне слово вчителя , в якому формулюiться проблема , яку необхiдно вирiшити. Потiм комплектуiться бригада, призначаються експерти.

2 етап. Учнi ознайомлюються з умовами i правилами проведення Влмозковоi атакиВ».

3 етап. Бесiда, де учням задають запитання у швидкому темпi, а вони знаходять на них вiдповiдi.

4 етап. ВлШтурмВ» поставленоi проблеми. Кожна бригада одержуi iндивiдуальне завдання, i протягом 15 хвилин учнi повиннi знайти неординарне розвтАЩязання даноi проблеми.

У кiнцi уроку здiйснюють вiдбiр кращих iдей i оцiнку цих iдей, дають рекомендацii до запровадження, пiдводять пiдсумки.

Емоцiйному настрою i спiвробiтництву на уроцi сприяють стимулюючi реплiки учителя: ВлПравильно, молодцiВ», ВлОцiнимо вiдповiдь разомВ», ВлДавайте помiркуiмоВ». Цi звернення до учнiв створюють атмосферу спiвробiтництва. Колективна робота створюi ту творчу лабораторiю, в якiй кожний учень виступаi як дослiдник, шукаi i знаходить вiдповiдi, запрошуючи учителя як консультанта.

Одержанi таким чином знання закрiплюються за допомогою гри-естафети. Клас подiляiться на команди, кожнiй iз яких видають естафетну картку, яку починають заповнювати учнi iз останнього ряду. Кожний iз учнiв вписуi одну назву i передаi картку далi. Виграi та команда, яка заповнила картку без помилок i швидше за iнших.

Бiнарний урок

Такий урок часто називають iнтегрованим. Головна перевага бiнарного уроку полягаi у можливостi створити в учнiв систему знань, допомогти уявити взаiмозв'язок предметiв i таким чином пiдвищити рiвень знань учнiв. Бiнарнi уроки вимагають активноi дiяльностi кожного учня, тому клас необхiдно готувати до iх проведення: запропонувати лiтературу з теми уроку, порадити узагальнити практичний досвiд, придивитись до конкретного явища.

РЖ сьогоднi освiта не може бути вдосконалена без принципового переосмислення ролi вчителя у навчально-виховному процесi. Учитель нинi повинен навчатися управляти дiяльнiстю як усього колективу учнiв, так i кожного окремого учня, проте це неможливо в межах традицiйного уявлення про педагогiчний процес. Кращi вчителi завжди ведуть пошук, використовують активнi методи навчання: роботу в малих групах бригадах, парах. Кожний учитель бере на озброiння все найкраще. Використовують технiчнi засоби навчання, вводять опорнi сигнали, роботу асистентiв, збiльшують час самостiйноi роботи на уроцi[14, С.4].

Постiйно застосовувати аналiтико-синтетичний метод тАУ як пiд час пошуку розв'язку задачi, так i пiд час виведення правила чи доведення теореми, а також в якостi органiзацiйноi форми застосовувати колективну пояснювальну бесiду, охоплюючи при цьому якнайбiльшу частину учнiв класу.

Як один з прийомiв активiзацii самостiйноi дiяльностi учнiв можна проводити пiдготовлених окремими учнями п'яти тАУ семи хвилинних повiдомлень з питань, якi безпосередньо вiдносяться до програмового матерiалу. Сюди ж вiдносяться i бiльш складнi задачi. До цього намагатися залучати якнайбiльше рiзних учнiв класу; матерiал для iх виступу пiдбираю з урахуванням iх пiдготовки з математики, розвитку мови i т.д.

Отже, найважливiшою умовою активiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi i забезпечення мотивацii навчання, яка пiдвищуi iнтерес учнiв до знань, викликаi наполегливiсть, сприяi засвоiнню нових знань, прагненню досягти поставленоi мети.

Роздiл 2. Активiзацiя навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв на уроках математики

2.1 Формування творчоi активностi та мислення на уроках математики

Сучасна педагогiка i психологiя спрямовуi своi зусилля на те, щоб виявити здiбностi учня, максимально використати iх для розвитку його особистостi. Цього можна досягнути не лише вдосконаленням змiсту шкiльного курсу будь-якоi дисциплiни, а й впровадженням таких методiв, засобiв та органiзацiйних форм навчання, якi б активiзували пiзнавальну дiяльнiсть учнiв, розвивали iх мислення, здiбностi, привчали працювати самостiйно i творчо.

Одним iз видiв творчих завдань i завдання по складанню задач. Такi завдання можуть бути запропонованi як на етапi вивчення нового матерiалу, так i на етапi його закрiплення. Такi завдання давати i в класi, i додому.

Учителi iнколи вчать дитину думати, вiдкривають перед нею першоджерела думки,тАФ навколишнiй свiт, дають iй велику людську радiсть тАФ радiсть пiзнання.

Гра ВлМатематичний капуснякВ» не тiльки сприяi глибокому повторенню та систематизацii знань за матерiалом 5 та 9 класу, а ще й допомiг викликати iнтерес до предмета, спонукав дiтей у майбутньому до творчоi активностi, довiв дiтям, що математика тАФ наука строга i вимоглива, а також весела i жартiвлива.

Отже, такi форми роботи значно пiдвищують мовну активнiсть i тим самим сприяють позитивному впливу на мислення, творчiсть дiтей та спонукають iх бути впевненими в собi.

Викликати творчу активнiсть (збудити) допомагаi розвивальне навчання; учень повинен розумiти цiлi i завдання уроку, повинен захотiти вивчати матерiал (ВлТи можеш, вiн може, я можуВ»).

Якщо ми розв'яжемо проблеми: а) вiд ВлзнатиВ» до ВлволодiтиВ»; б) вiдiйти вiд слова ВлбоюсьВ»; в) вiд ВлзнатиВ» перейти до вiльного мислення, - то це дасть учневi радiсть розумовоi працi[13, С.2].

Одним з ефективних i метод створення проблемних ситуацiй, що набагато покращуi засвоiння матерiалу учнями та розвиваi в них увагу, гнучкiсть розуму, наслiдком чого i висока активнiсть учнiв на уроцi. Необхiдно давати учням можливiсть експериментувати та не боятися помилок, виховувати у них смiливiсть не погоджуватись з учителем.

Пропонуiмо кiлька прикладiв створення проблемних ситуацiй.

Приклад 1

На дошцi швидко записуiться розвтАЩязання рiвняння. При цьому умисно робиться помилка:

(3х+7)Ч2-3=17,

6х+14-3=17,

6х=0,

х=0.

Звичайно, при перевiрцi вiдповiдь не спiвпадаi. Дiти шукають помилку, таким чином розвтАЩязують проблему. Результат тАУ уважнiсть i зацiкавленiсть учнiв на уроцi.

Приклад 2

Оголошуiться домашнi завдання зi словами : ВлУ мене не виходить розвтАЩязати цю задачу. Спробуйте виВ». Хоча розвтАЩязок вiдшукти нескладно. На наступному уроцi тАУ радiснi обличчя - вони розвтАЩязали.

Приклад 3

Пiд час розвтАЩязування квадратного рiвняння, допускаiться навмисна помилка :

3х² - 2х-2=0,

D= (2)²-4Ч3Ч (-2) =25.

Пiсля знаходження коренiв учням пропонують зробити перевiрку. Вона показуi, що знайденi числа не i коренями даного рiвняння. Знаходять помилку тАУ D=28.

Такi приклади активiзують дiяльнiсть учнiв.

Пропонуiмо вашiй увазi декiлька прикладiв нестандартних логiчних задач, задач на кмiтливiсть. Задача пробуджуi думку учня, активiзуi його розумову дiяльнiсть. Вони виражаiться у проведеннi аналiзу порiвняння, узагальнення, встановлення звтАЩязкiв, аналогiй тощо.

Приклад 4

Звичайна форма завдання .

Функцiю задано формулою

у = х+5

Знайдiть значення функцii, якщо :

х = 0, 7, -5,1.

Цiкава форма завдання.

Запрошую до дошки учня, даю йому картку, на якiй записано

у = х+5

На дошцi пiдготовлено таблицю.

Учень з класу називаi довiльне значення х. Учень бiля дошки записуi це число до таблицi i, пiдставивши його до формули, знаходить i записуi до таблицi вiдповiдне значення у. Потiм iнший учень з класу називаi iнше значення х i учень бiля дошки виконуi ту саму операцiю. Завдання для учнiв класу тАУ вiдгадати формулу, записану на картцi. Виграi той учень, який першим назве формулу.

Приклад 5.

Задачi на кмiтливiсть.

1. Пiвень на однiй нозi важить 4 кг. Скiльки важить пiвень , якщо вiн стоiть на двох ногах ?

Вiдповiдь. 4 кг.

2. Половина числа дорiвнюi третинi числа . Яке це число ?

Вiдповiдь. 0.

3. У сiмтАЩi птАЩять синiв i у кожного i сестра . Скiльки дiтей в сiмтАЩi?

Вiдповiдь. 6.

Велику цiкавiсть викликаi у дiтей розвтАЩязування старовинних задач .

Приклад 6.

Господар найняв робiтника з такою умовою: за кожен робочий день буде платити йому 20к., а за кожен неробочий тАУ вираховувати 30 к. Пiсля того як пройшло 30 днiв, робiтник нiчого не зробив. Скiльки було робочих днiв? Вiдповiдь: 18 днiв.

Приклад 7. ВлСпортивнi змаганняВ»

Микола, Борис, Вова i Юрко зайняли першi чотири мiсця в спортивних змаганнях. На запитання , якi мiсця вони зайняли, вони чiтко вiдповiли: ВлМикола не зайняв нi першого нi четвертого мiсця, Борис зайняв друге мiсце, Вова не був останнiмВ». Яке мiсце зайняв кожен хлопчик?

РозвтАЩязання