Загальна педагогiка

1. Слово "вихователь" маi спiльний корiнь зi словом "ховати", тобто оберiгати дiтей, допомагати iм легше входити в життя. У Стародавнiй Грецii iснували школи, i проводити туди дiтей доручали рабу. Цих рабiв називали педагогами (сполучення двох грецьких слiв: "пайдос" -хлопчик, дитина, "аго" - веду), тобто дiтоводами. Учителiв називали дидаскалами (вiд гр. "дидаско" - навчати). Поняття "учитель" виникло в Киiвськiй Русi. Часто учителiв називали майстрами, пiдкреслюючи тим самим глибину поваги до них i високий рiвень iхньоi духовноi дiяльностi.

Деякi педагоги видiляють двi основнi функцii (призначення) педагога: культурно-просвiтницьку та задоволення освiтнiх потреб членiв суспiльства.

РЖншi - розрiзняють такi функцii:

а) соцiальна - трансформацiя вимог суспiльства до особистостi учня у вимоги учня до самого себе, допомога йому в адаптацii до потреб сучасноi соцiокультурноi ситуацii, у розвитку його особистостi i творчоi iндивiдуальностi;

б) виховна - створення оптимальних умов для гармонiйного i всебiчного розвитку особистостi; цiлеспрямований вплив на особистiсть з метою корекцii ii поведiнки; передача загальнолюдських i нацiональних морально-духовних цiнностей;

в) оберiгаюча - охорона вiд руйнiвних впливiв деструктивних сил, побудова гуманiстичних стосункiв;

г) iнформуюча - поширення педагогiчних знань серед батькiв i громадськостi, якi не мають педагогiчноi освiти;

д) навчальна - керiвництво навчальною дiяльнiстю учнiв, забезпечення умов для iх iнтелектуального розвитку, озброiння способами самостiйноi пiзнавальноi дiяльностi;

i) органiзаторська - органiзацiя дитячих колективiв, керiвництво рiзними видами дитячоi дiяльностi.

Особливостi: Педагогiчна дiяльнiсть - дiяльнiсть специфiчна, це дiяльнiсть, спрямована на розвиток, навчання i виховання школярiв у навчально-виховному процесi. РЖ навчання i виховання можливе лише при активнiй дiяльностi обох сторiн: учителя i учня, вихователя i вихованця. Отже, дiяльнiсть педагога - це великою мiрою дiяльнiсть по органiзацii самостiйноi навчальноi та виховноi дiяльностi дiтей. Педагогiчну дiяльнiсть тому ще називають метадiяльнiстю.

У педагогiчнiй дiяльностi суб'iктом i вчитель, вихователь; вiн i тим, хто здiйснюi цю дiяльнiсть. Але й учень, вихованець теж маi бути суб'iктом - активним учасником цiii дiяльностi. Якщо для вчителя головною особою у навчально-виховному процесi буде учень - з його iнтересами, особливостями, можливостями, - то лише тодi педагогiчна дiяльнiсть буде ефективною - учень буде навченим, вихованим, розвиненим.

Вчитель маi:

- ставити учня в позицiю активного суб'iкта навчання i виховання;

- розвивати здатнiсть учня до самокерування;

- органiзовувати процес навчання i виховання як процес розв'язання навчально-виховних завдань на ТСрунтi творчоi взаiмодii.

Педагогiчна дiяльнiсть маi свою структуру, яка складаiться з низки взаiмозумовлених компонентiв.

Дiагностична дiяльнiсть - вивчення iндивiдуально-психiчних особливостей i вихованостi школярiв, виявлення i визначення iхньоi освiченостi, навичок i вмiнь, необхiдних для навчальноi дiяльностi та життя.

Орiснтовно-прогностична дiяльнiсть тАУ визначення конкретних цiлей, змiсту i методики навчально-виховноi дiяльностi на основi знання рiвня iндивiдуальноi пiдготовленостi окремих вихованцiв, злагодженостi та згуртованостi колективу.

Конструктивно-проектувальна дiяльнiсть тАФ пiдбiр матерiалу, композицiя його, проектування навчально-виховноi роботи, вибiр ii методiв i прийомiв. Вона потребуi педагогiчного мислення, педагогiчноi спрямованостi, iнiцiативи, творчостi, глибоких психолого-педагогiчних знань.

Органiзацiйна дiяльнiсть тАФ органiзацiя власноi поведiнки педагогом, педагогiчноi взаiмодii, спiльноi з учнями дiяльностi, самостiйноi роботи учнiв тощо.

Комунiкативно-стимулююча дiяльнiсть - встановлення взаiмин зi школярами на гуманiстичнiй основi.

Аналiтично-оцiнкова дiяльнiсть - аналiз власних дiй, дiй вихованцiв, виявлення позитивних i негативних сторiн власноi педагогiчноi дiяльностi, порiвняння отриманих результатiв iз запланованими.

Гностична дiяльнiсть - самоосвiта.

Дослiдницько-творча дiяльнiсть тАФ пошук кращих шляхiв здiйснення педагогiчноi дiяльностi.

3. Високий рiвень педагогiчноi дiяльностi прийнято називати педагогiчною майстернiстю. Питанню формування майстерностi вчителя придiляли увагу передовi педагоги всiх часiв: Я.А.Коменський, К.Д.Ушинський, Л.С.Макаренко, В.О.Сухомлянський.

Гуманiстичнi засади професii педагога та його педагогiчноi майстерностi збагатили вчителi-новатори (80-i роки XX ст.): Ш.Амонашвiлi, РД.РЖльiн, В.Шаталов, С.Лисенкова, Т.Гончарова.

Автори пiдручника "Педагогiчна майстернiсть", викладачi Полтавського педагогiчного унiверситету, якi започаткували вивчення курсу "Основи педагогiчноi майстерностi", на чолi iз РЖ.А.Зязюном., тогочасним ректором i натхненником цiii роботи, дають таке визначення.

Педагогiчна майстернiсть тАФ це комплекс властивостей особистостi, що забезпечуi високий рiвень самоорганiзацii професiйноi дiяльностi на рефлексивнiй основi.

Вони визначають такi компоненти педагогiчноi майстерностi;

- гуманiстичну спрямованiсть особистостi педагога;

- професiйну компетентнiсть; педагогiчнi здiбностi;

- педагогiчну технiку,

Найголовнiшим у професii педагога i гуманiстична спрямованiсть його особистостi. Менш за все педагог маi пiклуватися про власне самоствердження, про свiй авторитет (хоч це теж потрiбно). Головне для вчителя тАФ вихованець, сприяння його самоактуалiзацii, допомога йому в адаптацii до соцiального середовища, вибiр таких засобiв педагогiчноi взаiмодii, якi б найбiльше сприяли реалiзацii виховних iдеалiв.

Вчитель, який не любить учнiв, не любить свою професiю - не педагог, а заробiтчанин. Прекрасно висловався з цього приводу росiйський письменник Л.Толстой. Великого значення особистостi вчителя у вихованнi надавав К.Д.Ушинський.

Змiст професiйноi дiяльностi визначаi коло необхiдних педагогу знань та умiнь, .рiвня його компетентностi. Професiйна компетентнiсть визначаiться шляхом спiвставлення конкретних характеристик дiяльностi вчителя з професiограмою. Професiограма - це психофiзичний аналiз, опис i характеристика професiйно значущих якостей, що iх вимагаi професiя (iдеальний образ професiонала).

Компетентний педагог повинен мати:

- глибоку педагогiчну ерудицiю;

- педагогiчну культуру;

- розвинене педагогiчне мислення. Вiн повинен також, умiти:

- формулювати i розв'язувати педагогiчнi заданi;

- органiзовувати педагогiчний процес як взаiмодiю i спiвробiтництво;

- конструювати навчальний матерiал, як систему пiзнавальних завдань, формувати умiння i навички учнiв учитися самостiйно;

- орiiнтуватися на наявний рiвень розвитку дитини, ii iндивiдуальнi особливостi та можливостi iх розвитку й саморозвитку;

- прогнозувати i проектувати свою дiяльнiсть, передбачати можливi результати, можливi труднощi на шляху iж досягнення i способи iх. подолання;

- доступно пояснювати матерiал, зацiкавлювати учнiв своiм предметом;

аналiзувати й оцiнювати результати своii дiяльностi;

- постiйно вчитися.

Розвитку цих умiнь сприяi наявнiсть у вчителя педагогiчних здiбностей, якi забезпечують ефективнiсть педагогiчноi дiяльностi:

- академiчних (здатностi вчитися);

- творчих, (здатностi на прийняття, неординарних рiшень);

- дидактичних (доступно пояснювати);

- мовних (яскраво, образно, зрозумiло доносити iнформацiю);

- перцептивних (правильно сприймати людей);

- комунiкативних (спiлкуватися, вести дiалог);

- органiзаторських;

- прогностичних;

- конструктивних;

- динамiчних (впливати словом: переконувати i навiювати).

Компетентний педагог маi володiти ще й педагогiчною технiкою - системою умiнь, якi допомагають йому яскравiше виразити себе, бiльш ефективно налагодити навчально-виховний процес, яка складаiться з умiння управляти своiм самопочуттям, органiзмом, емоцiями, взаiмодiяти з учнями.

Педагогiчна компетентнiсть характеризуiться наявнiстю таких якостей, як:

- педагогiчна iнтуiцiя;

- здатнiсть до iмпровiзацii;

- креативнiсть (здатнiсть до творчостi);

- педагогiчний оптимiзм (вiра в себе i в своiх учнiв);

- педагогiчна рефлексiя (здатнiсть до самоаналiзу);

- педагогiчна емпатiя (умiння поставити себе на мiсце учня):

- педагогiчна атракцiя (установка на повагу до учня);

- екстравертнiсть (вiдкритiсть у спiлкуваннi) та моральних характеристик особистостi: любов до дiтей; гуманнiсть; тактовнiсть; доброта; вимогливiсть; справедливiсть; чеснiсть; терпеливiсть; поряднiсть; вiдповiдальнiсть; об'iктивнiсть; щедрiсть; доброзичливiсть; чуйнiсть; самокритичнiсть тощо.

Вершиною педагогiчного досвiду та майстерностi, розвитку особистостi педагога i педагогiчна культура. Пiд педагогiчною культурою розумiють оволодiння педагогом педагогiчним досвiдом людства, ступiнь його досконалостi в педагогiчнiй дiяльностi, досягнутий рiвень розвитку його особистостi.

Основнi складовi педагогiчноi культури:

педагогiчна спрямованiсть; психолого-педагогiчна ерудицiя;

педагогiчний досвiд;

педагогiчна майстернiсть;

гармонiя високо розвинутих iнтелектуальних i моральних

якостей;

умiння продуктивно поiднувати навчально-виховну та

науково-дослiдницьку дiяльнiсть;

педагогiчна творчiсть;

сукупнiсть професiйно важливих якостей;

постiйнii самовдосконалення.

5. Успiшнiсть професiйно-педагогiчноi пiдготовки у ВНЗ, так i подальшого професiйного становлення вчителя великою мiрою залежить вiд того, як вiн володii культурою самовиховання як процесу самостiйного свiдомого саморозвитку особистостi, спрямованого на, вироблення у себе професiйно значущих якостей та умiнь.

Самовиховання супроводжуi процес оволодiння педагогiчними дисциплiнами. Самостiйна робота з .матерiалом складаi бiльше половини: часу, видiленого на вивчення педагогiки.

Професiйне самовиховання починаiться iз переходу студента з позицii учня на полiцiю вчителя. Власне навчання в школi, роботу своiх учителiв, класних керiвникiв, зрештою викладачiв унiверситету студент починаi бачити iншими: очима, аналiзувати з позицii тАЮколеги", намагаiться уявити себе на мiсцi вчителя, уявити, своi дii, вибирати оптимальнi засоби педагогiчноi взаiмодii, керуючись педагогiчною теорiiю.

Активнiше цей процес вiдбуваiться пiд час практичноi педагогiчноi дiяльностi. Щоб самовиховання студента не було хаотичним, необхiдно скласти чiтку систему роботи: над собою: програму професiйного самовиховання. Перш за все сформулювати мету. Метою професiйного самовиховання i здобуття знань, умiнь, навичок, формування особистiсних якостей, необхiдних учителю.

Загальними умовами для досягнення мети i:

виникнення потреби у самовихованнi;

наявнiсть умiння самоспостереження i самопiзнання; умiння аналiзувати й оцiнювати своi вчинки i дiяльнiсть; умiння проектувати змiни у своiй особистостi; психологiчна готовнiсть до активноi, цiлеспрямованоi i

систематичноi роботи над собою; свiдоме управлiння своiю поведiнкою, своiм фiзичним i психiчним станом; вiра в своi сили i можливостi.

Для складання програми роботи над собою в професiйному планi необхiдно з'ясувати рiвень своiх прагнень i можливостей: наявнiсть педагогiчних здiбностей, iнших професiйно важливих якостей особистостi, особливо тих, якi стосуються налагоджених взаiмин iз людьми, проаналiзувати, якi якостi i властивостi розвиненi краще, а над якими треба працювати. Тут особливо потрiбними будуть самоаналiз та самооцiнка, а також самовипробування в дiяльностi, близькiй до педагогiчноi (у дiлових iграх, навчальних вправах, у процесi навчальноi практики тощо).

Орiiнтовний змiст професiйного самовиховання:

- iнтелектуальне самовиховання; естетичне самовиховання; пiклування про свiй фiзичний етан, здоров'я, запобiгання професiйним захворюванням; самовиховання соцiальних якостей (самосвiдомостi, моральноi культури, педагогiчного такту); самовиховання основних пiзнавальних умiнь; розвиток пiзнавальних процесiв; розвиток, педагогiчних здiбностей; пiзнання типу вищоi нервовоi дiяльностi та темпераменту, розвиток умiння використовувати позитивнi iх риси; саморегуляцiя емоцiйних станiв через зовнiшнiй вияв емоцiй; управлiння мiмiкою та пантомiмiкою; розвиток мовленнiвоi культури i технiки мовлення та iн.

Для оцiнка роботи над собою можна запропонувати використати такi критерii:

- умiння ставити перед собою професiйно значущi цiлi i завдання самовиховання;

- вибiр адекватних засобiв, дiй, прийомiв з метою самовиховання;

- умiння здiйснювати спiвставлення завдань iз конкретними результатами та. вносити корективи в роботу над собою.

2. Педагогiчна дiяльнiсть - це розв'язання низки педагогiчних проблем або, як ще кажуть, педагогiчних ситуацiй. Педагогiчна ситуацiя - це фрагмент педагогiчноi дiяльностi, що мiстить суперечностi мiж досягнутим i бажаним рiвнем вихованостi окремого учня (чи колективу). Такi ситуацii виникають спонтанно в навчально-виховному процесi (хтось чогось не зрозумiв, хтось помилився, здiйснив негарний непродуманий вчинок) або спецiально створюються вчителем (з виховною метою) чи учнем (навмисне).

Для вчителя важливо усвiдомити педагогiчну ситуацiю i формулювати свою педагогiчну мету. Як i всяка дiяльнiсть, педагогiчна розпочинаiться з постановиш мети - (iнколи ii ще ii називають педагогiчною задачею). Особливiсть мети педагогiчноi дiяльностi полягаi в тому, що з одного боку, загальна мета виховання - суспiльна мета; вона задаiться суспiльством через державнi документи (закони, доктрини, концепцii тощо), а з iншого, у кожнiй педагогiчнiй ситуацii учителю треба, пам'ятаючи про загальну мету, розв'язувати ще й негайнi завдання, тактичнi й оперативнi: швидко вiдреагувати, дати певнi настанови, виробити доцiльнi засоби впливу, органiзувати дiяльнiсть. Тому розрiзняють педагогiчну мету (завдання):

- вiддалену, стратегiчну, що потребуi мудростi;

- близьку, тактичну, що потребуi умiнь;

- конкретну, оперативну, що потребуi iнтуiцii (iнтуiцiя - це поiднання мудростi й умiнь).

Професiйне розв'язання педагогiчноi ситуацii передбачаi:

- аналiз ситуацii, вивчення особливостей особистостi учня;

- детальну розробку проекту рiшення;

- його практичну реалiзацiю;

- аналiз результату.

4. Базова педагогiчна дисциплiна тАФ педагогiка. Крiм того,

Студенти педагогiчних спецiальностей здобувають основи: педагогiчноi майстерностi.

Теоретична педагогiчна пiдготовка маi складатися з вивчення таких педагогiчних дисциплiн:

- вступ до спецiальностi; дидактика; теорiя виховання; iсторiя педагогiки; педагогiчна майстернiсть; порiвняльна педагогiка; сучаснi педагогiчнi технологii; основи педагогiчного експерименту; педагогiчна квалiметрiя тощо.

Галузевi стандарти пiдготовки бакалавра, пропонують вивчення базовоi дисциплiни педагогiки, яка складатиметься з таких роздiлiв:

- вступ до педагогiчноi професii; загальнi основи педагогiки; теорiя освiти i навчання; теорiя виховання; педагогiчнi технологii; управлiння педагогiчними системами; iсторiя освiти i педагогiчноi думки,

Практична педагогiчна пiдготовка здiйснюватиметься через педагогiчнi практики (навчальнi та фаховi). У V семестрi - тижнева навчальна психолого-педагогiчна практика, у VI - лiтня педагогiчна практика (8 тижнi), у VIII - активна педагогiчна практика (6 тижнiв) у школах мiста.

Бакалавр - випускник зможе працювати на. встановлених галузевим стандартом посадах або продовжувати навчання

освiтньо-квалiфiкацiйним: рiвнем "спецiалiст", а можливо - вiдразу "магiстр".

Пiсля закiнчення навчання педагогiчний працiвник через З роки роботи в школi, а потiм кожних 5 рокiв здобуваi пiслядипломну освiту у формах перепiдготовки на iншу спецiальнiсть (якщо i потреба або бажання) та пiдвищення квалiфiкацii у вiдповiдних закладах i пiдроздiлах пiслядипломноi освiти.

Пiдвищення вчителем педагогiчноi квалiфiкацii i основною умовою допуску його атестацii, якiй вiн пiдлягаi що п'ять рокiв. Атестацiя педагогiчного працiвника тАУ це визначення його вiдповiдностi зайнятiй посадi, рiвню квалiфiкацii, залежно вiд якого та стану педагогiчноi роботи йому встановлюiться квалiфiкацiйна категорiя, визначаiться тарифний розряд оплати пращi, присвоюiться педагогiчне звання.

Квалiфiкацiйнi категорii визначенi квалiфiкацiйними характеристиками педагогiчних працiвникiв, i такими: вчитель, вчитель II категорii, вчитель РЖ категорii, вчитель вищоi категорii. Вчителю вищоi категорii може бути присвоiне педагогiчне: звання: старший вчитель i вчитель-методист.

12. Фактори (чинники) - це причини, якi впливають на хiд i результати процесу. Серед чинникiв, якi впливають на процес навчання, сучаснi педагоги видiляють генеральнi, комплекснi, загальнi, одиничнi та специфiчнi. До найбiльш загальних -генеральних тАФ чинникiв вiдносять:

- органiзацiйно-педагогiчний вплив; - научуванiсть учнiв;

- навчальний матерiал; - час.

Органiзацiйно-педагогiчний вплив мiстить такi комплекснi фактори, як вплив на уроцi i поза ним, а також загальнi фактори -форми, методи, умови навчання, працездатнiсть вчителя тощо.

Научуванiсть учнiв, тобто здатнiсть iх до навчання i можливiсть досягнення ними спроектованих результатiв у встановлений час, також проявляiться на уроцi i поза ним i мiстить такi загальнi чинники, як загальна ерудицiя, увага, мислення, мотивацiя навчання, здоров'я, вiк учнiв, iхнi моральнi якостi.

Навчальний матерiал включаi такi комплекснi чинники, як iнформацiю та iнтерпретацiю ii вчителем, i такi загальнi, як змiст, кiлькiсть, якiсть, форму, структуру iнформацii, спосiб ii викладу вчителем.

Час - також важливий фактор, який мiстить затрати часу на навчальну роботу на уроцi та поза ним.

Специфiчнi фактори - це тi причини, якi не входять у склад загального або комплексного фактора.

Серед одиничних, факторiв провiдне мiсце займаi iнтерес до наечальноi працi, пiзнавальноi дiяльностi.

Процес навчання виконуi три основнi функцii: освiтню, виховну, розвивальну.

Освiтня функцiя передбачаi засвоiння учнями наукових знань, формування у них умiнь i навичок, компетенцiй.

Реалiзацiя виховноi функцii в процесi навчання забезпечуi формування в учнiв свiтогляду, моральних, трудових, естетичних та iнших уявлень, поглядiв, переконань, способiв вiдповiдноi поведiнки i дiяльностi у суспiльствi, системи iдеалiв, потреб, ставлень, фiзичноi, економiчноi, екологiчноi,тобто сукупностi якостей особистостi.

Розвивальна функцiя навчання спрямована на розвиток сенсорного сприймання, руховоi, iнтелектуальноi, вольовоi, емоцiйноi, мотивацiйноi сфери особистостi учня, удосконалення його розумових здiбностей: швидкостi та мiцностi, засвоiння знань, кмiтливостi та винахiдливостi, самостiйностi, критичностi мислення, здатностi робити порiвняння, висувати гiпотези, мовлення, пам'ятi, уяви, спостережливостi тощо.

6.Предмет i завдання педагогiки. Педагогiка, як i всяка iнша наука маi предмет i об'iкт вивчення, завдання, категорiальний апарат, методи дослiдження. Об'iктом дослiдження у педагогiцi i педагогiчний процес, умови його органiзацii та здiйснення, формування особистостi та. колективу у взаiмозв'язках i стосунках з педагогами у цьому процесi.

Педагогiчна наука вивчаi виховання як суспiльне явище, дослiджуi його закономiрностi i принципи, змiст, форми i методи, узагальнюi передовий педагогiчний досвiд, прогнозуi результати педагогiчного процесу. Це i складаi ii предмет у цiлому.

Основнi завдання педагогiки на сьогоднi:

- вивчення сутi i закономiрностей розвитку i формування особистостi у процесi навчання i виховання;

- визначення цiлей i завдань навчання i виховання;

- розробка змiсту навчання i виховання в умовах iндивiдуалiзацii та диференцiацii;

- дослiдження форм i методiв виховання i навчання, педагогiчних технологiй, що забезпечують демократизацiю i гуманiзацiю цих процесiв.

Основнi педагогiчнi категорii

Основними педагогiчними поняттями (категорiями) i: виховання, навчання, освiта, педагогiчний процес.

Термiн "виховання" вживаiться у педагогiцi у рiзних значеннях:

- у широкому соцiальному тАФ як соцiальне явище, яке включаi в себе всю систему взаiмовiдносин особистостi з навколишнiм середовищем;

- у широкому педагогiчному тАФ як педагогiчну дiяльнiсть в умовах навчально-виховних закладiв;

- у вузькому педагогiчному - як спецiально органiзовану, цiлеспрямовану, систематичну роботу вихователiв по формуванню особистостi вихованця чи колективу.

Виховання тАФ категорiя загальна, вiчна, iсторична. Виховання - це також процес, взаiмодii вихователя i вихованцiв з метою формування особистостi вихованцiв.

Самовиховання - цiлеспрямована, самостiйна дiяльнiсть людини (а для дiтей тАФ керована дорослим) над удосконаленням своii особистостi.

Перевиховання - цiлеспрямована дiяльнiсть, пов'язана з усуненням недолiкiв у формуваннi особистостi педагогiчно занедбаного учня.

Поняття тАЮосвiта" також багатозначне. Його можна розглядати як елемент виховання (в процесi виховання людина засвоюi; знання, у неi формуiться свiтогляд, розвиваються пiзнавальнi можливостi, формуються умiння i навички, тобто людина здобуваi освiту). Але разом з тим освiта - це певний результат процесу здобуття знань, умiнь, навичок, розвитку особистостi.

Самоосвiта - один iз способiв отримання освiти, самостiйне здобуття людиною знань, умiнь i навичок, пiдвищення рiвня свого розвитку.

Головним засобом освiти i навчання. Навчання - це спiльна, взаiмопов'язана дiяльнiсть учителя i учнiв, у процесi якоi реалiзуються освiтнi потреби учнiв, також вiдбуваiться взаiмовплив учасникiв цього процесу, результатом якого i розвиток особистостi школяра. Тому навчання тАФ цiлiсний процес .взаiмодii вчителя i. учнiв, у ходi якого здiйснюiться освiта, виховання, розвиток особистостi.

Сучасна педагогiка як одне iз найважливiших понять розглядаi тАЮпедагогiчний процес" тАФ iдиний процес навчання i виховання.

Джерела педагогiки.

Педагогiка, маi як теоретичнi, так i практичнi джерела. До них вiдносять:

а) народну педагогiку;

б) твори вчених-фiлософiв;

в) твори класикiв педагогiки;

г) результати сучасних педагогiчних дослiджень;

д) передовий педагогiчний досвiд;

е) державнi документи з питань освiти i виховання;

i) данi сумiжних з педагогiкою наук.

Дамо коротку характеристику цих джерел.

а) Педагогiка виникла з насущних потреб життя суспiльства як необхiднiсть передачi молодшим поколiнням досвiду, традицiй. Поколiння за поколiнням робили свiй внесок у духовну культуру народу, нагромаджували знання про способи передачi цiii культури. Так виникла народна педагогiка.

б) Тривалий час педагогiка як. наука розвивалась у складi фiлософii.

Фiлософськi системи Стародавнього Китаю, РЖндii, Грецii, Риму, створенi такими видатними, мислителями, як Конфуцiй, Сократ, Платон, Арiстотель, Демокрiт мiстили iдеi i положення, пов'язанi з питаннями виховання людини, формування ii особистостi, визначення ii становища у суспiльствi.У перiод середньовiччя значним був вплив церкви на виховання. Багато педагогiчних iдей розвивались в рамках богослов'я - теологii.

Це наклало свiй вiдбиток i на нинiшнiй розвиток педагогiки. Фiлософiя стала методологiчною основою педагогiки, тобто педагогiчнi дослiдження та теоретична iнтерпретацiя iх результатiв завжди опираються на сукупнiсть вихiдних фiлософських iдей: iдеалiстичних чи матерiалiстичних. Фiлософськi теорii лежать в основi численних педагогiчних концепцiй та виховних систем. Основнi з них: неопрагматизм, неопозитивiзм, екзистенцiалiзм, неотомiзм, дiалектичний матерiалiзм.

Неопрагматична педагогiка розумii виховання як процес соцiалiзацii особистостi.

Неопозитивiзм прагне осмислити комплекс явищ, викликаних науково-технiчною революцiй. Основне завдання виховання - формування рацiонально мислячоi людини, здатноi самопрограмувати свiй розвиток.

Екзистенцiалiзм - визнаi особистiсть вищою цiннiстю, унiкальною, неповторною.

Неотомiзм тАФ релiгiйне фiлософське вчення. Педагогiка неотомiзму стоiть за виховання загальнолюдських доброчинностей.

в) Видiлення педагогiки як окремоi самостiйноi науки iз складу фiлософii вiдбулось у XVII столiттi. Англiйський фiлософ Френсiс Бекон у перелiк iснуючих на той час наук включив i педагогiку. Але справжнi закрiплення статусу педагогiки як науки сталося завдяки працям чеського педагога Яна Амоса Коменеького "Велика дидактика", "Материнська школа", "Свiт в

малюнках" та iн. У своiй основнiй працi "Велика дидактика" вiн виклав своi погляди на роль освiти, пiдхiд до визначення змiсту, принципiв, методiв i форм навчання. Виразником педагогiчноi думки того перiоду став англiйський фiлософ Джон Локк. В основi його педагогiчноi концепцii, викладеноi у творi "Думки про виховання"", лежить матерiалiстичний емпiризм. Тобто, джерелом знань вiн вважав досвiд.

Украiна в цей час переживала розквiт державностi, школи, педагогiки. Теоретична педагогiчна думка виражалась у працях М.Смотрицького, Ф.Прокоповича.

Серед украiнських просвiтителiв найяскравiшою фiгурою був Г.С.Сковорода, який виступав проти церковно-схоластичного i феодально-аристократичного виховання, проти придушення людського розуму.

г) Сучасна педагогiка розвиваiться в результатi дiяльностi значного числа вчених-педагогiв, якi працюють у науково-дослiдних, iнститутах та. вищих навчальних закладах. Вища наукова установа в галузi педагогiчних i психологiчних наук. -Академiя педагогiчних наук Украiни, створена у 1992 роцi. Вона, здiйснюi науковий супровiд галузi i забезпечуi ii перспективний розвиток. Найбiльш вiдомими педагогiчними дiячами сучасностi i такi провiднi вченii В.Г.Кремiнь, О.В.Сухомлинеька.

д) Важливим джерелом педагогiки i передовий педагогiчний досвiд. Поява вчителiв-новаторiв. Вони висунули низку педагогiчних iдей, втiлення яких дозволяло вчителям, перейти на якiсно новий рiвень вiдносин з учнями - вiдносин спiвробiтництва. Назвали, цю систему iдей педагогiкою спiвробiтництва. Вона мiстила такi iдеi, як навчання без примушування, постановка важких цiлей, пошук опори, надання вiльного вибору, випередження, викладання великими блоками, рiзноманiтнiсть форм роботи, формування iнтелектуального фону класу, залучення учнiв до самоаналiзу. А основним було ставлення до учня як до особистостi, iндивiдуальностi, вiра в його можливостi i здiбностi.

е) Основним державним, документом, в якому висвiтлюiться полiтика Украiни в галузi освiти, i Закон Украiни "Про освiту" Вiн утверджуi всебiчний гармонiйний розвиток особистостi як мету освiти, визначаi право громадян на освiту та соцiальний захист учнiв. Закон Украiни тАЮПро загальну середню освiту", який визначив правовi, органiзацiйнi та фiнансовi засади функцiонування i розвитку системи загальноi середньоi освiти, що сприяi вiльному розвитку людськоi особистостi, формуi цiнностi правового демократичного суспiльства в Украiнi.

i) Педагогiка пов'язана з низкою сумiжних наук,, якi теж вивчають людину. Цей зв'язок полягаi в:

- спiльному дослiдженнi загальних проблем, як-от переходу до навчання шестилiток, навчання паралельного iз лiкуванням та iн.;

- використаннi результатiв дослiджень, отриманих iншими науками;

- застосуваннi в педагогiчних дослiдженнях загально-наукових методiв;

- розробцi понять з рiзних галузей знань для поглиблення розумiння сутi педагогiчних явищ.

Певнi зв'язки маi педагогiка з iсторiiю i лiтературою, антропологiiю i географiiю, медициною та екологiiю, економiкою, археологiiю.

Система педагогiчних наук.

Сучасна педагогiка, пройшовши довгий шлях розвитку, перетворилась у розгалужену систему наукових знань. Розвиток виховання як суспiльного явища, iсторiю .педагогiчних поглядiв дослiджуi iсторiя педагогiки.

Базовою педагогiчною дисциплiною i загальна педагогiка, яка вивчаi загальнi закономiрностi виховання людини, розробляi загальнi основи навчально-виховного процесу у навчально-виховних закладах усiх типiв. Традицiйно вона включаi 4 великих роздiли:

- загальнi основи педагогiки;

- дидактику {теорiю навчання);

- теорiю виховання;

- школознавство (теорiю управлiння навчально-виховним процесом).

Загальна педагогiка розгалужуiться на. вiкову, професiйну з спецiальну.

Вiкова педагогiка (дошкiльна, шкiльна, педагогiка дорослих, геронтогогiка) вивчаi особливостi виховання людини на рiзних, вiкових етапах.

Професiйна педагогiка (педагогiка професiйно-гехнiчноi освiти, вищоi освiти., вiйськова, медична, iнженерна, спортивна) займаiться проблемами виховання, професiйноi пiдготовки спецiалiстiв рiзного фаху.

Спецiальна педагогiка розробляi питання навчання i виховання дiтей з певними вадами:

сурдопедагогiка тАФ навчання i виховання глухонiмих,

глухих та з ослабленим слухом дiтей;

тифлопедагогiка - навчання i виховання дiтей слiпих та з ослабленим: зором;

олiгофренопедагогiка тАФ дiтей розумово вiдсталих.

Соцiальна .педагогiка вивчаi проблеми позашкiльного виховання дiтей i дорослих: превентивного виховання, яке маi на метi запобiгання вiдхиленням у поведiнцi, формуванню у школярiв шкiдливих звичок; перевиховання правопорушникiв; сiмейного виховання; виховання в дитячих органiзацiях; проблеми жертв насилля та. агресii; проблеми людей похилого вiку тощо.

Етнопедагогiка вивчаi здобутi народом знання та вмiння у справi виховання та навчання, вiдображенi у фольклорi, традицiях, обрядах.

Порiвняльна педагогiка - наука, яка наймаiться порiвняльним аналiзом рiзноманiтних педагогiчних систем.

Окремi (предметнi)- методики викладання дослiджують закономiрностi викладання; конкретних навчальних дисциплiн у всiх типах, навчально-виховних закладiв.

7. Науково-педагогiчне дослiдження - це систематичне цiлеспрямоване вивчення педагогiчних процесiв i явищ за допомогоюзасобiв i методiв педагогiчноi науки.

Метою педагогiчного дослiдження i вiдкриття об'iктивних закономiрностей навчання i виховання та застосування iх у навчально-виховнiй практицi.

До педагогiчного дослiдження ставляться певнi вимоги: актуальностi, цiлiсного вивчення педагогiчного процесу чи явища и його розвитку, об'iктивностi, комплексного використання методiв, науковоi новизни, теоретичноi i практичноi значущостi, вiрогiдностi та ефективностi результатiв.

Процес дослiдження маi такi етапи.:

обТСрунтування актуальностi проблеми дослiдження; визначення об'iкта, i предмета дослiдження; постановки мети i завдань дослiдження; вивчення встановлених наукою фактiв, положень i висновкiв з даноi проблеми (аналiзу лiтературних джерел); формування гiпотези (передбачення того, як протiкатиме

дослiджуваний процес); вибору методiв, прийомiв та засобiв, з допомогою яких будуть розв'язанi завдання дослiдження, перевiрена наукова гiпотеза, отриманi достовiрнi результати; проведення дослiдження, нагромадження нових фактiв,

практична iх перевiрка; теоретичноi обробки здобутих даних, формулювання висновкiв, доведення або спростування гiпотези; визнання

надiйностi результатiв дослiдження;

апробацii результатiв, висновкiв та узагальнень; оформлення результатiв дослiдження, впровадження iх у

практику.

Метод педагогiчного дослiдження - це шлях, спосiб вивчення педагогiчних процесiв i явищ, розв'язання науково-педагогiчних проблем.

Педагогiчне спостереженнятАФ спецiально органiзоване, цiлеспрямоване сприймання дослiджуваного об'iкта. Наукове спостереження вiдрiзняiться вiд побутового наявнiстю плану, об'iкта спостереження, визначенням мети i завдань, розробленням схеми спостереження, передбаченням певного результату. Результати спостереження обов'язково фiксуються в спецiальному щоденнику або за допомогою технiчних засобiв. Спостереження застосовуiться переважно на початковому етапi дослiдження i в поiднаннi з iншими методами, бо тiльки його використання не забезпечуi повну об'iктивнiсть iнформацii.

РЖнтроспекцiя тАФ самоспостереження. Дослiдник i i об'iктом, i суб'iктом спостереження.

Вивчення шкiльноi документацii та результатiв учнiвськоi творчостi. Бесiда (iнтерв'ю) тАФ метод усного опитування дослiджуваних.Використовуiться для уточнення даних. Одержаних при спостереженнi. Дослiдник складаi план бесiди, фiксуi ii результати, за згодою спiвбесiдника записуi хiд бесiди. Бесiда передбачаi вiльне спiлкування з дослiджуваним, iнтерв'ю - чiтке видiлення запитань, обов'язкове записування вiдповiдей.

Анкетування тАФ метод письмового опитування,що використовуiться для швидкого отримання значноi кiлькостi вiдповiдей, якi допоможуть отримати iнформацiю про типовiсть тих чи iнших педагогiчних явищ. Запитання в анкетах можуть бути вiдкритими (передбачати вiльну вiдповiдь респондентiв) i закритими (мiстити стандартнi наперед заданi вiдповiдi), напiввiдкритими i полярними. Головною перевагою анкетування перед усним опитуванням i зручнiсть застосування методiв математичноi статистики для обробки результатiв.

Рейтинг тАФ оцiнювання того чи iншого виду дiяльностi компетентними суддями (експертами).

Педагогiчний консилiум - колективне обговорення результатiв вивчення певного педагогiчного явища.

Педагогiчний експеримент - науково поставлений досвiд органiзацii педагогiчного процесу в точно визначених умовах. Експеримент задумуiться i проводиться для того, щоб перевiрити висунуту наукову гiпотезу. Для експериментальноi перевiрки гiпотези, формуiться двi групи дослiджуваних: експериментальна i контрольна. Формування нового педагогiчного явища вiдбуваiться лише в експериментальнiй групi. Одержанi результати порiвнюються з результатами контрольноi групи i робляться вiдповiднi висновки.

Педагогiчнi експерименти класифiкують за рiзними ознаками. За мiсцем, проведення розрiзняють природний i лабораторний експеримент.

Педагогiчне тестування - цiлеспрямоване, однакове для всiх дослiджуваних випробування, яке проводиться в строго контрольованих умовах i дозволяi об'iктивно вимiрювати необхiднi характеристики педагогiчного процесу.

Соцiометрiя - метод вивчення груповоi диференцiацii, який дозволяi аналiзувати внутрiшньоколективнi взаiмини. Головна його перевага - можливiсть представити одержанi данi в наочнiй формi за допомогою так званих матриць i соцiограм, а також кiлькiсна обробка результатiв.

Реiстрацiя - виявлення певних якостей у процесах i явищах та пiдрахунок iх кiлькостi. Наприклад, визначення кiлькостi учнiв у класi, якi мають високий рiвень навчальних досягнень, достатнiй, середнiй, низький тощо.

Ранжування - розмiщення одержаних даних у певнiй послiдовностi (зростання чи спадання).

Шкалювання - надання цифрових показникiв (балiв) дослiджуваним характеристикам.

Моделювання тАФ метод створення i дослiдження уявноi чи матерiально реалiзованоi с

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi