Характеристика i оцiнка типiв лiдерства в менеджментi
Нацiональний унiверситет бiоресурсiв i природокористування Украiни
Кафедра менеджменту iм.Й.С.Завадського
Курсова робота з менеджменту на тему:
ВлХарактеристика i оцiнка типiв лiдерства в менеджментiВ»
Виконала
студентка 3 курсу, 5 групи, ФАМ, МО
Коваленко Л.С.
Науковий керiвник:
к.е.н., доцент кафедри менеджменту
Степасюк О.С
Киiв тАУ 2009
Змiст
Вступ
Роздiл 1 Суть лiдерства i характеристика лiдера
1.1 Лiдерство як соцiально-психологiчне явище
1.2 Якостi i риси, якi притаманнi лiдеру
1.3 Функцii лiдера
Роздiл 2 Оцiнка i характеристика типiв лiдерства
2.1 Класифiкацiя i оцiнка типiв лiдерства рiзними ученими
2.2 Психоаналiтичний пiдхiд до розумiння i класифiкацii типiв лiдерства
2.3 Тип лiдерства в ТОВ ВлЧиста криницяВ» Машiвського району Полтавськоi областi
Роздiл 3 Лiдерство в Украiнi та шляхи його удосконалення
3.1 Лiдерство в Украiнi
3.2 Рекомендацii щодо здiйснення ефективного лiдерства
Висновки та пропозицii
Список використаних джерел
Додаток 1
Вступ
Тема лiдерства завжди була, i i буде однiiю з найважливiших. Вона була цiкава у всi часи, не втратила своii актуальностi i в нашi днi. Умiння об'iднувати людей в iм'я загальноi мети, вести за собою хоч Влна край свiтуВ», переконати в реальностi свiтлого майбутнього тАУ ось головнi характеристики справжнього лiдера.
Чому я вибрала цю тему? Я вважаю, що коли б не таке явище як лiдерство, люди до цих пiр би жили в кам'яному столiттi. Тому що тiльки за допомогою органiзацii працi ми змогли добитися всього того, що маiмо на сьогоднiшнiй день. Природа не дарувала людинi нi великоi сили, нi спритностi, нi гострого зору, нi чуйного нюху, нi гострих кiгтiв - тих захисних засобiв, якi допомагають iншим мешканцям нашоi планети виживати. Але вона надiлила нас розумом тАУ ось головний скарб i засiб виживання людини! Головне, як його застосувати?!
Подивитеся на купку метушливих мурашок у вас пiд ногами. Схоже, у них немаi боса, який наказував би, що вони повиннi робити. Вони дiють по закладеною в них природою програмi, покоряючись iнстинкту.
Заженiть людей до глибокоi ями i поставте перед ними завдання, хоч би таке просте: вибратися з ями. Вони негайно почнуть заважати один одному, i це продовжуватиметься до тих пiр, поки серед них не з'явиться лiдер.
Ми не мурашки. Ми складнi створiння, кожен зi своiм розумом, характером, темпераментом, своiми принципами, потребами i бажаннями, своiм баченням цього свiту i тому нам потрiбний лiдер, який допоможе досягти поставлених цiлей, зможе об'iднати нас всiх, таких рiзних; саме вiн буде тiiю сполучною ланкою, необхiдною нам для загальноi, творчоi дiяльностi.
Тому я вирiшила розкрити цю тему.
Метою даноi роботи було дослiдження i вивчення типiв лiдерства, а також визначення типу лiдерства на пiдприiмствi ВлЧиста криницяВ» Машiвського району Полтавськоi областi.
Роздiл 1Суть лiдерства i характеристика лiдера
1.1 Лiдерство як соцiально тАУ психологiчне явище
Лiдери тАУ та категорiя людей, котрi не стоять на мiсцi, а постiйно рухаються уперед швидше, нiж усi iншi. (Олександр Алесюк).
Пiд лiдерством (вiд англiйського leader < lead тАУ вести, керувати) зазвичай розумiють :
- здатнiсть завдяки особистим якостям впливати на поведiнку окремих осiб i груп працiвникiв з метою зосередження iхнiх зусиль на досягненнi цiлей органiзацii;
- деякий невловимий феномен груповоi динамiки, що вiддзеркалюi бажання колективу пiд керiвництвом лiдера ефективно, реалiзуючи творчi сили кожного, обтАЩiднати зусилля для досягнення загальних для всiii групи цiлей i завдань;
- набiр характеристик чи системи рис, якi притаманнi тим, на кого впливають без примусу;
- вплив на поведiнку пiдлеглих, як правило, через мiжособистiсне спiлкування(комунiкацii);[14,c.220]
- одночасно процес i властивiсть: як процес лiдерство i використанням непримусових важелiв впливу для визначення цiлей певноi групи людей чи органiзацii, мотивування поведiнки в напрямi досягнення цих цiлей i допомоги у формуваннi культури цiii групи чи органiзацii; як властивiсть лiдерство i набором певних рис, притаманних тим особам, якi усвiдомлюють себе лiдерами;
- мистецтво мобiлiзувати iнших до прагнення дотримуватися загальних для всiii групи цiнностей.[5,c.15]
Лiдерство тАУ це здатнiсть впливати на iндивiдiв чи групу людей, що спонукаi iх працювати для досягнення цiлей. Тому лiдерство i найважливiшим фактором у системi керiвництва трудовими колективами пiдприiмств, що сприяi пiдвищенню ефективностi iхнього функцiонування.
Лiдерство мало першорядне значення i на раннiх стадiях розвитку суспiльства. У процесi соцiалiзацii людини лiдерство змiнювало свiй змiст, хоч основне призначення тАУ забезпечити групi людей досягнення цiлей тАУ значною мiрою залишилося незмiнним.
Лiдерство тАУ основний процес органiзацii груповоi поведiнки. Без лiдерства немаi колективу ( групи).
В сучасних умовах лiдерство засновано не на традицii, а логiчно випливаi з психологii людини, хоч основний принцип вищостi зберiгаiться. Лiдер неодмiнно маi в чомусь перевищувати iнших членiв групи (за рiвнем знань, моральними чи фiзичними якостями).
Лiдерство тАУ це iсторично сформована соцiальна потреба людей в органiзацii в процесi iхньоi дiяльностi. Виявляючись пiд час формування цiлей, лiдерство фокусуi в собi стосунки мiж членами групи(колективу).
Лiдер тАУ це людина, яка нiким не призначаiться i яка висуваiться тодi, коли група йде до мети, вiдшукуючи кращi шляхи органiзацii роботи, засоби досягнення мети.
Вирiшальна роль пiд час висунення групою лiдера належить ситуацii. Це i збiльшення, i ускладнення групи за складом, i виникнення перепон на шляху досягнення груповоi мети, i зовнiшнi чи внутрiшнi загрози, i конфлiкти в групi або провал офiцiйного керiвника. В останньому випадку майже завжди керiвництво групою бере на себе неофiцiйний лiдер.
В особливо складних умовах у досить численнiй групi 
один лiдер iнодi не в змозi забезпечити досягнення поставленоi мети, тодi група висуваi двох i бiльше лiдерiв. У цих випадках встановлюiться iiрархiя лiдерiв: очолюi групу головний лiдер, а потiм iдуть лiдери другого i третього порядку.
Якщо iiрархiя лiдерiв розвиваiться в межах формальноi структури, то вона маi суттiвий вплив на керованiсть групи i дiяльнiсть офiцiйного керiвника.
Велике значення для лiдерства маi суб'iктивний фактортАФ особисте прагнення до лiдерства, жадоба влади, зиск, престиж тощо.
Для висунення лiдера важливо, щоб його уявлення про норми i цiнностi збiгалися з уявленнями бiльшостi членiв групи. Лiдера члени групи неодмiнно мають сприймати як Влодин серед насВ», iнодi як Влкращий серед насВ».
Якостi особистостi лiдера мають за певними параметрами деякою мiрою перевищувати аналогiчнi якостi iнших членiв колективу. У противному разi людина, рiвень якоi набагато вищий, нiж рiвень ii безпосереднього оточення, буде сприйматися як виняткова особистiсть. РЗi або зразу вiдкинуть i вона опиниться в iзоляцii, або поважатимуть, звертаючись до неi за порадами, але не сприйматимуть як свою. Через те неформальним лiдером вона бути не може.
Основними рисами при оцiнцi лiдера i його висуненнi групою i ентузiазм, здiбностi, впевненiсть у собi, глибоке знання справи, почуття справедливостi тощо.
У лiдерствi суб'iктивнi та об'iктивнi фактори, зовнiшнi та внутрiшнi умови тiсно переплетенi, взаiмопов'язанi. Лiдер неодмiнно маi прагнути до лiдерства i надалi зберегти за собою цю роль.
Особистостi лiдера, як i всякiй iншiй, притаманна багаторолева структура. Кожна людина i громадянином своii краiни, членом сiм'i, членом трудового колективу, керiвником i одночасно пiдлеглим. Це зумовлюi велику кiлькiсть ролей, якi виконуi кожна окрема особистiсть. РЖ чим бiльшою i сукупнiсть ролей, якi бере на себе одна людина, тим вищий рiвень соцiальноi поведiнки, тим бiльша суспiльна значущiсть особистостi. Проте сама по собi соцiальна роль не пов'язуiться з iндивiдуальнiстю. Але разом з тим вона суттiво впливаi на психологiчну структуру особистостi.
Лiдерство слiд розумiти передусiм як органiзацiю, планування i управлiння дiяльнiстю групи. [1,c.145]
Лiдерство стало об'iктом дослiдження багатьох вчених, i нинi сформульовано три основних теоретичних пiдходи до розумiння лiдерства.
1. Харизматична дiя (вiд "харизма" тАФ благодать) стверджуi, що лiдером може стати лише людина, що маi певний набiр особистих якостей, здатнiсть спонукати iнших до високопродуктивноi працi. Починаючи з теорii "великоi людини" (зародилась ще в древнiх грекiв i римлян), яка стверджуi, що лiдерами народжуються, а не стають, робились спроби визначити фiзичнi, розумовi та iндивiдуальнi риси рiзних лiдерiв.
Хоча вченим не вдалося сформулювати повного набору якостей, якими повиннi володiти ефективнi лiдери, все ж встановлено, що деякi якостi i обов'язковими для лiдера: високi розумовi здiбностi, широкi громадськi iнтереси i зрiлiсть.
Як i керiвництво, лiдерство стало об'iктом дослiдження на початку XX ст., коли почав з'являтись iнтерес до управлiння як науки. Проте тiльки у 30-40-вi роки вперше було розпочато вивчення цього явища на систематичних засадах Раннi дослiдження мали на метi виявити загальнi властивостi або особистiснi характеристики ефективних керiвникiв, що зумовлювалося насамперед потребами виробництва. Так виникла особистiсна теорiя лiдерства (теорiя рис, теорiя великих людей), згiдно з якою кращi з керiвникiв мають певний набiр природжених, спiльних для всiх особистiсних якостей. При цьому однi вченi виходили з позицii унiверсальностi: розробляли iдиний перелiк таких якостей, пропонували визначати значимiсть кожноi якостi або групи якостей в загальнiй оцiнцi залежно вiд рiвня керiвника, специфiки трудовоi дiяльностi. Такi набори рис ретельно фiксувалися й розглядалися як основа для побудови системи тестiв для вiдбору осiб, придатних для лiдерства. РЖншi автори вiдстоювали позицiю власного пiдходу - розроблялися набори необхiдних якостей залежно вiд конкретного типу розв'язуваноi задачi управлiння та категорii персоналу. Третi ставили цi власнi набори в залежнiсть тiльки вiд категорii персоналу.
2.ВаВаВаВаВа Ситуацiйна теорiя визначаi, що люди стають лiдерами не стiльки в силу своii особистостi, скiльки завдяки рiзним ситуацiйним факторам i вiдповiдностi взаiмозв'язку мiж лiдером i ситуацiiю. На думку американського вченого Фiдлера, iснують три критичнi ситуацii, якi впливають на найбiльш ефективне лiдерство: 1) вплив посади тАФ лiдер, що маi бiльше посадових повноважень, може значно легше вести за собою, нiж той, хто не володii такими повноваженнями; 2) структура задач, або чiткiсть, з якою поставленi задачi можуть бути описанi у порiвняннi iз ситуацiями; 3) взаiмовiдносини мiж лiдером i членами групи, в тому числi тАФ наскiльки колектив довiряi лiдеру i готовий iти вслiд за ним.
3.ВаВаВаВаВа Синтетична теорiя розглядаi лiдерство як процес органiзацii мiжособових вiдносин у групi, а лiдера тАФ як суб'iкта управлiння цим процесом. Основний змiст цього пiдходу у тому, що сам феномен лiдерства розглядаiться як сумiсна групова дiяльнiсть.
Лiдерство як вiдповiдне соцiальне вiдношення включаi чотири головнi змiннi : 1) характеристики лiдера; 2) позицiю, потреби й iншi характеристики його послiдовникiв; 3) характеристику органiзацii тАУ ii мету, структуру, природу завдань, котрi маi бути виконано; 4) соцiальне, економiчне i полiтичне середовище. Лiдерство тАУ це складне поiднання зазначених змiнних. Вплив лiдерiв у пiдприiмницькiй дiяльностi з погляду менеджменту виявляiться в змiнi настроiв, формуваннi бажань i уявлень про розвиток бiзнесу персоналом органiзацii. [15,c.196]
Нинi лiдерство як складний соцiально тАУ психологiчний процес групового розвитку диференцiюiться за рiзними ознаками.
1. За змiстом дiяльностi : лiдер-натхненник, що пропонуi програму поведiнки; лiдер-виконавець, що забезпечуi виконання вже прийнятоi програми; лiдер, який i одночасно i натхненником, i органiзатором.
2. За характером дiяльностi : унiверсальний, що постiйно проявляi своi якостi лiдера; ситуацiйний тАУ якостi лiдера проявляються лише в певних, специфiчних ситуацiях.
3. За стилем лiдерства : авторитарний, демократичний, лiберальний. [2,c.427]
Як повинен вести себе керiвник пiдприiмства, який i лiдером? Якi засоби впливу i стиль поведiнки найбiльш ефективнi для спрямування зусиль колективу на досягнення цiлей пiдприiмства? Вiдповiдь на цi питання даi теорiя лiдерства. РЖснуi три пiдходи до визначення значущих факторiв ефективного лiдерства: з позицiй особистих якостей, поведiнковий i ситуацiйний.
Пiдхiд з позицiй особистих якостей. Згiдно з цiiю теорiiю (теорiя великих людей) кращi серед керiвникiв володiють певним набором "загальних для всiх особистих якостей. Деякi з них тАФ це рiвень iнтелекту i знань, приваблива зовнiшнiсть, чеснiсть, здоровий глузд, iнiцiативнiсть, освiта, впевненiсть у собi.
Разом з тим не iснуi iдиноi думки щодо набору якостей, якi мають бути притаманнi справжньому лiдеру. Оскiльки не iснуi такого набору якостей, ефективнiсть керiвництва маi ситуацiйний характер, хоч особистi якостi керiвника мають важливе значення в управлiннi.
Згiдно з поведiнковим пiдходом до лiдерства ефективнiсть визначаiться не особистими якостями керiвника, а його манерою поведiнки з пiдлеглими.
Основний недолiк цього пiдходу до лiдерства полягаi в тенденцii виходити з припущення, що iснуi якийсь один оптимальний стиль керiвництва. Хоча дуже iмовiрно, що ефективнiсть стилю залежить вiд конкретноi ситуацii, i коли ситуацiя змiнюiться, змiнюiться i стиль.
Ситуацiйний пiдхiд. Особистi якостi керiвника i його поведiнка i суттiвими компонентами ефективного керiвництва. Проте в ефективностi керiвництва вирiшальна роль може належати ситуацiйним факторам: потребам i особистим якостям пiдлеглих, характеру завдання, вимогам i впливу середовища, а також iнформацii, якою володii керiвник.
1.2 Якостi i риси, якi притаманнi лiдеру
Головнi риси, якi мають бути властивi лiдеровi в сучаснiй дiловiй органiзацii, такi:
тАФмистецтво бути рiвним, тобто здатнiсть налагоджувати й пiдтримувати систему вiдносин з рiвними собi людьми;
тАФмистецтво бути керiвником, тобто здатнiсть керувати пiдлеглими, долати труднощi та вирiшувати всi проблеми, що приходять до керiвника разом з владою та вiдповiдальнiстю;
тАФмистецтво розв'язувати конфлiкти тАФ здатнiсть виступати в ролi посередника мiж двома сторонами в конфлiктi, врегульовувати неприiмностi, пов'язанi з психологiчними стресами;
тАФмистецтво обробляти iнформацiю тАФ здатнiсть побудувати систему комунiкацiй в органiзацii, одержувати надiйну iнформацiю та ефективно ii оцiнювати;
тАФмистецтво приймати нестандартнi управлiнськi рiшення тАФ здатнiсть знаходити проблеми та рiшення в умовах, коли альтернативнi варiанти, дii, iнформацiя та цiлi незрозумiлi або викликають сумнiв;
тАФмистецтво розподiляти ресурси в органiзацii тАФ здатнiсть вибрати потрiбну альтернативу, знайти оптимальний варiант за умов обмеженостi часу та недоступностi iнших видiв ресурсiв;
тАФхист пiдприiмця тАФ здатнiсть iти на виправданий ризик i на впровадження iнновацiй в органiзацii;
тАФмистецтво самоаналiзу тАФ здатнiсть розумiти позицiю лiдера та його роль в органiзацii, вмiння бачити те, як вiн впливаi на органiзацiю.
Керiвникiв фiрм i компанiй, зорiiнтованих на iнновацii, називають "перетворюючими лiдерами". Перелiк особистих рис перетворюючого лiдера такий:
- бачення ситуацii, проблеми, тобто створення у своiй уявi образу органiзацii та "перенесення" свого бачення у свiдомiсть персоналу, розробка конкретних шляхiв i засобiв досягнення мети;
тАФцiлiснiсть характеру тАФ вiрнiсть слову, дотримування загальнолюдських норм моралi, iднiсть цiнностей, мети i засобiв ii досягнення;
тАФвiра в людей, зацiкавленiсть у людях, довiра до людей, довiра людей до лiдера;
тАФбезкорисливiсть тАФ служiння людям, вiдсутнiсть слiпого кар'iризму, виважене використання особистих благ;
тАФ прихильнiсть (вiдданiсть) до органiзацii: органiзацiя тАФ другий дiм, пiдлеглi тАФ це дiти, усi блага тАФ для органiзацii;
тАФтворчi здiбностi тАФ пошук нового, перетворення iснуючого на краще;
тАФтвердiсть духу, висока вимогливiсть, право нагороджувати i карати, позитивне ставлення до iдиноначальностi;
тАФумiння спiлкуватися тАФ дiлове спiлкування, iнформування пiдлеглих, умiння вести душевну розмову, бути серед пiдлеглих, мати авторитетне оточення;
тАФумiння ризикувати тАФ спонукання персоналу до iнновацiй, оцiнювання iнноваторiв, поведiнка з урахуванням ситуацii;
тАФумiння знаходити елегантнi та простi рiшення складних проблем;
урiвноваженiсть, умiння зберiгати спокiй у кризових ситуацiях, що спонукаi оточуючих також зберiгати спокiй та дiяти продумано.
Проведене опитування 1500 менеджерiв iвропейських компанiй показало, що найбiльш важливими лiдерськими рисами керiвника i:
тАФспроможнiсть формувати ефективну команду (96 %);
тАФприслухатися до думки колег i пiдлеглих (93 % );
тАФприймати самостiйнi рiшення (87 %);
тАФзалучати iнших до виконання рiшень (86%). [15,c.199]
Харизматичне лiдерство тАУ це особливi соцiальнi вiдносини мiж лiдером та послiдовником, де лiдер виражаi революцiйну iдею, справляi незвичайне враження, а послiдовник сприймаi цей напрям не завдяки своiй переконливостi в iмовiрному успiху, а завдяки винятковим здiбностям лiдера.
Стаi все бiльш зрозумiлим, що здатнiсть полонити серцятАФ це не характеристика керiвника реr sе, а скорiше результат взаiмодii багатьох факторiв тАФ характерних рис керiвника й виконавця, iх поведiнки, взаiмовiдносин мiж керiвником та виконавцями, розвитку ситуацii та характеру цiлей, яких вони прагнуть досягнути. В лiтературi вказано такi характернi особливостi прояву харизматичного лiдерства:
■характер мети: революцiйний або реформаторський;
■характернi риси керiвника: впевненiсть у собi, почуття переваги над iншими, потреба у впливовостi або владi, сильна переконанiсть, творчiсть, енергiйнiсть, ентузiазм;
■поведiнка лiдера: здатнiсть до концептуалiзацii та здатнiсть передавати iншим бачення перспектив чи iдеологii, вмiння надихати й переконувати, використання нетрадицiйних методiв, красномовнiсть;
■характернi риси послiдовника: залежнiсть, бажання самовдосконалення та змiни стану речей;
■поведiнка послiдовника: вiдданiсть, почуття обов'язку;
■взаiмодiя лiдер - послiдовник: проекцiя послiдовниками на лiдера iдеалiзованих рис характеру та поведiнки, iдентифiкацiя (психологiчне злиття) послiдовникiв з лiдером, надання лiдером повноважень послiдовниковi;
■природа оточення: криза, непевнiсть, змiни, втрати.[12,c.226]
У книзi Дж.М. Коузеса та Б.З. Познера ВлВиклик лiдерстваВ» зазначаiться, що в дiяльностi лiдера суттiвим i таке:
1.Мати смiливу позицiю: знаходити можливостi; експериментувати й ризикувати.
2.Вмiти виробляти спiльне з працiвниками бачення цiлей: самому уявляти майбутнi; залучати до справи iнших.
3.Давати змогу дiяти iншим: стимулювати спiвпрацю;пiдтримувати iнших.
4.Моделювати шляхи досягнення цiлей: показувати приклад;планувати окремi маленькi перемоги.
5.Надихати до працi iнших: визнавати значущiсть працi кожного окремого працiвника;вiдзначати досягнення працiвникiв.
Серед характеристик лiдерства важливо вирiзнити такi.
Самоперевiрка. Чесно оцiнiть себе, вiдповiдаючи на наведенi запитання. Подумайте, як ставляться до Вас вашi працiвники, яким ви бачите самого себе (Додаток 1).
Сила лiдерства. Звичайно, одна особа сприйматиме лiдерство iншоi, якщо остання маi певну владу або вплив.[4,c.320]
РЖснують вимоги i до полiтичного лiдера.
У малiй групi (це може бути елiта верхнiх рiвнiв влади i ядро будь-якого iншого керiвництва) роль лiдера полягаi в об'iднаннi ii учасникiв i напрямi iх дiяльностi. Вiд нього вимагаiться тiсне особисте спiлкування з найближчим оточенням. При цьому виявляються i грають органiзуючу роль його особистi якостi, умiння володiти ситуацiiю, ухвалювати рiшення, брати на себе вiдповiдальнiсть, робити вiрний полiтичний вибiр (людей, проблем, першочергових завдань). Одночасно лiдер повинен умiти задовольняти iнтереси групи, не виходячи за межi права i цивiльних норм i не ставлячи своi оточення в залежнiсть вiд своiх благодiянь. На вiдносини з групою i авторитет лiдера роблять значний вплив особистий стиль його поведiнки (авторитарний, жорсткий або демократичний).
РЖншим виявляiться лiдерство на рiвнi "великоi полiтики", управлiння краiною, полiтичних рухiв. Вiд лiдера такого масштабу потрiбне об'iднання iнтересiв широкоi суспiльноi бази влади. Тут мають значення не стiльки особистi якостi лiдера, скiльки його умiння формулювати загальнi полiтичнi вимоги, виявляти високi критичнi i конструктивнi, творчi якостi, спiлкуватися з набагато ширшим довкола людей i переконувати iх.
Лiдер в цiй ситуацii вiддалений вiд тих, кого вiн веде за собою. Його особистi якостi виявляються для них слабкiше або зовсiм втрачають значення, але його лiдерство отримуi моральну оцiнку. Вiн повинен зважати на неi. Його успiх або невдачi сприймаються вельми емоцiйно. Тому велике значення маi здатнiсть лiдера уловлювати настроi, знати справжнi потреби людей i виражати iх iнтереси. Тодi вiн стаi символом руху, партii, суспiльства.[7,c.130]
1.3 Функцii лiдера
З погляду груповоi дiяльностi функцii лiдера зводяться до двох основним.
По-перше, вiн встановлюi i пiдтримуi еталони прийнятноi груповоi поведiнки, наприклад доброзичливiсть, вiдповiдальнiсть, взаiморозумiння, продуктивнiсть, або негативнi форми поведiнки групи, такi, як агресивнiсть, вiдособленiсть, користолюбство i iн.
По-друге, встановивши норми, цiлi, звичаi i традицii, лiдер мотивуi поведiнку кожного члена групи, примушуючи його слiдувати еталонам груповоi поведiнки. Мотивацiю лiдер здiйснюi, висловлюючи поглядом, жестом або словом свою оцiнку дiй члена групи. До лiдера добровiльно i не завжди повнiстю усвiдомлено приiднуються бiльшiсть членiв групи, схвалюючи або засуджуючи свого товариша.
Адмiнiстративнi накази, догани, бесiди, опрацьовування начальства i лекцii часто надають слабкiшу дiю на поведiнку члена групи, чим один жест осуду неформального лiдера або мовчазний вираз групового несхвалення.
Видiляють два полярнi типи лiдерства тАУ iнструментальний i емоцiйний.
РЖнструментальний (дiловий) лiдер тАУ член групи, що бере на себе iнiцiативу у вирiшеннi проблемноi ситуацii вiдповiдно до групових цiлей i що володii вiдповiдними знаннями, iнформацiiю, навиками i методами.
Емоцiйний лiдер тАУ член групи, що бере на себе функцiю регуляцii групового настрою (експресивнi функцii) в проблемних ситуацiях. РЖнодi позицiю емоцiйного лiдера називають епiцентром емоцiйних контактiв.
У позитивному планi емоцiйний лiдер прагне попередити i улагодити конфлiкти, згладити i розрядити емоцiйну напругу, що виникаi у членiв групи в проблемних ситуацiях, i тим самим сприяi досягненню групових цiлей i пiдвищенню ефективностi груповоi дiяльностi.
У негативному планi емоцiйний лiдер пiд впливом невдач i труднощiв може стати призвiдником панiки, незадоволеностi, iстеричних реакцiй, асоцiальноi поведiнки групи.
Мiж цими двома полярними типами неформальних лiдерiв розподiленi всi останнi.
Проблема класифiкацii лiдерiв по типах дуже складна. Методично простiше вказати тi завдання i функцii, якi виконуються ними в загальному процесi регуляцii груповоi поведiнки. Окрiм двох найважливiших функцiй лiдера групи (установка i пiдтримка групових норм поведiнки i мотивування поведiнки членiв групи вiдповiдно до встановлених норм), лiдер виконуi функцii:
1. координатора груповоi поведiнки (розподiляi ролi, обов'язки, завдання);
2. контролера поведiнки кожного члена групи (спостерiгаi за виконання доручених ролей, обов'язкiв, завдань);
3. планувальника дiй i засобiв, за допомогою яких група досягаi своiх цiлей (ця функцiя може включати визначення як короткострокових, так i довгострокових планiв в груповiй дiяльностi);
4. полiтика (встановлюi додатковi цiлi i основнi лiнii групового велiння, крiм формально-органiзацiйних цiлей, якi i визначають межi первинного трудового колективу; лiдер-полiтик може запропонувати i такi цiлi, як змагання з iншим колективом, освоiння новоi технiки, оволодiння сумiжними професiями i iн.);
5. експерта (майже у всiх випадках, коли члени групи залежать вiд людини, технiчнi знання i квалiфiкацiя якого необхiднi для здiйснення групових цiлей, навколо цiii особи вiдбуваiться поляризацiя влади, яку вiн може використовувати для змiцнення своii ролi лiдера);
6. представника групи (i всiма членами групи, iх колективним розумом, iнтересами, волею, бажання i так далi);
7. арбiтра (виступаi як суддя, прокурор, захисник i утiшник, мотивую поведiнку членiв групи; лiдер використовуi неформальнi соцiальнi санкцii, тобто прийоми, за допомогою яких люди, що знають близько один одного, виражають пошану тим, чия поведiнка вiдповiдаi iх очiкуванням, i проявляють незадоволенiсть тими, хто не виправдовуi iх надiй);
8. прикладу (служить еталоном, моделлю поведiнки для решти членiв групи, тобто забезпечуi iх наочними вказiвками того, ким вони повиннi бути i що вони повиннi робити, при цьому особливе мiсце в свiдомостi людей займають лiдери референтних груп);
9. символу групи (групи з високим ступенем згуртованостi членiв, якi прагнуть не тiльки до внутрiшнiх, але i до чисто зовнiшнiх вiдмiнностей вiд решти iндивiдуумiв; члени таких груп удаються до рiзних вiдзнак в одязi i поведiнцi тАУ краватки, нашивання, значки, ритуали вiтання; лiдери таких груп починають виконувати функцii символiв; iх iмена привласнюють всьому руху i побiчно його учасникам, в свiтi бiзнесу власники фiрми самi здiйснюють таке символiзування, релiгiйнi течii i секти продовжують носити iмена своiх засновникiв вельми тривалий час i тому подiбне);
10. носiя вiдповiдальностi (звiльняi членiв групи вiд iндивiдуальноi вiдповiдальностi за особистi рiшення i дii);
11. ВлбатькаВ» (дiйсний лiдер тАУ це фокус всiх позитивних емоцiй членiв групи, iдеальний об'iкт iдентифiкацii i вiдчуття вiдданостi, ВлбатькiвськаВ» роль багато в чому пояснюi ту майже безмежну владу, якоi iнодi набувають лiдери за певних умов) в патерналiстичнiй концепцii керiвництва, широко поширеною в Японii, ця функцiя i найважливiшою i всеосяжною, особливо для низових керiвникiв;
12. носiя груповоi провини (iнодi лiдера в цiй функцii називають Влкозлом вiдпущенняВ»; дiйсно, негативний емоцiйний лiдер у тому випадку, коли група вийде з проблемноi ситуацii, виявиться об'iктом нападок i звинувачень; це вiдбуваiться в тих випадках, коли група втратить iлюзii щодо дiйсних цiлей i особи свого лiдера).
Роздiл 2 Оцiнка i характеристика типiв лiдерства
2.1 Класифiкацiя i оцiнка типiв лiдерства рiзними ученими
Щодо типологii лiдерства, то тут також будують рiзнi пiдходи. Одним iз перших, хто запропонував типологiзувати лiдерство, був М. Вебер. Виходячи з трьох типiв легiтимного панування, вiн видiлив три типи лiдерства: традицiйне, рацiонально-легальне i харизматичне.
Авторитет традицiйного лiдера визначаiться уявленням про спадкоiмнiсть влади. Такий тип лiдерства характерний для династичних монархiй, в яких особа визнаiться лiдером не завдяки визначним якостям, конституцii, а лише тому, що вона i представником правлячоi династii.
Рацiонально-легальний тип лiдерства ТСрунтуiться на визнаннi особи лiдером завдяки певнiй державнiй посадi, передбаченiй конституцiiю, як, скажiмо, президент.
Харизматичне лiдерство базуiться на вiрi в талант лiдера, його месiанську роль у полiтичному процесi. Такий тип лiдера передбачаi некритичне ставлення мас до нього. Проте у випадку невдач такого лiдера маси глибоко розчаровуються в ньому, авторитет лiдера рiзко зникаi.
Американський вчений Р. Вотермен пише про три типи лiдерiв: сторож, манiпулятор коштами, будiвельник-перетворювач.
Сторожi цiлком знаходяться у сьогоденнi. РЗх основна турбота полягаi в тому, що англiйськi дипломати називають "майстернiстю бездiяльностi",тАФ вони хочуть бути впевненими в тому, що при них нiчого не трапиться. Але оскiльки свiт все-таки швидко змiнюiться, то дещо все-таки трапляiться, тому iх пiдприiмства хирiють.
Другий тип тАФ манiпулятор коштами. Вiн зайнятий фiнансовими угодами. Може розбагатiти, але не створюi нiяких цiнностей, нiчого не добавляючи до росту валового нацiонального продукту. В кращому випадку, капiтали просто переходять з рук в руки, а в гiршому тАФ вони знищуються. РЗх часто називають гравцями з чарками.
Третiй тип тАФ будiвельники, перетворюючi лiдери, якi йдуть працювати, вiрячи, що вони зможуть щось покращити.
Новий тип керiвника в американськiй лiтературi одержав назву "парадоксального керуючого". Як особистiсть вiн може бути охарактеризований такими досить суперечливими рисами - твердий, але гнучкий; дуже серйозний, але маi почуття гумору; дружелюбний, але вмii зберiгати дистанцiю; фанатично вiдданий своiй справi i врiвноважений; мрiйливий i в той же час реалiстичний.
Стиль такого керiвника характеризуiться прагненням вiдкрито розв'язувати конфлiкти, одержувати iнформацiю про проблеми, що стоять перед органiзацiiю, безпосередньо вiд працiвникiв низовоi ланки, вмiнням слухати спiврозмовника i викликати його на вiдверту розмову, створювати розкуту атмосферу при обговореннi виробничих проблем, впроваджувати нове при збереженнi загальноi стабiльностi в органiзацii, уважно ставитись до "неспокiйних" працiвникiв, оскiльки вони не тiльки створюють труднощi, але й допомагають виявити проблеми i недолiки в роботi колективу.
Сучасна наука намагаiться типологiзувати лiдерiв за iхнiми професiйними i соцiальними рисами, груповими функцiями у контекстi полiтичних ситуацiй.
Теорiя рис наголошуi на тому, що лiдер повинен мати сукупнiсть визначних рис. Так, представник цiii теорii Е. Богардус стверджуi, що лiдер видiляiться з оточення людей енергiiю, розумом i характером. Вiн також вважаi, що до необхiдних рис лiдера треба вiднести почуття гумору, а також здатнiсть привертати до себе увагу.
Р. Стогдiлл доповнюi цю теорiю, розкриваючи феномен лiдерства через такi параметри: риси особистостi лiдера, вiдносини мiж ним i його послiдовниками, рiвень влади та масштаб завдань, якi вiн виконуi. Р. Стогдiлл видiляi такi стилi керiвництва як авторитарний, переконуючий, демократичний, iнтелектуальний, виконавчий.
За стилем дiяльностi Г. Лассуел видiлив такi типи лiдерiв: адмiнiстраторiв, агiтаторiв i теоретикiв. Першi - лiдери, здатнi приймати полiтичнi рiшення, готовi до компромiсiв, другi тАФ харизматичного типу, схильнi виступати перед публiкою, завойовувати авторитет, третi тАФ схильнi розробляти програми, проекти, але не бажають займатися практичною полiтикою.
Залежно вiд полiтичного режиму видiляють два типи лiдерства: авторитарний i демократичний.
Авторитарне лiдерство передбачаi одноособову полiтичну |владу, монополiзм у прийняттi полiтичних рiшень та здiйснення всебiчного контролю над полiтичними процесами. Домiнуючим принципом здiйснення влади для авторитарного лiдера i сила або загроза застосування сили. Авторитарне лiдерство пройшло кiлька етапiв, для яких характерним був свiй тип лiдера: тиран, абсолютний монарх, диктатор у тоталiтарному й авторитарному режимах. Авторитарний лiдер тАФ це здебiльшого iнтроверт, сенсорик, етик, iррацiоналiст.
Тип демократичного лiдерства почав формуватися ще в iй античноi демократii i функцiонуi в сучасних демократичних державах. Демократичний лiдер формуiться в умовах конкурентноi полiтичноi боротьби, яка передбачаi не тiльки його високi професiйнi, iнтелектуальнi й моральнi якостi, а й наявнiсть фiнансових ресурсiв i авторитетноi та мобiльноi команди. Демократичний лiдер тАФ це екстраверт, iнтуiтивний логiк, рацiоналiст.
Лiдерiв можна типологiзувати за iх ставленням до перспектив суспiльного розвитку. За цим критерiiм можна видiлити такi типи лiдерства: консерваторнамагаiться зберегти старi цiнностi, адаптувати iх до нових умов; реформатор змiнити суспiльнi структури, норми, що вiджили, надати суспiльному розвитковi динамiзм, скерувати його у прогресивне русло; революцiонер вiдкидаi повнiстю iснуючi цiнностi, намагаiться радикально змiнити суспiльний лад вiдповiдно до своiх переконань, якi ТСрунтуються на абстрактних, здебiльшого утопiчних iдеологiчних схемах.
Типологiзуючи лiдерство, застосовують ще такi поняття, як вождь i керiвник. Лiдери типу вождьтАФ це особи, для яких популiзм i основним засобом досягнення мети. Щоб пiдтримати власну популярнiсть, вони апелюють до найнижчих пристрастей мас (страху, ненавистi, ворожнечi), вдаючись при цьому до завищених обiцянок, лексики натовпу, улесливостi, "правдоподiбноi" брехнi. Поняття керiвник використовують, як правило на позначення державноi особи, тобто формального лiдера, або (за бюрократичноi системи формування лiдерства) особи, яка при значена зверху, а також лiдера загальнонацiонального масштабу.
Як бачимо, класифiкацii лiдерства рiзноманiтнi. На основi яких критерiiв визначають види лiдерiв в групi?
Залежно вiд переважаючих функцiй видiляють наступнi види лiдерiв:
1. Лiдер-органiзатор. Його головна вiдмiннiсть в тому, що потреби колективу вiн сприймаi як своi власнi i активно дii. Цей лiдер оптимiстичний i упевнений, що бiльшiсть проблем цiлком вирiшуваний. За ним йдуть, знаючи, що вiн не почне пропонувати порожню справу. Умii переконувати, схильний заохочувати, а якщо i доводиться виразити своi несхвалення, то робить це, не зачiпаючи чужоi гiдностi, i в результатi люди прагнуть працювати краще. Саме такi люди опиняються на виглядi в будь-якому неформальному колективi.
2. Лiдер-творець. Привертаi до себе перш за все здатнiстю бачити нове, братися за вирiшення проблем, якi можуть показатися нерозв'язними i навiть небезпечними. Не командуi, а лише запрошуi до обговорення. Може поставити завдання так, що вона зацiкавить i приверне людей.
3.Лiдер-борець. Вольова, упевнена в своiх силах людина. Першим йде назустрiч небезпецi або невiдомостi, без коливання вступаi в боротьбу. Готовий вiдстоювати те, в що вiрить, i не схильний до поступок. Проте такому лiдеровi деколи не вистачаi часу, щоб обдумати всi своi дii i все передбачити. ВлБожевiлля хоробрихВ» - ось його стиль.
4.Лiдер-дипломат. Якби вiн використовував своi здiбностi в зло, то його цiлком можна було б назвати майстром iнтриги. Вiн спираiться на чудове знання ситуацii i ii прихованих деталей, в курсi плiток i пересудiв i тому добре знаi, на кого i як можна вплинути. Вiддаi перевагу довiрчим зустрiчам в крузi однодумцiв. Дозволяi вiдкрито говорити те, що всiм вiдомо, щоб вiдвернути увагу вiд своiх планiв, що не афiшуються. Правда, такого сорту дипломатiя нерiдко лише компенсуi невмiння керувати бiльш гiдними способами.
5. Лiдер-утiшник. До нього тягнуться тому, що вiн готовий пiдтримати в скрутну хвилину. Поважаi людей, вiдноситься до них доброзичливо. Ввiчливий, попереджувальний, здiбний до спiвпереживання.
Загальне лiдерство в групi складаiться з наступних компонентiв: емоцiйного, дiлового i iнформацiйного. За змiстом лiдерськоi дiяльностi в соцiальних групах зазвичай видiляють тип лiдерiв (iнодi iх називають ролями лiдера):
1. Дiлове лiдерство характерне для формальних груп, вирiшальних виробничi завдання. У його основi такi якостi як висока компетентнiсть, умiння краще за iнших вирiшувати органiзацiйнi завдання, дiловий авторитет, найбiльший досвiд в данiй областi дiяльностi. Дiлове лiдерство найсиль
Вместе с этим смотрят:
Cамоорганизация как процесс саморазвития
РЖнновацiйнi процеси на пiдприiмствi
РЖнтуiцiя в бiзнесi
РЖнформацiйний менеджмент як ефективна технологiя органiзацii управлiнськоi дiяльностi
Аксiологiчнi проблеми управлiнськоi дiяльностi робiтника освiти в умовах модернiзацii освiтньоi галузi в Украiнi