Навчальний хiмiчний експеримент на уроках хiмii (дидактичнi функцii)

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

Львiвський нацiональний унiверситет iменi РЖвана Франка

Хiмiчний факультет

Кафедра неорганiчноi хiмii

Курсова робота

на тему:

ВлНавчальний хiмiчний експеримент на уроках хiмii (дидактичнi функцii) В»

Виконала: студентка IV курсу

групи ХМХ-43

Урись Мар'яна Богданiвна

Перевiрив: Миськiв М.Г.

ЛЬВРЖВ-2010

ЗМРЖСТ

1. Вступ

2.Шкiльний навчальний хiмiчний експеримент, його роль та функцii

2.1 Демонстрацiйний експеримент(демонстрацii)

2.1.1 Основнi вимоги щодо проведення демонстрацiйного хiмiчного експерименту

2.2 Лабораторнi дослiди

2.3 Практичнi роботи i практикуми

2.4 Експериментальнi задачi з хiмii

3. Хiмiчний експеримент як засiб розвитку логiчного мислення

4. Хiмiчний експеримент як засiб формування в учнiв аналiтичного мислення

5.Компетентнiсний пiдхiд до учнiвського хiмiчного експерименту

6. Естетика шкiльного кабiнету хiмii

7. Проблеми з органiзацiiю та проведенням експерименту

8. Висновок

9. Додатки

10. Використана лiтература

1. ВСТУП

Хiмiя тАУ експериментально-теоретична наука, тому при вивченнi ii основ важливу роль вiдiграi хiмiчний експеримент тАУ складова частина навчально-виховного процесу. Якщо подумки простежити iсторичний шлях хiмiчноi науки, то можна переконатися в тому, що в ii розвитку провiдне мiсце належить експерименту. Усi вагомi теоретичнi вiдкриття в хiмii i результатом узагальнення численних експериментальних фактiв. Експеримент тАФ найважливiший шлях здiйснення зв'язку теорii з практикою при навчаннi хiмii, перетворення знань в переконання.

Вiдомо, що хiмiчний експеримент виконуi рiзнi дидактичнi функцii, використовуiться в рiзних формах i поiднуiться з рiзними методами й засобами навчання. Вiн являi собою систему, в якiй дii принцип поступового пiдвищення самостiйностi учнiв: вiд демонстрацii явищ через проведення фронтальних лабораторних дослiдiв пiд керiвництвом учителя до самостiйноi роботи пiд час виконання практичних робiт i розвтАЩязку експериментальних задач, домашнього експерименту.

Метою даноi роботи i розкрити дидактичнi функцii шкiльного хiмiчного експерименту, показати його важливе значення у вивченнi науки хiмii.

Пiзнання природи речовин досягаiться за допомогою хiмiчного експерименту, вiн розкриваi взаiмозвтАЩязки i взаiмозалежностi мiж ними. Ефективнiсть уроку з хiмii в повнiй мiрi залежить вiд органiзацii хiмiчного експерименту, бо саме вiн i джерелом знань i критерiiм iстинностi. Хiмiчний експеримент i засобом набуття мiцних знань, формування стiйкого iнтересу до предмета, виховання кращих людських рис. Хiмiчний експеримент сприяi формуванню системи наукових понять i уявлень про речовини та процеси, удосконаленню i закрiпленню теоретичних знань, розвитку практичних умiнь i навикiв, зацiкавленостi знаннями й активним мисленням. Знайомить школярiв з деякими прийомами науково-хiмiчного дослiдження, пiдвищуi рiвень засвоiння теоретичного матерiалу, розвиваi спостережливiсть, пiзнавальну активнiсть, виступаi психологiчним iнструментом впливу i розвитку мотивацii до вивчення хiмii. Тому вченi, педагоги, методисти, вчителi завжди придiляли значну увагу проблемам шкiльного хiмiчного експерименту.

Метою шкiльноi хiмiчноi освiти i здобуття учнями загальноосвiтнього мiнiмуму хiмiчних знань. Проте свiдоме засвоiння хiмiчних знань можливе лише за умови поiднання теорii з практикою, пiдкрiпленою експериментами. Необхiдно вести пошук рiзних форм пiдтвердження теорiй i законiв, що вивчаються учнями, експериментальним шляхом, а також ширше застосовувати прийоми i методи навчання, якi вiдповiдають самостiйному здiйсненню учнями хiмiчного експерименту.

Хiмiчний експеримент слiд розглядати як процес, що включаi в себе двi активно дiючi сторони тАФ учитель й учень. У даному зв'язку хiмiчний експеримент у процесi навчання хiмii можна розглядати як творчу дiяльнiсть учителя спрямовану на ВлозброiнняВ» школярiв певною системою знань, умiнь i навичок. У першому випадку учень виступаi як об'iкт, на котрий впливають, в другому тАФ як суб'iкт, що зв'язуi обидва види дiяльностi. Тiльки так учень у змозi проникнути у суть хiмiчних явищ i процесiв, засвоiти iх на рiвнi загальних закономiрностей, провiдних iдей, теорiй i використовувати отриманi знання для подальшого пiзнання предмету хiмii. Внутрiшнiй взаiмозв'язок дiяльностi вчителя й учня у процесi проведення хiмiчного експерименту дозволяi органiзувати вивчення хiмii не на рiвнi описового ознайомлення з явищами i процесамиВ» а на рiвнi оволодiння iх сутнiстю, пояснення причинно-наслiдкових зв'язкiв мiж ними з позицii сучасноi хiмiчноi науки.

2. ШКРЖЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ХРЖМРЖЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ, ЙОГО РОЛЬ ТА ФУНКЦРЖРЗ

Шкiльний хiмiчний експеримент вiдiграi важливу роль у розвтАЩязуваннi навчально-виховних завдань. Зокрема, вiн i початковим джерелом знань, повтАЩязуi теорiю з практикою, доводить правильнiсть теоретичних положень, сприяi формуванню практичних умiнь i навичок учнiв, розвитку, вдосконаленню i закрiпленню знань. Вiн розкриваi iнтерес учнiв до вивчення хiмii i формуi iх науковий свiтогляд. Дослiд (експеримент) ― один iз засобiв, методiв демонстрування та виконання лабораторно-практичних робiт. Вивчення хiмii неможливе без використання цього спецiального засобу навчання, який класифiкуiться як наочно-практичний.

Поняття Влшкiльний хiмiчний експериментВ» можна розглядати як дидактичну систему, основною метою якоi i набуття учнями практичного досвiду, засвоiння нових вмiнь та навичок, формування дiяльнiсного пiдходу до засвоiння й закрiплення знань.[1]

Навчальний експеримент з хiмii тАУ це не тiльки метод пiзнання, а й одночасно метод навчання, розвитку i виховання учнiв, який застосовуiться для досягнення рiзноi мети: повторення пройденого матерiалу, формування нових понять з хiмii, прищеплення i закрiплення знань i вмiнь, перевiрки iх засвоiння учнями. Крiм того, навчальний експеримент органiзовують для розвитку логiчного i дiалектичного мислення учнiв, iх iнтересу, виховання iнiцiативи, творчоi самостiйностi, акуратностi, навичок роботи в колективi тощо.[2]

Як слушно зазначаi Н.М. Буринська, Влнавчальний хiмiчний експеримент тАФ це вiдтворення на уроках за допомогою хiмiчних реактивiв, матерiалiв, спецiального посуду i приладiв хiмiчних явищ в умовах, найбiльш зручних для iх вивчення. Навчальний експеримент допомагаi вчителю: а) повнiше розкривати перед учнями iдею розвитку хiмii (генетичний зв'язок речовин, переходи мiж класами рiзних сполук, синтези складних речовин з простих, обумовленiсть протiкання реакцiй зовнiшнiми умовами тощо); б) показувати залежнiсть хiмiчних властивостей речовин вiд iх будови та характер взаiмного впливу атомiв у молекулах (особливо пiд час вивчення органiчноi хiмii), а учням наочно спостерiгати прояв хiмiчних законiв; в) розвивати хiмiчне мислення школярiв, загально навчальнi вмiння: г) успiшно здiйснювати полiтехнiчне навчання, демонструвати застосування хiмiчних знань у виробництвi, теоретичних положень на практицi; д) озброювати учнiв практичними умiння i навичками лабораторного характеру. Отже, пiд час вивчення хiмii навчальний експеримент одночасно служить i джерелом знань, i методом навчання, виховання, розвитку учнiв, i головним засобом наочностiВ».[3]

Як вказуi М.В. Дорофiiв, хiмiчний експеримент тАФ важливий метод пiзнання хiмii, який розкриваi логiко-смислову структуру судження, його форми i способи реалiзацii .[4]

П.РЖ. Беспалов розглядаi хiмiчний експеримент як важливий дидактичний принцип, який виконуi в залежностi вiд поставлених цiлей рiзноманiтнi функцii, зокрема, дослiдницьку, евристичну, корегуючу, узагальнюючу, виховну, розвиваючу, навчальну.[5]

Б.В. Мартиненко вiдмiчаi, що хiмiчний експеримент тАФ верховний суддя всiх теоретичних положень, вiдповiдно, вiн маi бути у повазi як в науковоi практики, так i в навчаннi. Вiдмова вiд експерименту особливо небезпечна тим, що рiзко знижуiться iнтерес школярiв до вивчення хiмii. [1]

На думку Е.Г. Злотнiкова, хiмiчний експеримент тАФ джерело знань про речовини i хiмiчнi реакцii тАФ важлива умова активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв, виховання стiйкого iнтересу до предмета, формування дiалектико-матерiалiстичного свiтогляду, а також уявлень про практичне застосування хiмiчних знань.[4]

За своiю дидактичною суттю навчальний хiмiчний експеримент i складним, суперечливим явищем. Навчальний експеримент може мати рiзне призначення залежно вiд дидактичноi мети уроку: набування нових знань, закрiплення, удосконалення i застосування знань i умiнь, облiк iх i оцiнювання, але в першу чергу виходять з його пiзнавального та виховного значення.

Для хiмiчного експерименту характернi такi три основнi функцii:

- пiзнавальна тАУ для засвоiння основ хiмii, вирiшення практичних проблем, виявлення значення хiмii в сучасному життi,

- виховна - для формування матерiального свiтогляду, впевненостi, iдейноi необхiдностi працi,

- розвиваюча тАУ для накопичення i поглиблення загальнонаукових i практичних вмiнь i навичок.[6]

Крiм уже зазначених функцiй, шкiльний хiмiчний експеримент виконуi наступнi: евристичну, корегувальну, узагальнюючу та дослiдницьку.

Евристична функцiя пов'язана, насамперед, зi встановленням нових фактiв. Хiмiчний експеримент дозволяi не лише встановити факти, але й i активним засобом формування багатьох хiмiчних понять.

Корегувальна функцiя шкiльного хiмiчного експерименту дозволяi долати труднощi при засвоiннi теоретичних знань, виправляти помилки учнiв, вносити поправки у процес набуття експериментальних умiнь та навичок, здiйснювати контроль набутих знань. Учнiвськi дослiди з хiмii можна використовувати для формування правильних суджень та виправлення хибних.

Виправлення помилок i одним iз методiв розвитку вiрного мислення учнiв, загалом iх успiшноi розумовоi дiяльностi. У практичнiй дiяльностi школярiв iснуi також велика вiрогiднiсть помилок, пов'язаних з порушенням правил технiки безпеки. Тому у подiбних ситуацiях необхiдно провести спецiальний корегуючий експеримент, який демонструi можливi наслiдки при невiрному проведеннi реакцii.

Узагальнювальна функцiя хiмiчного експерименту пов'язана з утворенням передумов для побудови рiзних типiв емпiричних узагальнень. У найпростiшому випадку з серii хiмiчних дослiдiв можна зробити простий узагальнюючий висновок. Але при викладаннi хiмii iнодi виникають такi ситуацii, коли узагальнення, здiйснене на основi експерименту, доповнюiться та уточнюiться за допомогою теорii. При узагальненнi на базi експерименту важливо не лише подавати хiмiчнi знання, але й формувати загальнi правила роботи в лабораторii. Експериментальнi вмiння школярiв i також своiрiдними узагальненнями.

Дослiдницька функцiя забезпечуi найвищий рiвень освiти учнiв. Вона пов'язана з розвитком дослiдницьких умiнь та навичок школярiв з аналiзу i синтезу речовин, конструювання приладiв, установок; освоiння доступних для школи методiв науково-дослiдноi роботи.[6]

За допомогою шкiльного хiмiчного експерименту вчитель може вирiшити безлiч завдань, зокрема активiзувати мислення учнiв та задовольнити iх природну допитливiсть i дослiдницький iнтерес. Для цього необхiдно:

1) сформувати в учнiв навички роботи з хiмiчними реактивами та хiмiчним посудом;

2) навчити iх самостiйно аналiзувати й вiдтворювати потрiбну iнформацiю;

3) виробити системний аналiтичний пiдхiд, необхiдний для подальшоi дiяльностi.

Формування в учнiв умiнь проводити хiмiчний експеримент починаiться з виховання стiйкоi уваги, здатностi спостерiгати за демонстрацiйним експериментом, що проводить вчитель, осмислювати послiдовнiсть дiй, прогнозувати кiнцевий результат. На уроках хiмii, завдяки експериментальному характеру цiii науки, можна створити всi умови для розвитку самостiйного творчого мислення школярiв, збудження в них iнтересу до дослiдництва.[7]

Про роль експерименту в навчаннi хiмii М.В.Ломоносов писав: ВлХiмii нiяким чином навчитися неможливо, не бачачи самоi практики, не беручись за хiмiчнi операцiiВ». А росiйський мислитель-демократ Д.РЖ.Писарiв вiдзначав, що вчитися хiмii за книжкою, без лабораторii ― це все одно, що зовсiм не вчитися.[1]

Шкiльний хiмiчний експеримент i своiрiдним наочним посiбником. Так, вивчаючи теорiю електролiтичноi дисоцiацii, учням можна продемонструвати дослiди з сiрчаною кислотою. РЖ вони переконаються, що пiсля взаiмодii цинку з концентрованою сiрчаною кислотою водень не утворюiться. Якщо ж додати води, то почнеться iнтенсивне видiлення водню. В даному випадку цей дослiд i iлюстрацiiю ролi води в електролiтичнiй дисоцiацii. В учнiвському експериментi вiдбуваiться поiднання розумовоi дiяльностi з практичною. Водночас виконання дослiдiв даi змогу познайомити учнiв з методами дослiдження в хiмiчнiй науцi.

Творча участь у дослiдженнi пiдвищуi iнтерес учня до навчання i активiзуi його мислення.[7]

Виконуючи хiмiчний експеримент, учнi переконуються, що теорii чи гiпотези не виникають випадково. А створюються на основi фактiв. Вони усвiдомлюють, що хiмiчний експеримент i не тiльки методом перевiрки гiпотез, а i джерелом знань. Свiтоглядну спрямованiсть мають дослiди, якi пiдтверджують взаiмозвтАЩязок речовин i явищ.

Шкiльний хiмiчний експеримент ― один iз засобiв навчання, що пiдвищуi якiсть знань учнiв. Вiн мобiлiзуi увагу, iлюструi пояснення вчителя, пiдтверджуi правильнiсть теоретичних знань. Забезпечуi взаiмозвтАЩязок теорii з практикою. [6]

У працi Вл Експеримент з органiчноi хiмiiВ» Л.О.Цвiтков виокремлюi такi завдання шкiльного експерименту:

а) забезпечити наочне ознайомлення з речовинами;

б) демонструвати взаiмоперетворення речовин при хiмiчних реакцiях;

в) допомагати розкрити iдею розвитку речовин;

г) показувати на конкретних фактах залежнiсть хiмiчних властивостей речовин вiд iхньоi будови та взаiмного впливу атомiв;

д) формувати практичнi вмiння i навички при роботi з речовинами й приладами.[1]

Значення шкiльного експерименту у вивченнi хiмii визначаi чинна програма. Вiн i джерелом знань, основою для висунення i перевiрки гiпотез, засобом закрiплення знань i вмiнь, способом контролю якостi засвоiння матерiалу i сформованостi вмiнь.

Оскiльки шкiльний хiмiчний експеримент ― це система, то ii основними компонентами i:

- демонстрацii;

- лабораторнi дослiди;

- практичнi роботи;

- практикуми.

Як окремий вид учнiвського експерименту деякi автори розглядають домашнiй експеримент, який з певних причин майже не згадуiться у сучаснiй методичнiй лiтературi.(Дод.А)

Розглянемо кожний з видiв шкiльного хiмiчного експерименту в порядку зростання дидактичного навантаження у напрямку формування самостiйностi його виконання.

2.1 Демонстрацiйний експеримент(демонстрацii)

Демонстрацii вiдносять до групи словесно-наочних методiв навчання, особливiстю яких i поiднання слова вчителя з експериментом. Демонстрацii за Цвiтковим тАФ початковий етап, на якому формуiться спостережливiсть. РЗх проводить учитель перед цiлим класом(також може проводити учень). Проводяться головним чином при викладi нового матерiалу i дозволяi за невеликий промiжок часу зробити наочними важливi висновки або узагальнення з областi хiмii, навчити виконувати лабораторнi дослiди, окремi прийоми й операцii. Для самоосвiти це означаi формувати способи дiй. [1]

До нього звертаються, коли: 1)учнi в достатнiй мiрi не володiють технiкою виконання дослiдiв; 2)технiчне оснащення дослiду складне для учнiв; 3) за умовами технiки безпеки учням не дозволяiться працювати з такими реактивами. Демонстрацiйний хiмiчний експеримент повинен бути безпечним, простим, супроводжуватися необхiдними поясненнями.[8]

Д.М.Кiрюшкiн i В.С.Полосiн визначають чотири форми поiднання слова вчителя з експериментом.

1.Учитель демонструi дослiд, здiйснюючи словесний супровiд. Учнi , спостерiгаючи, отримують навчальну iнформацiю.

2.Засобами слова вчитель керуi спостереженнями учнiв i, опираючись на iхнi знання, веде школярiв до зтАЩясування, усвiдомлення та формування звтАЩязкiв, яких вони не можуть самостiйно виявити у процесi сприйняття.

3. Учитель подаi ВлготовiВ» знання про явище чи обтАЩiкт, що вивчаiться, а потiм проводить експеримент, яким пiдтверджуi своi пояснення.

4. Учитель даi повне пояснення явищ i звтАЩязкiв мiж ними, опираючись на знання, якi учнi отримали пiд час спостережень.[6]

Демонстрацii здiйснюють двома методами: iлюстративним i дослiдним. При iлюстративному методi вчитель називаi ознаки перебiгу хiмiчних реакцiй, пояснюi на що акцентувати увагу пiд час спостереження. Використовуючи дослiдний метод, учитель формуi навчальнi цiлi, пiдводить учнiв до самостiйноi вiдповiдi на поставлене запитання. У процесi спостережень за перебiгом реакцiй, учнi здобувають новi знання, роблять висновки.

Отже, враховуючи форми поiднання слова вчителя, демонстрацii та методiв ii проведення, можна стверджувати:

а) перша i друга форми i складовими дослiдного методу, оскiльки розвивають мислення, а вiдтак забезпечують глибокi та мiцнi знання учнiв;

б) третя i четверта форми входять до складу iлюстративного методу, який у методичнiй лiтературi називають методом ВлготовихВ» знань. [8]

Методика демонстрацiйного експерименту визначаi умови доцiльностi демонстрацiй. До них належать: складнiсть матерiалу, в якому демонстрацii полегшують сприйняття; готовнiсть учнiв до спостережень та здатнiсть виявити ознаки реакцiй тодi, коли iх важко сприймати; мiнiмальнi затрати часу при досягненнi максимального впливу демонстрацii на учнiв.

2.1.1 Основнi вимоги щодо проведення демонстрацiйного хiмiчного експерименту

У багатьох працях з хiмii, зокрема у такiй, як ВлМетодика навчання хiмiiВ», значне мiсце вiдведено технiцi виконання демонстрацiй, або iнакше кажучи, застосуванню дидактичних засобiв та прийомiв, за допомогою яких забезпечуiться ефективнiсть, доступнiсть сприйняття та певний емоцiйний стан учня. Ефективнiсть дослiду забезпечуiться при умовi дотримання таких вимог щодо його проведення: а)наочнiсть; б)безпечнiсть; в) простота; г) надiйнiсть; д) необхiднiсть пояснення; е) короткочаснiсть; i) необхiднiсть повторення; ж) дотримання технiки безпеки. Оскiльки хiмiя, як навчальний предмет, формуi елементи знань iз загальнолюдськоi культури, то до вищезгаданих вимог необхiдно додати: змiстовнiсть, переконливiсть, естетичнiсть, емоцiйнiсть.[1]

Коротко охарактеризуiмо кожну з вимог.

Наочнiсть демонстрацii полягаi в тому, що демонстрованi явища та змiни повинен побачити кожен учень класу, оскiльки, з точки зору психологii, найефективнiше у цьому процесi працюi зоровий канал iнформацii. Тому необхiдно обирати засоби i прийоми для найсприйнятливiшого вираження сутi дослiду, а саме: кiлькiсть реактивiв, приладiв, засобiв пiдсилення, зокрема, застосування екрану, пiдставки. Штативи, на яких закрiплюють прилади, мають бути повернутi стрижнем до вчителя, а лiвою стороною тАУ до учнiв. Терези ставлять завжди лицьовою стороною до класу. На столi вчителя нiчого не повинно вiдволiкати увагу учнiв. Учителю слiд ретельно продумати жести, аби його рухи не заважали спостерiгати за тим, що вiдбуваiться. [1]

На кожнiй склянцi, в якiй зберiгаються реактиви, маi бути етикетка з його точною назвою i формулою. Щоб етикетки не псувалися, iх покривають безбарвним лаком, парафiном або липкою прозорою плiвкою. Якщо речовини взаiмодiють з повiтрям, то банки закривають гумовими пробками, а якщо розкладаються пiд впливом свiтла, то iх зберiгають у темних матерiальних банках.

Не слiд використовувати для демонстрування дослiдiв побутовий посуд, закривати хiмiчнi склянки з реактивами жмутком вати, тримати пробiрку пiд час нагрiвання згорнутим папiрцем. Усе це знижуi культуру демонстрацiйного експерименту i перешкоджаi естетичному вихованню учнiв пiд час навчання хiмii. З метою забезпечення наочностi демонстрацiйного експерименту доцiльно користуватися схематичними малюнками приладiв, зображуючи тiльки зовнiшнi контури. Такi малюнки супроводжують пояснювальними пiдписами, хiмiчними формулами, рiвняннями реакцiй. На малюнках використовують позначення цифрами або буквами, а назви, формули, рiвняння виписують окремо. Малюнки вчителя мають бути насамперед графiчно грамотними. При цьому доцiльно застосовувати геометричну проекцiю (зображення в розрiзi). Для виконання малюнка потрiбнi трафарети лабораторного посуду, якi обводять крейдою. Великий емоцiйний вплив на учнiв мають зовнiшнi, яскравi ефекти демонстрацiйного експерименту. Вони добре запам'ятовуються i разом з тим сприяють засвоiнню виявлених закономiрностей.

Безпечнiсть демонстрацii чи будь-якого iншого виду експерименту забезпечуiться дотриманням правил безпеки, використанням реактивiв вiдповiдноi концентрацii, маси чи об'iму, правильним поводженням з легкозаймистими, леткими та отруйними речовинами. Основною гарантiiю безпеки i висока технiчна грамотнiсть учителя. Дослiди проводять у чистому посудi з вiдомими речовинами. Дослiди, якi супроводжуються спалахами, вибухами, розбризкуванням речовин, потрiбно проводити на певнiй вiдстанi вiд учнiв. Пiд час демонстрування таких дослiдiв мiж демонстрацiйним столом i учнями встановлюють захисний екран з товстого скла. Кiлькiсть реактивiв, що беруться для дослiдiв, повинна бути такою, яка вказана в iнструкцiях. Дослiди з отруйними речовинами необхiдно проводити пiд витяжною шафою.

Простота експерименту полягаi у доступностi вiдображених ним явищ, розумiння сутi хiмiчних процесiв, використаних приладiв та обладнання. Класичним прикладом простих i разом з тим наукових i дослiди, описанi М.Фарадеiм у його книзi Вл РЖсторiя свiчкиВ».

Надiйнiсть виражаiться успiхом у проведеннi дослiду. Успiх забезпечуiться попередньою пiдготовкою вчителя, який проектуi демонстрацiю, враховуючи пояснення, умови проведення, хронометраж. Спостереження показують, що вчитель, у якого дослiди не вдаються, швидко втрачаi авторитет в учнiв. Якщо дослiд не вдався, вчитель маi пояснити причини невдачi i повторити його. Якщо дослiд складний, то його необхiдно обовтАЩязково показати на наступному уроцi.

Необхiднiсть пояснення i складовою надiйностi експерименту. Кожний дослiд учитель повинен докладно пояснювати, мова маi бути яскравою, образною та хiмiчно грамотною.

Пояснення акцентуi увагу учнiв на змiнах, що вiдбуваються, на хiмiзмi процесiв, результатi дослiдження.

Необхiднiсть повторення демонстрацii забезпечуi формування стiйких асоцiацiй, що сприяють утриманню iнформацii в пам'ятi. Окрiм цього, повторення виконуi дидактичну функцiю: учнi набувають знань, на основi яких формують вмiння самостiйно виконувати чи продемонструвати дослiд.

Короткочаснiсть забезпечуi проведення демонстрацii з мiнiмальними затратами часу.

Дотримання технiки безпеки та технiки проведення експерименту тАУ обовтАЩязкова вимога до будь-якого виду шкiльного експерименту. Вона взаiмоповтАЩязана з безпечнiстю, надiйнiстю, необхiднiстю повторення. Технiка виконання дослiдiв маi бути досконалою. Кожний дослiд краще проробляти попередньо, до уроку, з метою вiдпрацювання технiки проведення, визначення тривалостi, з'ясування оптимальних умов його виконання. Як зазначав Дж. Тиндаль, мистецтво експериментування не i природним даром, воно виробляiться.

Найхарактернiшими вимогами можна назвати змiстовнiсть, переконливiсть, естетичнiсть, емоцiйнiсть демонстрацii. [1]

Змiстовнiсть виражаi змiст дослiду, за допомогою якого повнiше й достовiрнiше пiзнаiться суть явища, умовнi механiзми його здiйснення.

Переконливiсть пiдтверджуi змiстовнiсть дослiду, оскiльки забезпечуi правильнiсть та теоретичну обТСрунтованiсть дослiдження певного змiсту.

Емоцiйнiсть тАУ це наслiдок дii дослiду на психiку учнiв, спосiб зацiкавлення, що стимулюi бажання самостiйно виконувати дослiди.

Естетичнiсть забезпечуi виховну функцiю хiмiчного експерименту. Вона полягаi у вiдборi приладiв чи обладнання, гарно оформлених, чистих, умiло за компонованих один вiдносно одного та у поiднаннi з пiдставкою, столом, фоном. Сюди ж вiдносять рацiональнiсть виконання,здiйснення вмiлого керiвництва увагою учнiв, що i найважливiшою умовою iхньоi пiзнавальноi дiяльностi. Пiд час демонстрування дослiду вчитель навчаi дивитися i бачити навiть знайомий предмет (явище) з рiзних точок зору, переключати увагу з деталi на деталь. Така властивiсть уваги називаiться переключенням. Здатнiсть переключатися з обтАЩiкта на обтАЩiкт навчаi учнiв швидко переходити вiд одного виду дiяльностi до iншого. Посуд для дослiдiв маi бути чистим, реактиви тАФ заздалегiдь перевiреними. Охайнiсть, прагнення пiдтримувати чистоту виховуються в учнiв i чiтким порядком у лабораторному господарствi. Чистий хiмiчний посуд, який розмiшений у шафах у певному порядку, реактиви iз чiтко написаними етикетками, прозоре скло витяжноi шафи тАФ все це допомагаi виховувати в учнiв охайнiсть, привчаi до органiзованостi, стаi наочним прикладом справжньоi культури працi.[9]

Ефективнiсть експерименту досягаiться завдяки таким умовам: справнiсть приладiв, певний порядок розмiщення iх та реактивiв на демонстрацiйному столi; чистота посуду; чiтка послiдовнiсть окремих операцiй пiд час виконання дослiду; використання яскраво забарвлених речовин, розчинiв, реакцiй зi змiною забарвлення, спалахами, вибухами тощо; обов'язкове додержання правил технiки безпеки.

Учнi з цiкавiстю спостерiгають такi дослiди: горiння залiза, сiрки, фосфору в киснi, вибух гримучоi сумiшi в пробiрцi, взаiмодiю натрiю з водою чи глiцерином, забарвленi розчини тощо.

Важливим чинником розвитку iнтересу до хiмiчного експерименту i використання елементiв зацiкавлення. Назвемо найважливiшi способи, як зацiкавити учнiв: 1) проблемний експеримент (експеримент-загадка, дослiд з несподiваним результатом тощо); 2) введення елементiв гри; 3) iмiтацiя художньоi творчостi (хiмiчна ВлфотографiяВ»); моделювання виробничих i природних процесiв (ВлвогнегасникВ», ВлвулканВ», ВлфонтанВ» тощо).

Необхiдною умовою ефективностi демонстрацiйних дослiдiв i iх органiчне включення в урок. Вони мають бути тiсно повтАЩязанi з навчальним матерiалом.[1]

Дотримуючись вимог проведення демонстрацii, враховуючи основнi завдання та дидактичну функцiю, слiд памтАЩятати, що виконуваний учителем експеримент не забезпечуi учiння, оскiльки учнi не виконують його самi i вiдповiдно, не набувають практичних умiнь та навичок.[10]

Другою складовою системи шкiльного хiмiчного експерименту i учнiвський експеримент.

Саме вiн на практицi ознайомлюi учнiв з деякими прийомами науково-хiмiчних дослiджень. Методисти i дидакти розглядають учнiвський експеримент Вл як ефективний метод формування системи наукових понятьВ» та метод навчання прийомiв рацiонального мислення. [11]

Учнiвський експеримент включаi:

- лабораторнi дослiди;

- практичнi роботи;

- практикуми.

Усi цi види хiмiчного експерименту учнi виконують самi. Розглянемо кожний iз них зокрема.

2.2 Лабораторнi дослiди

Лабораторнi дослiди тАУ короткочасний експеримент, який учнi виконують пiд керiвництвом учителя або за iнструкцiями пiдручника безпосередньо на уроцi. Лабораторнi дослiди тАУ вид самостiйноi роботи, що припускаi виконання хiмiчних дослiдiв на будь-якому етапi уроку для бiльш продуктивного засвоiння матерiалу й одержання конкретних уявлень i мiцних знань.[1]

Лабораторнi дослiди можна розглядати як промiжний етап мiж демонстрацiями i практичними роботами для формування самостiйноi дiяльностi учнiв, спрямованоi на оволодiння знаннями, практичними умiннями i навиками. Такi дидактичнi цiлi даного виду експерименту.[11]

При органiзацii та проведеннi лабораторних дослiдiв застосовують iлюстративний та дослiдний методи, суть яких подана при описi демонстрацiй.

Важливим i питання: коли i який метод застосувати?

У деяких методичних посiбниках стверджуiться, що при першому ознайомленнi учнiв з лабораторними дослiдами доцiльно застосовувати iлюстративний метод. Коли учитель пояснюi хiд роботи, вiн вказуi, на якi змiни звернути увагу, який результат передбачаiться. Увага учнiв концентруiться на основному, iм пропонуiться запамтАЩятати послiдовнiсть дiй, характернi ознаки. Учнi вчаться користуватися реактивами, приладдям, дотримуватися правил безпеки. Однак, щоб сформувати дiяльнiсний пiдхiд до виконання дослiдiв, самостiйнiсть у iх проектуваннi за розподiлом навчальних дiй, короткочаснiстю(7-10хв.), спостереженнями, вмiнням узагальнити та зробити висновки, доцiльнiшi застосувати дослiдний метод. Суть цього методу така ж , як при демонстрацii, за винятком того, що учнi самi виконують дослiди: пiдбирають реактиви, обладнання, спостерiгають за ознаками, складають звiт про виконання.

У шкiльнiй практицi застосовують двi форми проведення лабораторних дослiдiв: фронтальну та групову. Фронтальна форма забезпечуi виконання однакових дослiдiв усiма учнями класу. При цьому формуються вмiння встановлювати вiдомi факти та виявляти новi, знаходити взаiмозвтАЩязки мiж складом, будовою та властивостями, закономiрностi перебiгу хiмiчних реакцiй.[1]

При груповiй формi, кожна група виконуi рiзнi завдання, рiзноi складностi, якi обовтАЩязково обговорюються пiсля закiнчення дослiдження.

Г.М.Чернобельська вважаi, що дослiди, якi мають однакове завдання, але iх виконуi кожен учень зокрема, називають iндивiдуальними. Групова форма полягаi у тому, що учнi , сидячи за одним столом, виконують одну роботу, але функцii мiж ними розподiленi. Якщо ж учнi сидять за рiзними столами, виконують рiзнi дослiди, але результат доводять до вiдома цiлого класу та обговорюють його тАУ така форма i колективною.

Успiх лабораторного дослiду залежить вiд пiдготовки до нього, а саме:

- вiд пiдбору реактивiв, що попередньо перевiренi;

- вiд пiдбору та розстановки обладнання, його надiйностi та функцiональностi;

- вiд розподiлу обовтАЩязкiв мiж учнями;

- вiд керiвництва (усний чи письмовий iнструктаж);

- вiд спостережень за дiяльнiстю учнiв та ii корекцii.[6]

Засвоiння методiв проведення лабораторних дослiдiв даi пiдстави стверджувати, що учнi готовi до самостiйного виконання практичних робiт i практикумiв.

2.3 Практичнi роботи i практикуми

Практичнi роботи i практикуми тАУ довготривалий експеримент, що пропонуiться навчальною програмою пiсля опрацювання й вивчення учнями цiлого роздiлу чи курсу. Вони включають ширше коло питань, нiж лабораторнi дослiди. Практична робота сприяi закрiпленню отриманих знань в нових ситуацiях i розвитку iнтелектуальних умiнь (аналiзувати, порiвнювати, узагальнювати, робити висновки), а також формуванню й удосконаленню експериментальних умiнь i навичок. Практичну роботу учень виконуi самостiйно, що сприяi пiдвищенню дисциплiни, зiбраностi й вiдповiдальностi.[1]

Практичнi роботи проводять на базi вивченого матерiалу, який пропонуiться учням для повторення перед виконанням роботи. Дидактична цiль практичних робiт та практикумiв тАУ узагальнення та систематизацiя матерiалу, контроль та оцiнка практичних умiнь та навикiв учнiв. Тому при виконаннi практичних робiт i практикумiв учень повинен моделювати власну дiяльнiсть: за самостiйно складеним планом визначити послiдовнiсть дiй вiдповiдно до поставленоi мети, передбачити результати дослiджень, провести дослiди, спостереження, зробити висновки.

Практичну роботу вчитель починаi з актуалiзацii знань, з технiки експерименту даноi роботи. Кiлька учнiв iнформують про хiд роботи, обладнання, послiдовнiсть виконуваних операцiй, хiмiзм процесiв. Потiм вчитель даi настанови щодо послiдовностi роботи та проводить iнструктаж з технiки безпеки. Ця пiдготовча робота повинна займати небагато часу. Пiд час експерименту та складання звiту про виконану роботу учням дозволяiться користуватися iнструкцiями. Якщо значна частина учнiв допускаi типовi помилки, учитель припиняi роботу i пояснюi учням, як iх усунути. Крiм цього, вчитель спостерiгаi за роботою певноi групи учнiв з тим, щоб оцiнити iх вмiння i навички. Пiсля виконання дослiду кожний учень у зошитi для практичних занять складаi звiт. У ньому записують дату, тему практичноi роботи, послiдовнiсть виконання дослiду, рiвняння реакцiй, результати дослiду, висновки, роблять малюнки приладiв.

Отже, практична робота, практикум тАУ це найскладнiший вид самостiйноi роботи учня, на виконання якоi витрачаiться бiльше сил i часу, нiж на будь-яку iншу самостiйну роботу.

Пiд час виконання практичноi роботи чи практикуму учень самостiйно повинен визначити план власних дiй, зокрема:

- усвiдомити мету роботи i коротко ii сформулювати;

- скласти план проведення дослiджень й окреслити шляхи досягнення результату;

- вмiти передбачити результат дослiдження та пiсля його виконання зiставити передбачуване iз спостереженнями;

- осмислити спостереження, дати iх пояснення, зробити висновки;

оформити письмовий звiт про виконану роботу.[4]

Щоб пiдняти ефективнiсть учнiвського експерименту, полегшити пiдготовку вчителя та учня до його органiзацii та проведення, зекономити час у багатьох регiонах Украiни створенi та знайшли широке застосування зошити для практичних та лабораторних робiт з хiмii з друкованою основою. Вони стали своiрiдним алгоритмом дiй вчителя та учня в процесi виконання й оформлення роботи з використанням експерименту.

2.4 Експериментальнi задачi з хiмii

Експериментальнi задачi тАУ це завдання практичного характеру, вiдповiдi на якi учнi знаходять у процесi спостережень за дослiдами.[1]

На вiдмiну вiд лабораторних робiт i практичних занять експериментальнi задачi учнi розвтАЩязують самостiйно без додаткових iнструкцiй вчителя.

За своiм змiстом експериментальнi задачi можуть бути:

а) на спостереження та пояснення явищ,

б) на добування розчинiв,

в) на проведення характерних реакцiй,

г) на розпiзнавання речовин.

Експериментальнi задачi з хiмii можна розвтАЩязати методами: аналiтико-синтетичним, гiпотез, i проб. Але здебiльшого експериментальнi задачi з хiмii розвтАЩязуються аналiтико-синтетичним методом.

За таким методом учнi спочатку визначають хiд розвтАЩязання, дають йому всебiчне обТСрунтування. Робота над задачею розбиваiться на окремi етапи, кожний з яких пiдтверджуiться рiвняннями реакцiй.

Вибiр методу розвтАЩязання задач залежить вiд наявностi в учнiв теоретичних знань та практичних умiнь.

Експериментальнi задачi поглиблюють знання з хiмii та сприяють розвитковi логiчного мислення, змушують учнiв порiвнювати, осмислювати, аналiзувати.[10]

3. ХРЖМРЖЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК ЗАСРЖБ РОЗВИТКУ ЛОГРЖЧНОГО МИСЛЕННЯ

Хiмiя тАФ це експериментальна наука, i саме через хiмiчний експеримент можна навчити дитину мислити. Сучасний педагогiчний процес маi бути спрямований на засвоiння дитиною найрiзноманiтнiших прийомiв, методiв, способiв мислення, тобто учень маi володiти технологiiю проведення вiдповiдних розумових дiй. Вже пiсля кiлькох вступних урокiв треба намагатись формувати в учня вмiння дедуктивного мислення.[10]

Аналiзуючи температуру спиртiв, доходять дедуктивного висновку, що серед спиртiв немаi газiв. Це в свою чергу створюi проблемну ситуацiю. Чому? Адже з попередньо вивчених тем учнi знали, що кожний гомологiчний ряд починався газами, а з 5-го тАФ рiдинами. Аналiз будови молекули спирту дозволяi дiйти висновку про полярнiсть хiмiчного звтАЩязку в ОН-групi, а також про можливiсть виникнення водневих звтАЩязкiв, а отже, зменшення вiдстанi мiж молекулами i, як наслiдок, тАФ вiдсутнiсть газоподiбного стану серед спиртiв за звичайних умов. Дедуктивний метод

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi