Вплив стилю педагогiчного спiлкування вчителя на процес формування пiзнавальноi активностi старшокласникiв на уроках загальноi бiологii

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Харкiвський нацiональний педагогiчний унiверситет

iменi Г. С. Сковороди

природничий факультет

кафедра ботанiки

Вплив стилю педагогiчного спiлкування вчителя на процес формування пiзнавальноi активностi старшокласникiв на уроках загальноi бiологii

Курсова робота

студента 5 курсу 51 б/в групи

Вабiщевiча Олександра

науковий керiвник: к.п.н.

доцент Пiнський О.О.

Харкiв тАУ 2010

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ. Теоретичний аналiз i узагальнення комплексу науковоi спихолого-педагогiчноi, навчально-методичноi лiтератури з питань впливу стилю педагогiчного спiлкування на процес формування пiзнавальноi активностi старшокласникiв на уроках бiологii

1.1 Пiзнавальна активнiсть школярiв на уроках бiологii як умова ефективного засвоiння знань

1.2 Стилi педагогiчного спiлкування та особливiсть iх застосування до старшокласникiв

1.3 Роль асертивного спiлкування у формуваннi пiзнавальноi активностi старшокласникiв на уроках бiологii

Роздiл РЖРЖ. Проведення психолого-педагогiчного експерименту щодо впливу стилю педагогiчного спiлкування на пiзнавальну активнiсть старшокласникiв та деякi його висновки

2.1 Загально-методичнi аспекти проведення психолого-педагогiчного експерименту

2.2 Педагогiчне дослiдження i основнi його пiдсумки

2.2.1 Констатуюча частина педагогiчного експерименту

2.2.2 Формуюча частина педагогiчного експерименту

Висновки

Список лiтератури

Додатки

Вступ

Проблема пiдвищення пiзнавальноi активностi учнiв у процесi навчання тАУ дуже актуальна i складна проблема, яка охоплюi рiзноманiтнi сторони процесу навчання i виховання, адже процес навчання i виховання буде ефективним i лише тодi коли обидвi сторони навчального процесу проявлятимуть активнiсть у своiй дiяльностi. Результативнiсть процесу навчання значно залежить вiд особистостi учня тАУ вiд його можливостей, нахилiв, здiбностей, iнтересу. Проте чи не найголовнiшим чинником, який визначаi рiвень пiзнавальноi активностi учнiв у процесi навчання виступаi саме особистiсть педагога, як керiвника навчально-виховним процесом

Тому актуальнiсть обраноi нами теми визначаiться тим, що тiльки активна спiвпраця вчителя та учнiв, яка заснована з одного боку на застосуваннi вчителем оптимальних методiв та прийомiв навчання, а з iншого боку на активностi пiзнавальноi активностi учнiв у здобуттi знань може забезпечити ефективнiсть навчального процесу. Дii, методи та прийоми, поведiнка, вiдношення до уроку, стиль спiлкування вчителя з учнями, якi спонукають учня до старанного навчання, слугують засобами активiзацii пiзнавальноi дiяльностi. Тобто можна говорити, що ступiнь пiзнавальноi активностi школярiв i реакцiiю на методи та прийоми роботи вчителя.

Проблему активiзацii пiзнавальноi дiяльностi розробляли психологи й педагоги, фiлософи й соцiологи на всiх етапах розвитку школи. Зокрема, це тАУ А.Занков, Д. Ельконiн, Л. Виготський. Над пошуком форм, засобiв, методiв органiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв пiд час вивчення шкiльного курсу бiологii працювали РД.П.Бруновт, Б.РЖ.Коротяiв, А.РЖ.Нiкiшов, П.РЖ.Пiдкасистий, якi обТСрунтовують самостiйну роботу як засiб пiзнавальноi дiяльностi школярiв, Б.В.Всесвятський працював над розробкою методики пiдвищення творчоi активностi учнiв при вивченнi бiологii.

Об'iктом педагогiчного дослiдження i методичнi проблеми формування пiзнавальноi активностi старшокласникiв на уроках бiологii пiд час асертивного спiлкування вчителя в процесi на навчання.

Ефективнiсть навчального процесу на пряму залежить вiд спiльноi активноi дiяльностi субтАЩiктiв навчання i обовтАЩязок вчителя при цьому - за допомогою найдоцiльнiших методiв та засобiв навчання забезпечити належну активнiсть учнiв пiд час навчальноi дiяльностi. Не малу роль у цьому вiдiграють стилi спiлкування вчителя з учнями, асертивнiсть педагогiчного спiлкування.

Виходячи з цього, ми визначили предмет дослiдження.

Предмет педагогiчного дослiдження - методика застосування асертивного педагогiчного спiлкування на уроках iз загальноi бiологii для пiдвищення успiшностi учнiв у навчаннi.

Мета нашого дослiдження тАУ встановити зв'язок мiж стилем педагогiчного спiлкування вчителя та пiзнавальною активнiстю учнiв, яка проявляiться, в першу чергу, у зацiкавленостi учнiв у знаннях з бiологii, в iх успiхах при вивченнi бiологii; зтАЩясувати, якi стилi педагогiчного спiлкування слiд застосовувати для збiльшення пiзнавальноi активностi старшокласникiв при вивченi бiологii.

Поставлена мета привела до розгляду наступних завдань:

1. На основi аналiзу лiтературних джерел iз нашоi теми з'ясувати сутнiсть понять Влпiзнавальна активнiсть учнiвВ», Влстилi педагогiчного спiлкуванняВ», Власертивне спiлкування В»;

2. Провести педагогiчне дослiдження на базi ХСШ № 162 i з'ясувати роль стилю педагогiчного спiлкування вчителя бiологii у формуваннi пiзнавальноi активностi учнiв пiд час вивчення шкiльноi бiологii;

3. Визначити напрями i умови ефективного розвитку пiзнавальноi активностi учнiв;

4. В ходi педагогiчного дослiдження повести ряд урокiв iз загальноi бiологii iз включенням елементiв демократично стилю спiлкування та з'ясувати його вплив на змiну пiзнавальноi активностi учнiв;

5. Зробити висновок щодо значення стилю педагогiчного спiлкування у формуваннi пiзнавальноi активностi на уроках бiологii,

Робоча гiпотеза. Запропонована нами методика, яка передбачаi послiдовне внесення змiни у використання методiв та прийомiв викладання бiологii iз застосуванням демократичного стилю спiлкування маi позитивно позначитися на збiльшенi iнтересу до бiологiчноi iнформацii, у пiдвищеннi успiшностi навчання учнiв на уроках бiологii.

Пiд час проведення нашого педагогiчного дослiдження ми користувалися наступними методами науково-педагогiчних дослiджень: вивчення комплексу психолого-педагогiчноi та навчально-методичноi лiтератури з теми дослiдження, iндивiдуальнi та груповi бесiди з учнями 10-Б класу, бесiди з адмiнiстрацiiю школи та вчителем бiологii, спостереження за дiяльнiстю вчителiв та учнiв, анкетування та власне педагогiчний експеримент.

Педагогiчне дослiдження проводилося впродовж педагогiчноi практики, яка тривала впродовж вересня-жовтня 2010 року. Експериментальна база проведення психолого-педагогiчного дослiдження тАУ Харкiвська спецiалiзована школа РЖ-РЖРЖРЖ ступенiв № 162.

Роздiл РЖ. Теоретичнi аспекти впливу стилю педагогiчного спiлкування на процес формування пiзнавальноi активностi старшокласникiв на уроках бiологii

1.1 Активна пiзнавальна дiяльнiсть школярiв на уроках бiологii як умова ефективного засвоiння знань

Пiзнавальна дiяльнiсть сприяi розвитку iнтелектуальноi сфери, оволодiнню учнями основами природничо-наукових знань, методами навчального пiзнання [11]. Для успiшного засвоiння знань пiд час навчання необхiдна активна пiзнавальна дiяльнiсть учнiв бо тiльки в процесi дiяльностi вiдбуваiться розвиток особистостi.

Активнiсть школярiв у навчаннi знаходить вияв у iх ставленнi до пiзнавальноi дiяльностi: станi готовностi, прагненнi до самостiйноi дiяльностi, яка спрямована на засвоiння iндивiдом суспiльного досвiду, накопиченого людством, знань i способiв дiяльностi, яка здiйснюiться шляхом вибору i застосування оптимальних шляхiв досягнення мети пiзнання [12, с.231].

Активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi учнiв i багатоаспектним питанням. РЖi характерними рисами i пiдвищення рiвня активностi та самостiйностi учнiв, iнтересу та в бажаннi самостiйно докладати зусиль у процесi вивчення бiологiчних обтАЩiктiв i явищ. Це досягаiться завдяки вдосконаленню змiсту запропонованого для вивчення матерiалу, подання його в зрозумiлiй для учнiв формi, в якому вiдображаiться практичне значення явищ i фактiв, що вивчаються. Це спонукаi учнiв застосовувати отриманi знання в життiво-практичних ситуацiях i виробляi у них необхiднi для життя умiння та навички, у тому числi поведiнковi.

Саме тому однiiю з актуальних проблем сучасноi загальноосвiтньоi школи i активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi учнiв у процесi навчання.

Вiд вирiшення цiii проблеми залежить ефективнiсть навчального процесу, що проявляiться в мiцному засвоiннi знань, стимулюваннi та розвитку iнтересу до навчання, формуваннi самостiйноi думки та пiдготовцi до самостiйного життя.

Проблема пiдвищення самостiйностi i пiзнавальноi активностi учнiв тАУ складна проблема, яка охоплюi рiзноманiтнi сторони процесу навчання i виховання. Процес активiзацii i процесом перетворення субтАЩiкта (в нашому випадку - учня) в стан активностi. Поняття активностi розглядалося в психолого-педагогiчнiй науцi з рiзних аспектiв.

Термiн ВлактивнiстьВ» походить з латинськоi ВлactivesВ», що означаi дiяльний, енергiйний, iнiцiативний. У педагогiчному словнику за ред. М.Д.Ярмаченка Влактивнiсть визначаiться яктАУ 1) властивiсть органiзму i психiки, що залежить вiд зовнiшнiх i внутрiшнiх потреб; 2) властивiсть особистостi, яка виявляiться в дiяльному iнiцiативному ставленнi до навколишнього свiту та саму себе [15].

В основi успiху навчальноi дiяльностi учнiв лежить, у першу чергу, iх активнiсть.

Пiзнавальна активнiсть учня не зводиться лише до пiзнавальноi дiяльностi. РЗi слiд розглядати як психiчний стан суб'iкта навчання, як його особистiсне утворення, що виражаi вiдношення до процесу пiзнання.

Тому слiд розрiзняти поняття Влпiзнавальна дiяльнiстьВ» i Влпiзнавальна активнiстьВ». Найбiльш яскраво це виражаiться висловом таким висловом: ВлУчнi включаються в процес навчальноi дiяльностi з рiзним ступенем активностiВ». Г.РЖ.Щукiна видiляi репродуктивно-наслiдувальний, пошуково-виконавський i творчий рiвнi активностi учнiв, що вiдповiдаi однiй iз класифiкацii методiв навчання [3, с. 75].

Пiзнавальна (навчальна) активнiсть школярiв таким чином полягаi в прагненнi вчитися, долаючи труднощi на шляху отримання знань, докладаннi максимальних вольових зусиль та енергii в розумовiй дiяльностi. Йдеться не тiльки про зовнiшню активнiсть (пiдняття рук, переписування, гортання сторiнок пiдручника), а, головним чином, про внутрiшню розумову активнiсть учня, творче мислення.

Науковцi стверджують, що пiзнавальна активнiсть учня тАУ якiсть не природжена i не постiйна, вона динамiчно розвиваiться, може прогресувати й регресувати пiд впливом школи, товаришiв, родини та iнших соцiальних чинникiв. На рiвень активностi великий вплив мають ставлення вчителя i стиль його спiлкування з учнями на уроцi, успiшнiсть i настрiй самого учня (успiхи у навчання i позитивнi емоцii пiдвищують пiзнавальну активнiсть) [9,36 с.].

Розрiзняють пiзнавальну активнiсть двох типiв:

- Спрямовану на засвоiння, придбання, застосування вже наявного в досвiдi iндивiда чи людства в цiлому (iнтелектуальна дiяльнiсть, активнiсть);

- Створення абсолютно нового, для чого в особистому та суспiльному досвiдi ще не iснуi готових зразкiв (творча активнiсть) [2, с.45].

Т.РЖ.Шамова розрiзняi три рiвнi пiзнавальноi активностi: вiдтворюючий, iнтерпретуючий i творчий, поклавши в основу образ дii.

Перший рiвень, вiдтворюючий, характеризуiться прагненням учня зрозумiти, запам'ятати, вiдтворити отриманi знання, оволодiти способами виконання дiй за зразком.

РЖнтерпретуючий рiвень передбачаi бажання осягнути сенс дослiджуваного, застосувати знання й освоiнi способи дiяльностi в нових навчальних умовах.

Творчий же рiвень передбачаi готовнiсть учнiв до теоретичного осмислення знань, розумiння зв'язкiв мiж предметами i явищами, самостiйного пошуку рiшення проблем [3, с. 75].

Залежно вiд рiвня пiзнавальноi активностi учнiв у навчальному процесi розрiзняють пасивне i активне навчання.

При пасивному навчаннi учень виступаi в ролi об'iкта навчальноi дiяльностi: вiн повинен засвоiти i вiдтворити матерiал, який передаiться йому викладачем або iншим джерелом знань. Зазвичай це вiдбуваiться при використаннi лекцii-монологу, демонстрацii, читання лiтератури. Учнi при цьому, як правило, не спiвпрацюють один з одним i не виконують будь-яких проблемних, пошукових завдань.

При активному навчаннi учень бiльшою мiрою стаi суб'iктом навчальноi дiяльностi, вступаi в дiалог з викладачем, активно бере участь в пiзнавальному процесi, виконуючи творчi, пошуковi, проблемнi завдання. Здiйснюiться взаiмодiя учнiв один з одним при виконаннi завдань у парi, групi.

Активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв сприяi показ практичноi значимостi матерiалу, який вивчаiться на уроцi використання задач з екологii, генетики, молекулярноi бiологii [11]. Дуже важливо, щоб напочатку розвтАЩязання бiологiчних задач всi учнi ретельно розiбрали разом iз вчителем основнi принципи iх розвтАЩязування. Адже вiд цього залежить багато аспектiв, починаючи вiд розумiння сутi матерiалу i закiнчуючи вмiнням учнiв застосовувати здобутi знання у життiвих ситуацiях.

Видiляють наступнi критерii пiзнавальноi активностi учнiв:

1. Наявнiсть пiзнавального iнтересу, про який можна судити за наступними показниками: ступiнь участi в обговорюваних на заняттях проблемах; повнота вiдповiдей; самостiйнiсть суджень; питання до викладача, iх характер i спрямованiсть, вiдношення до додаткових завдань (пiдготовка доповiдi, повiдомлення, написання реферату i т. д.); прагнення до участi в науковiй роботi; спрямованiсть використання вiльного часу i т.д.

2. Сформованiсть прийомiв пiзнавальноi дiяльностi (володiють повнiстю, частково, не володiють).

3. Певний рiвень самостiйностi у вивченнi наук.

4. Досягнення досить високого рiвня пiзнавального спiлкування мiж учнями та викладачами.

5. Висока якiсть знань та iх вiдповiднiсть вимогам програм.

Досить цiкавi i в той же час цiлком зрозумiлi критерii активностi пiзнавальноi дiяльностi висуваi Р.А.Нiзамов, який пропонуi оцiнити ефективнiсть цiii роботи за часом, який пiшов на вивчення та засвоiння матерiалу; якiстю засвоiння знань; збереженням знань у пам'ятi; формуванням здiбностей у учнiв; озброiнням методами пошуку знань [14].

Принцип активностi учнiв в процесi навчання i одним з основних, адже саме в активнiй навчальнiй дiяльностi вiдбуваiться якiсне пiзнання.

Методи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв можна й потрiбно застосовувати на рiзних етапах уроку. При цьому дуже важливо, щоб вчитель у своiй роботi використовував рiзноманiтнi традицiйнi й активнi форми й методи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi тАУ це помiтно пiдвищуi якiсть урокiв, iнтерес учнiв до навчання [11].

1.2 Стилi педагогiчного спiлкування та особливiсть iх застосування до старшокласникiв для оптимiзацii навчання

Специфiка педагогiчного спiлкування зумовлена рiзними соцiально-рольовими та функцiональними позицiями його суб'iктiв. У процесi педагогiчного спiлкування вчитель прямо чи опосередковано здiйснюi своi соцiально-рольовi та функцiональнi обов'язки по керiвництву процесом навчання i виховання майбутнiх громадян суспiльства[16].

РЖз праць учених-психологiв вiдомо, що педагогiчне спiлкування тАФ це форма навчальноi взаiмодii, спiвробiтництва педагога i учнiв. Це особистiсно й соцiально зорiiнтована взаiмодiя, яка створюi соцiально психологiчний клiмат, атмосферу працi педагога й учнiв, в якiй розвтАЩязуються завдання навчання й виховання [4, с.315].

Великий вчений-психолог А.А.Леонтьев пiд педагогiчним спiлкуванням визначив професiйне спiлкування вчителя з учнями в процесi навчання i виховання, яке маi певнi педагогiчнi функцii i направлене на створення сприятливого психологiчного клiмату, а також на психологiчну оптимiзацiю навчальноi дiяльностi i взаiмовiдносин мiж педагогом i учнями.

РЖз визначень видно, що одним iз критерiiв продуктивного педагогiчного спiлкування i створення сприятливого психологiчного клiмату, який, в свою чергу, сприяв би формуванню певних мiжособистiсних вiдносин в навчальному колективi [16].

Сьогоднi педагогiка i методика викладання навальних дисциплiн переходить вiд уже застарiлоi системи Влсубъект-объектВ» до системи Влсубъект-субъектВ», основним кредо якоi i те, що учнi пiд час навчання повиннi бути не пасивними слухачами, виконувачами вказiвок вчителя, а активними здобувачами знань. Ця система забезпечуi активну спiвпрацю субтАЩiктiв навчання, активну iх взаiмодiю, яка спрямована на виховання та свiдоме засвоiння змiсту навчання.

Тому залежно вiд того, яку позицiю для себе обрав вчитель пiд час спiлкування з учнями, розрiзняють рiзнi стилi педагогiчного спiлкування

Стиль спiлкування i керiвництва в значнiй мiрi визначаi ефективнiсть навчання i виховання, а також особливостi розвитку особистостi та формування мiжособистiсних вiдносин у навчальнiй групi. Перше експериментальне дослiдження стилiв керiвництва було проведено в 1938 роцi нiмецьким психологом Куртом Левiним. Тут же була введена поширена в нашi днi класифiкацiя основних стилiв керiвництва: авторитарний, демократичний i лiберальний. Нерiдко доводиться чути в лекцiях, читати в лiтературi, що названi типи можуть бути легко перенесенi i на область педагогiчного спiлкування [16].

Столяренко говорить, що можна видiлити шiсть основних стилiв керiвництва вчителем учбовоi дiяльностi учнiв:

Автократичний, коли вчитель здiйснюi одноособове управлiння колективом учнiв, не дозволяючи iм висловлювати своi погляди i критичнi зауваження, педагог послiдовно предтАЩявляi до учнiв вимоги i здiйснюi жорсткий контроль за iх виконанням.

Авторитарний, коли вчитель допускаi можливiсть участi учнiв в обговореннi проблемних питань, але рiшення насамкiнець приймаi сам вчитель, вiдповiдно до своiх установок.

Демократичний, коли вчитель звертаi вагу та враховуi думки учнiв, прагне зрозумiти iх, переконати, а не наказувати, веде дiалогiчне спiлкування Влна рiвнихВ».

РЖгноруючий, коли вчитель дуже мало цiкавиться справами учнiв, практично уникаi керiвництва колективом класу, обмежуiться формальним виконанням передачi навчальноi iнформацii.

Лiберальний, коли вчитель уникаi керiвництва колективом класу, або Влйде на поводу iх бажаньВ».

Непослiдовний, алогiчний стиль, коли вчитель залежно вiд зовнiшнiх обставин i власного емоцiйного стану здiйснюi будь-який iз названих стилiв керiвництва, що веде до дезорганiзацii системи взаiмовiдносин вчителя з учнями, до появи конфлiктних ситуацiй [17].

Отже, стиль педагогiчного спiлкування тАУ це усталена система способiв та прийомiв, якi використовуi вчитель пiд час взаiмодii. Залежить вiн вiд особистiсних якостей педагога i комунiкативноi ситуацii. До особистiсних якостей належать ставлення вчителя до дiтей (активно-позитивне, пасивно-позитивне, ситуативно-негативне, стiйке негативне) та володiння органiзаторською технiкою.

За активно-позитивного ставлення педагог виявляi дiлову реакцiю на дiяльнiсть учнiв, допомагаi iм, вiдчуваi потребу у неформальному спiлкуваннi. Вимогливiсть, поiднана iз зацiкавленiстю в учнях, викликаi взаiмодовiру, розкутiсть, комунiкабельнiсть.

Пасивно позитивне ставлення фокусуi увагу вчителя на вимогливостi та суто дiлових стосунках. Таке спiлкування характеризуiться сухим, офiцiйним тоном, браком емоцiйностi, що збiднюi спiлкування i гальмуi творчий розвиток вихованцiв. Негативне ставлення, що залежить вiд перепаду настрою вчителя, породжуi в дiтей недовiру, замкненiсть, нерiдко лицемiрство, брутальнiсть тощо. Викликаючи негативне ставлення до себе, такий учитель працюi i проти предмета, який викладаi, i проти школи, i суспiльства загалом.

Ставлення до дитини детермiнуi органiзаторську дiяльнiсть вчителя, визначаi загальний стиль його спiлкування, який може бути авторитарним, демократичним i лiберальним.

При авторитарному стилi характерна тенденцiя на жорстке управлiння i всеосяжний контроль; виражаiться часто в тому, що вчитель значно частiше за своiх колег вдаiться до наказового тону, робить рiзкi зауваження. При цьому спостерiгаiться велика кiлькiсть нетактовних випадiв на адресу одних членiв групи i неаргументоване вихваляння iнших. Авторитарний викладач не тiльки визначаi загальнi цiлi роботи, але i вказуi способи виконання завдання, жорстко визначаi, хто з ким буде працювати, i т. д. Завдання та способи його виконання даi викладач поетапно.

У будь-якому випадку, в його очах учнi характеризуються низьким рiвнем вiдповiдальностi i заслуговують самого жорсткого поводження. При цьому будь-яка iнiцiатива розглядаiться авторитарним викладачем як прояв небажаного самовiлля. Як визначив Курт Левiн, авторитарному стилевi, властивий диктат, який перетворюi одного з учасникiв комунiкативноi взаiмодii на пасивного виконавця, пригнiчуючи його самостiйнiсть та iнiцiативу. Головнi форми взаiмодii за такого стилю спiлкування тАУ наказ, вказiвка, iнструкцiя, догана. Навiть похвала за таких обставин звучить як докiр: ВлТи добре сьогоднi вiдповiдав. Не чекав вiд тебе такогоВ». А реакцiiю на помилки учня часто бувають висмiювання, рiзкi слова. Вчитель нетерпимий до заперечень. Усе це породжуi несприятливий психологiчний клiмат, пригнiчуi iнiцiативу й вiдповiдальнiсть, гальмуi формування колективiстських якостей, розвиваi у дiтей невпевненiсть.

Дослiдження, виконанi слiдом за К. Левiним, показали, що така поведiнка керiвника пояснюiться його побоюваннями втратити авторитет, виявивши свою недостатню компетентнiсть: ВлЯкщо хтось пропонуi щось полiпшити, побудувавши роботу по-iншому, значить, вiн побiчно вказуi на те, що я цього не передбачив В». Крiм того, авторитарний лiдер, як правило, суб'iктивно оцiнюi успiхи своiх пiдопiчних, висловлюючи зауваження не стiльки з приводу самоi роботи, скiльки щодо особистостi виконавця [16, с.290].

Демократичний стиль ТСрунтуiться на глибокiй повазi, довiрi й орiiнтацii на самоорганiзацiю, самоуправлiння особистостi та колективу. Базуiться вiн на думцi колективу, покликаний донести мету дiяльностi до свiдомостi кожного учня i залучити всiх до активноi участi в спiльнiй дiяльностi. Основними способами взаiмодii i заохочення, порада, iнформування, координацiя, що розвиваi в учнiв упевненiсть у собi, iнiцiативнiсть. З усвiдомленням вiдповiдальностi, пiдвищенням зацiкавленостi, розвиваiться здатнiсть свiдомо, самостiйно i творчо працювати, що забезпечуi стабiльний результат дiяльностi й закладаi надiйний фундамент розвитку особистостi [16, с.290].

За лiберального стилю в учителя немаi стiйкоi педагогiчноi позицii.

Головною особливiстю лiберального стилю керiвництва i самоусунення керiвника з навчально-виробничого процесу, зняття з себе вiдповiдальностi га, що вiдбуваiться. лiберальний стиль вважаiться найменш ефективним серед перелiчених. Результати його апробацii - найменший обсяг виконаноi роботи та ii найгiрша якiсть. Важливо вiдзначити, що учасники експерименту не були задоволенi роботою в подiбнiй групi, хоча на них i не лежало нiякоi вiдповiдальностi, а робота швидше нагадувала безвiдповiдальну гру. Якщо при авторитарному стилi мiж членами групи панувала ворожнеча, особливо помiтна на тлi покiрностi керiвнику, то при демократичному управлiннi учнi не тiльки виявляли iнтерес до роботи, виявляючи позитивну внутрiшню мотивацiю, але зблизилися мiж собою в особистiсному вiдношеннi. Якiсть та оригiнальнiсть виконаноi роботи пiдвищувалися пропорцiйно зростанню груповоi згуртованостi, взаiмодопомоги i вiдкритого дружелюбностi у взаiминах.

Цi результати багаторазово пiдтверджувалися i бiльш пiзнiми дослiдженнями. Перевага демократичного стилю в педагогiчному спiлкуваннi була доведена на прикладi рiзних вiкових груп, починаючи вiд молодших школярiв i закiнчуючи старшокласниками [22].

Педагогiчне спiлкування маi свою систему стилiв, особливостi яких залежать вiд обставин та iндивiдуальних характеристик його учасникiв. Вiдомий психолог В.А. Кан-Калик видiлив наступнi стилi педагогiчного спiлкування:

Спiлкування на основi захоплення спiльною творчою дiяльнiстю. Головним для нього i активно-позитивне ставлення до учнiв, любов до справи, спiвроздуми та спiвпереживання щодо сумiсноi дiяльностi. За такими вчителями дiти Влходять слiдомВ», оскiльки спiлкування з ними сповнюi iх життя радiстю, гордiстю за досягнутi успiхи.

Спiлкування, що ТСрунтуiться на дружньому ставленнi. Воно базуiться на особистому позитивному сприйняттi учнями вчителя, який виявляi приязнь, повагу до дiтей. Але iнколи педагоги неправильно iнтерпретують дружбу з учнем i перетворюють дружнi стосунки на панiбратськi, що негативно впливаi на весь навчально-виховний процес. З iншого боку, зовсiм неприпустимо, щоб педагоги i керiвництво у присутностi вихованцiв були похмурими, дражливими, крикливимиВ».

Спiлкування-дистанцiя. Дистанцiйне спiлкування обмежуiться формальними взаiминами. Навiть позитивне ставлення педагога до дiтей не даi йому змоги уникнути авторитарностi, що знижуi загальний творчий рiвень спiльноi з учнями роботи (в класах можуть бути нiбито хороша дисциплiна, висока успiшнiсть, але вiдчуватись значнi прогалини у вихованнi учнiв). Певна дистанцiя мiж учителем та учнем необхiдна, але вона не може бути головним критерiiм у стосунках.

Спiлкування-залякування. Поiднуi в собi негативне ставлення до учнiв i авторитарнiсть в органiзацii дiяльностi. Вдаються до нього педагоги, нездатнi органiзувати спiльну дiяльнiсть. Ситуативно таке спiлкування проявляiться у реплiках: ВлЯ не погрожую, але попереджаю: смiiться той, хто смiiться останнiм..В», ВлСпробуйте тiльки.., попереду iспит..В».

Спiлкування-загравання. Поiднуi в собi позитивне ставлення до дiтей з лiбералiзмом. Педагог прагне завоювати авторитет, хоче подобатися дiтям, але не намагаiться вiдшукати доцiльних способiв органiзацii взаiмодii, не гребуi дешевими прийомами. Це задовольняi честолюбство незрiлого педагога, але справжньоi користi йому та дiтям не приносить [17].

Професiйне педагогiчне спiлкування передбачаi високу його культуру, яка засвiдчуi вмiння педагога реалiзовувати своi можливостi у спiлкуваннi з iншими людьми, здатнiсть сприймати, розумiти, засвоювати, передавати змiст думок, почуттiв, прагнень у процесi навчання i виховання.

Запорукою продуктивного стилю педагога i його спрямованiсть на дитину, захопленiсть педагога своiю справою, професiйне володiння органiзаторською технiкою, делiкатнiсть у стосунках, позитивна установка

Установка тАФ це стiйка схильнiсть людини до певноi форми реагування, за допомогою якоi може бути задоволена та чи iнша потреба.

Вона спонукаi людину орiiнтувати свою дiяльнiсть у певному напрямi й дiяти послiдовно щодо всiх об'iктiв i ситуацiй, вiддзеркалюi стан особистостi на основi взаiмодii мiж потребами та iх задоволенням, забезпечуi легкiсть, автоматичнiсть та цiлеспрямованiсть поведiнки.

Установка може бути основним чинником, який опосередковуi активну взаiмодiю людини та соцiального середовища. Завдяки багаторазовому повторенню так званих установочних ситуацiй поступово формуються Влфiксованi установки людиниВ», якi непомiтно для неi самоi впливають на ii життiву позицiю. Установки можуть бути як позитивними (поведiнка школяра, основана на позитивному ставленнi його до вчителя), так i негативними, упередженими (ставлення вчителя до невстигаючих учнiв, якi ще й порушують поведiнку).

Роль установки в педагогiчному спiлкуваннi було дослiджено пiд час експерименту, який увiйшов у iсторiю педагогiки, як Влефект ПiгмалiонаВ». Американськi психологи Розенталь i Джекобсон пiсля психологiчного обстеження школярiв, визначення рiвня iх розумового розвитку повiдомили вчителям, що в класах i учнi з високим iнтелектуальним потенцiалом, назвавши iх прiзвища. При цьому були названi дiти, якi насправдi мали рiзнi успiхи й здiбностi. Через деякий час психологи виявили найпомiтнiшi успiхи в розвитку тих дiтей, якi були названi серед кращих, але мали посереднi оцiнки. Сталося це тому, що вчителi, дiзнавшись про неабиякi здiбностi своiх вихованцiв, змiнили установку щодо них. Навiть якщо рiвень знань дитини був зовсiм невисокий, учитель почав уважнiше придивлятися до неi, а це змiнювало його ставлення до учня i характер стосункiв загалом. Вчитель, через атмосферу уваги i пiклування у класi, доброзичливоi вимогливостi i любовi створював умови для ефективного розвитку дитини. А найголовнiше тАФ вiн дивився на дитину, як на талановиту i робив усе для того, щоб розвинути цей талант.[5].

Тому установка завжди повинна бути тiльки позитивною, оптимiстичною.

1.3 Роль асертивного спiлкування вчителя у формуваннi пiзнавальноi активностi старшокласникiв на уроках бiологii

Пiзнавальна активнiсть учнiв на уроцi напряму залежить i вiд позицii вчителя, вiд методiв та прийомiв навчання, якi вiн використовуi, вiд його стилю спiлкування з учнями. Дii вчителя, якi спонукають учня до старанного навчання, сприяють формуванню позитивного ставлення до навчальноi дiяльностi та знань, слугують засобами активiзацii iх дiяльностi в процесi навчання. Саме через це ступiнь активностi школярiв пiд час навчання i, певною мiрою, реакцiiю на методи та прийоми роботи педагога.

Використання та удосконалення рiзних форм i методiв навчання спонукаi до активiзацii, в першу чергу, самого навчального процесу, а вже потiм до активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Саме тому вiд вдалого пiдбору та застосування методiв, прийомiв, засобiв навчання, стилiв педагогiчного спiлкування вчителя з учнями залежить успiшнiсть процесу навчання. Про це говорить i Л.О.Луцкая: ВлСлiд пiдбирати такi методи i прийоми роботи, якi пiдсилюють iнтерес учнiв до предмету, який вивчаiться i сприяi активiзацii iх мисленняВ» [6, 7-29].

У методичнiй лiтературi сукупнiсть способiв активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв одержала назву Влметоди активного навчанняВ». Активне навчання передбачаi використання вчителем системи методiв i прийомiв, спрямованоi, головним чином, не на повiдомлення учням готових знань, iх запамтАЩятовування та вiдтворення, а на органiзацiю учнiв до самостiйного одержання знань, засвоiння вмiнь i навичок у процесi активноi пiзнавальноi та практичноi дiяльностi.

Серед активних методiв розрiзняють iмiтацiйнi та неiмiтацiйнi.

РЖмiтацiйнi активнi методи навчання тАУ це тi, якi передбачають надання учням професiйних умiнь та навичок iз обовтАЩязковим моделюванням iгровоi ситуацii. Серед них розрiзняють iмiтацiйнi неiгровi методи та iмiтацiйнi iгровi методи. Групу iмiтацiйних неiгрових методiв становлять: аналiз конкретних виробничих ситуацiй, розвтАЩязування ситуацiйних задач, лабораторнi та практичнi роботи, виконання iндивiдуальних завдань. РЖмiтацiйнi iгровi методи тАУ це дiлова гра, розiгрування ролей, iмiтацiя на тренажерi.

До неiмiтацiйних методiв належать: проблемна лекцiя, евристична (пошукова) бесiда, пошукова лабораторна робота, дослiдницький метод, самостiйна робота з навчальною програмою [1].

Прийоми i засоби активiзацii пiзнавальноi дiяльностi пiдлiткiв допомагають виробленню у них прийомiв навчальноi працi, сприяють розумовому розвитку, ефективному використанню часу, пiдвищенню якостi знань.

Особливо слiд зазначити, що одним iз основних чинникiв, який пiдвищуi ефективнiсть навчання i таке керiвництво процесом засвоiння знань, яке сприяi пробудженню пiзнавальноi активностi учнiвВ» [6, с.7-15].У педагогiчнiй дiяльностi ефективнiсть процесу керiвництва на пряму пов'язаний iз вмiнням рацiонально пiдiбрати словеснi способи впливу на особистiсть та колектив.

Через безпосереднi спiлкування педагога з учнем здiйснюiться найголовнiше в педагогiчнiй дiяльностi тАУ вплив особистостi на особистiсть. У зв'язку з цим комунiкативнi здiбностi та вмiння педагога набувають ролi професiйно значущих.

Спiлкування i найважливiшим професiйним iнструментом педагогiчноi дiяльностi. Усе починаiться з учителя, iз його вмiння органiзувати з учнями педагогiчно доцiльнi вiдносини як основу творчого спiлкування.

Комунiкативна поведiнка педагога, заснована на його коректностi, вимогливостi до себе й учнiв, стимулюi пiзнавальний iнтерес, мотивацiю процесу навчання. Продуктивна комунiкативна поведiнка сприяi створенню в навчаннi дiловоi атмосфери, розташовуi до взаiмодii, ритмiчностi в роботi.

Знавцi оптимального контактування субтАЩiктiв дiяльностi рекомендують асертивнi пiдходи у вирiшенi питань оптимальноi iх взаiмодii. Асертивна поведiнка передбачаi чiтке й лаконiчне розтАЩяснення своiх вимог i власноi поведiнки, сприяючи запобiганню конфлiктних вiдносин мiж людьми.

Вони сформулювали Влпостулати асертивноi поведiнкиВ», якi особливо доречнi i в педагогiчнiй взаiмодii субтАЩiктiв процесу навчання.

1. При бажаннi з ким-небудь домовитися (настояти на своiму) варто позитивно формулювати те, чого ви хочете. Тобто не варто весь час наголошувати на тому, що вас не влаштовуi; говорiть бiльше про те, яким уявляiться вам новий порядок речей. Навiть не натякайте на те, що iснуючий стан справ поганий, нестерпний, гiдний критики.

2. Навколишнi, особливо близькi люди, - не негiдники, що переслiдують винятково ту мету, щоб нашкодити вам чи, щонайменше, домогтися на шкоду вам задоволення егоiстичних потреб. Вони нормальнi, поряднi люди. Звичайно ж, недосконалi, часом здiйснюючi помилки, але прагнучi в мiру своiх сил i вiдповiдно до своiх уявлень принести оточенню якнайбiльше гарного.

3. Якщо близькi вам люди поводяться не так, як би вам цього хотiлося, не слiд думати, начебто вони не здатнi змiнитися. Часто вони навiть не пiдозрюють про те, що можна було б дiяти iнакше, iм це просто в голову не приходить. РЖнодi з тiii причини, що ми забули висловити iм своi бажання.

4. Якщо ми хочемо з ким-небудь домовитися, необхiдно зберегти атмосферу дружнього дiалогу. РЖ тодi iнша сторона схильна буде вислухати нас i зважити нашi пропозицii. А всього цього ми не доможемося тим, що розкритикуiмо свого опонента дощенту. Критика вражаi, породжуi почуття провини (яке тим сильнiше, чим бiльше намагаiться той, що критикуi навчити нас розуму). Загнана у кут людина найчастiше захищаiться за допомогою нападу. Вона глуха до наших добрих сподiвань i всякого роду конструктивних пропозицiй. Вона прагне лише до одного тАУ очистити себе вiд лушпайки наших наскокiв.

5. Похвала тАУ золотий ключик до ворiт душi. Хвалiть все, гiдне заохочення. У бiльшостi випадкiв приводiв для цього достатньо. Просто в серцях чи через стереотипи поведiнки ми перестаiмо помiчати добре.

6. Якщо вам хочеться що-небудь змiнити, необхiдно чiтко i ясно сформулювати те , чого саме вам хочеться. Людина в цьому випадку вiдверто даi зрозумiти, що ii iдея вiдноситься до розряду реальних. Вона просить iншого про послугу здiйснити це заради неi [3. с. 123-124].

Дотримуючись цих правил, вчитель може з легкiсть керувати процесом навчання, встановлювати активну робочу атмосферу пiд час навчання, пiдвищувати пiзнавальну активнiсть учнiв у процесi засвоiння знань.

Роздiл РЖРЖ. Проведення психолого-педагогiчного експерименту щодо впливу стилю педагогiчного спiлкування на пiзнавальну активнiсть старшокласникiв (контингент учнiв тАУ 10 клас) та деякi його висновки

2.1 Загально-методичнi аспекти проведення психолого-педагогiчного дослiдження

педагогiчне спiлкування вчитель учень бiологiя

Найдоцiльнiшим способом дослiдження, прослiдковування та розробки стратегii оптимiзацii процесу навчання i застосування експерименту, як методу збору педагогiчних фактiв в спецiально створених умовах, що дають можливiсть вивчення та перевiрки педагогiчних впливiв згiдно проблеми дослiдження.

Розрiзняють два види експерименту: лабораторний та пр

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi