Психолого-педагогiчнi аспекти управлiння процесом навчання обдарованих дiтей у сучаснiй системi освiти

ВСТУП

У Доктринi нацiональноi освiти, що визначаi стратегiю й основнi напрямки розвитку освiти Украiни в XXI столiттi, записано: ВлСистема освiти маi забезпечувати пiдтримку обдарованих дiтей i молодi, розвиток у них творчих здiбностей, формування навичок самоосвiти i самореалiзацii особистостiВ».

Як свiдчать нормативнi документи, проблема обдарованостi зараз стаi все актуальнiшою.

Ученi з рiзних краiн працюють над цiiю проблемою. Бiологи намагаються видiлити ген генiальностi, психологи i соцiологи винаходять тисячi тестiв для визначення яскравих здiбностей дiтей. РЖ все-таки поки що залишаiться таiмницею вiдповiдь на запитання: чому однiй людинi вдаiться багато, а iнша стаi аутсайдером.

Соцiологи говорять, що генii народжуються в епоху iсторичних зворушень. Вiдомо, що французька революцiя кiнця XVI столiття змiнила iвропейське життя. У свiтi зтАЩявилися Наполеон, Гете, Гумбольдт, Бальзак, Бетховен, Гегель i ще багато талантiв у всiх сферах життя. Деякi вченi вважають, що свiтовi цивiлiзацii живуть за законами духовних ритмiв. Варто поглянути пильнiше на життя тих, кого називають титанами, генiями людства.

У регiонах, областях, окремих мiстах i районах створено мережу спецiалiзованих шкiл для обдарованих дiтей. Однак направити туди всiх обдарованих дiтей неможливо, тому дуже важливо виявляти, навчати, виховувати таких дiтей не тiльки в спецiалiзованих навчальних закладах.

Вибiр теми дослiдження зумовлений кiльком чинниками. Стандартизацiя iнтелектуальних засад учнiв упродовж столiть не дозволяла створити особливi умови навчання, розвитку таланту таких дiтей, тому на сучасному етапi переосмислення педагогiчних методiв навчання обдарованих та талановитих учнiв виникла нагальна потреба пошуку нових теоретичних засад виявлення та педагогiчноi пiдтримки обдарованих дiтей, постала необхiднiсть перглянути психологiчнi аспекти взаiмодii трьох ланок навчально-виховного процесу: педагог-учень-батьки.

Актуальнiсть вибраноi нами теми полягаi в тому, що вимоги до освiти ХХРЖ столiття потребують залучення до навчального процесу нових методiв, освiтнiх технологiй, створення особливого психологiчного поля взаiмодii, спрямованого на розвиток обдарованоi дитини. Ми вилучили теоретичнi засади педагогiчних проблем, якi зараз мають гострий характер на тлi освiтнього життя обдарованих i талановитих учнiв та спробували ввести iх у контекст психологiчноi характеристики обдарованих дiтей.

ОбтАЩiкт дослiдження - процес органiзацii навчання обдарованих дiтей.

Предметом слугують психолого-педагогiчнi аспекти управлiння навчальною дiяльнiстю обдарованих дiтей.

Мета тАУ розглянути психолого-педагогiчнi аспекти управлiння навчанням обдарованих дiтей з урахуванням iх специфiки через сутнiсть особистiсно-зорiiнтованого навчання як iнновацiйно-педагогiчного пiдходу в роботi з обдарованими дiтьми.

Реалiзацiя поставленоi мети передбачаi розвтАЩязання таких завдань:

1. зробити теоретичний аналiз психолого-педагогiчноi проблеми обдарованостi в основних психолого-педагогiчних дослiдженнях;

2. окреслити психологiчнi особливостi обдарованих дiтей;

3. розширити бачення проблем обдарованих дiтей та зазначити актуальнi задачi органiзацii iх навчання;

4. розкрити сутнiсть особистiсно-зорiiнтованого навчання як iнновацiйного педагогiчного пiдходу в роботi з обдарованими дiтьми;

5. зазначити напрямки розвитку та функцii особистiсно-зорiiнтованого навчання в обдарованих учнiв;

6. через проблему пошуку iнновацiйних методiв розширити уявлення про використання рiзних стилiв навчання.

Характер поставлених завдань визначаi методологiю дослiдження: для вивчення психологii обдарованих дiтей залучаiмо системно-функцiональний пiдхiд, осмислення сутностi особистiсно-зорiiнтованого навчання через парадигму стилiв викладання передбачаi звернення до дискурсивного аналiзу, порiвняльно-типологiчний пiдхiд застосовуiмо для розгортання порiвняльних аспектiв у роботi. Теоретико-методологiчну основу складають працi А. Савенкова, Н. Лейтеса, В. Моляко, О. Пересунчака, Н. РЖваненко, Л. Чорноi, М. Красовицькоi.

Практична цiннiсть полягаi в тому, що систематизований матерiал може бути використаний:

В· у повсякденнiй дiяльностi педагога;

В· психологом у роботi з обдарованими дiтьми;

В· на психолого-педагогiчних конференцiях;

В· у роботi з учнями у спецiальних закладах для талановитих та обдарованих дiтей.

Структура i змiст дослiдження зумовленi метою та завданнями, якi ми поставили перед собою, станом вивчення психологii обдарованих дiтей та проблем iх навчання.

Робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, бiблiографii.

У вступi обТСрунтовуiмо вибiр теми, актуальнiсть проблеми; зазначаiмо обтАЩiкт, предмет; означуiмо мету та завдання; окреслюiмо методологiчну базу, практичну цiннiсть дослiдження.

У першому роздiлi робимо аналiз основних концепцiй обдарованостi психолого-педагогiчних дослiджень, окреслюiмо психологiчнi особливостi обдарованих дiтей, зазначаiмо проблеми обдарованих учнiв та актуальнi задачi органiзацii iх навчання.

У другому роздiлi розкриваiмо сутнiсть особистiсно-зорiiнтованого навчання як iнновацiйного педагогiчного пiдходу в роботi з обдарованими школярами, зазначаiмо його напрямки та функцii, намагаiмося аргументовано прокоментувати вибiр оптимального стилю навчання в роботi з талановитими та обдарованими учнями.

У висновках пiдбиваiмо пiдсумки нашоi роботи.

Список використаноi лiтератури мiстить 104 джерела.

Роздiл РЖ. Особливостi обдарованих дiтей та актуальнi задачi органiзацii iх навчання

1.1 Аналiз концепцiй обдарованостi в психолого-педагогiчних дослiдженнях

Найчастiше обдарованiсть вiдносять як до педагогiчних i психологiчних, так i до соцiальних явищ, оскiльки йдеться про досягнення в соцiально значущiй сферi дiяльностi людини. Через особливу складнiсть цього явища, обдарованiсть у дитини маi виявити фахiвець, хоча первинну дiагностику може зробити й учитель, маючи необхiднi знання та навички.

Численнi дослiдження вiтчизняноi педагогiки й психологii традицiйно розглядають обдарованiсть як високий рiвень розвитку здiбностей. На початку ХХ ст. англiйський психолог Ч.Спiрмен висунув припущення, що в основi обдарованостi лежить особлива Влрозумова енергiяВ», яка i постiйною для окремого iндивiда й значно вiдрiзняi людей одне вiд одного. Обдарованiсть iндивiда зводиться до бiльшого чи меншого потенцiйного запасу його нервово-психiчноi енергii (або психiчноi активностi) [94].

Такi погляди пiдтверджують роль внутрiшнiх спонукань, активного пошуку, якi мобiлiзують дiяльнiсть мислення.

Свiтова практика дослiджень обдарованостi дозволяi вiдстежити змiни в ii розумiннi з моменту виникнення перших концепцiй обдарованостi до сьогодення. РЖснуi кiлька пiдходiв до виявлення й розвитку обдарованостi, в межах яких видiляються рiзнi концепцii та моделi обдарованостi (Дж. Рензуллi, П. Торрес, Ч. Спiрмен, Дж. Галлагер, В. Моляко та iн.).

Особливiстю розвитку обдарованих дiтей вважають iхнi переваги над ВлзвичайнимиВ» дiтьми за усiма параметрами: iнтелектом, творчiстю, навчальними досягненнями, спiлкуванням, моральними та етичними еталонами.

Розглянемо детальнiше сутнiсть деяких сучасних концепцiй обдарованостi. Однiiю iз перших i ВлпрацюючаВ» концепцiя/

Нещодавно в умовах реалiзацii президентськоi програми ВлОбдарованi дiтиВ» була зроблена спроба науковоi розробки концепцiй обдарованостi на державному рiвнi й моделi, яка б включала в себе всi найкращi передовi досягнення сучасноi вiтчизняноi та зарубiжноi психологii. Це б дозволило стати iй точкою вiдлiку, вiд якоi беруть початок усi дослiдження й педагогiчна практика. З цiiю метою до роботи була залучена група авторитетних учених. Створений ними варiант, мабуть, слiд розглядати як первинний, що може в майбутньому розроблятись i вдосконалюватись, на це вказуi сама назва тАУ ВлпрацюючаВ» концепцiя обдарованостi.

Цiкавою i пропозицiя авторiв цiii концепцii охарактеризувати обдарованiсть не в трьох видах, як у зарубiжних моделях, а у виглядi двох основних компонентiв: iнструментного й мотивацiйного. Видiлення мотивацiйного фактору поряд з iнструмент ним пояснюiться тим, що автори пропонують розглянути обдарованiсть у двох аспектах: ВлможуВ» й ВлхочуВ».

Таким чином, iнструментний компонент узагальнюi все, що стосуiться сфери здiбностей (зокрема, iнтелект, креативнiсть та iн.). Мотивацiйний аспект традицiйно складаiться з птАЩяти основних ознак: пiдвищена вибiркова чутливiсть до конкретних сторiн предметноi дiяльностi; яскраво виражений iнтерес до рiзних занять чи сфер дiяльностi; надзвичайна зацiкавленiсть предметом, глибокi пiзнавальнi потреби; надання переваги парадоксальнiй суперечнiй невизначенiй iнформацii; схильнiсть задаватися надто важкими цiлями, прагнення до iдеального.

Останнiм часом найбiльш поширений погляд на обдарованiсть акцентуi увагу на ii динамiчностi. Зазначимо, що дослiджуване нами явище обдарованостi нестала характеристика. Вона змiнюiться, еволюцiонуi протягом життя. Тому основне завдання, з погляду цього пiдходу, розглядаiться не як константний особистий показик, а як потенцiал, що постiйно знаходиться у русi, у розвитку.

Один iз прикладiв такого пiдходу тАУ концепцiя видатного американського вченого А.Таннегбаума [51,10]. Вiн зазначаi, що наявнiсть видатних особистiсних, iнтелектуальних, творчих якостей ще не може гарантувати реалiзацii особистостi через творчу дiяльнiсть. Для цього необхiдна взаiмодiя птАЩятьох умов, що уособлюють внутрiшнi й зовнiшнi фактори:

В· загальнi здiбностi;

В· спецiальнi здiбностi в конкретнiй сферi;

В· спецiальнi характеристики неiнтелектуального характеру (особистiснi, вольовi);

В· оточення, що стимулюi розвиток цих здiбностей (сiмтАЩя, школа);

В· фактори випадковостi.

Варто наголосити, що Влдинамiчна теорiя обдарованостiВ» не випадково набула популярностi серед сучасних педагогiв-дослiдникiв, вона змiнюi парадигму педагогiчноi пiдтримки дитячоi обдарованостi, роблячи перехiд вiд Влдiагностики вiдбору до дiагностики розвиткуВ» [51,23].

Зазначимо, що на сучасному етапi розвитку теоретико-концептуальних пiдходiв до проблем обдарованостi вiдносять iнтелектуальну, технiчну, художню та соцiальну обдарованiсть.

Загальнi психологiчнi основи всiх видiв обдарованостi передбачають наявнiсть в обдарованоi особитостi високого рiвня:

В· духовного розвитку (сфера цiнностей);

В· психiчного розвитку (сфера самосвiдомостi);

В· iнтелектуальноi зрiлостi (сфера iнтелектуального опанування дiйсностi).

Центральним моментом вивчення феномену iнтелектуальноi обдарованостi i акцентуацiя уваги як на процесуальнiй дiяльностi, так i на особливостях ii психологiчноi органiзацii.

Згiдно з концепцiiю iнтелектуальноi обдарованостi М.О. Холодноi, пояснення ii природи передбачаi як вивчення сукупностi ii психiчних властивостей, так i особливостей складу та будови iндивiдуального пiзнавального досвiду.

За теорiiю Г. Гарднера [51, 11] iснуi сiм видiв iнтелекту, кожний з яких функцiонуi як окрема система, маi своi походження.

Лiнгвiстичний iнтелект тАУ здiбнiсть створювати, стимулювати пошук або передавати iнформацiю (поет, письменник, редактор, журналiст).

Музичний iнтелект тАУ здiбнiсть виконувати, творити музику або отримувати вiд неi задоволення (композитор, музичний виконавець).

Логiко-математичний iнтелект тАУ здатнiсть дослiджувати категорii, взаiмовiдношення й структури шляхом манiпулювання обтАЩiктами або символами, знаками та експериментувати певним чином (математик, учений).

Тiлесно-кiнетичний iнтелект тАУ здiбностi формувати та використовувати руховi навички в спортi, виконавському мистецтвi, ручнiй працi (спортсмен, балерина, танцiвниця, механiк).

За переконаннями автора, особистiсний iнтелект маi сторони, якi можуть розглядатися окремо. Це iнтраособистiсний та iнтерособистiсний iнтелект. Перший тАУ це здатнiсть керувати своiми почуттями, розрiзняти, аналiзувати iх та використовувати цю iнформацiю у власнiй дiяльностi (письменник). РЖнтерособистiсний iнтелект тАУ це здатнiсть помiчати й розумiти потреби й намiри iнших людей, керувати iхнiми настроями, пердбачати поведiнку в рiзних ситуацiях (педагог, полiтичний лiдер).

Творча обдарованiсть тАУ складна iнтегративна система особистiсних так iнтелектуальних утворень, а не окрема якiсть. Таке бачення представлене у працях Дж.Гiлфорда, Е.Торренса та iхнiх послiдовникiв [20].

Для вiтчизняних науковцiв творчiсть повтАЩязана з постановкою та вирiшенням нових задач або зi знаходженням нових способiв вирiшення задач, що розвтАЩязувались ранiше (В.О. Моляко, Я.А. Пономарьов, В.В. Клименко).

З iншого боку, в традицiях вiтчизняноi психологii проблему творчоi самореалiзацii особистостi, як складову обдарованостi, вивчають з точки зору ii життiвого шляху (С.Л.Рубiнштейн, Б.Г. Ананьiв, Л.РЖ. Анциферова). Умовно видiляють двi протилежних життiвих позицii особистостi: ставлення до життя як вже до поставленоi (суспiльством, традицiями) задачi та ставлення до життя як до творчоi задачi, тодi життiвий шлях може стати для людини творчим актом ii самореалiзацii [5].

Представники гуманiстичного та екзистенцiально-феноменологiчного пiдходiв у творчостi вбачали, перш за все, процес створення, вiдкриття нового, розглядали творчiсть як глибинну потребу людини в самореалiзацii. (К. Роджерс, А. Маслоу, ).

Спiвзвучнi думки знаходимо в концепцii iншого представника гуманiстичноi психологii К.Роджерса, який вважав, що творчiсть i важливою потребою людини реалiзувати себе. Пiд творчим процесом вiн розумii Влстворення за допомогою дiяльностi нового продукту, що виростаi з одного боку, iз унiкальностi iндивiда, а з iншого тАФ зумовленого матерiалом, подiями, людьми, обставинами життяВ» [83].

К.Роджерс переконаний у тому, що творчiсть i також соцiальною потребою. Так, на його думку, окремi iндивiди, групи людей, нацii, мають творчо переглянути та по-новому пiдiйти до тих глобальних змiн, що вiдбуваються у свiтi, iнакше людству загрожуi знищення/

1.2 Психологiчнi особливостi обдарованих дiтей

Варто зазначити, що типовi ознаки обдарованих дiтей пiд призмою психологiчного розвитку доцiльно видiляти в низцi аспектiв.

У пiзнавальному аспектi розглядаiмо:

В· довготривалу логiчну пам'ять, яка допомагаi опанувати складну та велику за обсягом iнформацiю;

В· розумiння смислу сприйнятого тексту, що дозволяi вловити суть складних абстрактних понять;

В· розвинене мовлення та багатий словниковий запас;

В· здатнiсть до виконання складноi напруженоi дiяльностi, у якiй повною мiрою задiянi iхнi здiбностi на межi iхнiх можливостей або, так звана, екстремальна цiкавiсть;

В· логiчнiсть роздумiв, мiркувань;

В· легка научуванiсть, якiсне сприймання матерiалу, кмiтливiсть;

В· спостережливiсть;

В· розвинена уява;

В· здатнiсть швидко долати iнерцiю мислення, творча активнiсть;

В· самостiйнiсть суджень.

У поведiнковому аспектi тАУ це риси, якi вирiзняють обдарованих дiтей з-помiж iнших i до певноi мiри можуть ускладнювати стосунки дитини з учителями та однолiтками:

В· непередбачуванiсть вчинкiв;

В· надмiрна вразливiсть;

В· нетерплячiсть;

В· нетерпимiсть до недолiкiв iнших;

В· нетиповiсть реакцii на якусь iнформацiю;

В· неприймання жорстокоi регламентованостi навчального процесу;

В· погане пристосування до обставин;

В· неприймання тиску, примусу, неаргументованих заборон;

В· нехтування умовностями;

В· невизнання авторитетiв;

В· переважне спiлкування зi старшими дiтьми;

В· схильнiсть до ризику.

РЖнструментальний аспект передбачаi:

В· наявнiсть специфiчних стратегiй дiяльностi;

В· iндивiдуальний стиль роботи;

В· висока структурованiсть знань, швидке розгортання способу дiй та узагальнення;

В· особиста швидкiсть опанування знань.

Мотивацiйний аспект мiстить такi ознаки:

В· пiдвищена вибiркова чутливiсть до певних явищ дiйсностi;

В· яскраво виражений стiйкий iнтерес до певних сфер дiяльностi;

В· пiдвищена пiзнавальна потреба;

В· висока критичнiсть до результатiв своii працi;

В· високий рiвень самодостатностi й автономii.

Обдарованi дiти, на думку Н.С.Лейтеса [49,89], мають двi групи особливостей. З одного боку, у них виявляються високi iнтелектуальнi здiбностi (наприклад, у використаннi складних абстрактних понять, розвтАЩязування складних задач), з iншого боку, вони можуть демонструвати особливостi, притаманнi дiтям iз психофiзичними порушеннями: когнiтивнi, якi вимагають опори на ушкодженi процеси (сприймання, памтАЩять); поведiнковi тАУ агресивнiсть, схильнiсть до порушень дисциплiни, недбалiсть та iнше.

Питання розвитку обдарованостi вивчалось та продовжуi цiкавити вiтчизняних та захiдних психологiв, серед яких можна назвати таких як Я.А. Пономарьова, В.О. Моляко, В.М. Дружинiна, О.РЖ. Кульчицьку, Т.М. Титаренко, В.В. Клименко. Серед захiдних психологiв вагомий внесок у розумiння творчоi природи особистостi зробили видатнi вченi З.Фрейд, К. Юнг, РД. Фромм, Т. Рiбо, А. Маслоу, Д. Дьюi, Р. Стернберг, Дж. Гiлфорд, Е.де Боно та iн.

У сучаснiй психологii iснуi уявлення про особистiсть як вiдкриту багатовимiрну цiлiсну систему, що розвиваiться (Ананьiв Б.Г., Непомнящая Н.РЖ).

Росiйський психолог Н.РЖ.Непомнящая, обстоюючи позицiю цiлiсно-особистiсного пiдходу до вивчення людини, вбачаi у творчостi форму життя особистостi [64,117].

Науковцi, що дослiджують природу обдарованоi особистостi ставлять питання, що саме вiдрiзняi обдаровану дитину вiд iнших. Психологи вивчають iндивiдуально-психологiчнi особливостi таких людей, соцiально-психологiчнi аспекти розвитку та дiяльностi обдарованих та талановитих особистостей, особливостi продуктiв iхньоi дiяльностi. Зокрема, вивчення iндивiдуально-психологiчних особливостей включаi дослiдження специфiки перебiгу психiчних процесiв, характернi особливостi, структуру та рiвень здiбностей, спрямованiсть та цiннiсно-смисловi орiiнтацii особистостi, ii прояви на рiвнi поведiнки, спiлкування та iн.

Розумiння поняття творчоi, обдарованоi, креативноi особистостi в психологiчних концепцiях витiкаi з визначення категорii творчостi.

В.В. Моляко пропонуi ВлреiстрВ» обдарованостi, куди входять задатки, нахили, здiбностi, загальнi здiбностi, спецiальнi здiбностi, обдарованiсть, творча обдарованiсть, талант, генiальнiсть [58, 5]. Так, творча обдарованiсть визначаiться вченим як здатнiсть особистiстю успiшно розвтАЩязувати творчi завдання, виконувати творчу дiяльнiсть бiльш оригiнально, нiж за наявностi ВлпростихВ» творчих здiбностей.

В основi градацii рiвнiв прояву творчих здiбностей В.В.Клименко також розглядаi здатнiсть людини оригiнально вирiшувати задачi, що зумовлюються механiзмом творчостi, який забезпечуiться повноцiнною роботою трьох складових: енергопотенцiалу, психомоторики та критичностi.

Важливою характеристикою обдарованостi i, на думку вченого, процес асимiляцii дисгармонii в гармонiю, i вiдповiдно, дослiдником розглядаiться здатнiсть творчоi особистостi вiдчувати дисгармонiю та вiдчувати внутрiшню потребу перетворювати ii в гармонiю, що вiдбуваiться в процесi постановки та оригiнального вирiшення задачi [40].

Представники гуманiстичноi психологii, вбачаючи у творчiй обдарованостi вищу людську потребу, прояв психологiчного здоровтАЩя та особистiсноi iнтеграцii, розглядають творчу особистiсть як особистiсть, що самоактуалiзуiться (А. Маслоу), продуктивну особистiсть (Е. Фромм), людину, що i Влповноцiнно функцiонуючаВ» (К. Роджерс) [83].

Згiдно з уявленням В.В.Клименко, творчо обдарованi люди надiленi фiзичним та душевним здоровтАЩям, оскiльки для роботи механiзму творчостi мають бути повноцiнно задiянi такi компоненти як енергопотенцiал, психомоторика та критичнiсть, а це можливо для людей здорових та гармонiйних [40].

Водночас, починаючи, з Ч. Ломброзо, ряд науковцiв дотримуються протилежноi точки зору, згiдно якоi, творчi люди мають проблеми з психiчним здоровтАЩям [52,167]. В.М. Дружинiн визнаi, що численнi дослiдження виявили взаiмозвтАЩязок креативностi з нейротизмом. Вiн пояснюi це таким чином, що творчий процес у генiальноi особистостi в бiльшiй мiрi протiкаi на активностi несвiдомого, у звтАЩязку з чим, виходить з пiд рацiонального контролю, що може проявлятись у виглядi перепадiв настрою [32]. Учений також стверджуi, що креативнi особистостi мають бути схильнi до психофiзiологiчного виснаження пiд час творчоi активностi, оскiльки творча мотивацiя працюi за принципом позитивного зворотнього звтАЩязку, а рацiональний контроль емоцiйного стану ослаблений.

З iншого боку, В.В. Клименко пропонуi своi пояснення механiзмiв вiдновлення та накопичення енергii, вважаючи, що здатнiсть вiдновлювати енергiю тАФ природна здiбнiсть органiзму. А витрачена в дii енергiя не тiльки вiдновлюiться, але й кiлькiсно зростаi. Головне, навчитись слухати себе та розумiти своi психiчнi стани [40, 397-420

Розглядаючи iндивiдуально-психологiчнi аспекти творчо обдарованих людей, звернемось до дослiджень Я. А. Пономарьова, який прийшов до висновку, що на рiвнi протiкання психологiчних процесiв талановитим людям, притаманнi :

В· цiлiснiсть, свiжiсть, синтетичнiсть як властивостi сприйняття, здатнiсть побачити те, чого не бачать iншi, певнi перцептивнi особливостi, повтАЩязанi з високою чутливiстю до субсенсорних подразникiв;

В· Вапевнi особливостi памтАЩятi, що проявляються у швидкому засвоiннi головного i в легкому забуваннi другорядного, у здатностi пригадати малосуттiву дрiбницю; памтАЩять на рiдкiснi в повсякденному життi слова, образи, факти;

В· Ваздатнiсть помiчати багатозначнiсть слiв, вiдчувати певнi пiдтексти;

В· Вашвидкiсть, гнучкiсть, оригiнальнiсть, вiдкритiсть мислення, умiння узагальнювати явища, неповтАЩязанi мiж собою видимим чином [35].

Серед природних предумов розвитку обдарованих особистостей залишаiться дискусiйною роль спадковостi та вроджених здiбностей. Говорячи, про природнi передумови таланту, РЖ.Волков зазначаi, що у кожного iндивiда iснують задатки, тип нервовоi системи, темперамент. У кожного свiй набiр цих компонентiв, що визначаiться власним генотипом. Вiд цього залежать потенцiйнi можливостi досягнення того чи iншого рiвня в конкретнiй сферi дiяльностi [14].

Загальновiдомi приклади сiмейства математикiв Бернуллi, композиторiв Бахiв та iн. начебто переконують вiдносно впливу спадкового фактору на творчий потенцiал людини. Проте, постаi питання: чи було це генетично зумовлено чи все ж таки виявилось наслiдком творчоi атмосфери у згаданих сiмтАЩях?

В. Дружинiн вiдзначаi, що психологiчнi дослiдження не пiдтверджують гiпотезу про спадковiсть iндивiдуальних вiдмiнностей в обдарованостi/

О.В. Кульчицька заперечуi гiпотезу вiдносно вирiшального впливу спадковостi, оскiльки i немало свiдчень, що люди, якi стали генiями народилися в простих, малоосвiчених сiмтАЩях [45]. На думку А. Маслоу, природа генiальностi та таланту залишаiться не вивченою i принаймi, такi здiбностi як математичнi чи музичнi, в значнiй мiрi, i вродженими [54].

В особистiсному аспектi, згiдно дослiджень О.Кульчицькоi для обдарованоi особистостi характернi: вiдхилення вiд шаблону в поведiнцi, оригiнальнiсть, iнiцiативнiсть, настирнiсть, енергiйнiсть, винахiдливiсть, прямота суджень, чеснiсть, безпосереднiсть, незалежнiсть, лабiльнiсть, внутрiшня зрiлiсть, критичнiсть, скептицизм, смiливiсть, упевненiсть у невизначенiй ситуацii, схильнiсть до метафоричностi, висока самооцiнка, гордiсть, працездатнiсть, одержимiсть, буремний дух, схильнiсть до ризику, iнтуiцiя.

Характеризуючи особливостi мотивацiйноi сфери, О.Кульчицька вiдзначаi, що обдарованi дiти мають високу мотивацiю до успiху, поспiшають жити, причому, головним мотивом i прагнення реалiзувати iдею цьому пiдкоряються сила волi, мислення та дiяльнiсть.

Таким чином, маiмо пiдстави констатувати той факт, що обдарованi дiти мають своi iндивiдуальнi психологiчнi особливостi, про якi варто памтАЩятати усiм учасникам навчально-виховного процесу i вiдповiдно використовувати цю iнформацiю для оптимiзацii навчально-виховного процесу дослiджуваноi категорii дiтей.

1.3 Проблеми обдарованих дiтей та задачi органiзацii iх навчання

У наш час проблема обдарованостi стала популярною не лише у вузьких колах науковцiв (психологiв, педагогiв), а й серед батькiв.

Уже стало очевидним, що найбiльших успiхiв досягають тi держави, якi мають висококвалiфiкованi кадри працiвникiв. Це особливо актуально у нашому столiттi iнформацiйних технологiй.

Усе це стимулюi зацiкавленiсть проблемами обдарованостi, творчостi, iнтелекту, яка, треба сподiватися, незабаром переросте у послiдовну державну полiтику, спрямовану на пошук, навчання i виховання обдарованих дiтей та молодi.

Проблема дитячоi обдарованостi i проблемою культурного потенцiалу нацii. Постаi питання, як виявити обдарованiсть дитини та створити належнi умови для розвитку iх таланту.

Варто зазначити,що численнi дослiдження, проведенi як у нашiй державi, так i за кордоном, свiдчать, що завжди народжуiться однакова кiлькiсть обдарованих, надзвичайно обдарованих та генiальних людей [94].

РЖнтелектуальний потенцiал суспiльства загалом i кожноi людини зокрема, розвиток творчих здiбностей особистостi безпосередньо залежать вiд стану народноi освiти. Всiм зрозумiло, що без кардинальноi перебудови в цiй сферi неможливо забезпечити нову якiсть навчання i виховання молодi, досягти суспiльного прогресу краiни.

Обдарованi дiти тАУ унiкальнi, iм нелегко в цьому неспокiйному свiтi. Вони надзвичайно вразливi й тому потребують особливоi уваги.

Обдарованих дiтей, а особливо генiальних чи талановитих, якi видiляються з-помiж своiх однолiткiв високим творчим потенцiалом, iнтелектуальною розкутiстю, схильнiстю до нестандартного розвтАЩязання проблем, неординарнiстю сприйняття свiту небагато. Вони завжди найкраще запамтАЩятовуються, бо вимагають вiд учителя напруження всiх зусиль, умiння пiднятися до розумiння незвичайностi, прагнення сприяти розвитку особистостi, бажання довести ii iндивiдуальнi досягнення до максимального рiвня.

Формування творчоi особистостi, розвиток iндивiдуальних здiбностей i таланту i прiоритетним напрямом навчально-виховноi роботи школи на сучасному етапi ii розвитку.

Розглянемо питання , що таке Влтворчi здiбностiВ» або ВлкреативнiстьВ».

Основними показниками творчих здiбностей i швидкiсть i гнучкiсть думки, оригiнальнiсть, допитливiсть, точнiсть i смiливiсть.

Розвиток та формування творчих здiбностей здiйснюються за допомогою системи спрямованого педагогiчного впливу, шляхом спецiально органiзованоi взаiмодii. Що опосередковуiться i виявляiться у формi гри, навчання, спiлкування та працi.

Вiдповiдаючи на питання, яку дитину можна назвати обдарованою, не можна обiйтися без своiрiдного реiстру визначень.

Задатки тАУ природженi анатомо-фiзiологiчнi особливостi, якi i основою для розвитку на iх базi здiбностей.

Схильностi тАУ конкретна вибiркова спрямованiсть iндивiда на певну дiяльнiсть, ТСрунтуються на iнтересах, потребах у виконаннi певноi дiяльностi.

Здiбностi тАУ iндивiдуальнi особливостi особистостi, якi дають змогу за iнших рiвних умов успiшно оволодiти певною дiяльнiстю, розвтАЩязувати завдання, проблеми.

ВаЗагальнi здiбностi тАУ це властивостi особистостi, якi лежать в основi оволодiння будь-якою дiяльнiстю.

Спецiальнi здiбностi тАУ дають змогу конкретнiй людинi оволодiти певною дiяльнiстю та успiшно ii виконувати.

Творчi здiбностi тАУ дають змогу успiшно виконувати творчу дiяльнiсть (загальнi творчi здiбностi тАУ будь-яку творчу дiяльнiсть, наприклад, лiтературну, композиторську)

Обдарованiсть тАУспецифiчне поiднання здiбностей, iнтересiв, потреб, яке даi змогу виконувати певну дiяльнiсть на якiсно високому рiвнi, що вiдрiзняiться вiд умовного тАЮсередньоготАЭ рiвня.

Творча обдарованiсть тАУ даi змогу успiшно розвтАЩязати творчi завдання, виконувати творчу дiяльнiсть оригiнальнiше, нiж за наявностi тАЮпростихтАЭ творчих здiбностей.

Талант тАУ система рис, властивостей, якi дають змогу особистостi досягати значних успiхiв в оригiнальному виконаннi творчоi дiяльностi.

Генiальнiсть тАУ найвища форма таланту, системна характеристика особистостi, яка свiдчить про ii надоригiнальнi досягнення, що суттiво переважають ВлзвичайнуВ» й навiть творчу дiяльнiсть [21].

Ученi стверджують, що в обдарованих дiтей бiохiмiчна та електрична активнiсть мозку пiдвищенi.

Американський професор Керол Текекс [7,15] вважаi, що обдарованiсть багатогранна у своiх виявах. Насамперед такi дiти дуже допитливi, вони, як правило, створюють альтернативнi моделi i системи, багатi причинно-наслiдковi звтАЩязки i вмiють робити вiдповiднi висновки.

Вище зазначенi дослiдники переконанi , що в обдарованих дiтей чудова памтАЩять, яка базуiться на ранньому розвитку мови й абстрактному мисленнi. Вони класифiкують iнформацiю, досвiд, iхнiм хобi i колекцiонування, однак тримати колекцiю в порядку вони не вмiють. Такi дiти мають пiдвищену концентрацiю уваги на будь-чому, наполегливi у розвтАЩязаннi завдань, якi iм цiкавi [63].

У психологiчнiй сферi обдарованим дiтям властиве почуття справедливостi, у них сформована система власних цiнностей, почуття гумору. Гумор часто рятуi дитячу психiку вiд ударiв долi.

Прагнення вирiшувати тi проблеми, якi для них поки що важкi часто ставить не тiльки iх, а й батькiв у незручне становище, оскiльки батьки звикають, що iхня дитина може досягати успiхiв, яких нiколи не досягнути ровесникам. Перебiльшенi очiкування доросли називають Влефектом ореолуВ».

Дуже часто батьки виявляють увагу до здiбностей дитини в чомусь одному i таким чином формують саме сприйняття зовсiм не таким, якого вони прагнуть. Обдарованi пiдлiтки з порушенням в емоцiйнiй сферi згадують, що у дитинствi батьки бачили в них лише здiбностi й досягнення, а не особистiсть.

Однiiю з характерних особливостей обдарованих дiтей i незвичайно високий рiвень експресивноi дiяльностi, вираження назовнi сприйнятоi та опрацьованоi iнформацii. Дитина трансформуi сприйняту iнформацiю вiдповiдно до свого iндивiдуального досвiду. РЗi поведiнка i вибiрковою тАУ вона пiдпорядковуiться певним схильностям.

Отже, схильнiсть виникаi в тiй сферi дiяльностi, у якiй дитина маi особливi здiбностi. Здiбностi дитини складають певний компонент особистостi, однак спiввiдношення мiж ними досить неоднозначне. По-перше, здiбностi впливають на формування особистостi не завжди позитивно. Вони часто i передумовами розвитку позитивних рис, але трапляiться й iнше. Високi здiбностi iнодi призводять до формування завищеноi самооцiнки, егоiзму, зневажливого ставлення до оточення. По-друге, у життi часто трапляiться, коли люди, у яких чiтко вираженi позитивнi риси, а за рiвнем здiбностей вони не видiляються з-помiж iнших, розвивали своi здiбностi, досягали значних успiхiв у вибранiй дiяльностi.

РЖ навiть маючи особливi здiбностi, людина повинна мати такi риси, якi сприяли б розкриттю ii можливостей та досягненню успiхiв в обранiй сферi дiяльностi.

Обдарованi дiти дуже чутливi, тому iх потрiбно оберiгати вiд надмiрних стресових ситуацiй, але слiд робити це обережно, щоб не притупити сприйняття дитиною навколишнього свiту, не позбавити ii радощiв самостiйного пiзнання.

Проблема розвитку дитячоi обдарованостi останнiм часом набула широкоi популярностi в системi навчально-виховного процесу.

Обдарованi дiти тАУ дуже цiнна, але досить тендiтна частина нашого суспiльства. Ця аудиторiя вимагаi ретельноi розробки методiв навчання та виховання, яка б надала цим ВлспецифiчнимВ» дiтям отримати належнi умови для розвитку iх здiбностей.

Сучасна особистiсно-орiiнтована тенденцiя повтАЩязана з висуванням на перший план цiнностi розвитку i самореалiзацii. Такий пiдхiд бiльшою мiрою пов'язаний iз принципом гуманiзму, що ставить у центр iндивiдуальну особистiсть. Робота з обдарованими дiтьми виступаi одним iз варiантiв реалiзацii права особистостi на iндивiдуальнiсть.

У роботi з обдарованою дитиною можуть бути видiленi наступнi завдання [42].

1.Консультативна, тренiнговi робота з дитиною або пiдлiтком, спрямована на розвиток самосвiдомостi, широкого i поглибленого розумiння своiх здiбностей i можливостей. У даному випадку потрiбно пiдкреслити важливiсть формування в обдарованоi дитини цiннiсного ставлення до себе й свого таланту, розумiння його соцiального й особистiсного цiннiсного змiсту.

2. Навчання соцiально-педагогiчних навичок, умiння встановлювати й пiдтримувати стосунки з навколишнiми, розумiти своi почуття й переживання в спiлкуваннi, конструктивно вирiшувати конфлiкти. Обдарованi дiти й пiдлiтки частiше за iнших дiтей зазнають соцiально-психiчних труднощiв у спiлкуваннi, дiловiй спiвпрацi з людьми, побудовi близьких довiрливих стосункiв. Далеко не завжди в них формуiться належною мiрою здатнiсть до емпатii, розумiння змiсту дiй i реакцiй партнерiв по спiлкуванню, що створюi iм вiдомi труднощi.

Обдарованiсть як проблема, на жаль, i бiльш розповсюдженим варiантом розвитку дитини в масових освiтнiх закладах. Головна особливiсть полягаi в тому, що у своiй поведiнцi, навчаннi, внутрiшньому психiчному станi обдарована дитина наближаiться до дитини дезадаптованоi.

Обдарованiсть набуваi рис неуспiшностi, соцiальноi занедбаностi, девiантностi.

Одна з причин полягаi в тому, що багатьом обдарованим дiтям властива Влдисинхронiя розвиткуВ». Вона полягаi в тому, що при випереджальному розвитку окремих функцiй обдарованi дiти в iнших аспектах не вiдрiзняються вiд своiх ровесникiв або навiть iнодi поступаються iм.

Поширеним прикладом дисинхронii i слабкий розвиток моторики в деяких iнтелектуально обдарованих дiтей у старшому дошкiльному й молодшому шкiльному вiцi. Дрiбна моторика, як вiдомо, i найважливiшим компонентом розвитку письма, тобто умовою успiшного освоiння правопису в молодших класах. У результатi цього в молодших класах школи деякi iнтелектуально обдарованi дiти не встигають, а iхнi особливi можливостi незатребуванi. Вони втрачають навчальну мотивацiю, може розвинутись стiйка вiдраза до школи.

РЖншим, менш розповсюдженим, але бiльш драматичним прикладом диссинхронii в деяких обдарованих дiтей i дислексiя (тобто слабкий розвиток мови ). Бiографiчнi данi донесли до нас вiдомостi про великих людей, що страждали в дитинствi розладом мовлення: Мiкеланджело, Р.Бернес, О.Роден, А.Ейнштейн, У.Черчiль. Зрозумiло що проблема з мовним розвитком дуже ускладнюють можливiсть дитини вчитися зi своiми однолiтками.

Далi включаiться той самий механiзм: низька успiшнiсть тАУ утрата навчальноi мотивацii тАУ незатребуванiсть здiбностей тАУ утрата iнтересу до школи тАУ занурення у своi проблеми.

За цим механiзмом i вiдбуваiться утворення випадкiв так званоi Влприхованоi обдарованостiВ». Це саме та обдарованiсть, що не виявляiться у високiй навчальнiй успiшностi чи iнших вагомих досягненнях дитини або пiдлiтка й не i очевидною для тих, хто дитину оточуi: родини, учителiв, однолiткiв. Бiльше того, як уже говорилося, школярi, що мають таку обдарованiсть, часто бувають просто невстигаючими.

Цiкавим i той факт, про який говорить П. Торранс. Це драматичнi цифри, згiдно з якими 30 % дiтей, що вiдраховуються за неуспiшнiсть, складають обдарованi. Один з найбiльш вiдомих прикладiв тАУ А. Ейнштейн, у 15 рокiв був виключений з гiмназii.

Втрата мотивацii до навчання в школi обдарованими дiтьми може призвести до небезпечних наслiдкiв. Обдарованi дiти, що не знайшли собi корисного застосування в суспiльствi, можуть утворити кiстяк сил, спрямованих на руйнування суспiльства. Початкова, середня, вища освiта i своiча

Вместе с этим смотрят:

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi

РЖсторiя формування i розвитку форм органiзацii навчання у свiтовiй теорii та практицi

Альтернативные педагогические системы